Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники

У статті зібрані відомості про власників приватного містечка Київського воєводства Бишева – шляхтичів Щасного, Юрія та Самійла Харлинських; аналізуються два королівські привілеї на магдебурзьке право, надані Бишеву у 1581 та 1616 рр. Тексти привілеїв друкуються у додатку до статті....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2014
Main Author:	Білоус, Н.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2014
Series:	Краєзнавство
Subjects:	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167082
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники / Н. Білоус // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 58-63. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167082
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1670822025-02-23T19:49:43Z Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники Магдебургские привилеи Бышева и его владельцы The Owners of Byshiv and Magdeburg Privileges Білоус, Н. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення У статті зібрані відомості про власників приватного містечка Київського воєводства Бишева – шляхтичів Щасного, Юрія та Самійла Харлинських; аналізуються два королівські привілеї на магдебурзьке право, надані Бишеву у 1581 та 1616 рр. Тексти привілеїв друкуються у додатку до статті. В статье собраны данные о владельцах частного городка Киевского воеводства Бышева – шляхтичах Щасного, Юрия и Самуеля Харлинских; анализируются два королевских привилея на магдебургское право, предоставленных Бышеву в 1581 и 1616 гг. Тексты документов печатаются в конце статьи. This paper collects the data concerning the owners of a private town Byshiv situated in Kyivan Voievodship. The owners of this private town were noblemen Shchasnyi, Yurii and Samiylo Kharlynski. Two privileges of self-government Magdeburg Law bestowed on these towns in 1581 and 1616 are analyzed in the article. The texts of the privileges are published in the attachment. 2014 Article Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники / Н. Білоус // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 58-63. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167082 930.2:94(477.71)»15/16» uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
spellingShingle	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Білоус, Н. Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники Краєзнавство
description	У статті зібрані відомості про власників приватного містечка Київського воєводства Бишева – шляхтичів Щасного, Юрія та Самійла Харлинських; аналізуються два королівські привілеї на магдебурзьке право, надані Бишеву у 1581 та 1616 рр. Тексти привілеїв друкуються у додатку до статті.
format	Article
author	Білоус, Н.
author_facet	Білоус, Н.
author_sort	Білоус, Н.
title	Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники
title_short	Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники
title_full	Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники
title_fullStr	Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники
title_full_unstemmed	Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники
title_sort	магдебурзькі привілеї бишева та його власники
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167082
citation_txt	Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники / Н. Білоус // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 58-63. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT bílousn magdeburzʹkíprivíleíbiševatajogovlasniki AT bílousn magdeburgskieprivileibyševaiegovladelʹcy AT bílousn theownersofbyshivandmagdeburgprivileges
first_indexed	2025-11-24T18:58:59Z
last_indexed	2025-11-24T18:58:59Z
_version_	1849699324730015744
fulltext	58 УДК 930.2:94(477.71)»15/16» Наталія Білоус (м. Київ) Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники У статті зібрані відомості про власників приватного містечка Київського воєводства Бишева – шляхтичів Щасного, Юрія та Самійла Харлинських; аналізуються два королівські привілеї на маг- дебурзьке право, надані Бишеву у 1581 та 1616 рр. Тексти привілеїв друкуються у додатку до статті. Ключові слова: Бишів, Київське воєводство, магдебурзьке право, магдебурзькі привілеї. Протягом ХVІ – першої половини ХVІІ ст. кілька десятків приватновласницьких містечок Київського воєводства отримали привілеї на маг- дебурзьке право. Як відомо, ці міста звільнялися від влади великокнязівських і королівських уряд - ників, діставали незалежну суто міську судову систему, необхідну для функціонування міської громади, право обирати міський уряд, а доходи від судочинства і міських сплат спрямовувалися вже не до воєводи, а до міської казни. За організаційний взірець для приватновлас- ницьких міст мали слугувати королівські міста. У привілеях вказувалося на те, що магдебурзьке право надається «прикладом інших головних міст» – Кракова, Львова, Києва. Зазначалося про створення органів міського самоврядування, йшлося про пріоритет власника у виборі міських урядників та їхню залежність від нього. Найви- щою судовою й апеляційною інстанцією для міщан були самі власники міст. Мешканці цих містечок отримували дозвіл на будівництво споруд різного призначення – кра- мів, ваги, постригальні, лазні та ін. Однак далеко не всім дозволялося будувати ратушу та заводити міські судові книги. Обмежена кількість містечок отримала право мати міську печатку, герб міста. Значна увага приділялася організації торгівлі та ремесла. У всіх привілеях для приватновлас- ницьких міст Київського воєводства містився дозвіл на запровадження ярмарків і торгів. Най- більш поширеними були два ярмарки. Про мі- ське ремесло та організацію ярмарків і торгів говорить ся досить узагальнено без будь-якої де- талізації. Привілеї на магдебурзьке право надавалися як уже існуючим містам, так і новозаснованим. На відміну від королівських міст, де ініціато- рами надань виступали старости або війти з мі- ськими громадами, у приватновласницьких це були власники міст – світські або духовні особи, які власним коштом готові були засновувати нові поселення або розбудовувати існуючі, і просили короля про надання їм відповідних привілеїв. Серед них були представники князівських родин (Острозькі, Заславські, Вишневецькі, Корецькі, Ружинські, Збаразькі, Пронські, Домонти, Чарторийські), а також родин шляхетського по- ходження (Немиричі, Тишкевичі, Сапєги, Ка- линовські, Семашки, Гойські, Ліщинські, Любо- мирські, Замойські, Собєські, Конецпольські, Фірлеї, Потоцькі та ін.) [1; 2; 3, c. 47-70]. Зага- лом, за нашими підрахунками, представникам цих родин на Київщині належало близько 160 міст та містечок. Одним із таких містечок був Бишів, якому, можна сказати, «пощастило», оскільки він один із перших у цьому регіоні і двічі отримував коро- лівські привілеї: вперше – від Стефана Баторія 13 лютого 1581 р. на варшавському сеймі; вдруге – 1 червня 1616 р. від Зигмунта ІІІ. Завдя чувати цьому містечко мусить його тодішнім власникам – шляхтичам Щасному і Юрію Харлинським, які спричинилися до його розбудови. Щасний або Фелікс Харленський (Харлин- ський, пол. Charlęski, гербу Бонча) – належав до польської шляхти, прибулої з коронних земель, а саме з Люблінського воєводства. Він був заснов- ником київської лінії роду. Двічі одружувався. Завдяки шлюбові з представницею давнього кня- жого роду – Фенною Дмитрівною Друцькою- Любецькою, від якої мав двох синів, успадкував землі Полозів – давнього київського боярського роду [4, c. 113, 165-168; 5, c. 49]. 6 грудня 1568 р. дружина оформила на нього дарчу на 13 сіл у Ки- ївському повіті та три двори у Києві, а 10 січня 1573 р. він записав їй у своєму тестаменті усі «… Хойники, Остроглядовичи, Новоселки, Гладковичи, Хвостницу, Ставок, Сосновую, половица Лопатина, Загайцы, Гостомель, Вытичов, Бышов, Бугаювъ, землю Злобицкую, три дворища в месте Киевскомъ, а дворище на котором был двор небожчика деда моего пана Семена Полоза, которые именя и дворища вышей мененые в той суме пенезей 200 коп гр. за живота и по животе матки небожчицы брат мой небожчик князь Богуш Любецкий, яко оную заставу на себе держал, и тых именей зо всими пожитки аж до живота свого уживал, а по животе его млти безпотомного оная сума 2 тысячи коп. гр. лит. в именяхъ записаная на мене пришла и спала…» [6, арк. 411]. 59 свої маєтки і частину с. Житин у Мінському по- віті [7, № 3466]. Протягом 1570-80 рр. Щасний Харлинський активно скуповував землі у сусід- ньої шляхти [7, № 3470, 3479, 3544, 3704, 3765, 3810, 3821, 3777, 3801 та ін.]. Усе це допомогло йому зайняти провідну позицію у воєводстві й отримати номінацію на уряд київського хорун- жого (1570), а потім стати кандидатом на уряд київського підкоморія й отримати королівський привілей на цей уряд (1580), який він тримав до смерті (1602 р.) [2, c. 205; 8, c. 19, 45]. Відомий польський дослідник Едвард Рулі- ковський, який мав можливість досліджувати у ХІХ ст. родинний архів Харлинських, що загинув згодом у пожежі, приписував Харлинському ве- лику попу лярність і повагу шляхти у воєводстві. Зрештою, це підтверджує факт його участі у по- сольствах від Київського воєводства на сейми до Торуня в 1576, 1585, 1598 рр. [10, c. 209, 419, 420, 429], а також участь у приватних межових супе- речках, зокрема, у спорі між Юрієм Друцьким- Горським і Лукашем Сапєгою про поділ маєтків Кмитів-Чорнобильських (1595 р.). Ще у 1568 р. майбутній підкоморій був дворянином короля Зигмунта Августа. В одному з пізніших приві- леїв згадується про службу Харлинського на дворі короля, участь у ревізіях київських коро- лівщин та про інші послуги для Речі Посполитої, а також про заступниц тво Панів Рад. Зв’язки з королівським двором ма ли й інші представники цього роду, брати та племінники Фелікса. Будучи київським хорунжим, він зблизився з київським воєводою, князем Василем-Костянтином Ос- трозьким. Також користався з протекції впливо- вого магната, канцлера Яна Замойського, чиїм клієнтом був його племінник – луцький підкомо- рій Ян Харлинський [5; c. 49-50]. У 90-х рр. ХVІ ст. Щасний Харлинський збли- зився з князями Вишневецькими. Сталося це зав- дяки його другому шлюбові у 1588 р. з княжною Катериною Владиславівною Збаразькою, від якої він мав сина Юрія, пізнішого власника Бишева, і 6 дочок. Шлюб його улюбленого старшого сина Станіслава з Барбарою Ходкевичівною впрова- див його в коло родини князів Вишневецьких і пов’язав з родиною Ходкевичів. Інший син – Ми- колай зблизився з союзниками князів Вишне- вецьких і Ружинських, одружився з удовою князя Миколая Ружинського Гальшкою, дочкою київ- ського ротмістра Каспара Стужинського. Під- твердженням його зв’язків з партією, ворожою князю В.-К. Острозькому, була пізніша присут- ність Миколая в польських загонах, що сприяли Дмитру ІІ Самозванцю [5; c. 51]. Серед шляхти- чів, які вважалися приятелями Фелікса, були ки- ївський земський писар Герасим Сурин та його брат Юрій Сурин, з яким він мав спільну межу у селах Мартиновичі і Варевичі [7; № 1637], а серед ворогів – Іван і Павло Солтани, які чинили наїзди на володіння Харлинського. Варто зауважити, що, займаючи найважливі- ший у київській земській ієрархії уряд підкомо- рія (1580-1602 рр.), Щасний Харлинський мав безперечно значний вплив у регіоні* і корис- тався повагою на королівському дворі Зигмунта ІІІ. Двічі його запрошували бути королівським комісаром для розмежування кордонів Київ- ського воєводства з Великим князівством Литов- ським (1598, 1601 рр.) [12, c. 372, 392]. Він був членом комісії від асесорського суду для вирі- шення приватних спорів (1602 р.). Усе це дало йому можливість набути цінні привілеї для своїх маєтків: від Зигмунта Августа на два ярмарки і торги для містечка Хабне (10 серпня 1570 р.) [13, арк. 29 зв. – 30.], від Ген рика Валезія на зби- рання водного мита у селі Біла Сорока (12 бе- резня 1574 р.) [13, aрк. 163 зв. – 164], пізніше, у 1581 р. клопотатися перед королем Зигмунтом ІІІ про надання магдебурзького права і міського статусу Бишеву – головній своїй резиденції. Київський підкоморій на давньому городищі своїм коштом побудував невеликий оборонний замок, усипав його валами і далі просив короля про надання поселенню відповідного привілею. У ньому, зокрема, згадується про те, що Харлин- ський наново почав осаджувати містечко Бишів: «Иж мы на причину нѣкоторих Пановъ Рад наших на соймє нинешнем при насъ будучих, а особливе маючи бачєнъє на заслуги урожоного Щастного Харлинъского, подкоморого земли Ки евъ ское в именъю его власном в повете Киев- ском лежачом местечъку Бышеве, которое он там ново осажати почал, для лацвийшого и леп- шого запоможеня подданных его мещанъ там в том мєс течку оседаючих, з ласки нашоє королєв- скоє надаемы и установямы право майдеборское тым способом и обычаем, яко в месте нашом Ки- евском». * Перу Руліковського належить стаття про Бишів у «Географічному словнику Королівства Польського» – єдине на сьогодні ґрунтовне дослідження про це містечко. [9, c. 515-517]. ** Щасний Харлинський, будучи київським підкоморієм, вирішував конфліктні межові суперечки між ки- ївською шляхтою (див., наприклад, акти, що стосуються родини Родкевичів) [11]. Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники 1’2014Наталія Білоус К Р А Є З Н А В С Т В О 60 Отже, як зазначено у привілеї, у питаннях ор- ганізації міського самоврядування взоруватися Бишів мав на Київ, що зрозуміло, було немож- ливим і неспівмірним для такого малого містечка. На жаль, сам привілей має коротку формулу і з його змісту неможливо дізнатися про якісь деталі, але можемо зробити висновок про те, що головну роль у міському самоврядуванні відігра- вав власник міста, який диктував свою політику. Через брак актових джерел, можемо тільки шля- хом порівнянь і аналогій з іншими містечками припустити, що у Бишеві була звичайно міська громада, на чолі якої стояв війт, призначуваний власником міста. Міських урядників – райців і лавників – обирали, очевидно, місцеві жителі, але затверджував власник міста. Судочинство, ско- ріше за все, відбувалося на замку, оскільки згадок про ратушу немає, а міські судові справи могли записуватися до війтівських або замкових книг. Головним здобутком міської громади Бишева були економічні привілеї – права на проведення двох щорічних ярмарків і щотижневих торгів по неділях. Згідно з привілеєм, запроваджувалися два постійні ярмарки – на день Святого Іллі (за старим стилем 19 липня) і Святого Миколая – 6 грудня: «Которыи ярмарки мают стояти, будучи вол- ными от всяких мыт и податковъ наших через тыйден от зачатя ярмаркового. На которые-то яр- марки до того мєстечка его Бышєва волно будет всим подданным нашимъ князским, панским и духовным, и всяким купцом с куплями и товары своими вшелякими ездит и торговат волно и без- мытне от зачатя ярмаркового через тыйден». Усе це безперечно мало піднести добробут місцевих жителів і сприяти розвиткові містечка. Щасний Харлинський прожив довге життя, помер 1602 р., похований був у домініканському костелі у Києві (1607 р.). Бишів перейшов у влас- ність його молодшому синові – Юрію, який спричинився до подальшої розбудови містечка. 1616 року він клопотався перед королем про під- твердження привілею на магдебурзьке право, наданого його батькові. Такий привілей було надано 1 червня того ж року. У своїх основних деталях він повторює за змістом попередній. У його титулі зазначено: «Конфирмация права майдєбурского в мєстєчку Бышовє» і йдеться про те, що Юрій Харленський пред’явив у королів- ській канцелярії оригінал привілею, виданий ко- лись «зошлому урожоному Щасному Харлинъс- кому, подкоморому києвскому, в мѣстєчку его дєдичном Бышовє». Далі вписано текст поперед- нього привілею. Королівський секретар і писар Флоріан Олешко видав власникові оригінал при- вілею, а копію вписав до книги Руської метрики, завдяки чому цей текст зберігся [14, арк. 40-41]. Юрій Харлинський на відміну від свого батька прожив недовге життя – близько 40 років, помер перед 1636 р. Він не встиг відзначитись як полі- тик, займався більше вирішенням господарських проблем у своїх маєтках та розв’язанням конфлік- тів із сусідньою шляхтою. Джерела зберегли деякі уривкові відомості про ці конфлікти та акти купівлі-продажу маєтків. Так, 19 січня 1612 р. Якуб Лагевницький подав позов на Катерину Зба- разьку та її сина Юрія Харлинського у м. Бишів про наїзд на свій дім у с. Грузьке і відібрання ма- єтності [15, № 30]. 19 травня 1612 р. уже власник Бишева подав позов на князя Януша Острозького за відібрання села Сосновки [7, № 120]. 17 січня 1617 р. він записав Лукашові Вітовському село Ставки і хутір Юрівку з усіма ґрунтами у сумі 7 тисяч зол. пол.[7, nr 336; 15, nr 343], а 20 січня того ж року заставив Якову Волчку село Кози- чанку за 800 зол. пол. [15, № 347]. 3 листопада 1619 р. пан Гуменецький подав позов на власника Бишева за те, що той наказав своїм підданим по- грабувати його селян, які везли дерево з корости- шівських лісів до Житомира через с. Старосільці [7, № 3115]. 5 жовтня 1619 р. Миколай Макаревич поскаржився на нього за те, що той віддав наказ своїм підданим покосити сіно в урочищі Квасова на Мотижинському ґрунті і відвезти до Бишева [7, № 3858]. Возний, який розслідував цю справу, зазначив, що бачив 500 возів покошеного сіна, а мотижинський війт підтвердив це і, своєю чер- гою, зазначив, що пан Харлинський періодично забирає сіно до Бишева і намагається привлас- нити собі ґрунт Макаревича [7, № 3859]. Юрій Харлинський був одружений з Анною Микулинською, з якою мав єдиного сина – Са- мійла. Останній після закінчення навчання у Краківській академії повернувся до Бишева. Після смерті батька змушений був вирішувати земельні конфлікти з сусідньою шляхтою. 11 січ - ня 1636 р. Лаврин Омецінський подав на нього скаргу через те, що його збіглі піддані втекли з села Уручизни до новозаснованої слободи позва- ного Ястребної [7, № 724]. Того ж дня Самійло подав ще дві скарги на Людвіка Олізара: першу через спустошення ґрунтів і лісів села Ставки [7, № 768], а другу – за наслання коростишів- ських підданих на села Самійлів і Малий Став [7, № 769]. Того ж року на нього поскаржився Лукаш Вітовський за наслання підданих на ґрунти скаржника [7, № 658]. 23 червня 1643 р. Самійло Харленський подав скаргу на князя Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники 61 Корецького, власника Білогородки, за наїзд на Бишівські ґрунти, зокрема на Калинів Кущ, а також на Філона Богушевича за вирубання лісів [7, № 2762]. 25 червня 1643 р. він подав ще кілька скарг на свого сусіда – пана Олександра Цетнера, власника Каргашина, який чинив наїзди на містечко Хаб не, с. Грузьке, слободу Квасову на Бишівському ґрунті, забирав сіно у його під- даних і намагався привласнити урочища Василь- ківське й Осовську Руду. Київський земський суд видав декрет по цій справі, яким наказав розме- жувати Бишівські, Грузецькі і Ястребинські ґрунти від маєтності позваного – містечка Кар- гашина [7, № 2773-2777]. А 15 березня 1644 р. суд видав вирок із забороною Олександру Цет- неру пустошити бишівські ліси [7, № 1879]. 1 квітня 1644 р. Самійло знову подав скаргу на того ж сусіда, який наслав драгунів на бишів- ських підданих, що рубали у пущах дерево на дрова у селах Грузьке і Ястребне [7, № 1898]. Влітку 1644 р. Самійло Харлинський відпра- вився у далеку подорож, під час якої у м. Аугс - бург захворів і помер, залишивши після себе тестамент. Він заповів своїй матері 30 тисяч зол. пол., записаних на м. Бишів та селах Лишня, Па- шківка, Сосновка, Ольшка, Козичанка, Грузьке, Ястребне, Юрівка, Великі і Малі Ставки, сели- щах Юр’євське і Самуелівське [7, № 2102, 2103]. У своєму тестаменті просив поховати себе у би- шівському костелі, де були поховані його бабця і батько, записавши значну суму на костел – 10 тисяч золотих польських. Матір тестатора, бу- дучи на той час єдиною спадкоємицею Бишева, дружиною київського земського підсудка Лука - ша Вітовського (ревного католика), виконуючи волю сина, відреставрувала бишівський костел, куди запросила домініканців. На його фундуш були записані села Лишня і Добковщина. Київ- ський біскуп Соколовський підтвердив цю фун- дацію, а ксьондз Пьотр Сєраковський, пріор би- шівського костелу, запросив до нього чотирьох ченців [9, c. 516]. Першим місцевим вікаріушем був Пьотр Розвадовський, відомий тим, що за- лишив після себе цікаві нотатки про київський домініканський монастир. Родичі Самійла не могли змиритися з тим, що він не залишив їм ні- чого у спадок і намагалися оскаржити теста- мент, подаючи позови до суду, але їхні зусилля виявилися марними. Нижче публікуються два привілеї на магде- бурзьке право Бишеву, надані місту завдяки ста- ранням його власників – Щасного і Юрія Хар- линських. Тексти цих документів раніше не публікувалися і не були у полі зору дослідників. Тож сподіваємося, що ця публікація підкреслить той факт, що Бишів має давні самоврядні тради- ції і колись належав до єдиної правової родини міст, які користувались магдебурзьким правом. № 1 1581 р., лютого 13. Варшава. – Привілей короля Стефана Баторія, наданий київському підкоморію Щасному Харлинському на магдебурзьке право Бишеву та запровадження в ньому ярмарків і торгів Надане права майдеборского у местечку пана Харлинского, подкоморого киевъского Стефан Божю милостю корол полский, великий княз литовский, руский, пруский, мазовецкий, жомоитский, ифлянтский, княжа седмигродское. Ознаймуемы тым листомъ нашимъ всим вобец и каждому зособна, кому то ведат (–) належит. Иж мы на причину некоторых Пановъ Рад наших на сойме нинешнем при насъ будучих, а особ- ливе маючи баченъе на заслуги урожоного Щастного Харлинъского, подкоморого земли Киевъ- ское, в ыйменъю его власном в повете Киевском лежачом местечъку Бышеве, которое он там ново осажати почал для лацвейшого и лепшого запоможеня подданных его мещанъ там в том местечку осядаючих, з ласки нашое королевское надаемы и установямы право майдебурское тым способом и обычаем, яко в месте нашом Киевском. Ку тому теж надалисмы и постановили, якож надаем и постановляем тым листом нашим в томъ- то местечку его Бышеве ярмарки два у кождый рок один на ден и свято Святого Пророка Иле, а другий на денъ // и свято Светого Миколы месеца декабра шостого дня, а торгъ в кождый тыйдень у неделю. Которыи ярмарки мают стояти, будучи волными от всяких мыт и податковъ нашых через тыйден от зачатя ярмаркового. На которые-то ярмарки до того местечка его Бышева волно будет всим подданным нашимъ князским, панским и духовным, и всяким купцом с куплями и товары У справах за 1644 р. фігурують зокрема Олена і Домінік Харлинські [7, № 2143, 2203]. У 1646 р. волю тестатора намагалися оскаржити Щасний Тишкевич та його брати і сестри [7, № 1671]. своими вшелякими ездит и торговат волно и безмытне от зачатя ярмаркового через тыйден. А он самъ и потомкове его, яко с торговъ и ярмарковъ в томъ местечку его Бышове уставленных, и от нас наданых всякие пожитки и доходы на себе брати и тое ласки и данины нашое на тые ярмарки и торги вышей описанные за тым листом нашимъ вечне уживати мают по тому, яко иные князе, панове, обыватели панствъ наших и земли Волынское з мест торговъ и ярмарковъ своих пожит- ковъ и доходов своихъ уживают, не уближаючи тымъ ни в чомъ праву посполитому, также правом и волностям иных мест наших. И на то есмо дали урожоному Щастному Харлинъскому, подкоморому киевскому и его потом- комъ тот наш лист, подписавши его рукою нашою, до которого на умоцненъе тое речи и печат нашу коронную привесити росказалисмы. Дан у Варшаве на сейме валном коронномъ, дня третегонадцат, месеца февраля, року по наро- женъю Сына Божого тисяча пятъсотъ осмъдесят первого, а королеваня нашого року пятого. РДАДА, ф. 389, оп. 1, спр. 216, арк. 224 зв. – 225. № 2 1616 р., червня 1. Варшава. – Привілей короля Зигмунта ІІІ, наданий Юрію Харлинському на підтвердження привілею на магдебурзьке право, наданого королем Стефаном Баторієм його батькові Щасному Харлинському Конфирмация права майдебурского в местечку Бышове Жикгимонтъ Третий Божю милостю корол полский. Ознаймуемъ тымъ листомъ нашим всемъ вобецъ и каждому зособна, кому то ведати належитъ ны- нешним и напотомъ будучымъ. Покладал перед нами урожоный Юрий Харлинский привилей короля его милости Стефана, светое памети продка нашого, на право майдебурское и теж на ярмарки рочные и торги тыйдневые отцу его зошлому урожоному // Щасному Харлинъскому в местечку его дедичном Бышове даный. И про- сил нас через некоторых Пановъ Рад наших абыхмо тое право его потвердили. Который слово в слово так се в собе маетъ: Стефан Божю милостю корол полский, великий княз литовский, руский, пруский, мазовецкий, жомоитский, киевский, волынъский, подляский, инфлянтъский и княжа седмикгродское Ознаймуемы тым листом нашим всемъ вобец и каждому зособна, кому то ведати належит. Иж мы на причину некоторых Панов Рад наших на сойме нынешнем при нас будучих, а особливе маючи бачене на заслуги урожоного Щасного Харлинского, подкоморого земле Киевское, в ыйменю его власном в повете Киевском лежачом в местечку Бышове, которое он там ново осажати почал, для лацвейшого и лепшого запоможеня подданных его мещан там в том местечку осядаючих, з ласки нашое королевское надаемы и установлямы право майдебуръское тым способом и обычаем, яко в месте нашом Киевском. Ку тому тежъ надали есмы и постановили, якож надаем и постановляем тымъ листом нашим в том местечку его Бышеве ярмарки два в кождый рок: один на ден и свято Светого пророка Или, а другий на ден и свято Светого Миколы месеца декабра шостого дня, а торгъ в кождый тыйден в неделю. Ко- торые ярмарки маютъ стояти будучи волными от всяких мытъ и податков наших через тыйденъ от за- чатя ярмаркового. На которые-то ярмарки до того местечка его Бышева волно будет всем подданным нашим князским, панским, духовным и всяким купцом с куплями и товары своими вшелякими ездит и торговат волно и безмытне от зачатя ярмаркового через тыйден. А он сам и потомкове его, яко с торговъ и ярмарковъ в том местечъку его Бышове уставленных и от нас наданых всякие пожитки и доходы на себе брати и тое ласки и данины нашое на тые ярмарки и торги вышей описанные за тым листомъ нашим вечне уживати // маютъ по тому, яко иные князеве панове, обыватели панствъ наших и земле Волынъское з местъ торговъ и ярмарковъ своихъ пожитковъ и доходов своихъ уживаютъ, не уближаючи тымъ ни в чомъ праву посполитому, также правамъ и волностям иныхъ местъ наших. И на то есмо дали урожоному Щасному Харлинскому, подкоморому, и его потомком тотъ нашъ лист, подписавши его рукою нашою. До которого на умоцнене тое речи и печатъ нашу коронную привесити росказали есмо. 1’2014Наталія Білоус К Р А Є З Н А В С Т В О 62 Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники 63 Данъ въ Варшаве на сойме валном коронъном дня третегонадцетъ, месеца февраля, року по На- роженю Сына Божого тисеча пятсот осмъдесят первого а кролеванъя нашого року пятого. В кото- рого-то привилею печат коронная и подпис руки его королевское милости тыми словы: Stephanus Rex. А подпис руки писарское: Joachim Wysocki. А так мы королъ прозбе преречонои, яко слушной ласкаве се прихиляючи листъ вышей помененый такъ яко се в собе маетъ ничого не уменьшаючы, ани уймуючы и овшем во всих его кондицияхъ, ар- тикулех, пунктах тымъ листомъ нашимъ потвержаемъ и умоцняем. А для лепшое твердости рукою нашею подписавши и печатъ коронную привести есмо казали. Писанъ у Варшаве на сойме валъномъ коронъномъ, лета Божого Нароженя тисеча шестсот шо- стогонадцат, месеца июня перъвого дня, а панованя королевствъ наших полского двадцатъ девятого а шведского двадцатъ третего року. Sigismundus Rex Florian Oleszko, secretarz i pisarz РДАДА, ф. 389, оп. 1, спр. 207, арк. 40-41. Джерела та література 1. Яковенко Н.М. Українська шляхта кінця ХІV – середини ХVІІ ст. (Волинь і Наддніпрянщина). – Вид. 2. – Київ, 2008. 2. Litwin Н. Napływ szlachty polskiej na Ukrainę 1569-1648. – Warszawa, 2000. 3. Litwin Н. Fakcje magnackie na Kijowszczyźnie 1569-1648 // Władza i prestiż. Magnateria Rzeczypos- politej w XVI-XVIII wieku. Red. J. Urwanowicz. – Bia- łystok, 2003. 4. Rulikowski E. Opis powiatu kijowskiego. – War- szawa-Kijów, 1913. 5. Litwin H. Równi do równych. Kijowska reprezen- tacja sejmowa 1569-1648. – Warszawa, 2009. 6. Центральний державний історичний архів Укра - їни у м. Київ (далі – ЦДІАУК), ф. 25, оп. 1, спр. 10. 7. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернад- ського. Інститут рукопису (далі – НБУВ ІР). Ф. 1, спр. 4104. 8. Urzędnicy województw kijowskiego i czernihow- skiego XV–XVIII wieku. Spisy. / Oprac. E. Janas i W. Kłaczewski. – Kórnik, 2002 9. Rulikowski E. Byszów // Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – Warszawa, 1880. – T. 1. 10. Mazur K. W stronę integracji z Koroną. Sejmiki Wołynia i Ukrainy w latach 1569-1648. – Warszawa, 2006. 11. Російський державний архів давніх актів у Москві (далі – РДАДА), ф. 389, оп. 1, спр. 196, арк. 59 зв. – 75 зв. 12. Volumina legum. Wyd. I. Ohryzko. – Petersburg, 1859. – T. 3. 13. РДАДА.,ф. 389, оп. 1, спр. 192. 14. РДАДА, ф. 389, оп. 1, спр. 207. 15. НБУВ ІР, ф. 1, спр. 4104, Powtórna kwerenda. Наталья Белоус Магдебургские привилеи Бышева и его владельцы В статье собраны данные о владельцах частного городка Киевского воеводства Бышева – шляхтичах Щасного, Юрия и Самуеля Харлинских; анализируются два королевских привилея на магдебургское право, предоставленных Бышеву в 1581 и 1616 гг. Тексты документов печатаются в конце статьи. Ключевые слова: Бышев, Киевское воеводство, магдебургское право, магдебургские привилеи. Natalia Bilous The Owners of Byshiv and Magdeburg Privileges This paper collects the data concerning the owners of a private town Byshiv situated in Kyivan Voievodship. The owners of this private town were noblemen Shchasnyi, Yurii and Samiylo Kharlynski. Two privileges of self-govern- ment Magdeburg Law bestowed on these towns in 1581 and 1616 are analyzed in the article. The texts of the privi- leges are published in the attachment. Key words: Byshiv, Kyivan Voievodship, Magdeburg Law, Magdeburg privileges.

Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники

Institution

Similar Items