Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я
У статті розглядається серія поховань жінок зі зброєю на теренах Лісостепового Придніпров’я за скіфської доби. Наводяться загальні та особливі риси, притаманні комплексам окресленого регіону. The burials of armed women of the territory of forest-steppe Dnieper region of the Scythian Age are analysed...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167189 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я / О.Є. Фіалко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 80-96. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167189 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Фіалко, О.Є. 2020-03-21T11:02:57Z 2020-03-21T11:02:57Z 2019 Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я / О.Є. Фіалко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 80-96. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167189 [355:904.5](477.4)”638”-055.2 У статті розглядається серія поховань жінок зі зброєю на теренах Лісостепового Придніпров’я за скіфської доби. Наводяться загальні та особливі риси, притаманні комплексам окресленого регіону. The burials of armed women of the territory of forest-steppe Dnieper region of the Scythian Age are analysed in the paper. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я Burials of the Amazons of the Forest-Steppe Dnieper Region Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я |
| spellingShingle |
Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я Фіалко, О.Є. Статті |
| title_short |
Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я |
| title_full |
Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я |
| title_fullStr |
Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я |
| title_full_unstemmed |
Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я |
| title_sort |
поховання амазонок лісостепового придніпров'я |
| author |
Фіалко, О.Є. |
| author_facet |
Фіалко, О.Є. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Burials of the Amazons of the Forest-Steppe Dnieper Region |
| description |
У статті розглядається серія поховань жінок зі зброєю на теренах Лісостепового Придніпров’я за скіфської доби. Наводяться загальні та особливі риси, притаманні комплексам окресленого регіону.
The burials of armed women of the territory of forest-steppe Dnieper region of the Scythian Age are analysed in the paper.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167189 |
| citation_txt |
Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я / О.Є. Фіалко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 80-96. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT fíalkooê pohovannâamazonoklísostepovogopridníprovâ AT fíalkooê burialsoftheamazonsoftheforeststeppednieperregion |
| first_indexed |
2025-11-26T02:18:54Z |
| last_indexed |
2025-11-26T02:18:54Z |
| _version_ |
1850608271419768832 |
| fulltext |
80 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
УДК [355:904.5](477.4)”638”-055.2
О. Є. Фіалко
похоВАннЯ АМАЗонок
лісостепоВого придніпроВ’Я
У статті розглядається серія поховань жінок зі
зброєю на теренах Лісостепового Придніпров’я за
скіфської доби. Наводяться загальні та особливі
риси, притаманні комплексам окресленого регіону.
Ключові слова: амазонки, курган, поховання,
скіфський час, поховальний обряд, інвентар, Лісо-
степове Придніпров’я.
ВстУп
Моя перша зустріч із поховальними комп-
лексами скіфських амазонок відбулась 1983 р.
під час розкопок курганних могильників поб-
лизу с. Нове запорізької обл. у складі Приа-
зовської археологічної експедиції Інституту
археології АН УССР. Експедиція працювала
під керівництвом юрія вікторовича болтрика.
Саме ці дослідження стали відправною точкою
моїх багаторічних пошуків аналогій та розві-
док у царині гендерної ідеології скіфів, та ляг-
ли в основу першої статті, присвяченої жінкам
зі зброєю у скіфів (Фиалко 1991). І я вельми
вдячна юрію вікторовичу за надану мені мож-
ливість самостійно ввести до наукового обігу
отримані матеріали. з тих пір кількість похо-
вальних комплексів амазонок європейської
Скіфії, за моїми підрахунками, перевищила
300 і постійно зростає завдяки новим польовим
дослідженням. за цей час до наукового обігу
введено серії могил войовниць з різних тери-
торій — Степової Скіфії, Криму, Придністров’я,
Подоння (див. Фиалко 2018а). запропоновану
статтю присвячено поховальним пам’яткам
войовниць Лісостепового Придніпров’я, позаяк
спеціального їх дослідження досі немає.
До серії могил войовниць, що розглядається,
залучено 27 комплексів. Територіально вони
розташовані на теренах Дніпровського Лісо-
степового Правобережжя (21), Лівобережжя (3)
та Терасового Лісостепу (3). за сучасним ад-
міністративним поділом України це, відповід-
но, Кіровоградська, черкаська, Харківська та
Київська області (рис. 1). Пограбованими ви-
явились 13 могил і ще одна (с. бобриця к. 35)
постраждала частково (більша її частина збе-
реглася не потривоженою), що становить поло-
вину від загальної кількості поховань озброєних
жінок. Отже, інформативність і достовірність
цієї вибірки робить її цілком придатною для
дослідження.
похоВАлЬні спорУди тА оБрЯд
насипи. розміри та конструктивні особ-
ливості. Майже всі поховання амазонок лі-
состепової серії підкурганні. виключення
складає єдина могила 7 Світловодського ґрун-
тового могильника 1. частину насипів на час
розкопок було пошкоджено оранкою (с. бог-
данівка к. 16; с. Макіївка к. 1; с. Стеблів к. 13;
с. Кусторівка к. 2 та ін.) чи будівельними ро-
ботами (м. Городище к. 1, с. Поділля к. 3). Ви-
сотні показники коливаються від 0,2—0,5 м
(внаслідок регулярної оранки) до 2,3 м (с. Кон-
стантинівка к. 98) — 2,5 м (с. журавка к. 447;
м. Шпола к. 236). Найбільші насипи мають
курган 35 з групи 2 біля с. бобриця — висота
5,0 м (діаметр не відомий) та курган 406 з гру-
1. за повідомленнями О. Д. Могилова, всього в
цьому могильнику відкрито сім могил жінок із
зброєю, що складає 12,7 % від загальної кількості
антропологічно визначених як жіночі (Могилов,
лист від 6.12.2018). Проте, ці матеріали ще готу-
ються до друку, тому інформація про них поки не
є доступною.© О. є. ФІАЛКО, 2019
81ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Фіалко, О. Є. Поховання амазонок Лісостепового Придніпров’я
пи 2 біля с. журавка — висота 7,9 м при діамет-
рі 63,0 м. Найменший діаметр насипу (через
руйнацію) мають курган 25 біля с. Гришківка
(8,7 м) та курган 16 біля с. богданівка (10,5 м).
Діаметр решти — у межах 13—48 м.
Підкурганні конструкції виявлено лише в
двох насипах. У кургані 16 біля с. богданівка
зафіксований кам’яний панцир з кількох шарів
рваного гранітного каменю (рис. 2: 2) заввиш-
ки 0,3 м (від рівня давньої поверхні), діаметром
10,5 × 8,5 м (Скорый, Орлик, зимовец 2018,
с. 352—354). У кургані 1 біля м. Городище була
зведена наземна дерев’яна підкурганна конс-
трукція зі слідами горіння (рис. 2: 1). вона збе-
реглася у вигляді кола (ймовірно, шатра) з де-
кількох шарів стовбурів дерев різного діаметру
та великих гілок, покладених радіально по від-
ношенню до умовного центру, діаметром 6,25 м
(площею 31 м2) (Фіалко, Нерода 2019, с. 388).
У чотирьох випадках насип оточував кіль-
цевий рівчак — курган 1 біля м. Городище
(діаметр 22, ширина 2,6—2,8, глибина 1,2 м);
курган 13 біля с. Стеблів (діаметр 13, ширина
1,5, глибина 0,8 м); курган 3 біля с. Мирне (діа-
метр 20, ширина 0,7—1,0, глибина 0,6 м); кур-
ган 25 біля с. Гришківка (діаметр 7,8, ширина
0,4, глибина 0,3 м). всі вони мали перемички:
перший дві — західну і східну, решта по одній,
відповідно, західну, південно-східну та західну,
завширшки від 0,7 до 1,8 м. ще в одному кур-
гані доби бронзи (курган 3 біля с. Поділля) із
впускним похованням скіфської амазонки був
рис. 1. Локалізація поховань амазонок у лісостеповій смузі (нумерацію див. у табл. 1)
рис. 2. Підкурганні конструкції: 1 — м. Го-
родище курган 1 (Фіалко, Нерода 2019); 2 —
с. богданівка курган 16 (Скорый, Орлик, зи-
мовец 2018)
82 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
пов’язаний суцільний кільцевий рів діаметром
18,0 м, завширшки 1,0 м, завглибшки 0,5 м.
У дев’яти курганах відзначені залишки триз-
ни, локалізовані в різних місцях — серед каменів
панцира (с. богданівка к. 16 — уламки амфор), в
насипу (с. журавка к. 423 — уламки ліплених по-
судин; м. Шпола к. 236 — кістки тварин; урочище
Холодний Яр к. 19 — кістки тварин, уламки ліп-
лених посудин, залізні скоби; с. Константинівка
к. 96 — уламки ліпленої миски) і у рові (м. Горо-
дище к. 1 — кістки тварин, уламки ліплених по-
судин; с. Мирне к. 3 — кістки тварин, ніжка ам-
фори, уламки трьох ліплених посудин; с. Поділля
к. 3 — кістки тварин; с. Гришківка к. 25 — кістки
тварин, уламки двох ліплених посудин). Отже, до
складу тризни в лісостепових курганах амазонок,
на відміну від інших регіонів, входять переважно
уламки ліпленого посуду та кістки тварин, в той
же час поодинокі уламки червоноглиняних ам-
фор відмічено лише двічі.
послідовність спорудження могил. в
серії три могили були впущеними — одна до
насипу доби бронзи (с. Поділля к. 3) і дві до на-
сипів скіфського часу (уроч. Холодний Яр к. 26
та с. Константинівка к. 98). Решту репрезенту-
ють 22 основні та одне бічне, тобто збудоване
одночасно з основним в насипу скіфського часу.
І ще одну ґрунтову могилу (№ 7 Світловодсько-
го могильника) прирівняно до основних в кур-
ганах. Тобто огляд показав, що переважають
(24 з 27) основні і одночасна їм могили. При ць-
ому зауважу, що 18 курганних поховань були
єдиними в насипу. Отже, впускні поховання
складають лише 11 % від загальної кількості.
за формою поховальні споруди умовно роз-
поділено на п’ять типів (табл. 1):
таблиця 1. Поховальні споруди
№ Об’єкт дослідження 1 Тип 2
вхідна яма Камера
Погра-
бованоРозміри, м Глиби-
на, м Орієнтація Розміри, м Глиби-
на, м Орієнтація
1 Турія, гр. 1, к. 462, п. 1, о. я., 9/А — — — ? ? ? +
2 Там само, к. 463, п. 1, о. я., 9/А — — — 3,7 × 2,6 2,3 С—з +
3 Там само, к. 468, п. 1, о. п., 1/1 2,4 × 1,0 2,4 С—з 2,1 × 2,0 2,4 С—з +
4 Світловодськ мог. 7, о. я., 9/А — — — 2,2 × 1,2 1,5 з—С +
5 богданівка, к. 16, п. 2, о. к., 2/1 1,75 × 0,75 2,8 Пдз—ПнС 2,4 × 1,1 3,4 Пдз—ПнС +
6 журавка, гр. 2, к. 406, п. 1, о. я., 9/А — — — 6,0 × 4,9 3,2 Пдз—ПнС +
7 Там само, гр. 3-б, к. 423, п. 1, о. я., 9/А — — — 3,6 × 2 2,25 С—з —
8 Там само, гр. 7, к. 447, п. 1, о. я., 9/2 — — Дромос
Пд—Пн
4,45 × 4,2 2 Пн—Пд +
9 Шпола, к. 236, п. 1, о. я., 9/А — — — ? ? з—С + / –
10 Макіївка, гр. 4, к. 1, п. 1, о. я., 9/А — — — 2,65 × 1,2 1,8 ПдС—Пнз —
11 Там само, гр. 1, к. 454, п. 1, о. я., 9/А — — — 2,84 × 1,8 0,9 Пн—Пд —
12 Холодний Яр, к. 19, п. 3, о. я., 9/Д — — — 4,25 2,1 — +
13 Там само, к. 20, п. 3, о. я., 9/Д — — — 4,5 1,5 — —
14 Там само, к. 26, п. 3, в. я., 9/Д — — — 2,8 1,75 — —
15 Там само, к. 28, п. 1, о. я., 9/А — — — 4,26 × 1,15 — — —
16 Константинівка, к. 96, п. 1, о. я., 9/А — — — 1,7 × 1,2 0,2 — +
17 Там само, к. 98, п. 2, в. я., 9/А — — — 3,3 × 1,2 0,2 — +
18 Городище, к. 1, п. 1, о. п., 1/1 1,63—
1,5 × 2,75
4,6 Пдз—ПнС 2,85 × 1,4 4,6 Пдз—ПнС —
19 Стеблів, гр. 3, к. 13, п. 1, о. я., 9/А — — — 3 × 2 1,7 С—з +
20 бобриця, гр. 2, к. 35, п. 1, о. я., 9/2 — — — 5,6 × 5,6 2,8 за сторо-
нами світу
—
21 Трипілля, к. 1, п. 1, о. я., 9/А — — — 3 × 2,5 2,5 Пдз—ПнС —
22 Старе, к. 15, п. 1, о. к., 2/1 2 × 1,5 2,4 Пдз—ПнС 2,8 × 2,1 2,8 Пдз—ПнС —
23 Мирне, к. 3, п. 1, о. к., 2/1 1,3 × 0,9 2,8 ПдПдз—
ПнПнС
3,4 × 2,2 3,1 Пнз—ПдС —
24 Поділля, к. 3, п. 3, в. я., 9/А — — — 1,85 × 3,6 3,6 Пнз—ПдС —
25 Кусторівка, к. 2, п. 4, о. я., 9/2 — — Дромос,
ПнС—Пдз
зруйно-
вано
2,75 з—С +
26 Старий Мерчик, к. 9, п. 2, б. я., 9/А — — — 2,7 × 1,2 0,55 Пн—Пд —
27 Гришківка, к. 25, п. 2, о. я., 9/А — — — 2,75 × 1,1 1,2 з—С +
примітки. Тут і в табл. 2: 1 гр. — курганна група, к. — курган, п. — поховання, о. — основне, б. — бічне (одночасне
основному), в. — впускне. 2 к. — катакомба, п. — підбійна могила; я. — яма; я. д. — яма з похилим дромосом.
83ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Фіалко, О. Є. Поховання амазонок Лісостепового Придніпров’я
1 тип (9/1-А) 1 — проста ґрунтова яма пря-
мокутної чи квадратної форми. Це найчис-
ленніша група, до якої включено 16 могил —
с. Турія, кург. гр. 1, к. 462 п. 1; к. 463 п. 1;
м. Світловодськ мог. 7; с. журавка, кург. гр. 2,
к. 406 п. 1; кург. гр. 3-б, к. 423 п. 1; м. Шпо-
ла, к. 236 п. 1; с. Макіївка, кург. гр. 4, к. 1 п. 1
(рис. 3: 1) ; кург. гр. 1, к. 454 п. 1; урочище
Холодний Яр, к. 28 п. 1; к. 96 п. 1; с. Констан-
тинівка, к. 98 п. 2; с. Стеблів, кург. гр. 3, к. 13
п. 1; с. Трипілля, к. 1 п. 1; с. Поділля, к. 3 п. 3
(рис. 4: 1); с. Старий Мерчик к. 9 п. 2; с. Гриш-
ківка, к. 25 п. 2. Могили цього типу розповсюд-
жені на теренах Правобережного (13), Терасо-
вого (1) та Лівобережного (2) Лісостепу.
2 тип (9/1-д) — ґрунтова яма круглої
форми. Репрезентований трьома могилами —
уроч. Холодний Яр, к. 19 п. 3; к. 20 п. 3; к. 26
п. 4. Усі вони походять з одного могильника
Правобережного Лісостепу.
3 тип (9/2) — ґрунтова яма прямокутної
форми з похилим дромосом. Репрезентований
трьома могилами — с. журавка, кург. гр. 7,
к. 447 п. 1; с. бобриця, кург. гр. 2, к. 35 п. 1;
1. Позначення в дужках співвідносяться з розробле-
ною раніше типологією поховальних споруд скіфів
(черненко, бессонова, болтрик 1986, рис. 5), з до-
повненнями відповідно до поховань амазонок.
с. Кусторівка, к. 2 п. 4 (рис. 5: 1). Два комплек-
си походять з Правобережного і один з Лівобе-
режного Лісостепу.
4 тип (1/1) — підбій. Цей тип могил підбій-
ного типу (коли камеру збудовано під однією з
довгих стінок) зафіксований у двох випадках —
с. Турія, кург. гр. 1, к. 468 п. 1 та м. Городище,
к. 1 п. 1 (рис. 6: 1). Обидва з теренів Правобе-
режного Лісостепу.
5 тип (2/1) — катакомба. Репрезентований
катакомбами поздовжнього типу (коли вхідну
яму та камеру розташовано по одній довгій
вісі). Цей тип представлений трьома комплек-
сами — с. богданівка, к. 16 п. 2; с. Старе, к. 15
п. 1 (рис. 7: 1); с. Мирне, к. 3 п. 1 (рис. 7: 9).
Один з них з теренів Правобережного Лісосте-
пу і два з Терасового Лісостепу
Отже, кількісно серед могил амазонок цього
регіону безумовно переважають ями — прості
найбільш розповсюджених прямокутних форм
(16), рідкісніші округлі (3) і складнішої конс-
трукції прямокутні з похилим дромосом — за-
галом 22 чи 81,5 %. На другому місці катакомби
поздовжнього типу — виявлено три таких мо-
гили, що складають 11,1 % від загальної кіль-
кості. Далі йдуть підбої (найхарактерніший
тип скіфських могил в інших регіонах) — їх
всього два чи 7,4 %. відносно розповсюдження
різних типів поховань окремими територіями,
рис. 3. Поховальний комплекс кургану 1 біля с. Макіївка: 1 — план поховання 1; 2—11 — набір речового
супроводу
84 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
варто зауважити, що на теренах Правобереж-
ного Подніпров’я присутні всі означені типи
могил, на Лівобережжі є лише ями — прості (2)
та з дромосом (1), на Терасі відмічені лише ка-
такомби поздовжнього типу (2) та яма (1). Тобто
поховальні споруди більше відповідають місце-
вим традиціям.
Конструктивні особливості могил ама-
зонок Лісостепу. Ідеться, перш за все, про ши-
роке застосування дерева в облаштуванні дома
мертвих. Певні дерев’яні деталі мали 20 могил
(74 %), при цьому жодного разу не було зафік-
совано вживання каменю. Ця обставина під-
тверджує тезу про те, що природний компонент
рис. 4. Поховальний комплекс кургану 3 біля с. Поділля: 1 — план поховання 3; 2—11 — набір речового
супроводу
рис. 5. Поховальний комплекс кургану 2 біля с. Кусторівка: 1 — план поховання 3; 2 — фрагмент поховаль-
ної камери; 3—9 — знахідки (Голубєва 2014)
85ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Фіалко, О. Є. Поховання амазонок Лісостепового Придніпров’я
в тому чи іншому вигляді слугує матеріаль-
ною основою створення поховальної споруди і
впливає на її форму. До того ж, в будь-якому
суспільстві існують усталені типи поховаль-
них споруд, закріплені місцевими традиціями
(Мельник 2016, с. 284).
виокремлюється кілька варіантів конс-
труктивних елементів з дерева: 1) перекрит-
тя ями по верху (накат чи іноді визначене як
дах) — с. Турія к. 463 п. 1; с. журавка к. 423
п. 1; м. Шпола к. 236 п. 1; уроч. Холодний Яр
к. 20 п. 3; к. 26 п. 3 (на дерев’яних стовпах);
с. Поділля к. 3 п. 3 (плахи перекриті очеретом);
с. Гришківка к. 25 п. 2; 2) склеп із стовбовими
конструкціями та перекриттям — с. журав-
ка к. 406 п. 1; с. Макіївка к. 1 п. 1; к. 454 п. 1;
уроч. Холодний Яр к. 28 п. 1; с. бобриця к. 35
п. 1; с. Трипілля к. 1 п. 1; 3) облицювання стін
деревом з перекриттям по верху — с. журавка
к. 447 п. 1 або без перекриття — с. Кусторівка
к. 2 п. 4; с. Старий Мерчик к. 9 п. 2. ще одна
могила — с. Стеблів к. 13 п. 1 — в дні мала
чотири ямки від стовпової конструкції, яка,
ймовірно, підтримувала дах. відповідно, це
поховання можна віднести до групи поховань з
дерев’яними конструкціями першого варіанту.
Окрім того, в одному випадку (с. Констан-
тинівка к. 98 п. 2) попід кістками небіжчиці на
долівці зафіксовані сліди дошки, правдоподіб-
но, від настилу. Рештки дерев’яного гробови-
ща згадуються при описі єдиного поховання —
с. журавка к. 406 п. 1. в іншому похованні
(м. Городище к. 1 п. 1) стінки вхідної ями і під-
бою було обкладено очеретом, а долівку вкри-
то рослинною підстилкою; до того ж по верху
вхідну яму перекрили подвійним накатом з бе-
резових колод. А долівку двох згаданих вище
поховань — біля с. Макіївка к. 1 п. 1 та с. Ста-
рий Мерчик к. 9 п. 2 — було вкрито корою.
Наведені варіанти облаштування могил доб-
ре відомі в пам’ятках лісостепової зони. в той
же час дерев’яне перекриття входу в катакомбу,
рештки якого вдалося зафіксувати в двох ком-
плексах — Городище к. 1 п. 1 та с. Старе к. 15
п. 1 — є характернішим для степової зони.
варто відмітити рідкісні елементи інтер’єру
поховання 1 кургану 447 біля с. журавка. По
дерев’яній стелі тут були зроблені жолоб і візе-
рунчастий карниз, оштукатурені глиною.
Не можна оминути і такий елемент похо-
вальної церемонії як ритуальне спалення
дерев’яних конструкцій. Явні сліди цього об-
рис. 6. Поховальний комплекс кургану 1 біля м. Городище: 1 — план та розріз поховання 1; 2—12 — набір
речового супроводу (Фіалко, Нерода 2019)
86 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
рис. 7. Поховання в катакомбах повздовжнього типу та знахідки з них: 1—8 — с. Старе к. 15 п. 1; 9—19 —
с. Мирне к. 3 п. 1
87ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Фіалко, О. Є. Поховання амазонок Лісостепового Придніпров’я
ряду простежено в двох комплексах — с. жу-
равка к. 406 (дерев’яний склеп із слідами час-
ткового спалення); с. бобриця к. 35 (спалений
дерев’яний склеп). ще в одному кургані —
с. Гришківка к. 25 під насипом зафіксовані слі-
ди кострища. Ця риса поховального обряду має
регіональний характер.
обряд поховання. всі захоронення здійсне-
но за обрядом інгумаціі. Небіжчиць зазвичай
клали випростано на спині, в характерній для
скіфського поховального обряду позі (табл. 2).
Проте, в двох випадках поза померлих була
інакшою. в кургані 1 біля с. Макіївка жінка ле-
жала на спині, зібгані в колінах ноги, які спо-
чатку стояли, згодом впали ліворуч; правиця
трохи зібгана у лікті (рис. 3: 1). Подібні випад-
ки покладання амазонок в могилу відомі і на
інших територіях. Приміром, в такій само позі
первинно лежала небіжчиця в кургані 4 поб-
лизу с. червоне (в Криму), але її ноги з часом
розпалися ромбом. в похованні 3 кургану 20
поблизу урочища Холодний Яр в ногах голо-
вної похованої поклали залежну молоду жінку
(18 років) на боці, права її нога була зігнута в
коліні (рис. 8: 1). Так само із однією підігнутою
ногою лежала войовниця в кургані 3 поблизу
с. Калиніне (Крим). в нашому випадку поза на
боці (розгорнуто спиною до головної небіжчиці,
яка лежала в центрі могили) мала, вірогідно,
підкреслити залежне становище цієї особи.
Орієнтація небіжчиць. відмічу, що в 10 ком-
плексах (враховуючи двох небіжчиків з супро-
воду в похованні кургану 236 біля м. Шполи)
орієнтацію не визначено через пограбування
(табл. 2). При цьому, виходячи з положення
могили, в чотирьох з них можна припустити
широтну орієнтацію. Доволі очікуваним є домі-
нування (7 випадків) західної орієнтації, що є
характерним для скіфських традицій. По одно-
му випадку в могилах різного типу зафіксовано
північно-західну, південно-західну, південно-
східну, північно-східну та північну орієнтацію.
У п’ятьох могилах жінки лежали головою на
схід і в чотирьох (в тому числі і дві супровод-
жуючі особи) — на південь. Якщо західне і пів-
денно-західне орієнтування є характерним для
скіфських пам’яток, то східне і північно-східне
пов’язують зазвичай з античним впливом на
рис. 8. Поховальний комплекс кургану 20 в уроч. Холодний Яр: 1 — схематичний план поховання 3; 2—
13 — набір речового супроводу
88 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
похоронні традиції скіфів. А от північно-захід-
ний напрямок, вірогідно, зумовлений сезонни-
ми відхиленнями. Утім, випадки такого пок-
ладання небіжчиць добре відомі і в степовій
зоні, і в Криму (Фиалко 1991, с. 11; Колтухов
2012, с. 116). водночас певна строкатість та
нестійкість орієнтації при домінуванні західної
відмічається і для Лісостепового Подніпров’я
(Петренко 1967, с. 18; Ковпаненко, бессонова,
Скорый 1989, с. 34, 39, 46).
Переважають індивідуальні поховання. Про-
те у виборці є чотири парних — жінки з дити-
таблиця 2. Обряд і поховальний інвентар
№ Кількість осіб,
вік Орієнтація, поза
зброя Прикраси
Посуд Інші
знахідкиСтріли,
сагайдак Праща Спис, вток,
дротик
Намисто,
підвіски
Перстень, сережки,
браслет, бляшки
1 1 ж., дуже
молода
На спині, С — 2 — 2 — — —
2 1 ж. ? — 3 — 5, 2 — + + 1
3 1 ж. ? — 1 — — 0, 1, 1, 1 + + 2
4 1 ж. На спині, з 5 — — 1 0, 1 — + 3
5 1 ж., 22—25 ? 2 — — 1 0, 2 — + 4
6 1 ж. ? 129, 1 2 2 70, 2 0, 2 + + 5
7 1 ж., молода На спині, ПдС 57 5 — 20 0, 2 + + 6
8 1 ж.; 1 дит. На спині, з?; в
ногах
11, 1 — — 49, 2 — + + 7
9 1 ж., молода;
1 дит.; 1 ?
На спині, С; ?; ? — — 1 — — + + 8
10 1 ж. зібгана, С — 5 — 20 + + + 9
11 1 ж., підліток На спині, Пд 1 — 1 2 — + + 10
12 1 ж. ? 20 — 2 0, 3 0, 2 — + 11
13 1 ж.; 1 ж., 18 На спині,з; на
боці, Пд
47, 1 5 2 1, 2 0, 2, 4, 1 + + 12
14 1 ж. На спині, Пн — 3 — 1, 12 + + + 13
15 1 ж. ? — 5 — 1, 2 0, 2, 1 + + 14
16 1 ж., серед-
ній вік
Розкидано,
порубано
2 — — — — — + 15
17 1 ж. Те саме 8 — — — — + + 16
18 1 ж. На спині, з 11 — 2 1 0, 2, 1 + + 17
19 1 ж. 20—35 На спині, з — — 2, 2, 2 — — — + 18
20 2 ж. На спині, з; на
спині, Пд
21, 1 — — + 0, 2 + + 19
21 1 ж. На спині, Пдз 1 — — 4 0, 2 + + 20
22 1 ж., ≈18 На спині, Пнз 7 — — 6 0, 2, 0, 1 + + 21
23 1 ж., 21—35;
1 ж.
На спині, С; на
спині ПдС
45, 1 — — 39, 8 4, 2 + + 22
24 1 ж. 30—35 на спині, з 78, 1 — 1, 2, 1 1 — + + 23
25 1 ж., 15—20 Розкидано 9 — — 12 — + + 24
26 1 ж. На спині, Пд 63 — — — 1, 2 — + 25
27 1 ж., 19—20 На спині, С 48 — — — — + + 26
примітки. 1 Ніж, кістяна бляшка, залізо; 2 м’ясо, бронзові кільце і застібка; 3 вапняковий амулет; 4 м’ясо
і ніж; 5 2 застібки сагайдака, дзеркало, залізний стрижень, 4 вуздечки, бронзові 2 шпильки і наконечник
піхов меча, фарба, сірка, дерев’яне гробовище; 6 м’ясо, ніж, дзеркало, залізний пояс, рум’яна, сірка; 7 м’ясо,
ніж, дзеркало, 100 золотих платівок, 2 срібні шпильки, 3 ножа, залізні голки, сірка, 2 вудил, кістяні псалій і
застібка сагайдака, 3 деталі оголів’я; 8 м’ясо, 2 ножа, дзеркало, бронзовий набалдашник; 9 м’ясо, ніж, 4 золоті
бляшки, 2 залізні шпильки, прясельце; 10 залізна шпилька, прясельце; 11 м’ясо, 2 ножа, халцедонова печат-
ка; 12 м’ясо, 4 ножа, срібна голка, дзеркало, 2 прясельця, 2 астрагала; 13 м’ясо, ніж, дзеркало, 5 пряслиць, за-
лізні голки, дерев’яний розтирач, білило, одяг і взуття; 14 м’ясо, ніж, дзеркало, 2 прясельця, бронзова фібула,
залізні голки, оселок; 15 прясельце; 16 фрагменти дерев’яних виробів, заліза; 17 м’ясо, ніж, кістяний псалій,
бронзова ворварка, стінна облицьовка; 18 м’ясо, залізні 2 ворварки і вудила псалії; 19 м’ясо, ніж, кінь, залазні
кільце і вудила, головний убір, 2 бронзові шпильки, 34 золоті бляшки, рум’яна, білила; 20 3 бронзові шпиль-
ки, фаянсова підвіска, фарби; 21 м’ясо, ніж, дзеркало, прясельце, залізна голка, рум’яна на вилицях; 22 м’ясо,
ніж, дзеркало, 2 прясельця, ніж; 23 м’ясо, 2 ножа, дзеркало, залізна голка, бронзове прясельце, 2 шматка
фарби; 24 м’ясо, ніж, дзеркало, облицьовка стін; 25 ніж, кора на долівці; 26 м’ясо, ніж.
89ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Фіалко, О. Є. Поховання амазонок Лісостепового Придніпров’я
ною (с. журавка к. 447) та двох жінок (с. Мирне
к. 3; уроч. Холодний Яр к. 20; с. бобриця к. 35)
(рис. 7: 9; 8: 1). ще в одну могилу (м. Шпола
к. 236) поклали трьох небіжчиків — молоду
жінку, дитину і дорослу особу (з супроводу),
стать якої не визначено.
Вікову приналежність визначено для
11 небіжчиць з 33 (враховуючи двох дітей, під-
літка і однієї жінки з колективного поховання
в кургані біля м. Шпола), що складає третину
від загальної кількості. Точно визначений вік
для восьми осіб — чотири з них 15—20 років
(уроч. Холодний Яр к. 20; с. Старе к. 15; с. Кус-
торівка к. 2; с. Гришківка к. 25) і ще чотири
20—35 років (с. богданівка к. 16; с. Стеблів
к. 13; с. Мирне к. 3; с. Поділля к. 3). ще в трьох
випадках вік жінки позначено як молода (с. жу-
равка к. 423; м. Шпола к. 236) чи дуже молода
(с. Турія к. 462). І одну небіжчицю підлітково-
го віку (с. Макіївка к. 454) можна віднести до
першої групи. Отже, в лісостеповому регіоні, на
відміну від інших теренів (де присутні практич-
но всі вікові груп — від дітей до представниць
похилого віку 55—60 років), представлені лише
дві групи — юнацького віку і змужнілі войовни-
ці. Схожу ситуацію відзначено лише на теренах
Подністров’я, в могильнику біля с. Глине (Фиал-
ко 2017, с. 217). Проте, зважаючи на порівняно
невеликий відсоток професійних антропологіч-
них визначень (33 %), отримані відомості є дещо
умовними і неповними.
склАд реЧоВого сУпроВодУ
Набори заупокійного супроводу досить реп-
резентативні і засвідчують широкий асорти-
мент різних за призначенням речей, які були
у побуті войовниць цього регіону. Утім, звісно,
визначальним в комплектах (особливо при від-
сутності антропологічних даних) зазвичай є
поєднання зброї та характерних речей — мар-
керів жіночих наборів (прикрас, люстра, вере-
тена, специфічного посуду). Наявний в моги-
лах супровідний інвентар наведений у табл. 2.
зупинюся на окремих його категоріях.
Зброю репрезентовано виключно безкон-
тактною. жодного разу не збереглося в наборах
меча або сокири. І лише в одному комплексі
(с. журавка к. 406) уцілів бронзовий наконеч-
ник піхов меча (рис. 9: 13). Серед зброї даль-
нього бою переважають, як і на інших теренах,
стріли. вони присутні у 19 могилах (70 % від
загальної кількості). в одному комплекті від
однієї — двох (чотири поховання) до 129 стріл
переважно з бронзовими вістрями, проте є із
залізними і кістяними вістрями (рис. 4: 3; 5: 3;
6: 2; 7: 2, 10; 8: 2; 9: 6; 10: 17—18). Стосовно оди-
ничних стріл в похованнях повторю, що кіль-
кість стріл в могилі, на мій погляд, обумовле-
на двома моментами: 1 — певним соціальним
статусом (кількість одиниць прямо пропорцій-
на соціальній страті небіжчиці); 2 — ступенем
пограбування кургану. Цими ж обставинами
рис. 9. Поховання 1 кургану 406 біля с. журавка. Набір речового супроводу
90 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
може пояснюватися і кількість одиниць зброї
в цілому в жіночій могилі (Фиалко 2015, с. 77;
Фіалко 2018b, с. 73). Найбільшими в кількіс-
ному відношенні є три сагайдачних набори —
с. Старий Мерчик к. 9 (62 бронзових і 1 залізне
вістря); с. Поділля к. 3 (78 бронзових вістер) і
с. журавка к. 406 (129 — з них 52 бронзових, 70
залізних, 7 кістяних вістер), які походять, від-
повідно, з теренів Лівобережного, Терасового
та Правобережного Лісостепу. в шести випад-
ках (22 % могил) відмічені рештки сагайдаків:
с. журавка к. 406 (дві застібки — кістяна та
бронзова із золотим плакуванням); с. журав-
ка к. 447 (кістяна застібка); уроч. Холодний Яр
к. 20 (рештки дерева і шкіри); с. бобриця к. 35;
с. Мирне к. 3; с. Поділля к. 3. У чотирьох набо-
рах з сагайдаками співвідносились залізні ножі
з кістяними ручками (по одному — с. Мирне
к. 3; с. Поділля к. 3; по парі — с. бобриця к. 35
і с. журавка к. 447).
Списи наявні у восьми похованнях (30 %).
Тільки в трьох випадках покладено по одно-
му спису (м. Шпола к. 236; с. Макїївка к. 454;
с. Поділля к. 3), в решті по парі (с. журавка
к. 406; уроч. Холодний Яр к. 19 та к. 20; м. Го-
родище к. 1; с. Стеблів к. 13) (рис. 4: 10; 8: 13;
9: 1; 11: 7—8). Дротики збереглися лише двічі
(7,4 %) і тільки в комплекті зі списами (три —
с. Стеблів к. 13; один — с. Поділля к. 3) (рис. 4:
11; 11: 2, 4—5). в два останні комплекти вхо-
дили також по парі залізних втоків на закін-
ченнях дерев’яних ратищ (рис. 11: 9—10). У се-
редині однієї з втулок списа (м. Городище к. 1)
зберігся бронзовий тригранний наконечник
стріли, який правив за фіксатор дерев’яного
древка (рис. 6: 11). У кургані 406 біля с. жу-
равка вістря списів були в дерев’яному футлярі
з парою металевих обойм; а в к. 1 біля м. Горо-
дище поруч із наконечниками списів та к. 13
біля с. Стеблів на втулках дротиків лежали
бронзові ворварки (відповідно, одна і дві), які
слугували застібками, ймовірно, на тканих
чохлах чи зав’язках (рис. 11: 3, 6). Така система
зручної фіксації цього виду зброї добре відома
в степовому регіоні.
Округлі камені для пращі збереглися у
дев’яти могилах (33 %), від одного до п’яти в на-
борі. По п’ять камінців містять чотири могили
(с. журавка к. 423; с. Макіївка к. 1; уроч. Хо-
лодний Яр к. 20 та к. 26), не виключено, що
йдеться про стандартний комплект. Цей вид
зброї, можливо, через свою важкість, не була
популярною в амазонок не тільки цього регіо-
ну, але й загалом.
захисний обладунок репрезентує єдина
знахідка портупейного шкіряного поясу з лус-
катим залізним покриттям (с. журавка к. 423),
на який, правдоподібно, кріпився сагайдак із
57 стрілами.
щодо комплектності зброї в одному наборі,
ситуація виглядає таким чином. Лише один
вид зброї присутній у 18 могилах (67 %) — в 10
рис. 10. Поховання 1 кургану 35 біля с. бобриця. Набір речового супроводу
91ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Фіалко, О. Є. Поховання амазонок Лісостепового Придніпров’я
тільки стріли; у шести тільки праща і в двох
тільки списи та дротики. Два види зброї містять
сім могил (26 %) — в шести стріли і списи; в од-
ному стріли і праща. І тільки два комплекти
містять по три види зброї — с. журавка к. 406
та урочище Холодний Яр к. 20. зважаючи на
якісний та кількісний склад решти супутнього
інвентарю, характер та кількість зброї в одно-
му наборі прямо залежала від соціального ста-
ну небіжчиці.
Деталі кінської збруї збереглися в кількох
комплексах: с. журавка к. 406 (деталі чотирь-
ох наборів — залізні вудила та псалії, 16 про-
низок, кістяні пряжка і кільце) (рис. 9: 9—11,
15); с. журавка к. 447 (дві пари залізних ву-
дил, уламок кістяного псалія та три кістяних
деталі оголів’я коня); м. Городище к. 1 (кістя-
ний псалій) (рис. 6: 8); с. Стеблів к. 13 (залізні
вудила та псалії) (рис. 9: 11—12); с. бобриця
к. 35 (залізні вудила та кільце). До того ж в
останньому похованні в ногах померлої лежав
кінь без будь яких ознак амуніції (бобринский
1901, с. 113—114). Кінська амуніція належить
до категорії речей, які не часто зустрічаються
в могилах амазонок. в степовому регіоні відо-
мо лише чотири поховання войовниць із еле-
ментами вузди: с. відрадне к. 38; с. Нове к. 12;
с. володимирівка к. 3 (вудила) та с. Каїри к. 2
(два вуздечкові набори). ще п’ять комплексів
з теренів Подністров’я, в могильнику поблизу
с. Глине — курганах 26, 31, 54, 91 та 103. До
того ж, в двох могилах цього могильника було
по одному загнузданому коню — в кургані 3
анатомічно цілий кістяк лежав на материковій
підсипці в спеціальній камері, а в кургані 5 —
збереглися череп і ноги, вірогідно, опудала
тварини (Тельнов, четвериков, Синика 2016;
Фиалко 2017, с. 222—223; 217). Такий низький
показник наявності металевої збруї і коней в
могилах амазонок дещо дивує. Мабуть ця ситу-
ація не може бути випадковою, тим більше, що
по відношенню до амазонок кінь, а відповідно
і кінська амуніція, мали б нарівні зі зброєю
виступати їх індикатором. Цей казус можливо
пояснити двояко. По-перше, інформацією Гіп-
пократа про те, що після заміжжя савроматські
жінки (очевидно, як і скіфські амазонки) сідали
на коня лише в разі воєнної загрози. І по-друге,
можливістю використання простих шкіряних
засобів управління конем, рештки яких не збе-
реглися в могилах (Фиалко 2011, с. 113—114;
Fialko 2017, p. 38).
прикраси є, мабуть, наймасовішою та різ-
номанітнішою категорією реманенту в похо-
ваннях войовниць, що розглядаються. Най-
більш популярними, як і на інших територіях,
були намистини — в двадцяти могилах (74 %)
від однієї (лише в двох випадках) до 70 од. в
наборі. При цьому в кургані 35 біля с. бобриця
згадується, що у обох небіжчиць було намисто
рис. 11. Поховальний комплекс кургану 13 біля с. Стеблів: 1 — план та розріз поховання 1; 2—12 — набір
речового супроводу (Скорый 1997)
92 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
(у головної небіжчиці три вервечки, у супро-
воджуючої одна), але без уточнення кількості
намистин (рис. 10: 5—16). Переважають скляні
намистини різних розмірів, форм і кольору,
включаючи із вічками (рис. 3: 3, 6; 8; 4: 4; 5:
5—6; 7: 6; 9: 2, 4—5). в шести похованнях до на-
бірних нагрудних прикрас входили намисти-
ни із напівдорогоцінного каміння (с. Макіївка
к. 1 та к. 454 відповідно три і одна сердолікові
(рис. 3: 5); с. Трипілля к. 1 по одній з сердолі-
ку, гірського кришталю і одна з бурштину;
с. бобриця к. 35 — одна низка з напівдорого-
цінного каміння і одна з бурштином; с. жу-
равка к. 423 — намистини з каміння та глини;
к. 406 — з сердоліку та бурштину, к. 447 — з
сердоліку, гірського кришталю та бурштину, без
уточнення кількості кожного виду). ще в кіль-
кох комплектах відзначені намистини з доро-
гоцінних металів. До семи знімних нагрудних
прикрас входили золоті намистини (від однієї
до 38 в наборі), до однієї — шість парних дро-
тяних кілець з срібла. Доповненнями намиста
слугували також різні за типами і матеріалом
привіски — з пари мушель; золоті фігурні, з
трьох зубів; антропоморфна з фаянсу та вап-
някова. Другу позицію за кількістю посідають
кульчики різні за формою (цвяхоподібні, човно-
подібні, кільцеподібні та інші) (рис. 6: 4; 7: 14;
8: 5; 10: 19—20; 12: 5) та матеріалом (бронзові,
срібні, золоті, електрові) — їх відмічено в 15 по-
хованнях (55,5 %). Тільки в двох пограбованих
комплексах (с. Турія к. 468 та м. Світловодськ
мог. 7) було по одній сережці, відповідно, золота
та бронзова, в інших прикраси були парними.
вісім браслетів походять з шести могил (22 %).
вони представлені набірними з намистин (3)
або суцільнометалевими (5) з бронзи, заліза та
срібла (рис. 7: 5). в трьох комплексах по одно-
му і в трьох по парі різнотипних прикрас. Ме-
талеві цвяхоподібні шпильки знайдено у п’яти
могилах: с. журавка к. 406 (пара бронзових);
к. 447 (пара срібних); с. Макіївка к. 1 (пара за-
лізних) (рис. 3: 4); к. 454 (одна залізна); с. Три-
пілля к. 1 (три бронзові). Цей тип прикрас зус-
трічається переважно в пам’ятках войовниць
лісостепової зони. Персні щиткові знайдені
лише в двох похованнях — с. Мирне к. 3 (три
золоті та два бронзові на обох руках), с. Старий
Мерчик к. 9 (один срібний) (рис. 7: 13).
Унікальною знахідкою в серії є гривна з к. 1
біля м. Городище, від якої збереглися лише
два золотих наконечника, прикрашених зерню
(рис. 6: 6). Остання прикраса виступає як озна-
ка особливого доволі високого соціального рівня
в середовищі вояків, зазвичай, воєначальника.
Серед рідкісних поодиноких знахідок згадаю
бронзову фібулу та пару скляних гем (одна із
зображенням фігури жінки з птахом, зобра-
ження другої не збереглося), що прикрашали
зап’ястя обох рук із кургану 28 з урочища Хо-
лодний Яр. Подібні прикраси зустрічаються
вкрай рідко серед поховальних пам’яток скіфів.
Унікальною є і циліндрична печатка із білого
халцедону із вирізаною профільною фігурою
коня, переданого в русі, та крилатим сонячним
ассірійським божеством над ним (рис. 12: 1—2),
що походить з кургану 19 в урочищі Холодний
Яр. вона належить, вірогідно, до речей іоній-
ського виробництва і відповідає особливостям
грецької гліптики кінця V—IV ст. до н. е. (Пок-
ровська 1957, с. 72). Подібні знахідки серед ре-
чового супроводу амазонок не відомі.
У п’яти похованнях збереглися рештки
вбрання (18,5 %). У трьох комплексах йдеть-
рис. 12. Набор прикрас з поховання 1 кургану 19 в уроч. Холодний Яр
93ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Фіалко, О. Є. Поховання амазонок Лісостепового Придніпров’я
ся про головні убори: с. Турія к. 463 (на черепі
збереглися сліди окису срібного або електрово-
го предмета, правдоподібно, від головного убо-
ру); с. Макіївка к. 1 (по парі золотих трикутних
платівок зафіксовано біля скронь на черепі)
(рис. 3: 2); с. бобриця к. 35 (головний убір із
золотими фігурними платівками: 15 у вигляді
трьох з’єднаних кіл і 19 у формі фігурки козла)
(рис. 10: 2). ще в одному похованні кургану 447
біля с. журавка безумовно до оздоб одягу нале-
жать 100 золотих нашивних платівок — по 50
трикутних та напівсферичних. Проте, співвід-
нести їх з певними елементами костюму немож-
ливо. Рештки одягу зафіксували в кургані 26
уроч. Холодний Яр — у верхній частині кістя-
ка збереглися фрагменти вовняної тканини з
візерунчастими галунами синього, червоного
і жовтого кольорів. Тут же відмічені залиш-
ки взуття, які збереглися під ступнями ніг у
вигляді пласких кіл з тонких шарів березової
кори з рядами дрібних отворів по зовнішньому
краю (бобринский 1887, с. 88; Ростовцев 1925,
с. 480; Покровська 1957, с. 76). Отже, золоті ап-
лікативні оздоби вбрання збереглися лише в
трьох могилах (11 %), від чотирьох до 100 екзем-
плярів (до двох типів в наборі). Переважно це
ординарні типи з геометричним орнаментом.
До предметів туалету належать ординар-
ні дзеркала з бронзовими дисками та бічними
бронзовими, залізними або дерев’яними ручка-
ми (рис. 4: 2; 5: 8; 7: 7, 17; 8: 11), які походять
з 13 комплексів (48 %). виключенням є люстро
з центральною ручкою — виступом (с. бобриця
к. 35) раннього типу (рис. 10: 1). Оригіналь-
ним виявилося одне люстро (урочище Холод-
ний Яр к. 28), бокову ручку якого прикрашено
дрібними кістяними накладками. У кургані 3
біля с. Мирне, кургані 35 біля с. бобриця та
кургані 15 біля с. Старе збереглися рештки та
сліди шкіри і тканини від чохлів, а в кургані 20
урочища Холодний Яр — залишки дерев’яного
футляру. Мінеральні речовини згадуються в
восьми комплексах (іноді по кілька різновидів
в наборі) як фарба (3), рум’яна (3), білила (3)
та сірка (4), які сприймаються як косметичні.
Цікаво, що в могилі к. 15 біля с. Старе рум’яна
зафіксовані на вилицях черепа небіжчиці, тоб-
то їх призначення не викликає сумнівів.
Знаряддя праці репрезентовані, перш за
все, приладдям для прядінні — керамічними
прясельцями різних форм і розмірів, які є при-
сутніми у восьми наборах (30 %), від одного до
п’яти екземплярів (рис. 3: 7; 4: 5; 8: 6, 7). До цієї
ж групи предметів належать залізні ножі з кіс-
тяним руків’ям (без урахування тих, що були
покладені із напутньою їжею) з сімох наборів
(рис. 3: 9; 4: 7; 5: 7: 6: 12) — зазвичай по одно-
му, але в одному комплекті (с. журавка к. 447)
їх було три. Лише в одному випадку (м. Шпо-
ла к. 236) при залежній особі лежав ніж із
дерев’яним руків’ям. Голки залізні згадуються
в чотирьох наборах, проте кількість їх зазвичай
не позначено через погану збереженість. І ще в
одному випадку (урочище Холодний Яр к. 20)
йдеться про срібну голку. в єдиному похованні
(урочище Холодний Яр к. 28) серед речей за го-
ловою лежав точильний брусок (оселок). Такі
знахідки належать до поодиноких у похован-
нях амазонок. Приміром, у степовому регіоні
подібні артефакти походять з комплексів кур-
гану 15 біля с. золота балка і кургану 10 біля
с. вільна Україна, і ще в двох згадуються то-
чильні камені (с. вільна Україна к. 10 — улам-
ки, к. 16 — три камені). загалом точильні брус-
ки вважаються характерними для чоловічих
наборів речей.
До цієї ж групи знахідок належать і чотири
кам’яні плитки та три кам’яні блюда (рис. 9:
18), які, до речі, в пам’ятках більш пізнього часу
виступають маркерами поховань амазонок. Тут
же варто згадати і дерев’яний розтиральник з
кургану 26 урочища Холодний Яр. Останній
доповнює невеличку групу з п’яти подібних
речей з теренів європейської Скіфії, що похо-
дять з кургану 1 біля с. Камкали та кургану 1
біля с. володимирівка в Криму, кургану 104
могильника поблизу с. Глине в Подністров’ї, а
також курганів 2 і 5 біля с. зелене в Українсь-
кому Степу (Фиалко 2017, с. 223; Фіалко 2018b,
с. 74). У трьох із цих могил, на відміну від на-
шого випадку, розтиральник був в комплекті із
кам’яною плиткою, яку зазвичай пов’язують із
жіночими похованнями (Фіалко 2015b, с. 129,
140). Усі наведені дерев’яні розтиральники по-
ходять з поховань амазонок. відносно призна-
чення цих речей зауважу, що в чотирьох речо-
вих наборах з блюдом / плиткою співвідносяться
шматочки природних мінеральних пігментів —
с. журавка к. 406 (кам’яне блюдо з шматками
червоної фарби і сірки); с. бобриця к. 35 (піща-
никове блюдо з шматочками рум’ян та білил
серед супроводу залежної особи); с. Трипілля
к. 1 (поруч з кам’яною плиткою лежали шма-
точки червоної і білої фарб); с. журавка к. 447
(піщаникове блюдо і окремо шматочок сірки).
До того ж дерев’яний розтиральник (урочище
Холодний Яр к. 26) був окрашений червоною
фарбою і поруч з ним лежав шматочок білил.
Отже, в більшості випадків кам’яні блюда чи
плитки призначалися для розтирання різних
фарб, які могли використовувати в косметич-
них або якихось господарських цілях.
М’ясна напутня їжа присутня у 18 ком-
плексах (67 %), причому в 16 із них разом з
одним залізним ножем і ще в двох — з парою
ножів. в одному випадку (м. Городище к. 1)
збереглося і дерев’яне блюдо, на яке поклали
їжу (рис. 6: 9).
посуд наявний у 19 похованнях (70 %), де
нараховується загалом 51 посудина різних
форм — від однієї (вісім поховань) до восьми
(одне поховання) в наборі (рис. 3; 4; 5; 7; 8; 9;
10). Найчисельніші набори містяться в чотирь-
ох могилах: по п’ять посудин — с. журавка
94 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
к. 423, с. бобриця к. 35; шість — с. журавка
к. 406, вісім — с. Макіївка к. 454. Найширше
представлена ліплена кераміка (30 екз.), серед
якої переважають миски (9) та горщики (8), є
тут також кулясті кубки, черпаки, корчага та
єдина курильниця. є також три червоноглиня-
них амфори (по одній в похованні) та вісім гон-
чарних посудинок невеликих розмірів (глеки,
блюдечко, миска, лекиф). Серед восьми чорно-
лакових посудин наявні канфари (3), невелич-
кі мисочки чи блюдечка (3), глечик та відбите в
давнину дно посудини. Дерев’яний посуд репре-
зентований лише двома зразками — це ківшик
(с. журавка к. 406) та згадуване вище блюдо
(м. Городище к. 1). за кількістю посуду, особли-
во ліпленого, лісостепові комплекти перегуку-
ються хіба що з комплексами могильника біля
с. Глине в Подністров’ї, різниця лише у повній
відсутності там кераміки з лаковим покриттям
(Фиалко 2017, с. 225).
Наведений огляд показав, що набори речо-
вого супроводу, незважаючи на часткові втра-
ти через пограбування, з одного боку, містять
переважно звичні для амазонок європейської
Скіфії речі, а з іншого, мають специфічні регіо-
нальні риси.
ВисноВки
Поховальні комплекси амазонок Лісосте-
пового регіону загалом відповідають загаль-
носкіфським традиціям. Проте їм притаманні
певні специфічні риси, характерні для лісо-
степових пам’яток. Стосовно поховальних спо-
руд, це використання дерева при спорудженні
могильних конструкцій; наявність слідів ри-
туальних спалень цих елементів в курганах;
переважання ям серед могил; домінування
ліпленого посуду серед решток тризни в кур-
ганах. Серед характерних рис речового супро-
воду відмічу такі: наявність в могилах кінської
амуніції (хоча і в невеликій кількості); серед
знімних прикрас присутність таких елементів
костюму як цвяхоподібні шпильки; намисто із
напівдорогоцінного каміння (скоріше харак-
терного для комплексів номадів більш пізнього
часу); велика кількість посуду (в тому числі і
наборів в одному похованні) з переважанням
ліпленого.
варто зауважити ще на двох моментах. По-
перше, йдеться про сліди поранень на кістках
скелетів войовниць. При описі кістяка небіж-
чиці з кургану 447 біля с. журавка зазначено,
що над правою бровою на черепі зберігся вираз-
ний слід від сильного ріжучого удару («наріз»
за визначенням А. бобринського) або уколу
(бобринский 1905, с. 92—94). Цілком вірогідно,
що цю травму жінка отримала в рукопашному
бою. Сліди пошкоджень зафіксовані також в
двох похованнях біля с. Константинівка. в кур-
гані 96 череп розрубаний вертикально; біль-
шість кісток (стегнова та ін.) розрубані, плечові
кістки теж носять сліди порубки (бобринский
1894, с. 10). У кургані 98 стегнова кістка по-
рубана в верхній частині, плечова вище ліктя
(бобринский 1894, с. 7). Обидва поховання пог-
рабовані, кістки скелетів розкидані по могилах.
Тому встановити чи були поранення нанесені
під час військових дій, чи в ході пограбування
важко.
По-друге, привертає увагу наявність в моги-
лах гарнітурів дорогих прикрас — вони суп-
роводжують 18 войовниць (67 %). При цьому
11 з них містять золоті оздоби, дві — електрові
і шість — срібні. До цього слід додати і шість
комплексів, де було рідкісне, а відповідно і до-
роге, намисто з напівдорогоцінного каміння
(сердоліку, гірського кришталю) та бурштину.
Як вже відзначалося вище, 24 поховання вой-
овниць (з 27) були основними і при цьому 18
з них єдиними в курганах. Ці обставини, як і
якість прикрас, свідчать на користь того, що со-
ціальний рівень войовниць лісостепового регіо-
ну був доволі високим.
Кургани з похованнями озброєних жінок
мають досить широкі хронологічні межі — від
другої половини — кінця VII ст. до н. е. до ру-
бежу IV—III ст. до н. е. До найраніших нале-
жать комплекси с. журавка к. 406; с. Макіївка
к. 454, с. бобриця к. 35. Найпізнішим є комп-
лекс с. Турія к. 468 і можливо к. 462. Основна
ж група з 17 могил войовниць цього регіону
вкладається в межі IV ст. до н. е., що цілком
відповідає ситуації в інших регіонах європей-
ської Скіфії.
Присутність поховань амазонок в Лісостепо-
вих та інших регіонах, підконтрольних скіфам,
де жінки або нарівні з чоловіками захищали
рубежі Скіфії, або ж перебували в загонах охо-
рони (тобто на службі) наводить на думку про
те, що подібні формування існували на постій-
ній основі і на території власне Скіфії. Таке
припущення поки не дає беззастережно до-
стовірних матеріальних підтверджень. Проте,
з одного боку, воно нібито логічно випливає з
вище викладеного, а з іншого, підкріплюється
найбільшою кількістю поховань амазонок саме
на теренах скіфського степу.
95ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Фіалко, О. Є. Поховання амазонок Лісостепового Придніпров’я
літерАтУрА
бобринский, А. А. 1887. Курганы и случайные
археологические находки близ местечка Смелы.
Санкт-Петербург: М. М. Стасюлевич, 1: Дневники
пятилетних раскопок.
бобринский, А. А. 1894. Курганы и случайные
археологические находки близ местечка Смелы.
Санкт-Петербург: б. С. балашов и Ко, 2: Дневники
раскопок 1887—1889 гг.
бобринский, А. А. 1901. Курганы и случайные
археологические находки близ местечка Смелы.
Санкт-Петербург: М. М. Стасюлевич, 3.
бобринский, А. А. 1905. Отчет о раскопках близ
сел журовка и Капитановка. Известия ИАК, 17,
с. 17-98.
Голубєва, І. в. 2014. Звіт про розкопки курганів
скіфського часу біля с. Кусторівка Качалівської
сільської ради Краснокутського району Харківської
області у 2013 р. НА ІА НАНУ, б. н.
Ковпаненко, Г. Т., бессонова, С. С., Скорый, С. А.
1989. Памятники скифской эпохи Днепровского Ле-
состепного Правобережья. Киев: Наукова думка.
Колтухов, С. Г. 2012. Скифы Северо-Западного
Крыма в VII—IV вв. до н. э. (погребальные памят-
ники). Донецк: Донбасс. Археологический альма-
нах, 27.
Мельник, в. И. 2016. Погребальное сооружение:
природная среда, традиция, обряд. в: Гей, А. Н., Со-
рокина, И. А. (ред.). Археологическая наука: прак-
тика, теория, история. Сборник научных тру-
дов памяти И. С. Каменецкого. Москва: ИА РАН,
с. 283-287.
Петренко, в. Г. 1967. Правобережье Среднего
Приднепровья в V—III вв. до н. э. Москва: Наука.
Покровська, є. Ф. 1957. Кургани IV ст. до н. е.
біля Холодного Яру поблизу м. Сміли. Археологія, Х,
с. 65-79.
Ростовцев, М. И. 1925. Скифия и Боспор. Крити-
ческое обозрение памятников литературных и ар-
хеологических. Ленинград: Ленинградская трудовая
артель печатников.
Скорый, С. А. 1997. Стеблев: скифский могиль-
ник в Поросье. Киев: ИА НАНУ.
Скорый, С. А., Орлик, А. П., зимовец, Р. в. 2018.
Исследование скифского кургана на юге Киро-
воградщины. Археологія і давня історія України, 2
(27), с. 352-357.
Тельнов, Н. П., четвериков, И. А., Синика, в. С.
2016. Скифский могильник III—II вв. до н. э. у
с. Глиное. Тирасполь: Stratum plus.
Фиалко, Е. Е. 1991. Погребения женщин с ору-
жием у скифов. в: болтрик, ю. в., бунятян, Е. П.
(ред.). Курганы Степной Скифии. Киев: Наукова
думка, с. 4-18.
Фиалко, Е. Е. 2011. Амазонка и конь. в: Новичен-
кова, Н. Г. (ред.). Историко-культурное наследие
Причерноморья: изучение и использование в обра-
зовании и туризме. Тезисы докладов. Ялта: РИО
Крымского Гуманитарного Университета, с. 212-
214.
Фиалко, Е. Е. 2015a. Амазонки во времени и про-
странстве. Археологія і давня історія України, 4
(17), с. 46-99.
Фіалко, О. є. 2015b. Дружинний могильник
скіфів на Лівобережній Херсонщині. Старожит-
ності Степового Причорномор’я і Криму, XVIII,
с. 120-156.
Фиалко, Е. Е. 2017. Серия погребений скифских
воительниц в могильнике у с. Глиное (Молдова).
Археологія і давня історія України, 2 (23), с. 208-
227.
Фиалко, Е. Е. 2018a. Скифские амазонки: состоя-
ние изученности. Археологія і давня історія Украї-
ни, 2 (31), с. 388-398.
Фіалко, О. є. 2018b. Cкіфські амазонки в Криму.
Маґістеріум. Археологічні студії, 70, с. 67-77.
Фіалко, О. є., Нерода, в. в. 2019. Поховання
скіфської амазонки на черкащині. Археологія і дав-
ня історія України, 2 (27), с. 352-357.
черненко, Е. в., бессонова, С. С., болтрик, ю. в.,
Полин, С. в., Скорый, С. А., бокий, Н. М., Гребенников,
ю. С. 1986. Скифские погребальне памятники степей
Северного Причерноморья. Киев: Наукова думка.
Fialko, E. 2017. Scythian female warriors in the south
of Eastern Europe. Folia Praehistorica Posnanyensia,
XXII, p. 29-47.
REFEREnCEs
Bobrinskiy, A. A. 1887. Kurgany i sluchaynyye arkheolog-
icheskiye nakhodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg:
M. M. Stasyulevicha, 1: Dnevniki pyatiletnikh raskopok.
Bobrinskiy, A. A. 1894. Kurgany i sluchaynyye arkheolog-
icheskiye nakhodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg:
B. S. Balashova i Ko, 2: Dnevniki raskopok 1887—1889 gg.
Bobrinskiy, A. A. 1901. Kurgany i sluchaynyye arkheolog-
icheskiye nakhodki bliz mestechka Smely. Sankt Peterburg:
M. M. Stasyulevicha, 3.
Bobrinskiy, A. A. 1905. Otchet o raskopkakh bliz sel
Zhurovka i Kapitanovka. Izvestiya Imperatorskoy Arkheolog-
icheskoy Komissii, 17, s. 17-98.
Holubieva, I. V. 2014. Zvit pro rozkopky kurhaniv skif-
skoho chasu bilia s. Kustorivka Kachalivskoi silskoi rady
Krasnokutskoho raionu Kharkivskoi oblasti u 2013 r. NA IA
NANU, b. n.
Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryy, S. A. 1989.
Pamyatniki skifskoy epokhi Dneprovskogo Lesostepnogo Pra-
voberezhia. Kiev: Naukova dumka.
Koltukhov, S. G. 2012. Skify Severo-Zapadnogo Kryma v
VII—IV vv. do n. e. (pogrebalnyye pamyatniki). Donetsk: Don-
bass. Arkheologicheskiy almanakh, 27.
Melnik, V. I. 2016. Pogrebalnoye sooruzheniye: prirodnaya
sreda. traditsiya. obryad. In: Gey, A. N., Sorokina, I. A. (ed.).
Arkheologicheskaya nauka: praktika. teoriya. istoriya. Sbornik
nauchnykh trudov pamyati I. S. Kamenetskogo. Moskva: IA
RAN, s. 283-287.
Petrenko, V. G. 1967. Pravoberezhye Srednego Pridnepro-
via v V III vv. do n. e. Moskva: Nauka.
Pokrovska, Ye. F. 1957. Kurhany IV st. do n. e. bilia Kholod-
noho Yaru poblyzu m. Smily. Arkheolohiia, Х, s. 65-79.
Rostovtsev, M. I. 1925. Skifiya i Bospor. Kriticheskoye
obozreniye pamyatnikov literaturnykh i arkheologicheskikh.
Leningrad: Leningradskaja trudovaja artel pechatnikov.
Skoryy, S. A. 1997. Steblev: skifskiy mogilnik v Porosye.
Kiev: Naukova dumka.
Skoryy, S. A., Orlik, A. P., Zimovets, R. V. 2018. Issle-
dovaniye skifskogo kurgana na yuge Kirovogradshchiny.
Arkheologіya і davnya іstorіya Ukrainy, 2 (27), s. 352-357.
Telnov, N. P., Chetverikov, I. A., Sinika, V. S. 2016. Skif-
skiy mogilnik III—II vv. do n. e. u s. Glinoye. Tiraspol: Stra-
tum plus.
Fialko, E. E. 1991. Pogrebeniya zhenshchin s oruzhiyem
u skifov. In: Boltrik, Yu. V., Bunyatyan, E. P. (ed.). Kurgany
Stepnoy Skifii. Kiev: Naukova dumka, s. 4-18.
Fialko, E. E. 2011. Amazonka i kon. In: Novichenkova,
N. G. (ed.). Istoriko-kulturnoye naslediye Prichernomoria:
izucheniye i ispolzovaniye v obrazovanii i turizme. Tezisy dok-
ladov. Yalta: RIO Krymskogo Gumanitarnogo Universiteta,
s. 212-214.
Fialko, E. E. 2015a. Amazonki vo vremeni i prostranstve.
Arkheologіya і davnya іstorіya Ukrainy, 4 (17), s. 46-99.
Fialko, O. Ye. 2015b. Druzhynnyi mohylnyk skifiv na
Livoberezhnii Khersonshchyni. Starozhytnosti Stepovoho
Prychornomor’ia i Krymu, XVIII, s. 120-156.
96 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
Fialko, E. E. 2017. Seriya pogrebeniy skifskikh voitelnits
v mogilnike u s. Glinoye (Moldova). Arkheologіya і davnya
іstorіya Ukrainy, 2 (23), s. 208-227.
Fialko, E. E. 2018a. Skifskiye amazonki: sostoyaniye
izuchennosti. Arkheologіya і davnya іstorіya Ukrainy, 2 (31),
s. 388-398.
Fialko, O. Ye. 2018b. Ckifski amazonky v Krymu. Magiste-
rium, Arkheolohichni studii, 70, s. 67-77.
Fialko, O. Ye., Neroda, V. V. 2019. Pokhovannia skifskoi
amazonky na Cherkashchyni. Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 2 (27), s. 352-357.
Chernenko, E. V., Bessonova, S. S., Boltrik, Yu. V., Polin,
S. V., Skoryy, S. A., Bokiy, N. M., Grebennikov, Yu. S. 1986.
Skifskiye pogrebalne pamyatniki stepey Severnogo Pricherno-
moria. Kiev: Naukova dumka.
Fialko, E. 2017. Scythian female warriors in the south of East-
ern Europe. Folia Praehistorica Posnanyensia, XXII, p. 29-47.
O. Ye. Fialko
BURIALS OF THE AMAZONS OF THE
FOREST-STEPPE DNIEPER REGION
The burials of armed women of the territory of for-
est-steppe Dnieper region of the Scythian Age are ana-
lysed in the paper.
The presented series consists of 27 complexes which
are located on the territory of the Forest-steppe region
of the Right Bank of the Dnieper (21), Left Bank terri-
tories (3) and Terrace Forest-Steppe (3). 14 graves (half
of the total number) had been robbed which makes the
reliability and informational content of this sample
quite suitable for research. The burials of the Amazons
of this region were made in a kurgan except for one
(ground or flat grave). The height of the mounds varies
from 0.2 to 7.6 m, diameter — from 8.7 to 63 m. Only
three graves in the group were inserted to the mound.
The graves are represented by five types. Three
types of the pits prevail (81.5 %), two variants of the
catacombs are also presented (two and three respec-
tively). The wide use of wood is one of the features of the
structure of funerary complexes of the Forest-Steppe
Amazons. Thus, the burial structures correspond to the
Scythian traditions but have certain local specifics.
All burials are inhumations. Individual burials are
predominant. Age affiliation was detected in 11 cases
(more than 40 %). Only two age groups of the deceased
are represented — ranging from 15—20 to 35 years.
The grave goods include various types of weapons
(mainly arrows and spears), horse bridles, various de-
corations, including precious metals and semiprecious
stones, mirrors, tools, sets of various tableware etc.
These sets, on the one hand, seem to be common for the
Amazons of European Scythia, and on the other hand,
they have specific regional features.
Kurgans with burials of armed women have a fairly
broad date: from the second part — end of the 7th till
the 4th—3rd centuries BC.
Keywords: Amazon, Barrow, Tomb, Scythian Time,
funeral rites, inventory, Forest-steppe Dnieper.
Одержано 25.07.2019
ФіАлко олена Євгенівна, кандидат історичних
наук, старший науковий співробітник, Інститут ар-
хеології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12,
Київ, 04210, Україна.
FIALKO Olena, Candidate of Historical Sciences,
Senior Research Fellow, Institute of Archaeology,
National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv
Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
ORCID: orcid.org/0000-0002-4976-3266, e-mail:
ofialka@ukr.net.
|