Український Голодомор: оцінка втрат
У статті аналізуються підходи до розрахунку демографічних втрат від Голодомору 1932-1933 рр., що використовувалися перед відкриттям доступу до архівних фондів, а також варіанти розрахунків, здійснюваних з урахуванням демографічної статистики. Незважаючи на різні методики розрахунків, вчені приходя...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167010 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Український Голодомор: оцінка втрат / С. Кульчицький // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 37-54. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167010 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кульчицький, С. 2020-03-13T16:55:49Z 2020-03-13T16:55:49Z 2013 Український Голодомор: оцінка втрат / С. Кульчицький // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 37-54. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167010 94(477.44) “1932-1933” У статті аналізуються підходи до розрахунку демографічних втрат від Голодомору 1932-1933 рр., що використовувалися перед відкриттям доступу до архівних фондів, а також варіанти розрахунків, здійснюваних з урахуванням демографічної статистики. Незважаючи на різні методики розрахунків, вчені приходять до висновку, що можна одержати вірогідний результат з точністю до кількох сотень тисяч. В статье анализируются подходы к расчету демографических потерь от Голодомора 1932-1933 гг., которые использовались до открытия доступа к архивным фондам, а также варианты расчетов, проведенных с учетом демографической статистики. Несмотря на различные методики расчетов, ученые приходят к выводу, что можна получить вероятный результат с точностью до нескольких сотен тысяч. The article analyses the approaches to the calculations of demographic losses from Holodomor in 1932-1933- ies which had been used before the access to the archive funds became available. The variants of calculations with demographic statistics being taken into considerations are also under the analysis. Despite different methods of calculations, the researchers come to the conclusion that the reliable result can be obtained to within few hundreds of thousands. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 80-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні Український Голодомор: оцінка втрат Украинский Голодомор: оценка потерь Ukrainian Holodomor: Assessment of Losses Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Український Голодомор: оцінка втрат |
| spellingShingle |
Український Голодомор: оцінка втрат Кульчицький, С. До 80-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні |
| title_short |
Український Голодомор: оцінка втрат |
| title_full |
Український Голодомор: оцінка втрат |
| title_fullStr |
Український Голодомор: оцінка втрат |
| title_full_unstemmed |
Український Голодомор: оцінка втрат |
| title_sort |
український голодомор: оцінка втрат |
| author |
Кульчицький, С. |
| author_facet |
Кульчицький, С. |
| topic |
До 80-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні |
| topic_facet |
До 80-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Украинский Голодомор: оценка потерь Ukrainian Holodomor: Assessment of Losses |
| description |
У статті аналізуються підходи до розрахунку демографічних втрат від Голодомору 1932-1933 рр.,
що використовувалися перед відкриттям доступу до архівних фондів, а також варіанти розрахунків, здійснюваних з урахуванням демографічної статистики. Незважаючи на різні методики
розрахунків, вчені приходять до висновку, що можна одержати вірогідний результат з точністю до кількох сотень тисяч.
В статье анализируются подходы к расчету демографических потерь от Голодомора 1932-1933 гг., которые использовались до открытия доступа к архивным фондам, а также варианты расчетов, проведенных с учетом демографической статистики. Несмотря на различные методики расчетов, ученые приходят к выводу, что можна получить вероятный результат с точностью до нескольких сотен тысяч.
The article analyses the approaches to the calculations of demographic losses from Holodomor in 1932-1933-
ies which had been used before the access to the archive funds became available. The variants of calculations with
demographic statistics being taken into considerations are also under the analysis. Despite different methods of calculations,
the researchers come to the conclusion that the reliable result can be obtained to within few hundreds of
thousands.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167010 |
| citation_txt |
Український Голодомор: оцінка втрат / С. Кульчицький // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 37-54. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kulʹčicʹkiis ukraínsʹkiigolodomorocínkavtrat AT kulʹčicʹkiis ukrainskiigolodomorocenkapoterʹ AT kulʹčicʹkiis ukrainianholodomorassessmentoflosses |
| first_indexed |
2025-11-26T01:39:45Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:39:45Z |
| _version_ |
1850603621128863744 |
| fulltext |
36
До 80-річчя
Голодомору
1932-1933 років
в Україні
УДК 94(477.44) “1932-1933”
Станіслав Кульчицький ( м. Київ)
Український Голодомор: оцінка втрат
У статті аналізуються підходи до розрахунку демографічних втрат від Голодомору 1932-1933 рр.,
що використовувалися перед відкриттям доступу до архівних фондів, а також варіанти розра-
хунків, здійснюваних з урахуванням демографічної статистики. Незважаючи на різні методики
розрахунків, вчені приходять до висновку, що можна одержати вірогідний результат з точністю
до кількох сотень тисяч.
Ключові слова: голодомор, колективізація, демографія.
37
У 1932-1933 рр. в Україні сталася демогра-
фічна катастрофа. Скільки людей загинуло від го-
лоду? Усталеної оцінки нема й досі. Кількісні
оцінки втрат існують, проблема полягає лише в
тому, що їх надто багато. Це пояснюється причи-
нами як технічного, так і політичного характеру.
По-перше, смерть від голоду є специфічною
репресією. На політв’язнів заводилася справа,
тобто долю кожного можна прослідкувати. Жер-
тви голоду безіменні. Важко розрізнити тих, хто
пав жертвою голоду та викликаних ним хвороб,
від тих, хто помер природною смертю.
По-друге, в охопленій голодом місцевості
різко падала народжуваність. Це явище є на-
слідком голоду. Отже, потрібно називати дві
цифри втрат – прямі і повні. У повних втратах
враховуються й ненароджені.
По-третє, треба зважати на демографічну
луну голоду. У 1932-1933 рр. у віковій піраміді
народонаселення утворилася глибока вищер-
бина. Ті, хто загинув від голоду або взагалі не
народився, випали з процесу відтворення наро-
донаселення. Внаслідок цього через покоління у
віковій піраміді утворювалася нова вищербина
меншої глибини. Ще через покоління не народ-
жувалися вже онуки жертв голоду. Демогра-
фічна луна не повинна входити в підрахунок
втрат, але про неї не варто забувати.
По-четверте, багатьом політикам здається,
що можна скористатися розмаїттям цифр, щоб
обрати найбільш зручну. Між ними точиться не-
гласне змагання: одні збільшують кількість
жертв до неможливо високої, інші применшу-
ють наслідки голоду.
Тому треба вивчати як експертні оцінки, так і
розрахунки, засновані на демографічній статис-
тиці. Розглядаючи оцінки, що формуються за
різними критеріями, можна осягнути всю гли-
бину цієї складної проблеми. Її не розв’язало
відкриття ретельно приховуваної в радянські
часи демографічної статистики. У 1932-1933 рр.
статистичний облік дав цілком зрозумілий збій.
Неповна реєстрація народжень і смертей в охоп-
лених голодом регіонах пояснювалася тим, що
гинули й реєстратори.
Одразу після голоду в Кремлі потурбувалися
перекрити шляхи витоку інформації про дина-
міку народонаселення. У 1934 р. змінився меха-
нізм збирання інформації про стан населення:
відділи запису актів громадянського стану
(ЗАГС) були передані з Центрального управ-
ління народногосподарського обліку (ЦУНГО)
Держплану СРСР та його органів на місцях у
підпорядкування НКВС СРСР. Радянську ар-
хівну службу, яка зберігала цю інформацію, теж
передали у підпорядкування чекістам.
Світ дізнавався про голод в СРСР з уривчас-
тих повідомлень журналістів, що почали з’явля-
тися в американські пресі з лютого 1933 року. Ра-
дянський уряд одразу після цього встановив
порядок, за яким зарубіжні кореспонденти могли
пересуватися по країні тільки з дозволу міліції.
Слідом за репортажем Малкольма Магге-
ріджа про його враження від поїздки по Північ-
ному Кавказу й Україні, що відбулася до забо-
рони вільного пересування, англійська газета
Manchester Guardian опублікувала статтю Гарета
Джонса «Голод в Росії» (30 березня 1933 р.). Це
був у минулому секретар прем’єр-міністра Ве-
ликої Британії Д.Ллойд Джорджа. Він добре знав
радянську дійсність і не міг замовчувати траге-
дії, яка розгорталася на його очах, хоч знав, що
негайно буде позбавлений акредитації. В статті
він писав: «Росія сьогодні перебуває в лабетах
голоду, який здається не менш жахливим, ніж ка-
тастрофа 1921 року, коли загинули мільйони».
31 березня 1933 р. сенсаційні повідомлення
Manchester Guardian спростував кореспондент
американської газети New York Times, англієць за
походженням і громадянством Волтер Дюранті.
Суть його статті була відображена в її назві: «Ро-
сіяни голодують, але не вмирають від голоду».
Як виявив Дана Дальрімпл, перша конкретна
оцінка втрат від голоду в СРСР належала випус-
книку Гарварда і викладачу політології в Північ но-
Західному університеті Ричарду Саллету. 7 липня
1933 р. він опублікував коротку замітку в газеті
New York World Telegram під заголовком «Кажуть,
що в Росії загинули від голоду 10 міль йонів».
Цифра здавалася неймовірною, а сама інформація
була похована в глибині десятої газетної сторінки.
Тому Д. Дальрімплу здалося, що повідомлення
Саллета не справило будь-якого враження. Однак
польський дослідник Роберт Кушнеж нещодавно
виявив, що в липні і серпні це повідомлення по-
трапило на сторінки газет в його країні [1, 192].
Газета New York Times 20 серпня 1933 р.
опублікувала повідомлення про відозву віден-
ського архієпископа кардинала Т. Інніцера.
Відозва була реакцією католицьких кіл на звер-
нення митрополита Андрія Шептицького ряту-
вати гинучих від голоду українських селян, а
також на клопотання утвореного в Брюсселі дія-
чами української еміграції Комітету допомоги
голодуючим України і Кубані. Кардинал вказу-
вав, що в Радянському Союзі вже спостеріга-
ються численні випадки канібалізму, і голодна
смерть загрожує мільйонам людей.
У численних публікаціях генерального сек-
ретаря Європейського конгресу національностей
при Лізі Націй Евальда Амменде називалися
різні цифри жертв голоду. Зокрема, в статті,
опублікованій газетою New York Times 1 липня
1934 р., він вказав, що в СРСР загинуло 7,5 млн
осіб. Разом з кардиналом Т.Інніцером Амменде
був ініціатором створення Комітету допомоги
голодуючим регіонам Радянського Союзу. В груд -
ні 1933 р. він організував у Відні міжнародну
конференцію, присвячену голоду в СРСР.
Громадськість країн Заходу не дуже вірила
своїм журналістам, коли ті писали про Радян-
ський Союз. Як правило, журналісти були або
антикомуністами, або «співчуваючими» (при-
чини співчуття могли бути різними – від ідеоло-
гії до банальних субсидій), і їх протилежні за
знаком повідомлення з-під «залізної завіси» вза-
ємно знецінювалися. Тому інформація про голод
не набувала належного розголосу.
Огляд версій сучасників голоду доцільно за-
вершити розглядом ще двох оцінок, оприлюдне-
них набагато пізніше, але споріднених зі своїми
попередниками походженням: той, хто інформу-
вав, не брав на себе відповідальності за досто-
вірність повідомлення, а посилався на високу
особу в радянських колах, яка за своєю посадою
мусила знати дійсний стан справ. На Заході всі
були переконані, що хтось у Радянському Союзі
просто мусить знати, скільки людей загинуло.
Перша з оцінок належала безпосередньо Ста-
ліну, а повідомив про неї політик, якому на Заході
найбільше довіряли – Вінстон Черчілль. Саме
тому ця оцінка побутує в публіцистиці по сьогод-
нішній день. На жаль, читати першоджерело –
спогади Черчілля – не всім вистачає часу. Автор
розділу про демографічні наслідки суцільної ко-
лективізації і голоду 1932-1933 рр. у тритомній
книзі під редакцією Ю.Полякова «Население Рос-
сии в ХХ веке» Наталія Араловець торкнулася
цього сюжету зовсім коротко: «В.Черчілль у воєн -
них спогадах згадав про висловлювання Й.В. Ста -
ліна щодо 10 млн. селян, висланих і полеглих від
голоду» [2, с. 270]. На репліку Черчілля: «Ви мали
справу не з кількома десятками тисяч аристокра-
тів або великих поміщиків, а з мільйонами ма-
леньких людей» Сталін відповів так: «З десятьма
мільйонами... Це було щось страшне, це тривало
чотири роки, але для того, щоб позбавитися пе-
ріодичних голодувань, Росії було абсолютно не-
обхідно орати землю тракторами». А на питання,
що сталося з куркулями, Сталін сказав: «Деяким
з них дали землю для індивідуального обробітку
в Томській області, або в Іркутській, або ще далі
на північ, але основна частина була дуже непопу-
лярна, і їх знищили власні наймити» [3, с. 526].
Із сказаного випливає, по-перше, що в СРСР
за 4 роки було репресовано 10 млн селян, а по-
друге, що Сталін взагалі не говорив про загибель
селян від голоду (наявність його він, як відомо,
заперечував). Сталін майстерно перекинув про-
вину за знищення мільйонів селян з влади на
наймитів. Скільки мільйонів загинуло, Сталін
сам не знав. Цифра в 10 млн репресованих була
названа навмання. Вона не відповідала ні кіль-
кості розкуркулених і висланих, ні кількості по-
леглих від голоду.
Якраз Всесоюзний перепис населення, відсу-
нутий через різні причини аж на 1937-й рік, най-
більш переконливо підтвердив той факт, що
організаторів голоду-геноциду в Україні і на Ку-
бані аніскільки не турбувала точна кількість по-
мерлих від голоду. Стурбувала їх лише та обста-
вина, що перепис міг виявити сліди злочину.
Дисидент з оточення А.Сахарова Олександр
Бабьонишев (Максудов) опинився в США, де став
авторитетним фахівцем в галузі демографічної іс-
торії радянської доби. Блискуче есе «Початок
4’2013Станіслав Кульчицький
38
К Р А Є З Н А В С Т В О
Український Голодомор: оцінка втрат
39
1937: перепис населення» з’явилося спочатку в
російськомовному журналі «Минувшее» (1986,
№1), а потім увійшло в його підсумковий збірник
демографічних праць «Потери населения СССР»
(Chalidze Publications, Benson, Vermont, 1989).
Есе Максудова в своїх першопублікаціях було
цікавим як розповідь про репресований і всіма
забутий перепис. Радянське суспільство було
шоковане заміткою Марка Тольця під назвою
«Скільки ж нас тоді було?», яку опублікував
московський тижневик «Огонек» у передостан-
ньому числі за 1987 рік. Як засвідчила назва
його замітки, Тольц був знайомий з есе Максу-
дова в журнальному варіанті, яке закінчувалося
іронічними словами: «Кінець-кінцем: коли нас
скільки було?» Після 1991 р., коли Інститут іс-
торії СРСР АН СРСР опублікував окремою кни-
гою короткі підсумки перепису 1937 р. (все, що
збереглося в архівах), замітка Тольця і есе Мак-
судова втратили інформаційну цінність, але збе-
регли історіографічне значення. Однак максу-
дівське есе набуло іншої якості: воно змушує
задуматися над тим, чому результати перепису
виявилися несподіваними для керівників СРСР.
Як уже вказувалося, у 1934 р. відділи ЗАГС
були передані у відання НКВС. 28 вересня
1935 р. газета «Правда» опублікувала народжену
в надрах ОДПУ постанову РНК СРСР і ЦК
ВКП(б) «Про постановку обліку природного
руху населення». У ній стверджувалося, що ця
справа перебувала у незадовільному стані: «Ор-
гани обліку часто використовувалися класовими
ворогами (попи, куркулі, колишні білі), які про-
бралися в ці організації і проводили там контр-
революційну, шкідницьку роботу (реєстрація по
кілька разів смерті одних і тих же осіб, недооб-
лік народжень і т.д.). «І т.д». насправді не існу-
вало. Авторів закону турбували тільки переоб-
лік смертей і недооблік народжень. Точніше
було б сказати так: їх хвилював низький рівень
природного приросту, який не давав можливості
швидко «погасити» втрати від голоду 1932-
1933 рр. Іншими словами, автори закону нама-
галися замести сліди своєї злочинної діяльності
звинуваченням працівників ЗАГСів у шкідниц-
тві. Чому «шкідництво» повинне було полягати
у переобліку смертей і недообліку народжень, а
не навпаки, залишалось незрозумілим.
Щоб припинити циркуляцію чуток про вели-
чезні втрати внаслідок голоду, Сталін взяв на себе
функцію монопольного інформатора з питань
смертності, народжуваності й загальної чисель-
ності населення. Щоб бути переконливим, він
зробив необережну заяву. Виступаючи в січні
1934 р. зі звітною доповіддю ЦК ВКП(б) ХVІІ
з’їздові партії, генсек з властивим йому притис-
ком наголосив на зростанні чисельності насе-
лення СРСР з 160,5 млн осіб наприкінці 1930 р.
до 168 млн наприкінці 1933 р. [4, 332]. Цифра
168 млн була сумою двох величин: опублікованої
ЦУНГО оцінки чисельності на січень 1933 р. –
165,7 млн осіб і річного природного приросту,
який на початку 30-х рр. складав приблизно
2,5 млн осіб. Обнародуванням цієї цифри Сталін
давав зрозуміти усім, хто виступав з різними вер-
сіями втрат від голоду, що в СРСР не було втрат,
а відповідно й голоду. Ця заява викликала жах у
демографів. Вони розуміли, що доведеться неза-
баром проводити перепис населення й публіку-
вати його результати, які, поза всяким сумнівом,
будуть меншими від очікуваних.
У промові на Всесоюзній нараді комбайнерів
в грудні 1935 р. Сталін зробив ще один демог-
рафічний демарш. Ця заява (разом з надрукова-
ними в газеті ремарками офіційної стенограми)
звучала так: «У нас тепер всі говорять, що мате-
ріальне становище трудящих значно поліпши-
лося, що жити стало краще, веселіше. Це,
звісно, правильно. Але це веде до того, що насе-
лення почало розмножуватися куди швидше, ніж
у старий час. Смертності стало менше, народ-
жування більше, і чистого приросту виходить
незрівнянно більше. Це, звісно, добре, і ми це ві-
таємо (веселе пожвавлення в залі). Тепер у нас
кожний рік чистого приросту населення вихо-
дить близько 3 мільйонів душ. Це значить, що
кожний рік ми одержуємо прирощування на цілу
Фінляндію (загальний сміх)» [5].
Друга заява відділена від першої двома ро-
ками. Не підлягає сумніву, що в 1934-1935 рр.
смертність зменшилася, тому що під час Голо-
домору гинули головним чином люди похилого
віку. Поточні показники природного приросту
тимчасово стали сприятливими. Мабуть, це й за-
вело Сталіна в оману. Йому не слід було педа-
лювати на «цілій Фінляндії».
Озвучення «липової» кількості населення на
партійному з’їзді (нагадаємо: 168 млн. осіб на по-
чаток 1934 р.) означало, у поєднанні з цією за-
явою, що на початку 1935 р. в СРСР повинно
було виявитися 171 млн осіб, в 1936 р. – відпо-
відно 174 млн, а в 1937 р. – 177 млн осіб «Не
уникнути враження, – зазначав Максудов в
своєму есе про перепис 1937 р., – що керівники
країни і навіть демографи не мали в 1936-1937 рр.
реального уявлення про наслідки здійснюваних
соціальних заходів. Вони не могли не здогадува-
тися, що голод і масова смертність на селі змі-
нюють демографічну картину, але як і на скіль -
ки – не знали» [6, с. 272].
Не можна визначити, хто і в якій формі попе-
редив Сталіна про небезпеку, приховану в пере-
писі населення. Але можна з певністю сказати,
що попередження було зроблене в дуже обереж-
ній формі. В іншому разі генсек відмовився б від
проведення перепису, як він це зробив у повоєн-
ний період. Демографи тоді пропонували про-
вести перепис через 10 років після поперед-
нього, у 1949 р., але він був проведений тільки
через 20 років, у 1959 році.
Більш-менш точно можна визначити дату по-
передження про пов’язані з переписом політичні
неприємності. 27 червня 1936 р. ЦВК і РНК
СРСР заборонили аборти (заборона пережила
Сталіна, залишаючись в силі до листопада
1955 р.). Цей екстраординарний захід спрямову-
вався на те, щоб «населення почало розмножу-
ватися куди швидше, ніж у старий час». Справді,
в УРСР число народжень зросло з 766 тис. в
1935 р. до 1214 тис. в 1937 р. [7, с. 25]. Проте,
до призначеної вже дати перепису залишалось
обмаль часу, а тому заборона абортів не впли-
нула на його результати.
1 січня 1937 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР
звернулися до населення країни із закликом сві-
домо поставитися до перепису, який мав вия-
вити всьому світу мовою точних цифр величезні
перемоги соціалізму. Цього дня майже мільйон
мобілізованих і навчених добровольців-раху-
вальників зробили попередній суцільний обхід
населення, готуючись до критичної дати – ночі з
5 на 6 січня, коли мала бути врахована кожна на-
явна в країні людина. Союзні республіки по-
винні були не пізніше 10 січня відправити в
Москву телеграфне донесення з сумарною циф-
рою переписаного населення. До 16 січня рес-
публіки, краї і області мали відправити в центр
заново перевірені дані. ЦУНГО Держплану
СРСР зобов’язувався подати урядові найбільш
важливі для державного планування дані: за-
гальну чисельність населення і його розподіл за
регіонами і статтю. У Москві, Ленінграді і Хар-
кові запрацювали машинно-лічильні станції з
більш ніж тисячею працівників на кожній. За
кілька місяців вони мали опрацювати всі дані
Всесоюзного перепису [1, с. 267-268].
За зразково проведений перепис уряд нагоро-
див начальника ЦУНГО І.Краваля орденом Ле-
ніна. Високі урядові нагороди одержали й інші ке-
рівники переписної кампанії. В газетах і журналах
почали з’являтися перші вибіркові дані перепису.
Проте вся ця атмосфера піднесення обірвалася в
день, коли союзні республіки повинні були від-
правити в Москву телеграфні донесення з сумар-
ною цифрою переписаного населення. В цей день,
10 січня, заступник начальника Управління на-
родногосподарського обліку Укрдержплану Е.Кус -
то лян у записці на ім’я І.Краваля, надісланій ра -
зом з обов’язковим телеграфним повідомленням,
вказав: «Результати перепису по УРСР, судячи з
попередніх даних, роблять цей матеріал абсо-
лютно секретним» [9, с. 8]. Загальна чисельність
населення України виявлялася меншою, ніж була в
1926 р. Перепис 1937 р. витягував на суд людський
замовчувану владою демографічну катастрофу.
У часи горбачовської «перебудови» політика
гласності зробила можливим те, що було немож-
ливим впродовж багатьох десятиліть, починаючи
з січня 1937 р.: відкрила доступ до радянської де-
мографічної статистики. Першим скористався
цим директор Центрального архіву народного
господарства СРСР В.Цаплін. Він опублікував у
журналі «Вопросы истории» лист начальника
ЦУНГО Краваля на ім’я Сталіна і Молотова від
14 березня 1937 р. «Про попередні підсумки Все-
союзного перепису населення». Виявилося, що
перепис зареєстрував 162 003 225 осіб. У цю
цифру входили категорії населення, які перепи-
сувалися окремо: 1 956 217 службовців РСЧА,
Внутрішніх військ і прикордонної охорони
НКВС, а також 2 653 036 осіб, які входили до спец-
контингенту НКВС (тюрми і концтабори) та На-
ркомату освіти (спецшколи і колонії) [10, с. 176].
Перепис 1937 р. в УРСР показав такі резуль-
тати порівняно з переписом 1926 р. [11, с. 17]:
4’2013Станіслав Кульчицький
40
К Р А Є З Н А В С Т В О
Регіон 17.12.1926 6.01.1937
1937 р.
у % до
1926 р.
Вінницька обл. 4 358 526 3 918 736 89,9
Київська обл. 5 800 912 5 098 241 87,9
Чернігівська обл. 2 784 311 2 522 371 90,6
Харківська обл. 5 722 653 5 053 431 88,3
Донецька обл. 2 963 690 4 578 669 154,5
Дніпропетровська обл. 3 483 665 3 721 228 106,8
Одеська обл. 3 244 620 2 925 399 90,2
Молдавська АРСР 567 599 569 534 100,3
УРСР в цілому 28 925 978 28 387 609 98,1
З таблиці видно, що за 10 років в Україні
відбувся істотний перерозподіл населення,
зумовлений передусім урбанізаційними проце-
сами під впли вом високих темпів капітального бу-
дівництва в Донецько-Придніпровському регіоні.
Тому на всіх інших областях, окрім Донецької і
Дніпро петровської, демографічна катастрофа по-
значи ла ся ще сильніше. Начальник УНГО при
Держ пла ні УРСР мав підстави для висновку про
необ хідність засекретити результати перепису
1937 року.
Катастрофа українців в СРСР виглядала ще
виразніше, якщо співставити переписну дина-
міку чисельності десяти найбільш чисельних на-
родів Радянського Союзу [12, с. 97]:
Динаміка чисельності окремих народів у між-
переписний період визначалася впливом кількох
чинників: форсованими темпами соціально-еко-
номічних перетворень (які у випадку з казахами
призвели до демографічної катастрофи), політи-
кою масових репресій, в атмосфері яких тільки
й ставали можливими примусові перетворення,
і, нарешті, відмовою від політики коренізації за
кордонами республік, утворюваних «титульними
націями». Мільйони українців і білорусів, які по-
стійно проживали за межами своїх республік, під
час перепису 1937 р. реєструвалися як росіяни.
Услід за коротким повідомленням про попе-
редні результати перепису 1937 р. І.Краваль
надіслав Сталіну і Молотову свої пояснення з при-
воду того, чому чисельність населення виявилася
нижчою очікуваної за даними поточного обліку.
Начальник ЦУНГО опинився у вкрай незручній
ситуації: йому доводилося знаходити науково по-
дібні пояснення, які маскували б спричинені ста-
лінською «революцією згори» людські втрати.
І.Краваль дезавуював поточну оцінку чисель -
ності населення на 1 січня 1933 р. – 165,7 млн
осіб. Поточний облік давав невірні завищені
цифри, вказував він, пояснюючи це вадами
системи реєстрації народжуваності та смер-
тності. Тільки після передачі ЗАГСів у систему
НКВС їхня робота почала налагоджуватися,
змушений був додати Краваль, щоб не звину-
ватити в неефективній роботі це всесильне ві-
домство [13, с. 40].
Звинувачення ЗАГСів і ЦУНГО в неналеж-
ному обліку населення виглядало нелогічно.
Якби мова йшла про звичайну недбалість, то
вона мусила б однаково позначитися на реєс-
трації взаємно протилежних показників – на-
роджуваності і смертності. Щоб здійснювати ці-
леспрямований недооблік населення, потрібно
було утримуватися від реєстрації народжень і
фіксувати над лишкову кількість смертей. Отже,
замість недбалості працівники цих відомств
мали бути звинувачені у свідомо здійснюваному
фальшуванні природної динаміки населення.
Мотиви такого фальшування було неможливо
пояснити, але в 1937 р. це не могло стати пере-
шкодою для органів державної безпеки. Відпові-
дальних працівників системи народногосподар-
ського обліку звинуватили в контрреволюційному
недообліку населення. Краваль був заарештова-
ний і розстріляний.
25 вересня 1937 р. РНК СРСР визнав мате-
ріали Всесоюзного перепису населення дефек-
тними. Переписні картки були знищені. Демог-
рафічна наука практично зникла під пресом
репресій. Ті демографи, хто вижив, змушені
були забути про свій фах. Науково-дослідні ін-
ститути з проблем народонаселення перестали
існувати, у тому числі й всесвітньовідомий Де-
мографічний інститут АН УРСР. Статистичні
органи зобов’язувалися провести новий перепис
населення на початку 1939 року.
Ми не можемо точно визначити демографічні
втрати від голоду 1921-1923 рр. і від голоду 1946-
1947 рр., тому що ці трагедії сталися після три-
валих війн. Якщо нема цифри втрат воєнного
часу, у тому числі даних про міграцію населення,
оцінка втрат від повоєнного голоду стає немож-
ливою. У випадку з наслідками голоду 1932-
1933 рр. – все інакше. Після перепису 1939 р., ре-
зультати якого були оголошені, стало можливим
«взяти у вилку» втрати голодних років. Трудність
полягала лише в тому, щоб визначити рух насе-
лення у період між переписами.
Український Голодомор: оцінка втрат
41
Ті, хто проводив перепис 1939 р., мали
сильне бажання вийти на «справну цифру».
Проте причетні до влади люди розуміли, що пе-
репис, проведений з невеликим часовим відри-
вом від попереднього, сфальсифікувати майже
неможливо. В усякому разі, його фальсифікація
була менш масштабною, ніж невдалі спроби
фальсифікації перепису 1937 р. Це переконливо
підтвердилося простим порівнянням переписів
1937 і 1939 рр., коли воно стало можливим.
«Вилка» у вигляді двох переписів населення,
між якими знаходилися голодні роки, зробила
оцінки втрат від голоду 1932-1933 рр. більш точ-
ними. Щоправда, постала істотна відмінність
між точністю загальносоюзних і республікан-
ських оцінок. Показник міграції в загально-
союзних оцінках дорівнював нулю, тоді як в об-
рахунок республіканських втрат доводилося
включати сальдо міграційного балансу. Оскільки
його не знали, діапазон оцінок коливався у ши-
роких межах.
Огляд оцінок втрат від голоду треба починати
з розрахунків професора Т.Соснового, який пра-
цював в Укрдержплані на посаді агронома-еко-
номіста, але залишився в Харкові після переве-
дення столиці в Київ. В Харкові він залишався і
після окупації міста німецькими військами, в
1942-1943 рр. працював керівником планово-еко-
номічного відділу міської управи. Сосновий
спромігся витиснути максимум можливого з ра-
дянських довідників для службового користу-
вання 30-х рр. і опублікував в 1942 р. свою зна-
мениту статтю з розрахунками жертв Голодомору
в харківській газеті «Нова Україна». Стаття була
передрукована 2 і 5 лютого 1950 р. газетою «Ук-
раїнські вісті», що виходила в Новому Ульмі
(ФРН) – найбільшому осередку українців з кате-
горії переміщених осіб. Редакція додала до попе-
редньої назви «Правда про голод в Україні в
1932-1933 рр». свій підзаголовок: «Спроба зро-
бити обчислення кількості загиблих, ґрунтуючись
на совєтських статистичних відомостях». У цьо му
ж році газетна публікація Т.Соснового з’явилася в
Новому Ульмі окремою брошурою [14, с. 118-119].
Відштовхуючись від факту появи статті Сос-
нового в західнонімецькій газеті, деякі дослід-
ники зробили висновок про те, що він емігрував
в ФРН, а звідти переїхав в США. Слідом за ними
я повторив ці твердження в колективній моног-
рафії, що вийшла в світ під грифом Інституту іс-
торії України НАН України в 2003 р. [15, с. 486].
Однак більш вірогідною здається інформація
Д.Соловея, який припускав, що Сосновий загинув
в окупованому Харкові. Дмитро Соловей на почат -
ку 30-х рр. теж працював в харківському Будин ку
уряду – в УНГО при Укрдержплані [16, с. 19].
Звернемося до розрахунків Т.Соснового у пе-
редачі Д.Соловея, який користувався новоуль-
мівською газетою. Сосновий вважав, що до кінця
1932 р. в Україні від голоду загинуло 1 505 тис.,
а за першу половину 1933 р. – 3 317 тис. осіб,
що разом складало 4 822 тис. осіб. Всього Ук-
раїна недорахувалася під час перепису 1939 р.
7 521 тис. своїх громадян [17, с. 152-153].
Ключовими величинами в обрахунку Т.Сос-
нового були дані перепису 1939 р., а також по-
точний облік населення за станом на 1.01.1932 і
на 1.01.1933. На відміну від інших експертів, він
відмовився від використання даних перепису
1926 р. Можна здогадатися, що в його очах пе-
реваги такого надійного джерела, як перепис,
знецінювався впливом катаклізмів 1927-1931 рр.
на демографічний стан суспільства. Однак по-
точний облік населення УРСР був дуже недос-
коналим. Крім того, Сосновий встановлював гі-
потетичний приріст населення між початком
1933 р. і переписом 1939 р. за допомогою фор-
мули складних відсотків, яка непридатна для об-
рахунку демографічних величин.
Тим не менш, Сосновий спирався на реальні,
хоч і спотворені певним чином величини. Якщо
ми введемо в цей розрахунок невідому йому ве-
личину від’ємного сальдо міжреспубліканського
міграційного балансу, то одержимо цифру пря-
мих втрат в розмірі 3 479 тис. осіб. Ця цифра
близька до показників, які обраховуються на ос-
нові доступної тепер демографічної статистики.
Опосередкованими втратами від голоду
Т.Сосновий вважав весь дефіцит населення між
початком 1932 р. і початком 1939 р. В його роз-
рахунках цей дефіцит дорівнював 7 521 тис.
осіб. Слід визнати, однак, що на стан населення
впродовж цих семи років впливали й інші чин-
ники. Голодомор був лише одним з них.
У повоєнній літературі української діаспори
опубліковані в 1942 р. дані Т.Соснового здобули
визнання. На відміну від довоєнних експертних
оцінок, вони були одержані порівнянням чи-
сельності населення до і після Голодомору.
Мало значення й те, що використовувалися від-
сутні на Заході спеціалізовані видання Дер-
жплану УРСР. Нарешті, розрахунки Соснового
були представлені громадськості в доступній
для розуміння і навіть образній формі. Сосновий
4’2013Станіслав Кульчицький
42
К Р А Є З Н А В С Т В О
Український Голодомор: оцінка втрат
43
підкреслював, що в розпал голоду, який визна-
чався цілком точно – перша половина 1933 р.,
щоденно гинуло до 25 тис. українських селян,
тобто тисяча в день, 17 – щохвилини.
10 вересня 1993 р. у Києві відбулася міжна-
родна наукова конференція у зв’язку з 60-річчям
Голодомору. Голова оргкомітету конференції,
віце-прем’єр-міністр М.Жулинський в своїй до-
повіді назвав цифри втрат від голоду – прямі
(4,8 млн) і непрямі (7,5 млн) [18, с. 7]. Ці вели-
чини вже давно не пов’язувалися з іменем Т.Сос-
нового і з його першопублікацією в харківській
газеті 1942 р. Віце-прем’єр-міністр України ви-
користав їх, тому що вони були найбільш попу-
лярні в середовищі української діаспори. Услід
за Жулинським ці цифри стали повторювати
інші автори, які писали в Україні про Голодомор.
З часом перша оцінка забулася, а друга (7,5 млн
осіб) набула значення узагальнюючої цифри
людських втрат за період 1932-1933 рр.
Не менш популярним як в літературі, так і у
виступах політиків став набір цифр: 25 000 –
щодня, 1 000 – щогодини, 17 – щохвилини. Т.Сос -
новий розрахував його для першої половини
1933 р., виходячи із загальної цифри визначених
ним втрат – 3 317 тис. осіб. Однак про прив’язку
цих конкретних цифр до одного півріччя теж за-
були. Цифру «17 за хвилину» нерідко множать
на всі два роки голоду, одержують неправдопо-
дібно високі загальні втрати, після чого злостиво
їх критикують.
Повернімося, однак, до аналізу повоєнних
версій втрат від голоду 1932-1933 рр. в СРСР.
Розрахунки Т.Соснового мали унікальну долю,
але вони все-таки були одними з багатьох.
Слід зупинитися на тому, як ставився до оцін -
ки втрат від Голодомору найбільш авторитетний
серед української діаспори фахівець в галузі ста-
тистики і демографії – Володимир Кубійович. У
редагованій ним «Енциклопедії українознавства»
стаття «Голод в 1932-1933 рр». була написана
В.Маркусем. Порівнюючи оцінки різних експер-
тів, Маркусь називав прямі втрати від голоду в
діапазоні від 5-6 млн до 2,5 млн осіб [19, с. 406].
Сам Кубійович, незважаючи на фахові знан ня в
галузі демографії (а можливо, завдяки цим знан-
ням), не намагався визначити конкретну кіль-
кість жертв Голодомору. Після появи перших ко-
ротких повідомлень про результати Всесоюзного
перепису населення 1959 р. він опублікував ве-
лику статтю з аналізом змін у стані населення
України за 1927-1958 роки. Торкаючись в ній
демографічної катастрофи українського народу
в 30-х рр., він поставив під знак запитання цілий
ряд показників, необхідних для визначення втрат
від Голодомору: природний приріст, втрати від
політичних репресій, добровільну еміграцію і де-
портації, імміграцію. Він сумнівався навіть у
тому, наскільки можна було довіряти Всесоюз-
ному перепису населення 1939 р. Разом з тим по-
казники, які стосувалися чисельності населення,
Кубійович розглядав як взаємопов’язаний ком-
плекс цифр, тобто системно. Не маючи можли-
вості визначити точну кількість прямих жертв
Голодомору, він визначав їх у певному, й досить
вузькому діапазоні – від 2 до 3 млн осіб. Цю екс-
пертну оцінку Кубійович супроводжував таким
коментарем: «Більшість авторів подає втрати,
спричинені голодом, багато вищі – на 4-7 млн
Якщо б прийняти ці числа, треба б консеквентно
припускати дуже сильний приплив людності з
інших республік в Україну, зокрема до сіл, щоб
вирівняти ці величезні втрати. На такий масовий
приплив неукраїнського населення до сіл Ук-
раїни не маємо ніяких даних» [20, с. 13]. Такий
підхід В.Кубійовича до кількісних оцінок жертв
голоду був врахований в першому англомовному
виданні «Енциклопедії українознавства». У стат-
тях «Зміни в населенні після 1930» і «Еконо-
мічна ситуація та голод 1932-33» прямі втрати
оцінювалися в 3 млн, а втрати з урахуванням хво-
роб та зниження народжуваності – в діапазоні від
5 до 7 млн осіб [21, с. 825].
Перелічені версії втрат від голоду належали
тим, хто жив і працював на Заході. Проте існує
й версія, опублікована в Радянському Союзі.
У 1974 р. побачило світ історико-демографічне
до слідження найбільш авторитетного радянсь -
кого вченого в цій галузі Б.Урланіса. Після
ХХ з’їзду КПРС демографічна наука почала від-
роджуватися. Однак вчений міг досліджувати
проблеми динаміки народонаселення тільки за
повоєнний час. Один з розділів своєї монографії
«Проблемы динамики населения СССР» Урланіс
присвятив аналізу достовірності демографічних
прогнозів, починаючи з дореволюційного пері -
оду. Вказавши на те, що зроблений у 1927 р. роз-
рахунок Держплану СРСР прогнозував чисель-
ність населення країни на квітень 1933 р. у
кількості 169 млн осіб, Урланіс піддав його кри-
тиці за необґрунтованість і дав для порівняння
петітом без будь-яких коментарів іншу оцінку чи-
сельності населення на квітень 1933 р. – 158 млн
осіб [22, с. 319]. Це був результат його власних
розрахунків, тогочасні статистичні джерела на
початок 1933 р. (тобто до найвищої фази Голодо-
мору) давали зовсім іншу цифру – 165,7 млн осіб.
Квітень 1933 р. згадувався в книзі у зв’язку з кон-
текстом, в якому йшлося про прогнозні оцінки на-
родонаселення. Важливо було те, що називалася
цифра після січня 1933 р., яка припадала на місяці
Голодомору. Розрив між офіційними даними і
цифрою Урланіса складав 7,7 млн Це була прихо-
вана інформація про демографічний дефіцит, обу-
мовлений в основному наслідками голоду.
У статті Максудова «Дискусії на Заході про
втрати радянського населення в епоху колективі-
зації», що увійшла в його книгу «Потери населе-
ния СССР», було здійснено аналіз монографії
Б.Урланіса «История одного поколения». Урланіс
створив демографічну історію покоління сво го
року народження – 1906 р. У книзі були опублі-
ковані показники народжуваності й смертності
населення в СРСР за всі роки, крім 1931-1933 [23,
200]. Методом зворотного обрахунку Максудов
реконструював демографічні показники «заборо-
нених років» і виявив, що найбільш авторитет-
ний радянський демограф, який мав доступ до за-
критих архівів, оцінював втрати від голоду в
СРСР в 7,5 млн осіб [24, 226]. Цифра практично
збігалася з тією, яку вчений навів у замаскова-
ному вигляді в монографії 1974 року. Мабуть, уже
тут слід вказати, що ця цифра збігається і з су-
часними розрахунками втрат від голоду в СРСР,
які здійснені професійними демографами на під-
ставі аналізу демографічної статистики.
Максудов взявся за цей напрям досліджень
під впливом праць Б.Урланіса. Спочатку його
праці оприлюднювалися у самвидаві. Найбільш
рання друкована праця «Втрати населення СРСР
в 1931-1938 рр.» з’явилася в 1975 р. у книзі
«ХХ век» під редакцією Роя Медведєва. Потім
ця праця була передрукована англійською і
французькою мовами, а в істотно переробле-
ному і розширеному вигляді з’явилася в нью-
йоркському російськомовному збірнику «СССР:
внутренние противоречия» (1982, № 5. – С.104-
190). Тут до маскувального прізвища «Максу-
дов» О.Бабьонишев додав раніше відсутній іні-
ціал «С». Нарешті, Мак судов взяв участь у
колективній англомовній моно графії, яка ви-
йшла в Едмонтоні (Канада) у 1986 р. під грифом
Канадського інституту україно знавчих студій.
Монографію підготували Р.Сер бин і Б.Крав -
ченко за результатами наукової конференції, яка
відбулася в Університеті Квебека (Монреаль) в
1983 р. Стаття Максудова була переробкою
попередньої праці, але хід аналізу і його кіль-
кісні результати не змінилися. Цього разу до
прізвища «Максудов» О.Бабьонишев додав іні-
ціал «М» [25].
Урланіс мав у своєму розпорядженні радян-
ську демографічну статистику, але не міг публі-
кувати одержаних на основі її аналізу висновків.
Максудов міг друкувати все, але його розрахунки
будувалися на обмеженій статистичній базі. За-
стосовуючи власні підходи до аналізу доступ-
ного матеріалу, Максудов одержав результати,
які заслуговували на довіру. Зокрема, він встано-
вив, що з 147 млн осіб, врахованих Всесоюзним
переписом населення 1926 р., до 1 липня 1931 р.
померло 7 091 тис. Від цього моменту і до 1 січня
1939 р. природна смертність становила 12 млн
осіб. В сумі зменшення населення за природ-
ними причинами склало 19,1 млн осіб. Проте
фактично переписом 1939 р. було зафіксовано
122,6 млн осіб, які народилися до 1 січня 1927 р.
Тобто зменшення населення склало 24,4 млн
осіб. Це означало, що в 1927-1938 рр. непри-
родна смерть тих, хто народився до 1 січня
1927 р., досягла 5,7 млн осіб. Загальне змен-
шення населення поза рамками природної смер-
тності дорівнювало, за розрахунками Максудова,
9,8 млн осіб [26, с. 145].
Оцінюючи сукупний вплив на кінцевий ре-
зультат неточності наявного статистичного ма-
теріалу, Максудов приходив до висновку, що по-
винна бути зроблена корекція в обидві сторони –
на 3 млн. осіб. Щоправда, помилку перебіль-
шення або применшення втрат він оцінював в 1-
1,5 млн: від 8,3 до 11,3 млн осіб [27, с. 147].
Більше двох десятиліть Максудов робив роз-
рахунки втрат населення від голоду як по СРСР
в цілому, так і по Україні. Незмінним залишався
підхід до методики розрахунку: спочатку нази-
валася остаточна цифра, а потім оцінювалася її
вірогідність залежно від якості джерел. В міру
того, як джерела ставали більш якісними, роз-
рив між максимальним і мінімальним значенням
остаточної цифри скорочувався. У перших роз-
рахунках Максудова діапазон вірогідних значень
остаточної цифри був надзвичайно широким:
допускалося можливе збільшення підсумкових
втрат на 2 083 тис. і можливе зменшення їх на
1 500 тис. осіб. Отже, мінімальна оцінка дорів-
нювала 2 872 тис., а максимальна – 6 455. Зви-
чайно, при такому розходженні значень втрати
зручніше оцінювати в круглих цифрах: від 3 до
4’2013Станіслав Кульчицький
44
К Р А Є З Н А В С Т В О
6,5 млн осіб. Навряд чи такий діапазон міг задо-
вольнити критиків Максудова. Проте ті, хто ви-
значав величину втрат однією цифрою, не були
більш точними, скоріше навпаки. Подібний діа-
пазон втрат обумовлювався реальним станом до-
ступних для аналізу статистичних джерел.
Найбільш слабким місцем розрахунків Мак-
судова, що стосувалися України, було, звичайно,
сальдо міграції. Цю величину він брав бук-
вально «зі стелі», тому що не мав утворюючих її
елементів – інформації про добровільну мігра-
цію, про депортації з України, про арешти і
ув’язнення громадян органами державної без-
пеки (архіпелаг ГУЛАГ знаходився за межами
республіки). Проте всі похибки міграційного
сальдо вміщувалися в рамки визначеного Мак-
судовим діапазону втрат.
Всі розрахунки істориків, демографів і ста-
тистиків до відкриття архівів доводиться визнати
версіями – більш або менш достовірними. Аналіз
довоєнних і повоєнних версій приводить до за-
кономірного висновку: демографи мали відчутну
перевагу перед істориками. Вони розробили мо-
дель нормального ходу демовідтворення, який
мав би місце в СРСР (і в УРСР), якби не був пі-
дірваний колективізацією сільського господар-
ства. Виконана на основі цієї моделі реконструк-
ція дає змогу порівняти гіпотетичну картину
демовідтворення з реальною, щоб здобути уяв-
лення про масштаб людських втрат.
Завершуючи розгляд повоєнних версій, зупи-
нимось на найбільш відомих серед широких кіл
читачів розрахунках Роберта Конквеста. Адже йо -
го книга «Жнива скорботи» – найпопулярніше до-
слідження цієї теми на Заході і в Україні. Демог-
рафічним наслідкам голоду 1932-33 рр. Конквест
присвятив окремий розділ – «Реєстр смерті». На-
веду лише підсумкові цифри про демографічні
втрати СРСР в 1930-1937 рр., тобто під час суціль -
ної колективізації сільського господарства і в пер -
ші роки існування колгоспного ладу [28, с. 337]:
Конквест наголошував на тому, що його під-
рахунки не є вичерпними, хоча й являють собою
спробу створити з окремих деталей подобу ці-
лісної картини подій. Аналізуючи цю спробу,
Максудов зробив такий висновок: «Автор опи-
нився в полоні великих цифр... На жаль, кіль-
кісні оцінки – слабкий бік цієї чудової праці»
[29, с. 231].
Після відкриття доступу до радянської де-
мографічної статистики і зроблених на її основі
підрахунків (тим же Максудовим) можна оці-
нити вагу критичних зауважень на адресу Р.Кон-
квеста. Виявляється, що Конквест не помилився
в оцінці загальносоюзних прямих втрат від го-
лоду, хоч помилився у співвідношенні втрат між
Україною та іншими регіонами СРСР.
В архівному фонді ЦУНГО збереглися ви-
черпні матеріали про природний рух населення,
включаючи первинні дані (щомісячні відомості
по областях і районах). Щорічні дані по УРСР у
міжпереписний період виглядали так (в тис.
осіб) [30, с. 346]:
Якою мірою наведені дані відбивали дійс-
ність? Мабуть так, як будь-яка інша статистика
реєстраційного характеру. У деяких місцевостях
з різних причин спостерігалися недооблік народ-
жень або смертей. Переоблік, зрозуміло, міг ста-
тися тільки в унікальних випадках, інакше його
треба було б розцінювати як дію, свідомо наці-
лену на спотворення статистики невідомо для
чого. Тільки в 1933 р. робота державних органів
у сільській місцевості була порушена. І все-таки
в голодні роки відділи ЗАГСів працювали в ос-
новному стабільно. Про це свідчила щомісячна
45
Український Голодомор: оцінка втрат
інформація про динаміку народжень і смертей,
яка оперативно надсилалася в Москву з сільської
місцевості України [31, с. 347]:
Акція суцільної конфіскації продовольства в
сільській місцевості України здійснювалася
впродовж січня 1933 року. Результатом її стало
різке підвищення смертності уже в лютому, коли
П.Постишев почав розгортати кампанію підго-
дівлі селян через колгоспи в рамках підготовки
до весняної сівби. Цифри смертності в наступні
місяці показують, що постишевська кампанія
поширювалася не на всіх селян. Від березня до
серпня реєструвалися далеко не всі смерті внас-
лідок дезорганізації роботи ЗАГСів. Реальна
смертність (включаючи природну) за цей час в
2-3 рази перевищувала показані в таблиці
цифри.
На початку березня 1990 р. кафедра україн-
ських студій Торонтського університету (проф.
П.Магочі) і Канадський центр радянських та
східноєвропейських студій (Р.Джонсон) органі-
зували міжнародну конференцію на тему «Ук-
раїна під Сталіним». На цій конференції я за-
пропонував керівникові Центру радянських і
східноєвропейських студій при Мельбурнському
університеті Стефену Віткрофту і професору Ро-
сійського дослідницького центру в Гарвард-
ському університеті Олександру Бабьонишеву
(Максудову) підготувати спільну статтю про де-
мографічну катастрофу в Україні і опублікувати
її в українській науковій пресі. За 1990 р. ми зро-
били три варіанти статті для «Українського іс-
торичного журналу». На останньому етапі Віт-
крофт відмовився від співавторства, тому що не
поділяв нашої спільної з Максудовим довіри до
показників народжуваності і смертності поза
рамками голоду 1932-1933 років.
Дані про народжуваність ми з Максудовим
погодилися вважати надійними за всі роки, крім
1933 р. Максудов звернув увагу на те, що на-
роджуваність повинна була досягти найнижчого
рівня не в 1933, а в 1934 році. Адже тоді народ-
жувалися діти, зачаті у попередньому голодному
році. Голод, як відомо, призводить до зниження
вірогідності зачаття. Малоймовірною була також
можливість скорочення народжуваності в селах
у 1933 р. вдвічі порівняно з попереднім роком,
як це зафіксовано у відомостях ЗАГСів. Цілком
очевидно, що зафіксоване скорочення відобра-
жало падіння в 1933 р. точності обліку на селі,
зумовлене дезорганізацією життя в умовах го-
лоду. Про недооблік народжень свідчать також
дані про рівень смертності в молодшому віці.
Остання була практично однаковою в місті і на
селі, що вказувало на неповноту обліку в сіль-
ській місцевості. Взявши за основу дані таблиці
про смертність у 1925-1926 рр., Максудов під-
рахував, що недооблік дитячої смертності ста-
новив у 1933 р. не менше 150 тис. осіб. Відпо-
відно, не менший недооблік був і при обліку
народжуваності. Отже, кількість народжень за
1933 р. мала бути скорегована до 621 тис.
Якщо припустити, що у наведеній вище таб-
лиці динамічний ряд народжень і смертей
більш-менш адекватно відбивав справжню кар-
4’2013Станіслав Кульчицький
46
К Р А Є З Н А В С Т В О
Український Голодомор: оцінка втрат
47
тину за всі роки, крім 1933, то втрати населення
від голоду могли бути визначені з досить висо-
ким ступенем надійності. Для розрахунку їх ви-
магалося вилучити природну смертність у
1933 р. Досить ймовірним є припущення, що
вона близька до середньої арифметичної з по-
казників смертності за 1927-1930 рр., тобто
524 тис. осіб. Далі, виходячи з відкорегованого
показника народжуваності в 1933 р. (621 тис.),
одержимо природний приріст за цей рік –
97 тис., а за десятиріччя між переписами –
4 043 тис. осіб. Враховуючи те, що кількість на-
селення в Україні скоротилася у 1937 р. на
538 тис. осіб порівняно з 1926 р., одержимо де-
мографічний дефіцит в 4 581 тис. осіб.
Якщо порівняти цю величину з розрахованою
Максудовим без використання радянської де-
мографічної статистики, то вражає її подібність.
Однак вона оманлива. Максудов вийшов на
свою цифру втрат від голоду після того, як за-
пропонував позитивне для УРСР сальдо міграції
в 600 тис. осіб. При негативному сальдо офіцій-
ної статистики (1 343 тис. осіб) втрати від голоду
1933 становитимуть 3 238 тис. осіб. Враховуючи
можливі помилки демографічної статистики при
обліку природного і особливо механічного руху
населення, істинні втрати повинні визначатися
не точною цифрою, а певним діапазоном мож-
ливих значень – від 3,0 до 3,5 млн осіб.
За даними про помісячну динаміку народжень
і смертей у сільській місцевості можна вираху-
вати також втрати населення України від голоду
в першій половині 1932 р., який став безпосе-
реднім наслідком зимових хлібозаготівель 1931-
1932 рр. Якщо вважати, що в 1932 р. нормальна
смертність становила 524 тис. (як і для 1933 р.),
то ці втрати становлять 144 тис. осіб.
Максудов не бажав використовувати складе-
ний працівниками ЦУНГО міграційний баланс,
навіть з поправкою на сотні тисяч осіб в обидва
боки від розрахованої цифри (діапазон від 3 до
3,5 млн – це і є поправка в сотні тисяч). Він
більше не відстоював позитивне сальдо міграції
в 600 тис. осіб, на якому ґрунтувалися його пер-
винні розрахунки. Тепер він вважав, що протя-
гом міжпереписного десятиліття склався при-
близно нульовий баланс. Нульовий варіант
означав, що прямі втрати населення УРСР від
голодомору в 1933 р. залишилися на рівні, який
розраховувався на основі аналізу природного
руху населення. Якщо цю оцінку (4 581 тис.)
представити як попередню, з округленням при-
близно на 200 тис. в обидва боки, то одержимо
діапазон значень від 4,4 до 4,8 млн осіб.
Отже, оцінки прямих втрат, які були опублі-
ковані в нашій спільній з Максудовим статті
«Втрати населення України від голоду 1933 р».
(Український історичний журнал. – 1991. – № 2),
розійшлися на величину негативного для Ук-
раїни сальдо міграційного балансу.
Якому з двох діапазонів втрат можна дові-
ряти: від 3 до 3,5 чи від 4 до 4,8 млн осіб?
Правдивість першого або другого діапазону
втрат від голоду 1933 р. може бути перевірена
порівнянням їх з результатом, отриманим прин -
ципово іншим методом розрахунку (такі резуль-
тати існують). Однак, спочатку треба роз гля-
нути, наскільки наявний в нашому розпоряджен-
ні історичний матеріал узгоджується з трьома
можливими гіпотезами різноспрямованих міг-
раційних потоків:
– приплив населення в Україну протягом
1927-1936 рр. врівноважувався відпливом;
– кількість тих, хто виїхав з України добро-
вільно або був депортований, істотно перевищує
кількість тих, хто приїхав в республіку на по-
стійне проживання;
– кількість тих, хто приїхав в Україну, істотно
більша, ніж кількість тих, хто покинув респуб-
ліку.
Третій варіант навіть не слід розглядати, хоча
у післявоєнні десятиріччя Україна (з Кримом),
Кубань і республіки Балтії завжди знаходилися
на перших місцях за кількістю мігрантів. Пер-
ший варіант можливий, але конкретними даними
він не підтверджується. За другим варіантом – не
тільки авторитет центрального статистичного ві-
домства СРСР, але й конкретні факти різнома-
нітного характеру.
На жаль, не існує надійних даних про кіль-
кість селян, які в першій п’ятирічці знялися з
місця і поїхали світ за очі від суцільної колек-
тивізації. Судячи з того, як зменшилася кіль-
кість селянських господарств до 1932 р. включ -
но, селяни тікали сотнями тисяч, аби не бути
розкуркуленими. Здійснювані радянською вла-
дою депортації були, мабуть, «скромнішими»
за масштабами. Офіційно розкуркулення і ви-
слання торкнулося у 1930-1931 рр. 260 тис. осіб
[32, с. 171]. Кількість німців і поляків, висланих
з прикордонної смуги в 1934-1936 рр. (це були
перші депортації за національною ознакою),
дорівнювала 70 тис. осіб [33, с. 243]. Кількість
людей, заарештованих органами державної
4’2013Станіслав Кульчицький
48
К Р А Є З Н А В С Т В О
безпеки (як правило, їх відправляли в ГУЛАГ
або розстрілювали), дорівнювала за 1927-
1936 рр. 750 тис. осіб [34, с. 119].
Зворотний потік в Україну важче піддається
кількісному вимірюванню. Інтенсивно попов-
нюючись вихідцями з села, робітничий клас Ук-
раїни за роки першої п’ятирічки подвоїв свою
чисельність. Його зростання відбувалося також
за рахунок новоприбулих з Російської Федера-
ції. Міське населення збільшувалося в серед-
ньому на 300 тис. жителів щороку, й новопри-
булі в цьому поповненні складали приблизно
п’яту частину (60 тис.) [35, с. 43]. Отож за їх ра-
хунок робітничий клас України зріс у 1927-
1932 рр. приблизно на 300-350 тис. осіб. Най-
більш значним каналом припливу робочої сили
з-за кордонів України був організований держа-
вою набір працівників на шахти Донбасу і на ме-
талургійні заводи республіки.
Утворений в серпні 1933 р. Всесоюзний пере-
селенський комітет при Раднаркомі СРСР розгор -
нув активну діяльність по заселенню українських
сіл, які вимерли від голоду, так званими доприсе-
ленцями. Того ж року з Горьковської області в
Одеську було переселено 2 120 господарств, з
Іванівської в Донецьку – 3 527 господарств, з
Центрально-Чорноземної області в Харківську –
4 800 господарств, із Західної в Дніпропетров-
ську – 6 679 господарств. Усього в Україну було
завезено 21 856 господарств колгоспників з усім
майном (117 149 осіб) [36, с. 164]. Щоправда,
інших акцій такого масштабу ми не знаємо.
Отже, відомі нині окремі факти і цифри про
відплив з УРСР і приплив у республіку людей
на початку 1930-х рр. недостатні, щоб скласти
цілісну картину тогочасних міграційних проце-
сів. Можна стверджувати, однак, що міграційні
процеси у першій п’ятирічці були досить інтен-
сивними, причому істотно переважав відплив
населення. В другій п’ятирічці усі ці процеси
були примусово стабілізовані на досить низь-
кому рівні. Запроваджена з 1933 р. паспортна
система різко обмежила територіальну мобіль-
ність українських селян. Безпаспортний статус
прив’язав їх до рідних осель. Ця сама причина
обмежила й потік бажаючих приїхати в Україну.
Досліджуючи демографічну катастрофу, не
слід забувати й про таку її складову, як нена-
роджені. Справді, голод зумовив різке зниження
народжуваності. То хіба не слід ці непрямі
втрати включати складовою частиною в сукупні
втрати?
Середня народжуваність за 1927-1931 рр. до-
рівнювала 1 680,6 тис. осіб. Недобір народжень
внаслідок голоду становив у 1932 р. 298,6 тис., у
1933 – 459,6 тис. і в 1934 – 509 тис. Отже, повні
демографічні втрати, включаючи ненароджених,
для 1932 р оцінюються в 443 тис., а для 1933 р.
разом з демографічною луною у формі зниження
народжуваності в 1934 р. – 4 207 тис. осіб. Зага-
лом за 1932-33 рр. повні втрати становлять, якщо
врахувати дані про механічний рух населення,
які виявлені в архівному фонді ЦУНГО,
4 649 тис. осіб. Неточність відомостей про при-
родній приріст і особливо про механічний рух
населення змушує визнати повні (тобто з ураху-
ванням зниження народжуваності) втрати в пев-
ному інтервалі – від 4,5 до 4,8 млн осіб. Якщо не
враховувати механічний рух населення, на чому
наполягав Максудов, повні демографічні втрати
становитимуть до 6 млн осіб [37, с. 9].
Після конференції в Торонто я одержав від
Максудова рукопис його неопублікованої статті
«Оцінка втрат населення України в роки колек-
тивізації (на основі даних знайдених переписів
1937 і 1939 рр.)». Базуючись на цьому рукопису,
я підготував нашу спільну статтю, яка (після пе-
регляду Максудовим) була опублікована в «Ук-
раїнському історичному журналі».
Перед виходом з друку книги «Голод 1932-
1933 років на Україні: очима істориків, мовою
документів» я встиг замінити попередній варіант
своєї статті «Трагічна статистика голоду» новим
варіантом, який враховував систему підрахунків
природного руху населення, виконану Максудо-
вим. Книга вийшла з друку ще в 1990 р., а жур-
нальна стаття у співавторстві з Максудовим
з’явилася тільки в лютому 1991 р. В критичному
огляді української радянської історіографії з про-
блем Голодомору Дж. Мейс помилково зазначив,
що стаття «Трагічна статистика голоду» в книзі,
підготовленій співробітниками Інституту історії
партії при ЦК Компартії України, застаріла внас-
лідок відкриття доступу до матеріалів перепису
1937 року [38, с. 149]. Варто перечитати цю
статтю, щоб це непорозуміння розвіялося.
У січні 1995 р в Центрі російських і східно-
європейських студій Торонтського університету
відбувся семінар на тему «Населення Радян-
ського Союзу 20-30-х рр. у світлі нових доку-
ментальних свідчень». У його роботі взяли
участь 23 фахівці з 16 університетських, акаде-
мічних або галузевих науково-дослідних уста-
нов з дев’яти країн. Російська делегація була
Український Голодомор: оцінка втрат
49
найчисленнішою: Ю.Поляков (Інститут росій-
ської історії РАН), А.Вишневський (Інститут
економічних прогнозів РАН), Є.Андреєв, В.Бі-
рюков, А.Волков, Л.Дарський, Т.Харкова (Інсти-
тут статистики і економічних досліджень Дер-
жкомстату). Канаду представляли Р.Джонсон,
С.Соломон, Н.Ховелл (Торонтський універси-
тет) і А.Романюк (університет Альберти). Деле-
гація України складалася з автора цих рядків
(Інститут історії України НАН України), А.Пер-
ковського (Інститут економіки НАН України) і
С.Пирожкова (Інститут стратегічних дослід-
жень). До американської делегації входили О.Ба-
бьонишев (Гарвардський університет), Б.Андер-
сон (університет Енн Арбор), Б.Сільвер
(Мічиганський університет). З Франції приїхали
С.Адамець і А.Блюм (Національний інститут де-
мографічних досліджень). У семінарі взяли
також участь С.Віткрофт (Мельбурнський уні-
верситет), Р.Девіс (Бірмінгемський університет),
М.Ліві-Баччі (Флорентійський університет),
М.Тольц (який тепер представляв Ізраїль). До-
повіді Бабьонишева, якого всі знали під псевдо
Максудов, і моя присвячувалися втратам Ук-
раїни під час голоду і репресій.
Якщо до відкриття статистики Максудов оці-
нював демографічні втрати України за 1927-
1938 рр. в 4 372 тис. осіб (з можливим інтерва-
лом відхилення в 30%), то з урахуванням нових
даних, за його розрахунками, Україна втратила
між 1926 і 1937 рр. 4 286 тис. осіб (з можливим
інтервалом відхилень в 10-15%) [39, 139]. Голов-
ним каменем спотикання був все той же механіч-
ний рух населення. Тепер Максудов вважав, що
в період між переписами баланс міграції був для
України позитивним і дорівнював 200 тис. осіб.
Цю цифру він отримав, порівнюючи динаміку на-
ціонального складу населення, зареєстровану пе-
реписами 1926 і 1937 років.
Андреєв, Дарський і Харкова під час обгово-
рення доповіді цілком слушно вказали на обме-
жені можливості використання даних про зміни
в національному складі населення для оцінки
втрат у період між переписами 1926 і 1937 або
1939 років. Додаткова аргументація була наве-
дена у доповіді Андреєва «Демографічна історія
Російської Федерації». Андреєв вказував на ба-
гато випадків зміни національного самовизна-
чення українців, а отже, і їх чисельності в Росії,
не пов’язаної з фізичним зменшенням їх кіль-
кості. Я нагадав придушення державними орга-
нами національного самовизначення українців
Північного Кавказу під час переписів 1937 і
1939 років. Тоді українцями могли заявити себе
тільки ті, хто приїхав на Північний Кавказ після
1926 року. В своїй доповіді я обґрунтував оцінку
втрат від голоду 1932-33 рр. в Україні, яка була
оприлюднена у 1990 р. в статті «Трагічна ста-
тистика голоду», розміщеній у книзі «Голод
1932-1933 років на Україні: очима істориків,
мовою документів». Обговорюючи доповідь,
Вишневський заперечив один з елементів наших
спільних з Максудовим розрахунків: фіксацію
гіпотетичної народжуваності в голодні роки на
рівні 1927-1931 років. Він запропонував визна-
чити щорічний темп спаду народжуваності у
1927-1931 рр. індексом 0,935. Застосування
цього індексу автоматично вело до скорочення
демографічного недобору на 583 тис осіб. Я не
погодився з такими рекомендаціями, аргумен-
туючи це тим, що ситуація в УРСР у 1927-
1931 рр. була складною, і це позначалося на дер-
жавній реєстрації, але після 1934 р. облік
поліпшився. Врешті решт, взятий «зі стелі»
індекс міг призвести до більшого спотворення
демографічних втрат, ніж можливі спотворення
під час реєстрації актів громадянського стану
[40, с. 140]. Інших зауважень щодо змісту моєї
доповіді учасники семінару не висловили.
С.Пирожков виклав свою методику обра-
хунку втрат – шляхом співставлення реконстру-
йованої гіпотетичної вікової структури насе-
лення УРСР в 1939 р., розрахованої за даними
вікової структури, що її зафіксував перепис
1926 р., з реальною віковою структурою, вияв-
леною переписом 1939 р. Розрахунки давали
підставу твердити, що демографічні втрати між
1926 і 1939 рр. становили в УРСР близько
5,8 млн осіб [41, с. 63].
Цінність цього результату полягала в тому, що
він був одержаний принципово іншим методом.
Проте метод Пирожкова, як і метод, заснований
на аналізі конкретних показників демографічної
статистики, мав свої вади. У цьому легко пере-
свідчитись, вивчаючи доповідь С.Пирожкова на
міжнародній конференції, скликаній 27 травня
1997 р. в Інституті історії України НАН України
у зв’язку з 50-ю річницею голоду 1946-1947 рр.
Пирожков почав свою доповідь з критики методу
прямої реконструкції демографічних показників,
які характеризували втрати населення через голод
і репресії. «Такими методами оцінки, – говорив
він, – користувався, наприклад, відомий амери-
канський історик Р.Конквест (1988), який визна-
50
чав число загиблих від голоду в 1932-1933 рр. в
5 млн осіб, а його український колега С.Куль-
чицький (1989) завдяки такому ж підходу оцінив
втрати населення в 1933-1936 рр. в кількості 3,5
млн осіб. Однак, одержані таким чином резуль-
тати не можна визнати повністю достовірними,
оскільки якість поточного обліку природного
руху населення в періоди демографічних катас-
троф знаходилася на низькому рівні» [42, 32].
З Пирожковим можна погодитися в тому, що
розрахунок втрат залежить від обсягу і якості до-
ступних для використання демографічних показ-
ників. Розрахунки Т.Соснового (1942), Р.Кон-
квеста (1988) або мої у 1989 р. не базувалися на
матеріалах поточного обліку народонаселення, а
тому дуже різнилися один від одного. Коли з’яви-
лася можливість користуватися всім масивом де-
мо графічної статистики, між дослідниками ви-
никли суперечки в оцінці її якості. Зокрема, я
цілком поклався на здійснену Максудовим рекон-
струкцію природного руху, але не прийняв його за-
перечення офіційної статистики механічного руху
населення. В результаті наші оцінки розійшлися.
Після наукового семінару в Торонто (1995 р.)
С.Пирожков удосконалив свій метод і заново
здійснив аналіз віково-статевої структури насе-
лення України за 1926-1939 рр. у такій послі-
довності операцій:
1. За висхідну приймалася віково-статева
струк тура населення за переписом 1926 р., що
була відкоригована з урахуванням даних про при-
родний рух населення за станом на 1 січня 1927 р.
2. На основі вікової структури 1927 р. було
проведене п’ятирічне переміщення на один
крок, що дозволило одержати структуру насе-
лення на початок 1932 р.
3. Лінійною комбінацією вікових структур
1927 і 1932 рр. була одержана віково-статева
структура населення 1929 р.
4. На основі вікової структури 1929 р були ви-
конані два кроки п’ятирічного переміщення і
одержана вікова структура на початок 1939 р.
5. Віртуальне населення моделі за статтю та
віком на початок 1939 р. було співставлене з ре-
альним населенням за переписом 1939 р.
Порівняння штучно сконструйованої струк-
тури населення на базі перепису 1926 р. з ре-
альною структурою 1939 р. дало можливість ви-
значити втрати демографічного потенціалу за
1929- 1938 рр. Розрахунок показав, що втрати
становлять 4 758 тис. осіб [43, 40]. На думку Пи-
рожкова, метод пересуву вікової структури на-
родонаселення є досить надійним, і з такою дум-
кою слід погодитися. Разом з тим розрахунки
цього вченого, які були опубліковані в 1991 р.,
відрізняються від його останньої оцінки на
істотну величину – мільйон осіб. Отже, метод
пересуву вікової структури населення теж не є
панацеєю.
Завершуючи аналіз демографічної статистики,
потрібно ще раз зупинитися на судженнях англо-
австралійського історика і демографа Стефена
Віткрофта, який спеціалізується від часу своєї
праці в Центрі радянських (тепер – російських) і
східноєвропейських досліджень Бірмінгемського
університету на радянській тематиці. У 90-х рр.
він досліджував проблему «розриву Курмана». Як
відомо, зростання народонаселення (народжува-
ність мінус смертність), зафіксоване ЦУНГО по
роках в період між переписами 1926 і 1937 рр., на
8 млн осіб перевищувало те зростання, яке ви-
пливало із зіставлення переписів 1926 і 1937 рр.
Цю різницю Віткрофт назвав «розривом Курма -
на» – за прізвищем заступника начальника відділу
населення і обліку природного приросту в ЦУНГО,
який першим зробив спробу пояснити, куди поді-
лася значна частина населення Радянського
Союзу в період між двома переписами [44, 71-77].
Лист Курмана до Краваля від 14 березня
1937 р. був опублікований у відомій статті Ю.По-
лякова, В.Жиромської та І.Кисельова «Півсто-
ліття мовчання» (Социологические исследова-
ния. – 1990. – № 6). Від того часу демографи
намагалися подолати цей розрив коригуванням
даних смертності й народжуваності. Зрозуміло,
що їх найбільше цікавило коригування рівня
смертності в 1933 р., оскільки показники ЦУНГО
були явно невірні. Результати своїх досліджень
Віткрофт опублікував під назвою «Про демогра-
фічні свідчення трагедії радянського села в 1931-
1933 рр». у третьому томі п’ятитомника збірника
документів і матеріалів «Трагедия советской де-
ревни» (М., 2001. – С.866-887). Не переповідаючи
тут методики розрахунків Віткрофта (яка схожа
на максудівську), процитую його кінцевий ви-
сновок: «По одній лише Україні можна було б го-
ворити про 3-3,5 млн додаткових смертей, а по
СРСР в цілому, мабуть, про 6-7 млн» [45, с. 885].
Підіб’ємо підсумки в аналізі демографічної
статистики. Розрахунки С.Кульчицького (в тому,
що стосується динаміки природного руху насе-
лення, вони насправді є розрахунками О.Бабьо-
нишева-Максудова) практично співпадають з
цими розрахунками С.Віткрофта. Максудов
4’2013Станіслав Кульчицький К Р А Є З Н А В С Т В О
51
кілька раз змінював свій підхід до наявних в де-
мографічній статистиці даних про механічний
рух населення. Внаслідок цього змінювалися
його кількісні оцінки жертв українського Голо-
домору. Співпадаючі оцінки С.Кульчицького
(1990) і С.Віткрофта (2001) можуть бути переві-
рені розрахунками С.Пирожкова, здійсненими за
принципово іншою методикою. Розрахунки Пи-
рожкова проводилися двічі і дали різний резуль-
тат: 5,8 млн осіб в 1991 р. і 4,8 млн осіб в
1998 році. Очевидно, ми повинні взяти для спів-
ставлення більш пізній результат.
Оцінка Пирожкова стосується втрат від го-
лоду і репресій за період 1929-1938 рр. Її треба
співставити з оцінкою сукупних, а не тільки пря-
мих втрат від голоду. Сукупні втрати враховують
зниження народжуваності під впливом голоду, а
також здійснені владою депортації за соціаль-
ною або національною ознаками (втрати такого
роду враховані в даних про механічний рух на-
селення). У С.Кульчицького в публікації 1990 р.
сукупні втрати вимірювалися діапазоном 4,5-4,8
млн осіб. У публікації 1998 р. одержаний С.Пи-
рожковим іншим методом результат дорівнює
4,8 млн осіб. До цього треба додати, що в 2006 р.
у відповідь на запитання редакції газети «Эко-
номические известия» директор Інституту
демографії та соціальних досліджень НАН
України акад. С.Пирожков заявив: «прямі і опо-
середковані втрати від Голодомору в кордонах
УРСР становили 4,6 млн осіб» [46].
Отже, демографічна статистика дає можли-
вість визначити з більшою або меншою точ-
ністю кількісні показники демографічної катас-
трофи, яка спіткала український народ на
початку 30-х рр. Хоч таких оцінок немало і вони
суперечать одна одній (оскільки дослідники по-
різному підходять до оцінки джерел), можна
знайти величини, які співпадають, хоч одержані
різними методами. Чому ж об’єктивні дані де-
мографічної статистики не користуються на-
лежною увагою з боку політиків, журналістів і
широкої громадськості?
У 2008 р. були оприлюднені розрахунки
Інституту демографії та соціальних досліджень
НАН України по демографічних втратах від Го-
лодомору. Згідно з ними смертність, що переви-
щувала нормальну, складала в Україні 3570 тис.
осіб, а викликане голодом зниження народжува-
ності – 1050 тис. осіб. Отже, загальні людські
втрати в кордонах України дорівнювали 4,6 млн
осіб [47, с. 77]. Повторний розрахунок інституту
в 2009 р. дав приблизно такий же результат:
прямі втрати – 3,9 млн осіб, дефіцит народ-
жень – 1,1 млн, сукупні втрати – 5 млн осіб. Спе-
ціалізований академічний інститут явно не
бажав підтверджувати своїм авторитетом заяви
Президента України про 10 млн. жертв Голодо-
мору. Судові інстанції виявилися більш плас-
тичними. У січні 2010 р. Апеляційний суд Києва,
який прийняв на розгляд кримінальну справу за
фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-
1933 рр., заявив, що демографічні втрати, з ура-
хуванням кумулятивних, становлять 10 630 тис.
осіб [48]. Іншими словами, до числа втрат були
включені не тільки ненароджені в 1932-1933 рр.
внаслідок голодування, але й діти та онуки не-
народжених.
Органи ЗАГС подавали відомості про грома-
дянський стан як в розділі міста і села, так і по
національностях. Досить показовими є відомості
про сукупну смертність (як природну, так і спри-
чинену голодом) в національному розрізі. Треба
тільки пам’ятати, що подані у представленій тут
таблиці абсолютні дані (в тис. осіб) про смер-
тність в 1933 р. відбивають не всю смертність у
сільській місцевості України [49, с. 13]:
У формах звітності за національною ознакою
була зареєстрована більша кількість смертей, ніж
у формах звітності про природній рух (1850,3 тис.
осіб), що можна вважати випадковістю. Частка
українців серед померлих приблизно відповідає
їх питомій вазі у загальному населенні респуб-
ліки. Молдавське, польське, німецьке і болгар-
ське населення майже повністю проживало в
селах. Тому воно постраждало від голоду в тих
же пропорціях, як українці. Євреї оселялися най-
більше в містах, і тому смертність серед них мало
Український Голодомор: оцінка втрат
4’2013Станіслав Кульчицький
52
К Р А Є З Н А В С Т В О
відрізнялася від природної. Переважна більшість
росіян теж проживала в містах. Серед порівняно
нечисленного населення в російських селах заре-
єстрована основна частка померлих.
Смертність сільського населення УРСР за
статистикою ЗАГСів (яка фіксувала тільки по-
ловину або навіть третину реальних величин) у
1933 р. утричі перевищувала відповідний показ-
ник 1932 р. Статистичні матеріали, передані в
моє розпорядження В.Кондрашиним з дозволом
їх друкувати, фіксують подібну динаміку і в
Нижньо-Волзькому краї (Саратовська і Сталін-
градська області, Республіка німців Поволжя).
Чисельність сільського населення УРСР і НВК
неспівставна, але динаміка смертей в тис. вка-
зує на те, що на Волзі теж лютував голодомор
(в тис. осіб.):
Передані мені В.Кондрашиним матеріали про
національний розріз статистики смертності в сіль-
ській місцевості Поволжя (Нижньо-Волзький і
Середньо-Волзький краї) виглядають так (в тис.):
Наведені дані показують, що 1933-й рік вия-
вився особливо тяжким для німців та українців,
які зосереджувалися майже винятково у Ниж-
ньому Поволжі. Більш ніж двократний приріст
смертності спостерігався і у росіян, які становили
переважну більшість населення в обох краях.
Ще один розрахунок В.Кондрашина дає мож-
ливість співставити втрати сільського населення
в обох поволзьких краях в абсолютних (в тис.) і
відносних цифрах:
Сільське населення Нижньо-Волзького
краю за два роки зменшилося на чверть. Су-
марний показник по обох краях дорівнює, за
цими розрахунками 21%, тоді як в УРСР він
становив 22%. Тікати з Поволжя в умовах бло-
кади було простіше, ніж з України, і цілком
можливо, що відносна кількість загиблих була
меншою. Але глибину «продовольчих утруд-
нень» у цьому регіоні російські історики явно
недооцінювали.
На завершення слід назвати попередні ре-
зультати розрахунків, здійснених групою вчених
Інституту демографії та соціальних досліджень
НАН України у складі Омеляна Рудницького,
Наталії Левчук, Алли Савчук і Павла Шевчука
під керівництвом професора Університету Пів-
нічної Кароліни (Chapel Hill, USA) Олега Воло-
вини. Ці розрахунки вже доповідалися на кіль-
кох міжнародних конференціях у 2013 р., але ще
Український Голодомор: оцінка втрат
53
Джерела та література
не публікувалися. З люб’язного дозволу О.Во-
ловини називаю кілька підсумкових цифр над-
смертності, тобто смертності, викликаної не-
природними причинами – окремо по місту і селу
у 1933 і межуючих з ним роках (в тис.):
Можливо, ці дані будуть опубліковані в уточ-
неному вигляді. Однак ця версія розрахунків є
результатом кількарічної праці, в ході якої була
проаналізована величезна кількість різноплано-
вих і розпорошених демографічних даних. Цін-
ність підрахунку полягає в тому, що враховано
смертність від голоду не тільки в рік Голодо-
мору, але й в сусідні роки. Цінною є також
спроба команди О.Воловини визначити втрати
від голоду серед міського населення. Звичайно
ж, оцінка приблизна,бо ми знаємо, що багато
селян даремно сподівалися врятуватися в містах.
Спроби вирватися із заблокованих сел, якщо й
були успішними, призводили тільки до спотво-
рення статистики смертності міського насе-
лення. В місті голодуючих селян ніхто не чекав.
За всіма кількісними параметрами трагедія
1933 р. може бути названа найтяжчою в історії
українського народу.
1. Kusnierz Robert. Ukraina w latach kolektywiza-
cji i Wielkiego Glodu (1929-1933). – Torun, 2005. –
S.192.
2. Население России в ХХ веке. Исторические
очерки. – Том 1. 1990-1939. – М., 2000. – С.270.
3. Черчилль У. Вторая мировая война. – М.,
1991. – Т. 3-4. – Кн. 2. – С.526.
4. Сталін Й. Твори. – Т. 13. – С. 332.
5. Комуніст (Київ). – 1935, 4 грудня.
6. Максудов. Потери населения СССР. – Бенсон
(Вермонт), 1989. – С.272.
7. Рудницький О.П. Демографічні наслідки голоду
1932-1933 рр. в Українській РСР// Історія народного
господарства та економічної думки Української
РСР. – Вип. 24. – К., 1990. – С.25.
8. Максудов. Потери населения СССР. – С.267-268.
9. Поляков Ю.А., Жиромская В.Б., Киселев И.Н.
Полвека молчания (Всесоюзная перепись населения
1937 г.) // Социологические исследования. – 1990. –
№ 6. – С.8.
10. Цаплин В.В. Статистика жертв сталинизма в
30-е годы // Вопросы истории. – 1989. – № 4. – С.176.
11. Поляков Ю.А., Жиромская В.Б., Киселев И.Н.
Полвека молчания (Всесоюзная перепись населения
1937 г.) // Социологические исследования. – 1990. –
№ 6. – С.17.
12. Всесоюзная перепись населения 1937 г. Крат-
кие итоги. – М., 1991. – С.97.
13. Социологические исследования. – 1990. –
№ 6. – С.40.
14. Голод в Україні 1932-1933 рр. Бібліографічний
покажчик. Одеса-Львів, 2001. – С.118, 119.
15. Кульчицький С.В. Демографічна катастрофа //
Голод 1932-1933 років в Україні: причини та на-
слідки. –К., 2003. – С.486.
16. Соловей Дмитро. Сказати правду. Три праці
про голодомор 1932-1933 років. – К., Полтава, 2005. –
С.19, 152.
17. Там само. – С.152-153.
18. Вступне слово голови Оргкомітету з підго-
товки та проведення заходів у зв’язку з 60-ми роко-
винами голодомору в Україні віце-прем’єр-міністра
академіка Миколи Жулинського// Голодомор 1932-
1933 рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна
наукова конференція. Київ, 9-10 вересня 1993 р. Ма-
теріали. – К., 1995. – С.7.
19. Енциклопедія українознавства. Словникова
частина. Репринтне перевидання. – К., 1990. – С.406.
20. Кубійович Володимир. Зміни в стані насе-
лення совєтської України в рр. 1927-1958// Інститут
для вивчення СРСР. Український збірник. Книга 16. –
Мюнхен, 1959. – С.13.
21. Ukraine. A Concise Encyclopaedia. – Vol. 1. –
Toronto, 1963. – P.200-201, 825.
22. Урланис Б.Ц. Проблемы динамики населения
СРСР. – М., 1974. – С.319.
23. Урланис Б.Ц. История одного поколения. – М.,
1968. – С.200.
24. Максудов. Потери населения СССР. – Бенсон
(Вермонт), 1989. – С.226-227.
25. Maksudov M. Ukraine’s Demographic Losses
1927-1938/ Famine in Ukraine 1932-1933. Edited by
Roman Serbyn and Bohdan Krawchenko. – Edmonton,
1986. – P.27-43.
54
Станислав Кульчицкий
Украинский Голодомор: оценка потерь
В статье анализируются подходы к расчету демографических потерь от Голодомора 1932-1933 гг., ко-
торые использовались до открытия доступа к архивным фондам, а также варианты расчетов, проведен-
ных с учетом демографической статистики. Несмотря на различные методики расчетов, ученые приходят
к выводу, что можна получить вероятный результат с точностью до нескольких сотен тысяч.
Ключевые слова: голодомор, коллективизация, демография.
Stanislav Kulchytskyi
Ukrainian Holodomor: Assessment of Losses
The article analyses the approaches to the calculations of demographic losses from Holodomor in 1932-1933-
ies which had been used before the access to the archive funds became available. The variants of calculations with
demographic statistics being taken into considerations are also under the analysis. Despite different methods of cal-
culations, the researchers come to the conclusion that the reliable result can be obtained to within few hundreds of
thousands.
Key words: Holodomor, collectivization, demography.
26. Максудов. Потери населения СССР. – C.145.
27. Там само. – С.147.
28. Конквест Роберт. Жнива скорботи. Радянська
колективізація і голодомор. – К., 1993. – С.337.
29. Див.: Максудов. Потери населения СССР. –
C. 231.
30. Кульчицький С.В. Ціна «великого пере-
лому». – К., 1991. – С.346.
31. Там само. – С.347.
32. Трагедия советской деревни. – Т. 2. – М.,
2000. – С.745, 747; Очерки развития социальной
структуры УССР. 1917-1937. – К., 1987. – С.171.
33. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами
(1921-1939 рр.). – К., 1999. – С.243.
34. Нікольський В.М. Репресивна діяльність ор-
ганів державної безпеки СРСР в Україні (кінець
1920-х – 1950-ті рр.). Історико-статистичне дослід-
ження. – Донецьк, 2003. – С.119.
35. Шпилюк В.А. Межреспубликанская миграция
и сближение наций в СССР. – Львов, 1975. – С.43.
36. Минуле України: відновлені сторінки. – К.,
1991 – С.164.
37. Кульчицький С.В., Максудов Сергій. Втрати
населення України від голоду 1933 р. // Український
історичний журнал. – 1991. – № 2. – С.9.
38. Mace James E. How Ukraine Was Permitted to
Remember// The Ukrainian Quarterly. – Vol. XLIX, № 2,
Summer. – 1993. – P.149.
39. Кульчицький С.В. Ще раз до питання про де-
мографічні наслідки голоду1932-1933 рр. в Україні//
Український історичний журнал. – 1995, № 5. –
С.137, 139.
40. Там само. – С.140.
41. Пирожков С.И. Трудовой потенциал в демо-
графическом измерении. – К., 1992. – С.63.
42. Пирожков Сергій. Смертність населення Укра -
їни та демографічні втрати в екстремальній ситуації//
Голод 1946-1947 років в Україні: причини і наслідки.
Міжнародна наукова конференція. Київ, 27 травня
1997 р. Матеріали. – К., Нью-Йорк, 1998. – С.32.
43. Пирожков Сергій. Смертність населення Ук-
раїни та демографічні втрати в екстремальній ситуа-
ції// Голод 1946-1947 років в Україні: причини і на-
слідки. Міжнародна наукова конференція. Київ,
27 травня 1997 р. Матеріали. – С.40.
44. Wheatcroft S., Davies R. Population // The Eco-
nomic Transformation of the Soviet Union, 1913-1945/
Eds R. Davies, S. Wheatcroft, M. Harrison. – Cam-
bridge, 1994. – P.71-77.
45. Трагедия советской деревни. – Т. 3. – М.,
2001. – С.885.
46. Экономические известия (Київ), 2006, 24 ли-
стопада.
47. Демографічна катастрофа в Україні внаслідок
голодомору 1932-1933 років: складові, масштаби, на-
слідки. –К., Інститут демографії та соціальних до-
сліджень, 2008. – С.77.
48. Юхновський Ігор, Тиліщак Володимир. Ще
раз про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні// День,
2010. – 4-5 червня.
49. Кульчицький С.В. Трагічна статистика го-
лоду// Голод 1932-1933 років на Україні: очима істо-
риків, мовою документів. – К., 1990. – С.78.
4’2013Станіслав Кульчицький К Р А Є З Н А В С Т В О
|