Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині
The article brings analytically conceptualized facts on beginnings of ethnographical research-works by Z.Dołęga-Chodakowski (Adam Czarnocki). It presents review of methodical approaches used in his work on collecting of songs as well as scholarly influence on activities by researchers of Peremyshlan...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16746 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині / Р. Кирчів // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 26-36. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16746 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кирчів, Р. 2011-02-16T11:29:06Z 2011-02-16T11:29:06Z 2008 Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині / Р. Кирчів // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 26-36. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0040 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16746 The article brings analytically conceptualized facts on beginnings of ethnographical research-works by Z.Dołęga-Chodakowski (Adam Czarnocki). It presents review of methodical approaches used in his work on collecting of songs as well as scholarly influence on activities by researchers of Peremyshlany Educative Society. Z.Dołęga-Chodakowski had defended the view of full-scale value of Ukrainian language among other Slavonic ones. uk Інститут народознавства НАН України Публікації Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині In addition to studies in beginnings of ethnographical works at Galicia Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині |
| spellingShingle |
Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині Кирчів, Р. Публікації |
| title_short |
Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині |
| title_full |
Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині |
| title_fullStr |
Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині |
| title_full_unstemmed |
Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині |
| title_sort |
причинок до студій над початками народознавчої роботи в галичині |
| author |
Кирчів, Р. |
| author_facet |
Кирчів, Р. |
| topic |
Публікації |
| topic_facet |
Публікації |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
In addition to studies in beginnings of ethnographical works at Galicia |
| description |
The article brings analytically conceptualized facts on beginnings of ethnographical research-works by Z.Dołęga-Chodakowski (Adam Czarnocki). It presents review of methodical approaches used in his work on collecting of songs as well as scholarly influence on activities by researchers of Peremyshlany Educative Society. Z.Dołęga-Chodakowski had defended the view of full-scale value of Ukrainian language among other Slavonic ones.
|
| issn |
XXXX-0040 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16746 |
| citation_txt |
Причинок до студій над початками народознавчої роботи в Галичині / Р. Кирчів // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 26-36. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kirčívr pričinokdostudíinadpočatkaminarodoznavčoírobotivgaličiní AT kirčívr inadditiontostudiesinbeginningsofethnographicalworksatgalicia |
| first_indexed |
2025-11-25T20:37:25Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:37:25Z |
| _version_ |
1850526912364937216 |
| fulltext |
Роман кИРЧіВ
доктор філології,
Інститут народознавства НАН України
ПРИЧИНОК ДО СТУДІЙ НАД ПОЧАТКАМИ
НАРОДОЗНАВЧОЇ РОБОТИ В ГАЛИЧИНІ
Під час своїх дослідницьких “вандрівок” по Волині та гали-
чині у другому десятиріччі ХіХ ст. відомий шукач слов’янських
старожитностей, фольклорист, етнограф і археолог поляк
Зоріан Доленга-Ходаковський (справжнє ім’я — адам Чар-
ноцький, 1784–1825) побував на початку 1818 р. в Перемишлі.
тут його зацікавили археологічні пам’ятки, звідси він робив
свої польові виходи у навколишні українські села Надсяння,
де збирав народознавчі матеріали. Деякі відомості про перебу-
вання З.Доленги-Ходаковського в Перемишлі і його довкіллі та
про результати проведеної тут роботи знаходимо в збережених
його тогочасних листах до приятелів і знайомих. Деякою мірою
доповнюють цю інформацію паспортизаційні дані при записах
пісень його знаменитого збірника українських пісень [1].
У Перемишлі З.Ходаковський зблизився з місцевими ук-
раїнцями, зокрема із священичого середовища, довідався про
діяльність недавнього тутешнього єпископа Михайла левиць-
кого (1774–1858), за благословенням якого в 1816р. тут почало
діяти очолене крилошанином єпископської капітули іваном
Могильницьким (1777–1831) товариство українських священ-
ників, головним завданням якого було ширення шкільної ос-
віти серед сільського люду його рідною мовою. М.левицький
був уже з 1816 р. галицьким митрополитом, але не переставав
займатися справами народної освіти.
З.Ходаковський жваво зреагував на відомості про цю діяль-
ність, не приховуючи свого захоплення нею. У листі від 2 берез-
ня 1818 р. до секретаря освітньої комісії в кременці Францішека
Рудзького писав: “Митрополит тутешньої унії левицький і
РоМаН кИРЧіВ28
священик Могильницький беруться за плекання тутешньої
руської мови; того досить аби з ними познайомитися” [2, 200].
і далі, маючи на увазі кураторські освітні функції свого ад-
ресата у Волинській губернії, продовжив: “київ і кременець,
у цій смузі Південної Русі положені, повинні б спільно діяти”
[2, 200].
як розуміти це останнє речення? Наступні слова дають
підставу вважати, що З.Ходаковський натякав на потребу
серйозного ставлення до української мови і впровадження її
в народне шкільництво підросійської правобережної України.
У цьому зв’язку й негативно висловлюється про існуючі “нау-
кові” характеристики цієї мови та покликається на авторитет
відомого тогочасного польського історика й філолога, професора
краківського університету Самуеля Бандтке (1768–1835).
отож, цитую продовження листа “Що написане про мало-
руський діалект, варте сміху. Бандтке прийняв мої уваги в
новій едиції своєї польської історії, де рекомендує цю мову”
[2, 200].
Мені поки що не вдалося відшукати у праці Бандтке “Dzieje
Krolestwa Polskiego”(яку, очевидно, мав на увазі З.Ходаковський)
місце із зазначеною думкою вченого. однак покликання на таку
думку С.Бандтке не було довільним, оскільки вона виразно
прозвучала в його опублікованій у 1815 р. статті про чеську,
польську і сучасну російську мови, в якій звертав увагу літе-
ратурної і наукової громадськості на написану українською
мовою “енеїду” і.котляревського і висловив побажання, щоб
ця мова “стала в ряд учених слов’янських мов” [3, 124].
такий смисловий контекст зацікавлень З.Ходаковського
інспірованих почутим у Перемишлі про освітні заходи мит-
рополита М.левицького й і.Могильницького, підтверджується
й іншими даними. Він напевне особисто познайомився з ними,
як наголошував у цитованому листі, і почув від них багато
деталей про нелегкий перебіг цих заходів. Зокрема в 1817 р.
М.левицький звернувся до австрійської влади з просьбою
дозволити вивчення в народних школах галичини українсь-
кої мови і впровадження її як мови шкільного викладання.
НаРоДоЗНаВЧа РоБота В галИЧИНі 29
губернська шкільна рада відхилила цю просьбу, наголошу-
ючи, що єдинообов’язковою в сільських народних школах є
польська мова. Водночас дозволила використання української
мови для катехизації і навчання священниками селянських
дітей читати і писати. Не забороняла й закладання приватних
українських народних шкілок. і цими обмеженими правами
скористалися перемишльські ентузіасти. По лінії товариства
священників закладалися парафіяльні школи, готувалися і ви-
давалися книжечки для читання народною мовою. Стараннями
М.левицького та і.Могильницького у жовтні 1817 р. в Пере-
мишлі відкрито так. зв. Дяко-учительський інститут головно
для підготовки вчителів у прицерковних сільських школах. У
1818р. М.левицький підготував і провів єпархіальний синод
з постановою закладати парафіяльні школи з українською
викладовою мовою [4, 45-46].
ці відомості виразно відлунюють у листах З.Ходаковського.
Пишучи до С.Бандтке 20 травня 1818 р., він повідомляв: “Свя-
щеник Могильницький з митрополитом уніатського обряду
чинять важливу прислугу руській мові. Заснувавши шкілки
для сільського люду, і після одержання вимоленого в цісаря
дозволу, видали книжки руським діалектом, охороняючись
якомога від побічних польських виразів” [2, 208].
Ще через декілька днів говорить про це в листі від 28 травня
1818 р. до іншого свого приятеля в кременці колишнього генера-
ла у війську князівства Варшавського людвіка кропінського:
“Познайомився з тутешнім митрополитом [….] левицьким і
багато різних корисних від нього почерпнув відомостей. тим
більше звертаюся до нього, що він має широкі знайомства з
духовенством на Угорщині і Балканах [5]. його зусилля щодо
парафіяльних шкілок, вимолених у влади і в багатьох місцях
уже заснованих, буде я [сно] В [ельможний] генерал бачити
в кількох книжечках, тут доданих, котрі я офірую для креме-
нецької бібліотеки. Буде то пам’ятка праці для освіти сільського
люду в цих околицях і водночас підтримки мови, котра все
більше хилиться до упадку”.
Помимо ще одного промовистого штриху про зацікавлення
РоМаН кИРЧіВ30
З.Ходаковського народно освітніми заходами М.левицького,
у наведеній цитаті заслуговує уваги ще декілька моментів.
Зокрема, характеристика митрополита як знавця багатьох
корисних для З.Ходаковського відомостей, особливо стосовно
Закарпаття і південних слов’ян. По-друге, те, що автор листа
вважав за потрібне показати книжечки перемишльських про-
світителів л.кропінському — близькій і впливовій людині [2,
215] князя адама Чарторийського, який у той час управляв
Віленським навчальним округом, до якого належала і Право-
бережна Україна. По-третє, що призначав ці книжечки для
бібліотеки знаменитого в той час на українському Правобе-
режжі навчального закладу вищого рівня — кременецької
гімназії (з 1819 р. — ліцею), як “пам’ятки” праці для освіти
українського простолюддя його рідною мовою. По-четверте, що
З.Ходаковський бачив у цих книжечках підтримку народної
мови, яка через усунення її від освіти все більше занепада-
ла.
цікавою є інформація в наступному реченні листа, яку
З.Ходаковський, напевне почерпнув з місцевого перемишль-
ського джерела — про первісний задум видавати ці кни-
жечки місцевою народною мовою, але традиційна тогочас-
на філологічна рутина призвела до змішування цієї мови з
церковнослов’янською: “Хотіло духовенство вжити мови ціл-
ком тутешньої, але, пішовши за прикладом давніх уніатів,
котрі у львові видавали церковні книжки, помішали одне з
другим” [2, 210].
аналітичне осмислення цих фактів дає підставу вважати,
що своє прихильне ставлення до просвітніх акцій перемишль-
ського товариства українських священиків, відверту симпатію
до української мови і стурбованість її долею З.Ходаковський
розвивав і конкретизував у розмовах під час зустрічей з
М.левицьким та і.Могильницьким. Думаю, що ці розмови в
чомусь послужили і реальною підтримкою праці останнього
над граматикою української мови та утвердження того серйоз-
ного і мужнього науково-концептуального її трактування, яке
і.Могильницький заявив у вступній статті до своєї граматики
НаРоДоЗНаВЧа РоБота В галИЧИНі 31
“Відомість о руском язиці”.
Характеризуючи перемишльське просвітнє товариство “як
один з перших виразних проблисків національного почуття”
галицьких українців, і.Франко зазначив, що “польська інтрига
не дала тому товариству увійти в життя і розгорнути бажану
діяльність” [6, 83]. У цьому зв’язку приклад З.Ходаковського
озвучується і як позитивний виняток у ставленні з польського
боку до пробудження національного почуття українців.
тим більше, що й для самого З.Ходаковського це ставлення,
не було чимось винятковим, а радше виразом його світогляд-
ної демократичної позиції, притаманної йому прихильності
до ідеї слов’янської взаємності, повноправним суб’єктом якої
він бачив український народ з його самобутньою культурою і
мовою. такі акценти виразно звучать у його працях, і знову ж
таки — у його листуванні.
Звернемо увагу, приміром, на медитації З.Ходаковського з
приводу того, що деякі польські впливові особи (особливо князь
Чарторийський), які фінансово підтримували його наукові ман-
дрівки, намагалися з “патріотичних мотивів” зосередити його
дослідницькі інтереси виключно на польонознавчій тематиці.
У листі до л.кропінського від 27 серпня 1817 р. захищаючи
свою позицію, наголошував: “якщо перестану бути братом
для русинів, чехів, угорців й інших, мушу зупинитися у всіх
моїх заняттях, і польська старожитність зникне. Без інших не
можна її відкрити” [2, 176]. конкретизуючи цю думку, тут же
зазначив, що своє національне не можна по-справжньому поба-
чити і збагнути поза “крайобразом” культурних взаємозв’язків
з іншими народами [2, 176]. аналогічне судження висловив і
в листі до С.Бандтке від 5 лютого 1818 р., додаючи, що в своїх
починаннях солідаризується не з вузькими орієнтаціями вель-
можних польських патріотів, а з широкими слов’янознавчими
симпатіями “русинів” [2, 197].
Всупереч тим “філологам” свого часу, які вважали українсь-
ку мову діалектом польської чи російської, З.Доленга-Хода-
ковський відстоював погляд про повновартісність цієї мови
серед інших слов’янських мов. Бачив і розумів її єдність на
РоМаН кИРЧіВ32
всьому етнічному просторі української землі, у тому й за кар-
патами. До речі, був особисто знайомий з відомими вченими ук-
раїнцями з Закарпаття Петром лодієм, Василем кукольником
та іваном орлаєм, у спілкуванні з якими напевно почерпнув
немало відомостей про цей край. йшлось в цих взаєминах і про
українську мову, доказом чому є написаний цією мовою лист
до і.орлая від 15 січня 1822 р. з Петербурга, який починається
такими словами: “Милостивий пане іване! Ви возложили на
мене повинність, щоби я коли-небудь к Вашей милости писав
по-малоруськи…” [7, 25–27].
Ставлення З.Ходаковського до українського народу, його
думки стосовно української мови, культури певною мірою вже
прокоментовані в науковій літературі [8, 97–117]. його діяльне
захоплення українською народною творчістю знайшло свій
яскравий вираз у великому зборі українських пісень (понад
дві тисячі записів), що належить до золотого фонду початків
української фольклористики, і є тим найзначущішим ділом,
яким цей світлий поляк особливим чином прислужився ук-
раїнській культурі [9].
отож, в органічному контексті з українознавчими інтереса-
ми і прихильним ставленням до українства були й пильна увага
З.Ходаковького до гуртка перемишльських просвітителів, по-
зитивна оцінка їхньої діяльності та ініціаторів цієї діяльності —
митрополита М.левицького й священика і.Могильницького.
Він помітив і збагнув суть того, що згодом і.Франко назвав
“одним з перших виразних проблисків національного почуття”
галицьких українців.
Нагадаємо, що це був початок того великого і надзвичайно
важливого руху в Україні, що був зосереджений на ідеї несен-
ня освіти під задимлені селянські стріхи. ідеї, під знаком якої
із кожночасним збагаченням якої новими смислами пройшло
майже все ХіХ ст. з участю кількох поколінь кращих пред-
ставників української інтелігенції, в тому числі й “Руської
трійці”, кирило-Мефодіївського братства, і тарас Шевченка
з його “Букварем” та задумом підготувати для недільних шкіл
низки підручників, і подвижників “Просвіти” та ін.
НаРоДоЗНаВЧа РоБота В галИЧИНі 33
те, що З.Ходаковський проникливо оцінив значущість пере-
мишльського почину щодо плекання простонародної “руської
мови” і закладання шкіл для селян та зафіксував для науки
достовірну інформацію, безпосередньо почерпнуту з середо-
вища цього почину, — велика його заслуга. тому не може не
викликати заперечення те, що деякі автори, пишучи про пере-
мишльське просвітнє товариство священиків, навіть викорис-
товуючи відомості З.Ходаковського, з тих чи інших міркувань
замовчують роль митрополита М.левицького, тенденційно не
згадують його імені чи, тим більше, трактують його в негатив-
ному плані, інкримінуючи йому “антинародну діяльність” [8,
77, 101, 108–109; 10].
Поза увагою дослідників залишилася ще одна істотна інфор-
мація стосовно перемишльського просвітнього товариства, що
була зафіксована З.Ходаковським. а саме: його згадка у листі
до С.Бандтке від 20 травня 1818р. про те, що члени цього това-
риства мають намір “збирати стародавні співи в цих околицях”
[2, 208], себто на Перемишльщині.
На основі аналізу наявних матеріалів, пов’язаних з діяль-
ністю перемишльського товариства, зокрема філологічних
праць і.Могильницького, можна було припускати, що попри
просвітні заняття тут велася і певна народознавча робота:
вивчення простонародної мови, побуту, звичаїв, обрядів, усної
словесності тощо. але якогось прямого підтвердження цьо-
го народознавчого аспекту зацікавлень у Перемишлі другого
десятиліття ХіХ ст. і взагалі в галичині того часу ми не мали.
тому ця згадка З.Ходаковського є вельми цікавою і науково
вартісною.
Щоправда, далі в листі, він висловлює сумнів щодо успіху
священиків на полі збирання народних пісень, оскільки, мо-
вляв, духовний стан збирачів наганяє несмілість на сільських
баб, так що “вони ще нічого досі і не відкрили парохам, а тому
намір духовних — даремний” [2, 208]. При цьому самовпев-
нено зазначає свою перевагу над “духовними”. “Моя рука,
тримаючи пляшку і грошовий даток, багатше збирає жниво”
[2, 208].
РоМаН кИРЧіВ34
це також, до речі, цікавий штрих до характеристики збира-
цької методики З.Ходаковського, якої й до наших днів дотри-
муються непоодинокі збирачі народознавчих матеріалів.
Ми не маємо відомостей, чи розгорнулося в той час і що конк-
ретно принесло збирання перемишльським товариством творів
усної народної творчості. але скепсис З.Ходаковського щодо
здатності духовенства займатися народознавчою збирацькою
роботою незабаром рішуче спростує дійсність. Уже в наступні
найближчі роки духовні вихованці того ж Перемишля (йосиф
левицький і йосиф лозинський), семінаристи і священики з
кола “Руської трійці” та чимало інших українських священиків
30-40-х рр. і наступних десятиліть ХіХ, поч. ХХ ст. заявлять
про себе як про дієву і вельми продуктивну силу на народоз-
навчій ниві [11–15].
Зацікавлення народною традиційною культурою в переми-
шльському товаристві священиків другого десятиліття ХіХ
ст. належить фактично до початків цього народознавчого руху
в середовищі українського духовенства.
тим то і відомості З.Ходаковського про цей початок мають
неперехідну наукову вартість. тим більше, що досі поки що
взагалі не багато є даних про діяльність і наміри цього това-
риства.
Важливим є те, що поляк З.Доленга-Ходаковський, пози-
тивно оцінюючи просвітні і народознавчі ініціативи переми-
шльського гуртка українських священиків, звернув увагу
на особливу інспіруючу роль у них, цих ініціативах, митро-
полита М.левицького, який не тільки благословив цю діяль-
ність як церковний ієрарх, але й разом зі своїм подвижником
і.Могильницьким узяв у ній діяльну участь.
йдеться, отже, і про ту малодосліджену досі масштабну
та значущу працю, яку виконало українське духовенство,
особливо греко-католицької церкви, на перелогах народної
просвіти.
НаРоДоЗНаВЧа РоБота В галИЧИНі 35
1. окремим виданням цей збірник побачив світ щойно в наш час: Українські
народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського / Упорядкування,
текстологічна інтерпретація о.і.Дея.— к., 1974.
2. Dołęga Chodakowski Z. O Slawiańszczyżnie przed Chrześcijaństwem. Oraz inne
pisma I listy.— Warszawa, 1967.
3. Bandtkie S. Uwagi nad językiem czeskim, polskim I terażniejszym rosyjskim //
Pamiętnik Warszawski.— 1815.— T. 1.— №2.
4. Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців (1772-
1880).— львів, 2006.
5. У автора: в ілірії
6. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.— львів,
1910.
7. Повний текст листа наведений у праці: Свенцицкий И.С. Материалы по истории
возрождения карпатской Руси.— львов, 1906.
8. Гербільський Г.Ю. Розвиток прогресивних ідей в галичині у першій половині
ХіХст. (до 1848р.).— львів, 1964.
9. Збірник тривалий час поширювався в рукописі і різних списках, його матеріали
немалою мірою прислужилися для праць діячів науки і письменства, особливо
першої половини ХіХ ст.
10. Стеблій Ф. Предтеча Руської трійці. Перемишльський культурно-освітній осе-
редок першої половини ХіХ ст.— львів, 2003. Роль митрополита М.левицького
в перемишльському просвітньому товаристві показана в позитивному світлі.
11. Возняк М. У століття “Зорі” Маркіяна Шашкевича (1834-1934): нові розшуки
про діяльність його гуртка. Ч.1-2.— львів, 1935-1936.
12. Кирчів Р. етнографічно-фольклористична діяльність “Руської трійці”.— київ,
1990.
13. Дем’ян Г. іван Вагилевич – історик і народознавець.— київ, 1993.
14. Білоус В. етнографічні дослідження на західноукраїнських землях у третій
чверті ХіХ ст.— львів, 2000
15. Сапеляк О. етнографіні студії в Науковому товаристві ім. Шевченка (1898-1939
рр.).— львів, 2000.
Roman Kyrchiv
Phil. Dr., The Ethnology Institute, NASU
In addition to studies in beginnings of ethnographical works at
Galicia
The article brings analytically conceptualized facts on
beginnings of ethnographical research-works by Z.Dołęga-
Chodakowski (Adam Czarnocki). It presents review of methodical
approaches used in his work on collecting of songs as well as
РоМаН кИРЧіВ36
scholarly influence on activities by researchers of Peremyshlany
Educative Society. Z.Dołęga-Chodakowski had defended the view
of full-scale value of Ukrainian language among other Slavonic
ones.
|