Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій

У статті на базі раніше не використаних архівних та опублікованих джерел доповнюються біографії двох випускників Київської духовної академії, знаних подільських краєзнавців Миколи Яворовського та о. Павла Вікула. Акцент зроблено на їхньому навчанні, службовій діяльності та на доробку....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Яременко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Краєзнавство в особах
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167115
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій / М. Яременко // Краєзнавство. — 2014. — № 2. — С. 49-57. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167115
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1671152025-02-09T10:14:59Z Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій Подольские краеведы Николай Яворовский и о. Павел Викул: штрихи к биографиям To the Podolian Researchers Mykola Iavorovskie’s and f. Pavlo Vikul’s Biographies Яременко, М. Краєзнавство в особах У статті на базі раніше не використаних архівних та опублікованих джерел доповнюються біографії двох випускників Київської духовної академії, знаних подільських краєзнавців Миколи Яворовського та о. Павла Вікула. Акцент зроблено на їхньому навчанні, службовій діяльності та на доробку. В статье на основе раньше неиспользованных архивных и опубликованных источников дополняются биографии двух воспитанников Киевской духовной академии, известных подольских краеведов Николая Яворовского и о. Павла Викула. Акцент сделано на их обучении, служебной деятельности и на трудах. The biographies of Mykola Iavorovskyj and f. Pavlo Vikul are added in this article; the supplements are based on archives and published little known materials. The most attention pays to the training, making their official career and works. 2014 Article Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій / М. Яременко // Краєзнавство. — 2014. — № 2. — С. 49-57. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167115 908.477(092)»18/19» uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах
spellingShingle	Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах Яременко, М. Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій Краєзнавство
description	У статті на базі раніше не використаних архівних та опублікованих джерел доповнюються біографії двох випускників Київської духовної академії, знаних подільських краєзнавців Миколи Яворовського та о. Павла Вікула. Акцент зроблено на їхньому навчанні, службовій діяльності та на доробку.
format	Article
author	Яременко, М.
author_facet	Яременко, М.
author_sort	Яременко, М.
title	Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій
title_short	Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій
title_full	Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій
title_fullStr	Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій
title_full_unstemmed	Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій
title_sort	подільські краєзнавці микола яворовський та о. павло вікул: штрихи до біографій
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Краєзнавство в особах
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167115
citation_txt	Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій / М. Яременко // Краєзнавство. — 2014. — № 2. — С. 49-57. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT âremenkom podílʹsʹkíkraêznavcímikolaâvorovsʹkijtaopavlovíkulštrihidobíografíj AT âremenkom podolʹskiekraevedynikolajâvorovskijiopavelvikulštrihikbiografiâm AT âremenkom tothepodolianresearchersmykolaiavorovskiesandfpavlovikulsbiographies
first_indexed	2025-11-25T19:22:46Z
last_indexed	2025-11-25T19:22:46Z
_version_	1849791434307141632
fulltext	48 Краєзнавство в особах Постаті Павла Вікула, а особливо Миколи Яворовського не належать до забутих імен по- дільського краєзнавчого руху другої половини XIX – поч. XX ст. Зрештою, і саме достатньо плідне єпархіальне краєзнавство того часу ті- шиться увагою сучасних дослідників. Попри це, біографії безпосередніх учасників руху часто нагадують радше біограми, будовані на сучасних переказах інформації некрологів. Така ситуація достатньо прикра, адже і подо- ляни-краєзнавці заслужили на бодай детальні реконструкції біографічних даних, і джерел того часу – епохи послужних формулярних списків, клірових відомостей, атестатів, що- річних звітів, одним словом – добре розвину- тої бюрократизації – достатньо. Щоправда, шукати за ними доведеться в архівах, причому різних. З іншого боку, в пригоді стануть чіткі уявлення про контекст доби та стан його до- слідження (наприклад, вивчення освітніх за- кладів, у яких навчалися герої тих чи тих на- рисів). Показати можливості для деталізації чи доповнення біографічних даних на прикладі Яворовського та Вікула спробуємо у цій роз- відці. Про Миколу Яворовського писали ще за життя – у присвячених 25-літнім та 35-літнім ювілеям його служби невеличких публікаціях у «Подольских епархиальных ведомостях» (далі – ПЕВ; ці статті добре відомі теперішнім історикам). У наш час одним із перших інфор- маторів про краєзнавця став довідник Лева Ба- женова. Його друге повніше видання, на від- міну від першого, не сумнівається у році народження Миколи Івановича (1842 р.), за- значає про закінчення ним Київської духовної академії (далі – КДА) у 1866 р. та резонно за- уважує, що значний доробок Яворовського «потребує вивчення і узагальнення» [1]. Згаданий довідник, що з’явився на початку незалежності України, актуалізував тему по- дільського краєзнавства і окреслив перспек- тиви для заповнення пробілів у його історії. Разом із тим, узагальнюючий характер та по- треба згадати чимало імен зумовила його ла- конічність. Відтак, автор згодом знову звер- нувся до особи Миколи Івановича в окремій публікації. У спеціальній статті Л.Баженов вже чітко вказав дату (10 січня 1843 р.) та місце (с. Го- лубече Ольгопільського повіту на Вінниччині) народження Яворовського, вірно виправив дату завершення студій у КДА (1867 р.), ко- ротко згадав про викладацьку працю (поміч- ник інспектора Подільської духовної семінарії до 1868 р. та її викладач до 1886 р., директор із 1886 р. та смотритель із 1890-х рр. Кам’я - нець-Подільського духовного училища), окре- слив участь у науковому та публічному житті, а також оцінив доробок краєзнавця – понад 120 публікацій різного калібру: книг, статей, есе, рецензій [2]. До постаті Яворовського звертався також Віктор Прокопчук – досліджуючи ширші теми, і в окремій детальній статті. Остання, до речі, слугує добрим прикладом того, як можна шукати біографічні дані про осіб, що перебу- вали на духовно-училищній службі, не залу- чаючи архівних відомостей. Кожен дослідник єпархіального життя другої половини XIX – 49 УДК 908.477(092)»18/19» Максим Яременко (м. Київ) Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій У статті на базі раніше не використаних архівних та опублікованих джерел доповнюються біографії двох випускників Київської духовної академії, знаних подільських краєзнавців Миколи Яворовського та о. Павла Вікула. Акцент зроблено на їхньому навчанні, службовій діяльності та на доробку. Ключові слова: Микола Яворовський, о. Павло Вікул, Київська духовна академія, Подільська єпархія та губернія, краєзнавство. початку XX ст. знає, що у місцевих церковних журналах – єпархіальних відомостях, «ізвє- стіях» чи їх продовжувачах – не лише вміща- лися некрологи та ювілейні статті в неофіцій- ній частині, а й у офіційній публікувалися розпорядження, постанови, укази, за якими можна простежити призначення, перемі- щення, нагородження тощо тих чи тих діячів. Зокрема, саме такого типу інформацію про- аналізував автор статті, доповнивши біогра- фію Миколи Івановича. Аналізуючи дати народження Яворовсь- кого, В.Прокопчук відкидає 10 січня 1843 р. та пропонує інший день – 24 листопада 1842 р. Щоправда, логіка його висновку дещо дивна: дослідник виводить дату народження із дня святкування 25-ліття та 35-річчя службової діяльності краєзнавця, що припадали саме на 24 листопада і мали б указувати на початок кар’єри, а не появу на світ. Автор також звер- тає увагу на старанне навчання Яворовського у КДА та здобуття ступеня «кандидата бого- словських наук» по завершенні закладу у 1867 р. Віктор Прокопчук деталізує дані про викладання відомого подолянина у духовній семінарії: після посади помічника інспектора він викладав із 1868 р. гомілетику та літургіку, а ще «досконало володів кількома мовами». У із 1870 р. навчав грецької, а з 1885-го – сло- весності та історії російської літератури, па- ралельно завідуючи 15 років семінарською бібліотекою. Далі дослідник детально інфор- мує про службу Яворовського у «одному з провідних духовних навчальних закладів По- ділля» – кам’янецькому духовному училищі – до виходу у відставку після 35 років служби в 1902 р., діяльність на науковій, науково- організаційній (зокрема, не опускає факту ре- дагування у 1883-1892 р. журналу «ПЕВ») та публічній нивах, благодійництво, три «ви- сокі від знаки» (ордени Св. Станіслава 2-го, Св. Анни 2-го та Св. Володимира 4-го ступе- нів). Детально В. Прокопчук описав участь Яворовського у діяльності Подільського єпар- хіального історико-статистичного комітету (перетворений у 1903 р. на Подільське цер- ковне історико-археологічне товариство). По- внотою відзначається також жанрова характе- ристика його творів, серед яких згадано і вірші. Разом з тим, написавши детальну стат - тю, автор завершує її закликом до подальшого вивчення особи краєзнавця, зокрема – на базі джерел із російських архівів [3]. Зрештою, постать Яворовського привер- нула увагу Костянтина Завальнюка та Тетяни Стецюк. Окрім відомої інформації про достой- ника, вони додали нові штрихи, а також допус- тилися кількох фактичних помилок, яких можна було б уникнути після знайомства зі згаданою вище статтею. Серед останніх – «за- давнення» часу служби у духовному училищі до 1917 р. та іменування Миколи Івановича його «наглядачем» (ті, хто вважає за доцільне перекладати відсутні на сьогодні терміни, що позначали реалії Російської імперії, вживають доречніший переклад «смотрителя» – «догля- дач»). До нової інформації, наведеної Заваль- нюком та Стецюк, слід віднести вказівку на ду- ховний сан Яворовського («священик») і навіть винесення у заголовок публікації вказівки на його «протоєрейство», щоправда – без вказівки на джерело такої інформації. Не вдаючись у деталізацію дня народження краєзнавця (зазна- чено лише рік – 1842), автори дещо інакше подають час редагування ним «ПЕВ» – 1883- 1891 рр. (аби переконатися у слушності їх- нього датування верхньої межі, достатньо за- глянути у сам журнал: у першому номері його офіційної та неофіційної частин за 1892 р. вже значиться ім’я іншого редактора – священика Юхима Сіцінського [4]). Цікаво, що у цій статті було також використано некролог Ми- коли Івановича, вміщений у газеті «Наш шлях» [5]. Таким чином Завальнюк і Стецюк спростували твердження професора Баженова про відсутність у часописах Кам’янця некро- лога краєзнавця [6]. Звісно, ім’я Яворовського принагідно зга- дується і в інших розвідках, проте там його персона не є головним об’єктом дослідження, а фігурує головно при описі інституцій, до ро- боти яких долучався краєзнавець. Натомість згадані вище статті належать до першоважли- вих і спеціальних розвідок про достойника. У них доволі повно подано біографічні дані про життя Миколи Івановича та достатньо охарак- теризовано доробок. Далі скористаюся закли- ками їхніх авторів до подальшого дослідження 2’2014Максим Яременко К Р А Є З Н А В С Т В О 50 Яворовського і спробую додати кілька штри- хів до його портрета. Для початку наголошу, що за новими фак- тами не варто поспішати до архівів Російської Федерації. Навіть якщо ретельно опрацювати фонди локальних обласних архівосховищ, до- статньо пригадати особливості документообігу XIX – початку XX ст. у сфері духовної освіти, аби зрозуміти, що зайве ігнорувати фонд КДА. Річ у тім, що згаданий вищий навчальний за- клад стояв на чолі одного із чотирьох у Росій- ській імперії великого духовно-навчального ок- ругу і наглядав за семінаріями, що входили до нього (за винятком півтора десятиліття напри- кінці 1860-х – першої половини 1880-х рр., коли було скасовано владу вищих духовних на- вчальних закладів над нижчими). Відтак, через відповідні органи КДА проходила документація про функціонування та викладачів семінарій. Згадана документальна пожива зосереджена нині у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві, а частково – в Інсти- туті Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Не слід також ігнорувати особові фонди професорів на- вчального закладу. Тут доречно згадати колек- цію протоієрея Федора Титова, який збирав анкети до словника вихованців КДА, що пла- нували видати до 300-ліття ювілею Академії у 1915 р. На початку XX ст. у стінах навчального закладу із подачі ректора єпископа Димитрія (Ковальницького) спланували масштабний про- ект, приурочений до ювілею, зокрема публіка- цію великого біографічного словника діячів Академії. Його укладанням займався Титов, який зібрав сотні біографій. Для комплектації словника розсилалися спеціальні анкети ви- пускникам КДА, в яких належало вказати біо- графічні дані, твори (якщо такі були) і можна було долучити послужний список. Цей проект реалізувати не вдалося, однак в особовому фонді професора збереглися зібрані матеріали [7], серед них – власноруч заповнені анкети Яворовського і Вікула. Зрештою, іноді важливим джерелом є опуб- ліковані документи, що походили зі стін Ака- демії. Далі спробую доповнити та пояснити окремі аспекти біографії Яворовського, скори- ставшись зазначеними матеріалами. Насамперед слід прояснити дату його на- родження. Її вказав сам Микола Іванович в ан- кеті, надісланій до Києва у лютому 1912 р. (себто вже на схилі віку) разом із власним фото. Він народився 2 грудня 1842 року. Яво- ровський також деталізував ступені свого на- вчання. Як зазначалося, про факт його семі- нарських та академічних студій добре відомо. З огляду на походження майбутнього крає- знавця із сім’ї священика та завершення серед- нього і вищого рівнів духовної освіти, не важко здогадатися, що свої «університети» він звично розпочав із духовного училища. І справді, Яворовський навчався у Крутінсь- кому училищі Балтського повіту (нині Круті – село Кодимського району Одеської області). Після закінчення КДА та обіймання посади помічника інспектора у рідній семінарії із 24 листопада 1867 р., Яворовський викладав не тільки гомілетику та літургіку із 16 жовтня 1868 р., а одночасно також моральне богос- лов’я. Цю інформацію, до речі, можна також почерпнути із журналу засідань Конференції КДА [8]. Яворовський також інакше датує за- вершення духовно-училищної служби: він вийшов у відставку із посади смотрителя Кам’янецького духовного училища 16 сер- пням 1904 р. Цю інформацію підтверджує й некролог дослідника, написаний, вочевидь, його учнем Юхимом Сіцінським, у якому йдеться про 37 (а не 35) років педагогічної праці [9] (чомусь на цю інформацію не звер- нули увагу Костянтин Завальнюк та Тетяна Стецюк, які, маючи під рукою згадане дже- рело, зазначили завершення смотрительства аж 1917 р.). Зрештою, власноручна анкета подолянина дає змогу оцінити його доробок та в перспек- тиві, після відповідних пошуків, укласти біб- ліографічний покажчик. Лише за 1867- 1910 рр. Яворовський опублікував понад 200 заміток, статей, книг, джерел, однак чорнило на його пері не висихало й у наступні роки. Він друкувався переважно у журналах «ПЕВ» (лише тут вмістив понад 100 публікацій), «Православная Подолия» (більше 10 статей), газеті «Подолия» (понад 80 дописів), «Трудах Комитета для историко-статистического опи- сания Подольской епархии» (згодом видання Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій 51 мало назви «Труды Подольского епархиаль- ного историко-статистического комитета» та «Труды Подольского церковного историко-ар- хеологического общества»). Важливо пам’я - тати, що не всі матеріали Яворовський підпи- сував своїм прізвищем, вказуючи натомість криптоніми та псевдоніми: «Н.», «Я.», «Н. Я.», «Н. Я-аго», «Подолянин», «Каменчанин», «Проезжий» (два останні вживав у «Подо- лии»). Перу дослідника належить не лише добре відомі історично-статистичні описи на- селених пунктів Поділля, розвідки з церковної історії краю, релігійних звичаїв населення, біографічні нариси про місцевих достойників, зокрема колег-краєзнавців, узагальнюючі праці з історії Поділля, спогади, бібліогра- фічні огляди. Він також звертався до сучасної проблематики (переважно у газеті «Подо- лия»): пастирства, релігійно-морального вихо- вання народу, освіти (зокрема, жіночої), поши- рення соціалізму та його шкоди, відношення духовенства до діяльності політичних партій і земств, виборів до Держдуми, заснування церковно-парафіяльних та окружних (благо- чинницьких) бібліотек, стосунків з іншими конфесіями, податків, аграрного питання, створення лікарень тощо і, як вже зазначалося, писав вірші, переважно приурочені відомим постатям чи датам, а також повчання та бесіди [10]. Яворовський друкувався українською мовою у додатку до журналу «Православная Подолия» «Беседы пастыря с народом (на местном языке)» [11]. В анкеті Миколи Івановича згадано також про здобуття ним ступеня кандидата богос- лов’я та підсумкову письмову працю, що так і не була надрукована – «Влияние старой Киев- ской Академии на ход образования в северной России». Ця достатньо об’ємна у порівнянні з іншими подібними робота зберігається в ар- хівному фонді студентських дисертацій КДА із помітками рецензентів. Один із них, екстра- ординарний професор російської «граждан- ської» історії Пилип Терновський, який дав загальну оцінку твору, як «очень удовлетвори- тельного», разом з тим вказав на технічну недопрацьованість тексту. Інший рецензент, професор церковної словесності, Василь Пев- ницький відзначив начитаність та великий зібраний для роботи матеріал, проте саму працю за рівнем його технічного опрацювання та виконання назвав чорновим варіантом, у якому не зовсім ясно простежується думка ав- тора. З висновками обох викладачів погодився ректор архимандрит Філарет (Філаретов) [12]. Як бачимо, вже в КДА Микола Іванович обрав історичну тематику, хоча тоді не найкраще дав раду із проблемою, про яку писав. Студентська випускна письмова робота була одним із чинників, який визначав, із яким ступенем вихованець завершував студії. Зда- ється, коли сучасні автори зазначають, що Яворовський у КДА здобув «ступінь канди- дата богословських наук», вони не зовсім чітко розуміють, про що йдеться. У невтаєм- ниченого читача таке окреслення викличе асо- ціації із нинішніми українськими науковими ступенями і надасть майбутньому краєзнавцю ореолу солідного вченого від студентської лави. Насправді, у той час найкращі студенти здобували ступінь магістра богослов’я. Він давав право на певні зовнішні відзнаки, як-от спеціальний магістерський хрест для тих, хто прийняв ієрейські свячення, а також помітну прибавку до майбутнього жалування. Нижче за магістрів в ієрархії студентів-випускників розташовувалися кандидати богослов’я (не «богословських наук»), а вже задніх пасли ті, хто не показали достатніх успіхів – вони на- зивалися «студентами» (звання «студента» на- давалося, між іншим, кращим випускникам семінарій – середніх духовних навчальних за- кладів). Якщо бути некоректним і проводити паралелі із сучасними реаліями вищої освіти, то, вочевидь, ступінь «кандидата богослов’я» можна було б порівняти із вітчизняним «бака- лавром» чи «спеціалістом». У внутрішній ака- демічній документації XIX ст. студентів, які завершили навчання, ще ділили за рейтингом успішності на старших та молодших кандида- тів (частина з них з часом могли претендувати на ступінь магістра). Яворовський завершив КДА одним із гірших вихованців – у числі мо- лодших кандидатів, причому другим від кінця у згаданій групі із 22 осіб. Загалом же він був лише 41-м із 53-х вихованців XXIII-го акаде- мічного курсу [13]. Тим не менше, ступінь кандидата богослов’я (присвоєний 6 серпня 2’2014Максим Яременко К Р А Є З Н А В С Т В О 52 1867 р., а затверджений Св. Синодом вже на- ступного року), як бачимо на прикладі Явор- ського, хоч і не свідчив про найкраще на- вчання, проте не завадив у майбутньому зробити вагомий внесок у вивчення Поділля. Слід зауважити, що разом із Миколою Івано- вичем навчалися й інші однокашники, що втрапили до групи молодших кандидатів і не досягли магістерського ступеня, проте згодом своєю працею добилися доброї пам’яті нащад- ків. Один із таких однокашників – Іван Дуба- сов родом із Тамбовської губернії. Як і Яво- ровський, він служив на педагогічній ниві та став одним із найвідоміших істориків-краєз- навців Тамбовського краю, чиї розвідки акту- альні донині [14]. На мою думку, ретельне дослідження біо- графій таких достойників, як Микола Івано- вич, має відійти від зайвих перебільшень та за- милувань, які тільки заважають гідно представити їх життя і доробок. Для такої пре- зентації варто добре знати час і реалії, у яких жив та творив краєзнавець. Наголоси на ста- ранному навчанні у КДА та ступені «канди- дата богословських наук», відтак, потребували уточнень. Так само належало б пояснити, як сталося так, що нижча ланка духовної освіти – Кам’янецьке духовне училище – стала, на думку професора Прокопчука, одним із про- відних духовних навчальних закладів цілого Поділля. Чи не криється за таким тверджен- ням намагання не так розібратися у системі духовної освіти на Поділлі, як наголосити на значимості Яворовського? Те саме питання ви- никає до фрази про «три високі відзнаки» Ми- коли Івановича – ордени Св. Станіслава 2-го, Св. Анни 2-го та Св. Володимира 4-го ступе- нів. Насправді ці абсолютно типові нагороди свідчать про інше. Для прикладу, останній от- риманий Яворовським орден вказує на три- валу службу, до якої у керівництва не було пре- тензій. Саме після 35-літньої службової діяльності його вручали «безпорочним» до- стойникам, які мали відповідний цивільний чин. Достатньо переглянути послужні списки довголітніх чиновників, духовенства абощо, аби зрозуміти, що тогочасні нагороди – це не так відзнака за особливі досягнення чи дослід- ницьку працю, як типова нагорода, до якої приводить сам по собі термін служби та харак- теристика на ній. Насамкінець слід прокоментувати «протоє- рейство» Яворовського. Вочевидь, тут явне непорозуміння. Точно відомо, що на 1912 р. Микола Іванович залишався мирянином (у згаданій анкеті відсутні будь-які вказівки на ієрейські свячення, які належало обов’язково подати), а раніше службу залишив із цивіль- ним чином. Можна припустити, що вже на схилку життя відомий подолянин став свяще- ником, приміром, під час революційних подій, коли служба на парафії дозволила б вижити у скрутних обставинах. Проте у некролозі немає жодної обмовки про духовний статус покій- ного та й гадка про хіротонію у віці за 70 років (себто після 1912 р.) видається дуже малоймо- вірною. На противагу Яворовському, о. Петру Фе- доровичу Вікулу пощастило менше на окремі дослідження. Його ім’я так само добре відоме, проте біографічні дані вміщено у загальних довідниках. Лев Баженов навів приблизні роки його життя («186?-1920?»), згадав про свяще- ницьку службу у м. Чернівцях у теперішній Вінницькій області (до 1892 р.), протоієрейство у Кам’янець-Подільському катедральному со- борі у 1892-1913 рр., учителювання у міському єпархіальному жіночому училищі із 1914 р., членство у Подільському історично-археологіч- ному товаристві із 1892 р., завідування єпархі- альною бібліотекою у 1893-1903 рр., зацікав- лення історією Церкви, публікацію переважно у «ПЕВ» та поповнення колекції Кам’янець- Подільського Давньосховища книгами, рукопи- сами і пам’ятками старовини. Дослідник також згадав 5 розвідок Вікула [15]. Згадану інформацію доповнили Володимир Кривошея та Тетяна Кривошея. Зокрема, вони вказали місце (с. Собові Рахни на Гайсинщині у родині священика) і рік (1857) народження майбутнього краєзнавця, навчання у Приво- ротському духовному училищі, Подільській семінарії та КДА, учителювання в Шаргород- ському, Мінґрельському та Тифліському ду- ховних училищах, повернення 1889 р. на Поділля та священицтво у церкві Чернівців, а згодом – у Кам’янць-Подільському катед- ральному соборі, отримання ступеня канди- Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій 53 дата богослов’я та сану протоієрея, настоя- тельство на 1917 р. у кам’янецькій Миколаїв- ській церкві. Автори розвідки відзначають ці- каву деталь – участь, як вони вважають, сина о. Павла Вікула – Сергія Павловича Вікула (який народився близько 1890 р.) – у револю- ційних подіях в Україні, причому не на остан- ніх ролях [16]. Для відтворення детальної біограми Вікула можна було б спробувати знайти інформацію про нього у формулярних відомостях свяще- ника, які, якщо збереглися, входять до складу фонду Подільської духовної консисторії – цю роботу залюбки можуть виконати сучасні по- дільські краєзнавці. Далі, реконструюючи життєвий шлях о. Павла, автор знову звер- нувся до фонду Титова та анкети протоієрея, надісланої до КДА 1910 р. Вона не лише міс- тить власноруч вказані біографічні дані, а й копію формулярного списку за 1904 р. та детально заповнену графу про літературний доробок [17]. У допомозі також стануть опуб- ліковані протоколи Ради КДА [18]. Павло Федорович Вікул народився у с. Со- бові Рахни Гайсинського повіту Подільської губернії (нині – с. Рахни Гайсинського району Вінницької області) у сім’ї місцевого парафі- яльного священика 1857 р.: 25 червня (за да- ними власноруч заповненої анкети 1910 р.) чи 25 липня (за інформацією копії формулярного списку 1904 р.; вірогідно, тут мала місце описка – звичне явище у тогочасних актових документах, які сучасне джерелознавство трак - тує, як найдостовірніші). Він пройшов усі рівні духовної освіти у Приворотському училищі, Подільській семінарії (до 1881 р.) та на цер- ковно-історичному відділенні КДА (1881- 1885). В останній здобув ступінь кандидата бо- гослов’я (постанова Ради КДА від 19.06.1885). Випусковий твір Павло написав на тему «Киевские митрополиты, как благотворители и покровители Киево-Богоявленского братства и его школы» (від Йова (Борецького) до Філо- фея (Успенського)). Цей текст не був надруко- ваним, хоча про митрополитів Йова (Борець- кого) та Петра (Могилу) згодом з’явилися окремі нариси [19]. Після студій Вікула, згідно з рішенням Ради КДА від 3.07.1885, затвердженим указом Св. Синоду від 18.09.1885, призначено вчите- лем географії та арифметики у Мінґрельське духовне училище, а затим переміщено викла- дачем «гражданської» історії у Тифліську ду- ховну семінарію (наказ обер-прокурора Св. Синоду від 9.01.1887). Паралельно він також навчав арифметики у Тифліському єпар- хіальному жіночому училищі (29.11.1887- 22.07.1889), обіймав посади члена Гурійсько- Мінґрельської єпархіальної училищної ради (30.10.1886–9.01.1887), члена розпорядчого зібрання правління (27.11.1887-22.07.1889), бібліотекаря (9.01.1887-1.10.1888) та члена комісії з упорядкування фундаментальної та учнівської бібліотеки (1887) Тифліської семі- нарії. За власним проханням Вікула перевели у рідну Подільську єпархію та призначили на священицьке місце до Свято-Успенської цер- кви м. Чернівці Ямпільського повіту (нині – смт, райцентр Вінницької області) (14.05.1889), а невдовзі рукопоклали ієреєм (22.07.1889). Проте діяльність Павла Федоровича не обме- жувалася лише пастирством. У різний час він виконував низку інших педагогічних та адмі- ністративних обов’язків: голови Ямпільського повітового відділення Подільської єпархіаль- ної училищної ради (23.06.1889-30.06.1892), завідувача і законовчителя чернівецької Олек- сандрівської школи (23.06.1889-30.06.1892), катихизатора у 1-му окрузі Ямпільського повіту, «увещателя» у випадках конверсії православних в іновір’я (1890–1892), цензора проповідей ду- ховенства по Ямпільському та Ольгопіль- ському повітах (25.11.1891-30.06.1892), депу- тата та діловода єпархіального з’їзду (1892). Наступний етап діяльності Вікула пов’яза- ний із Кам’янцем-Подільським, куди його 30.06.1892 р. переміщено священиком катед- рального Казанської Ікони Божої Матері собору (із 11.05.1903 р. служив у сані протоієрея). На новому місці о. Павло так само активно долу- чився до єпархіального життя. Він брав участь у засіданнях (від 24.09.1892), а невдовзі став понадштатним членом Подільської духовної консисторії (1.10.1892-26.08.1896), обіймав по- сади: смотрителя церковно-парафіяльних шкіл Кам’янецького (із 23.09.1896) та Проскурів- ського (21.08.1896-7.02.1898) повітів; канди- 2’2014Максим Яременко К Р А Є З Н А В С Т В О 54 дата на голову (1892-1898), постійного реві- зора (травень, 1893-1896) і голови управління Подільського єпархіального свічкового заводу та каси взаємодопомоги духовенства (від 7.02.1898); члена (23.09.1892-26.08.1896), ревізора Вінницького, Брацлавського і Гайсин- ського відділень (1892), голови Кам’янецького повітового відділення (20.12.1893-23.09.1896), в. о. голови (18.08.1902-22.08.1903), голови (указ Св. Синода від 22.08.1903 за № 7599; звільнений 11.10.1906) та почесного члена (із 31.10.1906) Подільської єпархіальної училищ- ної ради; члена єпархіальних місіонерського (із 1892, імовірно до 1906; в.о. голови у квітні- червні 1904), будівельного (1899-4.05.1901) та проповідницького (1902; вірогідно до 1905) комітетів; завідувача єпархіальної бібліотеки (26.10.1893-28.10.1903); ревізора благочинниць- ких округів Проскурівського повіту (1898); за- коновчителя Кам’янець-Подільського 5-го мі- ського приходського училища (із 30.10.1906). Також Вікул був членом комісії зі створення церковно-парафіяльних бібліотек (грудень, 1894 – 23.09.1896); а з 1893 р. – Подільського єпархіального історично-статистичного комі- тету, а також завідувача єпархіальною бібліо- текою при ньому; членом Олександро-Не- вського попечительства та його розпорядчого комітету (21.08.1896-14.03.1898), попечитель- ства про народну тверезість (14.02.1897- 1.01.1900, значився, як «член соревнователя»). На єпархіальній службі священик багато зу- силь доклав до розвитку шкільництва та каси взаємодопомоги. 1894 р. єпархіальна учи- лищна рада делегувала Вікула на Перший цер- ковно-училищний з’їзд у Київ, де він виступив 15 липня із рефератом «Об обязаностях заве- дывающего школой законоучителя по отноше- нию к школе и учителю», а 1896 р. – на Все- російську Нижньогородську виставку із церковно-шкільних справ. У 1903 р. о. Павло за дорученням єпархіального з’їзду відряд- жався у Санкт-Петербург для затвердження статуту каси взаємодопомоги і успішно спра- вився із завданням. Відомо, що він був наго- родженим орденом Св. Анни 3-го ступ. (11.05.1908). На жаль, укладення анкети припало, як за- значалося, на 1910 р., тож подальші життєві дороги Вікула ще належить з’ясувати. Зреш- тою, дещо про його кар’єру відомо зі згаданих вище праць дослідників. Попри активну участь у єпархіальних та шкільних справах, священик чимало часу при- святив науково-літературній праці. Ще студен- том він почав друкуватися, оприлюднивши дві статті. Доробок Вікула налічує понад 150 по- зицій різного жанру (як можна судити із анкет- них даних станом на 1910 р.): від праць, що виникли внаслідок службової діяльності (на- приклад, «Православный Катихизис в поуче- ниях сельскаго пастыря» 1890 р. з’явився під час служби катихизатором), повчань, нотаток на тему сучасного єпархіального життя (хро- ніка, освіта, обов’язки та побут священиків, продаж свічок, важливість каси взаємодопо- моги тощо) до історико-краєзнавчих статей. Особливо багато дописів побачили світ у 1896–1900 рр., причому через зовнішні сти- мули. Тоді, за словами о. Павла, подільський єпископ Іриней (Орда) «и руководил, и поощ- рял, и нередко темы внушал и даже требовал от академистов служения нуждам Церкви главным образом пером» [20]. Разом з тим, кавказький період життя не був плідним. За словами Вікула, він майже не займався літера- турною працею, за винятком «письменных трудов» із доповнення підручників «граждан- ської» та місцевої історії на вимогу керівниц- тва. У час парафіяльного настоятельства між 1889 та 1892 рр. о. Павло нічого не опубліку- вав, адже весь час забирало виконання інших обов’язків. Навіть укладений тоді «Православ- ный Катихизис...» вийшов друком пізніше. Вікул широко практикував одночасне дуб- лювання своїх текстів у кількох періодичних виданнях та окремими брошурами. Окрім «ПЕВ», він дописував до журналів «Стран- ник», «Пастырский Собеседник», «Православ- ная Подолия», «Трудов Подольского епархи- ального историко-статистического комитета», газети «Подолия» та ін. Не всі вміщені ним тексти супроводжує прізвище автора – інколи Вікул підписувався як «В.», «П. В.», «П. В-л», «П.Ф.В-л.», «Свящ. П. В.», «Свящ. П. В-л.», «Подольский Старожил», «Православный Рев- нитель» або друкувався без указівки авто- рства. Частину історико-краєзнавчих розвідок Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій 55 1. Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Право- бережної України XIX – на початку XX ст.: Станов- лення. Історіографія. Біобібліографія. – Хмельниць- кий, 1995. – С. 247. 2. Баженов Л. Подвижник на тлі історії Поділля Микола Яворовський // Kamieniec Podolski. Studia z dziejów miasta i regionu / Pod red. F. Kiryka. – Kraków, 2000. – T. I. – S. 279-281. 3. Прокопчук В.С. Фундатор Подільського краєз- навства // Наукові праці Кам’янець-Подільського на- ціонального університету ім. І. Огієнка. – 2009. – Т. 19: Історичні науки. На пошану академіка В. А. Смолія. – С. 399-415. 4. ПЕВ. – 1892. – № 1. – Ч. оффиц. – С. 20; ч. не- оффиц. – С. 28. 5. Завальнюк К. В., Стецюк Т. В. Краєзнавець з Голубечого протоєрей М. І. Яворовський (1842-1919) // Краєзнавство: історичний досвід та перспективи розвитку. Матеріали 2-ї Міжнар. науково-практ. кон- ференції 13–15 жовтня 2010 р. – Вінниця, 2011. – С. 82-84. 6. Баженов Л. Подвижник на тлі історії Поділля Микола Яворовський. – S. 279. 7. Див. детальніше: Ульяновский В. Возжигая ис- торический светильник Академии // Титов Ф., прот. Императорская Киевская духовная академия в ее трехвековой жизни и деятельности (1615-1915 гг.). Историческая записка / Предисл., прим. и прил, иллюстрирование В. Ульяновский. – Киев:Гопак, 2003. – Изд. второе. – С. XIII-XXI. 8. ІР НБУВ, ф. 175, спр. 59/17, арк.1347. 9. М. І. Яворовський (Некрольог) // Наш шлях. – 1919. – № 22 (19 грудня). – С. 4. 10. Всі дані з анкети взято з: ІР НБУВ, ф. 175, спр. 2323, арк. 1-13 зв. священик писав під ювілейні дати і за дору- ченням єпархіального з’їзду (як-от нарис «Столетие учреждения православной епар- хии в Подолии. (1795-1895)», що окрім жур- нальних варіантів побачив світ окремою 48- сторінковою брошурою у Вільні в 1895 р.). Чимало праць мають виразне антиунійне та антипольське спрямування, деякі цікаві не науковими даними, а ідеологічною загостре- ністю, в інших він виступає піонером дослід- ження церковної історії Поділля. Вікул ви- вчав (почасти використовуючи архів духовної консисторії та неопубліковані матеріали) минуле та сучасне єпархії, її кордони, поділ, ієрархів, місцеві церковні святині та народні релігійні звичаї; робив, за власними словами, історично-статистичний опис частини Ушиць - кого повіту. Насамкінець слід зупинитися детальніше на родині краєзнавця. Разом із дружиною Су- саною Федорівною (народилася 1867 р.; віро- гідно родом із Кам’янця-Подільського, адже саме тут, у передмісті Підзамче, їй належала 1/3 десятини «усадебной» землі на чиншовому праві разом зі старим домом) вони виховали шестеро дітей: Миколу (народився 1888 р.), Григорія (народився 1890 р.), Івана (народився 1893 р.), В’ячеслава (народився 1895 р.), Марію (народилася 1897 р.), Надію (народи- лася 1906 р.). Старші сини навчалися у Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії, і лише В’ячеслав, схоже, мітив на духовні хліби, адже розпочав студії у Кам’янець-По- дільському духовному училищі. У копії по- служного списку Вікула за 1904 р. (тобто тоді, коли він мав уже 49 літ) відсутня згадка про сина Сергія. Відтак Сергій Павлович Вікул (1890-1937) – журналіст, член Української Центральної Ради, співробітник Наркомату за- кордонних справ УССР, заступник директора Інституту історії партії та Жовтневої револю- ції при ЦК КП(б)У, жертва сталінських репре- сій – не був дитиною Павла Федоровича [21]. Останній на 1890 р. також не проживав у Він- ниці, де народився Сергій, а чимала відстань до місця тогочасного замешкання о. Павла на- вряд чи сприяла б пологам дружини так да- леко від дому. Натомість у Вінниці служив священиком колишній учитель алгебри та гео- метрії у 1873-1877 рр. Шаргородського духов- ного училища Павло Юстинович Вікул [22]. Саме його сином і був, слід гадати, активний учасник Української революції. Підсумовуючи, ще раз наголосимо, що XIX – початок XX ст. дають змогу достатньо повно реконструювати біографії таких осіб, як згадані у цій розвідці подільські краєзнавці. Однак для цього належить звернутися до опрацювання архівних фондів – і місцевих, і центральних. 2’2014Максим Яременко К Р А Є З Н А В С Т В О 56 Джерела та література Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій 57 11. Див., наприклад: Н. Бесіда з приводу земель- них розрухів // Православная Подолия. – 1906. – № 1.– С. 76-80; Н. Бесіда про нашу віру православну // Православная Подолия. – 1906. – № 2.– С. 1-5; Н. Вчіть дітей всему доброму // Православная Подо- лия. – 1906. – № 4.– С. 2-7 (приложение). 12. ІР НБУВ, ф. 304, дис. 334, арк. 1-157. Рецензії записано: там само, арк. 157-158. 13. Пятидесятилетний юбилей Киевской духов- ной академии. – К., 1869. – С. 441-443. 14. Див. про нього детальніше: Щеголев А. Памяти Ивана Ивановича Дубасова, тамбовского историка и педагога, †18-го ноября 1913 года. – Тамбов, [1913]. – [1]+13 с.: портр.; Алленова В. А. Историческая наука в российской провинции в конце XIX – начале XX вв.: Тамбовская ученая архивная комиссия. – Ря- зань, 2002. – С. 32-37, 43, 52-55, 93-99, 108-110; На- следие тамбовского краеведа. Библиографический список трудов И. И. Дубасова и литературы о нем / Сост. И. В. Стяблина. – Тамбов, 2007. – 12 с. 15. Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Право- бережної України XIX – на початку XX ст. – С. 189. 16. Кривошея В. В., Кривошея Т. В. Подоляни – ак- тивні діячі національно-визвольного руху початку XX століття (до постановки проблеми) // Духовні ви- токи Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжна- родної науково-практичної конференції 9–11 вересня 1994 р., м. Кам’янець-Подільський. – Хмельницький, 1994. – Ч. 1. – С. 296-297. 17. ІР НБУВ, ф. 175, спр. 1292, арк. 1-13. 18. Извлечение из протоколов Совета Киевской дух. академии 8 января, 22 февраля, 15 марта, 14 ап- реля, 5, 14, 19 июня, 3 и 12 июля // Труды КДА. – 1886. – № 4. – С. 99, 103; Извлечение из протоколов Совета Киевской дух. академии 9, 26 сентября и 31 октября 1885 года // Труды КДА. – 1886. – № 7. – С. 24. 19. Викул П. Киевский митрополит Иов Борецкий. (1620–1631 гг.). – Каменец-Подольск, 1894. – 44 с. [окреме видання із № 24-28 ПЕВ за 1894 р.]; Викул П. Митрополит Петр Могила (по поводу 300-летия со дня его рождения 1596-1896) // Странник. – 1896. – Кн. 11-12. – С. 461-476; 1897. – Кн. 1. – С. 41-53; Кн. 2. – С. 244-256. 20. ІР НБУВ, ф. 175, спр. 1292, арк. 2 зв. 21. Детальніше про Сергія Вікула див.: Осташ - ко Т. С. Вікул Сергій Павлович // Енциклопедія істо- рії України. – К., 2003. – Т 1: А–В. – С. 555-556. 22. Чарнецкий И. Историческия сведения о быв- ших в м. Шаргороде (Могилевского уезда) духовной семинарии и духовном училище // ПЕВ. – 1894. – № 21. – Ч. неоффиц. – С. 373-374. Максим Яременко Подольские краеведы Николай Яворовский и о. Павел Викул: штрихи к биографиям В статье на основе раньше неиспользованных архивных и опубликованных источников дополняются биографии двух воспитанников Киевской духовной академии, известных подольских краеведов Николая Яворовского и о. Павла Викула. Акцент сделано на их обучении, служебной деятельности и на трудах. Ключевые слова: Николай Яворовский, о. Павел Викул, Киевская духовная академия, Подольская епар- хия и губерния, краеведение. Maksym Yaremenko To the Podolian Researchers Mykola Iavorovskie’s and f. Pavlo Vikul’s Biographies The biographies of Mykola Iavorovskyj and f. Pavlo Vikul are added in this article; the supplements are based on archives and published little known materials. The most attention pays to the training, making their official career and works. Key words: Mykola Iavorovskyj, f. Pavlo Vikul, Kyiv Theological Academy, Podilska eparchy and guberniia, regional history and ethnography.

Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій

Репозитарії

Схожі ресурси