ЗУНР у пам’ятках історії та культури
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16730 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | ЗУНР у пам’ятках історії та культури / Б. Гаврилів // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 47-54. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860167329649786880 |
|---|---|
| author | Гаврилів, Б. |
| author_facet | Гаврилів, Б. |
| citation_txt | ЗУНР у пам’ятках історії та культури / Б. Гаврилів // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 47-54. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:57:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
Важливою віхою національного від�
родження в Галичині було створення
у 1900 р. в селі Завалля на Снятин�
щині першого в краї молодіжного спортив�
но�військового товариства “Січ”, яке засну�
вав відомий громадсько�політичний діяч
Кирило Трильовський. Це товариство, як і
молодіжні організації “Сокіл” та “Пласт”,
стали популярними серед української мо�
лоді. Пізніше їх учасники, маючи належну
військову підготовку, поповнили ряди УСС
та створеної в 1918 році Української Га�
лицької Армії (УГА).
Відрадно, що на честь 100�річчя від за�
снування першої “Січі” у Галичині в по�
кутському селі Завалля було відкрито
пам’ятний знак. У м. Коломия збереглася і
впорядкована могила Кирила Трильовсько�
го, також встановлено пам’ятник роботи
скульптора Володимира Одрехівського —
погруддя “Січового Батька”. Цікаво, що на
знак визнання ораторського мистецтва,
українським послам, визначним політикам
Кирилу Трильовському та Юліану Романчу�
ку в австрійському парламенті (Відень)
встановлено бронзові бюсти.
Не дивлячись на поразку УГА в українсь�
ко�польській війні, національно�патріо�
тичні організації “Пласту” в умовах польсь�
кої окупації активно взялися за відновлення
могил січових стрільців та вояків УГА з ме�
тою збереження їх для наступних поколінь.
Першими було упорядковано стрілецькі мо�
гили на горі Маківка — це здійснили плас�
туни Львівського та Стрийського кошів
(1921 р.). На військовому цвинтарі молоді
патріоти встановили хрест з написом: “Тут
спочивають Українські Січові Стрільці, що
загинули за Україну в місяці маю 1915 р.
Український Пласт, 12–13.VIII.1921 р.”
Практично в усіх містах Галичини свідома
українська молодь здійснювала догляд за
військовими могилами та брала активну
участь в акціях вшанування пам’яті загиб�
лих у національно�визвольній боротьбі.
Тернопільські пластуни насипали стрілець�
кі могили на місцях боїв УГА на г. Лисоня і
р. Стрипа.
1927 р. у Львові з метою опіки над моги�
лами українських вояків, що загинули у I�й
світовій та визвольних війнах 1914–1920
рр., було створено “Товариство охорони
воєнних могил”, яке мало 32 філії в Гали�
чині. Особливо активно працювала філія в
м. Станіславі, зокрема, за сприяння ор�
ганізації “Пласт”, в кількості від 100 до 250
молодих патріотів, які на місцевому цвин�
тарі впорядкували, облицювали понад 150
КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ 47
У ПАМ’ЯТКАХ
ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
Богдан Гаврилів
Пам’ятний знак на честь 1007річчя заснування товариства “Січ”
в с. Завалля Снятинського району, 2000 р.
ЗУНРЗУНР
могил і встановили на них поіменно кам’яні
хрести воякам УСС�УГА.
Як видно з переліку, стрільці УСС та
УГА, поховані в Станіславі, походили з
різних населених пунктів не лище Галичи�
ни, але й Буковини, Закарпаття, Великої
України. Переважно це були вихідці з сіл.
Разом з рядовими стрільцями було поховано
частину стрілецької старшини — старших
стрільців, вістунів, хорунжих, полков�
ників. Серед них був і молодий офіцер, хо�
рунжий УСС�УГА, учасник визвольних зма�
гань за Україну Степан Сміх. Він закінчив
гімназію у Коломиї, 1915 р. вступив до
легіону українських січових стрільців. 3
листопада 1915 р., у чотириденній битві з
військами царської Росії в Семиківцях на
Тернопільщині був важко поранений.
Після лікування в Мукачеві його призначи�
ли вістуном, а потім — десятником до поль�
ової пошти у Пісочній. У цей час він склав
іспит на вишкіл у коші УСС, де був підви�
щений у званні до хорунжого.
Навесні 1919 року добровільно пішов з
сотнею на фронт під Львів. Як командант
чети Першої бригади УСС воював в районі
Городка і брав участь у наступі на Судову
Вишню. 17 березня 1919 р. був важко пора�
нений в обидві ноги.
Помер 14 квітня від ран в станіслав�
ській лікарні. Поховали його 16 квітня
1919 року.
Поховання було знищено у 60�х роках
разом з іншими могилами героїв УГА. На
могилі з надгробним хрестом був напис:
“Хорунжий Степан Сміх 14/4, 1919”.
З 1960�х років цей цвинтар почав пла�
номірно руйнуватися радянською владою.
27 лютого 1980 р. міськвиконком прийняв
рішення за №84 про закриття кладовища.
Проти руйнування могил виступили пись�
менник Степан Пушик, члени Товариства
охорони пам’яток історії та культури П. Ар�
сенич, М. Головатий, художник М. Канюс,
які писали скарги у міськвиконком і облви�
конком. Їх підтримали науковці В. Грабо�
вецький, Лариса Крушельницька (онука
письменника Антона Крушельницького зі
Львова). Та, на жаль, вдалося врятувати ли�
ше декілька могил українських діячів. Всі
могили УСС�УГА були зруйновані, і цвин�
тар було перетворено у Меморіальний
48 КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ
Мітинг жителів м. Станіслава на підтримку проголошеної у Львові ЗУНР. Листопад 1918 р.
Світлина з колекції З.Жеребецького. Публікується вперше
КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ 49
сквер. Окремі захоронення перенесли на
цвинтар до Чукалівки.
Лише на Зелені свята 18 червня 1989 р. з
ініціативи Української Греко�Католицької
Церкви, яка почала виходити з підпілля, за
участю отців М. Сімкайла, А. Кияка, членів
Української Гельсинської Спілки, незважа�
ючи на заборону влади, відбулася перша па�
нахида біля зруйнованих могил УСС�УГА, а
потім і віче під гаслами: “Україні — самос�
тійність!”, “Волю — Українській Като�
лицькій Церкві!”
1990 р. могили УСС та УГА було віднов�
лено. На них встановили однораменні ла�
тинські хрести без написів, вилиті з бетону.
Для вшанування пам’яті учасників
національно�визвольних змагань за волю
України, на колишньому міському цвинтарі
(нині Меморіальний сквер по вул. Незалеж�
ності, 40а) 2002 року збудовано та освячено
каплицю, де на стелах викарбувано імена
147�х січових стрільців та вояків УГА.
ЗУНР присвячено чимало монографічних
досліджень, узагальнюючих праць, конкрет�
них наукових розвідок з тих чи інших ас�
пектів її історії. Проте поза увагою
дослідників залишилось відображення у дже�
релах, пам’ятках історії та культури тих
суспільно�політичних, соціально�економіч�
них, державотворчих, національно�культур�
них процесів, що мали місце в державі. Лише
принагідно деякі дослідники лаконічно конс�
татують факти вшанування пам’яті окремих
подій, діячів ЗУНР, Української Галицької
Армії (УГА), що загалом не відповідає стану
увічнення подій того часу.
Практично у кожному місті Галичини,
де діяли повітові національні ради ЗУНР,
місцеві краєзнавці вже давно встановили їх
іменний склад, місця розташування. Однак
дослідникам рідного краю треба ще чимало
попрацювати для встановлення місць захо�
ронення діячів ЗУНР, вояків УГА, які захи�
щали державу від польських завойовників
у 1918–1919 рр.
Ця проблема вже одержала реальну дер�
жавну підтримку — про це свідчить Указ
Президента України Віктора Ющенка від
16 травня 2005 року “Про увічнення пам’я�
ті видатних діячів Української Народної
Республіки та Західно�Української Респуб�
ліки”.
В останні роки з ініціативи українських
патріотичних організацій, за підтримки
держадміністрацій зроблено чимало для
вшанування історії ЗУНР, насамперед, в її
колишніх столицях — містах Львові та Ста�
ніславі (нині — Івано�Франківськ). Першою
була встановлена меморіальна дошка на
честь проголошення ЗУНР у Львові на бу�
динку колишнього Народного Дому, де в
листопаді 1918 р. розміщувався штаб ук�
раїнського повстання, а згодом засідала
Українська Національна Рада (УНРада) —
парламент держави.
Каплиця в меморіальному сквері,
м. Івано7Франківськ
Освячення стрілецьких могил УСС та УГА в
Меморіальному сквері м. Івано7Франківська —
колишньому першому міському цвинтарі на
вул. Незалежності
1971 р. бульдозерами було зруйновано
стрілецькі могили на Янівсько�
му цвинтарі у Львові. Дивом
вціліли могили двох керів�
ників національно�визвольних
змагань: Командуючого УГА
Мирона Тарнавського та пер�
шого президента Тимчасового
Державного Секретаріату
ЗУНР (уряду — Авт.) Костя
Левицького. Нині меморіал
провідників ЗУНР повністю
відновлений і займає чільне
місце в некрополі героїв виз�
вольних змагань українського
народу.
За більшовицького режиму
робилося все, щоб знищити в
пам’яті народу героїчні сторінки боротьбі за
незалежність. Імена діячів ЗУНР можна бу�
ло згадувати лише з епітетами “буржуазний
націоналіст”, “зрадник народу”, а їхні мо�
гили намагались стерти з лиця землі. Так
сталося у м.Івано�Франківську з могилою
віце�президента ЗУНР Левка Бачинського,
якого було урочисто поховано у квітні 1930
р. на міському цвинтарі Станіслава. В ра�
дянські часи кладовище було пограбовано,
а вцілілі рештки перевезено на Чукалівсь�
кий цвинтар. Серед них і останки Л. Ба�
чинського. Лише з утвердженням незалеж�
ної України їх знову повернули на попе�
реднє місце захоронення у меморіальному
сквері. Іменем Левка Бачинського названо
одну із центральних вулиць Івано�
Франківська. В липні 1997 р. на її першому
будинку було урочисто відкри�
то художньо�меморіальну дош�
ку з таким написом: “Вулиця
названа на честь видатного гро�
мадсько�політичного діяча,
віце�президента ЗУНР, посла
до парламенту Відня, доктора
Лева Бачинського”.
За останні роки на честь
політичних, громадських діячів
ЗУНР в Івано�Франківську (ко�
лишньому Станіславі — тимча�
совій столиці держави у першій
половині 1919 р.) — переймено�
вано цілу низку вулиць: Січових
стрільців, Михайла Грушевсь�
кого, Дмитра Вітовського, Си�
мона Петлюри, Мирона Тарнавського, Євгена
Петрушевича, Костя Левицького, Івана Ми�
рона, Івана Макуха та ін.
Могила Лева Бачинського у меморіальному
сквері м. Івано7Франківська
Лев Бачинський
Будинок дирекції залізниць в Станіславі, де в
1919 р. перебували міністерства Державного
Секретаріату ЗУНР (вул. Грюнвальдська, 11)
Один з найкращих пам’ятників на честь
ЗУНР в Україні було урочисто відкрито в
Івано�Франківську на вул. Грюндвальській,
біля колишнього будинку Уряду ЗУНР 1
листопада 2003 року. Гранітний монумент з
бронзовими барельєфами видатних діячів
ЗУНР Євгена Петрушевича, Костя Левиць�
кого, Лева Бачинського і Дмитра Вітовсько�
го встановлено на відзначення столиці
ЗУНР в Станіславі та ухвали Української
Національної Ради 3 січня 1991 року про
Злуку ЗУНР з УНР (скульптор Володимир
Довбенюк). Пам’ятник збудовано за ініціа�
тивою та за кошти патріота і педагога з При�
карпаття п.Володимира Войцюка. Історич�
ну довідку підготував автор ідеї проекту,
історик�краєзнавець Богдан Гаврилів, який
запропонував і місце для його встановлення.
Івано�Франківськ має чимало будівель та
визначних місць, що безпосередньо пов’я�
зані з історією ЗУНР. Дотепер пам’ятний
знак встановлено лише на колишньому го�
телі “Австрія” (нині — Народний Дім по
вул. Шевченка, 1), де з 2 січня 1919 року
засідала Українська Національна Рада. Тут
працювали президент УНРади Є. Петруше�
вич та його заступник Л. Бачинський. У го�
телі, на шляху до еміграції, зупинялися у
лютому 1919 року керівники Української
Народної Республіки: В. Винниченко, Го�
ловний отаман С. Петлюра, а 5�8 квітня то�
го ж року — М. Грушевський.
На меморіальній дошці, встановленій у
1999 році, викарбувані слова: “В цьому бу�
динку 3 січня 1919 р. на засіданні Українсь�
кої Національної Ради була прийнята ухва�
ла про Злуку Західноукраїнської Народної
Республіки (ЗУНР) з Українською Народ�
ною Республікою (УНР). 22 січня 1919 р. в
Києві відбулося урочисте об’єднання в одну
суверенну державу — Українську Народну
Республіку”.
З діяльністю державних структур у Ста�
ніславі пов’язані також будівля Народного
Дому (вул. Чорновола, 22), де виступали
політичні діячі Л. Цегельський, д�р Л.Ба�
чинський, та зал театру Монюшки (нині
Івано�Франківської філармонії), де у берез�
ні 1919 року відбувся з’їзд Селянсько�
робітничого союзу.
Найбільше визначних місць в обласному
центрі пов’язано з життям і діяльністю ор�
ганізатора і керівника збройного повстання
у м. Львові 1 листопада 1918 року — Дмит�
ра Вітовського. З 1899 року він навчався у
Станіславській гімназії (нині — морфо�
логічний корпус медичного університету на
майдані А.Шептицького), проживав у бурсі
св.Миколая (будинок №9 на сьогоднішній
вулиці В. Чорновола).
Свого часу великого розголосу в Гали�
чині набула політична подія, пов’язана з
убивством 1908 року намісника Галичини
і польського графа А.Потоцького ук�
раїнським студентом Мирославом Січинсь�
ким. Двадцятирічне ув’язнення останній
відбував у Станіславській тюрмі “Діброва”,
будівлі якої збереглися до наших днів на вул.
В. Чорновола, навпроти стадіону “Рух”. Са�
ме звідси молодий український патріот
Дмитро Вітовський організував у 1911 р.
безпрецендентну втечу М. Січинського. На�
ми встановлено, що світловий сигнал охо�
ронцям тюрми про початок втечі було подано
Будинок колишнього Станіславського окружно7
го суду , де в 1919 р. перебували установи Дер7
жавного Секретаріату ЗУНР (вул. Сахарова, 15)
Будинок колишнього готелю “Австрія”, у якому
з 2 січня 1919 року проводила свої засідання
Українська Національна Рада ЗУНР
з балкону приватного будинку, який зберігся
на вул. Матейка, 27.
Цікаво, що в будівлях колишньої
Станіславської тюрми “Діброва” під час
ЗУНР містився Кіш УСС, які залишили про
себе напис на каплиці, що не збереглася. У
1920 році тут розміщалася юнацька школа
армії УНР. Курсанти перед виїздом зі Ста�
ніслава мали зустріч з відомим генералом
М. Омеляновичем�Павленком.
Ми назвали далеко не всі місця перебу�
вання Д. Вітовського у Станіславі, деякі з
них, сподіваємося, в майбутньому будуть
відзначені меморіально. Нині про його рево�
люційну і національно�культурну діяль�
ність розповідає екпозиція Музею Визволь�
них змагань, який було відкрито 14 жовтня
1997 року в Івано�Франківську на вул. гене�
рала Мирона Тарнавського. Віримо, що не�
забаром в обласному центрі буде спорудже�
но і пам’ятник полковнику Д. Вітовському.
За його основу можна було б взяти проект,
розроблений відомим українським скульп�
тором Михайлом Бринським, уродженцем
с. Долина Тлумацького району.
З біографії скульптора відомо, що
1909–1912 рр. він навчався у Відні у
Вищій художньо�промисловій школі. Під
час I Світової війни М.Бринський
(1883–1957) повертається до Гали�
чини й добровільно вступає в УСС.
Пізніше, у Львові, він як худож�
ник розробляє герб для УНР “Ма�
лий Тризуб”, а в період ЗУНР ви�
готовляє скульптурний портрет
та проект пам’ятника воєнному
міністру Д. Вітовському.
Лише в період незалежності
України широка громадськість
краю змогла дізнатись про подро�
биці вшанування пам’яті Д. Ві�
товського у Німеччині.
14 серпня 1919 року українська
громада в Берліні організувала уро�
чисті похорони полковника Д. Вітов�
ського і четаря Ю. Чучмана, які загину�
ли в авіакатастрофі. Вони поверталися з Па�
рижу, де брали участь у засіданні “Міжсо�
юзної Комісії для заключення перемир’я
між Польщею і Україною”. У церкві
Св. Ядвіги лежали на високих катафалках
дві однакові металеві домовини українських
патріотів, накриті малиновими козацькими
китайками з вишитим золотом українським
52 КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ
Пам’ятник на честь 857річчя ЗУНР, встановле7
ний у м. Івано7Франківську 1 листопада 2003 р.
Пам’ятник Д. Вітовському в
с. Підгороддя Рогатинського р7у
гербом. Були також дві козацькі шапки,
шаблі і полковницька булава Д. Вітовсько�
го. Їх поховали на центральному цвинтарі
тимчасово, сподіваючись, що з часом їх ос�
танки буде перевезено на рідну землю. Але
цей час настав не скоро. Лише 1 листопада
2002 року на Личаківському цвинтарі у
Львові українська громада урочисто прове�
ла перепоховання урн з прахом Є. Петруше�
вича, Д. Вітовського, Ю. Чучмана, встано�
вивши на їхніх могилах пам’ятні дошки.
Одними з перших пам’ятників Д. Вітов�
ському в Галичині є пам’ятний знак стріль�
цям УСС�УГА та скульптура військового
міністра ЗУНР у с. Підгороддя біля Рогати�
на, встановлена на початку 90�х років,
у період національного відродження.
До речі, в самому Рогатині дивом уцілів
унікальний пам’ятник 1929–1930
років січовим стрільцям УГА, полег�
лим у польсько�українській війні
1918–1919 рр. Автор пам’ятника на
міському цвинтарі — Роман Грицай.
Під час спорудження пам’ятника мо�
гилу полеглих героїв УГА відвідував
відомий український письменник Бог�
дан Лепкий.
Помітною подією в житті прикар�
патського краю стало урочисте
відкриття 2 листопада 1997 р. пам’ят�
ника Д. Вітовському в його рідному
селі Медусі Галицького району, приу�
рочене до 79�ї річниці проголошення
ЗУНР. Гранітний пам’ятник на досить
високому мистецькому рівні виготовлено з
матеріалів Львівської кераміко�скульптур�
ної фабрики. Автором монументу є львівсь�
кий скульптор Петро Штаєр.
До когорти українських військових
діячів періоду ЗУНР треба віднести добре
ім’я головнокомандувача УГА генерала Ми�
рона Тарнавського, який у січні 1919 року в
Станіславі звернувся до Державного Секре�
таріату військових справ і особисто Дмитра
Вітовського з наміром служити українській
державі.
Після поразки визвольних змагань та
польського полону М. Тарнавський з кінця
1920 року і до смерті, 1938 р., проживав на
Львівщині. Похорони генерала М.Тар�
навського у Львові перетворилися на
маніфестацію десятків тисяч галичан в умо�
вах польської окупації. На щастя, могили
генерала М. Тарнавського та голови уряду
ЗУНР доктора К. Левицького на Янівсько�
му цвинтарі залишилися неушкодженими.
Щоправда, поруч у 1971 році бульдозерами
були зруйновані стрілецькі могили. Лише
після проголошення Незалежності України
вдячні львів’яни відновили ці могили ук�
раїнських патріотів, а земляки з Бродщини
відкрили пам’ятник генералу М.Тарнавсь�
кому та встановили на фасаді бродівської
гімназії імені Івана Труша, де він навчався,
пам’ятну дошку на його честь.
Ще один пам’ятник, присвячений
річниці ЗУНР, встановлено й урочисто ос�
вячено 1997 р. вже на Івано�Франківщині, в
селі Луквиця Богородчанського району.
Тут, на місцевому цвинтарі, було відкрито
КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ 53
Музей визвольних змагань Прикарпатського краю
у м. Івано7Франківську
Пам’ятник стрільцям УГА в Рогатині
надмогильний пам’ятник Михайлові Мар�
тинцю, міністрові земельних справ уряду
ЗУНР, розстріляному 10 червня 1919 р.
польськими окупантами у Небилівському
лісі (Калуський повіт).
Трохи раніше, 1 листопада 1993 р., до 75�
річчя ЗУНР у м. Тлумачи на одному з бу�
динків, де жив міністр внутрішніх справ
ЗУНР Іван Макух, встановлено художньо�ме�
моріальну дошку (автор Святослав Шевага).
За останнє десятиріччя меморіальний
літопис Галичини поповнився цілою низкою
нових пам’ятних знаків на честь подій та
діячів ЗУНР. Серед них — пам’ятник
суспільно�політичному діячу
ЗУНР Левові Бачинському
(1872–1930) та пам’ятний знак
на місці будинку, в якому він на�
родився у с. Серафинці Горо�
денківського району (скульптор
І.Яшан, 1992); меморіальна
дошка на місці проведення віча
на честь проголошення ЗУНР в
селищі Кути (ратуша) Косівсь�
кого району; меморіальна дошка
генералові УГА Осипові Ми�
китці (1874–1920) в с. Заланів
Рогатинського району; ме�
моріальна дошка й барельєф
політичному та військовому
діячеві, організатору Листопа�
дового чину у Львові (1918),
Дмитру Палієву у с.Перевозець
Калуського району та ін.
Таким є основний, але далеко
не повний, перелік меморіального літопису
ЗУНР. Адже ж у період національного
відродження практично в кожному галиць�
кому селі насипані традиційні стрілецькі
могили, які увінчуються хрестами і зазви�
чай доповнюються стелами з викарбувани�
ми іменами односельчан — учасників бойо�
вих дій УСС�УГА.
Сподіваємося, що цей меморіальний
літопис буде продовжений і примножений,
а на відзнаку історичної дати державотво�
рення в Україні ми ще не раз уклонимося
борцям за її волю.
54 КРАЄЗНАВЧО�ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ
Пам’ятник на могилі міністра ЗУНР М. Мартинця в с. Луквиця
Богородчанського р7ну
Меморіальна дошка і будинок міністра
І. Макуха в м. Тлумач
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16730 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0045 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:57:09Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Гаврилів, Б. 2011-02-15T23:08:06Z 2011-02-15T23:08:06Z 2008 ЗУНР у пам’ятках історії та культури / Б. Гаврилів // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 47-54. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16730 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Краєзнавчо-етнографічні нариси ЗУНР у пам’ятках історії та культури Article published earlier |
| spellingShingle | ЗУНР у пам’ятках історії та культури Гаврилів, Б. Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| title | ЗУНР у пам’ятках історії та культури |
| title_full | ЗУНР у пам’ятках історії та культури |
| title_fullStr | ЗУНР у пам’ятках історії та культури |
| title_full_unstemmed | ЗУНР у пам’ятках історії та культури |
| title_short | ЗУНР у пам’ятках історії та культури |
| title_sort | зунр у пам’ятках історії та культури |
| topic | Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| topic_facet | Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16730 |
| work_keys_str_mv | AT gavrilívb zunrupamâtkahístoríítakulʹturi |