Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16733 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині / І. Пархоменко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 63-66. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859843262838210560 |
|---|---|
| author | Пархоменко, І. |
| author_facet | Пархоменко, І. |
| citation_txt | Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині / І. Пархоменко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 63-66. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T15:37:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
63
ПОДОРОЖІПОДОРОЖІ
На території сучасної Туреччини збе�
реглося напрочуд багато православ�
них храмів та монастирів ІХ–ХІ ст.,
які сьогодні охороняються турецьким зако�
нодавством. Мої подорожні нотатки стосу�
ються лише тих пам’яток, що розташовані
на північному сході країни. До першої
світової війни це був Альтинський округ
Карської області, тепер — провінція Арт�
вин. Ця місцевість та її природа описані
англійським мандрівником Вільямом
Гамільтоном (1836) та німецьким бо�
таніком�дендрологом Карлом Генріхом Ко�
хом (1846), які відвідали ці місця у першій
половині ХІХ ст.
Артвин — надзвичайно живописна та
своєрідна частина країни, де можна бачити
неприступні гірські хребти , глибокі й довгі
розщілини, звивисті стрімкі річки з безліччю
бурхливих приток. Серце завмирає від захва�
ту, коли вдивляєшся у глибину ущелин, а ви�
сота і міць стародавніх наскельних фортець
вражає й викликає захоплення.
Романтичні пейзажі, сповнені внутріш�
ньої напруги, драматичних контрастів, ще
чекають на художника, здатного передати
всю їхню красу й велич.
Храми ІХ–ХІ ст., які вдалося побачити у
селах Ошки, Хахулі, Ішхан, Отхта, вража�
ють бездоганним відчуттям форми. Їхні
стіни, зведені з тесаного каміння рожевого
відтінку, вкривають різьблені рельєфи із
зображеннями святих та різноманітних зві�
рів. В інтер’єрах — фрескові розписи,
поєднані з мозаїками в апсидах. Незабутнє
враження справляють конусоподібні бані
(купола) церков, вкриті блакитною поли�
вою, яка виграє у промінях південного сон�
ця на тлі величних синьо�бузкових гірських
панорам.
Втоми не відчуваєш, хоча пішки подолав
декілька перевалів, пройшов 7 км вузькою
ДАВНЬОХРИСТИЯНСЬКІ
ПАМ’ЯТКИ В ТУРЕЧЧИНІ
ДАВНЬОХРИСТИЯНСЬКІ
ПАМ’ЯТКИ В ТУРЕЧЧИНІ
Інна Пархоменко
Панорама села Пинарли з двома церквами ХІ ст.
темною ущелиною, після чого 5 км дерся
круто вгору, — і все це заради того, щоб по�
бачити одну з найвизначніших пам’яток
християнської архітектури 50–60�х років
Х ст. — величний храм у с. Ошки. Важкий
шлях до храму компенсується його красою,
яка наповнює душу відчуттям щастя і ба�
жанням увічнити її на полотні.
З давніх часів ця територія належала
Візантійській імперії, і храми тут існували
вже у ІV ст. Тому вони мають характерну
центрально�купольну систему побудови з
трьома східними абсидами й подовженим
західним рукавом, що робить їх подібними
до базилік. На візантійські корені храму
вказує й наявність синтрона в олтарі — ви�
соких сидінь зі сходами для єпископів, а
також відокремлення абсиди розташовани�
ми напівколом колонами.
Після нападу арабських завойовників (у
30�х роках VIII ст.) деякі храми було зруй�
новано, і лише після приходу до влади гру�
зинської династії Багратидів почалося
відродження монастирського будівництва
та відбудова понівечених храмів.
На цій території, що одержала назву Тао
Кларджеті, з кінця VIII ст. (782 р.) було
створено свою архітектурну школу та побу�
довано двадцять монастирських комп�
лексів. Головним ініціатором та натхненни�
ком будівництва став видатний культурний
діяч Григорій Хандзтійський (помер 861 р.
на 102 році життя). Тут розміщувалася ка�
федра грузинських єпископів; створювала�
ся грузинська граматика; стиль
літературної проповіді —
гімнографії; визначні пам’ятки
писемності — зокрема, перепи�
сана двотомна пергаментна
Біблія 978 р. (зберігається в
Іверському монастирі на Афо�
ні). Звідси вийшов відомий цер�
ковний діяч, перекладач свято�
го письма Георгій Святогорець.
Тут починали свою діяльність
славнозвісний Іоанн з сином
Євфімієм, які у 982 р. стали засновниками
афонського Іверського монастиря.
Церкву IX ст. в селі Ішхан (округ Юсу�
фелі) присвячено св. Симеону Стовпнику,
який особливо шанувався у Сірії. Її звели на
місці старої, побудованої у IV ст. єпископом
Нерсе (згодом — вірменським католікосом
Нерсесом III).
16�гранний барабан купола, що став
пізніше однією із характерних ознак
вірменської архітектури, тримається на
стовпах заввишки 11 м, капітелі яких оздоб�
лено різноманітними орнаментами, висіче�
ними у камені. Особливою декоративністю
вирізняється південний фасад — його при�
64 ПОДОРОЖІ
Візантійська церква ХІ ст. в с. Хамамли
Фрагменти стіни
крашають різьблені хрести, леви, птахи,
дракони. Шедевром є орнаментальна форма
хреста — так званий “процвітший хрест”.
У барабані купола — фрески із зображен�
нями пророків на зріст; над вікнами —
святі: св. Димитрій, св. Фома, св. Прокопій
та ін. Цікавим з погляду іконографії є зоб�
раження колісниці з кіньми різних кольо�
рів — ілюстрація апокаліптичного видіння
пророка Захарії. У північній
частині храму — фрески, що
зображують св.Варвару і
св.Марину. Над вікнами дия�
конника — сцена Успіння.
У вузькій і темній Ха�
хульській ущелині, на лівому
березі річки Хахулі знаходить�
ся величний комплекс Ха�
хульського монастиря, присвя�
ченого Богородиці. У храмі, по�
будованому 1001 року Давидом
Великим (Багратидом), зберігався святий
образ — ікона Халкопратійської Богоро�
диці, яку в XII ст. перенесли до Гелатського
монастиря. Вона була складовою части�
ною триптиху, прикрашеного емалями
та чеканкою (згодом опинилася у
зібранні П. Боткіна в Петербурзі).
Трохи вище пролягає Тортумська
ущелина з величним хребтом Собат,
який навіть влітку часом вкривається
сніговою шапкою.
Тут, на лівому березі річки Тортум,
побудували Ошкський монастир в ім’я
Іоанна Хрестителя. Головний храм, зав�
вишки 40 м, зведено у X ст. з тесаного
каміння червонуватого кольору. В
архітектурних формах і декоративних
деталях храму відчувається візантійсь�
кий вплив: вхід, портали над вікнами
оздоблені рельєфами з вапняку. Вража�
ють вишуканістю зображення святих,
зокрема, Сімеона Стовпника. З не мен�
шою майстерністю вирізано грифонів, левів,
орлів. Капітелі колонок, що ділять барабан
купола на 24 грані, теж прикрашені
рельєфними фігурами барсів, оленів, собак.
В інтер’єрі — фрескові розписи: в абсиді —
Христос на престолі з архангелами обіруч, на
східній стороні — Богородиця Оранта з апос�
толами Петром і Павлом. У жертовнику —
сцена Розп’яття. Між вікнами
збереглися розписи початку ХІ
ст.: зображення св.Катерини та
св. Ніни, що дають уяву про ран�
ню систему розписів у храмах та
формування її програми. Адже,
окрім Каппадокійських, фресок,
таких давніх за віком, не зберег�
лося. Завідував будівництвом
Григол Ошкелі, відомий як пе�
рекладач творів Григорія Богос�
лова.
Якщо проїхати лівим бере�
гом р. Чорохи 40 км на захід,
можна побачити залишки ба�
зиліки IX ст. Турецькою мовою ця місце�
вість називається Орта�Килисе — тобто
Грузинська церква ХІ ст. в с. Пинарли
“Чотири церкви”. Історія назви така: ко�
лись за 5 км від села Отхта побудували саме
чотири церкви, які пов’язують з іменами
видатних подвижників, ченців, а саме:
Іоанна з сином Евфімієм, о. Моісея та о. Ге�
ласія. З часом їхня діяльність набула попу�
лярності, кількість прочан зростала, і, хо�
ваючись від мирського життя, їм довелося
перебратися до Віфінії (західний район Ма�
лої Азії).
Характерно, що у розписах храмів ІХ ст.
вперше з’являються зображення донаторів,
царів Сумбата, Давида, Георгія (династії
Багратидів), Григола Ошкелі у нетра�
диційних квадратних (!) німбах.
Окрім базилікальних споруд, в цьому ж
районі було утворено і інший тип храму —
цілком круглий. Таким є храм у селі Бана,
побудований у 923 р.: триярусний, з обхід�
ними галереями, круглий у плані — ніби
кільце, в яке вписано рівносторонній хрест.
Ця споруда — справжнє архітектурне диво:
перехід від квадрату основи до купола
здійснено завдяки системі тромпів, що ут�
ворюють восьмигранне склепіння, а бара�
бан куполу має конусоподібне зонтичне пе�
рекриття, складене вже з 12 граней.
Храм в Опизі (засновано у кінці V ст., від�
новлено у першій чверті IX ст.), як і Тбет�
ський храм (поч. Х ст.), має ошатне оформ�
лення зовнішніх стін — три арки у вигляді
напівкруглих валиків, середня з яких є ви�
щою за бокові. Такий прийом оформлення
стін перейшов згодом до всіх храмів Іспир�
ської ущелини. Характерним є й архітектур�
не вирішення віконних отворів: заглиблення
над ними вкриває віялоподібний орнамент
(ознака храму, збудованого до Х ст.). Усі хра�
ми мають на порталах написи — про будівни�
чих, кам’яних справ майстрів, архітекторів.
Цю місцевість ще до VII століття називали
“Синаєм”, адже тут було 20 монастирів,
діяли три єпископські кафедри.
Треба зауважити, що ці пам’ятки здавна
привертали увагу дослідників, публікували�
ся й матеріали експедицій, але сьогодні, на
жаль, — це малодоступні видання. Прикла�
дом може слугувати стаття Г. Казбека “Три
месяца в Турецкой Грузии”, надрукована
1875 р. у Записках Кавказького відділення
російського географічного товариства.
Займався вивченням пям’яток приклад�
ного мистецтва цього регіону і Н.Кондаков
(1890 р.) Видатний філолог Микола Марр за
джерелами досліджував життя
св.Григорія Хандзтійського (“Геор�
гий Мерчул. Житие св. Григория
Хандзтийского”), опублікувавши
свої дослідження 1911 р. у працях
Археологічного товариства у Санкт�
Петербурзі. Під час революційних
подій 1917 — поч. 1918 рр. з’явила�
ся практична змога поїхати до цих
місць, що й було здійснено архео�
логічною експедицією під
керівництвом Е.Такайшвілі. Її учас�
ники зробили багато описів там�
тешніх архітектурних пам’яток.
Потім ці території знову стали зак�
ритими для дослідників, і, нарешті,
тепер, коли встановлено дружні сто�
сунки з Туреччиною, необхідно ско�
ристатися нагодою — ознайомитися
з рідкісними пам’ятками давнини та
Фрагмент фрески ХІ ст.
Церква ХІ ст. в с. Ошки
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16733 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0045 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:37:58Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Пархоменко, І. 2011-02-15T23:11:34Z 2011-02-15T23:11:34Z 2008 Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині / І. Пархоменко // Відлуння віків. — 2008. — № 1(9). — С. 63-66. — укp. XXXX-0045 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16733 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Подорожі Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині Article published earlier |
| spellingShingle | Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині Пархоменко, І. Подорожі |
| title | Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині |
| title_full | Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині |
| title_fullStr | Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині |
| title_full_unstemmed | Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині |
| title_short | Давньохристиянські пам’ятки в Туреччині |
| title_sort | давньохристиянські пам’ятки в туреччині |
| topic | Подорожі |
| topic_facet | Подорожі |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16733 |
| work_keys_str_mv | AT parhomenkoí davnʹohristiânsʹkípamâtkivtureččiní |