Пластичні наліпи на археологічній кераміці
The article explores relief “decorations”, i.e. elements of different shape which can be found on archaeological earthenware, in particular, bowls, beakers, pots, dippers, jugs etc. The relief “decorations” differed in shape (here several kinds may be singled out according to the complexity of form)...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16750 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пластичні наліпи на археологічній кераміці / Г. Івашків // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 77-90. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16750 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167502025-02-09T14:37:51Z Пластичні наліпи на археологічній кераміці Relief “decorations” on the archaeological earthenware Івашків, Г. Публікації The article explores relief “decorations”, i.e. elements of different shape which can be found on archaeological earthenware, in particular, bowls, beakers, pots, dippers, jugs etc. The relief “decorations” differed in shape (here several kinds may be singled out according to the complexity of form) as well as in the placement (on the rims, mouths, sides). These types of ceramics were a distinctive feature in the Bronze and Iron epochs. Still there is no generalizing critical research on such elements, meant to synthesize major works of this character from different epochs and cultures. The given study of relief elements not only enhances the characteristics of ancient earthenware which combine various means of artistic expression but also in a way reproduces the graphic world of tribes belonging to archaeological cultures. 2008 Article Пластичні наліпи на археологічній кераміці / Г. Івашків // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 77-90. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. XXXX-0040 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16750 uk application/pdf Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Івашків, Г. Пластичні наліпи на археологічній кераміці |
| description |
The article explores relief “decorations”, i.e. elements of different shape which can be found on archaeological earthenware, in particular, bowls, beakers, pots, dippers, jugs etc. The relief “decorations” differed in shape (here several kinds may be singled out according to the complexity of form) as well as in the placement (on the rims, mouths, sides). These types of ceramics were a distinctive feature in the Bronze and Iron epochs. Still there is no generalizing critical research on such elements, meant to synthesize major works of this character from different epochs and cultures. The given study of relief elements not only enhances the characteristics of ancient earthenware which combine various means of artistic expression but also in a way reproduces the graphic world of tribes belonging to archaeological cultures. |
| format |
Article |
| author |
Івашків, Г. |
| author_facet |
Івашків, Г. |
| author_sort |
Івашків, Г. |
| title |
Пластичні наліпи на археологічній кераміці |
| title_short |
Пластичні наліпи на археологічній кераміці |
| title_full |
Пластичні наліпи на археологічній кераміці |
| title_fullStr |
Пластичні наліпи на археологічній кераміці |
| title_full_unstemmed |
Пластичні наліпи на археологічній кераміці |
| title_sort |
пластичні наліпи на археологічній кераміці |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16750 |
| citation_txt |
Пластичні наліпи на археологічній кераміці / Г. Івашків // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2008. — С. 77-90. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ívaškívg plastičnínalípinaarheologíčníjkeramící AT ívaškívg reliefdecorationsonthearchaeologicalearthenware |
| first_indexed |
2025-11-26T23:02:03Z |
| last_indexed |
2025-11-26T23:02:03Z |
| _version_ |
1849895814531383296 |
| fulltext |
галина іВаШкіВ
кандидат мистецтвознавства,
Інститут народознавства НАН України
ПЛАСТИЧНІ НАЛІПИ НА АРХЕОЛОГІЧНІЙ
КЕРАМІЦІ
Пластичні наліпи — це виступи різноманітної конфігура-
ції, які зустрічаються на глиняних виробах, зокрема чашах,
кубках, горщиках, черпаках, глеках тощо. окремі згадки про
них є в численних дослідженнях з археології та повідомленнях
про розкопки, а також в одному з параграфів дисертації ав-
тора цієї статті [1, 8]. однак і досі нема узагальненої розвідки
мистецтвознавчого плану, в якій було б синтезовано основні
наліпи на пам’ятках різних епох та культур.
Наліпи вирізнялися не лише формою, а й місцем розташу-
вання (на вінцях, шийці, боках, пукові). В міру ускладнення
обрисів їх можна поділити на кілька основних типів: валико-
подібні, округлі, соскоподібні, конусоподібні, вушкоподібні, у
вигляді фігурок тварин. Пластичні наліпи були прикметною
ознакою глиняних виробів епохи міді, рідше вони траплялися
на кераміці епохи бронзи й заліза.
На пам’ятках різних археологічних культур значного поши-
рення набув простий горизонтальний валик, наявність якого
зафіксовано вже на посуді ранньонеолітичної буго-дністровсь-
кої культури [2, 122-124], на кухонному посуді мешканців мідно-
го віку (культура гумельниця на території України; поселення
Болград одеської обл.) [3, 266, рис. 69 (20)], а також на пам’ятках
кількох культур епохи бронзи. Приклади простежуємо на ви-
робах тюльпаноподібної форми комарівської культури [4, 433,
рис. 116 (1,9)] та горщиках культури Станово, які на шийці
мали наліпний валик із защипами чи насічками (ця композиція
нагадувала ланцюжок), що надавало предметові стрункості [5,
477]. Подібними узорами з валиків з насічками “прикрашали”
галИНа іВаШкіВ78
піфоси кріто-мікенської культури. тут валики у формі криву-
льок та ліній ділили посудину на кілька горизонтальних зон,
що, ймовірно, було зумовлено як естетичними уподобаннями,
так і практичними потребами [6, 202]. аналогічні схеми з вали-
ками були типовими для ліпних виробів липицької культури,
хоча зустрічалися пам’ятки, коли горизонтальні валики цілком
вкривали їх поверхні [7, 16].
На шийці та плічках валики іноді творили складні схеми:
“паркетні” та ялинкові візерунки, ряди трикутників із вер-
шинами вгору (культура багатоваликової кераміки) [8, 454,
рис. 122 (8, 10, 13, 14)]. Рідше на виробах траплялися узори з
напівкруглих валиків.
Для кухонного ліпного посуду населення зарубинецької
культури характерним було творення візерунків із валиків,
що нагадувало “підківку”. Валики найрізноманітнішої форми
(гострореберні, округлі, широкі, вузькі, вертикальні, горизон-
тальні), як слушно зазначав е. Симонович, були типовими май-
же для всіх груп столової кераміки черняхівської культури.
ці пластичні наліпи вирізнялися не лише варіативністю форм,
а й способами їх творення (витягнуті під час формування або
наліплені на посудині). На горизонтальний валик міг бути на-
кладений також ряд із ямок (пальцевих втиснень) або скісних
насічок, подібно, як на посуді з Журавки, лісків, кута [9, 287].
Поширеними на цих пам’ятках були комбінації з багатьох видів
валиків (одинарних та спарених), що увиразнювало їх форми.
Різноманітністю відзначалися й місця укладання валиків: на
горщиках кухонної групи вони займали переважно плічка,
глечиках — шийку, мисках — стінки.
На горщиках культури лійчастого посуду рідкісними були
наліпи з валиків, які, на думку Миколи Пелещишина, нагаду-
вали літеру “М” чи роги бика [10, рис. 6(1)]. Валики відзнача-
лися тонкою пластикою, гнучкістю вигинів та, будучи єдиною
“прикрасою” (під вінцями, лише з одного боку), певним чином
увиразнювали архітектоніку предмета. ймовірно, ці посуди-
ни були наділені й деякою ритуальною функцією. Підставою
для такого висновку є те, що бик відігравав велике значення в
ПлаСтИЧНі НаліПИ На аРХеологіЧНій кеРаМіці 79
житті давніх племен, адже його вважали жертовною твариною.
Можливо, в посудини наливали кров цієї тварини для певної
магічної дії.
На деяких археологічних пам’ятках зафіксовано одинарні
та подвійні округлі виступи, іноді дещо приплюснуті звер-
ху (їх ще називали “ґудзиками”, “перлинками”, “бородавка-
ми”). іноді два ряди таких кульок, подані на певній відстані
та з’єднані короткими лініями, творили зигзагоподібні лінії
(Незвисько; культура лінійно-стрічкової кераміки) [11, рис.
33 (12)]. такі узори ламаної лінії не лише приваблювали рит-
мічністю лінійно-пластичних переходів, а й викликали певні
асоціативні відчуття.
Поодинокі “ґудзики” вкривали опуклі поверхні виробів зі
Зимно (лендельська культура), урочища кіш-Мезе, що біля
Рівного (культура кріш на Закарпатті). Наліпи у вигляді не-
великих кульок з поєднанням рядів ямок були характерні й
для окремих видів кухонного посуду (здебільшого на плічках)
раннього, а також пізнього етапів трипілля (кошилівці) [12, 134,
145]. Подібні пластичні утворення знаходимо й на столовому
посуді комарівської культури [4, 433] та деяких посудинах
носіїв культури Станово [13, 208].
Поміж пам’ятками доби раннього заліза виокремимо вели-
ку посудину тюльпаноподібної форми, де два ряди округлих
наліпів подано на шерхлій структурі її поверхні (лежницька
група; с. Ріпнів львівської обл.) (аМлНУ. експозиція). Подібні
наліпи траплялися також на черняхівській кераміці (лука-
Врубловецька, ломовате, Журавка) [9, 293].
аналізуючи пластичні виступи, зазначмо, що більшість із
них накладали на поверхню вже сформованих посудин. Ви-
разніше сприймалися вироби, невкриті іншими (заглибленими
чи мальованими) узорами. округлі наліпи на кераміці іноді
ставали й елементами розпису. Прикладом може бути зер-
новик із крутобородинців (петренська група середнього ета-
пу трипільської культури), де “ґудзики”, поміщені в центрі
мальованих вохрою кіл, трасформувалися в мотив розетки в
складній структурі розпису посудини [14, рис. 55 (4)].
галИНа іВаШкіВ80
Характерною рисою глиняних пам’яток, зокрема досить
високих чаш культури мальованої кераміки на Закарпатті,
було укладення (попарно або довільно по всій поверхні) соско-
подібних виступів. очевидно, ці чаші також призначалися для
ритуальних дій, а самі наліпи мали певні функції господарсько-
го (краще тримати в руках) або навіть магічного призначення.
Вертикально розділеними навпіл соскоподібними горбиками-
наліпами по всьому тулубу вкривали окремі вироби й майстри
культури гумельниця [3, 266].
З-поміж пам’яток трипілля виокремимо глеки, тулуб яких
“складено” з чотирьох опуклостей, що нагадують жіночі груди,
і творять особливу форму з плавними пластичними перехода-
ми [15, 284]. трипільські майстри соскоподібні форми ліпили
на ще одну типологічну групу — кубки (наприклад, кубок із
поселення гайворон) [16, 112]. Низка соскоподібних наліпів на
посудині з високою шийкою та кулястим пуком не лише під-
креслює архітектонічні характеристики предмета, а й додає
особливого звучання схемі загалом. гармонійному поєднанню
форми та пластичних виступів сприяє й світлий колір глини.
Великий дослідницький інтерес викликають посудини три-
пільської культури, прикрашені парними прокресленими зоб-
раженнями змій, поміж якими укладено чотири соскоподібні
наліпи. таку схему переважно вважають зображенням жіночої
фігури, оповитої зміями, яка і сприймається як центр сим-
волічного тексту [17, 401].
е.Симонович зазначав, що пластичні виступи, в тому числі
й соскоподібні, рідко траплялися на фрагментах черняхівської
кераміки, здебільшого ліпної [9, 293].
конічні чи конусоподібні виступи (по одному-два) майстри
іноді подавали на поверхнях горщиків із Незвиська і торська
(культура лінійно-стрічкової кераміки), а також посуді з Рів-
ного (ранньонеолітична культура кріш, урочище кіш-Мезе).
Деякі конусоподібні наліпи поєднувалися з ямками, укладени-
ми по всій поверхні, що надавало посудині особливого змісту
[18, рис. 37 (6)]. Зазвичай такі пластичні наліпи “витягнені” під
час формування посудини, а не наліплені після її виготовлення.
ПлаСтИЧНі НаліПИ На аРХеологіЧНій кеРаМіці 81
Поєднання тиснених ямок і конічних виступів підкреслювало
своєрідність форми та ймовірність застосування цього пред-
мета під час магічних обрядів.
Важливо зазначити поширеність конічних наліпів (здебіль-
шого по чотири у місцях найбільшої опуклості) на виробах різ-
них періодів трипілля: раннього (глечиках, мисках, горщиках
із Бернашівки, гребенівки, Сабатинівки іі), середнього — по
2-4 (Щербанівка, кліщів), пізнього — їх переважно розміщу-
вали під самою шийкою посудин (цвіклівці) [19, 198, 219, 238],
а також окремих видів посуду комарівської культури.
окремо виділимо пластичні конічні утворення на урнах
(лугове, висоцька культура) із курганів скіфського часу на
Поділлі (на одній з них під наліпами поміщено по два півовали),
з кургану в лоївці — вирізнялися пластикою, яка відповідно
впливала й на форму загалом [20, 138]. З пам’яток лужицької
культури виявлено велику сіру урну біконічної форми (Хорів
Рівненської обл.) із видовженими пластичними наліпами, що
вертикально укладені на краях її кулястого пука (аМлНУ.
експозиція). це не лише увиразнювало тектонічні характе-
ристики глиняного виробу, а й свідчило про особливу функцію
конічних наліпів на урнах.
Прикметною особливістю археологічної кераміки є наліпи
у формі вух, вушок чи “псевдовушок”. З огляду на частоту
розміщення їх на посудинах можна виділити три основні типи
подачі: на вінцях, плічках, пукові. Вже на амфорі з Рівного
(культура мальованої кераміки в Закарпатті) два маленькі
вушка з овальними дірками ніби зливаються із шийкою [18,
рис. 38]. Великі амфори культури лійчастого посуду, як пра-
вило, мали чотири вушка на найбільшій опуклості стінок, мен-
ші — два вушка зразу ж під вінцями [21, 123]. Зразком першого
типу посудин може бути також амфора біконічної форми з
Белза (культура лінійно-стрічкової кераміки), де невеличкі
вушка містяться на пукові (дірки вушок розраховані лише на
проходження тонкого шнурка) (аМлНУ. експозиція). Мож-
ливо, ці посудини до чогось підв’язували (щоб зберегти те, що
в них клалося, скажімо, від шкідників) або зв’язували їх під
галИНа іВаШкіВ82
час перевезення.
окремі приклади укладання вушок під шийкою траплялися
на пам’ятках культури кріш, а також глиняних виробах ран-
нього (Сабатинівка іі — чотири вуха на вінцях глечика; іноді
на глеках із цього поселення чотири вушка з’єднують вінця
з шийкою, а на пукові ряд конічних виступів) та середнього
періоду трипільської культури (Володимирівка — два вушка
на шийці розмальованого глечика, чотири — при вінцях гор-
щика). Прикметно, що на виробах з одного поселення вушка
можуть розміщуватися як на плічках, так і в місцях найбільшої
опуклості (Щербанівка).
Великою варіативністю композицій з вушками відзначають-
ся пам’ятки останнього періоду найяскравішої енеолітичної
культури (Вихватинський могильник, Чапаївка, Хорів, кера-
міка типу коломийщина і, заліщицької групи — кошилівці,
Бучач, Заліщики тощо) (ліМ. 90984; НМіУ, лМіР, аМлНУ).
так, на пізньотрипільському горщику з Хорова, що на Волині,
чотири маленькі вушка поміщені під шийкою і майже злива-
ються з поверхнею, залишаючи лише невеликі горбисті сліди
(аМлНУ. експозиція). На одному з теракотових горщиків бачи-
мо чотири вушка на плічках у поєднанні зі скісними насічками
та врізною сіткою (заліщицька група пам’яток; його знайшли
цілим під час розкопок у Бучачі, на горі Федір) (токМ. кВ
30635/а 3821) [22, 38]. Шерхла структура поверхні не сприяла
увиразненню прокреслених візерунків та вушок.
якщо плечисті горщики з Незвиська мали високу шийку і
великі горизонтальні вуха на округлому пукові, то на посуді зі
Заліщик вони переходили в маленькі вертикально проверчені
вушка. На посудинах городницької фази з’являються лише
подані вертикально в стінках так звані, “підшкірні” отвори
[23, 13]. На деяких амфорах цієї ж фази, писав о. кандиба,
вушка мають “туленеподібну” форму, подібно як і на окремих
пам’ятках петренської групи (Сороки-озеро, главан і) [23, 14;
24, рис. 3 (13,14)]. Вже рідше вушка траплялися на амфорах ко-
шиловецької фази [23, 14]. Вдалося виявити великі вушка лише
на кількох кошиловецьких горщиках, які характеризуються
ПлаСтИЧНі НаліПИ На аРХеологіЧНій кеРаМіці 83
складною системою розпису з поєднанням “паркетних” узорів,
“S”-подібних спіралей, вертикальних та горизонтальних смуг.
тут вушка, вкриті вохрою та приліплені на плічках, є елемен-
тами загального візерунка (аМлНУ, лМіР. експозиція).
Важливо зазначити, що носії трипільської культури ліпили
вушка й на такій типологічній групі кераміки, як накривки та
моноклі. На цих виробах вушка гармонійно “перепліталися” зі
врізними лініями узорами, зробленими фарбами. Прикладом
може бути накривка з довгим “пупом” та групами врізних ліній
по всій поверхні (Верем’є, тип коломийщина) [25, табл. LXX
(24)]. Два горизонтально або вертикально проверчені вушка
мають незвиські та заліщицькі накривки, які ще називають
“шведськими шоломами” [23, 15]. Рідкісний прийом укладення
вушок подано на поверхні однієї з накривок, де два маленькі
проколені вушка створюють горбики по лінії її округлення [26,
285]. Симетрично розташовані вушка рідше траплялися на
ніжках моноклів (НМіУ, колекція В. Хвойки) [27, 353-354].
Високими художніми рисами щодо формотворення та спо-
собів “прикрашення” відзначаються великі горщики-зерно-
вики з київщини: прокреслені візерунки “дерев”, солярних
знаків, кривульок доповнюються 1-2 рядами наліпних вушок;
іноді чотири вушка можуть бути приліплені в нижній частині
досить великої посудини, звуженої донизу, додаючи тим самим
їй більшої об’ємності [25, табл. LXX (13,14); 26, 83, 142].
Своєрідністю форми та заповнення поверхні великою кіль-
кістю вушок вирізняється зерновик пізньотрипільського пе-
ріоду із Бучача (тернопільщина, гора Федір) (токМ. кВ 30637
/ а 3823) [22, 36-38]. йдеться про двадцять невеликих вушок,
поданих із чітким ритмом, що полягав у чергуванні їх по го-
ризонталі та вертикалі. Вадим Щербаківський згадував та-
кож про великі макітри із Полтавщини (лукашівська група),
які довкола зверху та знизу вкриті маленькими вухами [28,
212]. Важко пояснити, чим зумовлена така кількість вушок на
одній посудині. Можливо, окрім естетичної функції, це було
спричинено й господарськими потребами (по-перше, підвішу-
ванням з метою збереження вмісту посудини від шкідників;
галИНа іВаШкіВ84
по-друге, аби посуд не розбився). це досягалося за допомогою
протягування шнурка або тонких шкіряних смужок у різних
напрямках поміж вушками та через дно.
Подібним є горщик із печери Вертеба (біля села Більче-
Золоте, на тернопільщині), знайдений під час археологічних
розкопок у 1996–1998 рр., не вкритий візерунками, проте з
кількома рядами вушок [29, рис. 4(2)]. Важливо зазначити,
що на одній посудині іноді могло бути поєднано кілька типів
пластичних наліпів (наприклад, вушок та конічних виступів)
[25, табл. LXXI (5)]. очевидно, їх форма й подача на глиняному
виробі мали певний зміст, а то й дію. Високим ступенем подіб-
ного заповнення поверхні (валиками у вигляді горизонтальних
ліній та кривульок, які чергуються між собою, та двома рядами
вушок — по 4 зверху та внизу) характеризується піфос з крита
(кріто-мікенська культура) [6, 202].
Більшість із пам’яток культури кулястих амфор (горщики,
амфори) здебільшого на плічках містять по чотири, рідше — по
два вушка [30, рис. 39]. На відміну від попередніх культур,
окремі пам’ятки культури шнурової кераміки (епоха міді) від-
значаються іншою формою вух: вони досить великі, заокруг-
лені або приліплені під кутом (с. Зозів, підкарпатська група)
(аМлНУ. експозиція). отож, малі вушка (“псевдовушка”),
можливо, вже вичерпали свою функцію. Вплив на ці процеси,
ймовірно, мали зміни в формах посудин, що певним чином було
пов’язано з їх іншим господарським призначенням.
Прийоми в ліпленні 1-2 вух великого розміру були характер-
ні для багатьох глиняних виробів епохи бронзи (комарівська
культура, культура Ноа, отомань). Форма вух та їх симетричне
розташування підкреслювали не стільки естетичне значення,
скільки функціональну необхідність: посудину можна взя-
ти кількома пальцями. Проте іноді ще траплялося поєднання
двох типів вух на одному виробі (малі — переважно на пуках
і великі — з’єднували вінця з плечиками) культур отомань
та лужицької.
На пам’ятках залізної доби майже не виявлено малих вушок
(“псевдовушок”), їх повністю замінюють більші вуха, іноді за-
ПлаСтИЧНі НаліПИ На аРХеологіЧНій кеРаМіці 85
гнуті догори. Подібні зміни простежуємо на глиняних виробах
наступних археологічних культур ранньослов’янського періо-
ду. так, на поселеннях та могильниках зарубинецької культури
знайдено невеликі горщики з округлими вухами, на пам’ятках
липицької культури поєднано одинарні та подвійні вуха різної
форми [31, таб. 1 (15-18); 2 (26-27); 3 (9-11)].
Характерною особливістю посудин племен черняхівської
культури були великі округлі вуха, які плавно з’єднували вінця
з пуком, утворюючи при цьому отвір овальної форми [32, рис.
20 (1, 3)]. У теракотових корчагах періоду київської Русі (деякі
виявлено в києві, Чернігові, Підгородді) головна естетична
роль відводилась не так корпусу посудини, як пластичному
вирішенню вух, переважно фігурних та з дірочками всередині.
такі посудини, які були відомі до початку ХіV ст., ще називали
амфорками київського типу.
На багатьох пам’ятках різних археологічних культур відомі
пластичні наліпи у вигляді фігурок тварин (биків, баранів). такі
посудини Н. Бурдо назвала “предметами магічної практики”
[17, 367]. Виготовлення посудин із зооморфними зображення-
ми на вінцях або ручках пов’язане насамперед з епохою міді.
Для культури лійчастого посуду характерними були черпаки
з ручками, які у верхній частині мали зображення голови або
передніх ніг барана [21, 125]. Форма голови тварини на кожному
виробі вирішена по-іншому, із підкресленням пластичності та
реалістичних рис. Прикметно, що на деяких черпаках ручка
мала форму більших чи менших крилець, зображення яких, на
думку М. Пелещишина, також пов’язане з певними явищами
чи істотами [21, 125].
оригінальними пластичними наліпами у вигляді скульпту-
рок тварин відзначаються вироби середнього та пізнього етапів
трипільської культури (НМіУ. експозиція). так, у коритному
(поселення типу Володимирівки) знайдено зооморфні чаші ви-
довженої форми з плоским дном та ледь випуклими стінками,
на чотирьох ніжках; на краях вінець з одного боку — наліпна
головка бика чи барана, з протилежного — кулькоподібне по-
товщення (ймовірно, імітація хвостика) [33, 216, 218]. На деяких
галИНа іВаШкіВ86
формах кухонної кераміки (горщиках із чотирма ніжками) з
Володимирівки від краю вінець до шийки іноді прикріпляли
невеликі ручки-вушка або наліпні голівки [33, табл. 56 (10)].
Подібною є схема теракотової чаші з трипільського поселен-
ня листвин (голова тварини подана на вінцях) (аМлНУ. ек-
спозиція). образно-асоціативна виразність загальної схеми
підкреслюється не лише особливостями матеріалу (теракоти
теплого жовтого кольору), а й поєднанням м’якої пластичності
зооморфної форми.
Більшість горщиків чи фрагментів посудин із зображен-
нями тварин (найчастіше голів биків з довгими рогами) було
знайдено під час археологічних розкопок біля печей, що дало
можливість тетяні Пассек припустити, що їх використову-
вали для приготування їжі [34, 67]. однак слушною, на наш
погляд, є думка Михайла Відейка про те, що зооморфні посу-
дини, а також чаші зі скульптурними зображеннями тварин,
здебільшого використовувалися під час ритуалів [35, 595].
Можемо лише здогадуватися, що такі дії могли бути пов’язані
з певними господарськими циклами (в тому числі, “на добрий
урожай”), природними явищами, родом занять, наприклад,
полюванням тощо.
В археологічній літературі спорадично розглядалися питан-
ня про кераміку з зооморфними ручками на прикладі пам’яток
з Північного кавказу та Східного криму. одні дослідники
пов’язували це з керамікою сарматського періоду (к.Скалон,
Є.кастанаян, В.Виноградов, к.Смирнов), інші — з меотською
культурою (М. анфимов) [36, 69]. Зооморфні зображення вчені
поділяли на схематичні та реалістичні. Слушною вважаємо
думку М. абрамової про те, що появу кераміки з зооморф-
ними ручками треба пов’язувати з зображеннями тварин в
ювелірному мистецтві, “оскільки ці та інші представляють
певні ідеологічні погляди” [36, 71]. У зв’язку з тим, що в сармат-
ський період особливо поширеним був культ барана, дозволило
деяким науковцям вважати цю кераміку сарматською. Проте
відомо, що, наприклад, мешканці меотської культури також
шанували цю тварину — вони її м’ясо клали в могили. Зобра-
ПлаСтИЧНі НаліПИ На аРХеологіЧНій кеРаМіці 87
ження барана трапляється в скіфському мистецтві, в античних
пам’ятках Північного Причорномор’я і криму тощо.
таким чином, у системі “прикрашення” посуду пластич-
ні елементи займали важливе місце, а чаші, урни та кубки з
конічними, соскоподібними наліпами, скульптурками тварин
набували особливого призначення — їх використовували в ма-
гічних діях. інші посудини з валиками та “ґудзиками”, можли-
во, окрім естетичної, мали й господарську функцію — шерхла
поверхня виробів була практичною в процесі приготування їжі.
Припускаємо, що деякі вироби з вушками виготовляли з метою
підвішування посудини (за допомогою шнурка або вузьких
шкіряних смужок, які протягували крізь вушка і дно кілька
разів), аби вберегти її вміст (наприклад, зерно від шкідників)
або, щоб вона не розбилася. інша гіпотеза може бути пов’язана
зі способами перевезення посудин на певні відстані — зв’язані
докупи предмети менше пошкоджувалися.
Вивчення пластичних елементів (валикоподібні, конусо-
подібні, соскоподібні, округлі, вушкоподібні, у вигляді фігурних
зображень тварин тощо) розширює не лише характеристику
давніх глиняних виробів, на яких поєднано різні засоби ху-
дожньої виразності, а й певним чином відтворює образний світ
населення племен давніх археологічних культур.
1. Івашків Г. Декор традиційної української кераміки ХVііі – першої половини
ХХ століття (іконографія, домінантні мотиви, художні особливості) // ав-
тореф. ... канд. мист-ва.— львів, 2004.
2. Даниленко В. Н. Буго-днестровская культура // археология Украинской ССР:
В 3-х т.— киев, 1985.— т. і. Первобытная археология.
3. Бибиков С. Н., Субботин Л. В. Памятники культуры гумельница на территории
УССР // археология Украинской ССР.— т. і.
4. Березанская С. С. комаровская культура // археология Украинской
ССР.— т. і.
5. Балагури Э. А. культура Станово // археология Украинской ССР.— т. і.
6. Моран Анри де. История декоративно-прикладного искусства от древнейших
времен до наших дней.— Москва, 1982.
7. Цыгылик В. Н. липицкая культура // археология Прикарпатья, Волыни и За-
карпатья (Раннеславянский и древнерусский периоды).— киев, 1990.
галИНа іВаШкіВ88
8. Братченко С. Н.. культура многоваликовой керамики // археология Украин-
ской ССР.— т. і.
9. Сымонович Э. А. орнаментация черняховской керамики // Древности эпохи
восточного славянства. Материалы и исследования по археологии СССР.— №
116.— Москва, 1964.
10. Пелещишин М. А. З історії давнього населення Північного Прикарпаття і Західної
Волині.— львів, 1996.
11. Захарук Ю. Н., Телегин Д.Я. культура линейно-ленточной керамики // архео-
логия Украинской ССР.— т. і.
12.. Пелещишин М. А. Племена трипільської культури // Стародавнє населення
Прикарпатті і Волині (доба первіснообщинного ладу).— київ, 1974.
13. Балагурі Е. А. Племена доби бронзи на Закарпатті // Стародавнє населення
Прикарпаття і Волині (доба первіснообщинного ладу).
14. Мовша Т. Г. Средний етап трипольской культуры. // археология Украинской
ССР.— т. 1.
15. колекція “Платар” // енциклопедія трипільської цивілізації.— В 2-х т.— т.
1.— кн. 1.— київ, 2004.
16. Бурдо Н. Б. гайворон // енциклопедія трипільської цивілізації.— т. 1.— кн. 1.
17. Бурдо Н. Б. Сакральний світ трипільської цивілізації // енциклопедія трипіль-
ської цивілізації.— т. 1.— кн. 1.
18. Потушняк М. Ф. Неолит Закарпатья культуры криш и расписной керамики //
археология Украинской ССР.— т. і.— Рис. 37 (6).
19. Мовша Т. Г. Ранний этап трипольской культуры // археология Украинской
ССР.— т. і.
20. Крушельницкая Л. И. группа памятников Среднего Поднестровья. Чернолесская
культура // археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (Энеолит, бронза
и раннее железо).— к., 1990.
21. Пелещишин М. А. Племена культури лійчастого посуду // Стародавнє населення
Прикарпаття і Волині.
22. Ситник О., Ягодинська М. Поселення Бучач і (гора Федір) // Наукові записки
тернопільського обласного краєзнавчого музею.— Вип. ііі.— тернопіль,
2003.
23. Кандиба О. Шипинці. Мистецтво та знаряддя неолітичного селища.— Чернівці,
2004.
24. Рижов С. трипільські пам’ятки Пруто-Дністровського регіону (кінець етапу В
іі – етап С і) // археологія тернопільщини.— тернопіль, 2003.
25. Черныш Е. К. Энеолит Правобережной Украины и Молдавии // Энеолит
СССР.— Москва, 1982.
26. колекція “Платар” // енциклопедія трипільської цивілізації.— т. 1.
27. Бурдо Н. Б. Моноклі (моноклеподібні посудини) // енциклопедія трипільської
цивілізації.— т. 1.
28. Щербаківський В. Мальована неолітична кераміка на Полтавщині // Науковий
збірник Українського університету в Празі.— Прага, 1923.— т. і.
29. Сохацький М. археологічні розкопки в печері Вертеба біля села Більче-Золоте
в 1996-1998 роках // археологія тернопільщини.— тернопіль, 2003.
30. Свєшніков І. К. Племена культури кулястих амфор // Стародавнє населення
Прикарпаття і Волині.
31. Цыгылык В. Н. Зарубинецкая культура: липицкая культура // археология
ПлаСтИЧНі НаліПИ На аРХеологіЧНій кеРаМіці 89
Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский пе-
риоды).— киев, 1990.
32. Винокур І. С. історія та культура черняхівських племен.—київ, 1972.
33. Мовша Т. Г. Поздний этап трипольской культуры. // археология Украинской
ССР.— т. 1.
34. Пассек Т. трипільська культура.— київ, 1941.
35. Відейко М. Ю. Чаша // енциклопедія трипільської цивілізації.— т. 2.
36 Абрамова М. П. о керамике с зооморфными ручками // Советская археоло-
гия.— 1969.— № 2.
Умовні скорочення:
аМлНУ — археологічний музей львівського національного
університету ім.. і.Франка
колекція “Платар” — колекція Платонових і тарут (київ)
ліМ — львівський історичний музей
лМіР — львівський музей історії релігії
МеХП — Музей етнографії та художнього промислу інсти-
туту народознавства НаН України
НМіУ — Національний музей історії України (київ)
токМ — тернопільський обласний краєзнавчий музей
Halyna Ivashkiv
Ph.D. in Art Studies,
The Ethnology Institute, NASU
Relief “decorations” on the archaeological earthenware
The article explores relief “decorations”, i.e. elements of different
shape which can be found on archaeological earthenware, in
particular, bowls, beakers, pots, dippers, jugs etc. The relief
“decorations” differed in shape (here several kinds may be singled
out according to the complexity of form) as well as in the placement
(on the rims, mouths, sides). These types of ceramics were a
distinctive feature in the Bronze and Iron epochs. Still there is
галИНа іВаШкіВ90
no generalizing critical research on such elements, meant to
synthesize major works of this character from different epochs
and cultures. The given study of relief elements not only enhances
the characteristics of ancient earthenware which combine various
means of artistic expression but also in a way reproduces the
graphic world of tribes belonging to archaeological cultures.
|