"Корюківка назавжди залишилася в серці…"
Рецензія на книгу: Устименко В. У кожного своя правда. Істина одна: Корюківка: довічний біль. – К.: Україна, 2013. – 440 с.: іл., портр.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167256 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Корюківка назавжди залишилася в серці…" / О. Коваленко, Т. Демченко // Краєзнавство. — 2014. — № 3-4. — С. 177-179. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167256 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Коваленко, О. Демченко, Т. 2020-03-21T16:17:47Z 2020-03-21T16:17:47Z 2014 "Корюківка назавжди залишилася в серці…" / О. Коваленко, Т. Демченко // Краєзнавство. — 2014. — № 3-4. — С. 177-179. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167256 Рецензія на книгу: Устименко В. У кожного своя правда. Істина одна: Корюківка: довічний біль. – К.: Україна, 2013. – 440 с.: іл., портр. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Огляди "Корюківка назавжди залишилася в серці…" Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
"Корюківка назавжди залишилася в серці…" |
| spellingShingle |
"Корюківка назавжди залишилася в серці…" Коваленко, О. Демченко, Т. Огляди |
| title_short |
"Корюківка назавжди залишилася в серці…" |
| title_full |
"Корюківка назавжди залишилася в серці…" |
| title_fullStr |
"Корюківка назавжди залишилася в серці…" |
| title_full_unstemmed |
"Корюківка назавжди залишилася в серці…" |
| title_sort |
"корюківка назавжди залишилася в серці…" |
| author |
Коваленко, О. Демченко, Т. |
| author_facet |
Коваленко, О. Демченко, Т. |
| topic |
Огляди |
| topic_facet |
Огляди |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на книгу: Устименко В. У кожного своя правда. Істина одна: Корюківка: довічний біль. – К.:
Україна, 2013. – 440 с.: іл., портр.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167256 |
| citation_txt |
"Корюківка назавжди залишилася в серці…" / О. Коваленко, Т. Демченко // Краєзнавство. — 2014. — № 3-4. — С. 177-179. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kovalenkoo korûkívkanazavždizališilasâvsercí AT demčenkot korûkívkanazavždizališilasâvsercí |
| first_indexed |
2025-11-25T22:45:13Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:45:13Z |
| _version_ |
1850570826625056768 |
| fulltext |
Олександр Коваленко, Тамара Демченко (м. Чернігів)
«Корюківка назавжди залишилася в серці…»
Рец. на: Устименко В. У кожного своя правда. Істина одна: Корюківка: довічний біль. – К.:
Україна, 2013. – 440 с.: іл., портр.
177
Напередодні та в рік семидесятиріччя гума -
нітарної катастрофи, що стерла з лиця землі по-
ліське місто Корюківка, з’явилося чимало видань,
присвячених цій трагедії1. З-поміж них привертає
увагу книга з дещо нестандартною назвою –
«У кожного своя правда. Істина одна: Корюківка:
довічний біль». Автором її є уродженець Корю -
ків ського району, активний громадський діяч,
член Чернігів ського земляцтва у
Ки єві й беззмінний керівник Ко рю -
ків ського відділення цього товари-
ства В. Є. Устименко. Перше, що
впа дає у вічі, коли відкриваєш кни -
гу, – посвята, варта того, щоб наве-
сти її повністю: «Присвячується
тримісячному Колі Мойсєєнку
(ХІІ. 1942 – ІІІ. 1943), стошестиріч-
ній Єфросинії Юхимівні Доропій
(1837–1943), понад семи тисячам
корюківців, беззахисно, без винно
розстріляних, замучених, спалених
німецько-фашистськими окупантами та їхніми
найманцями у перші березневі дні 1943 року, а
також понад ста двадцяти семи тисячам мирних
жителів Чернігівщини, безвинно знищених фа-
шистськими загарбниками з вересня 1941-го по
вересень 1943 року у містах і селах практично
кожного району області». Тим самим визнача-
ється лейтмотив праці: щире прагнення автора й
упорядника добірки документів, спогадів очевид-
ців, фрагментів художніх і публіцистичних творів
розібратися у причинах трагедії, виявити привід,
показати страждання земляків, їхній невщухаю-
чий біль і змусити увесь світ поділити його.
Цій меті підпорядковується і структура
книги. Вона включає «Освідчення» [с. 8–10]1* –
своєрідне обґрунтування непроминального інте-
ресу до минулого й сьогодення, всепоглинаючої
любові автора до малої батьківщини – та шість
розділів, у яких викладається авторська позиція
щодо історії Великої Вітчизняної війни взагалі,
окупаційного режи му, формування партизансь-
кого руху на півночі Чернігівщини
зокрема, з’ясування передумов,
перебігу та наслідків кривавої ка-
ральної акції проти мирного насе-
лення Корюківки 1–2 та 9 березня
1943 р. Чимало місця відведено
також історії дослідження трагедії
спаленого міста. Автор дотриму-
ється концепції про існування
двох Корюківок. Історію першої –
до початку березня 1943 р. роз-
крито у першому розділі книги
[с. 21–21]: «Корюківка, насе-
лення якої у передвоєнний рік становила 13,6
тис. жителів, водночас зникла з Планети, забрав -
ши з собою практично усіх своїх мешканців. За-
лишилася лише територія з частоколом задимле-
них цегляних димарів» [с.138]. Друге місто
важко й повільно відроджувалося з попелу руїн.
У книзі на основі документів та свідчень оче-
видців розгортається панорама його віджив-
лення, яке творилося в рамках доби, тобто на цю
начебто прозору як сльоза невинної дитини істо-
рію – знищення населення хай і невеликого, але
міста – накладалася та чи інша, пануюча в даний
історичний момент ідейна установка. Безумовно,
1 Корюківка: злочин проти людяності. Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: С. В. Бутко, Т. В. Макаренко. –
Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2010. – 88 с.; Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні
в роки Великої Вітчизняної війни: Матеріали міжнародної конференції, м. Корюківка, 14 грудня 2011 р. /
Упоряд. С. В. Бутко, Р. І. Пилявець. – Чернігів: Вид-во «Десна Поліграф», 2012. – 144 с.; Мартиролог вста-
новлених жертв Корюківської трагедії 1943 року. Довідник / Упоряд.: С. В. Бутко, О. О. Толкачова; відп.
ред. Р. І. Пилявець. – Чернігів: Вид-во «Десна Поліграф», 2011. – 220 с.; Мартиролог встановлених жертв
Корюківської трагедії 1943 року. Довідник / Упоряд.: С. В. Бутко, О. О. Толкачова; відп. ред. Р. І. Пилявець.
– 2-ге вид., переробл., випр. і доп. – Чернігів: Вид-во «Десна Поліграф», 2013. – 280 с.; Спалені села і селища
Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення: Збірник док. і матеріалів / Упоряд.:
С. В. Бутко, О. В. Лисенко; відп. ред. Р. І. Пилявець. – Чернігів: Вид-во «Десна Поліграф», 2013. – 224 с.
* Тут і далі в квадратних дужках посилання на рецензовану книгу.
велике наукове та історичне значення має опри-
люднення оригінала складеного в Корюківці 31
травня 1944 р. документа під назвою «Акт… о
злодеянии и зверствах немецко-фашистских за-
хватчиков над мирными советскими гражда-
нами…» [с. 212–213]. У ньому зафіксовано дані
про 1482 жертви нацистського терору. Однак
яким холодом віє від цих похмурих рядків: понад
400 страчених осіб позначені як «иждивенец»
або «иждивенка» – між тим, виходячи з їхнього
віку, це в основному діти, які ще навіть не ходили
до школи [с. 213–287]. Чи не в цій владній бай-
дужості до потерпілих можна вба чати джерело
«забуття» трагедії, небажання її досліджувати,
інформувати про неї і радянських людей, і сві-
тову громадськість. Безумовно, у Корюківці не-
можливо знайти людину, яка б про неї не знала.
Але чи хоч щось чули про це в Україні? Навесні
минулого року студенти-історики Чернігівського
національного педагогічного університету імені
Т. Г. Шевченка брали участь в науковій конфе-
ренції у Львові, організованій Українським като-
лицьким університетом. Один з них підготував
повідомлення про Корюківську трагедію. Повер-
нувшись, юнак розповів, що учасники секції
нічого про неї не знали. До речі, саме гостра по-
треба в інформаційній підтримці, забезпеченні
громадськості достатньою кількістю друкованих
видань, де б висвітлювалася ця подія, робить
книгу В. Устименка актуальною й навіть злобо-
денною. Однак поширенню її стоїть на заваді не-
значний наклад – 500 примірників.
Доречно, на нашу думку, виглядають і вмі-
щені на сторінках видання державні документи,
дотичні до заходів по вшануванню пам’яті жертв
Корюківської трагедії з нагоди 70-річчя. У книзі
також висвітлюються конкретні кроки новоство-
реного Організаційного комітету. До речі, один з
його членів Віктор Майко долучився до видання
праці В. Устименка, надавши необхідні кошти.
Автор широко використав також свідчення
очевидців трагедії, яких він назвав «врятова-
ними Богом», оскільки якихось раціональних ар-
гументів щодо порятунку окремих людей наве-
сти не можна. Усього таких осіб було 26 [с. 296].
На жаль, далеко не всі дожили до наших днів,
коли нецензуровані спогади стали записуватися
і популяризуватися, набув поширення метод
усної історії. Проте дещо збереглося. Подібні ма-
теріали були підготовлені до друку й оприлюд-
нені журналістами Юрієм Поташним, І. Листо-
падом, Олексієм Сунком, Зоєю Назаровою, Зоєю
Шматок та іншими. Ці людські документи по-
збавлені ідеологічної заанґажованості, прості й
щирі. Вони об’єктивно відображають у своїй су-
купності позицію третьої сторони – людей, які
були нездатні боротися з ворогом, до чого їх не-
впинно закликали, й прагнули тільки одного –
жити. Життя в умовах окупайного режиму най-
частіше зводилося до однієї форми – виживання.
Привертає увагу і широке використання пуб-
ліцистики, спогадів (як правило, партизанських
командирів) та написаних на їх основі художньо-
документальних творів. Завдяки їх залученню
книга набуває ознак хрестоматії, головна мета
якої полягає у виявленні правди про подію да-
леко не місцевого масштабу, як з’ясувалося
майже через сімдесят років по тому.
Важливим і логічно вмотивованим сегмен-
том книги виступає і висвітлення внеску Черні-
гівського земляцтва у Києві у дослідження Ко-
рюківської трагедії. Доречним виглядає і
включення спогадів «земляків з Києва», котрі
тепер мешкають у столиці, а замолоду жили й
працювали на Корюківщині.
На нашу думку, головною інтригою рецензо-
ваної книги стало висвітлення ролі радянських
партизанів у Корюківській трагедії. Авторові,
народженому в партизанському краї, вихованому
в дусі традиційної поваги до народних месників
та їхніх ватажків (так, він знайшов теплі слова
про О. Федорова) [с. 199–200], багатьох інших
учасників партизанського руху, мабуть, нелегко
далися критичні закиди на їхню адресу.
Проте В. Устименко сповідує історичну спра-
ведливість, а отже, його цікавить міра особистої
відповідальності усіх, прямо чи опосередковано
причетних до злочину. І йдеться, навіть не про
безпосередніх виконавців катівської роботи. Вій-
ськові злочини нацистів були засуджені на Нюрн-
берзькому процесі ще в 1945–1946 рр., і відтоді
світова громадськість й уряди переважної біль-
шості європейських держав свято дотримуються
рішень трибуналу, як і резолюцій ООН про за-
судження геноциду як найтяжчого злочину проти
людства й людяності. Питання щодо дій радянсь-
ких партизанів набагато складніше. Впер ше,
понад 10 років тому, питання про ступінь їхньої
вини порушив відомий журналіст й історик
С. Павленко. Його стаття «Чорний понеділок»,
повністю передрукована у даній книзі [с. 144–
151], викликала багато відгуків, породила жваве
обговорення. Яскравим зразком різко негативної
критики є стаття колишнього партизана, покій-
3/4’2014Олександр Коваленко, Тамара Демченко К Р А Є З Н А В С Т В О
178
«Корюківка назавжди залишилася в серці…»
179
ного члена-кореспондента Національної Акаде-
мії наук України В. Клокова з красномовною на-
звою «Народ избрал путь борьбы», також вміще-
на у книзі [с. 151–154]. Автор переконує у праві
партизанів на боротьбу проти окупантів, наво-
дить численні дані про їхні бойові успіхи. Однак
суть дискусії лежить в іншій площині, вона ви-
значається питанням, чи повинні були радянські
партизани захищати мирне/цивільне населення,
так планувати й провадити свої військові опера-
ції, щоб не наражати мешканців сіл і міст на від-
платні акції. Відповідь сучасних істориків одно-
значна: такі розрахунки не входили до пріори-
тетів партизанського командування. Французь-
кий історик українського походження В. Косик
писав: «Існування збройного опору і партизансь-
кого руху в Україні, яке безперечно спричини-
лося до приспішення розгромлення німецько-
гітлерівських окупантів, було одночасно претекс-
том для збільшення німецьких репресій»2. До
речі, дослідник назвав у Чернігівській області
спалені разом із жителями села Козари й Сріб -
не3. Ймовірно, даних про Корюківку він не мав.
Інший автор – А. Козицький стверджує: «Піс -
ля того як фронт пройшов через землі України та
Білорусії, головним приводом до репресій проти
мирного населення стали дії партизанів. Ще 16
липня 1941 р. А. Гітлер заявив: “Партизанська
війна дає нам одну перевагу: вона дозволить ви-
нищити всіх тих, хто чинить нам спротив”. На
Нюрнберзькому процесі захисники військових
злочинців указували на потребу опору парти-
занському рухові як на причину репресій на
східно словʼянських землях»4. Російський історик
О. Ґоґун так сформулював головні цілі радян -
ського партизанського руху: «Від самого початку
збройної боротьби проти гітлерівських загарбни-
ків на окупованій території СРСР радянське вій-
ськово-політичне керівництво ставило перед пар-
тизанами три основні завдання: усіма доступ-
ними засобами знищувати інфраструктуру тилу
німецької армії, її комунікації і живу силу; орга-
нізувати активну розвідувальну діяльність на ко-
ристь Червоної армії; провадити масову партійно-
політичну роботу серед місцевого населення з
метою його втягнення в усі форми опору окупан-
там, поповнення рядів партизанів»5. Отже, про за-
хист місцевого населення від каральних акцій не
йшлося. Власне, й один з відомих знавців страте-
гії й тактики радянських партизанів у роки Другої
світової війни, вже згадуваний В. Клоков у спеці-
альній праці жодним словом не згадує про на-
явність подібних цілей, хоча й визнає: «Головним
вирішальним фактором успішних партизанських
дій в усіх війнах і воєнних конфліктах було став-
лення до партизанів місцевих жителів. Від на-
явності або інертності й відсутності такої підт-
римки партизанів основною масою населення
залежав успіх партизанських дій… 6.
В. Устименко, посилаючись на ґрунтовне до-
слідження провідних українських істориків «Ук -
раїна в Другій світовій війні: Погляд з ХХІ ст.»
(К., 2011), праці наукових співробітників Укра-
їнського інституту національної пам’яті, численні
статті журналістів, приходить до висновку про
частку вини в трагедії Корюківки й радянських
партизанів та очильників Радянської держави, які
не дуже переймалися долею радянських грома-
дян, котрі не з своєї вини опинилися на окупова-
ній території. «То чи могла, чи мала бажання дер-
жава у таких умовах думати і діяти щодо захисту
кількох тисяч мирних жителів столиці парти-
занського краю на Чернігівщині?» – ставить він
риторичне запитання, розгорнутою відповіддю на
яке є уся його книга. Водночас автор, посилаю-
чись на ті ж джерела, наукові й науково-публіци-
стичні праці, застерігає від зображення парти-
занського руху «у чорно-білих кольорах» [С. 323],
закликає усіх небайдужих долучитися до збиран -
ня коштів на спорудження в Корюківці пам’ят -
ника-меморіала спаленим селам України [с. 186].
Книга В. Устименка вийшла змістовною, пе-
реконливою, людяною. Безсумнівно, вона зіграє
позитивну роль у поширенні правдивої інформа-
ції про Корюківську трагедію не тільки в
Україні, а й поза її межами.
2 Косик В. Втрати України під час Другої світової війни // Український історик. – 2005. – № 2–4. – С. 198.
3 Там само. – С. 201.
4 Козицький А. Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особ-
ливості, наслідки): навч. посібник. – Львів, 2012. – С. 391.
5 Родня. Полиция и партизаны, 1941–1944. На примере Украины / Авт.-сост.: А. Гогун, И. Дерейко,
А. Кентий. – К., 2011. – С. 30.
6 Клоков В. И. О стратегии и тактике советских партизан в борьбе против фашистских оккупантов на
Украине (1941–1944). – К., 1994. – С. 71–72.
|