Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України
Проаналізовано суперечності іноземного інвестування, що склалися у мінерально-сировинній сфері. Обсяг інвестицій виявився в Україні начебто меншим, ніж можна було очікувати за належних правових рамок і прозорих схем прийняття рішень. Визначено коло завдань, спрямованих на пожвавлення інвестиційного...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Економіка природокористування і охорони довкілля |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»
2012
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167048 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України / В.С. Міщенко // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2012. — С. 56-64. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167048 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Міщенко, В.С. 2020-03-15T15:52:28Z 2020-03-15T15:52:28Z 2012 Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України / В.С. Міщенко // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2012. — С. 56-64. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1818-4170 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167048 330.554 : 533 Проаналізовано суперечності іноземного інвестування, що склалися у мінерально-сировинній сфері. Обсяг інвестицій виявився в Україні начебто меншим, ніж можна було очікувати за належних правових рамок і прозорих схем прийняття рішень. Визначено коло завдань, спрямованих на пожвавлення інвестиційного процесу, і цілі його стратегічної орієнтації. The economic estimation of a conditional and tendencies of development of foreign investing in Ukraine mining branch is carried out. The attention is accented size of investment in mining. The international experience of realization of investment projects in mining sphere is generalized and the substantiation of a policy of state regulation of mining is determined. uk ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Економіка природокористування і охорони довкілля Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України Investing in collisions the mineral field of Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України |
| spellingShingle |
Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України Міщенко, В.С. |
| title_short |
Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України |
| title_full |
Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України |
| title_fullStr |
Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України |
| title_full_unstemmed |
Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України |
| title_sort |
колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу україни |
| author |
Міщенко, В.С. |
| author_facet |
Міщенко, В.С. |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економіка природокористування і охорони довкілля |
| publisher |
ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» |
| format |
Article |
| title_alt |
Investing in collisions the mineral field of Ukraine |
| description |
Проаналізовано суперечності іноземного інвестування, що склалися у мінерально-сировинній сфері. Обсяг інвестицій виявився в Україні начебто меншим, ніж можна було очікувати за належних правових рамок і прозорих схем прийняття рішень. Визначено коло завдань, спрямованих на пожвавлення інвестиційного процесу, і цілі його стратегічної орієнтації.
The economic estimation of a conditional and tendencies of development of foreign investing in Ukraine mining branch is carried out. The attention is accented size of investment in mining. The international experience of realization of investment projects in mining sphere is generalized and the substantiation of a policy of state regulation of mining is determined.
|
| issn |
1818-4170 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167048 |
| citation_txt |
Колізії інвестування в мінерально-сировинну сферу України / В.С. Міщенко // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2012. — С. 56-64. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT míŝenkovs kolízííínvestuvannâvmíneralʹnosirovinnusferuukraíni AT míŝenkovs investingincollisionsthemineralfieldofukraine |
| first_indexed |
2025-11-25T23:29:45Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:29:45Z |
| _version_ |
1850581689003147264 |
| fulltext |
Економіка природокористування і о хорони довкілля
56
4. Герасимович В. Н. Методология экономической оценки природных ресурсов /
В. Н. Герасимович, А. А. Голуб. – М.: Наука, 1988. – 144 с.
5. Туркевич И. В. Кадастровая оценка лесов / И. В. Туркевич. – М.: Лесная
промышленность, 1977. – 168 с.
6. Варанкин В. В. Методологические вопросы региональной оценки природных
ресурсов (на примере лесосырьевых ресурсов) / В. В. Варанкин. – М.: Наука, 1974. – 239 с.
7. Герушинський З. Ю. Определитель типов леса Украинских Карпат (практические
рекомендации) / З. Ю. Герушинський. – Л.: Облполиграфиздат, 1987. – 164 с.
8. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. – М.: Гос. изд-во
политической литературы, 1951.
Т. ІІІ., кн. 3: Процесс капиталистического производства, взятый в целом. – 1951. –
С. 669–885.
9. Воронин И. В. Организация комплексных лесных хозяйств в лесах первой и второй
групп / И. В. Воронин. – М.: Гослесбумиздат, 1962. – 82 с.
10. Костюкович Ф. Т. Денежная оценка леса / Ф. Т. Костюкович // Лесной журнал. –
1958. – № 6. – С. 52-56.
11. Кислова Т. В. Экономические категории в лесном хозяйстве (себестоимость,
дифференциальная рента, эффективность) / Т. В. Кислова. – Л.: Изд-во при Львов. ун-те,
1988. – 168 с.
УДК 330.554 : 533
В.С. МІЩЕНКО
Державна установа «Інститут економіки природокористування та
сталого розвитку Національної академії наук України»
КОЛІЗІЇ ІНВЕСТУВАННЯ В МІНЕРАЛЬНО -СИРОВИННУ СФЕРУ
УКРАЇНИ
INVESTING IN COLLISIONS THE MINERAL FIELD OF UKRAINE
Проаналізовано суперечності іноземного інвестування, що склалися у мінерально -
сировинній сфері. Обсяг інвестицій виявився в Україні начебто меншим, ніж можна було
очікувати за належних правових рамок і прозорих схем прийняття рішень. Визначено коло
завдань, спрямованих на пожвавл ення інвестиційного процесу, і цілі його стратегічної
орієнтації.
Ключові слова: іноземне інвестування, мінерально -сировинна сфера, економічна
оцінка.
The economic estimation of a conditional and tendencies of development of foreign investing
in Ukraine mining branch is carried out. The attention is accented size of investment in mining. The
international experience of realization of investment projects in mining sphere is generalized and
the substantiation of a policy of state regulation of mining is dete rmined.
Key words: foreign investing, mining branch, economic estimation.
Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими
науковими та практичними завданнями. Дослідження почнемо з констатації
досить очевидного факту: брак в Україні внутрішнього інвестиційного ресурсу
та відсутність протягом усіх років незале жності належних умов для залучення
іноземних інвестицій призвели до того, що мінерально -ресурсний потенціал
країни, попри всі оптимістичні очікування, виявився нереалізованим.
© В. С. Міщенко, 2012
Економіка природокористування і о хорони довкілля
57
Однак у зазначеного питання є й інший бік, а саме: чи можна вважати
розвиток сировинних галузей пріоритетним на цей час? Суперечливе і навіть
контраверсійне відношення до цього формується небезпідставно. За аналізом
глобальних тенденцій у галузевому структуруванні світового виробництва
частка видобувних галузей (ресурсних виробництв) у розвинених країнах
стійко зменшується. І навпаки, в групі країн з перехідною економікою (до яких
належить і Україні) зазначена частка збільшується і у 2008 році вона досягла
50,4% [9]. Завдання з подолання сировинної орієнтації в Україні та з
відповідної структурної перебудови економіки уже давно знаходяться на
порядку денному [3, 4], а відтак, чи повинні ми бути зацікавлені у подальшому
інвестуванні у мінерально-сировинну сферу? А якщо так, то в якому контексті?
Відповідь на наш погляд має бути досить чі ткою. Якщо мінеральні
ресурси належать до категорії економічного активу і в цій якості здатні
формувати інвестиційний капітал, то як такий він має забезпечити віддачу для
національного господарства і його слід максимально задіяти. Однак, відповідне
інвестування (у ресурсні виробництва) з боку держави повинно отримати лише
сприяння, не передбачаючи її (держави) прямої участі. Додаткове регулювання
участі в ресурсних проектах має стосуватися національного капіталу (за
винятком нафти та газу). Його доцільно св ідомо спрямовувати у
високотехнологічний переробний сектор економіки.
Аналіз останніх досліджень, в яких започатковано вирішення
проблем. В контексті піднятої теми вчені й управлінці, що займалися
відповідними питаннями акцентують свою увагу на значній спе цифіці гірничої
діяльності як сфери інвестування, яка робить її більш вразливою, ніж інші види
господарської діяльності. За узагальненням наявних публікацій [1, 2, 4, 5] до
таких особливостей слід віднести:
значно більш високий загальний ризик, пов'язаний насамперед зі всіма
невизначеностями результатів геологічної розвідки;
підвищена капіталовитратність гірничої індустрії і потреба у розбудові
дуже великої порівняно з іншими галузями інфраструктури;
тривалий період реалізації і окупності проектів, значні витрати, які
переують початку видобувних робіт;
суттєва мінливість ринкових цін і непередбачуваність їх у випадку
коли кінцевий продукт чутливий до замінників;
можливість серйозного впливу на довкілля і додаткові ліквідаційні
витрати;
висока ризикованість власне стадії геологорозвідувальних робіт,
маючи на увазі відкриття чи невідкриття родовища.
До зазначеного додається загальний фон, що стосується насиченості
світового ринку пропозиціями мінерального продукту і високого загалом рівня
забезпеченості потреб ресурсними резервами.
За аналізом української ретроспективи – років незалежності, то вона
засвідчує скоріше політику стримування іноземного інвестора, аніж сприяння
йому. Хоча по суті це не була офіційна позиція, а ті реальні труднощі і фактори
Економіка природокористування і о хорони довкілля
58
блокування, з якими він (потенційний інвестор) зіштовхнувся на практиці.
Певні зрушення сталися лише останнім часом.
Мета статті. Виходячи з вищевикладених передумов мета, яку
поставив автор стосується всебічного аналізу причин гальмування
інвестиційного процесу в м інерально-сировинній сфері (ілюструючи його
конкретними прикладами) та у визначенні шляхів його попередження для
іноземного інвестора, що важливо як для поточного моменту, так і стратегічної
перспективи.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґ рунтуванням
отриманих наукових результатів. Відсутність проактивної стратегії щодо
залучення іноземних інвестицій в мінерально -сировинну сферу далася
взнаки ще з початку 90-х років минулого століття. Відповідна позиція склалася
тоді через викривлене уявлен ня про дійсний інвестиційний потенціал надр
України і брак інформації щодо ринкових механізмів його освоєння.
Мінерально-сировинний комплекс сприймався у перші рок незалежності як
самодостатній фактор, як нерозмінне багатство нації . Ці уявленні
підігрівалися зокрема відомими публікаціями Дойчебанку, які стосувалися
оцінки ресурсного та іншого потенціалу країн СНД. Результатом стало
відхилення Верховною Радою України у 1993 році проекту закону «Про
концесії», підготовленого Держкомгеології України .
До цього часу досвід залучення іноземних інвесторів як в освоєння,
так і в розвідку ресурсів надр залишається обмеженим, а до загальних
проблем несприятливості інвестиційного клімату в Україні тут додаються свої
галузеві.
Позитивні приклади звичайно, є – це, зокрема, діяльність британської
компанії JKX Oil&Gas («Полтавська нафтогазова компанія ») у сфері нафто- та
газовидобутку. Хоча при цьому не можна не згадати про велику кількість
проблем і рейдерських акцій, з якими цій компанії довелось зіткнутися. До
таких прикладів можна віднести також компанію «Шелл». Вона стала першою
зарубіжною фірмою, яка вкладає вагомі кошти у видобуток нафти та газу в
Україні. Негативно склалися відносини з деякими іншими світовими грандами
– компанією «Дю-пон» (щодо титанових руд Іршансь кої групи родовищ),
французькою «Бетен» (щодо освоєння родовищ каоліну на Вінниччині) та
деякими іншими. В результаті сукупна частка іноземних компаній у
нафтогазовидобутку лише у 2010 –2011 роках піднялась до 10%.
Перемовини з провідними зарубіжними компан іями включаючи Shell,
Chevron, Hallibarton, Exxon Mobil, Eni , ТНК-ВР, останнім часом пожвавились –
у зв’язку з проектами освоєння метану вугільних родовищ та «сланцевого
газу». Пішли перші китайські інвестиції у вугільну промисловість. Нарешті,
слід згадати один з найбільших інвестиційних проектів у Жовківському районі
Львівської області, де за кошти американських інвесторів (компанія
Stebeks L.S.) споруджується шахта «Любельська № 1–2»
Однак проблема дискримінації іноземних інвесторів реально існує до
останнього часу, про що зокрема свідчить указ Президента України від
Економіка природокористування і о хорони довкілля
59
18.11.2009 р. № 49, однією з позицій якого є вимога до Кабінету Міністрів
«опрацювати питання забезпечення рівних умов для участі вітчизняних і
іноземних інвесторів у конкурсах з одержання лі цензій на використання
природних ресурсів».
Аналізуючи динаміку іноземних інвестицій у добувну промисловість
України (табл.) бачимо передусім незначну їх частку у загальному обсязі
інвестицій в економіку України. Відсутня також стійка динаміка і є прояв
регресивності за часткою у загальному обсязі інвестицій. Причому домінуючий
обсяг здійснених інвестицій припадає всього на 4 –5 об'єктів.
Таблиця
Динаміка іноземних інвестицій у добувну промисловість України,
млн дол. США*
Показник 2001 2003 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Іноземні інвестиції,
усього 3 875 5 472 16 375 21 186 29 489 35 616 40 026 44 708
У тому числі:
добувна
промисловість 121,2 191,0 310,3 402,3 1 059,5 1 070,3 1 128,1 1 207,7
те ж у % до
попереднього року – 123,9 226,5 129,6 263,4 101,0 105,4 107,1
те ж у % до
загальних
інвестицій 3,1 3,5 1,9 1,9 3,6 3,0 2,8 2,7
* Джерело: обраховано за даними Держкомстату України .
Зазначене слід розглядати як наслідок високих ризиків іноземного
інвестування. Результатом стає ситуація на зразок «собака на сіні».
Бюрократичні і адміністративні перепони на шляху залучення іноземних
інвестицій в мінерально-сировинний комплекс значною мірою уповільнили
останні. Відповідна ситуація склалася багато в чому під впливом вітчизняного
корпоративного сектору, в його побоюванні присутності високотехнологічних
конкурентів. Це ж стосується геологічної служби та геологічних організацій,
які не вбачали в іноземних інвесторах достатньо зговірливих компаньйонів, для
організації спільної діяльності.
У сфері надрокористування до загальних ризиків інвестування
додається низка своїх – специфічних. Це передусім багатоступенева
система регулювання доступу до надр, обтяжена корупційними
складовими. Дозвільна процедура, що включає процес подання заявок, їх
розгляд, погодження і прийняття рішень щодо отримання спецдозволу,
розтягується на роки. До цього додаються постійні (щорічні) зміни у системі
дозвільних процедур, неповнота та декларативність чи застарілість норм деяких
законодавчих актів і загалом недостатня дієвість державного механізму
залучення інвестицій, в якому надто багато залежить від конкретного
чиновника [1, 4].
Економіка природокористування і о хорони довкілля
60
Спеціальні дозволи на користування ділянками надр продаються з 2004
року на аукціонах. Однак до цього часу величина стартового платежу за
надання дозволу розраховується за занадто спрощеною універсальною схемою.
Економічно обґрунтованої методики обрахунку, яка б передбачала врахування
всіх особливостей об'єкту надрокористування, немає. Не передбачено
достатніх гарантій тим компаніям, які проводить розвідувальні роботи за
свої кошти. Так, згідно з установленим у 2009 році порядком така компанія
мала брати участь в аукціоні на підготовлене нею родовище. Крім того, умови
надрокористування такі, що підприємці не можуть продати свої активи. Подібні
недоречності призводять до заморожування чи згортання приватними
інвесторами нових проектів з розвідки та освоєння родовищ.
Гальмування інвестицій спричинялось зокрема висуванням потенційному
іноземному партнеру неадекватних вимог. Наприклад, в умовах тендеру по
отриманню ліцензії на виявлення і експлуатацію родовищ самородної міді
у Волинські області у 1997 році зазначено, що у разі виявлення родовища
ліцензіат повинен увійти у спільну діяльність з українською компанією,
визначеною Держкомгеології України. До цього додавалис я великі бонуси (при
підписанні договору, початку виробництва), зобов’язання щодо технологічного
і промислового кооперування з українськими підприємствами і багато інших.
Все зазначене свідчило начебто про турботу про національного виробника, але
такі підходи мало співвідносилися зі ступенем екологічної привабливості
об’єкту ліцензії. Залишається констатувати, що 15 років поспіль родовища
міді все ще залишаються гіпотетичними.
Доступ до надроносних земельних ділянок ускладнюється такими
обставинами як некоректно проведене розпаювання земель – без
урахування ресурсів надр . Тут прикладом може стати Бортниківське
родовище цементної сировини в Тернопільській області. Орієнтовний обсяг
інвестицій у розробку родовища колив ається від 200 до 400 млн дол. США.
Однак відповідний проект, який просували компанії з іноземним капіталом,
виявився заблокованим через спекулятивні вимоги власників земельних ділянок
на площі родовища. І держава виявилася неспроможною врегулювати цю
досить просту за способом вирішення ситуацію. Відтак, можливого інвестора
на цей час втрачено.
У мінерально-сировинній сфері виникає певний феномен, коли
інвестори більше цікавляться тими родовищами, де вже здійснюється
видобуток і куди держава уже вклала чималі кошти в розвідку,
облаштування тощо (йдеться передусім про нафтогазові об'єкти). Подібна
тактика стає для інвестора можливістю мінімізувати ризик і вона є додатковим
свідченням несприятливого інвестиційного клімату, що склався в державі.
Негативний досвід іноземні інвестори отримали і від спроб участі в аукціонних
продажах спеціальних дозволів на користування надрами.
Вимоги щодо удосконалення порядку доступу до надр звучать
перманентно і на всіх рівнях. Останній раз наголос на відсутності ефективної
системи надання спеціальних дозволів (ліценз ій) на користування зроблено
Економіка природокористування і о хорони довкілля
61
Урядом у рамках Державної програми економічного і соціального
розвитку України на 2010 рік, прийнятої як Закон України , що говорить
само за себе.
Певним узагальненням стану проблеми іноземних інвестицій в
надрокористування стало рішення РНБО України від 2010 року [6]. В ньому
зроблено акцент на «забезпеченні розроблення з урахуванням світового
досвіду механізмів залучення інвестицій у сферу використання надр ». На
погляд автора квінтесенція цього досвіду полягає у належному врах уванні
інтересів інвестора, врахуванні, зокрема, всіх його ризиків – політичних і
економічних. Виходячи з цього слід «миритися» з підвищеним рівнем доходів,
на які розраховує цей інвестор. Адже чимало договорів не здійснено саме
через хибне відношення до відстоювання національних інтересів .
Спрощення і дебюрократизація дозвільної процедури, особливо щодо
земельних питань, є вихідною передумовою активізації інвестиційного процесу.
Крім того до завдань більш сприятливого інвестиційного середовища слід
віднести:
перехід від пасивного очікування інвестицій до предметного пошуку
іноземних партнерів і страхування їх ризику;
пряма підготовка для інвестора пакета дозвільної документації у тому
числі щодо землевідведень;
запровадження загальноприйнятих фінансових і майнових механізмів,
зокрема операцій вторинних купівлі/продажу – під контролем держави;
державний супровід всіх найважливіших інвестиційних проектів;
спрощення доступу до тих об’єктів мінерально -сировинної бази, яким
в Україні надано (не завжди обґрунтова но) статусу стратегічно важливих.
Найбільш потрібними на першому етапі є бізнес -проспекти за
набором найбільш перспективних, потенційно цікавих об'єктів, а також
державні гарантії підтримки прав на землю.
Слід підкреслити, що сам факт інвестицій в українсь кий актив – у
даному випадку мінерально-ресурсний, це великий плюс для економіки. З
ними пов'язується значний мультиплікаційний ефект, оскільки вони
активізують подальше інвестування, кредитування, споживання тощо. Через
податки збільшуються доходи бюджету . Завдяки їм з'являються робочі місця у
будівництві, замовлення на вітчизняні матеріали, набуває розвитку сфера
обслуговування. Врешті створюється додаткова вартість і зростає ВВП країни.
Мультиплікатор інвестиційних видатків у сфері надрокористування є
одним з найвищих. Це не говорячи про перенесення на вітчизняний ґрунт
досвіду технологічних нововведень та інших «ноу-хау».
Досі геологічна галузь продовжує звітувати перед державою обсягом
прирощених запасів (за традиційними підходами) і не переймається до статньою
мірою перспективами їх використання. Формальні запевнення в промисловій
придатності родовищ часто не узгоджуються з ринковими критеріями оцінки,
внаслідок чого вони залишаються незатребуваними. За всім цим – відсутність
взаємодії з потенційним інвестором – чи то вітчизняним, чи то іноземним.
Економіка природокористування і о хорони довкілля
62
Наявний досвід доводить, що схема освоєння родовищ «за класичним
алгоритмом, коли держава доводить родовище до фази його промислового
освоєння, а інвестор ефективно його експлуатує », не спрацьовує. В низці
випадків така підготовка була проведена, але це не призвело до очікуваних
результатів. Така доля спіткала, зокрема, Мазурівське рідкіснометалеве
родовище, яке згідно з «Програмою розвитку мінерально -сировинної бази
України на період до 2010 року», а також з Програмою розвитку гірничо-
металургійного комплексу України, планувалося до розробки. Це також
родовища ільменіто-апатитових руд, що за ступенем геолого -економічного
вивчення відповідають промисловим. Висока підготовленість до промислового
освоєння Пержанського берилієвого родовища завершилась тим, що його
гентгельвінові руди знаходяться на грані переведення в забалансові. Натомість
в рамках «Програми розвитку мінерально -сировинної бази на період до 2030 »
планується підготовка до промислового освоєння інших родовищ корисних
копалин.
Не можна не звернути увагу на елементи недалекоглядності у політиці
держави з продажу спеціальних дозволів на геологічне вивчення і
видобування корисних копалин. Справа в тому, що такий продаж все більше
перетворюється просто на джерело доходів бюджету та геологічної служби, а
не у важіль сприяння інвестиціям. Зазначені доходи заздалегідь плануються і
набувають самодостатнього характеру . Йде певний тиск фінансових органів
щодо їх збільшення та відповідного перегляду методики оцінки вартості
дозволів. Відтак за сьогоденними турботами про доходи бюджету
втрачається бачення стратегічної перспективи, а саме – важливості самого
факту здійснення інвестицій і її гарантування.
Наш національний досвід дозволяє зазначити, що іноземний власник
спеціального дозволу на користування ділянками надр є, як правило,
більш реальним інвестором (щодо намірів освоювати ресурсний об'єкт) у
порівнянні з вітчизняним. Останній часто виступає як суб'єкт, більше
зацікавлений в набутті права власності на ділянку надр, розглядаючи її як
зростаючий у часі капітальний актив. Його приховані наміри полягають часто у
тому, щоб отримати зиск, використовуючи різні схеми передачі чи
перепродажу, спільної діяльності і т. ін.
Типовим прикладом такого відношення до справи с лужить
Бовтиське (Бовтишківське) родовище горючих сланців , що розташоване на
межі Черкаської і Кіровоградської областей. Вже кілька років тому ліцензії на
геологічну розвідку та дослідно -промислову розробку на різні ділянки цього
родовища отримали деякі українські компанії, а також естонська фірма Viru
Keemia Grupp AS. Остання об'єднує сланцевидобувні і сланцепереробні
підприємства на північному сході Естонії. Станом на 2010 рік розвідку на
ділянці, відведеній естонській фірмі, практично завершено. А Україн ські
компанії її не ведуть. Між тим при розробці родовища, яку планує Viru Keemia,
передбачається залучення великих коштів, німецьких і українських партнерів. І
врешті українські суб'єкти господарювання будуть витіснені з цієї потенційно
Економіка природокористування і о хорони довкілля
63
високоприбуткової сфери діяльності. Про це свідчить активна бізнес -
зацікавленість естонських підприємців.
Іншим прикладом є титанові родовища. Ще у 2006 році продано дозволи
на розроблення (видобування) декількох з них, зокрема Кропивнянського та
деяких інших, однак виробнича діяльність на них з різних причин так і не
почалася.
Говорячи про іноземні інвестиції треба брати до уваги неявні їх форми.
Це стосується передусім російських підприємців, що виступають через
посередників передусім, спеціально створених вітчизняних рез идентів. Подібна
схема інвестування проглядається зокрема щодо освоєння Бирзулівського
родовища ільменітових руд (розсипного типу) у Кіровоградській області.
Процес проходив поступально і форсовано та за підтримки російських
банків [5]. Поставки продукції також зорієнтовано на Росію.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Приплив іноземного
капіталу у сферу надрокористування України набагато менший, ніж міг би бути
за належних умов і маркетингу. Кількість перешкод, які стоять на шляху
інвестора, надто велика. Дозвільні процедури тривалі і не досить прозорі.
Суб'єкти прийняття рішень не бажають брати на себе відповідальність і досить
часто дбають більше про власні інтереси чи інтереси третьої сторони.
Повноваження їх чітко не розподілені. За багатьма з цих бар'єрів ховаються
відомчі амбіції та корупція, небажання допустити дієздатного інвестора як
конкурента, що працює за прозорими податковими правилами і т. ін.
Надійні правові рамки, прозорі схеми прийняття рішень і де
бюрократизація дозвільних процедур, зокрема через запровадження принципу
«єдиного вікна» до надр, що ініціює Державна служба геології та надр [2] є
основною і необхідною передумовою для припливу інвестицій.
Прецедент подібного підходу створюють зміни до Закону України «Про
угоди про розподіл продукції», прийняті Верховною Радою України наприкінці
2010 року [7]. Згідно з ними (Стаття 4) «Держава забезпечує надання
інвестором в установленому порядку погоджень, квот, спеціальних дозволів на
користування надрами та ліцензій на здійснення діял ьності з пошуку (розвідки)
та експлуатації родовищ корисних копалин, актів про надання гірничого
відводу, документів, що засвідчують право користування землею, та інших
дозволів, документів дозвільного характеру, ліцензій, пов'язаних із
користуванням надрами, виконанням робіт, будівництвом споруд,
передбачених угодою про розподіл продукції ». Крім того Стаття 6 уточнює:
«Ділянки надр (родовищ корисних копалин) надаються у користування разом із
земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності. У разі
перебування земельних ділянок, необхідних для використання надр … у
власності фізичних чи юридичних осіб або в комунальній власності набуття
права власності на ці земельні ділянки здійснюється державою відповідно до
закону».
В стратегічному контексті сучасний період характеризується новою
інвестиційною ситуацією . Її першим визначальним моментом є зміна джерел і
Економіка природокористування і о хорони довкілля
64
потоків фінансування з переважно державних (бюджетних) на приватні і
корпоративні – як стосовно іноземних, так і вітчизняних інвесторів.
Другим визначальним моментом є фінансування переважно швидких
рентабельних проектів , тобто проектів підприємств незначної потужності.
Стосовно мінерально-сировинної сфери це трансформується у світовій практиці
в увагу до малих, але високоякісних родовищ, ува гою до створення мобільних
технологічних комплексів по освоєнню таких об'єктів, що дозволяє, зокрема,
мінімізувати екологічні збитки та витрати на їх компенсацію.
Саме в цьому контексті мають сприйматися висловлені вище пропозиції
щодо інвестиційних пріоритетів у мінерально-сировинній сфері. Найменш
ризикованими є малі об'єкти з підвищеною капітальною віддачею .
Ігноруючи зазначену специфіку, акцентуючи увагу на надто масштабних
проектах (типу освоєння Стремигородського ільменіт -апатитового родовища)
ми в Україні ризикуємо втратити і час, і капіталовкладення, а відтак і нові
робочі місця і доходи бюджету .
Слід зазначити, що розуміння цих питань в Україні уже складається.
Відбувається переорієнтація на підготовку відносно невеликих, але більш
якісних за складом руд мінерально-сировинних об'єктів . Це проявляється
зокрема щодо титанових, рідкісноземельних і деяких інших родовищ. До
стратегічних завдань віднесено просування іноземних інвестицій в
геологорозвідувальний цикл робіт і т. ін. Однак у політичному і ст ратегічному
сенсі відповідні цілі достатньо не проявлені.
Література
1. Гурський Д. С. Про залучення іноземних інвестицій у розвиток мінерально -
сировинної бази України / Д. С. Гурський, Б. І. Малюк, О. Б. Бобров // Мінеральні ресурси
України. – 2006. – № 1. – С. 5–8.
2. Ставицький Е. «Єдине вікно» до надр / Е. Ставицький // Урядовий кур’єр. – 2011. –
№ 125. – 20 липня. – С. 3.
3. Кіндзерський Ю. Особливості розвитку світової промисловості та їх вплив на
формування екзогенних обмежень для виробництва в Україні / Ю. Кіндзерський //
Економіст. – 2011. – № 12. – С. 9–13.
4. Міщенко В. С. Програмне планування розвитку мінерально -сировинної бази
України: методологія і практика / В. С. Міщенко. – К.: ДУ «Інститут економіки
природокористування та сталого розвитку НАН України », 2011. – 157 с.
5. Орел С. Велта починає і виграє. А ми? / С. Орел // Дзеркало тижня. – 2012. –
№ 6 (54). – 18 лютого. – С. 2.
6. Указ Президента України « Про заходи щодо підвищення ефективності
державного управління у галузі геологічного вивчення і використа ння надр» № 31/2010 по
рішенню РНБО від 3 лютого 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
www.rainbow.gov.ua/documents/258.html .
7. Про внесення змін до закону України «Про угоди про розподіл продукції» щодо
вдосконалення механізму укладання угод » Закон України № 4053-VI від 17.11.2011 р. /
Урядовий кур’єр. – 2012. – № 1. – 4 січня. – С. 4.
8. Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет / под ред. И. С. Королева. –
М.: Юрист, 2003. – 604 с.
9. Structural Change in the World Economy: Main Features and Trends / UNIDO,
Working paper 24/2009. – 2010. – 62 c.
www.rainbow.gov.ua/documents/258.html
|