Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16727 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру / С. Шевченко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 36-38. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16727 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шевченко, С. 2011-02-15T23:04:30Z 2011-02-15T23:04:30Z 2008 Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру / С. Шевченко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 36-38. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16727 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Краєзнавчо-етнографічні нариси Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру |
| spellingShingle |
Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру Шевченко, С. Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| title_short |
Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру |
| title_full |
Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру |
| title_fullStr |
Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру |
| title_full_unstemmed |
Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру |
| title_sort |
стежки пам’яті не завіяні. присвячується корифеям українського театру |
| author |
Шевченко, С. |
| author_facet |
Шевченко, С. |
| topic |
Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| topic_facet |
Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0045 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16727 |
| citation_txt |
Стежки пам’яті не завіяні. Присвячується корифеям українського театру / С. Шевченко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 36-38. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT ševčenkos stežkipamâtínezavíâníprisvâčuêtʹsâkorifeâmukraínsʹkogoteatru |
| first_indexed |
2025-11-25T22:34:35Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:34:35Z |
| _version_ |
1850567841004126208 |
| fulltext |
Кіровоград — справжня колиска ук�
раїнського професійного реалістич�
ного театру. Започаткувався він, як
свідчить напис на мармуровій плиті, вста�
новленій на фасаді приміщення Кіровог�
радського обласного академічного музично�
драматичного театру ім. М. Кропивницько�
го1, 27 жовтня 1882 року виставою “Натал�
ка Полтавка”. В той час до складу єлисавет�
градської трупи входили М. Кропивниць�
кий, І. Тобілевич, М. Тобілевич, П. Тобіле�
вич, М. Заньковецька, М. Затиркевич�Кар�
пинеька та інші майстри сцени.
А починали свій шлях майбутні корифеї
українського театру з аматорських груп Боб�
ринця і Єлисаветграда (тепер Кіровоград).
“Тут у 60 роках XIX століття починали в
аматорському гуртку свою театральну
діяльність Марко Лукич Кропивницький та
Іван Карпович Карпенко�Карий (І. Тобіле�
вич)”, — засвідчує меморіальна дошка на
адміністративному приміщенні маслозаводу
в Бобринці. Саме тут, у колишньому трак�
тирі Медового, відбулися перші вистави за
участю майбутніх митців театру. А навчали�
ся вони у місцевій повітовій (Бобринець у ті
часи був повітовим центром) школі, що
увічнено у меморіальній дошці на її ко�
лишньому будинку (вул. Леніна, 60) [1]. На
жаль, до наших днів не зберігся будинок
громадського зібрання в Єлисаветграді на
вул.Дворцовій (Леніна), в якому з 1869 р.
виступав аматорський театральний гурток,
заснований Карпенком�Карим і Кропив�
ницьким, а 1875 тут вперше було поставле�
но “Вечорниці” Ніщинського [2].
Ряд пам’яток історії є свідками життєво�
го шляху керівника першого українського
професійного театру М. Кропивницького.
Він народився 1840 р. у с. Бежбайраки (те�
пер — Кропивницьке Новоукраїнського
району). 1982 р. на честь земляка тут вста�
новлено пам’ятний знак [3]. Марко навчав�
ся в повітовому училищі, потім працював
канцеляристом у судовій установі в Боб�
ринці, мешкав у центрі міста в одноповер�
ховому будинку. 1972 р.у Бобринці встанов�
лено його мармурове погруддя, а у 1990 р.
на фасаді будинку, де він проживав, відкри�
то меморіальну дошку драматургу, актору,
режисеру, композитору [4].
У Кіровограді, на лівому березі Інгулу,
діє літературно�меморіальний музей
М.Л. Кропивницького. Він розміщений в
36 КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ
Присвячується корифеям українського театру
1 Побудовано 1867 р.
СТЕЖКИ ПАМ’ЯТІ
НЕ ЗАВІЯНІСергій Шевченко
Академічний музично7драматичний
театр ім. Марка Кропивницького.
м. Кіровоград
ошатному одноповерховому будинку, спо�
рудження якого датується серединою XIX
ст. Тут М. Кропивницький періодично меш�
кав у 1870–90�х та 1910 рр., коли керував
аматорським гуртком, а пізніше створив дві
театральні трупи. У будинку над Інгулом
драматург написав свої кращі твори: “Доки
сонце зійде, роса очі виїсть”, “Глитай, або ж
павук”, “По ревізії”, “Дві сім’ї”, працював
над п’єсами “Замулені джерела”, “Зайди�
голова”. Тут приймали корифеїв театру,
зокрема, М. Заньковецьку та М. Садовсько�
го. 1978 р. на будинку встановлено ме�
моріальну дошку з портретним зображен�
ням М. Кропивницького, а 1982 р., у рік
відзначення ЮНЕСКО 100�ліття україн�
ського театру, відкрився музей [5].
2003 р. на подвір’ї музею встановлено
бронзовий бюст Марку Лукичу. Виготовив
його ще 1990 року відомий український
скульптор Іван Гончар. Це була одна з ос�
танніх робіт майстра, замовлена йому кіро�
воградцями до 150�річчя від дня народжен�
ня М. Кропивницького. Ще 1968 р. у Кіро�
вограді, біля приміщення обласного ака�
демічного музично�драматичного театру
ім. М. Кропивницького, за рішенням міськ�
ради було встановлено гранітну стелу, що
завершується скульптурним портретом
М. Кропивницького (автор — київський
скульптор Е. Кунцевич) [6].
У с. Арсенівці Великовисківської волості
(тепер Новомиргородського району) 1845 р.
народився Іван Тобілевич (Карпенко�Ка�
рий), тут пройшли його дитячі роки. 1982 р.
біля сільського будинку культури встанов�
лено пам’ятний знак із зображенням видат�
ного земляка. На честь 150�річчя від дня на�
родження драматурга, актора, режисера на
місці, де колись стояв родинний будинок
Тобілевичів, встановлено гранітний мо�
ноліт. У селі створюється музейно�природ�
ний заповідник “Батьківщина Карпенка�
Карого” [7]. З 1871 до 1883 р. Іван Карпович
мешкав у Єлисаветграді на вул. Зна�
менській (тепер вул. Тобілевича) у будинку,
придбаному батьком. Тут було написано
перші оповідання, твір “Бурлака”. Цей бу�
динок був своєрідним центром українського
громадського і культурного життя міста.
1960 р. на його фасаді встановлено ме�
моріальну дошку на честь І.Карпенка�Каро�
го. У роки Незалежності відкрився літера�
турний музей імені драматурга.
1956 р. у Кіровоградському районі ство�
рено державний заповідник�музей І.К. Кар�
пенка�Карого (Тобілевича) — Хутір Надія.
Започаткувався хутір 1871 р., коли батько
драматурга К. Тобілевич спорудив хату на
землі, яка дісталася у спадщину дружині
його сина Надії, саме її ім’я дало пізніше,
після її смерті, назву хутору. 1890 р. було
зведено ще один будинок. У 1886–1907 рр.
господар написав на хуторі 11 творів, у т.ч.
“Сава Чалий”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Тут
деякий час мешкали П. Саксаганський,
М. Садовський, М. Садовська�Барілотті.
Гостями Тобілевичів були М.Заньковецька,
М. Кропивницький, М. Старицький,
І. Мар’яненко, Г. Затиркевич�Карпинська.
До складу заповідника входить цвинтар, де
1907 р. поховано господаря хутора. На
КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ 37
Меморіальний музей М.Л. Кропивницького
Бронзовий бюст М. Кропивницького
на подвір'ї музею
могилі встановили хрест з епітафією, напи�
саною братом покійного М. Садовським:
“Люди вмирають — ідеї вічні”. Серце твоє,
налите правдою і любов’ю до рідного темно�
го люду, полягло між ним, а дух великий
твій витатиме над ним вовіки. Коли ж нез�
рячі тепер прозріють — тебе в сім’ї своїй
вольній, новій спом’януть.” [8].
Хрест і напис не пережили лихоліть
XX ст. 1958 р. було встановлено надмогиль�
ну стелу з барельєфом корифея. Поруч зна�
ходяться могили батька Карпа Адамовича і
сина драматурга, Юрія. З єлисаветградсько�
го Биківського цвинтаря сюди було перене�
сено прах його матері Євдокії і сестри Марії.
До складу заповідника входять меморіаль�
ний будинок, біля якого у 1969 р. встановле�
но пам’ятник І.Карпенку�Карому (скульп�
тор Ковальов Ф.В.), літературний музей, ду�
бова алея, посаджена видатними гостями са�
диби. Вагомий внесок у розвиток українсь�
кого театру зробили Михайло Старицький і
Микола Лисенко. Влітку 1892 р. драматург і
композитор мешкали в Орловій Балці (тепер
с.Петрове, Знам’янського району). Стариць�
кий тут написав п’єсу “Маруся�Богуславка”,
а Лисенко працював над оркестровкою окре�
мих актів опери “Тарас Бульба”. 1975 р. біля
сільради було встановлено стелу з написом
про перебування тут видатних діячів ук�
раїнської культури [9]. У даній статті ми
свідомо обійшли увагою музейні і докумен�
тальні пам’ятки Кіровоградщини, пов’язані
з життєвим і творчим шляхом корифеїв ук�
раїнського професійного реалістичного теат�
ру, які можуть бути темами окремих публі�
кацій. Навіть побіжний огляд увічнення
цих видатних постатей вітчизняної культу�
ри в історичних і монументальних пам’ят�
ках за останні півстоліття засвідчує
нетлінну увагу нащадків до своїх знамени�
тих земляків, майстрів національної сцени,
як у радянську епоху, так і в часи незалеж�
ності України. Це, звісно, не знімає проблем
підтримання у належному фізичному стані
існуючих та відкриття нових пам’яток. Ад�
же, скажімо, на центральному майдані об�
ласного центру сьогодні вивищується не
скульптурна група корифеїв українського
театру, а монумент С. Кірову.
Література
1. Бобринець. Моє рідне місто — Бобринець, 1987. — С. 6–7.
2. Крамаренко В. Туристичні маршрути Кіровоградщини. — Дніпропетровськ, 1968. —
С. 10.
3. Державний архів Кіровоградської обл.. — ФР�2860�х. — 6. — С. 544 — Арк. 39.
4. Там само. — Арк. 17.
5. Ярош В.П. Стежками завіяними. — Кіровоград, 1992. — С. 97.
6. Архів Кіровоградської обласної організації УТОПІК.
7. Погрібний В. Серед українців. Слово про духовність. — Кіровоград, 2004. — С. 7,
177–181, 196, 370.
8. Левицький В.І. Хутір Надія. Нарис�путівник. — Дніпропетровськ, 1971. — С. 56–57.
9. Проценко В.А. Знаменка. Путеводитель. — Днепропетровск, 1987. — С. 59.
Заповідник7музей І.К. Карпенка7Карого (Тобілевича) “Хутір Надія”.
Кіровоградський район, с. Миколаївка
|