На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського)
У статті розглядається постать визначного українського державного політичного діяча, гетьмана України П. Скоропадського, його спроби утвердити монархічну форму правління в Україні та розв'язати широкий спектр соціально-економічних, національно-культурних, зовнішньополітичних проблем. В стать...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166880 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) / О. Реєнт // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 87-94. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166880 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Реєнт, О. 2020-03-08T13:38:14Z 2020-03-08T13:38:14Z 2013 На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) / О. Реєнт // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 87-94. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166880 94(4):930.22:94(477)+94(430) «1918» У статті розглядається постать визначного українського державного політичного діяча, гетьмана України П. Скоропадського, його спроби утвердити монархічну форму правління в Україні та розв'язати широкий спектр соціально-економічних, національно-культурних, зовнішньополітичних проблем. В статье рассматривается личность выдающегося украинского государственного политического деятеля, гетмана Украины П. Скоропадского, его попытки утвердить монархическую форму правления в Украине и решить широкий спектр социально-экономических, национально-культурных, внешнеполитических проблем. The article represents the outstanding Ukrainian political figure, Hetman of Ukraine P.Skoropadskyi, his attempts to establish the monarchy ruling in Ukraine and to sort out a wide range of social and economic, national, cultural and foreign policy problems. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 95-річчя Української гетьманської держави На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) Во главе Украинской Державы (к 140-летию со дня рождения Павла Скоропадского) Ar the Top of Ukrainian State (in honour 140 years from the day jd birth Pavlo Skoropadsky) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) |
| spellingShingle |
На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) Реєнт, О. До 95-річчя Української гетьманської держави |
| title_short |
На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) |
| title_full |
На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) |
| title_fullStr |
На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) |
| title_full_unstemmed |
На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) |
| title_sort |
на чолі української держави (до 140-річчя з дня народження павла скоропадського) |
| author |
Реєнт, О. |
| author_facet |
Реєнт, О. |
| topic |
До 95-річчя Української гетьманської держави |
| topic_facet |
До 95-річчя Української гетьманської держави |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Во главе Украинской Державы (к 140-летию со дня рождения Павла Скоропадского) Ar the Top of Ukrainian State (in honour 140 years from the day jd birth Pavlo Skoropadsky) |
| description |
У статті розглядається постать визначного українського державного політичного діяча,
гетьмана України П. Скоропадського, його спроби утвердити монархічну форму правління в
Україні та розв'язати широкий спектр соціально-економічних, національно-культурних,
зовнішньополітичних проблем.
В статье рассматривается личность выдающегося украинского государственного политического деятеля, гетмана Украины П. Скоропадского, его попытки утвердить монархическую форму правления в
Украине и решить широкий спектр социально-экономических, национально-культурных, внешнеполитических проблем.
The article represents the outstanding Ukrainian political figure, Hetman of Ukraine P.Skoropadskyi, his attempts
to establish the monarchy ruling in Ukraine and to sort out a wide range of social and economic, national,
cultural and foreign policy problems.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166880 |
| citation_txt |
На чолі Української держави (до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського) / О. Реєнт // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 87-94. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT reênto načolíukraínsʹkoíderžavido140ríččâzdnânarodžennâpavlaskoropadsʹkogo AT reênto voglaveukrainskoideržavyk140letiûsodnâroždeniâpavlaskoropadskogo AT reênto arthetopofukrainianstateinhonour140yearsfromthedayjdbirthpavloskoropadsky |
| first_indexed |
2025-11-26T00:12:40Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:12:40Z |
| _version_ |
1850596494993784832 |
| fulltext |
86
До 95-річчя
Української
гетьманської
держави
87
Історія державотворення українського на-
роду надзвичайно багата подіями й дійовими
особами. Нездоланне прагнення наших пред-
ків бути господарями власного життя живило
визвольну боротьбу, війни, революції, давало
наснагу борцям за свободу та незалежність.
У пантеоні тих, хто долучився до процесу роз-
будови національної державності своє по-
мітне місце посідає Павло Петрович Скоро-
падський.
Нащадок давнього геть-
ман ського роду, аристократ,
який зробив блискучу вій-
ськову і придворну кар'єру
у Російській імперії й геро їч -
но воював за неї, волею долі
опинився в епіцентрі бороть -
би за владу в Україні. Не вда -
ючись у міркування стосовно
того, чого тут було біль ше –
випадковості, певного збі гу
обставин чи закономірності,
відзначимо, що Павло Петро-
вич мав мужність свідомо зва-
лити на свої плечі величезний
тягар управління країною, що
перебувала в стані перманен-
тної збройної боротьби та економічного хаосу.
Успадковані від попередньої влади міжнародні
зобов'язання, присутність австро-угорських і
німецьких військ, катастрофічні деструктивні
процеси у господарському житті вимагали від
глави Української Держави рішучих дій та
вольових заходів, аби зупинити сповзання
країни до еко номічного колапсу й не втратити
тих елементів суверенітету, які вдалося від-
стояти у тих складних обставинах. Гетьману
дорікали сучасники (ці звинувачення лунають
і нині) в тому, що він обрав авторитарну
форму правління, запровадив монархію за-
мість республіки, знехтував демократичними
надбаннями попередників. На ці й інші докори
можна відповісти так: у тому калейдоскопі по-
літичних режимів та влад П.Скоропадський і
його оточення обрали той шлях, який вида-
вався їм єдино можливим для врятування
України від повної анархії. У кожного режиму,
що побував при владі, були свій час та свої за-
соби для досягнення поставленої мети. І в
кожного – своя міра відповідальності пе ред
Богом й історією.
З приводу закидів у пронімець кій чи проро-
сійській орієнтації Павла Петровича мож на на-
вести цікаву думку В.Потульницького, який
вважає, що «Геть манат 1918 року був не «пе-
реворотом», а реставрацією; був не німецькою
УДК 94(4):930.22:94(477)+94(430) «1918»
Олександр Реєнт (м. Київ)
На чолі Української Держави
(до 140-річчя з дня народження Павла Скоропадського)
У статті розглядається постать визначного українського державного політичного діяча,
гетьмана України П. Скоропадського, його спроби утвердити монархічну форму правління в
Україні та розв'язати широкий спектр соціально-економічних, національно-культурних,
зовнішньополітичних проблем.
Ключові слова: П. Скоропадський, Українська Держава.
Велика печатка
Української Держави
Павло
Скоропадський
інтригою, а результатом розвитку всієї модер-
ної історії української традиційної еліти шлях -
ти, як правобережної, так і лівобережної; не
був наповнений російською сутністю, а був за-
кономірним результатом збереженості саме
власної української національної орієнтації з
боку української еліти і її прагнень, що три-
вали біля півтора століття до реставрації тра-
диційної держави – Гетьманату»[1].
Не глорифікуючи постать П.Скоропадсь-
кого, слід погодитися з тим, що він далеко не
завжди був послідовним у своїх діях, приймав
суперечливі, а часом і відверто помилкові рі-
шення, не завжди вірно обирав помічників та
виконавців. Однак є обставина, яку не помі-
чали численні критики гетьмана: ступивши в
бурхливий потік великої політики, він дедалі
біль ше переймався долею українського на-
роду, бездержавність якого протягом століть
спричинила стільки горя, страждань і прини-
жень. У цьому сенсі можна сказати, що сама
«укра їнська справа», якій він віддав значну
частину свого життя, зробила його україн-
ським патріотом. Жоден з його кроків, як би
він зовні негативно не виглядав та так само
трактувався, не може спростувати цей неза-
перечний факт.
Те, що вдалося зробити гетьманському
уряду протягом короткоплинного перебування
при владі, пересвідчує в серйозних намірах
Павла Петровича перетворити Україну на дер-
жаву з розвиненим економічним потенціалом,
освітою, культурою, армією, стійкими міжна-
родними зв'язками.
Аналізуючи умо ви,
за яких став можли-
вим прихід до влади
П.Скоропадського,
слід мати на увазі та -
кий важливий чинник
як теоретичне оформ-
лення консерватизму,
що став ідейним під-
ґрунтям Гетьманату
й гетьманського руху
міжвоєнної доби. Реч-
ником цієї ідеології
став В.Липинський,
який на українському
ґрунті розробляв теорії класократичної мона-
рхії. Ідея української державності пов'язува-
лася ним з наявністю спадкової (дідичної)
монархії у фор мі Гетьманату, християнськими
цінностя ми і корпоративізмом. Ця ідеологія
Гетьманський будинок на Інститутській вулиці
В. Липинський
Олександр Реєнт 2’2013
88
відображала погляди консервативної частини
українського політикуму та орієнтувалася на
«хліборобів», тобто заможних селян і земле-
власників, з якими пов'язувалися перспективи
економічного відродження й розвитку Укра -
їни. Саме на ці верстви спирався П.Скоро-
падський під час свого перебування при владі.
Однак втілити в життя ідею симфонії держави
та «хліборобського» класу не дозволили об-
ставини. Надто вже багато опонентів і від-
критих супротивників було у гетьманського
режиму.
До загальних оцінок Української Держави
гетьмана П.Скоропадського ми ще поверне-
мося. А поки-що підсумуємо викладене
вище. Затяжний характер Першої світової
війни вкрай важко позначився на всіх ділян-
ках життя Російської імперії, викликав гли-
боку соціально-економічну та військово-
політичну кризу. Революційні події 1917 р.
супроводжувалися піднесенням національно-
визвольної боротьби, стрімке зростання на-
ціональної свідомості народів, які населяли
колишню імперію. За цих обставин пред-
ставники колишніх пануючих класів були
поставлені перед необхідністю вибору. Для
одних «єдина і неподільна» монархічна Росія
залишалася ідеалом, який вони боронили до
останньої можливості. Для інших цілком
очевидною постала необхідність та немину-
чість змін. Опинившись в епіцентрі драма-
тичних подій, П.Скоропадський обрав свій
шлях. Очевидно, мотивацію саме такого
вибору слід шукати у переплетінні його осо-
бистих амбіцій, прагненні використати влас-
ний досвід для припинення загального хаосу
й анархії, наявності об'єктивних і суб'єктив-
них умов, що сприяли перевороту. Щиро
бажаючи добра своїй батьківщині, майбут-
ній гетьман все ж не уявляв усієї складності
тих завдань, розв'язання яких він звалив на
свої плечі. Реалії виявилися набагато жор-
стокіші, ніж він цього очікував, а люди, на
яких він покладався, – не завжди надійними
й відданими. Однак, «перейшовши Рубі-
кон», П.Ско ро падський прагнув діяти як від-
повідальний державний муж та політик, ві-
рячи в те, що його зусилля принесуть
користь суспільству.
Найскладнішим завданням, яке довелося
вирішувати П.Скоропадському, стало форму-
вання державного апарату.
Програмою державного будівництва можна
вважати Грамоту гетьмана П.Скоропадського,
оприлюднену 29 квітня 1918 року. Конста-
туючи зростання анархії, економічної руїни,
безробіття, гетьман наголошував, що саме таке
становище у країні змусило його вийти на по-
літичну арену. Єдиним його бажанням при
цьому було «негайно збудувати таку державну
владу, яка б здатна забезпечити населенню спо-
кій, закон і можливість творчої праці».
Серед першочергових заходів автор доку-
мента вказував на необхідність прийняття за-
кону про вибори до Установчого Сойму. До
того часу гетьман перебирав на себе відпові-
дальність за виконання всіх державних розпо-
ряджень та підтримання авторитету влади.
Квінтесенцією соціально-економічного бло -
ку програми став наступний фрагмент Гра-
моти: «Права приватної власності, як фунда-
менту культури й цивілізації, відбудовуються в
повній мірі і всі розпорядки бувшого україн-
ського уряду, а так само й тимчасового росій-
ського уряду – відміняються і касуються. Від-
будовується повна свобода по розробленню
купчих по купівлі-продажу землі. Поруч з цим
будуть прийняті міри по вивласненню земель
по дійсній їх вартості від великих власників
для наділення земельними участками малозе-
мельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо
безпечні права робітничої кляси. Особливу
увагу звернеться на поліпшення правового
становища і умов праці залізничників, котрі
при виключно тяжких умовах ні на один час
не покидали своєї відповідальної праці. На
економічнім і фінансовім полі відбудовується
повна свобода торгівлі й відкривається широ-
кий простір для приватного підприємництва й
ініціативи».
Одночасно з Грамотою за підписом П.Ско-
ропадського та голови уряду М.Устимовича ви-
дано «Закони про тимчасовий державний уст -
рій України», які мали діяти до часу скликан ня
Установчого Сойму. В них знайшли втілення
модель державного устрою й організації упра-
вління, права населення, законодавча і судо ва
системи. Квазімонархічний характер режиму
Павло Скоропадський на чолі Української Держави
89
виявлявся у тому, що гетьману надавалися вищі
владні повноваження: верховне управління
всією державою; затвердження законів, їх
санкціонування, без чого жоден юридичний акт
не міг вступити в дію; призначення голови
уряду та затвердження за його поданням членів
Ради Міністрів, а також скасування Кабінету
міністрів у повному складі; призначення й
звільнення інших державних службовців ви-
щого порядку. До виключної компетенції глави
держави належали також: право вважатися вер-
ховним воєводою збройних сил, оголошувати
окремі райони і країну в цілому на військовому,
особливому або надзвичайному становищі;
здійснення керівництва зовнішньою політи-
кою; помилування засуджених, пом'якшення їм
кари або повне прощення злочинних дій, що
супроводжувалося звільненням від криміналь-
ного переслідування й суду; складення казен-
них виїмок; дарування милостей та привілеїв
окремим особам, коли цим не порушуються за-
конні інтереси і права інших громадян.
Повноваження й компетенцію уряду визна-
чав закон "Про Раду Міністрів і міністрів". На
урядовий кабінет покладався обов'язок вироб-
ляти основні напрями внутрішньої та зов-
нішньої політики Української держави. Ота-
ман-міністр (голова уряду) й члени кабінету
були підзвітні голові держави за конкретну ді-
лянку роботи зокрема і загальний хід справ у
цілому. Керівництво справами голови уряду
покладалося на генерального секретаря й очо-
лювану ним державну Генеральну Канцеля-
рію. Згодом ці посади стали називатися: го-
лова Ради Міністрів та державний секретар.
З метою створення чіткої системи адміні-
стративно-територіального устрою та підпо-
рядкування органів самоуправління гетьману і
його уряду Українську Державу поділили на
губернські староства: Київщину, Катерино-
славщину, Харківщину, Волинь, Полтавщину,
Чернігівщину, Поділля, Херсонщину, Таврію.
При цьому губернські старости одержали по-
вноваження колишніх царських губернаторів.
Оскільки гетьман не міг розраховувати на під-
тримку соціалістичних та національних сил,
він змушений був призначати на посади гу-
бернських старост людей, які часто виявля-
лися ворогами української державності.
14 травня замість комісарів УЦР почали
призначати старост, які очолювали місцеву ад-
мі ністрацію.
Одним з важливих елементів гетьманського
механізму влади стала Державна варта – орган,
що виконував функції поліції та жандармерії
й був покликаний підтримувати законність і
правопорядок, попереджувати антидержавні
змови та заколоти, нейтралізувати політичних
противників режиму.
Своєрідність становища гетьмана П.Скоро-
падського, що походила з нелегітимного спо-
собу його приходу до влади, визначала форму
і до певної міри зміст нормативних актів но-
вого режиму.
Гетьман не брався до створення нової кон-
ституції, вважаючи це прерогативою пред-
ставницького органу – Українського Сойму.
Натомість роль конституційних актів відігра-
вали «Грамоти до всього українського народу»
та «Закони про тимчасовий державний устрій
України», що склали правове підґрунтя Геть-
манської Держави. Ряд документів, які визна-
чили орієнтири життєдіяльності держави на
найближчу перспективу, часто мали характер
тимчасових.
Судова система Української Держави діяла
на базі законодавчих актів, вироблених у Ро-
сійській імперії, а також на основі новоство-
рених норм і актів, які відбивали тогочасні
реалії. Перебуваючи в стадії трансформації,
вона, проте, досить ефективно виконувала свої
функції.
Посилена увага до нормалізації судочин-
ства та вдосконалення судової системи свід-
чила про прагнення уряду практичними кро-
ками забезпечити пріоритети законів та їх
неухильне дотримання.
Сільське господарство було традиційно го-
ловною галуззю економіки України. Невирі-
шеність аграрного питання, яке полягало в су-
перечності між наявністю великих латифундій
і масовим безземеллям та малоземеллям се -
лян, час від часу до межі загострювала соці-
альну кризу на селі. Центральна Рада по-
своєму взялася до його розв'язання, видавиш
31 січня 1918 р. закон про встановлення норм
землеволодіння. Вона обмежувалася 30 деся-
тинами, а більші маєтки конфісковувалися і
Олександр Реєнт 2’2013
90
91
йшли у земельний фонд, що розподілявся
серед неімущих категорій селян. При цьому
скасовувалася приватна власність на землю,
яка виводилася зі сфери товарно-грошових
відносин. Остання оголошувалася загально-
народною власністю. Німецько-австрійська
присутність спричинила до нової хвилі невдо-
волення селян. Свавільні реквізиції збіжжя
провокували конфлікти з останніми. Ситуацію
ускладнили добровольчі каральні загони, які,
прагнучи повернути поміщицькі землі, пере-
дані селянам у користування, вдавалися до
прямих розправ з ними. Зіткнення на селі на-
бували форми громадянської війни, і до кінця
ліквідувати причини, що їх породжували,
гетьманському уряду так й не вдалося. Втім,
це не означає, що він не надавав цій проблемі
достатньої уваги.
П.Скоропадський зізнавався, що його «за-
повітною мрією» був всебічний розвиток про-
мислового виробництва. Він писав: «Лише
розвиток на Україні промисловості у зв'язку з
тією аграрною реформою, про яку я казав
вище, здатні були встановити порядок у на-
родних масах, що вимагали права на краще
життя. Я вважав, що будь-яке сприяння залу-
ченню вітчизняних капіталів для розвитку цієї
галузі держави – необхідне». Глава Україн-
ської Держави усвідомлював необхідність до-
держання пропорцій у розвитку промислового
й сільськогосподарського виробництва. Він
зазначав: «З одного боку, лише промисловість
могла б реально допомогти нашому найбідні-
шому населенню покращити свій побут, і до
цього важко очікувати міцного порядку, з ін-
шого, – промисловість може почати лише тоді
серйозно розвиватися, коли в країні існують
хоча б примітивні форми особистої та майно-
вої безпеки, симптоми якої почали тільки вия-
влятися».
Павло Петрович розумів, що налагодження
нормальних товарно-грошових відносин і про-
мислового виробництва неможливе без заохо-
чення широкої приватної ініціативи, без якої
всі зусилля уряду були б малоефективними.
З метою координації зусиль фінансистів та про -
мисловців гетьман санкціонував утворення
торгово-промислових об'єднань. У травні
1918 р. в Києві відбувся з'їзд, на якому було за-
початковано діяльність Всеукраїнської спілки
представників промислу, торгу, фінансів і сіль-
ського господарства (Протофіс). Підприємці
Молебен на Софійському майдані
після проголошення П. Скоропадського гетьманом України
Павло Скоропадський на чолі Української Держави
Олександр Реєнт 2’2013
Харкова, Києва, Одеси, Катеринослава, Олек-
сандрівська й інших промислових центрів
створили Спілку товариств заводчиків і фа-
брикантів України (Сутозіф). Поява цих
об'єднань засвідчила необхідність співпраці
приватного капіталу з державними органами
у напрямі реалізації урядової моделі еконо-
мічного розвитку та подолання системної
кризи [2].
Логічним завершенням «своєрідних взає-
мовідносин» між гетьманським урядом і про-
летаріатом України було звернення генерала
Скоропадського до трудящих мас про скли-
кання особливої наради для погодження ро-
бітничого законодавства. У «Грамоті гетьмана
до всього українського народу», виданій на-
прикінці жовтня 1918 р., містилася обіцянка
розробити ряд заходів для розвитку проми-
слового життя в державі. «Це є, – наголошу-
валося у ній, – з одного боку, необхідним для
того, щоб забезпечити заробітком безземельні
класи населення, а з іншого, – для того, щоб
дати тим значним грошовим сумам, які є ре-
зультатом здійснення аграрної реформи, ви-
робниче прибуткове застосування в межах
України». Однак вагомими конкретними захо-
дами цей декларативний документ підкріп-
лено не було.
Гетьманський уряд встиг багато зробити у
справі військового будівництва. Було вироблено
законодавчу базу для мобілізації, реорганізації
військових частин, порядку їх постачання аму-
ніцією, зброєю, харчами; забезпечення тран-
спортування, підготовку офіцерського складу
тощо. Міністерства військових справ та фіна-
нсів визначили видатки на збройні сили в роз-
мірі 1 млрд. 254 млн. крб. на рік. Цих коштів
мало вистачити на утримання 175 генералів,
14 930 старшин, 2975 військових урядовців,
221 220 підстаршин і козаків, та 63 тис. коней,
а також військово-морського флоту.
Проте брак часу, зовнішні та внутрішні
фактори завадили гетьманському уряду ство-
рити боєздатну, добре навчену й віддану
Українській Державі армію. Інтенсивна агіта-
ційна робота, яку провадили більшовики і
представники українських соціалістичних
партій, дезорієнтувала молодих новобранців,
на яких розраховував гетьман. Галичани-січо-
вики вбачали в ньому москвофіла. Офіцерам з
Особливого корпусу була байдужа українська
ідея. Вони бажали лише одного – помсти біль-
шовикам, які зруйнували звичний уклад їх
життя. Внаслідок цього у критичний момент
збройні сили не змогли захистити гетьман-
ський режим.
Геополітичне становище України ставило її
в центр трьох основних зовнішньополітичних
векторів, які визначилися політикою Цен-
тральних держав, Антанти та Росії. Жорсткий
зв'язок з Німеччиною й Австро-Угорщиною,
обумовлений Брестськими угодами, відчутно
зменшував можливості дипломатичного мане-
вру. Однак у цій ситуації Міністерство закор-
донних справ, очолюване Д.Дорошенком, ба-
гато зробило для міжнародного визнання
Української Держави, налагодження плідних
взаємин з іншими країнами. 2 червня офіційне
визнання режиму гетьмана засвідчила Німеч-
чина, трохи згодом – Австро-Угорщина, Бол-
гарія, Туреччина, Азербайджан, Грузія, Дон,
Кубань, Польща, Румунія, Фінляндія і Швей-
царія.
Одним з головних векторів зовнішньопо-
літичної діяльності гетьманського уряду
стали контакти з представниками державних
утворень на етнічних українських землях –
більшовицьким урядом, керівниками Дону і
Кубані.
В цілому ж Міністерство закордонних
справ протягом 8 місяців діяло досить ак-
тивно. Україна мала 11 дипломатичних і
близько 50 консульських представництв у
20 країнах, а на своїй території – 12 диплома-
тичних та 42 консульських представництва з
24 держав.
Проте міжнародна ситуація розвивалася
так, що після втрати одних союзників гетьма-
нат не зміг заручитися підтримкою інших. Від-
так, потрапивши в ізоляцію, режим міг розра-
ховувати лише на власні сили.
Надзвичайно плідним і повчальним став
гетьманський період у житті православної
церкви. Церква відновила соборноправність та
виступила не як елемент державної структури,
а як суспільна самодостатня інституція. Діа-
лог між Українською Державою і Православ-
ною церквою не лише виявив больові точки у
92
93
взаєминах, а й вказав на шляхи подолання їх у
самій церкві та можливості для її оновленої
ролі в національній державі.
Незважаючи на скрутний час, гетьманський
уряд та особисто П.Скоропадський виявили
розуміння того, що без підтримки науки,
освіти, мистецтва не можна успішно вирішу-
вати й інші питання державного будівництва.
Саме гетьманській державі належить пріори-
тет заснування Української Академії наук, про
що мріяло кілька поколінь діячів української
культури і науки.
Підвищеною увагою гетьманського уряду
користувалися навчальні заклади. Міністер-
ство освіти проводило в життя принцип
єдиної школи. З його ініціативи Рада Міні-
стрів ухвалила закони про зведення до одного
типу різнорідних початкових шкіл та збіль-
шення державної допомоги для них, а також
про ліквідацію органів управління колиш-
німи церковнопарафіяльними школами й пе-
редачу їхнього майна міським і земським
шкільним управам. Ряд заходів спрямовува-
лися на об'єднання професійних навчальних
закладів [3].
Бережливе ставлення до історико-культур-
ної спадщини народу України виявилося в ре-
альній підтримці музейної справи. Держава
дбала про життєдіяльність усіх 36 музеїв, зас-
нованих до революції.
Прагнучи, щоб українська театральна й му-
зична культура вийшла на європейський рі-
вень, П.Скоропадський особисто опікувався
творчими колективами, які могли знайомити
українську публіку з кращими зразками світо-
вого мистецтва. В травні уряд виділив 165 тис.
крб. Товариству «Національний театр», ініціа-
тором створення якого були трупа М.Садо-
вського, «Молодий театр» Л.Курбаса і Му-
зично-драматична школа ім. М.Лисенка. В
серпні було створено Державний драматичний
театр, творчий колектив якого склали відомі
російські та українські актори й режисери. У
жовтні на базі Національного зразкового теа-
тру, за рішенням уряду почав діяти Державний
народний театр під керівництвом П.Саксаган-
ського, в якому працювали М.Заньковецька
Г.Затиркевич-Карпинська, І.Замичковський та
інші видатні митці.
За активного сприяння Міністерства народ-
ної освіти й мистецтва було створено Перший
український національний хор у Києві, Дер-
жавну капелу бандуристів під керівництвом
Г.Хоткевича, про що подбав сам гетьман. Уряд
асигнував 66 тис. крб. на заснування Держав-
ного симфонічного оркестру ім. М.Лисенка.
Він працював під керівництвом А.Горєлова, ди-
ригували – Р.Глієр, Ф.Блуменфельд і Ф.Бертьє.
Плідно працювали Київська, Одеська й Хар-
ківська консерваторії. В 1918 р. активно тво-
рили М.Вериківський, Г.Верьовка, Б.Лятошин-
ський, Л.Ревуцький, П.Демуцький та інші діячі
музичного мистецтва.
Українська академія мистецтв, очолена
Г.Нарбутом, готувала спеціалістів малярства,
різьбярства, гравюри, художніх промислів, бу-
дівництва. У той час розпочинає працювати
Одеське вище художнє училище.
За доби Гетьманату існували сприятливі
умови для розвитку української преси та кни-
годрукування. В 1918 р. діяло 104 видавниц-
тва, тоді як у 1917 р. – 78. Найбільш відомими
серед них стали «Час», «Вік», «Дзвін», «Кри-
ниця», «Вернигора», «Сяйво», «Друкар»,
«Союз», «Сіяч» й ін. Протягом 1918 р. видано
понад 100 книг для дітей різним накладом, а
Скоропадський, Гінденбург, Людендорф
й інші в німецькій головній квартирі. 1918 р.
Павло Скоропадський на чолі Української Держави
всього 1526 книжок (1084 з них – українською
мовою) загальним тиражем 10 млн. 260 тис.
примірників.
Кількість періодичних видань збільшилася
з 106 у 1917 р. до 212 у 1918 році.
У березні 1918 р. було створене Державне
інформаційне агентство України, яке у період
Гетьманату під назвою УкТА (Українське те-
леграфне агентство) очолив Д.Донцов.
Увага гетьманського уряду до проблем
культурно-мистецького процесу, народної
освіти викликала піднесення творчих сил в
Україні, сприяла збагаченню духовного по-
тенціалу народу та держави.
Підсумовуючи сказане, слід ще раз окинути
оком весь період перебування гетьмана П.Ско-
ропадського при владі. На думку деяких до-
слідників цей час став кроком назад порівняно
з республіканським устроєм УНР доби Цен-
тральної ради. Цей постулат виходить з марк-
систської схеми, згідно з якою монархічна чи
авторитарна форма правління є носієм консер-
ватизму, реакції, регресу, а республіканська –
демократії та прогресу. Широкий і неуперед-
жений погляд на події виявляє неспроможність
вказаних підходів до аналізу конкретних істо-
ричних подій. За певних обставин монархіч-
ний чи авторитарний режим зовсім не виклю-
чають, а часто й забезпечують прогрес у
соціально-економічному житті, використовує
демократичні механізми управління державою.
Незріле, неструктуроване суспільство, яке
не має сталих громадянських і правових ін-
ститутів, а також політичних традицій, навіть
використання демократичних атрибутів не
рятує від анемії влади, охлократії, корупції,
економічного занепаду, соціальних потрясінь.
Тому на підставі аналізу ситуації, яка склалася
в Україні у досліджуваний період, можна при-
пустити, що авторитарний режим, заснований
на сильній владі й виконавській дисципліні,
давав більше шансів на продовження держа-
вотворчого процесу, аніж аморфні структури
схильних до безкінечних дискусій та амбіцій-
них представників соціалістичних партій.
Інше питання, як цим шансом скористався
П.Скоропадський і чи дозволяли йому зробити
більше внутрішні й зовнішні обставини.
2’2013Олександр Реєнт
94
Олександр Реент
Во главе Украинской Державы (к 140-летию со дня рождения Павла Скоропадского)
В статье рассматривается личность выдающегося украинского государственного политического дея-
теля, гетмана Украины П. Скоропадского, его попытки утвердить монархическую форму правления в
Украине и решить широкий спектр социально-экономических, национально-культурных, внешнеполитических
проблем.
Ключевые слова: П.Скоропадский, Украинская Держава.
Oleksandr Reyent
Ar the Top of Ukraini an State (in honour 140 years from the day jd birth Pavlo Skoropadsky)
The article represents the outstanding Ukrainian political figure, Hetman of Ukraine P.Skoropadskyi, his at-
tempts to establish the monarchy ruling in Ukraine and to sort out a wide range of social and economic, national,
cultural and foreign policy problems.
Key words: P.Skoropadskyi, Ukrainian State.
Джерела та література
1. Потульницький В. Шляхта і консервативна дер-
жавна ідея в Україні у ХІХ-ХХ ст. і проблеми істо-
ріографії // Гетьман П.Скоропадський та Українська
Держава 1918р. Наук. зб. – К., 1998. – С.66-71.
2. Мякота С.Є. Економічна політика уряду Україн-
ської Держави (квітень–грудень 1918 р.): Авто-
реф...дис. канд. іст.наук. – К.,1997.
3. Машевський О.П. Політика уряду гетьмана
П. Скоропадського в галузі освіти, науки, мистец-
тва (квітень–грудень 1918 року): дис. кандидата іст.
наук: 07.00.01 / Машевський Олег Петрович. – К.,
1997. – 209 с.
|