Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського
У статті аналізується історія Гадяча в інтерпретації Михайла Грушевського. Основна
 увага приділена подіям Української національної революції середини XVII століття та добі
 Руїни, коли місто відігравало провідну роль в українській історії. В статье анализируется история Гадяча в инт...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166877 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського / В. Крот // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 61-65. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860242255593340928 |
|---|---|
| author | Крот, В. |
| author_facet | Крот, В. |
| citation_txt | Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського / В. Крот // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 61-65. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті аналізується історія Гадяча в інтерпретації Михайла Грушевського. Основна
увага приділена подіям Української національної революції середини XVII століття та добі
Руїни, коли місто відігравало провідну роль в українській історії.
В статье анализируется история Гадяча в интерпретации Михаила Грушевского. Основное внимание
уделено событиям Украинской национальной революции середины XVII века и эпохе Руины, когда этот город
играл ведущую роль в украинской истории.
The article examines the history of interpretation Michael Hrushevsky. The main attention is paid to the events
of Ukrainian national revolution middle of XVII century and the ruins of the times when the city played a leading
role in Ukrainian history.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:31:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
Помітне місце в історії України займає
Гадяч. Виникло містечко в 30-х роках XVII
століття під час інтенсивного заселення Лі-
вобережжя. У період Української націо-
нальної революції середини XVII століття
та Руїни Гадяч відіграв помітну роль: був
полковим центром, другою резиденцією
Богдана Хмельницького, столицею коза-
цької держави за часів гетьманування
І. Брюховецького. З Гадячем пов’язано під-
писання І. Виговським унії з Польщею в
1658 році. У період Руїни місто не раз ста-
вало об’єктом боротьби між претендентами
на гетьманську булаву. Чимало з вказаних
подій знайшли відображення в історичних
джерелах.
Серед перших дослідників історії Гадяча
за козацьких часів був полтавський краєз-
навець В. Бучневич. На шпальтах часопису
«Киевская Старина» він помістив невелику
замітку «Гетманский город», в якій виклав
основні події, пов’язані з історією міста в
XVII–XVIII століттях [1]. Названа публі-
кація була відповіддю на вміщене раніше
повідомлення М. Бакая «Любопытный
сбор ник документов в Гадяче», де автор,
описуючи козацький архів, майже зовсім
нічого не сказав про історію міста [2].
Отже, в другій половині XIX століття були
зроблені перші кроки в дослідженні історії
Гадяча.
М. Грушевський, також, сприяв вив-
ченню минулого цього славного міста. У
процесі підготовки до друку козацьких
томів «Історії України-Руси» вчений провів
значну пошукову роботу. У Львівському ар-
хіві давніх актів він знайшов цінний доку-
мент-договір коронного гетьмана С. Коне-
цпольського зі своїм слугою М. Длуським
на оренду Гадяцької волості та міста Гадяча
від 15 липня 1643 року. Це унікальне дже-
рело не тільки з економічної історії Гадяча,
але і всієї Лівобережної України. Знайдений
документ став підставою для написання
статті вченого «Господарство польського
магната на Задніпров’ї перед Хмельниччи-
ною». Вперше вона вийшла в 1908 році в
«Записках Українського наукового товари-
ства», згодом публікувалася в «Студіях з
економічної історії України» (1918). На-
звана стаття ввійшла у п’ятидесятитомне
зібрання творів М. Грушевського, яке вида-
ється в наш час [3].
Автор подав до опублікованого джерела
обширний коментар, а також, помістив
оригінал договору польською мовою.
Вчений виклав власне бачення подій,
пов’язаних з колонізацією Лівобережної
України. Він не погоджується з думкою
польських колег, що шляхта відіграла клю-
чову роль в освоєнні Наддніпрянщини,
відкидає М. Грушевський і твердження про
культурну місію Польщі на українських
землях.
Вчений доводить, що основною причи-
ною переселення українців на вільні землі
стало поширення кріпацтва в Галичині та на
Волині. Саме селяни, на його думку, ризи-
куючи власним життям, почали освоювати
Задніпров’я, а потім шляхта випрошувала в
короля право на володіння «пустинними
землями» [3, c. 77].
Економічну політику польського панства
на Наддніпрянщині характеризує згаданий
контракт. За оренду Гадяча і Гадяцької во-
лості М. Длуський повинен був сплачувати
УДК 908:94 (477)
Володимир Крот (м. Кременчук)
Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського
У статті аналізується історія Гадяча в інтерпретації Михайла Грушевського. Основна
увага приділена подіям Української національної революції середини XVII століття та добі
Руїни, коли місто відігравало провідну роль в українській історії.
Ключові слова: Гадяч, М. Грушевський, козаки, унія, Руїна.
61
С. Конецпольському 13 тисяч польських
злотих, але готівкою лише 4 тисячі, решта
поташем по ціні значно нижчій від ринко-
вої. Для себе магнат залишив такі доходи з
податків, як поволовщину, десятинну,
пчільну, відумерщину, одбігщину, заруки,
вини кримінальні. Орендар отримував при-
бутки від гарячих напоїв. Власник гаранту-
вав, що за час його тимчасового володіння
ніхто не буде курити горілки по селах без
оплати чиншового доходу. У самому Гадячі
міщани зберігалим право варити пиво
ситити мед за спеціальну оплату, а варення
горілки Потоцький залишав як монополію
для себе, що обумовлювалося в додатко-
вому контракті [3, c. 79].
М. Длуський отримував доходи з млинів,
які вже стояли на річках Псел і Груня, а
також з тих, що будуть поставлені оренда-
рем. У договорі наводиться перелік повин-
ностей місцевих селян перед паном. Вони
зводилися до наступного: нажати дві копи
збіжжя, змолоти і звести його; сіно косити
один день; привести два вози дров; від диму
дати курку, від чотирьох димів – гуску; во-
зити поташ з гадяцьких буд. Гадяцькі мі-
щани були зобов’язані, також, возити
поташ, борошно до буд, ремонтувати греблі
та міські укріплення [3, c. 80].
З відомостей, наведених в контракті,
можна зробити висновки про соцільно-еко-
номічні відносини, які панували в Гадячі та
навколишніх селах в середині XVII сто-
ліття. Кріпосного права і панщини тут ще не
було, але селяни сплачували поміщику по-
датки, змушені виконувати на його користь
повинності. Він володів монополією на ви-
готовлення горілки.
М. Грушевський звернув увагу на вар-
варські методи господарювання польської
шляхти в Гадяцькій волості. Вони зводи-
лися до експлуатації природних багатств
краю, вирубки лісів, а зі спалюваної дере-
вини виробляли поташ та селітру. Названі
дії, на думку вченого, характеризували
перші кроки панського господарства на
Україні в XVI–XVII століттях. «Палення
лісів на попіл, з якого робився поташ – це
перший акт в трагедії насаджування вели-
копанської культури» – зазначав з цього
приводу історик. Наступні кроки вели до
розвитку фільварків і насадження панщини
[3, c. 81].
Однак, у середині XVII століття до
цього ще не дійшло в нашому краї. У сфері
експлуатації місцевої людності шляхта
вдовольнялася непрямими податками.
Основне місце в її прибутках займали ви-
роблення і продаж спиртних напоїв, «сей
перший краєугольний камінь панського
хозяйства, там де мало в будучності розви-
нутися фільваркове господарство». Кор -
чма – доходи з варення пива, меду, горілки,
їх шинкування – становили головну руб-
рику панських доходів, половину й більше
від загальної суми доходу старости. До
них згодом прилучився дохід від тютюну
[3, c. 82].
Другий важливий чинник становило
млинське право, кожен підданий повинен
молоти збіжжя на млині свого пана. Третя
категорія доходів припадала на різні судові
кари, заруки, прибутки від спадщини.
Аналізуючи вище приведений контракт,
М. Грушевський приходить до висновку, що
господарство Гадяцької волості було мало
інтенсивним. Воно спиралося на експлуа-
тацію природних багатств в досить примі-
тивній формі, без будь-яких значних капі-
таловкладень. З другого боку, воно
полягало в економічній експлуатації се-
лянського господарства без великого на-
кладу. Варення меду, пива і горілки велося
в формі дрібного промислу, так само як і
гути та руди, де вони існували. Все це слу-
гувало незначним додатком до рільничого
господарства. Джерелом млинського до-
ходу була виключно поміщицька монопо-
лія. Нерідко шляхтич дозволяв селянинові
будувати млин, а потім забирав в нього дві
третини доходу. [3, c. 83].
«З вище приведеного виходить, – зазна-
чає М. Грушевський, – що це була експлуа-
тація суха без значних вкладів. Головні до-
ходи давала корчма, млин, побори з пасік і
вироби з лісових товарів. Культури вноси-
лося, також, мало як і капіталу. Панське гос-
подарство грабунково нищило природні ба-
2’2013Володимир Крот
62
гатства краю, накладало руку на продукти
селянського господарства, не приносячи
ніяких покращень брали тільки, нічого не
даючи взамін» [3, c. 83].
Отже, на переконання вченого, у сере-
дині XVII століття в Гадячі формувався
феодальний уклад господарства. Діяльність
шляхти зводилася до хижацької експлуата-
ції природних багатств та поборів із селян
та міщан.
У часи козацької революції Гадяч фігу-
рує як прикордонне містечко. Його неод-
норазово згадували в донесеннях москов -
ських агентів. М. Грушевський наводить
одне з них, від 11 січня 1651 року, де пові-
домляється про настрої козаків щодо перс-
пектив нової війни з Польщею. «Ляхи в
зборі і просять з козаками поля, а козаки
між собою говорять, що мусить гетьман і
вони, козаки, сеї зими останній обрахунок
з ляхами зробити», – такі вісті привезли
білгородці з Гадяча, Рашівки, Хоролу [4,
c. 157]. У донесені білгородського станич-
ного голови Кузьми Чорного згадується
гадяцький отаман Кузьма Гарбар у зв’язку
із загрозою ногайської орди, яка прикочу-
вала на Полтавщину, «аби тих татар стерег-
лися» [4, c. 204].
М. Грушевський, аналізуючи переговори
Б. Хмельницького з московським царем про
умови входження України до складу Росій-
ської держави, окремо розглядає клопо-
тання гетьмана передати йому у володіння
Гадяч. «Цілком несподівано, після всіх
наших дотеперішніх відомостей, послам
було сказано: Гетьман переказав своє про-
хання, щоб йому і дітям його віддано на
власність город Гадяч, що давніше був за
Конецпольским – що він хотів би там по-
ставити собі двір, і часом приїздити туди і
проживати» [4, c. 811].
Клопотання Б. Хмельницького цар задо-
вольнив окремою грамотою. Уривок з її тек-
сту наводить М. Грушевський. «І ми його,
Богдана Хмельницького, за його вірні
служби нам і війську нашому пожалували:
звеліли йому і потомкам і потомкам його
володіти тим городом Гадячем, так як він
належав попереднім власникам, з усіма
приналежностями. Так от за нашим надан-
ням Б. Хмельницький, діти і потомки його
володітимуть тим городом Гадячем, так як
володіли попередні власники і ніхто більше
не матиме до нього права» [4, c. 826].
Неодноразово Гадяч фігурує як прикор-
донне місто, через яке проходила дорога у
володіння російського царя. В одному з ли-
стів гетьман повідомляв, що втікачі вчи-
нили заколот в Гадячі і Веприку, наробили
там багато лиха, а потім перебралися за мо-
сковський кодон. Він просить государя, аби
той віддав наказ своїм воєводам ловити і ві-
шати тих бунтівників [5, c. 954]. Проте, той
ігнорував прохання гетьмана. Царю було
вигідно, що українці заселяють його землю.
Таким чином, вони зміцнювали Російську
державу і позбавляли людського ресурсу
Військо Запорозьке.
Згодом, гетьман на свій страх і ризик ор-
ганізував похід проти переселенців, серед
яких було чимало колишніх козаків. Його
військо перейшло московський кодон і по-
громило втікачів. У листі Б. Хмельницького
до царя, який був написаний в Гадячі 7 чер -
вня 1656 року, він виправдовується перед
Олексієм Михайловичем за свої дії. На-
ступний лист гетьмана до царя, також,
написаний ним в Гадячі 8 липня 1656 року
[5, c. 1235]. У ньому крім повідомлень про
дипломатичні дії Польщі, висловлюється
занепокоєння антигетьманськими висту-
пами козаків-дезертирів.
Таким чином, М. Грушевський в дев’я -
тому томі «Історії України-Руси» неодно-
разово згадує Гадяч як прикордонне місто,
через яке лежав шлях до Росії, звідки мо-
сковські агенти черпали відомості про стан
справ в Україні. Після Переяславської ради
місто переходить у власність гетьмана, де
він інколи проживав, про що свідчать його
листи до царя.
Наступний етап в історії Гадяча пов’яза-
ний з Руїною. Події в цьому місті послужили
прелюдією до конфлікту між гетьманом
І. Виговським і полтавським полковником
М. Пушкарем. Як зазначав з цього приводу
М. Грушевський, – «Виговський в Гадячі,
після з’їзду з Зюзіним: скарав там смертю
Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського
63
Володимир Крот 2’2013
кількох значних військових і урядників га-
дяцьких, у котрих підозрював неприязнь до
себе, а потім послав Тимоша, намісника га-
дяцького, до Пушкаря, намовляючи до при-
язні, але Пушкар, мовляв, відповів іронічно:
Чи не хоче Виговський мене з собою пого-
дити, як погодив у Гадячому братію нашу –
лучших від себе товаришів Війська Запо-
розького, повтинавши їм голови? Але не
діжде того! І пригадавши тому Тимошеві
різні попередні вчинки, велів забити його в
кайдани і відправив до Колонтаївського
воєводи. Розгніваний Виговський зібрав ко-
заків, послав їх під проводом Богуна на
Пушкаря» [6, с. 136]. Однак цей похід не
приніс йому успіху. Повстаня поширюва-
лося по всьому Лівобережжю. М. Грушевсь-
кий вказує, що полтавська голота погро-
мила гадяцькі маєтки Б. Хмельницького,
при чому заарештованих нею урядників ус-
лужливо прийняли пограничні московські
воєводи. Отже, місто знаходилося в руках
бунтівників. Про що свідчать відомості, на-
ведені послом від Пушкаря до московсь-
кого царя – Петраша Яковенка, якого було
вислано з товаришами 8 (18) лютого з Га-
дяча, після погрому гетьманської адміні-
страції [6, c. 155].
Далі вчений вказує, що назад вони по-
верталися разом з московським піддячим
Фірсом Байбаковим, що мав завдання роз-
відати настрої в Україні. М. Грушевський
окремо зупинився на його перебуванні в Га-
дячі. Там йому оповіли про наміри І. Ви-
говського приборкати Пушкаря і розпочати
війну з Москвою [6, c. 169]. Вчений вказує
на суспільні настрої, які панували тоді: «Ро-
менщина і Гадяччина в днях 23-25 березня
н.с. пробувала в панічнім очікуванні на-
ступу війська Виговського: не спали по
ночам, боячись, що «гетьманові полки» на-
падуть, випалять і вирубають «полковників
(Пушкарів) край», сотники з коней не ссі-
дають, по городах і селах шлють накази, щоб
стереглися» [6, c. 169-170].
У Гадячі, як пише М. Грушевський від-
булася зустріч московського піддячого з
І. Іскрою, який очолював посольство
М .Пушкаря до Росії. Той запросив Ф. Бай-
бакова на вечерю і повідомив, що Виговсь-
кий замирився з Ордою, ввійшов в союз
з мунтянами, волохами, уграми, ляхами.
Однак, реальних доказів «зради» гетьмана
не привів. «Очевидно – були це просто
агітаційні балачки, щоб робити настрій», –
констатував з цього приводу вчений
[6, c. 171].
У період боротьби між І. Виговським і
М. Пушкарем Гадяч входив до Полтавсь-
кого полку, тобто знаходився в опозиції
до гетьмана. Після розгрому основних сил
заколотників під Полтавою розпочалася
розправа з прихильниками М. Пушкаря.
«В Гадячу, – повідомляє М. Грушевський, –
козаки і міщани пробували боронитися уже
після погрому Полтави». Історик наводить
текст їхньої «слізниці» до воєводи Ромада-
новського, де зокрема мовиться: «Б’ємо
чолом і слізно просимо: Гаврило Рибин-
ський, Василь Богун, Лукаш Климович,
полковники війська його царської велично-
сті – пожалуй нас, слуг твоїх, і подай нам
поміч якнайскоріше, бо вже не можемо з
ними нічого зробити. Вже три дні б’ємося з
ними, теперішнюго часу прийшли під місто
і обложили нас неприятелі, що не тільки нас
«дерзають», на жінок і дітей наших, а й на
пресвітлу величність» – кілька разів на
різні способи повторене благання помочі [6,
c. 240]. Гадяч був здобутий полковником Гу-
ляницьким, який зробив з ним те, що ра-
ніше І. Виговський в Полтаві.
З гадяцьким погромом пов’язана вістка
про скарання на смерть корсунського пол-
ковника Оникієнка та переяславського
Сулименка. М. Грушевський наводить опо-
відання чигиринця Грицька Фомина, де він
свідчить, що гетьман послав їх під Гадяч ло-
вити бунтівників і до нього відставляти, а
гадяцьких міщан їм брати і рубати не велів;
а ті полковники Гадяч узяли, міщан виру-
бали і майно їх заграбили. Тепер гетьман
розшукує те майно і віддає назад тим лю -
дям, у котрого що взято [6, c. 240]. За іншою
версією Супрієнко страчено за те, що той не
ходив зі своїм полком придушувати зако-
лот. Проте, безсумнівно можна стверджу-
вати, що Гадяч сильно постраждав під час
64
Владимир Крот
История Гадяча в творчестве Михаила Грушевского
В статье анализируется история Гадяча в интерпретации Михаила Грушевского. Основное внимание
уделено событиям Украинской национальной революции середины XVII века и эпохе Руины, когда этот город
играл ведущую роль в украинской истории.
Ключевые слова: Гадяч, Грушевский, козаки, уния, Руина.
Volodymyr Krot
History gadyach in creativity Michael Hrushevsky
The article examines the history of interpretation Michael Hrushevsky. The main attention is paid to the events
of Ukrainian national revolution middle of XVII century and the ruins of the times when the city played a leading
role in Ukrainian history.
Key words: Gadyach, M.Hrushevskyi, Cossacks, union, Ruin.
1.Бучневич В. Гетманский город / В. Бучневич
// Киевская Старина – 1885 – № 3 – С. 578–580.
2. Бакай Н. Любопытный сборник документов
в Гадяч / Н. Бакай // Киевская Старина. – 1884. –
№ 12. – С. 735–740.
3. Грушевський М. С. Господарство польського
магната на Задніпров’ї перед Хмельниччиною.
«Історія України-Руси»: У 50-томах. Т.8: Серія
«Історичні студії та розвідки» (1906-1916) /
М. Грушевський / [Редкол.: П. Сохань, Я. Дашке-
вич, І. Гирич та ін.]. – Львів : Світ, 2007. –
С. 76–89.
4. Грушевський М. С. Історія України-Руси.
У 11 т, 12 кн. Т. 9. Ч. 1. /М. С. Грушевський / [Ред-
кол.: П.Сохань (голова) та ін.]. – К.: Наукова
думка, 1996. – 880 с.
5. Грушевський М. С. Історія України-Руси:
У 11 т, 12 кн. Т. 9. Ч. 2. /М. С. Гушевський / [Ред-
кол. П.Сохань (голова) та ін.]. – К.: Наукова
думка, 1997. – 776 с.
6. Грушевський М. С. Історія України-Руси.
У 11 т. 12 кн. Т. 10 / М. С. Грушевський / [Редкол.:
П.Сохань (голова) та ін.]. – К.: Наукова думка,
1998. – 408 с.
Джерела та література:
Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського
боротьби між І. Виговським та М. Пушка-
рем.
Окреме місце в десятому томі «Історії
України-Руси» приділив М. Грушевський
підписанню Гадяцького трактату. Він наво-
дить опис польським істориком Коховсь-
ким козацької ради, що передувала унії. Яс-
краву промову Беньовського і схвальні
вигуки на неї козаків вчений вважав літера-
турною вставкою. Історик проаналізував
два тексти Гадяцької унії і прийшов до вис-
новку, що вона була немилосердно покалі-
чена при своїй появі на світ, так що була
цілком нежиттєздатна [ 6, c. 375].
Гадяцьким трактатом закінчується остан-
ній десятий том «Історії України-Руси»
М. Грушевського. На сьогоднішній день за-
лишається невідомою доля рукописів вче-
ного в яких він розробляв подальші сто-
рінки минулого України.
Аналізуючи, творчу спадщину М. Гру-
шевського варто наголосити, що він значну
увагу приділяв історії окремих міст
України, у тому числі й Гадяча. Наведені
вченим документи і свідчення, що сто-
суються цього міста безперечно будуть ви-
користані при написанні фундаментальної
історії Гадяча. Він як одна з гетьманських
столиць, батьківщина М. Драгомонова за-
слуговує на більш грунтовні дослідження з
власного минулого.
65
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166877 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:31:25Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Крот, В. 2020-03-08T13:37:48Z 2020-03-08T13:37:48Z 2013 Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського / В. Крот // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 61-65. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166877 908:94 (477) У статті аналізується історія Гадяча в інтерпретації Михайла Грушевського. Основна
 увага приділена подіям Української національної революції середини XVII століття та добі
 Руїни, коли місто відігравало провідну роль в українській історії. В статье анализируется история Гадяча в интерпретации Михаила Грушевского. Основное внимание
 уделено событиям Украинской национальной революции середины XVII века и эпохе Руины, когда этот город
 играл ведущую роль в украинской истории. The article examines the history of interpretation Michael Hrushevsky. The main attention is paid to the events
 of Ukrainian national revolution middle of XVII century and the ruins of the times when the city played a leading
 role in Ukrainian history. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського История Гадяча в творчестве Михаила Грушевского History gadyach in creativity Michael Hrushevsky Article published earlier |
| spellingShingle | Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського Крот, В. До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста |
| title | Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського |
| title_alt | История Гадяча в творчестве Михаила Грушевского History gadyach in creativity Michael Hrushevsky |
| title_full | Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського |
| title_fullStr | Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського |
| title_full_unstemmed | Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського |
| title_short | Історія Гадяча в творчості Михайла Грушевського |
| title_sort | історія гадяча в творчості михайла грушевського |
| topic | До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста |
| topic_facet | До 350-річчя набуття Гадячем статусу гетьманського міста |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166877 |
| work_keys_str_mv | AT krotv ístoríâgadâčavtvorčostímihailagruševsʹkogo AT krotv istoriâgadâčavtvorčestvemihailagruševskogo AT krotv historygadyachincreativitymichaelhrushevsky |