Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької)

Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької)

У статті висвітлюється життєвий шлях та науковий внесок у мистецтвознавство і музейну справу України культурного діяча В. Свєнціцької в контексті історії Національного музею ім. Андрея Шептицького у Львові та її батька музеолога І. Свєнціцького. В статье освещается научный вклад в искусствоведение...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Краєзнавство
Дата:2013
Автор: Маньковська, Р.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2013
Теми:
Джерелознавчі та біографічні студії
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167029
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької) / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 224-232. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167029
record_format dspace
spelling Маньковська, Р.
2020-03-13T16:59:18Z
2020-03-13T16:59:18Z
2013
Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької) / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 224-232. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
2222-5250
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167029
У статті висвітлюється життєвий шлях та науковий внесок у мистецтвознавство і музейну справу України культурного діяча В. Свєнціцької в контексті історії Національного музею ім. Андрея Шептицького у Львові та її батька музеолога І. Свєнціцького.
В статье освещается научный вклад в искусствоведение и музейное дело Украины выдающегося деятеля и защитника украинской культуры В. Свенцицкой, рассматривается сложный жизненный путь исследователя сквозь призму истории Национального музея, деятельности ее отца музеолога И. Свенцицкого и музейного дела во Львове.
The article highlights a scientific contribution into the art and museum sciences of Ukraine made by an outstanding figure and defender of Ukrainian culture V. Svientsitska. The researcher’s complicated life is considered through the history of National museum, through the museum activity of her farher I. Svientsiskyi and through museum affairs in Lviv.
uk
Інститут історії України НАН України
Краєзнавство
Джерелознавчі та біографічні студії
Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької)
Подвижник украинской культуры (к 100-летию со дня рождения выдающегося искусствоведа и музееведа Веры Свенцицкой)
Vira Svientsitska – Berehynia (Keeper) of Ukrainian Culture. To Commemorate the 100th Anniversary of the Famous Scientist and Museum Researcher’s Birthday
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької)
spellingShingle Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької)
Маньковська, Р.
Джерелознавчі та біографічні студії
title_short Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької)
title_full Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької)
title_fullStr Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької)
title_full_unstemmed Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької)
title_sort берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця віри свєнціцької)
author Маньковська, Р.
author_facet Маньковська, Р.
topic Джерелознавчі та біографічні студії
topic_facet Джерелознавчі та біографічні студії
publishDate 2013
language Ukrainian
container_title Краєзнавство
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt Подвижник украинской культуры (к 100-летию со дня рождения выдающегося искусствоведа и музееведа Веры Свенцицкой)
Vira Svientsitska – Berehynia (Keeper) of Ukrainian Culture. To Commemorate the 100th Anniversary of the Famous Scientist and Museum Researcher’s Birthday
description У статті висвітлюється життєвий шлях та науковий внесок у мистецтвознавство і музейну справу України культурного діяча В. Свєнціцької в контексті історії Національного музею ім. Андрея Шептицького у Львові та її батька музеолога І. Свєнціцького. В статье освещается научный вклад в искусствоведение и музейное дело Украины выдающегося деятеля и защитника украинской культуры В. Свенцицкой, рассматривается сложный жизненный путь исследователя сквозь призму истории Национального музея, деятельности ее отца музеолога И. Свенцицкого и музейного дела во Львове. The article highlights a scientific contribution into the art and museum sciences of Ukraine made by an outstanding figure and defender of Ukrainian culture V. Svientsitska. The researcher’s complicated life is considered through the history of National museum, through the museum activity of her farher I. Svientsiskyi and through museum affairs in Lviv.
issn 2222-5250
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167029
citation_txt Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької) / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 224-232. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT manʹkovsʹkar bereginâukraínsʹkoíkulʹturido100ríččâvíddnânarodžennâvidatnogonaukovcâtamuzeêznavcâvírisvêncícʹkoí
AT manʹkovsʹkar podvižnikukrainskoikulʹturyk100letiûsodnâroždeniâvydaûŝegosâiskusstvovedaimuzeevedaverysvencickoi
AT manʹkovsʹkar virasvientsitskaberehyniakeeperofukrainianculturetocommemoratethe100thanniversaryofthefamousscientistandmuseumresearchersbirthday
first_indexed 2025-11-25T21:29:30Z
last_indexed 2025-11-25T21:29:30Z
_version_ 1850557922778546176
fulltext Уже сто років як 13 грудня 1913 року в день Святого Андрія вперше відкрив двері для від- відувачів Національний музей у Львові. Ство- рення поважного музейного закладу тісно пов’язано з іменем видатної постаті в історії України митрополита Андрея Шептицького, який сприймав українську культуру як надзви- чайно важливий засіб консолідації української нації і можливість продемонструвати світові високу життєву силу народу [30, с. 232-237]. Меценат української культури в 1905 р. засну- вав музей як приватну фундацію під назвою «Церковний музей» з метою збереження пам’яток давньої української спадщини. До музею увійшли збірки рукописів, стародруків, зокрема єдина в Європі колекція друків кири- лицею, рідкісні переклади Ф. Скорини, уні- кальні зразки старовинної зброї, золотарства, тканин, ікон, портретів, нумізматичних пред- метів. На базі музею організувалось Товарис- тво наукових викладів ім. П. Могили, що отри- мало статус національного університету [30, с.235], завданням якого було поширювати ос- віту серед широкого загалу за допомогою скла- деної програми лекторіїв за участю відомих митців. Музей набував просвітницьких функцій та поступово перетворювався на важливий осе- редок громадського життя. На честь заснов- ника музею А. Шептицького у вересні 1935 р. на території музейної садиби був споруджений пам’ятник Митрополитові роботи українського скульптора С. Литвиненка, автора знаменитого монументу на могилі Івана Франка. Цей пам’ятник підступно знищила радянська влада в ніч на 10 серпня 1947 р.: скульптуру розбили молотками, а уламки вивезли за місто. Історія Національного музею нерозривно пов’язана з постаттю першого директора – ви- датного українського музеєзнавця, доктора фі- лології, археолога, мистецтвознавця Іларіона Свєнціцького. Закінчивши математично-філо- софський факультет Львівського університету, І. Свєнціцький поринув у музейну справу. На запрошення доктора І. Шараневича він впоряд- ковував музей Ставропігійського інституту. Вже тоді І. Свєнціцький захопився мистецтвоз- навством та українською культурною спадщи- ною, слухав лекції у Петербурзькому універси- теті та Археологічному інституті, працював з музейними колекціями у Народному домі під керівництвом вченого А. Петрушевича, який, власне, і порекомендував талановитого дослід- ника митрополиту А. Шептицькому для фор- мування колекцій майбутнього музею. Відомий вчений мужньо відстоював музейні колекції в роки Першої світової війни, за що 6 червня 1915 р. під час окупації Львова російськими військами був заарештований як «пропагандист мазепинських ідей» і з сім’єю вивезений до Росії. Вже від‘їжджаючи зі Львова, він залишив колегам завдання про догляд за музеєм. Навіть перебуваючи у 1914-1918 рр. у російському по- лоні у Києві, він працював помічником у зна- ного музеєзнавця М. Біляшівського і продов- жував пошукову роботу для колекцій музею [32, с. 88-92]. До Львова повернувся в березні 1918 року. Після поразки українських націо- нально-визвольних змагань йому, «гайдамаці», довелося в часи польської влади перебувати під постійним поліцейським наглядом. Незва- жаючи на цькування та погрози І.Свєнціцький продовжує здійснювати копітку роботу з розбу- 224 УДК Руслана Маньковська (м. Київ) Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької) У статті висвітлюється життєвий шлях та науковий внесок у мистецтвознавство і музейну справу України культурного діяча В. Свєнціцької в контексті історії Національного музею ім. Ан- дрея Шептицького у Львові та її батька музеолога І. Свєнціцького. Ключові слова: Національний музей у м. Львові, музейні колекції, музейництво, політичні репресії, знищення пам‘яток, ідеологічний тиск. дови музею [3, с. 5-9]. За відмову присягати на вірність Польщі, його звільнили з посади до- цента Львівського університету, але вчений зумів зберегти цілісність музейних колекцій. У 1921-1925 рр. він викладав в Українському таємному університеті, проводячи інколи за- няття в музеї [19, с. 205-217]. 1913 рік став визначальним для І. Свєнціць- кого ще й тому, що за кілька місяців до від- криття музею сталося поповнення в родині. 28 серпня 1913 р. у невеличкому будиночку при садибі музею по вулиці Мохнацького, 42 (нині вул. М. Драгоманова) [22, с. 200] народилася донька – Віра. Від самого народження музей і науково-культурне середовище для майбутньої дослідниці Віри Іларіонівни Свєнціцької стали природними. Вже з дитинства маленька дів- чинка ретельно опановувала родинні цінності і, передусім, – відповідальність і працьовитість, що були основою у житті її батьків. На все життя Віра запам’ятала душевне підне- сення в сім‘ї, коли вони, перебуваючи у 1918 р. у Києві, зустріли звістку про ІV Універсал Цен- тральної Ради. Віра захоплювалась розповідями про видатні постаті, зокрема, українську по- етесу Лесю Українку, французьку героїню Жанну д‘Арк [9, с. 6]. Дівчина виростала серед музейних пам‘яток української творчості, в ат- мосфері, де музейництво розглядалось як «важ- ливий прояв людського життя і особливої куль- турної праці та опіки» [29, с. 7]. Яскравий приклад батькового служіння мистецтву і його безкорислива праця на ниві українського му- зейництва сформували у Віри ще з юних літ за- хоплення та жвавий інтерес до творчих скарбів української старовини. Згодом колега по музей- ній праці О. Сидор пригадував розповідь му- зейниці, як, навчаючись у львівській жіночій гімназії Сестер василіанок у талановитих вчи- телів О. Степанів, В. Щурата, К. Малицької, Я. Біленького, М. Зарицького, вона брала уроки у знаного педагога, мистецтвознавця І. Стар- чука, копіювала ікони і жалілась мамі (Анісії Свєнціцькій (Востряковій)) про своє невміння творити мистецьку красу так, як художники. Мама заспокоїла доньку і повідала про творчу і пов’язану з малярством професію мис- тецтвознавця [31, с. 46-47]. Саме її обрала Віра Свєнціцька, вступивши у 1932 р. на відділ істо- рії мистецтва Львівського університету. На- вчання в університеті у відомих професорів В. Подляхи, В. Козіцького та інших педагогів студентка поєднувала із практичною роботою в музеї на громадських засадах як лаборант. Вона вела активну пошукову роботу, збираючи разом із музейниками по всій Галичині цінні твори мистецтва. Вже багато років пізніше добрий знайомий Віри Іларіонівни, доктор історичних наук В. Александров згадував, коли на виставці, де вперше представлялась після реставрації ікона Преображення Господнього ХІV ст. із цер- кви Святого Георгія у селі Вільшаниці на Яво- рівщині, мистецтвознавець сказав, що це одна із найкращих українських ікон, розчулена до- слідниця повідомила, що це була перша ікона, яку вона у 1936 р. привезла до музею [27, с. 5]. Студенткою стажувалася у співробітниці рес- тавраційного відділу музею С. Паращук. За ко- роткий час вона оволоділа тонкощами рестав- раційної справи. Як помічник реставратора на початку 1930-х рр. брала участь у відновленні іконостасу Вознесенської церкви у Волиці Де- ревлянській, де вперше відкрила для себе уні- кальний іконопис жовківського маляра ХVІІ ст. Івана Рутковича [22, с. 200]. Уже на перших порах своїх мистецтвознав- чих студій В.Свєнціцька не стояла осторонь гро- мадських ініціатив, і сама організувала Гурток студенток ім. Лесі Українки, члени якого ви- вчали українську культуру, зокрема провели збір коштів на придбання картин талановитого ху- дожника Олекси Грищенка для Національного музею. Доля полотен цього митця, які експону- вались на виставках у 1931 р. та 1932 р. вияви- лася неприглядною. Картини у 1952 р. були ви- лучені із музейної збірки у спецфонд, значна частина якого знищена [31, с. 47-48]. Високим визнанням досліджень молодого мистецтвознавця стало обрання В.Свєнціцької членом Наукового товариства ім. Шевченка. Не дивно, що її громадська робота та активне спіл- кування з українською науково-мистецькою інтелігенцією викликали підозри у польської окупаційної влади. На відомому львівському процесі 25 травня – 27 червня 1936 р. над 23-ма українськими націоналістами В. Свєнціцька проходила з Я. Стецьком, Р. Шухевичем, Б. Гна- тевичем та іншими патріотами. Її звинуватили за приналежність до Організації українських на- ціоналістів, що кваліфікувалось як злочин дер- жавної зради. Вона мужньо і з гідністю вела себе на засіданнях трибуналу, була сама собі пристрасним адвокатом, і врешті суд звільнив її від відповідальності [35, с. 364-365]. Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької) 225 Робота в музеї надихнула молоду дослід- ницю до перших наукових розвідок, пов’язаних з вивченням унікальної музейної колекції різь- блених ручних хрестів, яка стала основою її ма- гістерської роботи в університеті. «Літопис На- ціонального музею» за 1938 р. повідомив про підготовлену В. Свєнціцькою працю «Різьблені ручні хрести ХVІІ – ХХ ст.», ілюстровану 72-ма зображеннями. У публікації наголошувалось на необхідності такого видання, яким засвідчу- ється зв‘язок високомистецької різьби Галичини «як із Києвом і Подніпрів’ям, так і з Поду- нав’ям» [11, с. 87], а також на важливості вход- ження досліджень про мистецтво Галичини до кола зарубіжних джерел. Оригінальна книга Свєнціцької про самобутнє українське мистец- тво побачила світ у 1939 р. Після закінчення університету, відмовившись залишитись на кафедрі, Віра Іларіонівна до початку 1940 р. викладала у жіночій господарській школі, а з січня 1940 р. повернулась у музей, якому від- дала свої життєві та творчі сили до своїх остан- ніх днів [31, с. 48]. Після «золотого вересня» 1939 р. суспільне життя у Львові різко змінилося. Музейна полі- тика радянської влади зводилась до підпоряд- кування музейних і приватних колекцій дер- жаві та націоналізації їх, закриття та злиття деяких з них, перейменування та перерозподіл збірок, зрештою просто до знищення багатьох з них. У Львові до початку Другої світової війни діяло 25 музеїв, 8 архівів, понад 60 бібліотек (зустрічається цифра 84 [7, с. 224]), понад 70 приватних колекцій, серед останніх були міські, конфесійні, приватні та корпоративні [13, с. 7]. У постанові Раднаркому УРСР від 8 травня 1940 р. «Про організацію державних музеїв і бібліотек» вказувалось, що музеї стали складо- вою державної політики [15, с. 813-815], а отже інструментом її впливу на суспільство. Відпо- відно до згаданої постанови влади, яка опира- лась на пропагандистський підхід до музеїв, на основі розформованих збірок у Львові були створені нові музеї: Державний обласний історичний музей, Державний обласний етног- рафічний музей, Державний обласний музей мистецького промислу, Державна обласна кар- тинна галерея з філіями Замок Собєського у с. Підгірцях та Панорама Рославицького у Львові. З ініціативи Спілки радянських пись- менників відкрито Літературно-меморіальний музей І. Франка, директором якого призначили сина Каменяра – Петра Франка. Наприкінці 1939 р. внаслідок реорганізації, ліквідації та націоналізації музеїв у Львові було сформовано тільки п’ять закладів, між якими розподілили музейні і приватні збірки, не забезпечивши їх при цьому необхідними приміщеннями. До того ж колекції нерідко піддавались варвар- ському нищенню некомпетентними представ- никами влади або розкрадалися. Одержавлення музейних збірок супровод- жувалося руйнацією цілісності музейних ко- лекцій, знищенням значної частини історико- культурних пам‘яток, ліквідацією самобутніх музейних закладів. Такий згубний стан речей викликав невдоволення і протест представни- ків інтелігенції, відомих вчених, музейників та інших діячів культури. Так, в лютому 1940 р. Віра Іларіонівна підтримала батька, коли він, занепокоєний долею унікальної колекції Голу- ховського (у приміщенні розмістили новоство- рений палац піонерів), звернувся до відділу мистецтв при облвиконкомі з клопотанням пе- редати її до Картинної галереї, оскільки без фа- хового догляду мистецькі твори можуть бути знищені [6, с. 90-96]. З важким серцем сприйняла В. Свєнціцька новину, що після реорганізації музейних збірок Львова Національний музей став відділом Львівської галереї мистецтв, куди передали фонди живопису, графіки та скульптури, а батька в березні 1941 р. перевели на посаду за- відувача відділом. Значна частина музейних збі- рок, зокрема рукописні, архівні документи та книги, розформовувались та передавались до «профільних» архівів та бібліотек [25, с. 47-54], крім цього вилученню підлягали «націоналіс- тичні», «ідеологічно шкідливі» матеріали, які потрапляли до спеціальних фондів, а потім зни- кали або були знищені, їх доля досі не відома [23, с. 92]. У березні 1941 р. із збірок музею до Державного музею Т. Г. Шевченка були пере- дані цінні джерелознавчі матеріали із вшану- вання пам‘яті Шевченка: 72 книги, 142 друки, 8 пам‘ятних жетонів та 1 фото [23, с. 93]. Основою музейної політики радянської вла ди у Львові, як і на усіх теренах України, стали на- ціоналізація та реорганізація музейних колекцій, знищення змістовної цілісності збірок, музеїв та цінних раритетів, усунення з роботи кваліфіко- ваних фахівців музейної справи, встановлення ідеологічного контролю над музеями та перетво- рення їх у пропагандистські осередки. 4’2013Руслана Маньковська 226 К Р А Є З Н А В С Т В О Зі встановленням гітлерівської окупаційної влади у Львові (29 червня 1941 р.) музеї також опинилися під пильним контролем. Розуміючи небезпеку, яка нависла над національними скар- бами, вже 1 липня 1941 р. зібралися на музейну нараду представники львівських музеїв: Віра Свєнціцька разом із М. Драганом представляли Національний музей, картинну галерею – З. Гюттлєр, кабінет гравюр при Оссолінеумі – М. Гембарович, музей Баворовських – Інглют, історичний музей – Р. Менкіцький і М. Левиць- кий, музей художнього промислу – К. Півоць- кий і Г. Тесля, етнографічний музей – Р. Гера- симчук та І. Гургула [26, с. 9-10]. Обов‘язки щодо організаційного та фінансового забезпе- чення музеїв були покладені на І. Свєнціцького [26, с. 11], який отримав право представляти / захищати музейні установи перед окупаційною владою. У той самий час він був відновлений на по- саді директора Національного музею. Учасники зібрання обговорили питання діяльності музеїв у відповідності до наказу тимчасового голови відділу народної освіти міста Львова І. Крип’я - кевича про необхідность організувати нагляд за музеями, призначення відповідальних комісарів для дотримання безпеки і порядку в установах: Національний музей опікувала В. Свєнціцька, Етнографічний музей – Р. Герасимчук, Промис- ловий музей – Ю. Ліщинський, Історичний музей – К. Филипович, Картинна галерея – І. Іванець, пам‘ятки мистецтва міста Львова та замку і збірок в Підгірцях – М. Драган. Це був сміливий крок львівської інтелігенції перед про- гнозованим розграбуванням національної спад- щини. Окупаційна влада розпорядженням генерал- губернаторства від 23 червня 1942 р. закрила всі музеї дистрикту Галичина для відвідування [17, с. 161], збирала інформацію про стан му- зеїв, провела огляд їх фондів, формувала списки про втрати музеїв у 1939 – 1941 рр., цікавилась збірками місцевих закладів, і водночас підби- рала твори мистецтва для музею на батьківщині Гітлера в австрійському Лінці [26, с. 12-13]. І навіть в тих умовах В. Свєнціцька спільно із працівниками Національного музею опікувалася музейними справами (опрацювання фондових збірок, консервація картин та ікон, підготовка виставки українського мистецтва, здійснення технічно-ремонтних робіт зі збереження музей- ного приміщення). Нацистські «культуртрегери» пильно стежили за всіма діями музеїв, здійсню- вали цензуру усіх видань, проводили пропаган- дистську роботу, поповнюючи бібліотеки ні- мецькими виданнями. Встановивши контроль над музеями Гали- чини, окупаційна влада прагнула використати їх насамперед для збагачення своїх музеїв та приватних збірок, а також для пропаганди нацистської ідеології. Віра Іларіонівна, розді- ляючи прагнення батька зберегти колекції му- зеїв Галичини, допомагала І. Свєнціцькому зіб- рати нараду музейників із Самбора, Коломиї, Станіслава, Стрия, Сокаля, щоб обговорити проблему охорони збірок від примусової ева- куації до Німеччини [26, с. 17-24]. Разом з бать- ком вона доклала титанічних зусиль, щоб збе- регти музейні колекції, перемістивши їх у підвали митрополичих палат та Домінікан- ського костелу [26, с. 24]. Завдячуючи відвазі Свєнціцьких, Національний музей – єдиний із львівських закладів, що зумів зберегти всі ко- лекції без втрат. Відновлення радянської влади на західноук- раїнських землях не змінило її довоєнного став- лення до музеїв. Повернулися партійний кон- троль за діяльністю закладів, чистки музейних кадрів та нищення фондових збірок. За партій- ними та урядовими рішеннями в музеях прохо- дили ідеологічні ревізії експозицій. Спеціальні комісії затверджували тематико-експозиційні плани музеїв , у яких обов’язковим був показ «героїчної історії українського народу у зв’язку з історією великого російського народу й інших братніх народів СРСР» [16, с. 213-230]. Обов’яз- ковою для висвітлення була історико-револю- ційна тематика з відображенням ролі пролета- ріату та комуністичної партії, діяльності В. Леніна та його соратників у класовій бо- ротьбі та розповідь про соціалістичне будів- ництво та формування нової спільноти – радян- ського народу. У діяльності музейних установ невиправдано перебільшувались пропагандистські функції, які перетворювали музеї у політичний інстру- мент впливу на світогляд людей. З експозицій вилучались оригінальні речі, а їх місце займали схеми суспільно-економічних формацій, чис- ленні цитати партійних класиків, з постанов партії та уряду, що надавало музейним вітринам вигляду скоріше стендів соціалістичного будів- ництва. Знайомство з таким музеєм не сприяло зацікавленості відвідувачів історією та культу- Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької) 227 рою краю. У 1954 р. О. Довженко, перебуваючи у Нікополі, відвідав краєзнавчий музей, після чого назвав його «убогим, нехочузнавчим му- зеєм» [1, с. 98]. Такими ставали музеї по всій Україні, і Львів не був винятком. Під загрозою знищення опинилися і збірки Національного музею. Нова хвиля утисків че- кала колектив музейного закладу і його керів- ника І. Свєнціцького. Постійні комісії вишуку- вали «політично шкідливі твори», роботи митців, що емігрували на Захід, репресованих, депортованих та ув’язнених органами НКВС. Зрештою, музей назвали «осередком націона- лістів» і вирішили, що «нецелесообразно нести расходы на содержание этой единицы». За на- казом Комітету в справах мистецтв УРСР від 17 серпня 1947 р. у музеях та бібліотеках поси- лювали контроль за фондами з метою вияв- лення «політично шкідливої та контрреволю- ційної літератури» [23, с. 93]. Особливістю цієї акції було те, що перевірка фондів супроводжувалась арештами музейних працівників. Наприкінці 1940-х рр. від репре- сій постраждали наукові співробітники музею: талановитий дослідник Микола Батіг, доктор філософії Євген Кравчук – викладач Богослов- ської академії у Львові (заарештований у грудні 1949 р., його подальша доля невідома), завідувач відділу народного мистецтва Олена Бордун [23, с. 94], завідувач музейною бібліо- текою Степан Сампара – священик, викладач Богословської академії у Львові( вперше був заарештований у 1945 р. та звільнений за від- сутністю складу злочину, вдруге заарештова- ний у листопаді 1948 р., покарання відбував на рудниках у м. Балей Читинської області, де проживав у одному бараці із 30 засудженими священиками та монахами, його подальша доля невідома) [34, с. 236]. У 1948 р. «за злочинно-націоналістичну діяльність» засуджена до 25 років виправно- трудових таборів реставратор музею Ярослава Музика [12, с.12]. У 1955 р. вона повернулась до Львова, стала відомою художницею [14, с. 14-19]. Твори Я. Музики учасники дисидент- ського руху використовували для ілюстрацій до самвидаву [10, с. 670]. Вона, ризикуючи влас- ною свободою, зберегла і передала у 1960-х рр. до музею деякі роботи видатного українського художника М. Бойчука, розстріляного за його «контрреволюційне» мистецтво. Образ Ярослави Музики змалювала в одному з листів її подруга Марія Пеленьо: Уявляю собі Вас, як орла, гото- вого до величного польоту, та крила зв‘язані. Се живемо в такому часі, де міцні прути залізної клітки» [18, с. 592]. Не уникнула репресій і Віра Свєнціцька. 6 листопада 1948 р. її заарештували за надума- ним звинуваченням – «участь у ОУН з 1932 р., збереження грошей і організаційний зв‘язок» [2]. Так раптово були знищені надії і плани на майбутнє – працювати над вивченням унікаль- них музейних збірок ікон, старовинного шитва, давніх гравюр, декоративної різьби, писати в ас- пірантурі при ленінградському Ермітажі дисер- таційне дослідження про жовківського майстра І. Рутковича [31, с. 48]. Арешт Віри боляче позначився на її рідних: батько, як директор музею, змушений був влас- норучно підписати наказ на доньку – «звільнена з причини затримання органами МДБ 22 листо- пада 1949 р.» [31, с. 49]. Під час обшуку із її робочого столу вилучили 23 документи, а із бібліотечного фонду музею – 75 примірників лі- тератури. 28 травня 1949 р. особливою нарадою при МДБ СРСР її було засуджено до 25 років виправно-трудових таборів з конфіскацією майна [2]. Родина, не знаючи місця перебування доньки, не мала можливості отримати вісточку від доньки, надіслати передачу. Про це пише у листі від 29 березня 1953 р. до міністерства внутрішніх справ УРСР мати Анісія Свєн- ціцька, запитуючи, чи жива їхня донька і де вона знаходиться [24, с. 66-67]? Покарання В. Свєнціцька відбувала в Сибіру, в тайшетських таборах на Ангарі в Іркутській області на лісозаготівельних роботах. Разом з нею відбували ув‘язнення хорунжа Українських січових стрільців Олена Степанів, яка викла- дала у В. Свєнціцької історію та географію під час навчання у львівській гімназії, а також художниця Ярослава Музика, її колега по музею. Про ті важкі часи залишився на згадку портрет Віри Іларіонівни, виконаний художни- цею на єдино можливому в тих умовах матеріалі – слюді [8, с.14]. 23 грудня 1952 р. Особлива на- рада при МДБ СРСР за наполегливими клопо- таннями І. Свєнціцького змінила термін пока- рання до 10 років виправно-трудових таборів. Відбувши 8 жахливих років неволі, 14 травня 1956 р. Віра Іларіонівна була звільнена [2]. Повернувшись до Львова, вона застала ще живим батька, який дуже захворів після арешту доньки та звільнення з посади директора музею. 4’2013Руслана Маньковська 228 К Р А Є З Н А В С Т В О У характеристиці керівництва Львівського фі- ліалу АН УРСР на завідуючого відділом мовоз- навства, професора І. Свєнціцького від лютого 1952 р. зазначалось, що, як директор україн- ського музею, він допустив «засмічення фон- дів музейної бібліотеки націоналістичною лі- тературою», з якої в серпні 1951 р. було вилучено близько 2500 книг, і виявляв явну протидію вилученню такої літератури [16, с. 867-868]. Постійні цькування влади вкоро- тили життя І. Свєнціцькому. Видатного по- движ ника українського музейництва не стало 18 вересня 1956 року. Віра Іларіонівна, мужня і сильна жінка, прой- шовши страшні випробування, знайшла в собі сили жити далі, зануритись у роботу, зайнятись улюбленою справою. Вона не уявляла себе без музею, а після смерті батька відчувала своїм обов‘язком опікуватись його дітищем. Декілька місяців розглядалась її заява про поновлення на роботі в музеї, поки 1 грудня 1956 р. її прийняли на посаду наукового співробітника. У той час музейне життя Львова перебувало під пильним партійним контролем, було затис- ну те в жорсткі лещата комуністичного агітпро - пу. Вказівки зверху продовжували регламенту- вати теми музеїв, вимагаючи представляти дружбу народів, класову боротьбу і радянські досягнення. Не припинялись акції вилучення з колекцій «ідеологічно шкідливих» матеріалів, «що не мають музейного значення», очищення фондів від «історичного хламу» [20]. Однак і в цих умовах музейниця не припиняла дослід- жень пам‘яток культури. У 1961 р. Віра Свєн- ціцька заочно закінчила аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, працюючи над темою мистецького доробку І. Рутковича в україн- ському малярстві. У 1966 р. вийшла її моног- рафія «Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві ХVІІ ст.», де вперше на широкій джерельній базі глибоко розгляда- лось мистецьке життя на західноукраїнських землях, проаналізовано значний матеріал му- зейних збірок та галицьких церков, всебічно висвітлювалась унікальна мистецька спадщина майстра давнього українського малярства. На- укова праця стала дисертаційним досліджен- ням, і хоч авторка отримала науковий ступінь кандидата мистецтвознавства, на думку бага- тьох фахівців її робота заслуговувала ступеня доктора наук [22, с. 202]. Віра Іларіонівна продовжувала працювати у музеї, завідувала відділом народного мистецтва та мистецтва ХІV-ХVІІІ ст., з 1975 р. очолила відділ давнього українського мистецтва, загли- бившись у особливості маловивченого на той час середньовічного українського мистецтва. З‘явилась низка її ґрунтовних праць: «Живопис ХІV-ХVІІ століть» у 6-томному виданні «Історія українського мистецтва» (1967 р.), «Український середньовічний живопис: альбом» (1976 р.) з її науковою атрибуцією ікон Національного му - зею у Львові, «Сводный каталог славяно-рус- ских рукописних книг ХІ – ХVІІІ вв., храня- щихся в СССР» (.), «Украинская народная гравюра ХVІІ-ХХ веков» (.), «Українське стан- кове малярство ХІV-ХVІ ст. і традиції візантій- ського іконопису» (1983 р.), «Малювання на склі» (1991 р.) та інші глибокі дослідження, в яких простежувалась самобутність українського малярства, де дивовижно поєднувались про- фесійна майстерність та колорит народної творчості. І це надавало дослідженням мис- тецтвознавця особливого значення, у них роз- кривались глибокі коріння нашої національної ідентичності, неповторність українського сві- тобачення, оригінальність народного мистець- кого творення. Недаремно українським сакральним мис- тецтвом захоплювались зарубіжні поціновувачі. Ось як описував його сирійський архидиякон Павло Алеппський, супроводжуючи у середині ХVІІ ст. антіохійського патріарха Макарія в його поїздці до Москви через Україну: «…Ікона велика, чудова, вражає подивом розум; подіб- ної ми й перед тим не бачили і пізніше ніколи не оглядали» [33, с. 22]. Про те, що самобутня українська культура збагачує творчі здобутки світового надбання, підкреслює Віра Іларіо- нівна: «У творах далекого минулого варто було навчитися бачити і відчувати їх своєрідну красу, бо це розширює обрії духовності, поглиблює усвідомлення вагомості і значення внеску ук- раїнського народу в національну і світову скар- бницю культури» [28, с. 19]. Та офіційне став- лення до подібної проблематики було більш ніж прохолодне. Давнє народне мистецтво, яке за своїм характером було релігійне, заборонялось і вилучалось із музейних збірок. Лиш один із багатьох фактів : у 1968 р. В. Свєнціцька підго- тувала виставку релігійного мистецтва із нових надходжень музею, але її за розпорядженням партійного керівництва демонтували [31, с. 52]. Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької) 229 Музейна діяльність В. Свєнціцької, окрім на- уково-дослідної роботи, охоплювала копітку працю у фондах музею, в реалізації експози- ційно-виставкових проектів, створенні нових музейних осередків. За ініціативи музейниці були підготовлені та відкриті цікаві виставки, присвячені 800-літньому ювілею давньору- ського твору «Слово о полку Ігоревім», 725-річ - чю історичного Потелича, пам‘яті фундатора музею «Митрополит Андрей Шептицький і Національний музей» [22, с. 203] та інші, які супроводжувались змістовними дискусіями, обмінами думок науковців та фахівців на кон- ференціях, читаннях та круглих столах, публі- кацією збірників та путівників. Зусиллями Віри Іларіонівни створено ху- дож ньо-меморіальні музеї видатних діячів української культури. У структурі Національ- ного музею діють музеї Олени Кульчицької, Івана Труша, Олекси Новаківського, де збері- гаються їх унікальні твори, особисті речі, документи [31, с. 51]. Віра Свєнціцька вкотре безстрашно захис- тила музейні скарби. Ще у лютому 1953 р. вла - да, під виглядом розширення експозиції Львів- ського музею українського мистецтва, вивезла 10 тис. ікон, скульптур до непристосованого для зберігання музейних предметів приміщення Вірменського собору, створивши ще один «спецфонд» [4, с. 85]. Протягом восьми днів гу- жовим транспортом, щоб не пошкодити цінні твори мистецтва, названі владою «церковним хламом», музейники перевозили до Вірмен- ського собору. Упорядкуванням пам‘яток у новому фондосховищі займались працівники музею Я. Нановський, І. Катрушенко, М. Батіг, М. Пигель. Навчені трагічними подіями 1952 р., коли було злочинно знищено тисячі мистецьких творів, вони доклали титанічних зусиль, щоб ікони, скульптура, дерев’яна різьба були належним чином обліковані, пронумеровані, згодом розташовані у стелажах за топографіч- ною картотекою [21, с. 57-58]. Зусиллями му- зейників вдалося зберегти пам’ятку новіт- нього релігійного малярства, яка повина була згоріти на вогнищі – іконостас каплиці греко- католицької духовної семінарії у Львові ро- боти «ворога народу» П. Холодного. Всі інші роботи майстра: пейзажі, портрети, жанрові композиції, графіку, було спалено в 1952 р. [3, с. 7-9]. Врятування унікальної колекції українських ікон у Вірменському соборі є незаперечною заслугою Віри Свєнціцької. Вона так і запа - м‘яталась колегам: «У холодному соборі, ку- файка на куфайці, десять теплих хустин на голові, замерзлі й посинілі руки. У пилюці, у темряві. Десятки років роботи… Старанно ховала від стороннього ока скарби» [5, с. 6]. У 1960-1970-х рр. їй вдалось відстояти колек- цію від спроб розформувати та розпорошити збірку по різних музеях, а то і знищити. Напо- легливі звернення Віри Іларіонівни виділити приміщення для цінних пам‘яток української культури не знаходили підтримки у влади. «Її ніби не чули», – згадував учений В. Алек- сандрович, підкреслюючи вирішальну роль В. Свєнціцької у збереженні колекції [27, с. 5]. І тільки в незалежній Україні, з весни 1994 р., в музеї розпочалась копітка праця з розміщення збірки давньоукраїнського мистецтва з примі- щення Вірменського собору до нового музейного фондосховища. На початок 2000 р. кількість під- готовлених і перенесених творів складала понад 4 тис. од. зб. [3, с. 10]. Національний музей на сьогодні – один з найбільших музеїв України, в ньому зберіга- ється понад 100 тис. пам’яток. Унікальні колек- ції давнього українського мистецтва, зокрема, іконопису, скульптури, різьби, художнього металу, гаптів ХІV-ХVІІІ ст., фонд стародруків та рукописів з рідкісними виданнями України, Польщі, Німеччини, Литви, Білорусі, Голландії ставлять його в ряд найвизначніших художніх музеїв світу. І в цьому значна заслуга усіх, хто долучився до його творення, серед них особливе місце належить видатним подвижникам україн- ської культури, батькові та донці – Іларіону Свєнціцькому та Вірі Свєнціцькій. 21 травня 1991 р. в лікарні по вул. І. Огієнка у Львові, на 78-му році життя померла велика українка Віра Іларіонівна Свєнціцька, похована біля батьків на Личаківському цвинтарі [31, с. 54]. Багаторічна, невтомна праця Віри Іларіонівни на музейницькій ниві відзначена високою державною нагородою, на жаль, посмертно: у 1995 р. їй присуджено Державну премію Укра - їни імені Т. Шевченка за упорядкування альбо - му «Українське народне мистецтво ХІІІ-ХХ ст.» у співавторстві з ученим, музеєзнавцем Васи- лем Отковичем [5]. По її смерті суспільство віддало ще один борг Вірі Свєнціцькій, якій довелося довгі роки жити з несправедливим 4’2013Руслана Маньковська 230 К Р А Є З Н А В С Т В О тягарем політув‘язненої, реабілітація прийшла 29 листопада 1996 р. [2]. Натхненне і надзвичайно скромне життя В. Свєнціцької сповнене наукових здобутків і тяжких випробувань, але їй випала ще одна вкрай важлива місія – вона зуміла зберегти і передати музейні традиції своїм наступникам, власним прикладом вчила відважно відстою- вати народне надбання, віддано працювати на користь музейній справі. Музейниця продов- жувала розвивати науково-дослідну роботу в музеї, хоч як влада не перешкоджала і намага- лася звести заклад до пропагандистського рівня. Як і започатковано було І. Свєнціцьким, щорічно, не зважаючи на заборони, у музеї до Шевченківських днів готувала тематичні вис- тавки. Вона гідно несла ім‘я свого батька, вірно продовжувала його справу, поклавши за неї своє життя і долю, була справжнім охорон- цем безцінних народних скарбів, невтомно примножувала надбання музею, а коли постала незалежна Україна – передала духовні на- дбання народу на вічне збереження і пішла у засвіти. Необхідно досліджувати наукову спад- щину В. Свєнціцької, вивчати її музейний до- свід, увічнити її ім’я у музейних експозиціях та пам‘ятних таблицях. Нащадки мусять пам‘я - тати тих, хто утверджував національну гід- ність, зберіг українську духовну спадщину, підніс до світового рівня. Берегиня української культури (до 100-річчя від дня народження видатного науковця та музеєзнавця Віри Свєнціцької) 231 Джерела та література 1. Анцишкін І. В. Нікопольський музей – від музею мистецтв до краєзнавчого // Роль музеїв у культурному просторі України й світу. Вип.11. – Дніпропетровськ, 2009. – С.92-99. 2. Галузевий державний архів Служби безпеки України ( м. Львів). – Спр. П-39736. 3. Батіг М. Білі сторінки в історії Національного музею у Львові // Літопис Національного музею у Львові. – 2000. – №2(7). – С.7-13. 4. Вандали в музеї // Жовтень. – 1989. – № 4. – С.85-87. 5. Горак Р. Дорога до Шевченківської премії // Шлях перемоги. – 1995. – 25 березня. – № 11 (2135). – С. 6. 6. Горбань І. Багатокультурність музейного лан- дшафту Львова та музейне життя у тоталітарній дер- жаві. // Сучасний музей: між скарбницею та підпри- ємством. Матеріали міжнародної конференції 8-10 жовтня 2006 р. в м. Чернівці. – Львів, 2008. – С. 90-96. 7. Давид І. Більшовицька інквізиція в Галичині // Наукові записки Львівського історичного музею. Вип. ІІ – ІІІ. – Львів, 1994. – С. 221-228. 8. Децик С. Її не оминула трагічна доля // Шлях перемоги. – 2003. – 11 – 17 вересня. – №38 (2575). – С. 14. 9. Дяків С. Жанна д‘Арк української культури // Поступ. – 2003. – № 156 (1211). – 4-10 вересня. – С. 6. 10. Зайцев Ю. Опозиційний рух на Львівщині 1960 – 1980-х рр. // Реабілітовані історією. Львівська область. Кн. І. – Львів, 2009. – С. 668-679. 11. Звіт з діяльності Національного музею за рік 1938 //Літопис Національного музею у Львові за 1934, 1935, 1936, 1937, 1938 роки. – Львів, 2001. – С. 87-92. 12. Кравченко Я. Нищений, але не знищений // День. – 2013. – 6 листопада. – С. 12. 13. Крутоус А. До питання формування окремих музейних збірок України та м. Львова у ХІХ – першій третині ХХ ст. // Наукові записки Львівського істо- ричного музею. Вип. VII. – Львів, 1998. – С. 6-14. 14. Крутоус А. Сторінки з минулого (1939-1990) Львівського історичного музею // Наукові записки Львівського історичного музею. Вип. ІХ. – Львів, 2000. – С. 14-19. 15. Культурне будівництво в Українській РСР. – К., 1959. – Т. 1. – 869 с. 16. Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і ра- дянського уряду. Збірник документів. Т. 2 – К., 1961. – 535 с. 17. Культурне життя в Україні. Західні землі. Документи і матеріали. Т.1. – К., 1995. – 746 с. 18. Культурне життя в Україні. Західні землі. До- кументи і матеріали. Т.2. 1953-1966. – Львів, 1996. – 916 с. 19. Лазечко П. З історії створення та діяльності Українського таємного університету у Львові (1921- 1925 рр.) // Наукові записки Львівського історич- ного музею. Вип. ІІ-ІІІ. – Львів, 1994. – С. 205- 217. 20. Одинець М. Що пропагують львівські музеї. // Правда. – 1951. – 13 вересня. 21. Откович В. Про збереження унікальної збірки давньоукраїнського мистецтва // Літопис Національ- ного музею у Львові. – 2000. – № 1(6). – С. 56-61. 22. Павличко Я. Віра Свєнціцька – відома вчена, музейник і дослідник українського сакрального мистецтва // Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. – 2008. – № 6. – С. 200- 214. 23. Посацька Д. Втрачене: 1941, 1947-1953 роки // Літопис Національного музею у Львові імені Ан- дрея Шептицького. – 2010. – № 7(12). – С. 91-98. 24. Посацька Д. Втрачене: 1953-1956 роки // Лі- топис Національного музею у Львові. – 2011. – №8(13). – С. 64 – 76. 25. Посацька Д. З історії фондових збірок музею // Літопис Національного музею у Львові імені Ан- дрея Шептицького. – 2001. – № 1. – С. 47- 54. 26. Посацька Д. Національний музей у Львові під час німецької окупації (1941-1944): хроніка подій // Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. – 2008. – №.6. – С. 8-14. 27. Поступ. – 2003. – 28 серпня – 3 вересня. – №151 (1206). – С. 5. 28. Свєнціцька В. І. Українське малярство ХІV- ХVІ століть // Свєнціцька В. І., Сидор О. Ф. Спад- щина віків. Українське малярство ХІV-ХVІІІ століть у музейних колекціях Львова. – Львів, 1990. – С. 7-19. 29. Свєнціцький І. Музеї і музейництво. Нариси і замітки. – Львів, 1920. – 79 с. 30. Семчишин-Гузнер О. Діяльність митрополита Андрея Шептицького як мецената в ділянці україн- ського мистецтва // Скарбниця української культури. Збірник наукових праць. Вип. 8. – Чернівці, 2007. – С. 232-237. 31. Сидор О. Віра Свєнціцька // Сучасність: літе- ратура, мистецтво, суспільне життя. – Нью-Джерсі, 1991. – Ч. 10 (366). – С. 46-55. 32. Сидор О. Національний музей у Львові // Наш Львів. Альманах. Ч. І. – Львів, 2006. – С. 88 – 92. 33.Сидор О.Ф. Традиції і новаторство в україн- ському малярстві ХVІІ- ХVІІІ ст. // Свєнціцька В. І., Сидор О.Ф. Спадщина віків. Українське малярство ХІV-ХVІІІ століть у музейних колекціях Львова. – Львів, 1990. – С. 20-40. 34. Франко П. Репресоване духовенство УГКЦ. – Львів, 2008. – 367 с.; Реабілітовані історією. Львів- ська область. Кн. І. – Львів, 2009. – 743 с. 35. Черченко Ю. А. Львівський процес ОУН 1936 р. // Енциклопедія історії України. – К., 2009. – Т. 6. – С. 364-365. 4’2013Руслана Маньковська 232 К Р А Є З Н А В С Т В О Руслана Маньковская Подвижник украинской культуры (к 100-летию со дня рождения выдающегося искусствоведа и музееведа Веры Свенцицкой) В статье освещается научный вклад в искусствоведение и музейное дело Украины выдающегося дея- теля и защитника украинской культуры В. Свенцицкой, рассматривается сложный жизненный путь ис- следователя сквозь призму истории Национального музея, деятельности ее отца музеолога И. Свенцицкого и музейного дела во Львове. Ключевые слова: Национальный музей, музейные коллекции, музейное дело, политические репрессии, уничтожение коллекций, идеологический пресс. Ruslana Mankovska Vira Svientsitska – Berehynia (Keeper) of Ukrainian Culture. To Commemorate the 100th Anniversary of the Famous Scientist and Museum Researcher’s Birthday The article highlights a scientific contribution into the art and museum sciences of Ukraine made by an out- standing figure and defender of Ukrainian culture V. Svientsitska. The researcher’s complicated life is considered through the history of National museum, through the museum activity of her farher I. Svientsiskyi and through mu- seum affairs in Lviv. Key words: National museum, museum collection, museum research, political repressions, destruction of land- marks, ideological pressure.

Схожі ресурси