М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.)

У статті запропоновано та коротко проаналізовано три етапи (1950-ті – 1964 рр.; 1964-1976 рр.; 1976 – І-е десятиліття 2000-х рр.) у діяльності М. І. Сікорського по врятуванню історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Горбовий, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167021
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.) / О. Горбовий // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 111-117. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167021
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1670212025-02-09T20:21:46Z М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.) М. И. Сикорский как спаситель историко-культурного наследия затопленного Приднепровья (1950-е - первое десятилетие 2000-х гг.) M. Sikorsky as the savior of the historical and cultural heritage of the inundated Dniper region (1950’s – the first decade 2000’s) Горбовий, О. До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського У статті запропоновано та коротко проаналізовано три етапи (1950-ті – 1964 рр.; 1964-1976 рр.; 1976 – І-е десятиліття 2000-х рр.) у діяльності М. І. Сікорського по врятуванню історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я. В статье предложено и кратко проанализировано три этапа (1950-е – 1964 гг.; 1964-1976 гг.; 1976 - первое десятилетие 2000-х гг.) в деятельности М. И. Сикорского по спасению историко-культурного наследия затопленного Приднепровья. The article describes and short analyzes three phases (1950’s – 1964’s; 1964’s-1976’s; 1976’s – the first decade 2000’s) on the M. Sikorski’s activity, that was forwarded to rescue cultural and historical heritage of the inundated Dniper region. 2013 Article М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.) / О. Горбовий // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 111-117. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167021 94(477)(092)«1950/2000» uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського
spellingShingle	До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського Горбовий, О. М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.) Краєзнавство
description	У статті запропоновано та коротко проаналізовано три етапи (1950-ті – 1964 рр.; 1964-1976 рр.; 1976 – І-е десятиліття 2000-х рр.) у діяльності М. І. Сікорського по врятуванню історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я.
format	Article
author	Горбовий, О.
author_facet	Горбовий, О.
author_sort	Горбовий, О.
title	М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.)
title_short	М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.)
title_full	М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.)
title_fullStr	М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.)
title_full_unstemmed	М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.)
title_sort	м. і. сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого придніпров'я (1950-ті - і-е десятиліття 2000-х рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	До 90-річчя з дня народження музейника Михайла Сікорського
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167021
citation_txt	М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.) / О. Горбовий // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 111-117. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT gorboviio mísíkorsʹkiiâkrâtívnikístorikokulʹturnoíspadŝinizatoplenogopridníprovâ1950tííedesâtilíttâ2000hrr AT gorboviio misikorskiikakspasitelʹistorikokulʹturnogonaslediâzatoplennogopridneprovʹâ1950epervoedesâtiletie2000hgg AT gorboviio msikorskyasthesaviorofthehistoricalandculturalheritageoftheinundateddniperregion1950sthefirstdecade2000s
first_indexed	2025-11-30T11:12:06Z
last_indexed	2025-11-30T11:12:06Z
_version_	1850213536196722688
fulltext	111 УДК 94(477)(092)«1950/2000» Олександр Горбовий (м. Переяслав-Хмельницький) М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров’я (1950-ті – І-е десятиліття 2000-х рр.) У статі запропоновано та коротко проаналізовано три етапи (1950-ті – 1964 рр.; 1964- 1976 рр.; 1976 – І-е десятиліття 2000-х рр.) у діяльності М. І. Сікорського по врятуванню історико- культурної спадщини затопленого Придніпров’я. Ключові слова: М. І. Сікорський, затоплене Придніпров’я, Музей просто неба. М. Переяслав-Хмельницький за міні-рейтингом журналу «Фокус» переміг у номінації «Історичний центр України-2013» (найвища концентрація му- зеїв на душу населення) [29]. У значній мірі здо- буттям цього високого звання громадяни міста зав- дячують Сікорському Михайлу Івановичу. Разом із колегами та однодумцями йому вдалося за 57 років (1951-2008 рр.)* свого незмінного дирек- торства розвинути єдиний Переяслав-Хмельниць- кий історико-краєзнавчий музей (1951 р.) до На- ціонального історико-етнографічного заповідника (НІЕЗ) «Переяслав», що включав у себе 25 тема- тичних музеїв [8, с. 47-54]. Колекції основного фонду збільшилися із 1581 експонату (1951 р.) [8, с. 44] до понад 180 тис. одиниць предметів ми- нувшини українського народу [11]. Серед експонатів НІЕЗ «Переяслав» значну частку займають пам’ятки із затоплених Канів- ським гідровузлом (1964-1976 рр.) територій При- дніпров’я. Чи не найбільше їх знаходиться у Музеї просто неба (1964-1971)*. У даній статті робиться спроба розглянути діяльність М. І. Сікорського по врятуванню надзвичайно багатої історико-куль- турної спадщини затопленого Придніпров’я. Михайло Іванович як багатопланова особис- тість розглядався багатьма дослідниками. Поза Переяславщиною його діяльність висвітлювали М. Г. Махінчук [17], Б. М. Войцехівський [5], М. П. Зніщенко [28] та багато інших. У стінах ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сково- роди» М. І. Сікорського вивчали В. П. Коцур [16], Т. Ю. Нагайко [19], І. В. Піхало [22], Л. В. Науменко (на даний час пише дисертацію на здобуття звання кандидата історичних наук) [21] та інші. У 2013 р. В. О. Вовкодав презенту- вала «Особистий архів М. І. Сікорського» (454 позиції), який зберігається у бібліотеці пе- реяславського вишу. Великий обсяг роботи сто- совно висвітлення життя та творчості Михайла Івановича провели працівники НІЕЗ «Переяс- лав». Загальне враження про їхні доробки можна скласти на основі 2 колективних праць [18; 20]. Серед багатьох досліджень, які висвітлювали Музей просто неба, слід відмітити праці Г. І. Козій [14] та О. М. Жам [9]. Проблему гідробудівництва та творення музеїв частково висвітлювали Г. І. Козій [14], Г. М. Бузян [3], В. Ф. Воловик [6], С. В. Верговський [4], Н. Д. Дем’яненко [7]. На- разі стоїть питання про узагальнення їхніх напра- цювань з метою ціленаправленого висвітлення діяльності М. І. Сікорського по врятуванню істо- рико-культурної спадщини Придніпров’я. Джерельна база дослідження включає інтерв’ю з Г. І. Козій [1], перелік архітектурних пам’яток Музею просто неба [15], праці Є. Ф. Іщенка [12] та М. І. Сікорського [24-27]. У рятувальній діяльності Михайла Івановича за характером основних робіт можна виділити три етапи: – підготовка до створення Музею просто неба: пошукова археологічна робота, фотофіксація, ет- нографічні експедиції (50-ті рр. ХХ ст. – 1964 р.); – безпосередня реалізація цього проекту: пе- ренесення основної маси експонатів до музей- них фондів та експозицій (1964 р. – 1976 р.); – подальша робота по збереженню історико- культурної спадщини: рятувальні археологічні роботи (1976 р. – І-е десятиліття 2000-х рр.). Планування водосховищ на Дніпрі розпочало - ся ще на початку 1950-х рр. У 1950-1952 рр. була розроблена Схема комплексного використання Із квітня 2008 р. був призначений Почесним генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» і перебував у цьому званні до самої смерті 27 вересня 2011 р. [8, с. 53-54]. ** Музей просто неба також відомий як Музей під відкритим небом або переяславський скансен. Офіційна назва – «Музей архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини». водноенергетичних ресурсів Дніпра [2, с. 3, 16]. Згідно з нею передбачалося створити на Дніпрі каскад із шести гідровузлів: Дніпровський (уже побудований), Каховський (саме створювався), Кременчуцький, Дніпродзержинський та Канів- ський (Київський відносився на далеку перспек- тиву як недостатньо ефективний, хоча фактично був побудований перед Канівським) [2, с. 21-22]. ХХІ з’їзд КПРС прийняв семирічний план за- гального розвитку радянської економіки (1959- 1965 рр.). У ньому безпосередньо говорилося про необхідність спорудження Київського та Канів- ського гідровузлів. Останній мав затопити де- сятки сіл Київської та Черкаської області. У тому числі, у Переяслав-Хмельницькому районі – де- сять населених пунктів: Андруші, В’юнище, Го- родище, Зарубинці, Козинці, Комарівка, Монас- тирок, Підсінне, Трахтемирів та Циблі, а також кілька хуторів. Схема гідроенергетичного осво- єння Дніпра та положення семирічки широко до- носилися до суспільства. Зокрема, Г. І. Козій зга- дує: «Я жила у Мазінках і то знала, що буде море строїться. Ще у 50-х рр.» [1, 15.10]. Водночас, у 1950-1960-ті рр. Михайло Івано- вич разом із колегами активно долучився до ар- хеологічних досліджень на Переяславщині, включно із чашею майбутнього водосховища. На затоплених нині територіях чи не найцікавішою пам’яткою було багатошарове поселення по- близу с. Козинці (ур. Загай). Розкопки на ньому проводилися з 1952 р., особливо плідно – у 1957, 1962, 1968-1970 рр. (були знайдені матеріали різ- них епох: мезоліт – неоліт – мідно-бронзовий вік – ранній залізний вік – Київська Русь) [3, с. 153]. Результати археологічних розкопок знайшли відображення у друкованих працях Ми- хайла Івановича [25-26]. У книзі «На землі Пе- реяславській» на нині підводних землях згаду- ються сліди людських поселень, які відносилися до верхнього палеоліту (с. Андруші), мезоліту (с. Андруші, біля оз. Колдобини), неоліту (сто- янки в с. В’юнище і Козинці та первісне засе- лення печер біля с. Монастирок), міді-бронзи (на березі оз. Вир, в ур. Ризове с. Козинці, у с. Циблі, Андруші, Підсінне, на околицях с. В’юнищ і Городища) тощо [26, с. 9-11, 13-14]. Тут же він описав своє ставлення до тодішньої природи Придніпров’я: «Одразу за селами Підсінне, Стовп’яги, Андруші, Карань, Козинці, В’юнище, Циблі починається Великий Луг, що простяга- ється до Дніпрового лона. Який напрочуд гарний цей луг! Ідеш кілометр, другий, третій, десятий – 4’2013Олександр Горбовий 112 К Р А Є З Н А В С Т В О 1972 р. Краєвид. На першому плані церковна сторожка (с. Рудяків Бориспільского району Київської області, затоплене, початок ХІХ ст.), на другому плані озеро і церква святого Георгія (с. Андруші Переяслав-Хмельницького району Київської області, затоплене, 1768 р., переве- зена і встановлена 1969-1970 рр.), на задньому плані культові споруди міста: церква імені святого Архангела Михаїла (1750 р.) і Свято- Вознесенський собор (1700 р.) 1970 р. Збирання церкви святого Георгія, с. Андруші Переяслав-Хмельницького району Київської області (затоплене), 1768 р. (перевезена і встановлена 1969-1970 рр.) М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров’я (1950-ті – І-е десятиліття 2000-х рр.) 113 де йому край? Густа шелюга тихо шумить на ледь чутному вітрі, широкими пасмами біжать впоперек сині, темно-червоні, жовтогарячі квіт- часті килимки. Ось невисока могила, вкрита по- лином і степовим чебрецем, а за нею – озеро. Їх тут багато: Лататне, Пусте, Кругле, Срібне, Рибне, Мочарне… А довкола озер трава по пояс, темні кущі лозняку. І квіти, квіти. Усе те мі- ниться барвами під яскравим сонцем, співає, ко- лихається, шумить. Район сіл Городища і Кома- рівки – це зона незайманих лук і таємничих лісових річок» [26, с. 6]. У той же час виникає та починає оформлю- ватися ідея спорудження музеїв просто неба. У 1954 р., під час святкування трьохсотої річ- ниці Переяславської ради, у місцевого краєз- навця Є. Ф. Іщенка виникла думка про необхід- ність «відтворення і показу вузлових подій в історії Українського народу засобами монумен- тальної пропаганди» [12, с. 2]. Для цього потрі- бен був заклад, «який би забезпечив показ при- роди і історії України, тобто музею України на вільному повітрі, музею під відкритим небом» [12, с. 3]. Сам Є. Ф. Іщенко працював певний час гідромеліоратором [13] та мав рідню у с. Рудя- ків Бориспільського району Київської області [1, 14.50], яке пізніше було затоплене Канівським водосховищем. Однак, безпосередніх згадок про цей гідрооб’єкт у нього знайти не вдалося. Тим часом Михайло Іванович у 1959 р. висту- пив ініціатором та активним учасником створення етнографічного відділу Історичного музею. Разом із колегами він збирає у ньому різноманітні пред- мети українського народного побуту (знаряддя та вироби сільського господарства, ткацтва, чинбар- ства, ковальства, ливарництва, гончарства, гребін- ництва, різьбярства, килимарства, бджільництва), відтворює інтер’єр селянської хати [9, с. 75-77]. У 1961 р. Є. Ф. Іщенко та М. І. Сікорський об’єд нали свої зусилля задля створення у м. Пере- яслав-Хмельницький першого в Україні Музею просто неба. Про початок їхньої співпраці розпо- відає І. Розум: «Розбирали в одному колгоспі ста- ровинного млина – бо нікому не потрібний був. А він і скажи Михайлу Івановичу Сікорському – директорові музею: «Чи це не експонат? Давай візьмемо! Бо наші онуки й уявлення не матимуть, як раніше мололи…» Потім у дворі Михайлівської церкви, де міститься етнографічний відділ музею, з’явилися комора, жатка, молотарка. А потім… став двір замалий» [23, с. 31-32]. У 1965 р. Ми- хайло Іванович писав: «Працівниками музею разом з активом музейної Ради розплановано май- бутній етнографічний парк із врахуванням класо- вої диференціації пореформеного села. Будуть екс- понуватися селянські житла, господарські будівлі та громадські споруди, найтиповіші для Серед- нього Подніпров’я середини ХІХ ст.» [24, с. 106]. 1968 р. Краєвид музею. На передньому плані – клуні і садиби заможного селянина- промисловця с. Єрківці Переяслав-Хмельницького району Київської області, ІІ половина ХІХ ст. (перевезена і реставрована 1967 р.) 1968 р. Краєвид музею. Праворуч вітряк. Вдалині реконструкція житла Київської Русі Х ст., Добраничівської стоянки, житла Черняхівської культури. 114 Знаючи про будівництво Канівського гідровузла, переяславські музейники організовують в села, що підлягали затопленню (Комарівка, Городище, В’юнище, Сошників і ряд інших), експедиції по ви- явленню споруд і речей побуту [9, с. 83]. Для ство- рення експозиції у майбутньому Музеї просто неба потрібна була оригінальна наочність (приклади пла- нування садиб, конструкції перелазів, воріт, ґанків тощо). З цією метою, між іншим, були відзняті ма- льовничі куточки нині затоплених сіл. Адже, у зонах майбутніх водосховищ заборонялося нове будівниц- тво та заморожувалося уже розпочате. Відповідно, більшість споруд належали до кінця ХІХ – початку ХХ ст. [6, с. 338]. Ще одним ініціатором та активним пропаган- дистом будівництва скансенів в Україні був С. В. Вер говський. Він розповідає про музеєфіка- цію хати у с. Моринцях у рамках підготовки до від- значення 150-річчя від дня народження Т. Г. Шев- ченка. А також зауважує, що «ці ініціативи музеєфікації хати в 1963 році відбувалися одночасно з виділенням території під переяславський скансен, і до прийняття цього рішення безпосередньо при- четний Петро Тронько як заступник Голови Уряду з питань культури. Тож неофіційне рішення про під- тримку громадської ініціативи музеєфікації хати в Моринцях сприяло прийняттю рішень щодо під- тримки ініціатив переяславців Єфрема Іщенка та Михайла Сікорського і разом з тим створювало передумови до розробки ідеї національного скан- сену в м. Києві» [4, с. 271]. С. В. Верговський та Ю. С. Пань ко навіть подали до ЦК України лист- пропозицію щодо потреби створення національного скансену в Києві. Звернення обґрунтовувалося ма- совим відселенням сіл будованої вище київської греблі (почала споруджуватися ще у 1960 р.). Про- понувалося негайне їхнє обстеження і підготовка кращих будівель до музеєфікації. Тоді цей задум реа- лізувати не вдалося, оскільки високопосадовці вирі- шили, що одного переяславського скансену для України вистачить [4, с. 271-272]. Однак, у 1969 р. за активного сприяння П. Т. Тронька процес створення київського Музею просто неба був запущений, а у 1976 р. відбулося його офіційне відкриття [10]. Коли вирішувалося питання про заснування ки- ївського скансену, С. В. Верговський зустрівся із Михайлом Івановичем. Директор відразу заціка- вився ситуацією із будівництвом греблі і попросив дізнатись про можливості музеєфікації будівель за кошти, що виділялися на переселення з підтоплю- ваних сіл. На жаль, із цієї думки нічого не вийшло. Однак, М. І. Сікорський на це не зважав, а продов- жував робити свою справу як «самохідний танк, Церква святої Параскеви із с. В’юнище (затоплене), 1883 р. Наразі у ній знаходиться Музей мирного освоєння космосу Комора із с. Городище (затоплене), 60-ті роки ХІХ ст. Саж із с. Циблі (затоплене), 30-ті роки ХІХ ст. 4’2013Олександр Горбовий К Р А Є З Н А В С Т В О 115 який буде йти в наміченому напрямі, вишукуючи всі наявні можливості, він буде йти навіть без па- лива, і його не можна ні залякать, ні купить, ні зу- пинить» [4, с. 272]. У подальшому ці два культур - ні діячі продовжили тісну співпрацю [4, с. 272]. Символічно, що офіційно Канівський гідро- вузол та переяславський Музей просто неба по- чали будувати у 1964 р., приурочивши початок їхнього створення до 150-річчя від дня народ- ження Т. Г. Шевченка. Поступово музейні фонди та виставкові площі наповнювалися експонатами з різних сіл Київ- ської, Черкаської та Полтавської області, в тому числі й із чаші майбутнього водосховища. Пере- возили різні пам’ятки українського народного по- буту: старі хати, повітки, клуні, комори, вітряки, вишиті та ткані рушники, скатерті, одяг, глиняний посуд, лави, столи, скрині, шафи, трактори, ком- байни, молотарки, котки [7, с. 251]. При цьому, музейники намагалися дотримуватися одного із основних принципів Михайла Івановича: «Типо - ве, але разом з тим, щоб було красиве» [1, 12.35]. В. Ф. Воловик розповідає про окремі методи та прийоми організації праці музейних співро- бітників, які запровадив директор, щоб вряту- вати від затоплення максимальну кількість арте- фактів. У 1971-1972 рр. (пік розбудови скансену) у нині затоплених селах всі споруди можна було придбати по ціні дрів або й задарма. Однак, їх по- трібно було перенести за вкрай короткий термін. Бригаду музейних реставраторів доповнив фі- ліал реставраційних майстерень, але їхніх зусиль всерівно було недостатньо. Знайти ж додаткові підходящі кадри для постійної роботи при низь- кій заробітній платі було майже неможливо. Тому директор започаткував практику залучення інших працівників музею у їхній вільний від ро- боти час до перевезення невеликих споруд: комор, сажків, хат. Понаднормова праця оплачу- валася за рахунок порушення фінансової дисцип - ліни. На роботу у музеї тимчасово записувалися інші люди, а кошти з їхніх ставок передавалися музейним працівникам за їхню роботу у вихідні дні. Саме тому книга наказів показувала у ці роки велику плинність кадрів. Цей епізод показує, що директор не боявся іти на тимчасовий свідомий ризик, коли мова йшла про врятування цінних культурних пам’яток, які в іншому разі були б втрачені назавжди [6, с. 338-339]. Завдяки цьому, на сьогодні у Музеї просто неба зберігається за приблизними підрахунками 38 архітектурних па - м’я ток (близько ¼ від загалу) із зони затоплення: 2 церкви та 1 церковна сторожка (с. Андруші, В’юнище та Рудяки), 10 хат (с. Рудяки, В’юнище та Циблі), 2 громадські будівлі (с. Рудяки та В’юнище) та 23 присадибні споруди – погреби, сажки, комори, клуні та повітки (с. В’юнище, Циблі, Городище, Козинці, Рудяки) [15]. Разом з тим, важливу роль в організації му- зейного будівництва відігравало уміння М. І. Сі- корського надихнути колектив на працю. Г. І. Козій з цього приводу згадує: «Боже, як ро- били! Як заведені!» [1, 10.30]. У 1971 р. переяславський музей просто неба офіційно відкрили для відвідувачів, а у 1976 р. остаточно заповнилася чаша Канівського водос- ховища. У подальшому музейні працівники велику ува - гу приділяли врятуванню археологічних пам’яток узбережжя Канівського водосховища від руйнів- 1968 р. Краєвид. На першому плані двір гончара (с. Студеники Переяслав-Хмельницького району Київської області, друга половина ХІХ ст., перевезений і встановлений 1968 р.). Праворуч церковно - парафіяльна школа (с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області, кінець ХІХ ст., перевезена і встановлена 1967-1968 рр.). На другому плані комора священника (с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, 40-і рр. ХІХ ст.), а вдалині – козацька церква Івана Богослова (с. Острійки Білоцерківського району Київської області, 1606 р.). М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров’я (1950-ті – І-е десятиліття 2000-х рр.) 1. Архів навчально-наукового центру усної істо- рії. – Інтерв’ю у Г. І. Козій про Музей просто неба та М. І. Сікорського. Проводив Горбовий О. А. – 2013. – Загальна тривалість: 1 год. 30 хв. 59 сек. 2. Бакшеев Е. А. Днепровские водохранилища и их народнохозяйственный эффект: воспоминания и размышления проектировщика / Е. А. Бакшеев. – 2-е, доп. изд. – К.: Довіра, 2008. – 159 с. 3. Бузян Г.М. М.І. Сікорський – археолог / Г. М. Бу - зян / Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: [колект. монографія, присвяч. 90-річ - чю з дня народження М. І. Сікорського] / НІЕЗ «Пере - яс лав»; упоряд. О. М. Жам; збір матеріал. Н. Г. Ткачен - ко. –Переяслав-Хмельницький: СКД, 2013. – С. 139-184. 4. Верговський С. В. Його не можна ні залякать, ні купить, ні зупинить / С. В. Верговський / Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: [колект. монографія, присвяч. 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського] / НІЕЗ «Переяслав»; упоряд. О. М. Жам; збір матеріал. Н. Г. Ткаченко. – Переяслав-Хмельницький: СКД , 2013. – С. 270-280. 5. Войцехівський Б. М. Я роблю те, що може ко - жен / Б. М. Войцехівський. – К.: Криниця, 2010. – 78 с. 6. Воловик В. Ф. Людина легендарна, і сам був творцем легенд / В. Ф. Воловик / Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: [колект. монографія, присвяч. 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського] / НІЕЗ «Переяслав»; упоряд. О. М. Жам; збір матеріал. Н. Г. Ткаченко. – Переяс- лав-Хмельницький: СКД , 2013. – С. 322-342. 7. Дем’яненко Н. Д. Дружні стосунки М. І. Сікор- ського / Н. Д. Дем’яненко / Михайло Іванович Сікор- ський: творець історії й хранитель часу: [колект. мо- нографія, присвяч. 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського] / НІЕЗ «Переяслав»; упоряд. О. М. Жам; збір матеріал. Н. Г. Ткаченко. – Переяс- лав-Хмельницький: СКД , 2013. – С. 249-269. 8. Дембіцький С. С. М. І. Сікорський – видатний музейник і музеєзнавець / С. С. Дембіцький / Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: [колект. монографія, присвяч. 90-річчю з дня на- родження М. І. Сікорського] / НІЕЗ «Переяслав»; упо- ряд. О. М. Жам; збір матеріал. Н. Г. Ткаченко. – Пере- яслав-Хмельницький: СКД , 2013. – С. 43-57. 9. Жам О. М. М. І. Сікорський – творець скансену на Татарській горі / О. М. Жам, Н. Г. Ткаченко / Ми- хайло Іванович Сікорський: творець історії й храни- тель часу: [колект. монографія, присвяч. 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського] / НІЕЗ «Переяслав»; упоряд. О. М. Жам; збір матеріал. Н. Г. Ткаченко. – Пе- реяслав-Хмельницький: СКД, 2013. – С. 73-138. 10.История создания музея Пирогово [Электрон- ный ресурс]. – Режим доступа: http://pirogovo.org.ua/ history.html. ної дії води. На цей аспект М. І. Сікорський та А. П. Савчук звернули увагу ще на початку 1980-х років. У 1980-1882 рр. та 1994-2005 рр. проводи- лися відповідні рятувальні роботи [3, с. 156-157]. Таким чином, було виділено та проаналізо- вано три етапи рятувальних робіт зі збереження історико-культурної спадщини затоплених тери- торій через призму діяльності М. І. Сікорського. На першому етапі ним було ініційовано та осо- бисто проведено низку археологічних досліджень нині затоплених територій, виявлено цілий пласт пам’яток, які збагатили українську історичну науку. Окремі викопні матеріали та образи тодіш- ньої природи він відобразив у статті та узагаль- нюючій праці. Також, Михайло Іванович знахо- дився біля витоків ідеї спорудження першого в Україні скансену. Він використовував всі можли- вості, які надавала ситуація із Канівським гідро- вузлом: запропонував фіксацію старовинних об- разів затоплюваних сіл для подальшого плануван- ня музейної експозиції, шукав способів залучити додаткові кошти на перевезення будівель із фі- нансів, які виділялися на переселення населення. На другому етапі, об’єднавшись із Є. Ф. Іщен - ком та С. В. Верговським, спираючись на до- робки створеного ним етнографічного відділу Історичного музею, заручившись активною під- тримкою П. Т. Тронька та інших колег і однодум- ців, директор забезпечив безпосередню організа- цію творення Музею просто неба. При цьо му, значна кількість різних експонатів була переве- зена із затоплених сіл. Заради перенесення мак- симальної кількості пам’яток української куль- тури М. І. Сікорський йшов, навіть, на тимчасове порушення фінансової дисципліни. Врешті-решт йому вдалося так зорганізувати і надихнути ко- лектив, що «всі робили як заведені». На третьому етапі Михайло Іванович відзна- чився організацією рятувальних археологічних розкопок на узбережжі Канівського водоймища. Отже, Михайло Іванович Сікорський великі зусилля спрямовував на роботу у зоні Канів- ського водосховища. Завдяки його невтомній ді- яльності десятки архітектурних пам’яток, сотні археологічних артефактів та тисячі предметів побуту знайшли своє місце у фондах та експо- зиціях переяславських музеїв. Вони збагатили українську історичну науку та розширили сві- тогляд сотень тисяч відвідувачів. Тим самим му- зейний будівничий зробив справді безцінний внесок у справу врятування історико-культурної спадщини затопленого Придніпров’я. 4’2013Олександр Горбовий 116 К Р А Є З Н А В С Т В О Джерела та література М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров’я (1950-ті – І-е десятиліття 2000-х рр.) 117 11. Історія Національного історико-енографічного заповідника «Переяслав» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niez-pereyaslav.com.ua /ua/about. 12. Іщенко Є. Ф. До проекту першого на Україні Пе реяслав-Хмельницького музею просто неба / Є. Ф. Іщен ко. – Переяслав-Хмельницький, 1969. – 35 с. 13. Козій Г. І. Найбільше в житті він любив Ук- раїну і українське село / Г. І. Козій // Вісник Переяс- лавщини. – 2009. – 3 лютого. 14. Козій Г. Першому в Україні музею просто неба – 45 / Г. Козій // Краєзнавство. – 2009. – № 1-2. – С. 128-134. 15. Козій Г. І. Перелік архітектурних пам’яток Музею просто неба / Особистий архів Ганни Іванівни Козій, колишньої завідувачки Музею під відкритим небом. – 2013. – 24 с. 16. Коцур В. П. Неміліючі духовні джерела Ми- хайла Сікорського / В. П. Коцур // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Пере- яслав-Хмельницький , 2008. – Вип. 21. – С. 418-419. 17. Махінчук М. Г. Мереживо мінливого часу / М. Г. Махінчук. – К.: КИТ , 2012. – 592 с. 18. Михайло Іванович Сікорський: творець істо- рії й хранитель часу: [колект. монографія, присвяч. 90-річ чю з дня народження М. І. Сікорського] / НІЕЗ «Переяслав»; упоряд. О. М. Жам; збір матеріал. Н. Г. Ткаченко. – Переяслав-Хмельницький: СКД, 2013. – 473 с. 19. Моє життя – мої музеї…: [зб. матеріал. до 90- річчя від дня народження Героя України М. І. Сікор- ського] / [упоряд. та коментар.: О. Горбовий, Т. На- гайко; ред. Т. Нагайко; вступ. ст. Л. Новохатько]. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Переяслав-Хмельниць- кий: ФОП О. М. Лукашевич, 2013. – 258 с. 20. Музеї – моє життя. Мій заповіт – мої музеї. Герой України Михайло Сікорський: до 85-річчя М. Сікорського / [упоряд. Н. А. Перхайло; ред. Д. С. Мазоха]. – Переяслав-Хмельницький: Міленіум, 2008. – 30 с. 21. Науменко Л. В. Михайло Сікорський – по- движник музейної справи на Переяславщині: Шлях крізь епохи і соціальні потрясіння / Л. В. Науменко // Наукові записки з української історії: зб. наук. стат. – Вип. 28. – С. 177-181. 22. Піхало І. В. Наукова та громадсько-культурна діяльність Михайла Івановича Сікорського [Елек- тронний ресурс]: [магістерська робота] / І. В. Піхало; [наук. керівн. А. П. Коцур]. – 2010. – 96 с. 23. Розум І. Про мудрість і красу: Перший на Ук- раїні музей просто неба // Наука і суспільство. – 1969. – № 1. – С. 30-32, 56. 24. Сікорський М. І. Етнографічний відділ Пере- яслав-Хмельницького історичного музею / М. І. Сі- корський, М. І. Жам // Народна творчість та етногра- фія. – 1965. –№ 1. –С. 106. 25. Сікорський М. І. Знахідки в с. Козинці Пере- яславського району / М. І. Сікорський , А. П. Сав- чук // Археологія – 1971. – № 4. – С. 65-73. 26. Сікорський М. І. На землі Переяславській / М. І. Сікорський, Д. Т. Швидкий. – К.: Наукова думка, 1971. – 207 с. 27. Сікорський М. І. Праця й хист минувшини [про Музей просто неба] / М. І. Сікорський // Пам’ят- ники України. – 1978. – № 1. –С. 55-57. 28. Скарби Михайла Сікорського: Бібліографіч- ний покажчик / уклад. М. П. Зніщенко [та ін.]; Київ- ське обласне управління культури , Київська обласна бібліотека для дітей , Відділ культури Переяслав- Хмельницької райдержадміністрації. – К.: [б. в.], 2003. – 32 с. – (Серія «Видатні люди Київщини»; До 80-річчя з дня народження М. І. Сікорського). 29. Фокус определил 50 лучших городов для жизни в Украине [Электронный ресурс] // Фокус. – 2013. – 30 июля. – Режим доступа: http://focus.ua/ charts/276793/. Александр Горбовой М. И. Сикорский как спаситель историко-культурного наследия затопленного Приднепровья (1950-е - первое десятилетие 2000-х гг.) В статье предложено и кратко проанализировано три этапа (1950-е – 1964 гг.; 1964-1976 гг.; 1976 - первое десятилетие 2000-х гг.) в деятельности М. И. Сикорского по спасению историко-культурного на- следия затопленного Приднепровья. Ключевые слова: М. И. Сикорский, затопленное Приднепровья, Музей под открытым небом. Alexander Gorbovyi M. Sikorsky as the savior of the historical and cultural heritage of the inundated Dniper region (1950’s – the first decade 2000’s) The article describes and short analyzes three phases (1950’s – 1964’s; 1964’s-1976’s; 1976’s – the first decade 2000’s) on the M. Sikorski’s activity, that was forwarded to rescue cultural and historical heritage of the inundated Dniper region. Key words: M. Sikorski, inundated Dniper region, open-air museum.

М. І. Сікорський як рятівник історико-культурної спадщини затопленого Придніпров'я (1950-ті - І-е десятиліття 2000-х рр.)

Institution

Ähnliche Einträge