Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166902 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки / О. Петренко // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 232-245. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859981152112082944 |
|---|---|
| author | Петренко, О. |
| author_facet | Петренко, О. |
| citation_txt | Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки / О. Петренко // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 232-245. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| first_indexed | 2025-12-07T16:26:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
232
Поет Харківської школи романтиків першої
половини ХІХ століття Михайло Миколайович
Петренко скоріш за все народився в м. Слов'ян-
ську, але на сьогоднішній день це твердження
є лише гіпотезою, яка потребує досконалого
вивчення.
Місцеві краєзнавці, журналісти та пись-
менники не дуже звертають увагу на відсут-
ність документальних доказів, щодо слов'ян-
ського періоду життя Михайла Петренка та
його батьків. На протязі десятиричь їм ви-
стачає сумнівних слухів, переказів та фанта-
зій щоб впевнено заявляти хто були батьки та
брати Поета, нащадки родини до якої належав
Михайло, де вони мешкали в Слов'янську та
таке інше.
Слов'янці розповсюджують інформацію, що
тільки завдяки їм про Поета пам'ятають й
сьогодні, хоча й у самому Слов'янську у ба-
гатьох людей прізвище «Михайло Петренко»
не асоціюється з Поетом-земляком.
Уважне прочитання публікацій від слов'ян-
ських авторів (особливо приблизно за останні
два десятирічча) відкриває дійсний стан про-
блеми, що є на сьогоднішній день. У зв’язку з
цим виникло просте та неминуче бажання
проаналізувати етапи еволюції (або якогось ін-
шого процесу, що має місце) окресленої Теми, в
Слов'янську.
Тож, Михайло Миколайович Петренко, наро -
дився у 1817 році може й у Слов'янську [1, с. 30].
Писав вірші скоріш за все на протязі свого хар-
ківського, можливо й лебединського періодів
життя, хоча не виключно, що починав він експе -
риментувати в поезії ще в Слов'янську.
На жаль, до сьогоднішнього дня невідомо
коли він покинув Слов'янськ, але, це сталося
мабуть не пізніше 1833 року, про що кажуть до-
слідники в тому числі І. Овчаренко [2, с. 13].
Вірші багато хто писав (серед таких були й
інші Петренки), але не у всіх це виходило. Саме
вірші Михайла Петренка виявилися цікавими
людям, тому й оцінені були адекватно – не ба-
гато авторів удостоєно безсмертя.
Про Михайла Петренка, як про Поета пи-
сали не багато, але у всі часи, починаючи з 1841
року.
На певному етапі слов'янці дізналися про
свого Земляка, й ця тема здалася їм цікавою та
гідною розвитку.
Сьогодні біографія Михайла Петренка в
статтях та літературі від слов'янських авторів
знаходиться в украй убогому стані, обтяженому
багатьма вражаюче бездарними висновками, з
претензією на досягнення людської логіки, та
фальсифікаціями [3, с. 11], [4], [5, с. 162-176].
Для розуміння існуючої проблеми необхідне
вивчення еволюції питання та джерел, звідки
черпалася постійно цитована в роботах слов'ян-
ських авторів інформація.
Були ті, хто намагався займатися вивченням
слов'янського періоду життя Михайла Петрен -
ка. Серед них, наприклад, А. Абрамов (1898 –
1972 рр) та Н. Корнієнко (1905 – 1993 рр). Саме
на їх записи до цього дня посилаються сучасні
краєзнавці, проявляючи тим самим чисто
людську пошану до тих, хто був у витоків теми,
та компенсуючи відсутність нових знахідок, які
могли б з 'явитися, якби хтось таки зайнявся до-
слідженнями біографії Поета-земляка.
Про записи Н. Корнієнко небагато відомо з
літератури, а до автора цього дослідження вони,
на жаль, поки що не потрапили, тому обмежи-
мося розглядом записів археолога-краєзнавця
А. Абрамова, та робіт святогірського журналі-
ста й педагога І. Овчаренка.
Невеликий текст першого запису А. Абра-
мова, доступний з його зошита, люб'язно нада-
ного для ознайомлення нащадком роду Сен-
децьких, що походить з Ізюмського повіту,
Миколою Семеновичем Сендецьким [6].
Два інших тексти записів А. Абрамова збе-
рігаються у Слов'янському краєзнавчому музеї
(чотирьохсторінковий [7] та дванадцятисторі-
нокий конспекти [8]).
Аналіз записів проводився з метою оцінки
достовірності інформації про Михайла Пет-
ренка, наданої А. Абрамовим. Питання це при-
Олександр Петренко ( м. Київ)
Слов'янці про слов'янський період життя
Михайла Миколайовича Петренка
або історія банальної помилки
нципове, тому як викладені тексти багато разів
цитувалися та цитуються слов'янськими авто-
рами при написанні слов'янського періоду
життя Поета.
Перший текст (надається повністю зі збере-
женням авторського написання):
«Петренко Антон Константинович.
Дворянин. Первопоселенец хутора Черевков.
Границы участка земли Петренко подходили к
юго-западному берегу Торца. Все побережье
было обсажено столетними осокорами. Домик
одноэтажный был в углу берега реки Бакай. На
возможность чтобы не заливало весенние на-
воднения. Петренко автор песни «Девлюсь я на
небо тай думку гадаю, чому я не Сокол, чому не
летаю» [6].
Без сумніву можна констатувати, що це був
перший запис А. Абрамова про Петренка. Аб-
солютно конспективний текст, з якого немож-
ливо зрозуміти про якого саме Петренка йде
мова. Якщо про Антона, то текст позбавлений
сенсу взагалі. При прочитанні тексту легко
складається враження, що А. Абрамов розгля-
дав саме Антона, як автора відомої пісні. Та на-
чебто й не про Михайла… Багаточисельні вер-
сії трактування тексту до уваги не беруться.
Потім були розглянуті записи А. Абрамова,
викладені на чотирьох сторінках зошиту, та оза-
главлені «Петренко Михаил Николаевич. Само-
бытный украинский поэт». Приймаючи до
уваги роки життя Антона Петренка, а саме
(1887-1938), наступні записи про Петренків А.
Абрамов зробив вже самостійно редагуючи
першо-текст, долучивши літературу.
Передуючи розгляду, слід зазначити, що в
цій версії записів батько Михайла згадується
лише як «батько», тож ім`я його не вказу-
ється.
«…Родился в усадьбе своих родных на
хуторе «Торецком». До поселения родных
поэта на хуторе из трех десятин. Этот уча-
сток земли называли «Уст-Бакайск». По пре-
данию: здесь был Татарский Улус – стойбище.
Усадьба с востока граничила с речкою Бакай и
с севера р. Торец.
1817 года родился сын Михаил а в 1819 году
Павел…
Все свое детство провел Михаил в работе
на бакше со своим родным братом Павлом…
… во время учебы Михаила в Харьковском
Университете. Родных постигло несчастье,
все имущество их сгорело и они сильно обед-
нели. Николай был студентом, своему отцу он
не мог помочь. Родные его построили малень-
кий домик, на земляном полу с хворостяной
трубой.
Поэт редко приезжал домой, в бедной семье
он долго не оставался жить…»
Потім надається перелік віршів Михайла
Петренка, виданих у поетичній збірці «Сніп» у
1841 році.
«…Позже в алманаху «Молодик», который
издавался в 1843-1844 гг., и еще одно стихо-
творение Петренка «Отцовская могила».
Отец Михаила умер 1843 г…»
Надалі детально перераховуються вірші Ми-
хайла Петренко, надруковані в «…«Южно-Рус-
ском» сборнике» 1848-го року видання.
Закінчується опус А. Абрамова так:
«…Основная тема поэзии Петренка – не-
счастливая любовь, разочарование в жизни из
за своей бедности и неравенстве в привелиги-
рованном обществе. Тоска по утерянному сча-
стью – любимой девушки – дочери помещика
Арцибашева» [7].
Тож, у другому записі мова йде про двох бра-
тів: Михайла Миколайовича та Павла. Чи був
Павло Миколайовичем, або Івановичем – неві-
домо. Тільки два брати…
Не повідомляється чи були ще брати та се-
стри, що виглядає досить дивно.
Далі розглядався дванадцятисторінковий
твір (інакше його назвати неможливо) А. Абра-
мова «Самобытный поэт Михаил Николаевич
Петренко. Рассказывает Антон Константи-
нович Петренко».
Чи було все записане А. Абрамовим дійсно
роз повідями Антона Петренка, або до автора в
деякі моменти приходило натхнення – сказати
важко.
Вочевидь лише одне твердження – вони були
співавтори, тому записи А. Абрамова зі слів Ан-
тона Петренка розглядаються без акцентів на
авторстві, як записи А. Абрамова, бо тексти
його рукою писані.
Не розглядаючи описи зелених насаджень на
березі річки та господарських споруд, нібито
збудованих батьком Михайла, приведемо лише
деякі цитати, що стосуються біографії Михайла
Петренка та його родини:
«Михаил Николаевич Петренко родился 1817
года, на хуторе Торецком.
233
Слов'янці про слов'янський період життя
Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки
Здесь, на месте Хутора Торецкого, прежде
было Татарское поселение – «Улус Бакайск».
1815 года Славянская мещанская управа, вы-
делила участок земли 3 десятины в устье речки
Бакай, и правой стороны р. Торец. С записей в
купчей крепости на имя дворянина Петренко
Николай Гавриловича. Под общим определе-
нием – «Хутор Тарецкий».
Николай Гаврилович – мой прадед. {Тож, у
цій версії згадується ім'я Миколи Гаврило-
вича, чого немає в 4-х сторінковому тексті,
розглянутому вище. Те, що Микола Гаври-
лович – прадід Антона Петренка, повідом-
ляється конкретно, та лише в контексті
можна зрозуміти, що саме про Миколу Гав-
риловича йдеться, коли говориться про
батька Михайла Петренка.
Такого роду виклад зазвичай має місце,
коли автор в чомусь сумнівається, тому й
уникає прямих тверджень}
На противоположной стороне речки Торец
была земля крестьян Слепаневых – 40 деся-
тин…
За речкой Бакай – с восточной стороны.
Земля 500 десятин, принадлежала помещику
Марченко… Марченко был единственным сосе-
дом Петренка. Других поселенцев – хуторян на
этой стороне Торца небыло. Выше по реке
Бакай у подножья горы «Острая могила» была
небольшая экономия помещика (с 40 десяти-
нами земли) Сулимова.
1817 года. В семье Петренковых родился
первый их сын Михаил. Отец Михаила, начал
заниматься бакшеводством…
Когда сыну Михаилу исполнилось 8 лет, то
его отец брал с собою на бакшу, и с ранней
весны до поздней осени Михаил с отцом жили
на бакше. Ночуя в курине, наблюдая за зорями и
звездами до поздних холодов…
Возвращаясь из бакши домой Михаил рас-
сказывал матери и младшему братику Павлу –
будущему моему деду о звездах, зорях и пти-
цах..». {Якщо слідувати логіці, у всіх випад-
ках коли говорять про Павла, мають на увазі
Павла Миколайовича. Ніде нема й натяку,
що йдеться про Павла Івановича. Може був
таки Павло Миколайович? Втім, це на-
стільки ж ймовірно як і те, що був Микола
Гаврилович}
Далі надається цікаве посилання, яке більш
наглядне як фотокопія:
{Тож поїздка на ярмарок сталася десь у
році 1829-1830-му. Цікаве те, що перше ви-
дання «Кобзаря» здійснене у 1840 році в С.-
Петербурзі}
«В 1838 году в родных Михаила случился
пожар. Сгорело все имущество отца, и родные
сильно обеднели и уже не могли помогать ему
как студенту. И он после пожара все реже и
реже приезжал к родным. {Михайло Пет-
ренко здобував освіту в університеті не за ім-
перський рахунок. Якби його батьки були
настільки бідними, він міг би вчитися без-
коштовно як син дворянина}
С родными жил их второй сын Павел –
(младший брат Михаила мой дед). {Антон
Петренко повинен був знати, що його діда
звали Павлом Івановичем, не Павлом Ми-
колайовичем. У переказах ніде не згадується
Павло Іванович (втім, як і Павло Миколай-
ович) – просто Павло. Отже, Антон Петренко
завжди мав на увазі Павла Івановича, коли
йшлося про Павла. (див. статтю « Деякі мір-
кування про портрет, дату народження та
батька Михайла Петренка» у «Думках з при-
воду» сайту, присвяченого Михайлу Пет-
ренку www.дивлюсьянанебо.com )}
На месте сгоревшего дома Петренковы по-
строили вот этот маленький домик – хату на
земляном полу, с хворостяной трубой обмазан-
ной глиной». {Проте, у формулярних списках
Михайла Петренка, котрі відомі з 1850 року,
було записано про два будинки у Слов'ян-
ську та про чотири душі селян, співспад-
коємцем яких він був. Якось дисонують ці
інформації, не на користь версії А. Абрамова,
звичайно}
Наступна цитата принципова, тому наво-
димо фотокопію:
2’2013Олександр Петренко
234
{Абсолютно незрозуміло хто ж помер: Ми-
кола Гаврилович або Іван Петренко (хоча
Антон Костянтинович повідомляв «Николай
Гаврилович – мой прадед» (див. вище)), який
має бути логічним прадідом Антона Пет-
ренка. (див. статтю «Деякі міркування про
портрет, дату народження та батька Ми-
хайла Петренко» в «Думках з приводу»
сайту присвяченого Михайлу Петренку (
www.дивлюсьянанебо.com ). Слід лише до-
дати, що ні той ні інший «прадіди» в даному
описі не реальні, тому як вірш «Батькивска
могила» було опубліковано в поетичній
збірці «Молодик» у 1843 році, але цензуру
книга пройшла до 10 вересня 1842 року.
Отже, інформаційні фальсіфікації вочевидь}
Далі в записах перераховуються вірші Ми-
хайла Петренка, з назвою збірок, де вони були
надруковані. Тож, А. Абрамов працював з кни-
гою.
«…Тема поэзии Петренка – несчастливая
любов, разочарование в жизни, тоска по уте-
рянному счастью. {Все ж-таки, потрібно
більше знатися на поезії, щоб давати оцінку
творчості. Поет цей був не простий... не
байки писав...}
С конца 1848 года Михаила Николаевича не-
стало слышно. Где он жил потом и умер неиз-
вестно. {Нагадаємо, у формулярних списках
з 1850 року Михайло Петренко продовжував
писати про два будинки в Слов'янську та
про чотири душі селян, співспадкоємцем
яких він був. Тож хтось залишався ще в
Слов'янську. А чи були контакти зі слов'ян-
ськими родичами – належить перевірити}.
Брат Михаила Павел род 1820 г. Умер 1880
года.
В Павла было два сына Константин и Иван.
Константин Павлович родился 1853 год
умер 1910 года. Жил на отцовской земле, в до-
мике построе дедом и отцом…
В 1887 года в семье Константина Павло-
вича родился сын Антон.
Уже с детства, дед Антона {Павло Івано-
вич?} начал рассказывать ему за своего брата
поэта Михаила.
Антон Константинович собирал все рас-
сказы и печать о своем деде Михаиле Николае-
виче» [8]. {Дід Антона – Павло Іванович –
помер у 1880 році (тобто за 6-7 років до на-
родження Антона), тому розповідати Антону
нічого не міг. Та й Михайло міг би бути лише
братом діда Антона, у такому разі, але не
дідом}
Абсолютно проблематичною виглядає від-
сутність будь-яких згадок в записах А. Абра-
мова, для прикладу, про Олексія, або інших бра-
тів та сестер Михайла. Деякі брати Михайла
з`являються у авторів, які підключилися до
теми на подальших етапах.
Звертає на себе увагу поява імені Миколи
(замість Михайла) в чотирьох та конспектах А.
Абрамова в різних контекстах.
Так це виглядає в дванадцятисторінкових за-
писах А. Абрамова [8, с. 5-6]:
Та в чотирьохсторінковому запису А. Абра-
мова [7, с. 2]:
Чи не писалася ця «слов`янська казка» по
аналогії з якимсь другим реально існуючим
життям, яке не мало відношення до Михайла та
його батька (про матір в записах А. Абрамова
не згадується)?
Якщо роздивлятися всі непорозуміння в за-
писах А. Абрамова як описки (а це цікавий ма-
теріал для фахівців! [9]), чи не забагато таких?
Чи можуть настільки неадекватні записи
бути основою концепції, яку вибудовували про-
тягом багатьох десятиліть слов'янські ентузіа-
235
Слов'янці про слов'янський період життя
Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки
сти та виставляють зараз як візитну картку
міста?
Тож рівень «краєзнавчої школи» та таких
«досліджень» очевидні.
Це не спантеличує, це пригнічує...
Наведені приклади дозволяють без сумнівів
зрозуміти неможливість використання записів
А. Абрамова як інформаційного джерела для
будь-яких описів.
Проте деяка користь може бути від цих за-
писів – вони просто «заганяють» будь-яку роз-
судливу людину до розуміння необхідності таки
почати практичні дослідження про слов'ян-
ський період життя Михайла Петренка. Проте,
ті, хто прийшов продовжити, не змогли зрозу-
міти цього, тому використовували матеріали
А. Абрамова як беззаперечний факт.
Доцільно ознайомитися з деякими цифрами
та фактами, або просто нагадати про них тим,
хто був знайомий з Темою раніше.
Аналіз публікацій, відомих на сьогоднішній
день, виявляє, що вперше ім'я Поета з'явилося
у 1841 році в поетичній збірці «Сніпъ» [10,
с. 175-184], що видавалася О. Корсуном. Без
будь-яких коментарів тут були надруковані
деякі вірші Михайла Петренка.
Далі, у 1843 році в українській поетичній
збірці від І. Бецького «Молодикъ» [11, с. 101-
101 зв, 121-123] були надруковані два вірші
Поета.
Вперше біографічні дані М. Петренка з'яви-
лися в літературі лише у 1848 р. в «Южном рус-
ском зборнике». Поряд з віршами Поета, вида-
вець А. Метлинський помістив невелику
довідку про нього:
«Петренко, Михайло Николаевичъ, родился
въ 1817 году, и, большею частію, проживалъ и
узналъ языкъ и бытъ народный въ городе Сла-
вянске и его окрестностяхъ, Изюмскаго Уезда;
окончилъ курсъ ученія въ 1841 году въ Харьков-
ском Университете, и потомъ определился на
службу по гражданскому ведомству. Кроме на-
печатанных здесь сочиненій написалъ еще
оперу, нигде не напечатанную…» [1, с. 30].
Це була перша й остання біографічна до-
відка видана за життя Поета.
З 1848 й до 1956 року інформація про Ми-
хайла Петренка (короткі біографічні довідки,
вірші, інколи без вказівки авторства і т. і.)
з'являлася не менше чим в п`ятидесяти інфор-
маційних джерелах.
Якщо говорити про видання 1956 року, то
слід згадати наступні:
– Г. А. Нудьга. Песни украинских поэтов
первой половины ХІХ в. и народные переделки
их. [12].
– Дмитро Чижевський. Історія української
літератури. [13, с. 409]
– И. Овчаренко. «Дивлюсь я на небо». [14].
Варто зазначити, що про Михайла Петренка
пам`ятали не тільки в Слов`янську, як про це
кажуть деякі місцеві дослідники.
Якщо ж говорити про матеріали, де згаду-
вався Михайло Петренко при його житті, то
таких на сьогоднішній день виявлено сім, ви-
ключаючи адрес-календарі та включаючи три
збірки, де публікувалися поезії Петренка й до-
повідну записку генерал-губернатора Д. Бібі-
кова російському Імператору.
Остання згадка про Михайла Петренка при
його житті простежується в статті автора Ри-
мова «Два слова о литературных вечерах в
Харькове и одно – о Т. Г. Шевченко», яка була
опублікована 12 квітня 1861 року в газеті
«Харьков», що була додатком до «Харьковских
губернских ведомостей» [15, с. 306-308].
Найчастіше автори в публікаціях приводили
вислови про творчість та біографію Поета, не
вдаючись до аналізу його життєпису.
Проте, як вже згадувалося, після цих двох
публікацій (Г. Нудьги та І. Овчаренка) інтерес
до творчості Михайла Петренка посилився як
на місцевому (статті І. Овчаренка), так і на рес-
публіканському рівні (дослідження науковця Г.
Нудьги), що привело до появи робіт, які носили
характер досліджень. Не дивлячись на те, що
рівень згаданих робіт був різний, незалежно від
цього, їх слід розглядати як важливі віхи на
шляху відродження пам'яті про Поета.
Продовжуючи дослідження, відзначимо, що
в шістдесяті роки прийшов час тих, хто почав
працювати з накопиченими матеріалами. Це
стосується всіх областей людської думки та ді-
яльності. Країна будувала комунізм, люди жили
й вірили в світле майбутнє... Люди хотіли тво-
рити… Це торкнулося й журналістики також.
Кожен журналіст знає про ці п`янкі поняття:
"Піонер" (у сенсі першопроходець та першо-
відкривач) й "Сенсація".
Деякі автори, бажаючи відчути що це таке,
хоч би тимчасово, але практично, готові дати
будь-яку ціну, навіть поступитися совістю.
2’2013Олександр Петренко
236
Проте, це не стосується святогірського філо-
лога, про якого мова піде нижче.
Так вийшло, що восени 1955 року, тоді ще
студентові філологічного факультету Івану Ов-
чаренку, до рук потрапили матеріали, де нада-
валася коротка інформація про Поета.
Скоріш за все, йшлося про поетичну збірку
«Викъ» [16, с. 63], або антологію «Украінська
Муза», виданої у 1908 році [17, ст. 175-176].
Саме у цих дореволюційних джерелах з'явилися
згадки про те, що Михайло Петренко народився
саме у Слов'янську. Проте, можливо І. Овча-
ренко й не знав про ці книжки, тоді, зважаючи
на те, що в своїй газетній статті 1956-го року
І. Овчаренко посилається на «Очерки исто рии
украинской литературы ХІХ ст.» М. П. Петрова,
що вийшла у 1884 році [18, с. 161-164], можна
припустити, що йому самому спало на думку,
що Поет народився у Слов`янську.
Надалі розглянемо статті й книги І. Овча-
ренка (точніше, ті з них, що були знайдені за
станом на кінець 2012 року), в яких йдеться про
слов'янський період життя Поета та його бать-
ків.
Молодий журналіст Іван Овчаренко (1925 р.
н.) був першим святогірським автором, що на-
писав про поета Михайла Петренка. Його
перша публікація з'явилася в місцевій, а потім
була стаття в обласній газеті «Социалистиче-
ский Донбасс» у 1956 році, де землякам від-
кривалося ім'я автора вірша «Дивлюсь я на
небо…», що вважався словами народної пісні.
Це дійсно була цікава знахідка, тому як, ско-
ріш за все, мало хто на Донбасі знав, що цей
вірш був написаний їх Земляком.
У статті біографічна довідка Поета виглядає
таким чином:
«Родился М. Н. Петренко в 1817 году в Сла-
вянске. Дата смерти его точно не установ-
лена. Как утверждает Н. П. Петров в своей
книге «Очерки истории украинской литера-
туры ХІХ ст.», вышедшей в 1884 году, М. Н.
Петренко «большей частью проживал и узнал
язык и быт народный в городе Славянске и его
окрестностях».
Литературную деятельность Петренко
начал во время учебы в Харьковском универси-
тете в 1836-1841 годах. Последние его стихо-
творения были напечатаны в 1848 году...» [14].
Значущість цієї публікації, як вже говори-
лося вище, вочевидь. Мабуть, після її появи
слов`янці стали частіше згадувати про Поета,
що з часом переросло в спроби знайти хоч які-
небудь нові факти з життя Поета.
У 1984 р. І. Овчаренко в газеті «Комуніст»
опублікував статтю, присвячену саме біографії
Михайла Петренка. Це друга чимала робота, в
якій зроблена спроба проаналізувати знайдені
на даний момент біографічні дані Поета:
«…Між річками Торець і Бакай знаходився
колись вигін. Саме там, за рішенням сходу
міщан Слов`янська, 10 березня 1809 року беззе-
мельному дворянинові Миколі Гавриловичу Пет-
ренку, тоді ще не жонатому, було відведено
три десятини землі. Цей заселений куточок
міста опісля стали називати хутором Торець-
ким. Тут і почав господарювати Микола Гав-
рилович…{Отже, деякі місцеві краєзнавці
просто записували щось про Петренків, що
проживали у Слов'янську та його околицях.
І. Овчаренко був перший, хто почав публі-
кувати матеріали про Михайла Петренка,
посилаючись на записи цих розповідей. Фак-
тично, І. Овчаренко ввів в літературу зіб-
рану Н. Корнієнко зі студентами, та А. Абра-
мовим, інформацію. На жаль, всі ці відомості
грунтуються виключно на спогадах та пере-
казах, не маючи документальних підтверд-
жень}
У листі автору цих рядків подружжя Шеп-
тіїв пишуть, що молодший брат М. Петренка
Олексій навчався в Харківській губернській гім-
назії, але чомусь не закінчив її і пішов служити
канцеляристом спочатку Бахмутського пові-
тового суду Харківської судової палати , а з
1849 року – секретарем міської ратуші в
Слов`янську…{Зовсім неважко зрозуміти, що
сім'я Шептіїв дізналася про Олексія від
П. Жура (формулярний список Олексія Пет-
ренка зберігається в РДІА), а потім повідо-
мила про це І. Овчаренка. Але, поки що не
встановлено, чи був цей Олексій братом Ми-
хайла?}
Краєзнавець А. І. Абрамов писав автору
також про те, що до війни він добре знав онука
поета по брату Павлові Антона Костянтино-
вича Петренка, який спочатку жив на дідівсь-
кій садибі …{У згаданій статті І. Овчаренко
згадує про Павла, як про брата Михайла
Петренка. Інформація була знайдена мабуть
у записах А. Абрамова: «1817 года родился
сын Михаил а в 1819 году Павел … Все свое
237
Слов'янці про слов'янський період життя
Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки
детство провел Михаил в работе на бакше со
своим родным братом Павлом … Николай
(як вже згадувалося, в текстах А. Абрамова –
Николай. Про дві такі дивні «описки» ска-
зано вище) был студентом, своему отцу он не
мог помочь…»}
Можливо, що деякі з наведених думок і фак-
тів про М. Петренка викликають заперечення,
або потребують уточнень. Власне, цей виступ
і переслідує таку мету. Час неблаганно стирає
минуле. І завдання полягає в тому, щоб якомога
швидше переглянути місцеві архіви, зібрати по
зернятку спогади про М. Петренка і його на-
щадків, аби доповнити творчу постать поета-
земляка…» [19] {На жаль, так ніхто із земля-
ків автора не прислухався до його заклику
пошукати в архівах матеріали про Михайла
Петренка. Вірніше, шукали, але, мабуть, не
до кінця зрозуміли, що мав на увазі І. Овча-
ренко.
На рівні збору та редагування спогадів та
переказів місцевими краєзнавцями все й за-
лишилося, та ще й ні до чого «путнього» не
привело}
І. Овчаренко продовжив свої дослідження,
що стосуються біографії М. Петренка й опуб-
лікував свою наступну статтю в журналі «Дон-
бас» (1988 р.): «Нове з біографії поета Михайла
Петренка». Оскільки стаття практично не ві-
дрізнялася від попередньої публікації 1984
року, за виключенням виправлення деяких по-
милок граматичного характеру, текст її не на-
водиться [20, с. 96-97].
В 1991 році в газеті «Совет – 95» опубліко-
вано декілька статей, присвячених життю й
творчості М. Петренка. Автор однієї з них, І.
Овчаренко, надає дещо традиційне з біографії
Поета:
«1809 – за рішенням сходу міщан Слов`ян-
ська «личному дворянину» Миколі Гавриловичу
Петренку (батькові поета) виділено під садибу
3 десятини землі між річками Бакай і То-
рець…» [21]. {ті ж тексти, скоріш за все, від
Н. Корнієнко, бо мова йде про 1809 рік}
В «Літературному Придінців`ї» 1994 року
видання є стаття, де І. Овчаренко надає «стан-
дартну» біографічну інформацію про Михайла
Петренка:
«…М. М. Петренко народився у 1817 році в
Слов`янську і, як говорить його перший біограф
А. Метлинський, «проживав та вивчав мову і
побут народу в місті Слов`янську та його око-
лицях». 1836 року М. Петренко вступив до Хар-
ківського університету і закінчив його 1841
року. Потім став працювати по цівільному ві-
домству. В літературі, зокрема, вказується,
що якийсь час він був наглядачем повітового
училища в місті Лебедині (тепер Сумської об-
ласті). Інших біографічних даних у літературі
майже немає. Не залишилось навіть його
портрета…{Рік зарахування до університету
- 1837. Хибна інформація про те, що Ми-
хайло Петренко «був наглядачем повітового
училища в місті Лебедині» закралася зі
статті Г. Нудьги}
«…Надія Митрофанівна Корнієнко… розпо-
відала: «…Між річками Торець і Бакай нахо-
дився колись вигін. Саме тут, за рішенням
сходу міщан Слов`янська, 10 березня 1809 року
безземельному дворянинові Миколі Гавриловичу
Петренку, тоді ще нежонатому, було відве-
дено три десятини землі.
…Тут і почав господарювати Микола Гав-
рилович»…» [22, с. 13-17].
Книга І. Овчаренка «Йому жити в віках (Ми-
хайло Петренко)» (1997 р.) поповнила список
досить великих робіт про Михайла Петренка.
Мабуть, це перше спеціальне видання яке при-
свячене аналізу біографії Поета, хоча, якщо
бути точним, сліди аналітичного підходу різ-
ною мірою у інших авторів в цьому питанні
просліджувалися й раніше.
«…Далі Надія Митрофанівна {Корні -
єнко Н. М.} розповідає:
– Батько М. Петренка оселився в нашому
краї в ті часи, коли на півдні України ще збе-
реглися деякі назви від минулих татарських на-
бігів. Правий берег Торця часто називали
«диким полем», а гирло невеличкої річки Бакай,
що впадала в Торець, звалося улус ует Бокайс,
що означало «стоянка біля брудної ями». Між
річками Бакай і Торець була прекрасна низина –
вигін. Саме тут за рішенням сходу міщан
Слов`янська 10 березня 1809 р. (за старим сти-
лем) було відведено безземельному «личному
дворянину», тоді ще не одруженому, Миколі
Гавриловичу Петренку 3 десятини землі під
оселю…
У 1817 році в сім`ї Петренків народився пер-
вісток – Михайло, а пізніше – Павло і Олексій.
Знавець творчості М. Петренка Григорій
Нудьга у своїх здогадках пише: «Мабуть, ще в
2’2013Олександр Петренко
238
школярські роки він утратив батька, який за-
гинув десь на чужині, далеко від сім`ї. Цьому
факту присвятив вірш «Батьківська могила»,
написаний з почуттям глибокого жалю і уболі-
вань за «милим татом»…» …
Відомо, що сім`я Писаревських виїхала з
Харкова у 1833 році, а Петренко до універси-
тету вступив у 1836 році. Отже, виходить, що
до гурту Писаревських він належав ще будучи
учнем гімназії у Харкові…{За станом на кінець
2012 р. Михайло Петренко в списках учнів
гімназії не виявлений [23], хоча, припу-
щення щодо закінчиння Харківської губерн-
ської гімназії є логічним}
«…8. Не віриться, що в архівах неможливо
знайти документальні підтвердження про ро-
боту брата поета – Олексія в Слов`янську на
посаді секретаря міської ратуші з 1849 року.
{Підтвердження про службу є, та нема під-
твердження, що цей Олексій Миколайович
Петренко був братом Михайла Миколай-
овича. Ні жодного слова про брата Павла...}
І. Овчаренко до братів Михайла та Павла не
в перше додає ще Олексія, інформація про
якого з`явилася від російського шевченкознавця
П. Жура [2].
У 1997 році в слов`янській газеті «Вісті»
була надрукована стаття І. Овчаренка «Перші
видавці творів поета» [24].
У невеликій статті надається деяка інформа-
ція про видавців тих трьох збірок першої поло-
вини ХІХ століття, де були надруковані вірші
Поета.
Автор не надає будь-яких довідок по біогра-
фії Михайла Петренка, тому цей матеріал не
аналізується в дослідженні.
Десь через півроку, в газеті «Вісті» вийшла
стаття «Криза самосвідомості» від того ж ав-
тора.
Як і в попередньому випадку, в статті не
розглядаються біографічні аспекти життя Ми-
хайла Петренка, тому лише повідомимо, що
стаття була концептуальною й мова йшла про
більш повномасштабне використання україн-
ської мови в учбових закладах (перш за все, в
школах).
Проте, навіть в цій газеті, І. Овчаренко під-
німає питання по увічненню пам'яті Михайла
Петренка.
Воістину, І. Овчаренко був патріотом країни
й тою людиною, яка дійсно поважала пам'ять
Поета. Він прагнув зробити все від нього за-
лежне, щоб на Донбасі пам'ятали свого Земляка
[25].
Незабаром, знов в газеті «Вісті», що вийшла
в грудні 1998 року, І. Овчаренко опублікував
статтю, де згадувалися дані з біографії М. Пет-
ренка:
«…Амвросій Метлинський, однодумець по
романтичній поезії М. Петренка, залишив нам
біографічну довідку, якою супроводжував у
«Южном российском сборнике» за 1838 рік 16
віршів М. Петренка у доробці «Думи та співи».
На цю прижиттєву біографію потім будуть
посилатись усі, хто писав про нашого і лебе-
динського земляка. Ось її повний текст із збе-
реженням правопису:
«Петренко Михаил Николаевич родился в
1817 году, и, большею частию, проживал и
узнал язык и быт народный в городе Славянске
и его окрестностях, Изюмского уезда; окончил
курс учения в 1841 году в Киевском { помилка
при наборі} университете, и потом опреде-
лился на службу по гражданскому ведом-
ству…» [26].
Вже традиційно, в слов'янській газеті
«Вісті» І. Овчаренко опублікував «Нові подро-
биці життя поета-земляка»:
«…А нещодавно з люб`язної допомоги стар-
шого наукового співробітника Слов`янського
краєзнавчого музею А. В. Шамрая я ознай-
омився з рукописом відомого краєзнавця А. І.
Абрамова (1898-1972), в якому вміщено розпо-
відь родича поета – Антона Костянтиновича
Петренка.
Записи цінні тим, що наводять подробиці з
життя родини Петренків, записані на місці ко-
лишньої їх садиби, а також називають вчите-
лів малого Михайла. Історію кохання юного
Петренка він пов`язує з донькою поміщика Ар-
цибашева, а не Марченка, як це твердять за-
писи Н. М. Корнієнко.
Упевнений, що оприлюднення розповіді
А. К. Петренка допоможе майбутнім біогра-
фам остаточно віднайти достовірні факти з
життя славного земляка. {Звичайно, такий
текст виглядає дивно. Ще в 1984 році І. Ов-
чаренко згадував А. Абрамова, мабуть й знав
про його записи. А. Абрамов записи ніде не
публікував і сберігав таємно? Можливо на те
були причини... Це може бути цікава дослід-
ницька тема для слов'янських краєзнавців!}
239
Слов'янці про слов'янський період життя
Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки
Запис подається скорочено. {Так, дійсно,
записи А. Абрамова трохи скоротилися в ре-
дакції І. Овчаренка. Вочевидь компроме-
туючий баласт був викинутий, але, вцілому,
тексти не знехтувані, як не заслуговуючий
довіри матеріал…}
«1815 року Слов`янська міська управа виді-
лила землю площею 3 десятини в гирлі річки
Бакай і правого берега Торця, як говорилось
у купчій, дворянинові Миколі Гавриловичу
Петренку. Це мій прадід. На одержаній землі
він збудував дім, хлів, конюшню, погріб і коло-
дязь. На решті вільної площі він посадив фрук-
товий сад … На протилежному березі ріки
знаходилася земля селян Слєпаньових – 40 де-
сятин...
На схід від річки Бакай було 500 десятин
землі, яка належала землевласнику Марченку.
Через річку Бакай було прокладено міст, а за
ним знаходилась економія Марченка – єдиного
сусіда М. Г. Петренка…
Як відомо, 1817 року у подружжя Петренків
народився первісток – Михайло. Втоді його
батько почав займатись баштанництвом…
Коли Михайлу виповнилось 8 літ, його
батько брав із собою на баштан, де перебували
до пізньої осені. Повернувшись додому, він роз-
повідав своїй матері і молодшому братові
Павлу, майбутньому моєму дідові, як він ночу-
вав у курені, спостерігав за зорями, слухав спів
птахів. {Слід наголосити, в статті не йдеться
про Олексія. Схоже, Антон Костянтинович
взагалі про такого персонажа як Олексій не
знав і не чув. Такого бути не могло й цей па-
радокс вочевидь, але, на жаль, не для всіх й
понині…}
У 1838 році, коли Михайло вже другий рік
навчався в університеті, у його батьків ста-
лося нещастя: згоріла хата. Батьки дуже
збідніли і не могли допомагати синові-сту-
денту, а він все рідше й рідше приїжджав до-
дому. З батьками у той час проживав менший
син – Павло. На місці згорілого будинку Пет-
ренки звели маленьку хатку із цегляною підло-
гою, з хворостяним димоходом, обліпленим
глиною.
У 1843 році помер батько поета. Він похо-
ваний на своїй садибі.
З кінця 1848 року від Михайла Миколайовича
до рідні у Слов`янську ніяких вістей не було. »...
[27] { І. Овчаренко розповідає про свої до-
слідження стосовно М. Петренка, розпочаті
ще у 1955 році. Тіж самі посилання, таж про-
блема з братами… Автор не намагається ро-
зібратися хто був братом Михайла, а вирішує
проблему досить просто - то пише про Олек-
сія, то не пише…}
У 2003 році під редакцією І. Овчаренка вий-
шла невелика збірка «Муза святих Гір» [28], де
був опублікований уривок з вірша Михайла
Петренко «Іван Кучерявий». Біографічні дані
Поета в книзі не надавалися.
У 2004 р. книга І. Овчаренка «Слов`янський
сокіл (Михайло Петренко)» поповнила список
досить великих робіт про М. Петренка. Про біо-
графію Поета тут сказане й наступне:
«…У міській газеті було відразу вміщено ін-
формацію в кільканадцять рядочків, яка,
пам`ятаю, починалася словами: «Чи знаєте
ви…, що 1817 року в Слов`янську народився
український поет Михайло Миколайович Пет-
ренко, який проживав і вивчав мову і побут
свого народу в нашому місті та його околи-
цях?..» {Так І. Овчаренко розповідає про свої
дослідження про М. Петренка, початі ще у
1955 році}.
Надія Митрофанівна Корнієнко розширила
відомості про родину Петренків. Разом з А. І.
Абрамовим і студентами педінституту вони
дізналися, що з роду Петренків залишилася
правнучка поета по братові Світлана Анато-
лівна Петренко {була й Світлана Анато-
лівна?}, яка проживала в Слов`янську, і Антон
Костянтинович Петренко. Він жив у Крама-
торську. {І. Овчаренко не відносився до
фальсифікаторів, він просто не виявився
аналітиком та був дуже довірливий. Це й
привело до того, що украй сумнівні відомості
від його місцевих колег-краєзнавців потра-
пили до його публікацій, понизивши їх рей-
тинг до описових}
…У 1817 році в сім`ї Петренків народився
первісток – Михайло, а пізніше – Павло і Олек-
сій... {Комбінування Михайла, Павла та
Олексія, як братів, в будь-яких трактуван-
нях слов'янських слідопитів просто без-
глуздо. Про це питання йдеться в дослід-
ницькіх статтях на сайті, присвяченому
Михайлу Петренку}
З осени 1827 року батько віддав Михайла
на навчання домашньому вчителю – дворянину
Яковенку, що проживав на лівому березі річки
2’2013Олександр Петренко
240
Торець. До вчителя Михайло їздив човном, а
зимою ходив по льоду або кладкою – по дошках
через брід напроти Білухи. Під час хуртовини
і великих морозів хлопець жив у родині Яко-
венків… {У деяких роботах слов'янських ав-
торів безпідставно сказано, що Михайло в
період 1826-1830 років проходив навчення в
трикласному училищі в Ізюмі. З матеріалів
цієї статті І. Овчаренка виходить, що якщо
вже й вивчався Михайло в Ізюмі, то з осені
1829 року (було йому 12 років). Запізно вже
було починати навчання в училищі}
У 1838 році, коли Михайло вже другий рік
навчався в університеті, у його батьків ста-
лося нещастя: згоріла хата. Батьки дуже збід-
ніли і не могли допомогати синові-студенту,
а він все рідше й рідше приїжджав додому.
З батьками у той час проживав меньший син –
Павло... {Як вже було наголошено раніше,
про Олексія в таких текстах не згадується,
що виглядає досить дивним. Антон Костян-
тинович повинен був би знати про Олексія,
бо знав про Михайла й Павла. Хіба що,
Олексій – вигадка…}
У 1843 році помер батько поета. Він похо-
ваний на своїй садибі.
З кінця 1848 року від Михайла Миколайовича
до рідні у Слов`янську ніяких новостей не було».
{Не було з ким листуватися? Дивна безпід-
ставна інформація… З якихось достовірних
джерел? Були в нього контакти зі Слов`ян-
ськом…}
Виходить, твердження ряду біографів
М. Петренка, що його батько загинув десь на
чужині, не відповідає дійсності, а вірш «Бать-
ківська могила» є всього-на-всього художнім
витвором…
Те, що І. Овчаренко згадав про цю сумнівну
ідею (не він автор!), говорить про інформацій-
ний голод навколо імені М. Петренка.
З розповідей правнуків Петренка відомо, що
він навчався спочатку в Слов`янську. П. А. Гра-
бовський, який збирав відомості про М. Пет-
ренка в Харкові в другій половині ХІХ століття,
писав, що Петренко «входив до літературного
гуртка, який збирався в сім`ї Писаревських, і
головним об`єктом їх інтересів була народна
пісня та література».
Далі, І. Овчаренко в книзі наводить тексти,
які були описані раніше в статтях, а також
згадує:
– Молодший брат М. Петренка Олексій, не
закінчивши з невідомих причин Харківську гу-
бернську гімназію, почав працювати секрета-
рем Слов`янської городової ратуші.» [29]
{І в цій роботі автор не згадує про Павла.
Коли говорять про Олексія, «випадає»
Павло. І навпаки …}
Треба наголосити, що І. Овчаренко все ж-
таки утримався від використання багатьох
безглуздих ідей своїх земляків, хоча й був знай-
омий з цими посиланнями.
У 2005 р. в Слов'янську видана книга І. Ов-
чаренка «Крізь далеч років», де
Михайло Петренко згадується другорядно,
без його біографічних довідок [30].
Результатом цього невеличкого дослідження,
може бути великий список висновків, але вони
вочевидь для тих, хто ознайомився з цією ро-
ботою.
Проте, зробимо акценти на деяких:
1. Із згаданих А. Абрамова та Н. Корнієнко,
скоріш за все, А. Абрамов першим почав зби-
рати записи саме про Петренків взагалі, проте,
впродовж довгого часу не намагався їх популя-
ризувати. Один запис він зробив, можливо, до
1938 року, наступнні – вже в 1950-ті роки, вдо-
сконалюючи їх з застосуванням літератури та
своїх літературних можливостей.
2. Пізніше, до цього процесу підключилася
Н. Корнієнко. Результати її пошуків (їй допома-
гали студенти) відрізнялися від результатів А.
Абрамова. Швидше за все, кожен з краєзнавців
контактував з різними слов`янськими Петрен-
ками, а також мав різні літературні здібності.
Не виключено, що й студенти інколи «помиля-
лися». Їм могли заважати учбовий процес, за-
ліки та таке інше…
3. Схоже, що якийсь консенсус А. Абрамов
та Н. Корнієнко знайшли лише в питаннях
«мешкання родини Петренків». «Там» дійсно
колись якийсь рід Петренків отримав земель-
ний наділ й проживав. Але, Петренки прожи-
вали й в інших частинах міста та його околи-
цях...
4. І. Овчаренко, спочатку, в своїх публікаціях
спирався лише на матеріали від Н. Корнієнко,
хоча багато років знав про те, що А. Абрамов
має в своєму розпорядженні якусь інформацію
про Петренків. Можливо, були підстави сумні-
ватися в цих записах? Або А. Абрамов не хотів
«оприлюднити» інформацією?
241
Слов'янці про слов'янський період життя
Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки
5. На певному етапі І. Овчаренко запустив в
обіг й інформацію від А. Абрамова, вибір-
ково… Були потрібні нові думки?
6. Схоже, що ідея про Павла не імпонувала
Н. Корнієнко (якщо вона знала про цього пер-
сонажа, звичайно). Посилаючись на неї, І. Ов-
чаренко частенько писав про братів Михайла та
Олексія.
Потім, в публікаціях І. Овчаренка з'явився
Павло (із записів археолога), проте, журналіст
все-таки не вірив в цього персонажа (намагався
не згадувати його в наступних публікаціях). На-
гадаємо, в записах А. Абрамова йдеться лише
про двох братів – Михайла та Павла (інших се-
стер та братів у них не було?).
7. Деякі автори вирішили «використати
ситуацію», тому Михайла, Павла та Олексія
безпідставно оголосили братами.
8. На деяких етапах розвитку даного пи-
тання, слов'янські дослідники намагалися
знайти нову інформацію, та й обнадіяні «пози-
тивними» результатами по «схрещуванню»
родів, додали ще в цю братську компанію й
Дмитра Івановича.
Навіть немає сумніву, що в подальших
публікаціях число рідних братів Михайла
(сестрами дослідники нехтували) могло зро-
стати й зростати...
Тож, на І. Овчаренку закінчується період,
який ще можливо було б назвати «часом поми-
лок». Іван Микитович був дійсно патріотом
своєї справи, свого міста…
Але, вже починаючи десь з 2000-го року, до
справи залучилися деякі краєзнавці, які завдали
найбільшої шкоди пам`яті Михайла Петренка.
Вони не розпочали дослідження, якого потре-
бувала справа, а конструювали своє бачення
слов`янського періоду життя Поета та його
батьків на вже давно застарілих та вочевидь
хибних записах земляків, додаючи «за смаком»
відверті фальсифікації [31].
Розглядаючи сьогоднішній стан Теми в ці-
лому, стають зрозумілими мотиви, якими керу-
валися деякі автори, публікуючи сумнівні мате-
ріали про Михайла Петренка.
І. Овчаренко до числа цих авторів не нале-
жить.
Наявність «зручної» теми, привертала увагу
любителів самопіара впродовж десятиліть.
Ситуація змінилася. Зараз все не так просто,
як було раніше...
Для тих, що бажають задовольнити свої ам-
біції в збиток документальної концепції Теми,
доцільно обережно підшукати собі іншу тема-
тику для самовираження...
Оповідь про слов'янський період життя Ми-
хайла Петренко та його батьків (від слов'ян-
ських авторів) побудована на переказах й до-
мислах, не має жодного документального
підтвердження, що в даному випадку адекватно
твердженню про те, що описані слов`янцями
історії не мають жодного відношення до роду
Петренків, до якого належав і Михайло Мико-
лайович.
Сучасні автори використовували сумнівну
інформацію для своїх побудов, що завело Тему
майже в безвихідь.
Розуміючи пікантність ситуації, в яку потра-
пила хай не вся, але деяка частина слов'янської
краєзнавчої школи, деякі «стрілочники» нама-
гаються чи якось призупинити процес, чи змі-
нити напрямок дискусій. Посилаючись на міс-
цевих краєзнавців, які стояли у витоків
помилки, автори апелюють до чисто людського
співчуття сучасних земляків, намагаючись про-
будити в них відчуття, які лише неосвіченим
можуть здатися патріотичними [32].
Замість того, щоб зібрати всі доступні у
Слов'янську записи різних авторів про Михайла
Петренка й критично їх вивчити, причетні до
проблеми краєзнавці, насправді, гальмують
"процес оздоровлення" Теми, вважаючи, що це
дозволить залишити в недоторканості їх репу-
тацію.
Не варто відводити громадську думку на уз-
біччя, розчищаючи собі дорогу для подальших
сумнівних побудов. Спроба відтягнути розгляд
реалій, пов'язаних з життям Михайла Петренко
в Слов'янську, є елементарною неповагою до
Поета, жителів Слов'янська та країни.
Тож, як підсумок аналізу фантазій від міс-
цевих авторів на тему «Слов`янський період
життя Михайла Петренка та його батьків» до-
цільно розглянути деякий біографічний нарис,
який екстрагується з робіт місцевих «слідопи-
тів», написаних на протязі багатьох десяти-
ричь.
Ця історія побудована виключно на перека-
зах та сумнівних фантазіях і виглядає при-
близно таким чином (для простоти сприйняття
опускаємо описи природи, річок лугів і юнаць-
кої любові):
2’2013Олександр Петренко
242
Михайло народився у Слов'янську (але доку-
ментальних доказів на те немає) в родині Пет-
ренка Миколи Гавриловича, про якого ще не
знайдено жодних документальних згадок, але
відомо що він був особистим дворянином та ви-
рощував кавуни і перепродував сіль, що заміню-
вало йому службу, чим зазвичай займалися дво-
ряни. Мабуть, позначилася любов до землі.
Де він мешкав та його родина, нікому не ві-
домо, бо нема жодних документальних під-
тверджень, але слов'янська інициативна група
втулила якийсь камінь, начебто поблизу того
місця, де стояла мазанка. Це місце було вира-
хуване з описів А. Абрамова та якихось припу-
щень, які відкриваються не всякому розуму.
Сім'я Миколи Гавриловича ледве зводила
кінці з кінцями, але мріяла, що Михайло піде до
Харківського університету на найпрестижні-
ший юридичний факультет (не на якийсь філо-
логічний, наприклад).
Мабуть їх було почуто, мрії здійснилися,
Михайло був зарахований до Харківського уні-
верситету у 1837 році.
Нехтуючи можливістю малозабезпечених
дворянських дітей (включаючи обер-офіцерсь-
ких) вчитися за державний рахунок, родина
принципово вчила Михайла за кровно зароблені
на нехитрому промислі гроші (то кавунів про-
дадуть, то сіль і таке інше).
Коли у 1838 році згоріла хатина Миколи Гав-
риловича, і в житті ще більш додалося про-
блем, сім'я продовжувала сплачувати навчання
Михайла в університеті, як і раніше, принци-
пово нехтуючи можливістю продовжити на-
вчання за імперський рахунок.
Важко сказати чи йде мова про батьківську
хатину або вітчима (якщо такий був), тому як
в матері після Михайла Миколайовича наро-
дився Павло Іванович, потім Олексій Мико-
лайович, а незабаром і Дмитро Іванович (роз-
рахунки місцевих «логіків»). Мати
народжувала дітей згідно з графіком від Ми-
коли Петренка та Івана Петренка. Й прізвище
їй міняти непотрібно було, зато, спираючись
на такі безглузді припущення, деякі «історики»
легко вирахували ім`я, так званої матері
Поета.
Напевно, і сестри народжувалися «по гра-
фіку», але це, мабуть, було ще більшою «та-
ємницею», тому горе-авторами не всі обста-
вини ще розслідувані.
Сини мали різних батьків, але це була від ко-
гось та для когось «таємниця», як пишуть
деякі слов'янці, а другі розповсюджують цей
фальсифікат. Для додання актуальності цій
маревній ідеї в слов'янському фільмі про Поета
«Недоля» звучить ганебне навіть не тільки для
всіх слов'янців, але й для здорового глузду, ін-
терв'ю про матір Поета.
Не дивилися фільм? Запитайте місцевих
«продюсерів», може ще подивитесь, але до цієї
теми ще обов'язково буде повернення в май-
бутньому.
Так або інакше, будинок згорів у 1838 році,
тому Михайло отримав від сім'ї наказ відразу
ж після закінчення університету (тобто після
здобування вищої престижної освіти, що від-
криває величезні перспективи) в 1841 році по-
вертатися додому та допомагати батьку (або
вітчимові) відновлювати господарство, що
суттєво похитнулося.
Як і в далекі минулі роки збирали кавуни, ми-
лувалися заходами й сходами сонця, слухали
птахів та підмазували мазанку...?
Мабуть сім'я своїми руками будувала згаду-
вані в документах два будинки, тому ніяк не
могли обійтися без фізичної допомоги юриста
Михайла. Не дивлячись на те, що він міг зароб-
ляти гроші та допомагати сім'ї (якщо це було
необхідно, звичайно), збирав кавуни і те, що
уродило на трьох десятинах землі, а його
«брат-неук» Олексій Миколайович працював за
копійки, та ще й в іншому місті. Постать
Павла ще не дуже в цій казці виписана… Біда
була із стратегіями і тактиками у Петренків,
не зрозуміли, що треба було Олексія притягти
до праці.
А може приблизно в ті важкі часи, сім'я
Петренків не інакше як знайшла клад, що до-
помогло в короткі терміни істотно поправити
убогий матеріальний стан. А як ще пояснити,
що вже в 1850 році в сім'ї були два будинки і
чотири душі селян, про які Михайло згадує в
Формулярних списках? Хоча, можливо, йшлося
про будинок та одну мазанку, яку зліпили після
пожежі 1838 року. Адже вона простояла до
1942 року (саме дев'ятсот, не вісімсот).
Лише опісля двох років з невеликим, після за-
кінчення університету, Михайло пішов працю-
вати.
У 1850-х роках була судова тяжба (з роди-
чами?). І хоча Михайло мав юридичну освіту,
243
Слов'янці про слов'янський період життя
Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки
судова тяжба їм була програна (не допомогли
й зв'язки в цій сфері), всього позбувся, зі всіма
посварився, до Слов'янська дорогу забув...
Але, важко міняти звички, тому Михайло
продовжував писати у формулярних списках, із
сумом згадуючи про минувщину, про два бу-
динки і чотирьох селян, беззмінним співвласни-
ком яких він був і в 1850 і в 1858 роках.
Версію про те, що спочатку будинків та
селян було багато, а в даному випадку йдеться
про те, що він таки відсудив, розглядати не бу-
демо. Просто, часу немає, хоча тут можна
було б розігріти фантазію...
Як поет, а тому людина з тонкою і чуйною
душею, Михайло, екстрасенсорно передчував
смерть свого батька (або вітчима) у 1843 році,
тому ще до вересня 1842 року, написав свій про-
рочий вірш «Батьківська могила» (опубліковано
у 1843 році). Тут він заздалегідь проливав
сльози по батькові та шукав на чужині його
могилу. Михайлу таки не вдалося допередба-
чити, що батько (або вітчим) буде похований в
Слов'янську в чиїйсь садибі, інакше не писав би
він про пошуки могили батька так душевно та
непідробно.
Цей опис, який надається вище коротенько
побудований на міркуваннях, фантазіях та
фаль сифікаціях, що мали місце в «казках»
слов'янських авторів.
На сьогоднішній день ця біографія пристеб-
нута «вдячними слов'янськими теоретиками»
до якогось Михайла Петренка (того, котрого
вони нікому не віддадуть) та є тематичною ві-
зитною карткою міста.
Далі для порівняння надається біографічний
нарис, який ґрунтується на документальних
підтвердженнях, так званий (неслов'янський ва-
ріант слов'янського періоду життя родини
юного Михайла Петренка).
Відразу необхідно підкреслити, події роз-
гортаються також у Слов'янську, декорації не
змінюються, найкрасивішими залишаються
слов'янські дівчата, куди там тому Дніпру до
Торця та Бокая і таке інше…
Ймовірно, що Михайло народився у Слов'ян-
ську у 1817 році в сім'ї на той момент губерн-
ського секретаря Петренка Миколи Дмитровича,
що походив з дворян. Документальне підтверд-
ження щодо місця народження Михайла ще не
знайдено, але інформативний Формулярний
список на цього чиновника доступний з архіву.
Микола Дмитрович мешкав у Слов'янську та
працював у Слов'янській городовій ратуші з
1806 року (почав службу з 14 років підканцеля-
ристом). За станом на вересневу третину 1828
року у формулярному списку вказано про де-
рев'яний будинок в Слов'янську.
У сім'ї Миколи Петренка і дружини його
Марфи Андріївни народжувалося шестеро
дітей (як мінімум). Окрім старшого сина Ми-
хайла були Олексій та Євграф, а також дочки
Ксенія, Настасья та Марья.
Батько, титулярний радник з 1822 року, ма-
буть бачив Михайла студентом престижного
юридичного факультету Харківського універ-
ситету. І це мабуть не було випадковістю,
тому як і дід Михайла спочатку служив квар-
тальним поручиком, а потім регістратором.
Батько Михайла рано помер або загинув. Де
й коли – невідомо. Питання відкрите для до-
слідження.
У 1837 році Михайло був зарахований до уні-
верситету. Сім'я не жила в розкоші, але була в
змозі сплатити за навчання Михайла.
Мабуть не все було погано у Петренків,
тому було в них два будинки та чьотири душі
селян, про що Михайло згадує в своїх форму-
лярних списках. Та таке інше…
Є ще деякі знахідки стосовно слов'янського
періоду життя родини Петренків, до якой нале-
жить і Михайло [4].
Поки замало художнього наповнення для не-
слов'янської версії життя Михайла Петренка,
але вона є Правда. По колоритності опис по-
ступається слов'янському варіанту, але це
швидко можна виправити без утиску Істини.
Правда завжди проста і немає необхідності
вигадувати всяку нісенітницю для замазування
дір, що постійно утворюються на мазанці, збу-
дованій з фальсифікацій.
Підводячи підсумки цього невеликого до-
слідження, хотілося б сподіватися, що Розум
переможе, ніхто не буде заважати нормаль-
ному процесу дослідження слов`янського пе-
ріоду життя Поета новими краєзнавцями, які
можуть долучитися до справи. Пошана до Зем-
ляка в місті Слов'янську виявлятиметься в
гармонії Справи й Слова, за що слов`янцям бу-
дуть вдячні ті, хто цікавиться життям та твор-
чістю Михайла Петренка, та нащадки роду
Петренків, представником якого є Михайло
Миколайович.
2’2013Олександр Петренко
244
Слов'янці про слов'янський період життя
Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки
245
1. Южный русскій зборникъ. Альманах. Изданіе
Амвросія Метлинскаго. Въ университетской типо-
графіи. – Харьковъ, 1848.
2. Овчаренко І. Йому жити у віках (Михайло Пет-
ренко). // Літературно- краєзнавче видання. – Сло -
в`янськ, 1997.
3. Олександр Петренко. У пошуках істини. // Га-
зета «День», 6-7 липня. – Київ, 2012.
4. А. Е. Петренко. Идентификация Петренко.
«Профі». – Киев, 2012.
5. Олександр Петренко. Михайло Миколайович
Петренко. У пошуках біографічної істини. // Донець -
кий вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 34
(Історія. Філософія). «Східний видавничий дім». –
Донецьк, 2012.
6. Абрамов А. «Перший» запис про Петренків.
Приватний архів Сендецького М. С., м. Київ
7. Абрамов А. Записи про Петренків на чотирьох
сторінках. Архів краєзнавчого музею, м. Слов`янськ.
8. Абрамов А. Записи про Петренків на дванад-
цяти сторінках. Архів краєзнавчого музею, м. Сло -
в`янськ.
9. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни,
«Азбука», – С.-Петербург, 2013 (вперше опубліко-
вано у 1901 році).
10. Сніпъ, украинскій новорочник. Закрутив
Александръ Корсунъ. Друковано в университетській
штампарні. – Харьківъ, 1841.
11. Молодикъ на 1843 годъ. Украинскій литера-
турный сборникъ, издаваемый И. Бецкимъ (две
части). Часть вторая. Въ университетской типогра-
фіи. – Харьковъ, 1843.
12. НудьгаГ. А. Песни украинских поэтов первой
половины ХІХ в. и народные переделки их. // Авто-
реферат диссертации на соискание ученой степени
кандидата филологических наук. Институт литера-
туры им Т. Г. Шевченко. – Киев, 1956
13. Чижевський Д. Історія української літератури.
/ Від початків до доби реалізму. «Українська вільна
академія наук у США». – Нью-Йорк, 1956
14. Овчаренко И. «Дивлюсь я на небо» // Газета
«Социалистический Донбасс». №153 (2 июля). – До-
нецк, 1956.
15. Рымовъ. «Два слова о литературныхъ вечерахъ
въ Харьков и одно – о Т. Г. Шевченка». // Газета
«Харьковъ» – приложение к «Харьковским губерн-
ским ведомостям», 12 апреля. – Харьковъ, 1861.
16. Викъ (1798-1898). Томъ першый (Выдання
друге, зъ одминамы й додаткамы). «Друкарня Петра
Барського». – Киевъ, 1902.
17. Украінська Муза. Поетична антологія (під ре-
дакцією Олекси Коваленка). – К., 1908.
18. Очерки исторіи украинской литературы ХІХ
столетія Н. И. Петрова. «Въ типографіи Н. и А. Да-
виденко» – Кіевъ, 1884.
19. Овчаренко І. Поет цікавий, талановитий (До
біографії М. Петренка) // Комуніст (м. Слов'янськ).-
1984. – 15 серпня.
20. Овчаренко І. Дав пісню крилату. // Донбас. -
1988. – №4.
21. Овчаренко І. «Основні дати життя і творчості
Михайла Петренка» // Совет – 95(м. Слов'янськ). –
1991/ – 27 мая.
22. Овчаренко І. Літературне Придінців`я (Пись-
менники в нашому краї). «Лебідь». – Слов`яногірськ,
1994.
23. Біографическій словарь бывшихъ питомцевъ
Первой Харьковской гимназіи за истекшее столетіе
съ 1805 по 1905 годъ. — Х., 1905.
24. Овчаренко І. «Перші видавці творів поета». //
Вісті (м. Слов'янськ).- 4 листопада (№122)1997.
25. Овчаренко І. «Криза самосвідомості». // Вісті
(м. Слов'янськ). – 23 липня 1998 р..
26. Овчаренко І. «Петренківське небо Лебедина».
// Газета «Вісті», 10 грудня. – Слов`янськ, 1998.
27. Овчаренко І. «Нові подробиці життя поета-
земляка». // Газета «Вісті», 22 травня (№57). –
Слов`янськ, 1999.
28. Овчаренко І. Муза святих гір. // Святогірськ у
літературі та мистецтві. «Печатный двор». – Сло -
в`янськ, 2003.
29. Овчаренко І. М. Слов`янський сокіл (Михайло
Петренко). // Історичний нарис. Національна Спілка
письменників України. Донбас. – Донецьк, 2004.
30. Овчаренко І. Крізь далеч років (Письменники
в нашому краї). «Печатный двор». – Слов`янськ,
2005.
31. Сайт, присвячений поету-романтику Михайлу
Петренку – htth: // дивлюсь я на небо. com/
32. Форум газети "Поиск" – http://forum.gp.dn.ua/
viewtopic.php?f=36&t=2771&p=53077#p53077
Джерела та література
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166902 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:26:23Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Петренко, О. 2020-03-08T13:41:26Z 2020-03-08T13:41:26Z 2013 Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки / О. Петренко // Краєзнавство. — 2013. — № 2. — С. 232-245. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166902 uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Огляди Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки Article published earlier |
| spellingShingle | Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки Петренко, О. Огляди |
| title | Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки |
| title_full | Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки |
| title_fullStr | Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки |
| title_full_unstemmed | Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки |
| title_short | Слов'янці про слов'янський період життя Михайла Миколайовича Петренка або історія банальної помилки |
| title_sort | слов'янці про слов'янський період життя михайла миколайовича петренка або історія банальної помилки |
| topic | Огляди |
| topic_facet | Огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166902 |
| work_keys_str_mv | AT petrenkoo slovâncíproslovânsʹkiiperíodžittâmihailamikolaiovičapetrenkaaboístoríâbanalʹnoípomilki |