Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.)
Через пастирську діяльність духовних отців-місіонерів, керівників районного благочинія і на прикладі духовно-релігійного життя окремо взятої районної релігійної громади, розглядаються із середини процеси «рехристиянізації», відродження православної віри в окупованих румунами в роки Другої світової...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168545 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) / М. Михайлуца // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 184-189. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859982482470862848 |
|---|---|
| author | Михайлуца, М. |
| author_facet | Михайлуца, М. |
| citation_txt | Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) / М. Михайлуца // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 184-189. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Через пастирську діяльність духовних отців-місіонерів, керівників районного благочинія і
на прикладі духовно-релігійного життя окремо взятої районної релігійної громади, розглядаються із середини процеси «рехристиянізації», відродження православної віри в окупованих
румунами в роки Другої світової війни землях буго-дністровського межиріччя – губернаторство «Трансністрія».
Через пастырскую деятельность духовных отцов-миссионеров, руководителей районного благочиния и
на примере духовно-религиозной жизни отдельно взятой районной религиозной общины, рассматриваются
изнутри процессы «рехристианизации», возрождения православной веры в оккупированных румынами в годы
Второй мировой войны землях буго-днестровского междуречья – губернаторство «Транснистрия».
The processes of "rechristianization", rebirth of the Orthodox faith in the occupied by Romania in World War II
lands Bug-Dniester – governorship "Transnistria – are considered through pastoral activity of spiritual fathersmissionaries,
leaders of regional deanery and the example of spiritual and religious life of the individual regional
religious community.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:27:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
184
УДК 22.016 (477.7) (“1941-1944 рр.”)
Микола Михайлуца (м. Одеса)
Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства
Голтянського повіту в період румунської окупації
(1941-1944 рр.)
Через пастирську діяльність духовних отців-місіонерів, керівників районного благочинія і
на прикладі духовно-релігійного життя окремо взятої районної релігійної громади, розгля-
даються із середини процеси «рехристиянізації», відродження православної віри в окупованих
румунами в роки Другої світової війни землях буго-дністровського межиріччя – губерна-
торство «Трансністрія».
Ключові слова: Доманівка, протоієрейство, Голтянський повіт, окупація, місіонерство.
Історія окремих православних громад, чи па-
рафіяльних общин в роки Другої світової війни,
особливо в її окупаційний період, надто блідо
представлена в науково-історичній літературі.
Багаторічний досвід наукової роботи у цій про-
блематиці, дає нам можливість стверджувати,
що така ситуація спричинена перш за все відсут-
ністю широкої джерельної бази, а саме – систе-
матизованих щомісячних звітів, які з певною пе-
ріодичністю були б спрямовані з місць, з
провінційної глибинки до керівних органів цер-
ковної та адміністративної влади чи установ.
Між іншим, бракує матеріалів і документів від-
сепарованих архівними працівниками вже у по-
воєнний період, особливо у 60-ті роки ХХ ст.,
коли йшов процес фондоформування і, водно-
час, засекречування фондів румунського поход-
ження періоду 1941-1944 рр. Не є виключенням,
виходячи зі сказаного, і археографічний мате-
ріал, переважно це документи з румуномовних
фондів діяльності Румунської православної місії
(далі – РПМ, або Місія) в Трансністрії, що збе-
рігаються у архівосховищах тих областей
України, території котрих, повністю чи частково,
були включені до складу німецької та румунсь-
кої окупаційних зон і, відповідно, перебували у
сфері їхніх інтересів у роки Другої світової
війни. Маємо на увазі у першу чергу фонди дер-
жавних архівів Одеської, Миколаївської, Він-
ницької областей – ДАОО, ДАМО, ДАВО) [1].
Відтак, за нашу наукову мету ставимо спробу
реконструювати діяльність одного з понад пів-
сотні місцевих південноукраїнських осередків
православ’я – Доманівського субпротоієрейства
(благочинія). Загалом же, таких адміністратив-
них релігійних структур у межах 13 повітів в ру-
мунській зоні окупації, яка називалася Трансні-
стрією було утворено 63 [2]. Використання
румуномовних документів, що донедавна збері-
галися у спецсховах зазначених вище архівосхо-
вищ, та їх оприлюднення нами вперше серед
наукового загалу не є суть нашим першочерго-
вим завданням, але поза сумнівом, є значною пе-
ревагою цієї розвідки-статті. Отож, посегмен-
тарно, через пастирську діяльність духовних
отців-місіонерів, керівників районного благочи-
нія і на прикладі духовно-релігійного життя
однієї районної релігійної громади та її членів
розглядатимемо із середини процеси «рехри-
стиянізації» і відродження православної віри в
окупованих землях буго-дністровського меж-
иріччя.
Наприкінці 1942 р., у Голтянському повіті,
який складався з п’яти районів, румунською
владою було зорганізовано однойменне про-
тоієрейство. У межах повіту, який населяли пе-
реважно українці, за підрахунками румунської
адміністрації, знаходилося 32 церкви. Біль-
шість з цих споруд культового призначення пе-
ребували у непоганому стані. Однак, із пред-
* Територія Голтянського повіту, у складі західних районів Миколаївської області в її довоєнних адмініс-
тративних кордонах, упродовж 1941-1944 рр. перебувала під румунським окупаційним адмініструванням,
яке називалося «губернаторство Трансністрія».
Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту
в період румунської окупації (1941-1944 рр.)
185
* У тексті румуномовного документу за рукописним підписом священнослужителя прізвище визначити
не вдалося.
ставників православного кліру на весь регіон
фігурувало лише чотири священика-прибульця
і шість місцевих священиків. Судячи з рапорту
субпротоієрея Голтянського повіту Євтихія
Рудного, в регіоні дуже бракувало священниць-
ких кадрів [3]. Так, у Доманівському районі на
5930 родин пастирське окормління здійсню-
вали лише три священики, яким було за 80
років! Проте, завдячуючи відповідальності й
старанності субпротоієреїв Доманівського
району Голтянського повіту отця Михаїла
Мельника, а згодом, від 5 квітня 1943 р. при-
значеного на цю посаду отця Б.*, можемо від-
творити, з одного боку, напрямки, сутність та
методи відродження християнського життя за
румунської окупації, а з іншого – подати харак-
теристику процесів відродження православ’я у
цьому регіоні, саме із вуст безпосередніх учас-
ників подій, які без зайвого місіонерського па-
фосу розставляли суб’єктивні акценти на про-
цеси що відбувалися.
Отже, основним автором, систематизованих
нами і досліджених рукописних документів-
звітів, які були надіслані упродовж року (хро-
нологічні межі – з 1 липня 1942 р. до 5 квітня
1943 р.) до вищої церковно-адміністративної
інстанції був отець Михайло Мельник. Він був
направлений кишинівським архієпископом
Єфремом на окупований румунами південь
України і призначений Румунською православ-
ною місією, яка перебувала в Одесі, на посаду
субпротоієрея Доманівського району з 1 липня
1942 р.
«Спершу, – як зазначає парох, – я пішов з
упевненістю й гордістю по цим землям, оми-
тим водами Бугу, будучи переконаним, що буду
корисним в роботі, довіреній мені як служи-
телю і адміністратору церковних справ цього
району, з резиденцією в Доманівці, яка знахо-
диться в 52 км. від Голти» [4]. Проте, невдовзі,
живучи «серед чужих людей», священик
швидко відчув ностальгію за своєю батьківщи-
ною. Не знайшов і сліду церковної організації,
оскільки був першим посланником-місіонером
у наведенні порядку в духовному житті на те-
ренах району. Відчувши на собі різні погляди
– від «Ласкаво просимо!» з боку старих людей,
до поглядів із зацікавленістю, з насмішками і,
навіть, зі знущанням з боку молоді, яка ніколи
не бачила священицького вбрання, місіонер
вбачав своє призначення у тому, щоби розста-
вити все на свої місця і довести усім, що свя-
щеники не ті «попи», про яких розповідали
комуністи.
Знайшовши спільну мову з місцевим вірую-
чим населенням, отримав одну кімнатку, яка
слугувала на перших порах канцелярією про-
тоієрейства. Претор району Т. Ілієску надав кон-
фесійно-парафіяльну інформацію та забезпечив
бричкою-однокінкою для пересування по відда-
леним селам.
Першочергово, інспектуючи 14 сільських па-
рафій у підлеглому районі, о. Михаїл знайшов
там лише трьох священиків, та й ті були «ста-
ренькі й знесилені роботою» [5]. Так, відві-
давши Маринівську духовну общину, в якій
налічувалося 1 тис. дворів, субпротоієрей зазна-
чав, що маючи обладнану усім необхідним
церкву, яка була освячена 12 липня 1942 р.,
парафія не має свого священика.
У жахливому стані на час обстеження пере-
бували й церкви – «одні були зруйновані кому-
ністами до фундаменту, інші – використовува-
лися для різного, але тільки не для свого
головного призначення, а саме – для покаяння
і преклоніння перед Всевишнім. Храми були
переповнені сміттям, часом аж до самих
вікон» [6].
У такій, вкрай складній ситуації, парох
розпочав підбір порядних людей, переважно
з господарників, аби навести лад та відремон-
тувати церкви. У кількох сільський парафіях
було віднайдено будівельні матеріали, зібрано
незначні кошти, церковні та богослужебні речі
та книги тощо. Створивши районну церковну
раду, отець Михаїл розпочав роботу з облаш-
тування церковної резиденції (благочинія)
та ремонту Доманівської церкви. Останню
було відбудовано ззовні і з середини, огород-
жено муром, відремонтовано й пофарбовано
дах, церковні бані, придбано п’ять дзвонів, а
з Одеси привезено гарний іконостас, оздобле-
ний і прикрашений за усіма церковними кано-
нами.
1/2 ’2015Микола Михайлуца К Р А Є З Н А В С Т В О
186
Упродовж зазначеного періоду, завдячуючи
копіткій праці прихожан та самого протоієрея
були відремонтовані церкви в селах Акмечетка,
Маринівка, Новоорловка, заново відтворені в
них іконостаси та розписані з середини стіни.
Попри великий дефіцит у глибинці Трансністрії,
усі ці парафіяльні храми були забезпечені як
церковним начинням, так і духовно-ритуальною
літературою, а нечисленний клір – священиць-
ким вбранням. У справі відновлення церковно-
релігійного життя отцю Михаїлу доводилося
виборювати право релігійних громад на повер-
нення тих культових споруд, які перебували від
самого початку війни у користуванні окупацій-
них органів та жандармерії. Так, парох-місіонер
домігся повернення у церковне підпорядку-
вання тих парафіяльних будинків, що перебу-
вали у використанні жандармських постів [7].
Оскільки лише три парафіяльні церкви задо-
вольняли релігійні потреби населення на увесь
район, місіонерська влада прийняла рішення
про відкриття у селах Богданівка, Царедарівка,
Староголово та Карлівка молитовних будинків.
Задля відновлення церкви Маринівської пара-
фії було відкрито майстерню з виготовлення
меблів, а у Доманівці – майстерню з вироб-
ництва шпалер та ливарний цех для виготов-
лення дзвонів.
Діяльність протоієрея району, і можемо при-
пустити, відповідно й інших релігійних чинов-
ників такого рангу, окреслювалася кількома на-
прямками роботи: місіонерською, культурною,
адміністративною, філантропічною тощо. Від-
так, у звітах до повітового керівництва знайшли
відображення приклади конкретної роботи о.
Михаїла: щонеділі проводив служіння та пропо-
віді; на різдвяні свята – відвідував сільські па-
рафії, організовував сільські хори, які співали
релігійні пісні та колядки. На вимогу наказу
№ 89 від 28 вересня 1942 р. губернатора Транс-
ністрії Г. Алексяну «з приводу регламентації ре-
лігійних культів та релігійного життя» [8] на те-
риторії губернаторства, священики мали стояти
на перешкоді розповсюдження релігійних ідей
усякого роду сектантів. Відповідно, священик
М. Мельник періодично проводив бесіди як із
байдужими до віри людьми, так і з членами
сект.
Культурна робота клірика була зосереджена
переважно на розповсюдженні та популяризації
християнських традицій, створенні осередків
культури, головним чином з румунізаторським
відтінком на зразок доманівського – «Звільнені
від рабства». У таких гуртках діяли курси ру-
мунської мови для вчителів, служителів установ
та церков. Поряд з тим, опираючись на мол-
давське населення, яке становило незначну
частку в районі, місіонери змушені були пропа-
гувати румунський націоналізм, розповсюджу-
вати брошури, календарі, хрестики й дитячі
книжечки. У межах району доглядали за моги-
лами загиблих румунських солдат, що мало під-
креслити значимість присутності румунських
окупантів у «звільненні місцевого населення від
колгоспно-більшовицького рабства».
Адміністративні обов’язки доманівського
субпротоієрея полягали у організації церковної
канцелярії субпротоієрейства, контролі за ве-
денням книг запису громадянського стану (сві-
доцтв про народження тощо), утворенні в райо -
ні церковних парафіяльних рад. До обов’язків
о. Михаїла відносилися також і наступні: пере-
вірка прибутків служителів церков, які надхо-
дили від Місії та прихожан на потреби й ре-
монт храмів, офірування бідним, хворим та
немічним. Значні суми збиралися та передава-
лись румунським місіонерським фондам та на
Червоний хрест. Окупаційна влада зобов’язу-
вала церковні громади збирати кошти, про-
дукти харчування для румунських солдатів,
для поранених та інвалідів, а також для нуж-
денних та родин місцевих репресованих свя-
щеників. Широкого поширення у районі на-
були акції по збиранню різдвяних подарунків
для дітей з притулків.
Однак, святий отець за час перебування в
Трансністрії з місіонерською місією, усмілився
неодноразово висловити своє невдоволення
процесами «рехристиянізації» в глибинці оку-
пованої румунами провінції. Його претензії,
висловлені у листах-звітах до керівництва
РПМ, маємо розглядати у кількох площинах.
По-перше, субпротоієрей М. Мельник труд-
нощі у налагодженні церковно-релігійного
життя в районі пов’язував з проблемами викли-
каними, з одного боку, воєнним часом, через
що були відсутні необхідні матеріали для
ремонту церков і церковних приміщень тощо,
по-друге, нехтуванням з боку цивільної влади
необхідністю вирішення нагальних питань
Церкви та релігійних громад. А відтак, мініма-
лізація участі представників влади у підне-
сенні релігійного життя, призводила до па-
діння авторитету православного кліру [9].
Недотримання місцевим населення норм хри-
стиянської моралі й поведінки у релігійні свята
та недільні дні, купання у водоймищах, щоне-
дільні відвідування ярмарків замість церковної
служби, а також брак різноманітної літератури
і матеріалів для релігійної пропаганди, відсут-
ність не тільки фабрик з виготовлення свічок,
а й самих свічок у церквах тощо, зводили на-
нівець місіонерську роботу навіть самого жер-
товного священнослужителя.
Не в останню чергу, на думку о. Михаїла, за-
вадило укоріненню християнства в опікуваному
ним районі незнання місцевої мови місіоне-
рами, які переважно були румуномовними і,
через те, не знаходили порозуміння з місцевим
віруючим населенням. Та й сама релігійна ад-
міністрація, в особі керівництва РПМ в Одесі,
не практикувала періодичних нарад та зборів
кліру з метою відпрацювання спільних заходів
щодо керівництва та діяльності церковного
життя.
Поряд з тим, однією з ключових причин у
гальмуванні процесів відродження христи-
янського життя священик-місіонер вбачав у ли-
хослів’ї, скверні й брутальності жандармів, які
впровадили терор, подібний до терору з боку
НКВС за часів комуністів. Той жах зберігся в
пам’яті і молоді й старих людей.
Ці та інші недоліки, на думку протоієрея
Мельника, народ бачить, відчуває і терпить, а
Церква тільки страждає і через це втрачає! Вод-
ночас, і самі клірики не перебувають на висоті
їхнього призначення, через їхні вчинки, що при-
водить народ до божевілля, – підкреслював з
сумом місіонер [10]. Задля того, щоби «розчару-
вання, яке прийде згодом, не було більше первин-
ного», о. Михаїл наполягав на термінових захо-
дах щодо виправлення помилкових вчинків та
справ.
Наразі, перед від’їздом благочинний району
о. Михаїл у листі [11] до повітового начальства
від 9 березня 1943 р. охарактеризував різно-
барвну картину релігійного життя у районі, ви-
малювавши цікаві портретні характеристики
усього наявного кліру регіону. Так, священик
Георгій Базилевський з Акмечетської парафії,
який прибув з Одеси – «дуже старий і від того
тяжко переносить труднощі в роботі, не ціка-
виться потребами церкви. Відсутність дяка в
його парафії ускладнює проведення церковних
служб. І хоча з місцевою владою у священика
нормальні стосунки, мешканці просять мене
замінити його через немічність»; священик
Іоан Сулковський у Доманівській парафії – міс-
цевий мешканець. «Під час більшовицької
влади працював бухгалтером. Страждав від
більшовиків, однак, попри це поведінка його
не ідеальна: по-перше, він сріблолюбець, зма-
гається за встановлення цін на різні треби. За-
вжди думає про великі прибутки. <…> Трохи
егоїстичний. Працює добре, викладає релігію
в початковій школі. Далекий від душі народу,
для якого служить. Не помилюсь, якщо скажу,
що він гордий і лицемірний»; псаломщик
Семен Коваленко в Доманівській парафії –
«був псаломщиком ще за царської влади у
Новосільській парафії. У літах. Одружений.
Виконує свої обов’язки, але без великих зу-
силь. Любитель срібла, і водночас, алкоголю,
через що втрачає свій авторитет серед прихо-
жан. Керуючи церковним хором, однак, мало
цікавиться ремонтом храму і забезпеченням
усім необхідним»; псаломщик Петро Фурман
з Маринівської парафії – гідний псаломщик,
який виконує свої обов’язки з великим сумлін-
ням. Володіючи красивим голосом – барито-
ном, організовує гарні хори. Покірний і слух-
няний. Не маємо можливості перевірити його
минуле в роки більшовицької влади, що стри-
мує наші намагання пропонувати його на по-
саду священика, здійснивши його висвячення.
Прекрасний канцелярист, цікавиться справами
ремонту храму. З власної ініціативи з церков-
ним хором на Різдвяні свята 1942 р. організував
по району колядки, зібравши 2621 марок і біля
10000 кг зерна. Усе це було передано на ремонт
Маринівської церкви».
Дев’ять місяців адміністрування на посаді
субпротоієрея Доманівського району отця Ми-
хаїла Мельника завершилися наприкінці бе-
резня-місяця 1943 р. і він повернувся до Киши-
нівської єпархії, звідки був направлений з
християнською місією. Імовірно його смілива
критика і нонконформізм стали причиною по-
вернення до попереднього місця пастирського
служіння.
Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту
в період румунської окупації (1941-1944 рр.)
187
Від 5 квітня районне церковне керівництво
очолив протоієрей Б.*. Його призначення спів-
пало з підготовкою благочинія до пасхальних
свят 1943 року. Увесь наявний клір в районі був
зайнятий духовністю населення. Відвідини но-
вопризначеним благочинним сільських пара-
фій, де були священики, засвідчили присут-
ність у храмах переважно жінок і дітей. Решта
населення – чоловіки й молодь працювали у
полі майже постійно, що викликало незадово-
лення як у більшості трудящих, так і занепо-
коєння протоієрея. Врешті-решт, не без участі
духовних отців, цивільна окупаційна адмініст-
рація району таки дозолила бажаючим відвіду-
вати церкви, прийняти святі таїнства у Вербну
Неділю, Чистий Четвер, Суботу і Страсну Не-
ділю. У ці святкові дні клір району значну
увагу приділяв школярам, яким відводилася чи
не головна роль учасників церковних дійств,
сповідувань та причасть. Ставка на дітей та
молодь була серед основних завдань у процесі
рехристиянізації. Однак, педагогічний персо-
нал та агрономи, хоч чисельність їх і не була
значною, враховуючи атеїстичне виховання за
комуністичної доби, скептично сприймали від-
родження релігійного життя. Саме така нело-
яльна поведінка та неповага до церковних свят
і традицій, викликала занепокоєння благочин-
ного району, які він виказував у звітах своєму
повітовому керівництву [12]. Приводячи дітей
до церкви, вчителі особисто не завжди спові-
дувалися й причащалися. Відповідно, церков-
ник вживав заходів через шкільний інспекто-
рат, вчительські наради тощо, щоби вчителі
стали прикладом дітям і в цій справі.
Про стан духовності населення в глибинці
окупованих земель свідчить статистика відвіду-
вання церков і молитовних будинків у перед-
день Пасхалій задля причастя й сповідування,
яку подавали благочинні до канцелярії Місії,
особливо звертаючи увагу на показники – діти,
молодь і похилого віку люди. Так, напередодні
Пасхи 1943 р. у шести селах Доманівського
району – Маринівці, Богданівці, Акмечетці,
Новоселівці, Доманівці та Вікторівці церкви
відвідало 6750 дорослих та похилого віку
людей, 1650 молоді й 2200 дітей. Свято Вели-
кодня проходило за участі великої кількості
людей. Значне число повозок з’їхалося ще з
вечора, доставляючи з віддалених куточків, за
десятки кілометрів сотні віруючих. «Радість
душі і вдячність людей від свята Воскресіння,
– передавав свої спостереження священик, –
відчувається і замічається кругом, і я відчув це
на собі разом з ними» [13].
У цьому ж документі протоієрей наводить
цікавий приклад, який є доволі характеристич-
ним і показовим для інших громад, навіть
якщо враховувати перебільшування заслуг
самих кліриків у тих процесах, до яких вони
мали відношення. Місіонер зазначає, що по-
рівнюючи з зимою 1941-го, рівень духовності
й християнської моралі серед населення ре-
гіону суттєво зріс: «Тоді мені прийшлося
бачити молодь, яка скоріше із цікавості, йшла
до самого порогу храму з цигарками, а зараз,
я вдячний бачити молодь, яка спішить до
храму, щоби першими отримати чи то хоругви,
хрест чи ікону» [14].
Упродовж пасхальних свят прихожани особ-
ливо активно надавали підтримку бідним
сім’ям, збираючи для них продукти харчування,
кошти, різноманітні вжиткові речі. За ці дні
було надано допомогу 70 сім’ям, а також на со-
ціальні потреби – 350 марок.
Літо 1943 р. ускладнило пастирську службу.
Польові роботи й збирання врожаю вносили
корективи у релігійне життя віруючих, ос-
кільки окупаційна влада своїм наказом зо-
бов’язувала сільську адміністрацію виганяти
працівників трудових громад на поле навіть у
святкові та недільні дні. З наближенням фронту
до «трансністрійських земель» окупантська
сутність все більше відчувалася, а пограбу-
вання українського селянина посилювалося.
Вже до справ церковних у румунських місіоне-
рів не було діла…
Отже, відродження християнського життя в
глибинці південноукраїнських земель, підконт-
рольних румунським окупантам, хоча й відбу-
валося з величезними труднощами, які спричи-
нені були воєнними обставинами, проте, мали
позитивні зрушення у відбудові храмових спо-
руд, укорінення християнського благочестя,
традицій та моралі. Водночас, окупанти вико-
ристовували релігійну громаду у процесі еко-
номічної експлуатації та окупаційного адміні-
стрування.
1/2 ’2015Микола Михайлуца К Р А Є З Н А В С Т В О
188
1. ДАВО, ф. р-2966, оп. 1-2, (1941-1944); ф. р-2888,
оп. 1 (1941-1943); ф. р-2988, оп. 1 (1941-1943); ДАМО,
ф. р-2704, оп. 1 (1942-1944 рр.); ДАОО, ф.р-2270,
оп. 1 (1942-1943).
2. Михайлуца М.І. Релігійна політика румунської
окупаційної влади в Південній Бессарабії і Трансніс-
трії (кінець 1930-1944 рр.) / Микола Іванович Михай-
луца. – Одеса: «Optimum», 2006. – С. 68.
3. Transnistria Сreştină. Revista Misiunea Оrtodoxǎ
Românǎ în Transnistria. – (Bucureşti). – An. I (1942). –
№ 1 (ianuarie-martie). – Р. 55.
4. Державний архів Одеської області, ф. р-2270,
оп. 1, спр. 1, арк. 64.
5. Там само, арк. 10.
6. Там само, арк. 64 зв.
7. Там само, арк. 64 зв.
8. Там само, ф. 13, оп. 2, спр. 138, арк. 149.
9. Там само, ф. р-2270, оп. 1, спр. 1, арк. 65 зв.
10. Там само, арк. 66.
11. Там само, 9-9 зв.
12. Там само, арк. 15.
13. Там само, арк. 15 зв.
14. Там само, арк. 16.
Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту
в період румунської окупації (1941-1944 рр.)
189
Николай Михайлуца
Реконструкция деятельности Доманевского протоиерейства Голтянского уезда в период
румынской оккупации (1941-1944 гг.)
Через пастырскую деятельность духовных отцов-миссионеров, руководителей районного благочиния и
на примере духовно-религиозной жизни отдельно взятой районной религиозной общины, рассматриваются
изнутри процессы «рехристианизации», возрождения православной веры в оккупированных румынами в годы
Второй мировой войны землях буго-днестровского междуречья – губернаторство «Транснистрия».
Ключевые слова: Доманевка, протоиерейство, Голтянский уезд, оккупация, миссионерство.
Mykola Myhaylutsa
Reconstruction of activity of the Domanivsky protoiyereystvo Goltyansky county during romanian
occupation (1941-1944)
The processes of "rechristianization", rebirth of the Orthodox faith in the occupied by Romania in World War II
lands Bug-Dniester – governorship "Transnistria – are considered through pastoral activity of spiritual fathers-
missionaries, leaders of regional deanery and the example of spiritual and religious life of the individual regional
religious community.
Key words: Domanevka, protoiereystvo, Goltyansky county, occupation, missionary work.
Джерела та література
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168545 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:27:03Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Михайлуца, М. 2020-05-04T12:13:56Z 2020-05-04T12:13:56Z 2015 Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) / М. Михайлуца // Краєзнавство. — 2015. — № 1-2. — С. 184-189. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168545 22.016 (477.7) (“1941-1944 рр.”) Через пастирську діяльність духовних отців-місіонерів, керівників районного благочинія і на прикладі духовно-релігійного життя окремо взятої районної релігійної громади, розглядаються із середини процеси «рехристиянізації», відродження православної віри в окупованих румунами в роки Другої світової війни землях буго-дністровського межиріччя – губернаторство «Трансністрія». Через пастырскую деятельность духовных отцов-миссионеров, руководителей районного благочиния и на примере духовно-религиозной жизни отдельно взятой районной религиозной общины, рассматриваются изнутри процессы «рехристианизации», возрождения православной веры в оккупированных румынами в годы Второй мировой войны землях буго-днестровского междуречья – губернаторство «Транснистрия». The processes of "rechristianization", rebirth of the Orthodox faith in the occupied by Romania in World War II lands Bug-Dniester – governorship "Transnistria – are considered through pastoral activity of spiritual fathersmissionaries, leaders of regional deanery and the example of spiritual and religious life of the individual regional religious community. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) Реконструкция деятельности Доманевского протоиерейства Голтянского уезда в период румынской оккупации (1941-1944 гг.) Reconstruction of activity of the Domanivsky protoiyereystvo Goltyansky county during romanian occupation (1941-1944) Article published earlier |
| spellingShingle | Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) Михайлуца, М. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| title | Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) |
| title_alt | Реконструкция деятельности Доманевского протоиерейства Голтянского уезда в период румынской оккупации (1941-1944 гг.) Reconstruction of activity of the Domanivsky protoiyereystvo Goltyansky county during romanian occupation (1941-1944) |
| title_full | Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) |
| title_fullStr | Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) |
| title_full_unstemmed | Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) |
| title_short | Реконструкція діяльності Доманівського протоієрейства Голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) |
| title_sort | реконструкція діяльності доманівського протоієрейства голтянського повіту в період румунської окупації (1941-1944 рр.) |
| topic | Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| topic_facet | Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168545 |
| work_keys_str_mv | AT mihailucam rekonstrukcíâdíâlʹnostídomanívsʹkogoprotoíêreistvagoltânsʹkogopovítuvperíodrumunsʹkoíokupacíí19411944rr AT mihailucam rekonstrukciâdeâtelʹnostidomanevskogoprotoiereistvagoltânskogouezdavperiodrumynskoiokkupacii19411944gg AT mihailucam reconstructionofactivityofthedomanivskyprotoiyereystvogoltyanskycountyduringromanianoccupation19411944 |