Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни

У статті на основі вже відомих фактів та нових архівних матеріалів здійснена спроба висвітлити джерела поповнення та особливості системи підготовки кадрів для регіональних (територіальних) підрозділів НКДБ-НКВС УРСР, а також участь співробітників органів державної безпеки України у вишколі спеціалі...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Authors:	Вронська, Т., Лясковська, С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Series:	Краєзнавство
Subjects:	До 70-річчя початку визволення України від нацистських загарбників
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166909
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни / Т. Вронська, С. Лясковська // Краєзнавство. — 2013. — № 3. — С. 111-123. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166909
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1669092025-02-23T18:25:03Z Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни Система подготовки кадров органов государственной безопасности в годы Великой Отечественной войны System of Staff Training for State Security Bodies in Great Patriotic War Period Вронська, Т. Лясковська, С. До 70-річчя початку визволення України від нацистських загарбників У статті на основі вже відомих фактів та нових архівних матеріалів здійснена спроба висвітлити джерела поповнення та особливості системи підготовки кадрів для регіональних (територіальних) підрозділів НКДБ-НКВС УРСР, а також участь співробітників органів державної безпеки України у вишколі спеціалістів для військової контррозвідки та партизанських формувань (розвідників, радистів, диверсантів та ін. фахівців) у роки Великої Вітчизняної війни. В статье на основе уже известных фактов и новых архивных материалов предпринята попытка осветить источники пополнения и особенности системы подготовки кадров для региональных (территориальных) подразделений НКГБ-НКВД УССР, а также участие сотрудников органов государственной безопасности Украины в подготовке специалистов для военной контрразведки и партизанских формирований (разведчиков, радистов, диверсантов и др. специалистов) в годы Великой Отечественной войны. On the basis of the well- known facts and new archive materials the article represents a new attempt of depicting the sources of staffing and peculiarities of staff training system for regional (territorial) subdivisions of National Committees of State Security and Domestic Affairs in Ukraine. The participation of Ukrainian state security bodies employees in training specialists for military counter intelligence and partisan troops (secret service agents, radiomen, infiltrators and other specialists) has also been revealed in the article. 2013 Article Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни / Т. Вронська, С. Лясковська // Краєзнавство. — 2013. — № 3. — С. 111-123. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166909 355.25[35.08 : 351.862.4] «1941/1954» uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 70-річчя початку визволення України від нацистських загарбників До 70-річчя початку визволення України від нацистських загарбників
spellingShingle	До 70-річчя початку визволення України від нацистських загарбників До 70-річчя початку визволення України від нацистських загарбників Вронська, Т. Лясковська, С. Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни Краєзнавство
description	У статті на основі вже відомих фактів та нових архівних матеріалів здійснена спроба висвітлити джерела поповнення та особливості системи підготовки кадрів для регіональних (територіальних) підрозділів НКДБ-НКВС УРСР, а також участь співробітників органів державної безпеки України у вишколі спеціалістів для військової контррозвідки та партизанських формувань (розвідників, радистів, диверсантів та ін. фахівців) у роки Великої Вітчизняної війни.
format	Article
author	Вронська, Т. Лясковська, С.
author_facet	Вронська, Т. Лясковська, С.
author_sort	Вронська, Т.
title	Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни
title_short	Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни
title_full	Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни
title_fullStr	Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни
title_full_unstemmed	Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни
title_sort	система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки великої вітчизняної війни
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	До 70-річчя початку визволення України від нацистських загарбників
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166909
citation_txt	Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни / Т. Вронська, С. Лясковська // Краєзнавство. — 2013. — № 3. — С. 111-123. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT vronsʹkat sistemapídgotovkikadrívorganívderžavnoíbezpekiurokivelikoívítčiznânoívíjni AT lâskovsʹkas sistemapídgotovkikadrívorganívderžavnoíbezpekiurokivelikoívítčiznânoívíjni AT vronsʹkat sistemapodgotovkikadrovorganovgosudarstvennojbezopasnostivgodyvelikojotečestvennojvojny AT lâskovsʹkas sistemapodgotovkikadrovorganovgosudarstvennojbezopasnostivgodyvelikojotečestvennojvojny AT vronsʹkat systemofstafftrainingforstatesecuritybodiesingreatpatrioticwarperiod AT lâskovsʹkas systemofstafftrainingforstatesecuritybodiesingreatpatrioticwarperiod
first_indexed	2025-11-24T09:21:47Z
last_indexed	2025-11-24T09:21:47Z
_version_	1849663010860171264
fulltext	110 До 70-річчя початку визволення України від нацистських загарбників 111 УДК 355.25[35.08 : 351.862.4] «1941/1954» Тамара Вронська,Світлана Лясковська (м. Київ) Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни У статті на основі вже відомих фактів та нових архівних матеріалів здійснена спроба ви- світлити джерела поповнення та особливості системи підготовки кадрів для регіональних (територіальних) підрозділів НКДБ-НКВС УРСР, а також участь співробітників органів дер- жавної безпеки України у вишколі спеціалістів для військової контррозвідки та партизанських формувань (розвідників, радистів, диверсантів та ін. фахівців) у роки Великої Вітчизняної війни. Ключові слова: радянські спецслужби, органи державної безпеки, розвідка, контррозвідка, пар- тизанський рух, диверсанти, радисти, відомча спеціальна освіта, оперативна підготовка. Обличчя органів державної безпеки, як і здат- ність виконувати покладені на них завдання, завжди визначає кадровий склад – керівний та рядовий. Тому повноцінна історія спецслужб не може бути створена без докладного вивчення основних засад добору кадрів, їх розстановки, ротації та системи професійної підготовки. Необхідність критичного осмислення та ви- користання історичного досвіду підготовки кад- рів актуалізувалася саме сьогодні, коли триває складний процес реформування Служби безпеки України, одним з напрямів якого є підвищення ефективності, оптимізації відомчої освіти, опе- ративної підготовки, виховання особового складу, його якісного поповнення. До вивчення особливостей системи підго- товки кадрів у роки війни вже зверталися окремі науковці. Втім це питання в повному обсязі не досліджувалося. Певною мірою воно висвітлю- валося лише в контексті інших проблем функ- ціонування радянських спецслужб. Не претендуючи наразі на вичерпне висвіт- лення всіх нюансів організації підготовки кадрів органів держбезпеки в означених хронологічних межах через брак аналітичних та узагальнюю- чих документів, більшість з яких мають обме- жений режим доступу в архівах України та Ро- сійської Федерації, автори все ж вдаються до спроби підняти завісу над раніше невідомими подіями, а також – узагальнити відомі факти з цієї проблематики. Сьогодні вже добре відомо, що перші місяці радянсько-німецької війни були найважчими для Радянського Союзу. Тоді в стислі терміни радян - ським і компартійним керівництвом вживалися надзвичайні заходи з мобілізації всіх ресурсів для відбиття агресії. Здійснювалася перебудова діяльності органів державної безпеки, в тому числі і відомчих спеціалізованих навчальних закладів, спрямована на вирішення складних завдань воєнної доби. Головними напрямами роботи радянських спецслужб стали: отримання розвідувальної інформації в інтересах діючої армії; контррозвідувальне забезпечення військ та протидія розвідувально-диверсійній діяльно- сті спецслужб ворога; диверсійна та опера- тивно-бойова робота у тилу ворога; участь у розгортанні партизанського підпільного руху на окупованій території; оперативне забезпечення об’єктів оборонної промисловості та транс- порту тощо. У директиві НКДБ СРСР від 1 липня 1941 р., окрім окреслення завдань органів держбезпеки, зазначалося: «Органи НКДБ, кожен чекіст зокре ма, зобов’язані докласти всіх зусиль для нещадної розправи з ордами німецького фа- шизму… У випадку змушеного відступу частин Червоної Армії співробітники органів НКДБ зобов’язані до останньої хвилини залишатися на своїх бойових постах у містах та селах, борю- чись з ворогом усіма можливими засобами до останньої краплі крові…» [1, с.187-192]. У контексті сформульованих завдань з перших днів війни здійснювалися заходи з реформування існуючих спеціальних органів та створення нових структур, здатних виконувати завдання в умовах воєнного часу, розгорталася робота з мобілізації та пришвидшена підготовка кадрів у вже існуючих та новостворюваних спеціальних навчальних закладах. У тилових районах в екстреному порядку від- бу валася кадрова ротація в регіональних підрозді- лах органів державної безпеки. Місце досвідчених співробітників, які пішли на фронт, зайняли, серед інших, і вчорашні курсанти та слухачі спе- ціальних навчальних закладів. У перші місяці війни, як, власне, й потому, найгостріше проблема з кадрами відчувалася у військовій контррозвідці. Формування та роз- гортання армійських частин, їх передислокація, стрімкий наступ противника, величезні людські втрати, в тому числі і серед контррозвідників; ефективна робота нацистських спецслужб, ви- магали своєчасного влиття кваліфікованих но - вих сил до Особливих відділів Червоної армії. Поповнення цих підрозділів у роки війни від- бувалося за рахунок: – переведення армійських офіцерів і співро- бітників територіальних органів державної без- пеки та внутрішніх справ; – призову кадрових працівників держбез- пеки із т.зв. чекістського резерву; – відрядження осіб, підібраних серед вій- ськових резерву та запасу з попередньою корот- котерміновою підготовкою на спеціально ство- рених курсах та у відповідних навчальних закладах системи НКВС; – направлення кадрів, підготовлених у міжк- райових школах НКВС, які не мали профільної підготовки, а готувалися для роботи в інших під- розділах органів державної безпеки; – мобілізації некваліфікованих осіб, підібра- них з сержантського складу частин регулярної армії; – командирування цивільних партійних та комсомольських функціонерів вищої та серед- ньої ланки. Як зазначалося вище, одним із джерел попов- нення військової контррозвідки були старі кадри – «колишні чекісти», котрі за тих чи інших обста- вин перебували у запасі чи відставці. 22 вересня 1941 р. НКВС СРСР своєю директивою розтлу- мачив регіональним підрозділам, у який спосіб має відбуватися відновлення на службі з по- дальшим направленням до особливих відділів діючої армії ветеранів контррозвідки та комісо- ваних за станом здоров’я. За десять днів – 2 жовтня заступник наркома внутрішніх справ СРСР Б.Обручников зобов’язав своїх підлеглих встановити суворий облік всіх співробітників військової контррозвідки, які перебували у гос- піталях на лікуванні, усіляко домагаючись до них особливого ставлення медперсоналу для швидшого їх відновлення і повернення на фронт [2, с.126, 161-162]. Не обмежившись і цими, досить жорсткими, але виправданими в умовах війни, методами контролю, керівництво наркомату внутрішніх справ 12 грудня 1941 р. вирішило здійснити ревізію своїх штатних і позаштатних кадрів оперативних та неоперативних підрозділів, аби якомога швидше поповнити лави особливих відділів Червоної армії кадрами контррозвід- ників. На вищі посади мобілізовували відкли- каних з запасу – колишніх співробітників ОДПУ-НКВС, на нижчі – нештатних, які мали хоч якесь уяв лення про оперативну роботу. Аби здійснити пришвидшену підготовку підібраних кандидатів проводилася двомісячна підготовка (стажування) силами досвідчених оперативни- ків (без відриву їх від «виробництва») та викла- дачами міжкрайових шкіл НКВС. Для набуття оперативної практики майбутні контррозвід- ники прикріплялися до Особливих відділів [2, с.415-416]. Використовувалися й інші джерела комплек- тування Особливих відділів: висування молод- ших командирів, іноді – рядових; призов із за- пасу; залучення політпрацівників Червоної армії; цивільних з числа партфункціонерів та комсомольців прифронтових районів. Так, при- міром, в перші дні війни просто з посади пер- шого секретаря Запорізького міському комсо- молу до лав контррозвідників однієї з військових 3’2013Тамара Вронська, Світлана Лясковська 112 К Р А Є З Н А В С Т В О Згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 20 липня 1941 р. НКДБ та НКВС були злиті в одне ві- домство – Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР. Тоді ж було утворено і НКВС УРСР. Постановою ДКО СРСР від 17 липня 1941 р. органи військової контррозвідки були виділені з наркомату оборони і пере- творені на Особливі відділи, підпорядковані НКВС СРСР. У серпні 1941 р. організовано 4-ті відділи НКВС, які стали основним інструментом таємної війни з окупантами. На ці підрозділи покладалося створення ви- нищувальних батальйонів, диверсійних груп, партизанських формувань, керівництва їх оперативно-бойо- вою діяльністю, збирання розвідувальної інформації за лінією фронту, а також підготовка кадрів для роботи в тилу противника. частин діючої армії перейшов Олександр Івано- вич Матвєєв. Він, як і багато інших його бойо- вих побратимів, набував досвіду та відповідних «профільних» знань без попередньої підготовки – у ході бойових дій. Втім, ці заходи не могли сповна задовольнити потреби контррозвідувальних підрозділів Чер- воної армії. Вже в перші дні війни абсолютно очевидним стало те, що більшість співробітни- ків органів держбезпеки не мали належного до- свіду оперативної роботи, були слабко підготов- лені до діяльності у воєнний час. Вони не знали організаційної структури, функцій та тактики дій розвідувальних органів нацистської Німеч- чини, не мали чіткого уявлення про організацію зафронтової роботи, форми та методи розшуку ворожої агентури, здійснення інших котррозві- дувальних заходів. Тому досвід ними набувався в практичній щоденній діяльності. Для задоволення потреб фронту в надзви- чайно важких умовах першого періоду війни у спецшколах практикувалися прискорені випуски курсантів і слухачів, відкривалися нові вузько- профільні курси. Так, у Вищій школі (ВШ) НКВС* у Москві відповідно до наказу НКВС СРСР від 23 липня 1941 р. були організовані двадцятичотириденні курси підготовки опера- тивних працівників для особливих відділів кіль- кістю 850 осіб. Вже 11 серпня 1941 р. курси пе- реходять на тримісячну програму (а трохи згодом – на чотиримісячну. – Авт.) [1, с.399]. Подовження терміну навчання зумовлювалося об’єктивною необхідністю, передусім розгор- танням нових частин і з’єднань. Якщо 29 червня 1941 р. у діючу армію, в розпорядження 3-го Управління Наркомату оборони, були направлені 40 слухачів курсів удосконалення керівного складу Вищої школи НКВС СРСР, а 19 липня – велика група викладачів школи, то у вересні 1941 р. – вже 300 перших випускників курсів ВШ були делеговані для служби в Особливих відділах [3, ф.13, спр.666, арк.349]. У перші місяці війни у Вищій школі функ- ціонували й курси підготовки та перепідготовки (удосконалення) оперативних працівників орга- нів державної безпеки, які готували кадри для розвідувальних органів і прикордонних військ НКДБ з чотиримісячним терміном навчання. Тенденція пришвидшеної підготовки кадрів контррозвідників зберігалася і в жовтні-листо- паді 1941 р.* Всього за роки Великої Вітчизня- ної війни Вища школа НКВС СРСР підготувала для особливих відділів 1943 особи [4]. Прискорена підготовка військових контрроз- відників відбувалося і через мережу інших на- вчальних закладів системи НКВС, зокрема і в Українській РСР. Поповнення для Особливих відділів Червоної армії у перші дні війни шля- хом дострокового випуску дали: Школа удоско- налення оперативного складу УДБ НКВС УРСР (м. Київ) та Українська міжкрайова школа НКДБ СРСР, яка функціонувала у Харкові**. Так, з 220 курсантів дострокового випуску Укра- їнської міжкрайової школи п’ятеро було направ- лено до 3 (контррозвідувального) відділу Чорно- морського воєнного флоту в м. Севастополь, двадцять чотири – до 3 відділу Харківського во- єнного округу [3, ф.84, оп.1, спр.7, арк. 17-17 зв.]. Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни 113 А.І.Матвєєв дослужився до звання генерал-лейтенанта і пішов у відставку вже у 80-ті роки з посади пер- шого заступника начальника Третього управління (військова контррозвідка) КДБ СРСР. //reibert.info/forum/ar- chive/index.php?t-1446.html Історія вищої школи НКВС-НКДБ сягає своїм корінням у 30-ті роки ХХ ст. Спочатку – 4 червня 1930 г. була створена Центральна школа ОДПУ, 14 липня 1934 р. перейменована на Центральну школу ГУДБ НКВС СРСР. 21 березня 1939 р. цей навчальний заклад реорганізований на Вищу школу НКВС СРСР. У зв’язку зі створенням Народного комісаріату державної безпеки і включенням до його складу оперативно-чекістських шкіл відповідно до наказу НКДБ СРСР від 27 березня 1941 р. Вища школа НКВС СРСР перейшла у підпо- рядкування новоствореного наркомату державної безпеки, а з липня 1941 р. після злиття двох наркоматів (внутрішніх справ та державної безпеки) знову стала іменуватися Вищою школою НКВС СРСР. * У листопаді 1941 р. було ухвалене рішення про евакуацію Вищої школи. Втім, невдовзі керівництво НКВС СРСР змінило своє рішення і вже з дороги до нового місця дислокації у м. Горькому в грудні того ж року майно навчального закладу повернули до Москви. Згодом туди ж переїхала і частина викладацького складу. 20 січня 1942 р. робота навчального закладу була відновлена. ** Школа удосконалення оперативного складу створена в столиці України у червні 1940 р. *** Українська міжкрайова школа НКДБ СРСР почала свою роботу у м. Харкові в жовтні 1938 р. після пе- редислокації з столиці України Київської міжкрайової школи ГУДБ НКВС СРСР (створена 10 серпня 1935 р.). Одразу після переїзду школа була перейменована на Міжкрайову школу ГУДБ НКВС СРСР, згодом – 27 листопада 1938 р. – Українську міжкрайову школу ГУДБ НКВС СРСР. У липні 1941 р. відбувся достроковий випуск Харківського кавалерійського училища НКВС* з наступним направленням курсантів до контр- розвідувальних частин Червоної армії. Принагідно слід зазначити, що у лавах вій- ськової контррозвідки в перші дні війни служило чимало майбутніх керівників та викладачів спе- ціального навчального закладу НКВС-НКДБ- МДБ, створеного у Києві навесні 1944 р. Так, начальник Всеукраїнської школи НКВС* (кві- тень 1944 р. – грудень 1950 р.) Ісидор Бітневсь- кий у липні-вересні 1941 р. виконував обов’язки заступника начальника Особливого відділу Пів- ден но-Західного фронту. Борис Фролов, який 10 років (від січня 1951 р.) очолював Школу пере- підготовки керівного та оперативного складу ор- ганів МДБ СРСР в м. Києві, війну зустрів на по- саді старшого оперуповноваженого Особливого відділу НКВС 5-ої стрілецької гвардійської диві- зії Західного фронту, у 1943 р. став старшим оперуповноваженим відділу військової контрроз- відки «СМЕРШ», пізніше – заступником началь- ника однієї з фронтових оперативних груп НКДБ УРСР. У складі Особливого відділу НКВС 29-ї ка- валерійської дивізії боронив рідну землю май- бутній керівник циклу спецдисциплін Київської школи перепідготовки керівного та оперативного складу органів МДБ СРСР (1950-1952 рр.) Ко- стянтин Марченко. Наприкінці війни він вже обіймав посаду начальника відділу контррозвідки «СМЕРШ» 70-ї механізованої дивізії гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. Підготовка кадрів для військової контрроз- відки в умовах швидкого просування противника вглиб радянської території була досить складною справою. Навчання часто-густо переривалося у зв’язку наближенням зони бойових дій до місць постійної дислокації військово-навчальних за- кладів. І тоді курсанти та слухачі терміново залишали аудиторії і у повному складі відправ- лялися на лінію оборони, де вступали у бій з про- тивником. Самі ж спеціалізовані заклади освіти системи державної безпеки оперативно згортали свою роботу й евакуювалися у тилові райони. Звісно, що надзвичайно стислі терміни теоре- тичного та військового вишколу аж ніяк не спри - яли отриманню належної фахової підготовки. Більш якісну професійну освіту змогли отримати ті майбутні контррозвідники, які навчалися на спеціально організованих курсах резерву та під- готовки оперативно-чекістських кадрів для задо- волення потреб органів НКВС-УНКВС, а також для фронтової контррозвідки при відділі кадрів НКВС СРСР, які функціонували у тилових рай- онах СРСР. З 17 грудня 1941 р. у м. Куйбишеві почали працювати 3-місячні курси, розраховані на 500 осіб, котрі комплектувалися із позаштат- них співробітників оперативних та неоперативних підрозділів НКВС СРСР і периферійних органів. У цьому ж російському місті трохи пізніше – 5 травня 1942 р. була організована Куйбишевська міжкрайова школа НКВС, розрахована на 250 слухачів, а 22 травня наказом НКВС СРСР при Особливому відділі НКВС Сибірського військо- вого округу для створення резерву оперативно- чекістських кадрів – курси з терміном навчання 2 місяці [2, с. 462-463; 5, с. 472]. Розширюючи мережу підготовки військових контррозвідників, керівництво НКВС СРСР не забувало й про роботу базових навчальних закла- дів спеціальної освіти. 4 березня 1942 р. союзний наркомат внутрішніх справ ухвалив рішення до- вести загальну чисельність слухачів функціо- нуючих у той час оперативно-чекістських шкіл** з 2000 до 3600 осіб [3, ф. 13, спр.666, арк.349]. 5 березня 1942 р. у Москві була заснована філія Вищої школи НКВС СРСР*** на 500 осіб, серед завдань якої була й підготовка військових 3’2013Тамара Вронська, Світлана Лясковська 114 К Р А Є З Н А В С Т В О * У жовтні 1941 р., коли лінія фронту наблизилась до Харкова, було ухвалене рішення про евакуацію учи- лища вглиб СРСР, спочатку – в Ташкент, а у серпні 1944 р. – до Алма-Ати, де цей навчальний заклад зали- шився й по війні. Йдеться про Всеукраїнську школу НКВС СРСР, створену відповідно до наказу НКВС СРСР № 054 від 24 березня 1944 р. в Києві. * Всеукраїнська школа НКВС 10 жовтня 1946 р. реорганізована на Київську офіцерську школу МВС СРСР, від 28 жовтня 1949 р. перейшла до структури МДБ, не змінюючи з того часу підпорядкування, і стала іменуватися Офіцерською школою МДБ СРСР. 9 жовтня 1950 р. відомчий навчальний заклад реформовано у Школу перепідготовки керівного та оперативного складу органів МДБ СРСР. ** Станом на 4 березня 1942 р. в СРСР функціонували: Вища школа НКВС СРСР, Горьківська міжкрайова, Свердловська, Ташкентська, Ростовська, Хабаровська, Тбіліська та Алма-Атинська школи. *** У червні 1943 р. особовий склад та майно філії були передані Головному управлінню контррозвідки «Смерш» Народного комісаріату оборони СРСР. Всього за час війни спеціальну освіту з подальшим направ- лення до лав Червоної армії та військово-морського флоту там отримали 2417 осіб. контррозвідників. Комплектування цього навчаль - ного закладу здійснювалося, здебільшого, за раху- нок резерву працівників особливого відділу НКВС Московського військового округу. Термін на- вчання становив 4 місяці [5, с.211, 215]. За три дні – 8 березня 1942 р. у столиці відновив свою роботу ще один спеціалізований навчальний заклад, де го- тували контррозвідників для Червоної армії, – Московська міжкрайова школа НКВС СРСР на 300 слухачів. До речі, призначення керувати цією установою отримав капітан держбезпеки Максим Костянтинович Кочегаров, який до того очолював Українську міжкрайову школу НКВС. У квітні 1943 р., після реформування органів військової контррозвідки та перепідпорядку- вання їх Народному комісаріату Оборони (НКО) СРСР і створення «Смерш», питання підго- товки кадрів перейшли до безпосередньої ком- петенції заступника наркома оборони СРСР Ф. Голікова. Військові контррозвідники стали по- вноправними офіцерами Червоної армії, хоча ра- ніше входили до системи НКВС. Й надалі підготовка контррозвідників для дію- чої армії залишалася такою ж короткотерміновою, як і раніше. Пришвидшені темпи пояснювалися передусім гострим браком людей. Додалося й ро- боти контррозвідникам на визволеній території. Для підготовки та перепідготовки оператив- ного складу органів «Смерш» відповідно до на- казу НКО від 15 червня 1943 р. організовувалися чотири постійно діючі школи Головного управ- ління контррозвідки Наркомату оборони СРСР (ГУКР НКО СРСР): 1-ша Московська – на 600 осіб, 2-га Московська – на 200 осіб, Ташкентська – на 300 осіб, Хабаровська – на 250 осіб з термі- ном навчання від 6 до 9 місяців, а також курси з чотиримісячним строком навчання у містах Но- восибірську – на 200 осіб і Свердловську – на 200 осіб [6, с.386-387]. Цільова підготовка військових контррозвід- ників тривала до самого кінця війни. Готуючи поповнення для Особливих відділів регулярної армії, органи державної безпеки від перших днів війни не менш активно долучалися й до підготовки кадрів для організації парти- занського руху та підпілля в тилу противника. У перші дні війни партійні та радянські орга - ни, на які покладалася організація та керівництво партизанською боротьбою, зіштовхнулися з до- сить серйозними труднощами в цій спра ві. Біль- шість їх керівників не мали навіть військової підготовки та щонайменшого уявлен ня про особ- ливості організації роботи у тилу противника. Малоефективними в цій справі виявилися й зусилля військової влади. Давалася взнаки не- узгодженість та розпорошеність організаційних зусиль різних відомств, яким доручалося це над- звичайно важливе та актуальне питання. Більш ефективними були дії формувань (опе- ративно-чекістських груп), організованих Чет- вертими відділами (згодом – управліннями) НКДБ-НКВС. Не заглиблюючись наразі до аналізу організа- ційних прорахунків розгортання партизанського руху, деструктивного суперництва у цій справі між різними відомствами, слід зазначити, що на початковому, найбільш складному етапі війни позначилися прорахунки передвоєнної доби: ігнорування підготовки кадрів диверсантів та розвідників для роботи на випадок окупації*. Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни 115 М.К.Кочегаров (1899 р.н.) прийшов на службу в органи державної безпеки у 1921 р. Профільну «че- кістську» освіту здобував спочатку на «повторних курсах» ДПУ УСРР у Харкові (1924 р.), згодом – у Вищій прикордонній школі ОДПУ в Москві (1930 р.) Упродовж 1930-1936 рр. готував кадри диверсантів-підпіль- ників на випадок війни в одному із спеціальних профільних закладів, дислокованому у Святошино перед- місті Києва. Від вересня 1939 р. до березня 1942 р. – очільник Української міжкрайової школи НКВС СРСР. У жовтні 1942 р. призначений на посаду заступника начальника, згодом – начальника Московської філії Вищої школи НКВС СРСР (м.Москва). З вересня до жовтня 1943 р. очолював 1-у Московську школу Голов- ного управління контррозвідки «СМЕРШ». // Военно-исторический журнал. – № 9. – М.,1991. – С. 46. У травні 1946 р. «Смерш» був ліквідований, а функції контррозвідки знову перейшли до компетенції ор- ганів держбезпеки, зокрема – до 3-го Головного управління МДБ. * Ще з 1925 р. розгортається мережа спецшкіл, що готували командирів партизанських загонів, радистів, підривників (серед випускників - десяток майбутніх командирів уславлених партизанських загонів). П’ять спец- шкіл Українського військового округу підготовили 80 диверсійно-організаторських груп (600 професіоналів), здатних діяти в тилу супротивника. Однак з 1934 р. в СРСР узяла гору доктрина “наступальної війни малою кров’ю на чужій території”, і як наслідок - програму підготовки до війни в тилу поспішно згорнули, знищили навіть навчальні посібники. У 1940 р. ліквідовані профільні навчальні центри. Матеріали, які використовува- лися у підготовці командних кадрів для боротьби в тилу ворога – знищені. У середовищі вищого партійного та військового керівництва домінувала й зрештою перемогла точка зору, що у разі необхідності організаторів пар- тизанського руху, диверсантів та радистів вдасться оперативно підготувати на початку війни. Доводилося в екстремальних умовах стрімкого наступу противника надолужувати згаяне та оперативно організовувати навчання кадрів ди- версійній роботі, радіосправі для подальшого перекидання в тил ворога. Ця надзвичайно важ- лива справа здійснювалася в Україні відповід- ними підрозділами НКВС та УНКВС прифрон- тових областей під контролем ЦК КП(б)У. Головними наставниками, передусім, стали ті співробітники, які брали участь у війні в Іспанії, або мали спеціальну підготовку, отриману ще у 1920-1930-х рр. Вони знали специфіку боротьби в тилу ворога, володіли навичками дій в екстре- мальних умовах, вміли самостійно вирішувати завдання, не розраховуючи на допомогу ззовні упродовж тривалого часу, орієнтуватися на міс- цевості, застосовувати різні види зброї, вибу- хівку та радіоприлади. У липні 1941 р. в НКВС була створена т.зв. Особлива група, на яку покладалося завдання організації партизанської війни в тилу против- ника. Вона, власне, і стала першим, своєрідним – вузькопрофільним навчальним центром з прак- тичної підготовки організаторів партизанського руху, підпільників, розвідників і диверсантів- підривників. На початковому етапі війни першочергові за- ходи з підготовки кадрів для партизанського руху, як і для військової контррозвідки, відбувалися на короткотермінових курсах навчальних центрів і в оперативно реформованих спеціальних відомчих навчальних закладах: вищій школі НКВС у Мос - кві, міжкрайових школах, а також інших устано- вах, де здійснювалася виучка курсантів для на- ступного перекидання в тил ворога. Від 1 серпня 1941 р. за рішенням ЦК КП(б)У в Києві починає працювати спеціальна школа з підготовки інструкторів для організації парти- занського руху та диверсантів. За різними да- ними за півтора місяця її існування через неї пройшло близько 500 осіб [7]. Українська міжкрайова школа НКДБ-НКВС СРСР (м. Харків) 27 червня 1941 року достро- ково випустила 220 курсантів, направивши їх до управлінь Наркомату державної безпеки Укра - їни: Вінницької, Луцької, Дрогобицької, Жито- мирської, Львівської, Рівненської, Тернопіль- ської, Черновицької, Станіславської областей, а також до 3-х відділів Чорноморського воєнного флоту та Харківського військового округу [3, ф.84, оп.1, спр. 7, арк. 16-17 зв.]. Незабаром шко - ла припинила свою звичну роботу з вишколу че- кістсько-оперативних робітників. Зараховані 29 червня 1941 р. в школу курсанти, що прибули за рознарядками районних військкоматів та із за- пасу вже 1 липня були відкомандировані в роз- порядження своїх військкоматів. Тим часом хар- ківський спеціалізований навчальний заклад під керівництвом вже згадуваного вище досвідче- ного співробітника органів держбезпеки Мак- сима Костянтиновича Кочегарова, який мав не лише потужний викладацький досвід, а й відпо- відні практичні навички, зокрема – участь у війні в Іспанії, переключився на підготовку пар- тизанів, розвідників і диверсантів. Крім того, викладачі цієї школи брали участь у створенні і підготовці винищувальних баталь- йонів, метою яких було виявлення та протидія німецьким диверсантам. Окремо проводилися заняття з робітниками підприємств оборонної промисловості щодо виведення з ладу цих під- приємств після зайняття міста німецькими вій- ськами. Співробітниками школи виготовлялися також «міни-сюрпризи» та кустарні гранати, якими екіпірувалися групи диверсантів для від- правки в тил ворога. Ветеран Великої Вітчизняної війни, гвардії полковник у відставці М.М.Гладков, згадуючи події тієї доби та нюанси функціонування очо- люваної М.К.Кочегаровим школи, зазначав: «По- рядок в партизанській школі був зразковий, як в гарному військовому училищі. Кочегаров знав справу і був здібним адміністратором. Я йому пе- редав значну кількість мінно-вибухової техніки і харківські партизани використовували її в тилу ворога. Партизанські загони Дворічанського, Са- винського, Сахновщинського, Близнюківського, Ізюмського, Старосалтівського, Липецького, Ба- лаклійського, Старовірівського, Нововодолазь- кого, Чугуївського районів та інші загони Хар- ківської області успішно діяли у тактичній взаємодії з військами Червоної армії» [8]. У Харкові школа продовжувала працювати до 20 жовтня 1941 р. Потім почалася її евакуація спочатку до Купянська, згодом – Валуєк, Сверд- ловська і остаточного місця розташування на 3’2013Тамара Вронська, Світлана Лясковська 116 К Р А Є З Н А В С Т В О Особлива група НКВС складалася з двох бригад, кожна з яких ділилася на батальйони, загони і спец- групи. У жовтні 1941 р. Особлива група була реформована на Окрему мотострілецьку бригаду особливого призначення (рос. – ОМСБОН) НКВС. період окупації Харкова – Куйбишева (в сере- дині січня 1942 р. школа відновила свою роботу, витративши на евакуацію 45 діб). При школі існували й курси перепідготовки оперативного складу НКВС СРСР [3, ф. 84, оп.1, спр. 8, арк.1]. Саме з Куйбишева у березні 1942 р. за розпоряд- женням заступника Народного комісаріату внут- рішніх справ СРСР Б. Обручникова до Москви був відряджений начальник школи М.К.Кочега- ров, який згодом очолив Московську міжкрайову школу. Окрім цього, до Московської міжкрайо- вої школи НКДБ СРСР направили і 18 співробіт- ників школи. Ще 3 особи було відкомандировано до відділу кадрів НКВС УРСР. Частина з них піз- ніше була переведена на службу до Вищої школи НКВС СРСР [3, ф. 84, оп.1, спр. 8, арк. 4,5]. Зокрема, підривну справу у Московській міжкрайовій школі викладав Петро Савельович Білозьоров, який після окупації німцями Хар- кова* (25 жовтня 1941 р.) переїхав разом з пер- соналом школи до Куп’янська, де продовжував свою наставницьку роботу при 4-му відділі УНКВС по Харківській області [3, ф.12, спр. 16416, арк.29]. Деякі слухачі основного потоку Української міжкрайової школи та Київської школи удоско- налення оперативного складу НКДБ СРСР вли- лися до складу загону при Особливій групі НКВС**, а також перших партизанських загонів, організованих в УРСР. У своєму щоденнику ві- домий командир партизанського з’єднання Сидір Артемович Ковпак згадував, що 9 вересня 1941 р. до нього в Путивль на Сумщині вже після залишення міста військами Червоної армії, «прибула група з Харківської [Української] міжкрайової школи НКВС СРСР. Четверо слу- хачів: Курс, Юхновець, Терехов та Островський залишилися зі мною (для організації парти- занської боротьби в тилу ворога. – Авт.), решта – пішли до Червоної армії» [9]. Окрім згаданих навчальних закладів в УРСР підготовкою партизанів, диверсантів і підпіль- ників співробітники органів держбезпеки зай- малися і в спецшколі в Лисичанську, яка була ор- ганізована у жовтні 1941 р. й розрахована на одночасне навчання 200 осіб. Цей – найбільший в той час спеціалізований навчальний заклад в УРСР підготував понад 1200 осіб вузькопро- фільних фахівців [10]. Робота спеціалізованих партизанських шкіл та курсів, особливо в Білорусії та Україні, три- вала не довго. Стрімкий наступ ворога змушу- вав не лише скорочувати терміни навчання, а й невдовзі евакуйовувати їх в радянський тил, чи ліквідовувати взагалі. Найдовше, а відтак і ре- зультативніше працювали ті, що дислокувалися у тилових районах СРСР. Лінія фронту невпинно просувалася вглиб Радянського Союзу. Спеціалізовані навчальні за- клади у надзвичайно складних умовах першого етапу війни не могли впоратися із складним за- вданням підготовки кадрів для диверсійної ді- яльності в тилу противника й не задовольняли потреби партизанського руху в спеціалістах. Очевидною стала потреба докорінної перебу- дови системи спеціального навчання, підготовки вузьких, але більш кваліфікованих, фахівців, здатних не лише виконувати доручені завдання, а й налагоджувати масову профільну виучку в тилу ворога – у партизанських загонах. Під впливом об’єктивних та суб’єктивних факторів, нагальних потреб оперативної обста- новки на початку 1942 р. концепція підготовки кадрів для партизанського руху змінюється. Від- тоді наголос робиться на удосконаленні тактики боротьби в тилу ворога – переходу від першого етапу становлення партизанського руху до удос- коналення організаційної структури та підви- щення ефективності дій у ворожому запіллі. Якщо у перші місяці війни підготовка парти- занських кадрів здійснювалася на спеціальних курсах і в школах, створених обласними та рес- публіканськими партійними організаціями спіль - но з НКВС упродовж 3-10 днів, концентрова- них, головно, на вивченні підривної справи, зброї вітчизняних та іноземних зразків і топо- графії, то вже на початку 1942 р. у січні вищими партійними органами ухвалюється рішення цент- ралізувати й оптимізувати справу підготовки партизанських кадрів, створивши спеціалізовані Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни 117 П.С.Білозьоров – випускник, згодом – викладач Української міжкрайової школи НКДБ СРСР. По війні – начальник навчального відділу Київської Всеукраїнської школи НКВС СРСР . Цінне майно школи, посібники, спецматеріали були спочатку евакуйовані до Свердловська, згодом – до Куйбишева Російської Федерації. * За період з червня до жовтня 1941 р. на укомплектування Особливої групи військ при НКВС СРСР окрім інших співробітників (з підрозділів НКВД СССР, ГУПВ, ГУМПВО, ВШ військ НКВД СССР) з Вищої школи НКДБ та міжкрайових шкіл НКДБ було делеговано 457 осіб. навчальні заклади для вже діючих загонів. На порядок денний було поставлено питання під- вищення рівня виучки кваліфікованих спеціалі- стів: командирів і начальників штабів загонів, заступників командирів із розвідки, інструкто- рів мінно-підривної справи, радистів тощо [11, с. 467-468]. Упродовж першого і другого півріччя 1942 р. підготовка кадрів для партизанського руху здій- снювалася у Центральних школах* (дислокова- них у Москві): організаторів партизанського руху (№ 1), підготовки партизанських кадрів (№ 2), радіошколі партизанського руху (сцпец- школа № 3), школі з підготовки розвідників (спецшкола № 105), а також Вищій оперативній школі особливого призначення [11, с. 464]. Од- ночасно при кожному фронтовому, а згодом і республіканських штабах партизанського руху були створені свої школи*. Як і раніше, пере- важна більшість викладачів і наставників нале- жали до системи НКВС. Деякі викладачі рес- публіканських навчальних закладів системи державної безпеки навіть були відкликані з фронту, зокрема навесні 1943 р., після організа- ції школи особливого призначення Українського штабу партизанського руху. Терміни навчання, залежно від спеціалізації, становили спочатку від 5 до 15 днів, пізніше – від 1 до 3 місяців [12, с. 429]. Програми та строки виучки змінювалися залежно від опера- тивної обстановки та ситуації у самих навчаль- них закладах. У згаданих вище спецшколах гостро бракувало досвідчених лекторів. Тому підбирали викладачів- наставників, передусім співробітників НКВС та військових з досвідом, з усього Радянського Союзу. Від них вимагалося забезпечити кваліфі- ковану підготовку кадрів оперативників та роз- відників, особливо – радіо-спеціалістів, які б могли б налагодити надійний зв’язок з парти- занськими загонами та бригадами, що діяли в тилу ворога і гостро потребували допомоги з ор- ганізаційних питань та оперативного керівництва. Зі «Звіту про роботу відділу кадрів Централь- ного штабу партизанського руху за період від 15 червня 1942 р. до 15 лютого 1944 р.» (28 лю- того 1944 р.) видається можливим скласти більш- менш повне уявлення про роботу спеціальних шкіл з підготовки кадрів для партизанського руху, зокрема й встановити загальну кількість слухачів та виокремити число спеціалістів, підготовлених для партизанських загонів, які діяли на території Української РСР. Отже, за звітний період, тобто трохи більше ніж за півтора року (до дня роз- формування ЦШПД – 15 лютого 1944 р.) у цент- ральних школах пройшли навчання 6501 особа. З цієї кількості – 1387 осіб відправлено до пар- тизан ських загонів УРСР (306 – командирів та організаторів партизанських загонів, 142 – роз- від ника, 740 – інструкторів мінно-вибухової справи, 199 – радистів) [11, с.470-471]. Слід зазначити, що окрім згаданих цент- ральних шкіл, дислокованих у Москві, підго- товка кадрів для партизанського руху силами співробітників органів держбезпеки деякий час продовжувалася і в ще не окупованих районах Української РСР. Йдеться, передусім, про на- вчально-оперативну школу НКВС у Вороши- ловграді (зараз – Луганськ). Цей навчальний заклад розпочав свою роботу 1 квітня 1942 р., вже після того як були засно- вані відповідні спеціалізовані установи і заклади в Москві. У мальовничій приміській зоні цього найсхіднішого обласного центру України в при- міщенні будинку відпочинку «Зелений гай» па- ровозобудівного заводу ім. Жовтневої революції зусиллями керівництва республіканського нар- комату внутрішніх справ досить оперативно була створена належна технічна база, облашто- вана радіостанція потужністю 250 ват, завезені портативні радіопередавачі тощо. Перший набір курсантів складався з осіб, ре- комендованих місцевими партійними та комсо- мольськими організаціями. Після відповідної перевірки територіальними органами НКВС і медичної комісії їх справи розглядалися спеці- альною мандатною комісією, очолюваною на- чальником школи. До першого набору було за- раховано 192 особи. Окрім них у школі проходили стажування курсанти та випускники московських спецшкіл, як правило, громадяни України, перед десантуванням у тил ворога. 3’2013Тамара Вронська, Світлана Лясковська 118 К Р А Є З Н А В С Т В О Після створення у травні 1942 р. Центрального штабу партизанського руху (ЦШПР) спецшколи стали іменуватися центральними. ** З липня 1941 р. до січня 1944 р. у різноманітних навчальних закладах фронтових, республіканських і центральних шкіл було підготовлено близько 48 тис. партизанських спеціалістів, в тому числі 2,6 тис. коман- дирів-організаторів партизанських загонів, 4,7 тис. інструкторів підривної справи, 30,7 тис. підпільників, 2,5 тис. радистів тощо. За час короткого вишколу (курс навчання мав становити чотири місяці, який, зазвичай, ско- рочувався у зв’язку із «складною оперативною обстановкою», – Авт.) курсанти набували тео- ретичних знань, оволодівали навичками орієн- тування на місцевості, опановували топографію, балістику, способи застосування зброї різних си- стем і конструкцій. У навчальному закладі про- водилися і практичні заняття: перед десантуван- ням майбутнім випускникам надавалася можливість здійснити декілька стрибків з пара- шуту. Особлива увага приділялася підготовці ра- дистів. Вони опановували радіоапаратуру різних систем, особливості встановлення радіозв’язку в несприятливих умовах. Після утворення 20 червня 1942 р. Українсь- кого штабу партизанського руху (УШПР) на- вчальний заклад отримав нову назву – Школа особливого призначення Українського штабу пар- тизанського руху (ШОП УШПР), хоча у відомчій документації, зазвичай, іменувалася спецшколою УШПР, або – школою ІV Управління НКВС УРСР. За три з половиною місяці своєї роботи, до окупації ШОП УШПР встигла підготувати 221 радиста, 1203 підривника, в основному з числа місцевих мешканців, які згодом були переправ- лені до партизанських загонів [10]. Серед ви- пускників цього навчального закладу були май- бутні члени підпільної молодіжної організації «Молода гвардія»: Віктор Третякевич, Любов Шевцова та інші. Коли на початку липня 1942 р. частини вер- махту перейшли в наступ й наблизилися до Во- рошиловграда, роботу школи довелося припи- нити. ШОП евакуювали спочатку на станцію Трубецьку, згодом – до м. Сальська Ростовської області, потім – Сталінграду, куди згідно рі- шення Військової ради Південно-Західного фронту був евакуйований і УШПР. Невдовзі спецшколу передислокували до м. Енгельс Са- ратовської області, згодом – в Саратов, де упро- довж певного часу перебували евакуйовані з УРСР центральні органи влади. Після звільнення Києва спеціальний навчальний заклад, який го- тував партизанські кадри, перебрався до Києва, де в районі Святошина продовжив свою роботу. Загалом за роки війни у цій спецшколі було під- готовлено 3344 спеціалісти: 769 радистів, 1913 підривників, 572 особи – майбутніх керівників партизанського руху, 14 шифрувальників зде- більшого з числа молоді. 64 % курсантів школи становили чоловіки, решта – жінки [13, с.389]. Вже у ході визволення території УРСР кіль- кість спеціалізованих навчальних закладів, які готували кадри для партизанського руху, посту- пово скорочується, деякі були реформовані. Уд- вічі зменшилося число їх слухачів. Центр ваги навчання партизанів-диверсантів за допомогою співробітників НКВС був перенесений безпосе- редньо до партизанських формувань. У травні 1943 р. за рішенням ЦК КП(б)У України у вели- ких партизанських з’єднаннях були створені школи підготовки партизанів-диверсантів і влас - ні спецслужби для керівництва диверсійною ро- ботою – т.зв. «лісні академії». Від січня 1944 р., після остаточного розформування ЦШПД та його спецшкіл, підготовка партизанських кадрів продовжувалася в стаціонарних школах респуб- ліканських штабів партизанського руху, навчаль - них пунктах їх представництв при фронтових штабах, а також при великих партизанських з’єднаннях. Загалом, за звітами штабів партизанського руху, в згаданих спецшколах та інших «навчаль- них пунктах» (короткотермінових курсах – Авт.) в роки війни було підготовлено 27 тис. осіб, в тому числі у відсотках: підривників-мінерів – 75%, розвідників – 8%, радистів – 3%, організа- торів-командирів – 5%, інструкторів-мінерів – 5% та інших спеціалістів – 4% [14, с.26]. Спеціалістів для диверсійно-розвідувальних груп готували і у Вищій школі НКДБ-НКВС у Москві. Вже на п’ятий день війни – 26 червня 1941 р. 140 слухачів були відряджені до спецза- гону при Особливій групі НКВС. Окрім цього, 85 осіб направлені для проходження служби в інших регіонах СРСР, в тому числі і в НКДБ УРСР. У листопаді 1943 р. при Вищій школі були ор- ганізовані тримісячні курси з підготовки ради- стів, передусім для 4-го управління НКДБ. У бе- резні 1944 р. на них зарахували 150 осіб, призначених для подальшої роботи радистами у системі НКДБ Української та Білоруської РСР [15, 4]. Завершуючи побіжний аналіз особливостей функціонування навчальних закладів з підго- товки кадрів для партизанського руху, слід за- значити, що в Москві у роки війни працювала ще одна освітянська установа, де органи держ- безпеки окрім розвідників з поглибленим знан- ням іноземних мов готували і спеціалістів для диверсійної роботи. Йдеться про школу особли- вого призначення (ШОП), створену в 1938 р. й Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни 119 підпорядковану 1-му управлінню НКДБ-НКВС. Для кадрового забезпечення потреб військової розвідки при розвідувальних відділах штабів фронтів, починаючи з кінця 1941 року, існували й менші спеціальні школи [3, ф.13, спр. 914, арк.12]. У своїх споминах один із співробітників дру- гого (агентурного) відділення розвідувального відділу штабу Західного фронту Віталій Ніколь- ський так розповідає про роботу відділення по підготовці кадрів: «На підготовці водночас зна- ходилося декілька десятків розвідників. Дехто з них готувалися для довгого осідання з легаліза- цією на об’єктах, але більшість діяли у складі агентурно-розвідувальних груп. Термін на- вчання розвідників коливався в залежності від рівня загальної та військової освіти, а також кон- кретних завдань від декілька тижнів до декілька місяців». Готувалися розвідники окремо по ін- дивідуальним програмам. Кожен оперативний працівник – викладач підбирав до своєї групи людей, займався з ними по всім питанням аген- турної розвідки до закидання групи в тил ворога. Окремо займалися лише радисти, оскільки тер- мін їх підготовки був тривалішим – 4-5 місяців. За 7-10 днів до відправки радисти включалися до складу групи [16, с. 100, 102]. Наприкінці 1942 р. – на початку 1943 р. ак- туалізувалася проблема укомплектування тери- торіальних і лінійних органів державної безпеки визволених районів УРСР. Значна частина спів- робітників НКВС та НКДБ продовжували зали- шатися у збройних силах, велика кількість по- лягла у кровопролитних боях з нацистами. Багато колишніх співробітників за роки війни стали керівниками середньої ланки НКДБ. Чи- мала кількість була відряджена з попереднього місця роботи в інші райони. Здійснювані поспі- хом кадрові призначення часто-густо виявлялися неякісними, оскільки керівні посади обіймали непідготовлені кадри, або такі, що мали лише досвід попередньої роботи в ідеологічній сфері. Особливо відчувався некомплект багатьох важ- ливих оперативних підрозділів, бракувало фа- хівців з вузьких оперативних напрямків. На визволеній території УРСР відновила свою роботу Українська міжкрайова школа НКДБ СРСР, яка у вересні 1944 р. повернулася з Куйбишева до Харкова [3, ф.84, оп.1, спр.9, арк.1]. Наприкінці грудня 1944 р. її тимчасово очолював колишній секретар школи, вже під- полковник держбезпеки – Ф.А.Нестеренко, а з середини січня 1945 р. – підполковник держбез- пеки Соколов. З 19 січня 1945 р. почався набір курсантів до цього спеціалізованого навчального закладу. Викладацький склад школи поповнювався не лише співробітниками, які поверталися з ева- куації, але й працівниками 1-ої Московської школи ГУКР НКО «СМЕРШ». Наприкінці війни, як й після її завершення, постійно розширялося коло спеціалізації спів- робітників органів державної безпеки. У зв’язку із вступом Червоної армії на територію євро- пейських держав та створенням широкої мережі таборів військовополонених і репатріантів ак- туалізувалося вивчення іноземних мов. При НКДБ УРСР та УНКДБ західних областей України створювалися 6-ти або 8-ми місячні курси по вивченню польської, румунської, угорської мов [3, ф.9, спр.70, арк.35,86]. Дефіцит кадрів намагалися покривати за ра- хунок прискореної підготовки нових кадрів у спеціальних навчальних відомчих закладах. Після річного навчання (у кращому випадку), а іноді лише пройшовши пришвидшену фахову підготовку, співробітники, які прийшли в органи держбезпеки з цивільних установ, призначалися на керівні посади – від заступника начальника відділення до заступника начальника управління – в різні оперативні підрозділи. Таке ж недо- статньо навчене поповнення прийшло на згадані посади з прикордонних частин і з числа демобі- лізованих військовиків. Фронтовики, як і решта «новобранців» у лавах НКДБ не мали не лише достатньої правової підготовки, а й спеціальних теоретичних знань в галузі боротьби зі спец- службами противника. Намагаючись хоч якось владнати проблему підготовки кадрів, створюючи резерв керівних оперативних кадрів органів державної безпеки Української та Білоруської РСР, у Вищій школі НКВС у Москві були створені спочатку тримі- сячні, згодом – чотиримісячні курси з підготовки начальників і заступників начальників відділів УНКВС, начальників міських і районних відді- лів та відділень НКВС. Загалом у Вищій школі за роки Великої Вітчизняної війни для територі- 3’2013Тамара Вронська, Світлана Лясковська 120 К Р А Є З Н А В С Т В О Наприкінці війни, як і після неї, продовжувалася практика «партійних» наборів для роботи в НКДБ- МДБ партійних, комсомольських та радянських працівників. альних органів державної безпеки, в тому числі і УРСР, було підготовлено 1750 осіб, 1635 осіб – для роботи на визволеній від ворога території [3, ф.13, спр.666, арк.361]. Втім, частка підготовлених для роботи в Ук- раїні оперативників була настільки мізерною, а їх потреба – настільки великою, що керівництво союзного наркомату внутрішніх справ дійшло цілком логічного висновку: треба терміново від- кривати спеціальний навчальний заклад, який би хоч якоюсь мірою задовольняв потреби респуб- ліки в підготовці та перепідготовці кадрів. Відповідно до наказу НКВС СРСР №054 від 24 березня 1944 р. в Києві створюється Всеук- раїнська школа НКВС* СРСР. На потік одноріч- ного навчання відібрали кандидатів «з числа співробітників НКВС (включно й органів мілі- ції), котрі не мали спеціальної чекістської ос- віти» віком до 40 років, з освітою – не нижче 7 класів середньої школи, придатних за станом здоров’я для оперативної роботи*. Окрім цього обов’язковою була позитивна службова та пар- тійна характеристики, а також відсутність ком- прометуючих матеріалів [17, ф.45, оп.1, спр.121, арк.86 ]. Тривала війна і декларувати високі вимоги до вступників видавалося, начебто, й недоречним. Контингент першого набору курсантів був до- сить строкатим за рівнем освіти. Більшість з них не мала середньої освіти взагалі, тому разом з вивченням спеціальних, юридичних, воєнних дисциплін особлива увага приділялася отри- манню базових знань з історії, географії, росій- ської мови та літератури. На однорічне відділення підготовки канди- датів підбирали як в Українській РСР, так і за її межами. У додатку до наказу НКВС СРСР від 12 квітня 1944 р. подавалася розверстка, у 41 пункті якої перелічувалися найменування орга- нів НКВС-УНКВС, звідки намічалося виділити 164 вступників – справді інтернаціонального складу: з Азербайджанської, Вірменської, Гру- зинської, Киргизької, Таджицької, Туркменської РСР – 15 осіб (по 2-3 особи), з п’яти автоном- них республік (Башкирської, Комі, Марійської, Мордовської, Татарської) – 13 осіб, решту – 136 осіб – також з країв та областей Російської Фе- дерації. Під рядками цього великого переліку містилася приписка: «кандидатів бажано відби- рати з числа українців» [17, ф.45, оп.1, спр.121, арк. 87-87 зв.]. 13 квітня 1944 р. за підписом заступника нар- кома внутрішніх справ УРСР Т.Кальненка до УНКВС 10 визволених областей УРСР (окрім західних) надійшла директива, якою приписува- лося «здійснити відбір кандидатів з числа опе- ративного складу НКВС та міліції» на п’ятимі- сячне відділення Всеукраїнської школи НКВС СРСР в Києві загальною кількістю 120 осіб. Згідно з цим документом найбільше кандидатів – по 15 осіб мали дати Київська, Харківська та Сталінська області. Решта – від 8 до 13 осіб [3, ф.9, спр.68, арк.58-60]. Випадково, чи ні, але створення спеціального навчального закладу в Києві практично збіглося у часі з прийняттям нового «Положення» про відділ кадрів НКДБ СРСР (28 березня 1944 р.), у компетенції якого перебувало питання підбору, розстановки кадрів та їх підготовки через ме режу спеціальних навчальних закладів. Кадровики контролювали розробку навчальних програм і те- матичних планів для оперативно-чекістських шкіл та курсів НКДБ. Без їх висновку такі мате- ріали не затверджувалися. Це ж стосувалося і графіка викладання дисциплін у навчальних за- кладах системи НКДБ. Позашкільне навчання, підвищення кваліфікації та військова підготовка штатних співробітників також перебували у ком- петенції відділу кадрів наркомату державної без- пеки [18, с.627-632]. Хоча у преамбулі документу не пояснювалися причини його ухвалення, втім, не безпідставним буде припущення, що це було пов’язано з попе- реднім (14 квітня 1943 р.) реформуванням й від- новленням роботи окремого наркомату держав- ної безпеки. Отже попереднє «Положення» про відділ кадрів тоді ще об’єднаного наркомату – НКВС СРСР було від 3 травня 1939 р. видава- лося не актуальним, нове ж – фокусувалося ви- ключно на підрозділах і завданнях органів дер- жавної безпеки. Повертаючись, власне, до аналізу системи під готовки кадрів у воєнні роки, слід зазначити, що, незважаючи на досить складні умови воєн- Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни 121 Тривалий час Всеукраїнська школа НКВС у Києві, незважаючи на відновлення у квітні 1944 р. Народного комісаріату держбезпеки, перебувала у підпорядкуванні НКВС, що не відповідало профільній фаховій підго- товці її керівництва та викладацького складу, серед якого переважали співробітники органів держбезпеки. ** У 1935 р. до кола претендентів для вступу в Київську міжкрайову школу могли потрапити лише особи віком 22-35 років із закінченою середньою освітою. 1. Органы государственной безопасности СССР в Великой Отечественной войне: Сб. до- кументов [В 8 т.] / Акад. Федерал. службы контр- разведки Рос. Федерации; [Редкол.: Н. П. Патру- шев (пред.) и др.; Авт.-сост.: В. П. Ямпольский (рук. группы) и др.]. – М.: АО «Кн. и бизнес», 2000. – Т. 2. – Кн. 1. Начало: 22 июня – 31 авгу- ста 1941 года. – 2000. – 717 с. 2. Органы государственной безопасности СССР в Великой Отечественной войне: Сб. до- кументов [В 8 т.] / Акад. Федерал. службы контр- разведки Рос. Федерации; [Редкол.: Н. П. Патру- шев (пред.) и др.; Авт.-сост.: В. П. Ямпольский (рук. группы) и др.]. – М.: АО «Кн. и бизнес», 2000. – Т. 2. – Кн. 2. Начало: 1 сентября – 31 де- кабря 1941 года. – 2000. – 699 с. 3. Галузевий державний архів Служби без- пеки України ( ГДА СБУ). 4. Крамар Владислав. Победа ковалась за пар- тами // vpk-news.ru/articles/754 ної доби, у Всеукраїнській школі НКВС СРСР вже у 1945 р. відбувся випуск курсантів пер- шого набору. З осені того ж року, окрім основ- ного оперативного напрямку навчання та від- ділення підвищення кваліфікації, при цьому спеціалізованому відомчому закладі були ор- ганізовані додаткові потоки (курси): радистів, перекладачів німецької мови (для таборів вій- ськовополонених), а також дільничних оперу- повноважених для західних областей УРСР. Готували у цьому закладі й секретарів-друка- рок для райвідділів міліції, велика увага нада- валася вивченню спеціальних дисциплін, засвоєнню знань з агентурно-оперативної ді- яльності. Робота з підготовки кадрів органів держав- ної безпеки помітно активізувалася у мирний час – по війні. Але це вже були інші умови й інші завдання… А у роки воєнного лихоліття ця надзвичайно важлива робота здійснювалася у вкрай складній обстановці. Саме тоді актуалі- зувалася потреба в теоретичному забезпеченні процесу таємного протиборства з противником, стали формуватися нові вимоги до оператив- ного та керівного складу органів розвідки та контррозвідки, нові стандарти у проведенні контррозвідувальних та інших операцій. Стала очевидною необхідність ґрунтовної завчасної підготовки органів розвідки та контррозвідки до роботи в умовах воєнного часу або відкритого збройного конфлікту. Це ж саме стосувалося й виучки кадрів диверсантів, радистів та пере- кладачів. Підготовка кадрів у роки війни (принаймні до весни 1944 р.) здебільшого здійснювалася за двома напрямками: для особливих відділів і за- фронтової роботи. Намагаючись оптимізувати виучку нових кадрів, керівництво органів державної безпеки вдавалося до корегування та реформування на- вчального процесу, створювало нові освітянські установи. Вже у перший рік війни був здійснений пере- хід до підготовки кадрів середньої ланки в умо- вах воєнного часу, що становить унікальний досвід для відомчої системи освіти. На завер- шальному етапі збройного конфлікту керівницт- вом НКВС здійснювалися заходи з переведення навчальних закладів не лише на підготовку спе- ціалістів середньої, а й вищої ланки – керівників- організаторів партизанського руху, офіцерських кадрів для лінійних і регіональних підроз ділів. У роки війни прийшло усвідомлення суттє- вих прорахунків передвоєнної доби; далася взнаки слабка підготовка багатьох підрозділів радянських спецслужб до діяльності у воєнний час. Все ці прорахунки шляхом проб і помилок ліквідовувалися вже у ході кровопролитного збройного конфлікту, протистояння з фаховими спецслужбами противника. Проаналізувавши загальні цифри, пропускну здатність спеціальних навчальних закладів, які готували військових контррозвідників, дивер- сантів, радистів, організаторів і керівників пар- тизанського руху, а також кадри для лінійних та регіональних підрозділів слід зазначити, що, не- зважаючи на напружену роботу, зусилля керів- ників компартійних органів та НКВС, задоволь- нити потреби, викликані війною повною мірою не вдавалося. Більшість кадрового поповнення свій фаховий вишкіл набували «в строю», в пол- ьових умовах і в тилу противника. Але, як би там не було, задля об’єктивності слід все ж констатувати, що більшість людей, які о тій порі обирали собі професію контррозвід- ника чи диверсанта, організатора партизанського руху чи радиста, свідомо йшли назустріч небез- пеці, ризикуючи своїм життям. Часто-густо їх єдиною преференцією було першими подивитися в очі смерті, зробити крок назустріч небуттю. 3’2013Тамара Вронська, Світлана Лясковська 122 К Р А Є З Н А В С Т В О Джерела та література Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни 123 5. Органы государственной безопасности СССР в Великой Отечественной войне : Сб. до- кументов [В 8 т.] / Акад. Федерал. службы контр- разведки Рос. Федерации; [Редкол.: Н. П. Патру- шев (пред.) и др.; Авт.-сост.: В. П. Ямпольский (рук. группы) и др.]. – М.: АО «Кн. и бизнес», 2000. – Т. 3. – Кн. 1. Крушение «Блицкрига»: 1 января – 30 июня 1942 года. – 2003. – 691 с. 6. Лубянка. Сталин и НКВД–НКГБ–ГУКР «Смерш», 1939 – март 1946 / сост. В. Н. Хаустов, В. П. Наумов, Н. С. Плотникова. – Москва : Меж- дунар. фонд «Демократия»: Материк, 2006 (Яро- славль: Ярославский полиграфкомбинат). – 636 с. 7. Партизанское движение во время обороны КиУР // kiev-1941.narod2.ru 8. Гладков Н.Н. В упорных оборонительных боях //В боях за Харьковщину. – 1973 : Прапор //dalizovut.narod.ru/okkup/v_b_za_ch1.htm 9. Дневник С.А. Ковпака (3 июля 1941 г. — 28 февраля 1942 г., 12 июня — 21 сентября 1943 г. militera.lib.ru/db/kovpak_sa01/text.html 10. Милиция Ворошиловградщины в годы трудных испытаний Великой Отечественной Войной 1941-1945 гг. www.lugmia.gov.ua/.../ miliciya_voroshilovgradsziny_v_gody_trudnyh_ ispytanii_velikoi_otechestvennoi_voinoi_1941- 1945_... 11. Русский архив: Великая Отечественная. Партизанское движение в годы Великой Отече- ственной войны 1941-1945 гг.: Документы и ма- териалы. Т.20 (9). – М.: ТЕРРА, 1999. – 672 с. 12. Мировые войны ХХ века: в 4 кн. Кн.3: Вторая мировая война: ист. очерк. – 2-е изд. 2005. Издательство Наука. – 597 с. 13. Семистяга В. З історії школи особливого призначення Українського штабу партизан- ського руху // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1997. – № 1-2. 14. Пятницкий В.И. За линей советско-гер- манского фронта //Новая и новейшая история – № 3. – 2005. – С.16-38. 15. Хлобустов Олег. Чекистская наука // Во- енно-промышленный курьер. № 16 (132). 26 апреля 2006 г. //http://vpk-news.ru/articles/5230 16. Никольский В. Аквариум-2. Серия «Рас- секреченные жизни». – М.: ТОО «Гея», 1997. – 288 с. 17. Галузевий державний архів МВС України (ГДА МВС України). 18. Лубянка: Органы ВЧК–ОГПУ–НКГБ– МГБ–МВД–КГБ. 1917–1991: Справочник / Сост.: А. И. Кокурин, Н. В. Петров. – М.: Мате- рик [и др.], 2003 (ОАО Яросл. полигр. комб.). – 768 с. Тамара Вронская, Светлана Лясковская Система подготовки кадров органов государственной безопасности в годы Великой Отечественной войны В статье на основе уже известных фактов и новых архивных материалов предпринята попытка осве- тить источники пополнения и особенности системы подготовки кадров для региональных (территори- альных) подразделений НКГБ-НКВД УССР, а также участие сотрудников органов государственной без- опасности Украины в подготовке специалистов для военной контрразведки и партизанских формирований (разведчиков, радистов, диверсантов и др. специалистов) в годы Великой Отечественной войны. Ключевые слова: советские спецслужбы, органы государственной безопасности, разведка, контрраз- ведка, партизанское движение, диверсанты, радисты, ведомственное специальное образование, оператив- ная подготовка. Tamara Vronskaya, Svetlana Liaskovskaya System of Staff Training for State Security Bodies in Great Patriotic War Period On the basis of the well- known facts and new archive materials the article represents a new attempt of depict- ing the sources of staffing and peculiarities of staff training system for regional (territorial) subdivisions of National Committees of State Security and Domestic Affairs in Ukraine. The participation of Ukrainian state security bodies employees in training specialists for military counter intelligence and partisan troops (secret service agents, ra- diomen, infiltrators and other specialists) has also been revealed in the article. Key words: Soviet special services, state security bodies, secret service and counter intelligence, partisan move- ment, infiltrators, radiomen, special staff education, operative training.

Система підготовки кадрів органів державної безпеки у роки Великої Вітчизняної війни

Institution

Similar Items