Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.

У статті розкрито етапи та особливості колонізації болгарами Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ ст., проаналізовано політику російського уряду щодо болгар- переселенців. В статье раскрыты этапы и особенности колонизации болгарами Южной Бессарабии в конце X...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Краєзнавство
Дата:	2013
Автор:	Дроздов, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2013
Теми:	Південна Бессарабія: історико-географічний та соціально-економічний виміри
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166790
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. / В. Дроздов // Краєзнавство. — 2013. — № 1. — С. 27-36. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860236971412029440
author	Дроздов, В.
author_facet	Дроздов, В.
citation_txt	Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. / В. Дроздов // Краєзнавство. — 2013. — № 1. — С. 27-36. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Краєзнавство
description	У статті розкрито етапи та особливості колонізації болгарами Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ ст., проаналізовано політику російського уряду щодо болгар- переселенців. В статье раскрыты этапы и особенности колонизации болгарами Южной Бессарабии в конце XVIII – в первой трети XIX вв., проанализирована политика российского правительства в отношении болгар- переселенцев. The stages and the characteristics of the Bulgarian colonization of Southern Bessarabia at the end of the XVIII – the first third of the XIX century were developed, the Russian Government’s policy towards the Bulgarian settlers was analyzed in the article.
first_indexed	2025-12-07T18:25:29Z
format	Article
fulltext	Південна Бессарабія: історико-географічний та соціально- економічний виміри 27 У першій половині ХІХ ст. на території Пів- денної Бессарабії склався доволі строкатий на- ціональний склад, який відрізнявся від цен - тральної та північної частин регіону. Причиною цього була колонізація краю представниками різних етносів, у тому числі болгарського. Залишаючи Османську імперію наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. внаслідок тяжкого соціально-економічного й політичного стано - вища та національно-визвольної боротьби, бол- гари поселилися в Південній Бессарабії, здій- снивши значний вплив на соціально-економічні та етнокультурні процеси в регіоні. Проблемі переселення болгар на територію Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ ст. присвячено чимало досліджень. Пи - тання болгарської колонізації розглядалися в працях українських та російських дореволю- цій них дослідників А.О. Скальковського [25], О.І. Защука [7], М.В. Лашкова [17], М.С. Дер- жавіна [6], болгарського історика І. Тіторова [26]. В радянській історіографії цю проблему вивчали І.І. Мещерюк [19; 20], С.Б. Бернштейн [3], В.С. Зеленчук [8], В.М. Кабузан [10] та інші. Заселення болгарами території Бессарабії ви- світ люється в роботах сучасних вітчизняних, російських, болгарських та молдавських нау- ковців, зокрема І.І. Грека, М.М. Червенкова [5], М.Д. Руссєва [4], К.К. Калчева [12], Г. Каза- нджиєва [11], О.В. Бєлової [2], О.М. Машкіна [18], О.А. Бачинської [1]. Незважаючи на досить вагомий науковий доробок у дослідженні бол- гарської еміграції до Південної Бессарабії, деякі аспекти цієї проблеми потребують подальшого вивчення, а саме питання про чисельність болгар, які переселялися до цього регіону після російсько-турецьких війн 1806–1812 та 1828– 1829 років. Метою дослідження є висвітлення процесу заселення болгарами території Південної Бесса - рабії наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ ст., його етапів та особливостей, а також політики російського уряду щодо задунайських пере - селенців. Початок болгарської колонізації до Бессарабії був пов’язаний з російсько-турецькими війнами 1768–1774 та 1787–1791 рр., під час яких на боці Росії в добровольчих військових формуваннях брали участь болгари. Після завершення цих війн частина добровольців залишилася на території Бессарабії. Зокрема, після війни 1768–1774 рр. на півдні Бессарабії, переважно в містах, посе ли - лося близько 2 тис. болгар та гагаузів [8, с. 67]. У цей період на землях, що були зайняті росій - ськими військами, з’являлося багато болгарських купців, ремісників та селян, які селилися в містах УДК 94(477.74)(=163.2)«17/18» Віктор Дроздов ( м. Ізмаїл) бОЛГАРСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ ПІВдЕННОЇ бЕССАРАбІЇ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ – у ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст. У статті розкрито етапи та особливості колонізації болгарами Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ ст., проаналізовано політику російського уряду щодо болгар- переселенців. Ключові слова: болгарська колонізація, Південна Бессарабія, задунайські переселенці, болгарські поселення. Будинок болгарина-переселенця ХІХ ст. Джерело: Зеленчук В. С. Население Бесса - рабии и Приднестровья в ХIХ в.: (Этнические и социально-демографические процессы) / Вален- тин Сте панович Зеленчук. – Кишинев: Штиинца, 1979. – С. 188. 1’2013Віктор Дроздов 28 (Кишиневі, Ізмаїлі, Кілії, Рені, Бендерах, Акер- мані), в молдавських селах та в колишніх ногайських поселеннях. За різними даними, на початку ХІХ ст. у Південній Бес сарабії, прожи- ва ло від 6 до 8 тис. болгар та гагаузів [2, с. 87; 8, с. 68]. Новим етапом болгарської колонізації стала російсько-турецька війна 1806–1812 рр., під час якої значна кількість болгарських сімей пере се ли - лась на територію, що була зайнята ро сій ською ар мією. В результаті в Південній Бессарабії з’яви - ли ся нові болгарські поселення: Долукіой (с. Бага - те Ізмаїльського району, 1806 р.), Кубей (с. Черво - но армійське Болградського району, 1809 р.), Курчи (с. Виноградівка Болградського району, 1811 р.), Каракурт (с. Жовтневе Бол град ського району, 1811 р.) [9, с. 384-386]. Загалом у цей пе- ріод до Бессарабії переселилося близько 3 тис. болгар [8, с. 185]. На відміну від перших бол гарсь- ких колоністів, яких називали «стари ми», ця ча- стина поселен ців стала йменуватися «нови ми болгарами». 26 квітня 1811 р. у Бухаресті головнокоман- дувач Молдавської армії М.І. Кутузов підписав звернення до задунайських переселенців, за яким їм обіцялося звільнення на три роки від земських податків та повинностей. За ініціати- вою М.І. Кутузова було утворено комітет для ве- дення справ, пов’язаних з переселенням та упра- влінням колоніями на чолі з дійсним статським радником А.Я. Коронеллі [24, с. 159]. Уклавши в 1812 р. Бухарестський мирний до- говір з Туреччиною, Російська імперія при єд- нала Бессарабію, яка на той час була розореним та малозаселеним краєм (чисельність населення складала близько 240 тис. осіб [3, с. 50]). Праг- нучи зміцнити своє становище на новій території та створити соціальну опору в особі іноземних колоністів, російський уряд розпочав осво єння південнобессарабських степів. З 1812 по 1818 рр. чисельність задунайських переселенців у Південній Бессарабії значно зросла. За даними В.М. Кабузана, станом на 1816 р. до цієї території прибула 5 971 сім’я (більше 27,5 тис. чол.). Частка болгар та гагау- зів серед задунайських переселенців становила 78,3% [10, с. 33]. У 1818 р. в Ізмаїльському, Акер манському та Бендерському повітах про жи- вало 19 329 болгар (або 21,5% загальної кілько- сті населення). Переважно вони селилися в Ізмаїльському повіті (в 1818 р. їх чисельність складала 16 941 чол., або 38% населення повіту). Протягом 1818–1827 рр. питома вага болгар та гагаузів в Ізмаїльському повіті зросла з 38 до 41,6%. В Акерманському повіті частка болгар складала лише 6,5% [10, с. 36]. М.С. Державін вказував, що до 1819 р. на південь Бессарабії пе- реселилося 6 532 болгарські сім’ї (або близько 24 тис. чол.) [6, с. 10]. Джерело: Берг Л.С. Бессарабия: Страна – люди – хозяйство / Лев Семенович Берг. – Петроград: Огни, 1918. – С. 129. Болгарський будинок в с. Чишма-Варуїта Внутрішнє оздоблення болгарського будинку в с.Чишма-Варуїта Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. 29 Під час війни та в перші повоєнні роки пере- селення до Бессарабії мало стихійний та неор- ганізований характер. Указом від 22 бе резня 1818 р. для управління колоніями було засно - вано Піклувальний комітет про іноземних по- селенців Південного краю Росії на чолі з Іваном Микитовичем Інзовим (з 1820 р. він був повно - важним намісником Бессарабської області). Місцем перебування Комітету спочатку стало м. Катеринослав, а невдовзі його було пере - ведено до Кишинева. На прохання бессарабсь- ких болгар І.М. Інзов клопотав перед росій- ським урядом про зарахування їх до категорії колоністів. 29 грудня 1819 р. було видано Указ Сенату «О поселении болгар и других задунайских пере селенцев, с присовокуплением ведомости округам назначаемым для поселения их» [23, с. 517-520], в якому визначалося їх соціально- економічне та правове становище, а також ад- міністративний устрій колоній. Згідно з Указом задунайські переселенці були зрівнені в правах з іноземними колоністами новоросійських гу- берній. Крім того, «старі» переселенці на 3 роки, а «нові» – на 7 років звільнялися від по- датків та рекрутського набору. Вони мали право займатися внутрішньою та зовнішньою торгі- влею, а також право вільного переходу до інших станів. Згідно з Письмовим актом міністра вну- трішніх справ В.П. Кочубея від 12 березня 1820 р., кожна сім’я отримувала 60 десятин землі у вічне користування без права купівлі- продажу [2, с. 97]. Згідно з Указом 1819 р. було встановлено новий адміністративний поділ бессарабських колоній на чотири округи: Прутський, Кагуль - ський, Ізмаїльський та Буджацький, які були підпорядковані Бессарабській конторі інозем - них переселенців при Піклувальному комітеті. Для нагляду за колоніями була введена посада Това риша Старшого Члена Бессарабської кон - тори. Ним став ротмістр Дмитро Ватікіоті, який ще за часів російсько-турецької війни 1806– 1812 рр. очолював «Земське болгарське вій- сько», а після її завершення був піклувальником бессарабських болгар. Саме на його честь було назване село Дмитрівка (Болградський район, 1821 р.), засноване болгарськими та гагаузь- кими переселенцями. Управління болгарським колоніями, крім Пік - лувального комітету та Бессарабської конто ри, здійснювалося органами місцевого самовря - дування: окружними й сільськими приказами. На рівні округів керівництво виконувалося окружним приказом, до складу якого входили окружний староста та два засідателя. Сільські прикази підпорядковувалися окружним та скла - далися з виборного, двох старост та писаря. По- вноваження цих органів були досить широкими: вони займалися господарськими та фінансовими питаннями, благоустроєм колоній, збором позе- мельної податі, відали народною освітою й охо- роною здоров’я, розквартируванням війська тощо. Будинок Інзова в Кишиневі Джерело: Батюшков П.Н. Бессарабия: Историческое описание / Помпей Николаевич Батюшков. – СПб.: Тип. высочайше утв. т-ва «Обще- ственная польза», 1892. – С. 137. Портрет І.М. Інзова Джерело: h5p://ru.wikipedia.org 1’2013Віктор Дроздов 30 Адміністративним центром задунайських ко- лоністів стало село Ізмаїльського округу Табаки (1812 р.), яке за пропозицією болгар було пе- рейменовано на Болград. Однак за ініціативою І.М. Інзова на березі лиману Ялпуг (в 5 км на південь від Табаків) в 1821 р. почали будувати нове поселення Болград. В 1823 р. туди вже пе- реїхала адміністрація, а селу повернули старе найменування Табаки. Болгари переселялися компактними групами та селилися на одному місці, що пояснює, на думку С.Б. Бернштейна, діалектичну стійкість Карта Бессарабської області 1821 р. Джерело: Географический атлас Российской империи, Царства Польского и Великого кня- жества Финляндского / Сост. В. П. Пядышев. – СПб.: Военно-топографическое бюро, 1823. – 70 листов. На карті римськими цифрами І-IV позначено округи Бессарабської області: Прутський, Кагульський, Ізмаїльський та Буджацький Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. 31 болгарських говорів у нових поселеннях Бесса- рабії [3, с. 51]. Це дозволило дослідникам виз- начити райони та населенні пункти, звідки по- ходили колоністи. Більшість переселенців емігрувало з Пів ніч - но-Східної Болгарії. Болгари із Шуменського округу поселились у чотирьох селах: Чишма-Ва- руїта (с. Криничне Болградського району, 1813 р.), Бабель (с. Озерне Ізмаїльського району, 1812 р.), Анадол (с. Долинське Ренійського рай- ону) та Кубей. Основна маса переселенців при- була з Добруджі, одна частина яких осіла в мі- стах, друга – поселилася на землях молдав ських поміщиків, а третя – заснувала в 1811–1814 рр. низку сіл, переважно на місцях колиш ніх та- тарських поселень. Зокрема, в цей період ними були засновані села Курчи, Каракурт, Карагач (с. Нагірне Ренійського району, 1812 р.), Імпуціта (с. Владичень Болградського району, 1812 р.), Тараклія (1813 р.), Чійшія (с. Городнє Болград - ського району, 1813 р.), Ташбунар (с. Кам’ян ка Ізмаїльського району, 1814 р.), Болбока (с. Кот- ловина Ренійського району, 1814 р.) та інші. Ймовірно, до цієї ж групи належали колоністи, що поселилися в 1806 р. у с. Джурджулешти. Пізніше до цього села прибули мешканці Слі- венського округу. Слівенський говір присутній також у с. Табаки [3, с. 52]. Серед болгар-переселенців були вихідці з Пів - денної Болгарії. Саме вони заснували села Код- китай (с. Острівне Арцизького району, 1817 р.), Шикирлі-Китай (с. Суворово Ізмаїльського рай- ону, 1819 р.), Троян (с. Старі Трояни Кілійського району, 1819 р.) та Кайраклію (с. Лощинівка Ізмаїльського району, 1821 р.). Серед емігрантів була велика група шопів (болгар із Західної Карта Буджака 1820 р. Джерело: Зеленчук В. С. Население Бесса рабии и Приднестровья в ХIХ в.: (Этнические и социально-демогра- фические процессы) / Валентин Степанович Зеленчук. – Кишинев: Штиинца, 1979. – С. 169. Граница Буджака Граница земель, захваченных помещиками Граница земель «варшавских колонистов» Граница цинутов 1’2013Віктор Дроздов 32 Болгарії), які поселились в с. Тараклія разом з вихідцями з Північно-Східної Болгарії, після чого це село отримало назву Шоп-Тараклія. Чимало болгар під час колонізації переїхало до бессарабських міст. Як зазначав А.О. Скаль- ковський, у 1819 р. кожний четвертий житель Кишинева був болгарином [25, с. 19]. Вони зай- няли частину міста, що називалася «Булгарією». В 1819 р. в Ізмаїлі проживало 404 болгарські сім’ї, в Рені – 194, в Акермані – 70, у Кілії – 18 [18, с. 20]. Після Указу 1819 р. за розпоряджен- ням І.М. Інзова задунайським поселенцям, що проживали в містах, були надані земельні наділи під улаштування колоній. У результаті з 1820 р. розпочалося їхнє переселення з міст у нові села. Так, велика група болгар з Ізмаїла на чолі зі ста- риком Бано утворила в 1821 р. с. Баннівку (Бол- градський район). У 1822 р. кишинівські болгари (244 сім’ї) заснували с. Задунаївку (Арцизь кий район), а група болгар з Акермана поселилася в колишньому татарському селі Ескі-Кубей, яке на честь І.М. Інзова назвали Іванівкою (с. Нова Іва- нівка Арцизького району). Після укладення Бухарестського договору в містах та селах Бессарабії поселилися бол- гарські волонтери, що брали участь у російсько- турецькій війні 1806–1812 рр. на боці російської армії. Але домогтися обіцяних прав та пільг їм вдалося не скоро. Лише в 1824 р. волонтерам було надано земельні наділи на ділянках Редой та Бабей Акерманського повіту в розмірі 30 де- сятин на родину [1, с. 285; 2, с. 100]. При цьому їх було зараховано до стану «бессарабських ко- рінних мешканців», що повинні були сплачувати податки та виконувати земські повинності. Внаслідок першої хвилі болгарської колоні- зації в першій чверті ХІХ ст. західна частина Буджаку була в основному заселена задунай- ськими переселенцями. Офіційно ця територія називалася «Нова Булгарія» [2, с. 99]. Згідно з докладом міністра внутрішніх справ, що було надано імператору Олександру І у січні 1823 р., територія Бессарабії була вже поділена на п’ять округів. Замість Буджацького округа було ство- рено два нові: Верхньо-Буджацький та Нижньо- Буджацький, з певним перерозподілом сіл між всіма округами. В кожному з п’яти округів було від 9 до 15 сіл, а в селі – від 37 до 340 дворів. У центрі болгарської колонізації – селі Болград – було 823 двори. Загалом, за даними І.І. Меще - рюка, в болгарських колоніях Бессарабії станом на 1822 р. нараховувалось 6 615 дворів [20, с. 17]. На початку 20-х рр. ХІХ ст. приплив бол гарсь- ких переселенців до Південної Бессарабії дещо зменшився. Нова хвиля колонізації розпочалася внаслідок російсько-турецької війни 1828–1829 років. Побоюючись розвитку національно-виз- вольного руху балканських народів, російський уряд прагнув не допустити масової участі болгар, у тому числі бессарабських, у війні. Незважаючи на це, болгари з початку війни здійснювали опір османським військам. У свою чергу, турецька влада прибігала до руйнування болгарських селищ, виселення населення, вилучення продо- вольства. Внаслідок таких заходів особливо по- страждало населення Північно-Східної Болгарії. В цей період зазнала змін політика росій - ського уряду щодо болгарської колонізації. Зо- крема, міністр фінансів Є.Ф. Канкрін зазначав, що переселення болгарського населення було не вигідно для Росії, адже воно вимагало значних коштів [2, с. 109]. Новоросійський генерал-гу- бернатор та намісник Бессарабської області М.С. Воронцов планував організувати пересе- лення до Бессарабії матросів, кораблебудівників Болгари Бессарабії. 1837 р. Джерело: Зеленчук В. С. Население Бесса - рабии и Приднестровья в ХIХ в.: (Этнические и социально-демографические процессы) / Вален- тин Степанович Зеленчук. – Кишинев: Штиинца, 1979. – С. 66. Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. 33 та ремісників з портових міст Болгарії, а також торговців та виноробів, тобто представників тих професій, яких не вистачало в регіоні [2, с. 105]. Однак ця політика не мала успіху, адже основна маса болгар-емігрантів була хліборобами. Не- зважаючи на нові пільги (звільнення на 10 років від податків та рекрутської повинності), що на- давалися переселенцям, які б погодилися пе- рейти до стану матросів та кораблебудівників, серед переселенців таких майже не було. Болгари, які емігрували за часів війни, пере- важно були поселені в Одещині, Катерино- славщині та Криму. До Бессарабії, за даними І.І. Мещерюка, прибуло лише кілька сотень болгар ських сімей [19, с. 75]. 2 вересня 1829 р. між Російською та Осман - ською імперіями було відписано Адріано поль - ський мирний трактат, за умовами якого Болгарія так і не отримала автономії, а всі завойовані ро сійськими військами болгарські землі поверталися до Туреччини. За статтею ХІІІ договору передбачалася амністія всім тим, хто брав участь у військових діях проти Осман - ської імперії. Вони мали право переселитися зі своєю сім’єю та рухомим майном до іншої кра - їни протягом 18 місяців. Крім того, таким пра - вом могли користуватися піддані обох держав, що проживали на землях, які поверталися до Туреччини або переходили до Росії [22, с. 111]. Таким чином, це сприяло зростанню чисельно- сті болгарських емігрантів, які могли легально переходити під юрисдикцію іншої країни. Відразу після підписання миру розпочався ма - совий потік задунайських переселенців до Ро сій - ської імперії та Дунайських князівств. Най більша кількість болгар емігрувала із сіл Південно- Східної та Північно-Східної Болгарії, зокрема зі Слівенського, Ямбольського, Бургаського, Вар - нен ського та Стара-Загорського округів. Багато населення виїхало з болгарських міст Слівена, Ямбола, Карнобата, Бургаса, Шумена, Варни та ін. Протягом 1829–1830 рр. болгарські землі залишило близько 130 тис. осіб зі 150 населених пунктів [19, с.100]. З вересня 1829 р. по березень 1830 р. до Бес- са рабії прибуло близько 280 сімей, а в квітні 1830 р. – ще 107 болгарських сімей [10, с. 44]. Проте основна хвиля переселення відбулася із середини квітня по серпень 1830 р. Організато- ром еміграції болгар став лікар І. Селімінський та мешканці м. Слівена. З російського боку ке- рів ництво болгарським переселенням знаходи- лося в руках головнокомандувача 2-ї армії генерала І.І. Дібіча. Для здійснення контролю за виконан ням ст. ХІІІ Адріанопольського до- говору та для за хисту інтересів болгарського населення до м. Слівена прибув російський консул Г.В. Ващенко. Встановити точну кількість болгар, що приї- хали до Південної Бессарабії в цей період, до- сить важко. З одного боку, частина емігрантів, які отримали білети на переселення до Бесса- рабії, не доїхала до місця майбутнього посе- лення й залишилася в Дунайських князівствах, Болгарська колонія Курчі Ізмаїльського повіту Джерело: Зеленчук В. С. Население Бессарабии и Приднестровья в ХIХ в.: (Этнические и соци- ально-демографические процессы) / Валентин Степанович Зеленчук. – Кишинев: Штиинца, 1979. – С. 169. з іншого – багато осіб виїжджало взагалі без бі- летів. Крім того, частина документів, у яких мі- стились дані про переселенців, не збереглася. І.І. Мещерюк, досліджуючи документи штабу 2-ї армії, зазначає, що чисельність болгар, які отримали право на переселення до Бессарабії, становила 61 580 осіб [19, с. 94]. Проте в доне- сенні М.С. Воронцова імператору Миколі І у ве- ресні 1830 р. вказувалось, що до цього краю пе- реїхало 51 150 чол., а в іншому повідомленні говорилось про 50 тис. переселенців [19, с. 95]. В.С. Зеленчук вважає, що до Бессарабії в цей пе- ріод емігрувало близько 50 тис. болгар та гагау- зів [8, с. 188]. Г. Казанджиєв пише про пересе- лення близько 60 тис. чол. [11, с. 97]. І.Ф. Грек та М.М. Червенков зазначають, що до Бессарабії протягом 1829–1830 рр. переїхало близько 53 тис. осіб, причому переважна більшість (51 500 чол.) переправилась через Сатуновський каран- тин [5, с. 21]. За даними В.М. Кабузана, до сере- дини 1831 р. до Південної Бессарабії прибуло близько 39 тис. чол. [10, с. 44]. Отже, незва- жаючи на різні дані дослідників, незаперечним залишається факт масового переселення болгар до Південної Бессарабії, в результаті якого їхня чисельність зросла більше ніж в два рази. Масова колонізація Бессарабії задунайськи - ми переселенцями призвела до змін у системі управління колоніями. В 1832 р. було створено Управління задунайськими переселенцями, що увійшло до складу Піклувального комітету. До 1844 р. його керівником був М.Г. Бутков. У 1833 р. зазнав змін адміністративний устрій колоній: Кагульський та Прутський округи було об’єд- нано в один Кагульсько-Прутський округ. Крім того, змінився розмір земельного наділу, який надавався колоністам, адже для розміщення ве- ликої кількості переселенців не вистачало фонду вільної казенної землі. За пропозицією І.М. Ін- зова, «старі» колоністи погодились поступитись по 10 десятин землі на користь «нових» посе- ленців. Отже, земельний наділ з цього часу ста- новив 50 десятин на сім’ю. Проте рівномірного розподілу землі досягти так і не вдалося: в дея- ких селах земельний наділ був значно менше встановленої норми (Долукіой – 36,5 дес., Імпу- ціта – 33,4 дес., Сатунов – 29 дес., Болград – 23,7 дес., Табаки – 16 дес.) [20, с. 25-27]. Більша частина задунайських переселенців розселилася в болгарських селах, що були зас- новані попередньою хвилею колоністів. У ре- зультаті кількість населення в цих селах суттєво зросла. Так, станом на 1832 р. у Болграді про- живало 1010 сімей, з яких 659 – переїхали про- тягом 1829–1830 рр. «Нові» колоністи перева- жали за чисельністю в поселеннях Табаки (104 зі 148 сімей), Нові Трояни (89 зі 149), Дермен- дере (93 зі 105), Кайраклія (88 зі 110), Іванівка (86 зі 135), Задунаївка (92 зі 124), Баннівка (89 зі 134), Финтина-Дзінілор (с. Кирнички Ізмаїльсь- кого району) (126 зі 163) [19, с. 139–141]. У результаті другого масового переселення було засновано нові болгарські поселення. При цьому, одні були розташовані на території, що знаходилась у віданні Управління задунайськими поселенцями, а інші – на казенних землях Акер- манського повіту, що також були передані до ві- дання Управління. Протягом 1828–1834 рр. у Південній Бессарабії з’явилося 26 нових сіл (у Нижньо-Буджацькому окрузі – 17, у Верхньо- Буджацькому – 6, в Ізмаїльському – 3) [19, с. 148]. Серед них: Главан (с. Главані Арцизького району), Бургуджі (с. Виноградівка Арцизького району), Давлет-Агач (с. Делень Арцизького району), Селіогло (с. Холмське Арцизького району), Вайсал (с. Василівка Болградського району), Пандаклія (с. Оріхівка Болградського району), Голиця (Болградський район), Хасан- Батир (с. Виноградне Болградського району), Камчик (с. Зоря Саратського району), Кулевча (Саратський район), Чумлекіой (с. Виноградівка Тарутинського району), Дюльмен (с. Ярове Тару тинського району), Купоран (с. Рівне Тару- тинського району), Ісерлія (с. Вільне Тарутин- ського району), Дельжилер (с. Дмитрівка Татар- бунарського району), Новий Карагач (с. Виш не- ве Татарбунарського району), Ескіполос (с. Гли- боке Татарбунарського району) та ін. Близько половини задунайський переселен- ців були мешканцями болгарських міст, частина яких оселилася в містах Бессарабії. Однак вста- новити їх точну чисельність досить важко. Вра- ховуючи те, що багато болгарських купців та ре- місників, які заявили про бажання переселитися до Бессарабії, залишалися в містах Дунайських князівств, їх кількість була значно меншою, ніж за даними офіційної документації. Як вказує І.І. Мещерюк, з 15–16 тис. городян, які прибули до Бессарабії, близько 3–4 тис. поселилось у Ки- шиневі, Акермані, Ізмаїлі та Рені, й приблизно така ж кількість – у болгарсько-гагаузьких селах. Невелика частина виїхала за межі Бессарабської області. Основна маса городян-переселенців по- вернулася до Болгарії або розселилася в містах 1’2013Віктор Дроздов 34 Дунайських князівств внаслідок поганої органі- зації їхнього прийому та улаштування в містах Бессарабії [20, с. 162]. На початку 1831 р. потік болгарських коло- ністів до Бессарабії майже припинився. З 1832 р. розпочалася масова рееміграція болгарського населення, яка тривала до 1834 р. Вона була ви- кликана, по-перше, невдоволенням з боку бол- гарських переселенців політикою російського уряду, який не зміг виділити новим колоністам земельну ділянку тих розмірів та якості, які були необхідні для ведення господарства, та за- безпечити належні умови проживання в містах. По-друге, на рееміграцію вплинули неврожаї 1832–1834 рр. й епідемії чуми та холери. Дані про чисельність болгар, які залишили Бессара- бію також різні. Зокрема, І.І. Мещерюк зазначає що, в цей період до Болгарії та Дунайських кня- зівств переїхало 18 840 задунайських пересе- ленців [20, с. 197], а В.М. Кабузан – 20 839 осіб [10, с. 47]. Таким чином, майже половина бол- гар-емігрантів, що прибули до Бессарабії після російсько-турецької війни 1828–1829 рр., зали- шила цю територію. Станом на 1835 р. загальна чисельність болгар - ського населення Бессарабії складала 57 154 осо - би [2, с. 116]. Болгари проживали у 83 колоніях, кількість яких не змінилася до 60-х рр. ХІХ ст. Отже, болгарська колонізація до Південної Бессарабії розпочалася з кінця ХVІІІ ст., а в пер- шій третині ХІХ ст. набула масового характеру. Дві великі хвилі переселення болгар були ви- кликані російсько-турецькими війнами 1806– 1812 та 1828–1829 рр. Болгарській колонізації Південної Бессарабії сприяв російський уряд, який надав задунайським переселенцям статусу іноземних колоністів, значні пільги та земельні ділянки для ведення власного господарства. В результаті болгарські емігранти розселилися в містах та молдавських селах, а також заснували багато поселень, здійснивши тим самим значні зміни в національному складі регіону. Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. 35 Джерела та література 1. Бачинская Е. Болгары в казачьих форми - рованиях Южной Украины в конце ХVІІІ – ХІХ в. / Елена Бачинская // Българите в Северното При- черноморие. Изследвания и материали. – Т. 7. – Ве- лико Търново: Университетско издателство «Св. св. Кирил и Методий», 2000. – С. 283 – 286. 2. Белова Е. В. Миграционная политика на Юге Российской империи и переселение болгар в Но- вороссийский край и Бессарабию (1751 – 1871 гг.) / Елена Владимировна Белова. – М.: РГОТУПС, 2004. – 230 с. 3. Бернштейн С. Б. Основные этапы пересе ле - ния болгар в Россию в ХVІІІ – ХІХ веках / Самуил Борисович Бернштейн // Советское славяно веде - ние. – 1980. – №1. – С. 42–59. 4. Грек И. Ф. 1812 – поворотный год в истории Буджака и «задунайских переселенцев» / И. Ф. Грек, Н. Д. Руссев. – Кишинев: Stratum Plus, 2011. – 142 [16] с. 5. Грек И. Ф. Българите от Украина и Молдова. Минало и настояще / И. Ф. Грек, Н. Н. Червенков. – София: Христо Ботев, 1993. – 296 с. 6. Державин Н. С. Болгарские колонии в России (Таврическая, Херсонская и Бессарабская губер - нии). Материалы по славянской этнографии / Николай Севастьянович Державин. – София: Мар- тилен, 1991. – 260 c. 7. Защук А. И. Статистика и этнография Бесса- рабской области / Александр Иосифович Защук // Записки Одесского общества истории и древно- стей. – 1863. – Т. V. – С. 491 – 586. 8. Зеленчук В. С. Население Бессарабии и При - днестровья в ХIХ в.: (Этнические и социально-де- мографические процессы) / Валентин Степа но вич Зеленчук. – Кишинев: Штиинца, 1979. – 287 с. 9. История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Одесская область / АН УССР. Ин-т исто- рии; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. – К.: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1978. – 865 с. 10. Кабузан В. М. Народонаселение Бессараб- ской области и левобережных районов Придне- стровья (конец ХVІІІ – первая половина ХIХ в.) / Владимир Максимович Кабузан. – Кишинев: Шти- инца, 1974. – 157 с. 11. Казанджиев Г. Преселение на българи в Бе- сарабия. 1765 – 1878 г. / Георги Казанджиев. – Доб- рич: Издателство «Матадор 74», 2011. – 248 с. 12. Калчев К. К. Българската етническа общ - ност в Бесарабия (ХІХ – ХХ в.). Възникване, раз- витие, принос в общонационалните процеси / Калчо Костов Калчев. – Велико Търново: Универ- ситетско издателство «Св. св. Кирил и Методий», 2009. – 263 с. 13. Комунальна установа «Ізмаїльський архів» (далі – КУІА). – Ф. 1. Аккерманская городская управа. – Оп. 1. – Спр. 48. Указ Бессарабского об- ластного правительства о составлении списков 1’2013Віктор Дроздов 36 Виктор Дроздов Болгарская колонизация Южной Бессарабии в конце XVIII – в первой трети XIX вв. В статье раскрыты этапы и особенности колонизации болгарами Южной Бессарабии в конце XVIII – в первой трети XIX вв., проанализирована политика российского правительства в отношении болгар- переселенцев. Ключевые слова: болгарская колонизация, Южная Бессарабия, задунайские переселенцы, болгарские поселения. Victor Drozdov The Bulgarian colonization of Southern Bessarabia at the end of the XVIII – the first third of the XIX century The stages and the characteristics of the Bulgarian colonization of Southern Bessarabia at the end of the XVIII – the first third of the XIX century were developed, the Russian Government’s policy towards the Bulgarian settlers was analyzed in the article. Key words: Bulgarian colonization, Southern Bessarabia, Trans-Danube settlers, Bulgarian settlement. болгар, живущих в округах и городах Бессарабии (26 февраля 1821 г.). – 7 арк. 14. КУІА. – Ф. 93. Сельский приказ колонии Болград. – Оп. 1. – Спр. 16. Приказы окружного старшины о причислении к колонии Болград колонистов, прибывших из-за Дуная. (2 марта – 7 июля 1832 г.). – 12 арк. 15. КУІА. – Ф. 93. Сельский приказ колонии Болград. – Оп. 1. – Спр. 21. Приказы Измаильского окружного приказа о причислении к болградским колонистам новых переселенцев (5 марта – 2 ав- густа 1833 г.) – 39 арк. 16. КУІА. – Ф. 93. Сельский приказ колонии Болград. – Оп. 1. – Спр. 32. Приказы Измаильского окружного приказа о возвращении новых пересе- ленцев на прежнее место жительства за границу (17 апреля – 4 декабря 1834 г.). – 32 арк. 17. Лашков Н. В. Бессарабия: К столетию при - соединения к России. 1812 – 1912 гг.: Географиче- ское и историко-статистическое обозрение со- стояния края / Николай Васильевич Лашков. – Кишинев: Тип. Бессарабского губернского прав- ления, 1912. – 231 с. 18. Машкін О. М. Іноземці в соціально-еконо- мічному житті України кінця XVIII – першої поло- вини ХІХ ст. / Олександр Миколайович Машкін. – К.: Інститут історії НАН України, 2008. – 450 с. 19. Мещерюк И. И. Переселение болгар в Южную Бессарабию. 1828 – 1834 гг. Из истории развития русско-болгарских дружеских связей / Иван Иванович Мещерюк. – Кишинев: Картя Мол- довеняскэ, 1965. – 206 с. 20. Мещерюк И. И. Социально-экономическое развитие болгарских и гагаузских сел в Южной Бессарабии (1808–1856 гг.) / Иван Иванович Меще - рюк. – Кишинев: Редакционно-издательский отдел Академии наук Молдавской ССР, 1970. – 341 с. 21. Південна Бессарабія (кінець XVІІІ–ХІХ ст.): навчально-методичний посібник / Л. Ф. Циганен - ко, О. М. Лебеденко, А. В. Дізанова та інші; під ред. Л. Ф. Циганенко. – Ізмаїл: «СМИЛ», 2011. – 216 с. 22. Под стягом России: [сборник архивных доку - ментов] / Сост., примеч. А. А. Сазонова, Г. Н. Гера - симовой, О. А. Глушковой, С. Н. Кистерева. – М.: Русская книга, 1992. – 432 с, 16 л. ил. 23. Полное собрание законов Российской импе- рии, с 1649 года: [Собрание 1-е. С 1649 по 12 де- кабря 1825 г.]: [в 45 т.]. – СПб: Тип. ІІ Отд-ния Собств. Е.И.В. канцелярии, 1830–1851. – Т. 36: 1819. – СПб, 1830. – 735 с. 24. Потрашков А. С. К вопросу о формирова- нии национальных болгарских частей в составе молдавской армии (1806 – 1812 гг.) / Андрей Сер- геевич Потрашков // Дриновський збірник. – Т. 2. – Харків-Софія: Академічне вид-во ім. проф. Ма- рина Дринова, 2008. – С. 155 – 162. 25. Скальковский А. А. Болгарские колонии в Бессарабии и Новороссийском крае / Аполлон Алек сандрович Скальковский. – Одесса: В Типо- графии Т.Неймана и К, 1848. – 145 с. 26. Титоров И. Българите в Бессарабия / Иов Титоров. – София: Печ. на Г. А. Ножаров, 1903. – 343 с.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166790
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-5250
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:25:29Z
publishDate	2013
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Дроздов, В. 2020-03-03T14:24:01Z 2020-03-03T14:24:01Z 2013 Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. / В. Дроздов // Краєзнавство. — 2013. — № 1. — С. 27-36. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166790 94(477.74)(=163.2)«17/18» У статті розкрито етапи та особливості колонізації болгарами Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ ст., проаналізовано політику російського уряду щодо болгар- переселенців. В статье раскрыты этапы и особенности колонизации болгарами Южной Бессарабии в конце XVIII – в первой трети XIX вв., проанализирована политика российского правительства в отношении болгар- переселенцев. The stages and the characteristics of the Bulgarian colonization of Southern Bessarabia at the end of the XVIII – the first third of the XIX century were developed, the Russian Government’s policy towards the Bulgarian settlers was analyzed in the article. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Південна Бессарабія: історико-географічний та соціально-економічний виміри Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Болгарская колонизация Южной Бессарабии в конце XVIII – в первой трети XIX вв. The Bulgarian colonization of Southern Bessarabia at the end of the XVIII – the first third of the XIX century Article published earlier
spellingShingle	Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. Дроздов, В. Південна Бессарабія: історико-географічний та соціально-економічний виміри
title	Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.
title_alt	Болгарская колонизация Южной Бессарабии в конце XVIII – в первой трети XIX вв. The Bulgarian colonization of Southern Bessarabia at the end of the XVIII – the first third of the XIX century
title_full	Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.
title_fullStr	Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.
title_full_unstemmed	Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.
title_short	Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.
title_sort	болгарська колонізація південної бессарабії наприкінці хvііі – у першій половині хіх ст.
topic	Південна Бессарабія: історико-географічний та соціально-економічний виміри
topic_facet	Південна Бессарабія: історико-географічний та соціально-економічний виміри
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166790
work_keys_str_mv	AT drozdovv bolgarsʹkakolonízacíâpívdennoíbessarabíínaprikíncíhvíííuperšíipoloviníhíhst AT drozdovv bolgarskaâkolonizaciâûžnoibessarabiivkoncexviiivpervoitretixixvv AT drozdovv thebulgariancolonizationofsouthernbessarabiaattheendofthexviiithefirstthirdofthexixcentury

Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси