Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період
У статті розглянуто соціотопографію Овідіополя, охарактеризовано соціально-економічний
 розвиток, структуру землекористування, виділено особливості соціального складу населення, його
 зміни та трансформації. Досліджено формування соціальної інфраструктура (церкви, навчальні
...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168537 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період / І. Гулянович // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 116-120. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860225069080379392 |
|---|---|
| author | Гулянович, І. |
| author_facet | Гулянович, І. |
| citation_txt | Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період / І. Гулянович // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 116-120. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті розглянуто соціотопографію Овідіополя, охарактеризовано соціально-економічний
розвиток, структуру землекористування, виділено особливості соціального складу населення, його
зміни та трансформації. Досліджено формування соціальної інфраструктура (церкви, навчальні
заклади).
В статье рассмотрена социотопография Овидиополя. Исследованы социально-экономическое развитие,
структура землепользования. Выделены особенности социального состава населения, его изменения и трансформация. Рассмотрено формирование социальной инфраструктуры города.
A sociotopography of Ovidiopol is considered in the article.The features of the social structure of the population,
its changes and transformation are highlighted. Formation of the social infrastructure of the town is considered.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:19:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
116
УДК 94(477.74-25)“1789/1861”
Ігор Гулянович (м. Одеса)
Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період
У статті розглянуто соціотопографію Овідіополя, охарактеризовано соціально-економічний
розвиток, структуру землекористування, виділено особливості соціального складу населення, його
зміни та трансформації. Досліджено формування соціальної інфраструктура (церкви, навчальні
заклади).
Ключові слова: соціотопографія, Овідіополь, Скурта, Молдованка, вільні матроси.
Міста, що утворились і розвивались у модер-
ний час, були позбавлені середньовічного наван-
таження на міську інфраструктуру у вигляді
фортець, мурів тощо. Поряд з цим в ХІХ ст. в
Російській імперії в процесі конструювання
міських поселень переважало вольове рішення
верховної влади. Поселення, маючи статус міст,
у більшості випадків, нагадували великі села,
процес перетворення окремих з них затягнувся
майже на століття.
Серед значної кількості праць, в яких розгля-
нуто розвиток міста Овідіополя у ХІХ ст., виді-
лимо енциклопедичну статтю П. Семенова-Тян-
Шанського [1], науково-популярне дослідження
С. Аргатюка і І. Сапожникова [2], узагальнюючі
праці В. Кабузана [3], О. Середи [4] та інших.
Овідіополь виник на місці поселення періоду
Оттоманської Порти Аджи-дере (у перекладі з
османсько-турецької мови «гірка долина» (назва -
не так за смаком місцевої води)) в гирлі Дністров-
ського лиману. Аджи-дере був найбільшим містом
провінції після Очакова (периметр до 3,5 верст)
і мав значний ринок вивезення пшениці і худоби
(переважно баранів) до Константинополя [4].
1789 р. його захопили війська Російської імперії,
у складі яких перебували і чорноморські козаки.
Після підписання Ясського миру (1791 р.) росій-
ська влада відносно Аджи-дере мала певні стра-
тегічні плани: на руїнах османського поселення
мала постати фортеця, що повинна була проти -
стояти османському Аккерману. 1793 р. імперат-
риця Катерина ІІ підписала два укази про ство-
рення військової фортеці та купецького міста
Аджи-дере, що мало право на ведення зовнішньої
торгівлі. Поряд з цим це de-jure не пройшло пе-
рейменування поселення, а «створення» нового
населеного пункту на місці старого.
У період з кінця ХVІІІ ст. до середини ХІХ ст.
Овідіополь складався з чотирьох частин: фор-
теці, середмістя, передмістя і міських хуторів.
Розглянемо розвиток кожного з елементів соціо-
топографічної структури поселення.
Овідіопольська фортеця розташовувалась на
піднесеному березі і до Дністерського лиману
спускалась декількома укріпленими терасами та
разом з гласісом (пологий насип, що зводився
перед ровом або прикритим шляхом) займала те-
риторію у 12,3 дес. [5]. За планом 1797 р. там
знаходились порохові погреби, артилерійський
сарай, провіантський магазин, колодязі, офіцер-
ські, артилерійські і незакінчена комендантська
казарми, гауптвахта, будинок для артилерій-
ських офіцерів [6]. Укріплення мала форму
прямокутника з двома кутовими бастіонами.
В 1790-х рр. сардинський посол де ла Турбіа,
перебуваючи в Овідіополі, критично відмітив,
що фортеця «по суті – ніщо» [7].
Схожу характеристику подав П. Сумароков,
який відвідав місто 1799 р., називаючи Овідіо-
поль «невеликим і погано спорудженим містеч-
ком, [де] … земляна «крепостца» з гарнізоном»
[8]. На початку ХІХ ст. в фортеці розміщувались
німецькі колоністи, військовополонені турки з
Аккерману і Кілії. Російсько-турецька війна
1806-1812 рр. і Бухарестській мирний договір
1812 р. вирішив долю Овідіопольської фортеці,
як військового об’єкта. Вона стала тиловою і
жодної військової користі не мала та 1813 р. була
списана. Але будівлю фортеці не зруйнували, до
неї було переведено заставу Дністровської мит-
ної лінії [9].
Як писав сучасник: «не стільки час, скільки
рука людини руйнує цю твердиню [колишню фор-
тецю] з лиця дністровського лиману» [10]. 1848 р.
споруду виставили на продаж зі стартовою ціною
у 295 крб. сріблом, але купив її лише через рік оде-
ський купець А. Дедоменік за 3, 001 крб. сріб. [11].
Довкола фортеці в кінці ХVІІІ ст. почалась
розбудова. За планом П.Ф. Деволана 1794 р.
майбутній Овідіополь мав форму прямокутника
Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період
117
площею у 40 дес., забудова йшла за кварталами.
У середмісті запроектували майдан із церквою,
а вже за планом 1797 р. площа збільшилася до
100 дес. [12]
Економічна слабкість місцевого населення,
брак фінансування не дозволили повною мірою
виконати задум проектантів. В місті, коли воно
отримало право на зовнішню торгівлю, кам’яні
соляні магазини, карантинний ринок, збудували
пристань, [13]. 1814 р. спорудили кам’яну при-
стань замість дерев’яної, відкуп від якої надхо-
див до скарбниці міста [14]. Але через відсут-
ність капіталовкладень на її утримання стан
пристані став незадовільним, в 1838-1839 рр. її
відновили для переправи між Овідіополем і Ак-
керманом. На цьому маршруті у 1840-х рр. пра-
цювали пароплав і шість барж [15]. Для транс-
портування вантажів використовували дубки і
човни. Основними предметами перевезення
були зерно і сіль, продукти тваринництва, які
йшли в Одесу і Подільську губернію. До Буд-
жаку з Овідіополя транспортували промислові і
ремісничі вироби, олію та фрукти.
За структурою землекористування Овідіополь
ХІХ ст. був подібний на звичайне сільське посе-
лення. Місту на 1849 р. було виділено 6625 дес.
139 саж.: міські квартали і хутори міських жителів
займали по 0,6% території, церква і кладовище –
0,01%, під валом [колишньої] фортеці – 0,06%,
під міськими угіддями і оранкою – 27%, сіноко-
сами – 6,7%, решта землі не використовувалась
чи була не придатна [16]. Структура землекорис-
тування на 1862 р. виглядала наступним чином:
під оранкою і сінокосами – 62,4%, пасовищами
(вигоном) – 24,9%, під хуторами, виноградни-
ками і городами – 5,8%, під міськими кварта-
лами та непридатної землі – по 2% [17].
Особливістю Овідіополя в соціотопографіч-
ному контексті на початок ХІХ ст. була присут-
ність двох поселень, частин форштадту фортеці
Молдованка і Скурта, які рівною мірою могли
претендувати на роль середмістя. Але цю фун-
кцію «надано» поселенню Молдованка (Мол-
дова). Воно розташовувалося на степовій висо-
чині міста, що впиралося в лиман і мало
довжину у версту, а ширину півверсти, та в од-
нойменному яру і спадаючому у нього яру під
назвою Аджидерка [18]. Як відмітив М. Надеж-
дін, через середмістя проходила широка вулиця,
яка за довжиною була подібна на Ніколаєвський
бульвар в С.-Петербурзі [19]. На Молдованці
розташовувались релігійний, адміністративний,
навчальний і торговельний центри міста.
Роль передмістя Овідіополя «взяло» на себе
поселення Скурта, яке розташовувалось у одной-
менній балці та тягнулось в ній на 4 версти. Для
сполучення двох частин Овідіополя спорудили
два дерев’яні мости. Першими мешканцями,
судячи з назви, були вихідці з Молдавського кня-
зівства. Мешканці Скурти мало чим відрізнялись
від жителів Молдованки. Вони займались ско-
тарством, городництвом і садівництвом [20].
На 1795 р. в місті проживали 227 осіб, серед
яких міщани-християни складали 50%, купці –
44%, міщани-євреї – 14 (6%) [21]. Населення міс -
та збільшувалось вкрай кволо та в 1809 р. скла-
дало тільки 285 осіб (150 чол. і 135 жін.) [22].
Характеристика овідіопольських міщан цього
часу була наступною – «безсімейні і… бродяги»
[23]. На 1821 р. в місті проживало 1,118 осіб,
серед яких християни складали 93%, євреї – 7%
[24]. В середині 1820-х рр. чиновник в одному з
рапортів писав, що Овідіополь за близьким роз-
ташуванням до Одеси «...не може сам собою
складати місто скільки-небудь значуще» [25].
Ф. Вігель в цей же час писав, що місто після
зняття карантинної лінії зробилось ледь не пе-
редмістям Одеси [26]. В 1830-х рр. ставлення
до Овідіополя, як до міста, у сучасників було
глузливе («[Овідіополь] призначався не на жарт
«містом») [27].
На 1829 р. в Овідіополі проживало 2,403
особи: міщан було 94%, дворян і чиновників – 2%,
духівництва – 1%, поміщицьких селян – 0,8%,
купців – 0,7%, різночинців – 0,5%, відставних
солдат – 0,2% [28]. 1861 р. населення досягло
3,625 жителів: міщани складали 77,8%, вільні
матроси – 17,8%, купці – 1,5%, відставні і
безстроково відпущені нижні чини, солдатські
дружини і доньки – 1,1%, дворяни – 0,6%, духів-
ництво – 0,6%, колоністи – 0,3%, тимчасово зо-
бов’язані селяни – 0,2% [29].
Про етнічний склад населення відомо вкрай
мало. На кінець XVIII ст. більшу частину меш-
канців складали молдовани, менше було греків,
достатньо мало українців і росіян [30]. В етніч-
ній мозаїці Овідіополя в середині ХІХ ст., на
думку В. М. Кабузана, було порівно українсь -
кого і молдавського населення [31]. Частка єврей -
ського населення міста після закриття митної
лінії суттєво зменшилось і на початок 1860-х рр.
в місті проживало тільки 85 євреїв [32].
Населення Овідіополя намагались змінити
свій соціальний статус, щоб зменшити подат-
кове навантаження. На початку 1830-х рр. одним
з легальних шляхів зменшення податків був
запис до Дунайського козацького війська. Цією
можливість скористалось 13 сімей міщан [33].
Другим шляхом був вступ до цеху вільних мат-
росів. 1841 р. з овідіопольських міщан до складу
вільних матросів перейшли 137 родин (375 чол.)
[34]. Місто стало збірним пунктом для цієї про-
фесійної групи з усього Тираспольського повіту.
1842 р. «вільні матроси» намагалися відділити
свою землю від міщанської, беручи на себе зо-
бов’язання платити «скільки потрібно» [35].
На кінець 1850-х рр. вільні матроси в місті
володіли 816 дес. землі (12,3% від загальної
кількості земельних ресурсів, що були закріп-
лені за Овідіополем) [36]. В період Східної
(Кримської) війни 1853-1856 рр. між вільними
матросами і владою відбувся конфлікт, коли на-
чальник 15-ї піхотної дивізії намагався розміс-
тити в їх оселях нижніх чинів дивізії. Спроби
опротестувати це рішення, звернення до цивіль-
ного губернатора, завершилося підтвердженням
рішення військового начальника [37]. Згодом мі-
ська влада заборонила вільним матросам мати
збірний пункт в Овідіополі [38].
Враховуючи близькість до Одеси і Аккермана
промисловість і торгівля в Овідіополі розвива-
лось вкрай слабко. Попри це в кінці ХVIII – на
початку ХІХ ст. в місцевих крамницях продавали
продовольство, тканини, мотузки, шкіри, дьоготь
тощо. У місті мешкали посередники, які перепро-
дували сіль з Бессарабії місцевим жителям і тор-
гівцям з Подільської губернії [39]. На початок
1820-х рр., за свідченням чиновника: 1/8 мешкан-
ців була зайнята у промисловості, а 7/8 – у хлібо-
робстві [40]. На 1825 р. в місті діяв завод (про-
філь не вказаний), 16 лавок, 3 пітейні будинки
[41]. 1842 р. працювало 7 лавок, трактир [42]. На
1852 р. зафіксовано роботу 7 лавок, 3 пітейних
будинків, трактиру [43]. На 1861 р. в Овідіополі
знаходились 14 лавок, чайний заклад, харчевня,
2 постоялі двори, 10 винних погребів [44]. Поряд
з цим подорожньому не було де переночувати в
місті, в якому не було будівлі, що мала б «претен-
зію на назву готелю», та особа, що спізнилася і
не вийхала з міста, могла в кращому випадку
знайти притулок на ніч в каюті пароплава [45].
Промисловість міста 1861 р. була представ-
лена 23 ремісниками з місцевих міщан та цегляр-
нею, що виробляла до 20,000 цеглин на рік для
місцевого споживання, приписані до Овідіополя
11 купців та 4 селян, що торгували, займалися
цим заняттям в Одесі. За міськими кварталами
розташовувалося декілька млинів, які забезпечу-
вали потребу у борошні мешканців Овідіополя.
Забудова міста перебувала у жалюгідному
стані, сучасники відзначали, що «єдиною спору-
дою, що має вигляд будинку, були присутственні
місця» [46]. В структурі забудови житлових спо-
руд переважали дерев’яні будинки. На 1848 р. в
місті нараховувалось 410 житлових об’єктів, з
яких дерев’яні з очеретяними, обмазані глиною,
складали 96,8% від загальної кількість всіх спо-
руд, кам’яні – лише 3,2% [47].
Міщанське населення займалося сільським
господарством на міській землі. Для цього ро-
дина орендувала в міста від 4 до 12 десятин, або
займалася скотарством, городництвом, садівниц-
твом і рибальством. Враховуючи близькість Ові-
діополя до Одеси важливе місце в структурі
занять жителів займало «перевезення товарів в
різні місця» [48].
Для того, щоб пожвавити розвиток Овідіо-
поля в 1821 р. владою розроблювався проект
розселення на міських угіддях німецьких коло-
ністів з Баварії і Вюртенберга. Ці поселенці
мали отримати трохи менше половини міської
землі (2000 з 4500 дес.), але через те, що біль-
шість мешканців займалися сільським господар-
ством цей план був згорнутий [49].
Духовні потреби мешканців в кінці ХVIII ст.
задовольняла стара дерев’яна церква, яка вже
1798 р. вважалася вітхою. Впродовж 1798-
1801 рр., з дозволу митрополита Гавриїла
(Бонолеско-Бодоні), в Овідіополі збудували со-
борну церкву Св. Миколая, що розташовувалася
на Молдованці. Після пожежі 1821 р. храм був
відновлений через два роки. Штат собору скла-
дався з 7 осіб: двох священників, диякона, двох
дячків, двох пономарів [50]. Юдейська громада
міста спорудила для своїх потреб молитовний
будинок [51]. Останній спочинок померлі меш-
канці Овідіополя знаходили на єдиному місь -
кому кладовищі, яке розташовувалось за ме-
жами міських кварталів.
Владні органи були представлені міською по-
ліцією, що була заснована в Овідіополі 1816 р. з
щорічним утриманням у 669 р. 28,5 коп. срібла.
Вона розташовувалась у середмісті в одній спо-
руді з приходським училищем. На початок
1/2 ’2015Ігор Гулянович К Р А Є З Н А В С Т В О
118
Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період
119
1860-х рр. міський бюджет складав 2128 крб. На
утримання чиновників витрачалося 56% цього
бюджету, утримання навчальних закладів – 22%,
наймання приміщень для них – 16%, на благо -
устрій міста – 1,3% від загальної суми [52].
Навчальний заклад в Овідіополі-Приходське
училище було відкрито 1 серпня 1813 р. Прохання
про це прийняли загальним рішенням мешканців
Овідіополя, на що вони зголосилися витрачати
500 крб. Щорічно, гроші йшли на утримання на-
вчального закладу, зарплатню вчителю тощо [53].
Будівля відрізнялася від звичайних хат лише «міс-
ткістю та шириною стін» [54]. 1826 р. училищі
навчався 121 учень [55], на 1844 р. працював вчи-
тель та навчалося 86 учнів [56]. Єврейська гро-
мада міста для дітей мала молитовну школу.
Овідіополю належала значна кількість землі,
на якій розташовувались декілька хуторів. Дослід-
ники виділяють два основні ареали: Овідіополь-
ські хутори – на правому березі річки Барабой, та
Дальницькі хутори – на правому березі річ ки
Дальник. На Овідіопольських хуторах проживало
на початок 1860-х рр. 125 міщан обох статей [57].
Про розвиток Дальницьких хуторів відомо вкрай
мало. Версія про заснування їх 1833 р. вихідцями
з приміського селища Одеського градоначаль-
ства Дальника не підтверджується документаль-
ною базою, як і думка про те, що майбутні меш-
канці хуторів прибули сюди з Аккерману та с.
Олександрівка у 1850-х рр. [58]. Першими жите-
лями хуторів, вірогідно, були овідіопольські мі-
щани та «десятинщики», які наймали землю у
міста для сільськогосподарських робіт. Також
жителі міста мешкали біля берегів Дністров-
ського лиману, як зауважив сучасник, «уздовж
берега тягнеться зеренця хат, маленьких сірень-
ких, подібно на зграю диких качок» [59].
Підсумовуючи викладене, бачимо, на при-
кладі Овидополя, достатньо типову картину роз-
витку позаштатних міст Російської імперії.
Поряд з цим ринкові відносини, потреба флоту
у робочий силі, формували соціальну структуру,
утворивши в місті прошарок «вільних матро-
сів». Розвиток торгівлі і промисловості довгий
час гальмувався, а основою економічного життя
мешканців залишалося сільське господарство.
1. Овидиополь // Семёнов-Тян-Шанский П. П.
Географическо-статистический словарь Российской
Империи. В 5 т. – Т. 3. – СПб, 1867. – С. 587-589.
2. Аргатюк С. С. Минувшина багряних степів: На-
риси з історії Овідіопольського р-ну / С. С. Аргатюк,
І. В. Сапожников. – Одеса: Астропринт, 2007. – 568 с.
3. Кабузан В. М. Народонаселение Бессарабской
области и левобережных районов Приднестровья
(конец XVIII – первая половина XIX в.) / В. М. Кабу-
зан. – Кишинев: Штиинца, 1974. – 160 с.
4. Середа О. Населені пункти Північно-західного
Причорномор’я за османськими джерелами: проблема
датування та історичного розвитку / О. Середа // Чор-
номорська минувшина. – Одеса, 2009. – Вип. 4. –
С. 55-72.
5. Тимофеенко В. И. Города Северного Причерно-
морья во второй половине XVIII века / В. И. Тимо-
феенко. – К.: Наукова думка, 1984. – С. 73.
6. Державний архів Херсонської області (далі –
ДАХО), ф. 14, оп. 1, спр. 1274, арк. 31.
7. Письмо сардинского посла барона де ла Турбиа
о России // Чтения в императорском обществе исто-
рии и древностей Российских при московском уни-
верситете. – М., 1900. – Кн. 4. – С. 18.
8. Сумароков П. Путешествие по всему Крыму
Бессарабии в 1799 году. С Историческим и Топогра-
фическим описанием всех тех мест. – М.: Универси-
тетская тип-я, 1800. – С. 223.
9. Одесский вестник. – 1836. – № 13. – 12 февраля.
10. Одесский вестник. – 1842. – № 73. – 12 сен-
тября.
11. Державний архів Одеської області (далі –
ДАОО). ф. 457, оп 1, Спр. 22, арк. 10 – 10 зв.
12. Тимофеенко В. И. Вказ. парця. – С. 157.
13. ДАХО, ф. 14, оп. 1, спр. 1274, арк. 31.
14. Там само, арк. 24.
15. Аргатюк С. С. Вказ. праця. – С. 157.
16. ДАОО, ф. 3, оп. 1, спр. 35, арк. 67.
17. Экономическое состояние городских поселе-
ний Европейской России в 1861-1862 гг. – Ч. 1. – Гл.
ІІІ. – СПб., 1863. – С. 12.
18. Шмидт А. О. Материалы для географии и ста-
тистики России, собранные офицерами Генерального
штаба. Херсонская губерния / А. О. Шмидт. – Т. 36. –
Ч. 2. – СПб.: Военная тип-я, 1863. – С. 73.
19. Надеждин Н. И. Прогулка по Бессарабии /
Н. И. Надеждин // Одесский альманах на 1831. –
Одесса, 1839. – С. 313.
20. Овидиополь // Семёнов-Тян-Шанский П. П.
Вказ. праця. – С. 588.
Джерела і література
21. ДАХО, ф. 22, оп. 1. спр. 1, арк. 1, 237 – 241.
22. Аргатюк С. С. Вказ. праця. – С. 156.
23. ДАОО, ф. 1, оп. 220 (1809 р.), спр. 2, арк. 7 зв.
24. ДАОО, ф. 1, оп. 218 (1821 р.), спр. 4, арк. 13.
25.Там само. арк. 2.
26. Вигель Ф. Ф. Воспоминания / Ф. Ф. Вигель. –
Ч. 7. – М.: Универ. тип-я (Катков и К°), 1865. – С. 18.
27. Надеждин Н. И. Вказ. праця. – С. 317.
28. ДАОО, ф 1, оп. 190 (1829-1836 рр.), спр. 25,
арк. 28 зв. – 29.
29. Экономическое состояние... – С. 38.
30. Сумароков П. Вказ. праця. – С. 224.
31. Кабузан В. М. Вказ. праця. – С. 73.
32. Овидиополь // Семёнов-Тян-Шанский П. П.
Вказ. праця. – С. 587.
33. ДАОО. ф. 4, оп. 7, спр. 129, арк. 29.
34. Там само, ф. 1, оп. 192 (1841 р.), спр. 87, арк. 80.
35. Там само, арк. 100.
36. Там само, оп. 197, спр. 370, арк. 56.
37. Там само, оп. 194 (1856 р.), спр. 544, арк. 17-18.
38. Там само, оп. 197, спр. 370, арк. 50.
39. Аргатюк С. С. Вказ. соч. – С. 152.
40. ДАОО, ф. 1, оп. 218 (1821 р.), спр. 4, арк. 23.
41. [Штер М.П.] Статистическое изображение го-
родов и посадов Российской империи по 1825 год /
[М.П. Штер]. – СПб.: тип-я И. Глазунова, 1829. –
С. 59 – 60.
42. Статистические таблицы о состоянии городов
Российской империи, великого княжества Финлянд-
ского и царства Польского, составленные в статисти-
ческом отделении совета министерства внутренних
дел. – СПб.: тип-я К. Края, 1842. – С. 41.
43. Статистические таблицы о состоянии городов
Российской империи, составленные в статистиче-
ском отделении министерства внутренних дел. СПб.:
тип-я К. Края, 1852. – С. 33.
44. Экономическое состояние... – С. 39.
45. Кесслер К. Путешествие с зоологическою
целью к северному берегу Черного моря и в Крым в
1858 году. – К.: Универ. тип-я, 1860. С. 48.
46. Надеждин Н. И. Вказ. праця. – С. 317.
47. Военно-статистическое обозрение Российской
империи. – Т. ХІ. – Ч. 1. Херсонская губерния. –
СПб.: Тип-я департамента ген. штаба, 1849. – С. 224.
48. Вигель Ф. Ф. Вказ. праця. – С. 11.
49. ДАОО, ф. 1, оп. 218 (1821 р.), спр. 4, арк.1 зв –
2, 23.
50. Штат причтам, состоящих при городских
церквях херсонской епархии // Херсонские епархи-
альные ведомости. – Одесса, 1861. – № 10. – С. 117.
51. Списки населенных мест Херсонской губер-
нии за сведениями 1859 года. – СПб, 1868. – С. 4.
52. Экономическое состояние... – С. 39.
53. ДАОО, ф. 1, оп. 220, (1806 р.), спр. 8, арк 177,
180.
54. Надеждин Н. И. Вказ. праця. – С. 317.
55. Мінц М. О. Початкова освіта першої половини
ХІХ ст. на території Херсонської губернії / М. О. Мінц
// Південний архів: Зб. наук. праць. Історичні науки. –
Вип. 22. – Херсон, 2006. – С. 235.
56. Херсонские губернские ведомости – 1847. –
№ 33. – 14 августа.
57. Овидиополь // Семёнов-Тян-Шанский П. П.
Вказ. праця. – С. 588.
58. Аргатюк С. С. Вказ. праця. – С. 251.
59. Надеждин Н. И. Вказ. праця. – С. 314.
1/2 ’2015Ігор Гулянович К Р А Є З Н А В С Т В О
120
Гулянович И. М.
Социотопография Овидиополя в дореформенный период
В статье рассмотрена социотопография Овидиополя. Исследованы социально-экономическое развитие,
структура землепользования. Выделены особенности социального состава населения, его изменения и транс-
формация. Рассмотрено формирование социальной инфраструктуры города.
Ключевые слова: социотопография, Овидиполь, Скурта, Молдованка, вольные матросы.
Hulianovych Ihor
Sociotopography of Ovidiopol in the prereform period
A sociotopography of Ovidiopol is considered in the article.The features of the social structure of the population,
its changes and transformation are highlighted. Formation of the social infrastructure of the town is considered.
Key words: sociotopography, Ovidiopol, Skurta, Moldovanka, freestyle sailors.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168537 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:19:53Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гулянович, І. 2020-05-04T12:12:02Z 2020-05-04T12:12:02Z 2015 Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період / І. Гулянович // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 116-120. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168537 94(477.74-25)“1789/1861” У статті розглянуто соціотопографію Овідіополя, охарактеризовано соціально-економічний
 розвиток, структуру землекористування, виділено особливості соціального складу населення, його
 зміни та трансформації. Досліджено формування соціальної інфраструктура (церкви, навчальні
 заклади). В статье рассмотрена социотопография Овидиополя. Исследованы социально-экономическое развитие,
 структура землепользования. Выделены особенности социального состава населения, его изменения и трансформация. Рассмотрено формирование социальной инфраструктуры города. A sociotopography of Ovidiopol is considered in the article.The features of the social structure of the population,
 its changes and transformation are highlighted. Formation of the social infrastructure of the town is considered. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія міст і сіл Північного Причорномор'я Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період Социотопография Овидиополя в дореформенный период Sociotopography of Ovidiopol in the prereform period Article published earlier |
| spellingShingle | Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період Гулянович, І. Історія міст і сіл Північного Причорномор'я |
| title | Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період |
| title_alt | Социотопография Овидиополя в дореформенный период Sociotopography of Ovidiopol in the prereform period |
| title_full | Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період |
| title_fullStr | Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період |
| title_full_unstemmed | Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період |
| title_short | Соціотопографія Овідіополя в дореформенний період |
| title_sort | соціотопографія овідіополя в дореформенний період |
| topic | Історія міст і сіл Північного Причорномор'я |
| topic_facet | Історія міст і сіл Північного Причорномор'я |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168537 |
| work_keys_str_mv | AT gulânovičí socíotopografíâovídíopolâvdoreformenniiperíod AT gulânovičí sociotopografiâovidiopolâvdoreformennyiperiod AT gulânovičí sociotopographyofovidiopolintheprereformperiod |