Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст.
Спираючись на наукову літературу, архівні документи та матеріали періодичної преси, автор аналізує участь греко-католицького духовенства у суспільно-політичному житті Волинської губернії в другій третині XIX ст. Відзначається, що в даний період позиції уніатських священиків значно послаблюються....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167001 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. / І. Баляс // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 138-142. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167001 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Баляс, І. 2020-03-13T16:54:18Z 2020-03-13T16:54:18Z 2013 Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. / І. Баляс // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 138-142. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167001 94(477.82)”183”:28 Спираючись на наукову літературу, архівні документи та матеріали періодичної преси, автор аналізує участь греко-католицького духовенства у суспільно-політичному житті Волинської губернії в другій третині XIX ст. Відзначається, що в даний період позиції уніатських священиків значно послаблюються. Причиною цього стає репресивна політика російської влади щодо греко-католицької церкви. Приєднання до православ'я у 1839 р. стає серйозним ударом по авторитету греко-католицького духовенства. Проте, навіть після цих подій деякі священики продовжують чинити опір офіційній владі. Основываясь на научной литературе, архивных документах и материалах периодической печати, автор анализирует участие греко-католического духовенства в общественно-политической жизни Волынской губернии во второй трети XIX в. Отмечается, что в данный период позиции униатских священников значительно ослабляются. Причиной этого становится репрессивная политика российской власти относительно греко-католической церкви. Присоединение к православию в 1839 г. становится серьезным ударом по авторитету греко-католического духовенства. Однако даже после этих событий некоторые священники продолжают сопротивляться официальной власти. Based on the scientific literature, archival documents and materials periodical pressauthor analyzes the participation of Greek Catholic clergy in the political life of Volyn province in the second third of the XIX century. It is noted that in this period the position Uniate priests considerably weakened. The reason for this is the repressive policy of the Russian authorities to the Greek Catholic Church. Joining Orthodoxy in 1839 becoming a serious blow to the prestige of the Greek Catholic clergy. However, even after these events, some priests continue to resist official authority. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. Влияние греко-католического духовенства на общественно-политическую жизнь Волынской губернии во второй трети XIX в. The role of Uniate clergy in political life Volyn province in the second third of the XIX century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. |
| spellingShingle |
Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. Баляс, І. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| title_short |
Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. |
| title_full |
Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. |
| title_fullStr |
Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. |
| title_full_unstemmed |
Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. |
| title_sort |
вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя волинської губернії в другій третині xix ст. |
| author |
Баляс, І. |
| author_facet |
Баляс, І. |
| topic |
Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| topic_facet |
Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Влияние греко-католического духовенства на общественно-политическую жизнь Волынской губернии во второй трети XIX в. The role of Uniate clergy in political life Volyn province in the second third of the XIX century |
| description |
Спираючись на наукову літературу, архівні документи та матеріали періодичної преси, автор
аналізує участь греко-католицького духовенства у суспільно-політичному житті Волинської
губернії в другій третині XIX ст. Відзначається, що в даний період позиції уніатських священиків
значно послаблюються. Причиною цього стає репресивна політика російської влади щодо греко-католицької церкви. Приєднання до православ'я у 1839 р. стає серйозним ударом по авторитету
греко-католицького духовенства. Проте, навіть після цих подій деякі священики продовжують
чинити опір офіційній владі.
Основываясь на научной литературе, архивных документах и материалах периодической печати, автор
анализирует участие греко-католического духовенства в общественно-политической жизни Волынской
губернии во второй трети XIX в. Отмечается, что в данный период позиции униатских священников значительно ослабляются. Причиной этого становится репрессивная политика российской власти относительно
греко-католической церкви. Присоединение к православию в 1839 г. становится серьезным ударом по
авторитету греко-католического духовенства. Однако даже после этих событий некоторые священники
продолжают сопротивляться официальной власти.
Based on the scientific literature, archival documents and materials periodical pressauthor analyzes the participation
of Greek Catholic clergy in the political life of Volyn province in the second third of the XIX century. It is noted
that in this period the position Uniate priests considerably weakened. The reason for this is the repressive policy of
the Russian authorities to the Greek Catholic Church. Joining Orthodoxy in 1839 becoming a serious blow to the prestige
of the Greek Catholic clergy. However, even after these events, some priests continue to resist official authority.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167001 |
| citation_txt |
Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст. / І. Баляс // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 138-142. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT balâsí vplivgrekokatolicʹkogoduhovenstvanasuspílʹnopolítičnežittâvolinsʹkoíguberníívdrugíitretiníxixst AT balâsí vliâniegrekokatoličeskogoduhovenstvanaobŝestvennopolitičeskuûžiznʹvolynskoiguberniivovtoroitretixixv AT balâsí theroleofuniateclergyinpoliticallifevolynprovinceinthesecondthirdofthexixcentury |
| first_indexed |
2025-11-24T16:49:12Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:49:12Z |
| _version_ |
1850487137048199168 |
| fulltext |
139
УДК 94(477.82)”183”:28
Ірина Баляс (м. Київ)
Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-
політичне життя Волинської губернії в другій третині XIX ст.
Спираючись на наукову літературу, архівні документи та матеріали періодичної преси, автор
аналізує участь греко-католицького духовенства у суспільно-політичному житті Волинської
губернії в другій третині XIX ст. Відзначається, що в даний період позиції уніатських священиків
значно послаблюються. Причиною цього стає репресивна політика російської влади щодо греко-
католицької церкви. Приєднання до православ’я у 1839 р. стає серйозним ударом по авторитету
греко-католицького духовенства. Проте, навіть після цих подій деякі священики продовжують
чинити опір офіційній владі.
Ключові слова: греко-католицьке духовенство, царський уряд, польський національно-визвольний
рух, Волинська губернія.
У сучасній історіографії проблема відносин
між церквою та державою залишається актуаль-
ною та науково важливою, оскільки церква
завжди мала величезний вплив на вірян. Для за-
безпечення стабільності в державі потрібно
вміло будувати відносини між зазначеними
структурами, що і обумовлює необхідність ви-
вчення досвіду попередніх часів. В цьому від-
ношенні цікавою є картина релігійного життя
Волині в другій третині XIX ст. Конфлікт між
офіційним православ’ям та рідною місцевому
населенню греко-католицькою церквою закін-
чився повним знищенням останньої. Це, в свою
чергу, призвело до зникнення значного пласту
культурних надбань українського народу. Дана
ситуація показує, наскільки є тонкою межа між
втручанням офіційної влади в справи церкви і
до яких наслідків можуть призвести подібні дії.
Метою даної статті є з’ясування ролі греко-ка-
толицького духовенства у суспільно-політичному
житті Волині в контексті церковної політики са-
модержавства в другій третині XIX ст. Для ви-
вчення зазначеної проблеми автором опрацьовано
й залучено архівні документи, матеріали періо-
дики та наукові розвідки, зокрема монографії
П.Батюшкова, М.Кояловича, С.Жилюка, Н.Сто-
колос, О.Крижанівського, Ю.Хитровської. Істо-
рики XIX ст. акцентували увагу на латинізації
греко-католицького духовенства, давали нега-
тивну оцінку діям василіан, наголошували на ре-
акційності польського визвольного руху. Зокрема,
П.Батюшков вважав, що польський заколот 1830-
1831 рр. проілюстрував населенню «безумство
польсько-католицьких намірів», наслідком чого
стало впровадження нових заходів проти ополя-
чення та окатоличення руських мирян [1]. Його
сучасник М.Коялович запевняв, що криза греко-
католицької церкви настала внаслідок латинізації
унії, в якій головну роль відіграли василіани [2].
Сучасні історики є більш об’єктивними у ви-
світленні даного питання. С.Жилюк наголошує
на насильницькому характері процесу ліквідації
унії на Волині. Вчений стверджує, що підтримка
повстання 1830-1831 рр. частиною уніатів була
використана як привід для подальшого наступу
на позиції греко-католицької церкви [3]. Праці
Н.Стоколос та Ю.Хитровської не присвячені без-
посередньо греко-католицизму на Волині. Н.Сто-
колос акцентує увагу на намаганні викорінити
культурно-освітні набутки греко-католицької
церкви російським урядом до офіційного приєд-
нання у 1839 р. і через багато десятиліть після
нього [4, 5]. Розглядаючи громадсько-політичну
позицію правобережного духовенства, Ю.Хит-
ровська вважає, що приєднання уніатів до пра-
вослав’я призвело не тільки до втрати впливу
греко-католицьких священиків на власну паству,
а й до зменшення авторитету католицької церкви
на Правобережжі в цілому [6]. На думку О. Кри-
жанівського позиції греко-католицької церкви на
Правобережжі не були міцними і саме тому вона
порівняно безболісно зійшла з орбіти церковного
життя регіону [7]. Таким чином, проблема час-
тково проілюстрована в згаданих працях, але на
сьогодні спеціального дослідження, в якому б
комплексно аналізувався вплив греко-католиць-
кого духовенства на суспільно-політичні про-
цеси Волині в зазначений період, не існує.
Польське повстання 1830-1831 рр. стало ви-
рішальним фактором у подальшому розвитку
церковної ситуації на Волині. Фактично воно
було поштовхом до утвердження остаточного
курсу уряду Російської імперії на ліквідацію
уніатської церкви в Україні. Традиційно греко-
католицька конфесія на Волині мала великий ав-
торитет серед місцевого населення. Офіційна
влада змушена була врахувати цей фактор у
своїй політиці на новоприєднаних землях. Не-
зважаючи на спроби Катерини II об’єднати уніа-
тів з православ’ям, на початку XIX ст. греко-ка-
толицькій церкві вдалося навіть частково
зміцнити свої позиції. Олександр I толерантно
ставився до уніатів, тому в період його прав-
ління греко-католицька церква не переживала
великих потрясінь. Новий період в історії уні-
атської церкви Правобережжя розпочинається зі
сходженням на престол Миколи I, який був при-
хильником силових методів у політиці та по-
вним противником різного вільнодумства. Нішу
греко-католицької церкви на Волині мало зай-
няти офіційне православ’я. Приводом для ре-
пресивних дій щодо греко-католиків і стало пол-
ьське повстання 1830-1831 років.
Більшість сучасних дослідників свідчить, що
греко-католицьке духовенство підтримало поль -
ський виступ 1830-1831 рр. [ 8, с. 42; 3, с. 54 ].
Проте, уніати не були одноголосими у ставленні
до польського національно-визвольного руху.
Зокрема, біле уніатське священство відзнача-
лося більшою пасивністю у порівнянні з като-
ликами. Якщо католицькі монастирі нерідко слу-
гували притулком для повстанців та складом для
зброї, а ксьондзи відправляли панахиди за учас-
никами виступу, то уніати надавали перевагу
проповідницькій діяльності [9, с. 10]. Греко-ка-
толицькі священики переконували селян підтри-
мати або вступити в армію повстанців. На нашу
думку, підтримка частиною уніатів польського
національно-визвольного руху була обумовлена
перш за все тим, що після спроби об’єднання з
православ’ям 1797 р. священики безпосередньо
відчули загрозу ліквідації своєї церкви.
Проте, незаперечним є той факт, що активну
участь у бунті 1830-1831 років брали уніатські
монастирі, зокрема василіанські. Василіани від
самого входження Волині до складу імперії були
опозиційно налаштовані до нової влади. Не змі-
нилася їхня громадсько-політична позиція і в на-
ступні роки. Так, відкрито засвідчили свою підт-
римку повстанцям василіани Почаївського
монастиря. Ченці з почестями зустрічали поль -
ського генерала Ю. Дверницького. Василіани
Овруцького монастиря приводили до присяги на
вірність повстанцям уніатів м. Овруча [3, с. 55].
Передусім, така поведінка пояснювалася тим, що
більшість монахів мало польське походження
[10, с. 5]. Відповіддю на таку позицію ченців
стали репресії з боку імперської влади. За допо-
могою царського війська Почаївський монастир
разом з його друкарнею було передано росій-
ській православній церкві. Подібним чином було
скасовано василіанський монастир в Овручі. На
думку автора, таке жорстоке покарання ордену
пояснюється насамперед тим, що василіанське
чернецтво в ході повстання позиціонувало себе
силою, яка здатна чинити опір спробам уряду
ліквідувати греко-католицьку церкву.
Отже, участь частини уніатського кліру у поль -
ському виступі 1830-1831 рр. була використана
офіційною владою як привід для подальшого
на ступу на права греко-католицької церкви. Най-
біль шого удару було завдано уніатським монасти-
рям, зокрема василіанським, які у вирі револю-
ційних подій відкрито підтримали антиросійські
настрої повстанців. Після ліквідації василіансь-
ких монастирів греко-католики втратили вели-
чезну частку церковно-монастирського землево-
лодіння. Більшість монастирів, що залишились,
були позбавлені земельних угідь. Це призвело до
послаблення соціально-економічних позицій ду-
ховенства. Наступним кроком у обмеженні греко-
католицької конфесії стала офіційна ліквідація ва-
силіанського ордену у 1832 році. Проте й після
знищення чину Св. Василя уряд неодноразово
звинувачував ченців у негативному впливі на міс-
цеве населення. Так, у 1836 р. відбувся судовий
процес над міщанами м. Володимира, які повер-
нулися в греко-католицьку віру. Частина з них
особливо «упорствувала», оскільки місцеві бази-
ліани ще раніше переконали городян назавжди за-
лишитися в унії [ 11, арк.2]. Таким чином, й після
ліквідації ордену відчувався той вагомий вплив,
який здійснювали василіани на суспільство.
Проте в протистоянні з російською владою у чен-
ців не було ніяких шансів на подальше існування.
Знищення чину василіан значно послабило пози-
ції греко-католицької церкви в цілому.
Після повстання змінюється й структура
греко-католицької церкви. Одразу після виступу
1830-1831 рр. було ліквідовано Луцьку і Брест ську
єпархію. Пізніше схожа доля чекала й Луцьку
консисторію. В результаті цього замість 4 зали-
шилося лише 2 уніатські єпархії – Литовська і
Полоцька [5, с.88]. Це було своєрідною підготов-
кою до остаточного об’єднання з православ’ям.
На відміну від попередньої спроби ліквіда-
ції греко-католицької конфесії, цього разу імпер -
ський уряд діяв обережно і повільно. Особлива
увага приділялася підбору адміністративних кад-
рів. Показово, що в цей час вища духовна еліта
уніатів не тільки не чинила спротиву, а іноді ви-
ступала у ролі ініціаторів здійснення урядової
4’2013Ірина Баляс
140
К Р А Є З Н А В С Т В О
Вплив греко-католицького духовенства на суспільно-політичне життя
Волинської губернії в другій третині XIX ст.
141
акції. Н.Стоколос відзначає, що «своєрідною
душею воз’єднання» став греко-католицький свя-
щеник Йосиф Семашко, релігійна кар’єра якого
починалася з посади кафедрального проповід-
ника у Луцьку [5, с. 85]. У 1834 р. саме він віді-
гравав провідну роль у «Таємній комісії у спра-
вах уніатів», яка розпочала справу ліквідації унії
у червні наступного року. Отже, ліквідацію греко-
католицької церкви російський уряд фактично
проводив руками вищого уніатського духовен-
ства. Результатом цього став слабкий спротив ря-
дового священства репресивним діям влади.
Дійсно, заходи, спрямовані на поступове «від-
новлення по Греко-Уніатських церквах обрядів
Богослужіння і постанов Греко-Східної Церкви у
всій їх чистоті», що розпочались у 1834 р., не
викликали значного обурення серед духовенства
[5, с. 90]. Одним з аспектів, що дійсно спонукав
до спротиву, було впровадження служебників
мос ковського друку. Найнепокірніших священи-
ків владні органи відправляли за межі Волині, на
територію Гродненської губернії до єпархіаль-
ного правління. Там діяла спеціальна комісія, яка
примушувала відступників коритися. У відповідь,
на Волині прокотилася хвиля протесту. Найбільші
виступи відбулися в місті Ратному Ковельського
повіту, селі Боремлі Дубнівського повіту, в селі
Романове Луцького повіту. У багатьох місцях лу-
нали заклики до повстання [3, с. 56]. Важко не по-
годитися з Н.Стоколос, яка вважає, що вірність
уніатського духовенства влас ним богослужебним
книгам стала своєрідним виявом протидії втру-
чанню у звичайний лад церковного життя, нама-
ганням зберегти його традиції [5, с. 156]. Місцеве
населення асоціювало обряд з приналежністю до
тієї чи іншої віри. Опір впровадженню право-
славної обрядовості став характерною ознакою
процесу об’єднання православної і уніатської цер-
ков в другій третині XIX ст.
Не призвела до масового протесту й новина
про ліквідацію унії у 1839 році. Згідно з офіцій-
ними даними, усіх духовних осіб уніатів, які
«виявили бажання приєднатися», виявилося
1305, з них дві третини припадає на Литовську
уніатську єпархію. Тих, які не виявили подібного
бажання, нараховувалося 600 [5, с. 96]. Так, на
Волині ліквідаційного акту не визнало 24 церкви,
парафіяни яких продовжували чинити опір
[3, с. 57]. Твердинею унії залишався Тригірський
монастир, за яким було встановлено таємний на-
гляд, священнослужителів якого силою змусили
зректися унії [3, с.57]. Але, в порівнянні з ситуа-
цією після першої спроби приєднання уніатів до
православ’я, цей опір був мізерним. Дослідниця
В.Лось доводить, що наприкінці XVIII ст. близь -
ко 80-ти населених пунктів Правобережжя, пе-
реважно на Волині, були охоплені різними фор-
мами протесту, а в 30-ті роки XIX ст. спротив
приєднанню документально підтверджений ли ше
приблизно в 30-ти населених пунктах [12, с.6].
На нашу думку, таке «мирне воз’єднання» пояс-
нюється насамперед тим, що процес здійсню-
вався російською владою плавно та поетапно,
фактично руками самих уніатів. Також однією з
причин пасивності духовенства і вірян було не-
розуміння суті політики російського уряду. Так,
процес зміни обрядовості уніатів викликав наба-
гато більше невдоволення, ніж сама новина про
об’єднання церков. Проте обрядовість була лише
зовніш ньою ознакою, а суті внутрішніх транс-
формацій греко-католицької конфесії рядове ду-
ховенство дуже часто не розуміло.
«Синодальний акт» про «приєднання до пра-
вослав’я» 1839 р. не призвів до повного знищення
греко-католицької церкви на Волині. Навіть через
десятиліття після цього деякі уніатські священики
не скорилися офіційному віросповіданню. Проте
ці опозиційні дії не мали такого відкритого ха-
рактеру, як в попередні роки. Свідченням сили ре-
лігійної традиції унії в краї і впливу духовенства
залишалась вірність пастви культовим предметам.
Згідно зі звітом Волинського губернатора про стан
губернії за 1888 р. відзначалося, що в багатьох
церквах було зафіксовано залишки унії. Найча-
стіше це були бокові вівтарі, латинські ікони,
рельєфні зображення святих, розп’яття та інше
[5, с. 167]. Деякі священики продовжували здій-
снювати богослужіння за уніатською традицією,
відмовлялися здійснювати так звані царські
служби. Завдяки антиурядовій промові колишнь-
ого уніатського священика у с. Слобідка Овруць-
кого повіту місцеві парафіяни відмовились від
сповідей за православним чином, а також при-
часть та хрещень дітей [5, с. 178]. Проте масового
характеру цей опір не набув. В цілому, після
1839 р. греко-католицьке духовенство не мало сил
протистояти православ’ю. Уніати втратили власну
ієрархію, матеріальну підтримку шляхти, а також
величезні земельні володіння. В даній ситуації
більша частина священиків вважала за доцільніше
пристосуватися до нових умов – або перейти в ка-
толицизм, або змиритись з православ’ям.
Таким чином, незважаючи на глибоке коріння
унії на Волині, після польського повстання 1830-
1831 рр. вплив греко-католицького духовенства
поступово згасає. Російський уряд використав
причетність частини уніатських священиків до
польського національно-визвольного руху як
4’2013Ірина Баляс
142
К Р А Є З Н А В С Т В О
1. Батюшков П.М. Волинь. Історичні долі пів денно-
західного краю. – Дніпропетровськ. – 2004. – 424 с.
2. Коялович М. История воссоединения западно-
русских униатов старых времен. – СПб-1873. – 400 с.
3. Жилюк С., Бойко Б. Релігійна політика царизму
на Волині (1793-1917рр.). – Острог. – 2010. – 228 с.
4. Стоколос Н.Г. Конфесійно-етнічні трансфор -
мації в Україні (XIX – перша половина XX ст.):
Монографія. – Рівне. – 2003. – 480 с.
5. Стоколос Н., Шеретюк Р. Драма Церкви: до
історії скасування Греко-Уніатської Церкви в Рос.
імперії та викорінення її духовно-культ. надбань:
Монографія. – Рівне.– 2011. – 316 с.
6. Хитровська Ю.В. Організаційно-правове стано -
вище римо-католицької церкви на Правобережній
Україні наприкінці XVIII – на початку XIX ст.
[Електронний ресурс]./ Ю.В. Хитровська. Режим
доступу до книги: http://www.nbuv.gov.ua/portal/
Soc_Gum/Si/2010_30/Hutrovska.pdf
7. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церк ви
та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. Кн.3: Кінець
XVI – середина XIX століття. – Київ. – 1994. – 335 с.
8. Буравський О.А. Римо-католицька церква у кон -
тек сті міжконфесійних відносин у Право береж ній
Укра їні в 30-50-х рр. XIX ст. [ Електронний ресурс]./
О.А.Буравський. Режим доступу: http://archive.nbuv.
gov.ua/portal/soc_gum/Istst/2010_4/R1/Buravsky.pdf.
9. Хитровська Ю. В. Громадянсько-політична по зи -
ція духовенства Правобережної України наприкін ці
ХVІІІ – середині ХІХст. (в контексті церковної полі ти -
ки самодержавства): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. –
Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. – К. – 2001.
10. Дудар В.Л Громадсько-політичний та культур -
ний вплив Почаївського монастиря на населення
Волині: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – ДВНЗ
“Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет ім. Г. Сковороди”. – Пер.-Хм., 2008.
11. Центральний державний історичний архів
України в м. Києві, ф. 442, оп.1, спр. 2218.
12. Лось В.Е. Історія Греко-уніатської церкви на
Правобережній Україні кінця XVIII – першої поло -
вини XIX ст.: джерелознавчий аспект: автореф. дис...
канд. іст. наук: 07.00.06. – К., 2007. – 20 с.
привід для подальшого наступу на позиції
церкви. Процес ліквідації греко-католицької
церкви здійснювався поетапно – від знищення
ордену василіан і зміни обрядовості греко-като-
ликів до скасування самої унії. Велику роль у
цьому процесі відіграло вище уніатське духо-
венство, руками якого уряд проводив цю акцію.
Це є однією з причин пасивності рядового духо-
венства, яке переважно не розуміло суті внутрі-
шніх трансформацій рідної церкви. Так, пока-
зово, що новина про зміну обрядовості викли-
кала набагато більший спротив, ніж сам акт про
приєднання до православ’я. Після 1839 р. греко-
католицька церква на Волині повністю втрачає
свої позиції. Подальші виступи уніатського ду-
ховенства проти влади були поодинокими і не
мали такої підтримки населення як в попередні
роки.
Ирина Баляс
Влияние греко-католического духовенства на общественно-политическую жизнь Волынской
губернии во второй трети XIX в.
Основываясь на научной литературе, архивных документах и материалах периодической печати, автор
анализирует участие греко-католического духовенства в общественно-политической жизни Волынской
губернии во второй трети XIX в. Отмечается, что в данный период позиции униатских священников значи-
тельно ослабляются. Причиной этого становится репрессивная политика российской власти относительно
греко-католической церкви. Присоединение к православию в 1839 г. становится серьезным ударом по
авторитету греко-католического духовенства. Однако даже после этих событий некоторые священники
продолжают сопротивляться официальной власти.
Ключевые слова: греко-католическое духовенство, царское правительство, польское национально-осво-
бодительное движение, Волынская губерния.
Irina Balyas
The role of Uniate clergy in political life Volyn province in the second third of the XIX century
Based on the scientific literature, archival documents and materials periodical pressauthor analyzes the partici-
pation of Greek Catholic clergy in the political life of Volyn province in the second third of the XIX century. It is noted
that in this period the position Uniate priests considerably weakened. The reason for this is the repressive policy of
the Russian authorities to the Greek Catholic Church. Joining Orthodoxy in 1839 becoming a serious blow to the pres-
tige of the Greek Catholic clergy. However, even after these events, some priests continue to resist official authority.
Key words: Greek Catholic clergy, the royal government, the Polish national liberation movement, Volyn province.
Джерела та література
|