Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні
Показано, що становлення регіональної політики надрокористування зіштовхується в Україні зі значними суперечностями. ЇЇ інституціональний розвиток носить поки фрагментарний характер, а фінансове підґрунтя залишається несформованим. Вирішення відповідних питань зосереджене у площині розширення повнов...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економіка природокористування і охорони довкілля |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»
2013
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166964 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні / В.С. Міщенко // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. — С. 48-55. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166964 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Міщенко, В.С. 2020-03-11T17:36:33Z 2020-03-11T17:36:33Z 2013 Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні / В.С. Міщенко // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. — С. 48-55. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1818-4170 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166964 330.524 : 553 Показано, що становлення регіональної політики надрокористування зіштовхується в Україні зі значними суперечностями. ЇЇ інституціональний розвиток носить поки фрагментарний характер, а фінансове підґрунтя залишається несформованим. Вирішення відповідних питань зосереджене у площині розширення повноважень регіонів щодо розпорядження мінеральними ресурсами місцевого значення. It is shown that regional mineral resource policy in Ukraine is in its infancy and faces significant contradictions. Its institutional development is still fragmentary, and financial basis remains unformed. In situations where the local level translates to meet the increasingly wide range of tasks efficiently use the potential of the local mineral resource base is updated and requires the development of tools for their resolution. Development regional Policy and filling with real content associated with the expansion of the powers of regions on local resource management and decentralization of appropriate data base (inventories deposits, balance stocks) and licensing procedures. The system of special permits for local minerals was at this time a significant inhibitory factor investment processes in the mineral resource use. It is expedient to transfer this process to the regional level. At the same time raises the question of substantial simplification of procedures for issuing permits, their differentiation for different groups of minerals. In this context requires a clear regulation without auction sale permits for mineral resource use, which applies to raw materials of local importance. Subject to decentralize access to information resources on the interiors. For this purpose, appropriate funds to create a system of geological information – sectoral and territorial (regional) – with open access to them mineral resource users regardless of ownership. uk ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Економіка природокористування і охорони довкілля Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні |
| spellingShingle |
Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні Міщенко, В.С. |
| title_short |
Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні |
| title_full |
Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні |
| title_fullStr |
Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні |
| title_full_unstemmed |
Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні |
| title_sort |
регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в україні |
| author |
Міщенко, В.С. |
| author_facet |
Міщенко, В.С. |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економіка природокористування і охорони довкілля |
| publisher |
ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» |
| format |
Article |
| description |
Показано, що становлення регіональної політики надрокористування зіштовхується в Україні зі значними суперечностями. ЇЇ інституціональний розвиток носить поки фрагментарний характер, а фінансове підґрунтя залишається несформованим. Вирішення відповідних питань зосереджене у площині розширення повноважень регіонів щодо розпорядження мінеральними ресурсами місцевого значення.
It is shown that regional mineral resource policy in Ukraine is in its infancy and faces significant contradictions. Its institutional development is still fragmentary, and financial basis remains unformed. In situations where the local level translates to meet the increasingly wide range of tasks efficiently use the potential of the local mineral resource base is updated and requires the development of tools for their resolution. Development regional Policy and filling with real content associated with the expansion of the powers of regions on local resource management and decentralization of appropriate data base (inventories deposits, balance stocks) and licensing procedures. The system of special permits for local minerals was at this time a significant inhibitory factor investment processes in the mineral resource use. It is expedient to transfer this process to the regional level. At the same time raises the question of substantial simplification of procedures for issuing permits, their differentiation for different groups of minerals. In this context requires a clear regulation without auction sale permits for mineral resource use, which applies to raw materials of local importance. Subject to decentralize access to information resources on the interiors. For this purpose, appropriate funds to create a system of geological information – sectoral and territorial (regional) – with open access to them mineral resource users regardless of ownership.
|
| issn |
1818-4170 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166964 |
| citation_txt |
Регіональна політика у сфері надрокористування та її суперечності в Україні / В.С. Міщенко // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. — С. 48-55. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT míŝenkovs regíonalʹnapolítikausferínadrokoristuvannâtaíísuperečnostívukraíní |
| first_indexed |
2025-11-25T21:29:30Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:29:30Z |
| _version_ |
1850557911074340864 |
| fulltext |
Економіка природокористування і охорони довкілля
48
інтеграції до регуляторів і важелів впливу, які передбачено в межах стратегії
соціально-економічного розвитку України
Література
1. Україна на шляху до енергетичної ефективності: [монографія] / [М. П. Ковалко,
В. Ф. Бесєдін, М. В. Рапцун та ін.]. – К.: НАУ МОН України, Арена-Єко, 1997. – 228 с.
2. Экономическая безопасность государства и информационно -технологические
аспекты её обеспечения: [монография] / [Андреєв Д. А., Веклич О. А., Микитенко В. В. та
ін.]; під заг. ред. Г. К. Вороновського . – К.: Знания Украины, 2005. – 664 с.
3. Суходоля О. М. Енергоефективність економіки в контексті національної безпеки:
методологія дослідження та механізм реалізації: [монографія] / О. М. Суходоля. – К.: НАДУ,
2006 – 424 с.
4. Алимов О. М. Стратегічний потенціал – сукупні можливості національної
економіки по досягненню цілей збалансованого розвитку / В. В. Микитенко, О. М. Алимов //
Продуктивні сили України. наук.-теорет. економ. журн. / РВПС України НАН України. –
2006. – № 1. – С. 135–151.
5. Шкарлет С. М. Економічна безпека підприємства: інноваційний аспект:
[монографія] / С. М. Шкарлет. – К.: Книж. вид-во НАУ МОН України, 2007. – 436 с.
6. Структурні трансформації економіки: світовий досвід, інститути, стратегії для
України: [монографія] / [О. І. Амоша, М. Г. Білопольский, В. В. М икитенко та ін.]; ІЕП НАН
України, ТНЕУ МОНмолодьспорту України. – Тернопіль: Економічна думка, 2011. – 848 с.
7. Микитенко В. В. Енергоефективність промислового виробництва: [монографія] /
В. В. Микитенко. – К.: Об’єдн. ін-т економіки НАН України, 2004. – 282 с.
8. Микитенко В. В. Формування комплексної системи управління
енергоефективністю в галузях промисловості виробництва: [мон ографія] /
В. В. Микитенко. – К.: Ін-т економіки НАН України, Екс”Об., 2005. – 336 с.
9. Худолей В. Ю. Методологічні основи реалізації технологій управління
забезпеченням енергоефективності функціонування регіональних промислових комплексів /
В. Ю. Худолей // Соціально-економічний розвиток регіонів у контексті сучасних процесів
міжнародної інтеграції. – Херсон: ХНТУ МОНмолодьспорту України, ПП
«Вишемирський В. С.», 2011. – С. 168–175.
10. Худолей В. Ю. Технологія структурно -функціонального оцінювання стратегічн ого
потенціалу РПК / М. О. Чуприна, В. Ю. Худолей // Соціально -економічний розвиток регіонів у
контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції. – Херсон: ХНТУ МОНмолодьспорту
України, ПП «Вишемирський В. С.», 2010. – С. 195–200.
УДК 330.524 : 553
В. С. МІЩЕНКО
Державна установа «Інститут економіки природокористування та
сталого розвитку Національної академії наук України»
РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ НАДРОКОРИСТУВАННЯ ТА ЇЇ
СУПЕРЕЧНОСТІ В УКРАЇНІ
Показано, що становлення регіональної політики надрокори стування зіштовхується
в Україні зі значними суперечностями. ЇЇ інституціональний розвиток носить поки
фрагментарний характер, а фінансове підґрунтя залишається несфо рмованим. Вирішення
відповідних питань зосереджене у площині розширення повноважень регіон ів щодо
розпорядження мінеральними ресурсами місцевого значення.
Ключові слова: регіональна політика, надрокористування, регулювання, місцева
сировина, дозвільна система.
© Міщенко В. С., 2013
Економіка природокористування і охорони довкілля
49
It is shown that regional mineral resource policy in Ukraine is in its infancy and f aces
significant contradictions. Its institutional development is still fragmentary, and financial basis
remains unformed. In situations where the local level translates to meet the increasingly wide range
of tasks efficiently use the potential of the loca l mineral resource base is updated and requires the
development of tools for their resolution. Development regional Policy and filling with real content
associated with the expansion of the powers of regions on local resource management and
decentralization of appropriate data base (inventories deposits, balance stocks) and licensing
procedures. The system of special permits for local minerals was at this time a significant inhibitory
factor investment processes in the mineral resource use. It is expedient to transfer this process to
the regional level. At the same time raises the question of substantial simplification of procedures
for issuing permits, their differentiation for different groups of minerals. In this context requires a
clear regulation without auction sale permits for mineral resource use, which applies to raw
materials of local importance. Subject to decentralize access to information resources on the
interiors. For this purpose, appropriate funds to create a system of geological information –
sectoral and territorial (regional) – with open access to them mineral resource users regardless of
ownership.
Key words: regional policy, mineral resources use, regulation, local raw materials
(resources), permitting system.
Постановка проблеми. Ресурси надр є на сьогодні певною домінантою
національної економіки. Ця теза стосується як усієї країни, так одночасно й
значної частини її регіонів. Відтак для всіх без винятку регіонів однаково
актуальними є питання щодо мінерально-сировинної бази загальнопоширених
(місцевих) корисних копалин , найбільш ефективного використання власної
сировинної бази, вирішення завдань її розширення (відтворення), охорони,
здійснення поточного і стратегічного управління. Все це ключові складові
регіональної політики. І тут логічно постає питання про рівень повноважень та
можливостей регіонів для самостійного формування і реалізації регіональної
політики, адже її наповнення залишається незадовільним
Мета статті. Автор поставив за мету дослідити супереч ності
становлення регіональної політики у сфері надрокористування України,
з’ясувати їх причини та визначити шляхи розвитку й наповнення такої політики
реальним змістом. Дослідження базується на узагальненні практики
надрокористування, починаючи з перших р оків незалежності, аналізі
нормативно-правового регулювання цієї сфери та методології формування
систем управління в контексті «повноваження/відповідальність» .
Виклад основного матеріалу. Нині, коли законодавством перекладається
на місцевий рівень вирішення все більш широкого кола питань – від розвитку
територій і залучення інвестицій до створення комунальної інфраструктури ,
завдання ефективного використання потенціалу місцевої мінерально -
сировинної бази все більше актуалізується і вимагає розробки інструментів
свого вирішення.
Підвалини регіональної мінерально -сировинної політики почали
закладатися в 90-ті роки минулого століття, коли в Кодексі України про надра
(1994 рік) була зафіксована норма, згідно з якою передбачалося формування
місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази і раціонального
використання надр. Відповідні повноваження покладалися при цьому на місцеві
органи виконавчої влади. Кодексом також було встановлено норму щодо
спрямування у місцеві бюджети коштів від платежів за користуванн я надрами
для видобування загальнопоширених корисних копалин. Надалі Законом
Економіка природокористування і охорони довкілля
50
України «Про державну геологічну службу» (1999 рік) передбачено можливість
формування місцевих фондів розвитку мінерально -сировинної бази.
Важливою складовою регіональної політик и на початковому етапі її
становлення, а саме протягом 1993 –2006 років, був інститут уповноважених
Держкомгеології України на місцях , тобто у більшості областей.
Організаційно це мало форму територіальних відділів Державного науково -
виробничого підприємства (ДНВП) «Геоінформ України» у складі обласних
державних адміністрацій. Функціонально вони виступали у ролі представника
центрального органу виконавчої влади в галузі геологічного вивчення надр у
регіонах держави.
За участю таких представників у багатьох р егіонах здійснювалась
інвентаризація і велися реєстри родовищ корисних копалин. Важливо
відзначити, що такі реєстри охоплювали не тільки об'єкти, які обліковувалися
державним балансом запасів, а й доволі багаточисленні попередньо розвідані
родовища місцевих видів сировини, запаси яких з тих чи інших причин не були
поставлені на балансовий облік й інформацією щодо яких сповна володіла
тільки місцева влада.
За участі і сприяння державної геологічної служби (передусім ДНВП
«Геоінформ України») в низці областей України здійснено розробку досить
амбіційних регіональних програм освоєння мінерально -сировинної бази.
Розрахунок був на привабливість наявних родовищ корисних копалин як для
вітчизняного, так й іноземного інвестора. В низці випадків такі програми
розроблялись у рамках загальних програм соціально -економічного розвитку
регіонів. Однак результативність зазначених програм виявилась надзвичайно
низькою – через кризовий стан економіки, несприятливий інвестиційний клімат
і дефіцит інвестиційних ресурсів, врешті , через обмеженість важелів впливу на
процес з боку регіонів. Значною мірою це сталося також через відсутність
реальних оцінок інвестиційної привабливості ресурсних об'єктів.
Уразливим місцем регіональної політики залишалась відсутність
фінансового підґрунтя – передусім для формування фондів розвитку
мінерально-сировинної бази. Надходження в місцеві бюджети від плати за
користування загальнопоширеними видами корисних копалин були для цього
надто незначними. До того ж мало регулярний характер призупинення д ії ст. 31
Кодексу України про надра, через що бюджети областей позбавлялись навіть
тієї частки платежів за користування надрами, яка їм належала за корисні
копалини місцевого значення. Спроби виправити ситуацію з розподілом коштів
від плати за надра здійснено лише в останні роки. Так, у 2009 році проектом
бюджету вперше було передбачено перерахування на адресу регіонів частини
рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат. Однак реалізувати
цю норму не вдалося.
У формуванні фінансового базису р егіональної мінерально-сировинної
політики позитивну роль відіграло прийняття Бюджетного кодексу України [1],
а надалі і Податкового кодексу України. Зазначене стосується запровадження
більш збалансованого розподілу коштів від плати за користування
надрами між державними і місцевими бюджетами. Якщо раніше на місцеві
потреби спрямовувались (стовідсотково) надходження лише від плати за
видобуток загальнопоширених корисних копалин, то з 2011 року місцеві
Економіка природокористування і охорони довкілля
51
бюджети поповнюються за рахунок 50% платежів за користув ання корисними
копалинами загальнодержавного значення (крім плати за нафту, газ і газовий
конденсат, що повністю зараховується у державний бюджет ).
Зазначене рішення, безсумнівно, є позитивним. Практично відразу
Кабінет Міністрів України ухвалює постанову, якою різко скорочує перелік
загальнопоширених корисних копалин (табл.). Із цього переліку до розряду
загальнодержавних віднесено всі види сировини для будівельного каменю,
чотири із п’яти видів піщано-гравійної сировини, шість із восьми видів
цегельно-черепичної, один із чотирьох видів сировини для будівельного вапна
та гіпсу. Також до загальнодержавного значення зараховано торф. Загалом цим
рішенням фінансові потоки знову переорієнтовано з місцевого на
загальнодержавний рівень . Зазначене є досить типовим прикладом тих
суперечностей, що супроводжують становлення регіональної політики у сфері
надрокористування.
Таблиця
Зміни в переліках загальнопоширених (місцевого значення) корисних копалин
упродовж 1994–2011 років
Згідно з Постановою
Кабінету Міністрів
України № 1014
від 12 вересня 1997 р.
Згідно з Постановою Кабінету
Міністрів України № 827
від 12 грудня 1994 р.
Відповідно до Постанови
Кабінету Міністрів
України № 1370
від 28 грудня 2011 р.
Крейда і вапняк Сировина для вапна, гіпсу та
меліорантів ґрунтів: вапняк, крейда
Вапняк, крейда
Гіпс Сировина для вапна, гіпсу та
меліорантів ґрунтів: гіпс, ангідрит
Гіпс
Цегельно-черепична
сировина
Сировина цегельно-черепична:
алеврит, алевроліт, аргіліт, глина
легкоплавка, лес, сланець, суглинок,
супісок
Суглинок, супісок
Камінь будівельний Сировина для будівельного каменю:
базальт, вапняк, габро, гнейс, граніт,
пісковик та ін.
-
Піщано-гравійна
сировина
Сировина піщано-гравійна: галька,
гравій, пісок, піщано-гальковий
матеріал, ракуша
Пісок
На користь регіонів спрямована ще одна норма Податкового кодексу
України. Згідно із Законом України [2] до нього внесено зміни, якими
передбачається, що під час виконання угод про розподіл продукції інвестор
(оператор) сплачує плату за користування надрами до бюджету з а
місцезнаходженням ділянки надр. Реалізацію цієї норми закладено у першу з
таких угод з компанією «Шелл» (щодо площі Юзівська), підписану 24 січня
2013 року в Давосі. Плата за користування надрами становить 1,25% за газ і 2%
за нафту [3].
На цей час керівники деяких областей України, зокрема Сумської та
Полтавської, що є нафтогазовидобувними, домоглися в рамках партнерських
угод з ВАТ «Укрнафта» компенсаційних виплат , які спрямовуються на
Економіка природокористування і охорони довкілля
52
соціальні та інші потреби регіонів. Суми таких виплат у 2011 –2012 роках
становили від 5–6 до 20 млн грн [5].
Загалом відсторонення місцевих органів виконавчої влади і місцевого
самоврядування від впливу на регулювання надрокористування в регіонах мало
певні негативні наслідки. Незважаючи на низку ініціатив з боку регіонів, вони
залишалися більше об'єктами надрокористування, ніж суб'єктами активної
участі у цьому процесі. Питання розробки корисних копалин
загальнодержавного значення практично не підлягало їх юрисдикції. Під
контролем центральних органів управління перебувало також надання дозволів
на користування місцевими видами корисних копалин.
В кризові 90-ті роки, а також і пізніше всі державні адміністрації без
винятку позитивно реагували практично на будь-яку пропозицію з освоєння на
їх території родовищ корисних копа лин, не особливо переймаючись аналізом
довгострокових наслідків. Більше того, місцеві адміністрації активно
лобіювали розробку «своїх» родовищ, дбаючи про робочі місця, наповнення
бюджетів та вирішення інших соціальних питань.
Так, свого часу одним із пер спективних об'єктів вважалося Бахтинське
родовище флюориту на Вінниччині. З цього питання представники області
займали позицію зацікавленої сторони і лобіювали його вирішення. Запорізька
обласна держадміністрація позитивно поставилася до пропозицій щодо
освоєння на території області залізорудних родовищ і до побудови на їх базі
потужного (Приазовського) гірничозбагачувального комбінату. Біганське
барит-алуніт-поліметалічне родовище та Біганське родовище германієносних
лігнітів у Закарпатті активно просувала в експлуатацію обласна адміністрація,
звертаючись у Кабінет Міністрів України. Наголос на освоєнні місцевої
мінерально-сировинної бази було зроблено в рамках «Програми науково-
технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року » (2002 рік).
Нині зрозуміло, що пропозиції стосовно перспективності названих та
низки інших ресурсних об'єктів були некритично оцінені і внесені в програмні
документи. За цим стояла ймовірність відволікання обмежених фінансових
ресурсів у довгоокупні ресурсні проекти та ін ші небезпеки.
Невизначеність з мінерально -сировинною політикою в цілому і на
регіональному рівні спричиняла хибні дії як з боку держави, так і регіонів.
Мінерально-сировинні ресурси ставали при цьому об'єктом певних спекуляцій,
а передумова останніх полягала у відсутності ринково-економічних оцінок та
будь-якого маркетингу. Характерним для цього періоду виявилося звичне з
радянських часів сподівання на державу як господарюючого суб'єкта.
Геологічна служба була залежною від ініціаторів, а то й сама виступал а в цій
ролі, здійснюючи безадресну розвідку родовищ корисних копалин. Все це
можна віднести до закономірностей перехідного періоду, однак зазначена
ситуація занадто затяглася.
Ситуація, прямо протилежна щойно описаним, виникала, коли місцева
ініціатива проявлялася щодо загальнопоширених видів корисних копалин або
якщо до освоєння відповідних ресурсних об'єктів залучався приватний капітал.
Це, зокрема, стосується початку розроблення родовищ зернистих фосфоритів як
місцевих добрив (Рівненська область), родов ищ мінеральних пігментів
(Донецька область), гранату для абразивів (Іванівське родовище у Вінницькій
Економіка природокористування і охорони довкілля
53
області), переробки талькових сланців (Інгулецький ГЗК) та мусковітвмісних
розкривних порід (Північний ГЗК), низки видів будівельної мінеральної
сировини.
Проявом невизначеності з мінерально -сировинною політикою стало
послаблення державного контролю за надрокористуванням у регіонах.
Протягом 2000-х років у регіонах України фіксуються численні
випадки самовільного, несанкціонованого використання надр та інші
порушення законодавства у цій сфері. Частина суб'єктів підприємницької
діяльності, насамперед тих, що видобувають місцеві види корисних копалин –
будівельний камінь, пісок, глини і суглинки, пиляний камінь тощо , працює без
відповідних спеціальних дозволі в. Такі випадки стосуються часто також нафти,
вугілля, бурштину. Специфікою вуглевидобувних регіонів (Донецька і
Луганська області), в яких вугільні пласти виходять на денну поверхню, стали
сотні «копанок» і шахтних розробок, де, порушуючи як правові норми, так і
гірничотехнічні умови безпеки, вівся кустарний видобуток вугілля.
Такий «тіньовий» видобуток корисних копалин стає не тільки шляхом
незаконного отримання прибутку, але й супроводжується екологічними
втратами, нераціональним землекористуванням, утв оренням «бедлендів» тощо.
До цього додається ухиляння від сплати гірничих платежів (за користування
надрами) та приховування від обліку фактично видобутої і реалізованої
продукції [5].
За масовістю порушень стояла фактично втрата контролю в системі
надрокористування на місцях – і передусім з боку місцевих органів влади і
місцевого самоврядування. Це може розцінюватися як результат їх певного
самоусунення від цієї справи, маючи на увазі, що всі контрольні функції та всі
дозвільні процедури були зосереджені у центрі.
На врегулювання питань несанкціонованого видобутку корисних копалин
у регіонах і його недопущення були спрямовані доручення Президента України
(від 16 лютого 2004 року) та Уряду (від 20 березня 2004 року). Прийнято
спеціальний Указ Президента Ук раїни (від 17 червня 2004 року), направлений
на посилення контролю і боротьби з і зловживаннями. Також цих питань
стосувалися Указ Президента України від 28 лютого 2008 року [6 ] та рішення
РНБО України від 3 лютого 2010 року [7 ]. Найвищий державний рівень уваги
до питань впорядкування надрокористування переконливо засвідч ив їх
значимість для країни.
Наведені факти щодо втрати належного контролю за використанням
корисних копалин місцевого значення свідчать не тільки і не стільки про
недостатність геологічного та гірничого нагляду, скільки про нормативно-
правову неврегульованість питань розподілу повноважень та про наявність
інституціональних прогалин у забезпеченні управління місцевою мінерально -
сировинною базою.
Ключовим питанням при вирішенні зазначеної про блеми є
реформування відносин власності стосовно мінеральних ресурсів і
розподілу повноважень щодо розпорядження ними. Забюрократизованість
процедури продажу спецдозволів на користування корисними копалинами, її
централізація, а також штучне ускладнення і недостатня прозорість призводять
до поширення тіньових систем доступу до надр, самоусунення від контролю
Економіка природокористування і охорони довкілля
54
місцевої влади і загалом свідч ать про критичну недооцінку потенціалу
регіонального управління природокористуванням.
Концептуально реформування відноси н власності постає як завдання , з
одного боку, забезпечення у повному обсязі функцій держави як власника
природних ресурсів, а з іншого – регіонального розподілу відносин володіння,
використання природних ресурсів і розпорядження (управління) ними, тобто
задіяння механізмів делегування повноважень і визначення доцільних меж
регіональної, муніципальної та приватної власності.
На шляху реалізації зазначених ідей передусім постає питання щодо
принципів і критеріїв поділу природних ресурсів на державні
(загальнодержавні) і місцеві (регіональні).
Щодо мінеральних ресурсів, спеціальною постановою Кабінету Міністрів
України (від 9 червня 1994 р.) затверджено переліки, корисних копалин
загальнодержавного і місцевого значення відповідно. Останні часто також
називають загальнопоширеними. Їх перелік не є сталим і впродовж 1994–2011
років зазнав змін (див. табл.).
У викладеному розумінні категорія природних ресурсів місцевого
значення кореспондує головним чином з поняттям регіональної власності
(якщо його трактувати як вичерпне передання повноважень розпорядження). До
тих видів мінеральних ресурсів, охорона і раціональне використання яких не
потребує участі центральних органів влади і повноваження щодо яких можна
передати на регіональний (місцевий) рівень, доцільно відн ести родовища
вапняку, гіпсу, крейди, сировини для виробництва буто -щебеневих матеріалів,
піщано-гравійної сировини, цегельно-черепичної, а також сапропелю, які
використовуються у будівництві та як хімічні меліоранти ґрунтів.
На нашу думку, до розряду рег іональних, чи місцевих, слід віднести
також дрібні родовища торфу, нафти, газу і вугілля (передусім бурого),
низькоякісних фосфоритів, деякі види облицювально -декоративного каменю,
пиляні вапняки (для отримання стінових матеріалів) та інші.
Доцільність зазначеної постановки питання особливо очевидна щодо
обліку, ліцензування використання, квотування тощо загальнопоширених
корисних копалин. Децентралізація має передбачати передачу на
регіональний (обласний) рівень права надання спеціальних дозволів на
користування надрами щодо місцевих видів корисних копалин [8].
Користуючись можливостями ліцензійного контролю та інших важелів
регулювання, місцева система надрокористування забезпечуватиме формування
мінерально-сировинної бази за рахунок надрокористувачів і пі дготовку
інвестиційно привабливих об'єктів, сприятиме проведенню тендерних
продажів, ліквідації місцевого дефіциту тих чи інших видів сировини,
розвитку старательської справи.
Висновки та перспективи подальших досліджень . В Україні на
сьогодні маємо справу лише з окремими фрагментами регіональної мінерально -
сировинної політики. Її розвиток, подолання пасивності місцевої влади в
питаннях пошуку і залучення іноземних інвестицій повинні стати одним з
імперативів економічної політики держави.
Економіка природокористування і охорони довкілля
55
Безгосподарність і зловживання, пов'язані з надрокористуванням, не є
аргументом на користь того, що регіонам не можна надавати прав у сфері
розпорядження ресурсами надр. Аналіз свідчить скоріше про зворотні
причинно-наслідкові зв'язки, а саме: при меншення ролі регіонів призводить до
послаблення контролю за надрокористуванням.
Наповнення регіональної мінерально -сировинної політики конкретним
змістом і її активізація пов'язані з реалізацією ідей децентралізації регулювання
доступу до надр і розширенням повноважень місцевих органів влади. Система
спеціальних дозволів щодо місцевих видів корисних копалин стала на цей час
значним гальмівним чинником інвестиційних процесів у надрокористуванні.
Доцільною є передача цієї процедури на регіональний рівень. Одночасно
ставиться питання про суттєве спрощення процедур видачі дозволів, їх
диференціацію для різних груп корисних копалин. Підлягає децентралізації
також доступ до інформаційного ресурсу щодо надр.
У реалізації регіональної політики консолідуюча роль має бути відведена
регіональним програмам розвитку й освоєння мінерально-сировинної бази та
створенню їх фінансового підґрунтя. В цьому контексті постають завдання:
зміни розподілу коштів від плати за користування надрами на користь
місцевих бюджетів (що уже започатковано Бюджетним кодексом України);
розвитку співпраці з інвесторами у сфері геологічного вивчення й
освоєння ресурсів надр на основі норм державно -приватного партнерства;
удосконалення розміщення держзамовлення на підготовку запасів
корисних копалин з урахуванням пропозицій регіонів;
формування реєстру об'єктів мінерально -сировинної бази, що
пропонуються в регіоні для продажу та/чи перспективних ділянок, де необхідні
попередні геологорозвідувальні роботи.
Література
1. Бюджетний кодекс України № 2475-VI від 8.07.2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2010. –
№ 151 (17 серп.). – C. 9–24.
2. Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу Україн и» № 5412-VII
від 02.10.2012 р. // Урядовий кур’єр. – 2012. – № 213 (20 лист.). – C. 14–15.
3. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.epravda.com.ua/news/2013
/01/29/358899.
4. Михайленко Г. Сільські території і надалі розвиватимуться по висхідній //
Урядовий кур’єр. – 2012. – № 237 (22 груд.). – C. 6.
5. Міщенко В. С. Програмне планування розвитку мінерально -сировинної бази
України: методологія і практика / В. С. Міщенко. – К.: ДУ «Інститут економіки
природокористування та сталого розвитку НАН України », 2011. – 157 с.
6. Указ Президента України «Про деякі заходи щодо вдосконалення гірни чих
відносин» № 173/2008 від 28.02.2008 року // Урядовий кур'єр. – 2008. – № 43 (8 бер.). – С. 8.
7. Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про заходи щодо
підвищення ефективності державного управління у галузі геологічного вивчення і
використання надр» № 90/2010 від 3 лютого 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www/rainbow.gov.ua/documents/258.html .
8. Крупко М. На дачі свердловина, а в Києві дядько / М. Крупко // Дзеркало тижня. –
2007. – № 12 (3 бер.). – С. 14.
|