Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр.
У статті ставиться проблема наступності культових споруд Ізмаїла – вірменської церкви
 Св. Богородиці XVIII в. і нинішньої православної Успенської церкви на території фортеці.
 У турецькому Ізмаїлі з поч. XVII ст. розташовувалася церква Св. Богородиці, яка прийшла в
 занепад...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168535 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. / А. Красножон // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 107-110. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860209164037390336 |
|---|---|
| author | Красножон, А. |
| author_facet | Красножон, А. |
| citation_txt | Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. / А. Красножон // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 107-110. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті ставиться проблема наступності культових споруд Ізмаїла – вірменської церкви
Св. Богородиці XVIII в. і нинішньої православної Успенської церкви на території фортеці.
У турецькому Ізмаїлі з поч. XVII ст. розташовувалася церква Св. Богородиці, яка прийшла в
занепад до сер. XVIII в. і була відновлена в 1763 р. У 1770-х рр. у місті існували дві вірменські
церкви, одна з яких розташовувалася на місці нинішньої Успенської церкви. 1790 р. вірменська
церква Св. Богородиці значно постраждала (або була зруйнована) в результаті штурму військами Суворова. Ймовірно у XIX ст., на фундаментах цієї старої церкви будується інша, православна, Свято-Успенська церква.
В статье ставится проблема преемственности культовых сооружений Измаила – армянской церкви
Св. Богородицы XVIII в. и нынешней православной Успенской церкви на территории крепости. В турецком
Измаиле с нач. XVII в. располагалась церковь Св. Богородицы, которая пришла в упадок к сер. XVIII в. и была
восстановлена в 1763 г. В 1770-х гг. в городе существовали две армянские церкви, одна из которых располагалась на месте нынешней Успенской церкви. В 1790 г. армянская церковь Св. Богородицы значительно
пострадала (или была разрушена) в результате штурма войсками Суворова. В XIX в., вероятно, на фундаментах этой старой армянской церкви строится другая, православная, Свято-Успенская церковь.
In the article raises the problem of succession of the churches of Ismail – the Armenian Church of St. Virgin of
the XVIII-th century, and the modern orthodox church Holy Assumption in the territory on the fortress. In Turkish
Ismail from the beginning of the XVII century was Church of the St. Virgin, which was decline in the middle of the
XVIII-th century, and was rebuilt in the the 1770-th in the city were two Armenian churches, one of which was located
on the site of the present church of the St. Virgin. In 1790, the Armenian Church of St. Virgin significantly affected
(or was destroyed) during of the sturm of Suvorov’s troops. In the XIX-th cent., probably on the foundations of the
old Armenian church was built another, orthodox church Holy Assumption.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:13:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
106
Історія міст і сіл
Північного
Причорномор'я
УДК 623.1+909.07+458.2
Андрій Красножон (м. Одеса)
Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр.
У статті ставиться проблема наступності культових споруд Ізмаїла – вірменської церкви
Св. Богородиці XVIII в. і нинішньої православної Успенської церкви на території фортеці.
У турецькому Ізмаїлі з поч. XVII ст. розташовувалася церква Св. Богородиці, яка прийшла в
занепад до сер. XVIII в. і була відновлена в 1763 р. У 1770-х рр. у місті існували дві вірменські
церкви, одна з яких розташовувалася на місці нинішньої Успенської церкви. 1790 р. вірменська
церква Св. Богородиці значно постраждала (або була зруйнована) в результаті штурму вій-
ськами Суворова. Ймовірно у XIX ст., на фундаментах цієї старої церкви будується інша,
православна, Свято-Успенська церква.
Ключові слова: Ізмаїл, фортифікація, історична топографія.
107
Аналіз декількох планів Ізмаїлу (1770-
1855 рр.) та нанесення їх на сучасний план
міста та фортеці, дозволяє зробити важливі ви-
сновки в галузі історичної топографії цього
придунайського міста та еволюції його фортеч-
них укріплень в останній третині XVIII ст.
З'явилася можливість відновити топографію
вірменських кварталів Ізмаїлу 1770-х рр. та
його культових споруд.
У XVII ст. фортеці в Ізмаїлі не було, на що
прямо вказує Евлія Челебі [1]. Перший росій-
ський план 1770 р. захопленого у турків Ізмаїлу
дозволяє бачити укріплення у вигляді валу і рову
навколо хаотичної міської забудови, яке набли-
жається в плані до прямокутника. Причому, на
Сході забудова значно висувалася за межі пер-
винної лінії укріплень (Молдавська слобода), на
утворення якої було потрібно багато років.
Отже, дані укріплення виникли мінімум на по-
чатку XVIII ст. По кутах вони обладнані бата-
реями. Окрема батарея була розташована на ос-
трові в гирлі притоки Дунаю, р. Броска (на
північний захід від міста). Згодом на її місці ви-
никне бастіон Табія.
В цілому планувальний вигляд міста був
типовим для тогочасних турецьких міст регіону.
У 1770-х рр. Ізмаїл залишався слабо укріпленим
населеним пунктом, в порівнянні з Кілією або
Аккерманом (Білгородом – Дністровським).
Російських військових картографів цікавила
етнічна карта заселення Ізмаїла. Місто було по-
ділено на 4 нерівномірних частини. У центрі,
біля річки і на північ розташовані турецькі
квартали, на схід від них – вірменські квартали.
Причому, вони явно відносилися до престижної
забудові, будучи також розташовані в централь-
ній частині, прилягаючи до берега річки.
Мабуть, турки і вірмени – становили дві най-
більш значущі в соціальному і економічному
відношенні групи міського населення Ізмаїла.
Західну слободу формують квартали «татар-
ських будинків». Показово, що тут немає жод-
ної мечеті. Зате багато мечетей в турецькій час-
тині (можливо, ними користувалися і місцеві
татари?).
Найбільшою за розмірами була молдавська
магала. Частково була вона розташована поза ук-
ріпленої частини міста, по сусідству з вірмен-
ським кварталом. У молдавській частині були
позначені дві церкви.
За рік володіння російською владою Ізмаїлом
татарське населення покидає місто (це зрозу-
міло з плана 1771 р.), частина турецьких квар-
талів в північній частині також скорочуються.
Незмінними у своїх розмірах залишаються мол-
давські та вірменські квартали. За рік перебу-
вання в завойованому Ізмаїлі російські військові
провели значну модернізацію укріплень. Двоє
воріт були скасовані (ті, які виходили з татар-
ських і турецьких кварталів). По периметру з'яв-
ляються бастіони або редути. У південно-захід-
ній частині, на мису (а не на острові) замість
острівної укріплення з‘являється багатокутний
бастіон. Ще один бастіон займає мис зі східного
боку, у яру Леб’яжа канавка (майбутній бастіон
«Кавальер»).
У центрі прибережної квартальної забудови
(турецькі квартали Ізмаїлу) російські інженери
будують цитадель бастіонного типу. Вона проіс-
нувала як мінімум до початку масштабних робіт
1/2 ’2015Андрій Красножон К Р А Є З Н А В С Т В О
з модернізації фортеці, розпочатих у 1789 р.
Так, на плані 1790 р. на місці цитаделі вже розта-
шований хан. Цей же хан і Малу мечеть можливо
бачити на відомій акварелі М. М. Іванова 1790 р.
Після повернення фортеці Ізмаїл турецькій
владі і напередодні чергової війни із Російською
імперією, в 1789 р. турецька Порта розгортає в
Ізмаїлі маштабне будівництво багатокутної бас-
тіонної фортеці за проектом європейських зод-
чих. В основу його було покладено логіку попе-
редніх укріплень. Так, укріплення Табія виникло
на місці південно-західного «острівного»
бастіону. Укріплення «Кавальер» – на місці
південно-східного. Молдавська слобода, на цей
раз, була включена до складу нових укріплень
(т. зв. Нова фортеця).
Але прибережна частина, з боку вірменських
і турецьких кварталів, залишається майже неза-
хищеною. Тут була розташована найстаріша
частина міста. В Ізмаїлі, Кілії, Акермані міська
забудова розвивалася від лиману або від річки,
від порту (гавані).
Стрімке розширення міської території міста
Ізмаїл 1789 р. стало можливим, треба вважати,
завдяки переїзду до міста 1788 р. населення із
взятого російським військом турецького Очакова
або інших сіл, містечок османського Північного
Причорномор'я.
Після повернення Ізмаїла під владу Порти в
1791 р, в період з 1792 – по 1794 рр. фортецю пе-
ребудовують два англійських інженера – Джорж
Фредерік Кохлер і Джон Спенсер Сміт [2]. Дата
закінчення робіт була вирізблена на трьох одна-
кових мармурових плитах із зображенням тугри
(персональний знак правителя, що містить його
ім'я і титул) і квітів: «Зусиллями хана Мухам-
мада Рашида Аміна побудована фортеця Ізмаїл,
рік 1209/1794 р.». Плити автор статті виявив у
фондах Національного музейного комплексу
«Молдова» в румунських Яссах. Спочатку в
фортеці Ізмаїл знаходилося чотири плити, по
одній на Хотинських, Кілійський, Бендерської і
Цареградських воротах [3].
Саме ця фортеця видна сьогодні в рельєфі
місцевості Ізмаїлу. Інженери скоротили розміри
її території, прибравши східний сектор за
Леб’яжою канавкою (Нова фортеця).
Сьогодні на території колишньої Ізмаїль-
ської фортеці знаходиться дві церкви: Успен-
ська та Миколаївська, які традиційно датуються
План Ізмаїлу 1771 р.
108
109
1840-1850-ми рр. Перша з них знаходиться в
декількох десятках метрів від берега Дунаю.
У середині XVIII в. саме в цьому, прибереж-
ному районі, знаходився економічний і сакраль-
ний центр вірменських кварталів міста. Тут
знаходилося два вірменські храми, на одній ву-
лиці, в двох кварталах один від іншого. Поруч
з храмами розташовувалися торговельні ряди
місцевої вірменської громади, в двох кварталах
на північний захід – турецький хан (заїжджий
двір).
Локалізація нинішньої Успенської церкви збі-
гається з розміщенням на плані 1770 р. одного з
вірменських храмів (північно-східного). Остан-
ній виник, ймовірно, ще на початку XVII ст.,
коли в Північно-Західне Причорномор'я рушила
хвиля вірменських переселенців з Ані (столиця
вірмського царства Багратідів Х ст., у XVII ст. в
Османський імперії, тепер на території Туреч-
чини). Такий висновок можна зробити виходячи
з припущення про появу вірменського храму
Успіння Богородиці в цей час в Акермані (Білго-
роді-Дністровському) [4].
У першій третині XIX ст. в Ізмаїлі розташо-
вувалася лише одна вірменська церква. Відві-
давши місто в цей період М. Бжшкянц повідом-
ляє, що раніше в ньому було багато вірмен, і
вони володіли «кам'яною церквою в ім'я Богоро-
диці». Однак після закінчення будівництва,
місто було захоплене «іншим народом», багато
вірменів покинуло Ізмаїл, переселившись в Гри-
горіополь (на березі Дністра). Мова явно йде про
суворовський штурм Ізмаїлу військом Російської
імперії 1790 р. В синхронний М. Бжшкянцу
період в Ізмаїлі налічувалося 60 вірменських бу-
динків, а нова церква (відновлена?) «Схожа
на маленький будиночок» [5].
З цими відомостями перекликається і інфор-
мація відомого дослідника І. Х. Кучук-Іоанне-
сова. На межі XIX-XX ст. їм згадується в
Ізмаїлі, не інакше як якась «вірменська», церква
Успіння Св. Богородиці [3]. У дворі храму він
дослідив 25 надгробних мармурових плит з вір-
менськими епітафіями, перенесених сюди з
іншого місця. При цьому автор посилається на
відомості старожилів про те, що «всі 25 каменів
перш перебували в огорожі старої вірменської
церкви, яка була зруйнована під час облоги
Ізмаїла Суворовим». І, незважаючи на те, що з
моменту облоги Ізмаїла до того часу минуло 112
років, старожили пам'ятали місце розташування
зруйнованого храму, позначивши його дере -
в'яним хрестом, а плити з прилеглого цвинтаря
перевезли.
Серед 25 пам'ятників І. Х. Кучук-Іоаннесов
виділяє одну плиту з написом будівельного ха-
рактеру: «Милістю Божою церква Св. Богоро-
диці відновлена від основи, під час патріаршес-
тва Святійшого католікоса Ечміадзинського,
владики Акопа, Св. Єрусалимського патріарха,
Карапета, Константинопольського патріарха,
Владики Акопа, архієпископа-богослова, під
наглядом, за умовляння і коштом священика і
прихожан міста та по велінню [...] і ретельністю
і на кошти східних вихідців: мугдусі Магакіі
і го брата мугдусі Акопа; пом'янути також схід-
ного вихідця мугдусі Берхудара, багато сприяв
побудові церкви своїми працями і засобами і
даруйте всіх ея покровителів. 1212 р., 10-го
січня». У перекладі з вірменського літочис-
лення – 1763 р.
Наведені відомості суперечать даним картог-
рафії, оскільки стара вірменська церква з плану
1770 р. співвідноситься з місцем розташування
нинішньої Успенської церкви, що може вказу-
вати на спадкоємність споруд різних періодів.
Вірменський дослідник вважає, що плита відно-
ситься до тієї самої зруйнованої суворовськими
військами вірменської церкви, що розташовува-
лася на території фортеці [6].
Проблема спадкоємності двох культових
споруд Ізмаїла – вірменської церкви Св. Бого-
родиці XVIII ст. і нинішньої Свято-Успенської
православної церкви, тільки ставиться в цій
статті і вимагає окремого, ґрунтовного істо-
рико-архітектурного дослідження. Зіставивши
дані картографічних, епіграфічних джерел та
відомостей ізмаїльських старожилів початку
XX ст., попередньо можна висловити наступну
думку. У турецькому Ізмаїлі з початку XVII ст.
розташовувалася церква Св. Богородиці, яка
прийшла в занепад десь у середини XVIII ст. і
була відновлена у 1763 р. 1770 р. на росій-
ському плані міста були відзначені дві вірмен-
ські церкви, одна з яких розташовувалася на
місці нинішньої Успенської церкви. 1790 р.
церква Св. Богородиці значно постраждала (або
була зруйнована) в результаті суворовського
штурму. У XIX ст., ймовірно, на фундаментах
цієї старої вірменської церкви будується інша,
православна, Свято-Успенська церква, яка існує
в Ізмаїлі дотепер.
Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр.
1. Челеби Эвлия. Книга путешествия (Земли
Молдавии и Украины). – Т. 1. – М.: Наука, 1961. –
С. 32-33.
2. Hitzel F. François Kauffer (1751?–1801), ingéni-
eur-cartographe français au service de Selim III // The
seventh book of History of Science sources and resear-
ches. Research Centre for Islamic History: Art and Cul-
ture. – 2000. – Р. 240.
3. Российский государственный военно-истори-
ческий архив, ф. 349, оп. 13, спр. 1119.
4. Красножон А.В. История исследований армян-
ского храма Аккермана // Південний захід. Одесика.
Історико-краєзнавчий альманах. – Вип. 16. – Одеса:
Друкарський дім, 2013. – С. 21-36.
5. Бжшкянц М. Путешествия в Польшу и другие
места обитаемые армянами, произошедшими от
предков из города Ани. – Венеция, 1830. – С. 216.
6. Кучук-Иоаннесов Х. И. Старинные армянские
надписи и старинные рукописи в пределах Юго-За-
падной Руси и в Крыму // Древности восточные
(труды восточной комиссии Императорского москов-
ского археологического общества). Вып. 3. – М.,
1903. – С. 33-75.
1/2 ’2015Андрій Красножон К Р А Є З Н А В С Т В О
110
Андрей Красножон
Историческая топография Измаила в 1770-х гг.
В статье ставится проблема преемственности культовых сооружений Измаила – армянской церкви
Св. Богородицы XVIII в. и нынешней православной Успенской церкви на территории крепости. В турецком
Измаиле с нач. XVII в. располагалась церковь Св. Богородицы, которая пришла в упадок к сер. XVIII в. и была
восстановлена в 1763 г. В 1770-х гг. в городе существовали две армянские церкви, одна из которых распо-
лагалась на месте нынешней Успенской церкви. В 1790 г. армянская церковь Св. Богородицы значительно
пострадала (или была разрушена) в результате штурма войсками Суворова. В XIX в., вероятно, на фунда-
ментах этой старой армянской церкви строится другая, православная, Свято-Успенская церковь.
Ключевые слова: Измаил, фортификация, историческая топография.
Andriy Krasnozhon
Historical topography of Ismail in the 1770-th.
In the article raises the problem of succession of the churches of Ismail – the Armenian Church of St. Virgin of
the XVIII-th century, and the modern orthodox church Holy Assumption in the territory on the fortress. In Turkish
Ismail from the beginning of the XVII century was Church of the St. Virgin, which was decline in the middle of the
XVIII-th century, and was rebuilt in the the 1770-th in the city were two Armenian churches, one of which was located
on the site of the present church of the St. Virgin. In 1790, the Armenian Church of St. Virgin significantly affected
(or was destroyed) during of the sturm of Suvorov’s troops. In the XIX-th cent., probably on the foundations of the
old Armenian church was built another, orthodox church Holy Assumption.
Key words: Ismail, fortification, historical topography.
Джерела та література
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168535 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:13:36Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Красножон, А. 2020-05-04T12:11:37Z 2020-05-04T12:11:37Z 2015 Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. / А. Красножон // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 107-110. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168535 623.1+909.07+458.2 У статті ставиться проблема наступності культових споруд Ізмаїла – вірменської церкви
 Св. Богородиці XVIII в. і нинішньої православної Успенської церкви на території фортеці.
 У турецькому Ізмаїлі з поч. XVII ст. розташовувалася церква Св. Богородиці, яка прийшла в
 занепад до сер. XVIII в. і була відновлена в 1763 р. У 1770-х рр. у місті існували дві вірменські
 церкви, одна з яких розташовувалася на місці нинішньої Успенської церкви. 1790 р. вірменська
 церква Св. Богородиці значно постраждала (або була зруйнована) в результаті штурму військами Суворова. Ймовірно у XIX ст., на фундаментах цієї старої церкви будується інша, православна, Свято-Успенська церква. В статье ставится проблема преемственности культовых сооружений Измаила – армянской церкви
 Св. Богородицы XVIII в. и нынешней православной Успенской церкви на территории крепости. В турецком
 Измаиле с нач. XVII в. располагалась церковь Св. Богородицы, которая пришла в упадок к сер. XVIII в. и была
 восстановлена в 1763 г. В 1770-х гг. в городе существовали две армянские церкви, одна из которых располагалась на месте нынешней Успенской церкви. В 1790 г. армянская церковь Св. Богородицы значительно
 пострадала (или была разрушена) в результате штурма войсками Суворова. В XIX в., вероятно, на фундаментах этой старой армянской церкви строится другая, православная, Свято-Успенская церковь. In the article raises the problem of succession of the churches of Ismail – the Armenian Church of St. Virgin of
 the XVIII-th century, and the modern orthodox church Holy Assumption in the territory on the fortress. In Turkish
 Ismail from the beginning of the XVII century was Church of the St. Virgin, which was decline in the middle of the
 XVIII-th century, and was rebuilt in the the 1770-th in the city were two Armenian churches, one of which was located
 on the site of the present church of the St. Virgin. In 1790, the Armenian Church of St. Virgin significantly affected
 (or was destroyed) during of the sturm of Suvorov’s troops. In the XIX-th cent., probably on the foundations of the
 old Armenian church was built another, orthodox church Holy Assumption. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія міст і сіл Північного Причорномор'я Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. Историческая топография Измаила в 1770-х гг. Historical topography of Ismail in the 1770-th. Article published earlier |
| spellingShingle | Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. Красножон, А. Історія міст і сіл Північного Причорномор'я |
| title | Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. |
| title_alt | Историческая топография Измаила в 1770-х гг. Historical topography of Ismail in the 1770-th. |
| title_full | Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. |
| title_fullStr | Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. |
| title_full_unstemmed | Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. |
| title_short | Історична топографія Ізмаїла у 1770-х рр. |
| title_sort | історична топографія ізмаїла у 1770-х рр. |
| topic | Історія міст і сіл Північного Причорномор'я |
| topic_facet | Історія міст і сіл Північного Причорномор'я |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168535 |
| work_keys_str_mv | AT krasnožona ístoričnatopografíâízmaílau1770hrr AT krasnožona istoričeskaâtopografiâizmailav1770hgg AT krasnožona historicaltopographyofismailinthe1770th |