Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України
Відсутність прогресивних структурних зрушень в економіці України протягом практично всього періоду незалежності призвело до значного її відставання в соціально- економічному, промисловому і технологічному розвитку не лише від розвинутих країн, але і від багатьох країн, що розвиваються. Для того щоб...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Назва видання: | Економіка промисловості |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167835 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України / І.Ю. Підоричева // Економіка промисловості. — 2020. — № 1 (89). — С. 5–30. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-167835 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1678352025-02-23T19:46:57Z Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України Специальные экономические зоны: мировая практика, опыт и альтернативная концепция для Украины Special economic zones: world practice, experience and alternative concept for Ukraine Підоричева, І.Ю. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Відсутність прогресивних структурних зрушень в економіці України протягом практично всього періоду незалежності призвело до значного її відставання в соціально- економічному, промисловому і технологічному розвитку не лише від розвинутих країн, але і від багатьох країн, що розвиваються. Для того щоб змінити цю ситуацію, державна політика має зосереджуватися на застосуванні інструментів, які сприятимуть припливу інвестицій і пожвавлять економіку. Як такі інструменти розглянуто спеціальні економічні зони.Метою статті є обґрунтування альтернативної концепції спеціальних економічних зон в Україні як інструментів вивільнення інноваційного потенціалу регіонів з урахуванням помилок у запровадженні цього інструменту у попередні роки й уроків міжнародного досвіду відповідно до стратегічних національних цілей в умовах зародження нових індустрій. У статті використано методи аналізу і синтезу, порівняльного аналізу та системного підходу. Матеріалами для дослідження стали наукові доповіді міжнародних організацій, законодавство України, публікації зарубіжних та українських науковців, присвяченізазначеній проблематиці.Спеціальні економічні зони проаналізовано з позиції трьох підходів: ортодоксального, гетеродоксального і двох підходів еволюційної економіки: вертикально-спеціалізованої індустріалізації та агломерації. Теоретичну основу дослідження становлять основні положення інституціональної економіки і теорії ендогенного зростання, згідно з якими спеціальні економічні зони здатні позитивно вплинути на інвестиційний клімат і змінити вектор розвитку регіонів і країни загалом із сировинного на переважно інноваційний. Але для цього необхідні ефективні інститути, включаючи компетентний уряд, сприятлива та послідовна державна політика, яка передбачає, насамперед, інвестиції в людський капітал, сферу досліджень і розробок, наукомістку промисловість.Узагальнено шістдесятирічну світову практику діяльності економічних зон. Систематизовано досвід України, визначено причини невдач українських спеціальних економічних зон, які полягають у первинному їх сприйнятті як джерел політичної ренти та зловживання владою, що обумовило істотні прогалини в законодавстві, відсторонення держави від облаштування зон відповідною інфраструктурою та надання широких економічно необґрунтованих преференцій окремим виробникам. Запропоновано альтернативну концепцію спеціальних економічних зон як регуляторних режимів залучення інноваційних інвестицій, що поєднують систему стимулів і пільг, обов’язкових умов і обмежень для дотримання балансу інтересів бізнесу і держави, у такому вигляді:{Цілі введення режиму; Суб’єкти, на яких поширюється дія режиму; Обмеження режиму; Фіскальні та нефіскальні преференції режиму; Структура управління зоною для досягнення цілей режиму; Термін дії режиму}. Запровадження режиму сприятиме генеруванню ідей нових продуктів і послуг, розвитку наукомістких видів діяльності, технологічній(галузевій) диверсифікації економіки регіонів, їх інтеграції у глобальні ланцюжки формування вартості на більш вигідних засадах. Отсутствие прогрессивных структурных сдвигов в экономике Украины на протяжении практически всего периода независимости привело к значительному ее отставанию в социально-экономическом, промышленном и технологическом развитии не только от развитых стран, но и от многих развивающихся. Чтобы изменить эту ситуацию, государственная политика должна концентрироваться на использовании инструментов, которые будут способствовать притоку инвестиций и оживлению экономики. В качестве таких инструментов рассматриваются специальные экономические зоны.Целью статьи является обоснование альтернативной концепции специальных экономических зон в Украине как инструментов высвобождения инновационного потенциала регионов с учетом ошибок при внедрении этого инструмента в предыдущие годы и уроков международного опыта в соответствии со стратегическими национальными целями в условиях зарождения новых индустрий.В статье использованы методы анализа и синтеза, сравнительного анализа и системного подхода. Материалами для исследования стали научные доклады международных организаций, законодательство Украины, публикации зарубежных и украинских ученых, посвященные указанной проблематике.Специальные экономические зоны проанализированы с позиции трех подходов: ортодоксального, гетеродоксального и двух подходов эволюционной экономики: вертикально-специализированной индустриализации и агломерации. Теоретической основой исследования являются ключевые положения институциональной экономики и теории эндогенного роста, согласно которым специальные экономические зоны способны положительно повлиять на инвестиционный климат и изменить вектор развития регионов и страны в целом с сырьевого на преимущественно инновационный. Однако для этого необходимы эффективные институты, включая компетентное правительство, благоприятная и последовательная государственная политика, которая предусматривает, прежде всего, инвестиции в человеческий капитал, сферу исследований и разработок, наукоемкую промышленность.Обобщена шестидесятилетняя мировая практика деятельности экономических зон. Систематизирован опыт Украины, определены причины неудач украинских СЭЗ, которые заключаются в первоначальном их восприятии как источников политической ренты и злоупотребления властью, что обусловило существенные пробелы в законодательстве, отстранение государства от обустройства зон соответствующей инфраструктурой и предоставление широких экономически необоснованных преференций отдельным производителям. Предложена альтернативная концепция специальных экономических зон как регуляторных режимов привлечения инновационных инвестиций, сочетающих систему стимулов и льгот, обязательных условий и ограничений для соблюдения баланса интересов бизнеса и государства, в следующем виде: {Цели введения режима; Субъекты, на которых распространяется действие режима; Ограничения режима; Фискальные и нефискальные преференции режима; Структура управления зоной для достижения целей режима; Срок действия режима}. Введение режима будет способствовать генерированию идей новых продуктов и услуг, развитию наукоемких видов деятельности, технологической (отраслевой) диверсификации экономики регионов, их интеграции в глобальные цепочки формирования стоимости на более выгодных началах. The absence of progressive structural changes in the Ukrainian economy during the independence period has led to a significant lag in socio-economic, industrial and technological development. Ukraine is lagging behind advanced countries, as well as many developing ones. In order to change this situation, public policy should focus on the application of tools that will facilitate investment inflows and revitalize the economy. The paper deals with special economic zones as such tools.The objective of the paper is to substantiate the alternative concept of special economic zones in Ukraine as a tool for unlocking the innovation capabilities of regions, considering mistakes in the introduction of this tool in previous years and lessons from international experience in accordance with the strategic national goals under emergence of new industries.Methods of analysis and synthesis, comparative analysis and system approach have been used for this research. Scientific reports by international organizations, Ukrainian legislation, foreign and Ukrainian academic literature on this issue have been used as references.Special economic zones have been analyzed from the standpoint of three approaches: an orthodox, heterodox, and two approaches of evolutionary economics: vertical-specialized industrialization and agglomeration. Theoretical basis of the study is guidelines of new institutional economy and endogenous growth theory. According to them, SEZs have a positive influence on the investment climate and can change trends of the country's movement towards the advanced innovative growth. But it requires effective institutions, including competent government, appropriate and consistent state policy, which provides, first of all, investment in human capital, research and development, and knowledge-based industry.The sixty-year world practice of economic zones has been compiled. The Ukrainian experience in this field has been systematized. Reasons of Ukrainian SEZs’ failures, which consist in their initial perception as sources of political rent and abuse of power, are defined, which has caused significant gaps in legislation, the removal of the state from the arrangement of zones with the appropriate infrastructure and the provision of broad economically unjustified preferences to certain producers. The alternative concept of special economic zones in Ukraine is suggested as a tool for unlocking the innovation capabilities of regions in the form of stimulating regulatory regime, encouraging innovative investments, combining the system of incentives and privileges, obligatory control and restrictions to keep balance between interests of businesses and the state. Stimulating regulatory regime of economic zones is described as follows: {Goals of introducing the regime; Entities, subject to the regime; Limits of regime; Fiscal and non-fiscal preferences of the regime; Management structure of the zone to achieve the goals of the regime; Operation period of the regime}. The introduction of the regime will catalyze the generation of ideas for new products and services, development of knowledge-intensive activities, technological (sectoral) diversification of the regional economy, their integration into the global value chains on a more beneficial basis. 2020 Article Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України / І.Ю. Підоричева // Економіка промисловості. — 2020. — № 1 (89). — С. 5–30. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. 1562-109Х DOI: doi.org/10.15407/econindustry2020.01.005 JEL: H54, E62, R58, F29 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167835 332.13(477) uk Економіка промисловості application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| spellingShingle |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Підоричева, І.Ю. Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України Економіка промисловості |
| description |
Відсутність прогресивних структурних зрушень в економіці України протягом практично всього періоду незалежності призвело до значного її відставання в соціально- економічному, промисловому і технологічному розвитку не лише від розвинутих країн, але і від багатьох країн, що розвиваються. Для того щоб змінити цю ситуацію, державна політика має зосереджуватися на застосуванні інструментів, які сприятимуть припливу інвестицій і пожвавлять економіку. Як такі інструменти розглянуто спеціальні економічні зони.Метою статті є обґрунтування альтернативної концепції спеціальних економічних зон в Україні як інструментів вивільнення інноваційного потенціалу регіонів з урахуванням помилок у запровадженні цього інструменту у попередні роки й уроків міжнародного досвіду відповідно до стратегічних національних цілей в умовах зародження нових індустрій. У статті використано методи аналізу і синтезу, порівняльного аналізу та системного підходу. Матеріалами для дослідження стали наукові доповіді міжнародних організацій, законодавство України, публікації зарубіжних та українських науковців, присвяченізазначеній проблематиці.Спеціальні економічні зони проаналізовано з позиції трьох підходів: ортодоксального, гетеродоксального і двох підходів еволюційної економіки: вертикально-спеціалізованої індустріалізації та агломерації. Теоретичну основу дослідження становлять основні положення інституціональної економіки і теорії ендогенного зростання, згідно з якими спеціальні економічні зони здатні позитивно вплинути на інвестиційний клімат і змінити вектор розвитку регіонів і країни загалом із сировинного на переважно інноваційний. Але для цього необхідні ефективні інститути, включаючи компетентний уряд, сприятлива та послідовна державна політика, яка передбачає, насамперед, інвестиції в людський капітал, сферу досліджень і розробок, наукомістку промисловість.Узагальнено шістдесятирічну світову практику діяльності економічних зон. Систематизовано досвід України, визначено причини невдач українських спеціальних економічних зон, які полягають у первинному їх сприйнятті як джерел політичної ренти та зловживання владою, що обумовило істотні прогалини в законодавстві, відсторонення держави від облаштування зон відповідною інфраструктурою та надання широких економічно необґрунтованих преференцій окремим виробникам. Запропоновано альтернативну концепцію спеціальних економічних зон як регуляторних режимів залучення інноваційних інвестицій, що поєднують систему стимулів і пільг, обов’язкових умов і обмежень для дотримання балансу інтересів бізнесу і держави, у такому вигляді:{Цілі введення режиму; Суб’єкти, на яких поширюється дія режиму; Обмеження режиму; Фіскальні та нефіскальні преференції режиму; Структура управління зоною для досягнення цілей режиму; Термін дії режиму}. Запровадження режиму сприятиме генеруванню ідей нових продуктів і послуг, розвитку наукомістких видів діяльності, технологічній(галузевій) диверсифікації економіки регіонів, їх інтеграції у глобальні ланцюжки формування вартості на більш вигідних засадах. |
| format |
Article |
| author |
Підоричева, І.Ю. |
| author_facet |
Підоричева, І.Ю. |
| author_sort |
Підоричева, І.Ю. |
| title |
Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України |
| title_short |
Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України |
| title_full |
Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України |
| title_fullStr |
Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України |
| title_full_unstemmed |
Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України |
| title_sort |
спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для україни |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/167835 |
| citation_txt |
Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України / І.Ю. Підоричева // Економіка промисловості. — 2020. — № 1 (89). — С. 5–30. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
| series |
Економіка промисловості |
| work_keys_str_mv |
AT pídoričevaíû specíalʹníekonomíčnízonisvítovapraktikadosvídtaalʹternativnakoncepcíâdlâukraíni AT pídoričevaíû specialʹnyeékonomičeskiezonymirovaâpraktikaopytialʹternativnaâkoncepciâdlâukrainy AT pídoričevaíû specialeconomiczonesworldpracticeexperienceandalternativeconceptforukraine |
| first_indexed |
2025-11-24T19:00:15Z |
| last_indexed |
2025-11-24T19:00:15Z |
| _version_ |
1849699404763627520 |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 5
2020, № 1 (89)
УДК 332.13(477) doi: http://doi.org/10.15407/econindustry2020.01.005
Ірина Юріївна Підоричева,
канд. екон. наук
Інститут економіки промисловості НАН України
вул. Марії Капніст, 2, м. Київ, 03057, Україна
E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ: СВІТОВА ПРАКТИКА,
ДОСВІД ТА АЛЬТЕРНАТИВНА КОНЦЕПЦІЯ ДЛЯ УКРАЇНИ
Відсутність прогресивних структурних зрушень в економіці України протягом прак-
тично всього періоду незалежності призвело до значного її відставання в соціально-
економічному, промисловому і технологічному розвитку не лише від розвинутих країн, але
і від багатьох країн, що розвиваються. Для того щоб змінити цю ситуацію, державна
політика має зосереджуватися на застосуванні інструментів, які сприятимуть припливу ін-
вестицій і пожвавлять економіку. Як такі інструменти розглянуто спеціальні економічні
зони.
Метою статті є обґрунтування альтернативної концепції спеціальних економічних
зон в Україні як інструментів вивільнення інноваційного потенціалу регіонів з урахуванням
помилок у запровадженні цього інструменту у попередні роки й уроків міжнародного дос-
віду відповідно до стратегічних національних цілей в умовах зародження нових індустрій.
У статті використано методи аналізу і синтезу, порівняльного аналізу та системного
підходу. Матеріалами для дослідження стали наукові доповіді міжнародних організацій,
законодавство України, публікації зарубіжних та українських науковців, присвячені зазна-
ченій проблематиці.
Спеціальні економічні зони проаналізовано з позиції трьох підходів: ортодоксально-
го, гетеродоксального і двох підходів еволюційної економіки: вертикально-спеціалізованої
індустріалізації та агломерації. Теоретичну основу дослідження становлять основні поло-
ження інституціональної економіки і теорії ендогенного зростання, згідно з якими спеціа-
льні економічні зони здатні позитивно вплинути на інвестиційний клімат і змінити вектор
розвитку регіонів і країни загалом із сировинного на переважно інноваційний. Але для цьо-
го необхідні ефективні інститути, включаючи компетентний уряд, сприятлива та послідов-
на державна політика, яка передбачає, насамперед, інвестиції в людський капітал, сферу
досліджень і розробок, наукомістку промисловість.
Узагальнено шістдесятирічну світову практику діяльності економічних зон. Система-
тизовано досвід України, визначено причини невдач українських спеціальних економічних
зон, які полягають у первинному їх сприйнятті як джерел політичної ренти та зловживання
владою, що обумовило істотні прогалини в законодавстві, відсторонення держави від об-
лаштування зон відповідною інфраструктурою та надання широких економічно необґрун-
тованих преференцій окремим виробникам. Запропоновано альтернативну концепцію спе-
ціальних економічних зон як регуляторних режимів залучення інноваційних інвестицій, що
поєднують систему стимулів і пільг, обов’язкових умов і обмежень для дотримання балан-
су інтересів бізнесу і держави, у такому вигляді: {Цілі введення режиму; Суб’єкти, на яких
поширюється дія режиму; Обмеження режиму; Фіскальні та нефіскальні преференції ре-
МАКРОЕКОНОМІЧНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ
© І.Ю. Підоричева, 2020
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
6 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
жиму; Структура управління зоною для досягнення цілей режиму; Термін дії режиму}. За-
провадження режиму сприятиме генеруванню ідей нових продуктів і послуг, розвитку на-
укомістких видів діяльності, технологічній (галузевій) диверсифікації економіки регіонів,
їх інтеграції у глобальні ланцюжки формування вартості на більш вигідних засадах.
Ключові слова: спеціальні економічні зони, інструмент державної політики, інновації,
іноземні інвестиції, наукомістка промисловість, нові індустрії, регуляторний режим.
JEL: H54, E62, R58, F29
Полюсами зростання, які здатні по-
будувати опорний каркас економічного
простору країни, є регіони і міста. Маючи
локальні конкурентні переваги, вони на
більш вигідних засадах можуть інтегрува-
тися у глобальні ланцюжки формування
вартості (GVCs), надаючи можливість ве-
ликим виробникам, малим і середнім під-
приємцям розширити доступ до нових
знань, технологій і ринків (Іванов та ін.,
2018, с. 36-84; Lyashenko, Pidorycheva,
2019). Державна та місцева влада поклика-
на створити відповідні умови і впровадити
дієві інструменти, які зроблять регіон (міс-
то) привабливим для інвестицій та дозво-
лять утримувати на своїй території інозем-
них інвесторів. Одним із таких інструмен-
тів, який протягом не одного десятиліття
активно застосовується урядами розвину-
тих країн і тих країн, що розвиваються, є
спеціальні економічні зони (СЕЗ) 1.
У широкому розумінні спеціальні
економічні зони являють собою географіч-
но відокремлені частини території однієї
країни або прикордонні території групи
країн зі спеціальними – більш ліберальни-
ми по відношенню до країни/країн зага-
лом – адміністративними, регуляторними
та зазвичай фіскальними режимами госпо-
дарювання, які призначені для створення
привабливих умов господарювання та ве-
дення підприємницької діяльності у пріо-
ритетних видах діяльності, результатом
функціонування яких має стати розв’язан-
ня комплексу проблем певної території
(регіону), країни або групи країн загалом.
1
У статті терміни «спеціальні економічні
зони», «економічні зони», «зони» вживаються як
взаємозамінні, які охоплюють широкий спектр
різних типів зон.
Системні дослідження економічних
зон започатковані у 1970-х роках із появою
результатів роботи перших СЕЗ. На даний
час існує значний обсяг теоретичної та ем-
піричної літератури, присвяченої різним
аспектам їх діяльності. Проте, незважаючи
на масову поширеність економічних зон у
світі (див. рисунок) та багаторічну трива-
лість наукових досліджень, чимало важли-
вих питань досі залишається без відповіді.
Фахівці вказують на відсутність точного
розуміння економічних зон через постійну
еволюцію первинної концепції СЕЗ, появу
нових або модифікацію існуючих зон та їх
множинність в окремих країнах і регіонах
світу. Так, Aradhna Aggarwal зазначає, що в
усіх країнах, які розвиваються, є більше
одного виду СЕЗ (Aggarwal, 2010, с. 8-9).
Це ускладнює оцінку кількості економіч-
них зон (Wong, Buba, 2017, с. 9) та аналіз їх
ефективності (Farole, 2011, с. 2).
Численні приклади невдач СЕЗ по
всьому світу свідчать, що створення еко-
номічних зон стало одним із найбільш су-
перечливих питань у науковому та полі-
тичному середовищі.
Теоретичну літературу з питань СЕЗ
можна поділити на два напрями: 1) вико-
ристання ортодоксального підходу, що
спирається на неокласичну економічну те-
орію; 2) використання гетеродоксального
підходу, заснованого на теорії ендогенного
зростання та інституціональній теорії.
Неокласичні економісти були пер-
шими серед представників інших еконо-
мічних шкіл, які почали вивчати заходи,
використовувані урядами для заснування
економічних зон. Дослідження, здійснене
K. Hamada у 1974 р., вважається першою
роботою, в якій застосовано ортодоксаль-
ний підхід (Hamada, 1974).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 7
2020, № 1 (89)
Побудовано за джерелом (Singa Boyenge, 2007, с. 1; Akinci, Crittle, 2008)
Рисунок − Динаміка розвитку спеціальних економічних зон у світі
Розглядаючи економічні зони через
призму короткострокових (статичних) ви-
гід (див. таблицю), представники неокла-
сичної економічної школи вважають, що
створення економічних зон є не зовсім
вдалим інструментом державної політики
(«second-best tool»), який неоднозначно
впливає на національний добробут (The
World Bank, 2010, с. 1). Цей вплив може
бути як позитивним, так і негативним −
залежно від різних параметрів (Cling, Letil-
ly, 2001, с. 16). За їх логікою, лише повне
усунення викривлень конкуренції шляхом
введення лібералізації торгівлі та інвести-
цій у масштабах усієї економіки може при-
вести до ефективного використання обме-
жених ресурсів і підтримки вільної конку-
ренції. Створення економічних зон може
бути передбачене як тимчасовий інстру-
мент державної політики, який втрачає
своє значення, коли уряд застосовує шир-
шу лібералізацію економіки (Warr, 1989;
Cheesman, 2012).
Таблиця – Потенційні «прямі» та «непрямі» вигоди від діяльності СЕЗ 1
Статичні «прямі» вигоди Динамічні «непрямі» вигоди
Створення робочих місць Розвиток професійних знань і навичок
Нарощування обсягів промислового
виробництва
Трансфер технологій
Зростання експорту Диверсифікація експорту
Збільшення валютних надходжень
Налагодження зворотних зв’язків із місцевими під-
приємствами
Приплив прямих іноземних інвес-
тицій
Розвиток нових видів економічної діяльності, у тому
числі інноваційних
Збільшення державних доходів
Демонстраційний ефект, апробація нової економіч-
ної політики
1
Складено за джерелами (Asian Development Bank, 2015, с. 77-78; Farole, 2011, с. 62-65; Warr, Menon,
2015, с. 4).
25 47 93 116 130 140 79 176
845
3000
3500
4800
0
1000
2000
3000
4000
5000
6000
1975 р. 1986 р. 1997 р. 2002 р. 2006 р. 2017р.
Кількість країн з СЕЗ, од. Кількість СЕЗ, од.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
8 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
В інституціональній економічній те-
орії, на відміну від неокласичної, акцент
при обґрунтуванні необхідності створення
економічних зон роблять не на пошуку оп-
тимального розподілення обмежених ре-
сурсів і підтримці вільної конкуренції, а на
аналізі інститутів – офіційних приписів
(законів, правил усередині компаній) та
неофіційних правил (соціальних звичаїв,
традицій), які можуть сприяти або пере-
шкоджати успіху економічної зони, а та-
кож трансакційних витрат (витрат на орга-
нізацію економічної діяльності).
Так, слабкий захист прав власності в
межах країни перешкоджає трансферу тех-
нологій, і чим вагоміше цей бар’єр, тим
більше інвестицій має здійснити компанія,
щоб запровадити сучасну технологію
(Parente, Prescott, 1994). В економічних зо-
нах можна подолати такі обмеження шля-
хом формування особливих правил у сфе-
рах інвестиційної та інноваційної діяльнос-
ті, технологічної (галузевої) диверсифіка-
ції. Спонтанний порядок, що формується із
взаємодії економічних суб’єктів, може
створити інститути, які сприятимуть здійс-
ненню ефективної діяльності в економіч-
них зонах.
На відміну від неокласиків, які наці-
лені на аналіз взаємодії між робочою си-
лою, засобами виробництва, інвестиціями
та готовою продукцією і вважають техно-
логію екзогенною (такою, що дозволяє
створювати більше продукції з меншою
кількістю ресурсів − праці, капіталу, зем-
лі), представники нової неокласики, за-
сновники нової теорії зростання (ендоген-
ного зростання) P. Romer і R. Lucas розгля-
дають технологію як прямий чинник еко-
номічного зростання. На їх думку, інвести-
ції в людський капітал, дослідження і роз-
робки забезпечують позитивну динаміку
продуктивності праці та виробництва. Нау-
ковці дійшли таких висновків (Romer,
1990; Lucas, 1988):
темп економічного зростання прямо
залежить від величини людського капіталу
у формі навичок і знань;
сфера досліджень і розробок впливає
на економіку не тільки шляхом продуку-
вання нових знань, але і саме її існування
виступає необхідною умовою економічно-
го зростання, оскільки забезпечує нагро-
мадження людського капіталу;
будь-яке штучне уповільнення про-
цесу набуття нового знання при суто еко-
номічних мотивах у подальшому позначи-
ться на показниках економічної динаміки.
Представники теорії ендогенного
зростання й інституціональної економічної
теорії переконані, що фірмам не вистачає
управлінських, маркетингових і технічних
ноу-хау, до того ж вони мають обмежений
доступ до міжнародних каналів розподілу.
Запроваджуючи сприятливий інвестицій-
ний клімат у плані ефективної інфраструк-
тури, належного управління, спрощеного
регуляторного середовища, кваліфікованої
робочої сили, податкових стимулів і вигід-
ного місця розташування, економічні зони
здатні залучати прямі іноземні інвестиції.
Останні, як правило, супроводжуються
припливом зарубіжних технологій та
управлінських навичок, що створює мож-
ливості для навчання та підвищення квалі-
фікації місцевих кадрів (Aggarwal, 2010,
с. 14). Прикладом виникнення таких ефек-
тів є Китай. У цій країні СЕЗ використову-
валися як ключовий інструмент промисло-
вої політики щодо залучення прямих іно-
земних інвестицій і спричинили позитивні
побічні ефекти у вигляді залучених провід-
них технологій та їх подальшої імітації
(Zilibotti, 2017). Важливо, що при цьому
основну ставку зроблено на розвиток силь-
них сторін виробничої сфери, а не на під-
тримку і захист слабких галузей. У цьому,
на думку J. Y. Lin, полягає основний секрет
успішності промислової політики Китаю,
на відміну від невдалої політики інших
країн, де вона спрямовувалася на коригу-
вання вузьких місць, що певною мірою по-
слабило їх порівняльні переваги (Lin,
2011).
Отже, позитивний ефект від діяль-
ності економічних зон не обмежується ли-
ше статичними вигодами (як вважають не-
окласики), а дає можливість одержувати
довгострокові переваги, такі як розвиток
професійних знань і навичок, трансфер
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 9
2020, № 1 (89)
технологій, диверсифікація експорту, що, у
свою чергу, сприяє структурним змінам в
економіці (див. таблицю). Такий теоретич-
ний погляд на СЕЗ став домінуючим із кін-
ця 1980-х років.
Проте всі ці наведені твердження
слід вважати скоріше умовними, ніж безза-
перечними, оскільки світовий досвід пока-
зав неоднозначний вплив діяльності СЕЗ
на різні сфери економіки і суспільства. У
доповіді Світового банку (Zeng, 2010, c. 7)
зазначено, що «для успіху СЕЗ потрібен
дуже компетентний уряд і ринкова систе-
ма, яка добре функціонує, щонайменше,
всередині зони».
Економічні зони можуть відігравати
довгострокову динамічну роль у розвитку
країни, якщо вони належним чином ство-
рені, ефективно управляються, відповіда-
ють вимогам Світової організації торгівлі
(СОТ) і виступають невід’ємною частиною
національної програми реформ і лібералі-
зації (Madani, 1999, с. 8). Наприклад, у де-
яких країнах вимоги, що пред’являються
до резидентів СЕЗ 1 (а саме експорт певної
частки продукції, та лише за умови вико-
нання цієї вимоги їм надаються податкові
пільги), заборонені СОТ (Defever et al.,
2018).
Hazakis Konstantinos J. успіх або про-
вал економічних зон пов’язує з характером
взаємодії економічних суб’єктів і структур
СЕЗ (Hazakis, 2014). Ефективна взаємодія,
у свою чергу, може простимулювати еко-
номічне зростання. Так, у роботах R. Lucas,
B. Moll, J. Perla і C. Tonetti аргументовано,
що економічне зростання відбувається, ко-
ли менш компетентні економічні суб’єкти
взаємодіють із більш компетентними і пе-
реймають їх поведінку для підвищення
власної продуктивності (Lucas, Moll, 2014;
Perla, Tonetti, 2014).
Незважаючи на те що економічні зо-
ни не є «панацеєю», вони можуть поліпши-
ти умови життя та сприяти зниженню рівня
безробіття в слаборозвинутих регіонах не
лише тих країн, що розвиваються, але і
розвинутих (Lipták, Klasováb, Kováb, 2015,
с. 187).
1
Підприємства, зареєстровані в економіч-
ній зоні.
Результати дисертаційного дослід-
ження L. Moberg (2015, с. 100-102) свід-
чать, що в деяких випадках економічні зо-
ни дозволяють владі «підвищувати рівень
своєї ренти» та чинити опір економічним
реформам, що є поширеною практикою
серед країн, які розвиваються. Роль СЕЗ,
яку вони відіграватимуть в окремій країні,
залежатиме від наявності відповідних ін-
ститутів і політики.
Аналогічної думки дотримуються
українські науковці (Кіндзерський, 2015;
Ляшенко, 2012, с. 272-299; Ткач, 2016).
Україна належить до тих країн, де спеціа-
льні економічні зони не дали відчутного
економічного ефекту та через зухвале нех-
тування вимогами законодавства набули
негативної конотації. Як відзначає Y. Kind-
zersky (2013, с. 298), «це слід пов’язувати
не стільки зі слабкістю самої ідеї викорис-
тання спеціальних зон …, скільки зі слаб-
кістю організаційних механізмів її практи-
чної реалізації та деструктивами інститу-
ційного середовища країни».
Нова фаза глобалізації, до якої всту-
пив світ та основу якої становлять дигіталі-
зація, віртуалізація, автоматизація всіх
можливих процесів (Friedman, 2005, с. 47;
Вишневський, Князєв, 2018; Sokolova,
Shevtsova, 2019), масове впровадження
цифрових технологій і розвиток мережевих
взаємодій (Кастельс, 2004), зародження
нових індустрій, таких як геноміка, біотех-
нології, кібербезпека, блокчейн, штучний
інтелект і робототехніка, які, за оцінками
експертів, у найближчому майбутньому
визначатимуть позиції країн у світовій
економіці (Келли, 2017; Росс, 2017; Lyakh,
Swain, 2019), виявила об’єктивну потребу в
розширенні теоретичних основ створення
економічних зон для кращого розуміння їх
внеску в економічний розвиток.
Виходячи з цього набули поширення
два нових підходи еволюційної економіки до
розуміння СЕЗ: вертикально-спеціалізо-
ваної індустріалізації та агломерації. Ево-
люційна економічна теорія пояснює моти-
ви людей природним прагненням до вижи-
вання, у той час як неокласична керується
міркуваннями раціональності, а інституці-
ональна теорія – офіційних приписів і не-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
10 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
офіційних правил. Еволюційні економісти
оперують поняттями біологічної системи
(еволюції, відбору, виживання, спадковос-
ті) (Stoelhorst, 2008), досліджуючи зміни
відкритих економічних систем, при яких
вони пристосовуються до навколишнього
мінливого середовища. З точки зору
еволюційної економіки економічні зони є
відкритими системами з різноманітними
зв’язками, відносинами та впливами, які
еволюціонують і модифікуються залежно
від умов мінливого зовнішнього середови-
ща (а не стабільного та нейтрального сере-
довища, у якому функціонують зони, як
вважають неокласичні економісти).
Отже, перший із зазначених підходів
полягає в такому: сучасні процеси глобалі-
зації супроводжуються появою глобальних
ланцюжків формування вартості, коли ви-
робництво товарів перетинає національні
кордони, і кожна стадія цього процесу (від
видобутку сировини до виготовлення кін-
цевого продукту) здійснюється там, де є всі
необхідні для цього ресурси і навички, які
оцінюються за конкурентною ціною. Інте-
нсивність глобальної конкуренції та мінли-
ве зовнішнє середовище не дозволяють фі-
рмам самостійно інтегруватися в GVCs, що
має бути компенсовано державними захо-
дами підтримки економічних зон, у межах
яких для фірм будуть створені привабливі
умови інвестування та включення до GVCs
на вигідних засадах (Aggarwal, 2010, с. 15;
Asian Development Bank, 2015, с. 51-175). З
позиції цього підходу СЕЗ розглядаються
як «інструмент розумної індустріальної
політики», який «потребує постійного оно-
влення для створення продуктів і послуг із
більш високою доданою вартістю» для ін-
теграції та просування країни по GVCs
(Asian Development Bank, 2015, с. 76).
Згідно з агломераційним підходом
СЕЗ розглядаються як географічно скон-
центрована сукупність конкурентоспромо-
жних на міжнародному рівні підприємств,
які підтримуються урядом (Asian Develop-
ment Bank, 2015, с. 76, 78). Перевагами аг-
ломерацій є можливість підприємств поєд-
нувати зусилля, обмінюватися знаннями та
спільно використовувати ресурси (Aggar-
wal, 2010, с. 16). Економічні зони, відріз-
няючись розвинутою інфраструктурою,
сприятливим бізнес-середовищем, спроще-
ними регуляторними процедурами і міні-
мальною бюрократією та використовуючи
місцеві конкурентні переваги, стають по-
люсами зростання, які поступово (але кар-
динально) змінюють загальний «краєвид»
країни (Asian Development Bank, 2015,
с. 77). Підприємства, які працюють у зонах,
можуть згенерувати, за висловом K. Mur-
phy, A. Shleifer, R. Vishny (1989), «великий
поштовх» до індустріалізації економіки
завдяки спільному інвестуванню у нові
технології та виправданню значних витрат
на їх розробку й упровадження.
Проте, незважаючи на значний обсяг
наукової літератури, присвяченої пробле-
матиці економічних зон, залишаються ще
значні прогалини в знаннях. По-перше, у
науковому середовищі зберігається поляр-
ність думок про роль СЕЗ в економічному
розвитку. Це позначається на економічній
політиці країни, яка або підтримує, або від-
кидає цей інструмент. Існуючі теоретичні
підходи потребують узагальнення та ви-
значення спільних теоретичних позицій
для прийняття більш обґрунтованих рішень
щодо доцільності й корисності створення
СЕЗ у кожному конкретному випадку.
По-друге, здійснені дослідження
сконцентровані переважно на успішних
прикладах економічних зон, що ставить під
сумнів об’єктивність висновків про умови і
чинники, які становлять основу успіху
СЕЗ. Разом із вдалими спробами створення
економічних зон необхідно враховувати
негативний досвід і причини, що його об-
умовили. Кожну економічну зону слід роз-
глядати через призму сформованих у країні
інститутів та особливостей економічного,
політичного, соціального і культурного
середовища.
Метою статті є обґрунтування аль-
тернативної концепції спеціальних еконо-
мічних зон України як інструментів вивіль-
нення інноваційного потенціалу регіонів з
урахуванням помилок у запровадженні
цього інструменту у попередні роки й уро-
ків міжнародного досвіду їх діяльності від-
повідно до стратегічних національних ці-
лей в умовах зародження нових індустрій.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 11
2020, № 1 (89)
Теоретичною основою дослідження є клю-
чові положення інституціональної еконо-
міки і теорії ендогенного зростання, згідно
з якими спеціальні економічні зони здатні
позитивно вплинути на інвестиційний клі-
мат і змінити вектор розвитку регіонів та
країни загалом із сировинного на переваж-
но інноваційний. Для цього необхідні ефе-
ктивні інститути, включаючи компе-
тентний уряд, а також сприятлива та послі-
довна державна політика, яка передбачає,
насамперед, інвестиції в людський капітал,
сферу досліджень і розробок, наукомістку
промисловість.
Міжнародний досвід діяльності СЕЗ
Шістдесятирічний світовий досвід
роботи економічних зон дозволив винести
уроки, які є обов’язковими для врахування
щоразу, коли розглядається доцільність
створення СЕЗ:
1. Економічні зони, як правило, про-
ходять інкубаційний період, який триває
від 5 до 10 років, перш ніж досягають цілей
і приносять вигоди. Такий період спостері-
гався навіть в успішних економічних зо-
нах, тому не слід очікувати миттєвих ре-
зультатів одразу після заснування зони (Fa-
role, 2011, с. 68).
2. Сучасне глобальне економічне се-
редовище істотно відрізняється від того, в
якому починали роботу перші економічні
зони. До сучасних економічних зон вдасть-
ся залучити інвесторів, якщо в їх межах бу-
дуть запропоновані значно кращі умови,
ніж в інших, у плані витрат і досвіду. При
проєктуванні зони варто пам’ятати, що ін-
вестори − не «бранці» економічних зон, у
них є альтернативи, які вони використають,
вийшовши із зони, якщо вона не принесла
очікуваних переваг (Warr, Menon, 2015, с. 3).
3. Надмірна амбіційність і переоцінка
власних можливостей нерідко зустрічають-
ся в країнах, які намагаються використати
СЕЗ як засіб легкого вирішення структур-
них проблем економіки. Зазвичай це є на-
слідком нереалістичних оцінок існуючих
можливостей і потенціалу території, на
якій планується створити економічну зону.
Деякі економічні зони у світі від самого
початку були орієнтовані на розвиток на-
укомістких галузей, не беручи до уваги від-
сутність професійного досвіду та галузевий
профіль території. Як приклад можна наве-
сти Казахстан, де спочатку вирішили роз-
вивати наукомісткі економічні зони, не
врахувавши брак місцевих кваліфікованих
кадрів. Як результат, інвесторам довелося
залучати іноземних фахівців, які мали від-
повідні знання і досвід (Nevmatulina, 2013).
Згодом державна політика Казахстану що-
до СЕЗ була скоригована, і наразі в країні
діють економічні зони чотирьох типів: ін-
дустріальні, сервісні, технологічні та ком-
біновані. Аналогічна проблема зустріча-
ється в інших країнах (Rasiah, Crinis, Lee,
2015) і є слабким місцем багатьох еконо-
мічних зон світу, а отже, тією сферою, яка
потребує першорядної уваги.
4. Економічні зони, як правило, зай-
мають великі земельні площі, які надають-
ся інвесторам у користування за вартістю
нижче ринкової, що створює ризики вико-
ристання земельних ділянок не за цільовим
призначенням. У такому разі економічні
зони стають місцем для легкого збагачення
та відвертого зловживання державною під-
тримкою. Для недопущення цього необхід-
но розробляти чіткі критерії, яким має від-
повідати інвестор економічної зони. На-
приклад, у Польщі дозволи на роботу в зо-
нах надаються інвесторам, діяльність яких
задовольняє хоча б однин із таких критері-
їв (Global Regulation, 1994): спрямовується
на використання нових технологій, ство-
рення нової або вдосконаленої продукції
(послуг, процесів); реалізується у пріори-
тетних секторах економіки (авіаційному,
автомобільному, електроніки, біотехноло-
гії, машинобудівному, малотоннажної хі-
мії, досліджень і розробок, інформаційних
послуг, послуг у сфері досліджень і техніч-
ного аналізу); орієнтована на підтримку
розвитку кластерів, індустріальних і техно-
логічних парків на території зони; сприяє
підвищенню рівня індустріалізації слабо-
розвинутих промислових регіонів; забезпе-
чує створення робочих місць.
5. Поширеною у світі є практика на-
дання інвесторам СЕЗ широких податкових
пільг. Вони прописуються законодавством
і спрямовані на зниження податків для ін-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
12 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
весторів, а іноді і для ключових співробіт-
ників. The Competitive Industries and Inno-
vation Program зібрала базу даних, яка охо-
плює 553 спеціальні економічні зони в 51
країні. База даних містить інформацію про
найбільш поширені фіскальні стимули, які
надаються інвесторам зон, а саме звільнен-
ня від сплати корпоративного податку і
ввізного (імпортного) мита. Так, 375 з 553
економічних зон пропонують 100-відсот-
кове звільнення від сплати податку на при-
буток підприємств; у 97 зонах податкова
пільга залежить від певних критеріїв (виду
економічної діяльності, мінімального обся-
гу інвестицій, кількості створених робочих
місць та ін.); у 38 зонах інвесторам пропо-
нується знижений фіксований корпоратив-
ний податок; 43 зони не пропонують інвес-
торам корпоративних податкових стимулів.
Щодо ввізного мита: 303 з 553 зон пропо-
нують інвесторам звільнення від імпортно-
го мита і на капітальне обладнання, і на
матеріали; 223 зони звільняють інвесторів
від сплати ввізного мита лише при ввезенні
обладнання; у 27 зонах такий вид стиму-
лювання не пропонується (The World Bank,
2017, с. 37-38).
Проте не все так однозначно. Вико-
ристовуючи виключно фіскальні преферен-
ції без дотримання інших обов’язкових
умов створення зон, влада звісно може де-
що поліпшити економічну ситуацію в регі-
оні, але забезпечити довгостроковий ефект
завдяки цьому їй навряд чи вдасться. Най-
більш успішні у світовій практиці еконо-
мічні зони органічно вбудовані в націона-
льну економіку і тісно інтегровані з глоба-
льними ринками. Наприклад, південноко-
рейські СЕЗ відрізняються міцними зв’яз-
ками з місцевими постачальниками. Крім
того, відсутність належного інфраструк-
турного забезпечення, навіть за наявності
сприятливого податкового клімату, може
стати серйозною перешкодою на шляху до
успішного розвитку СЕЗ, як це трапилось в
Африці: відсутність надійного електропос-
тачання та велика відстань від порту ви-
явилися причинами невдач багатьох афри-
канських економічних зон. Отже, далеко не
останню роль в успіху СЕЗ відіграє її міс-
цезнаходження і близькість до наземного,
повітряного та морського транспорту.
Досвід України. Нормативно-правове
регулювання діяльності СЕЗ
Україна має негативний досвід ство-
рення спеціальних економічних зон. Пе-
редбачені державою для них преференції
не дали очікуваних результатів, спричини-
вши значні втрати держбюджету, викрив-
лення в економіці, погіршення конкурент-
ного середовища.
Відповідно до базового Закону Укра-
їни «Про загальні засади створення і функ-
ціонування спеціальних (вільних) еконо-
мічних зон» (Верховна Рада України, 1992)
і спеціальних законів, які приймалися під
кожну конкретну зону, за період із кінця
1990-х до початку 2000-х років у країні бу-
ло створено 11 СЕЗ. Спеціальними закона-
ми на території економічних зон запровад-
жувалися пільгові податковий, митний і
валютно-фінансовий та інші режими еко-
номічної діяльності. Інвесторам у різних
комбінаціях надавалися такі пільги: режим
спеціальної митної зони, звільнення від
оподаткування прибутку, звільнення від
оподаткування інвестицій, звільнення від
сплати ввізного мита та ПДВ, звільнення
від обов’язкового продажу надходжень в
іноземній валюті, звільнення від плати за
землю, звільнення від сплати зборів до де-
яких бюджетних фондів. Надання цих пільг
спричинило зменшення податкових надход-
жень до бюджету та викривлення конкуре-
нції через створення економічно необґрун-
тованих преференцій окремим виробникам
й істотні прогалини в законодавстві, а саме:
1. У базовому та спеціальних законах
про СЕЗ не були прописані критерії, яким
мала відповідати територія для набуття
статусу економічної зони. Фактично, в кра-
їні діяв «ручний» режим створення СЕЗ.
Рішення про їх заснування мали суб’єктив-
ний характер і нерідко не були пов’язані з
необхідністю вирішення проблем певної
території. Так само не були визначені ви-
моги до підприємств, які виявили бажання
працювати в економічних зонах. Будь-яке
підприємство, незалежно від сфери діяль-
ності (навіть не йдеться про наукомісткі
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 13
2020, № 1 (89)
виробництва, як це прийнято світовою
практикою), могло невиправдано скориста-
тися перевагами особливого режиму діяль-
ності.
2. Законом передбачено створення
різноманітних типів зон і надання широко-
го спектру можливих державних преферен-
цій, але при цьому відсутній механізм ви-
значення розміру державної допомоги та
перелік основних чинників, які на нього
впливатимуть (розташування зони, розмір
підприємств, вид економічної діяльності та
обсяг вкладених ними інвестицій).
3. Законом визначено, що органами
управління СЕЗ можуть бути: 1) місцеві
органи управління; 2) орган господарсько-
го розвитку й управління СЕЗ, що створю-
ється за участю суб’єктів господарювання
України та інших держав. Функції цього
органу мав право виконувати один із
суб’єктів господарювання економічної зо-
ни, що створювало умови для зловживань
на користь окремих резидентів зони і супе-
речило інтересам інвесторів та держави.
4. Аналіз фактичних результатів
діяльності СЕЗ щодо їх відповідності за-
планованим і цільового використання на-
даних преференцій реально не здійснював-
ся. Більше того, Постановою КМУ від
24.06.2016 р. № 382 уряд взагалі скасував
необхідність проведення аналізу результа-
тів функціонування СЕЗ, обґрунтовуючи
це необхідністю зниження функціонально-
го навантаження на органи виконавчої вла-
ди центрального і місцевого рівнів.
Необхідно також звернути увагу на
суперечливість положень законодавства
щодо типології економічних зон. Так, ст. 3
базового закону визначено типи СЕЗ, які
можуть створюватися в Україні, – це «ві-
льні митні зони і порти, експортні, транзит-
ні зони, митні склади, технологічні парки,
технополіси, комплексні виробничі зони,
туристсько-рекреаційні, страхові, банків-
ські тощо». Пропонується:
викреслити з цього переліку техно-
парки, оскільки відповідно до Закону Укра-
їни «Про спеціальний режим інноваційної
діяльності технологічних парків» (Верхов-
на Рада України, 1999) такий режим діяль-
ності встановлюється для технопарку як
юридичної особи або групи юридичних
осіб, які можуть реалізовувати проекти на
всій території України, а не на окремій її
частині, як це передбачено законом про
економічні зони. Відповідно до ст. 1 спеці-
альна економічна зона є частиною терито-
рії України, на якій встановлюються і ді-
ють спеціальний правовий режим еконо-
мічної діяльності та порядок застосування і
дії законодавства України;
додати індустріальні парки як облаш-
товану відповідною інфраструктурою те-
риторію, у межах якої їх учасниками може
здійснюватися господарська діяльність у
сфері переробної промисловості, а також
науково-дослідна діяльність, діяльність у
сфері інформації і телекомунікацій (ст. 1
Закону України «Про індустріальні парки»
(Верховна Рада України, 2012)).
У 2005 р. Законом України «Про вне-
сення змін до Закону України «Про Дер-
жавний бюджет України на 2005 рік» та
деяких інших законодавчих актів України»
(Верховна Рада України, 2005) для
суб’єктів господарювання, які здійснювали
діяльність на території спеціальних еконо-
мічних зон, усі пільги та гарантії стабіль-
ності встановленого правового режиму бу-
ло скасовано. З того часу й до сьогодні дія-
льність суб’єктів господарювання в межах
СЕЗ не відрізняється від інших територій
країни та втратила будь-який сенс.
На результати діяльності українських
економічних зон не в останню чергу впли-
нула позиція держави, яка не взяла на себе
жодних зобов’язань щодо облаштування
економічних зон виробничою і транспорт-
ною інфраструктурою. Це є принциповим
моментом, від якого багато в чому зале-
жить ефективність зон. У Китаї, наприклад,
близько 80% витрат на розвиток інфра-
структури були профінансовані державою,
а залучення іноземних інвестицій розпоча-
лося лише після створення привабливих
умов ведення бізнесу. В Україні ж держава
відпустила СЕЗ «у вільне плавання», після
чого визнала цей інструмент непридатним
для українських умов. Отже, від самого
початку українські СЕЗ не мали нічого спі-
льного зі справжніми спеціальними еконо-
мічними зонами, які в багатьох країнах
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
14 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
стали рушійною силою змін і модернізації
економіки.
Нова концепція спеціальних
економічних зон в Україні
Експортна стратегія України на 2017-
2021 роки має на меті здійснення «перехо-
ду України до експорту наукомісткої інно-
ваційної продукції для сталого розвитку та
успішного виходу на світові ринки» (Кабі-
нет Міністрів України, 2017). Досягнення
цієї мети значною мірою залежить від роз-
витку інновацій, які «мають вирішальне
значення для диверсифікації виробництва,
підвищення продуктивності та збільшення
доданої вартості» (Кабінет Міністрів Укра-
їни, 2017). Україна залишається країною з
низьким рівнем інноваційної активності. За
даними статистичних спостережень, інно-
ваційну діяльність у промисловості здійс-
нює лише кожне шосте підприємство
(Державна служба статистики України,
2019, с. 65), що значною мірою обумовлено
неефективністю галузевої структури еконо-
міки, у якій переважають ресуро- та енер-
гомісткі виробництва.
Як зазначають експерти, наступна
хвиля інновацій забезпечить зростання
економік тих країн, які працюватимуть у
нових галузях, експортуватимуть інформа-
цію та наукомісткі послуги (Росс, 2017,
с. 12, 18). Оскільки спеціалізованих осеред-
ків розвитку нових індустрій досі не сфор-
мовано, кожна країна (навіть та, що розви-
вається) має всі шанси стати «центром ін-
новацій наступного покоління» і зробити
«технологічний стрибок», як, наприклад,
країни Африки та Середньої Азії, які впро-
вадили мобільний зв’язок, оминувши ста-
дію стаціонарних телефонів. Ще один при-
клад – Африканська мережа робототехніки
AFRON, яка заохочує розвиток робототех-
нічних технологій із низькою собівартістю
з використанням обмежених матеріалів
(Росс, 2017, с. 28-29, 212-213). У даному
контексті спеціальні економічні зони мо-
жуть розглядатися як інструменти ви-
вільнення інноваційного потенціалу регіо-
нів України для генерування ідей нових
продуктів і послуг, розвитку наукомістких,
у тому числі нових, видів діяльності, що
сприятиме технологічній (галузевій) дивер-
сифікації економіки регіонів, їх участі у
створенні GVCs нових індустрій та інтег-
рації в існуючі GVCs на більш вигідних
умовах.
Пропонується переглянути концеп-
цію спеціальних економічних зон для умов
України і розглядати їх як стимулюючі ре-
гуляторні режими, що заохочують іннова-
ційний характер інвестицій, поєднуючи
систему стимулів і пільг, обов’язкових
умов й обмежень для дотримання балансу
інтересів бізнесу і держави. Останні мають
бути рівноправними партнерами, які укла-
ли своєрідну угоду про співпрацю і відпо-
відальність.
Слово «стимулюючий» означає, що в
регуляторному режимі система стимулів,
пільг і дозволів домінуватиме над систе-
мою заборон, обов’язків і обмежень для
мотивації компаній вкладати кошти в інно-
вації. З урахуванням попереднього досвіду,
коли непродумане надання широкого спек-
тру державних преференцій резидентам
СЕЗ призвело до вкрай негативних наслід-
ків (спостерігалися випадки зловживання
владою, нехтування вимогами законодав-
ства з метою незаконного збагачення й
отримання ренти), такий підхід може зда-
тися утопічним. Однак не йдеться про від-
мову від обмежень і заборон. Їх слід
обов’язково застосовувати, але вони не
повинні становити основу режиму, оскіль-
ки в умовах ринкових відносин стратегія
нав’язування моделей поведінки приват-
ним суб’єктам господарювання, заборонно-
примусові інструменти впливу не спрацьо-
вують. Необхідно усіляко сприяти досяг-
ненню інвесторами їх власних цілей, зва-
жаючи на інтереси більшості українських
громадян, а не окремих верств суспільства
чи осіб, наділених владою. В економічній
зоні мають бути запроваджені такі правила
й умови економічної діяльності, налаго-
джено такий інвестиційний клімат, у якому
буде, перш за все, зацікавлений бізнес й
інвестори як головні важелі економічного
зростання.
Застосуємо концепцію регуляторного
режиму як балансу стимулів й обмежень,
уперше представленого в роботах (Ляшен-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 15
2020, № 1 (89)
ко, 2016; Ляшенко, 2006) з позицій кібер-
нетичного і синергетичного підходів, до
режиму діяльності спеціальних економіч-
них зон.
Складовими (компонентами) регуля-
торного режиму спеціальної економічної
зони (RJSEZ) визначено такі:
1. Цілі введення режиму – залучення
та підтримка інвестицій у розвиток конку-
рентних переваг (спеціалізації) регіонів
України, а також нових видів діяльності, у
тому числі нових індустрій у галузі висо-
ких технологій, у яких зацікавлений бізнес,
як перспективних напрямів майбутньої
спеціалізації для технологічної диверсифі-
кації та підвищення міжнародної конку-
рентоспроможності української економіки.
Для надання території статусу спеці-
альної економічної зони необхідно керува-
тися передусім зобов’язаннями, які взяла
на себе Україна, підписавши Угоду про
асоціацію між Україною та ЄС, у тому чи-
слі підтримувати вільну та чесну конкурен-
цію, забезпечувати рівні умови діяльності
для всіх учасників ринку. Про це, зокрема,
йдеться в ч. 2 Глави 10 «Конкуренція»
Угоди (Верховна Рада України, 2014):
«будь-яка допомога, надана Україною або
країнами-членами Європейського Союзу з
використанням державних ресурсів, що
викривляє або загрожує викривити конку-
ренцію шляхом надання переваг окремим
підприємствам або виробництву окремих
товарів, є несумісною з належним функці-
онуванням цієї Угоди тією мірою, якою
вона може впливати на торгівлю між Сто-
ронами». Однак у деяких випадках можли-
ві винятки (п. 3 ст. 262 Угоди): сумісною з
належним виконанням Угоди вважається
допомога, яка сприяє:
економічному розвитку регіонів із
надзвичайно низьким рівнем життя або
суттєвим рівнем безробіття;
виконанню проєкту, який має загаль-
ноєвропейське значення або здатен вирі-
шити серйозні проблеми в економіці дер-
жави-члена;
розвитку певної економічної діяль-
ності або певних економічних сфер, якщо
така допомога не має несприятливого
впливу на умови торгівлі всупереч інте-
ресам Сторін;
культурному збагаченню та збере-
женню культурної спадщини.
Задоволення хоча б однієї з цих умов
дає право державній та місцевій владі роз-
глядати можливість введення на відповід-
ній території спеціального правового ре-
жиму економічної діяльності.
2. Суб’єкти, на яких поширюється
дія режиму, – українські та іноземні під-
приємства, які зацікавлені в інноваційному
інвестуванні, діяльності у сфері виробницт-
ва високотехнологічних товарів1 і надання
високотехнологічних послуг 2 та задоволь-
няють визначені критерії резидентства в
економічній зоні.
3. Обмеження режиму. Критерії на-
дання дозволів на здійснення господарсь-
кої діяльності в економічній зоні розгля-
даються як обмеження, що встановлюють
вимоги, зобов’язання і заборони для інвес-
торів, як бажають працювати в економічній
зоні.
При виборі критеріїв необхідно ви-
ходити з інтересів місцевого населення,
держави та самих інвесторів. Інтереси від-
різняються залежно від спеціалізації тери-
торії та стану її розвитку, але в загальному
базовому вигляді можуть бути визначені
таким чином:
інтереси населення – забезпечення
прав і свобод, безпеки, можливість фізич-
ного й інтелектуального розвитку, підтри-
1
До високотехнологічних галузей нале-
жать: IT-галузь (виробництво комп’ютерної, офі-
сної техніки та створення програмного забезпе-
чення); аерокосмічна; фармацевтична; виробниц-
тво електроніки та телекомунікаційного облад-
нання; виробництво медичної, високоточної та
оптичної техніки (Eurostat, 2019).
2
До високотехнологічних послуг за кодами
NACE (Classification of Economic Activities in Eu-
ropean Community) належать: виробництво кіно-,
відео- і телевізійних програм, звукозапис та вида-
внича діяльність; програмування, радіомовлення і
телебачення; телекомунікації; комп'ютерне про-
грамування, консультації та інші послуги; діяль-
ність інформаційних служб; наукові дослідження
і розробки (Див.: (OECD, 2011).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
16 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
мання здорового способу життя, підви-
щення якості життя;
інтереси інвестора – максимізація
доходу на одиницю вкладених інвестицій
або мінімізація трансакційний витрат на
одиницю отриманого доходу;
інтереси держави (за умови ефектив-
ності інституту держави) – сприяння ста-
лому розвитку регіонів (територій) і країни
загалом, поліпшення життєвих стандартів і
забезпечення гідного рівня життя населен-
ня.
Виходячи з цього пропонується та-
кий перелік критеріїв:
3.1. Обов’язковою умовою діяльності
в зоні є легалізація доходів і вихід із тіні,
відмова від тіньової заробітної плати і
тіньової зайнятості для забезпечення со-
ціальних гарантій населення, розвитку чес-
ної конкуренції та зниження корупційних
ризиків. За різними оцінками експертів,
рівень тінізації економіки України стано-
вить від 46 до 62% ВВП (Schneider, 2012;
Харазішвілі, 2017).
3.2. Критерій підвищеної мінімальної
заробітної плати – її рівень має відповіда-
ти рекомендаціям Міжнародної організації
праці та становити 0,5% від середньої за-
робітної плати по країні/виду економічної
діяльності. За розрахунками експертів (Ха-
разішвілі, 2017, с. 37), відставання існу-
ючої заробітної плати в Україні від серед-
ньої мінімальної заробітної плати в ЄС
становить 1,29 раза, у промисловості –
2,93 раза.
Рівень мінімальної заробітної плати в
економічній зоні має визначатися при її
заснуванні та міститися в документах про
створення економічної зони. Недопусти-
мим у зоні є переведення працівників у ре-
жим неповного робочого часу з метою
зменшення витрат на оплату праці, що має
бути також зафіксовано в документах (тех-
ніко-економічному обґрунтуванні). Інвес-
торами зони також не можуть бути підпри-
ємства, діяльність яких орієнтована на ви-
користання дешевої робочої сили.
3.3. Критерій створення робочих
місць – для діючих підприємств мінімум 5,
для нових – мінімум 10, у тому числі у но-
вих видах діяльності. Цей критерій не по-
ширюється на малі підприємства для недо-
пущення їх дискримінації та сприяння роз-
витку малого інноваційного підприємницт-
ва в зоні (вставка 1).
3.4. Критерій інноваційності − є
ключовим і передбачає, що резиденти еко-
номічної зони будуть: 1) здійснювати дія-
льність, пов’язану з розробкою та/або
впровадженням нових технологій у галузях
спеціалізації регіону; та/або 2) інвестувати
в розвиток високотехнологічних послуг;
та/або 3) розвивати нові види діяльності,
виходячи з наявних ресурсів і місцевого
досвіду. Галузева спрямованість економіч-
ної зони полягає у техніко-економічному
обґрунтуванні доцільності створення і фу-
нкціонування СЕЗ відповідно до ст. 7 базо-
вого закону про економічні зони (встав-
ка 2).
Вставка 1.
Наприклад, у Польщі, якщо рівень безробіття в регіоні дорівнює або нижчий за
середній по країні, то інвестору необхідно створити не менше 120 робочих місць або
інвестувати не менше 35 млн злотих. У регіоні, де рівень безробіття вище за середній
по країні, але не перевищу 130%, інвестор зобов’язується створити не менше 70 робо-
чих місць або здійснити інвестиційних витрат вартістю не менше 25 млн злотих і т.д.
до критерію 15 робочих місць, або 1 млн. злотих інвестицій при рівні безробіття вищо-
му, ніж 200% від середнього по країні.
Інший приклад – Вільна туристична зона у Фредериксбурзі, штат Вірджинія,
США. Діючі підприємства мають створити мінімум 5 робочих місць у сфері туризму і
вкласти не менше 50 тис. дол. інвестицій у туристичні об’єкти. Для нових підприємств
ці показники становлять мінімум 10 робочих місць і не менше 250 тис. дол.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 17
2020, № 1 (89)
3.5. Критерій пріоритетності сек-
торів, виходячи з порівняльних переваг ре-
гіону та перспективних сфер, у яких під-
приємці зацікавлені розвивати нові види
діяльності. Пріоритетність секторів і пер-
спективні напрями діяльності визначають-
ся не штучно урядом чи місцевою владою
«згори-вниз», а суб’єктами підприємницької
діяльності на основі підходу розумної спеці-
алізації (OECD, 2013, с. 18-19) (вставка 3).
3.6. Критерій відкритості та прозо-
рості діяльності − передбачає надання
резидентами зони інформації у вільному
доступі щодо власних інтересів, актуаль-
них запитів і потреб для природної класте-
ризації з іншими виробниками, постачаль-
никами і науковими організаціями в межах
зони.
Перелік рекомендованих критеріїв
може бути доповнений іншими обмежен-
нями, зобов’язаннями та вимогами до інве-
сторів або коригуватися залежно від мети
створення зони, специфіки території та ін-
ших чинників, але не може суперечити ці-
лям введення режиму.
4. Фіскальні та нефіскальні префе-
ренції режиму. Як свідчить міжнародний
досвід, упровадження широких податкових
та інших фінансових преференцій в еконо-
мічних зонах за відсутності якісної інфра-
структури, налагодженого доступу до еле-
ктроенергії, води та інших ресурсів, зв’язку
з місцевими виробниками та постачальни-
ками, сприятливого ділового клімату є під-
ходом, який себе не виправдав і не сприй-
мається цивілізованими інвесторами, оріє-
Вставка 2.
У польських економічних зонах застосовується критерій інноваційності, який
передбачає створення інвесторами нових технічних і технологічних рішень та їх вико-
ристання в економіці. Умовою входу в Metutech Science Park (Туреччина) є наявність в
інвестора принаймні одного R&D-проєкту.
Вставка 3.
У світовій практиці цей критерій є основним. Як правило, пріоритезують або пе-
реробну промисловість загалом, або окремі її галузі, високотехнологічні сектори, сферу
послуг (R&D, фінансову діяльність, логістику, туризм) і торгівлю.
East London Industrial Development Zone в ПАР від самого початку пріоритезу-
вала автомобільну галузь, але через кризу у 2008 р. адміністрація вирішила розширити
спеціалізацію зони і включила до пріоритетних видів діяльності: відновлювані джерела
енергії, агропереробку, аквакультуру, ICT, електроніку, а потім – переробне виробниц-
тво загалом, що було викликано бажанням багатьох промислових підприємств інших
галузей (у т.ч. ТНК) працювати в зоні.
Пріоритетними секторами Richards Bay Industrial Development Zone в ПАР є аг-
ропереробка, інформаційно-комунікаційні технології, металургійне виробництво. У зо-
ну залучаються інвестори, які орієнтовані на експорт у цих галузях і здатні створю-
вати робочі місця.
У Польщі пріоритетними видами діяльності обрано авіаційний, автомобільний,
біотехнологічний, сектор електронної та побутової техніки, переробки харчових про-
дуктів, а також послуги (дослідження і розробки, інформаційні, бухгалтерського облі-
ку та аудиту). Кожна економічна зона має свою спеціалізацію. Наприклад, у Мелецькій
СЕЗ розташована Aviation Valley, у Поморській СЕЗ діє кластер інформаційно-
комунікаційних технологій, у Катовіцькій та Легніцькій СЕЗ переважають під-
приємства, які працюють в автомобільній промисловості. Виробники побутової техні-
ки зосереджені у Валбжиській СЕЗ, а підприємства, що працюють у меблевому секто-
рі, – у Варміньско-Мазурскій СЕЗ.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
18 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
нтованими на отримання вигід правомір-
ними засобами. Відсутність перелічених
базових умов не може бути компенсована
широкими податковими пільгами, які в
кращому випадку здатні надати коротко-
строкові вигоди, а найчастіше спричиняє
негативні наслідки для економіки, як це
сталося в Україні. Тому режим спеціальної
економічної зони пропонується засновува-
ти на розумному поєднанні спрощених ре-
гуляторних, адміністративних нефіскаль-
них стимулів із системою економічного
стимулювання у вигляді тимчасових подат-
кових преференцій.
Питання, які стосуються стабілізації
політичної ситуації, зниження рівня коруп-
ції, безумовно є надважливими, але навряд
чи можуть бути вирішені в межах окремого
регіону чи території. В економічній зоні
необхідно передусім зосередитися на зав-
даннях спрощення регуляторного середо-
вища, надання інформаційної та інфра-
структурної (виробничої, транспортної,
соціальної) підтримки інвесторам із деяки-
ми новаціями в плані податкового та мит-
ного регулювання. Останні можуть бути
запроваджені як експеримент з огляду на
невдалий попередній досвід їх застосуван-
ня.
З урахуванням позитивного досвіду
інших країн на території економічної зони
пропонується введення таких фіскальних і
нефіскальних преференцій:
4.1. Спрощення регуляторного сере-
довища:
введення мораторію на здійснення
перевірок резидентів зони фіскальними
органами й органами державного нагляду
(контролю). Заходи державного нагляду
(контролю) можуть здійснюватися за умо-
ви їх відповідного обґрунтування за погод-
женням адміністрації зони;
упровадження повної автоматизації
процесу подання звітності та сплати подат-
ків й інших обов’язкових платежів з метою
спрощення податкового адміністрування;
переведення всіх послуг зони в елект-
ронний формат, запровадження системи
електронного документообігу для спро-
щення та скорочення процедури реєстрації,
зменшення бюрократії та уникнення коруп-
ційної складової при особистому контакті з
фіскальними та наглядовими органами
(вставка 4).
4.2. Поліпшення інформаційного за-
безпечення інвесторів зони шляхом ство-
рення єдиного інформаційного ресурсу
(сайту), на якому у чіткій і зрозумілій фор-
мі буде представлена вся необхідна інфор-
мація щодо умов і процедури реєстрації в
зоні, переліку пільг і преференцій, обме-
жень, вимог і зобов’язань для потенційних
інвесто-рів зони відповідно до чинного за-
конодавства. Адміністрування сайту має
здійснюватися на постійній основі, а вся
необхідна інформація – відображатися в
актуальному вигляді з оперативним вне-
сенням змін. На сайті доцільно розмістити
калькулятор, за допомогою якого інвестор
може приблизно підрахувати, скільки кош-
туватиме розпочати або продовжити діяль-
ність у зоні залежно від виду економічної
діяльності, розміру підприємства, обсягу
початкових інвестицій тощо. Як пілотний
може бути запущений мобільний додаток
зони Name of a zone Gate Access, на якому
Вставка 4.
DMCC Free Zone в ОАЕ (м. Дубаї) – усі послуги зони надаються в електронному
вигляді; створення нової або дочірньої компанії в зоні займає 15 днів, подовження рези-
дентства – 4 дні. Зона першою в світі запропонувала своїм резидентам можливості
електронного підпису.
У Masdar City Free Zone в ОАЕ отримання ліцензії на запуск бізнесу займає 5 днів,
а отримання робочої візи – 3 дні. У зоні відсутня вимога до щорічної здачі аудиторської
звітності.
Dahej Special Economic Zone в Індії − з 2016 р. усі послуги зони переведено в елек-
тронний формат. Зона відмовилася від друку і повністю перейшла на безпаперову дія-
льність.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 19
2020, № 1 (89)
будуть представлені всі необхідні логістич-
ні дані, що спростить потік товарів до та із
зони. Також на сайті зони слід передбачити
систему подачі скарг щодо зловживання
владою або службовим становищем фіс-
кальними та наглядовими органами, адмі-
ністрацією зони. У перспективі може роз-
глядатися можливість створення єдиного
інформаційного ресурсу про діяльність
усіх зон у країні.
4.3. Упровадження інституту профе-
сійного менторства («на місці» та в елект-
ронному форматі), який забезпечить ком-
плексне професійне обслуговування для інве-
сторів. Кожне підприємство в зоні буде су-
проводжувати спеціальна команда екс-
пертів, яка допомагатиме у проходженні ре-
гуляторних процедур (отриманні дозволу на
роботу в зоні, його пролонгації, адмініст-
руванні податків); налагодженні партнерсь-
ких зв’язків з іншими підприємствами регіо-
ну, торговельними організаціями, науковими
установами, закладами вищої освіти; в кон-
тактах із постачальниками комунальних пос-
луг або подачі заявок на підключення, на-
приклад, до газопроводу або енергомережі.
Адміністрація зони допомагатиме налаго-
дженню співробітництва між резидентами та
закладами вищої освіти з метою коригування
навчальних програм з урахуванням вимог та
очікувань майбутніх роботодавців, започат-
кування курсів перепідготовки та підвищен-
ня кваліфікації кадрів, мовних курсів (встав-
ка 5).
4.4. Введення спеціальної програми
наставництва для малих і середніх підпри-
ємств як пріоритетних з точки зору фор-
мування середнього класу в регіоні, у межах
якої досвідчені ментори надаватимуть пос-
луги та консультації з розвитку інновацій-
ного малого і середнього бізнесу; інформу-
ватимуть про можливості європейських
Вставка 5.
Високим рівнем надання послуг відрізняється економічна зона Лодзі у Польщі. За
кожним інвестором зони закріплюється радник, який допомагає пройти процедуру ре-
єстрації. У зоні діє програма бізнес-наставництва, у межах якої ментори надають по-
слуги резидентам зони, які відбираються за конкурсом. У 2017 р. було обрано 8 компа-
ній, у 2018 р. їх кількість збільшилася до 25. Спеціальною програмою також підтриму-
ються стабільно працюючі компанії в різних сферах діяльності. Станом на 31 липня
2017 р. кількість виданих дозволів на роботу в зоні дорівнювала 313, інвестицій залуче-
но на суму 3,43 млрд євро, кількість створених робочих місць − 36 тис. МСП станов-
лять 50% усіх компаній зони.
Місцеві центри зайнятості Вільної зони Смедерево (Сербія) співпрацюють з ін-
весторами для забезпечення їх кадрами необхідної спеціалізації та кваліфікації. Адміні-
страція зони і навіть мер міста Смедерево відвідують середні школи, розповідаючи, в
яких фахівцях зацікавлені інвестори.
У DMCC Free Zone проводяться лекції, програми професійного розвитку, семіна-
ри, ярмарки вакансій та ін.
У Ladol Free Zone в Нігерії визнається важливість кваліфікованого і добре під-
готовленого персоналу для інвестиційних компаній. У 2017 р. в ній почала діяти
Upskilling Academy, у якій викладаються спеціальні курси для місцевих студентів, які
підтримуються приватними компаніями та неурядовими організаціями.
Katowice SEZ у Польщі тісно співпрацює з місцевими школами і коледжами. У
2016 р. 29 студентів пройшли так звані дуальні курси, які поєднують навчання в Сіле-
зькому технологічному університеті й виробничу практику на підприємствах економіч-
ної зони.
Starachowice SEZ у Польщі очолює ініціативу під назвою «Регіональний кластер
професійної освіти», яка має на меті тісну співпрацю з навчальними закладами регіону
для задоволення потреб компаній.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
20 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
програм обміну досвідом – Європейської
програми обміну досвідом для підприємців
(Erasmus for Young Entrepreneurs, EYE)1 та
програми «Конкурентоспроможність під-
приємств малого і середнього бізнесу»
(Competitiveness for Enterprises and SME −
СOSME)2 (вставка 6).
4.5. Надання податкових пільг. Про-
понується внести і викласти в окремому
законопроєкті «Про внесення змін до По-
даткового кодексу України (щодо вдоско-
налення деяких норм Податкового кодексу
України в частині стимулювання інвести-
ційно-інноваційної діяльності на території
України)» такі зміни до Податкового та
Митного кодексів України:
звільнити терміном на 5 років від
сплати податку на прибуток підприємства-
резидентів СЕЗ, на наступні 5 років вста-
новити ставку податку удвічі меншу, ніж в
країні загалом, – на рівні 9%;
звільнити від ввізного мита терміном
на 10 років сучасне обладнання та комп-
лектуючі до нього (якщо вони походять із
держав, з якими не укладено відповідні
міжнародні угоди; для держав, з якими
Україна уклала відповідні угоди, допуска-
ється встановлення тарифних пільг у ви-
гляді звільнення від оподаткування ввізним
митом – ст. 281 Митного кодексу України)
з метою використання їх у господарській
діяльності підприємствами-резидентами
зони;
встановити нульову ставку податку
на додану вартість терміном на 10 років
для підприємств-резидентів СЕЗ, які вво-
зять на митну територію України нові тех-
нології та обладнання для використання на
території зони;
передбачити можливість для місцевої
влади в особі органів місцевого самовряду-
вання та місцевих рад звільняти інвесторів
зони від орендної плати за користування
земельною ділянкою, на якій розташовано
економічну зону, терміном до 10 років.
Фінансова допомога у вигляді подат-
кових пільг має надаватися лише після по-
чатку ведення господарської діяльності й
отримання доходу інвесторами зони, що
має зручну та безпечну для державного
бюджету форму і задовольняє принцип
прозорості надання державної допомоги.
4.6. Наявність готової до експлу-
атації виробничої та транспортної ін-
фраструктури (забезпеченість дорогами,
електроенергією, водою, зв’язком, доступ
до морських портів та/або аеропортів
тощо), житлових приміщень та якісної
соціальної інфраструктури − вагомий
стимул для інвесторів розпочати господар-
ську діяльність у межах зони.
5. Структура управління зоною для
досягнення цілей режиму. Структура
управління зоною у складі: адміністрації
зони, яка здійснюватиме загальне управ-
ління зоною; громадської ради зони за уча-
стю експертів і широкої громадськості
Вставка 6.
Пріоритет малим і середнім підприємствами віддається у DMCC Free Zone, у
2016 р. кількість таких підприємств у зоні зросла на 15% і склала майже 9500, тобто
більше двох третин від загальної кількості компаній зони.
У Kaunas Free Economic Zone у Литві 85% компаній належать до малого та се-
реднього бізнесу. Малим і середнім підприємствам надаються в оренду додаткові офіс-
ні приміщення за ціною нижче ринкової, оскільки в них, на відміну від великих інвесто-
рів, немає можливості будувати їх за власні кошти.
___________________________
EYE ініційована ЄС для надання можливо-
сті молодим підприємцям набути навичок для
започаткування власного бізнесу та/або управлін-
ня нещодавно розпочатим бізнесом шляхом вико-
ристання досвіду та знань досвідчених підприєм-
ців з інших європейських країн.
СOSME орієнтована на створення сприят-
ливих умов розвитку малого і середнього бізнесу.
Бюджет програми становить 2,3 млрд євро на
період 2014-2020 рр. Україна є членом програми
СOSME з лютого 2017 р., що відкриває їй доступ
до бюджету СOSME в розмірі близько 900 млн
євро.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 21
2020, № 1 (89)
(професійних і бізнес-організацій) для за-
безпечення балансу інтересів бізнесу та
місцевого населення; консультаційної гру-
пи зони за участю профільних експертів
для надання консультацій щодо реалізації
інвестиційно-інноваційних проєктів у різ-
них сферах.
6. Термін дії режиму. Беручи до ува-
ги інкубаційний період зони (5-10 років),
рекомендується встановити строк дії ре-
жиму 10 років.
З урахуванням вищезазначеного про-
понується така послідовність кроків запус-
ку пілотної спеціальної економічної зони як
стимулюючого регуляторного режиму,
спрямованого на заохочення інноваційного
характеру інвестицій:
Крок 1 – розроблення та винесення
на розгляд Верховної Ради України зако-
нопроєкту «Про внесення змін до Закону
України «Про загальні засади створення і
функціонування спеціальних (вільних)
економічних зон», у якому викласти регу-
ляторний режим спеціальної економічної
зони:
RJSEZ = {Цілі введення режиму;
Суб’єкти, на яких поширюється дія режи-
му; Обмеження режиму; Фіскальні та нефі-
скальні преференції режиму; Структура
управління зоною для досягнення цілей
режиму; Термін дії режиму}.
Крок 2 – ухвалення законопроєкту і
прозорий вибір території для створення
пілотної спеціальної економічної зони як
стимулюючого регуляторного режиму.
Внесення змін і доповнень до законодав-
чих і нормативно-правових актів, необхід-
них для реалізації режиму.
Крок 3 – створення пілотної еконо-
мічної зони, запуск сайту зони, проведення
активної кампанії щодо залучення інвесто-
рів.
Крок 4 – реєстрація заявок інвесторів,
перевірка заявок на повноту наданих доку-
ментів і відповідність критеріям надання
дозволів на ведення господарської діяль-
ності. Укладання договорів про здійснення
діяльності в зоні.
Крок 5 – упровадження фіскальних і
нефіскальних преференцій залежно від ви-
конаних інвесторами вимог і взятих зо-
бов’язань.
Крок 6 – через рік після заснування
зони – аналіз і підготовка звіту про резуль-
тати діяльності зони. За необхідності кори-
гування складових режиму.
Висновки. Спеціальні економічні зо-
ни для багатьох країн стали ефективним
інструментом економічного розвитку, за-
лучення іноземних інвестицій, збільшення
державних доходів, інтеграції місцевих ви-
робників у GVCs, передачі зарубіжних тех-
нологій у місцеву економіку, а також до-
зволили поліпшити інвестиційний клімат
як у регіоні створення зони, так і в країні
загалом. Однак такі ефекти діяльності СЕЗ
досягаються далеко не завжди і залежать
від компетентності уряду, ефективності
діючих інститутів, правильного розуміння
природи економічних зон як невід’ємних
частин національної економіки, політики і
стратегій розвитку держави.
Аналіз світової практики свідчить,
що ефективність діяльності зон здебільшо-
го залежить від таких принципових мо-
ментів:
легкість ведення бізнесу, що перед-
бачає прозорість, доступність усієї необ-
хідної інформації, відсутність надлишково-
го державного контролю та неправомірно-
го втручання в діяльність резидентів зони;
сприятливість відносин «держава –
бізнес» та активна державна підтримка,
готовність держави розподіляти ризики з
бізнесом, наявність гарантій з боку цент-
ральної та місцевої влади щодо стабільнос-
ті й непорушності запропонованих умов
діяльності в зоні;
доступна та якісна виробнича і соціа-
льна інфраструктура, щільна транспортна
мережа;
вигідне географічне розташування;
грамотне поєднання фіскальних (по-
даткових, кредитних, валютних, митних) і
нефіскальних преференцій.
Економічні зони не можуть і не по-
винні розглядатися як замінник широких
реформ торговельного, регуляторного й
інноваційного середовища країни. Вони є
лише одним з інструментів державної полі-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
22 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
тики, який при належному застосуванні
може забезпечити позитивні результати.
Україна належить до країн, у яких
економічні зони не дали позитивного еко-
номічного ефекту, спричинивши втрати
держбюджету, викривлення в економіці та
погіршення конкурентного середовища.
Причини невдач українських СЕЗ поляга-
ють у первинному їх сприйнятті як джерел
політичної ренти та зловживання владою.
З урахуванням міжнародного досві-
ду, помилок у запровадженні СЕЗ, а також
стратегічних національних цілей і трендів
світового розвитку запропоновано альтер-
нативну концепцію спеціальних економіч-
них зон як інструментів вивільнення інно-
ваційного потенціалу регіонів у вигляді
регуляторних режимів заохочення іннова-
ційних інвестицій для забезпечення стало-
го випереджаючого інноваційного розвит-
ку регіонів і країни загалом. Запроваджен-
ня режиму сприятиме генеруванню ідей
нових продуктів і послуг, розвитку науко-
містких видів діяльності, технологічній
(галузевій) диверсифікації економіки та
відкриє можливості бізнесу для інтеграції у
GVCs на більш вигідних умовах.
Перспективи подальших досліджень
полягають у розробці механізму франчай-
зингового тиражування для формування
мережі спеціальних економічних зон Укра-
їни в оновленому форматі.
Література
Верховна Рада України (1992). Про загаль-
ні засади створення та функціонування
спеціальних (вільних) економічних зон :
Закон України від 13 жовтня 1992 р.
№ 2673-XII. Верховна Рада України.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/
2673-12 (Редакція від 17.02.2006).
Верховна Рада України (1999). Про спеціа-
льний режим інноваційної діяльності
технологічних парків: Закон України від
13 липня 1999 р. № 991-XIV. Верховна
Рада України. URL: https://zakon.rada.
gov.ua/laws/show/en/991-14 (Редакція від
05.12.2012).
Верховна Рада України (2005). Про вне-
сення змін до Закону України «Про
Державний бюджет України на 2005
рік» та деяких інших законодавчих актів
України: Закон України від 25 березня
2005 р. № 2505-IV. Верховна Рада Укра-
їни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/2505-15. (Редакція від 07.03.2018).
Верховна Рада України (2012). Про індуст-
ріальні парки: Закон України від 21 чер-
вня 2012 р. № 5018-VI. Верховна Рада
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/en/ 5018-17 (Редакція від
13.02.2020).
Верховна Рада України (2014). Угода про
асоціацію між Україною, з однієї сторо-
ни, та Європейським Союзом, Європей-
ським співтовариством з атомної енергії
і їхніми державами-членами, з іншої
сторони: Закон України від 16.09.2014.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/
9 84_011 (Редакція від 30.07.2019).
Вишневський В.П., Князєв С.І. (2018). Як
підвищити готовність промисловості
України до смарт-трансформацій. Nauka
innov. № 14 (4). С. 55-69. doi:
https://doi.org/10.15407/scin14.04.055
Державна служба статистики України
(2019). Наукова та інноваційна діяль-
ність України у 2018 році: стат. зб./ за
ред. М.С. Кузнецової. Київ: Державна
служба статистики України. 108 с.
Іванов С.В. та ін. (2018). Україна в євро-
пейському науково-освітньому та інно-
ваційному просторі: концепція адаптації
та інтеграції в умовах Угоди про асоціа-
цію з Європейським Союзом. Київ :
НАН України, Ін-т економіки пром-сті,
2018. 331 с.
Кабінет Міністрів України (2017). Про
схвалення Експортної стратегії України
(«дорожньої карти» стратегічного роз-
витку торгівлі) на 2017-2021 роки : Роз-
порядження Кабінету Міністрів України
від 27 грудня 2017 р. № 1017-р. Урядо-
вий портал. URL: https://www.kmu.gov.
ua/ua/npas/pro-shvalennya-eksportnoyi-
strategiyi-ukrayini-dorozhnoyi-karti-strate
gichnogo-rozvitku-torgivli-na-2017-2021-
roki
Кастельс М. (2004). Галактика Интернет:
Размышления об Интернете, бизнесе и
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 23
2020, № 1 (89)
обществе / пер. с англ. А. Матвеева; под
ред. В. Харитонова. Екатеринбург:
У-Фактория (при участии изд-ва Гума-
нитарного ун-та). 328 с.
Келли К. (2017). Неизбежно. 12 технологи-
ческих трендов, которые определяют
наше будущее / пер. с англ. Ю. Констан-
тиновой и Т. Мамедовой. Москва:
Манн, Иванов и Фербер. 347 с.
Кіндзерський Ю.В. (2013). Промисловість
України: стратегія і політика структур-
но-технологічної модернізації: моногра-
фія. Київ : НАН України, ДУ «Ін-т екон.
та прогнозув. НАН України». 536 с.
Кіндзерський Ю.В. (2015). Стимулювання
виробництва та міжрегіональне вирів-
нювання через спеціальні економічні
зони: досвід Польщі в контексті євроін-
теграційного курсу України. Економіст.
№ 6. С. 34-38.
Лях А.В., Свэйн А. (2019). Модернизация
промышленности на основе ключевых
перспективных технологий: обзор зару-
бежного опыта. Экономика промыш-
ленности. № 3 (87). С. 34-58. doi:
http://doi.org/10.15407/econindustry2019.
03.034
Ляшенко В.И. (2006). Регулирование раз-
вития экономических систем: теория,
режимы, институты. Донецк: ДонНТУ.
668 с.
Ляшенко В.И. (2012). Финансово-регуля-
торные режимы стимулирования эконо-
мического развития: введение в эконо-
мическую режимологию. Донецк : ИЭП
НАН Украины. 370 с.
Росс А. (2017). Індустрії майбутнього / пер.
с англ. Н. Кошманенко. Київ : Наш фо-
рмат. 320 с.
Ткач С.М. (2016). Спеціальні економічні
зони в Україні: досвід і нові пріоритети
просторової організації. Регіональна
економіка. № 3. С. 86-97.
Харазішвілі Ю.М. (2017). Світло і тінь еко-
номіки України: резерви зростання та
модернізації. Економіка України. № 4.
С. 22-45.
Aggarwal A. (2010). Economic Impacts of
SEZs: Theoretical Approaches and Analy-
sis of Newly Notified SEZs in India. Mu-
nich Personal RePec Archive Paper. No.
20902 URL: https://mpra.ub.uni-muen
chen.de/20902/2/MPRA_paper_20902.pdf
Akinci G., Crittle J. (2008). Special economic
zone: performance, lessons learned, and
implication for zone development. Foreign
Investment Advisory Service (FIAS) occa-
sional paper. Washington, DC: World
Bank. 83 p.
Asian Development Bank (2015). Asian eco-
nomic integration report 2015: How can
special economic zones catalyze economic
development? Mandaluyong City, Philip-
pines: Asian Development Bank. URL:
https://www.adb.org/sites/default/files/pub
lication/177205/asian-economic-integrati
on-report-2015.pdf
Cheesman A. (2012). Special Economic Zones
& Development: Geography and Linkages
in the Indian EOU Scheme. DPU Working
Paper No. 145. London: The Bart-
lett/University College London. 42 p.
Cling J.-P., Letilly G. (2001). Export Pro-
cessing Zones: a threatened instrument for
global economy insertion? Document de
travail. DIAL Unité de Recherche CIPRE.
URL: https://www.researchgate.net/publica
tion/4796339_Export_processing_zones_
A_threatened_instrument_for_global_eco
nomy_insertion
Defever F., Reyes J.D., Riaño A., Sánchez
Martín M.E. (2018). Special Economic
Zones and WTO Compliance: Evidence
from the Dominican Republic. Economica.
Vol. 86. Issue 343. P. 532-568. doi:
http://doi.org/10. 1111/ecca.12276
Eurostat (2019). Glossary: Knowledge-
intensive services (KIS). Eurostat. URL:
https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-expla
ined/index.php/Glossary:Knowledge-inten
sive_services_(KIS).
Farole T. (2011). Special economic zones in
Africa: comparing performance and learn-
ing from global experience. Directions in
development; trade. Washington, DC:
World Bank. 328 р.
Friedman T.L. (2005). The World is Flat: A
Brief History of the Twentieth Century.
New York: Farrar, Straus and Giroux. 660 р.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
24 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
Global Regulation (1994). On Special Econo-
mic Zones: Law of October 20, 1994. Glo-
bal Regulation. URL: https://www.global-
regulation.com/translation/poland/33536
74/the-act-of-20-october-1994-on-special-
economic-zones.html.
Hamada K. (1974). An Economic Analysis of
the Duty-Free Zone. Journal of Interna-
tional Economics. Vol. 4. P. 225-241. doi:
http://dx.doi.org/10.1016/0022-1996(74)
90044-0
Hazakis Konstantinos J. (2014). The rationale
of special economic zones (SEZs): An In-
stitutional approach. Regional Science
Policy & Practice. Vol. 6 (1). P. 85-101.
doi: http://doi.org/10.1111/ rsp3.12030.
Lin J. Y. (2011). Demystifying the Chinese
Economy. New York: Cambridge Univer-
sity Press. 330 р.
Lipták F., Klasováb S. & Kováb V. (2015).
Special Economic Zone Constitution Ac-
cording to Cluster Analysis. Procedia Eco-
nomics and Finance. Vol. 27. P. 186–193.
doi: http://doi.org/10.1016/S2212-5671(15)
00988-0
Lucas R. E., Moll B. (2014). Knowledge
Growth and the Allocation of Time. Jour-
nal of Political Economy. Vol. 122 (1).
Р. 1-51. doi: http://doi.org/10. 1086/674
363
Lyashenko V., Pidorycheva I. (2019). The
formation of interstate and cross-border
scientific-educational and innovative spac-
es between Ukraine and the European Un-
ion member states in the digital economy.
Virtual Economics. Vol. 2. No. 2. P. 48-58.
doi: https://doi.org/10.34021/ve.2019.02.02(3)
Madani D. A. (1999). Review of the Role and
Impact of Export Processing Zones. Policy
research working paper 2238. Washington,
DC: The World Bank. URL: http://docu
ments.worldbank.org/curated/en/78998146
8766806342/pdf/multi-page.pdf
Moberg L. (2015). The political economy of
special economic zones. A Dissertation
Submitted to the Graduate Faculty of
George Mason University In Partial Ful-
fillment of The Requirements for the De-
gree of Doctor of Philosophy Economics.
George Mason University. Fairfax, Virgi-
nia.
Murphy K.M., Shleifer A., Vishny R.W.
(1989). Industrialization and the Big Push.
Journal of Political Economy. Vol. 97 (5).
P. 1003-1026. doi: http://doi.org/0.1086/
261641
Nevmatulina K.A. (2013). Role of Special
Economic Zones in Development of the
Republic of Kazakhstan. Middle-East
Journal of Scientific Research. № 15.
Р. 1528-1532. doi: http://doi.org/10.5829/
idosi.mejsr.2013.15.11.11620
OECD (2011). ISIC Rev. 3 Technology inten-
sity definition. Classification of manufac-
turing industries into categories based on
R&D intensities. Directorate for Science,
Technology and Industry. Economic
Analysis and Statistics Division. URL:
https://www.oecd.org/sti/ind/48350231.pdf
OECD (2013). Innovation-driven growth in
regions: The role of smart specialisation.
Paris: OECD. 202 р. URL: http://www.oecd.
org/sti/inno/smart-specialisation.pdf
Parente S.L., Prescott E.C. (1994). Barriers to
Technology Adoption and Development.
Journal of Political Economy. Vol. 102 (2).
Р. 298-321. doi: http://doi.org/10.1086/
261933
Perla J., Tonetti C. (2014). Equilibrium Imita-
tion and Growth. J. Journal of Political
Economy. Vol. 122 (1). Р. 52-76. doi:
http://doi.org/10.1086/674362
Rasiah R., Crinis V., Lee H. (2015). Industri-
alization and labour in Malaysia. Journal
of the Asia Pacific Economy. № 20 (1).
Р. 77-99. doi: http://dx.doi.org/10.1080/
00472339580000041
Schneider F. (2012). The Shadow Economy
and Work in the Shadow: What Do We
(Not) Know? IZA Discussion Papers 6423.
Institute for the Study of Labour. 73 р.
Singa Boyenge J.-P. (2007). ILO database on
export processing zones (Revised). ILO
Working paper. WP 251. Geneva, Switzer-
land. International Labour Organization. 31 p.
Sokolova H., Shevtsova H. (2019). Digitaliza-
tion as a modern factor in the transfor-
mation of economic culture. International
scientific conference «Digital and innova-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 25
2020, № 1 (89)
tive economy: processes, strategies, tech-
nologies»: Conference Proceedings, Janu-
ary 25, 2019. Kielce, Poland: Baltija Pub-
lishing. Р. 146-147.
Stoelhorst J. W. (2008). The Explanatory Log-
ic and Ontological Commitments of Gen-
eralized Darwinism. Journal of Economic
Methodology. Vol. 15(4). Р. 343-363. doi:
http://dx.doi.org/10.1080/13501780802506
661
The World Bank (2010). Special Economic
Zones. Performance, policy and practice-
with a focus on Sub-Saharan Africa. Over-
view Edition. Washington, DC: The World
Bank. 16 р.
The World Bank (2017). Special Economic
Zones. An Operational Review of Their
Impacts. Washington, DC: The World
Bank. 160 р.
Warr P. (1989). Export Processing Zones: The
Economics of Enclave Manufacturing. The
World Bank Research Observer. Vol. 4 (1).
P. 65-88.
Warr P., Menon J. (2015). Cambodia’s Spe-
cial Economic Zones. ADB Economics
Working Paper No. 459. Manila, Philip-
pines. 29 р.
Wong M. D., Buba J. (2017). Special econom-
ic zones: an operational review of their im-
pacts. Washington, D.C.: World Bank
Group. 174 р.
Zeng D. Z. (2010). Building Engines for
Growth and Competitiveness in China: Ex-
perience with Special Economic Zones and
Industrial Clusters. Directions in Develop-
ment; countries and regions. Washington,
DC: World Bank. URL: https://open know
ledge.worldbank.org/bitstream/handle/109
86/2501/564470PUB0buil10Box349496B0
1PUBLIC1.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Zilibotti F. (2017). Growing and Slowing
Down Like China. Journal of the European
Economic Association. Vol. 15, Iss. 5.
P. 943-988. doi: http://dx.doi.org/10.1093/
jeea/jvx018.
References
Verkhovna Rada of Ukraine (1992). Law of
Ukraine: On General Principles of Special
(Free) Economic Zones Creation and Func-
tioning of October 13, № 2673-XII. Re-
trieved from https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/26 73-12 [in Ukrainian].
Verkhovna Rada of Ukraine (1999). Law of
Ukraine: On Special Regime of Investment
and Innovation Activity of Technological
Parks of Jule 13, № 991-XIV. Retrieved
from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/
en/991-14 [in Ukrainian].
Verkhovna Rada of Ukraine (2005). Law of
Ukraine: On amendments to the Law of
Ukraine «On the State Budget of Ukraine
for 2005» and some other legislative acts
of Ukraine of March 25, № 2505-IV. Re-
trieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/2505-15 [in Ukrainian].
Verkhovna Rada of Ukraine (2012). Law of
Ukraine: On Industrial Parks of June 21,
№ 5018-VI. Retrieved from https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/en/5018-17 [in Ukra-
inian].
Verkhovna Rada of Ukraine (2014). Associa-
tion Agreement between the European Un-
ion and the European Atomic Energy
Community and their Member States, of
the one part, and Ukraine, of the other
part of September 16. Retrieved from
https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/984_011
[in Ukrainian].
Vishnevsky, V.P., & Kniaziev, S.I. (2018).
How to increase the readiness of Ukraine’s
industry to smart transformations. Nauka
innov., 14 (4). pp. 55-69. doi: https://doi.
org/10.15407/scin 14.04.055
State Statistic Service of Ukraine (2019). Sci-
entific and innovative activity in Ukraine in
2018. Statistical Yearbook [in Ukrainian].
Ivanov, S.V., Lyashenko, V.I. & Pidorycheva,
I.Yu. (Eds). (2018). Ukraine in the Euro-
pean science-educational and innovative
spaces: the concept of adaptation and inte-
gration in the context of the Association
agreement between the EU and Ukraine.
Kyiv: NAS of Ukraine, Institute of Indust-
rial Economy [in Ukrainian].
The Cabinet of Ministers of Ukraine (2017).
The Order On Approval of the Export
strategy of Ukraine (road map for strategic
trade development) for 2017-2021 of De-
cember 27, № 1017-р. Government Portal.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
26 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
Retrieved from https://www.kmugov.ua/
ua/npas/pro-shvalennya-eksportnoyi-strate
giyi-ukrayini-dorozhnoyi-karti-strategich
nogo-rozvitku-torgivli-na-20172021-roki
[in Ukrainian].
Castells, M. (2004). The Internet Galaxy: Re-
flections on the Internet, Business, and So-
ciety. Yekaterinburg: U-Factor [in Rus-
sian].
Kelly, K. (2017). The Inevitable: Understan
ding the 12 Technological Forces That Will
Shape Our Future. Moscow: Mann, Ivanov
and Ferber [in Russian].
Kindzerskyi, Yu. V. (2013). Ukrainian indust-
ry: strategy and policy of structural and
technological modernization. Kyiv: NAS
of Ukraine, Institute of Economics and
Forecasting [in Ukrainian].
Kindzerskyi, Yu. V. (2015). Stimulation of
Production and Interregional Alignment by
Means of Special Economic Zones: Expe-
rience of Poland in a Context of a Euroin-
tegration Course of Ukraine. Economist, 6,
pp. 34-38 [in Ukrainian].
Lyakh, A. V., & Swain, A. (2019). Moderni-
zation of industry based on key enabling
technologies: overview of foreign experi-
ence. Econ. promisl. 3 (87), pp. 34-58. doi:
http://doi.org/10.15407/econindustry2019.
03.034
Lyashenko, V.I. (2006). The development of
economic systems regulation: theory, re-
gimes, institutions. Donetsk: DonNTU [in
Russian]
Lyashenko, V.I. (2012). Financial and regula-
tory regimes to stimulate economic devel-
opment: an introduction to economic
regimeology. Donetsk: NAS of Ukraine,
Institute of Industrial Economy [in Rus-
sian].
Ross, A. (2017). The Industries of the Future.
Kyiv: Nash format [in Ukrainian].
Tkach, S.M. (2016). Special economic zones
in Ukraine: Experience and new priorities
of spatial organization. Regional economy,
3, pp. 86-97 [in Ukrainian].
Kharazishvili, Yu.M. (2017). Light and Shad-
ow of the Economy of Ukraine: Reserves
for Growth and Modernization. Economy
of Ukraine, 4, pp. 22-45 [in Ukrainian].
Aggarwal, A. (2010). Economic Impacts of
SEZs: Theoretical Approaches and Ana-
lysis of Newly Notified SEZs in India.
Munich Personal RePec Archive Paper
No. 20902. Retrieved from: https://mpra.ub.
uni-muenchen.de/20902/2/MPRA_paper_
20902.pdf
Akinci, G., & Crittle, J. (2008). Special eco-
nomic zone: performance, lessons learned,
and implication for zone development.
Foreign Investment Advisory Service (FI-
AS) occasional paper. Washington, DC:
World Bank.
Asian Development Bank (2015). Asian eco-
nomic integration report 2015: How can
special economic zones catalyze economic
development? Mandaluyong City, Philip-
pines: Asian Development Bank. Retrieved
from https://www.adb.org/sites/default/
files/publication/177205/asian-economic-
integration-report-2015.pdf
Cheesman, A. (2012). Special Economic Zo-
nes & Development: Geography and Link-
ages in the Indian EOU Scheme. DPU
Working Paper No. 145. London: The Bart-
lett/University College London.
Cling, J.-P., & Letilly, G. (2001). Export Pro-
cessing Zones: a threatened instrument for
global economy insertion? Document de
travail. DIAL Unité de Recherche CIPRE.
Retrieved from: https://www.researchgate.
net/publication/4796339_Export_proces
sing_zones_A_threatened_instrument_for_
global_eco nomy_insertion
Defever, F., Reyes, J.‐D., Riaño, A., & Sán-
chez‐Martín, M.E. (2018). Special Eco-
nomic Zones and WTO Compliance: Evi-
dence from the Dominican Republic.
Economica, 86 (343). pp. 532-568. doi:
http://doi.org/10.1111/ecca.12276
Eurostat (2019). Glossary: Knowledge-inten-
sive services (KIS). Retrieved from:
https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-expla
ined/index.php/Glossary:Knowledge-
intensive_services_(KIS)
Farole, T. (2011). Special economic zones in
Africa: comparing performance and learn-
ing from global experience. Directions in
development; trade. Washington, DC:
World Bank.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 27
2020, № 1 (89)
Friedman, T.L. (2005). The World is Flat: A
Brief History of the Twentieth Century.
New York: Farrar, Straus and Giroux.
Global Regulation (2019). On Special Eco-
nomic Zones: Law of October 20, 1994.
Global Regulation. Retrieved from
https://www.global-regulation.com/trans la-
tion/poland/3353674/the-act-of-20-october-
1994-on-special-economic-zones.html
Hamada, K. (1974). An Economic Analysis of
the Duty-Free Zone. Journal of Interna-
tional Economics, 4, pp. 225-241. doi:
http://dx.doi.org/10.1016/0022-1996(74)
900 44-0
Hazakis Konstantinos, J. (2014). The rationale
of special economic zones (SEZs): An In-
stitutional approach. Regional Science Pol-
icy & Practice, 6 (1). pp. 85-101. doi:
http://doi.org/10.1111/rsp3.12030
Lin, J. Y. (2011). Demystifying the Chinese
Economy. New York: Cambridge Univer-
sity Press.
Lipták, F., Klasováb, S., & Kováb, V. (2015).
Special Economic Zone Constitution Ac-
cording to Cluster Analysis. Procedia Eco-
nomics and Finance, 27, pp. 186-193. doi:
10.1016/S2212-5671(15) 00988-0
Lucas, R. E., & Moll, B. (2014). Knowledge
Growth and the Allocation of Time. Jour-
nal of Political Economy, 122 (1). pp. 1-51.
doi: https://doi.org/10.1086/ 674363
Lyashenko, V., & Pidorycheva, I. (2019). The
formation of interstate and cross-border
scientific-educational and innovative spac-
es between Ukraine and the European Un-
ion member states in the digital economy.
Virtual Economics, 2 (2). pp. 48-58. doi:
https://doi.org/10.34021/ ve.2019.02.02(3)
Madani, D.A. (1999). Review of the Role and
Impact of Export Processing Zones. Policy
research working paper 2238. Washington,
DC: The World Bank. Retrieved from
http://documents.worldbank.org/curated/en/
789981468766806342/pdf/multi-page.pdf
Moberg, L. (2015). The political economy of
special economic zones (Doctoral disserta-
tion). George Mason University. Fairfax,
Virginia.
Murphy, K.M., Shleifer, A., & Vishny, R.W.
(1989). Industrialization and the Big Push.
Journal of Political Economy, 97 (5).
pp. 1003-1026. doi: http://dx.doi.org/10.
1086/261641
Nevmatulina, K.A. (2013). Role of Special
Economic Zones in Development of the
Republic of Kazakhstan. Middle-East
Journal of Scientific Research, 15,
pp. 1528-1532. doi: http://dx.doi.org/10.
5829/idosi.mejsr.2013.15.11.11620
OECD (2011). ISIC Rev. 3 Technology inten-
sity definition. Classification of manufac-
turing industries into categories based on
R&D intensities. Directorate for Science,
Technology and Industry. Economic Anal-
ysis and Statistics Division. Retrieved from
https://www.oecd.org/
sti/ind/48350231.pdf
OECD (2013). Innovation-driven growth
in regions: The role of smart specializa-
tion. Paris: OECD. Retrieved from
http://www.oecd.org/sti/inno/smart-speciali
sation.pdf
Parente, S.L., & Prescott, E.C. (1994). Barri-
ers to Technology Adoption and Develop-
ment. Journal of Political Economy,
102 (2), pp. 298-321. doi: http://doi.org/10.
1086/261933
Perla, J., & Tonetti, C. (2014). Equilibrium
Imitation and Growth. J. Journal of Politi-
cal Economy, 122 (1), pp. 52-76. doi:
http://doi.org/10.1086/674362
Rasiah, R., Crinis, V., & Lee, H. (2015). In-
dustrialization and labour in Malaysia.
Journal of the Asia Pacific Economy,
20 (1), pp. 77-99. doi: http://dx.doi.org/10.
1080/00472339580000041
Schneider, F. (2012). The Shadow Economy
and Work in the Shadow: What Do We
(Not) Know? IZA Discussion Papers 6423.
Institute for the Study of Labour.
Singa Boyenge, J.-P. (2007). ILO database on
export processing zones (Revised). ILO
Working paper. WP 251. Geneva, Switzer-
land. International Labour Organization.
Sokolova, H., & Shevtsova, H. (2019, January
25). Digitalization as a modern factor in the
transformation of economic culture. Inter-
national scientific conference «Digital and
innovative economy: processes, strategies,
technologies»: Conference Proceedings,
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
28 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
(pp. 146-147). Kielce, Poland: Baltija Pub-
lishing.
Stoelhorst, J. W. (2008). The Explanatory
Logic and Ontological Commitments of
Generalized Darwinism. Journal of Eco-
nomic Methodology, 15(4), pp. 343-363.
doi: http://dx.doi.org/10.1080/1350178080
2506661
The World Bank (2010). Special Economic
Zones. Performance, policy and practice-
with a focus on Sub-Saharan Africa. Over-
view Edition. Washington, DC: The World
Bank.
The World Bank (2017). Special Economic
Zones. An Operational Review of Their
Impacts. Washington, DC: The World
Bank.
Warr, P., & Menon, J. (2015). Cambodia’s
Special Economic Zones. ADB Economics
Working Paper No. 459. Manila, Philip-
pines. doi: http://dx.doi.org/10.1093/wbro/
4.1.65
Warr, P. (1989). Export Processing Zones:
The Economics of Enclave Manufacturing.
The World Bank Research Observer, 4 (1),
pp. 65-88.
Wong, M. D., & Buba, J. (2017). Special eco-
nomic zones: an operational review of their
impacts. Washington, D.C.: World Bank
Group.
Zeng, D. Z. (2010). Building Engines for
Growth and Competitiveness in China: Ex-
perience with Special Economic Zones and
Industrial Clusters. Directions in Develop-
ment; countries and regions. Washington,
DC: World Bank, 2010. Retrieved from
https://openknowledge.worldbank.org/bitst
ream/handle/10986/2501/564470PUB0bu
il10Box349496B01PUBLIC1.pdf?sequen
ce=1&isAllowed=y
Zilibotti, F. (2017). Growing and Slowing
Down Like China. Journal of the European
Economic Association, 15(5), pp. 943-988.
doi: http://dx.doi.org/10. 1093/jeea/jvx018
Ирина Юрьевна Пидоричева,
канд. экон. наук
Институт экономики промышленности НАН Украины
ул. Марии Капнист, 2, г. Киев, 03057, Украина
E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
СПЕЦИАЛЬНЫЕ ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ЗОНЫ: МИРОВАЯ ПРАКТИКА,
ОПЫТ И АЛЬТЕРНАТИВНАЯ КОНЦЕПЦИЯ ДЛЯ УКРАИНЫ
Отсутствие прогрессивных структурных сдвигов в экономике Украины на протяже-
нии практически всего периода независимости привело к значительному ее отставанию в
социально-экономическом, промышленном и технологическом развитии не только от раз-
витых стран, но и от многих развивающихся. Чтобы изменить эту ситуацию, государствен-
ная политика должна концентрироваться на использовании инструментов, которые будут
способствовать притоку инвестиций и оживлению экономики. В качестве таких инстру-
ментов рассматриваются специальные экономические зоны.
Целью статьи является обоснование альтернативной концепции специальных эконо-
мических зон в Украине как инструментов высвобождения инновационного потенциала
регионов с учетом ошибок при внедрении этого инструмента в предыдущие годы и уроков
международного опыта в соответствии со стратегическими национальными целями в усло-
виях зарождения новых индустрий.
В статье использованы методы анализа и синтеза, сравнительного анализа и систем-
ного подхода. Материалами для исследования стали научные доклады международных ор-
ганизаций, законодательство Украины, публикации зарубежных и украинских ученых, по-
священные указанной проблематике.
Специальные экономические зоны проанализированы с позиции трех подходов: ор-
тодоксального, гетеродоксального и двух подходов эволюционной экономики: вертикаль-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 29
2020, № 1 (89)
но-специализированной индустриализации и агломерации. Теоретической основой иссле-
дования являются ключевые положения институциональной экономики и теории эндоген-
ного роста, согласно которым специальные экономические зоны способны положительно
повлиять на инвестиционный климат и изменить вектор развития регионов и страны в це-
лом с сырьевого на преимущественно инновационный. Однако для этого необходимы эф-
фективные институты, включая компетентное правительство, благоприятная и последова-
тельная государственная политика, которая предусматривает, прежде всего, инвестиции в
человеческий капитал, сферу исследований и разработок, наукоемкую промышленность.
Обобщена шестидесятилетняя мировая практика деятельности экономических зон.
Систематизирован опыт Украины, определены причины неудач украинских СЭЗ, которые
заключаются в первоначальном их восприятии как источников политической ренты и зло-
употребления властью, что обусловило существенные пробелы в законодательстве, отстра-
нение государства от обустройства зон соответствующей инфраструктурой и предоставле-
ние широких экономически необоснованных преференций отдельным производителям.
Предложена альтернативная концепция специальных экономических зон как регуляторных
режимов привлечения инновационных инвестиций, сочетающих систему стимулов и льгот,
обязательных условий и ограничений для соблюдения баланса интересов бизнеса и госу-
дарства, в следующем виде: {Цели введения режима; Субъекты, на которых распространя-
ется действие режима; Ограничения режима; Фискальные и нефискальные преференции
режима; Структура управления зоной для достижения целей режима; Срок действия режи-
ма}. Введение режима будет способствовать генерированию идей новых продуктов и
услуг, развитию наукоемких видов деятельности, технологической (отраслевой) диверси-
фикации экономики регионов, их интеграции в глобальные цепочки формирования стоимо-
сти на более выгодных началах.
Ключевые слова: специальные экономические зоны, инструмент государственной по-
литики, инновации, иностранные инвестиции, наукоемкая промышленность, новые инду-
стрии, регуляторный режим.
JEL: H54, E62, R58, F29
Iryna Yu. Pidorycheva,
PhD in Economics
Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine,
2 Maria Kapnist Street, Kyiv, 03057, Ukraine
E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
SPECIAL ECONOMIC ZONES: WORLD PRACTICE, EXPERIENCE
AND ALTERNATIVE CONCEPT FOR UKRAINE
The absence of progressive structural changes in the Ukrainian economy during the inde-
pendence period has led to a significant lag in socio-economic, industrial and technological devel-
opment. Ukraine is lagging behind advanced countries, as well as many developing ones. In order
to change this situation, public policy should focus on the application of tools that will facilitate
investment inflows and revitalize the economy. The paper deals with special economic zones as
such tools.
The objective of the paper is to substantiate the alternative concept of special economic
zones in Ukraine as a tool for unlocking the innovation capabilities of regions, considering mis-
takes in the introduction of this tool in previous years and lessons from international experience in
accordance with the strategic national goals under emergence of new industries.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––––––
30 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 1 (89)
Methods of analysis and synthesis, comparative analysis and system approach have been
used for this research. Scientific reports by international organizations, Ukrainian legislation, for-
eign and Ukrainian academic literature on this issue have been used as references.
Special economic zones have been analyzed from the standpoint of three approaches: an or-
thodox, heterodox, and two approaches of evolutionary economics: vertical-specialized industrial-
ization and agglomeration. Theoretical basis of the study is guidelines of new institutional econ-
omy and endogenous growth theory. According to them, SEZs have a positive influence on the
investment climate and can change trends of the country's movement towards the advanced inno-
vative growth. But it requires effective institutions, including competent government, appropriate
and consistent state policy, which provides, first of all, investment in human capital, research and
development, and knowledge-based industry.
The sixty-year world practice of economic zones has been compiled. The Ukrainian experi-
ence in this field has been systematized. Reasons of Ukrainian SEZs’ failures, which consist in
their initial perception as sources of political rent and abuse of power, are defined, which has
caused significant gaps in legislation, the removal of the state from the arrangement of zones with
the appropriate infrastructure and the provision of broad economically unjustified preferences to
certain producers. The alternative concept of special economic zones in Ukraine is suggested as a
tool for unlocking the innovation capabilities of regions in the form of stimulating regulatory re-
gime, encouraging innovative investments, combining the system of incentives and privileges,
obligatory control and restrictions to keep balance between interests of businesses and the state.
Stimulating regulatory regime of economic zones is described as follows: {Goals of introducing
the regime; Entities, subject to the regime; Limits of regime; Fiscal and non-fiscal preferences of
the regime; Management structure of the zone to achieve the goals of the regime; Operation peri-
od of the regime}. The introduction of the regime will catalyze the generation of ideas for new
products and services, development of knowledge-intensive activities, technological (sectoral)
diversification of the regional economy, their integration into the global value chains on a more
beneficial basis.
Keywords: special economic zones, public policy tool, innovation, foreign investments,
knowledge-based industry, new industries, regulatory regime.
JEL: H54, E62, R58, F29.
Формат цитування:
Підоричева І. Ю. (2020) Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтерна-
тивна концепція для України. Економіка промисловості. № 1 (89). С. 5-30. doi:
http://doi.org/10.15407/econindustry2020.01.005
Pidorycheva, I. (2020). Special economic zones: world practice, experience and alternative con-
cept for Ukraine. Econ. promisl., 1 (89), рр. 5-30. doi: http://doi.org/10.15407/econindustry
2020.01.005
Надійшла до редакції 22.12.2019 р.
|