Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки

Визначено головні форми територіального капіталу, на основі раціонального використання яких можливий сталий розвиток держави. Обґрунтовано концептуальну схему відтворення територіальних систем шляхом застосування внутрішнього потенціалу. The main forms of territorial capital, on the basis of rationa...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Економіка природокористування і охорони довкілля
Дата:	2012
Автори:	Павленко, В.П., Тичковська, Л.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» 2012
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167337
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки / В.П. Павленко, Л.П. Тичковська // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2012. — С. 156-162. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167337
record_format	dspace
spelling	Павленко, В.П. Тичковська, Л.П. 2020-03-25T17:46:52Z 2020-03-25T17:46:52Z 2012 Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки / В.П. Павленко, Л.П. Тичковська // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2012. — С. 156-162. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1818-4170 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167337 330.111 : 330.34.014 Визначено головні форми територіального капіталу, на основі раціонального використання яких можливий сталий розвиток держави. Обґрунтовано концептуальну схему відтворення територіальних систем шляхом застосування внутрішнього потенціалу. The main forms of territorial capital, on the basis of rational use of which state sustainable development is possible, are defined. The conceptual scheme of territorial systems reproduction through the use of inward capacity is grounded. uk ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Економіка природокористування і охорони довкілля Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки Inward territorial capital of national economy sustainable development Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки
spellingShingle	Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки Павленко, В.П. Тичковська, Л.П.
title_short	Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки
title_full	Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки
title_fullStr	Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки
title_full_unstemmed	Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки
title_sort	внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки
author	Павленко, В.П. Тичковська, Л.П.
author_facet	Павленко, В.П. Тичковська, Л.П.
publishDate	2012
language	Ukrainian
container_title	Економіка природокористування і охорони довкілля
publisher	ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»
format	Article
title_alt	Inward territorial capital of national economy sustainable development
description	Визначено головні форми територіального капіталу, на основі раціонального використання яких можливий сталий розвиток держави. Обґрунтовано концептуальну схему відтворення територіальних систем шляхом застосування внутрішнього потенціалу. The main forms of territorial capital, on the basis of rational use of which state sustainable development is possible, are defined. The conceptual scheme of territorial systems reproduction through the use of inward capacity is grounded.
issn	1818-4170
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167337
citation_txt	Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки / В.П. Павленко, Л.П. Тичковська // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2012. — С. 156-162. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT pavlenkovp vnutríšníiteritoríalʹniikapítalstalogorozvitkunacíonalʹnoíekonomíki AT tičkovsʹkalp vnutríšníiteritoríalʹniikapítalstalogorozvitkunacíonalʹnoíekonomíki AT pavlenkovp inwardterritorialcapitalofnationaleconomysustainabledevelopment AT tičkovsʹkalp inwardterritorialcapitalofnationaleconomysustainabledevelopment
first_indexed	2025-11-27T01:43:34Z
last_indexed	2025-11-27T01:43:34Z
_version_	1850791649180909568
fulltext	Економіка природокористування і о хорони довкілля 156 яких була створена організація. Можливе рестриктивне (обмежуюче) регулювання в разі реалізації соціально несхвалюваних комерційних проектів. Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, категорія сталий розвиток являє собою моральний і етичний імператив, котрий повинен ураховувати культурне різноманіття і традиційні знання і значною мірою імплементується в суспільство саме за посередництва соціальних послуг. Активне суспільне залучення базується на розумінні того, що громадяни можуть зробити особистий внесок у процес вирішення життєво важливих для них проблем. Із цією метою мають використовуватися якнайширші можливості. Однак саме уряд країни, регіональна та місцева влада повинні стати ініціатором плану дій, відповідно до якого бізнес -структури, громадянське суспільство, фізичні особи та групи осіб можуть організовувати свою суспільну діяльність і розбудовувати багатосторонні партнерські відносини. Література 1. Національна доповідь про людський розвиток 2011. Україна: на шляху до соціального залучення / Програма розвитку ООН. – К.: UNDP, 2011. – 123 с. 2. Соціальне залучення в Україні: європейський вибір та інституції соціального сектору : аналітична доповідь / [Лібанова Е., Лісогор Л., Ткаченко Л. та ін.]. – К.: ПРООН, 2010. – 84 с. 3. Остафійчук Я. В. Пріоритети трансформації ринку освітніх послуг України в контексті парадигми сталого розвитку [Електронний ресурс] / Я. В. Остафійчук // Ефективна економіка. – 2012. – № 2. – Режим доступу до журналу: http://www.economy.nayka.com.ua . 4. Хорева Л. В. Методологические основы регулирования сферы социальных услуг: дис. ... д-ра экон. наук: 08.00.05 / Хорева Любовь Викторовна. – СПб., 2006 – 327 с. 5. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в проце сі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція): ратифіковано Законом України № 832-XIV від 06.07.1999 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: офіційний веб -сайт. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua. УДК 330.111 : 330.34.014 В. П. ПАВЛЕНКО Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Л. П. ТИЧКОВСЬКА Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» ВНУТРІШНІЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ INWARD TERRITORIAL CAPITAL OF NATIONAL ECONOMY SUSTAINABLE DEVELOPMENT Визначено головні форми територіального капіталу, на основі раціонального використання яких можливий сталий розвиток держави. Обґрунтовано концептуальну схему відтворення територіальних систем шляхом застосування внутрішнього потенціалу. Ключові слова: територіальний капітал, сталий розвиток, територіальні системи, відтворення. © В. П. Павленко, Л. П. Тичковська, 2012 http://www.economy.nayka.com.ua Економіка природокористування і о хорони довкілля 157 The main forms of territorial capital, on the basis of rational use of which state sustainable development is possible, are defined. The conceptual scheme of territorial systems reproduction through the use of inward capacity is grounded. Key words: territorial capital, sustainable development, territorial systems, reproduction. Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Для розкриття концептуальних засад управління сталим розвитком національної економік и важливо дослідити можливість відтворення територіальних економічних систем на основі впровадження принципів сталого розвитку. Згідно із сучасними науковими гіпотезами і теоріями, спрямованість на самодостатність на регіональному та локальному рівнях за умови формування високоінтегрованої внутрішньонаціональної системи є одним із найбільш реалістичних і перспективних шляхів сталого розвитку держави. Основним практичними завданнями є виявлення стратегічного потенціалу сталого розвитку територій та формування системи раціонального управління внутрішніми територіальними ресурсами. Створення передумов для сталого розвитку територіальних систем різного рівня орієнтує на досягнення цілей і завдань Європейської хартії місцевого самоврядування для України. Аналіз останніх досліджень, в яких започатковано вирішення проблем. Особлива увага процесам відтворення та сталого розвитку на низових територіальних рівнях приділена у концепції «Синьої економіки», автори якої пропонують перехід до системної, циклічної моделі го сподарювання на принципах збалансованості і регенерації. Суть розуміння перспектив сталого розвитку доповідача Римського клубу Г. Паулі полягає у формуванні моделі зміцнення суспільної здатності задовольняти основні потреби всіх у воді, їжі, охороні здоров’я, житлі та енергії, використовуючи те, що є дійсно доступним на локальному рівні. Запропонований підхід передбачає перетворення економічної системи на таку, яка пропагує життя і закріплює стабільність, задовольняє основні потреби людства, формує певну сп ільноту, виховує почуття відповідальності, створює робочі місця, допомагає отримув ати прибуток та водночас вирішує проблеми соціально-економічного характеру, використовуючи доступні ресурси [1]. Таким чином, забезпечення сталого розвитку держави повинно по чинатися на нижчих територіальних рівнях, де якраз і розміщені ресурси і можливості для задоволення основних потреб громади. Відтворення у такому випадку мож на реалізувати шляхом використання наявних можливостей та активів (включаючи матеріальні та соціаль ні ресурси), а територіальні системи можуть вважатися самовідтворюваними, якщо вони здатні протистояти зовнішнім потрясінням і зберігають чи навіть збільшують власні можливості та активи ( наразі і в майбутньому), не підриваю чи базу природних ресурсів. Метою статті є обґрунтування концептуальної схеми сталого розвитку держави на різних її територіальних рівнях за рахунок раціонального використання внутрішнього потенціалу. Економіка природокористування і о хорони довкілля 158 Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових резул ьтатів. Відтворювальний підхід, який пропонується покласти в основу нашого методологічного підходу, є особливи м способом розуміння мети, масштабів та пріоритетів сталого розвитку і ставить людину в його центр. По суті, говорячи про відтворення територіальн их систем, розуміють сталий підхід до їхнього функціонування. При цьому ресурси та способи їхнього раціонального використання для забезпечення різноманіття і достатку життя суспільства найкраще можуть бути охоплені саме на локальному рівні. Тому наша конце птуальна ідея полягає у створенні умов на місцевому рівні для самовідтворення, що сприятиме сталому розвитку всього національного господарства. Економічна діяльність зосереджується як на макро -, так і мікрорівні. Відтворювальний підхід дає змогу подолати розриви між ними шляхом формування на макрорівні політики та інститутів для сталого розвитку територіальних економічних систем, громад і приватних осіб. Це вимагає розроблення високого рівня політики і планування з урахуванням уроків і результатів, досягнутих на місцевому рівні, а в перспективі д асть змогу одночасно зацікавити місцеву громаду в управлінні спільними ресурсами та підвищити загальну ефективність управління. Стратегії ж розвитку, які формуються ізольовано від людей та місцевої специфіки, важко впроваджувати. У цьому контексті набувають актуальності питання використання наявних активів для сталого розвитку через механізми організаційного, соціального та інституційного середовища. Відтворення територіальних систем будь -якого рівня (локального, регіонального, національного) відбувається шляхом формування і використання пулу територіальних активів за умови збільшення капіталу як стратегічного потенціалу сталого розвитку з плином часу. Територіальні системи, що не відповідають таким вимогам , є нестійкими, оскільки виснажують ресурси формування капіталу та знижують його обсяги, залишаючи менше можливостей для майбутніх поколінь. Відтворення характеризується багатьма аспектами, які мають важливе значення для сталого підходу до існування. Так, територіальн і системи є самовідтворюваними , якщо вони стійкі по відношенню до зовнішніх потрясінь і шоків, не залежать від зовнішньої підтримки (або за її наявності вона повинна бути економічно та інституційно стійкою), підтримують довгострокову продуктивність природних ресурсів. У рамках концепту відтворення територіальних систем можна виділити аспекти їх стійкості, зокрема екологічний, економічний, соціальний та інституційний [2]. Екологічна стійкість передбачає збереження або посилення продуктивності життєзабезпечуючих природних ресурсів для використання майбутніми поколіннями, економічна – можливість досягнення і підтрим ання протягом тривалого часу певного рівня економічного добробуту , соціальна – мінімізацію соціальної ізоляції та максимізацію соціальної справедли вості, Економіка природокористування і о хорони довкілля 159 інституційна – досягається тоді, коли домінуючі структури і процеси мають можливість продовжувати виконувати свої функції тривал ий часовий період. Аналізуючи територіальні системи в усіх зазначених вимірах , можна зробити висновок, що далеко не всі з них можуть вважатися стійким. Стійкість є ключовим завданням територіальних систем і передумовою їх нього відтворення, причому останнє може бути успішним, навіть якщо цілковитої стійкості ніколи не вдасться досягнути. Усі територіальні системи володіють певним набором ресурсів , які можуть споживатися, накопичуватися або інвестуватися. Якщо ресурси протягом тривалого часу вкладаються у створення нових активів, то їх можна розглядати як джерело капіталу. Відтворювальний потенціал територіальних систем полягає саме в наявності запасів різного роду капіталу та можливостей продукування на їхній основі нових потоків капіталу. Слід зазначити, що власне зовнішні потоки (без внутрішнього підкріплення) не обумовлюють сталий розвиток територій, оскільки переважно є тимчасовими і, як правило, не сприяють територіальному відтворенню . У випадку припинення зовнішнього притоку ресурсів з тієї чи іншої причини територіальні системи потрапляють у несприятливу ситуацію, яка ставить під сумнів можливості їх відтворення. Одночасно очевидним є той факт, що покладання на раціональне використання (особливо інвестиційне) власних ресурсів сприятиме формуванню висхідних спіралей сталого розвитку територіальних систем. Здійснюючи збалансоване інвестування і раціональне використання в сукупності всіх видів наявного капіталу, вони можуть створювати суспільні блага, підвищувати добробут та якість життя у громаді та досягати інших цілей сталого розвитку. Оскільки капітал за допомогою певного набору дій, в залежності від сфери, в якій він функціонує, являє собою передумову її відтворення, то важливими управлінськими задачами постають ідентифікація всіх форм наявного у територіальній системі капіталу, формування загальної схеми їх використання у процесах відтворення, а також розробка механізм ів сталого територіального розвитку на основі власних ресурсів та їх інституціоналізація. У загальній класифікації, запропонованій П. Бурдьє, виділяється три форми капіталу – економічний, який безпосередньо і напряму конвертується в гроші та інституціоналізується у формі прав власності; культурний, який за певних обставин може конвертуватися в економічний капітал і може бути інституціоналізований у формі освітніх кваліфікацій; соціальний, який утворюється соціальними обставинами і за певних умов може бути конвертований у економічний капітал [3, с. 60]. Проте дана класифікація не є вичерпною і потребує глибшої деталізації. Особливо це стосується економічного капіталу, в межах якого можна виділити такі його прояви як фінансовий, фізичний та природний капітал. Крім того, в процесах управління територіальним відтворенням не можна не враховувати і людський капітал. Усі вищезазначені форми капіталу в тій чи іншій конфігурації представлені у територіальних економічних системах і в певній мірі перекривають одна одну. Економіка природокористування і о хорони довкілля 160 Кожна з форм капіталу базується на відповідному виді ресурсу. При цьому природні, людські та культурні ресурси можна розглядати як базові, що формують не тільки природний, людський та культурний капітал, але і є передумовою становлення фінансового, фізичн ого та соціального капіталів [4, с. 240]. Це означає, що відсутність умов для раціонального використання зазначених ресурсів може уповільнити або й унеможливити формування усіх видів капіталу. Для того, щоб різні форми капіталу могли бути використані у про цесах територіального відтворення, повинні бути сформовані відповідні інституційні умови. Представлена концептуальна схема відтворення територіальних систем за рахунок внутрішнього потенціалу (рис.). У запропонованій концептуальній схемі відтворення представлені основні фактори, що впливають на сталий розвиток територіальних систем, а також типові відносини, які виникають в їх межах. Вона може бути використаною в плануванні заходів щодо забезпечення сталого розвитку територій. Рис. Концептуальна схема відтворення територіальних систем за рахунок використання внутрішнього потенціалу Так, потоки ентропії визначають виплив зовнішнього середовища, в якому функціонують територіальні системи. Територіальні ресурси та активи принципово піддаються впливу критичних тенденцій, шоків, сезонності тощо. До тенденцій, які впливають на відтворення територій можна віднести: економічні (внутрішньонаціональні та міжнародні), демографічні, ресурсні Органи управління: державні та місцеві Приватний сектор П от ок и ен тр оп ії Ін ст ит уц ій не с ер ед ов ищ е Ін фр ас тр ук ту ра Цілі сталого розвитку: Економічні Соціальні Екологічні ПК ФК ФінК ЛК СК КК ЛК – людський капітал; ПК – природний капітал; ФК – фізичний капітал; ФінК – фінансовий капітал; КК – культурний капітал; СК – соціальний капітал Економіка природокористування і о хорони довкілля 161 (включаючи конфлікти), управлінські (в тому числі політичні), технологічні тощо. Серед шоків, які можуть спричинювати ентропію, можна виділити економічні, природні та інші потрясіння, які впливають на стан людського здоров‘я чи провокують конфлікти. Сезонність може проявлятися через волатильність цін, виробництва, здоров'я та можливості працевлаштування. Різні типи конфліктів можуть мати серйозні несприятливі наслідки для відтворення. Особливо це стосується конфліктів з приводу доступу до територіальних ресурсів, вчасне розв’язання яких може дозволити зни зити або уникнути подальшої маргіналізації як окремих груп суспільства, так і територіальних систем. Фактори зовнішнього середовища є важливими, оскільки впливають на стан територіальних активів і можливості відтворення територіальних систем. При цьому не слід розглядати всі перелічені вище тенденції як негативні фактори для відтворення. Зокрема, економічні показники можуть змінюватися у сприятливому напрямі, а нові технології можуть бути дуже цінними для підвищення стійкості територіальних систем. Проте дл я того, щоб сприятливі тенденції підвищували відтворювальну спроможність територій, повинні бути наявні сильні інститути управління, здатні використовувати зміни у зовнішньому контексті. Зовнішні потоки ентропії переважно знаходяться за межами повного контролю окремих суб’єктів територіальних систем. Більшість зовнішніх керованих змін в контексті уразливості є продуктом діяльності органів управління (особливо на державному рівні). При цьому відтворювальну направленість матиме управління, націлене на створен ня умов для капіталізації територіальних активів та підвищення їх стійкості. По -суті, це і є основною метою відтворювального підходу до сталого розвитку в сучасних умовах. Відтворення може бути досягнуте шляхом інституціональної підтримки територіальних суб’єктів господарювання щодо формування власних активів. Наприклад, збільшення доступу до відповідної фінансової інфраструктури та фінансових послуг є одним із способів підвищення стійкості територіальної економічної діяльності. Таким чином, виявлення та аналіз тенденцій, шоків і аспектів сезонності, які мають особливе значення для відтворення територіальних систем, є важливим завданням органів управління при розробці заходів, з одного боку, щодо зведення негативних впливів до мінімуму, а, з іншого – щодо використання переваг сприятливого зовнішнього контексту. Для цього необхідним є розуміння суті відтворювальних територіальних процесів, зокрема відповіді потребують наступні запитання: які ресурси використовуються, які стратегії можуть бути застосовані, і як і фактори обмежують досягнення поставлених цілей. На основі раціонального використання виділених шести основних типів капіталу повинні будуватися сценарії сталого розвитку. Розширення доступу до цих капіталів – що може набувати як форми права власності, та к і права на користування – постає основним завданням, яке повинно бути розв’язане в Економіка природокористування і о хорони довкілля 162 рамках схем сталого просторового розвитку. Такий підхід ґрунтується на наступних гіпотезах: власні ресурси є найбільш адекватною основою для сталого розвитку національного господарства; їх перетворення у продуктивний капітал є необхідним процесом для забезпечення сталого розвитку України; досягнення цілей сталого розвитку територій потребує раціонального використання всього комплексу територіальних активів. Важливо зазначити, що один територіальний актив може генерувати безліч переваг. Так, наприклад, наявність безпечного доступу до землі (природний капітал), може стати передумовою забезпеченості фінансовим капіталом, оскільки земля може використовуватись не тільки для безпосередньої виробничої діяльності, але і в якості застави для отримання фінансових ресурсів. Для того, щоб розвинути розуміння складних відносин, які виникають в процесі трансформації територіальних активів у різні види капіталу необхідно вийти за рамки сами х активів, і враховувати існуючу культурну практику і способи досягнення цілей сталого розвитку. Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, обґрунтовуючи концептуальні засади управління національною економікою через відтворення територіальних систем слід відмітити, що відносини в рамках запропонованої схеми відтворення носять складний характер. Їх розуміння є головним завданням і важливим кроком у процесі розробки шляхів управління сталим розвитком держави. Так, активи можуть як створюватися , так і знищуватися в результаті впливу потоків зовнішньої ентропії у вигляді різноманітних тенденцій, шоків і сезонності. Роль інститутів і політики управління в запропонованій схемі визначається необхідністю створення можливостей для доступу і використан ня територіальних активів. Вони: створюють активи – наприклад, державна політика інвестування в базову інфраструктуру (фізичний капітал), технології виробництва (людський капітал) або місцеві організації, які посилюють соціальний капітал; регламентують доступ – специфікація прав власності, формування інститутів, що регулюють доступ до спільних ресурсів; впливають на рівень накопичення капіталу – наприклад, політика оподаткування. Загалом, чим ширшим є набір доступних активів, тим більш широким є діапазон ва ріантів і можливостей вибору між декількома стратегіями сталого розвитку. Література 1. Паулі Г. Синя економіка: 10 років, 100 інновацій, 100 мільйонів робочих місць. Доповідь Римського Клубу / Г. Паулі. –К.: Risk Reduction Foundation, 2012. – 320 с. 2. Sustainable livelihoods guidance sheets [Electronic resource] / Department for International Development . – Mode of access: http://www.dfid.gov.uk/R4D/Project/2261/Default.aspx . 3. Бурдье П. Формы капитала / П. Бурдье // Экономическая социология . – 2002. – № 5, т. 3. – С. 60–74. 4. Flora Cornelia B. Community Capitals: Poverty Reduction and Rural Development in Dry Areas / Cornelia B. Flora, А. Thiboumery // Annals of Arid Zone. – 2005. – № 45(3&4). – P. 239–253. http://www.dfid.gov.uk/R4D/Project/2261/Default.aspx

Внутрішній територіальний капітал сталого розвитку національної економіки

Репозитарії

Схожі ресурси