Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини

У статті висвітлено інформаційну наповненість та характеристику фондів Державного архіву Черкаської області до історії існування і діяльності релігійних громад та організацій на теренах Черкащини....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Клименко, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Джерелознавчі та біографічні студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166892
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини / Т. Клименко // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 183-190. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166892
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1668922025-02-09T13:35:53Z Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини Источники Государственного архива Черкасской области о деятельности религиозных общин и организаций Черкасщины Sources State Archives of Cherkassy region the history of religious communities and organizations of Cherkassy region Клименко, Т. Джерелознавчі та біографічні студії У статті висвітлено інформаційну наповненість та характеристику фондів Державного архіву Черкаської області до історії існування і діяльності релігійних громад та організацій на теренах Черкащини. В статье освещены информационная наполненность и характеристика фондов Государственного архива Черкасской области к истории существования и деятельности религиозных общин и организаций на территории Черкасщины. The article provides information on the funds and the fullness of the State Archives of Cherkassy region in the history of the existence and activities of religious communities and organizations on the territory of Cherkassy region. 2013 Article Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини / Т. Клименко // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 183-190. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166892 930.253: 291.6 (477.46) uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерелознавчі та біографічні студії Джерелознавчі та біографічні студії
spellingShingle	Джерелознавчі та біографічні студії Джерелознавчі та біографічні студії Клименко, Т. Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини Краєзнавство
description	У статті висвітлено інформаційну наповненість та характеристику фондів Державного архіву Черкаської області до історії існування і діяльності релігійних громад та організацій на теренах Черкащини.
format	Article
author	Клименко, Т.
author_facet	Клименко, Т.
author_sort	Клименко, Т.
title	Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини
title_short	Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини
title_full	Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини
title_fullStr	Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини
title_full_unstemmed	Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини
title_sort	джерела державного архіву черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій черкащини
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Джерелознавчі та біографічні студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166892
citation_txt	Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини / Т. Клименко // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 183-190. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT klimenkot džereladeržavnogoarhívučerkasʹkoíoblastíprodíâlʹnístʹrelígíjnihgromadtaorganízacíjčerkaŝini AT klimenkot istočnikigosudarstvennogoarhivačerkasskojoblastiodeâtelʹnostireligioznyhobŝiniorganizacijčerkasŝiny AT klimenkot sourcesstatearchivesofcherkassyregionthehistoryofreligiouscommunitiesandorganizationsofcherkassyregion
first_indexed	2025-11-26T06:49:38Z
last_indexed	2025-11-26T06:49:38Z
_version_	1849834637619101696
fulltext	182 Джерелознавчі та біографічні студії 183 Дослідження архівних джерел з історії міс- цевих релігійних конфесій Черкащини, наукове осмислення їх ролі набуває в наші дні все біль- шої актуальності. Однією з важливих причин, що спонукали до цього процесу можна назвати його малодослідженість. Актуальність обраної теми зумовлюється ще й тим, що історична роль релігійних громад та організацій Черка- щини не повною мірою висвітлена у вітчизня- ній історіографії. Лише деякі джерелознавчі дослідження певною мірою розкривають про- цес його вивчення. Огляди та публікації краєз- навців С. Кривенка [1], Л. Горенко [2] мають велике значення у вивченні цієї проблеми. До- тичними до даної теми є дослідження сучасних істориків Ю. Мариновського [3], С. Таранця [4], Т. Клименко [5]. Г.В.Папакін, досліджуючи цер- ковні фонди християнських конфесій у складі Національного архівного фонду України, поді- ляє їх на чотири категорії, відповідно до цер- ковно-ієрархічної структури. До першої кате- горії він відносить фонди всіх церковних установ, до другої – церковно-громадські і доб- рочинні організації (ради, товариства), до третьої – їх конфесійну приналежність (пра- вославна, греко-католицька, римо-католицька, старообрядницька та ін.), до четвертої – фонди церковно-навчальних установ, які займались підготовкою кадрів для релігійних установ [6]. У фондах духовних правлінь, церков, ко- стьолів, монастирів, благочинних та релігійних навчальних закладів зберігаються надзвичайно цікаві відомості про їх діяльність, хоча кіль- кість документів вкрай обмежена. У Державному архіві Черкаської області зберігається не достатньо багато документів, які б дали можливість простежити всю історію діяльності церковних установ в регіоні. До того ж, через відсутність значного комплексу доку- ментів, не всі аспекти церковної історії відби- лись у матеріалах з однаковою повнотою, що зумовлене історичними військовими подіями, політичними переслідуваннями та репресіями осіб, які мали відношення до створення доку- ментів і збереження архівів, хронологічні межі не мають логічного зв’язку і охоплюють різні часові проміжки. Однак, усі збережені фонди є важливим джерелом вивчення взаємовідносин держави та церкви, внутрішнього життя церкви, духовен- ства та віруючих. Дослідження архівних доку- ментів дає змогу реконструювати події різних часів, які протягом тривалого часу замовчува- лись через ідеологічні та політичні причини. Тому автор статті ставить за мету подати яко- мога ширшу інформацію, з елементами аналізу, про фондовий склад державного архіву області та рівень його збереженості, вказати на інфор- мативну наповненість з питань історії правос- лав’я на Черкащині, привернути увагу істори- ків до подальшого дослідження архівних матеріалів з метою використання в наукових розробках. Церква займала особливе місце в історії України. Володіючи могутніми важелями впливу в економічній, політичній та ідеологіч- ній сферах розвитку суспільства, церква віді- гравала важливу роль у житті українського на- роду. Упродовж багатьох десятиліть першої половини XX ст. будь-яка релігія в Україні нищилась з катастрофічною швидкістю. Церк - ва і релігія пережили ряд драматичних криз і УДК 930.253: 291.6 (477.46) Тетяна Клименко (м. Черкаси) Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини У статті висвітлено інформаційну наповненість та характеристику фондів Державного архіву Черкаської області до історії існування і діяльності релігійних громад та організацій на теренах Черкащини. Ключові слова: архів, фонди, релігійні установи. 2’2013Тетяна Клименко 184 зазнали репресій. Втрати духовних цінностей особливо вражають. У 1919-1969 рр. на тери- торії сучасної Черкаської області було закрито 10 православних і 2 старообрядницьких мона- стирі, близько 700 православних та 5 старооб- рядницьких храмів, 10 католицьких костелів і близько 60 синагог [7]. З усіх розібраних, або висаджених у повітря духовних святинь біль- шість була пам’ятками архітектури минулих віків. Разом з ними загинули священнослужи- телі, які були репресовані у трагічні 30-ті роки XX століття, а також і архіви. Масове знищення православних храмів від- бувалося у першій половині XX ст. Церкви закривались, храми руйнувались чи викори- стовувались під сільські клуби, склади тощо. Попри те, що Конституцією СРСР 1936 р. кож- ному громадянину гарантувалося право на сво- боду вірування, церковне життя в Україні не відроджувалось впродовж ще багатьох десяти- літь. У роки масових репресій великих людсь- ких втрат зазнала Церква. Для українського ду- ховенства фатальним роком став 1937 рік. Тільки за жовтень було заарештовано понад ві- сімдесят священнослужителів на Черкащині [8]. Крім того, значний масив документів, було втраченою в роки Другої світової війни. Характеризуючи склад документів, що зна- ходяться на збереженні в архіві, слід зазначити, що переважну більшість складають 209 фондів церков за 1710-1924 рр. та два об’єднані архівні фонди – 71-ї церкви Звенигородського повіту за 1710-1924 рр. та 56-ти церков Золотоніського повіту за 1734-1920 рр. Серед матеріалів пере- важне число становлять метричні книги про народження, шлюб та смерть; дошлюбні опи- тування; сповідні розписи; списки населення села; клірові відомості; ревізькі казки; прибут- кові і видаткові книги; списки членів релігій- ної громади; інвентарні книги причтових буді- вель церкви; описи церковного майна; звітні відомості церковно-парафіяльних шкіл; копії царських Указів та маніфестів; книги обліку надходжень добровільних пожертвувань та прочитаних проповідей; літописи сіл; кошто- риси на будівництво храмів; відомості про кіль- кість церковних земель та стан церковної па- сіки. Серед однотипних документів знаходимо також і особливі, які з невідомих причин по- трапили до їх складу. Так, у фондах Миколаївської церкви с. Воро- біївка Черкаського повіту зберігається праця ректора Казанської духовної семінарії архіман - дрита Іннокентія – «Богословие обличитель- ное» за 1863 р. [9]; Богословської церкви с. Суха Калигірка Звенигородського повіту є опис ікони Сухокалигірської божої матері за 1868 р. [10]; полкової Преображенської церкви Брянського єгерського полку 9-ї піхотної диві- зії – листування священників церкви з коман- дуванням полку і дивізії з службових і релігій- них питань; список убитих військових чинів у війні 1877 р. [11]; Богородицької церкви с. Іван- город Чигиринського повіту – Уставна грамота генерала від кавалерії, героя Вітчизняної війни 1812 р. Миколи Миколайовича Раєвського за 1866 р. [12]. Богданівська (Іллінська ) церква в с. Субо- тів має історичне значення, як місце похо- вання гетьмана Богдана Хмельницького, яку він сам збудував у 1651 р. [13]. В Уманській церкві, яка після землетрусу 1846 р. була розіб рана, похована Софія Потоцька, яку в другій половині XVIII ст. п’ять найбільших європейських дворів монархів визнало за най- кращу жінку епохи [14]. На кладовищі до- вкола св. Троїцької церк ви у Млієві знахо- дяться могили родини Симиренків – купців I-ої гільдії, промисловців, видатних вчених помологів, соціологів та меце натів. Після Дру- гої світової війни пам’ятники були зруйновані, а могили зорані [15]. Католицький костьол в с. Таганча Канівського району вважається родинним сім’ї землевласника графа Осипа Понятовського – гвардії полковника, заснов- ника першої в Україні суконної фабрики, його синів Августа і Цезаря – учасників польського повстання 1863 р. За часів громадянської вій - ни склеп було пошкоджено, а в 1925 р. труни по-варварському спалено. Традиційні документи (метричні книги, спо- відні розписи, книги шлюбних обшуків, до- шлюбні свідоцтва, список парафіян, ревізькі казки) використовуються, як правило, для ге- неалогічних досліджень. Серед них, особливо, значний і не розкритий, у повному обсязі, ін- формаційний потенціал мають матеріали цер- ковної реєстрації актів цивільного стану. Джерела церковного походження знайшли достатньо широке використання у світовій 185 науковій практиці ще у 1950-х роках. Так, французьким демографом Луї Анрі був роз- роблений метод «відновлення історії сімей» [16]. У подальшому, він знайшов своє поши- рення і в українській історичній демографії. Першоджерелом фіксації вікового і цивіль- ного стану населення є метричні книги – ос- новне джерело для вивчення демографічної структури населення, як держави в цілому, так і окремих населених пунктів зокрема, а також родинних зв’язків [17]. Генеалогічні дослід- ження вимагають знань таких допоміжних історичних дисциплін, як геральдики, історич- ної географії, хронології, ономастики, антро- поніміки та топоніміки. В метричних книгах подається інформація про кількість народже- них, місяць і день народження, імена народже- них, прізвище, ім’я, по-батькові, соціальний стан, віросповідання батьків та хрещених бать- ків новонародженого та осіб, хто проводив таїнство хрещення. В інформації про тих, хто взяв шлюб подається кількість шлюбів, місяць і день шлюбу, прізвище, ім’я, по-батькові, со- ціальний стан, віросповідання нареченого та нареченої, яким за рахунком є цей шлюб для кожного з молодих, про особу, хто проводив таїнство та тих, хто був поручителями. У відо- мостях про померлих повідомляється стать по- мерлого, місяць і день смерті, прізвище, ім’я, по-батькові, соціальний стан, причина смерті померлого, та про особу, хто проводив спові- дання, організував поховання і де поховано померлого. Вивчення метричних книг дозволяє отри- мати цінну інформацію про причину вибору імені при народженні. Позашлюбні діти запи- сувались на ім’я матері, і лише, в окремих ви- падках на ім’я батька. Дослідникам родів важ- ливо знати про те, що потрійна форма імен виникла поступово: раніше за все виникло ім’я, потім по-батькові, і тільки з середини XIX ст. прізвище. У польських та руських прізвищах суфікс «ський» вказував на належність до за- можного прошарку у суспільстві та наявність землеволодіння. Представникам духовенства почали нада- вати прізвища тільки з XVIII ст. Більша ча- стина з них походила від назв церков, на честь святих, пророків, церковних свят, ікон, геогра- фічних назв місцевості, в якій вони мешкали, та ін. Відомості про причини, форми і особли- вості виникнення власних імен допомагають вирішувати питання ідентифікації осіб з одна- ковими іменами і прізвищами, які належать до конкретного роду [18]. Вивчення родоводу – дуже тонка і делікатна тема, яка вимагає зану- рення в певний соціокультурний пласт, отри- мання знань про стан, традиції, рід занять, участь у військових змаганнях та інші відомо- сті з історії роду. Наявність інформації, що міститься в ме- тричних книгах дозволяє виявити вікову струк туру шлюбів і смертності; сезонність народжень, шлюбів, смертності; визначити напрямки шлюбних міграцій. Ці відомості дозволяють встановити природний приріст на- селення конкретного населеного пункту; від- новити історію родин, а також їх зв’язок з іншими мешканцями конкретних населених пунктів через запрошення їх як хрещених батьків та поручителів. Не менш цікавими документами є ревізькі казки, як джерело важливої демографічної ін- формації [19] та сповідні розписи, в яких скон- центровано відомості про чисельність та соці- альну структуру православного населення [20]. У фонді Черкаське повітове казначейство зна- ходимо ревізькі казки міщанських православ- них, єврейських та купецьких православних товариств м. Черкас за 1834-1858 рр. [21]; до- даткові ревізькі казки кріпосних, казенних та поміщицьких селян, сімейств рекрутів і від- ставних від військової служби Черкаського повіту [22]. Цінна інформація щодо ведення церковного господарства є в прибутково-ви- даткових книгах та книгах ревізій. Певну ін- формаційну цінність становлять документи з адміністративно-кадрових призначень, пору- шень церковнослужителями уставних норм. Не менш важливими є документи з виборів цер- ковних старост, в яких сконцентрована інфор- мація про моральний і духовний стан парафії, кількість та поіменний склад прихожан церкви. Так, в протоколі виборів церковних старост Соборно-Успенської церкви м. Канева від 29 травня 1889 р. зазначено, що на наступне триріччя, одноголосно, було продовжено пере- бування на цих посадах раніше обраних при- хожан – міщан м. Канева, як таких, що заслу- жили довіру у громади «по их трезвости и Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини 2’2013Тетяна Клименко 186 чесности поведения признаемы благонадеж- ными, а потому доверяем как наблюдение за церковным имуществом, так и хранение и рас- ходование церковных сумм» [23]. Серед документів церковної звітності кінця XVIII ст. з’явилися шнурові книги, до яких вносились прибутки від торгівлі церковними свічками [24], так звані, свічні збори [25], крім того, кухлеві та причтові збори, пожертву- вання прихожан, книги обліку грошових вит- рат, описи церковного майна та книг. Але ці документи містять не повну інформацію про церковні прибутки, більшість з них прихову- валась причетниками. Певне наближення до істинного матеріального статку духовенства дають численні метричні книги та сповідальні розписи, книги обшуку оскільки за виконання цих обрядів, в обов’язковому порядку, бралася плата [26]. В архівних фондах є чимало відомостей про історію церков, які зосереджено в клірових ві- домостях, літописах і описах церков та по- служних формулярних списках служителів церкви. В них подано описання зовнішнього вигляду церков, зазначено дати їх будівництва, наявність землі та іншої власності, церковного майна, чисельність прихожан за соціальним статусом та вид їх занять, відстань церкви від консисторії, благочинного та повітового міста. Наведено перелік населених пунктів, що вхо- дили до складу парафії церкви. Крім того, вка- зано прізвища власників сіл, хуторів з кількі- стю дворів у них [27]. Указом від 7 березня 1722 р. Синод зобов’я - зав усіх священників щорічно складати клірові відомості. Тим самим було покладено початок систематичному обліку населення. Важливу ча- стину документів складають клірові відомості, в яких зібрані відомості статистичного харак- теру про стан церков округу, кількість і склад священнослужителів, церковне майно [28], ви- користання церковних коштів [29]. Саме клірові відомості були первинною ланкою церковного обліку і є цінним історичним джерелом для історико-статистичних досліджень [30]. Форми клірових відомостей упродовж десятиліть змі- нювались і розширювались інформацією про парафіяльний храм, його причт, церковну землю, школу, станово-конфесійний склад на- селення, динаміку змін демографічної ситуації. Серед численних матеріалів різних релігій- них фондів збереглося чимало документів ор- ганів державної влади та вищого духовенства. Зокрема, копій указів і маніфестів імператора, Синоду, циркулярів Київської духовної дика- стерії, Черкаського духовного правління [31]. Ці документи містять відомості про форму- вання політики держави та вищого релігійного керівництва щодо їх діяльності і дають можли- вість краще зрозуміти механізм формування державної політики по відношенню до духо- венства в різні часові періоди. Певну джерелознавчу цінність мають доку- менти, які відображають діяльність благочин- них, що діяли в повітових містах і представлені першою дільницею третього та четвертого округів Звенигородського повіту та третього і п’ятого округів Черкаського повіту. Посада благочинного була затверджена в російській православній церкві в першій по- ловині XVIII ст. і ліквідована у 1917 році. Вперше вона згадується в Духовному Регла- менті 1719 року. Благочинні здійснювали на- гляд за проведенням церковної політики, веденням господарства, поведінкою духовен- ства, приводили у виконання розпорядження єпархіального керівництва, приймали адміні- стративно-судові рішення над причтом. Над- зору благочинного належали від 10 до 30 ближ ніх церков, які входили в його округ. Документи благочинних, що зберігаються в архіві охоплюють хронологічні рамки з 1800 по 1920 рр. і представлені копіями указів Київської духовної консисторії, рапортами священників про відвід земельних ділянок, надання допомоги вдовам, сиротам, сім’ям солдат [32], стан церков та притулків [33], рапортами і листуванням священників про діяльність приходських комітетів та асигну- вання коштів на ремонт церков [34]. Важливу роль відігравали благочинні у спри янні відкриттю в селах церковно-при- ходських шкіл і училищ, наглядом за їх ді- яльністю і утриманням [35]. Так, Київське Губерн ське правління своїм розпорядженням 1860 р. до благочинних наголошувало вирі- шити організаційні питання щодо залучення підвідомчих їм священнослужителів до орга- нізації при кожному приході «православного русского обучения детей крестьянских, кото- 187 рое должно быть, сколько можно, просто и не сложно и состоять должно быть в обучении правилам веры православной и молитвам, букварю, часослову и псалтыри, а также счету и письму, по сколько можно, простому и на- глядному способу, например, на большой чер- ной доске, хорошо и доступно для всех уста- новленной, мелом или крейдою, дабы дети, обучаясь сами, могли взаємно обучать других меньших» [36]. У державному архіві зберігається 10 фондів церковно-приходських шкіл та двох духовних училищ. Найбільш характерні документи – розпорядження інспектора народних училищ; циркуляри повітового відділення губернської єпархіальної училищної ради; протоколи педа- гогічних рад; звіти про діяльність училищ і шкіл, класні журнали, списки учнів та екзаме- наційні листи; копії розписок у отриманні гро- шей на ремонт школи; каталог книг школи, ін- вентарна книга, розписки про отримання свідоцтва про закінчення школи [37]. Цікавим та інформативно наповненим є фонд Ротмистрівської двокласної церковно- приходської школи, в якому відклались копії циркулярів Всеросійської та Київської губерн- ської єпархіальних училищних рад до поста- нови Тимчасового Уряду від 20 липня 1917 р. про передавання всіх церковних шкіл у відом- ство Міністерства народної освіти; Київського генерального секретаріату у справах освіти про ведення навчання українською мовою у шко- лах України, про організацію курсів дошкіль- них вихователів; циркуляри Черкаської повіто- вої шкільної ради про асигнування коштів школам, про організацію для вчителів украї- нознавчих курсів у м. Кив та м. Сміла, про пе- рехід діловодства шкіл на новий (григоріан- ський) стиль [38]. При церковно-приходських школах створю- вались опікунські ради, на які покладались обов’язки з благоустрою і утримання шкіл, гос- подарських питань, організації харчування та доставки учнів до школи, придбання підруч- ників, проведення концертів та літературно-во- кальних вечорів. До складу церковно-шкільних опікунств входили: завідуючий та опікун школи, учитель, представники від міської влади і земства та дві виборні особи від пра- вославного населення. [39]. Окремо можна виділити фонд Черкаського повітового відділення Київської єпархіальної училищної ради. Цей фонд містить циркуляри Київської єпархіальної училищної ради про організацію діяльності церковно-приходських шкіл; журнали засідань Черкаського повіто- вого відділення та шкільної комісії; листу- вання з Київською єпархіальною училищною радою, благочинними повіту, інспекторами на- родних училищ, повітовою земською управою, завідуючими шкіл з кадрових, господарських та фінансових питань; акти та звіти про ді- яльність учбових закладів; акти іспитових комісій шкіл повіту; послужні списки учителів шкіл повіту; списки шкіл по округах повіту; списки вихованців шкіл по селах повіту; акти про рух грошових коштів по повітовому відді- ленню [40]. Для задоволення духовних потреб все зро- стаючого населення на терені Середнього Подніпров’я в XV-XVII ст. виникає велика кількість монастирів. За деякими даними на те- риторії сучасної Черкащини у XVI-XX ст. діяло близько 30 монастирів. Нині в числі діючих їх лише чотири: Красногорський, Лебединський, Мотронинський та Онуфріївський. Документи лише двох з них – Лебединського Миколаївсь- кого жіночого і Жаботинського Онуфріївського чоловічого та ще чотирьох ліквідованих мона- стирів зберігаються в державному архіві обла- сті [41]. У ліквідованому Мошногірському Воз- несенському козацькому монастирі за словами Л.Похілевича «…скитался несчастный сын Хмельницкого Юрий, сделавшийся из гетьмана монахом» [42]. Не можна обійти увагою статистичні відо- мості Виноградського Успенського [43], Жа- ботинського Онуфріївського [44], Корсун- ського Онуфріївського [45], Медведівського Миколаївського [46], Мотронинського Троїць- кого[47], Мошногірського Вознесенського чо- ловічих [48], та Чигиринського Троїцького [49] і Лебединського Миколаївського жіночих [50] монастирів в яких зібрана інформація про їх місцезнаходження; внутрішні і зовнішні мо- настирські будівлі, їх історія побудови, фун- кціонування і особливості оздоблення; види господарської діяльності; кількість ораної та сінокісної землі, лісових угідь, монахів та коштів [51]. Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини 2’2013Тетяна Клименко 188 Про динаміку церковного землеволодіння йдеться насамперед в копіях указів імператора, Синоду, циркулярах духовних консисторій. Так, Указом Імператора від 28 листопада 1847 р. було введено обов’язкове ведення інвентарів маєтків поміщиків із зазначенням в них відо- мості про кількість членів сім’ї, ораної і сіно- кісної землі, інвентарю, худоби, селянських дворів у господарстві [52] та «особливі пра- вила» з керування цими маєтками, в яких заз- начались обов’язки селян [53]. Листування Мошенського ігумена Іосафа Якимовича Ра- фаїла [54] поширює наші знання про взаємо- відношення місцевих церковних ієрархів з власниками земель, всередині яких був розта- шований монастир. Землі Мошногірського мо- настиря приносили чималий прибуток мона- стиреві, через що неодноразово виникали суперечки між братією та мошенськими влас- никами [55] і, можливо, тільки завдяки Уні- версалу, виданому 1671 р. гетьманом Петром Дорошенком на володіння Мошногірському Вознесенському монастирю «з забороною втручання в маєтності і справи обителі вій- ськової та городової старшини, мошенських обивателів й посполитих», а пізніше гетьма- ном Іваном Мазепою 1708 р. «на всі його во- лодіння» землі довгий час залишались у мо- настирському володінні [56]. Така ж доля спіткала і Мотронинський монастир, про що у 1749 р. будівничий монастиря схимонах Ігна- тій звернувся до управителів Чигиринського староства з проханням покласти край таким непорозумінням і визнати монастирське право на володіння землею, яке було підтверджено відповідним Височайшим дозволом [57]. Із су- дової справи 1856 р. за спірні землі між Кор- сунським монастирем і князем П.П. Лопухі- ним дізнаємося про самовільне заволодіння ним монастирськими землями та за рішенням Сенату їх повернення. Вочевидь, наданий для розгляду Сенату підтверджувальний Універсал 1707 р., гетьмана Івана Мазепи на угіддя Кор- сунському Онуфріївському монастирю перева- жив всі княжі доводи [58]. Документи фондів Звенигородського, Золо- тоніського, Черкаського та Чигиринського ду- ховних правлінь представляють певний інтерес для вивчення історії церков і охоплюють хро- нологічні рамки з 1722 по 1910 рр. Слід заува- жити, що найчисленнішим та інформативно на- повненим є фонд Чигиринського духовного прав ління, який налічує 2358 справ за 1760- 1895 роки. Духовні правління були створені згідно з Указом Сенату від 9 вересня 1775 р. на заміну протопопських правлінь. Після уточнення розділу губерній на повіти у 1798 р. вони діяли як колегіальна установа, яка здійсню- вала церковне керівництво на території по- віту, була нижчою інстанцією церковного суду і підпорядковувалась духовній конси- сторії. Члени правління призначались єпархі- альною владою. Наприкінці XIX ст. духовні правління поступово скорочувались з переда- ванням функцій консисторії та благочинним радам. Характерними документами цих установ є копії імператорських указів та указів Київсь- кої Переяславської і Полтавської духовних дикастерій та консисторій, урядового Синоду духовних правлінь про проведення богослуж- бових обрядів; рапорти та донесення духов- них правлінь про призначення і переміщення на посадах духовних осіб, відбір дітей цер- ковнослужителів для хору Києво-Печерської лаври; рапорти благочинних про відкриття церковно-приходських шкіл, заборону свя- щеннослужителям проводити церковні обряди в інших приходах, введення метричних книг, дозвіл старовірам мати свої церкви; журнали засідань правлінь; листування з різних цер- ковних питань; статистичні звіти про народ- ження смерть та шлюби прихожан; клірові відомості; сповідні розписи; відомості про причти, прихожанах, стан та майно церков; регістр відомостей церков про покарання свя- щенників за провини, відведення церквам земельних ділянок, розшук солдат-утікачів і кріпаків; іменні списки канцелярських служ- бовців священнослужителів і їх дітей та ін. У фонді Звенигородського духовного пра- вління зберігається Інструкція Синоду від 17 квітня 1808 р. про обов’язки і компетенції церковних старост [59]. Важливим за своїм інформаційним напо- вненням є фонди римо-католицького віроспо- відання. У фонді Звенигородський декан Луцько-Житомирської римо-католицької ду- ховної консисторії містечка Мошни Черкась- 189 кого повіту відклались повідомлення Луцько- Житомирської римсько-католицької духовної консисторії; правила реєстрації переходу осіб із православних у католицтво за 1915-1916 рр.; метричні свідоцтва і свідоцтва про надання дозволів на шлюб парафіян; листування з на- стоятелями костьолів про порядок видавання метричних свідоцтв і зберігання метричних книг за 1861-1901 рр. [60]; правила реєстрації переходу осіб з православного в католицьке віросповідання [61]. У фонді римо-католиць- кого костьолу містечка Мошни збереглись метричні книги, списки парафіян по населе- них пунктах, описи рухомого і нерухомого майна костьолу, книга сповідання прихожан [62], а у фонді Смілянського римо-католиць- кого костьолу – лише списки парафіян ко- стьолу [63]. З переліку речей, які перебували в Уманському краєзнавчому музеї, дізнаємося не тільки про існування Маньківського Тро - їць кого чоловічого православного монастиря, але і те, що короткочасно він функціонував як уніатський [64]. Ці та інші документи становлять велику цін- ність для реконструкції взаємин духовенства з прихожанами церкви, ведення господарської діяльності. Отже можна зробити висновок, що мате- ріали Державного архіву Черкаської області є важливою складовою джерельної бази з істо- рії православної церкви України. Виявлені джерела створюють хоч і не повну, але ши- року картину церковного життя регіону, мо- жуть служити репрезентативною базою для реконструкції історичного розвитку христи- янської церкви в Черкаському краї, визна- чення особливостей системи управління, церковно-територіального устрою, статусу духовенства в контексті історії окремого на- селеного пункту. 1. Кривенко С. До історії автокефалії // Родовід. – Черкаси. – 1991. – Друге число. – С. 50 51; З історії антирелігійних кампаній// Родовід. – Черкаси. – 1992. – Третє число. – С. 42-47; Велике полювання на відьом в с. Подорожньому Чигиринського повіту року 1833 // Родовід. – Черкаси. – 1992. – Число четверте. – С. 76-83; До історії відносин радянських установ та православної церкви. Черкащина 1944-1965 рр.// Ро- довід. – Черкаси. – 1996. – № 13. – С. 31-56. 2. Горенко Л. Чигиринський Троїцький жіночий монастир. Історичний нарис // Родовід. – Черкаси. – 1992. – Число четверте. – С. 59-66. 3. Мариновський Ю. Черкаська минувшина. – Черкаси «Відлуння-Плюс». – 2001. – С. 56 4. Таранець С. Старообрядчество города Киева и Киевской губернии. – К., 2004. – C. 27-29. 5. Клименко Т. Охорона пам’яток історії та куль- тури Чигиринщини в 20-х роках XX ст.: за докумен- тами Державного архіву Черкаської області //Архі- вознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвід. зб. наук. Праць. Вип. 6. – К., 2003. – С. 91-111; Пам’яткоохоронна робота на Черкащині. Збірник. – Черкаси, 2005. – № 8. – С. 149-158. 6. Папакін Г. Церковні фонди християнських кон- фесій у складі Національного архівного фонду України: структура, зміст, історія //Студії архівної справи та документознавства /Редкол.: Ляхоцький В.П. (гол.ред.), Матяш І.Б. (заст.. гол.ред.) та ін. – К., 2001. – Т. 7. – С. 5-13. 7. Держархів Черкаської області (далі – ДАЧО), ф. Р-4313, оп. 3, спр. 162, арк. 6-11. 8. Святі новомученики і сповідники Черкаські: життя, подвиги, страждання // Черкаси. – Видання Черкаської єпархії Української Православної церкви, 2001. – С. 49. 9. ДАЧО, ф. 169, оп. 1, спр. 25, арк. 13-20. 10. ДАЧО, ф. 152, оп. 27, спр. 30. арк. 1-25. 11. ДАЧО, ф. 386, оп. 1, спр. 15, арк. 1-11. 12. ДАЧО, ф. 573, оп. 1, спр. 17, арк. 4. 13. ДАЧО, ф. Р- 131, оп. 1, спр. 29, арк. 54. 14. ДАЧО, ф. Р-5624, оп. 1, спр. 48, арк. 53. 15. ДАЧО, ф. Р-5624, оп. 1, спр. 36, арк. 24. 16. Анри Л, Блюм. А. Методика анализа в исто- рической демографии. – М., 1997. – С. 9. 17. Кабузан В.М. Метрические книги // Народо- на селение. Энциклопедический словарь. – М., 1994. – С. 229. 18. Романова С.М. Как найти свои корни //Вест- ник архивиста. Информационный бюллетень. – № 2(44). – 1998. – С. 107-108. 19. Троицкая И.А. Ревизии населения, как источ- ник демографической информации. Методологиче- ские проблемы. – М., 1995. 20. Миронов Б.Н. Исповедальные ведомости – источник о численности и социальной структуре православного населения России XVIII – первой Джерела та література Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини 2’2013Тетяна Клименко 190 Татьяна Клименко Источники Государственного архива Черкасской области о деятельности религиозных общин и организаций Черкасщины В статье освещены информационная наполненность и характеристика фондов Государственного архива Черкасской области к истории существования и деятельности религиозных общин и организаций на территории Черкасщины. Ключевые слова: архив, фонды, религиозные учреждения. Tetiana Klymenko Sources State Archives of Cherkassy region the history of religious communities and organizations of Cherkassy region The article provides information on the funds and the fullness of the State Archives of Cherkassy region in the history of the existence and activities of religious communities and organizations on the territory of Cherkassy re- gion. Key words: archives, funds, religious institutions. половины XIX вв. // Вспомогательные исторические дисциплины. – Т. XX. – Л., 1989. – С. 102-117. 21. ДАЧО, ф. 285, оп.1, спр. 3, арк. 1-996. 22. ДАЧО, ф. 285, оп.1, спр. 24, арк. 1-91. 23. ДАЧО, ф. 256, оп. 1, спр. 18, арк. 1. 24. ДАЧО, ф. 283, оп. 1, спр. 17, арк. 17. 25. ДАЧО, ф. 283, оп. 1, спр. 17, арк. 11. 26. ДАЧО, ф. 403, оп. 21, спр. 1, арк. 13, 113-114. 27. ДАЧО, ф. 334, оп. 1, спр.40, арк. 1 – 4; ф. 403, оп. 29, спр. 9, арк. 1-10. 28. ДАЧО, ф. 346, оп. 1, спр.1, арк. 1-85. 29. ДАЧО, ф. 347, оп. 1, спр 12, арк. 1-109. 30. Кузнець Т.В. Клірові відомості православних церков Уманського повіту за 1913 рік про населення регіону напередодні Першої світової війни // Пів- денний архів. Випуск № 22. – Херсон. – 2006. – С. 167. 31. ДАЧО, ф. 165, оп. 1, спр 7, арк. 1-250; ф. 169, оп. 1, спр. 5, арк. 1-55; ф. 260, оп. 1, спр. 36, арк. 1-29. 32. ДАЧО, ф. 347, оп. 1, спр. 7, арк. 1-67. 33. ДАЧО, ф. 445, оп. 1. спр.7, арк. 1-27. 34. ДАЧО, ф. 348, оп. 1, спр. 23, арк. 1-154. 35. ДАЧО, ф.150, оп. 1, спр.1, арк. 1-117. 36. ДАЧО, ф.283, оп.1, спр, 17, арк. 4, 10. 37. ДАЧО, ф. 121, оп. 1, спр, 3, арк. 6. 38. ДАЧО, ф. 130, оп. 1. спр. 4, арк. 18. 39. ДАЧО, ф. 247, оп. 1, спр. 47, арк. 18. 40. ДАЧО ф. 142, оп. 1, спр. 17, арк. 1-9. 41. ДАЧО, ф. 148, ф. 149, ф. 334, ф. 335, ф. 336, ф. 422. 42. Похилевич Л. Сказания о населенных местно- стях Киевской губернии. – К., 1864. – С. 620. 43. ДАЧО, ф. 149, оп. 1, спр. 86, 162-167. 44. ДАЧО, ф. 149, оп, 1, спр. 8, арк. 130-133. 45. ДАЧО, ф. 149, оп. 1. спр. 86, арк. 152-157. 46. ДАЧО, ф. 149, оп. 1, спр. 8, арк. 147-149. 47. ДАЧО, ф. 149, оп. 1, спр. 86, арк. 137-140. 48. ДАЧО, ф. 149, оп. 1, спр. 86, арк. 144-145. 49. ДАЧО, ф. 149, оп. 1, спр. 86, арк. 183-189. 50. ДАЧО, ф. 149, оп. 1, спр. 86, арк. 178-181. 51. ДАЧО, ф. 149, оп. 1, спр. 86, арк. 130-167. 52. ДАЧО, ф. 661. оп. 1, спр. 205 а, арк. 27-29; ф. 339, оп 1, спр. 1, арк. 15-19. 53. ДАЧО, ф. 283, оп. 1, спр. 17, арк. 7. 54. ДАЧО, ф. 148, оп. 1, спр. 200, арк. 2. 55. ДАЧО, ф. 148, оп. 1, спр. 41, арк. 10. 56. ДАЧО, ф. 148, оп. 1, спр. 41, арк. 86. 57. ДАЧО, ф. 420, оп. 1, спр. 1383, арк. 6. 58. ДАЧО, ф. 896, оп. 1, спр. 700, арк. 52-54. 59. ДАЧО (ф. 352, оп. 1, спр. 19, арк. 4-8. 60. ДАЧО, ф. 363, оп. 1, спр. 1, арк. 36. 61. ДАЧО, ф. 363, оп. 1, спр. 2, арк. 1-12. 62. ДАЧО, ф. 385, оп. 1, спр. 12, арк. 1-14. 63. ДАЧО, ф. 421, оп.1, спр. 1, арк. 1-11. 64. ДАЧО, ф. Р-3990, оп. 1, спр. 63, арк. 58.

Джерела Державного архіву Черкаської області про діяльність релігійних громад та організацій Черкащини

Institution

Ähnliche Einträge