Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.)
Стаття присвячена аналізу політичних аспектів у діяльності Одеської міської думи, переобраної згідно законодавства Тимчасового уряду 6 серпня 1917 року. Розглядається ставлення гласних думи до політики російського та українського урядів, проголошення УНР, участь у військово-політичних конфліктах,...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168529 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) / Т. Вінцковський // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 60-68. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859635298614378496 |
|---|---|
| author | Вінцковський, Т. |
| author_facet | Вінцковський, Т. |
| citation_txt | Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) / Т. Вінцковський // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 60-68. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Стаття присвячена аналізу політичних аспектів у діяльності Одеської міської думи, переобраної
згідно законодавства Тимчасового уряду 6 серпня 1917 року. Розглядається ставлення гласних думи
до політики російського та українського урядів, проголошення УНР, участь у військово-політичних
конфліктах, які мали місце в Одесі протягом осені 1917 – зими 1918 рр. Окремо досліджується
еволюція позиції міської думи у питанні визнання Одеси як частини Української республіки.
Статья посвящена анализу политических аспектов в деятельности Одесской городской думы, переизбранной, согласно законодательству Временного правительства, 6 августа 1917 года. Рассматривается отношение
гласных думы к политике российского и украинского правительств, провозглашению УНР, участие в военно-политических конфликтах, которые имели место в Одессе в течение осени 1917 – зимы 1918 гг. Отдельно
исследуется эволюция позиции городской думы в вопросе признания Одессы как части Украинской республики.
This article is devoted to analysis of the political aspects of Odesa City Duma re-elected under the laws of the
Provisional Government, August 6, 1917. It is considered ratio of vowels of Duma to policy of Russian and Ukrainian
governments, the declaration of the UPR, participation in military and political conflicts that took place in Odesa
during Autumn 1917 – Winter 1918. It is separately investigated the evolution of the position of the City Duma in recognizing
of Odesa as a part of the Ukrainian Republic.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:15:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
60
У переліку тем, винесених хвилею наукового
інтересу на перші місця умовного рейтингу в кон-
тексті вивчення історії Української революції 1917–
1921 рр., найчастіше знаходимо сюжетні лінії,
пов’язані з побудовою національних структур вла -
ди та похідних від них. Така парадигма наукових
пошуків протягом тривалого періоду часу витіс-
няла з предмету досліджень ті суспільно-політичні
категорії, які не вписувалися у сформульовану
матрицю національного державотворчого процесу,
оскільки вважалися антагоністичними. Сказане
значною мірою стосується діяльності міських дум,
які здебільшого стримано ставилися до доктри-
нальних закликів лідерів Центральної Ради та її
симпатиків на місцях і демонстрували прихиль-
ність збереження цілісності Російської держави,
хоча й визнавали право націй на самовизначення.
Падіння Тимчасового уряду й окремі прояви «чер-
воного терору» змусили гласних дум скоригувати
своє ставлення до політичних опонентів, а прого-
лошена УНР почала сприйматися як цілком ре-
альна альтернатива поширенню більшовицької
влади на периферії колишньої імперії Романових.
Втім, на сьогоднішній день з-поміж тисяч на-
укових розвідок не знайдемо великої кількості
робіт, присвячених вищезазначеним сюжетам.
У радянській історіографії виокремимо поодинокі
праці, зокрема П. Тригуба та Ю. Терещенка, в яких
містяться змістовні згадки про ліквідацію міських
дум у Катеринославі, Одесі, Сімферополі, Овідіо-
полі [1] та аналізувалася еволюція правового ста-
новища міських дум до і в ході революції 1917 р,
давалася оцінка підготовки партій до участі у му-
ніципальній кампанії, узагальнена статистика по
формуванням виборчих блоків і склад гласних дум
[2], вивчалися результати виборів [3].
Сучасна історіографія представлена значно
ширше. Вже у 1990-х роках були опубліковані
праці, у яких переосмислювалися окремі оцінки
попередників, про що свідчили у тому числі назви
статей і тез. Так, сімферопольські фахівці Л. Гар-
чева і В. Федунов вивчали підтримку УНР з боку
міських рад [4] й виборчий процес червня – липня
1917 року [5]. А результати пошуків чернігів-
ського історика В. Бойка пропонувались у рамках
кандидатської дисертації, в якій автор прийшов
до висновку, що у ході муніципальної кампанії
УЦР фактично усунулась від розробки блокової
тактики, що зіграло під час виборів негативну
роль, але хоч і не без проблем, більшість дум ви-
рішила визнати УНР після державного перево-
роту в Петрограді [6]. У подальшому науковець
також звертався до обраної проблематики, висвіт-
люючи й інші аспекти роботи міських дум [7].
Становище дум у центральному та південному
регіонах стало предметом досліджень запорізь-
кого історика В. Гвоздика, який аналізував про-
блему у ракурсі муніципальної кампанії [8], пар-
тійного будівництва [9], низки виборів, які мали
місце у 1917 році [10]. У декларованому дискурсі
працюють дніпропетровський науковець В. Яцен -
ко [11], кіровоградський В. Крижанівський [12] й
миколаївська дослідниця О. Господаренко [13].
Історія міської думи Одеси як комплексна на-
укова проблема залишається поза пильною ува-
гою авторів, хоча в окремих узагальнюючих ро-
ботах побічно розглядаються окремі сторінки її
діяльності. Насамперед варто згадати книгу про-
фесорки Кельнського університету Т. Пентер [14]
та працю М. Раковського й І. Шкля єва, які підго-
тували відповідний розділ у колективній моног-
рафії [15]. Безпосередньо предметом дослідження
Одеська міська дума у революції 1917 року стала
в статтях І. Дружкової, зокрема у контексті вибо-
рів [16] і революційних інтерполяцій [17], але по-
ставлені завдання та пропонований обсяг роботи
УДК 94(477.74-21):352.077:323.22/.28”1917.08/1918.01”
Тарас Вінцковський (м. Одеса)
Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій:
політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.)
Стаття присвячена аналізу політичних аспектів у діяльності Одеської міської думи, переобраної
згідно законодавства Тимчасового уряду 6 серпня 1917 року. Розглядається ставлення гласних думи
до політики російського та українського урядів, проголошення УНР, участь у військово-політичних
конфліктах, які мали місце в Одесі протягом осені 1917 – зими 1918 рр. Окремо досліджується
еволюція позиції міської думи у питанні визнання Одеси як частини Української республіки.
Ключові слова: революція, Тимчасовий уряд, Одеська міська дума, УНР, Українські Установчі
збори, Генеральний секретаріат.
61
Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій:
політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.)
не дали змоги ґрунтовно розглянути усі аспекти
політичної діяльності гласних. Сказане значною
мірою стосується й краєзнавчих нарисів з історії
міста в епоху революцій [18].
Отже, констатуємо, що проблема перебуває у
зародковій стадії вивчення, тому ставимо на-
ступні дослідницькі завдання: з’ясувати переду-
мови перебігу виборчої кампанії влітку 1917 року,
проаналізувати її результати, виявити тенденції у
політичній складовій діяльності муніципалітету,
зокрема ставлення до Тимчасового уряду, полі-
тичної кризи у Російській республіці на рубежі
літа – осені 1917 року, до Української Народної
Республіки з перспективами співпраці з її урядом,
вивчити реакцію думи на військово-політичне
протистояння в Одесі наприкінці 1917 – початку
1918 років. Хронологічні межі статті визначені
виборами до думи згідно нового законодавства та
проголошенням більшовицької влади у місті.
Необхідність оновлення ролі та персональ-
ного складу органів місцевого самоврядування
виявилася відразу після падіння царизму, тому у
перші тижні революції відбувалися кардинальні
зміни на рівні кадрових пертурбацій й підго-
товки нового виборчого законодавства. В Одесі
Громадський комітет, який виник на початку бе-
резня 1917 року з ініціативи «демократичних»
організацій як колективний орган контролю за
роботою владних інституцій, висловив недовіру
міській управі та думі і забажав взяти управління
містом у свої руки через систему комісарів.
Майже відразу, на підставі чуток про підготовку
контрреволюційних заходів, були заарештовані
міський голова Б. Пелікан, його заступник Меч-
ников, член управи Альбранд і начальник в’яз-
ниці Перелєшин [19]. 22 квітня під час відкриття
з’їзду губернських комісарів, скликаного у Пет-
рограді, прем’єр-міністр Росії Ґ. Львов повідомив
присутнім, що Тимчасовий уряд розробив закони
про реформу міського виборчого права, який сут-
тєво демократизує самоврядні органи [20]. Після
публікації нового законодавства, на основі так
званого принципу «чотирьоххвістки», яке від-
кривало доступ до політичного життя усім кате-
горіям суспільства й скасовувало куріальний
принцип виборів, розпочалася активна виборча
кампанія, участь у якій взяли як політичні партії,
так й інші об’єднання громадян. А вже 16 липня
світ побачило Положення про діяльність міських
дум на основі нового закону [21].
6 серпня 1917 року в Одесі були проведені ви-
бори до міського самоврядування у ході яких з 24
виборчих списків явну перевагу отримала партія
російських есерів, здобувши 68 місць у думі
(за іншими даними 65 [22]), натомість інші ліві за-
гальноросійські партійні організації – меншовиць -
ка та більшовицька, створивши спільний блок, от-
римали значно меншу підтримку з боку одеситів
(6-те місце) [23], що дало можливість провести до
думи відповідно 7 і 4 гласних [24]. Достатньо по-
тужним електоральним успіхом могли похизува-
тися кадети, на яких зробив ставку «Союз земель-
них власників» [25]. Вони отримали 15 мандатів,
приблизно стільки ж голосів одесити віддали за
єврейський блок [26]. Відносного успіху добився
український соціалістичний блок, який, посівши
5-е місце, делегував у думу п'ятьох гласних [27].
Прикметно, що згодом двоє з них (В. Голубович і
В. Чехівський) стануть прем’єр-міністрами УНР.
Зазнали провалу спроби здобути прихильність ви-
борців з боку монархістів, які зуміли провести
лише двох гласних [28]. Новий склад думи аналі-
зувала І. Дружкова, яка звернула увагу на декілька
особливостей. Так, жоден з гласних колишньої
цензової думи не потрапив до щойно обраного
муніципалітету. Окрім цього, помітно змінився
соціальний і національний склад депутатів, на-
приклад, внаслідок зняття усіх заборон і відсут-
ності політичного тиску, відчутно зріс відсоток
євреїв. Уперше серед думців з’явилися жінки [29].
Перше засідання новообраного муніципалітету
припало на 23 серпня. Його відкрив міський голова
кадет М. Брайкевич. Він звернувся з привітальною
промовою від імені Громадського комітету й мі-
ської управи, детально охарактеризував діяльність
органів самоврядування від початку революції й до
цього дня. Далі гласні приступили до вибо рів ке-
рівного складу думи. Її головою став І. Лорд кіпа -
нід зе (ПСР), а В. Голубовича (УПСР), Б. Кондрать -
єва (Партія народної свободи), Ґ. Лур'є (РСДРП(м)),
Е. Захаржевського (Польська соціалістична робіт-
нича спілка), М. Мишкіна (Об'єднана єврейська со-
ціалістична робітнича партія) було обрано заступ -
ни ками [30]. Міським головою дума обрала В. Су -
хо мліна, заступниками Б. Фрідмана і С. Лазаро-
вича. Втім, останній вже за місяць за станом здо-
ров’я подав у відставку [31]. Не довго очолював
Одесу й В. Сухомлін, який з «причин особистого
характеру» написав заяву про демісію, що на цілих
півроку обезголовило міське самоврядування, а йо -
го повноваження перейшли спочатку до Б. Фрід-
мана, а згодом Б. Кондратьєва, які виконували обо -
в’язки міського голови аж до 25 січня 1918 року,
коли вказану посаду перебрав В. Богуцький [32].
1/2 ’2015Тарас Вінцковський К Р А Є З Н А В С Т В О
62
Після перших організаційних заходів у стінах
думи Одеський міський громадський комітет на
своєму засіданні від 26 серпня 1917 р. прийняв
постанову про завершення своїх повноважень
[33]. З цього часу політичний і правовий автори-
тет Одеської міської думи суттєво зріс, адже вона
не лише обиралася усім повноправним населен-
ням міста, але й позбулася нав’язливої опіки з
боку державних виконавчих інституцій. В умовах
стрімкого розгортання урядової кризи, гласні не
завжди концентрувалися на вирішенні нагальних
проблем комунального характеру. Загальнодер-
жавні та регіональні питання політичного буття
чимраз частіше ставали предметом обговорення
на засіданнях думи. Першим приводом для зану-
рення у подібного роду полеміку стала невдала
спроба державного перевороту, організованого ге-
нералом Л. Корніловим. Як зазначала місцева
преса, відразу після отримання звістки про заколот
представники революційної демократії, під брен-
дом яких виступала більша частина соціалістич-
них партій та лівоцентристських груп, утворили
Тимчасовий революційний комітет, до котрого
увійшла низка організацій та міське самовряду-
вання [34]. Втім, завдяки швидкому придушенню
виступу Л. Корнілова, дана тема не стала предме-
том тривалого обговорення і аж до кінця жовтня
1917 року політичні питання вважалися другоряд-
ними у порядку денному засідань думи.
Наприклад, гласні проігнорували повідомлення
про роботу ІІ-го Херсонського губернського укра-
їнського національного з’їзду, скликаного на 24–27
жовтня в Одесі українською губернською радою
[35], головою якої був гласний думи В. Чехівський.
Але ігнорувати більш масштабні події дума не
могла, оскільки більшовицький державний пере-
ворот суттєво змінював парадигму розвитку рево-
люції, принаймні у візії партій революційної демо -
кра тії, які, як говорилося вище, становили біль -
шість з-поміж гласних одеського муніципалітету.
Слід визнати, що на осмислення столичних
подій і відповідну реакцію гласним знадобилося
декілька днів. Падіння Тимчасового уряду викли-
кало негативну реакцію з боку думців, і перша ре-
золюція з цього питання, прийнята найімовірніше
на засіданні 28 жовтня, не залишала жодного сум-
ніву щодо збереження вірності курсу на скликання
Всеросійських Установчих зборів, які на їхню дум -
ку залишалися єдиним леґітимним інститутом, кот-
рий мав право вирішувати долю країни. Засудивши
дії ленінців, міське самоврядування закликало оде-
ситів зберігати спокій і порядок [36]. За декілька
днів, наймовірніше 31 жовтня, наступною резолю-
цією дума ще раз засудила «безумное выступление
большевиков», яке на їхню думку може спровоку-
вати громадянську війну, послаблює обороноздат-
ність країни на фронтах Першої світової війни, та
ще більше посилює економічну розруху [37].
Паралельно з дискусіями в думі навколо дер-
жавного перевороту, свою оцінку падінню кабі-
нету О. Керенського давали партійні, військові та
громадські організації, які теж шукали вихід з си-
туації, бажаючи не допустити подальшої ескалації
подій. Результатом домовленостей стало ство-
рення 27 жовтня місцевого відділення Комітету
охорони революції при Центральній Раді [38]
(ревком КОРу), створеного за ініціативи україн-
ських підструктур, які мотивували свої дії падін-
ням Тимчасового уряду й необхідністю рятувати
революцію [39]. Повноваження КОРу розповсюд-
жувалися у тому числі на землі Херсонської, Ка-
теринославської і Таврійської губерній й означало
підпорядкування краю правомочності української
вертикалі влади. Усі військові й цивільні органі-
зації півдня тепер мали підпорядковуватися лише
розпорядженням Києва, а у разі відмови підля-
гали революційному суду. Відповідно всі дер-
жавні заклади Одеси бралися під контроль укра-
їнськими військовими патрулями [40]. До складу
українського ревкому увійшли 11 представників
Херсонської української губернської ради й 14 –
від інших революційних організацій Одеси [41].
Натомість присутні категорично відмовилися
включити до ревкому військового та морського
комісарів скинутого уряду, відповідно М. Харита
й Шрейдера, які повідомляли Одеську міську
думу, що за таких обставин на посадах залиша-
ються, але реальних повноважень вже не мають
[42]. Головою українського ревкому при КОР
обрали В. Чехівського [43], що створювало під-
ґрунтя для переходу основних важелів політич-
ного впливу до українських державних інститу-
цій. З цього часу питання про підпорядкування
Одеси Центральній Раді та Генеральному секре-
таріату (а після 7 листопада входження до складу
УНР) ставало найпринциповішим з поміж усіх,
які обговорювалися у засіданнях міської думи.
Такий хід подій в свідомості керівників місце-
вого самоврядування не вмонтовувався у звичну
схему політичних переконань і національно-куль-
турних й ментальних маркерів, закріплених ще у
імперську епоху. Тому, більшість гласних, пуб-
лічно визнаючи право народів на самовизначення,
de facto залишались у більш комфортному інтелек-
Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій:
політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.)
63
туальному дискурсі, а de jure не бажали опинитися
під юрисдикцією Києва, оскільки побоювались
найнеприємнішої на їхню думку справи – «на-
сильницької українізації», під чим розуміли усі
можливі аспекти – політичні, культурно-освітні,
мовні тощо, а всі політико-владні перетурбації з
цього часу отримували лише вище вказану оцінку.
Міркуючи саме у такому річищі, більша час-
тина гласних думи обговорювала питання «полі-
тичної українізації» на своєму закритому засі-
данні 28 жовтня. Досить несподівано позицію
українського ревкому підтримала більшовицька
фракція думи в особі О. Хмельницького та
Х. Гільдіна [44]. Очевидно, для більшовиків на
той час було вигідно знайти союзника серед
українських сил, щоб позбутися конкурентів у
середовищі російської демократії і, таким чином,
мати в майбутньому лише одного суперника – ук-
раїнську адміністрацію. Але у цілому міська дума
стримано поставилась до створення КОРу і його
місцевого представництва. На засіданні думи 31
жовтня було зачитано запрошення ревкому КОРу
надіслати делегатів від міського самоврядування
для участі в його роботі. Таке співробітництво ре-
волюційний комітет вважав необхідним у зв'язку
не стільки зі зміною влади в Петрограді, скільки
з можливими політичними і кримінальними вис-
тупами в Одесі, але міська влада відмовила, ви-
магаючи особливих повноважень в комітеті, на
що той не погодився [45]. Втім, гласні відмови-
лися від співробітництва не остаточно, а пере-
несли полеміку на засідання 7 листопада [46].
Також 31 жовтня гласні обговорювали пи-
тання входження Одеси під юрисдикцію україн-
ського уряду, яке міська дума, на відміну від
КОРу вважала не з’ясованим. На думку перева-
жаючої частини присутніх, вказану проблему
мали вирішити лише Всеросійські Установчі
збори та референдум, також одеський муніципа-
літет не бажав «входити до органу влади, де біль-
шість становлять українці-більшовики» [47] (ма-
лися на увазі членів українських соціалістичних
партій – Т. В.), а можливе розповсюдження пра-
вомочності Генерального секретаріату на Хер-
сонську губернію більшість фракцій щиро вва-
жали «очевидным недоразумением» [48].
Таким чином, на кінець жовтня спостеріга-
лася леґітимізація дихотомної конфігурації міс-
цевої влади в Одесі, де адміністративна/контро-
лююча функція поступово переходила до рук
ревкому КОРу при Генеральному секретаріаті, а
міська дума залишалася відповідальною здебіль-
шого за комунальне господарство. При цьому
процес переформатування влади не закінчився і
перманентно тривав ще протягом півтора місяця.
Зокрема, на початку листопада внаслідок кон-
флікту на ґрунті бажання прискорити україніза-
цію війська, який стався між ревкомом і Румче-
родом, виник наступний варіант управлінської
інституції з майже ідентичною назвою – Револю-
ційний комітет Херсонщини при КОР.
Головними програмними положеннями Рево-
люційного комітету стали тези про створення од-
норідної революційно-демократичної влади як в
центрі, так і на місцях, недопущення будь-яких
збройних виступів, тісну співпрацю з Україн-
ською Центральною Радою та Генеральним сек-
ретаріатом, усі розпорядження якого мають бути
обов’язковими до виконання й проводитися через
комітет [49]. До складу Ревкому пропонувалося
увійти 25 делегатам, серед яких знайшлося місце
представнику міського самоврядування, але ви-
ділення для думи лише одного голосу у комітеті
свідчило радше про нівелювання ролі муніципа-
літету в очах революціонерів, ніж позиціону-
вання його як важливого елемента владної надбу-
дови. Головні політичні важелі у місті та регіоні
загалом опинилися в руках політичного й вій-
ськового комісарів українського уряду відповідно
В. Чехівського (водночас голови Ревкому) й
В. Поплавка, та в. о. командувача Одеської вій-
ськової округи генерал-майора Ґ. Єлчанинова [50].
Проголошення УНР помітно зміцнило позиції
Центральної Ради в Одесі, про що свідчить бур-
хлива дискусія, яка велася 14 листопада у стінах
Одеської ради робітничих депутатів навколо пи-
тання леґітимізації української влади, й фактично
означала відмову від визнання більшовицького
варіанту виходу з політичної кризи [51]. Але при-
йняті рішення не переконали гласних міської
думи, яка й надалі зберегла за собою окрему
думку щодо кордонів Української республіки, і не
визнавала над собою зверхність Києва.
Втім позірна відстороненість від «загрози
політичної українізації» не знімала проблему не-
обхідності вирішення цілої низки нагальних уп-
равлінських питань. 11 листопада Революційний
комітет Херсонщини надіслав у думу свою поста-
нову про бажання замінити комісара Одеси від
Тимчасового уряду Я. Лібермана на іншу особу.
16 листопада думці вирішили обговорити дану
пропозицію й після нетривалого обміну думками
проголосували за висловлення довіри комісару,
чим вкотре засвідчили існуючі протиріччя у влад-
1/2 ’2015Тарас Вінцковський К Р А Є З Н А В С Т В О
64
них таборах, які супроводжувалися неприхова-
ними ревнощами щодо розподілу управлінських
повноважень. Зрештою, постановою генерала
Ґ. Єлчанинова від 24 листопада Я. Ліберман все-
таки був усунений з цієї посади, котру зайняв ко-
мендант Одеси прапорщик Рязанов [52].
Черговим приводом для вимушеного обгово-
рення політичної ситуації в країні та Одесі стали
події на Дону, де наприкінці листопада 1917 року
розгорталося протистояння між противниками і
прихильниками генерала О. Каледіна. Відгомін
далекої війни став причиною перших вуличних
боїв між гайдамаками і червоногвардійцями, що
прокотилися містом протягом 30 листопада –
2 грудня. Міське самоуправління намагалося зу-
пинити кровопролиття, а наради представників
усіх конкуруючих організацій нерідко проходили
у приміщенні думи, яка перетворилася у єдиного
арбітра, якому довіряли опоненти. Поряд з закли-
ками щодо припинення вогню вкотре висувалося
питання про консолідацію усіх владних інститу-
цій. Тому сторони були змушені дійти згоди щодо
створення єдиного контролюючого органу з пред-
ставників рад робітничих та солдатських депута-
тів і українських організацій [53]. За постановою
спільного засідання усіх демократичних органі-
зацій Одеси 3 грудня утворилася тимчасова комі-
сія по охороні міста. Всі розпорядження у царині
спокою міста тепер віддавалися командувачем
ОВО спільно з комісією, до складу якої увійшов
також голова міської думи І. Лордкіпанідзе [54].
У ці ж дні Рада народних комісарів Херсон-
ської губернії (голова С. Кириченко) скликала в
Херсоні губернський з’їзд представників рад
солдатських і робітничих депутатів, повітової
ради селянських депутатів, повітових й волосних
земств та міського самоврядування. Одеська мі-
ська дума прийняла запрошення взяти участь у
форумі, котрий відбувся 30 листопада, і порядок
денний якого формувався навколо аналізу зде-
більшого політичних питань: 1) сучасний мо-
мент; 2) ставлення до Центральної Ради; 3) став-
лення до центральної влади; 4) організація
губернської влади; 5) поточні справи. Делегація
Одеського муніципалітету складалася з автори-
тетних гласних (М. Брайкевич, Є. Балдін, Н. Со-
лостянський, Є. Вольфензон) на чолі з в. о. мі-
ського голови Б. Фрідманом [55]. Про роботу
цього форуму 6 грудня на засіданні Одеської мі-
ської думи звітував голова делегації, який пові-
домив присутніх про не надто приємні для них
рефлексії делегатів з’їзду: «…констатуючи ціл-
ком свідоме ставлення учасників з’їзду-селян до
питань політичних, відзначає яскраво виражену
на з’їзді орієнтацію Херсонського селянства на
Україну, яка проявлялася у тому, що питання про
приєднання Херсонської губернії до України
було вирішене в позитивному сенсі» [56].
Таким чином, низка вищезазначених подій спо-
нукали одеських думців скоригувати своє став-
лення до Української республіки й розпочати пе-
реговори з Києвом про співпрацю. На порядок
денний було висунуто два ключових питання – про
надання Одесі особливого статусу в межах УНР
та проведення виборів до Українських Установчих
зборів. Перший напрям аналізувався в одній з ав-
торських публікації, тому в межах даної статті де-
тально зупинятися на проблемі буде зайвим [57].
Додамо лише, що вперше питання у дискурсі Ук-
раїнська республіка – Одеса піднімалося місце-
вими активістами ще у ході муніципальної вибор-
чої кампанії літа 1917 року [58]. Прикметно, що
гласні думи, підхопивши листопадову пропозицію
більшовиків про можливість отримання містом ок-
ремого статусу, приступили до обміну думок на-
вколо озвученої ідеї якраз 6 грудня, у ході обгово-
рення вищезазначеного звіту Б. Фрідмана, а
відповідне звернення ухвалили на спільному зіб-
ранні з президіями рад 21 грудня 1917 року [59].
Переважна більшість думців ключовим питан-
ням облаштування революційної Російської рес-
публіки вважали скликання Установчих зборів.
На його роботу покладалися особливі сподівання
як з точки зору відсічі поширенню юридичного
нігілізму, приборкання анархії та терору, так і ре-
гулювання політико-правового статусу існуючих
державних утворень, які виникли на руїнах імпе-
рії Романових, зокрема УНР. На засіданні 28 лис-
топада міська дума висловила повну підтримку
Всеросійським Установчим зборам [60], вибори
до яких відбулися у ці дні і леґітимність котрих
не викликала жодного сумніву в середовищі ре-
волюційної та ліберальної демократій.
Натомість, ставлення до Українських Установ-
чих зборів визначалося невизнанням Одеси части-
ною УНР, відтак участь у виборах до них тривалий
час трактувалася як недоцільна, оскільки в проти-
лежному випадку дума леґітимізувала супрематію
української влади в межах міста. Міська дума ще
22 листопада отримала телеграму від Херсонської
окружної комісії по організації виборів до Україн-
ських Установчих зборів, де йшлося про підготовчі
заходи зусиллями тих самих комісій, що працю-
вали під час виборів Всеросійських Установчих
Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій:
політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.)
65
зборів [61]. 28 листопада до канцелярії думи на-
дійшла телеграма від УЦР, яка підтверджувала не-
обхідність організації зазначених виборів і продов-
ження роботи Одеської виборчої комісії [62].
Обговорення надісланих вказівок припало на
6 грудня, коли гайдамацькі підрозділи вже контро-
лювали більшу частину міста. Схиляння шальки
терезів у бік підпорядкованих Києву адміністра-
тивних та військових інституцій та страх перед
наростаючим терором з боку більшовиків переко-
нали гласних прислухатися до закликів Генераль-
ного секретаріату. Ціла група думських фракцій
висунула непритаманні раніше для себе пропози-
ції. Так, російський есер Є. Вольфензон запропо-
нував взяти участь у виборах, але не висловлю-
вати свого ставлення щодо включення Одеси до
УНР, а фракція вказала на потребу відправити де-
легацію думи до Києва з метою ознайомлення з
поглядами високопосадовців на статус Одеси та
можливість виділення її в окрему виборчу округу.
Гласні М. Щепківський (Партія народної свободи)
і М. Цвіллінг (народні соціалісти) приєдналися до
думки есерів, вітали проголошення УНР як час-
тини єдиної неподільної Російської держави, але
висловили занепокоєння щодо можливої «ви-
щості українців над іншими народами». При
цьому зауважували, що кордони Української рес-
публіки мають бути встановлені не ІІІ-м Універ-
салом, а Всеросійськими Установчими зборами
які є «господарем Російської держави». Вітали ук-
раїнський народ у зв’язку зі створенням УНР
також С. Пен (єврейський блок), М. Мишкін
(Об’єднана єврейська соціалістична партія),
Л. Наркевич (Польський робітничий соціалістич-
ний союз) та П. Васильєв (меншовик). Вони під-
тримали тезу есерів про необхідність участі у ви-
борах, окрім цього Ф. Менчиковський (Поалей
Ціон), М. Мишкін і Л. Наркевич заявили, що
Одеса має стати «вільним містом» [63].
Фракція більшовиків та лівих есерів устами
О. Хмельницького у цілому підтримала думку,
що державно-правове становище України має
бути вирішене згодом, але не стільки Всеросій-
ськими Установчими зборами, скільки референ-
думом. Від українського соціалістичного блоку
у полеміці взяв участь В. Чехівський, який під-
тримав ідею народного волевиявлення, але зро-
бив акцент не стільки на політичних чи мовно-
культурних наслідках інтеґрації Одеси до УНР,
скільки на економічних перспективах «для робіт-
ничого класу і трудового селянства», й вважав,
що єдиним виходом зі складної ситуації розрухи
є участь у виборах до Українських Установчих
зборів, що латентно передбачало визнання кор-
донів УНР у межах 9 губерній. Така одностай-
ність стала підставою позитивного голосування
за резолюцію про залучення Одеси до виборів, а
Б. Фрідман та П. Васильєв вирушили до Києва
на переговори щодо озвучених в думі тез [64].
Політико-ідеологічне дрейфування думців от-
римало миттєве відображення й на слуханнях у
Генеральному секретаріаті. 7 грудня генеральний
секретар торгу і промисловості й екс-гласний
думи В. Голубович, який щойно повернувся з
Одеси, повідомив чиновників, що у причорно-
морському місті спочатку панував настрій бой-
коту Українських Установчих зборів, а тепер усі
партії постановили взяти участь у виборах, а до
столиці має прибути спеціальна делегація [65].
Переговорний процес останніх з урядовцями
імовірно тривав кулуарно, оскільки у стеногра-
фічних звітах з засідань уряду надто стисло ві-
дображено питання, які виносили на розгляд Ге-
нерального секретаріату чиновники і відповідні
ухвали. Так, 11 грудня В. Винниченко доповідав
про прохання одеської делегації відкласти вибори
по місту й виділити Одесу в окрему округу, у ре-
зультаті чого справу передали на розгляд Вибор-
чого бюро. Наступного дня уряд постановив до-
ручити генеральному секретареві внутрішніх
справ В. Винниченку внести до Центральної
Ради проект, який задовольняв обидва клопо-
тання, отже вибори мали переноситися на 10 днів
у порівнянні з іншими регіонами України [66].
Підсумки перемовин стали предметом обго-
ворення в думі 21 грудня. За результатами звіту
Б. Фрідмана щодо досягнутих домовленостей з
Генеральним секретаріатом про надання Одесі
особливого статусу міська управа приступила до
підготовки виборів, які за попередніми даними
мали відбутися 6 січня 1918 р. В. о. міського го-
лови повідомив, що УЦР, погодившись на пропо-
зицію думи, 18 грудня ухвалила рішення про за-
снування Особливої Одеської виборчої округи з
розподілом долі фінансування – 75% за кошти
державного бюджету, а 25% міського. Тому 21
грудня дума проголосувала за необхідність долу-
читися до виборчої кампанії [67], отже de facto по-
годились з діахронними процесами Української
революції, що не заперечувало реституційних
трендів у стилі політичного мислення більшості
думців. Характерною стала резолюція думи від 31
грудня, пропонована групою російських есерів і
прийнята за згодою усіх фракцій. У ній вкотре на-
1/2 ’2015Тарас Вінцковський К Р А Є З Н А В С Т В О
66
голошувалося, що усі питання державного будів-
ництва в межах Російської федеративної демокра-
тичної республіки залишаються в компетенції
Всеросійських Установчих зборів, а дії УЦР трак-
туються лише як непорозуміння, відтак правомоч-
ність Генерального секретаріату на південні землі
є сумнівною [68]. Схоже, що незадовго до від-
криття роботи Всеросійських Установчих зборів
(5 січня 1918 року), гласні думи намагалися за-
свідчити свою відданість усталеним політичним
ідеалам, які не похитнулися у результаті вход-
ження Одеси до складу УНР, а вказану амбівален-
тність слід вважати вимушеним маневруванням у
складних умовах пошуку компромісу.
У ході підготовки до виборів виникли дискусії
щодо кількості делегатів від міста. Спочатку уряд
погодився на квоту у 6 депутатів [69] (усього від
Херсонської губернії – 34), але незабаром вису-
нув зустрічну пропозицію зменшити її до 5-ти.
Муніципалітет доводив хибність таких уточнень,
аргументуючи свою точку зору існуючою про-
порцією – 1 делегат на 100 тис. населення (в
Одесі за даними міської управи мешкало більше
600 тис. осіб, з низ 350 тис. виборців [70]), висо-
кою долею губернського земського збору (40%
від усієї Херсонщини [71]), а також попросив пе-
ренесли вибори на 14 січня, бо стислі терміни не
давали змоги повноцінно до них підготуватися
[72]. Зрештою, гласні думи 21 грудня затвердили
склад міської комісії та кошторис на її утримання,
і підтримали клопотання про встановлення квоти
у 6 делегатів від міста [73].
Згодом, зважаючи на збройне повстання, яке
розпочалося якраз 14 січня, проведення виборів
було перенесене на 21-23 січня 1918 року [74].
Але у результаті проголошення більшовицької
влади проведення виборів стало неможливим,
тому на своєму засіданні 23 січня 1918 р. міська
дума окремим рішенням призупинила підготовку
виборів до Українських Установчих зборів [75].
Щоправда, в основу арґументаційної частини ре-
золюції було покладено зміну політичної
кон’юнктури, викликаної не стільки силовим сце-
нарієм політичної боротьби, скільки проголошен-
ням ІV Універсалу Центральної Ради [76], який
остаточно нівелював сподівання більшості глас-
них щодо збереження територіальної цілісності
Російської держави. Прикметно, що того ж дня
дума прийняла резолюцію про позаправові дії
більшовиків (хоча визнавали, що de facto владні
повноваження опинилися у руках рад), бо у цен-
трі влада має належати Всеросійським Установ-
чим зборам, у регіонах Крайовим Установчим
зборам, а на місцях – місцевому самоврядуванню
[77]. Принагідно зауважимо, що після повернення
до Одеси української влади 14 березня 1918 року,
гласні доволі оперативно відреагували на віднов-
лення status quо і 19 березня визнали необхідним
відновити підготовку до виборів, й негайно визна-
чити терміни їх проведення [78], що, зрештою, за-
лишилось лише нереалізованим закликом.
Таким чином, нове виборче законодавство,
прийняте Тимчасовим урядом навесні 1917 року,
створивши передумови формування органів міс-
цевого самоврядування на основі рівних можли-
востей, привело до переформатування міської
думи Одеси, персональний склад якої станом на
6 серпня 1917 року оновився повністю. У муніци-
пальній кампанії взяли участь 24 виборчих
списки, а підтримку з боку населення здобули пе-
редусім висуванці від лівих партій, лідером з
поміж яких стали російські есери. Відносно
значну кількість голосів отримали кадети, єврей-
ський блок, українські соціалісти, меншовики та
більшовики. Політична проблематика у діяль-
ності думи визначалася загальнодержавними тен-
денціями, і протягом близько двох перших місяців
її діяльності вважалася другорядною. Зокрема,
гласні думи негативно відреагували на спробу
державного перевороту, здійснену генералом
Л. Корніловим, підтримавши створення Тимчасо-
вого революційного комітету захисту революції.
Помітно актуалізувалися політичні питання
на засіданнях думи після падіння Тимчасового
уряду, і особливо проголошення УНР. Міська
дума, зорієнтована на збереження територіальної
цілісності Російської держави, визнавала право-
мочність вирішення усіх нагальних проблем ви-
нятково за Всеросійськими Установчими збо-
рами. На тлі розгортання більшовицького терору
й подальшого поглиблення політичної кризи
більша частина гласних, зберігаючи відданість
проголошеним ідеалам, 21 грудня були змушені
делегувати в. о. міського голови й управі повно-
важення розпочати офіційні зносини з урядом
Української республіки навколо вирішення на-
ступних завдань – закріплення за Одесою ста-
тусу вільного міста УНР, виділення його в ок-
рему округу під час виборів до Установчих
зборів і надання права обрати 6-х представників
до цього представницького зібрання. У такий
спосіб міська дума de facto визнала правомоч-
ність Києва над регіоном, хоча de jure такого рі-
шення на засіданнях думи прийнято не було.
Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій:
політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.)
67
1. Тригуб П. М. Ліквідація міських дум і земств у
період боротьби за встановлення і зміцнення Радян-
ської влади на Україні (грудень 1917 р. – березень
1918 р.) // Питання історії народів СРСР. – Харків:
Видавництво Харківського ордена Трудового
Червоного прапора державного університету імені
О. М. Горького, 1972. – Випуск 13. – С. 24-31.
2. Терещенко Ю. І. Політична боротьба на вибо-
рах до міських дум України в період підготовки Жов-
тневої революції. – К.: Наукова думка, 1974. – 143 с.
3.Терещенко Ю. І. Політичні партії на виборах до
міських дум України в 1917 р. // Український істо-
ричний журнал. – 1970. – № 11. – С. 48-58.
4. Гарчева Л. П. Підтримка УНР міськими радами
України в жовтні-листопаді 1917 р. // Матеріали Між-
народної наукової конференції «Відродження україн-
ської державності: проблеми історії та культури». –
Одеса, 1996. – Ч. 1. – С. 76-77
5. Федунов В. В. Перевибори міських дум Таврій-
ської губернії в червні – липні 1917 р. // Матеріали
Міжнародної наукової конференції «Відродження
української державності: проблеми історії та куль-
тури». – Одеса, 1996. – Ч. 1. – С. 110-111.
6. Бойко В. М. Українські політичні партії і блоки
у виборчій муніципальній кампанії 1917 року: Авто-
реф. дис... к-та істор. наук: 07.00.01. – К., 1997. – 18 с.
7. Бойко В. М. Реорганізація міських дум в Ук-
раїні навесні 1917 р. // Український історичний жур-
нал. – 2003. – № 4. – С. 29-38.
8. Гвоздик В. С. Участь українських політичних
партій в муніципальній кампанії на півдні України в
1917 р. // Наукові праці історичного факультету За-
порізького державного університету. – Запоріжжя:
Просвіта, 1999. – Вип. V. – С. 98-102.
9. Гвоздик В. С. Формування державних органів
влади та місцевого самоврядування на півдні України
(березень – липень 1917 р.) // Наукові праці історичного
факультету Запорізького державного університету. –
Запоріжжя: Тандем-У, 1999. – Вип. VІІ. – С. 214-220.
10. Гвоздик В. С. Зміни у співвідношенні пар-
тійно-політичних сил на півдні України під час ви-
борчих кампаній 1917 – початку 1918 рр. // Наукові
праці історичного факультету Запорізького держав-
ного університету. Випуск ХХVІІ. – Запоріжжя: Про-
світа, 2009. – С. 102-108.
11. Яценко В. Я. Політична боротьба на виборах до
міської Думи Катеринослава влітку 1917 р. // Придніп-
ров’я: історико-краєзнавчі дослідження. Випуск 8. –
Дніпропетровськ: ДНУ ім. Олеся Гончара, 2010. –
С. 258-270.
12. Крижанівський В. М. Вибори в Єлисаветград-
ську міську думу 30 липня 1917 року: підготовка, про-
ведення, результати // [режим доступу] http://www.
archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_1_2013/03.pdf
13. Господаренко О. В. Господарська діяльність
Миколаївської міської думи в період австро-німець-
кої окупації 1918–1919 рр. // [режим доступу] http://
archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_Gum/npchdu/History/
2000_5/5-15.pdf
14. Penter T. Odessa 1917: Revolution an der Periph-
erie. – Keln; Weimar; Wien: Bohlau, 2000. – 469 p.
15. Історія Одеси / Під. ред. В. Н. Станко. – Одеса:
Друк, 2002. – 559 с.
16. Дружкова І. С. Одеська міська дума 1917 р.:
вибори та склад // Інтелігенція і влада. Громадсько-
політичний науковий збірник. Випуск 3. 2004. Серія:
Історія. – Одеса: Астропринт, 2004. – С. 23-35.
17. Дружкова І. С. До історії Одеської міської
думи після Лютневої революції 1917 р. // Революції
в Україні у ХХ-ХХІ століттях: співзвуччя епох. Ма-
теріали V Всеукраїнської наукової конференції. –
Одеса, 2009. – С. 40-43.
18. Файтельберг-Бланк В., Савченко В. Одесса
в эпоху войн и революций 1914–1920. – Одесса:
Оптимум, 2008. – 336 с.
19. Вестник Временного правительства. – 1917. –
12 марта.
20. Там само. – 25 апреля.
21. Там само. – 16 июля.
22. Файтельберг-Бланк В., Савченко В. Вказ.
праця. – С. 38.
23. Хроніка революційних подій в Одесі. Період
боротьби за встановлення Радянської влади (лютий
1917 р. – січень 1918 р.). – Одеса: Одеське обласне
видавництво, 1958. – С. 80.
24. Горелов К. Первые шаги большевистской ор-
ганизации в Одессе (1917 г.) // Коммунист. – 1922. –
№ 23. – С. 39.
25. Терещенко Ю. І. Політична боротьба на вибо-
рах до міських дум України в період підготовки Жов-
тневої революції. – К.: Наукова думка, 1974. – С. 53.
26. Файтельберг-Бланк В., Савченко В. Вказ.
праця. – С. 38.
27. Державний архів Одеської області (далі –
ДАОО), ф. Р-3829, оп. 1, спр. 110, арк. 3.
28. Терещенко Ю. І. Політична боротьба на вибо-
рах до міських дум України в період підготовки Жов-
тневої революції. – К.: Наукова думка, 1974. – С. 94.
29. Дружкова І. С. Одеська міська дума 1917 р.:
вибори та склад // Інтелігенція і влада. Громадсько-
політичний науковий збірник. Випуск 3. 2004. Серія:
Історія. – Одеса: Астропринт, 2004. – С. 27.
30. ДАОО, ф. 16, оп. 123, спр. 1132, арк. 1, 3.
31. ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 983, арк. 3, 4, 5.
32. Там само, спр. 984, арк. 5, 10.
33. ДАОО, ф. 615, оп. 1, спр. 1, арк. 9.
34. Вестник Одесского земства. – 1917. – 2 сентября.
Джерела та література
68
Тарас Винцковский
Городская дума Одессы в условиях революционных трансформаций: политические аспекты
деятельности (август 1917 – январь 1918 гг.)
Статья посвящена анализу политических аспектов в деятельности Одесской городской думы, переизбран-
ной, согласно законодательству Временного правительства, 6 августа 1917 года. Рассматривается отношение
гласных думы к политике российского и украинского правительств, провозглашению УНР, участие в военно-
политических конфликтах, которые имели место в Одессе в течение осени 1917 – зимы 1918 гг. Отдельно
исследуется эволюция позиции городской думы в вопросе признания Одессы как части Украинской республики
Ключевые слова: революция, Временное правительство, Одесская городская дума, УНР, Украинское
Учредительное собрание, Генеральный секретариат.
Taras Vintskovs’kyi
Odesa City Duma in the revolutionary transformations: political aspects of the activity
(August 1917 – January 1918)
This article is devoted to analysis of the political aspects of Odesa City Duma re-elected under the laws of the
Provisional Government, August 6, 1917. It is considered ratio of vowels of Duma to policy of Russian and Ukrainian
governments, the declaration of the UPR, participation in military and political conflicts that took place in Odesa
during Autumn 1917 – Winter 1918. It is separately investigated the evolution of the position of the City Duma in rec-
ognizing of Odesa as a part of the Ukrainian Republic
Key words: revolution, the Provisional Government, the Odesa City Duma, UPR Ukrainian Constituent Assembly,
the General Secretariat.
35. ДАОО, ф. 16, оп. 124 ч. 1, спр. 10023, арк. 118.
36. Вестник Одесского земства. – 1917. – 30 октября.
37. Там само. – 3 ноября.
38. ЦДАВО України, ф. 3156, оп. 1, спр. 18, арк. 126.
39. ДАОО, ф. 16, оп. 125, спр. 342, арк. 23.
40. Вестник Одесского земства. – 1917. – 27 октября.
41. ДАОО, ф. Р-3829, оп. 1, спр. 110, арк. 13.
42. ДАОО, ф. 16, оп. 125, спр. 342, арк. 23.
43. ДАОО, ф. Р-3829, оп. 1, спр. 110, арк. 13.
44. Одесские новости. – 1917. – 29 октября.
45. ДАОО, ф. 16, оп. 123, спр. 1158, арк. 13.
46. Вестник Одесского земства. – 1917. – 3 ноября.
47. ДАОО, ф. 16, оп. 123, спр. 1158, арк. 14.
48. ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 986, арк. 12 зв.
49. ДАОО, ф. Р-3829, оп. 1, спр. 110, арк. 16.
50. Там само.
51. Вінцковський Т. С. Проголошення УНР та пи-
тання про владу в Одесі // Записки історичного фа-
культету. Випуск 15. – Одеса, 2004. – С. 217-221.
52. ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 993, арк. 6, 10, 11.
53. Українська Центральна Рада. Документи і ма-
теріали у двох томах. – К.: Наукова думка, 1996. –
Том І. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – С. 577.
54. Одесский листок. – 1917. – 3 декабря.
55. ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 1126, арк. 1, 3, 5.
56. ДАОО, ф. 16, оп. 124 ч. 1, спр. 8774, арк. 66.
57. Вінцковський Т. С. Вільне місто Одеса в добу
Центральної Ради: революційна інтерпретація полі-
тичного сепаратизму // Український історичний жур-
нал. – 2013. – №1. – С. 80-91.
58. Вестник Одесского земства. – 1917. – 26 июля.
59. Вінцковський Т. С. Вільне місто Одеса в добу
Центральної Ради: революційна інтерпретація полі-
тичного сепаратизму // Український історичний жур-
нал. – 2013. – №1. – С. 87, 88.
60. ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 1126, арк. 4-5.
61. Там само, спр. 1130, арк. 1-а.
62. Там само, арк. 1.
63. Там само, арк. 10.
64. Там само.
65. Українська Центральна Рада. Документи і ма-
теріали у двох томах. – К., 1996. – Том І. – С. 520.
66. Українська Центральна Рада. Документи і ма-
теріали у двох томах. – К.: Наукова думка, 1997. – Том
ІІ. 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – С. 14, 15.
67. ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 1125, арк. 23-24; спр.
1130, арк. 11, 29.
68. ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 1125, арк. 27 зв.
69. Вестник Одесского земства. – 1917. – 20 де-
кабря.
70. ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 1130, арк. 11.
71. Там само.
72. Вестник Одесского земства. – 1917. – 25 де-
кабря; ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 1130, арк. 11.
73. ДАОО, ф. 4, оп. 1, спр. 1130, арк. 11.
74. Вестник Одесского земства. – 1918. – 6 января.
75. Там само, спр. 986, арк. 18.
76. Там само, спр. 1130, арк. 32 зв.
77. Там само, арк. 31, 32 зв.
78. Там само, спр. 986, арк. 18.
Тарас Вінцковський К Р А Є З Н А В С Т В О 1/2 ’2015
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168529 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:15:54Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вінцковський, Т. 2020-05-04T12:10:10Z 2020-05-04T12:10:10Z 2015 Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) / Т. Вінцковський // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 60-68. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168529 94(477.74-21):352.077:323.22/.28”1917.08/1918.01” Стаття присвячена аналізу політичних аспектів у діяльності Одеської міської думи, переобраної згідно законодавства Тимчасового уряду 6 серпня 1917 року. Розглядається ставлення гласних думи до політики російського та українського урядів, проголошення УНР, участь у військово-політичних конфліктах, які мали місце в Одесі протягом осені 1917 – зими 1918 рр. Окремо досліджується еволюція позиції міської думи у питанні визнання Одеси як частини Української республіки. Статья посвящена анализу политических аспектов в деятельности Одесской городской думы, переизбранной, согласно законодательству Временного правительства, 6 августа 1917 года. Рассматривается отношение гласных думы к политике российского и украинского правительств, провозглашению УНР, участие в военно-политических конфликтах, которые имели место в Одессе в течение осени 1917 – зимы 1918 гг. Отдельно исследуется эволюция позиции городской думы в вопросе признания Одессы как части Украинской республики. This article is devoted to analysis of the political aspects of Odesa City Duma re-elected under the laws of the Provisional Government, August 6, 1917. It is considered ratio of vowels of Duma to policy of Russian and Ukrainian governments, the declaration of the UPR, participation in military and political conflicts that took place in Odesa during Autumn 1917 – Winter 1918. It is separately investigated the evolution of the position of the City Duma in recognizing of Odesa as a part of the Ukrainian Republic. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) Городская дума Одессы в условиях революционных трансформаций: политические аспекты деятельности (август 1917 – январь 1918 гг.) Odesa City Duma in the revolutionary transformations: political aspects of the activity (August 1917 – January 1918) Article published earlier |
| spellingShingle | Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) Вінцковський, Т. Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста |
| title | Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) |
| title_alt | Городская дума Одессы в условиях революционных трансформаций: политические аспекты деятельности (август 1917 – январь 1918 гг.) Odesa City Duma in the revolutionary transformations: political aspects of the activity (August 1917 – January 1918) |
| title_full | Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) |
| title_fullStr | Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) |
| title_full_unstemmed | Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) |
| title_short | Міська дума Одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) |
| title_sort | міська дума одеси в умовах революційних трансформацій: політичні аспекти діяльності (серпень 1917 – січень 1918 рр.) |
| topic | Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста |
| topic_facet | Одеса: правовий та соціокультурний простір портового міста |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168529 |
| work_keys_str_mv | AT vínckovsʹkiit mísʹkadumaodesivumovahrevolûcíinihtransformacíipolítičníaspektidíâlʹnostíserpenʹ1917síčenʹ1918rr AT vínckovsʹkiit gorodskaâdumaodessyvusloviâhrevolûcionnyhtransformaciipolitičeskieaspektydeâtelʹnostiavgust1917ânvarʹ1918gg AT vínckovsʹkiit odesacitydumaintherevolutionarytransformationspoliticalaspectsoftheactivityaugust1917january1918 |