Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках

У статті висвітлюється історія міста Гадяча як гетьманської резиденції Івана Брюховецького. Наголошується на тому, що протягом 1663 – 1668 рр. у місті зосереджувалася вища адміністративна та військово-політична влада Української козацької держави. Особлива увага звертається на зовнішньополітичні...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Чухліб, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2013
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166873
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках / Т. Чухліб // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 31-46. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166873
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1668732025-02-05T20:28:17Z Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках Гадяч – гетманская резиденция Ивана Брюховецкого в 1663 – 1668 гг. Gadyach - Hetman Ivan Briukhovetsky residence in the 1663 - 1668 years Чухліб, Т. До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста У статті висвітлюється історія міста Гадяча як гетьманської резиденції Івана Брюховецького. Наголошується на тому, що протягом 1663 – 1668 рр. у місті зосереджувалася вища адміністративна та військово-політична влада Української козацької держави. Особлива увага звертається на зовнішньополітичні заходи гетьманського уряду І. Брюховецького. В статье освещается история города Гадяча как гетманской резиденции Ивана Брюховецкого. Подчеркивается, что в течение 1663 - 1668 годов в городе сосредоточивалась высшая административная и военно-политическая власть Украинского казацкого государства. Особое внимание обращается на внешнюю политику гетманского правительства Брюховецкого. The article highlights the history of the city as Gadyach Hetman Ivan Briukhovetsky residence. It is emphasized that during 1663 - 1668 were concentrated in the city's highest administrative, military and political power of the Ukrainian Cossack state. Particular attention is drawn to the foreign policy of the Hetman's government Briukhovetsky. 2013 Article Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках / Т. Чухліб // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 31-46. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166873 940(474)(05)«16» uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста
spellingShingle	До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста Чухліб, Т. Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках Краєзнавство
description	У статті висвітлюється історія міста Гадяча як гетьманської резиденції Івана Брюховецького. Наголошується на тому, що протягом 1663 – 1668 рр. у місті зосереджувалася вища адміністративна та військово-політична влада Української козацької держави. Особлива увага звертається на зовнішньополітичні заходи гетьманського уряду І. Брюховецького.
format	Article
author	Чухліб, Т.
author_facet	Чухліб, Т.
author_sort	Чухліб, Т.
title	Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках
title_short	Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках
title_full	Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках
title_fullStr	Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках
title_full_unstemmed	Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках
title_sort	гадяч – гетьманська резиденція івана брюховецького у 1663 – 1668 роках
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166873
citation_txt	Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках / Т. Чухліб // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 31-46. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT čuhlíbt gadâčgetʹmansʹkarezidencíâívanabrûhovecʹkogou16631668rokah AT čuhlíbt gadâčgetmanskaârezidenciâivanabrûhoveckogov16631668gg AT čuhlíbt gadyachhetmanivanbriukhovetskyresidenceinthe16631668years
first_indexed	2025-11-25T07:28:01Z
last_indexed	2025-11-25T07:28:01Z
_version_	1849746453409300480
fulltext	До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста 30 Українська історіографія якось обійшла ува- гою минуле міста Гадяча саме як гетьманської резиденції кошового отамана Запорозької Січі та гетьмана Лівобережної Укра їни Івана Брю- ховецького. Хоча протягом 1662 – 1668 рр. уряд як Гетьманщини, так і Січі разом з військовою канцелярією та іншими установами зосеред- жувався в Гадячі, який вже задовго до того був центром Гадяцького полку як адміністративно- територіальної одиниці Війська Запорозького – Української козацької держави. Поза тим, окремі свідчення про цей важливий період в історії цього міста Полтавщини зустрічаємо у виданнях енциклопедичного [4, 11, 18, 19] та краєзнавчого [15, 17] характеру. Сторінки геть- манування І. Брюховецького висвітлювали у своїх працях М. Костомаров [14], С. Єгунова [12], В. Ейнгорн [13], К. Стецюк [21] В. Смолій та В. Степанков [20], В. Горобець [6 - 10], З. Вуйцик [30], В. Маєвський [29], Т. Таірова-Яко- влєва [28], автор цих рядків [25, 26] та інші історики. Документальний матеріал, який висвітлює сторінки історії Гадяча як гетьманської рези- денції І. Брюховецького, було опубліковано у збірниках джерел ХІХ та ХХ ст. [1, 2, 3, 5, 16, 22, 23]. Багато документів і матеріалів з історії Гадяча козацької доби зберігаються в Централь- ному державному історичному архіві України в Києві: фондах № 72 «Гадяцька полкова канце- лярія», № 121 «Гадяцька сотенна канцелярія» та № 1501 «Генеральна військо ва канцелярія», однак потрібно зазначити, що, головним чином, вони стосуються XVIII ст. * * * У вересні 1661 р. одного із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького, вихователя і радника гетьмана Юрія Хмельницького, впливового старшину Війська Запорозького Івана Брюховецького (нар. бл. 1623 р.) було об- рано гетьманом Запорозької (Чортомлицької) Січі. Свої тогочасні універсали та листи І. Брюховецький підписував як «Милостію Бо- жіею гетман кошевой верного Войска Е[го] П[ресветлого] Ц[арского] Величества низо- вого» [1, с.97]. У жовтні-листопаді 1662 р. його резиденція була перенесена з миса Чор- томлик на Дніпрі до м. Гадяч, що на Лівобе- режній Україні. З осені 1662 р. у Гадячі почав постійно перебувати місцеблюститель Київсь- кої митрополії Православної церкви в Україні єпископ Мстиславський, Оршанський і Моги- лівський Мефодій (М. Филимонович) [13], що символізувало поєднання військово-адміні- стративної і церковної влади в Українській ко- зацькій державі. 17 червня 1663 р. на Генеральній раді по- близу м. Ніжина Івана Брюховецького обрали вже повноцінним гетьманом Лівобережної України [26]. Протягом червня 1663 р. – чер - вня 1668 р. на території Гадяча функціону- вала Військова канцелярія – по суті, вищий управлінський орган козацької держави. У місті та поблизу нього неодноразово про- водилися Генеральні (загальні, «чорні») та Старшинські козацькі ради – тогочасні вищі законодавчі органи [21]. У 1665 р. згідно з т. зв. Московськими статтями між Лівобе- режною Україною та Московським царством УДК 940(474)(05)«16» Тарас Чухліб (м. Київ) Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663–1668 рр. У статті висвітлюється історія міста Гадяча як гетьманської резиденції Івана Брюховецького. Наголошується на тому, що протягом 1663 – 1668 рр. у місті зосереджувалася вища адміністративна та військово-політична влада Української козацької держави. Особлива увага звертається на зовнішньополітичні заходи гетьманського уряду І. Брюховецького. Ключові слова: Гадяч, гетьманська резиденція, Іван Брюховецький, Московське царство, Гадяцький полк, Лівобережна Україна, Запорозька Січ, українсько-російські відносини. 31 місто Гадяч було надане царем Олексієм Ми- хайловичем гетьману І. Брюховецькому «на Булаву» [8]. Протягом 1663 – 1668 рр. у м. Гадячі вида- валися гетьманські універсали, які були ак- тами розпорядчого характеру, регулювали адміністративний, військово-політичний та со- ціально-економічний устрій Лівобережної Укра їни. Ці нормативні документи вищої влади були направлені на возз’єднання різних частин Української козацької держави, на- дання маєтностей та сприяли розвитку церкви, міст, культури, освіти, торгівлі, господарства тощо. На сьогодні відомо близько трьох де- сятків текстів «гадяцьких» універсалів І. Брю- ховецького, зокрема: — за 1663 рік: 18. 10 (до українців Право- бережжя із закликом про об’єднання), 24. 10 (про передачу млинів Прилуцькому Густин- ському монастиреві), 31. 10 (до жителів Пра- вобережної України про об’єднання під од- нією владою); — за 1666 р.: 2. 02. (Ніжинському магі- страту на дозвіл горілчаної оренди), 1. 03 (грець ким купцям на торгівлю товарами та за- хист від поборів), 15. 12 (Прилуцькому Гу- стинському монастиреві на володіння озе- рами); — за 1667 р.: 27. 01 (про передачу вдові М. Маковського та її сину млинів), 2. 05 (Лу- бенському Мгарському монастиреві на воло- діння озерами), 8. 10 (Київському Пустинному Микільському монастиреві на земельні сло- боди), 7. 11 (військовому товаришу П. Пло- скині на право будівництва млина), 30. 12 (вій- ськовому товаришу О. Заруцькому на право будівництва греблі); — за 1668 р.: 8. 01 (військовому товаришу Г. Козаченку на прибутки від млинів), 13. 01 (чернігівському священику С. Шубі на воло- діння селами), 10. 02 (до жителів Новгород-Сі- верська), 11. 02 (до жителів Колонтаївської, Сумської та Суровської сотень), 14. 02 (до Вій- ська Донського про підтримку антимосковсь- кого повстання), 2. 03 (стародубівському обоз- ному Г. Дащенку про володіння селами), 2. 03 (місту Стародубу на магдебургське право), 2. 03 (стародубівській церкві Св. Миколая на прибутки з млинів), 6. 03 (магістрату міста Стародуба на володіння млинами), 12. 03 (вій- ськовому товаришу М. Рубцю на володіння маєтностями), 15. 03 (до Новгород-Сіверської сотні), 1. 04 (Лубенському Мгарському мона- стиреві на володіння млинами), 9. 04 (вій- ськовому товаришу Л. Борозні на володіння маєтностями), 10 та 25. 05 (Батуринському Крупицькому монастиреві на володіння се- лами) [23]. Окрім того, протягом майже семи років, з 1662 до 1668 рр. в Гадячі приймалися дипло- мати з Московського царства, Кримського хан- ства, Війська Донського, а також представ- ники Правобережної, Слобідської України і Запорозької Січі. Звідси українські козацькі посольства відправлялися в інші країни світу, в т. ч. до Речі Посполитої та Османської імпе- рії [20, 30, 31]. Місто Гадяч також було адміністративним центром Гадяцького полку (а також Гадяцької сотні) Української козацької держави з 1648 до 1782 рр. 16 вересня 1658 р. у військовому та- борі поблизу міста було підписано Гадяцьку угоду між Україною та Польщею. Козаки Га- дяцького полку брали участь у багатьох війнах другої половини XVI–XVIII ст., зокрема, від- значилися під час Північної війни 1700–1721, російсько-турецьких війн 1734–1739 та 1768– 1774 рр. Гадяцькими полковниками у різні часи були такі видатні особи козацької доби як К. Бурляй, П. Апостол, М. Борохович, М. Ми- лорадович, С. Трощинський, Г. Граб’янка, І. Родзянко, В. Розумовський, І Тарновський та ін. [18] У місті знаходилася Гадяцька полкова канцелярія. Історія Гадяча як міста також пов’язана з діяльністю таких українських геть- манів як Б. Хмельницький, І. Виговський, Ю. Хмельницький, І. Брюховецький, І. Самой - лович, І. Мазепа, Д. Апостол та К. Розумовсь- кий. Місто Гадяч було одним з центрів народ- них повстань 1668 та 1687 рр. Звичайно, що не можна обійти увагою ту важливу обста- вину, що саме у Гадячі козацьким старшиною Г. Граб’янкою було написано важливий істо- рико-літописний твір, що увійшов до україн- ської історії під назвою Літопис Граб’янки. Однак, повернімося до висвітлення досить складного та неоднозначного періоду гетьма- нування І. Брюховецького. Ще восени 1662 р., 2’2013Тарас Чухліб 32 під час боротьби за гетьманську булаву, він заявив, що козацька Україна не потребує уряду гетьмана (?) а Україні необхідно “…Князя Ма- лоросійського від його царської величності, на яке Князівство бажаю Федора Михайловича мати…” [1, c.101]. Тоді ж він оголосив, що усі прибутки, які збиралися в Україні, будуть на- правлятися в царську скарбницю [3, c.349– 350]. Окрім того, кошовий отаман взагалі від- мовлявся від претензій на вищу політичну владу в українському суспільстві: “…У Вій- ську Запорозькому в них того від віку не було, що гетьман і полковники і сотники й усякі на- вчальні люди міщанами і селянами в містах і в селах володіли без привілеїв королівських; тільки бувало за якісь за великі служби король кому на котресь місце привілей дасть, тим… по привілеям королівським і володіли…” [3, c. 349]. Зрозуміло, що після таких заяв, як відзначали дослідники цієї проблеми, полі- тичні акції І.Брюховецького в Москві значно зросли [7, c.387]. Разом з тим, серед тогочас- ного політикуму Брюховецький використовував образ людини, що має підтримку православ ного монарха [9, c.242]. Саме тому за сприяння ро- сійських воєвод 1–18 червня 1663 р. на за- гальній (“чорній”) козацькій раді поблизу Ні- жина його обирають гетьманом «Війська Його Царської Милості Запорозького». Восени 1663 року в Батурині відбулися українсько-російські переговори у результаті яких 21 листопада з певними застереженнями з боку гетьманського уряду було ухвалено т. зв. Батуринські статті, які регламентували взаємовідносини між московським царем Олексієм Михайловичем та українським геть- маном (який поширював свою владу на Ліво- бережжя та Запорожжя) І. Брюховецьким. Вони підтверджували та доповнювали Перея- славські статті 1659 р. і складалися з п’яти ста- тей. У першій статті гетьманський уряд брав на себе зобов’язання утримувати за свій раху- нок московське військо, яке знаходилося в Україні, а також російські гарнізони в містах Лівобережжя. Друга стаття повторювала 16 пункт Переяславської угоди 1659 р. й прого- лошувала, що гетьман має затримувати й по- вертати до Москви збіглих до України звідти росіян. У третій статті говорилося про запро- вадження козацького реєстру й опису прибут- ків гетьманського уряду. Проте козацька стар- шина відмовилася затверджувати це поло- ження. Четверта стаття оголошувала заборону продажі хліба “за Дніпро” окрім Києва. Згідно з 5-ю статтею українцям заборонялося прода- вати росіянам горілку і тютюн [27, c. 82–83]. Таким чином, з цього часу українсько-ро- сійські відносини мали опиратися на допо- вненні у Батурині статті, які були ухвалені ще урядом Ю.Хмельницького у Переяславі. Ві- дразу ж після укладення угоди 1663 р. І.Брю- ховецький звертається до московського уряду з проханням надати йому право на ведення са- мостійної дипломатії з австрійським цісарем та кримським ханом. Невдовзі він отримав до- звіл з Москви на переговори з Кримським хан- ством [13, c.275]. Протягом квітня – травня 1664 р. полки на чолі з І.Брюховецьким взяли участь у кількох битвах з військами великого коронного геть- мана Речі Посполитої С.Чарнецького і право- бережного гетьмана П.Тетері, однак не змогли добитися своєї мети, а лише укріпилися в рай- оні Канева. Звідти наприкінці літа – восени вони здійснили ряд безуспішних рейдів з метою оволодіння різними правобережними містами й селищами. Лише в травні наступ- ного року війська Брюховецького разом з ро- сійськими й калмицькими підрозділами зу- міли здобути перемогу над польською армією С.Яблоновського під Білою Церквою та ово- лодіти Фастовом, Корсунем і Мотовилівкою. Однак наприкінці червня 1665 р. перед загро- зою надходження багатотисячної татарської орди І.Брюховецький відступає на Лівобе- режну Україну. А вже у вересні він вперше в українській історії очолює представницьке посольство, що виїхало до Москви для укла- дення договору з царем. Так завершилася спроба цього лівобережного гетьмана, вико- риставши російську протекцію, об′єднати всю територію Українського гетьманату під своїм правлінням. Навесні 1665 р., до Москви прибув голов- ний політичний суперник гетьмана єпископ Мефодій, який перед тим був призначений місцеблюстителем кафедри Київського ми- трополита. Під час переговорів у Посоль- Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663–1668 рр. 33 ському приказі він запропонував обмежити не лише повноваження гетьманського уряду, але й скасувати ряд “привілеїв” для українського козацтва. Зокрема, він пропонував: залучити всі податки, які збиралися з українського люду до царської скарбниці задля подальшої вип- лати козакам за військову службу та на утри- мання в Україні московських ратників; ви- вести з-під гетьманського підпорядкування міщанське населення лівобережних міст; збільшити чисельність московських гарнізо- нів на Лівобережжі [3, c.281–284]. Єпископа Мефодія підтримував також впливовий київський полковник В.Дворецький, який у серпні звертався до воєводи П.Шереметєва: «…Жебы его царское пресветлое величество места все и села, будучие на Вкрайне, на себя взял, жебы большей нами гетманы не владели, бо от того псуются вельми; великих скарбов набывши, не хотят не кому послушными, але хотят быть великими монархами. Лучшей будет, як будут воэводы, жиючие на Вкрайне, владеть всеми маетностями, не потреба будет некому просить о хлебе для ратных людей” [7, с.309]. Власне, пропозиції Мефодія та Дво- рецького, на думку дослідників, й спонукали московський уряд до майбутніх “реформа- торських” заходів стосовно Лівобережної Укра їни [9, с.245–248]. Восени 1665 р. між гетьманським і царсь- ким урядами, у результаті майже місячного пе- ребування української делегації з 535 осіб, у Москві було укладено новий договір. 11 ве- ресня українці прибули до російської столиці, а вже через декілька днів московський цар по- ставив перед урядом І.Брюховецького вимогу остаточно вирішити справу щодо надход- ження українських податків до царської скарб- ниці. Спочатку гетьман заперечував проти цього і при цьому відзначав, що ніяких гро- шових зборів з жителів Лівобережжя збирати “отнюдь немочно; да и заводить то ныне нена- добно, потому время воинское и шаткое поставят себе в оскорбление и чаят от того ша- тости» [2, с.19]. Та через деякий час Брюхо- вецький погоджується на те, щоб грошові і на- туральні податки збиралися українськими урядовцями і передавалися до Москви. Однак тут уже не погоджувалися росіяни – вони вимагали, щоб цією важливою справою зай- малися московські військові воєводи, які пе- ребували у найбільших українських містах. Царський уряд також вимагав від гетьмана погодитися на те, щоб до компетенції воєвод перейшло право упрявляти некозацьким насе- ленням міст і сіл України [5, с.142–144; 7, с.419]. Невирішення цих питань призводило до постійних конфліктів між гетьманським урядом і воєводами. Останні скаржилися до Москви, що Брюховецький залишає їх «зли- денними, голими й голодними» [1, с.222]. У свою чергу лівобережний гетьман повідом- ляв Олексію Михайловичу, що київський воє- вода І.Чаадаєв не дозволяє йому відібрати у міщан Києва королівські привілеї, а інший воєвода Г.Ромодановський погано виконує свої військові обов’язки. Російська сторона під час переговорів у Москві запропонувала Брюховецькому “...уда- рить челом государю всеми малороссийскими городами”. Більшість з політичних ідей Брю- ховецького про обмеження суверенітету геть- манської влади “дивним чином” збігалися з поглядами на цю проблему царя та його ото- чення. У даному випадку треба звернути увагу на той момент, що якщо І. Брюховецький у 1665 р. пропонував московському монархові суверенно “володіти” козацькою Україною, то чи не означає це, що до цього часу, починаючи з 1654 р., він не мав на неї таких прав? Перед укладенням українсько-російського договору, 1 листопада, І.Брюховецький виго- лосив промову наступного змісту: «…Чтоб Великий Государь… пожаловал их, велел Малороссийские городы принять и с них вся- кие доходы имать в свою государеву казну, и послать в них своих, Великого Государя… воєвод и ратных людей…” [5, с.155–156]. Т. зв. Московські статті 1665 р. передбачали заборону гетьманському урядові проводити самостійну зовнішню політику. Та чи не найголовнішим обмеженням державних прав Українського гетьманату було положення про підпорядкування Київської митрополії Мо- сковському патріархатові та висвячення на ми- трополичу кафедру російського церковного ієрарха. Очевидно, що ідея російського пред- ставництва на кафедрі Київської митрополії 2’2013Тарас Чухліб 34 належала самому Брюховецькому і була спри- чинена його протистоянням з колишнім «блю- стителем» Мефодієм [28, с.470]. Історик права А. Яковлів оцінював Мо- сковські статті як такі, що в значній мірі змі- нили характер попередніх правних відносин між Українським гетьманатом та Російським царством, а саме, обмежили внутрішню авто- номію Війська Запорозького [27]. Розвиваючи такі висновки свого попередника, дослідник В. Горобець відзначав, що тиск промосковськи налаштованої внутрішньої опозиції, в умовах несприятливої міжнародної кон’юнктури, зму- сили гетьмана прийняти невигідні для справи зміцнення політико-соціального статусу коза- цтва умови Московського договору 1665 р., за якими Військо Запорозьке втрачало права ад- міністративної автономії, понижуючи свій ста- тус до автономії станової [7, с.218]. Перед самим від’їздом до України І. Брю- ховецький вже не тільки як гетьман, але й мо- сковський боярин подав на ім’я царя пункти- прохання, які не увійшли до Московських статей і включали також ряд запитань до царського уряду: 1) про військову допомогу (запитуючи про кількість московських військ, які прийдуть в Україну і терміни їхнього при- буття); 2) щоб цар дав йому (а також його дру- жині та дітям) грамоту на вічне володіння Шептаківську сотню у Стародубському полку з усіма селами; 3) підтвердив магдебургзьке право м. Гадячу; 4) надати по одному селу Пе- ре яславському, Ніжинському, Київському, Лу- бенському, Чернігівському, Прилуцькому, Пол- тавському, Миргородському, Стародубському і всім, які “під рукою государською на цій і на тій стороні Дніпра” полковникам; 5) видати царську грамоту війтам і міщанам, які були членами українського посольства; 6) щоб на- даний гетьману двір у Москві “осібно” був; 7) чи будуть постійно належати Війську Запо- розькому Низовому мельниці на р.Ворскла?; 8) щоб мельниця його зятя, яка стоїть на Пе- реяславській загаті належала до гетьманського двору; 9) дати дозвіл на стосунки з Калмиць- кою ордою; 10) щоб цар наказав розшукати “німчина” Якова Тура і полковника Грана, які чинять побутові розбої у Гадяцькій волості; 11) щоб була вчинена царська милість по чолобитним від козацької старшини і черні, яка перебувала у складі посольства; 12) не по- силати з Києва (?) до Переяславського мона- стиря ігуменів, які мали б призначатися за до- зволом “гетьмана і Війська Запорозького” [2, с.16–18]. Разом з тим, лівобережний гетьман подав до Малоросійського Приказу список, де вка- зувалося про потрібну кількість московських “ратних людей” в таких українських містах: у Києві росіян мало бути 4 000 чоловік, Черні- гові – 1 000, Переяславі – 1 000, Ніжині – 300, Новогородку – 300, Острі – 300, Полтаві – 500, Кременчуку – 300, Кодаку – 300, Каневі – 500. Окрім того, при гетьманському дворі мало по- стійно перебувати 100 ратників. Також обго- ворювалося питання допомоги цих гарнізонів військам І.Брюховецького під час “воєнної нужди” [2, с.18]. У відповідь цар Олексій Михайлович видав указ, кількість царських військ значно збільшувалася: у Києві, окрім 4 000 піших, мало бути ще 1 000 кінних, Чер- нігові – 1 000 піших і 200 кінних, Переяславі – 1 700 піших і 300 кінних, Ніжині – 1 000 піших і 200 кінних, Полтаві – 1 000 піших і 500 кін- них, на Запорожжі – 1 000 чоловік, а при геть- мані – 300 ратників [2, с.19]. 20 березня 1666 р. гетьман І.Брюховецький надіслав з Гадяча до Москви т. зв. Гадяцькі статті, які, на нашу думку, започатковували новий етап у відносинах між українським та московським урядами. Тепер, незважаючи на існування Переяславських 1659 р., Батурин- ських 1663 р. та Московських 1665 р. статей, які окреслювали кардинальні питання взаємо- відносин, гетьман звертався до свого покро- вителя з проблемами більш дрібного та поточ- ного характеру. Отже, у 1-й та 2-й статтях було викладено наступне: скарга на “злі задуми” лубенського полковника Г. Гамалії, неправо- мірні дії якогось К. Давидовича, який привіз до України дитину (?) московського патріарха Никона та перебування під арештом овруць- кого полковника Децика. Відзначалося, що всі вони перебувають в ув’язненні в очікуванні указу з Москви. Царська резолюція щодо цього пункту була такою: “которые люди у него гетмана сидят за караулом в каких своих винах, и он бы тех людей судил и карал по их Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663–1668 рр. 35 войсковым правам; а буде виноватым по их войсковым правам будет свобода, а от них чаят впред какого дурна, и тех бы людей присылал к нему великому государю в Москву” [2, с.86]. У 3-й статті говорилося “Мефодій, єпископ Мстиславскій и Оршанскій, со всем Кіевским духовенством писал к нему (Брюховецькому. – Т.Ч.), чтоб из них обран был митрополит на Кіевскую митрополію. И он писал к нему: без воли государской учинить того не может, да и не время тому быть” [2, с.86]. Натомість цар схвалював таку поведінку гетьмана. 4-та стаття містила пункт-прохання щодо ініціативи київського духовенства та полков- ника В. Дворецького відкрити в Києві “латин- ські” школи. Відповідь з Москви на диво була такою: “буде им против их вольностей будет не в оскорбление, и тех бы школ не заводить; а буде им против их вольностей то будет в оскорбление, и Великий Государь их пожало- вал, велел им в Кіеве школы заводить и людей в них учить Кіевских жителей; а из непрія- тельских городов (Правобережної України. – Т.Ч.) в те школы никого не пускать и не учить, чтоб от них смуты и всякого дурна не было» [2, с.86]. У 5-й статті говорилося про “об’яву” гетьмана І.Брюховецького оженити сина єпи- скопа Мефодія на “Дубягівні, в якої два рідних сина служило у короля”. За це гетьмана хва- лили й застерігали оберігати нареченого від “усякого дурна”. Повідомлення про укладення мирної угоди між Кримським ханством і Ногайською ордою, напад калмиків на татарські землі та польсько-татарський наступ на прикордонні міста Миргородського полку містилися в 6-й, 7-й і 8-й статтях, за що у царській резолюції було наказано похвалити гетьмана. У 9-й статті гетьман повідомляв про відомості, що надійшли до нього і які свідчили про можли- вість відходу Запорозької Січі від царської зверхності та їхній перехід на сторону турків та П. Дорошенка. На що І. Брюховецький по- слав до запорожців своїх представників вмо- вляти їх не робити цього. З огляду на це царська резолюція знову була похвальною. 10-та стаття містила питання щодо дозволу посилати “хлібні запаси” на Запорожжя. У від- повідь було сказано: “хлебные запасы в Запо- роги по весне посылать, также и в городы в Кіев и в иные государевым ратным людем на корм, по Батуринским статьям, покаместа опи- щики городы не опишут и по описке воеводы примут» [2, с.87]. Царський дозвіл був даний українському гетьману і щодо 11-го пункту, в якому Брюховецький прохав Олексія Михай- ловича звернутися до калмиків, щоб вони вес- ною прийшли на допомогу в Україну. «Свое- волных собраные, которые начала своего не смотря и не повинующеся, покинув домы свои, в розных городах и деревнях купами и досады людем чинят; также и Ивана Донца прибралось было из Белгородских полков с человек пехоты в повете Гадяцкой; и он со- слався писанием со боярином со князем Бори- сом Александровичем Репниным, розогнати их велел и ныне не осталось нигде» [2, с.87] – відзначалося в 12-му пункті. «Гетмана за то похвалить», – такою була чергова відповідь. Скарга на те, що у полку російського воєводи Ф. Протасьєва, який перебував в Україні, за- лишилося менше ніж 300 чоловік, а останні розійшлися, складала 13-ту статтю. Царська реакція була категоричною: «переменить» цей полк разом з Протасьєвим. У наступній статті І. Брюховецький знову скаржився на росій- ських воєвод, які забирали «військові армати» в тих містах, куди були призначені. Натомість гетьман відзначав, що артилерійські арсенали належали полковникам, а воєводи мали «прий- няти наряд» на місто. Царська резолюція під- тверджувала бажання гетьмана. Відносно про- блеми перебування та утримання в Україні поблизу Глухова 500 молдаван у складі хоруг - ви райці Митрашка говорилося у 15-й статті. «Говорить гетману, чтоб он его с полком взял к себе и послал бы его в Заднепрские городы, где пристойно, чтоб от них непріятелем был; а куда его с полком пошлет, о том бы писал к нему великому государю и в Киев к боярину и к воєводе» [2, с.87], – давали розпорядження з Москви. Щоб московський цар дав наказ пе- реяславському воєводі надіслати 500 ратників до Канева, який “нині малолюдний”, – відзна- чалося в 17-й статті. Олексій Михайлович погоджувався це зробити, але через деякий час. У 18-й статті повідомлялося, що згідно з свідченнями захопленого на Правобережжі 2’2013Тарас Чухліб 36 “язика”, там 20 лютого відбулася козацька рада. На ній П. Дорошенко разом з старшиною вирішив усіх поляків вислати з Правобереж- ної України до Польщі, а самим “приклони- тися” до кримського хана, з яким весною наступати на Лівобережжя. І знову Брюхо- вецький отримував подяку за вчасне повідом- лення. Остання, 19 стаття, також свідчила про події, що відбувалися на іншому “березі Дні- пра”: київський воєвода вивів з Димера коза- ків, які оборонялися полякам, які за допомо- гою своїх підрозділів у Білій Церкві понищили це містечко і багато жителів взяли в полон. У резолюції цар наказував розібратися у цьому питанні. Таким чином, можемо стверджувати, що українсько-російські Гадяцькі статті 1666 р. висвітлювали той механізм взаємовідносин між гетьманом і царем, який встановлювався з огляду на положення попередніх Московських статей 1665 р. Відтепер цар перетворювався з протектора на суверена козацької держави та мав право ухвалювати рішення щодо майже кожного більш-менш важливого питання, яке стосувалося майже усіх сфер політичного, еко- номічного та соціального життя Українського гетьманату. Інша справа, що такі рішення він повинен був приймати на прохання гетьмана, або ж ставлячи його до відома. Це засвідчу- вало те, що політична автономія на Лівобе- режній Україні все ж таки зберігалася. Вже через місяць у листі до Олексія Ми- хайловича від 15 квітня 1666 р. гетьман Брю- ховецький дякував за затвердження Гадяцьких статей та присилку до українських міст “рат- них людей”. Одночасно він відзначав, що мо- сковських солдат прийшла дуже мала кіль- кість, якої не вистачить для відбиття ворожих нападів на прикордонну територію України. Знову наголошувалося на проханні щодо царського указу (п.11 Гадяцьких статей) для приходу Калмицької орди на допомогу коза- цьким військам та повторно вимагалося забо- ронити воєводі Протасьєву (п.13) чинити “на- сильства” в Україні. Також Брюховецький скаржився цареві на присланого ним для різ- них судових розслідувань стольника П. Ізмай- лова. Але той, згідно з словами гетьмана, “нія- кої ні малої справи не учинив кінця” [2, с.109]. Хоча потрібно зазначити, що частина коза- цької старшини не сприймала багатьох ініціа- тив свого гетьмана. Так, єпископ Мефодій у своїй травневій розмові з воєводою П.Шере- метєвим повідомляв, що велике невдоволення діями Брюховецького, який “учал делать своєнравством”, висловлюють козаки Запо- розької Січі та Полтавського полку. Зокрема, провина гетьмана полягала в тому, що він при- значив полковників у Полтаві, Переяславі та Миргороді без проведення козацької ради, а миргородського полковника Гамалію, лисян- ського полковника Височана, військового суддю Незамая, “не сыскав за ними вины”, ві- діслав до Москви. Окрім того, до російської столиці без козацького суду відсилалися й інші козаки й старшини, а “…в Малоросійских де краях люди таковы, что им легче смерть при- нять, нежели их к Москве отсылать» [2, с.99]. Окрім того, єпископ Мефодій разом з іншими священиками був невдоволений тим, що у Мо- сковських статтях був пункт щодо призна- чення на Київську митрополію росіянина і тим самим українське духовенство начебто визна- валося невірним московському царю. Опозиція, яка сформувалася до гетьман- ського уряду І.Брюховецького в рядах правос- лавного духовенства була представлена не лише єпископом Мефодієм, але й впливовим архімандритом Києво-Печерського монастиря Інокентієм Гізелем. Той теж повідомляв до Москви, що козацтво не сприймає владу Брю- ховецького, заявляючи, що «у нас де в предках бояр не бывало, а он де заводит новой образец и волности наши от нас все отходят, да и при- ход де к нему стал тяжек” [2, с.101; 28, с.485]. У той же час лівобережний гетьман ви- правдовувався перед російським воєводою П.Шереметєвим у тому, що сам повільно впро- ваджує податкову систему згідно з Московсь- кими статтями. Це аргументувалося тим, що “великі побори” можуть викликати невдово- лення серед українського населення, а тому треба “імати з них по невелику” [2, с.102]. 19 червня 1666 р. гетьман у черговий раз листовно звертається з Гадяча до Олексія Ми- хайловича у Москву. Цей лист, очевидно, був викликаний звісткою про початок засідань ро- сійсько-польської комісії, яка мала б виробити Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663–1668 рр. 37 умови майбутнього мирного договору між Мо- сковською державою та Річчю Посполитою. Це стало “мало жаданою новиною” для Брю- ховецького, який з огляду на це відкликав свої війська від Гомеля та з інших прикордонних міст. Він також повідомляв про те, що надіслав до Москви курінного отамана Л.Селецького Він мав дізнатися від царя як у зв’язку з по- становами російсько-польської комісії ліво- бережний гетьман “… мав отчину вашої пре- світлої царської величності від всіляких неприятелів оберігати…” [2, с.111]. У листі зазначалося, що гетьман згідно з царськими настановами розіслав у всі міста універсали, в яких українським купцям Лівобережжя дозво- лялося торгувати і на Правобережній Україні. Окрім того, І.Брюховецький писав про прийом російських урядовців, які мали проводити пе- репис в Лівобережній Україні – їм у допомогу надавалося по два чоловіки, призначені геть- маном. Одночасно Брюховецький скаржився на одного з московських перепищиків, столь- ника К.Хлопова, який його “обезчестив” не прибувши на аудієнцію й приславши замість себе помічника С.Скриплєєва, що передав гетьману царську грамоту з обірваною печат- кою. 22 червня того ж року московський цар Олексій Михайлович послав до Гадяча свого представника “жильця” Я.Болотнікова, а 7 лип ня – стряпчого І.Свіязєва. Болотніков передав гетьману Брюховецькому дві царські грамоти. У першій з них зазначалося, щоб він не посилав своїх військ проти поляків і литов- ців (йшлося про проблему Гомеля). Друга гра- мота містила подяку лівобережному гетьману за сприяння під час перепису московським урядовцем К.Хлоповим жителів Глухова. А стряпчий І.Свіязєв мав провести переговори з гетьманським урядом щодо недотримання Брюховецьким царських указів та своїх доне- сень в Москву відносно відводу козацьких військ з території Великого князівства Ли- товського. 5 липня російські дипломати, що брали участь в андрусівській комісії, опираю- чись на свідчення польських комісарів, пові- домляли: “Черкаскіе полки опять задоры и за- цепки почали чинить и подступают под Кричев около Слуцка, Глуска, Турова и Пин- ска… против великих и полномочных послов с Польскими и Литовскими комиссары дого- вор чинят противно…» [2, с.121]. Саме тому цар через свого стряпчого наказував гетьману розібратися у цій ситуації і «смертною карою» покарати винуватців. Після цього І. Брюхо- вецькому наказувалося прибути до Андрусова для доповіді щодо білоруського конфлікту, а також скласти для царя спеціальний «статей- ний список». Можливо, що дії українського гетьмана у тій ситуації були свідомо направлені на зрив російсько-польських переговорів, а може й справді він не міг керувати Чернігівським, Ні- жинським і Стародубським полками, які були під Гомелем (перед тим він говорив, що від- правив їх до Білорусії, побоючись за їхні мож- ливі антигетьманські та антимосковські ви- ступи), але під час розмови з Свіязєвим гетьман виправдовувався й говорив, що свої війська з Великого князівства Литовського він відкликав, а натомість на Лівобережжя у цей же час здійснювали напад правобережні ко- заки Дорошенка разом з поляками і татарами. У зв'язку з активізацією П.Дорошенка та ан- тиросійським повстанням у Переяславському полку, Брюховецький звертався через росій- ського посла до Олексія Михайловча про при- силку йому на допомогу «ратних людей» [29]. 17 липня 1666 р. гетьман знову скаржився до Москви на дії «зрадника» Дорошенка, який переманював до себе лівобережних полковни- ків. А в тому його начебто підтримували по- ляки. Знову висловлювалося прохання щодо надання військової допомоги у вигляді надіс- лання московських гарнізонів до Переяслава, Кременчука, Канева, Миргорода, Лубен – тих міст, які вже перейшли, або ж збиралися пе- рейти під владу П.Дорошенка. 22 липня у чер- говому листі до царя Брюховецький вже від- вертіше висловлювався про підступність Польщі, яка, на його думку, може укласти мир з Кримським ханатом проти Московської дер- жави. У цьому теж проглядався певний спро- тив лівобережного гетьмана майбутньому ро- сійсько-польському перемир’ю. На початку серпня того ж року, з огляду на розвиток повстання у Переяславському полку, Олексій Михайлович відправляє до України 2’2013Тарас Чухліб 38 І.Леонтьєва, який мав передати царські гра- моти П.Шереметєву, а також усім московсь- ким воєводам в українських містах. Їх зо- бов’язували: повідомляти про “всякі козацькі справи“ гетьману (отже, до того вони цього не робили) та надсилати до нього бунтівників. Російський урядовець від царського імені мав такі завдання: подякувати Брюховецькому за дії щодо придушення повстання; сказати йому, що надалі козакам забороняється жити в Пе- реяславі й переселити їх за місто – у слободи; щоб лівобережний гетьман написав листа до кошового отамана Запорозької Січі, аби він не піддавався до повсталих, а воював проти царських ворогів. Також Леонтьєв мав пояс- нити гетьману невиконання його прохань щодо присилки російських гарнізонів та пові- домити, що замість воєводи Ф.Протасьєва до України надсилається Д.Ліхачов з путивльсь- кими “ратними людьми”. Окрім того росіянин мав взнати, чи не вводилися гетьманом нові податки, адже, як повідомляли царю, щодо цього скаржилися польському королю запо- рожці. Гетьман у розмові з І.Леонтьєвим відз- начав, що поки що неможливо виселити коза- ків з Переяслава, адже це може викликати повстання в інших полках. “…А се де еще с Ма- лоросійских городов на великого государя по- датей никаких по се время не сбирано и вновь никаких податей не наложено” [2, с.145], – так відповідав Брюховецький на питання щодо введення нових податків. У свою чергу лівобережний гетьман знову скаржився до Москви на поведінку російських воєвод і пояснював, що саме з-за цього в українських містах починаються антиросій- ські повстання. “…Воєвода Федор Протасьев и иные начальные люди как сами чинили, так и ратных людей, под начальством их будучих, допускали неправды, обиды, утеснения и на- сильства и неизносные беды людем, в ключе Гадяцком в городех будучим, чинити…» [2, с.149], – писав Брюховецький у листі від 30 вересня до царя Олексія Михайловича. Про це йшлося і в наступному зверненні гетьмана до Москви, де, зокрема, говорилося, що воє- вода Г.Вердеревський «зятя его Михеенка (Брюховецького – Т.Ч.)… бить велел, в тюрму сажал безвинно.., тот Ивашка (представник російського воєводи Фірсов – Т.Ч.)… несказа- ные обиды перяславским жителям чинит…” [2, с.153]. Але, незважаючи на це, І.Брюхо- вецький у тому ж листі вже вкотре просив у російського монарха терміново посилити гарнізони у багатьох містах Лівобережної України. Наприкінці січня 1667 р. до Москви з Га- дяча прибувають українські посли Я.Лизогуб та К.Мігалевський. Згідно з дипломатичною інструкцією, отриманою ними від гетьмана, було укладено чергові статті: 1) українці пові- домляли царя про те, що, незважаючи на його укази, до України так і не надійшла військова допомога, а тому вони знову просили вирі- шити цю проблему. Царська резолюція: “…ратные люди по указаным статтям в Мало- російскіе городы присланы вскоре будут»; 2) віддати в Малоросійський приказ лист від запорозьких козаків до гетьмана. Резолюція: “…посланы были в Запороги одни сукна: 50 половинок…”; 3) передати двох “язиків”, які були взяті у сутичці з “ляхами чигирин- ськими” під Чигирином, а також розповісти про ситуаію на Правобережній Україні. Резо- люція: “За службу похвалить его (Брюховець- кого – Т.Ч.) и за языки. И о том написать, что с великим государем у короля Польского учи- нился мир и войны на обе стороны не будет; и он бы гетман на тое сторону Днепра войск и подьездов не посылал…»; 4) «О клятвопре- ступному изменнику Дорошенку обьявить, что ныне он королю Польскому изменивши, на верность хану Крымскому и всем ордам со всеми своими тамобочными изменниками присягу совершивши, хотя себе, что Волоский воєвода, воеводство себе удельное укрепить, подлинно бити ляхов на Украйне…». У царсь- кій резолюції на цю статтю було сказано, щоб Брюховецький не посилав на Правобережну Україну своїх військ і постійно повідомляв про те, що там відбувається; 5) з огляду на те, що гетьманському урядові стало відомо, що кримський хан пропонує цареві укласти мир- ний договір, повідомити Олексія Михайло- вича, що це «його нового хана явная обмана бусурманская». З цього приводу мав бути виданий царський указ; 6) повідомити царя про наказ турецького султана молдавському і Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663–1668 рр. 39 волоському господарям «йти війною на Укра - їну». Також мав бути виданий указ щодо цього; 7) об'явити, що всі українські жителі дуже бояться наступу турецьких військ, а тому просити царя прислати допоміжні війська. Ре- золюція: написати про це в «доповіді»; 8) роз- повісти про те, що в Києві, Каневі, Переяславі «малолюдно», а також, що у прикордонних мі- стах «ратних государевих» людей немає та по- відомити, що всі «ратні люди» воєводи Про- тасьєва розбіглися. Відносно цього мав вийти царський указ; 9) сказати про випуск грошей Дорошенком, який він налагодив у м. Тарго- виці. У резолюції була похвала гетьману та наказ писати до Москви про всі новини; 10) повідомити про наступ поляків на Черні- гівський і Стародубський полки і про те, що ніжинський протопоп Симеон обманув царя, повідомивши про облогу татарами Чигирина. Про це царю було відомо, говорилося в резо- люції; 11) запропонувати цареві спільний вій- ськовий похід з метою відвоювання Чигирина. Резолюція: «отнюдь не ходить и не посылать”; 12) повідомити, що Дорошенко вигнав з ба- гатьох правобережних міст польських комен- дантів, а його брат Андрій звільнився з по- лону; інформувати про напад двох польських корогв з Білої Церкви на населені пункти Пе- реяславського полку. Резолюція: «ведомо.., по- хвалить»; 13) поінформувати, що царські уря- довці не мають книг для переписування і звертаються по них до гетьмана; лише один К.Хлопов вірно зробив перепис. Резолюція: похвалити К.Хлопова, послати до перепищи- ків указ та видати їм потрібні книги; 14) про- сити про видання царського указу щодо ні- жинського полковника М.Гвинтовки, який був арештований гетьманом. Тут резолюції, по суті не було; 15) повідомити про будівництво гетьманом під Конотопом церкви Сорока Му- чеників на честь загиблих росіян та просити царя про фінансування відлиття дзвонів та на- дання двох гармат «з казни». Резоцюція царя: «За строение похвалить; а о споможенье указ впредь будет. А о пушках отписать: где они лежат и какие?»; 16) обговорити питання щодо різних «безчинств» українського духовенства, а також «бити чолом» відносно присилки Московським патріархом митрополита на Київську митрополію. Резолюція: «Написать в докладе»; 17) просити про надання Магде- бургзького права для Стародуба та Погара. У резолюції говорилося про видання необхід- ного указу; 18) повідомити про переїзд до Києва з Правобережної України дружини Б.Хмельницького та доньки Г.Гуляницького, які оселилися в Києво-Печерському мона- стирі. Резолюція: «В доклад»; 19) запропону- вати московському цареві щоб наказав воє- водам в українських містах не дозволяти «мужикам» виробляти і продавати вино, що могли робити лише козаки. Царська резолю- ція: «Виписать из договорных статей (Мо- сковських 1665 р. – Т.Ч.) против того и напи- сать»; 20) повідомити про взяття у листопаді 1667 р. полками Брюховецького правобереж- ного містечка Мошни. Надалі цар зобороняв посилати війська на Правобережжя; 21) пояс- нити цареві що подільський полковник К.Мі- галевський не хотів їхати до Москви добро- вільно і перед тим хотів учинити в Україні «самовільство»; передати арештованих геть- маном прибічників подільського полковника – полкового обозного Гудиму і зятя Т.Носача та спитати що робити з іншими «свавільниками». У резолюції Олексія Михайловича висловлю- валася подяка Брюховецькому та говорилося про видачу царського указу щодо К.Міга- левського; 22) прохати про надання повторної царської грамоти на дворянство і маєтності ка- нівському полковнику Я.Лизогубу (попередня згоріла під час Переяславського повстання) та військовому канцеляристу К.Мокрієвичу на маєтності у Чернігівському повіті. Резолюція: «Полковнику дать грамоту с прежнего отпу- ску, взяв у него сказку, за рукою; а о канцеля- ристе допросить: какая ему грамота?»; 23) на- прикінці наказувалося «бити чолом» цареві щодо видачі спеціальних указів по кожній з статей [2, с.159–163]. 15 лютого, відпускаючи українських послів з Москви Олексій Михай- лович дав їм листа до гетьмана та «всього Вій- ська Запорозького», у якому писалося щодо вирішення більшості обговорених питань. Разом з тим, окремі статті потребували додат- кового обговорення з гетьманським урядом, для чого до Гадяча окремо висилався стольник І. Телепнєв. 2’2013Тарас Чухліб 40 Стольник І.Телепнєв, після прибуття у се- редині лютого до Гадяча, оголосив укладені перед тим у Москві статті. Під час його пере- говорів з І.Брюховецьким останній говорив, що він задоволений царськими резолюціями. Разом з тим, він оголосив ще ряд окремих про- хань до царя, які не увійшли до затверджених статей. Зокрема, він хотів би отримати дозвіл царя на перенесення гетьманської резиденції з Гадяча до якогось іншого міста. Це аргумен- тувалося великим «опустінням» тогочасної української столиці. Знову передавалося про- хання щодо якнайшвидшої присилки москов - ських ратників. У листі від 2 лютого 1667 р., який перед тим направив до царя лівобереж- ний гетьман, він також просив російського мо- нарха не приймати у Москві послів від Запо- розької Січі без його відома. У червні того ж року Брюховецький віді- слав до Москви осавула Ф.Донця, який мав звітувати про проведене ним за царським і гетьманським наказом розслідування щодо вбивства запорожцями російського посла до Криму Є.Лодиженського разом з супровод- жуючими його татарами. Він також передав Олексію Михайловичу лист від гетьмана, в якому нагадувалося про неодноразове про- хання щодо військової допомоги та зазнача- лося, що з цього приводу так і не було царсь- кого указу. У цьому листі, який датувався 5 червнем вперше зустрічаємо відкрито (хоча й певним чином завуальоване) висловлене Брю- ховецьким занепокоєння щодо результатів ро- сійсько-польської комісії в Андрусові. Гетьман начебто виправдовувався перед царем, щодо якогось Миколи Сподоби, який «…нестаточ- ные из уст своих плодил речи перед посланым моим канцеляристом войсковым, перед Лав- рентием Касперявым, на Москве, будто вы, ве- ликий государь, ваше царское пресветлое ве- личество, через великих и полномочных своих послов при учиненьи любезно всем нам поже- лаемого с королевским величеством покою, и на том приговорили и тайными статьями за- крепили, чтоб с обоих рук Украину разо- рить…» [2, с.203]. У відповідь, на це у листі до Брюховецького від 26 червня, Олексій Михайлович поясню- вав, що російсько-польське перемир’я було укладено для «избавы народов христіянских» та, вже з свого боку, висловлював занепо- коєння подіями в Україні: “Да такіе же пре- ступники в Малоросійских городех злые со- веты составливают о сборах по переписке денежных и хлебных доходов, и в тягость себе ставят, что на их же оборону наши великого государя ратные люди в городах живут, чем бы им быть сытым, спокойно… А те переписчики были посланы не на раздраженіе в Украине на- родом» [2, с.205–206]. Також цар обіцяв на- діслати необхідну військову допомогу. 22 липня 1667 р., перебуваючи в Гадячі, гетьман І.Брюховецький надіслав чергове «чо- лобиття» до Москви, яке традиційно було оформлене у вигляді статей, на які мав дати свою резолюцію російський монарх. У шести статтях були такі пункти: прохання зняти «по- бори» з полтавських козаків, яких занесли у переписні книги, але вони проживають на Запорожжі; щоб українських посланців не за- тримували у Москві й вчасно видавали укази відносно присланих статей; щоб московський цар пожалів запорожців, які були безпідставно затримані за звинувачення у вбивстві москов - ського посла Ладиженського; запитання щодо арештованого переяславського козака, якого вимагає відпустити Дорошенко, а також від- носно козацької вдови Суховія (батька запо- розького писаря Петра), яку помилково запи- сали до переписних книг «мужичкою»; щоб цар видав указ аби київський російський воє- вода П.Шереметєв радився у всіх важливих справах з гетьманом. Резолюція відносно цих статей була такою: «Против сих статей о каза- ках и о казацкой жене Суховееве указ послать, податей с них против реестру, каков прислан он из Полтавы, имать не велено, и беглого че- ловека Переяславского полку казака, Доро- шенкову писарю, до указу великого государя не давать» [2, с.207]. Однак накопичення невдоволення пред- ставників усіх станів українського населення владою І.Брюховецького набуло загрозливих форм і вилилося у невдоволення царською протекцією та конфлікти з московськими воє- водами. Про це, опираючись на донесення своїх урядовців в Україні, писав 6 лютого Олексій Михайлович до лівобережного геть- Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663–1668 рр. 41 мана та звинувачував його у недотриманні по- рядку: “…О сборе хлебных и денежных дохо- дов на роздачу нашым служилым людем ка- заки не дают сбирати… и ты (Брюховецький – Т.Ч.)… от своевольства казаков не сдержыва- ешь…”[3, с.32]. Окрім того, російський мо- нарх, очевидно отримавши певну інформацію щодо незадоволення Брюховецького умовами Андрусівського перемир’я (а воно, на нашу думку, виникло у лівобережного гетьмана під тиском політичних обставин: наступу Доро- шенка на Лівобережжя та антиросійськими настроями українських жителів) й, говорячи про Дорошенка, попереджав лівобережного гетьмана з допомогою православної риторики: “А как мы великий государь нынешнюю каза- цкую шатость слышим, что возненавидев сог- ласной христіанской мир, взволновались на Восточную церковь. Іюдейскими сонмищи, яко на Христа, и такіе страшные несогласія, кторые праведному суду Божію подлежат, нам же свойственнейшими всенадежное упованіе возложа на всесилную Божію помощь, заступ- леніем надежды христіянскіе Богородицы и Кіевопечерских чюдотворцев всечасные мо- литвы, и которые истинные христіяне сыны Восточные матери церкви в верном постоян- стве обращутца, и за тех учнем, яко наше царское величество, так и брат наш, его коро- левское величество, и обоими нашими госу- дарствы стоять и оборонять всеми силами, сколько милосердный Господь Бог помощи подаст» [3, с.32–33]. Щоб не було ніяких чуток і невдоволень московський цар надіслав до гетьмана у Гадяч через І.Желябужського текст Андрусівського договору. Його, як відомо, було укладено 30 січня 1667 р., а до свого українського підда- ного Олексій Михайлович послав ці поло- ження аж через рік – 6 лютого 1668 р. Саме це, на нашу думку, й стало основною причиною поступового відходження І.Брюховецького від московської протекції. У лютневому листі цар також виправдовувався, що ніколи не відасть ворогові Київ (чомусь це були «турецькі бу- сурмани», а не поляки, до яких, згідно з ан- друсівськими домовленостями у 1669 р. мало відійти головне українське місто), а також го- ворив про відсилку в Україну військ та дозвіл Запорозькій Січі «случно» розпоряджатися «малоросійськими» податками. Однак цей царський лист було відправлено до Брюхо- вецького з великим запізненням – лівобереж- ний гетьман на початку лютого вже відмо- вився від російської протекції. 10 лютого 1668 р. І. Брюховецький у листі з Гадяча до жителів Новгород-Сіверська підпи- сався як “гетман с вірним Військом Запорозь- ким”, але вже без згадування про належність “царській величності”. Тут він виклав при- чини своєї відмови від зверхності монарха Московської держави: “Коли посли Москов - ські с Польськими комісарами мир, між собою домовившись, учинили і присягою під- твердили, що з обох сторін, тобто з Мо- сковської і Польської, Україну Вітчизну нашу милую розоряти, пустошити, і ні у що всіх великих і малих на ній жителів вигу- бивши обернути…(виділ. – Авт.)” [3, c.39]. З огляду на вищевикладене, лівобережний гетьман вирішив відновити єдність України та запропонувати російським військам залишити її: “…від якої на нас задуманої погибелі ми з Військом Запорозьким відійшовши, захотіли з своєю братією давню любов, від якої ми за не- приятельською війною відлучені були (тобто російсько-польською війною. – Т.Ч.), і в бра- толюбний союз знову прийти (об’єднатися з Правобережною Україною. – Т.Ч.), ніж би з Москвою внутрішніми, справді злістю по- вними ворогами нашими перебувати, яких однак не захотіли єсьми з городів Українських шаблею вигнати, але без кровопролиття заду- мали єсьми до Московського рубежа в цілості провадити..." [3, c.39]. Так кардинально, по- рівнюючи хоча б з 1667 р., змінилися погляди Брюховецького. Але, як видається, з його боку це було всього-на-всього черговим політичним ходом задля збереження загальноукраїнської гетьманської булави перед загрозою її пере- ходу до П. Дорошенка. У даному випадку І. Брюховецький запозичив радикальні поло- ження політичної програми правобережного гетьмана, які той намагався впроваджувати ще з 1666 р. У другому листі до жителів Новгород- Сіверської сотні з Гадяча, який був датований 15 березнем 1668 р., І. Брюховецький збагатив 2’2013Тарас Чухліб 42 арсенал власної аргументації щодо відмови від “високої руки” московського царя. Він писав, що “за особливим Божим захистом, ми взнали і побачили, що Москалі з нами хитро поводяться, а з Ляхами помирившись, з двох рук, се є Московське і Лядське, нас Військо Запорозьке і весь народ християнський Український вигубляти і Україну Вітчизну нашу до основи розорювати постановили… (виділ. – Авт.)” [3, c.40]. Гетьман повідомляв сіверських жителів про з’єднання з правобе- режним козацтвом та намагання населення Слобідської України звільнитися від москов - ської влади й закликав до об’єднання всіх українців: “у багатьох містах і селах деякі проживаючі люди таким нашим старанням про цілість України вітчизни не бажаючи... чи зручна та справа неприятеля у вітчизні маючи і його єдинодушно не виганяючи, між собою один другого воювати і свою єдиноутробну братію, як неприятелів, виганяти…” [3, c.41]. Листи подібного змісту також були направ- лені на Слобідську Україну, зокрема до насе- лення Сумської, Колонтаївської та Суровської сотень. “…На комісії, як на Москві з послами Лядськими колишніми, поприсягалися вічним покоєм, оголосивши і обманувши християн, щоб Україну Вітчизну милу і усіх християн, у слобідських містах проживаючих, однаковим звичаєм, під меч віддати…” [3, c.41], – гово- рилося у гетьманському зверненні до жителів Колонтаївської сотні, яке було відправлене 11 лютого. Отже, проаналізувавши тексти вищеназва- них листів гетьмана І.Брюховецького, можемо відзначити, що основним мотивом, який штов- хав його до розриву з Москвою, було укла- дення московським царем невигідного для України договору з Річчю Посполитою. До цієї аргументації додавалася ще й інша важ- лива причина, а саме – “свавільна” поведінка в українських містах російських воєвод. Також, у лютому 1668 р. Брюховецький на- правив листи до усіх царських воєвод, які пе- ребували у багатьох містах Лівобережжя. Мо- сковським урядовцям пропонувалося вивести свої гарнізони за кордони України, залишивши гармати і рушниці. “…Понєваж великі людям кривди і незабутні образи вчинили” [3, c.43], – писав у цей час Брюховецький до московсь- кого воєводи А.Толстого і наказував звільнити Чернігів. У відповідь на такі дії свого ко- лишнього підданого, “холопа Івашки”, цар Олексій Михайлович наказував своїм воєво- дам збирати й негайно відправляти до Москви інформацію щодо причин поширення антиро- сійських настроїв серед українців, а також не підкорятися гетьманським універсалам і про- тидіяти різними засобами намірам Брюхо- вецького. Знаючи про фактичне об’єднання правобережного і лівобережного козацтва, мо- сковський монарх вирішив зберегти під своєю протекцією хоча б запорожців. Для цього він посилає до кошового отамана І.Білковського та всього товариства спеціальну грамоту, в якій всіляко хвалить низовиків за вірну службу та відмовляє їх від союзу з Брюховецьким. “И нам Великому Государю ведомо учини- лося, что гетман Брюховетцкой богоотступ- ную свою нехрістиянскую мысль всчав, без всякіе причины, невинное над московскими служилыми людьми, кторые в Гадяче его же богоотступника оберегали, кроворазлітие учи- нил и смертоносной свой яд всем явно излил, которым смрадом невинное заповетривает в Малоросійских городех христіянство и горши бусурманского гонит, Восточную нашу хри- стіянскую церковь хотя в запустеніе предати, а в злых своих отступных делах хочет бусурма- нов себе на оборону взяти…» [3, c.49], – у гра- моті від 8 березня страхав запорожців володар Московського царства, який перед тим, згідно з положеннями Андрусівського перемир’я, до- мовився з польским королем про спільну про- текцію над Запорожжям. Січовикам посила- лося велике «жалування» й наказувалося протидіяти усім «свавільникам» та «бусурма- нам». Протягом першої половини 1668 р. з ба- гатьох українських міст було витіснено росій- ські військові гарнізони. Під час цього по- стійно відбувалися бойові дії. Так під час витіснення з Чернігова ратників воєводи Тол- стого місцеві козаки на чолі з полковником І.Самойловичем “…в малом городке… оса- дили накрепко, и покопали кругом шанцы, и из пушек и из мелкого ружья стреляют без- престанно» [3, c.42]. Гадяцькі козаки на чолі з Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663–1668 рр. 43 Тарас Чухліб 2’2013 самим Брюховецьким убили 70 московських стрільців з гарнізону Гадяча і лише 30 росія- нам вдалося втекти. Під час цих подій були арештовані Сосницький і Батуринський воє- води, а російських урядовців у Глухові та Нов- город-Сіверському було вбито. Для кращої протидії Московській державі гетьман І.Брюховецький звертається до Вій- ська Донського. У листі від 26 квітня він роз- лого викладає усі ті причини, які штовхнули його до відмови від зверхності російського царя: “…Таковый обман людцкой и злоба раз- вращенная правоверных бояр едва мене и всего верного и славного Войска Запорож- ского, густо увязанные сети разпростерши, не уловили… Аще, праведно Москва сотворила, что с древними главными врагами православ- ному христіянству, Ляхами, побратався, уста- вили сице: чтоб православных христіян, на Украине живущих, всякого возраста и малых отрочать мечем выгубить и искоренить, в сло- бодах обретающихся людей таковых же пра- вославных захватив, аки скот в Сибирь заг- нать, славное Запорожье и Дон разорити… Яко и сего времене те Московские царики на нас бедных невинных, котрорые ему были добровольно без насилія поддалися, не для чего иного, токмо ведаючи его, православ- ного царя, но бояр безбожная лукавая мучи- тельная злоба усоветовала присвоити себе в вечную кабалу и неволю… (виділ. – Авт.)» [3, c.60–61]. У цій частині листа говорилося про згадувані раніше причини антиросій- ського виступу, які полягали у поганому по- водженні московських воєвод та розподіль- чому характері Андрусівського договору. Читаючи далі звернення Брюховецького до донських козаків, зустрічаємо й аргументацію проти Москви трохи іншого, релігійного ха- рактеру: «…А нашу братію православных христіян никакими мерами, хотя единой ма- тери нашіе Божіе церкви дети, свободити ни- когда не хотят, так яко и поганцов Жидов и иных иноверцов, но еще в большую кабалу и беду ведут… Ныне же не токмо штоб не при- совокупитись, но и сами (росіяни. – Т.Ч.) при- няли унею и ересь латинскую, егда и ксендзом в церквах служити произволили, и самая Мо- сква уже не руским, но латинским письмом писати начала. Городы також, которые казаки храбростію своєю, не щадя здравія своего, саблею взяв, Москве под державу поддали были, те все Москва Ляхом в руки отдала, в которых городех, где ляхи учинили великіе смятенія церкви Божіей и православію свя- тому, а православным людем утесненіе и го- неніе содеваетца; понеже православным церк- вам насиліе, егда повелевают церкви обращати на унеяцкіе костелы…» [3, c.61]. Брюховець- кий застерігав донських козаків не вірити мо- сковському цареві, який не дотримав своїх зо- бов’язань перед Україною, а отже не буде їх виконувати й щодо Війська Донського. Велика прихильність І. Брюховецького до російської влади, яку він демонстрував протя- гом 1661–1662 рр. на посаді кошового отамана та у 1663–1667 рр. у статусі володаря булави Лівобережної України, різко змінилася такою ж великою ненавистю до “московських цари- ків”. Цікаво, що так само негативно на Ан- друсівське перемир’я та політику Москви щодо Українського гетьманату, реагував й до- вголітній противник Брюховецького і палкий провідник усього російського єпископ Мефо- дій. Зокрема, він попереджав свого, тепер вже колишнього суперника, що Росія і Польща “...про нас торгуються” й радив гетьману осте- рігатися московських військ та укріплювати стосунки із запорожцями [3, c.63]. Розчарування у зверхності царя, який не ви- конував взятих на себе зобов’язань, спонукало Брюховецького до налагодження стосунків з правобережним гетьманом П. Дорошенком та пошуку собі кращого сюзерена. Його він хотів бачити в особі турецького султана. На початку квітня 1668 р. посли з Гадяча прибули до Стамбула й заявили, що вони хочуть “бути під султановою рукою у вічному підданстві” і служитимуть володарю Османської імперії разом з козаками Дорошенка за наступних умов: по-перше, постійного перебування на території козацької держави турецьких військ для захисту від російських воєвод і, по-друге, султан не повинен брати з України данину. Султан Османської імперії Мегмед ІV ви- конав прохання українських послів і видав грамоту, в якій говорилося, що султан брав І. Брюховецького під свій захист і посилає 44 Джерела та література 1. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Архео- графическою коммисиею. – Т. V. – Санкт-Петер- бург, 1867. 2. Акты, относящиеся к истории Южной и За- падной России, собранные и изданные Археогра- фическою коммисиею. – Т. VI. – СПб, 1869. 3. Акты, относящиеся к истории Южной и За- падной России, собранные и изданные Археогра- фическою коммисиею. – Т. VII. – СПб., 1872. 4. Бажан О. Гадяч // Енциклопедія історії України. – Т.2. – К.,2004. – С.16. 5. Бантыш-Каменский Д. Источники малорос- сийской истории. – Ч. 1. – Москва, 1858, Ч. 2. – Москва, 1859. 6. Горобець В. Злет і падіння гетьмана Івана Брюховецького // Історія України. – 1997. – №38/39. 7. Горобець В. Еліта козацької України в пошу- ках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою. – К., 2001. 8. Горобець В. Московський договір гетьмана І. Брюховецького 1665 р. // Український історич- ний журнал. – 2003. – №6. 9. Горобець В. Посольство гетьмана Івана Брю- ховецького до Москви 1665 року: правові підстави та політико-соціальні мотиви візиту // Україна та Росія: проблеми політичних та соціокультурних взаємин. Зб. наук. праць /Відп. ред. В. Смолій. – К.,2003. 10. Горобець В. «Хочу… поняти б за себя московського народу вдову…» (Жінки в політич- ній біографії Івана Брюховецького) // Соціум. Аль- манах соціальної історії. – Вип.2. – К.,2003. – С.149 – 164. Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663–1668 рр. йому на допомогу війська кримського хана. Окрім того, на Лівобережну Україну було від правлене турецьке посольство, яке мало укласти з Брюховецьким договір про піддан- ство [14, 114]. Але на цьому політична кар’єра лівобережного гетьмана несподівано (а, можливо, й закономірно) обірвалася, а гетьманом “обох сторін” Дніпра обрано П. Дорошенка. Таким чином, проросійська політика Івана Брюховецького завершилася крахом. Незва- жаючи на те, що останній погодився передати московському цареві суверенні права на воло- діння Лівобережною Україною, російський монарх та його воєводи зіштовхнулися з вели- ким опором усіх станів українського суспіль- ства, які не хотіли втрачати революційних здобутків доби Богдана Хмельницького. Усві- домивши свою політичну помилку, гетьман, так само як і його попередники, намагається знайти для себе іншого сюзерена, який би зміг забезпечити цілісність України та дотримання усіх “прав і привілеїв” Війська Запорозького. Але бажання змінити російського царя на ту- рецького султана не вберегло цього україн- ського правителя не тільки від втрати булави, але й власного життя. 7 червня 1668 р., І. Брюховецького під час проведення козацької ради було вбито поблизу с. Диканьки на Полтавщині. За наказом П. До- рошенка його було поховано у м. Гадячі з усіма гетьманськими почестями в місцевій со- борній церкві Богоявлення Господнього, яка була перед тим побудована на кошти вбитого гетьмана. Епітафію на смерть лівобережного гетьмана І. Брюховецького написав видатний церковний та культурний діяч, чернігівський архієпископ Лазар Баранович: …От земного краю Прошу всіх посполу В земном лежа долу, Не стався сурово. Тоє дай ми слово: ”Вічна єму буди Память от всіх людій” [24, c.229]. * * * Отже, слід визнати беззаперечне існування протягом листопада 1662 – червня 1668 рр. у місті Гадячі (суч. Полтавська обл.) резиденції гетьмана Запорозької Січі та Лівобережної України Івана Мартиновича Брюховецького. Майже сім років Гадяч був адміністративною столицею лівобережної та південної частини Української козацької держави, а також одним із визначних політичних, економічних, цер- ковних та культурних центрів України другої половини XVII–XVIII ст. 45 11. Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники. Сотні. Лівобережжя // Пам’ятки України. – 1990. – №1. 12. Егунова С. Гетманство Брюховецкого // Киевская старина. – 1885. – №8. 13. Эйнгорн В. Сношение малороссийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича. – Москва, 1899. 14. Костомаров Н. Собрание сочинений. – Кн.6. – Т.XV: Руина. Гетьманства Брюховецького, Многогришного и Самойловича. – СПб., 1905. 15. Костюк В. Гадяч. Краєзнавчі розвідки. – К., 2010. 16. Мицик Ю. З українського дипломатарія дру- гої половини XVII століття // Записки наукового товариства імені Шевченка. – Т.ССХХХІІІ. – Львів, 1997. – С.360–397. 17. Панасенко А. Гадяч. Путівник. – Харків, 1985. 18. Панашенко В. Гадяцький полк // Енцикло- педія історії України. – Т.2. – К., 2004. – С.15. 19. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – К.,1992. 20. Смолій В., Степанков В. Українська націо- нальна революція 1648 – 1676 рр. – К., 2009. 21. Стецюк К. Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 50-х – 70-х роках XVII ст. – К., 1960. 22. Судиенко М. Материалы для отечественной истории. – К.,1853. – Т.1. 23. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657–1687) / Упор. І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко. – К., 2004. 24. Чернігівські архіви. До 300-річчя з дня смерті Лазаря Барановича / Упоряд. А. Макарова. – К., 2002. 25. Чухліб Т. Козаки і монархи. Міжнародні відносини ранньомодерної Української держави 1648 – 1721 рр. (видання третє). – К., 2009. 26. Чухліб Т. Гетьмани України-Русі. – Донецьк, 2012. 27. Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII – XVIII віках. – Варшава, 1934. 28. Яковлєва Т. Руїна Гетьманщини. Від Перея- славської ради-2 до Андрусівської угоди (1659 – 1667). – К., 2003. 29. Majewski W. Podstawy rekonstrukcji prze- biegu wyprawy Czehrynskiej Brzuchowieckiego (maj 1664 r.) // Sdudia i materialy do historii wojskowosci Polskiej. – T. XVIII. – Cz. II. – Warzsawa, 1972. – S. 271–294. 30. Wόjcik Z. Między traktatem Andrusowskim a wojna turecka. Stosunki polsko-rosyjskie 1667 – 1672. – Warszawa, 1968. 31. Wójcik Z. Ukraina w latach 1660–1663. Przyc- zynek do dziejów moznowładczej polityki (maszyno- pis pracy doctorskiej). – Warszawa, 1949. 2’2013Тарас Чухліб 46 Тарас Чухлиб Гадяч – гетманская резиденция Ивана Брюховецкого в 1663 – 1668 гг. В статье освещается история города Гадяча как гетманской резиденции Ивана Брюховецкого. Подчеркивается, что в течение 1663 - 1668 годов в городе сосредоточивалась высшая административная и военно-политическая власть Украинского казацкого государства. Особое внимание обращается на внешнюю политику гетманского правительства Брюховецкого. Ключевые слова: Гадяч, гетманская резиденция, Иван Брюховецкий, Московское царство, Гадяцкий полк, Левобережная Украина, Запорожская Сечь, украинско-российские отношения. Taras Chukhlib Gadyach - Hetman Ivan Briukhovetsky residence in the 1663 - 1668 years The article highlights the history of the city as Gadyach Hetman Ivan Briukhovetsky residence. It is emphasized that during 1663 - 1668 were concentrated in the city's highest administrative, military and political power of the Ukrainian Cossack state. Particular attention is drawn to the foreign policy of the Hetman's government Briukho- vetsky. Key words: Gadyach, the residence of Hetman Ivan Bryukhovetskiy, Muscovy, Gadyachskij Regiment, Left-bank Ukraine, Zaporozhye, Ukrainian-Russian relations.

Гадяч – гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663 – 1668 роках

Репозитарії

Схожі ресурси