"Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці)
На основі архівних документів і публікацій розглянуто життєвий і творчий шлях, архівну і краєзнавчу діяльність історика С. Ю. Пруниці. На основании архивных документов и публикаций рассмотрено жизненный и творческий путь, архивную и краеведческую деятельность историка С. Ю. Пруницы. The research de...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167083 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | "Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) / М. Делеган, В. Делеган // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 65-68. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167083 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Делеган, М. Делеган, В. 2020-03-15T17:34:57Z 2020-03-15T17:34:57Z 2014 "Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) / М. Делеган, В. Делеган // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 65-68. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167083 908 (477.87) (093.2) На основі архівних документів і публікацій розглянуто життєвий і творчий шлях, архівну і краєзнавчу діяльність історика С. Ю. Пруниці. На основании архивных документов и публикаций рассмотрено жизненный и творческий путь, архивную и краеведческую деятельность историка С. Ю. Пруницы. The research deals with the life, ethnographic, archive and creative activities of historian S. Prunyts’a studied on the basis of archive materials and publications. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Краєзнавство в особах "Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) «Крик древниих шедевров…» (к 90-летию со дня рождения Степана Юрьевича Пруницы) The Call of Ancient Masterpieces (dedicated to Stepan Prunyts’a 90th anniversary) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
"Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) |
| spellingShingle |
"Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) Делеган, М. Делеган, В. Краєзнавство в особах |
| title_short |
"Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) |
| title_full |
"Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) |
| title_fullStr |
"Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) |
| title_full_unstemmed |
"Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) |
| title_sort |
"волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження степана юрійовича пруниці) |
| author |
Делеган, М. Делеган, В. |
| author_facet |
Делеган, М. Делеган, В. |
| topic |
Краєзнавство в особах |
| topic_facet |
Краєзнавство в особах |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
«Крик древниих шедевров…» (к 90-летию со дня рождения Степана Юрьевича Пруницы) The Call of Ancient Masterpieces (dedicated to Stepan Prunyts’a 90th anniversary) |
| description |
На основі архівних документів і публікацій розглянуто життєвий і творчий шлях, архівну і краєзнавчу діяльність історика С. Ю. Пруниці.
На основании архивных документов и публикаций рассмотрено жизненный и творческий путь, архивную
и краеведческую деятельность историка С. Ю. Пруницы.
The research deals with the life, ethnographic, archive and creative activities of historian S. Prunyts’a studied
on the basis of archive materials and publications.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167083 |
| citation_txt |
"Волають шедеври сивої давнини…" (до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці) / М. Делеган, В. Делеган // Краєзнавство. — 2014. — № 1. — С. 65-68. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT deleganm volaûtʹšedevrisivoídavninido90ríččâzdnânarodžennâstepanaûríiovičaprunicí AT deleganv volaûtʹšedevrisivoídavninido90ríččâzdnânarodžennâstepanaûríiovičaprunicí AT deleganm krikdrevniihšedevrovk90letiûsodnâroždeniâstepanaûrʹevičaprunicy AT deleganv krikdrevniihšedevrovk90letiûsodnâroždeniâstepanaûrʹevičaprunicy AT deleganm thecallofancientmasterpiecesdedicatedtostepanprunytsa90thanniversary AT deleganv thecallofancientmasterpiecesdedicatedtostepanprunytsa90thanniversary |
| first_indexed |
2025-11-25T20:31:34Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:31:34Z |
| _version_ |
1850524414066556928 |
| fulltext |
Краєзнавство
в особах
УДК 908 (477.87) (093.2)
Михайло Делеган, Василь Делеган (м. Ужгород)
«Волають шедеври сивої давнини…»
(до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці)
На основі архівних документів і публікацій розглянуто життєвий і творчий шлях, архівну і крає-
знавчу діяльність історика С. Ю. Пруниці.
Ключові слова: С. Ю. Пруниця, архівістика, краєзнавство.
65
Пруниця Степан Юрійович залишився в нашій
незабутній пам’яті як скромна, працелюбна і ви-
сокоерудована особистість, добре знаний дослід-
ник-краєзнавець. Народився 7 січня 1924 року в
селі Велятино Хустського району Закарпатської
області, як писав він сам, «в бідняцькій багато-
дітній сім’ї селянській» [2, с. 39]. Його батько, го-
лова сім’ї, яка налічувала вісім осіб, працював на
лісорозробках та інших сезонних
роботах. З 1930 по 1933 роки в по-
шуках роботи їздив у Канаду,
звідки повернувся, не знайшовши
роботи: «Родители его, имея всего
менее одного гектара земли и
большую семью в количестве 8
человек, постоянно работали по
найму» [1, с. 7, 23].
Після завершення навчання у
сьомому класі народної школи у
Велятині Степан Пруниця був за-
рахований відразу в другий клас
Хустської гімназії, склавши у 1937
році екстерном іспити за перший.
Завершив навчання в гімназії у
червні 1944 року. [3, с. 157].
Після визволення Закарпаття на початку ли-
стопада 1944 року вступив добровольцем до
чехословацького армійського корпусу в складі
4-го Українського фронту [1, с. 4 зв.]. Тоді на
першому плані була спільна боротьба проти фа-
шизму. Однак пізніше, через десятиліття, деякі
недостатньо обізнані з реальними історичними
обставинами партбюрократи з підозрою питати-
муть, чого ж це він не вступив добровольцем у
ряди Червоної армії.
Юнак спочатку був направлений до Гумен-
ного (Словаччина), а згодом до населеного
пункту Стропков у діючу армію. Після визво-
лення м. Попрада Степана Пруницю рекоменду-
вали на навчання в школу молодших команди-
рів, по закінченню якої потрапив у мінометну
роту третьої чехословацької піхотної бригади.
У складі роти мінометників брав участь у боях
на території Чехословаччини – від Словаччини
до Моравії. Там він і зустрів переможне завер-
шення Другої світової війни. Орден Вітчизняної
війни II ступеня, яким був відзначений за муж-
ність у боях, знайшов колишнього старшого сер-
жанта лише в травні 1991 року [9, с. 1].
У серпні 1945 року у військо-
вому званні чотаря армії Чехо -
сло вацької республіки Степан
Юрійович Пруниця був демобілі-
зований і згідно заяви зарахова-
ний як людина із середньою
гімназійною освітою студентом
лі со інженерного факультету
Празь кого університету. Треба
згадати, що на цей час спеці-
альним декретом президента Че-
хословаччини Е. Бенеша закар-
патцям-воїнам чехословацького
армійського корпусу та їх сімʻям
була надана можливість знову
отримати громадянство Чехосло-
вацької республіки. Чимало стар-
ших товаришів С. Ю. Пруниці, які потрапили в
армійський корпус генерала Людвіга Свободи
після сталінсько-беріївських таборів ГУЛАГу,
не побажали повертатися в «радянський рай»,
реальності якого добре знали не по переказах.
Тим часом над Закарпаттям уже нависла загроза
«радянізації». Однак кожен, як відомо, воліє ро-
бити власні важливі кроки у житті… У коротких
спогадах С. Пруниця так згадував цей період
своєї біографії: «Пригадую, як на мене подіяла
звістка про те, що в Ужгороді відкривається уні-
верситет. Демобілізувавшись з Чехословацької
армії, після закінчення війни я поселився в м.
Прага. Користуючись пільгами, як учасник
війни, поступив у Празький університет, влаш-
тувався в гуртожитку і отримав стипендію. Та
звістка про відкриття університету у рідному
краї мене настільки зворушила, що я, не вагаю-
чись, покинув Прагу в надії, що мені поталанить
стати студентом у тодішньому щойно возз’єдна-
ному з Україною Закарпатті» [2, с. 38].
Так доля повернула С. Ю. Пруницю знову на
рідну землю. Надія збулася, і з 1946 по 1951
роки він успішно навчався на історичному фа-
культеті Ужгородського державного універси-
тету (перший випуск), попрацювавши перед
тим, з вересня 1945 по серпень 1946 року подат-
ковим інспектором Хустського окружного фі-
нансового відділу [1, с. 4, 6 зв.].
Під час навчання деякий час працював нау-
ковим співробітником Закарпатського обласного
державного архіву на півставки. Робота в архіві
посилила розуміння значимості першоджерел і
сформувала любов до вивчення історії рідного
краю. Після закінчення університету був направ-
лений на роботу в Закарпатський обласний дер-
жавний архів на посаду старшого наукового
співробітника. З березня 1952 року по лютий
1953 року очолював архівний відділ Закарпатсь-
кого обласного управління Міністерства внутрі-
шніх справ (м. Ужгород; О. Довганич помилково
вважає, що С. Ю. Пруниця працював у м. Бере-
гове). У відгуку члена КПРС Бойко, який скоро
замінить його на посаді начальника архівного
відділу, на комуніста т. Пруницю С. Ю., за-
значено: «В проведении любых мероприятий
инициативен. Однако не требовательный к сво -
ему аппарату и в особенности к аппарату облас -
ного госархива» (виділено нами – М.Д., В. Д.)
[1, с. 22].
Перед призначенням на посаду лектора Уж-
городського міськкому компартії України в лю-
тому 1953 року [1, с. 25], відповідно до встанов-
лених на той період партійними органами норм,
інструктором відділу партійних, профспілкових
і комсомольських органів обкому компартії
України якимось Дергальовим була підготов-
лена «Справка о тов. Прунице С. Ю». У довідці,
зокрема, її автор зазначав, що «…установлено,
что никто из его (Пруниці – М.Д., В.Д.) родствен-
ников ни к каким группировкам и течениям не
примыкали. Репрессиям со стороны органов со-
ветской власти не подвергались…
Увлекаясь производственной работой, недо-
статочно уделяет внимания расширению свое(го)
политического кругозора. Не приступил еще к
глубокому изучению материалов XIX съезда
КПСС и исторической работы товарища Ста-
лина «Экономические проблемы социализма в
СССР» [1, с. 23].
Згодом Пруниця знову обійняв посаду стар-
шого наукового співробітника обласного дер-
жавного архіву і наукового співробітника пар-
тійного архіву Закарпатського обкому компартії
України [1, с. 35]. Саме в середині 1950-х років
він ґрунтовно познайомився з документальним
джерельним багатством історичного минулого
рідного краю і проявив активність у краєзнавчих
дослідженнях.
Степан Пруниця став одним з перших на іс-
торичному факультеті Ужгородського держав-
ного університету аспірантом. Захоплено вивчав
історію Закарпаття міжвоєнного періоду, особ-
ливу увагу приділяючи соціально-економічним
і суспільно-політичним питанням, при цьому
широко і кваліфіковано залучаючи статистичні
дані. Своєрідним прикладом такого серйозного
підходу до досліджуваних проблем може слугу-
вати стаття «До питання про характер економіч-
ної політики буржуазної Чехословаччини на
Закарпатті» [5]. Зібрані і узагальнені ним мате-
ріали лягли в основу дисертації з історії робіт-
ничого руху на Закарпатті, яку захистив у 1971
році в Інституті історії Академії наук України і
здобув науковий ступінь кандидата історичних
наук.
Деякий час Пруниця працював пропаганди-
стом в апараті Закарпатського обкому компартії
України, а в 1967-1970 роках – на викладацькій
роботі в університеті. У характеристиці від 15
липня 1967 року, підготовленій у зв’язку з пере-
ходом на викладацьку роботу в Ужгородський
державний університет і підписаній секретарем
Закарпатського обкому компартії України В. Бє-
лоусовим, цілком об’єктивно охарактеризовано
здібності С. Ю. Пруниці: «Тов. Пруниця С. Ю.
має безперечні дані для наукової роботи: глибокі
знання, вміння працювати з літературою і пер-
шоджерелами, його наукові статті з історії робіт-
ничого руху на Закарпатті 20-30 років, що дру-
кувалися в обласних виданнях, наукових
записках Ужгородського державного універси-
тету, характерні глибоким проникненням в суть
проблеми, самостійністю думки, чітким аналі-
зом…» [1, с. 32].
З червня 1969 року по жовтень 1970 року за
рішенням директивних органів Пряниця був від-
ряджений до Чехословаччини, де працював
1’2014Михайло Делеган, Василь Делеган К Р А Є З Н А В С Т В О
66
«Волають шедеври сивої давнини…»
(до 90-річчя з дня народження Степана Юрійовича Пруниці)
67
оглядачем, а потім і керівником прес-групи при
Посольстві Радянського Союзу у Чехословаць-
кій республіці. В характеристиці на С. Ю. Пру-
ницю від 20 жовтня 1970 року за підписом
Посла СРСР у Чехословаччині, відомого дипло-
мата С. Червоненка, зазначено, що він володіє
добрими діловими здібностями, користується
авторитетом в прес-групі і серед дипломатичних
працівників [1, с. 36].
З листопада 1970 року по вересень 1978 року
Пруниця працював молодшим, а згодом стар-
шим науковим співробітником Ужгородського
академічного відділу історії країн Центральної і
Південно-Східної Європи. З вересня 1978 року
Пруниця перебував на посаді старшого науко-
вого співробітника Ужгородського відділення
Інституту соціальних і економічних проблем АН
УРСР. Тут значною мірою розкрилися його здіб-
ності як науковця-дослідника, краєзнавця.
Степан Юрійович – автор кількох монографій
з історії Закарпаття, багатьох наукових статей і
численних рецензій на історичні видання. Особ-
ливо багато сил і енергії він доклав до підготовки
двох випусків «Історії міст і сіл Української РСР.
Закарпатська область» (1969, 1982), будучи від-
повідальним секретарем обласної редколегії
цього видання. Член-кореспондент НАН України
І. М. Мельникова якось зауважила, що така бага-
тогранна та скрупульозна і самовіддана фахова
робота, безсумнівно, могла б заслуговувати на
докторську ступінь з історії. С. Ю. Пруниця не
тільки багаторазово зустрічався чи не з кожним
із авторів видання, але й сам був автором чи спі-
вавтором низки ґрунтовних нарисів. Так, у ви-
пуску 1982 року він співавтор нарису про Закар-
патську область, про село Береги Берегівського
району, селище міського типу Перечин, село Не-
вицьке Ужгородського району та селище місь-
кого типу Середнє Ужгородського району [8].
Краєзнавець, добре володіючи чеською мо -
вою, опублікував науково-популярну біогра-
фічну книгу «Червоний сенатор», в якій розпо-
відається про визначного діяча революційного
руху на Закарпатті у 20-30-ті роки XIX ст., депу-
тата парламенту Чехословацької республіки від
Підкарпатської Русі І. П. Локоту [6]. У доробку
С.Пруниці ґрунтовний нарис про легендарного
закарпатця, Героя двох народів Степана Вайду,
свого колишнього однокласника, котрий воював
у роки Другої світової війни у чехословацькому
корпусі генерала Людвіга Свободи [7].
С. Пруниця глибоко і конкретно вивчав і знав
свій край, його соціально-економічне стано-
вище, історію, культуру, традиції і звичаї. Значну
роботу здійснював по підготовці і виданню
різних збірників документів з історії краю в
якості упорядника і члена редакційних колегій.
В останні роки свого життя плідно працював
відповідальним секретарем редколегії по підго-
товці документального видання «Звід пам’яток
історії і культури Закарпаття». Одним із показо-
вих напрацювань у галузі памяткознавства стала
його стаття «Оригінальна пам’ятка архітектур-
ної творчості (Про Народну Раду в Ужгороді з
нагоди 60-річчя введення в дію)» [10].
У останній своїй статті під красномовною на-
звою «Волають шедеври сивої давнини: збере-
жіть нас для нащадків!», поданій до редакції га-
зети «Новини Закарпаття» за кілька днів до
смерті і опублікованій тільки майже через рік, у
жовтні 1998 року, Степан Юрійович, в нових
умовах, писав: «… на жаль, потрібно конста-
тувати, що ситуація, яка склалася щодо охо-
рони та збереження пам’ятникового багат-
ства, досягла, без перебільшення, критичної
межі... Неймовірно, але факт – радянські владні
структури не тільки не скористалися всім тим
позитивним, що було напрацьовано у справі вив-
чення, охорони та збереження памʻяток Закар-
паття за часів Австро-Угорщини і Чехословач-
чини, а й поставилися відверто вороже до цього
надбання, головним чином, з ідеологічних мірку-
вань» (виділено нами – М. Д., В. Д.) [11].
На підставі зробленого ним аналізу, Степан
Юрійович Пруниця гостро поставив завдання,
актуальність яких, невтрачена й нині: «Усім нам
належить зрозуміти нарешті, що далі миритися
з таким ставленням до збереження національних
скарбів духовності не можна, бо то є злочин, з
яким необхідно рішуче боротися, як це робиться
в цивілізованому світі. І приступати до конкрет-
ної роботи слід негайно. Треба не вишукувати
відмовки про існуючі нестатки і труднощі, а
братися відповідально за вимог однієї зі статей
Конституції України, яка гласить: «Держава
забезпечує збереження історичних пам’яток та
інших об’єктів, що становлять культурну цін-
ність» (Розділ I, стаття 54)» (виділено нами –
М. Д., В. Д) [11].
Він вважав, що «потрібно бити на сполох, за-
кликати широкі кола інтелігенції до активності,
апелювати до душі і серця громадян, аби всі ми
проявили усвідомлену причетність до охорони
успадкованого нами безцінного духовного
скарбу і зберегли його для прийдешніх поко-
лінь» [11].
Степана Юрійовича Пруницю знали як ква-
ліфікованого лектора, насамперед лектора-крає-
знавця, і як незмінного упродовж 15 років від-
повідального секретаря обласного відділення
Товариства дружби з народами Чехословаччини.
За активну громадську роботу в січні 1968 року
був відзначений Почесною грамотою Президії
Верховної Ради УРСР, а в 1970 році – ювілей-
ною медаллю «За доблесну працю». У березні
1982 року отримав Почесну відзнаку першого
ступеня Союзу чехословацько-радянської друж -
би «За визначну і заслужену працю».
В листопаді 1995 року, як ветерана архівної
справи, відповідального секретаря Зводу
пам’яток культури Закарпатської області та з на-
годи відзначення 50-річчя Державного архіву
області, С.Пруницю нагороджено Почесною
грамотою Закарпатської обласної ради.
Степан Юрійович Пруниця запам’ятається
закарпатцям як скромна, доброзичлива, порядна
і чесна людина. Його наукові дослідження і нині
залишаються актуальними та повчальними.
Помер краєзнавець 10 грудня 1997 року і похо-
ваний в Ужгороді.
1’2014Михайло Делеган, Василь Делеган К Р А Є З Н А В С Т В О
68
Джерела та література
1. Державний архів Закарпатської області (Закар-
патський обком КП України) ф. 1, оп. 2, спр. 148 –
с. 4, зв.
2. Делеган Василь. Спогади колишнього сту-
дента-історика першого випуску С. Ю. Пруниці про
своє навчання в Ужгородському університеті // Нау-
ковий вісник Ужгородського національного універ-
ситету. Серія: Історія. – Вип. 17. – Ужгород: Вид-во
УжНУ «Говерла», 2006. – С. 36-40.
3. Довганич О. Д. Пруниця Степан Юрійович //
Закарпатські добровольці. Нариси з історії та бойо-
вого шляху. – Ужгород: Госпрозрахунковий редак-
ційно-видавничий відділ комітету інформації, 1998.
– С.157-159.
4. Довганич Омелян. Степан Юрійович Пру-
ниця. Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2009
рік. Відп. за вип. Л. З. Григаш. – Ужгород: вид-во
В. Падяка, 2008. – С. 39-41.
5. Пруниця С. Ю. До питання про характер еко-
номічної політики буржуазної Чехославаччини на За-
карпатті // Великий Жовтень і розквіт возз’єднаного
Закарпаття / Ред. колегія: І. М. Гранчак, І. М. Мель-
никова, Ф. П. Шевченко та ін. – Ужгород: Вид-во
«Карпати», 1970. – С. 162-172.
6. Пруниця С. Ю. Червоний сенатор (І. Локота).
– Ужгород, 1984. – 160 с.
7. Нескорений герой. Вайда Степан Миколайо-
вич // Реабілітовані історією. Закарпатська область.
У двох книгах. – Книга друга. – Ужгород: ВАТ «Вид-
во «Закарпаття», 2004. – С. 355-360.
8. История городов и сел Украинской ССР. За-
карпатская область.- К.: Ин – т истории АН УССР.
Гл. ред. УСЭ, 1982. – С. 9-87, 134-143, 233-239, 355-
364, 495-502, 503-510.
9. Редакційне повідомлення. Ветерану вручена
нагорода // Закарпатська правда. – 1991. – 15 травня.
–№ 90. – С. 1.
10. Пруниця Степан. Оригінальна пам’ятка ар-
хітектурної творчості (Про Народну Раду в Ужгороді
з нагоди 60-річчя введення в дію) // Новини Закар-
паття. – 1996. – 11 липня. – № 100. – С. 2.
11. Пруниця Степан. Волають шедеври сивої
давнини: збережіть нас для нащадків // Новини За-
карпаття. – 1998. – 10 жовтня. – № 154-155. – С. 14.
Михаил Делеган, Василий Делеган
«Крик древниих шедевров…»
(к 90-летию со дня рождения Степана Юрьевича Пруницы)
На основании архивных документов и публикаций рассмотрено жизненный и творческий путь, архивную
и краеведческую деятельность историка С. Ю. Пруницы.
Ключевые слова: С. Ю. Пруница, архивистика, краеведение.
Mykhaylo Delegan, Vasyl Delegan
The Call of Ancient Masterpieces
(dedicated to Stepan Prunyts’a 90th anniversary)
The research deals with the life, ethnographic, archive and creative activities of historian S. Prunyts’a studied
on the basis of archive materials and publications.
Key words: S. Prunyts’a, archivist, historian, ethnographer.
|