Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
Стаття присвячена визначенню періодів діяльності української діаспори по увічненню пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. в Україні й встановленню меморіальних знаків за кордоном. Складений каталог пам'яток, споруджених в країнах світу. Статья посвящена определению периодов деяте...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167014 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні / Т. Катаргіна // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 65-79. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859726103767154688 |
|---|---|
| author | Катаргіна, Т. |
| author_facet | Катаргіна, Т. |
| citation_txt | Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні / Т. Катаргіна // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 65-79. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Стаття присвячена визначенню періодів діяльності української діаспори по увічненню пам'яті
жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. в Україні й встановленню меморіальних знаків за кордоном. Складений каталог пам'яток, споруджених в країнах світу.
Статья посвящена определению периодов деятельности украинской диаспоры по увековечению памяти
жертв Голодомора-геноцида 1932-1933 гг. в Украине и установке мемориальных знаков за рубежом. Составлен каталог памятников, сооруженных в странах мира.
The article is devoted to the definition of the periods of activity of the Ukrainian Diaspora for commemorating
the victims of the famine-genocide of 1932-1933 in Ukraine and installation of memorial signs abroad. A catalogue
of monuments, established in the countries of the world.
|
| first_indexed | 2025-12-01T11:09:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
65
УДК [-058.6:323.25]351.853”1932/1933“(477)
Тетяна Катаргіна ( м.Київ)
Скрижалі скорботи. Закордонні пам’ятки
жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
Стаття присвячена визначенню періодів діяльності української діаспори по увічненню пам’яті
жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. в Україні й встановленню меморіальних знаків за кор-
доном. Складений каталог пам’яток, споруджених в країнах світу.
Ключові слова: українська діаспора, пам’ятний знак, голодомор, геноцид.
Історія не має вороття. Історію або пам’ята-
ють, або забувають, або фальсифікують, або на
її тлі вигадують міфологеми. Для того, щоб на-
щадки пам’ятали реалії, в яких жили покоління,
що відійшли у вічність, людство вигадало ство-
рювати символи. Як абетка для відтворення іс-
торичного досвіду написаним словом, як нота
для передачі співочих традицій звучаннями му-
зичних інструментів, так і пам’ятні знаки вста-
новлюються для передачі свідчень історії.
Пам’ятки історії та культури належать до тих на-
дбань, які впливають на почуття, етику, мораль
людини фактом існування. Пам’ятки є важли-
вою частиною розвитку культури, сприяють
формуванню особистості, значною мірою ви-
значають духовний потенціал нації.
Цей духовний потенціал довгі роки несе за-
хідна українська діаспора, яка утворилася не в
один момент, а в результаті гуманітарних катас-
троф ХХ століття. Рефреном всього буття укра-
їнської імміграції звучать слова Лесі Українки
«Сontra spem spero» (Без надії сподіваюсь). Спо-
дівання на повернення за життя в Україну, спо-
дівання на можливість спілкування з рідними,
які залишились в країні за залізною завісою,
сподівання на правдиву історію боротьби за
створення української державності, сподівання
на українську національну незалежність.
Українська діаспора, що сформувалася в за-
хідних країнах зберігала національну ідею, яка
гуртувала широкі кола громадськості. Цим зу-
мовлюється спільна праця на ниві збереження
українських культурних традицій за кордоном.
Але діаспора ніколи не відокремлювала себе від
проблем, які відбувалися в Україні, особливо від
тих, що під репресивним впливом тоталітарної
доби замовчувались, або фальшувались під тис-
ком комуністичних ідеологем.
Найболючішою з цих проблем була і залиша-
ється проблема Великого голоду в Україні 1932-
1933 років. Саме українські друковані ЗМІ в краї-
нах Європи й Америки першими розпочали бити
на сполох щодо ситуації, що склалася в Україні
на початку 1930-х років в результаті суцільної ко-
лективізації. Так, найстарша з усіх емігрантських
щоденників – газета «Свобода» з 1932 року дру-
кувала чисельні повідомлення щодо настання го-
лоду на українських землях, що входили до
складу СРСР [1]. В інформаційному повідом-
ленні «Україна перед вимиранням з голоду», на-
друкованому 3 серпня 1932 року, вказується на
те, що «навіть сама радянська влада тихцем при-
знає, що Україна стоїть тепер ще перед страшні-
шим голодом, ніж він був у 1921-1923 роках на
Україні та на Поволжу» [2]. Вісті з України на-
дходили до західного українства постійно. Вже
у серпні 1933 р. в газеті було остаточно конста-
товано наявність голоду в Україні. У випуску га-
зети за 4 серпня 1933 р. надрукована стаття
«Голод на Україні», де зокрема відзначається, що
«на Великій Україні голод, справжній голод з
усіма його фізичними й моральними страхови-
щами. Його можна було чекати ще за 2-3 роки,
поки він опанував би майже всю територію Ук-
раїни, але він виявився вже тепер, і більшовицька
преса сама мусить визнати його грізне пану-
вання. Це нещастя цілої країни міліонів людей
не викликане якимись фізичними причинами: чи
недородом, чи кліматичними умовинами; ні, він
утворений штучно тими політичними умови-
нами, в яких перебуває український народ під
владою московських большевиків» [3].
Свідчення очевидців голодомору, вісті про
події колективізації та її наслідків для сільського
трударя, грабіжницька політика органів ГПУ по
відношенню до селянства об’єднали між собою
всі гілки еміграції, не зважаючи на їх ідеологічні,
політичні переконання, етнічні уподобання, релі-
гійні відправи. Як зазначають науковці Т.В. Врон-
ська та Т.С. Осташко: «Пред ставники різних по-
літичних напрямків української еміграції –
Державного центру в екзилі; гетьманських орга-
66
4’2013Тетяна Катаргіна К Р А Є З Н А В С Т В О
нізацій, які стояли на монархічних позиціях і під-
тримували колишнього гетьмана П. Скоропад-
ського; українських соціалістичних центрів та ор-
ганізацій; Організації українських націоналістів,
громадських, наукових, жіночих, студентських,
ветеранських товариств і організацій, діячі всіх
релігійних конфесій прагнули подати практичну
допомогу голодуючим, інформувати міжнародну
спільноту, закликаючи її засудити уряд СРСР за
політику винищення українського населення
шляхом голодомору в УРСР та на Кубані» [4].
У Львові було створено Громадський комітет
Рятунку України. Союз Українок звернувся до
жіночих організацій світу із проханням провести
в своїх країнах акцію організації допомоги Ук-
раїні. Комітети порятунку були створені в США,
Канаді, Франції, Польщі, Бельгії, Чехії, Румунії.
Вони змобілізували ідейно всіх українців на під-
тримку голодуючих [5].
Прикметно, що всі створені діаспорою комі-
тети допомоги діяли під час Великої депресії,
спаду виробництва в багатьох галузях західних
держав. Тож представники емігрантських кіл
самі перебували у злиденному становищі, але
при цьому намагалися допомогти українцям, які
залишились на Батьківщині, на своїй землі,
плоди якої в них підступно відібрали провідники
встановлення сталінського режиму під більшо-
вицьким гаслом: «Землю – селянам».
Після Другої світової війни в західних краї-
нах з’явились мільйони переміщених під час
війни та окупації українців, які на власному до-
свіді відчули тягар колективізації та були оче-
видцями й пережили страшне лихоліття голо-
домору 1930-х років. Їх свідчення стали
потужним джерелом дослідження фактів, які за-
мовчували й приховували в Радянському Союзі
не тільки органи ідеологічного впливу на пере-
січного українця, але й самі українці. Вони по-
шепки говорили про штучність голоду, загород-
жувальні загони, “чорні дошки” зі списками сіл,
вголос можна було говорити тільки про великий
неврожай та посуху, яка водночас знешкодила
все збіжжя. Завжди виникало питання, чому ке-
рівництво держави, завданням якого є забезпе-
чення населення засобами життєдіяльності не
зважаючи на будь-які несприятливі природні та
техногенні умови, не спромоглося надати допо-
могу громадянам держави, й навіть відмовля-
лося від тієї, що надходила з-за кордону. При
цьому за статистичними показниками загальний
збір збіжжя по СРСР не відрізнявся від попе-
редніх і наступних років. До того ж йшла ак-
тивна торгівля з зарубіжними країнами і виво-
зились значні обсяги зерна. Це побічно під-
тверджує штучність голоду, його неприродній
характер.
Активізація громадянської позиції емігрант-
ських кіл була зумовлена не тільки підготовкою
до 50-річчя вшанування жертв голодомору, а й
обуренням вводом радянських військ в Афганіс-
тан у 1979 році, коли тисячі юнаків з України були
змушені воювати в чужій країні і знов таки їх на-
правляли туди тихцем, без розголосу, під гаслом
виконання інтернаціонального боргу. Перед ким
заборгував уряд СРСР при цьому не вказувалося.
Все знов робилося тихцем, пошепки. Приховува-
лись і кількість військових, які спрямовувались в
район бойових дій, і втрати особового складу.
Тільки тепер, при підготовці Зводу пам’яток істо-
рії та культури України досліджені й встановлені
поховання учасників радянсько-афганської війни
1979-1989 рр. по кожній області України, а їх ти-
сячі. Як і тисячі поховань вбитих голодом селян,
на братських могилах яких встановлюються
пам’ятки по всій Україні.
Зовнішня агресія СРСР вплинула на полі-
тичні настрої західних країн й визначила пози-
цію української діаспори, зокрема. Протестні на-
строї охопили значну частину зарубіжного
українства і поширили кількість прихильників
встановлення пам’ятних знаків на вшанування
вбитих голодом українців, організованого діями
органів радянської влади. При цьому слід від-
значити, що встановлення пам’ятника це не од-
норазова акція або демонстрація. Встановленню
пам’ятних знаків передувала наполеглива праця
багатьох представників діаспори. Залучились до
цього науковці, громадські об’єднання, журна-
лісти, представники політичних партій, депу-
тати парламентів і конгресів.
В організаційному плані необхідно було за-
лучитися підтримкою конгресменів і парламен-
тарів для визнання голодомору як злочину проти
людства й попрання прав людини. На рівні міс-
цевому необхідно було знайти порозуміння з
урядами штатів, провінцій, міст, від кого зале-
жало надання ділянки під встановлення пам’ят-
ного знаку.
Організаційні заходи передбачали і прове-
дення публічних конкурсів серед митців для від-
бору найліпшого пам’ятника, який би відпові-
дав замовленню громади. Сама громада
згуртовувала зусилля для проведення широкої
інформаційної акції серед співгромадян й збору
коштів на пам’ятний знак. При цьому слід
67
Скрижалі скорботи.
Закордонні пам’ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
пам’ятати, що в СРСР, і в УРСР зокрема, наяв-
ність голоду хоча й визнавалась, але штучність
голодомору, тим більш геноциду, тобто зни-
щення представників народу за етнічною, релі-
гійною ознакою, заперечувалась взагалі.
Завдання даного дослідження полягає у ви-
вченні засобів вшанування пам’яті про трагедію,
яка не має повторитися ніде в світі. Для цього
українська діаспора доклала багато зусиль і мо-
ральних, і фізичних.
Мета даної статті полягає у визначенні періо-
дів діяльності української діаспори по увіч-
ненню пам’яті жертв голодомору, надати інфор-
мацію про встановлені діаспорою пам’ятні
знаки в зарубіжних країнах.
Наукові розвідки часів незалежності щодо ді-
яльності української діаспори підтверджують її
активний поступ у питаннях, які стосувалися не
тільки її перебування в еміграції, а й уважне став-
лення до процесів, що відбувалися на Великій
Україні. Як зазначив провідний дослідник історії
тоталітарної доби в Україні й голодоморів С.В.
Кульчицький: «Українська еміграція боролася з
радянською пропагандою в країнах Заходу, залу-
чаючи до цього потенціал історичної науки. У
1981 р. вона профінансувала розрахований на три
роки дослідницький проект щодо Голодомору-
1933 в Інституті українських студій при Гарвард-
ському університеті. Основним виконавцем його
став англійський вчений Роберт Конквест, який
спеціалізувався на дослідженні сталінських реп-
ресій. Його книжка «Великий терор» здобула
визнання не тільки спеціалістів, а й широкої сві-
тової громадськості. Допоміжну роботу з вишу-
кування джерел мав виконувати 29-річний асис-
тент Джеймс Мейс, який уже захистив у
Мічиганському університеті докторат на тему
«Комунізм та дилеми національного визволення.
Національний комунізм у радянській Україні.
1918–1933 роки» (книжка з такою назвою вийшла
друком в Гарвардській серії україністики у 1983
році). Мейс пояснював свою участь у цьому про-
екті необхідністю допомогти Р. Конквесту
швидко підготувати книжку про український Го-
лодомор. Опитування свідків Голодомору, які ви-
жили й опинилися на Заході, давало за відповід-
ної організації роботи нове якісне джерело. Це
було надзвичайно важливо внаслідок недоступ-
ності радянських архівів для західних дослідни-
ків» [6]. Бажання донести світові правду про
штучний голодомор в Україні об’єднало діаспору
в потужний механізм впливу на політиків за кор-
доном. Так, при виникненні проблем з фінансу-
ванням Конгресового комітету по вивченню го-
лодомору 1932-1933 рр. в Україні «по всіх шта-
тах, де проживали у великій кількості українці,
АГРУ організувала акцію під девізом «Коріння
трави». До конгресменів, голів комісій і підкомі-
сій Конгресу, голови Палати представників
О’Нілла і президента США Рональда Рейгана по-
чали надходити десятками тисяч індивідуальні і
колективні петиції. Ні раніше, ні пізніше такої ве-
летенської за масштабами акції американські ук-
раїнці не влаштовували» [7].
У своєму дослідженні з теми діяльності ук-
раїнської діаспори по увічненню голодомору фа-
хівець з історії дисидентського руху, знавець іс-
торії репресій в Україні Олег Бажан розглянув
діяльність різноманітних кіл української діас-
пори щодо вшанування пам’яті втрат україн-
ського народу під час голодомору у 1980-ті роки
[8]. Саме на початку 1980-х років світова укра-
їнська спільнота, яка налічує близько 10 млн, ор-
ганізувала по всіх континентах вшанування
пам’яті жертв голодомору-геноциду у 50 річ-
ницю трагедії, яка пройшла у 1983 році. Як за-
значає автор: «Активного й цілеспрямованого
характеру набувають акції українців за кордоном
в першій половині 80-х років у ході відзначення
50-річчя Великого голоду».
Принагідно зазначимо, що тема дослідження
причин і наслідків штучного голоду 1932-1933
рр., вшанування пам’яті жертв цієї трагедії ши-
роко домінує в колах українських національних
органі зацій США та їх друкованих органів вже
наприкін ці 1982 року. Новим етапом у розгор-
танні ювілей них заходів в 1983 р. стало ство-
рення пред ставниками української діаспори
США «Національного комітету жертв Великого
голоду в Україні в 1932-1933 роках» і мережі
місцевих комітетів. Комітетом був розісланий
спеціальний «меморандум» Конгресу США, по-
сольствам, представництвам при ООН, засобам
масової інформації, найбільшим американським
бібліотекам.
Не залишалась осторонь у дні вшанування тра-
гічних роковин і Українська автокефальна пра-
вославна церква в США. В «Архипасторському
посланні Собору єпископів УАПЦ у 50-ліття Ве-
ликого голоду в Україні митрополит Мстислав за-
кликав духовенство і віруючих поставити «коло
наших церков хрести-пам’ятники або вмуруймо в
їхні мури пропам’ятні таблиці» [9].
Перше дослідження, в якому знайшли відоб-
раження пам’ятки, присвячені увічненню тра-
гічних сторінок української історії, було здійс-
нено науковцем Сергієм Котом у співавторстві з
австралійським дослідником Петром Кардащем
«Українці в Світі» (вийшло у 1995 році) [10]. У
ньому вперше за часів незалежності були ви-
світлені питання вшанування пам’яті про мі-
льйони жертв голодомору-геноциду та репресій
періоду тоталітаризму в Україні. У книзі відзна-
чена діяльність українських діаспорних органі-
зацій по здійсненню наполегливої копіткої ро-
боти серед державних структур визначених
країн по увічненню пам’яті безвинних жертв то-
талітаризму. Темі увічнення пам’яті загиблих
під час Великого голоду 1932-1933 років при-
свячена стаття науковця Олександри Веселової,
в якій проаналізований стан увічнення пам’яті
про голодомор в Україні, в якій автор торкнулася
теми встановлення пам’яток, присвячених цій
події в країнах зарубіжжя [11].
Історію встановлення меморіальних знаків та
пам’ятників, присвячених вшануванню україн-
ців, загиблих під час голодомору в країнах світу,
можна розділити на чотири етапи.
I. Період вшанування жертв голодомору
1932-1933 рр. українською діаспорою у 1960-70-
ті роки характеризується проведенням жалобних
церемоній, панахид на спомин про загиблих під
час штучного голоду в Україні в українських
церквах. У школах, де навчались діти вихідців з
України, проходили уроки пам’яті та вшану-
вання жертв цієї трагедії. Діяльність діаспори
була головним чином зосереджена на встанов-
ленні пам’ятників генію українського народу
Т.Г.Шевченку та увічненню на теренах зару-
біжжя українських духовних світочів Лесі Укра-
їнки, Івана Франка, Василя Стефаника. Також
встановлювались пам’ятки на честь борців за
незалежність України.
На вшанування
жертв голодомору в
Україні в цей період
був збудований ме-
моріальний храм на
українському кладо-
вищі у Саут-Баунд-
Бруці, штату Нью-
Джерсі.
За ініціативою Патріарха Мстислава (в миру
Степан Іванович Скрипник), голови Української
Православної церкви в США, у 1965 році була
побудована церква св. Андрія Первозванного на
увічнення пам’яті про жертв голодомору 1932-
1933 років в Україні за проектом архітектора з
Канади Юрія Кодака. Церква побудована на
землі, яку 1951 року придбала православна ук-
раїнська громада, де заснувала православне кла-
довище й почала розбудовувати культурний
центр закордонного українства. Поряд з цер-
квою встановлені пам’ятники княгині Ользі та
Митрополитові Василю (в миру Василь Липків-
ський) (1982 р.). У 1971 р. був також спорудже-
ний хрест борцям за волю й державність Ук-
раїни. Перед ним на постаменті встановлена
плита, привезена з могили Симона Петлюри.
Тепер навколо церкви, в крипті якої 1993 року
похований Патріарх Мстислав, розмістився ук-
раїнський культурний центр, архів, бібліотека,
музей, працює теологічна семінарія [12].
II. Період створення організаційних засад для
підготовки до 50-х роковин страшної трагедії й
встановлення у місцях компактного проживання
українців, особливо тих, хто опинився за кордо-
ном після Другої світової війни і пам’ятає жахи
колективізації й голодомору 1930-х років. Цей
період, який охоплює 1980-ті – початок 1990-х
років, характеризується об’єднанням україн-
ських громад навколо ідеї встановлення історич-
ної справедливості щодо винуватців і жертв цієї
замовчуваної протягом півстоліття трагедії, вша-
нування пам’яті про безвинно заморених голо-
дом українських селян, похованих у загальних
могилах, не відспіваних за християнською тра-
дицією (атеїстична влада це забороняла) та оп-
рилюднення у світі злочинів комуністичного ре-
жиму в Україні. У зазначений період громадські
об’єднання активно співпрацюють з органами
державного управління країн перебування, бе-
руть участь у роботі парламентів та конгресів.
Більшість знаків встановлені в Австралії, Канаді
й США. Серед країн Європи пам’ятка на вшану-
вання жертв голодомору була встановлена укра-
їнською громадою Великої Британії у Лондоні.
Відзначимо, що у присвятних написах на всіх
пам’ятниках вказано масштаби гуманітарної ка-
тастрофи - сім мільйонів жертв голодомору. Такі
цифри втрат українського народу були визначені
у дослідженнях Р. Конквеста й Дж. Мейса.
Пам’ятник мільйонам українців померлим
від штучного голоду поставлений біля Україн-
ської Православної Автокефальної Церкви в
4’2013Тетяна Катаргіна
68
К Р А Є З Н А В С Т В О
Церква-
меморіал
св. Андрія
Первозванного,
Саут-Баунд-
Брук (США)
Ессендоні (Мельбурн, Австралія). Фундатором
пам’ятника є Іван Александров. Пам’ятка у ви-
гляді полірованої брили чорного лабродариту з
викарбованим хрестом і написом: «Вічна
пам’ять померлим семи мільйонам українців у
1932-33 роках від голоду створеного російською
окупаційною більшовицькою владою» [13].
У Канберрі, біля церкви Святого Миколая
(УАПЦ) у 1983 р. стараннями всіх українців
Австралії споруджено обеліск. Ініціатором
пам’ятки і його проектантом став мгр. Юрій
Менцинський, тодішній Голова Об’єднання Ук-
раїнських Громад НСВ. Пам’ятник у вигляді
хреста, встановленого на трапецієвидному гра-
нітному постаменті по центру якого закріплена
бронзова дошка з барельєфним зображенням
жінки з дитиною та написом присвяти. На стіні
церкви викладений хрест, увінчаний короною
ніби відбиток хреста, встановленого на поста-
менті. Освятили пам’ятник священнослужителі
Української Автокефальної Православної цер-
кви і Української Католицької Церкви на чолі з
Архієпископом Володимиром [14].
Цього ж року був створений меморіальний
знак жертвам голоду 1932-1933 рр., встановле-
ний всередині Свято-Миколаївської Церкви
УАПЦ у м.Брісбені (Австралія) [15].
Хрест-пам’ятник на вічну пам’ять мільйонам
жертв штучного голоду в Україні 1932-1933 рр.
споруджено біля Української Автокефальної
Православної Церкви в Лондоні 1983 році.
Пам’ятник у вигляді Хреста з сірого граніту на
ступінчастому постаменті. По центру хреста ви-
карбований золотий Тризуб вписаний в золотий
вінок. На постаменті присвятний напис: «На
вічну пам’ять семи мільйонів жертв штучного
голоду в Україні 1932-1933. Українці у Вел. Бри-
танії. 1983» [16].
Скрижалі скорботи.
Закордонні пам’ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
69
Пам’ятник в м. Ессендон (Австралія)
Пам’ятник в м. Канберра (Австралія)
Пам’ятник в м. Лондон (Велика Британія)
На відміну від інших країн, де меморіали
встановлювались біля церковних споруд, або
всередині них, українська діаспора Канади до-
моглася від органів місцевого врядування виді-
лення земельних ділянок біля урядових будівель
в центрах міст.
Біля входу до мерії м. Едмонтон (столиця
пров. Альберта, Канада) 23 жовтня 1983 року
був встановлений пам’ятник жертвам Голодо-
мору «Розірване кільце життя» (автор – Люд-
мила Темертя з Монреалю). Монумент, споруд-
жений за ініціативою Едмонтонського відділу
Комітету українців Канади, розташований на
площі імені Уінстона Черчилля. На пам’ятнику
містяться написи українською, англійською та
французькою мовами: «На вічну пам’ять мі-
льйонам, хто загинув під час голоду-геноциду,
спричиненим в Україні радянським режимом у
Москві у 1932-1933 роках. Стіймо на сторожі
супроти тиранії, насильства, нелюдяності» [17].
Пам’ятний знак виконано у формі розірва-
ного жорна, що символізує навмисно розірваний
життєвий цикл. На пам’ятнику викарбовано чо-
тири руки, які уособлюють скорботу, біль, гнів
та вимогу припинити знущання. Цей пам’ятник
вважають першим серед меморіальних знаків,
встановлених на спомин про жертв голоду в Ук-
раїні [18].
24 червня 1984 року урочисто у столиці Мані-
тоби – місті Вінніпегу відкрито пам’ятник жер-
твам голодомору України у 1932-1933 рр. Пам’ят-
ник цей стоїть перед модерною будівлею Міської
Ради Вінніпегу по вулиці Мейн і майже напроти
центрального в цьому місті Столітнього Ком-
плексу, збудованого у сторіччя Канади 1967 року.
Автор пам’ятника Роман Коваль, співтворець
пам’ятника Тарасові Шевченкові біля Манітоб-
ського парламенту. Ідею встановлення пам’ятника
ініціював Вінніпезький відділ комітету Українців
Канади, який тоді очолював П. Монастирський.
Члени цього комітету, молоді професіонали під
проводом Григорія Дмитришина, провели влас-
ними заходами включення історії голодомору у
шкільне навчання Манітоби, підготували до ви-
дання підручники для шкіл, зібрали початкові
фонди для спорудження пам’ятника [19].
Пам’ятник представляє пілон у вигляді усі-
ченого багнету, між двох площин якого в цен-
тральній частині розміщений бронзовий баре-
льєф матері з дитиною, які втратили надію й
сподівання на порятунок. Доповнюють пам’ят-
ник три прямокутні брили з написами україн-
ською, англійською, французькою мовами та
уривком з твору Т.Шевченка «І Архімед, і Галі-
лей…»: «Пам’ятник споруджено на відзначення
50-ліття голоду-геноциду в Україні в 1932-33
роках і для увічнення пам’яті понад семи
мільйонів невинних жертв, планово створеного
голодомору совєт-
сь ким урядом у Мо -
с кві. Па м’я та ючи
цю велику траге-
дію, ми переконані,
що цей нелюдяний
вчинок ні коли не ві-
дійде в забуття. І це
небува ле страхіття
ніколи не повто-
рить ся в історії
люд ства. Відкрито
24 червня 1984 р.
Вінніпезький відділ
українців Канади.
І на оновленій землі
Врага не буде,
супостата,
А буде син,
і буде мати,
І будуть люди
на землі.
Тарас Шевченко» [20].
4’2013Тетяна Катаргіна
70
К Р А Є З Н А В С Т В О
Пам’ятник у м. Едмонтон (Канада)
Пам’ятник у м. Вінніпег
(Канада)
III. Період співпраці українських діаспорних
організацій, навчальних закладів, наукових уста-
нов з українськими громадськими організаціями
й інституціями по вивченню причин, організації
та наслідків голодомору та проведення спільних
жалобних церемоній і встановлення пам’ятних
знаків. Участь у цих посвятах беруть представ-
ники посольств, у виготовленні пам’яток - укра-
їнські скульптори з України. Цей період розпо-
чався з проголошення незалежності України у
1991 р. Пам’ятний знак в столиці України місті
Києві був встановлений у 1993 р. на Михайлів-
ській площі до 70-річчя голодомору-геноциду
[21]. З цього часу починаються спільні дії укра-
їнської діаспори й уряду України по дослід-
женню, увічненню та вшануванню пам’яті за-
гиблим під час голодоморів в Україні, яких
науковці нарахували три: 1920-1921рр., 1932-
1933рр., 1946-1947 рр. – кожного десятиліття за
часів сталінської диктатури [22]. У 1998 р. Пре-
зидент України видав Указ, яким встановлював
щорічний день вшанування пам’яті жертв голо-
домору останньої суботи листопада [23].
4 грудня 1993 р. біля церкви Святого Андрія
встановлено величний і проникливий монумент
жертвам людомору в Чикаго. Він являє собою
білий мармуровий хрест, на ньому — терновий
вінок з написом у центрі: «1932–1933», у під-
ніжжі хреста — бронзова скорботна фігура ма-
тері, яка схилилася над померлою дитиною. У
центрі постаменту українською і англійською
мовами слова: «В пам’ять понад семи мільйонів
жертв Голодомору в Україні, штучно створеного
московською комуністичною владою». На біч-
ній стороні п’єдесталу напис: «Зупинись і вкло-
нись невинним жертвам. Цей пам’ятник постав-
лено 1993 року заходами української громади
Чикаго й околиць в 60-річчя Голодомору в Ук-
раїні» (Іллінойс, США). Автор монумента — ук-
раїнський скульптор Анатолій Кущ.
У цей період встановлюються пам’ятні знаки
в містах Аделаїда (Австралія), Парма (США) у
1993 році та в м. Калгарі (Канада) у1999 році.
IV. Період визнання урядами країн світу
Голодомору як геноциду, до чого активно долу-
чилася українська діаспора з акціями по всіх
континентах під гаслом «Україна пам’ятає –
Світ визнає!» Період охоплює проміжок часу від
2003 р. до сьогодення. Характеризується спіль-
ними діями діаспори по увічненню жертв траге-
дії з українськими громадсько-політичними дія-
чами, урядовцями, представниками посольств,
українськими Президентами та широкими ко-
лами українців. У цей час були ухвалені Спільна
заява 36 країн – членів ООН (2003 р.), Резолюції
ЮНЕСКО (2003 р.), Верховною Радою України
«Закон про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні»
2006 року [24].
Як офіційний документ 58-ї сесії Генераль-
ної Асамблеї ООН 22 грудня 2003 р. було роз-
повсюджено Спільну заяву делегацій держав-
членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в
Україні 1932-33 років. У ній вперше в історії
ООН Голодомор 1932-1933 рр. названо траге-
дією українського народу, висловлено співчуття
його жертвам та закликано всі держави-члени
Організації, її спеціалізовані установи, міжна-
родні та регіональні організації, фонди і асоціа-
ції віддати данину пам’яті тим, хто загинув у
цей трагічний період історії. До списку 36 країн,
що підписали Заяву, крім України, увійшли
США, Канада, Російська Федерація, Аргентина.
Делегації головуючої тоді в ЄС Італії від імені
Євросоюзу, Сербії та Чорногорії, а також Ізра -
їлю, надіслали листи щодо підтримки Спільної
заяви [25].
16 грудня 2003 року Генеральний директор
ЮНЕСКО підписав Послання у зв’язку з 70-ми
роковинами Голодомору 1932-1933 років в
Україні. 1 листопада 2007 року 34 сесія Гене-
ральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої
входять 193 країни, одноголосно прийняла
Резолюцію про «Вшанування пам’яті жертв
Голодомору в Україні». Генеральна конференція
ЮНЕСКО, нагадуючи про Голодомор 1932-
1933 років, через який загинули мільйони без-
винних українців, висловила впевненість у
тому, що трагедія Голодомору, яка була викли-
кана політикою тоталітарного сталінського
режиму, має стати попередженням сучасним
і майбутнім поколінням з метою дотримання
демократичних цінностей, прав людини та за-
конності.
Скрижалі скорботи.
Закордонні пам’ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
71
Пам’ятник у м. Чикаго (США)
Нині понад 70 країн світу визнали історичний
факт Голодомору 1932-1933 років в Україні.
Парламенти 19 країн світу, серед яких Україна,
США, Канада, Австралія, Чилі, Аргентина, Мек-
сика, Парагвай, Перу, Еквадор, Колумбія, Угор-
щина, Чехія, Словаччина, Литва, Латвія, Есто-
нія, Польща, Грузія та місцеві органи влади
Італії й Іспанії визнали його актом геноциду ук-
раїнського народу. ООН, ЮНЕСКО і НБСЄ вша-
нували пам’ять жертв Голодомору в Україні [26].
З початку 2008 року офіційні акції україн-
ського уряду, присвячені пам’яті жертв Голодо-
мору 1932-1933 рр., розпочали проводитися в
іноземних державах.
У цей період встановлено понад 15 пам’ят-
них знаків в країнах проживання українців діас-
пори: Аргентині, Австралії, Австрії, Бельгії,
Бразилії, Великій Британії, Німеччині, Парагваї,
Польщі, Словаччині, Угорщині, Франції. Як
слушно зауважив прем’є-міністр Канади Стівен
Гарпер у зверненні про 79-роковини вшанування
жертв голодомору: «Дух українського народу за-
лишився непереможеним. Українські сини й
дочки стійко пронесли його крізь темні часи для
відродження і, в кінцевому підсумку, спромог-
лися розірвати радянські кайдани у боротьбі за
цінності, які ми сповідуємо сьогодні: свобода,
демократія, права людини і верховенство закону.
Ми дуже пишаємося тим, що понад один мі-
льйон громадян українського походження в
нашій країні, багато з яких втратили рідних і
близьких під час цього бридкого акту нелюд-
ської жорстокості, Голодомору. Наш Уряд визнає
їх втрати. В 2008 році Канада стала першою
країною, що визнала цю пляму на людстві як акт
геноциду, і стала першою західною країною, яка
визнала незалежність України» [27].
У місті Торонто 2009 року біля церкви Успіня
Пресвятої Богородиці (УГКЦ), по вул. Кавтра,
був споруджений пам’ятник жертвам Голодо-
мору – «Дзвін пам’яті». Пам’ятник у вигляді чо-
тирьох з’єднаних металевих пілонів, на вершині
яких поставлений бронзовий дзвін, увінчаний
хрестом. З одного боку на постаменті розмішені
слова та світлина фундатора пам’ятника Євгена
Коструби, а з іншого викарбовано текст україн-
ською й англійською мовами: «Голодомор 1923-
33 рр. в Україні – один з найстрашніших злочи-
нів проти людства, спланований тоталітарним
комуністичним режимом, він забрав життя
близько 10 мільйонів людей, здеформував ос-
нови генофонду української нації. Пам’ятаймо,
вшановуймо пам’ять невинно замучених голодо-
мором, щоб подібне жахіття ніде і ніколи не по-
вторилося. Україна пам’ятає, світ визнає!» [28].
22 листопада 2008 р. Меморіал жертвам Го-
лодомору відкрито у Мюнхені (Баварія, Німеч-
чина). Як повідомляє «Deutsche Welle», пам’ят-
ний камінь установлено перед Українською
греко-католицькою церквою в районі Унтерги-
зинг. На камені вигравіруваний напис: «На
згадку про мільйонні жертви Голодомору в Ук-
раїні 1932/33». Пам’ятник установлений з іні-
ціативи незалежного від церкви комітету з під-
готовки заходів до 75-х роковин Голодомору в
Україні. Спікер комітету А. Несмачний закликав
німецький бундестаг визнати Голодомор гено-
цидом [29].
Наприкінці 2008 року в польському місті
Кракові на стіні греко-католицької церкви Воз-
движення Чесного Хреста по вул. Кароля Оль-
шевського, 4 був встановлений пам’ятний знак
у вигляді кола з наскрізним хрестом, в центрі
якого фігура жінки з дитиною та меморіальна
дошка з посвятним написом. Під знаком гра-
нітна рожева брила з бронзовою квіткою.
2009 року україн-
ська діаспора в Брази-
лії відкрила пам’ятний
знак жертвам Голодо-
мору 1932-1933 років
на території Україн-
ського меморіалу в
місті Курітіба. У скор-
ботному заході, який
відбувся в рамках
робочого візиту деле-
гації Міністерства
культури і туризму
України до Респуб-
ліки Бразилія, взяли
участь представники
уряду штату Парани
та префектури міста Курітіби, лідери релігійних
осередків Українських Греко- католицької та Ав-
токефальної православної церкви в Бразилії,
численні представники громадських організацій
української діаспори, а також учасники фоль-
клорного ансамблю «Покуття» (м. Коломия,
Івано-Франківщина). У своєму зверненні Мі-
ністр культури і туризму України Василь Вовкун
висловив пошану за вияв солідарності Прези-
дентом Бразилії Лули да Сілвою з українським
народом у збереженні пам’яті про жертв Голо-
домору та цілеспрямованій діяльності органів
законодавчої влади всіх рівнів з метою офіцій-
4’2013Тетяна Катаргіна
72
К Р А Є З Н А В С Т В О
Меморіальний знак
у м. Краків (Польща)
ного визнання Бразилією Великого Голоду 1932-
1933 рр. як акту геноциду, спрямованого проти
українського народу [30].
Актуальним на сьогодні залишається пи-
тання спорудження меморіального знаку в сто-
лиці Сполучених Штатів Америки – Вашин-
гтоні. Ще 29 вересня 2006 р. Конгрес США
ухвалив Резолюцію про виділення Уряду
України ділянки землі у м. Вашингтон під по-
будову пам’ятника жертвам Голодомору 1932-
33 рр. 16 листопада 2005 р. відповідну резолю-
цію ухвалила Палата представників Конгресу
США, а 29 вересня 2006 р. її підтримав Сенат,
визнавши тим самим Голодомор геноцидом
українського народу. Відповідний закон Прези-
дент США підписав 12 жовтня 2006 р. [31]
Місце розташоване на ділянці між Массачусетс
авеню та вул. Норс Капітол, неподалік від бу-
динків Капітолію та Верховного суду [32].
2 грудня 2008 року в центральному районі сто-
лиці США відбулося освячення місця пам’ят-
ника жертвам Голодомору-геноциду 1932-1933
років в Україні. Митрополит Української Пра-
вославної Церкви в США Костянтин та Мит-
рополит Української Католицької Церкви Сте-
фан Сорока провели Панахиду і освячення
місця майбутнього меморіалу. Співом їм допо-
магала Українська капела бандуристів ім. Та-
раса Шевченка. Закон Конгресу про виділення
земельної ділянки для меморіалу жертвам
Голодомору був ухвалений Президентом США
Джорджем Бушем 13 жовтня 2006 року. З того
часу Національний комітет з відзначення Голо-
домору спільно з Посольством України в США
активно співпрацювали, підшукуючи найбільш
оптимальну ділянку. Щоб здобути вказану
ділянку, довелося отримати дозвіл низки феде-
ральних комісій. Повідомлення про виділення
землі з’явилось невдовзі після схвалення Пала-
тою Представників США резолюції, яка засу-
дила Голодомор в Україні [33]. Крайовий комі-
тет США для визнання Голодомору у співпраці
з Посольством України в Вашингтоні, Служ-
бою національних парків та архітектурною фір-
мою Гартман-Кокс, опрацювали концепцію
дизайну меморіалу.
До проблем створення меморіалу долучився
Світовий Конгрес Українців. У Звіті голови
Міжнародного координаційного комітету СКУ
в справі Голодомору за серпень 2009 р. –липень
2010 р. оприлюднена наступна інформація:
«13 жовтня 2006 р. Уряд США виділив землю
на встановлення у Вашингтоні пам’ятника
жертвам українського Голодомору 1932-33 рр.
Згідно з цим законом, пам’ятник повинен бути
встановлений до 2013 р., а в разі невикорис-
тання відведеної землі у призначений термін,
Україна втратить право на встановлення па -
м’ят ника. 14 жовтня 2009 р. Кабінет Міністрів
України видав розпорядження «Про заходи
щодо спорудження у м. Вашингтон (США) па -
м’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 ро -
ків», згідно з яким з коштів Програми під-
тримки закордонного українства на 2009 рік
було виділено 5 млн гривень на проектування,
виготовлення, транспортування та встанов-
лення пам’ятника у Вашингтоні.
У жовтні 2009 р. під час зустрічі президента
СКУ з Міністром культури і туризму України
було обговорено питання про проведення кон-
курсу на кращий проект. За пропозицією СКУ
до конкурсної комісії ввійшли відомі митці з ді-
аспори: Богдан Урбанович – архітектор з Ва-
шингтону (США), Дар’я Кульчицька – іконог-
раф з Клівленду (США) та Радослав Жук –
архітектор з Монреалю (Канада). Наприкінці
2009 р. Міністерство культури і туризму Ук-
раїни завершило всеукраїнський конкурс і ви-
окремило 5 кращих проектів. Однак у квітні
2010 р. Уряд України повідомив, що до 2012 р.
не буде виділено коштів на спорудження
пам’ятника у Вашингтоні [34].
Служба національних парків розглядала
проекти майбутнього пам’ятника з 2011 р.
1 жовтня 2013 року Посольство України отри-
мало від Служби національних парків дозвіл
розпочати будівництво Меморіалу Голодомору
у Вашингтоні за макетом «Поле пшениці» ар-
хітектора Лариси Курилас [35]. Уряд України
виділив кошти для спорудження у Вашингтоні
меморіалу на вшанування жертв Голодомору-
геноциду 1932-1933 рр. в Україні. Відкриття
пам’ятника заплановано на 81-і роковини тра-
гедії українського народу.
Пам’ятні знаки, присвячені трагедії україн-
ського народу, які встановленні українською ді-
аспорою за кордоном, розглядаються народами
цих країн як знаки перестороги для сучасників
від можливого повторення подібної трагедії та
обереги для прийдешніх поколінь від свавілля
необмеженої тоталітарної влади.
Історія не має вороття.
Повторення їй притаманне.
І світ завмер в скорботі каяття
Над жертвами вселенської омани.
73
Скрижалі скорботи.
Закордонні пам’ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
4’2013Тетяна Катаргіна
74
К Р А Є З Н А В С Т В О
* До каталогу не включені пам’ятні знаки, встановлені у м. Посадас (Аргентина), м. Перт (Австралія)
через відсутність достатньої інформації.
Меморіальні знаки жертвам голодомору-геноциду 1932-1933 рр. в Україні,
встановлені в країнах світу
Каталог*
Скрижалі скорботи.
Закордонні пам’ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
75
4’2013Тетяна Катаргіна
76
К Р А Є З Н А В С Т В О
Скрижалі скорботи.
Закордонні пам’ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
77
78
4’2013Тетяна Катаргіна К Р А Є З Н А В С Т В О
Джерела та література
1. Українська щоденна газета належить Україн-
ському Народному Союзу (з 1908 р.), заснована у
1893 р. о. Григорієм Грушкою.
2. Свобода. Архів. Ч. 179, Джерзі Сіті, Н.Дж.,
3 серпня 1932 / [Електронний ресурс]: Режим до-
ступу: http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1932/-
Svoboda-1932-179.pdf
3. Свобода. Архів. Ч. 179, Джерзі Сіті, Н.Дж.,
4 серпня 1933 / [Електронний ресурс]: Режим до-
ступу:http://www.svoboda-news.com/arxiv/ pdf/1933/
Svoboda-1933-179.pdf
4. Вронська Т.В., Осташко Т.С. Участь українсь-
ких зарубіжних політичних та громадських організа-
цій в акціях протесту 30-х рр. ХХ ст. проти голодо-
мору в УРСР // Український історичний журнал. –
2003. – №5 – С. 80
5. Барбара Л.А. Внесок Мілени Рудницької у бо-
ротьбу проти голодомору українського народу /
[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://ar-
chive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Gileya/2013_68/Gi-
leya68/I26_doc.pdf
6. Кульчицький Станіслав: «Українська діаспора
спромоглася донести світові правду про голод»/ Ін-
формаційно-політичний портал Четверта Влада:
[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://
4vlada.net/comment/reply/262455
7. Там само.
8. Бажан О. Ініціативи української діаспори,
пов’язані з вшануванням жертв голоду 1932-1933 рр.
у 80-ті роки. / [Електронний ресурс]: Режим доступу:
http://ua.convdocs.org/docs/index-197473.html
9. Там само.
10. Кардаш П., Кот С. Українці в світі. Київ, Мель-
бурн. Вид-во «Фортуна» – 1995. – 423 с.
11. Веселова О. Меморіальні знаки й пам’ятники
жертвам голоду-геноциду 1932–1933 рр. в Україні //
Краєзнавство 1–2 2009. – С. 169-172.
12. Українське кладовище св. Андрія: Ukrainian
Places all over the world: [Електронний ресурс]: Режим
доступу: http://www.ukrainianplaces.com/diaspora/uk-
rayinske-kladovishche-sv-andriya
13. Кардаш П., Кот С. Українці в світі. Київ, Мель-
бурн: Вид-во «Фортуна» – 1995. – С. 34.
14. Там само. – С. 38.
15. Там само. – С. 41.
16. Там само. – С. 157.
17. Музичук Н. Перший у світі пам’ятник жертвам
Голодомору «Розірване кільце життя» / Громада. Ча-
сопис Товариства української культури Угорщини
№14 (120) жовтень-грудень 2012 р. [Електронний ре-
сурс]: Режим доступу: http://www.hromada.hu/2012/
nom_120/istoria/smoloskyp.html
18. Historical and educational complex/museum to be
built by the ukrainian orthodox church of the USA. Will In-
clude A National Memorial For Famine Victims By E. Mor-
gan Williams, U.S.-Ukraine Foundation (USUF) Informa-
tion Service (ARTUIS) Washington, D.C., Friday, Decem-
ber 19, 2003 / [Електронний ресурс]: Режим доступу:
http://www.artukraine.com/old/ famineart/orth_church.htm
19. Кардаш П., Кот С. Українці в світі: Київ, Мель-
бурн. Вид-во «Фортуна» – 1995. – С. 224-225
20. Там само. – С.224
21. Звід пам’яток історії та культури України. Київ:
Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2.: М–С / Редкол.
тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик,
М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. НАН Ук-
раїни. Інститут історії України; Інститут археології
України; Інститут мистецтвознавства, фольклорис-
тики та етнології ім. М. Рильського. – К.: Голов. ред.
Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві “Укра-
їнська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2004. – С. 847
22. Веселова О. М., Марочко В. I., Мовчан О. М.
Голодомори в Українi. 1921-1923, 1932-1933, 1946-
1947. Злочини проти народу. Київ, Нью-Йорк: Вид-во
М.П. Коц, 2000. – 270 с.
23. Указ Президента України «Про встановлення в
Україні Дня пам’яті жертв голодоморів» від 26.11.
1998 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу:
http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/1310/98 N 1310/98
24. Закон України «Про голодомор 1932-1933 ро -
ків в Україні» (Відомості Верховної Ради України
(ВВР), 2006, № 50, стр.504; Закон від 28.11.2006
№ 376 [Електронний ресурс]: Режим доступу:
Vhttp://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/376-16
25. Український голокост: погляд із сьогодення.
Бібліографічний покажчик. Укладач О.М. Львович. К.
– ЦПБ ім. О.С. Пушкіна, 2006. – С. 21.
26. Недужко Ю. Діяльність закордонних українців
щодо дослідження голодомору 1932-1933 років в Ук-
раїні та вшанування пам’яті жертв трагедії (середина
80-початок 90-х років ХХ ст.) // Мандрівець. – Тер-
нопіль – №5. – 2008. – С.15 / [Електронний ресурс]:
Режим доступу: http://www.ucc.ca/category/holodo-
mor/holodomor-events-2011/page/2/
27. Statement by the prime minister of canada on the
79th anniversary of the Holodomor [Електронний ре-
сурс]: Режим доступу:http://www.ucc.ca/2012/11/21/
statement-by-the-prime-minister-of-canada-on-the-79th-
anniversary-of-the-holodomor/
28. Вісті з України від українських громад світу /
[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://ovis-
tka.narod.ru/news11.htm
29. Там само. – С. 169-170
30. Пам’ятний знак жертвам Голодомору – м. Ку-
рітіба. / [Електронний ресурс]: Режим доступу:
http://ukrmova.mylivepage.com/blog/434/7425_
31. Визнання Голодомору 1932-33 рр. законодав-
чими органами іноземних країн [Електронний ре-
сурс]: Режим доступу: http://ukr-consulate-brest.com/
index.php?option=com_ content&view=category&la-
yout=blog&id=79&Itemid=95&lang=ru
79
Скрижалі скорботи.
Закордонні пам’ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
32. Ukrainian Famine Memorial Plan Stirs Controversy:
Why In D.C.?//DC Around Tovn/[Електронний ресурс]: Ре -
жим доступу: http://www.huffingtonpost.com/2012/09/09/
ukrainian-famine-memorial_n_1869478.html#slide=
1493503
33. У світі відзначили 75-річчя голодомору 1932-
1933 років. Лідія Корсун. Вашінгтон // Свобода.
Архів. Ч.50 – 12 грудня 2008 року. – С. 1,5. [Елек-
тронний ресурс]: Режим доступу: http:// www.svo-
boda-news.com/arxiv/pdf/2008/Svoboda-2008-50.pdf
34. Звіт голови міжнародного координаційного ко-
мітету СКУ в справі голодомору (серпень 2009-липень
2010 р.) сторінки 129-131 (Стефан Романів Голова
МКК в справі Голодомору) [Електронний ресурс]:
Режим доступу: http://www.ukrainianworldcongress.org/
UserFiles/File/Annual_Meetings_2010/ Holodomor.pdf
35. U.S. National Park Service issued a permit for the
construction of the Holodomor Memorial in Washington,
DC [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://
usa.mfa.gov.ua/en/press-center/news/15268-shhodo-na-
dannya-nacionalynoju-parkovoju-sluzhboju-ssha-uryadu-
ukrajini-dozvolu-na-budivnictvo-u-m-vashington-pa-
mjatnika-zhertvam-golodomoru
Матеріали до каталогу пам’яток
Кардаш П., Кот С. Українці в світі. Київ, Мельбурн.
Вид-во «Фортуна» – 1995. – 423 с.;
Веселова О. Меморіальні знаки й пам’ятники жер-
твам голоду-геноциду 1932–1933 рр. в Україні // Кра-
єзнавство 1-2 2009. – С. 169-172;
Український голокост: погляд із сьогодення. Біб-
ліографічний покажчик. Укладач О.М. Львович. К. –
ЦПБ ім.. О.С. Пушкіна, 2006. – 21с;
Колычев В. Особенности украинской Америки. /
Еже недельник 2000 – № 23 (369), 8-14 июня 2007;
Кирей В. Щоб не обміліла криниця нашої совісті: / Вла-
ди слав Кирей // Уряд. кур’єр. – 2007. – 10 листоп. – С. 10;
Вісті з України від українських громад світу /
[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://ovis-
tka.narod.ru/news11.htm;
Посольство України в Канаді.: [Електронний ре-
сурс]: Режим доступу: http://canada.mfa.gov.ua/ua
/ukraine-holodomor-remembrance/holodomor-remem-
brance-canada-monuments; В Бразилии открыли па-
мятный знак жертвам Голодомора: [Електронний ре-
сурс]: Режим доступу: MIGnews.com.ua http:
//mignews.com.ua/ru/print-articles/4077.html;
Хата мікрокосм родинного життя [Електронний ре-
сурс]: Режим доступу: /http://hata.profi.co.ua/2009/
09/08/jushhenko_vzjav_uchast_u_vdkritt_pamjatnogo_zna
ku_zhertvam_golodomoru_19321933_rr_u_varshav.html;
Відомості. Журнал митрополії УАПЦ у діаспорі й
єпархії у Великій Британії Ч.1 (327) січень – 2011 [Елек-
тронний ресурс]: Режим доступу: http://www.uaoc - di-
aspora. Com /Vidomosti/ Vidomosti 2011%281% 29.pdf;
Uadream.com: [Електронний ресурс]: Режим до-
ступу: http://www. uadream.com/ tourism/ America /Bra-
zil/element.php?ID=53665;
Ukrainian Places all over the world: [Електронний ре-
сурс]: Режим доступу: http://ukrainianplaces.com/ru/typ-
obektu/pamyatnyk-1-14;
У Французькому місті Ольцхайм встановлено ме-
моріальний знак у пам’ять жертв голодомору 1932-
1933 рр. в Україні // Укрінформ 20.11.2008 [Електрон-
ний ресурс]: Режим доступу: http://ukrmova.
mylivepage.com/forum/155_Загальні/723_Голодомор_в_
Україні_1932-1933 ? page = 1 & message_rows=289;
Пам’ятний знак жертвам Голодомору – м. Курітіба.
/ [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://uk-
rmova.mylivepage.com/blog/434/7425_
Nicholas Anthony, “The Holodomor Famine,” /
Nicholas Anthony & John Horan / Cleveland Historical,
accessed October 26, 2013, [Електронний ресурс]:
Режим доступу: http://clevelandhistorical.org/items/
show/600#.UnyU9yeuFhE
Ukrainian Genocide Famine Foundation - USA, Inc.
[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.
ukrainiangenocide.org/
Historical and educational complex/museum to be built
by the ukrainian orthodox church of the USA. Will Include
A National Memorial For Famine Victims By E. Morgan
Williams, U.S.-Ukraine Foundation (USUF) Information
Service (ARTUIS) Washington, D.C., Friday, December
19,2003 [Електронний ресурс]: Режим доступу:
http://www.artukraine.com/old/famineart/orth_church.htm
Татьяна Катаргина
Скрижали скорби. Зарубежные памятники жертвам Голодомора-геноцида 1932-1933 гг. в Украине
Статья посвящена определению периодов деятельности украинской диаспоры по увековечению памяти
жертв Голодомора-геноцида 1932-1933 гг. в Украине и установке мемориальных знаков за рубежом. Сос-
тавлен каталог памятников, сооруженных в странах мира.
Ключевые слова: украинская диаспора, памятный знак, Голодомор, геноцид.
Tetiana Каtаrgіnа
The Testimony of the Tribulation. The memorials for the victims of the Famine-genocide of 1932-1933 in
Ukraine abroad
The article is devoted to the definition of the periods of activity of the Ukrainian Diaspora for commemorating
the victims of the famine-genocide of 1932-1933 in Ukraine and installation of memorial signs abroad. A catalogue
of monuments, established in the countries of the world.
Key words: the Ukrainian Diaspora, a memorial sign, Holodomor, genocide.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167014 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T11:09:34Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Катаргіна, Т. 2020-03-13T16:56:26Z 2020-03-13T16:56:26Z 2013 Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні / Т. Катаргіна // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 65-79. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167014 [-058.6:323.25]351.853”1932/1933“(477) Стаття присвячена визначенню періодів діяльності української діаспори по увічненню пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. в Україні й встановленню меморіальних знаків за кордоном. Складений каталог пам'яток, споруджених в країнах світу. Статья посвящена определению периодов деятельности украинской диаспоры по увековечению памяти жертв Голодомора-геноцида 1932-1933 гг. в Украине и установке мемориальных знаков за рубежом. Составлен каталог памятников, сооруженных в странах мира. The article is devoted to the definition of the periods of activity of the Ukrainian Diaspora for commemorating the victims of the famine-genocide of 1932-1933 in Ukraine and installation of memorial signs abroad. A catalogue of monuments, established in the countries of the world. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 80-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні Скрижали скорби. Зарубежные памятники жертвам Голодомора-геноцида 1932-1933 гг. в Украине The Testimony of the Tribulation. The memorials for the victims of the Famine-genocide of 1932-1933 in Ukraine abroad Article published earlier |
| spellingShingle | Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні Катаргіна, Т. До 80-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні |
| title | Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні |
| title_alt | Скрижали скорби. Зарубежные памятники жертвам Голодомора-геноцида 1932-1933 гг. в Украине The Testimony of the Tribulation. The memorials for the victims of the Famine-genocide of 1932-1933 in Ukraine abroad |
| title_full | Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні |
| title_fullStr | Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні |
| title_full_unstemmed | Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні |
| title_short | Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні |
| title_sort | скрижалі скорботи. закордонні пам'ятки жертвам голодомору 1932-1933 рр. в україні |
| topic | До 80-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні |
| topic_facet | До 80-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167014 |
| work_keys_str_mv | AT katargínat skrižalískorbotizakordonnípamâtkižertvamgolodomoru19321933rrvukraíní AT katargínat skrižaliskorbizarubežnyepamâtnikižertvamgolodomoragenocida19321933ggvukraine AT katargínat thetestimonyofthetribulationthememorialsforthevictimsofthefaminegenocideof19321933inukraineabroad |