Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.)

У статті у хронологічній послідовності досліджується процес формування Городоцького цвинтаря у м. Львові від заснування у другій половині ХVII ст. до його закриття. Проаналізовано причини виникнення кладовища як одного з перших заміських цвинтарів Львова. Подано короткий аналіз історико-мистецьки...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Краєзнавство
Date:	2013
Main Author:	Харчук, Х.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Subjects:	Вітчизняне пам'якознавство: традиції, досвід, перспективи
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166907
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.) / Х. Харчук // Краєзнавство. — 2013. — № 3. — С. 97-103. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859982467219324928
author	Харчук, Х.
author_facet	Харчук, Х.
citation_txt	Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.) / Х. Харчук // Краєзнавство. — 2013. — № 3. — С. 97-103. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Краєзнавство
description	У статті у хронологічній послідовності досліджується процес формування Городоцького цвинтаря у м. Львові від заснування у другій половині ХVII ст. до його закриття. Проаналізовано причини виникнення кладовища як одного з перших заміських цвинтарів Львова. Подано короткий аналіз історико-мистецьких пам'яток кладовища. Городоцький цвинтар сьогодні є втраченою пам'яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України. В статье в хронологической последовательности исследуется процесс формирования Городокского кладбища в г. Львове от основания во второй половине ХVII в. до его закрытия. Проанализированы причины возникновения кладбища как одного из первых загородных кладбищ Львова. Представлен краткий анализ историко-художественных памятников кладбища. Городокское кладбище это на сегодня несохранившийся памятник историко-мемориального и культурного наследия западного региона Украины. The article in the chronological sequence examines the formation Horodotsky cemetery in Lviv from the foundation in the second half of the seventeenth century. to close it. The reasons of the cemetery as one of the first suburban cemeteries of the city. A brief analysis of historical and artistic monuments of the cemetery. Horodotsky cemetery today have unsaved memorial memorial and cultural heritage of Western Ukraine.
first_indexed	2025-12-07T16:27:03Z
format	Article
fulltext	96 Вітчизняне пам’якознавство: традиції, досвід, перспективи Наприкінці ХІХ ст., 11 грудня 1783 р. у ві- денській Надвірній канцелярії вийшов декрет, який підписав австрійський імператор Йосиф ІІ. Згідно цього указу магістрати всіх австрійських провінцій, у томі числі й Галичини, повинні були ліквідувати всі цвинтарі при храмах та про- тягом чотирьох тижнів виділити за містом спе- ціальні ділянки для нових цвинтарів. Цей дек- рет 22 січня 1784 р. опублікувало Галицьке Намісництво, однак через чотири тижні у Львові ніяких заміських цвинтарів не почали влашто- вувати, а померлих і надалі ховали навколо свя- тинь. Тоді, 9 вересня 1784 р., був підписаний другий імператорський декрет, згідно з яким для порушників встановили відповідні покарання. Незважаючи на це, справа влаштування замісь- ких цвинтарів тягнулася у Львові ще кілька років [1]. Зі зростанням міста в кінці ХVIII cт. цвинтарі при храмах стали затісними, тим більше, що права індивідуального поховання домагалися щораз ширші кола суспільства. Висока смерт- ність, викликана доволі частими спалахами епі- демій, також спричинилася до того, що забракло місця для поховань при святинях. З ліквідацією оборонних укріплень у кінці ХVIII – на початку ХІХ століття територія середньовічного Львова почала розширюватися в усіх напрямках. Ко- лишні передмістя злилися з містом, утворюючи площу, яка становила 31,9 квадратних кіломет- рів. Місто поділили на п’ять дільниць: І – Га- лицьку, ІІ – Краківську, ІІІ – Жовківську, IV – Личаківську, V – Середмістя. Тоді згідно рішень маґістрату м. Львова виникли перші позаміські цвинтарі. Для нових поховань маґістрат виділив нові площі – відповідно для кожної дільниці міста. Галицька дільниця отримала Стрийський цвинтар, початково розташований в околицях теперішнього головного входу у Стрийський парк від вул. І. Франка. Краківська – мала ховати померлих на Городоцькому цвинтарі, у верхній частині теперішньої вул. Ю. Федьковича. Жов- ківській дільниці виділено цвинтар на Підзамчі, названий „Папарівкою» – від прізвища колиш- нього власника цих ґрунтів. Личаківська діль- ниця і Середмістя отримали для поховань площу за церквою Святих Петра і Павла, де ще у XVI ст. знаходився моровий цвинтар, названий пізніше Личаківським. На думку історика Владислава Цесельського, Городоцький цвинтар був закладений 1682 р. [2] під час зборів війська польського короля Яна ІІІ на допомогу обложеного турками Відня у 1683 ро - ку. Для цього на південно-західній околиці, за містом, на полях Білогорщі, було призначено ґрунт площею шести польських морґів (53 ари), на якому королівські війська стояли табором та формували свої загони для походу. Тут відбува- лися військові паради так званого Рицарського кола до останніх днів Речі Посполитої [3]. Згідно з актовими книгами костелу Святої Анни, тут також почали ховати померлих жовнірів через брак місця на цвинтарі при костелі. На місці цього військового поховання на полях Біло- горщі, на ґрунтовій ділянці наближеній за фор- мою до правильного чотирикутника (район су- часної верхньої частини вул. Городоцької, біля вул. С. Смаль-Стоцького) почав формуватися Го- родоцький цвинтар. Згодом сюди вивозили хо- вати незаможних людей [4]. На цвинтар вела так звана дорога Цвинтарна [5] (пізніше вул. Цвин- тарна), що йшла на захід від пл. Юра. Назва 97 УДК 94:726.8.03](477.83-25) Христина Харчук ( м. Львів) Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.) У статті у хронологічній послідовності досліджується процес формування Городоцького цвинтаря у м. Львові від заснування у другій половині ХVII ст. до його закриття. Проаналізовано причини виникнення кладовища як одного з перших заміських цвинтарів Львова. Подано короткий аналіз історико-мистецьких пам’яток кладовища. Городоцький цвинтар сьогодні є втраченою пам’яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України. Ключові слова: заміський цвинтар, некрополь, поховання, історико-меморіальна спадщина, пам’ятка історії. цвинтаря, очевидно, походила від того, що він був розташований при дорозі, яка вела до міста Городка під Львовом. 1 липня 1751 р. на полях Білогорщі львівські отці домініканці через брак місця у своєму кос- телі, який тоді відновлювали, інсценізували пишну коронацію Чудотворної ікони Божої Ма- тері [6]. Акт коронації відбувся з особливою уро- чистістю при участі львівського військового гар- нізону під керуванням галицького хорунжого Яна Шумлянського. Згодом, на місці урочистої події домінікани вирішили поставити пам’ятну колону і 29 травня 1756 р. звернулися за дозво- лом до львівського магістрату [7]. Пам’ятну ко- лону домінікани звели дуже швидко. В основі колони був чотиригранний кам’яний постамент, висотою 12 метрів, шириною – 2,52 метра з трьома сходинками. На ньому стояла триярусна піраміда з нішами у формі таблиць, на яких роз- міщалися образи святих: Матері Божої, Святого Юзефа, Святого Алоїза, Святого Луки Євангелі- ста, Святого Якова, Святого Вінцента і Святого Домініка. Під ними знаходилися родинні герби Потоцьких та Мнішків. Колона вінчалася позо- лоченим верхом, на якому поміщалася бляшана позолочена корона, а з неї виблискувала на всі сторони шестипроменева золотиста зірка [8]. На колоні був пам’ятний напис, що вона була вис- тавлена в основному на кошти меценатки, фун- даторки декількох костелів, Людвіки з Мнішків Потоцької (*1712 – †1768), жінки краківського каштеляна і гетьмана коронного Юзефа Потоць- кого [9]. Ще один напис на мармуровій таблиці свідчив про те, що у 1837 р. її відновив львівсь- кий міщанин Станіслав Бернацький [10]. З часу цієї реставрації у додатку до «Львівської газети» (dodatek do «Gazety Lwowskiej») збереглися згадки безіменного автора з 1851 року. Він писав, що при відновленні колони допущено ряд грубих помилок. Зокрема, на головному боці ко- лони було написано, що коронація Матері Божої відбулася у 1753 р., а з протилежного зазначено, що колону поставлено у 1750 році. Довкола цієї пам’ятної колони, після корона- ції образу Матері Божої у 1751 р., згідно твер- дження Владислава Цесельського, почав роз- ростатися Городоцький цвинтар [11]. Історик Францішек Яворський висловив іншу думку щодо появи цвинтаря. Він вважав, що цвинтар на полях Білогорщі заснував австрійський уряд після декретів 1784 р. імператора Йосифа ІІ сто- совно захоронень у містах, оскільки, раніших поховань тут не було. Доказом цього, на думку історика, є той факт, що на всіх планах Львова з другої половини XVIII ст. в цьому місці немає сліду цвинтаря, а колона Матері Божої стоїть са- мотньо, без жодного цвинтарного оточення [12]. Яворський піддавав також сумніву твердження Цесельського стосовно поховань, зафіксованих у актах костелу Святої Анни, які пропали безслідно. Натомість він стверджував, що біля костелу Святої Анни був раніше невеликий цвинтарик для другої дільниці міста з боку вул. Янівської (тепер вул. Т. Шевченка), на якому ховали прихожан. Львів’яни, які у той час при- викли до думки, що будуть поховані на освяче- ній землі біля святинь, вважали заміські цвин- тарі профанацією для маєстату смерті. Для того, щоб змінити упереджену громадську думку і представити людям користь з поховань за міс- том з погляду санітарно-гігієнічних міркувань, потрібно було не лише імператорських розпо- ряджень та агітації, але й тривалого часу до адаптації з цими нововведеннями. Потрібно зазначити також, що у табулярних міських книгах австрійського періоду заното- вано право власності ґміни міста Львова на ре- альність кадастру №779, який відповідав ґрун- товій ділянці Городоцького цвинтаря [13]. У актах міського архіву збереглося декілька зга- док з кінця ХVІІІ і початку ХІХ століть, які сто- сувалися Городоцького цвинтаря [14]. У 1851 р., в соту річницю постання колони Матері Божої на полях Білогорщі, конвент домі- ніканців востаннє повторив урочистості корона- ції. Про це писала тоді «Львівська газета» («Ga- zeta Lwowska») [15]. В першій чверті ХХ ст. пам’ятна колона ще існувала. Про неї згадував у статті Богдан Януш, який констатував, що ко- лона Матері Божої, завершена угорі золотистою шестираменною зіркою, незважаючи на обдер- тий вигляд (оббитий місцями тиньк до червоної цегли та відсутність ікон у нішах) зберегла свої рококові форми відносно непогано і була єди- ною пам’яткою цього стилю у Львові [16]. Саме тому львівські консерватори пам’яток намага- лися зберегти її. Регулярні поховання на Городоцькому цвин- тарі, згідно записів цвинтарних книг, тривали до 1 вересня 1875 року [17]. На день офіційного за- криття кладовища (1 вересня 1875 р.) там на- лічувалося ще 300 надгробків [18]. За оголо- 3’2013Христина Харчук 98 К Р А Є З Н А В С Т В О шенням від 18 вересня 1876 р. магістрат зібрав цих власників гробівців і звернувся з проханням перенести їх на інші львівські цвинтарі коштом міста в термін до 1 вересня 1880 року [19]. В 1880 р. з Городоцького цвинтаря урочисто пе- репоховано і з великими почестями перенесено в гробівець Львівської капітули на Личаків- ському цвинтарі труни українських греко-като- лицьких митрополитів – Григорія Яхимовича (†23.04.1863) та Спиридона Литвиновича (†4.06.1869). Могили їхнього попередника Мит- рополита Галицького та Архієпископа Львів- ського, єпископа Кам’янецького, предстоятеля Української Греко-Католицької церкви Антона Ангеловича (†8. 08.1814), незважаючи на до- кладні пошуки останків, не було знайдено на те- риторії Городоцького цвинтаря [20]. Відомо лише, що єпископ помер від скарлатини, яка у ХІХ ст. була важкою інфекційною та невиліков- ною хворобою [21]. І, можливо, як припускав Ф. Яворський, єпископ Ангелович був похований у безіменній могилі, від якої не залишилося сліду. З літературних джерел відомо, що на Городоць- кому цвинтарі греко-католицькі митрополити були поховані посередині кладовища, а їх могили прикрашав необароковий пам’ятник, завершений короною і зіркою [22]. Похоронний кортеж пере- поховання українських митрополитів на Лича- ківський цвинтар, на чолі якого йшли митропо- лит Юзеф Сембратович і єпископ Сильвестр Сембратович, вражав пишністю. За митрополи- тами йшли учні руської академії, вбрані у пурпу- рові шати, які несли металеву труну з останками митрополита Григорія Яхимовича, накриту він- ками. Далі йшло сім караванів, на яких були труни з останками митрополита Спиридона Лит- виновича, єпископа Івана Бохенського (†1857), отців каноніків Ніцетаса Ізака (†1869), Івана Ло- тоцького (†1866), Мартина Барвінського (†1865), пароха церкви Святого Юра Петра Левицького (†1847). Караван Антона Ангеловича пересувався з порожньою труною, прикритою великими ґір- ляндами і численними стрічками, на яких було написано „Отець Русі» [23]. Окрім, трьох митрополитів та цілої плеяди крилошан церкви Святого Юра, на Городоць- кому цвинтарі були поховані також Андрій Дут- кевич (†1866), ректор руської семінарії та Фер- динанд Кордасевич (†1873), віцеректор цієї семінарії [24]. З духовних осіб на Городоцькому цвинтарі були поховані також ксьондз костелу Святої Анни Турський та парох з міста Кросно у південно-східній Польщі Юзеф Бєльський (†1839). Невідшуканими на зліквідованому Городоць- кому цвинтарі залишилися могили сестер Сакре Кер. Серед них були монахині, які померли да- леко від своєї батьківщини, зокрема, на цвин- тарі, були поховані німкені: Клара Фреда, Віль- гельміна Граділлек, Луїза Ґрубер, Луїза Турк; французки: Леона Летрідарт, Евеліна Безірс, Марія Понцет та англійка Дженні Ґеорґес [25]. Незважаючи на те, що львівські шляхтичі за- хоронювали своїх померлих, здебільшого, в кап- лицях або гробівцях на територіях своїх родо- вих маєтків, на Городоцькому цвинтарі були також деякі їхні поховання. Тут, зокрема, були поховані: Валентин Чацький (†1838), Фелікс Пеґловський, Цецилія з Фредрів Яблоновська (†1847) сестра Олександра Фредри, Текля з Шептицьких Кунашевська, Софія з Яблонов- ських Фредро (бабка митрополита Андрія Шеп- тицького), Северина з Фредрів Скшинська (†1855), Кароль та Антоній Дідушицькі, Кароль Яблоновський (†1841) та інші [26]. Майже всі вони згодом були перенесені на інші місця по- ховань, деякі навіть за межі Львова. Зокрема, Цецилія з Фредрів Яблоновська, була перепохо- вана у крипті під старим костелом у Кросценку (нині Жешівське воєводство, Польща). 17 травня 1908 р., президент Львова Стані- слав Цюхцінський повторно подав урядовий список решти гробівців Городоцького цвинтаря для того, щоб родини померлих перенесли гро- бівці своїх предків на інші цвинтарі протягом року [27]. В іншому випадку місто знімало з себе відповідальність за подальше їх існування. Хо- лодне мовчання родин померлих було відпо- віддю на постанову магістрату. На засіданні міської ради 27 травня 1908 р. ухвалено видати опис цвинтаря. Його виконав Францішек Явор - ський у статті „Городоцький цвинтар» (1908 р.), яка увійшла до тому «Львівської бібліотеки» („Biblioteki Lwowskiej»), виданій у книгарні Ґуб- риновича і Шмідта товариством шанувальників минулого Львова [28]. У 1908 р. на цвинтарі на- лічувалося біля 70 надгробків, на той час існу- вала також книга реєстрації поховань з кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть, яка була єдиним джерелом для виявлення прізвищ похованих осіб, а також відомістю про перенесені могили після закриття кладовища [29]. Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.) 99 Найстарші приватні пам’ятники Городоць- кого цвинтаря згідно описів Владислава Це- сельського та Францішка Яворського належали Францішку Герману (†1792 р.), цехмайстру мильного цеху, Антонію Крістеллі (†1792 р.), фіскальному ад’юнкту та Василію Мацєвичу (†1799 р.), касиру міської економії [30]. З опису цвинтаря, виконаного Яворським, відомо, що на- дгробок Германа мав вигляд лежачої кам’яної плити з епітафійним написом. На початку ХІХ ст. на цвинтарі ховали переважно німецьку бюрократію, і тому Яворський писав, що цвин- тар тоді мав вигляд провінційного німецького «friedhofu», на якому у 1830-1840-х роках часто зустрічалися характерні для перехідного періоду від класицизму до романтизму, надгробки у стилі бідермаєру. Польські надгробки зустріча- лися у той час рідко. На цвинтарі знаходилися могили відомих львівських родин: Кріммерів – від 1843 до 1873 років, Броєрів – з 1817 і 1819 років, Ундерків, Волінських, Дістлів та інших, які пізніше були перенесені, переважно їхніми родинами, на Ли- чаківський цвинтар. До цікавих пам’яток відно- силися надгробки Матвія Квізали (†1800 р.), Ма- ріанни Шванн (†1805 р.), Фелікса Петринського (†1819), Петера Даре та Клари Ґаттін (†1820), пивовара Йоганна Прохаски (†1821), родини Шафстендера (†1823 р.), австрійського барона, таємного радника і президента львівського крайового суду Ґеорґа Ехснера (†1829 р.), Рай- нера Юзефа фон Клепсе (†1835), польського па- тріота, борця за відродження Польщі Євгенія Улатовського (†1836 р.), Йоганна Нікітша (†1837 р.), Томаша Ґлінського (†1854), Вітольда Мала- ховського (†1865) та інших [31]. До особливо цінних скульптурних надгробків відносилися пам’ятники професора медицини Львівського університету, Яна Махана (†1809 р.) та його дочки Юзефи Махан (†1815 р.). Надгробок Яна Махана був перенесений у 1880-х роках на Янів- ський цвинтар, де його можна тепер побачити. Він збережений донині у доброму стані. Неподалік від поховання Яна Махана на Го- родоцькому цвинтарі був похований професор, а в 1825 р. перший ректор Львівського універ- ситету, німець за походженням з Баденського князівства, Юзеф Маус (†11.10.1856). Він був похований біля могили своєї дружини Марії (†10.07.1831) та дочки Джоанни (†1856), яка ви- йшла заміж за графа Петра Бруніцького, та дру- гої дочки Алоїзи (†1844) [32]. Юзеф Маус при- їхав до Львова просто з імператорського двору, де був учителем тодішнього наступника трону Австрії архікнязя Фердинанда. Родина Мауса, окрім Алоїзи, була перепохована до каплиці його зятя, графа Петра Бруніцького, яка розташована і збережена дотепер на 71-му полі Личаківського цвинтаря [33]. До оригінальних сепулькральних пам’яток Городоцького цвинтаря відносився мурований гробівець, який знаходився на його початку з правого боку. На цьому на одній з таблиць був вирізьблений з каменю візерунок хустки Святої Вероніки з польським написом. Як припускав Францішек Яворський, це була одна зі станцій Мук Христових, яка у давньому Львові прохо- дила від ратуші до костелу Святого Хреста на Янівській дорозі [34]. Три наступні таблиці були не збережені, а четверта з рококовим обраму- ванням мала напис, який свідчив про те, що це був гробівець Маріанни Шванн (†1804), дочки львівського пивовара. Вірогідно, що родина по- мерлої з пієтизмом відносилася до давньої, не- існуючої на той час, дороги Мук Хрестових, і водночас, бажаючи оздобити гробівець своєї дочки, вмурувала таблиці з її станцій. У 1874 р. на цвинтарі зведено останній кам’яний надгробок, під яким були поховані ос- танки Клари Ґраф, відомої на той час співачки німецького театру [35]. Її чоловік, Фердинанд Ґраф, капітан з 51 піхотного полку, який помер 31 серпня 1875 р., у переддень закриття кладо- вища, велів поховати себе біля коханої дружини. Він був останнім з похованих осіб на Городоць- кому цвинтарі. З досліджень пам’яток Городоцького цвин- таря Владислава Цесельського відомо, що на ньому, як і на Личаківському, зустрічалися зразки первісних для Львова скульптурних фігур плачок та жалібниць, датованих кінцем ХVІІІ – початком ХІХ століття. Жіночі фігури представляли біль, жаль або смуток і нагаду- вали класицистичні твори Антона та Йоганна Шімзерів з Личаківського цвинтаря. Літера- турні джерела засвідчують, що надгробок Яна Дістля (†1866), виконаний скульптором Павлом Евтельє, представляв генія смерті і жіночу по- стать під хрестом; надгробок Йоганна Нікітша був прикрашений постаттю засмученої жінки з дитям на руках при постаменті з урною [36]. Надгробний пам’ятник Юзефи Махан, дочки 3’2013Христина Харчук 100 К Р А Є З Н А В С Т В О професора медицини Яна Махана прикрашала статуя жінки на колінах, поставлена на висо- кому постаменті [37]. Скульптура вирізнялася з поміж інших на цвинтарі. Торс її був похиле- ний, голова піднесена, руки затиснені і опущені до колін. Вираз обличчя жінки був шляхетний та натуральний, статуя уособлювала біль, а дві інші фігури, поміщені на надгробній плиті, сим- волізували жаль і смуток та доповнювали фі- гурну композицію пам’ятника. Всі фігури були одягнені у стародавні шати. Оригінальна жіноча постать була поміщена на постаменті надгробка Томаша Ґлінського. Вона обіймала урну, а у руках тримала вінок з квітів. Подібні фігури плакальниць прикрашали також надгробки Рай- нера фон Клепсе, Євгенія Улатовського та Йо- ганна Нікітша. На початку ХХ ст. історик та реставратор Францішек Яворський пропонував перетворити Городоцький цвинтар на публічний парк і, таким чином, зберегти колону та уцілілі рештки давніх надгробків [38]. Ця ідея цілком не була б профа- нацією для неуцілілого цвинтаря, оскільки, на думку історика, публічний парк слугував би тоді благословенням для живих, виразом пієтизму для запущених та не збережених могил. На жаль, до його порад тоді не прислухалися. Неза- довго до Першої світової війни був створений проект перебудови збережених решток цвинтаря (в тому числі й уцілілої колони) на невеликий відпочинковий парк для мешканців цієї околиці Львова [39]. Такі відпочинково-меморіальні парки-некрополі з давніми сепулькральними пам’ятками, на той час були поширеними в Єв- ропі. 28 грудня 1908 р. професор Владислав Аб- рагам склав звіт про нищення пам’яток на Горо- доцькому цвинтарі і надіслав його до центральної комісії пам’яток історії та мистец- тва у Відні [40]. У звіті професор Абрагам про- понував на території неіснуючого Городоцького цвинтаря закласти відпочинковий парк. Цен- тральна комісія у Відні підтримала цю ідею у листі до В. Абрагама від 18 січня 1909 р. 27 квітня 1909 р. професор звертається до президії магістрату м. Львова з цим питанням. 28 січня 1909 р. на замовлення магістрату виконано си- туаційний план цвинтаря, який тоді займав площу близько трьох моргів. 12 лютого 1909 р. В. Абрагам виконав проект відпочинково-мемо- ріального парку на місці Городоцького цвинтаря, який мав стати справжньою оздобою міста [41]. За проектом парк мав мати вільне планування. Деякі уцілілі надгробки мали залишитися на цвинтарі, знищені надгробки заплановано ро- зібрати, закласти паркові доріжки та розмістити лавки. Колона Матері Божої мала реставрува- тися і залишитися на своєму місці на території нового парку. Однак до реалізації проекту не дійшло, хоч проект парку з підписом автора Вла- дислава Абрагама зберігся. На початку ХХ ст. запущений Городоцький цвинтар поступово занепадав. На захист старого цвинтаря виступала газета „Kurjer Lwowski». В номері від 13 липня 1916 р. газета повідом- ляла, в якому жалюгідному стані він знахо- диться. „Сьогодні, – писав „Kurjer Lwowski», – частина цвинтаря вже заростає сосною, молодь гуляє, спустошуючи його… Колона Матері Божої, колись – колос у рококовому стилі, сьо- годні повністю обдерта”. У вересні цього ж року Станіслав Рахвал писав, що огорожу цвинтаря місцеві люди використали на опалення помеш- кань, злодії повиносили коштовніший метал, на колишніх могилах влаштований базар [42]. Не випадково львівський історик Ф. Яворський писав, „що найгіршими на Городоцькому цвин- тарі були живі люди” [43]. У 1920-х роках існував проект перенесення і встановлення пам’ятної колони біля палацу ар- хієпископа під Високим замком [44]. Однак львівські консерватори пам’яток архітектури з Ґрона консерваторів Східної Галичини (Grono konserwatorów Galicji Wschodniej) негативно по- ставилися до цієї ідеї магістрату. На їх думку, пам’ятку не можна було переносити з одного місця на інше, тим більше, що вона встановлена з певною метою і протягом довгих років слу- жила символом і осередком Городоцького цвин- таря [45]. Паралельно з проектом перенесення пам’ят- ної колони львівські консерватори пам’яток, турбуючись долею давніх надгробків Горо- доцького, Жовківського та Стрийського цвин- тарів, запропонували магістрату перевезти їх на Личаківський цвинтар. Перевезені пам’ятки ін- женер Ігнацій Дрекслер планував розмістити під огороджуючим муром з внутрішньої сто- рони Личаківського цвинтаря, вздовж вул. Свя- того Петра (тепер – вул. І. Мечнікова). З цією метою необхідно було добудувати критий пор- тик, що мав йти вздовж муру, який огороджу- вав кладовище. Це дозволило б створити єди- Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.) 101 1. Jaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie /Franciszek Jaworski. – Lwów: nakl. T-wa miłośni- ków przeszłości Lwowa, 1908. – S. 17-18. 2. Ciesielski W. Pomnikowe rysy z cmentarzy lwowskich / Władysław Z. Ciesielski – Lwów: nakładem Edwarda Kreutza, 1890. – S. 15. 3. Jaworski F. Cmentarz Gródecki… – S. 10. 4. Ciesielski W. Pomnikowe rysy… – S. 15. 5. Schneider A. Przewodnik po mieście Lwowie / Antoni Schnaider. – Wydanie drugie z planem miasta. – Lwów, 1875. – S. 35. 6. Ciesielski W. Pomnikowe rysy… – S. 15. 7. Rachwał S. Cmentarz Gródecki / Stanisław Rac- hwał // Kurier Lwowski. – Lwów, 22 września 1916. – № 475. – S. 4. 8. Ciesielski W. Pomnikowe rysy… – S. 76. 9. Jaworski F. Cmentarz Gródecki… – S. 16. 10. Ibidem. 11. Ciesielski W. Pomnikowe rysy… – S. 15. 12. Jaworski F. Cmentarz Gródecki… – S. 17. 13. Ibidem. – S. 9. 14. Ibidem. 15. Dodatek tygodniowy do Gazety Lwowskiej. – Lwów, 1851. – № 30 i 31. 16. Janusz B. Zniszczone cmentarze Lwowskie / B. Janusz // Wiadomości konserwatorskie. – Lwów, 1925. – № 5-6. – S. 150-151. 17. Ciesielski W. Pomnikowe rysy… – S. 15. 18. Jaworski F. Cmentarz Gródecki... – S. 20. 19. Rachwał S. Cmentarz Gródecki… – S. 4. 20. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові / Іван Крип’якевич / Авт. Передм. Я. Д. Ісаєвич; Упоряд., текстолог., опрац. і приміт. Б. З. Якимо- вича; Упоряд іл. матеріалу Р. І. Крип’якевича; Худож. В. М. Павлик. – Львів: Каменяр, 1991. – 167 с.: іл. – С. 131. ний у своєму роді цвинтарний лапідаріум, який би додав атракційності прекрасному Лича- ківському цвинтарю, збагативши його стіль- кома великими вартісними пам’ятками [46]. У 1925 р. консерватор пам’яток Богдан Януш писав у „Wiadomościach Konserwatorskich”: „Мусимо його (Личаківський цвинтар – прим. автора) збагатити стількома цінними пам’ят- ками, щоб завжди був занадто дорогий, щоб ко- лись ніхто не наважився так з ним поступати, як з тими трьома (тобто Папарівкою, Городоць- ким та Стрийським цвинтарями), знищеними вже назавжди” [47]. Прикро, але і ця ідея також залишилася нереалізованою. У 1908 р. на фрагменті Городоцького цвин- таря зі сходу при колишній вул. Кентшинського, 30 і 32 (тепер при вул. Федьковича, 30 міститься Будинок Фізичної культури залізничників) по- став за проектом архітектора Юзефа Пйонтков- ського будинок польського спортивного това- риства «Сокіл-2». У той же час з другого боку цвинтаря – з заходу почав розбудовуватися та займати його колишню територію заклад неви- ліковно хворих Антонія та Вікторії Білінських, найдавніший з будинків якого постав ще у 1890 – 1897 роках за проектом Юліуша Ґохберґера. Після Першої світової війни територія Горо- доцького цвинтаря почала поступово забудову- ватись сучасними будівлями. В 1932-1936 роках за проектом архітектора Ромуальда Мюллера був побудований Палац залізничників (тепер Бу- динок науки і техніки Львівської залізниці) при вул. Федьковича 54/56. Сквер перед головним фасадом цього будинку постав на фрагменті Го- родоцького цвинтаря, остаточно зліквідованого після Другої світової війни. Вільною від забу- дови залишилася лише невелика ділянка, що співпадає з цим сквериком та частина пл. Лип- невої, там де тепер міститься Привокзальний базар. Городоцький цвинтар – один з перших замі- ських цвинтарів Львова, який виник у кінці ХVІІІ ст. внаслідок прогресивних реформ Йо- сифа ІІ та завдяки розширенню міста отримав статус міського і став одним з перших офіційних кладовищ у Львові, на якому хоронили людей згідно загальноприйнятих європейських тради- цій того часу. Прикро, що досі цвинтар, на якому були колись поховані галицькі митрополити Григорій Яхимович, Спиридон Литвинович та Антон Ангелович та інші видатні особи, досі не позначений хоч би пам’ятним знаком, який за- свідчував би існування давнього Городоцького цвинтаря. З огляду на значну історико-меморі- альну та культурну цінність кладовища, варто було б відзначити колишню його територію, ос- кільки вона відома, пам’ятною каплицею, або хоча б пам’ятним хрестом. 3’2013Христина Харчук 102 К Р А Є З Н А В С Т В О Джерела та література Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.) 103 21. Jaworski F. Cmentarz Gródecki… – S. 32. 22. Ilustrowany przewodnik po Lwowie i po- wszechnej wystawie krajowej. – Lwów: wyd. przez Towarzytstwo dla rozwoju i upiększenia miasta, 1894. – 200 s.: il. – S. 152. 23. Jaworski F. Cmentarz Gródecki... – S. 33. 24. Ibidem. 25. Ibidem. 26. Ibidem. – S. 34. 27. Rachwał S. Cmentarz Gródecki… – S. 4. 28. Jaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie /Franciszek Jaworski. – Lwów: nakl. T-wa miłośni- ków przeszłości Lwowa, 1908. – 62 s.: il. 29. Ibidem. – S. 20. 30. Ciesielski W. Pomnikowe rysy … – S. 76; Ja- worski F. Cmentarz Gródecki … – S. 20. 31. Jaworski F. Cmentarz Gródecki… – S. 21-26, 29. 32. Ibidem. – S. 38. 33. Записи цвинтарного поля №71на Личаків- ському цвинтарі // Державний архів Львівської об- ласті, ф. Р 3152, оп. 1, спр. 46, арк. 8. 34. Jaworski F. Cmentarz Gródecki… – S. 39. 35. Ibidem. 36. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ... – S. 152. 37. Jaworski F. Cmentarz Gródecki... – S. 54. 38. Janusz B. Zniszczone cmentarze… – S. 152. 39. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwo- wie / Dr. M. Orłowicz – Wydanie drugie rozszerzone. – Lwów–Warszawa: Książnica-Atłas, 1925. – 273 s.: il. – S. 154. 40. Заява, кошторис та плани консерватора Львівському магістрату у справі збереження архі- тектурних пам’яток Городоцького кладовища // Центральний державний історичний архів України у м. Львові, ф. 52 [Магістрат м. Львова, роки.], оп.1, спр. 37, арк. 1-8. 41. Там само, арк. 8. 42. Rachwał S. Cmentarz Gródecki… – S. 4. 43. Jaworski F. Cmentarz Gródecki... – S. 7. 44. Janusz B. Zniszczone cmentarze… – S. 151- 152. 45. Ibidem. – S. 152. 46. Ibidem. – S. 152 – 153. 47. Ibidem. Христина Харчук ФОРМИРОВАНИЕ ГОРОДОКСКОГО КЛАДБИЩА ВО ЛЬВОВЕ (вторая половина ХVII – конец ХІХ в.) В статье в хронологической последовательности исследуется процесс формирования Городокского клад- бища в г. Львове от основания во второй половине ХVII в. до его закрытия. Проанализированы причины воз- никновения кладбища как одного из первых загородных кладбищ Львова. Представлен краткий анализ ис- торико-художественных памятников кладбища. Городокское кладбище это на сегодня несохранившийся памятник историко-мемориального и культурного наследия западного региона Украины. Ключевые слова: загородное кладбище, некрополь, захоронение, историко-мемориальное наследие, па- мятник истории. Khristina Kharchuk FORMATION HORODOTSKY CEMETERY IN LVIV (second half of XVII – the end of the nineteenth century). The article in the chronological sequence examines the formation Horodotsky cemetery in Lviv from the foun- dation in the second half of the seventeenth century. to close it. The reasons of the cemetery as one of the first su- burban cemeteries of the city. A brief analysis of historical and artistic monuments of the cemetery. Horodotsky ce- metery today have unsaved memorial memorial and cultural heritage of Western Ukraine. Key words: suburban cemetery, burial, historical and heritage memorial, a monument of history.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166907
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-5250
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:27:03Z
publishDate	2013
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Харчук, Х. 2020-03-10T15:06:12Z 2020-03-10T15:06:12Z 2013 Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.) / Х. Харчук // Краєзнавство. — 2013. — № 3. — С. 97-103. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166907 94:726.8.03](477.83-25) У статті у хронологічній послідовності досліджується процес формування Городоцького цвинтаря у м. Львові від заснування у другій половині ХVII ст. до його закриття. Проаналізовано причини виникнення кладовища як одного з перших заміських цвинтарів Львова. Подано короткий аналіз історико-мистецьких пам'яток кладовища. Городоцький цвинтар сьогодні є втраченою пам'яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України. В статье в хронологической последовательности исследуется процесс формирования Городокского кладбища в г. Львове от основания во второй половине ХVII в. до его закрытия. Проанализированы причины возникновения кладбища как одного из первых загородных кладбищ Львова. Представлен краткий анализ историко-художественных памятников кладбища. Городокское кладбище это на сегодня несохранившийся памятник историко-мемориального и культурного наследия западного региона Украины. The article in the chronological sequence examines the formation Horodotsky cemetery in Lviv from the foundation in the second half of the seventeenth century. to close it. The reasons of the cemetery as one of the first suburban cemeteries of the city. A brief analysis of historical and artistic monuments of the cemetery. Horodotsky cemetery today have unsaved memorial memorial and cultural heritage of Western Ukraine. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Вітчизняне пам'якознавство: традиції, досвід, перспективи Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.) Формирование Городокского кладбища во Львове (вторая половина ХVII – конец ХІХ в.) Formation Horodotsky cemetery in Lviv (second half of XVII – the end of the nineteenth century). Article published earlier
spellingShingle	Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.) Харчук, Х. Вітчизняне пам'якознавство: традиції, досвід, перспективи
title	Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.)
title_alt	Формирование Городокского кладбища во Львове (вторая половина ХVII – конец ХІХ в.) Formation Horodotsky cemetery in Lviv (second half of XVII – the end of the nineteenth century).
title_full	Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.)
title_fullStr	Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.)
title_full_unstemmed	Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.)
title_short	Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.)
title_sort	формування городоцького цвинтаря у львові (друга половина хvii – кінець хіх ст.)
topic	Вітчизняне пам'якознавство: традиції, досвід, перспективи
topic_facet	Вітчизняне пам'якознавство: традиції, досвід, перспективи
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166907
work_keys_str_mv	AT harčukh formuvannâgorodocʹkogocvintarâulʹvovídrugapolovinahviikínecʹhíhst AT harčukh formirovaniegorodokskogokladbiŝavolʹvovevtoraâpolovinahviikonechíhv AT harčukh formationhorodotskycemeteryinlvivsecondhalfofxviitheendofthenineteenthcentury

Формування Городоцького цвинтаря у Львові (друга половина ХVII – кінець ХІХ ст.)

Institution

Similar Items