Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16728 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах / Л. Костенко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 39-42. — Бібліогр.: 36 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860161605387419648 |
|---|---|
| author | Костенко, Л. |
| author_facet | Костенко, Л. |
| citation_txt | Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах / Л. Костенко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 39-42. — Бібліогр.: 36 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:55:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
Яйце у народній культурі символізу�
вало плідність та зародження життя.
Воно, атрибут магії, було задіяне у
весняно�літніх звичаях та обрядах, які при�
падали на період сівби рослин та їх веге�
тації. За час історичного розвитку України,
в окремих її місцевостях сформувалися свої
міфологічні сюжети, пов’язані з яйцем. Ми
пропонуємо розглянути ті з них, що побуту�
вали на теренах історико�етнографічного
регіону Лівобережне Полісся. До нього на�
лежать північні райони Київщини,
Чернігівщини та Сумщини.
Магічну силу яйця застосовували у
перший день оранки та сівби.
Для сприяння плідності рос�
лин на поле брали дві кра�
шанки, оскільки вірили,
що плід рослини, як і
людський, з’являється на
світ тільки від пари. “В
сентябрі іде чоловік
орать, баба сидорок на�
лаштовує, дві щоб були
крашанки, щоб пара була
зерняти, щоб не був колосок го�
лий”. Крашанки на ниві сівач мав з’їсти, а
шкаралупи посіяти разом з зерном [1].
Подібні звичаї побутували й в інших на�
родів. Зокрема, німці у перший день оранки
яйця з’їдали, а шкаралупи кидали під
колеса плуга, їх також примішували
до посівного насіння [2].
За іншими віруваннями, яйця
могли передавати рослинам свої
ознаки. Зокрема, зовнішню фор�
му. “Сіяла льон, клала зверху
пару яєць, щоб головастий був”
[3]. По завершенні сівби на полі
смажили яєчню та обідали, цими
діями також намагалися “запрогра�
мувати” майбутній плід: “Як посіють
льон, жарять яєчню, щоб жовті були голов�
ки” [4]. Дякуючи своїм зовнішнім ознакам,
яйця мали сприяти і чистоті ниви. “Яйця
варять, кладуть у сім’я льону, щоб чистий
був, без трави” [5].
У період оранки та сівби, крім звичайних
яєць, використовували і такі, що раніше бу�
ли задіяні в ритуалах. У деяких місцевостях
Лівобережного Полісся починали сіяти зі
“стрітенськими” [6] або “четверговими” [7]
яйцями. Перед тим вони мали полежати на
столі у ніч проти Стрітення або Чистого чет�
верга. “Кладе матка проти Стрічання пару
яєць на столі, солі в платочок. Назавтра до
сонця забирає. Варить їх, віддає сівачу, щоб
їх поїв, а шалупайками льон посіяв, щоб був
хороший і не вилягав” [8].
Для сприяння урожаю вико�
ристовували і яйця, освячені
у Великодню ніч. “Дож�
дуть Паски, кожен хазяїн
на ниві закопує свячені
яйця” [9]. Намагалися
вплинути на урожай і
наступним чином: перед
Великоднем сіяли у
мисці жито, яке до свята
виростало високе, його нес�
ли святити, поклавши туди пару яєць [10].
Стрітенські, четвергові та великодні яй�
ця набували магічних якостей нічної пори,
яку асоціювали зі світом потойбіччя. До йо�
го мешканців долічували й мертвих, які,
вірили, відвідують своїх родичів напе�
редодні аграрного сезону. Їх прихід
пов’язували зі святом Стрітення
(15 лютого) або Чистим Четвер�
гом, який відзначали перед Ве�
ликоднем [11]. Потойбічні сили
уявлялися такими, що во�
лодіють магічною силою, можли�
во, через це і яйця, прилучені до
їх світу, вважалися чудодійними.
Якщо на Стрітення мертвих
“зустрічали”, то на Проводи (Радуни�
цю) їх “проводжали” на той світ — відвіду�
вали цвинтар, качали великодні яйця на
могилах родичів і приказували: “Христос
КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ 39
ЯЙЦЕ ЯЙЦЕ
У ВЕСНЯНО'ЛІТНІХ
ЗВИЧАЯХ ТА ОБРЯДАХ
Людмила Костенко
воскрес, воістину воскрес!” [12]. Їх
залишали мертвим. “Качають два
яєчка писанку і крашанку хрес�
том, а тоді розбивають, щоб вони
їли, духам мертвим даруємо яй�
ця [13]. Ритуальні дії з яйцем
мали два символічні значення:
вплинути на ріст рослин та
привітати мертвих з Великоднем.
Магічних якостей надавали вели�
кодньому яйцю й шляхом фарбування
та розпису, в останньому випадку його на�
зивали писанкою. Найбільше яєць фарбува�
ли у червоний колір, який символізував
плідність усього живого [14]. На
писанках малювали символи
рослинного і тваринного
світу. На Лівобережному
Поліссі це були “ружі”,
“маківки”, “кручені па�
ничі”, “огірочки”, “риб�
ки”, “бджілки” тощо. За
допомогою великодніх
писанок намагалися
вплинути на примноження
природи. Зокрема, писанку з
“рибками” брали на риболовлю, щоб мати
багатий улов, писанку з “бджілкою” клали
під вулик, щоб плодилися бджоли [15].
Аби вплинути на плідність природи, з
крашанками та писанками виконували й
інші магічні дії: цокання, качання, підки�
дання догори. Зокрема, це відбувалося під
час народних ігор.
На Великдень чоловіки, парубки та
підлітки грали “У навбитки”: пара гравців
цокалися гострою частиною яйця — пере�
магав той, чиє яйце залишалося цілим, він
же відбирав трофей у суперника. Гра відбу�
валася на вулиці або ж на цвинтарі
(під час відвідин могил померлих
родичів). “На Радуніцу на клад�
бище йдуть, там навбитки гуля�
ють” [16].
Інша великодня гра, зафіксо�
вана автором на Чернігівщині та
Лівобережній Київщині, назива�
лася “У котка”. У ній також брала
участь лише чоловіча частина насе�
лення: “Рано поснідають і хлопці цілий
день у котка гуляють”. Коток мав вигляд
ринви, один край якої спирався на де�
рев’яну рогатку або “трійнячок”, а другий
торкався землі. Його виготовля�
ли з “лубка” (кори листяного
дерева) або з половини ко�
лоди. По котку котили
червоні крашанки. Мета
гравців полягала у то�
му, щоб своїм яйцем
вцілити у яйце товари�
ша. Чиє з них надбива�
лося, той вважався пере�
моженим і віддавав яйце
супернику. “Як програв,
друге яйце викачує, програв усі, біжить до�
дому, а той, хто виграє, кармани наби�
ває” [17]. На півночі Сумщини діти гралися
“У покатушки”. Для цього у долині викопу�
вали ямку, до якої з горбочка спрямовували
крашанку [18]. У Карпатському регіоні Ук�
раїни великодні яйця котили з гір. Подібні
ритуальні ігри побутували у чехів та сло�
ваків — перемагав той, чиє яйце покотиться
з гори далі [19].
На Черкащині грали “У кидка”. Це
відбувалося на галявині, де хлопці з
відстані кидали яйця на розстелене рядно.
Їхнє завдання полягало у тому,
щоб вцілити у крашанку товариша
та надбити її. Той, кому це вдавало�
ся, вважався переможцем та заби�
рав його, як виграш [20].
Інший магічний прийом впливу
на урожай — обмін писанками та
крашанками. У цьому випадку доб�
рих плодів намагалися накликати
одне одному. Великодніми яйцями
обмінювалися при зустрічі, супро�
воджуючи свої дії “христосуван�
ням” — взаємним привітанням зі
святом. Обмінювалися крашанка�
ми та паскою — символом родю�
чості — і під час відвідування ро�
дичів та знайомих. Якщо хтось у
Гра “У навбитки” у Музеї народної архітектури та побуту
Украіни НАН України
цій ситуації порушив тра�
диції — чекай негараздів:
“Йдеш до матки, я свою пас�
ку оставляю, мати мені свою.
І крашанки я принесла, пок�
лала на стіл. Мої поїли, а ма�
ти тоді мені паску кладе і
яєць своїх. В такий празник
додому без нічого не верта�
ються. Як тобі нічого не пок�
ладуть, то людина щось знає,
на вред уже” [21].
Великодні крашанки або
писанки водночас слугували
й подарунком. Даруючі віри�
ли, що таким чином сприя�
ють урожаю. Великодні яй�
ця роздавали малим дітям,
убогим або тим, хто їх не ви�
готовив. По дві крашанки
або писанки отримували і
хлопчики�христосувальни�
ки, які на другий день Великодня відвідува�
ли своїх родичів, хрещених батьків та одно�
сельців, вітали їх з Воскресінням Христо�
вим та бажали доброго урожаю і всіляких
гараздів [22]. У Білорусії таких відвідувачів
називали волочильниками, вони обходили
селянські двори гуртами, співаючи пісень,
подібних до Різдвяних [23]. Схожі вели�
кодні обходи зафіксовані також у інших
європейських народів, зокрема, у по�
ляків [24].
Освячені великодні яйця або шкаралупи
від них, крім сприяння родючості, мали бу�
ти ще й оберегом — захищати рослини від
польових шкідників: “Шкаралупи на поле,
щоб добре росло і трава не росла” [25]; “На
город шкаралупи, щоб зілля, осот не
ріс” [26]; “Святі яйця кругом посаджено�
го — від галок” [27]. Оберегові властивості
яєць можна пов’язати з різними вірування�
ми: дохристиянськими, за якими вони на�
бували силу через прилучення до світу
мертвих, та християнськими, згідно яких,
речі, освячені у церкві, є чудодійними.
Великоднє яйце червоного кольору уяв�
лялося і таким, що може наділити людину
здоров’ям, красою та силою. Тому після
поверненя з церкви його кидали у воду,
якою вмивалися, ним також торкалися об�
личчя. “Вмився і яєчком свяченим потер”
[28]. Цей звичай був поширений серед
дівчат, червоним яйцем матері терли лич�
ко й дітям.
Магічні дії з яйцем провадилися також 6
травня — у день Святого Юрія (Григорія).
Тоді відбувалася хресна хода до поля, де
священик відправляв службу та освячував
молоде жито. Після того на нивах, а у
пізніші часи вдома, влаштовували обід. Го�
ловною стравою святкового столу була
яєчня. “На Юрія юрилися — збиралися на
вулиці сусіди, жарили яєчню, випивали,
співали, усе село, на всіх кутках” [29]. У
цей день ритуальні дії з яйцями також ви�
конували на ниві. Їх високо підкидали дого�
ри, імітуючи ріст рослин. “Варені яйця
підкидали вверх і Бога просили щоб воно
росло [30]. Серед магічних дій, направле�
них на сприяння урожаю, було і качання
яєць. “Яйця качали — роди житечко!” [31].
Крашанка як ритуальний предмет та
страва була присутньою і в обрядах Трійці,
яка припадає на пік розвитку рослинності
та цвітіння жита. З її допомогою чергового
разу намагалися вплинути на природу. Па�
рою яєць обдаровували дівочі гурти, які з
оздобленим березовим деревом обходили се�
лянські двори, співали троїцьких пісень та
бажали господарям доброго урожаю [32]. У
деяких місцевостях це робили на весняного
Миколи — 22 травня [33]. По завершенні
обряду, дівчата організовували святковий
обід та смажили яєчню [34].
У деяких місцевостях Чернігівщини та
Сумщини на другий день Трійці відбувало�
ся гуляння дівчат, яке називалося “зави�
вать вянкі”. Місцем їхнього зібрання був
КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ 41
Гра “У котка” у Музеї народної архітектури та побуту України
НАН України. Реконструкція Л. Костенко
сад, а обов’язковою стравою — яєчня. Тут
“завивали вянкі” ще у середині ХХ століття.
Хоча символіку цього свята було вже втра�
чено, дівчатам від кожного сільського двору
за звичаєм приносили по два яйця [35]. “За�
вивання вянків” колись було частиною
більш складного обрядового дійства, як у
сусідній Росії. Там на Трійцю дівчата ішли
до лісу, заплітали (“завивали”) на березах
вінки, вішали на них хрестики та яйця,
крізь них парами цілувалися та обмінюва�
лися речами, у тому числі й крашанками.
Цей ритуал називався “кумленням” та за�
вершувався смаженням яєчні [36].
Після Трійці обрядодій з яйцем не
зафіксовано — рослини переходили вже до
стадії дозрівання, і на них впливали інши�
ми магічними засобами.
42 КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ
Посилання
1. Запис автора у селі Богданівка на Сумщині.
2. С.А. Токарев. Календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы. Весенне —
летние праздники. — М., 1978. — С. 153.
3. Запис автора у селі Петрушин на Чернігівщині.
4. Запис автора у селі Володькова Дівиця на Чернігівщині.
5. Запис автора у селі Зноб�Новгородське на Сумщині.
6. Запис автора у селі Стахорщина на Чернігівщині.
7. Запис автора у селі Бирине на Чернігівщині.
8. Запис автора у селі Стахорщина на Чернігівщині.
9. Запис автора у селі Козацьке на Чернігівщині
10.Запис автора у селі Карильське на Чернігівщині.
11.П.П.Чубинський. Труды этнографическо�статистической экспедиции в Западно�руський
край. — СПб., 1872. — Т. 3. — С. 14.
12.Запис автора у селі Нечипорівка на Київщині.
13.Запис автора у селі Бочечки на Сумщині.
14.Ф. Вовк. Студії з української етнографії та антропології. — К., 1995., — С. 201.
15.Запис автора у селі Черниші на Чернігівщині.
16.Запис автора у селі Березне на Чернігівщині.
17.Запис автора у селі Нечипорівка на Київщині.
18.Запис автора у селі Фотовиж на Чернігівщині.
19.С.А. Токарев. Календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы… — С. 232.
20.Запис автора у селі Великий Хутір на Черкащині.
21.Запис автора у селі Козацьке на Чернігівщині.
22.Запис автора у селі Стахорщина на Чернігівщині.
23.М. Грушевський. Історія української літератури. — К., 1923. — Ч. 1. — С. 178.
24.С.А. Токарев. Календарные обычаи и обряды … — С. 210, 211.
25.Запис автора у селі Терехівка на Чернігівщині.
26.Запис автора у селі Карильське на Чернігівщині.
27.Запис автора у селі Кучинівка на Чернігівщині.
28.Запис автора у селі Дігтярівка на Чернігівщині.
39.Запис автора у селі Старий Білоус на Чернігівщині.
30.Запис автора у селі Машеве на Чернігівщині.
31.Запис автора у селі Очкине на Сумщині.
32.Запис автора у селі Слоут на Сумщині.
33.Запис автора у селі Тернівка на Сумщині.
34.Запис автора у селі Нова Слобода на Сумщині.
35.Запис автора у селі Мамекине на Чернігівщині.
36.Т.А. Агапкина. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне�
летний цикл. — М., 2002. — С. 485.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16728 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0045 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:55:12Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Костенко, Л. 2011-02-15T23:05:45Z 2011-02-15T23:05:45Z 2008 Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах / Л. Костенко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 39-42. — Бібліогр.: 36 назв. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16728 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Краєзнавчо-етнографічні нариси Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах Article published earlier |
| spellingShingle | Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах Костенко, Л. Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| title | Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах |
| title_full | Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах |
| title_fullStr | Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах |
| title_full_unstemmed | Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах |
| title_short | Яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах |
| title_sort | яйце у весняно-літніх звичаях та обрядах |
| topic | Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| topic_facet | Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16728 |
| work_keys_str_mv | AT kostenkol âiceuvesnânolítníhzvičaâhtaobrâdah |