Коштовні предмети з Шумейківського кургану

Стаття присвячена аналізу коштовних виробів з кургану, розкопаного С. А. Мазаракі біля хут. Шумейко в Посуллі у 1899 р. Це золота обкладка руків’я меча, золоті пластина-накладка і наконечник піхов, і золота бляха із зображенням зайця. Детальний опис виробів та стилістичний аналіз зображень дозволили...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Полідович, Ю.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2019
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Археологія мистецтва
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167211
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Коштовні предмети з Шумейківського кургану / Ю.Б. Полідович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 322-339. — Бібліогр.: 121 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167211
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1672112025-02-23T17:28:36Z Коштовні предмети з Шумейківського кургану Precious Items from the Shumeiko Barrow Полідович, Ю.Б. Археологія мистецтва Стаття присвячена аналізу коштовних виробів з кургану, розкопаного С. А. Мазаракі біля хут. Шумейко в Посуллі у 1899 р. Це золота обкладка руків’я меча, золоті пластина-накладка і наконечник піхов, і золота бляха із зображенням зайця. Детальний опис виробів та стилістичний аналіз зображень дозволили зробити попередній висновок про належність означених предметів до кола старожитностей келермеського горизонту ранньоскіфських пам’яток. The paper deals to the finds from the barrow near the Shumeiko farm in the Sula river basin (now Sumy region of Ukraine) which was excavated by Sergei Mazaraki in 1899. Objects of Scythian culture were found in the mound: weapons, horse bridles, and vessels. Mikhail Rostovtsev mistakenly attributed to these finds the fragment of ancient Greek kylix of the end of the 6th century BC. Modern researchers date the barrow assemblage near the Shumeiko farm to the first half of the 6th century BC (Igor Bruyako, Denis Grechko, Denis Topal, Oleksandr Shelekhan). Sergey Polin attributes it to Early Scythian time. 2019 Article Коштовні предмети з Шумейківського кургану / Ю.Б. Полідович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 322-339. — Бібліогр.: 121 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167211 904.22(477.63)”638” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археологія мистецтва Археологія мистецтва
spellingShingle	Археологія мистецтва Археологія мистецтва Полідович, Ю.Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена аналізу коштовних виробів з кургану, розкопаного С. А. Мазаракі біля хут. Шумейко в Посуллі у 1899 р. Це золота обкладка руків’я меча, золоті пластина-накладка і наконечник піхов, і золота бляха із зображенням зайця. Детальний опис виробів та стилістичний аналіз зображень дозволили зробити попередній висновок про належність означених предметів до кола старожитностей келермеського горизонту ранньоскіфських пам’яток.
format	Article
author	Полідович, Ю.Б.
author_facet	Полідович, Ю.Б.
author_sort	Полідович, Ю.Б.
title	Коштовні предмети з Шумейківського кургану
title_short	Коштовні предмети з Шумейківського кургану
title_full	Коштовні предмети з Шумейківського кургану
title_fullStr	Коштовні предмети з Шумейківського кургану
title_full_unstemmed	Коштовні предмети з Шумейківського кургану
title_sort	коштовні предмети з шумейківського кургану
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Археологія мистецтва
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167211
citation_txt	Коштовні предмети з Шумейківського кургану / Ю.Б. Полідович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 4 (33). — С. 322-339. — Бібліогр.: 121 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT polídovičûb koštovnípredmetizšumejkívsʹkogokurganu AT polídovičûb preciousitemsfromtheshumeikobarrow
first_indexed	2025-11-24T02:49:13Z
last_indexed	2025-11-24T02:49:13Z
_version_	1849638312658075648
fulltext	322 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) УДК 904.22(477.63)”638” Ю. Б. Полідович коШтоВні предМети З ШУМеЙкіВсЬкого кУргАнУ Стаття присвячена аналізу коштовних ви- робів з кургану, розкопаного С. А. Мазаракі біля хут. Шумейко в Посуллі у 1899 р. Це золота об- кладка руків’я меча, золоті пластина-накладка і наконечник піхов, і золота бляха із зображенням зайця. Детальний опис виробів та стилістичний аналіз зображень дозволили зробити попередній висновок про належність означених предметів до кола старожитностей келермеського горизонту ранньоскіфських пам’яток. Ключові слова: Шумейківський курган, По- сулля, ранньоскіфський час, меч, піхви, «звіриний стиль». 120 років тому, влітку 1899 р., С. А. Маза- ракі 1 розкопав курган, розташований не- подалік хут. Шумейко Роменського повіту Полтавської губ. 2 (Ханенко, Ханенко 1900, с. 7—8). Це був один з найбільших посульських кур- ганів. він входив до курганного поля, скупчен- ня яких розташовані уздовж високого правого берега р. Сула, між її притоками бишкінь і Ромен, біля сс. Малі будки, вовківці, великі будки, Оксютинці, Плавнище та ін. (бобринс- кий 1894, с. 161; 1901, с. 61; Ханенко, Ханенко 1899, с. 5; Самоквасов 1908, с. 94—95; Ильинс- кая 1968, с. 5—11). Це була частина функціо- нуючої у скіфський час єдиної територіальної 1. Докладно біографію Сергія Аркадійовича Маза- ракі (бл. 1855—1912) див.: Шовкопляс 1998; Тун- кина 2017, с. 410. 2. залишки насипу кургану до 10 м заввишки (Иль- инская 1968, с. 10, 16, табл. 4) знаходяться за 1,0 км на ПдС від с. вощилиха, за 2,0 км на ПнС від с. вовківці Роменського р-ну Сумської обл. структури, центром якої було басівське городи- ще (болтрик, Фиалко 1995, с. 40). Інформація про курган збереглася тільки в переказі (з посиланням на «журнал розкопок» С. А. Мазаракі) в каталозі б. І. та в. Н. Ханен- ків (Ханенко, Ханенко 1900, с. 7—8). Курган мав насип напівсферичної форми висотою близько 19 м (27 аршин) і діаметром близько 80 м (окружність 360 аршин), який був оточений широким ровом і високим валом. Під час розкопок, згідно прийнятої на той час «ме- тодики», насип спочатку було знято десь на 7 м (10 аршин), а потім центральне поховання було розкрите колодязем діаметром 17 м (24 арши- ни) з вихідною траншеєю на південь 3. Насип складався з чорнозему, в якому «у великій кіль- кості знаходилися шматки битої посуди, вуг- линки, зуби коня і маса вапна», тобто, вочевидь, залишки тризни і здійснення якихось обрядів, а також природні накопичення в ґрунті. У пів- денній частині кургану, на рівні близько 1,0 м (1,5 аршини) від його основи, було знайдено пе- рекриття з чотирьох дубових брусів довжиною 7,1—8,5 м. Сама могильна яма знаходилася в материку, її розміри становили 6,40 × 4,98 м (9 × 7 аршин) при глибині 3,56 м (5 аршин). Стіни ями були обкладені деревом, дно — по периметру обкопане канавою і «густо насипа- не вапном і червоною вохрою». Поховання було пограбовано. Судячи з розташування кісток ніг 3. Таким самим чином, наприклад, Д. Я. Самок- васов розкопав у 1888—1889 рр. курган Старша Могила, що знаходився майже за 6 км на Пдз від Шумейківського кургану (Самоквасов 1908, с. 95, 96). С. А. Мазаракі був активним учасником цих розкопок і через 10 років застосував набуті навич- ки до розкопок аналогічного великого курганного насипу.© ю. б. ПОЛІДОвИч, 2019 323ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Полідович, Ю. Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану і тазових кісток, що збереглися in situ, похова- ного покладено головою до півдня. Праворуч від тазових кісток знайдено «меч з золотою ручкою і в золотих піхвах… Неподалік від руч- ки меча знайдена масивна золота бляшка із зображенням мула, що слугувала, вірогідно, поясною бляхою. Біля північно-східної сторо- ни могили стояла невелика глиняна посудина, роздавлена землею. Біля східної стіни лежав залізний лускатий панцир, а трохи південні- ше біля тієї ж стіни вісімнадцять залізних вудил з кістяними різними у формі тварин псаліями; одна пара залізних вудил з залізни- ми псаліями, вуздечка, що чудово збереглася, з бронзовим набором у формі пташиних пазурів і бронзовими псаліями і частина бронзового набору від вуздечки. В південно-східному куті лежав спис і бойова сокира, а біля південної стіни — ще дві залізні сокири і спис» (Ханен- ко, Ханенко 1900, с. 7—8). На жаль, відсутність креслень і більш де- тального опису знайдених предметів не дає повного уявлення про комплекс. більша час- тина знахідок була придбана в колекцію б. І. та в. Н. Ханенків. Інформація про них увійш- ла до каталогу колекції, де була представле- на за категоріями предметів, виконаними в залізі, бронзі, кістці, золоті та глині (Ханенко, Ханенко 1900, кат. 170, 172, 333, 345, 460, 461, 529—530, 820), що, на жаль, не виключає мож- ливої плутанини, оскільки в каталозі тільки щодо одного вуздечного комплекту зазначено, що він походить з «хутора Шумейки» (Ханен- ко, Ханенко 1900, с. 13, кат. 333), в інших же випадках дається тільки загальна прив’язка — «Роменський пов. Полтавської губ.». У 1904 р. знахідки були передані (разом з ін- шими 3145 предметами різних епох) до щойно відкритого Київського художньо-промислово- го і наукового музею. в. в. Хвойка, хранитель археологічного відділу, поступово записував знахідки, що надійшли, до інвентарної книги, згідно розташуванню предметів на планшетах та інформації про них у виданих каталогах. 1906 р. були інвентаризовані спочатку пред- мети, виготовлені з використанням коштовних металів (бляшка у вигляді фігурки тварини і меч у піхвах: інв. № 11941—11942), а згодом й інші знахідки, зокрема 16 кістяних псаліїв 1 (інв. № 12045) — в обох випадках із зазначен- ням, що їх знайдено в «кургані біля с. Вовківці Роменського пов. Полтавської губ.» 2. 1. 12 з них збереглися і знаходяться нині у фондах Національного музею історії України. Також в НМІУ зберігаються деякі бронзові елементи вуз- дечок, фрагменти вуздечних ременів і кістяні пряжки-пронизки (див.: Могилов 2008). 2. «Археологический каталог. Книги I и II тома 1-го. Написанный в. в. Хвойка. Начата запись: 1897— 1904—1909. Инв. № от 1 до 14871». Архів відділу збереження фондів Національного музею історії України, с. 295. Пізніше до комплексу Шумейківського кур- гану були віднесено ще два предмети. М. І. Ростовцев, посилаючись на інформацію К. в. Хілінського 3, повідомляє про знахідку в кургані фрагмента чорнофігурного кіліка із зображенням сатира, що несе ліру, із застере- женням: «на жаль, не відомо знайдено черепок у насипу або в самому похованні» (Ростовцев 1925, с. 508). за припущенням вченого, саме цей фрагмент був опублікований в катало- зі б. І. та в. Н. Ханенків (Ханенко, Ханенко 1899, с. 44, кат. 808, табл. ХХХV: 808) з розп- ливчастим зазначенням про походження його з Роменського повіту. Ця знахідка дозволила М. І. Ростовцеву (1925, с. 508) датувати весь комплекс Шумейківського кургану кінцем VI ст. до н. е. Дана інформація була прийнята іншими дослідниками (Ginters 1928, S. 12; Иль- инская 1968, с. 44, 71; Артамонов 1974, с. 107). Н. А. Онайко вперше поставила під сумнів достовірність походження фрагмента кіліка з Шумейківського кургану й означила знахідку як, можливо, випадкову (Онайко 1966b, с. 26, 61, кат. 145, табл. V: 6). віднесення фрагмента до комплексу кургану А. ю. Алєксєєв вважає помилкою (Алексеев 2003, с. 200; також: Греч- ко 2012, с. 88). С. в. Полін з посиланням на Н. А. Онайко також повністю заперечує його приналежність до знахідок у Шумейківському кургані, який є, на його думку, архаїчним за своїм складом (Полін 1987, с. 27). в. А. Іллінська помилково віднесла до комп- лексу кургану масивну бронзову фігурку бика, обкладену золотом (Ильинская 1968, с. 44, рис. 22: 2, 2а; Ильинская, Тереножкин 1983, с. 319—320). На помилковість включення фі- гурки до складу комплексу Шумейківського кургану звернув увагу А. ю. Алєксєєв (Алексе- ев 1991, с. 47; 2003, с. 200). Насправді ж фігур- ка походить із золотоніського повіту Полтавсь- кої губ. (Ханенко, Ханенко 1899, с. 28, кат. 330; Алексеев 2003, с. 200; Грибкова, Полидович 2013). більш точні відомості вказані в. в. Хвой- кою в інвентарній книзі (інв. № 11940): «знай- дений в кургані біля с. Вереміївка Золотонось- кого п. Полтавської губ.» 4. в даному районі проводив роботи сам в. в. Хвойка (Линничен- ко 1901, с. 73—74; Ильинская 1968, с. 43; вах- тина 2009, с. 83—84). Не виключено, що фігур- ка походить з грабіжницьких розкопок селян, з наслідками яких під час проведення робіт зіткнувся в. в. Хвойка. Стислість і мозаїчність відомостей про комп- лекс Шумейківського кургану викликали у до- слідників певну недовіру до його складу. Це не дивно, оскільки в цілому інформація про розкоп- ки, що проводилися С. А. Мазаракі, вже для його сучасників здавалася сумнівною. зокрема, 3. Про Костянтина володимировича Хілінського (1881—1939) див.: Андреева 2006, с. 76. 4. «Археологический каталог», с. 288. 324 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія мистецтва О. О. бобринський, який багато співпрацював з С. А. Мазаракі, публікував його матеріали і купував у нього знахідки, відзначав, що його відомості про розкопки «на жаль, грішать не- повнотою» (бобринский 1894, с. 161, прим. 2), часом ним взагалі не вказувалися комплекси, звідки походять знахідки (бобринский 1901, с. 177). за час своєї активної діяльності з 1883 по 1907 рр. С. А. Мазаракі «розкопав» близько 300 курганів (бобринский 1894, с. 160; Ильин- ская 1968, с. 20—21), хоча точну їх кількість і відомості про більшість із них вже не можливо встановити. Усе це спричинило критичний погляд на склад комплексу Шумейківского кургану. До- слідники припустили змішання в ньому пред- метів з різних поховань, що представляють різні хронологічні групи (Ильинская 1968, с. 71—72; Медведская 1992, с. 93; Алексеев 2003, с. 182, прим. 141; Дараган 2010, с. 195, прим. 86; 2011, с. 631, прим. 78). Подібна ситу- ація — змішування різночасових комплексів під час розкопок або, що вірогідніше, вже під час публікації — була відзначена щодо інших курганних пам’яток Посулля (Іллінська 1951, с. 210; Ильинская 1968, с. 68; Медведская 1992, с. 93; Алексеев 2003, с. 182, 205; бруяко 2005, с. 51—52; Дараган 2011, с. 631, прим. 78; Греч- ко 2012, с. 86—88). з іншого боку, існує стійка традиція спри- йняття комплексу Шумейківського кургану як цілісного. ще М. І. Ростовцев, висловивши критичні зауваження про характер розкопок С. А. Мазаракі, представив комплекс як пов- ністю гомогенний, в якому поєднуються пред- мети «східного типу» (в даному випадку, власне скіфські) та античні (Ростовцев 1925, с. 507— 509). Так само сприйняла комплекс кургану в. А. Іллінська (Ильинская 1968, с. 43—44, 71—72), зазначивши ранньоскіфський вигляд кістяних псаліїв і архаїчні риси вуздечки з бронзовим набором, які, разом з тим, поєдну- ються з бронзовими двопетельчатими псалія- ми, характерними вже для наступного періоду. Разом з тим, дослідниця висловила сумніви щодо достовірності інформації про знахідку в кургані чорнолискованої корчаги типу вілла- нова (Ильинская 1968, с. 72). Датування ж ком- плексу була прийнята за фрагментом кіліка — кінець VI ст. до н. е., як вона була встановлена М. І. Ростовцевим (1925, с. 508) і Н. А. Онайко (1966b, с. 26, 61, кат. 145). в цілому прийняв склад комплексу і А. ю. Алєксєєв із застере- женням щодо фігурки бика і фрагмента кіліка (про що йшлося вище), позначивши дату ком- плексу близько 500 р. до н. е. (Алексеев 2003, с. 198—200, 296). Останнім часом комплекс Шумейковского кургану також розглядається як цілісний, але його дата значно понижується. О. Д. Могилов (2008, с. 111), характеризуючи вуздечні комп- лекти, відніс комплекс кургану до IV архаїчної групі другої половини VI ст. до н. е., яка є пе- рехідною між ранньоскіфською і середньоскіф- скою культурами. І. в. бруяко (2005, с. 51—52) зазначив схожість шумейківської посудини з чорнолискованою орнаментованою корчагою з кургану поблизу більського городища, дослід- женого у 1999 р. (Кулатова, Супруненко 2002, с. 163—164, рис. 4), і відміну орнаменту на ньо- му від жаботинської «геометрики», що дозволи- ло датувати посудину не раніше VI ст. до н. е. На думку Д. А. Топала, на підставі даної атри- буції корчаги, а також датування вуздечних комплектів і аналогій в «звіриному стилі» мож- ливо вважати Шумейківський курган або са- мим пізнім ранньоскіфським комплексом, або ж найдавнішим середньоскіфським, дата якого визначається в рамках другої чверті VI ст. до н. е. (Топал 2016, с. 278—279). Д. С. Гречко, рис. 1. Шумейківський курган: 1—3 — руків’я меча; 4 — золота бляха 325ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Полідович, Ю. Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану провівши аналіз усього комплексу, датував його серединою VI ст. до н. е., зазначивши, втім, що інвентар поховання має суто ранньоскіфський вигляд (Гречко 2012, с. 88—92). О. в. Шеле- хань датує шумейківський меч і піхви за особ- ливостями оформлення другою чвертю — сере- диною VI ст. до н. е., тобто «фінальною фазою РСК» (Шелехань 2014, с. 488; Сиволап, Шеле- хань 2014, с. 211), а весь комплекс відносить до середини VI ст. (Діденко, Шелехань 2016, с. 72). С. в. Полін, не проводячи аналіз комп- лексу, зазначив, що курган біля хут. Шумейко є «одним з провідних посульських пам’ятників келермеського типу» (Полін 1987, с. 27; Полин 1998, с. 59). Детальний аналіз усіх предметів, які, згідно з каталогом колекції б. І. та в. Н. Ханенків, по- ходять з Шумейківського кургану — завдання майбутнього дослідження. У цій же роботі роз- глянуто тільки три предмети, що експонуються в Музеї історичних коштовностей України — філіалі Національного музею історії України. 1. Меч (інв. № ДМ-1711) (Ханенко, Ханенко 1900, с. 17, табл. XLV: 461; Minns 1913, p. 71, 186, fig. 79, No. 461; Rostovtseff 1922, рl. 23; Рос- товцев 1925, с. 507; Ginters 1928, S. 11, Taf. 3c; 6b; Borovka 1928, p. 44, pl. 23 A; Капошина 1956, с. 180, рис. 20; Мелюкова 1964, с. 47, табл. 15: 6; Онайко 1966а, рис. 1: 1; 1966b, табл. XIII: 6; Ильинская 1968, с. 89—90, рис. 21; Граков 1971, с. 140; Київский музей 1974, табл. 17; бондарь 1975, фото на с. 19, 21; Piotrovsky, Galanina, Grach 1986, pl. 66—67; Jacobson 1995, p. 238, fig. 104; Гречко 2012, с. 91—92, рис. 9: 1; Шеле- хань 2016, рис. 4: 2). залізо, золото 583 проби. Розміри: загальна довжина — до 42 см, довжина ефесу — до 14 см, навершя — 6,3 × 1,2—1,0 × 1,5—0,9 см, руків’я — 7,6 × 2,7—2,3 × 1,3 см, перехрестя — 6,5 × 4,7—4,2 см, ширина леза біля основи — близько 2,5—3,0 см, довжи- на леза до 28 см. за своїми метричними пара- метрами відноситься до коротких мечів 1 (37— 47 см загальної довжини, за О. в. Шелеханем (2015, с. 78); 33—49 см загальної довжини або 21—37 см довжина клинка, за Д. А. Топалом (2018, с. 166—169). Меч — залізний, сильно кородований (відбу- лася деструкція і розшарування металу), фор- 1. У деяких попередніх публікаціях довжина меча була дещо збільшена. зокрема, загальна довжи- на меча разом з піхвами зазначалася 51 см (бон- дарь 1975, с. 19; Piotrovsky, Galanina, Grach 1986, pl. 66—67), тоді як вона складає 49 см. Це сталося тому, що під час підготовки первинної експозиції МІК УРСР накладка з правої частини навершя була добавлена як наконечник піхов (Київский музей 1974, табл. 17; бондарь 1975, фото на с. 21), що збільшило загальну довжину виробу. згодом цю помилку у експозиційній подачі меча і піхов було виправлено. О. в. Шелехань (2015, с. 79) по- милково визначив довжину меча 53,5 см, а відтак зарахував його до середніх мечів. ма ефесу збереглася завдяки обкладанню зо- лотими пластинами (більшість з них розірвані та зсунуті через корозію залізної основи), нижня частина клинка «скипілася» з золоти- ми деталями піхов. Навершя (рис. 1: 1) брус- коподібне, шестикутне в плані, прямокутне у розрізі, більш широке в центральній частині (1,2 × 1,5 см) і дещо звужується до кінців (0,9 × 1,0 см), нижня частина орнаментована попе- речними заглибленнями. Руків’я прямокутне в плані, утворене двома валиками (двотаврове), між якими — широке заглиблення (глибина до 2 мм). валики, судячи із золотої обкладки, були орнаментовані поперечними канавками, згрупованими по три у сімох групах. Канав- ки наносилися від перехрестя (де вони більш акуратні) до навершя (де вони зроблені дещо неохайно, відстань між заглибленнями в двох верхніх групах ширше 2). Перехрестя масив- не, округле, з неглибокою виїмкою в нижній частині («ниркоподібне»), по центральній осі проходить ребро перегину. внаслідок корозії максимальна товщина перехрестя не встанов- люється, а до країв вона зменшується до 5 мм. Клинок двосічний, відносно вузький, має фор- му сильно витягнутого трикутника, з чітко ви- раженим ребром жорсткості (судячи по зламу під перехрестям: рис. 1: 3), ромбоподібний у розрізі. Основа меча була виготовлена із залізного бруска, з якого викувано руків’я і клинок. Як була сформована складна конфігурація руків’я (бічні валики виковувалися разом з централь- ною частиною або ж додавалися до неї в про- цесі виготовлення) в даному випадку не зро- зуміло. Перехрестя утворено шляхом з’єднання ковальським зварюванням двох пластин від- повідної форми. Навершя насаджувалося на вже повністю сформований ефес. По ходу виготовлення меч був декорований накладними золотими пластинами (рис. 1: 1). Найвірогідніше, спочатку було виконано обкладку перехрестя. Для цього були виго- товлені дві пластини, що відповідають його формі, з краями, сильно загнутими (на 4 мм) по всьому периметру. Після їх монтажу, плас- тини були з’єднані (спаяні) між собою по тор- цях перехрестя. Потім двома пластинами було обкладено руків’я. Кожна з цих пластин щіль- но охоплювала бічні валики і повторювала їх орнаментальний рельєф. Між собою пластини були ретельно з’єднані в центральному жолоб- ку. внизу руків’я пластини-обкладки злегка перекривають обкладку перехрестя, тоді як вгорі вони заходять під навершя, що говорить про послідовність виконання майстром техно- 2. Цілком можливо, це свідчить про те, що майс- тру було важливо нанести саме таку кількість поясків-заглиблень. Також, не виключено, що рельєф сприяв більш щільному закріпленню зо- лотих пластин на руків’ї, що, водночас, не виклю- чає його орнаментально-символічного значення. 326 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія мистецтва логічних кроків. Навершя (рис. 1: 2) було об- кладено також двома пластинами, що щільним кожухом охопили його ліву і праву половини. Краї пластин були зімкнуті внахлест і з’єднані спайкою в нижній частині навершя. По тому протирався рельєф в нижній частині навершя, що, можливо, було додатковим технологічним прийомом для закріплення пластин. Крім того, невеликі пластинки, що були ретельно з’єднані з основними пластинами, закрили торці навер- шя. Після закріплення золотих пластин, що повністю повторили рельєф ефесу меча, був виконаний завершальний етап декорування. Руків’я по центральному жолобку було при- крашене спрямованими донизу трикутниками, розташованими один над одним і виконаними дрібною зерню (діаметр близько 1 мм). з одного боку рукояті — 12 трикутників, до яких знизу примикає невеликий ромб, утворений чотир- ма зернинами, з іншого — 11 (при цьому, вони виконані більш неохайно). Навершя (рис. 1: 2) було орнаментоване складною композицією. На стику між пластинами-обкладками, що припадає на центральну частину навершя, по його верхній і бічних гранях, по краю однієї й другої пластин були напаяні по дві скручені дротинки. верхня площина навершя по ребру була оконтурена рифленою дротинкою. Тим са- мим зверху навершя утворилися два поля, що були заповнені п’ятьма рядками трикутників із зерні, спрямованими вершинами до торців (у перших чотирьох рядах трикутники роз- ташовано попарно, в п’ятому, торцевому три- кутник — один). Обидві бічні грані навершя були прикрашені на одній та іншій пластинах рядочком з чотирьох трикутників, спрямова- них вершинами донизу, до яких примикали трикутнички, складені з трьох зернин. У всіх випадках (на рукояті та наверші) під трикут- никами зерні помітні сліди припою. Судячи із стану збереження золотого декору, меч якийсь час перебував у вжитку. Про це го- ворить стертість скручених дротинок і зернин на наверші, а також численні подряпини на золотих пластинах, що покривають руків’я та (особливо) перехрестя. Шумейківській меч відносять до категорії па- радних (черненко 1980, с. 164; 1984, с. 47; Топал 2016, с. 278) або ж церемоніальних (Шелехань 2014, с. 488; Діденко, Шелехань 2016, с. 72). за класифікацією А. І. Мелюкової, меч нале- жить до 1 типу І відділу, тобто до мечів з пря- мим брускоподібним навершям і ниркоподіб- ним перехрестям (Мелюкова 1964, с. 47—49, табл. ХІ, табл. 15) 1. з накопиченням джерел, стало очевидно, що в межах типу були об’єднані мечі, які мають різні варіанти форми ефесу. 1. Див. зведення мечів цього типу (Фіалко, болтрик 2003, с. 44—48), в яку, щоправда, за якихось об- ставин не було включено шумейківський меч. Саме тому Д. А. Топал і О. в. Шелехань згідно поєднанню різних морфологічних ознак запро- понували розділити даний тип щонайменше на два — тип Шумейко і тип Феттерсфельде / віташково, а в якості епонімів обрати найбільш виразні вироби 2 (Топал 2014a, с. 111—112; 2014b, c. 30—31, рис. 7; 2016, с. 278—279; 2018, с. 170, 180—181; Сиволап, Шелехань 2014, с. 211). При цьому дата шумейківського меча і пов’язаних з ним виробів визначається в межах другої чверті — середини / третьої чверті VI ст. до н. е. (Шелехань 2014, с. 488; Сиволап, Шеле- хань 2014, с. 211; Топал 2016, с. 278—279; 2018, с. 177, 180—181), а мечі типу Феттерсфельде / віташково відносяться до другої половини — кінця VI в. до н. е. (Топал 2018, с. 180—181) або ж до останньої чверті VI — першої чверті V ст. до н. е. (Сиволап, Шелехань 2014, с. 211—212). Мечі типу Шумейко являють собою відносно компактну морфологічну групу, яка характе- ризується, в першу чергу, округлим «нирко- подібним» перехрестям і двотавровим руків’ям. Нижня хронологічна позиція даної групи мар- кується мечами з кургану Старша Могила 3 в Посуллі, дату основного комплексу 4 якого нині визначено в межах другої половини VII ст. до н. е. (Полін 1987, с. 26, 27; Алексеев 2003, с. 154, 295) або навіть ще більш раннім часом (Медведская 1992, с. 88—92), а також мечем із синхронного Старшій Могилі кургану 77 біля с. Курилівка в Пороссі (Ковпаненко 1981, с. 34, 104—105, 106, рис. 25: 4; 60: 7; 64; Медведская 1992, с. 92). Поширюються мечі цього типу фак- тично одночасно з мечами типу Келермес, про що говорить факт спільного знаходження мечів обох типів в тому ж комплексі Старшої Могили (Іллінська 1951, с. 202, табл. І: 1, 3), а також меч з кургану 1/Ш Келермеського могильника (Галанина 1997, с. 223, табл. 12: 4), що поєднує в собі «ниркоподібне» перехрестя типу Шумей- ко та трьохстрижневе руків’я, характерне для мечів типу Келермес. ймовірно, найбільш піз- 2. Подібний епонімний підхід до класифікації мечів був запропонований є. в. черненком (1980, с. 11). його згодом успішно застосував А. вульпе (Vulpe 1990). О. в. Шелехань вважає, що вибір епонімів при цьому грає визначальну роль, оскільки, на думку дослідника, «сьогодні ми можемо впевнено стверджувати про тенденцію повторення форми церемоніальної зброї у пересічних зразках. У дано- му випадку в якості епонімів можна запропону- вати вироби з кургану Шумейка та Віташково. Якщо наше припущення вірне, можна не тільки визначити хронологічну прив’язку для зазначе- ного типу кинджалів, а й дати йому культурну дефініцію» (Сиволап, Шелехань 2014, с. 211). 3. Із застереженням щодо різниці форми леза мечів з Шумейківського кургану і Старшої Могили. 4. частина знахідок (другий сагайдак і деякі деталі вуздечки), датована пізнішим часом, за незрозумі- лих обставин Д. Я. Самоквасов помилково зара- хував до цього комплексу (Іллінська 1951, с. 210; Ильинская 1968, с. 68; Алексеев 2003, с. 182, 205). 327ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Полідович, Ю. Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану ній меч типу Шумейко походить з могили 6 (1909 р.) Ольвійсько- го архаїчного некрополя (Скуд- нова 1988, кат. 26, 4), комплекс якої, на думку С. в. Поліна, да- тується не пізніше другої чверті VI ст. до н. е. (Полін 1987, с. 29), тоді як амфору, що з нього похо- дить, нині датують третьою чвер- тю VI ст. до н. е. (Монахов, Куз- нецова, чистов, чурекова 2019, с. 115, кат. ΝΑ. 5). Д. А. Топал датує мечі типу Шумейко, що поширилися в Карпато-Дунай- ському регіоні, другою — тре- тьою чвертю VI ст. до н. е. (Топал 2018, с. 170, 177, 178, 180—181), а сам тип Шумейко, на його думку, визначає важливі змі- ни, що відбуваються в морфоло- гії клинкової зброї, наприкінці ранньоскіфського — на початку середньоскіфського періодів, та «відбиває» початкову фазу се- редньоскіфського періоду (Топал 2016, с. 278—279; 2018, с. 169). 2. деталі піхов меча, що складаються з пластини-обклад- ки і наконечника (інв. № ДМ- 1711) (Ханенко, Ханенко 1900, с. 17, табл. XLV: 461; Minns 1913, p. 71, 186, fig. 79, No. 461; Rostovtseff 1922, рl. 23; Ростов- цев 1925, с. 507; Ginters 1928, S. 11—12, Taf. 3c; 6b; Borovka 1928, p. 44, pl. 23, A; Рабино- вич 1936, с. 98; Капошина 1956, с. 180, рис. 20; Мелюкова 1964, с. 62, табл. 15: 6; Онайко 1966а, с. 159—176, рис. 1: 1; 2: 1, 5; 1966b, табл. XIII: 6; Ильинская 1968, с. 89—90, рис. 21; 1971, с. 78, рис. 7: 1; Greifenhagen 1970, Abb. 7b; Граков 1971, с. 140; Київский музей 1974, табл. 17—18; бондарь 1975, фото на с. 19; 21; черненко 1984, рис. 24: 4; Piotrovsky, Galanina, Grach 1986, pl. 66—67; Schiltz 1994а, S. 214, Abb. 326—327; Schiltz 1994b, fig. 326—327; Jacobson 1995, p. 238, fig. 104; Полидович 2014, с. 297, 298, рис. 2: 3; Канторович 2014а, с. 59; 2014b, с. 134; 2016, с. 95, 96, рис. 6: 7; Шелехань 2016, рис. 4: 2) (рис. 2). Самі піхви, як це багаторазово фіксувалося під час розкопок (Мелюкова 1964, с. 60—61), найвірогідніше, були дерев’яними і обтягну- тими шкірою 1. верхня їх частина з лицьового 1. Див. конструкцію дерев’яної основи піхов меча з Центральної гробниці Товстої Могили (черненко 1975, с. 158, 160, рис. 7). боку була покрита золотою пластиною із зобра- женням тварин, а нижня — повністю закрита золотим наконечником. бічний виступ, ймовір- но, був виготовлений з органічного матеріалу і не зберігся. загальна довжина піхов 35,0 см. Пластина-обкладка лицьового боку верхнь- ої частини піхов. золото 583 проби. Розміри: довжина 19,0 см; ширина в районі перехрестя 6,9 см, в нижній частині — 2,3 см; висота 1,3 см. Пластина закривала лицьову сторону піхов у верхній і середній частині. Її конфігурація в цілому повторює форму меча. верхня чверть пластини, яка відповідала перехрестю, має форму прямокутника з вигнутими округлими рис. 2. Шумейківський курган: коштовні деталі піхов меча (пласти- на-обкладка і наконечник) 328 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія мистецтва сторонами. Інша частина — трапецієподібної форми, поступово звужується донизу (від 3,4 см в місці, що відповідає переходу від перехрестя до клинка, до 2,3 см в місці з’єднання пласти- ни з наконечником). верхня частина пластини дещо пласка (з урахуванням рельєфу зобра- жень), а середня і, особливо, нижня — плавно вигнуті, в розрізі півовальної форми. По всьому периметру пластини її краї були загнуті так, що утворився бортик (з правого боку він дещо вигнутий назовні), який використовувався для закріплення пластини на піхвах за допомо- гою цвяхів, які не збереглися. Для кріплення з кожного боку пластини в бортику було зроб- лено до 8 отворів. На лівому (від глядача) бор- тику отвори невеликі, знаходяться на відстані в середньому 2 см один від одного, деякі з них продубльовані; навколо багатьох отворів видно округлі вм’ятини, залишені шляпками цвяхів. Тоді як на правому — отвори більші (деякі до 2 мм) і знаходяться на відстані до 3 см один від одного 1. У кількох місцях на бортиках біля отворів є невеликі розриви і втрати металу, які, швидше за все, утворилися внаслідок на- вантаження на кріплення. У верхній частині пластини бортик загнуто всередину (на 5 мм). завдяки пазу, що утворився, пластина фіксу- валася на дерев’яному каркасі (що, вірогідно, виконував одночасно і роль матриці, див. про це нижче). Для більш надійного скріплення пластини з каркасом в її верхній частині май- же по краю лицьового боку було зроблено три невеликі отвори для цвяхів і ще такі ж отво- ри — на загнутому бортику. більша частина пластини вкрита зображення- ми, виконаними в доволі високому рельєфі в тех- ніці басми. Формоутворення рельєфу зображення було здійснене за допомогою дерев’яної матриці, деталі допрацьовувалися різними чеканами. Дру- га знизу фігурка пантери помітніше інших опра- цьована знаряддям з гострим робочим краєм. У верхній частині пластини зображено дві фігури гірських козлів, розташованих спинами один до одного (ліво- і правостороння фігури). Фігури майже ідентичні одна одній. Тварин 1. будь-яких специфічних або додаткових отворів, пов’язаних з кріпленням бічного виступу для підвішування піхов до поясу, як це припускали в. Гінтерс і А. І. Мелюкова (Ginters 1928, S. 12; Мелюкова 1964, с. 62, 63), на наш погляд, на пластині немає. У цьому сенсі показовою є золота пластина із зображенням кабана, що слугувала накладкою на бічний виступ піхов, з кургану 6 біля с. Олександрівка. У нижній частині пласти- ни було пробито 21 отвір, а також була продумана складна система кріплення до основи (Ковалё- ва, Мухопад 1982, с. 98, рис. 6). Складна система кріплення бічного виступу передбачалася і на піхвах з Гострої Томаківської Могили (Артамонов 1966, табл. 66—65). вочевидь, у випадку з шумей- ківським виробом бічний виступ був частиною самих піхов і ніяк не співвідносився із золотою пластиною-обкладкою. відтворено з повернутою назад головою, яка торкається середньої частини спини, піднятим крупом і підігнутими під тулуб ногами. Масив- на голова показана дуже умовно: виділяється велике кільцеподібне око, від якого відходить короткий валик, що з’єднує його з півовальною пащею і округлою ніздрею; з протилежного боку ока-кільця знаходиться ще один невеликий ва- лик, від якого відходить листоподібне вухо, опу- щене донизу, і який переходить у шаблеподібно вигнутий ріг з умовно показаними річними кіль- цями. Ріг досить близько розташований до шиї тварини, його кінчик впирається в виїмку між шиєю і зігнутою передньою ногою. Шия — неве- лика, плече — округле, середня частина тулуба і велике стегно передані вираженими площина- ми, контрастними в рельєфі. ззаду стегна — не- великий напівкруглий хвостик. Ноги розташо- вані так, що передня нога повністю лежить на задній. На передній нозі показаний відросток (2-й і 5-й пальці), властивий для парнокопитних, копито масивне. задня нога підігнута так, що у лівого козла в скакальному суглобі утворюється майже прямий кут, а у правого — гострий. ви- тягнуте гостре копито (особливо у правої твари- ни) відокремлено від ноги виїмкою. Фігури козлів майже стикаються одна з од- ною головами. Крупи тварин розділяє рельєф- ний валик, який потім розходиться в різні боки, огинаючи їх фігури аж до копита задньої ноги. Даний валик повторює нижній контур перехрестя і служить своєрідним роздільником двох зон на пластині. Нижче валика відтворено сім фігур хижаків, розташованих стовпчиком один над одним. Усі сім фігур зображено майже ідентично, хоча кож- на має і свої незначні особливості. Хижаків зоб- ражено з опущеною головою і підігнутими лапа- ми. задня лапа у всіх тварин повністю підігнута під тулуб, передня — напівзігнута (1—3, 5, 7 хи- жаки) або зігнута і розташована над задньою (4, 6 хижаки). Голову зображено умовно як набір знаків-елементів: кільцеподібні вухо, око і ніз- дря, кільцеподібна паща і намічена в рельєфі напівкругла щока. Плече і стегно показані у вигляді площини, піднятої у рельєфі. Масив- ні кисті лап з виділеними чотирма пальцями (кігтями) звисають нижче лінії задньої лапи. Хвіст, що закінчується великим кільцем, також звисає нижче лінії лап. Фігура верхнього хижа- ка виконана в просторовому відношенні досить вільно, кожна наступна фігура зображувалася більш компактною і ущільненою. Нижня частина пластини довжиною до 2,0 см залишилася гладкою. Наконечник. золото 583 проби. Розміри: за- гальна довжина 16,0 см, ширина у верхній час- тині 2,7 см, у нижній — 1,5 см. Наконечник має форму витягнутого усічено- го конуса. верхня його частина в розрізі оваль- на (товщина до 2,1 см), нижня — округла. ви- готовлений з цільної масивної пластини, яку 329ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Полідович, Ю. Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану зігнули у трубку, надавши необхідну форму. Краї пластини з’єднані між собою з тильної сторони наконечника по лінії його центральної осі. Нижній торець наконечника закритий за- гнутим краєм пластини. верхня частина наконечника (фриз 2,3 см за- ввишки) декорована. Під верхнім краєм припа- яно дві скручені дротинки (аналогічні — на на- верші меча), розташовані протинаправлено, що створює ефект плетінки. Під ними послідовно розташовані: лінія зерні, два ряди трикутників із зерні (по чотири в кожному ряду), спрямовані вершиною вниз, гладка дротинка, аналогічний попереднім ряд з чотирьох трикутників із зерні (до вершини кожного із них додано маленький трикутничок з трьох зернин). всі три згадані дротинки охоплюють наконечник на три чвер- ті кола, їх кінчики з тильного боку розклепані до рівня основи. Трикутники розташовані тіль- ки з лицьового боку. зернинки на наконечнику рівномірніші й більші (до 1,5 мм), ніж на руків’ї меча; пайку здійснено акуратніше. Наконечник кріпився на основу піхов, ймовірно, тільки шляхом насадки, оскільки будь-які додаткові прийоми кріплення (цвяш- ки, штифти) відсутні. з верхньою пластиною- обкладкою наконечник не з’єднаний, вони роз- ташовувалися на піхвах встик один до одного. Поверхня пластини-обкладки і наконеч- ника покриті невеликими подряпинами і вм’ятинами. Дротинки з тильного боку нако- нечника сильно стерті. На кріплення пласти- ни здійснювалося певне навантаження, про що говорилося вище. все це свідчить про вико- ристання піхов протягом деякого часу. Судячи з того, що ширина перехрестя меча і верхньої частини пластини-обкладки май- же однакові, а товщина масивного перехрестя значно перевищує устя піхов, в піхвах знахо- дилося тільки лезо меча, а його перехрестя розміщувалося над устям піхов 1. Це, на дум- ку є. в. черненко (1980, с. 29—30; 1984, с. 47), в цілому характерно для скіфських мечів, що відрізняє їх від мідійських і перських акіна- ків. Незначна вм’ятина в нижній частині на- конечника говорить про те, що лезо заповню- вало його лише наполовину (про це свідчить і розрив пластини наконечника, що утворився з його тильної сторони внаслідок активних про- цесів корозії заліза), а нижня частина залиша- лася вільною, що також є характерною рисою скіфських піхов (черненко 1980, с. 11). за спостереженням б. в. Фармаковського, на дерев’яній основі келермеських піхов меча і ру- кояті сокири, покритої листовим золотом, «були виконані у рельєфі в усіх деталях зображення, які шляхом прибивання до них впритул тонкого листа золота, що складав окуття, з’являлися на цій останній. Дерев’яна форма… природно 1. А. І. Мелюкова помилково вважала, що меч входив у піхви разом з перехрестям (Мелюкова 1964, с. 62). повинна була назавжди залишитися всередині окуття і утворити дерев’яний остов всередині окуття з золота» (Фармаковский 1911, с. 69). Таке спостереження було підтримано є. в. чер- ненком (1980, с. 27), однак, його категорично за- перечувала Л. К. Галаніна, згідно з якою, піхви дійсно були дерев’яними, але рельєфні зображен- ня на золотих обкладинках були зроблені в тех- ніці карбування (Галанина 1997, с. 92, 94; див. також: Минасян 1988, с. 50; Кисель 2003, с. 29). з іншого боку, відомо, що саме таким чином, як це було описано б. в. Фармаковським, були зроблені піхви меча з кургану Солоха (перша чверть IV ст. до н. е.): під золотими пластинами накладки знаходився каркас з тиса у формі сму- ги з рельєфним зображенням тварин (Манцевич 1969, с. 100—101, рис. 9; 1987, с. 69—70). за при- пущенням є. в. черненка, таким же способом виготовлялися і парадні предмети озброєння у VI—V ст. до н. е. 2, зокрема, і піхви з Шумейківсь- кого кургану (черненко 1975, с. 164). вочевидь, це так: дерев’яна дощечка (каркас) з вирізани- ми рельєфними зображеннями була одночасно і матрицею, за якою в техніці басми виконувалися зображення, і основою, яка в подальшому збері- гала рельєф. Каркас був скріплений із золотою пластиною у верхній частині — саме він входив в паз, утворений загнутим бортиком і додатко- во був зафіксований маленькими цвяшками. У той час як отвори на бічних бортиках пластини служили для її кріплення до самих піхов. з ог- ляду на висоту бортика, яка трохи зменшується донизу, товщина каркасної дошки становила (без урахування висоти рельєфу) від 5 мм вгорі до 2—3 мм внизу (ймовірно, на рівні нижньої частини останньої фігурки хижака). Додатковим свідченням того, що золота пластина разом з кар- касом були прикріплені до піхов, є відсутність на внутрішній стороні верхнього бортика-паза будь- яких слідів, які б неминуче виникли, якби золо- та пластина кріпилася до каркасу самих піхов, оскільки в такому випадку лезо стикалося б з за- гнутим бортиком золотої пластини. Шумейківські піхви, за А. І. Мелюковою (1964, с. 62), відносяться до піхов другого типу — без розширення на кінці і є типово 2. Техніка виготовлення та кріплення золотих накла- док піхов кінця VI — початку V ст. до н. е. з кургану 6 біля с. Олександрівка інша: пластини виготовлялися на окремій матриці, при монтажі між основою піхов і накладкою наносилася якась мастикоподібна маса і / або гіпс, що оберігали пластини від деформації (Ковалёва, Мухопад 1982, с. 98, 99, 100). Гіпс також використовувався при кріпленні срібної пластини- накладки горита з кургану Солоха (Фармаковский 1922; Манцевич 1987, с. 73—74) і золотої накладки на піхви меча з кургану Товста Могила (черненко 1975, с. 160). Мастика на основі природної смоли типу каніфолі (Манцевич 1962, с. 118) імовірно зна- ходилася під рельєфними фігурками золотої обклад- ки рукояті сокири з Келермеського кургану 1/Ш, а сама рукоять була зроблена з твердого і пружного дерева (черненко 1987, с. 24—25). 330 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія мистецтва скіфськими на відміну від піхов з розширенням на кінці «іранського» типу. Але при цьому в їх декорі використані ювелірні техніки, якими, вірогідно, не володіли скіфські майстри: зернь, виготовлення скручених і рифлених дротинок, використання припою. Саме тому в якості цен- тру виготовлення меча і золотих деталей пі- хов були названі античні колонії Північного Причорномор’я, а самі піхви розглядалися в зв’язці з іншими подібними виробами — з Го- строї Томаківської Могили (Артамонов 1966, табл. 65; 66), золотого кургану (Отчет археоло- гической комиссии за 1890 г. 1893, с. 4, рис. 1— 3), Феттерсфельде / віташково (Furtwängler 1883, Taf. 3: 1—2) і кургану 6 біля с. Олексан- дрівка (Ковалева, Мухопад 1982, с. 97—99, рис. 2: 5; 3: 1; 5: 1—3). Ці вироби близькі між собою за елементами, декорованими як в «зві- риному стилі», так і виконаними в нескіфській техніці (зернь, філігрань, емалі). Різний харак- тер орнаменту і технік його виконання дозволив в. Гінтерсу припустити що піхви пройшли че- рез дві майстерні: в грецькій були виготовлені обкладки ефесів мечів і наконечники піхов, а в місцевій — верхні пластини, виконані в «звіри- ному стилі» (Ginters 1928, S. 12; також: Schefold 1938, S. 42). ю. А. Ліхтер і ю. Г. Кокоріна від- значили таке поєднання різнокультурних тех- нік як специфічну особливість декору скіфської зброї (Лихтер, Кокорина 2017, с. 18). Однак з такою постановкою питання не пого- дилась А. І. Мелюкова, на думку якої вірогідні- ше, що мечі з піхвами були виготовлені в одній майстерні, що працювала в греко-скіфському стилі і знаходилася в Ольвії або на боспорі (Ме- люкова 1964, с. 47, 62). До близького висновку прийшла Н. А. Онайко (1966а), детально про- аналізувавши зображення на піхвах. Фактич- но думка щодо виробництва золотих обкладок мечів з Шумейківського і Томаківського курганів в грецьких майстернях Ольвії або боспору ста- ла «одностайною думкою вчених» (Ильинская 1971, с. 78; див. також: Капошина 1956, с. 180; Граков 1971, с. 140; Артамонов 1974, с. 107; Алексеев 2003, с. 185, прим. 145; ін.). Хоча свою незгоду з ним висловила вже А. П. Манцевич (1969, с. 112—113), припускаючи, що означені піхви були вірогідніше виготовлені у Фракії. Однак, як нам видається, досить категорич- на думка щодо грецького виробництва шумей- ківського меча та піхов і його історико-культур- на оцінка багато в чому склалися під впливом датування комплексу кургану кінцем VI — по- чатком V ст. до н. е. А ця дата ґрунтувалася, в першу чергу, на прийнятті факту знахідки в кургані фрагмента чорнофігурного кілі- ка. М. І. Ростовцев, вочевидь, беззастережно довіряв К. в. Хілінському, який розповів про цю знахідку. Але яким чином прийшла дана інформація до К. в. Хілінського — невідомо. Можливо, він сам в юнацтві брав участь у роз- копках (йому на той час було 18 років), або ж, швидше за все, був знайомий з С. А. Мазаракі і чув від нього розповіді про знахідки. Проте в будь-якому випадку, ця інформація не була вчасно надійно зафіксована і тому не може вва- жатися достовірною. відповідно, факт можли- вої знахідки даного фрагмента кіліка в кургані потрібно повністю виключити. власне, такий крок, як зазначалося вище, був фактично зроб- лений вже Н. А. Онайко. Сучасні дослідники або заперечують зв’язок фрагмента кіліка з комплексом кургану (С. в. Полін, А. ю. Алєк- сєєв, Д. С. Гречко), або просто його ігнорують. Однак навіть у цій ситуації діє інерція оцінки знахідок з шумейківського комплексу, оскіль- ки вже склалася досить стійка історіографічна традиція розгляду їх саме в контексті кінця VI — початку V ст. до н. е. (наприклад: Онай- ко 1966а, с. 160; Jacobson 1995, p. 238; Алексе- ев 2003, с. 296; Канторович 2014а, с. 59; 2014b, с. 134; Полидович 2014, с. 297). Разом з тим, зооморфний декор піхов меча повністю відповідає традиціям ранньоскіфсь- кого «звіриного стилю». зображення і козлів, і хижаків складаються з набору окремих зна- ків-елементів, серед яких домінуючим є кільце. Особливо це стосується манери, в якій відтво- рено голови тварин. зображення мов би «на- зиває» окремі частини тварини, у відтворенні яких головним є їх символічність, а не близь- кість до реальності 1 (див. докладніше: Полидо- вич 2004, с. 414—415). Контрастність рельєфу у відтворенні фігур тільки підсилює цей ефект. Шумейківські зображення досить оригіналь- ні. в першу чергу, це стосується зображень коз- лів. за стилістичними ознаками вони відмінні від келермеських зображень на сокирі (Галани- на 1997, с. 223, 224, кат. 6, табл. 10; 11) і мель- гуновських, відтворених на перехресті меча (Придик 1911, с. 6, рис. 1: 2). Ці зображення виконано в особливій стилістичній манері (див. докладно: Переводчикова 1980), характерній лише для невеликого кола виробів, тоді як шумейківські відтворюють образ у стилістиці власне «звіриного стилю». зображення гірських козлів з поверненою назад головою з’явилися в мистецтві Дніпровського Лісостепу вже на ран- ньому етапі виникнення «звіриного стилю» і мали свою досить сталу традицію побутування (Онайко 1966а, с. 159—161; Канторович 2016, с. 95, 96, рис. 6; Полидович 2017, с. 167—171). Шумейківські зображення відмінні від них, але, водночас, простежується ряд важливих 1. У цьому полягає докорінна відмінність між «звіри- ним стилем», особливо архаїчного часу, і грецьким мистецтвом. зауважимо, що за численними спосте- реженнями давній майстер (у цьому випадку, грек або скіф), який працював у рамках певної худож- ньої традиції і досконало володів набором стандар- тних прийомів зображення, не міг бути копіїстом і на догоду замовнику виконувати різностильові зображення, що походять з різного культурного (тобто художнього та релігійного) середовища. 331ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Полідович, Ю. Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану стилістичних прийомів, які пов’язують їх із серією зображень типу бобриці (детально про них див.: Полидович 2017, с. 172—175, рис. 2: 1—7). Останні подібно до посульських відтво- рено з круглими оком і ніздрею, які поєднані рельєфним валиком; півовальною пащею; ро- гом з насічками, який починається за оком, шаблеподібно вигинається вздовж шиї і закін- чується у виїмці між шиєю і передньою ногою; плечем і стегном, показаними широкими пло- щинами; задньою ногою, зігнутою в скакально- му суглобі майже під прямим кутом. При цьому бобрицька серія зображень відрізняється особ- ливою манерою стилізації, внаслідок якої тва- рини набувають деяких рис коня (Полидович 2015а, с. 88). зображення бобрицької серії по- ходять переважно з комплексів ранньоскіфсь- кого часу, а найбільш пізні з них (курган 449 біля с. Гладківщина, курган 1 біля с. жаботин) датуються в межах першої половини — середи- ни VI ст. до н. е. (Полидович 2017, с. 175). зображення хижаків знаходять більш числен- ні аналогії, оскільки поєднують у собі головні архаїчні ознаки: позначення ока, вуха, ніздрі і кінчика хвоста у вигляді кільця, пащі — у виг- ляді півовала, вилиці — округлою, кисті лап — звисаючими. Такі ознаки характерні для зобра- жень на золотій пластині-обкладці і кістяних обоймах з Келермеських курганів 4/Ш і 2/в (Га- ланина 1997, табл. 5: 51; 22, 258; 23, 287—288), роговому наконечнику з поховання 8 кургану 7 біля с. Новоолександрівка (Кореняко, Лукьяшко 1982, рис. 6: 2), кам’яній стелі із ст. Маничської (Ольховский, Евдокимов 1994, табл. 17: 154), роговому блюді з кургану 10 могильника Ново- завєдьонноє II (Петренко, Маслов 1999, рис. 1: 1), золотих пластинках з кургану 16 могильни- ка Новозавєдьонноє-II і майже ідентичних їм з кургану 1 (1908 р.) Ульського могильника (Пет- ренко, Маслов, Канторович 2000, с. 243, рис. 4: 1—2) та ін. ймовірно, єдиною відмінністю шу- мейківських зображень від більшості переліче- них є відтворення кистей лап не кільчастими, а з пазурами (пальцями), що в цілому характерно для пізніших зображень (Ильинская 1971, с. 78). Проте відтворення лап з виділеними пазурами / пальцями властиве вже для архаїчної епохи 1. 1. Різниця в зображенні кисті лапи у вигляді кільця або з пазурами є не стільки хронологічною озна- кою скільки, вірогідно, семантичною. Про це, зок- рема, говорять випадки відтворення зображень з одною та іншою ознаками на одному предметі (роговий наконечник з поховання 8 кургану 7 біля с. Новоолександрівка: Кореняко, Лукьяшко 1982, рис. 6: 2) або ж в одному вуздечному комп- лекті (Майемірський комплекс у Гірському Алтаї: Руденко 1960, рис. 3: а—в). Дане спостереження є слушним в цілому для зооморфного мистецтва скіфського часу, оскільки масове поширення зоб- ражень хижаків, які мають лапи з пазурами, було обумовлене загальними культурними змінами, що відбулися у другій половині VI — на початку V ст. до н. е. (Полідович 2001, с. 11—12). Це, наприклад, зображення на золотих пластин- ках з кургану 16 могильника Новозавєдьонноє II і кургану 1 (1908 р.) Ульського могильника (Пет- ренко, Маслов, Канторович 2000, с. 243, рис. 4: 1—2), на роговому наконечнику з поховання 8 кургану 7 біля с. Новоолександрівка (Кореняко, Лукьяшко 1982, рис. 6: 2). У той же час для шу- мейківських зображень хижаків абсолютно не характерний прийом зооморфного перетворення, який стає яскравою ознакою зображень Лівобе- режного Подніпров’я кінця VI — початку V ст. до н. е. (Опішлянка, вітова Могила, кургани 2/1965 і 2/2017 могильника Скоробір: Ковпаненко 1967, рис. 47—48; Шрамко 1987, рис. 40: 5—6; Шрам- ко, задніков 2018, рис. 6: 3). загальне оформлення шумейківських піхов також відповідає колу старожитностей келер- меського горизонту (за термінологією в. є. Мас- лова, 2012, с. 342—359). Це і розташування фігур хижаків стовпчиком, що знаходить пара- лель в декорі рукояті келермеської сокири (Га- ланина 1997, табл. 10—11), і компактність роз- ташування фігур (пор.: Ильинская 1971, с. 78), яка також добре відома, наприклад, на кістяній пластині з кургану біля м. Константинівськ-на- Дону (Кияшко, Кореняко 1976, рис. 3; Ильюков 2017). Розташування зображень козлів на усті піхов аналогічно декору перехрестя мельгунов- ського меча 2. в цілому композиція повністю відповідає концепту Світового Дерева, з яким співвідносився меч в скіфській міфо-ритуаль- ної традиції (Артамонов 1961, с. 77—78; Алек- сеев 1980; 1991, с. 276—280; бессонова 1983, с. 45—50; Полидович 2014, с. 291, 293; др.). зви- чайно, у випадку з келермеським і мельгунов- ським мечами цей концепт постулюється більш наочно, в тому числі з використанням арсеналу образотворчих засобів урартського мистецтва, тоді як шумейківський виріб пропонує більш «скорочений» його варіант, виражений засоба- ми суто скіфського «звіриного стилю». Оформлення піхов з Гострої Томаківської Могили багато в чому є аналогічним шумей- ківським. Не випадково ще з часів в. Гінтер- са їх завжди розглядали і згадували тільки «у зв’язці». Однак томаківські піхви при всій схо- жості представляють вже іншу традицію, яка є продовженням і розвитком архаїчної. При цьому в їх оформленні помітний певний вплив художньої традиції східних регіонів скіфського світу (розташування хижаків, що згорнулися, на перехресті; «стовпчик» з голівок хижаків анфас) (див. докладніше: Полидович 2014, с. 298—299). Декор же піхов з Феттерсфельде / віташково зовсім не пов’язаний з традиціями ранньоскіфського мистецтва і, навпаки, являє ті тенденції в оформленні, які стануть доміну- ючими вже в другій половині V—IV ст. до н. е.: 2. Ця композиція використана також на бронзовій імітації меча в піхвах із знахідок в Меджидії в Добруджі (Мелюкова 1964, рис. 2: 2). 332 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія мистецтва сюжети нападу хижаків на травоїдних тварин на основному полі, розміщення хижих істот на боковому виступі. важливий момент, який об’єднує всі згадані піхви, — це наявність високого наконечника, що має орнаментальний фриз лише у верхній частині (Манцевич 1969, с. 110). Однак влас- не наконечником його можна назвати лише щодо шумейківських піхов. щоправда, схожим чином облаштовано золотий декор (пластина в верхній частині і наконечник в нижній) пі- хов з Феттерсфельде / віташково (Furtwängler 1883, Taf. 3: 1—2). А ось пластини з Гострої Томаківської Могили, Олександрівки та золо- того кургану облицьовували тільки передню частину піхов1. Цей же декоративний прийом використовувався в кінці VI — на початку V ст. до н. е. і в оформленні горитів (сагайдаків), на- приклад, з кургану 6 біля с. Іллічеве, золотого кургану, поховання 2 кургану 27 біля с. Ку- рилівка (черненко 1981, с. 48—49). Характер- ними є і відміни орнаментальних фризів: якщо на шумейківських піхвах (і рукояті меча) ви- користана зернь, то в інших випадках (у тому числі і Феттерсфельде) — філігрань та емаль. Поява ж високих суцільних наконечників від- носиться ще до передскіфського періоду, при- кладом чого є золотий, багато орнаментований наконечник піхов кинджала2 з передскіфсько- го кургану Птічата Могила біля с. белоградец в болгарії (Tončeva 1980, pl. XII: 3a—b; Тере- ножкин 1976, с. 35, рис. 9: 2). Як певну техноло- гічну паралель можна навести і золоті обойми верхніх частин піхов кинджала, прикрашених горизонтально напаяними дротинками з насіч- ками, що походять з поховання 2 кургану ви- сока Могила і кургану біля с. Квітки (Теренож- кин 1976, рис. 5: 3; Ковпаненко, Гупало 1984, с. 50, рис. 11: 1). вважається, що орнамент із трикутників зерні є суто грецьким (Ильинская 1968, с. 89; 1971, с. 78; інша думка: Топал 2016, с. 278), що і було (поряд з датою) вирішальним аргументом у визначенні місця виробництва обкладок пі- хов. Проте це не так, оскільки ювелірну зернь, 1. Нижня пластина на олександрівських піхвах (МІКУ, інв. № АзС-3349; Ковалёва, Мухопад 1982, с. 98) має бортик, загнутий П-подібно по всьому периметру окрім верхнього торця. з тиль- ної сторони бортика пробито численні отвори для цвяшків, за допомогою яких пластина кріпилася до дерев’яної основи. У нижній частині припаяно невелику півкруглу пластинку. Подібним чином була облаштована й пластина-накладка на піхви з Гострої Томаковської Могили (Манцевич 1969, рис. 14: 1—2). 2. Кинджал і піхви знаходилися у похованні окремо (Tončeva 1980, pl. VII: 3). На реконструкції піхов Г. Тончева чомусь подала означену золоту деталь як декор верхньої їх частини (Tončeva 1980, pl. XII: 4), проте таке розташування викликає заперечен- ня. за всіма ознаками золота трубка виконувала роль саме наконечника. відому ще у Давньому єгипті, використовува- ли ассірійські та урартські майстри (Капошина 1956, с. 180; Минасян 2014, с. 321, 337). з Кар- мір-блура (Тейшебаїні) походять золоті шпиль- ка і човникоподібні сережки, прикрашені три- кутниками із зерні (Пиотровский 1962, рис. 52; 53). Аналогії останнім знайдено в кургані 9 могильника Нартан на Північному Кавказі та кургані 134 на р. Тенетинка в Подніпров’ї (Рябкова 2010, с. 180—181, рис. 9). І такими ж трикутниками декорована золота прямокут- на накладка, що закриває «хвіст» ручки над навершям на келермеському і мельгуновсько- му мечах (черненко 1980, с. 12, 19; Галанина 1997, табл. 7: 1 (b)). 3. Бляха у вигляді тварини (інв. № ДМ- 1716) (Ханенко, Ханенко 1900, с. 17, табл. XLV: 460; Minns 1913, p. 191, fig. 83, No. 460; Ростов- цев 1925, с. 507—508; Ильинская 1968, с. 44, рис. 22: 1; бондарь 1975, фото на с. 22; 24; Skyyttien… 1990, s. 10, luettelo nrot 7; L’or… 1993, S. 56—57, Kat. 18; Trésors… 1997, р. 61— 63, kat. 3; золота… 1999, фото на с. 1 обкладин- ки, с. 9, 145, кат. 6; Музей… 2004, с. 372, кат. 7, фото на с. 33) (рис. 1: 4). золото 58 проби. Роз- міри: довжина 4,6 см; ширина 3,0 см. Масивна лита бляха з петлею на звороті. Тварину зображено з прямо поставленою го- ловою і ногами, підігнутими під тулуб. більшу частину голови займає око, що складається з кільця, яке оточує круглу зіницю. Морда по- довжена і мов би обвисла. На ній двома сильно витягнутими рельєфними овалами позначено ніс і пащу. Довге листоподібне вухо притисну- те до шиї і плеча. Плече округле, що виступає над лінією спини. Стегно зігнуте, з виїмкою в паху. Ноги зігнуті дещо неприродно, з виступа- ючими колінними суглобами. Нижня частина передньої ноги підпрямокутна, з центральною виїмкою, задньої ноги — округла, з такою ж виїмкою. ззаду виділеним півколом позначе- ний невеликий хвостик. Краї бляхи по всьому периметру плавно загнуті. На звороті припая- на масивна петля у вигляді прямокутної ско- би для протягування ременя, яка знаходиться майже врівень з загнутими краями. Дана бляха фактично опинилася поза ува- гою дослідників в силу своєї оригінальності і загадковості. Перш за все, незрозуміло яку саме тварину зображено. Її ноги підігнуті так, як це природно для копитних тварини, а довге притиснуте вухо дозволило в каталозі колекції назвати його мулом (Ханенко, Ханенко 1900, с. 17). У той же час, голова тварини нагадує голови коней, зображені на кістяних / рогових псаліях, наприклад, з того ж Шумейківського кургану, а також з курганів біля с. будки та с. великі будки (Ильинская 1965, рис. 1: 1—7), завдяки чому в. А. Іллінська визначила твари- ну як коня (Ильинская 1968, с. 44). М. І. Ростов- цев вважав, що зображено лосиху, що лежить (Ростовцев 1925, с. 507), а у музейних катало- 333ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Полідович, Ю. Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану гах тварину названо лосеням (напр.: Музей… 2004, с. 372). А. Р. Канторович (2015, с. 844— 845), натомість, визначив її як зайця. звернімо увагу на те, що на кінцях ніг тва- рини відтворено не копита. При першому пог- ляді, вони, дійсно, сприймаються як розділені копита, але такий прийом не був властивий для «звіриного стилю». Радше закінчення ніг можна назвати кистями лап, що особливо оче- видно щодо задньої ноги. І в такому разі у нас є всі підстави визначити тварину як зайця, як це і запропонував А. Р. Канторович. звичайно, добре відомо, що заєць підгинає ноги під тулуб так само, як це роблять хижаки. Але ж у «звіри- ному стилі» зображувалися не стільки реальні тварини, скільки певні міфологічні образи. І зображення ніг, підігнутих таким чином, воче- видь, повинно було повідомити про приналеж- ність тварини до класу не-хижаків. відоме ще одне зображення зайця з так само підігнутими ногами 1 — на золотих бляшках IV ст. до н. е. з поховання 2 кургану 4 біля с. Шолохове (волко- бой, Лихачёв, Шалобудов 1979, с.47, рис. 4,18). Дещо дивною виглядає масивна «обвисла» морда шумейківського звіра. Але і в даному ви- падку це певний символізм, оскільки подовжені овали (рівнозначні краплеподібним знакам), якими позначені ніздря і паща, є характерною ознакою зображень келермеського горизонту (детально див.: Полидович 2015b, с. 221—223, рис. 4). Інші стилістичні ознаки зображення також відповідають стилістичній традиції да- ного горизонту (Канторович 2015, с. 845). Основний масив скіфських зображень зайців відноситься вже до IV ст. до н. е. (Полидович, вольная 2005). Однак з’являються вони саме в ранньоскіфський час і відомі по зображенням на рукояті келермеської сокири, кістяний бляш- ці з кургану 5 могильника Новозавєдьонноє-II, а також на блюді та пекторалі зі «скіфської» частини знахідок у зівійє в Північно-західно- му Ірані, на золотій обоймі з чиликтинського кургану 5 у Східному Казахстані (Полидович, вольная 2005, с. 433, кат. 1—4, 54). І шумей- ківське зображення знаходиться саме в цьому колі. Не зрозумілим є функціональне використан- ня бляхи. Масивна петля на звороті говорить про те, що вона на ремені кріпилася до якоїсь осно- ви. При описі кургану було відзначено, що бляху знайдено «неподалік від ручки меча» (Ханенко, Ханенко 1900, с. 8). Це дозволило припустити, що вона була «найвірогідніше, поясною бляхою». Таке припущення прийняв і М. І. Ростовцев (1925, с. 508). Однак ніхто з дослідників захисно- го озброєння не згадує дану бляху в якості при- краси пояса. Це й не дивно, якщо врахувати, що образи, пов’язані з парадними портупейний по- 1. У публікації тварин названо оленями. На таке визначення, вочевидь, вплинуло розташування їх ніг. ясами, це — орел, лев і грифон (Мелюкова 1964, с. 75; черненко 1968, с. 64—68). зважаючи на те, що бляха була пов’язана із мечем, можна припус- тити, що вона прикрашала боковий виступ піхов. У більшості відомих випадків боковий виступ є частиною накладної пластини, що повністю пок- риває лицьову сторону піхов (Келермес, Мель- гуновський курган, Феттерсфельде / віташково, єлизаветовський курган 1/1910, Солоха, Товста Могила та ін.). Окрема накладна пластина у виг- ляді кабана прикрашала боковий виступ тільки піхов з кургану 6 біля с. Олександрівка (Ковалё- ва, Мухопад 1982, с. 98, рис. 3: 1). Характерно, що відповідно до ранньоскіфської традиції, яка продовжувалася і надалі, на боковому виступі зображували копитних тварин: оленя (Келермес, Мельгуновський курган, єлизаветовський кур- ган 1/1910), кабана (Олександрівка, велика бі- лозерка, Солоха, зображення на гребні), гіпокам- па (Куль-Оба), а починаючи з рубежу VI—V ст. до н. е. тут розміщували або хижих тварин (Феттер- сфельде / віташково, Товста Могила), або сцени шматування (єлизаветовські кургани 10/1901 і 10/1910, Солоха, чортомлик, чаян, П’ятибратній курган 8). зображення зайця у прив’язці до піхов меча на перший погляд виглядають незрозумі- лими, адже у скіфській традиції вони переваж- но пов’язані з жіночою сферою культури (Поли- дович, вольная 2005, с. 424—427). Проте саме у ранньоскіфський час зображення зайців відомі на предметах зброї — луках, що були виготовлені із залученням рогових навершів. Переважно на таких навершях скіфські майстри вирізали зоб- раження хижих птахів або барано-птахів (чер- ненко 1981, с. 14, 15 рис. 6; Шрамко 2015), тоді як на навершях, що походять із зольника 28 захід- ного більського городища та ранньоскіфського поховання з кургану Темір-Гора, також присутні зображення зайців (Шрамко 2015, с. 487—492, 499, ил. 1: 1; 2: 1; 3: 1). Отже можемо зробити деякі попередні вис- новки. Шумейківські меч і піхви як за своєю мор- фологією, так і за декором повністю відповіда- ють архаїчній скіфській традиції, характерній для келермеського часу. вони демонструють, з одного боку, розвиток технологічних і художніх навичок, виражених в різних культурних плас- тах старожитностей келермеського горизонту, а з іншого — зародження нових тенденцій в зоо- морфному мистецтві і, зокрема, в декоративно- му оформленні даного виду озброєння. Можна стверджувати, що в їх виготовлені брав участь майстер, знайомий як зі скіфською художньою традицією, так і з ювелірною технікою Кав- казького регіону, про що, зокрема, говорить на- явність зерні. Також повністю відповідає колу старожитностей келермеського горизонту бля- ха у вигляді зайця. Проте остаточний висновок щодо датування всього комплексу Шумейківсь- кого кургану можливо зробити лише після де- тального аналізу інших категорій знахідок, в першу чергу, предметів кінської вузди. 334 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія мистецтва літерАтУрА Алексеев, А. ю. 1980. О скифском Аресе. Архео- логический сборник Государственного Эрмитажа, 21, с. 39 47. Алексеев, А. ю. 1991. Этюд об акинаках. в: Клейн, Л. С. Археологическая типология. Ленинг- рад: Центр научно-техничекской деятельности и со- циальных исследований, с. 271-280. Алексеев, А. ю. 2003. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н. э. Санкт-Петербург: Го- сударственный Эрмитаж. Андреева, Н. в. 2006. Календарь юбилейных со- бытий, октябрь 2006 года. Universum: Вестник Гер- ценовского университета, 9 (35), с. 75-77. Артамонов, М. И. 1961. Антропоморфные божест- ва в религии скифов. Археологический сборник Госу- дарственного Эрмитажа, 2, с. 57-87. Артамонов, М. И. 1966. Сокровища скифских кур- ганов в собрании Государственного Эрмитажа. Прага; Ленинград: Артия; Искусство. Артамонов, М. И. 1974. Киммерийцы и скифы. Ленинград: ЛГУ. бессонова, С. С. 1983. Религиозные представле- ния скифов. Киев: Наукова думка. бобринский, А. А. 1894. Курганы и случайные находки близ местечка Смелы. Санкт-Петербург: в. С. балашев и Ко, 2. бобринский, А. А. 1901. Курганы и случайные находки близ местечка Смелы. Санкт-Петербург: Главное управление Уделов, 3. болтрик, ю. в., Фиалко, Е. Е. 1995. басовское го- родище — центр Посульского узла памятников эпо- хи раннего железа. Древности 1995, с. 40-43. бондарь, И. в. 1975. Древнее золото. Из собрания Музея исторических драгоценностей УССР. Моск- ва: Искусство. бруяко, И. в. 2005. Ранние кочевники в Европе (Х—V вв. до Р. Х.). Кишинёв: высшая Антропологи- ческая Школа. вахтина, М. ю. 2009. К истории изучения в. в. Хвойкой скифских древностей лесостепного Приднепровья (по материалам Научного архива ИИМК РАН). в: бессонова, С. С. (ред.). Эпоха ран- него железа. Сборник научных трудов к 60-летию С. А. Скорого. Киев; Полтава: ИА НАНУ, с. 74-85. волкобой, С. С., Лихачёв, в. А., Шалобудов, в. Н. 1979. Скифский могильник «Славянка» у с. Шоло- хово на Днепропетровщине. Курганные древности Степного Поднепровья III—I тыс. до н. э., 3, с. 45-60. Галанина, Л. К. 1997. Келермесские курганы. «Царские» погребения раннескифской эпохи. Моск- ва: Палеограф. Граков, б. Н. 1971. Скифы. Москва: МГУ. Гречко, Д. С. 2012. О возможных «просветах» в «тёмное» время (VI в. до н. э.) скифской истории. Stratum plus, 3, c. 75-106. Грибкова, А. А., Полидович, ю. б. 2013. Фигурка быка скифского времени из собрания б. И. и в. Н. Ха- ненко. Археологический альманах, 30, с. 259-277. Дараган, М. Н. 2010. О датировке амфоры из пог- ребения № 2 Репяховатой Могилы. Античный мир и археология, 14, с. 175-202. Дараган, М. Н. 2011. Начало раннего железно- го века в Днепровской Правобережной Лесостепи. Киев: КНТ. Діденко, С. в., Шелехань, О. в. 2016. Кинджали скіфського часу із перехрестями спрощених форм (за матеріалами Національного музею історії України). Археологія, 2, с. 66-77. золота… 1999. Золота скарбниця України. Музей історичних коштовностей України. Київ: Акцент. Іллінська, в. А. 1951. Курган Старша Могила — пам’ятка архаїчної Скiфiї. Археологiя, V, с. 196-211. Ильинская, в. А. 1965. Некоторые мотивы ран- нескифского звериного стиля. Советская археоло- гия, 1, с. 86-107. Ильинская, в. А. 1968. Скифы Днепровского лесо- степного Левобережья. Киев: Наукова думка. Ильинская, в. А. 1971. Образ кошачьего хищника в раннескифском искусстве. Советская археология, 2, с. 64-84. Ильинская, в. А., Тереножкин, А. И. 1983. Ски- фия VII—IV вв. до н. э. Киев: Наукова думка. Ильюков, Л. С. 2017. Константиновская пластина с зооморфными изображениями. в: Горбенко, А. А. (ред.). «И музою его была наука». Сборник памяти В. А. Кореняко (1952—2016). Азов: Азовский музей- заповедник, с. 181-187. Канторович, А. Р. 2014а. восточноевропейский скифский звериный стиль и предметы скифского во- оружения (статистический анализ). Краткие сооб- щения Института археологии, 233, с. 55-63. Канторович, А. Р. 2014b. восточноевропейский скифский звериный стиль и предметы скифского во- оружения. в: Лукьяшко, С. И. (ред.). Война и воен- ное дело в скифо-сарматском мире. Ростов-на-Дону: юНЦ РАН, с. 130-140. Канторович, А. Р. 2015. Скифский звериный стиль Восточной Европы: классификация, типо- логия, хронология, эволюция. Диссертация д. и. н. Москва: МГУ. Канторович, А. Р. 2016. Образ лошади в восточно- европейском скифском зверином стиле. в: балахван- цев, А. С., Кулланда, С. в. (ред.). Кавказ и степь на рубеже эпохи поздней бронзы и раннего железа. Москва: Институт востоковедения РАН, с. 89-114. Капошина, С. И. 1956. О скифских элементах в культуре Ольвии. Материалы и исследования по археологии СССР, 50, с. 154-189. Київский… 1974. Київский музей історичних коштовностей. Альбом. Київ: Мистецтво. Кисель, в. А. 2003. Шедевры ювелиров Древнего Востока из скифских курганов. Санкт-Петербург: Петербургское востоковедение. Кияшко, в. А., Кореняко, в. А. 1976. Погребение раннего железного века у г. Константиновска. Со- ветская археология, 1, с. 170-177. Ковалёва, И. Ф., Мухопад, С. Е. 1982. Скифское погребение конца VI—V вв. до н. э. у с. Александров- ка. в: Тереножкин, А. И. (ред.). Древности степной Скифии. Киев: Наукова думка, с. 91-102. Ковпаненко, Г. Т. 1967. Племена скiфського часу на Ворсклi. Київ: Наукова думка. Ковпаненко, Г. Т. 1981. Курганы раннескифского времени в бассейне р. Рось. Киев: Наукова думка. Ковпаненко, Г. Т., Гупало, Н. Д. 1984. Погребе- ние воина у с. Квитки в Поросье. в: черненко, Е. в. (ред.). Вооружение скифов и сарматов. Киев: Нау- кова думка, с. 39-58. Кореняко, в. А., Лукьяшко, С. И. 1982. Новые ма- териалы раннескифского времени на левобережье Нижнего Дона. Советская археология, 3, с. 149-164. Кулатова, I. M., Супруненко, О. б. 2002. Ран- ньоскіфський курган поряд з більським городищем. Старожитності Степового Причорномор’я і Кри- му, Х, с. 154-170. Линниченко, И. А. 1901. О новейших раскопках г. Хвойка. Записки Одесского Общества истории и древностей, ХХIII, с. 68-76. 335ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Полідович, Ю. Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану Лихтер, ю. А., Кокорина, ю. Г. 2017. возможнос- ти нормированного описания и технологии реляци- онных баз данных в изучении декора на скифском оружии. Исторические исследования, 8, с. 16-39. Манцевич, А. П. 1962. Горит из кургана Солоха. Труды Государственного Эрмитажа, 7, с. 107-121. Манцевич, А. П. 1969. Парадный меч из кургана Солоха. Материалы и исследования по археологии СССР, 150: Древние фракийцы в Северном Причер- номорье, с. 96-118. Манцевич, А. П. 1987. Курган Солоха. Публика- ция одной коллекции. Ленинград: Искусство. Маслов, в. Е. 2012. К проблеме хронологии древ- ностей келермесского горизонта. Российский архео- логический ежегодник, 2, с. 342-359. Медведская, И. Н. 1992. Периодизация скифской архаики и Древний восток. Российская археология, 3, с. 86-107. Мелюкова, А. И. 1964. Вооружение скифов. Москва: Наука. Свод археологических источников, Д 1—4. Минасян, Р. С. 1988. К вопросу о влиянии техни- ки производства на происхождение некоторых осо- бенностей скифо-сибирского звериного стиля. Архео- логический сборник Государственного Эрмитажа, 29, с. 48-58. Минасян, Р. С. 2014. Металлообработка в древ- ности и Средневековье. Санкт-Петербург: Государс- твенный Эрмитаж. Могилов, О. Д. 2008. Спорядження коня скіфської доби у Лісостепу Східної Європи. Київ; Кам’янець- Подільський: ІА НАНУ. Монахов, С. ю., Кузнецова, Е. в., чистов, Д. Е., чурекова, Н. б. 2019. Античная амфорная коллек- ция Государственного Эрмитажа VI—II вв. до н. э. Каталог. Саратов: СарГУ. Музей… 2004. Музей історичних коштовностей України: Альбом-каталог. Київ: Мистецтво. Отчет… 1893. Отчёт ИАК за 1890 год. Санкт-Пе- тербург: Императорская Академия наук. Ольховский, в. С., Евдокимов, Г. Л. 1994. Скифс- кие изваяния VII—III вв. до н. э. Москва: б. и. Онайко, Н. А. 1966а. О центрах производства зо- лотых обкладок ножен и рукояток ранних скифских мечей, найденных в Приднепровье. в: болтунов, А. И. (ред.). Культура античного мира. Москва: Наука, с. 159-176. Онайко, Н. А. 1966b. Античный импорт в Прид- непровье и Побужье в VII—V вв. до н. э. Москва: На- ука. Свод археологических источников, Д 1—27. Переводчикова, Е. в. 1980. Келермесская секира и формирование скифского звериного стиля. в: Сап- рыкин, ю. М. (ред.). Проблемы истории античнос- ти и средних веков. Москва: МГУ, с. 138-155. Петренко, в. Г., Маслов, в. Е. 1999. Роговые блю- да могильника Новозаведенное-II. в: Мелюкова, А. И., Мошкова, М. Г., башилов, в. А. (ред.). Евра- зийские древности. 100 лет Б. Н. Гракову: архи- вные материалы, публикации, статьи. Москва: ИА РАН, с. 250-259. Петренко, в. Г., Маслов, в. Е., Канторович, А. Р. 2000. Хронология центральной группы курганов мо- гильника Новозаведенное-II. в: Гуляев, в. И., Оль- ховский, в. С. (ред.). Скифы и сарматы в VII—III вв. до н. э.: палеоэкология, антропология и археология. Москва: ИА РАН, с. 238-248. Пиотровский, б. б. 1962. Искусство Урарту VIII—VI вв. до н. э. Ленинград: Государственный Эрмитаж. Полідович, ю. б. 2001. Образ хижака у мистец- тві народів скіфського світу (за археологічними пам’ятками VII —IV ст. до н. е.). Автореферат ди- сертації к. і. н. Київ: ІА НАНУ. Полидович, ю. б. 2004. Изобразительные осо- бенности скифского «звериного стиля» (на примере изображений хищников). в: Кирюшин, ю. Ф., Тиш- кин, А. А. (ред.). Комплексные исследования древних и традиционных обществ. барнаул: Алтайский университет, с. 414-417. Полидович, ю. б. 2014. Структура и символика деко- ра ножен мечей раннескифского времени в: Лукьяшко, С. И. (ред.). Война и военное дело в скифо-сарматском мире. Ростов-на-Дону: юНЦ РАН, с. 290-309. Полидович, ю. б. 2015а. Образы фантастических животных в искусстве народов скифского мира. До- нецький археологічний збірник, 19, с. 85-142. Полидович, ю. б. 2015b. Изображения горного козла в сакском искусстве архаичного периода. в: бейсенов, А. з. (ред.). Сакская культура Сарыарки в контексте изучения этносоциокультурных про- цессов степной Евразии. Алматы: бегазы-Тасмола, с. 15-232. Полидович, ю. б. 2017. Один из мотивов изобра- жения горного козла в раннескифском искусстве. Краткие сообщения Института археологии, 248, с. 166-184. Полидович, ю. б., вольная, Г. Н. 2005. Образ зайца в скифском искусстве. в: Гуляев, в. И. (ред.). Древности Евразии от ранней бронзы до раннего средневековья. Памяти В. С. Ольховского. Москва: ИА РАН, с. 425-436. Полін, С. в. 1987. Хронологія ранньоскіфських пам’яток. Археологія, 59, с. 17-36. Полин, С. в. 1998. О хронологии раннескифской культуры (по И. Н. Медведской). Российская архео- логия, 4, с. 50-63. Придик, Е. М. 1911. Мельгуновский клад 1763 г. Материалы по археологии России, 31, с. 1-28. Рабинович, б. з. 1936. О датировке некоторых скифских курганов Среднего Поднепровья. Cовет- ская археология, I, с. 79-100. Ростовцев, М. И. 1925. Скифия и Боспор. Ленин- град: ИИМК. Руденко, С. И. 1960. Культура населения Цент- рального Алтая в скифское время. Москва; Ленин- град: АН СССР. Рябкова, Т. в. 2010. К вопросу о «скифских» бу- сах из Тейшебаини. Археологический альманах, 21, с. 178-188. Самоквасов, Д. Я. 1908. Могилы русской земли. Москва: Синодальная типография. Сиволап, М., Шелехань, О. 2014. Клинкова зброя скіфського часу в зібранні черкаського краєзнавчо- го музею. Наукові записки, серія: Історичні науки, 21, с. 209-217. Скуднова, в. М. 1988. Архаический некрополь Ольвии. Каталог одной коллекции. Ленинград: Ис- кусство. Тереножкин, А. И. 1976. Киммерийцы. Киев: На- укова думка. Топал, Д. А. 2014а. Акинаки на западных рубе- жах Скифии: Карпато-Поднестровье. История ору- жия, 10, с. 103-126. Топал, Д. А. 2014b. Акинаки на западных рубе- жах Скифии. Находки скифских мечей и кинжалов на территории Республики Молдова. Tyragetia, VIII (XXIII), с. 7-43. Топал, Д. А. 2016. Два среднескифских акинака из бессарабской лесостепи. In: Sоrbu, L. (ed.). Culturi, procese şi contexte оn arheologie. Volum omagial Oleg Leviţki la 60 de ani. Chişinău: IPC, c. 278-285. 336 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія мистецтва Топал, Д. А. 2018. Состав вооружения и возмож- ности культурной группировки (на материалах скифского времени Карпато-Подунавья). в: Синика, в. С., Рабинович, Р. А. (ред.). Древности. Исследова- ния. Проблемы. Сборник статей в честь 70-летия Н. П. Тельнова. Кишинев; Тирасполь: б. и., с. 165- 194. Тункина, И. в. 2017. Мазараки Сергей Аркадье- вич. в: жебелёв, C. А. Русское археологическое обще- ство за третью четверть века своего существова- ния. 1897—1921: Исторический очерк. Приложение: биобиблиографический словарь членов Российского археологического общества (1846—1924). Москва: Индрик. Фармаковский, б. в. 1911. золотые обивки на- лучий (горитов) из чертомлыкского кургана и из кургана в м. Ильинцах. в: Сборник археологичес- ких статей, поднесенный графу А. А. Бобринскому. Санкт-Петербург: в. Ф. Киршбаум, с. 45-118. Фармаковский, М. в. 1922. Горит из кургана Со- лоха. Известия Российской академии истории ма- териальной культуры, 2, с. 23-48. Фіалко, О. є., болтрик, ю. в. 2003. Напад скіфів на Трахтемирівське городище. Київ: ІА НАНУ. Ханенко, б. И., Ханенко, в. Н. 1899. Древности Приднепровья. Киев: С. в. Кульженко, II. Ханенко, б. И., Ханенко, в. Н. 1900. Древности Приднепровья. Киев: С. в. Кульженко, III. черненко, Е. в. 1968. Скифский доспех. Киев: На- укова думка. черненко, Е. в. 1975. Оружие из Толстой Могилы. в: Тереножкин, А. И. (ред.). Скифский мир. Киев: Наукова думка, с. 152-173. черненко, Е. в. 1980. Древнейшие скифские па- радные мечи (Мельгунов и Келермесс). в: Теренож- кин, А. И. (ред.). Скифия и Кавказ. Киев: Наукова думка, с. 7-30. черненко, Е. в. 1981. Скифские лучники. Киев: Наукова думка. черненко, Е. в. 1984. Скифо-персидская война. Киев: Наукова думка. черненко, Е. в. 1987. Парадный топор из Келер- меса. в: черненко, Е. в. (ред.). Скифы Северного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 19-30. Шелехань, О. в. 2014. Хронологія клинкової зброї ранньоскіфського часу (за матеріалами лісостепових пам’яток). XV Боспорські читання, с. 486-481. Шелехань, О. в. 2015. Метричні групи клинкової зброї скіфського лісостепу. Маґістеріум, 60, с. 76- 81. Шелехань, О. в. 2016. Поховання мечників скіфського лісостепу. Етнокультурний аналіз. Фено- мен Більського городища — 2016, с. 52-72. Шовкопляс, Г. М. 1998. Сергій Аркадійович Ма- заракі і його колекції в збірці Національного музею історії України. в: Ковтанюк, Н. Г. (ред.). До 100-річ- чя Національного музею історії України: З історії музею та його раритетів. Київ: ІІІ Лтд, с. 29-45. Шрамко, б. А. 1987. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). Киев: Наукова думка. Шрамко, И. б. 2015. Роговые наконечники луков с западного бельского городища. Труды Государс- твенного Эрмитажа, 77, с. 487-511. Шрамко, І. б., задніков, С. А. 2018. Дослідження курганів на некрополі Скоробір у 2017 р. Археологіч- ні дослідження Більського городища — 2017, с. 6-23. Borovka, G. 1928. Scythian Art. London: Ernest Benn. Furtwängler, A. 1883. Der Gold fund von Vetters- felde. Berlin: von G. Reimer. Ginters, W. 1928. Das Schwert der Skythen und Sarmaten in Südrussland. Berlin: Walter De Gruyter & Co. Greifenhagen, A. 1970. Schmuckarbeite in edelmet- all. Berlin: Gebr. Mann, 1: Fundgruppen. Jacobson, E. 1995. The Art of the Scythians. The In- terpenetration of Cultures at the Edge of the Hellenic World. New York: E. J. Brill. L’or… 1993. L’or des Steppes. Des Scythes а L’invasion mongole. VIIe siecle av. J.-C. — XIVe siecle ap. J.-C. Toulouse. Minns, E. H. 1913. Scythians and Greeks. Cam- bridge: The University Press. Piotrovsky, B., Galanina, L., Grach, N. 1986. Scythi- an Art. The legacy of the Scythian world: mid — 7th to 3rd century BC. Leningrad: Aurora. Rostovtseff, M., 1922. Iranians and Greeks in South Russia. Oxford: Clarendon Press. Schefold, К. 1938. Der skythische Tierstil in Südrus- sland. Eurasia Septentrionalis Antiqua, XII, S. 1-78. Schiltz, V. 1994а. Die Skythen und andere Step- penvölker. 8. Jahrhundert v. Chr. bis 1. Jahrhundert n. Chr. München: C. H. Beck. Schiltz, V. 1994b. Les Scythes et les nomades des steppes 8e siecle avant J.-C. 1er siecle apres J.-C. Paris: Gallimard. Skyyttien… 1990. Skyyttien kulta-aarre. Nдyttely 1.7.—31.8.1990 Turun taidemuseo. Turku: Turun taid- emuseo. Tončeva, G. 1980. Nécropole tumulaire prиs du vil- lage Belogradec du VIIe s. av. n. Čre. Thracia, 5, p. 5- 52. Trésors… 1997. Trésors d’Ukraine. Catalog de l’exposition Musée national d’histoire et d’art Luxem- bourg 16 octobre — 15 décembre 1997. Luxembourg: Luxembourg Agence luxembourgeoise d’action cul- turelle. Vulpe, А. 1990. Die Kurzschwerter, Dolche und Stre- itmesserder Hallstattzeit in Rumanien. Prähistorische Bronzefunde, VI, 9, S. 1-145. REFEREnCEs Alekseev, A. Yu. 1980. O skifskom Arese. Arheologicheskij sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 21, s. 39-47. Alekseev, A. Yu. 1991. Etyud ob akinakah. In: Klejn, L. S. Arheologicheskaya tipologiya. Leningrad: Tsentr nauchno- tekhnicheskoy deiatel’nosti i sotsial’nykh issledovanii, s. 271- 280. Alekseev, A. Yu. 2003. Hronografiya Evropejskoj Skifii VII—IV vekov do n. e. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyj Er- mitazh. Andreeva, N. V. 2006. Kalendar’ ibilejnyh sobytij, oktyabr’ 2006 goda. Universum: Vestnik Gertsenovskogo universiteta, 9 (35), s. 75-77. Artamonov, M. I. 1961. Antropomorfnye bozhestva v re- ligii skifov. Arheologicheskij sbornik Gosudarstvennogo Ermi- tazha, 2, s. 57-87. Artamonov, M. I. 1966. Sokrovishcha skifskih kurganov v sobranii Gosudarstvennogo Ermitazha. Praga; Leningrad: Artiia; Iskusstvo. Artamonov, M. I. 1974. Kimmerijcy i skify. Leningrad: LGU. Bessonova, S. S. 1983. Religioznye predstavleniya skifov. Kiev: Naukova dumka. Bobrinskij, A. A. 1894. Kurgany i sluchajnye nahodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg: V. S. Balashev i Ko, 2. Bobrinskij, A. A. 1901. Kurgany i sluchajnye nahodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg: Glavnoe upravlenie udelov, 3. Boltrik, Yu. V., Fialko, E. E. 1995. Basovskoe gorodish- che — centr Posul’skogo uzla pamyatnikov epohi rannego zheleza. Drevnosti 1995, s. 40-43. 337ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Полідович, Ю. Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану Bondar’, I. V. 1975. Drevnee zoloto. Iz sobraniya Muzeia is- toricheskih dragocennostej USSR. Moskva: Iskusstvo. Bruiako, I. V. 2005. Rannie kochevniki v Evrope (X—V vv. do R. H.). Kishiniov: Vysshaia Antropologicheskaia Shkola. Vahtina, M. Yu. 2009. K istorii izucheniya V. V. Hvojkoj skifskih drevnostej lesostepnogo Pridneprov’ya (po materi- alam Nauchnogo arhiva IIMK RAN). In: Bessonova, S. S. (ed.). Epoha rannego zheleza. Sbornik nauchnyh trudov k 60- letiiu S. A. Skorogo. Kiev; Poltava: IA NANU, s. 74-85. Volkoboj, S. S., Likhachiov, V. A., Shalobudov, V. N. 1979. Skifskii mogilnik «Slavianka» u s. Sholohovo na Dnepropetro- vshchine. Kurgannyie drevnosti Stepnogo Podneprov’ya III— I tys. do n. e., 3, s. 45-61. Galanina, L. K. 1997. Kelermesskie kurgany. «Carskie» pogrebeniia ranneskifskoj epohi. Moskva: Paleograf. Grakov, B. N. 1971. Skify. Moskva: MGU. Grechko, D. S. 2012. O vozmozhnyh «prosvetah» v «tyo- mnoe» vremya (VI v. do n. e.) skifskoj istorii. Stratum plus, 3, s. 75-106. Gribkova, A. A., Polidovich, Yu. B. 2013. Figurka byka skifskogo vremeni iz sobraniia B. I. i V. N. Hanenko. Arheo- logicheskij al’manah, 30, s. 259-277. Daragan, M. N. 2010. O datirovke amfory iz pogrebeniia N 2 Repiahovatoj Mogily. Antichnyj mir i arheologiia, 14, s. 175-202. Daragan, M. N. 2011. Nachalo rannego zheleznogo veka v Dneprovskoj Pravoberezhnoj Lesostepi. Kiev: KNT. Dіdenko, S. V., Shelekhan, O. V. 2016. Kyndzhaly skіfskogo chasu іz perekhrestiiamy sproshchenyh form (za materіalamy Nacіonalnogo muzeiu іstorіi Ukrainy). Arheologіia, 2, s. 66- 77. Zolota… 1999. Zolota skarbnytsia Ukrainy. Muzei іstorychnyh koshtovnostei Ukrainy. Kyiv: Akcent. Іllіnska, V. A. 1951. Kurgan Starsha Mogyla — pam’iatka arhaichnoi Skifii. Arheologiia, V, s. 196-211. Ilinskaia, V. A. 1965. Nekotoryie motivy ranneskifskogo zverinogo stilya. Sovetskaia arheologiia, 1, s. 86-107. Ilinskaia, V. A. 1968. Skify Dneprovskogo lesostepnogo Levoberezhia. Kiev: Naukova dumka. Il’inskaia, V. A. 1971. Obraz koshachego hishchnika v ran- neskifskom iskusstve. Sovetskaya arheologiya, 2, s. 64-84. Il’inskaia, V. A., Terenozhkin, A. I. 1983. Skifiya VII— IV vv. do n. e. Kiev: Naukova dumka. Iliukov, L. S. 2017. Konstantinovskaia plastina s zoomorf- nymi izobrazheniiami. In: Gorbenko, A. A. (ed.). «I muzoi iego byla nauka». Sbornik pamyati V. A. Korenyako (1952—2016). Azov: Azovskii muzei-zapovednik, s. 181-187. Kantorovich, A. R. 2014a. Vostochnoevropeiskij skif- skij zverinyj stil’ i predmety skifskogo vooruzheniia (statis- ticheskij analiz). Kratkie soobshcheniya Instituta arheologii, 233, s. 55-63. Kantorovich, A. R. 2014b. Vostochnoevropejskii skifskii zverinyi stil i predmety skifskogo vooruzheniya. In: Luki- ashko, S. I. (ed.). Voina i voiennoie dielo v skifo-sarmatskom mirie. Rostov-na-Donu: YuNTs RAN, s. 130-140. Kantorovich, A. R. 2015. Skifskij zverinyj stil’ Vostochnoj Evropy: klassifikaciya, tipologiya, hronologiya, evolyuciya. Dissertaciya d. i. n. Moskva: MGU. Kantorovich, A. R. 2016. Obraz loshadi v vostochnoev- ropejskom skifskom zverinom stile. In: Balahvancev, A. S., Kullanda, S. V. (ed.). Kavkaz i step na rubezhe epohi pozdnei bronzy i rannego zheleza. Moskva: Institut vostokovedeniia RAN, s. 89-114. Kaposhina, S. I. 1956. O skifskih elementah v kulture Olvii. Materialy i issledovaniia po arheologii SSSR, 50, s. 154- 189. Kyivskii… 1974. Kyivskii muzei іstorichnyh koshtovnostei. Albom. Kyiv: Mystetstvo. Kisel, V. A. 2003. Shedevry iuvelirov Drevnego Vostoka iz skifskih kurganov. Sankt-Peterburg: Peterburgskoe Vostoko- vedenie. Kiiashko, V. A., Koreniako, V. A. 1976. Pogrebenie ran- nego zheleznogo veka u g. Konstantinovska. Sovetskaia arhe- ologiia, 1, s. 170-177. Kovaliova, I. F., Mukhopad, S. E. 1982. Skifskoie pogre- benie konca VI—V vv. do n. e. u s. Aleksandrovka. In: Ter- enozhkin, A. I. (ed.). Drevnosti stepnoi Skifii. Kiev: Naukova dumka, s. 91-102. Kovpanenko, G. T. 1967. Plemena skifs’kogo chasu na Vor- skli. Kyiv: Naukova dumka. Kovpanenko, G. T. 1981. Kurgany ranneskifskogo vremeni v basseine r. Ros’. Kiev: Naukova dumka. Kovpanenko, G. T., Gupalo, N. D. 1984. Pogrebenie voina u s. Kvitki v Porosie. In: Chernenko, E. V. (ed.). Vooruzhenie skifov i sarmatov. Kiev: Naukova dumka, s. 39-58. Koreniako, V. A., Luk’iashko, S. I. 1982. Novye materi- aly ranneskifskogo vremeni na levoberezh’e Nizhnego Dona. Sovetskaia arheologiia, 3, s. 149-164. Kulatova, I. M., Suprunenko, O. B. 2002. Rannioskіfs’kyi kurgan poriad z Bіl’s’kym gorodyshchem. Starozhytnostі Ste- povogo Prychornomoria і Krymu, X, s. 154-170. Linnichenko, I. A. 1901. O novejshih raskopkah g. Hvojka. Zapiski Odesskogo Obshchestva istorii i drevnostei, XXIII, s. 68-76. Likhter, Yu. A., Kokorina, Yu. G. 2017. Vozmozhnosti nor- mirovannogo opisaniya i tekhnologii relyacionnyh baz dannyh v izuchenii dekora na skifskom oruzhii. Istoricheskie issle- dovaniia, 8, s. 16-39. Mantsevich, A. P. 1962. Gorit iz kurgana Soloha. Trudy Gosudarstvennogo Ermitazha, 7, s. 107-121. Mantsevich, A. P. 1969. Paradnyj mech iz kurgana Soloha. Materialy i issledovaniya po arheologii SSSR, 150: Drevnie frakiicy v Severnom Prichernomorie, s. 96-118. Mantsevich, A. P. 1987. Kurgan Soloha. Publikaciia odnoi kollekcii. Leningrad: Iskusstvo. Maslov, V. E. 2012. K probleme hronologii drevnostej kel- ermesskogo gorizonta. Rossijskij arheologicheskij ezhegodnik, 2, s. 342-359. Medvedskaya, I. N. 1992. Periodizaciia skifskoj arhaiki i Drevnij Vostok. Rossijskaia arheologiia, 3, s. 86-107. Melyukova, A. I. 1964. Vooruzhenie skifov. Moskva: Nau- ka. Svod arheologicheskih istochnikov, D 1—4. Minasyan, R. S. 1988. K voprosu o vliianii tekhniki proiz- vodstva na proiskhozhdenie nekotoryh osobennostej skifo- sibirskogo zverinogo stilya. Arheologicheskij sbornik Gos- udarstvennogo Ermitazha, 29, s. 48-58. Minasyan, G. S. 2014. Metalloobrabotka v drevnosti i Sred- nevekovie. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyy Ermitazh. Mogylov, O. D. 2008. Sporiadzhennia konia skіfskoi doby u Lіsostepu Skhіdnoi Yevropy. Kyiv; Kamianec-Podіls’kyi: IA NANU. Monahov, S. Yu., Kuznecova, E. V., Chistov, D. E., Chureko- va, N. B. 2019. Antichnaia amfornaia kollekciia Gosudarstven- nogo Ermitazha VI—II vv. do n. e. Katalog. Saratov: SarGU. Muzei… 2004. Muzei іstorychnyh koshtovnostei Ukrainy: Albom-katalog. Kyiv: Mystetstvo. Otchiot… 1893. Otchiot Imperatorskoi arheologicheskoi komissii za 1890 god. Sankt-Peterburg: Imperatorskaia Akademiia nauk. Olhovskii, V. S., Evdokimov, G. L. 1994. Skifskie izvaia- niia VII—III vv. do n. e. Moskva: b. i. Onaiko, N. A. 1966a. O centrah proizvodstva zolotyh obk- ladok nozhen i rukoiatok rannih skifskih mechej, naidennyh v Pridneprov’e. In: Boltunov, A. I. (ed.). Kultura antichnogo mira. Moskva: Nauka, s. 159-176. Onaiko, N. A. 1966b. Antichnyj import v Pridneprovie i Pobuzhie v VII—V vv. do n. e. Moskva: Nauka. Svod arheolog- icheskih istochnikov, D 1—27. Perevodchikova, E. V. 1980. Kelermesskaia sekira i formi- rovanie skifskogo zverinogo stilia. In: Saprykin, Yu. M. (ed.). Problemy istorii antichnosti i srednih vekov. Moskva: MGU, s. 138-155. Petrenko, V. G., Maslov, V. E. 1999. Rogovye bliuda mogil’nika Novozavedennoe-II. In: Meliukova, A. I., Moshko- va, M. G., Bashilov, V. A. (ed.). Evrazijskie drevnosti. 100 let B. N. Grakovu: arhivnye materialy, publikacii, stat’i. Moskva: IA RAN, s. 250-259. Petrenko, V. G., Maslov, V. E., Kantorovich, A. R. 2000. Hronologiya central’noj gruppy kurganov mogil’nika Novo- zavedennoe-II. In: Gulyaev, V. I., Ol’hovskij, V. S. (ed.). Skify i sarmaty v VII—III vv. do n. e.: paleoekologiya, antropologiya i arheologiya. Moskva: IA RAN, s. 238-248. Piotrovskij, B. B. 1962. Iskusstvo Urartu VIII—VI vv. do n. e. Leningrad: Gosudarstvennyi Ermitazh. Polіdovych, Yu. B. 2001. Obraz khyzhaka u mystectvі narodіv skіfskogo svіtu (za arheologіchnymy pamiatkamy 338 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Археологія мистецтва VII—IV st. do n. e.). Avtoreferat dysertacіi k. і. n. Kyiv: ІA NANU. Polidovych, Yu. B. 2004. Izobrazitel’nye osobennosti skif- skogo «zverinogo stilya» (na primere izobrazhenij hishchnik- ov). In: Kiriushin, Yu. F., Tishkin, A. A. (ed.). Kompleksnye issledovaniya drevnih i tradicionnyh obshchestv. Barnaul: Al- taiskii universitet, s. 414-417. Polidovich, Yu. B. 2014. Struktura i simvolika dekora nozhen mechej ranneskifskogo vremeni In: Lukiashko, S. I. (ed.). Voina i voiennoie dielo v skifo-sarmatskom mire. Rostov- na-Donu: YuNTs RAN, s. 290-309. Polidovich, Yu. B. 2015a. Obrazy fantasticheskih zhivotnyh v iskusstve narodov skifskogo mira. Donetskyi arheologіchnyi zbіrnyk, 19, s. 85-142. Polidovich, Yu. B. 2015b. Izobrazheniia gornogo kozla v sakskom iskusstve arhaichnogo perioda. In: Bejsenov, A. Z. (ed.). Sakskaia kultura Saryarki v kontekste izucheniia etno- sociokulturnyh processov stepnoj Evrazii. Almaty: Begazy- Tasmola, s. 15-232. Polidovich, Yu. B. 2017. Odin iz motivov izobrazheniya gor- nogo kozla v ranneskifskom iskusstve. Kratkie soobshcheniya Instituta arheologii, 248, s. 166-184. Polidovich, Yu. B., Vol’naya, G. N. 2005. Obraz zaica v skifskom iskusstve. In: Guliaiev, V. I. (ed.). Drevnosti Evrazii ot rannej bronzy do rannego srednevekov’ya. Pamyati V. S. Ol’hovskogo. Moskva: IA RAN, s. 425-436. Polіn, S. V. 1987. Hronologіia rannioskіfskih pamiatok. Arheologіia, 59, s. 17-36. Polin, S. V. 1998. O hronologii ranneskifskoj kultury (po I. N. Medvedskoi). Rossijskaia arheologiia, 4, s. 50-63. Pridik, E. M. 1911. Melgunovskij klad 1763 g. Materialy po arheologii Rossii, 31, s. 1-28. Rabinovich, B. Z. 1936. O datirovke nekotoryh skifskih kurganov Srednego Podneprov’ya. Sovetskaia arheologiia, I, s. 79-100. Rostovcev, M. I. 1925. Skifiya i Bospor. Leningrad: IIMK. Rudenko, S. I. 1960. Kultura naseleniia Centralnogo Altaia v skifskoe vremia. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Riabkova, T. V. 2010. K voprosu o «skifskih» busakh iz Teishebaini. Arheologicheskii almanah, 21, s. 178-188. Samokvasov, D. Ya. 1908. Mogily russkoj zemli. Moskva: Sinodalnaia tipografiia. Syvolap, M., Shelekhan, O. 2014. Klynkova zbroia skіfskogo chasu v zіbrannі Cherkaskogo kraieznavchogo muzeiu. Naukovі zapysky, serіia: Іstorychnі nauky, 21, s. 209-217. Skudnova, V. M. 1988. Arhaicheskij nekropol Olvii. Kata- log odnoj kollekcii. Leningrad: Iskusstvo. Terenozhkin, A. I. 1976. Kimmerijtsy. Kiev: Naukova dum- ka. Topal, D. A. 2014a. Akinaki na zapadnyh rubezhah Skifii: Karpato-Podnestrove. Istoriya oruzhiia, 10, s. 103-126. Topal, D. A. 2014b. Akinaki na zapadnyh rubezhah Skifii. Nahodki skifskih mechej i kinzhalov na territorii Respubliki Moldova. Tyragetia, VIII (XXIII), s. 7-43. Topal, D. A. 2016. Dva sredneskifskih akinaka iz Bessar- abskoj lesostepi. In: Sоrbu, L. (ed.). Culturi, procese şi con- texte оn arheologie. Volum omagial Oleg Leviţki la 60 de ani. Chişinău: IPC, s. 278-285. Topal, D. A. 2018. Sostav vooruzheniya i vozmozhnosti kul’turnoj gruppirovki (na materialah skifskogo vremeni Kar- pato-Podunav’ya). In: Sinika, V. S., Rabinovich, R. A. (ed.). Drevnosti. Issledovaniya. Problemy. Sbornik statei v chest 70- letiia N. P. Telnova. Kishinev; Tiraspol: b. i., s. 165-194. Tunkina, I. V. 2017. Mazaraki Sergei Arkadevich. In: Zhebeliov, C. A. Russkoie arheologicheskoie obshchestvo za tretiu chetvert’ veka svoego sushchestvovaniia. 1897—1921: Istoricheskij ocherk. Prilozhenie: Biobibliograficheskij slovar’ chlenov Rossiiskogo arkheologicheskogo obshchestva (1846— 1924). Moskva: Indrik. Farmakovskii, B. V. 1911. Zolotyie obivki naluchij (goritov) iz Chertomlykskogo kurgana i iz kurgana v m. Ilintsakh. In: Sbornik arheologicheskih statej, podnesennyj grafu A. A. Bo- brinskomu. Sankt-Peterburg: V. F. Kirshbaum, s. 45-118. Farmakovskii, M. V. 1922. Gorit iz kurgana Soloha. Iz- vestiia Rossiyskoi akademii istorii materialnoi kultury, 2, s. 23-48. Fіalko, O. Ye., Boltryk, Yu. V. 2003. Napad skіfіv na Trakhtemyrіvske gorodyshche. Kyiv: ІA NANU. Hanenko, B. I., Hanenko, V. N. 1899. Drevnosti Pridnepro- via. Kiev: S.V. Kulzhenko, II. Hanenko, B. I., Hanenko, V. N. 1900. Drevnosti Pridnepro- via. Kiev: S. V. Kulzhenko, III. Chernenko, Ye. V. 1968. Skifskij dospekh. Kiev: Naukova dumka. Chernenko, Ye. V. 1975. Oruzhie iz Tolstoj Mogily. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskii mir. Kiev: Naukova dumka, s. 152-173. Chernenko, Ye. V. 1980. Drevnejshie skifskie paradnye mechi (Mel’gunov i Kelermess). In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifiia i Kavkaz. Kiev: Naukova dumka, s. 7—30. Chernenko, Ye. V. 1981. Skifskie luchniki. Kiev: Naukova dumka. Chernenko, Ye. V. 1984. Skifo-persidskaia voina. Kiev: Naukova dumka. Chernenko, Ye. V. 1987. Paradnyj topor iz Kelermesa. In: Chernenko, Ye. V. (ed.). Skify Severnogo Prichernomoria. Kiev: Naukova dumka, s. 19-30. Shelekhan, O. V. 2014. Hronologіia klynkovoi zbroi rannioskіfskogo chasu (za materіalamy lіsostepovyh pamia- tok). XV Bosporskі chytannia, s. 486-481. Shelekhan, O. V. 2015. Metrychnі grupy klynkovoi zbroi skіfskogo lіsostepu. Magіsterіum, 60, s. 76-81. Shelekhan, O. V. 2016. Pohovannia mechnykіv skіfskogo lіsostepu. Etnokulturnyi analіz. Fenomen Bіlskogo gorodysh- cha — 2016, s. 52-72. Shovkoplias, G. M. 1998. Sergіi Arkadіiovych Mazarakі і iogo kolektsіi v zbіrtsі Natsіonalnogo muzeiu іstorіi Ukrainy. In: Kovtaniuk, N. G. (ed.). Do 100-rіchchia Natsіonalnogo muzeiu іstorіi Ukrainy: Z іstorіi muzeiu ta iogo rarytetіv. Kyiv: ІІІ Ltd, s. 29-45. Shramko, B. A. 1987. Belskoie gorodishche skifskoi epohi (gorod Gelon). Kiev: Naukova dumka. Shramko, I. B. 2015. Rogovyie nakonechniki lukov s Za- padnogo Belskogo gorodishcha. Trudy Gosudarstvennogo Er- mitazha, 77, s. 487-511. Shramko, І. B., Zadnіkov, S. A. 2018. Doslіdzhennia kurganіv na nekropolі Skorobіr u 2017 r. Arheologіchnі doslіdzhennya Bіlskogo gorodyshcha — 2017. Kyiv; Kotelva: Tsentr pami- atkoznavstva Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, s. 6-23. Borovka, G. 1928. Scythian Art. London: Ernest Benn. Furtwängler, A. 1883. Der Gold fund von Vettersfelde. Ber- lin: von G. Reimer. Ginters, W. 1928. Das Schwert der Skythen und Sarmaten in Südrussland. Berlin: Walter De Gruyter & Co. Greifenhagen, A. 1970. Schmuckarbeite in edelmetall. Ber- lin: Gebr. Mann, 1: Fundgruppen. Jacobson, E. 1995. The Art of the Scythians. The Interpen- etration of Cultures at the Edge of the Hellenic World. New York: E. J. Brill. L’or… 1993. L’or des Steppes. Des Scythes а L’invasion mongole. VIIe siecle av. J.-C. — XIVe siecle ap. J.-C. Toulouse. Minns, E. H. 1913. Scythians and Greeks. Cambridge: The University Press. Piotrovsky, B., Galanina, L., Grach, N. 1986. Scythian Art. The legacy of the Scythian world: mid — 7th to 3rd century BC. Leningrad: Aurora. Rostovtseff, M., 1922. Iranians and Greeks in South Rus- sia. Oxford: Clarendon Press. Schefold, К. 1938. Der skythische Tierstil in Südrussland. Eurasia Septentrionalis Antiqua, XII, S. 1-78. Schiltz, V. 1994а. Die Skythen und andere Steppenvölker. 8. Jahrhundert v. Chr. bis 1. Jahrhundert n. Chr. München: C. H. Beck. Schiltz, V. 1994b. Les Scythes et les nomades des steppes 8e siecle avant J.-C. 1er siecle apres J.-C. Paris: Gallimard. Skyyttien… 1990. Skyyttien kulta-aarre. Nдyttely 1.7.— 31.8.1990 Turun taidemuseo. Turku: Turun taidemuseo. Tončeva, G. 1980. Nécropole tumulaire prиs du village Be- logradec du VIIe s. av. n. ČRe. Thracia, 5, p. 5-52. Trésors… 1997. Trésors d’Ukraine. Catalog de l’exposition Musée national d’histoire et d’art Luxembourg 16 octobre — 15 décembre 1997. Luxembourg: Luxembourg Agence luxem- bourgeoise d’action culturelle. Vulpe, А. 1990. Die Kurzschwerter, Dolche und Streit- messerder Hallstattzeit in Rumanien. Prähistorische Bronze- funde, VI, 9, S. 1-145. 339ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 4 (33) Полідович, Ю. Б. Коштовні предмети з Шумейківського кургану Yu. B. Polidovych PRECIOUS ITEMS FROM THE SHUMEIKO BARROW The paper deals to the finds from the barrow near the Shumeiko farm in the Sula river basin (now Sumy region of Ukraine) which was excavated by Sergei Ma- zaraki in 1899. Objects of Scythian culture were found in the mound: weapons, horse bridles, and vessels. Mikhail Rostovtsev mistakenly attributed to these finds the fragment of ancient Greek kylix of the end of the 6th century BC. Modern researchers date the barrow assemblage near the Shumeiko farm to the first half of the 6th century BC (Igor Bruyako, Denis Grechko, Denis Topal, Oleksandr Shelekhan). Sergey Polin attributes it to Early Scythian time. In the paper three precious items from the barrow are described in detail. This is a sword, the handle of which is plaqued with gold. The ancient craftsman used the granulation technique for decoration. Not only the ancient Greek jewelers used this technique. The masters of Urartu applied it as well. It was used in the decoration of the sword from the Kelermes barrow in the Kuban region, as well as on various adornments. The iron sword has an original shape and belongs to the Shumeiko type (according to Denis Topal, Oleksan- dr Shelekhan). Such swords were most common in the first half of the 6th century BC. The scabbard was deco- rated by the gold plate with images of animals and the gold tip. The analysis shows that the images of wild goats and predators are made in the early Scythian animal style. The sheath tip also corresponds to the early Scythian tradition and finds analogies in the Pre- Scythian time. On the contrary, at a later time (the end of the 6th — beginning of the 5th century BC), according to other principles (barrow No 6 near the Oleksandriv- ka village, Gostra Mogyla near the Tomakovka village) the tips of the scabbard were made. Near the sword the gold plate in the form of a running hare was found. It was made in the Scythian animal style. This plate was probably part of the sheath decor and adorned a side leather ledge that helped to attach the scabbard to the belt. A preliminary conclusion is made about the belonging of precious items from the Shumeiko bar- row to the Kelermes horizon of antiquities of the Early Scythian culture. Keywords: Shumeiko barrow, Sula river basin, Early Scythian Time, Sword, Sheath, Scythian Animal Style. Одержано 14.08.2019 полідоВиЧ Юрій Богданович, кандидат іс- торичних наук, провідний науковий співробітник, філіал Національного музею історії України — Му- зей історичних коштовностей України, вул. Лавр- ська, 9, Київ, 010151, Україна. POLIDOVYCH Yurii, Candidate of Historical Sciences, Senior Research Fellow, National Historical Museum of Ukraine, branch Museum of Historical Treasures of Ukraine, Lavrska st., 9, Kyiv, 01015, Ukraine. ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0113-6746, e-mail: yurkop@ukr.net.

Коштовні предмети з Шумейківського кургану

Репозитарії

Схожі ресурси