Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул
Статтю присвячено матеріалам практично невідомих поселень перших століть від РХ, які були виявлені та частково досліджені у верхів’ях річки Тилігул у 1989, 1997 та 2000 рр. Згідно характеру матеріалів та їх хронології, вони розподіляються на дві групи, а саме — пам’ятки типу Етулія та черняхівської...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167191 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул / О.М. Дзиговський, І.В. Сапожников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 109-128. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167191 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Дзиговський, О.М. Сапожников, І.В. 2020-03-21T11:06:38Z 2020-03-21T11:06:38Z 2019 Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул / О.М. Дзиговський, І.В. Сапожников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 109-128. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167191 904.4(477.74)“652” Статтю присвячено матеріалам практично невідомих поселень перших століть від РХ, які були виявлені та частково досліджені у верхів’ях річки Тилігул у 1989, 1997 та 2000 рр. Згідно характеру матеріалів та їх хронології, вони розподіляються на дві групи, а саме — пам’ятки типу Етулія та черняхівської культури. In the paper the materials of new sites of the first centuries AD are examined. They were revealed and some of them even explored in the Tiligul headstream in 1988—1989, 1997, 2000. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул The Two Groups of Late Roman Age Settlements in the Headstream of Tiligul River Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул |
| spellingShingle |
Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул Дзиговський, О.М. Сапожников, І.В. Статті |
| title_short |
Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул |
| title_full |
Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул |
| title_fullStr |
Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул |
| title_full_unstemmed |
Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул |
| title_sort |
дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. тилігул |
| author |
Дзиговський, О.М. Сапожников, І.В. |
| author_facet |
Дзиговський, О.М. Сапожников, І.В. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Two Groups of Late Roman Age Settlements in the Headstream of Tiligul River |
| description |
Статтю присвячено матеріалам практично невідомих поселень перших століть від РХ, які були виявлені та частково досліджені у верхів’ях річки Тилігул у 1989, 1997 та 2000 рр. Згідно характеру матеріалів та їх хронології, вони розподіляються на дві групи, а саме — пам’ятки типу Етулія та черняхівської культури.
In the paper the materials of new sites of the first centuries AD are examined. They were revealed and some of them even explored in the Tiligul headstream in 1988—1989, 1997, 2000.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167191 |
| citation_txt |
Дві групи пам'яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилігул / О.М. Дзиговський, І.В. Сапожников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 109-128. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dzigovsʹkiiom dvígrupipamâtokpíznʹorimsʹkogočasuuverhívâhdolinirtilígul AT sapožnikovív dvígrupipamâtokpíznʹorimsʹkogočasuuverhívâhdolinirtilígul AT dzigovsʹkiiom thetwogroupsoflateromanagesettlementsintheheadstreamoftiligulriver AT sapožnikovív thetwogroupsoflateromanagesettlementsintheheadstreamoftiligulriver |
| first_indexed |
2025-11-26T00:08:43Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:08:43Z |
| _version_ |
1850593266671550464 |
| fulltext |
109ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
УДК 904.4(477.74)“652”
О. М. Дзиговський, І. В. Сапожников
дВі грУпи пАМ’Яток піЗнЬориМсЬкого ЧАсУ
У ВерхіВ’Ях долини р. тилігУл
Статтю присвячено матеріалам практично
невідомих поселень перших століть від РХ, які були
виявлені та частково досліджені у верхів’ях річ-
ки Тилігул у 1989, 1997 та 2000 рр. Згідно характе-
ру матеріалів та їх хронології, вони розподіляють-
ся на дві групи, а саме — пам’ятки типу Етулія
та черняхівської культури.
Ключові слова: пізньоримський час, верхів’я
р. Тилігул, поселення Точилово, Олександрівка I,
Байтали III, пам’ятки типу Етулія, черняхівська
культура.
загальні підсумки багаторічних досліджень
декількох поколінь археологів Північно-захід-
ного Причорномор’я вперше у достатньо пов-
ному обсязі були підведені у двох монографіях
(Сапожников, Сапожникова 2011; Древние…
2013) 1. втім, у другій з них розділ, присвяче-
ний організації та ходу пошуків пам’яток, а та-
кож їхній картографії відсутній, внаслідок чого
була отримана, до певної міри, неповна і навіть
перекручена картина підсумків низки розвід-
ницьких досліджень, без яких саме написання
даного узагальнюючого видання було б немож-
ливим.
Для археології регіону по-справжньому
етапною програмою стали суцільні розвідки
1. Перша робота виконана як частина планової
теми Інституту археології НАНУ «Давні культури
Північно-західного Причорномор’я». Однак опуб-
лікована була окремо через принципові наукові
розходження одного з авторів статті з редактора-
ми другого видання. У результаті останнє вийш-
ло з друку без розділів «Ранній палеоліт» та «Піз-
ній палеоліт», тобто «урізаним» знизу, як до речі
і зверху, позаяк у даній колективній монографії
відсутні практично усі розділи по середньовіччю.
території Одеської обл. 1972—1976 рр. 2 Їх фі-
нансувало Обласне відділення Українського
республіканського товариства охорони пам’яток
історії і культури (УТОПІК), керував темою зав.
кафедрою стародавнього світу та середніх віків
ОДУ ім. Мечникова, проф. П. й. Каришковсь-
кий, начальниками загонів були викладачі
цієї кафедри, а виконавцями — співробітники
Одеського археологічного музею (ОАМ) та сту-
денти історичного факультету 3.
Після створення в Одесі у 1976 р. відділу ар-
хеології Північно-західного Причорномор’я ІА
АН УРСР, з ініціативи Одеського археологічно-
го товариства, І. в. Сапожников, ю. О. Слюсар
та ін. у 1981—1982 рр. зі звітів про ці розвідки
сформували довідник, виданий 1991 р. тим же
товариством за рахунок УТОПІК (Гудкова та
ін. 1991). Ця брошура і дотепер залишається
єдиним виданням такого роду для усієї Одесь-
кої області, хоча якість її макету та друку зали-
шає бажати кращого.
Десятилітнє відтермінування видання та-
кої необхідної як для археологів, так і ор-
ганів державної охорони пам’яток книги було
2. Нещодавно ця програма була названа «спільни-
ми роботами ОАМ та істфаку ОДУ зі складан-
ня “Зводу пам’яток археології Одеської області”»
(Древние… 2013, с. 44), що не відповідає дійсності,
оскільки на той час автори бачили їх як «складан-
ня археологічної карти культурно – хронологіч-
ного зведення Одеської області» (Добролюбский,
загинайло 1976, с. 94). Тут і далі переклад наш —
О. Д., І. С.
3. Автори брали участь у розвідках таких районів:
Кодимського, балтського, Савранського, Фрун-
зівського (захар’ївського), велико-Михайлівсько-
го, біляївського, Овідіопольського, Ренійського,
Ізмаїльського, Кілійського, Тарутинського та ін.© О. М. ДзИГОвСЬКИй, І. в. САПОжНИКОв, 2019
110 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
пов’язано з постановою Ради Міністрів УРСР
від 03.09.1982 р. «Про заходи щодо забезпечен-
ня видання томів зводу пам’яток історії та куль-
тури народів СРСР по УРСР» 1. Після неї відділ
археології Північно-західного Причорномор’я
поступово втягнувся в роботу зі створення тема-
тичних розділів тому «Одеська область». Даний
процес активізувався і навіть був оформлений
у вигляді державної планової теми після ство-
рення обласних редколегій та виходу в 1984 р.
методичних рекомендацій (Методичні… 1984).
Подальша доля всього «зводу» відома і ми не
будемо на ній зупинятися.
що стосується рукопису «одеського тому», то
до 1987 р. його створення в основному завер-
шили (було підготовлено до 1600 статей по ок-
ремих пам’ятках і їх групах, обсягом від 900 до
2400 друкованих знаків кожна). Правда, відра-
зу ж з’ясувалося, що ці статті охоплюють тери-
торію області вкрай нерівномірно. Таку карти-
ну не можна було пояснити лише специфікою
районів, оскільки очевидними були низький
рівень підготовки низки виконавців робіт і не-
доліки їх організації (відсутність автомобіль-
ного транспорту, більш чи менш прийнятних
картографічних матеріалів, невдалі сезони ви-
конання тощо).
Тоді ж редколегія «зводу пам’яток історії та
культури Одеської області» розробила програ-
му додаткових розвідок в 11 районах, розта-
шованих у середній смузі буго-Дністровського
межиріччя, вздовж кордону між степовою та
лісостеповою природно-кліматичними зона-
ми. виконання робіт доручили відновленій
буго-Дністровській експедиції ІА НАНУ (нач.
І. в. Сапожников). УТОПІК взяло на себе фі-
нансування програми, а у 1989 р. кошти для
її продовження виділив також відділ охорони
пам’яток історії та культури Одеського обл-
виконкому 2. У 1988 р. експедиція обстежила
землі Котовського (Подільського) і червоноок-
нянського (Окнянського) районів (Сапожни-
ков 1988). У 1989 р. розвідки були проведені
у Анан’ївському і Роздільнянському (Сапож-
ников 1989b), а в 1990 р. — Фрунзівському
(захар’ївському) районах (Сапожников 1990b).
Слід визнати, що завдання, поставлені перед
експедицією в частині доповнення до «зводу»,
були виконані лише частково. за результатами
робіт 1988 р. її учасники (у тому числі обидва
автора статті) підготували 98 статей, довівши
1. Планувалося як 28-томне енциклопедичне науко-
во-довідкове видання про всі відомі на території
України нерухомі пам’ятки археології, історії, ар-
хітектури та містобудування, монументального
мистецтва, які мають історичну, наукову або ху-
дожню цінність.
2. Для порівняння зазначимо, що на три місяці робіт
1988 р. було виділено 8 тис. крб.; чотири місяці
1989 р. — 22 тис. крб.; той же термін 1990 р. —
6 тис. крб. (разом з охоронними розкопками сто-
янки велика Аккаржа).
їх загальну кількість до 1763, тобто збільшив-
ши на 10 % 3. Після чого, через різні причини,
поповнення «зводу» було зупинено, хоча пошу-
кові роботи тривали за інерцією ще протягом
двох польових сезонів. Незабаром інтерес до
цієї програми згас взагалі, рукопис так і зали-
шився неопублікованим, причому теперішнє
перебування останнього невідомо.
Найцікавіші матеріали, отримані у ході роз-
відок трьох перших зі згаданих районів, були
опубліковані І. в. Сапожниковим приблиз-
но в 15 статтях і тезах доповідей, написаних,
в основному, з фахівцями з різних періодів:
ю. в. болтриком, є. ю. Новіцьким, О. в. Ларі-
ною, О. С. Оанчою, А. С. Островерховим,
в. Г. Петренко, Л. ю. Поліщук, ю. О. чернієн-
ко та ін. (Сапожников 2006, І.30, І.37, І.38, І.45,
І.47, І.52, І.64, І.67, І.131, І.136 тощо).
Найважливішими знахідками тих років
були відкриття: житла на поселенні культури
лінійно-стрічкової кераміки Майнова балка
біля м. Анан’їва, одного з ранніх трипільських
поселень регіону Нестоїта ІV, низки трипільсь-
ких поселень біля сс. Гандрабури та Точилово,
культурного шару епохи пізньої бронзи на дво-
шаровому поселенні Довжанка ІV на р. Ягор-
лик, а також понад 40 поселень (разом з
багатошаровими) перших століть н. е. 4 (Са-
пожников 1989a; 1990a) 5. за два сезони, за про-
грамою «зводу», буго-Дністровська експедиція
виявила до 250 нових поселень, пунктів знахі-
док та курганів, а також уточнила прив’язку
і культурно-хронологічні позиції ще близько
60 об’єктів (Сапожников 1991, с. 499), проте всі
ці матеріали не були включені до ще не вида-
ного на той час довідника пам’яток Одеської
області (Гудкова та ін. 1991).
Автор розвідок, не вважаючи себе фахівцем
із періоду перших століть нашої ери, у звіті за
1988 р. утримався від будь-яких узагальнюю-
чих висновків, однак у звіті за 1989 р. звернув
увагу на наявність у регіоні двох груп пам’яток
вказаного часу: типових черняхівських та ін-
ших, які, вірогідно, могли бути пов’язані «з так
званими «пізніми скіфами» або з пам’ятками
типу Етулія» (Сапожников 1989b, с. 69). Окрім
3. ще близько 50 нових статей І. в. Сапожников на-
писав за матеріалами розвідки в зоні проектуван-
ня будівництва III-ї черги Дунай-Дністровської
зрошувальної системи (у Арцизькому, Саратсько-
му і білгород-Дністровському районах). загалом
у роботах взяли участь 34 археолога з відділу
археології Північно-західного Причорномор’я,
Одеського археологічного музею та історичного
факультету ОДУ. Найбільше статей для «зводу»
написали: Л. в. Суботін — 223, О. в. Гудкова —
220, І. в. Сапожников — 190.
4. Тут і далі: виділено нами — О. Д., І. С.
5. Примітно, що у розділі «черняхівська культура»
наведеної вище колективної монографії не зга-
дується не лише жодна з цих пам’яток, але й факт
проведення самих розвідок (Древние… 2013,
с. 558—661, рис. 165).
111ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Дзиговський, О. М., Сапожников, І. В. Дві групи пам’яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилі-
того, О. С. Оанча, яка була автором малюнків
знахідок того часу для обох звітів, виділила у
Подільському та Окнянському районах три
черняхівських поселення (Гонорату ІV, водо-
злив і Довжанку ІV) і ще 19 менш виразних
місцезнаходжень, умовно пов’язавши останні
з пам’ятками «етулійського типу» (Оанча 1989,
с. 124—125).
Тим не менш, сталося так, що і через 30 років
дві названі групи пам’яток так і не знайшли
свого належного місця у системі старожитнос-
тей римського часу Північного Причорномор’я.
У зв’язку з цим автори статті вирішили опуб-
лікувати знахідки з двох, мабуть, найяскраві-
ших пам’яток регіону — поселень байтали III
і Точилово. зазначимо, що матеріали першої
з них неопубліковані зовсім, а другої — вкрай
фрагментарно.
Однак перед цим є сенс навести характерис-
тику мікрорегіону, у якому розташовані обидві
пам’ятки, для того часу, коли антропогенний
вплив на природу був ще досить незначним.
Ідеться про записки Ф. П. де волана 1791 р.:
«Балка Точила закінчується біля Хандрибу-
рової [с. Гандрабури]. Місцевість така ж, як
і в інших [сусідніх долинах], і хоча тут немає
лісу, це компенсується сусідством з Чорним
лісом. У цій балці знаходиться село Точило-
ва, що нараховує 32 родини й 30 будинків. Його
околиці мало освоєні, хоча вони того заслуго-
вують. Кринична вода добра, але тут зовсім
немає джерел. Ближче до кінця, біля виходу
[у балку] декількох бічних лощин, у чарівному
місці знаходиться село Липецьке. Його околиці
досить щільно засаджені плодовими деревами
та виноградом, не кажучи вже про пшеницю,
котра як і раніше, залишається головним за-
няттям населення, усе інше другорядне. Бічні
балки буяють лісами.
Прямуючи по долині Делігоел [Тилігул або
б. Байтальська] до самого її кінця [верхів’я],
усюди бачиш приємну місцевість, якій необхід-
на лише рука хлібороба. По більшій частині
тут багато рідколісся. Двом покинутим се-
лам Хедрімаш [Гедирімаш, нині південно-схід-
на частина с. Байтали] і Байтали, де колись
було поширене землеробство, зараз потрібні
нові мешканці…
Степова рівнина між балкою Точиловою,
покинутими селами Байтали та Хедрімаш і
селом Ананія покрита не те щоб мілколіссям,
однак скоріше молодим лісочком, котрий, при
рис. 1. Район поселення байтали ІІІ на плані
1792 р.
рис. 2. Район поселення Точилово на плані 1792 р.
112 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
невеликому догляді, перетворився б через де-
кілька років у великий ліс — пункт досить
істотний для цієї провінції. Він називається
Чорний ліс і може мати верст 12 завдовжки
та 5 завширшки. З порід найчастіше зустрі-
чаються дуби» (волан 2002, с. 140, 141).
Про привабливість цього мікрорайону свід-
чить і той факт, що у 1792 р. А. І. Шостак зоб-
разив його на «Плані, що представляє поло-
ження сс. Анані, Гандрабура та Точила» для
«Атласа новоприобретенной области от Порты
Оттоманской…» (РО РНб, ф. 835, буд. 233). На
ньому видно місця (рис. 1; 2), де пізніше були
знайдені поселення байтали ІІІ та Точилово
(рис. 3; 9).
поселення Байтали ііі. Розташоване
на 12-метровому мисі лівого берега долини
р. Тилігул, утвореному злиттям двох коротких
лівосторонніх балок, нижня з яких називаєть-
ся Пугача (стара назва Булоган — рис. 1), не-
подалік від їхнього впадіння у долину ріки, за
60 м на захід від садиб східної частини села,
за 50—200 м. на південний схід від колишньої
свиноферми 3 колгоспу ім. Ілліча, за 300 м. на
північний схід від поселення байтали ІІ (біля
піщаного кар’єру), на городах. Площа поши-
рення підйомного матеріалу становить 120 ×
50—60 м, витягнута по лінії Пн3—ПдС і розо-
рюється (рис. 3). відкрив у 1989 р. І. в. Сапож-
ников особисто.
Тут у великій кількості зібрані фрагменти
кераміки, декілька розколотих кременів без па-
тини, зустрічаються також необроблені уламки
вапняку. Серед керамічного матеріалу значно
переважають уламки гончарних сіроглиняних
шерехатих посудин, у тісті яких виразно про-
стежуються домішки дресви та піску. Днища
посудин цієї групи переважно плоскі із закраї-
ною або без неї, на слабко вираженому кіль-
цевому піддоні, деякі виготовлені дуже грубо.
знайдено кілька екземплярів посудин на кіль-
цевому піддоні і один на кільцевій підставці
(рис. 8: 1—2, 4). вінця шерехатого посуду різ-
номанітних профілів, головним чином від не-
високих горщиків. Представлено два фрагмен-
ти від горщиків з пружком під вінцем, а також
округлі, підтрикутні та широкі плескаті вінця
(рис. 5: 1—9). зі стінок шерехатих посудин най-
цікавішими є екземпляри з прокресленою по
тулубу однією або декількома лініями (рис. 6:
7) та фрагменти із прокресленими широкою
хвилею або зиґзаґом (рис. 6: 4). вкрай рідко зус-
трічається лощіння чорного кольору. До даної
групи примикають кілька уламків шерехатих
гончарних посудин світлого випалу, серед яких
є округлі вінця, стінки, фрагменти плескатого
дна з невеликою закраїною та глечика з реб-
ристою поверхнею на вигині профілю і зигзаго-
подібним прокресленим орнаментом у верхній
частині тулубу (рис. 6: 4).
виразною є група шерехатих сіроглиняних
піфосів із плитчатими днищами. вінця піфосів
широкі, плескаті, в одному випадку підпря-
мокутні у перетині (рис. 6: 2, 11). Серед стінок
відзначимо уламок з гострим пружком і чотири
фрагменти з орнаментом, утвореним пальцеви-
рис. 3. Схема розташування поселень біля с. байтали
113ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Дзиговський, О. М., Сапожников, І. В. Дві групи пам’яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилі-
рис. 4. Поселення байтали ІІІ (кераміка)
114 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
ми вдавленнями по широкому пружку (рис. 6:
8; 7: 1, 6).
Другою за чисельністю є група сіроглиняних
столових посудин, більшість яких на кільцево-
му піддоні і лише дві без нього, із закраїною та
ледь увігнутим дном (рис. 8: 3, 5). Серед вінець
і стінок представлені як лощені, так і без ло-
щіння фрагменти. за формою вінець вирізня-
ються чотири уламки глечиків, один з яких із
залишками ручки та прикрашений діагональ-
ними смугами лощіння (рис. 4: 7), фрагменти
біконічних форм, очевидно від мисок відкри-
того типу, одна з яких світло-бежевого кольору
(рис. 4: 10) і лощеного кубка (рис. 4: 13). за ін-
шими вінцями типи посуду не відновлюються,
з них два фрагменти належать чорнолощеним
посудинам (рис. 4: 1, 11), а більшість — сіроло-
щеним (рис. 4: 3, 4, 7, 12, 14, 15). Серед стінок
столового посуду вирізняються шість фрагмен-
тів лощених глечиків, один з яких із прокрес-
рис. 5. Поселення байтали ІІІ (гончарна шерехата кераміка)
115ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Дзиговський, О. М., Сапожников, І. В. Дві групи пам’яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилі-
рис. 6. Поселення байтали ІІІ (кераміка)
116 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
леною лінією, один з пружком на місці перехо-
ду горла у тулуб та один з пружком по тулубу
і хвилястим лощеним орнаментом (рис. 6: 7).
знайдені дві стінки лощених ребристих форм
без орнаменту та три із пролощеним орнамен-
том (рис. 6: 3, 9, 10), а також три фрагмента
без лощіння невідомих форм. відзначимо три
ручки від нелощених сіроглиняних глеків, дві
з яких плескаті, виготовлені з грубішого тіс-
та (рис. 4: 6, 8) та одна з глибоким жолобком
(рис. 4: 2).
Ліпний сіроглиняний посуд представлений
нечисленними уламками стінок, днищ (рис. 7:
9) та вінець посудин (рис. 7: 2, 3, 5). Ліпна ке-
рис. 7. Поселення байтали ІІІ (кераміка)
117ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Дзиговський, О. М., Сапожников, І. В. Дві групи пам’яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилі-
раміка виготовлена з тіста світлого випалу з
домішкою піску, рідше дресви, соломи і навіть
гашеного вапна. Деякі екземпляри підлощені.
червоноглиняні амфори репрезентовані чо-
тирма уламками стінок, одна з яких рифлена
і фрагментом конусоподібної ніжки, а світ-
ло-глиняні амфори — двома уламками ручок
(рис. 6: 6) і фрагментом ніжки (рис. 7: 4).
з інших груп кераміки відзначимо стінки
світло- і червоноглиняних посудин та уламок
посудини темно-сірого кольору з широким
плескатим вінцем, тісто у зламі червоне (рис. 6:
1), а також два біконічних глиняних прясельця
(рис. 7: 7, 8), поверхня одного з них ретельно
заполірована.
поселення точилово. Розташоване на
високому вододільному мисі лівого берега
б. Точилівської (кол. Телюшної), що поступово
переходить у плато, який утворено двома лі-
вобічними притоками цієї долини — лівим схи-
лом б. Дупе Дял і правим схилом б. жинжя, за
700 м на захід та 1,3 км на північ—північний
захід від фельдшерсько-акушерського пунк-
ту, за 100 м на північний схід від садиб села,
що розташовані на лівому березі б. Дупе Дял.
Площа поселення становить 500—550 × 200—
250 м, витягнута по лінії Пн3—ПдС на висоті
40—50 м над тальвегом б. Точилівська. Пів-
нічно-східна частина поселення розорюється,
південно-західна частина зайнята ділянками
мешканців села. Поселення знайшов у 1965 р.
вчитель історії в. П. чебан, котрий разом з уч-
нями збирав на ньому підйомні матеріали до
1970 р.
На північно-західній периферії пам’ятки ви-
явлені залишки двох трипільських майданчи-
ків, відстань між якими становить 40 м (рис. 9),
де були зібрані нечисленні знахідки. На іншій
площі поселення у дуже великій кількості зуст-
річаються фрагменти кераміки пізнішого часу,
невизначені кістки тварин, необроблені камені
вапняку. Планіграфічно вони розподіляються
більш чи менш рівномірно, за винятком ділян-
ки, зайнятої городами та виноградниками, що
можна пояснити глибшою оранкою. Нечислен-
ність знахідок трипільського часу пов’язана
з тим, що культурний шар того часу залягає
на значній глибині і практично цілковито збе-
рігся.
Група сіроглиняної гончарної кераміки
представлена фрагментами, головним чином,
столового нелощеного посуду. вінця належать
глечикам, мискам відкритого типу та посуди-
нам з плескатими (рис. 13: 1, 5, 8, 9) та заокруг-
леними (рис. 13: 2, 4) вінцями. знайдені також
столові посудини із плитчатим дном і ледь
виділеною закраїною (рис. 13: 11), на кільцево-
му піддоні (рис. 13: 10) і лощена плеската руч-
ка з ребром посередині (рис. 13: 3). Інші типи
не відновлюються.
Сіроглиняна гончарна шерехата керамі-
ка репрезентована фрагментами горщиків
рис. 8. Поселення байтали ІІІ (кераміка)
118 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
(рис. 13: 6—7), а також посудин з плескатим
дном без закраїни.
Найчисельнішою є група сіроглиняної ліпної
кераміки, яку виготовлено із грубуватого пухкого
тіста світлого або червонуватого випалу з незнач-
ною домішкою дутика та червоного шамоту. Май-
же всі вінця округлі або із пласко зрізаним верхом
(рис. 10: 1—17). Серед фрагментів стінок виріз-
няються дві від товстостінних посудин — одна з
наліпом, інша прикрашена вм’ятинами (рис. 12:
11). Фрагменти днищ ліпних посудин мають такі
форми: більшість на плитчатому піддоні (рис. 11:
2); одне плескате днище може бути дном пательні
(рис. 11: 3), одне на кільцевому піддоні (рис. 11: 6)
і одне — плескате дно (рис. 11: 7). відзначимо та-
кож фрагменти ліпних кришок (рис. 11: 4, 5).
Доволі інформативними є фрагменти ам-
форної тари, серед яких вирізняються руч-
ки (рис. 12: 4), вінця (рис. 12: 1—2) та ніжки
(рис. 12: 3) світлоглиняних амфор. червоног-
линяні амфори представлені ручками (рис. 12:
6—7) та ніжками (рис. 12: 5, 8) посудин. Одна
з ніжок має сліди вторинного використання у
якості розтиральника (рис. 12: 8). зі стінок ам-
фор виготовлені також два плескаті червоног-
линяні прясельця (рис. 12: 9—10).
рис. 9. Схема розташування поселення Точилово
119ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Дзиговський, О. М., Сапожников, І. В. Дві групи пам’яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилі-
значна кількість знахідок з даного поселен-
ня зберігається у місцевій школі. Серед них
стінки, вінця (рис. 14: 2), ручки (рис. 13: 13; 14:
3) та ніжки (рис. 13: 12) світлоглиняних амфор;
гладкі і рифлені стінки, ручки (рис. 14: 4, 6) і
ніжка (рис. 14: 12) червоноглиняних амфор;
рис. 10. Поселення Точилово (ліпна кераміка)
120 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
плеската ручка (рис. 14: 5) та кілька плеска-
тих днищ сіроглиняних гончарних шерехатих
посудин, ручка лощеної сіроглиняної посудини
(рис. 14: 7), днища сіроглиняних гончарних не-
лощених посудин (рис. 13: 11), фрагменти сті-
нок та вінця (рис. 11: 1) ліпних посудин, ніж-
ка ліпної посудини (рис. 14: 1), два біконічних
(рис. 14: 8—9), округле (рис. 14: 10) та округло-
плескате (рис. 14: 11) глиняні прясельця.
Аналіз сукупності усіх матеріалів обох розгля-
нутих пам’яток дозволяє зробити такі висновки.
Поселення байтали III належало населенню
черняхівської культури і його слід включити до
кола даних старожитностей. Навряд чи буде по-
милкою вважати, що воно існувало у III—IV ст.
н. е. У той же час, нам здається, що нижня дата
поселення може бути скорегованою у бік «омо-
лодження», а отже, відповідно, може бути «омо-
лодженим» і вік самої пам’ятки. Підставою для
подібних припущень виступають нечисленні
залишки амфорної тари, зокрема знахідка тут
уламку ніжки світлоглиняної амфори (рис. 7:
4). Цей фрагмент належить вузькогорлій ге-
раклейській амфорі, які свого часу Д. б. Ше-
рис. 11. Поселення Точилово (ліпна кераміка)
121ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Дзиговський, О. М., Сапожников, І. В. Дві групи пам’яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилі-
лов виділив у тип D (так звані «танаїські») та
датував у межах першої половини III ст. н. е.,
а саме 40-х років, коли Танаїс був розгромле-
ний варварами (Шелов 1978, с. 18, 19; рис. 7).
згідно типології С. ю. внукова, такі амфори
належать до варіанту C IV D і датуються кін-
рис. 12. Поселення Точилово (кераміка)
122 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
цем II ст. — після 251 (264?) р. н. е. (внуков
2006, рис. 1, 10; внуков 2016, с. 44; рис. 1, 13;
4: 11—18) 1. О. А. Труфанов, на підставі, голо-
вним чином, морфологічних відмінностей, роз-
поділяє дані амфори на два варіанти, а саме
«ранній» та «пізній». Перший з них, на думку
1. з кінця 1980-х — середини 1990-х рр. розгром Танаї-
су датують 251—254 рр. (напр.: Яценко 1997, с. 157).
автора, датується у межах початку III ст.н. е. —
250/270 рр. н. е., другий — 250/270—320/325 рр.
н. е. (Труфанов 2005—2009, с. 131; рис. 2: 11,12;
89: 6) 2.
Таким чином нижня дата поселення байта-
ли III, на підставі знахідки тут ніжки амфори
2. Автори щиро вдячні Д. О. Масюті та С. в. Діден-
ку за допомогу в визначенні амфор.
рис. 13. Поселення Точилово (кераміка: 1—10 — збори 1989 р.; 11—13 — колекція шкільного музею)
123ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Дзиговський, О. М., Сапожников, І. В. Дві групи пам’яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилі-
ранній Шелов D або C IV D за С. ю. внуковим
може бути визначена у хронологічних рамках
усього періоду побутування даних амфор, тоб-
то кінець II — середина III ст. н. е. Разом з тим
необхідно зауважити, що на землях між Дніс-
тром та Дніпром невідомо черняхівських ста-
рожитностей початкової та ранньої фази куль-
тури, якщо відносити її до кінця II — першої
половини III ст. н. е. (Гудкова 2013, с. 683). До
того ж, переконливою є й точка зору про те, що
формування черняхівської культури припа-
дає на період «скіфських» війн або «готських»
походів 238 — 270 рр. н. е. (Магомедов 2001,
с. 134—139). вважається, що усталене, осіле
життя черняхівського населення на даній те-
риторії, зокрема, у степовій її частині розпо-
чалося після закінчення «скіфських» війн або
«готських» походів, що і засвідчує хронологія
(друга половина, остання третина, кінець III ст.
н. е.) таких черняхівських могильників як Ка-
борга IV, Коблево та Кам’янка-Анчекрак, від-
повідно (Гудкова 2013, с. 683). Отже, зважаючи
на висловлене, можна припустити, що виник-
нення пам’ятки байтали III як поселенської
структури мало місце не пізніше 50-х — 60-х
років III ст. н. е. і, таким чином, остаточна її
рис. 14. Поселення Точилово (кераміка з колекції шкільного музею)
124 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
дата визначається у межах другої половини
III—IV ст. н. е. Сказане, у свою чергу, цілком
узгоджується з початковим періодом існуван-
ня окремих черняхівських пам’яток, зокрема,
функціонуванням таких могильників, як Ка-
борга IV та Коблево.
Датування поселення Точилово у більш
вузьких хронологічних межах також може бути
уточнене на підставі уламків амфор, які у кіль-
кісному відношенні є досить виразними. Серед
даного матеріалу розрізнюються світлоглиняні
(рис. 12: 1—4; 13: 12—13; 14: 2—3) та червоног-
линяні (рис. 14: 6) посудини, які репрезенто-
вані трьома типами.
До першого з них належить фрагмент світ-
логлиняної вузькогорлої амфори гераклейсь-
кого виробництва (рис. 12: 2) типу C (так звані
«неапольські») згідно типології Д. б. Шелова
(Шелов 1978, с. 18, рис. 6) або варіанту C IV C
за класифікацією С. ю. внукова (внуков
2006, рис. 1: 9). Профіліровка вінця посудини
дозволяє віднести її до підваріанту C IVC2 за
С. ю. внуковим, час побутування яких припа-
дає на другу половину, а можливо що й остан-
ню третину II ст. н. е. (внуков 2016, с. 43, рис. 4:
8—10). зміна варіантів C IV C2 та C IV D мала
місце наприкінці II — початку III ст. н. е. (вну-
ков 2016, с. 43).
До другого типу можуть бути віднесені усі
інші світлоглиняні посудини римського часу з
поселення і його складають амфори Шелов D
або варіанту C IVD за С. ю. внуковим, які є тут
панівними, і про які вже йшлося вище. Необхід-
но лише додати, що вони належать до раннього
варіанту даного різновиду тари і датуються в
межах кінця II — 60-х років III ст. н. е. У 264 р.
Гераклея була розгромлена готами і її торгі-
вельні зв’язки з Північним Причорномор’ям
були відновлені через чверть віку (внуков
2016, с. 43).
Третій тип представлений фрагментом руч-
ки червоноглиняної амфори (рис. 14: 6), який
можна віднести до амфор типу 79 за І. б. зеєст,
які дослідниця датувала III ст. н. е. (зеест
1960, с. 114; табл. ХХХІІ: 79). що, у свою чергу,
відповідає типам: MRA 7 Benghazi (Mid Roman
Amphora 3 Berenice) (Riley 1979, p. 189—192),
44 по Т. бежецькому (вezeczky 2013, p. 149,
150) або класу 47 по Д. Пекоку і Д. вільямсу
(Peacock, Williams 1991, p. 193—195, f. 112). У
західній історіографії такі амфори, зазвичай,
відносять до типу Kapitän II (Dyczek 2001,
p. 137). більшість дослідників вважає, що вони
мають егейське походження. А. Опайц при-
пускає, що їхній випуск був розпочатий ще у
другій половині II ст. н. е., однак найбільше
розповсюдження ці посудини мали у III—
IV ст. н. е. (Opaiţ 2004, р. 13). Т. бежецький
датує їх кінцем II—IV ст. н. е. (вezeczky 2013,
p. 149).
зіставлення хронологічних меж побутуван-
ня усіх типів амфор римського часу, знайдених
на поселенні 1, засвідчує, що об’єднатися в один
комплекс вони могли тут лише у період з кінця
II по середину III ст. н. е. (250/260 рр.), що і виз-
начає дату самого поселення.
Дещо складнішим, ніж встановлення конк-
ретної дати верхнього шару поселеня Точило-
во, є визначення його культурної приналеж-
ності. Справа в тому, що декілька десятиліть
тому матеріали поселення Точилово потра-
пили у поле зору О. є. Малюкевича, котрий
одразу пов’язав їх з пізними скіфами. знач-
но пізніше це припущення було розвинуте у
вкрай лаконічній формі в його узагальнюючо-
му дослідженні, присвяченому пізньоскіфсь-
кій культурі (Малюкевич 2013, с. 644—657).
У останньому автор, посилаючись на замітку
А. Г. загинайло 2 та звіти І. в. Сапожникова за
1988—990 рр., висловив наступне: «Розвідка-
ми у степах на схід від Дністра… виявлено,
приблизно, два десятки поселень перших ст.
н. е. Ключ до розуміння котрих дало поселення
Точилово з досить репрезентативною підйом-
ною керамікою пізньоскіфського вигляду…»,
яку він, вибірково, включив у порівняльну таб-
лицю ліпного посуду. При цьому, дослідник не
лише не навів дату самого поселення, але не
вказав, де воно знаходиться. Далі пам’ятка в
цій праці не згадується взагалі, якщо не брати
до уваги її присутність у вигляді позначки під
номером 110 на карті-схемі (Малюкевич 2013,
с. 644; рис. 159; 161).
Нам видається, що висновки О. є. Малюке-
вича стосовно приналежності поселення То-
чилово пізнім скіфам виглядали б менш кате-
горично, якщо би дослідник звернув увагу на
ряд обставин. По-перше, поселення Точиливо
знаходиться аж ніяк не в степу, і навіть не на
кордоні степу та лісостепу, а безпосередньо у
лісостеповій природно-кліматичній зоні, що
абсолютно не характерно для пізньоскіфських
старожитностей Північного Причорномор’я. Як
відомо, це населення мешкало у першій чверті
I тис. н. е. в степах України, причому на їх край-
1. ще декілька фрагментів амфор (рис. 12: 5, 8; 14:
12) не належать до римського часу і, можливо, є
більш ранніми. Не виключено, що ці фрагмен-
ти репрезентують собою матеріальні залишки
тризни з насипу, розташованого неподалік від
пам’ятки кургану, котрі значно пізніше були ви-
користані «кмітливими» мешканцями поселен-
ня як знаряддя праці або якісь предмети госпо-
дарського призначення. До такого припущення
схиляє факт вторинного використання одного з
фрагментів (рис. 12: 8) у якості розтиральника.
2. У замітці наводиться лише загальна інформація
стосовно розкопок Ніконія в 1975 р. (загинайло
1976, с. 323—324). Так, у Ніконії римського часу
основу населення дійсно складало пізньоскіфське
населення (бруяко, Дзиговский, Секерская 2008,
с. 180). Однак не зрозуміло, яке відношення Ні-
коній, що розташований на лівому березі сучасно-
го Дністровського лиману, має до значно північні-
ших лісостепових районів.
125ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Дзиговський, О. М., Сапожников, І. В. Дві групи пам’яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилі-
ньому півдні, у приморській зоні. До того ж, і
тут воно мешкало не повсюдно, а концентрува-
лось у трьох районах: навколо сучасного Дніст-
ровського лиману, на хорі Ольвії та Нижньому
Дніпрі (Гудкова 1999, с. 242). По-друге, навіть
якщо припустити, що поселення Точилово реп-
резентує собою якийсь виселок пізніх скіфів,
який був висунутий на північ, аж у лісостеп, то
і тоді необхідно було би констатувати, що цей
виселок знаходився на дуже значній відстані
від основних ареалів мешкання пізньоскіфсь-
кого населення на землях між Дністром та
Південним бугом, не кажучи вже про регіон
Нижнього Дніпра. Так, наприклад, відстань
від поселення Точилово до лівого берега Дніст-
ровського лиману складає 155 км, а до правого
берега південнобузького лиману у районі роз-
ташування стародавньої Ольвії — 200 км. Саме
тому пам’ятка виглядає абсолютно одноосібно
на карті-схемі розташування пізньоскіфських
пам’яток Північно-західного Причорномор’я
(Малюкевич 2013, рис. 159). До речі, вона виг-
лядає цілком одноосібно і у хронологічному від-
ношенні, оскільки датується лише фінальним
етапом мешкання пізньоскіфського населення
у даному регіоні (Гудкова 1999, с. 242—244).
Натомість, дата поселення Точилово якнай-
кращим чином відповідає хронології пам’яток
типу Етулія, ранній період існування котрих
співпадає з датою поселення абсолютно. Ма-
теріали етулійських пам’яток репрезентують
знахідки на них ліпної кераміки, амфорної
тари, сіроглиняного гончарного столового та
шерехатого посуду (Гудкова 1999, с. 279—292,
295, 296, 299), що цілком відповідає складу ма-
теріалу, виявленого на поселенні. звертає на
себе увагу й факт знахідок на ньому більш ніж
у значній кількості фрагментів амфор саме так
званого «танаїського» типу, що також є харак-
терним для певної групи етулійських старожит-
ностей (Фокеєв 1998, с. 8). врешті-решт, окремі
форми і ліпного, і сіроглиняного гончарного
столового посуду знаходять свої аналогії се-
ред відповідних категорій матеріалів пам’яток
типу Етулія. Отже, враховуючи все висловле-
не, є певні підстави припускати, що поселення
Точилово слід віднести до групи ранніх етулій-
ських старожитностей, або, щонайменше, пос-
тавити питання про приналежність його до
кола останніх.
Пам’ятки типу Етулія розповсюджені, го-
ловним чином, у пониззях Дністра, Дунаю та
Пруту, окрім того вони відомі також на лівому
березі Дністра та у лісостепу між Прутом та
Дністром і датуються за звичай III—IV ст. н. е.
(Гудкова 1999, с. 271, 297). Однак останнім ча-
сом ця дата була уточнена і виділено три хро-
нологічні групи етулійських старожитностей.
Перша з них (Алчедар—Етулія) — датується
у межах кінця II — першої половини III ст.
н. е.; друга (так звана «холмська») — середи-
ною III ст. н. е.; третя (пізня Етулія) — III—
IV ст. н. е. (Фокеев 2013, с. 638; Курчатов 1989,
с. 163—179; 2017, с. 207—212). Дослідники ото-
тожнюють етулійські пам’ятки з венедами Пев-
тінгерових таблиць, а появу даних пам’яток у
зазначених регіонах пов’язують з переміщен-
ням землеробського населення на південь з
північних лісостепових територій. Це пере-
міщення розпочалося наприкінці II ст. н. е. під
тиском вельбаркців і відбувалося декількома
хвилями (Гудкова 1999, с. 304, 378, 379; Фокеєв
1998, с. 7—10, 11—12; 2013, с. 642, 643).
Поселення Точилово, як уже зазначалося,
знаходиться у лісостеповій зоні між Дністром
та Південним бугом. І ось тут цілком дореч-
но буде згадати, що воно є не єдиною етулій-
ською пам’яткою на цій території. У верхів’ях
Тилігулу розвідками 1997 р. було виявлено, а у
2000 р. досліджено поселення Олександрівка I,
що знаходиться за 12 км від Точилово і де було
знайдено ліпний посуд, повні аналогії котрому
відомі лише на етулійських пам’ятках кінця
II — першої половини III ст. н. е. лісостепової
території між Прутом та Дністром (Курчатов
2017, с. 207—210). Не виключено, що і поселен-
ня Негай, яке, у свою чергу, розташоване непо-
далік від Олександрівки I, котре було відкрито
у тому ж 2000 р. і на якому було зібрано лише
підйомний матеріал, теж, можливо, належить
до кола етулійських старожитностей (Дзигов-
ский, Смольянинова 1999, с. 49; Дзиговський
та ін. 2003, с. 155—179; рис. 16; 122—125;180—
181) 1. Таким чином виділяється своєрідна
«верхньотилігульська» група ранніх етулійсь-
ких пам’яток, яка могла сформуватися внаслі-
док переміщення на цю територію етулійського
населення групи Алчедар—Етулія із заходу, з
межиріччя Пруту та Дністра. втім, більш віро-
гідним є припущення, що поселення Точилово,
Олександрівка I і, можливо, Негай є матеріаль-
ними свідоцтвами переміщення етулійців-
венедів з півночі на південь, коли якась їхня
частина оселилася у верхів’ях Тилігулу, а інша
частина продовжила свій шлях на південний
захід або, що зовсім не виключено, вони за-
лишилися тут. Однак, у обох випадках саме з
верхів’їв Тилігулу етулійці, мабуть, і потрапи-
ли у лісостепове межиріччя Пруту та Дністра.
І тоді вихідним районом для пізньої Етулії,
можливо, було не лише лісостепове межиріч-
чя Дністра та Пруту (Фокеев 2013, с. 643) але
й лісостеп між Дністром та Південним бугом.
що стосується походження «холмської» групи
етулійських пам’яток, то одним з авторів статті
1. У продовження тези, правомірно буде також зга-
дати й спробу виділення О. С. Оанчею цілої низ-
ки місцезнаходжень, котрі вона умовно пов’язала
з пам’ятками «етулійського типу» (див. вище).
Нам видається, що, принаймні, якась частина
цих місцезнаходжень, при повторному та деталь-
ному вивченні їхніх матеріалів може розширити
у кількісному відношенні список старожитностей
типу Етулія у досліджуваному регіоні.
126 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
вже було висловлено припущення відносно да-
ного питання (Дзиговский 2003, с. 166—167).
На завершення відзначимо, що станом
на сьогоднішній день поселення Точилово
та Олександрівка I є першими виразними
пам’ятками типу Етулія, що були відкриті та
досліджені у лісостеповій природно-кліматич-
ній зоні на землях між Дністром та Південним
бугом. Хронологічно вони передують тут чер-
няхівським старожитностям. Останні уособлює
власне поселення байтали III, що датується
другою половиною III—IV ст. н. е., і яке ви-
никло не пізніше 250/260 рр. Разом з тим, збіг
нижньої дати черняхівської пам’ятки (байта-
ли III) та верхньої дати етулійської пам’ятки
(Точилово) може бути свідченням короткочас-
ного співіснування мешканців цих поселень у
верхів’ях Тилігулу, щонайменше, у межах 60-х
років III ст. н. е.
зазначимо також, що район від верхів’їв ве-
ликого Куяльнику та Тилігулу і далі на пів-
нічний захід до витоків р. Кодима характери-
зується наявністю прісної води, надзаплавних
луків, що використовувалися як пасовиська
для домашньої худоби, лісових рефугіумів, які
були мисливськими угіддями та джерелами
деревини для господарських потреб, високих
мисів, на яких, до речі, і розташовані тут усі
пам’ятки типу Етулія, ділянок плато або по-
ложистих балок, придатних для землеробства
(Дзиговський та ін. 2003, с. 12). Тому зовсім
не випадково дослідники, у тому числі і наш
вельмишановний ювіляр, цілком справедливо
відзначають, що даний район, зокрема, ліво-
бережне вузьке плато за м. Подільськ і його
північно-західне продовження до м. Кодима,
мають цілу низку поселенських структур від
енеоліту до римського часу (Сапожников, болт-
рик 2018, с. 58, 59). Нам видається, що тепер,
верхню дату цього хронологічного діапазону
цілком обґрунтовано можна підняти аж до ру-
бежу пізньоримського часу та початку епохи
великого переселення народів.
літерАтУрА
бруяко, И. в., Дзиговский, А. Н., Секерская, Н. М.
2008. Никоний римской эпохи. Одесса: Смил.
внуков, С. ю. 2006. Причерноморские амфоры
I в. до н. э. — II в. н. э. Санкт-Петербург: Алетейя, II:
Петрография, хронология, проблемы торговли.
внуков, С. ю. 2016. Еще раз о типологии, эволю-
ции и хронологии светлоглиняных (позднегераклей-
ских) узкогорлых амфор. Российская археология, 2,
с. 36-47.
волан, Ф. П. 2002. Отчет относительно географи-
ческого и топографического положения Провинции
Озу или Едисан, обычно называемой Очаковская
степь, служащий пояснением к картам и планам,
снятым по высочайшему указанию. в: Охотников,
С. б. (ред.). Наследие Ф. П. Де-Волана: из истории
порта, города, края. Одесса: АстроПринт, с. 74-200.
Гудкова, А. в., Охотников, С. б., Субботин, Л. в.,
черняков, И. Т. 1991. Археологические памятники
Одесской области. Справочник. Одесса: Ренийская
типография.
Гудкова, А. в. 1999. I—IV вв. в Северо-западном
Причерноморье (культура оседлого населения).
Stratum plus, 4, с. 235-404.
Гудкова, А. в. 2013. черняховская культура. в:
бруяко, И. в., Самойлова, Т. Л. (ред.). Древние куль-
туры Северо-Западного Причерноморья. Одесса:
Смил, с. 658—695.
Дзиговский, А. Н. 2003. Очерки истории сарма-
тов Карпато-Днепровских земель. Одесса: Гермес.
Дзиговский, А. Н., Смольянинова, С. П. 1999. Ар-
хеологические исследования памятников в Тилиг-
уло-Днестровском междуречье. в: Штербуль, Н. А.
(ред.). Охрана и исследования памятников археоло-
гии в Одесской области. Одесса: АстроПринт, с. 44-
51.
Дзиговський, О. М., Самойлова, Т. Л., Смоль-
янінова, С. П., ванчугов в. П. 2003. Археологічні
пам’ятки Тилігуло-Дністровського межиріччя.
Одесса: АстроПринт.
Добролюбский, А. О., загинайло, А. Г. 1976. Опыт
сводного картографирования археологических па-
мятников (на материалах юго-западных районов
Одеской обл.). в: Першина, з. в. (ред.). Археологи-
ческие и археографические исследования на терри-
тории Южной Украины. Киев; Одесса: вища шко-
ла, с. 92-111.
Древние культуры Северо-Западного Причерно-
морья. 2013. Одесса: Смил.
загинайло, А. Г. 1976. Работы скифо-античной эк-
спедиции. Археологические открытия, с. 323-324.
зеест, И. б. 1960. Керамическая тара Боспора.
Москва: АН СССР. Материалы и исследования по
археологии СССР, 83.
Курчатов, С. И. 1989. Могильник II—III вв. н. э. у
с. Алчедар. Археологические исследования в Молда-
вии в 1984 г., с. 163-179.
Курчатов, С. И. 2017. Предчерняховский гори-
зонт многослойного поселения черница I. Tyragetia,
XI (XXII), 1, с. 207-212.
Магомедов, б. в. 2001. Черняховская культура.
Проблема этноса. Lublin: UMCS.
Малюкевич, А. Е. 2013. Позднескифская культу-
ра. в: бруяко, И. в., Самойлова, Т. Л. (ред.). Древние
культуры Северо-Западного Причерноморья. Одес-
са: Смил, с. 644-657.
Методичні… 1984. Методичні рекомендації по
підготовці статей до «Зводу пам’яток історії та
культури». Київ: б. в.
Оанча, Е. С. 1989. Новые материалы разведок
буго-Днестровской экспедиции (памятники римско-
го времени). в: ващенко, в. П. (ред.). Воспитание
историей. Тезисы докладов І-й областной краевед-
ческой конференции. Одесса: б. в., с. 124-125.
Сапожников, И. в. 1988. Отчет Буго-Днест-
ровской новостроечной экспедиции ИА АН УССР в
1988 г. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1988/24.
Сапожников, И. в. 1989a. Археологические раз-
ведки для «Свода памятников истории и культуры
Одесской области» в 1988 г. в: ващенко, в. П. (ред.).
Воспитание историей. Тезисы докладов І-й област-
ной краеведческой конференции. Одесса: б. в., с. 121-
123.
Сапожников, И. в. 1989b. Отчет Буго-Днест-
ровской новостроечной экспедиции ИА АН УССР в
1989 г. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1989/33.
Сапожников, И. в. 1990a. Археологические раз-
ведки для «Свода памятников истории и культуры
УССР» (опыт работы буго-Днестровской экспедиции
127ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Дзиговський, О. М., Сапожников, І. В. Дві групи пам’яток пізньоримського часу у верхів’ях долини р. Тилі-
ИА АН УССР). в: білоус, Г. П. (ред.). Охорона і до-
слідження пам’яток археології Полтавщини. Тези
доповідей семінару. Полтава: б. в., с. 15-17.
Сапожников, И. в. 1990b. Отчет Буго-Днест-
ровской новостроечной экспедиции ИА АН УССР в
1990 г. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1990/6.
Сапожников, І. в. 1991. Археологічні розвід-
ки для «зводу пам’яток історії та культури УРСР»
і краєзнавство. в: Григор’єва, Т. Ф. (ред.). Розви-
ток історичного краєзнавства в контексті на-
ціонального і культурного відродження України.
Тези доповідей V-ї Всеукраїнської конференції. Київ;
Кам’янець-Подільський: б. в., с. 498-499.
Сапожников, И. в. 2006. Авторская библиогра-
фия: 1975—2006 гг. Одесса; Ильичевск: Гратек.
Сапожников, І. в., болтрик, ю. в. 2018. Ягорли-
цькі кургани на лівобережжі Дністра: історія вив-
чення, картографія та топографія. Археологія і дав-
ня історія України, 1 (26), с. 45-65.
Сапожников, И. в., Сапожникова, Г. в. 2011.
Каменный век Северо-западного Причерноморья.
Stratum plus, 1, с. 8, 13-149, 319-332.
Труфанов, А. А. 2005—2009. Хронология могиль-
ников Предгорного Крыма I в. до н. э. — III в. н. э.
Stratum plus, 4, с. 117-328.
Фокеєв, М. М. 1998. Населення Буджацького сте-
пу у I ст. до н. е. — IV ст. н. е. Автореферат дисерта-
ції к. і. н. Одеса.
Фокеев, М. М. 2013. Памятники типа Этулия. в:
бруяко, И. в., Самойлова, Т. Л. (ред.). Древние куль-
туры Северо-Западного Причерноморья. Одесса:
Смил, с. 631-643.
Шелов, Д. б. 1978. Узкогорлые светлоглиняные
амфоры первых веков н.э.: классификация и хроноло-
гия. Краткие сообщения ИА АН СССР, 156, с. 16-21.
Яценко, С. А. 1997. Германцы и аланы: о раз-
рушениях в Приазовье в 236—276 гг. н. э. Stratum
plus, с. 154-163.
вezeczky, T. 2013. The Amphorae of Roman Ephe-
sus. Wien: ÖAW.
Dyczek, P. 2001. Roman Amphorae of the 1st—3rd
сenturies AD. Found on the Lower Danube. Typology.
Warszawa: Uniwersytet Warszawski.
Opaiţ, A. 2004. Local and Imported Ceramics in
the Roman Province of Scythia (4th—6th centuries AD).
Oxford. British Archaeological Reports, International
Series.
Peacock, D., Williams, D. 1991. Amphorae and the
Roman economy. London; New York: Longman.
Riley, J. 1979. The Coarse Pottery from Berenice. In:
Llojd, J. A. (ed.). Excavations at Sidi Khrebish Beng-
hazi (Berenice). Tripoli: Socialist Libyan Arab Jama-
hiriya, II, р. 91-467.
REFEREnCEs
Bruyako, I. V., Dzigovskiy, A. N., Sekerskaya, N. M. 2008.
Nikoniy rimskoy epokhi. Odessa: Smil.
Vnukov, S. Yu. 2006. Prichernomorskiye amfory I v. do
n. e. — II v. n. e. Sankt-Peterburg: Aleteyya, II: Petrografiya.
khronologiya. problemy torgovli.
Vnukov, S. Yu. 2016. Eshche raz o tipologii. evolyutsii i
khronologii svetloglinyanykh (pozdnegerakleyskikh) uzkogor-
lykh amfor. Rossiyskaya arkheologiya, 2, s. 36-47.
Volan, F. P. 2002. Otchet otnositelno geograficheskogo
i topograficheskogo polozheniya Provintsii Ozu ili Edisan,
obychno nazyvayemoy Ochakovskaya step, sluzhashchiy po-
yasneniyem k kartam i planam, snyatym po vysochayshemu
ukazaniyu. In: Okhotnikov, S. B. (ed.). Naslediye F. P. De-
Volana: iz istorii porta, goroda, kraya. Odessa: AstroPrint,
s. 74-200.
Gudkova, A. V., Okhotnikov, S. B., Subbotin, L.., Chern-
yakov, I. T. 1991. Arkheologicheskiye pamyatniki Odesskoy
oblasti. Spravochnik. Odessa: Reniyskaya tipografiya.
Gudkova, A. V. 1999. I—IV vv. v Severo-Zapadnom
Prichernomorye (kultura osedlogo naseleniya). Stratum plus,
4, s. 235-404.
Gudkova, A. V. 2013. Chernyakhovskaya kultura. In: Bru-
yako. I. V., Samoylova, T. L. (ed.). Drevniye kultury Severo-
Zapadnogo Prichernomoria. Odessa: Smil, s. 658-695.
Dzigovskiy, A. N. 2003. Ocherki istorii sarmatov Karpato-
Dneprovskikh zemel. Odessa: Germes.
Dzigovskiy, A. N., Smolianinova, S. P. 1999. Arkheolog-
icheskiye issledovaniya pamyatnikov v Tiligulo-Dnestro-
vskom mezhdurechye. In: Shterbul, N. A. (ed.). Okhrana i
issledovaniya pamyatnikov arkheologii v Odesskoy oblasti.
Odessa: AstroPrint, s. 44-51.
Dzyhovskyi, O. M., Samoilova, T. L., Smolianinova, S. P.,
Vanchuhov, V. P. 2003. Arkheolohichni pam’iatky Tylihulo-
Dnistrovskoho mezhyrichchia. Odessa: AstroPrynt.
Dobrolyubskiy, A. O., Zaginaylo, A. G. 1976. Opyt svod-
nogo kartografirovaniya arkheologicheskikh pamyatnikov
(na materialakh yugo-zapadnykh rayonov Odeskoy obl.). In:
Pershina, Z. V. (ed.). Arkheologicheskiye i arkheograficheskiye
issledovaniya na territorii Yuzhnoy Ukrainy. Kiev; Odessa:
Vishcha shkola, s. 92-111.
Drevniye… 2013. Drevniye kultury Severo-Zapadnogo
Prichernomoria. Odessa: Smil.
Zaginaylo, A. G. 1976. Raboty skifo-antichnoy ekspeditsii.
Arkheologicheskiye otkrytiya, s. 323-324.
Zeyest, I. B. 1960. Keramicheskaya tara Bospora. Mockva:
AN SSSR. Materialy i issledovanija po arheologii SSSR, 83.
Kurchatov, S. I. 1989. Mogilnik II—III vv. n. e. u s. Alch-
edar. Arkheologicheskiye issledovaniya v Moldavii v 1984 g.,
s. 163-179.
Kurchatov, S. I. 2017. Predchernyakhovskiy gorizont
mnogosloynogo poseleniya Chernitsa I. Tyragetia, XI (XXII),
1, s. 207-212.
Magomedov, B. V. 2001. Chernyakhovskaya kultura. Prob-
lema etnosa. Lublin: UMCS.
Malyukevich, A. E. 2013. Pozdneskifskaya kultura. In:
Bruyako, I. V., Samoylova, T. L. (ed.). Drevniye kultury Seve-
ro-Zapadnogo Prichernomoria. Odessa: Smil, s. 644-657.
Metodychni… 1984. Metodychni rekomendatsii po pid-
hotovtsi statei do «Zvodu pam’iatok istorii ta kultury». Kyiv:
b. v.
Oancha, E. S. 1989. Novyye materialy razvedok Bugo-
Dnestrovskoy ekspeditsii (pamyatniki rimskogo vremeni). In:
Vashchenko, V. P. (ed.). Vospitaniye istoriyey. Tezisy dokladov
І-y oblastnoy krayevedcheskoy konferentsii. Odessa: b. v.,
s. 124-125.
Sapozhnykov, I. V. 1988. Otchet Bugo-Dnestrovskoy novo-
stroyechnoy ekspeditsii IA AN USSR v 1988 g. NA IA NANU,
f. 64, 1988/24.
Sapozhnykov, I. V. 1989a. Arkheologicheskiye razvedki
dlya «Svoda pamyatnikov istorii i kultury Odesskoy oblasti»
v 1988 g. In: Vashchenko, V. P. (ed.). Vospitaniye istoriyey.
Tezisy dokladov І-y oblastnoy krayevedcheskoy konferentsii.
Odessa: b. v., s. 121-123.
Sapozhnykov, I. V. 1989b. Otchet Bugo-Dnestrovskoy novo-
stroyechnoy ekspeditsii IA AN USSR v 1989 g. NA IA NANU,
f. 64, 1989/33.
Sapozhnikov, I. V. 1990a. Arkheologicheskiye razvedki
dlya «Svoda pamyatnikov istorii i kultury USSR» (opyt rab-
oty Bugo-Dnestrovskoy ekspeditsii IA AN USSR). In: Bilous,
H. P. (ed.). Okhorona i doslidzhennia pamiatok arkheolohii
Poltavshchyny. Tezy dopovidei seminaru. Poltava: b. v., s. 15-
17.
Sapozhnуkov, I.V. 1990b. Otchet Bugo-Dnestrovskoy novo-
stroyechnoy ekspeditsii IA AN USSR v 1990 g. NA IA NANU,
f. 64, 1990/6.
Sapozhnykov, I. V. 1991. Arkheolohichni rozvidky dlia
«Zvodu pamiatok istorii ta kultury URSR» i kraieznavstvo. In:
Hryhor’ieva, T. F. (ed.). Rozvytok istorychnoho kraieznavstva v
konteksti natsionalnoho i kulturnoho vidrodzhennia Ukrainy.
Tezy dopovidei V-i Vseukrainskoi konferentsii. Kyiv; Kamian-
ets-Podilskyi: b. v., s. 498-499.
Sapozhnikov, I. V. 2006. Avtorskaya bibliografiya: 1975—
2006 gg. Odessa; Ilichevsk: Gratek.
128 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33)
Статті
Sapozhnykov, I. V., Boltryk, Yu. V. 2018. Yahorlytski kur-
hany na livoberezhzhi Dnistra: istoriia vyvchennia, karto-
hrafiia ta topohrafiia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy,
1 (26), s. 45-65.
Sapozhnikov, I. V., Sapozhnikova, G. V. 2011. Kamennyy
vek Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Stratum plus, 1, s. 8,
13-149, 319-332.
Trufanov, A. A. 2005—2009. Khronologiya mogilnikov
Predgornogo Kryma I v. do n. e. — III v. n. e. Stratum plus,
4, s. 117-328.
Fokeiev, M. M. 1998. Naselennia Budzhatskoho stepu u I st.
do n. e. — IV st. n. e. Avtoreferat dysertacii k. i. n. Odesa.
Fokeyev, M. M. 2013. Pamyatniki tipa Etuliya. In: Bru-
yako, I. V., Samoylova, T. L. (ed.). Drevniye kultury Severo-
Zapadnogo Prichernomoria. Odessa: Smil, s. 631-643.
Shelov, D. B. 1978. Uzkogorlyye svetloglinyanyye amfory
pervykh vekov n. e.: klassifikatsiya i khronologiya. Kratkie
soobshceniya IA AN SSSR, 156, s. 16-21.
Yatsenko, S. A. 1997. Germantsy i alany: o razrusheniyakh
v Priazovye v 236—276 gg. n. e. Stratum plus, s. 154-163.
вezeczky, T. 2013. The Amphorae of Roman Ephesus.
Wien: ÖAW.
Dyczek, P. 2001. Roman Amphorae of the 1st—3rd
сenturies AD. Found on the Lower Danube. Typology.
Warszawa: Uniwersytet Warszawski.
Opaiţ, A. 2004. Local and Imported Ceramics in the Roman
Province of Scythia (4th—6th centuries AD). Oxford. British Ar-
chaeological Reports, International Series.
Peacock, D., Williams, D. 1991. Amphorae and the Roman
economy. London; New York: Longman.
Riley, J. 1979. The Coarse Pottery from Berenice. In: Llojd,
J. A. (ed.). Excavations at Sidi Khrebish Benghazi (Berenice).
Tripoli: Socialist Libyan Arab Jamahiriya, II, р. 91-467.
O. M. Dzygovskyi, I. V. Sapozhnykov
THE TWO GROUPS OF LATE
ROMAN AGE SETTLEMENTS IN THE
HEADSTREAM OF TILIGUL RIVER
In the paper the materials of new sites of the first
centuries AD are examined. They were revealed and
some of them even explored in the Tiligul headstream
in 1988—1989, 1997, 2000. Many of these sights were
revealed several decades ago but despite of that their
materials were not entirely included to the science
circulation and, thoroughly, did not find their quali-
tative scientific comprehension up to the present mo-
ment. According to the chronology and the character
of materials of these sites they could be divided into
two groups of antiquities: sites of Etuliya type and of
Chernyakhiv culture. First of them are presented by
the settlements Tochilovo and Aleksandrovka I which,
as things stand, are the first sites of Etuliya type re-
vealed and researched in the forest-steppe natural
and climatic zone on the lands between Dniester and
Southern Bug. The Chernyakhiv sites are represented
on this territory by the settlement Baytali III. The sites
of Etuliya type chronologically take precedency here of
the Chernyakhiv sites which is dated to the second half
of 3rd—4th century AD, and as the settlement structure
it appeared not later than 250/260 AD. At the same
time, the concurrency of the low date of Chernyakhiv
site (the settlement Baytali III) and of the high date of
the site of Etuliya type (the settlement Tochilovo) may
show the short-time coexistence of population of these
settlements in the Tiligul headstream, at least, over a
period of sixties of the 3rd century AD.
Keywords: Late Roman time, the Tiligul head-
stream, the settlement Tochilovo, Aleksandrovka I,
Baytali III, sites of Etuliya type, Chernyakhiv culture.
Одержано 05.06.2019
дЗигоВсЬкиЙ олександр Миколайович, док-
тор історичних наук, професор, Одеський національ-
ний університет ім. І. І. Мечникова, єлизаветинсь-
ка, 12, Одеса, 65082, Україна.
DZYGOVSKYI Aleksandr, Doctor of Historical
Sciences, Professor, Odessa, I. I. Mechnikov National
University, Elisavetinskaya, 12, Odesa, 65082, Uk-
raine.
E-mail: dzygovskyi@gmail.com.
сАпожникоВ ігор Вікторович, доктор історич-
них наук, провідний науковий співробітник Інсти-
туту археології НАНУ, пр. Героїв Сталинграда 12,
Київ, 04210, Україна.
SАPоZHNYKOV Igor, Doctor of Historical Sciences,
Institute of Archaeology National Academy of sciences
of Ukraine, Chief Research Fellow, Geroyiv Stalingrada
ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine.
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3889-6714, e-mail:
igors@gcn.ua.
|