Історія села крізь призму історії родини

Рецензія на книгу: Вощевська М. В. Мій край. Люди і долі / Марія Вощевська; ред. Н. Л. Осипова. – Х.: Фактор, 2012. – 288 с.; іл.

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Краєзнавство
Date:2013
Main Author: Зозуля, С.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут історії України НАН України 2013
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166821
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Історія села крізь призму історії родини / С. Зозуля // Краєзнавство. — 2013. — № 1. — С. 230-231. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859535100283191296
author Зозуля, С.
author_facet Зозуля, С.
citation_txt Історія села крізь призму історії родини / С. Зозуля // Краєзнавство. — 2013. — № 1. — С. 230-231. — укр.
collection DSpace DC
container_title Краєзнавство
description Рецензія на книгу: Вощевська М. В. Мій край. Люди і долі / Марія Вощевська; ред. Н. Л. Осипова. – Х.: Фактор, 2012. – 288 с.; іл.
first_indexed 2025-11-25T23:10:30Z
format Article
fulltext 230 З-поміж чисельних видань краєзнав чого спрямування, число яких стрімко зросло протягом останнього двадцятиріччя, книга Марії Вощевської “Мій край. Люди і долі” дещо виділяється. Це своєрідний синтез історичної регіоналістики, краєзнавства, ме- муаристики, генеалогії та публіцистики. У сюжеті книги дві магі стральні лінії: історія родини Вощевських (а також жіно - чих “приток” головної родинної “річки” – Рибаків, Гакал) й історія с. Галиця – їх малої батьківщини. Поєднуючи й переплітаючи ці лінії, автор створює єдину й цілісну кан - ву генетичної пам’яті роду, яка невіддільна від життя рідного села, й, одночасно, ви писує життєпис цього села, який немислимий без оповіді про долю окремих його меш- канців і цілих родин. Структурування книги здій снене за хронологічним принципом – від найдавні- шого часу в історії Галиці – згадок про події на території сучасного села києворуської та литовсько-польської до - би, фіксування документальних свідчень про утворення даного населеного пункту, спроби дати пояснення походження його назви та джерел початкового залюднення, суспільно-економічного розвою впродовж наступних 300 років – до повоєнних, значи- мих для історії села суспільних, культурних і побутових подій. Зазначимо, що якраз останнє є чи не найбільш цікавим, адже за довгі роки панування радянської історіогра- фії цьому питанню ніколи не надавали зна- чення – людина спершу вважалася гвинти- ком державного механізму, потім – цегли ною в побудові соціалістичної держави, а те, що ця цеглина – цілий світ, живий, неповторний, із власним, повноцінним і унікальним жит- тям – до уваги взагалі не брали. І лише з на- повненням індивідуальною людською істо- рією картини з життя і маленьких хуторів, і великих мегаполісів оживають, забарвлю- ються всіма кольорами веселки… З останньої третини ХVІІІ ст. історія Галиці починає розфарбовуватися фарбами Вощевських (найдавніша згадка про пред- ставників цієї родини у спо- відних книгах 1771 р.). Цей процес у виконанні творців книги* кількісно схожий на снігову кулю, що з маленької сніжинки поступово зростає – від спорадичних і малоін- формативних згадок про найдавніших предків, сухих фактів інвентарних госпо- дарських книг, кількісних даних про земельні наділи тощо до розлогих “сокови- тих” спогадів, із цікавою й корисною як пересічному читачеві, так і професійному дослідникові деталізацією певних епізодів і сюжетів; наданням власної суб’єктивної оцін ки суспільним явищам, але з неодмінним почуттям гордості й за своє село, і за свою родину. Якісно наповнення книги М.В. Вощевсь- кої персоналістичною інформацією нагадує малювання олією на полотні: спершу це кілька тоненьких штрихів, потім з’явля ються перші широкі мазки різного кольору – з’являється інформація про господарську ді- яльність Вощевських-Рибаків-Гакал другої половини ХІХ – початку ХХ ст., долуча - ються родинні перекази про сімейні справи, Сергій Зозуля ( м. Ніжин) ІСТОРІЯ СЕЛА КРІЗЬ ПРИЗМу ІСТОРІЇ РОдИНИ Рец. на кн.: Вощевська М. В. Мій край. Люди і долі / Марія Вощевська; ред. Н. Л. Осипова. – Х.: Фактор, 2012. – 288 с.; іл. * Автор у передмові сама зазначає, що в написанні книги брали участь її сини Микола та Валерій, а також редактор видання Н.Л. Осипова, яка, крім загального редагування, також узяла на себе збирання й опрацювання архівних й історіографічних джерел. 231 Історія села крізь призму історії родини про вчинки конкретних представників ро- дини; потім цих мазків стає дедалі більше – до інструментарію творців книги додаються безпосередні авторські спогади, суб’єктивні – як і будь-які спогади – але вже з високою вірогідності, адже засновані на індивідуаль- ній пам’яті. Загалом спогади практично ціл- ком витісняють історіографічний матеріал – друга частина книги, що відображає повоєн- ний час, уже цілком базується на меморіях М.В. Вощевської. Врешті решт полотно, на якому писалася ця картина, – історія Галиці й дещо ширше – історія Українського Ліво- бережжя, Південної Чернігівщини, Прилуч- чини, перетворюється на багатогранну істо- рію кількох поколінь Вощевських, Рибаків і Гакал на тлі колись славного українського містечка. Книга Марії Вощевської визначена як науково-популярне видання. Тут дійсно при- сутня наукова складова: використана ши- рока джерельна база – це видно як зі змісту, так і за вміщеним наприкінці списку вико- ристаних джерел і літератури, серед яких чільне місце займають архівні джерела; була проведена значна пошукова й едиційна ро- бота в архівах і наукових бібліотеках Черні- гова, Ніжина, Києва; залучені місцеві краєз- навчі матеріали з історії с. Галиці, місцевої загальноосвітньої школи; під час написання книги керувалися певними науковими при- нципами й прийомами; і чи не найголовніше – помітна критичність як у використанні зіб- раних матеріалів, так і у викладі матеріалу та висновках. Популярна складова – це харак- тер подання матеріалу й мова видання. Тут присутня наукова термінологія, без якої не- можливо пояснити суспільно-політичні й економічні процеси, часто суперечливі та не- зрозумілі пересічному читачеві, крізь які до- велося пройти мешканцям Галиці, але стиль викладу живий і зрозумілий, максимально спрощений, аби книга легко читалася, на- самперед односельцями – адже це будуть найперші та найвимогливіші читачі. В цьому вбачається заслуга редактора видання Ната- лії Осипової – члена Національної спілки журналістів України. Участь у написанні книги “Мій край. Люди і долі” професійного журналіста ціл- ком виправданий, оскільки ні Марія Во- щевська, ні її сини Микола та Валерій, які допомагали матері збирати матеріал, не пов’язані з професійною науковою чи літе- ратурною роботою. Потрібен був спеціаліст, який зміг би синтезувати стилістично написаний текст книги, з’єднати все в єдину й цілісну розповідь, адаптувати її для сприй- няття пересічного читача. Вважаємо, що зі своїми професійними обов’язками редактор справилася якнайкраще. Насамкінець хотілося б відзначити полі- графічне виконання книги. Тверда обкла- динка, майже 300 сторінок повнокольоро- вого друку на якісному білому папері, щедро начинених кольоровими та чорно-білими світлинами з сімейних альбомів; фотоко- піями давніх мап України, архівних доку- ментів як персоналістичного, так і загаль- ного характеру; історичних і сучасних краєвидів Галиці; фотографій дорогих ро- динній пам’яті речей, – усе, щоб зануритися в минулі часи, відчути себе поруч із героями оповіді. Й наклад у 1000 примірників – що також важливо, хоча б з огляду на його вар- тість. Але чого не зробиш від любові до своїх рідних, близьких і своєї Батьківщини! Ще зі шкільних уроків з фізики пам’я та - ємо: проходячи крізь призму, світло залом- люється й розкладається на спектр – на оті романтичні з дитинства кольори веселки – червоний, помаранчевий, жовтий, зелений… Хоча навіть після цього неозброєним оком бачиш лише ледве помітний, майже прозо- рий промінь. Ось і тут: родина як родина, село як село. Таких тисячі в Україні. З пер- шого погляду схожі, інколи однакові. І по- трібна ота згадана призма, щоб розкласти звичну, ідентичну іншим канву історії на ін- диферентні, оригінальні сюжети окремо взя- того людського життя, побачити приховане, непомітне при побіжному погляді. Й уже ко - ли починаєш складати ці унікальні життє ві ниточки, пов’язувати їх з іншими, накладати отримане хитросплетіння доль на загаль не полотно, де вже намальовані загальнодер- жавні й суспільні події та явища, зображено величну природу, – тут і починає вимальову- ватися картина історії унікальної місцини, населеної унікальними мешканцями. Саме такою призмою для с. Галиця Ні- жин ського району Чернігівської області стала книга Марії Вощевської “Мій край. Люди і долі”.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166821
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 2222-5250
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-25T23:10:30Z
publishDate 2013
publisher Інститут історії України НАН України
record_format dspace
spelling Зозуля, С.
2020-03-03T14:30:02Z
2020-03-03T14:30:02Z
2013
Історія села крізь призму історії родини / С. Зозуля // Краєзнавство. — 2013. — № 1. — С. 230-231. — укр.
2222-5250
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166821
Рецензія на книгу: Вощевська М. В. Мій край. Люди і долі / Марія Вощевська; ред. Н. Л. Осипова. – Х.: Фактор, 2012. – 288 с.; іл.
uk
Інститут історії України НАН України
Краєзнавство
Огляди
Історія села крізь призму історії родини
Article
published earlier
spellingShingle Історія села крізь призму історії родини
Зозуля, С.
Огляди
title Історія села крізь призму історії родини
title_full Історія села крізь призму історії родини
title_fullStr Історія села крізь призму історії родини
title_full_unstemmed Історія села крізь призму історії родини
title_short Історія села крізь призму історії родини
title_sort історія села крізь призму історії родини
topic Огляди
topic_facet Огляди
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166821
work_keys_str_mv AT zozulâs ístoríâselakrízʹprizmuístoríírodini