Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16873 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності / О. Болюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 46-52. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859685491298795520 |
|---|---|
| author | Болюк, О. |
| author_facet | Болюк, О. |
| citation_txt | Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності / О. Болюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 46-52. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-30T22:12:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
4646
Олег Болюк
суЧасний Інтер’Єр БойкІвськиХ церков:
проБлема Художньої цІлІсностІ
Інтер’єр церкви, обладнаний сакральними, обрядовими та ужитковими предмета-
ми, може становити художню цілісність внутрішнього простору храму – утворювати
ансамбль. Окремі предмети в церкві мають стале місце, визначене впродовж розвитку
християнства та пов’язане з вимогами конфесії, і формують інтер’єр кожної основної
частини будівлі – або це святилище, нава, або ще й бічні нави та притвор. У просто-
рих храмах ними обладнані також хори й допоміжні приміщення – зов нішній при-
твор і захристія, де вони розміщені довільно. Предмети церковного інтер’єру створю-
ють для нової будівлі відразу або згодом. з певних причин їх також могли перенести
з іншої сакральної споруди. Облаштування храму залежить від його призначення,
тому окремими його предметами користуються під час священнодійств і потреб свя-
щеннослужителі, іншими – парафіяни.
Ансамбль внутрішнього простору будівлі становить гармонійне поєднання
площин церковного інтер’єру та його предметів, кожен з яких належить худож-
ній ідеї автора чи колективу, стилю, течії чи їхньої інтерпретації і не викли-
кає у візуальному сприйнятті емоційно-чуттєвого дисонансу. Для досягнення
піднесено-урочистого настрою у відвідувача дотримання єдиного стилю або
концепції одного автора в церковному інтер’єрі не є обов’язковим, оскільки зна-
чний відсоток його обладнання виготовлено переважно різними майстрами і
привнесенням власного розуміння художнього образу та своїх чи вподобань за-
мовника, у різний історичний період або навіть епоху. Упродовж існування храму
його предметне середовище часто змінюється, тому про художню цілісність об-
лаштування в повному сенсі цього слова говорити доводиться лише в тому ви-
падку, коли інтер’єр залишається незмінним або нововведення не порушують
архітектоніки інтер’єру. Наприклад, на стінах мурованих храмів можна побачити
створені пізніше за будівлю епітафії чи навіть скульптурні композиції, худож-
ні ознаки яких відрізняються від автентичного стилю внутрішнього простору,
однак вони не викликають негативного їхнього сприйняття. Подібно до цього
існує, наприклад, співвідношення між рясно різьбленим іконостасом та лавами-
«кліросами», оздоблення яких завжди лаконічне, навіть якщо вони виготовлені
в один час із вівтарною перегородкою. тому в більшості церков – як мурованих,
так і дерев’яних – в інтер’єрі панує еклектичне предметне середовище, яке також
може становити ансамбль. Отже, для збереження цілісності існуючого церков-
ного простору майстер повинен враховувати призначення, місце розташування,
матеріал, художні особливості майбутнього виробу.
Одним із проблематичних аспектів збереження первісних художніх ознак
інтер’єру церкви є не лише реставрація, консервація чи реконструкція давніх
творів відповідними спеціалістами, а й розуміння парафіянами доцільності при-
внесення в храм маловартісних (з мистецького погляду) предметів. Це особливо
стосується сільських церков, де місцеві мешканці часто складають для храму
офіру у вигляді власноруч виготовлених предметів чи придбаних у церковних
крамницях або інших торговельних закладах речей, що дисгармоніюють з об-
лаштуванням. в Україні таке явище особливо поширилося наприкінці ХХ ст.,
коли релігійне життя відроджувалося, тому парафіяни та священнослужителі не
всюди однаково зважали на художньо-естетичні засади християнського храму.
4747
Проблема дотримання художньої цілісності інтер’єру сакральної будівлі зали-
шається актуальною і сьогодні, оскільки серійне виробництво окремих церков-
них предметів нівелює особливість і неповторність інтер’єру кожної церкви.
Як зазначалося, художньому стилю церковного інтер’єру властива полі-
варіантність. Це уможливлює трактування внутрішнього простору кожного хра-
му з усім його устроєм, включаючи площинні зображення, як оригінального, од-
нак і мінливого у випадку привнесення нових форм та зміни декору його площин
(стінопису, вітража, плит тощо) на інший. Останнім також притаманна автен-
тичність або, з часом, часткова видозміненість. До них належать, зокрема, твори
художньої деревообробки, призначені для сакральних споруд.
Облаштування церкви з дерева, як і з інших матеріалів, здійснювали переваж-
но професійні майстри, які надавали виробові художніх ознак, властивих тому чи
іншому стилю. Однак багато збережених творів вказують і на авторство народних
майстрів, які засвідчували вплив тих самих стилів по-своєму, залишаючи в основі
усталені способи формотворення й оздоблення, характерні для місцевих естетич-
них уподобань. тому внутрішній простір українського храму часто містить регіо-
нальні ознаки художньої виразності.
співіснування таких різних за стилем, місцем виготовлення, авторством пред-
метів церковного облаштування переконливо підтверджують результати польо-
вих досліджень комплексної мистецтвознавчої експедиції науковців відділу на-
родного мистецтва Інституту народознавства НАН України, проведеної в серпні
2005 року на території старосамбірського та турківського районів Львівської
області, а також великоберезнянського й Перечинського районів закарпатської
області з метою виявлення та дослідження творів народного та професійного
сакрального мистецтва. вдалося зафіксувати багатий матеріал, що представляє
дерев’яне церковне облаштування цієї частини Бойківщини.
Окремі твори містять тектонічно-декоративні ознаки місцевої художньої
деревообробки, іншим притаманні риси загальноєвропейських мистецьких
стилів. Наприклад, у церквах населених пунктів, досліджених експедицією,
траплялися престоли двох типів, уживаних не лише в регіоні, а й властиві церк-
вами загалом: столовидна конструкція (як поширений варіант – із виступами-
«пілястрами» на кутах) і тектонічно подібна конструкція з ківорієм. Декор обох
типів проявляється в різноманітно профільованих, інколи рельєфно різьбле-
них рамах, що оточують зображення на антипедіумі; багетних поясках, що
підкреслюють форму конструкції у вигляді невеличких фризів біля стільниці
(престольної дошки) та на профільованому цоколі; рельєфних накладках із зо-
браженням стилізованої рослинності (квіти, листя, пуп’янки, пагони); кольо-
ровому рішенні престолу із золоченими деталями, що є ремінісценцією поши-
рених стилів.
У художніх особливостях обстежених тут ківоріїв кінця ХІХ – ХХ ст. також по-
мітні впливи як загальноєвропейських стильових течій, так і локальних способів
оздоблення. Наприклад, декоративні елементи ківорія церкви Миколая Чудотворця
(1905 р., с. стужиця стара великоберезнянського р-ну) своїми пропорціями, ліні-
ями та композицією загалом відображають течію неокласицизму, своєрідно інтер-
претовану в сакральному мистецтві цієї місцевості. Канелюри колон конструкції,
вирізані на значній відстані одна від одної, масивні коринфські капітелі, між якими
кріплені рельєфно різьблені драперії, ніби стягнуті шнурами з китицями, низка ве-
ликих іонік, завершення з вазами на кутах балдахіна вказують на інтерпретації кла-
сицистичних декоративних елементів.
4848
Прикладом трансформації окремих предметів церковного інтер’єру з первісних
може бути ківорій церкви св. василія великого із с. сіль цього самого району. Над-
престольну конструкцію парафіяни нещодавно частково розібрали, прикріпивши
ланцюгами до стелі святилища власне балдахін, а одну з колон використали як
стрижень аналоя. Лаконічний за формою ківорій з мінімальним використанням
оздоблення, гладким стовбуром колон дає підстави вважати, що він був виготов-
лений у першій половині ХІХ ст. під впливом пізнього класицизму, а то й пізніше,
коли ознаки цього стилю у великих культурних центрах зникають. Очевидно, такі
зміни конструкції в інтер’єрі святилища зумовили нове сприйняття простору, від-
мінного від автентичного задуму.
Ківоріїв, виготовлених упродовж кінця ХХ – початку ХХІ ст., за час експеди-
ційних досліджень виявлено не було, що свідчить про зникнення традиції їхнього
спорудження в регіоні. Натомість зафіксовано престоли, проскомідійники, тетра-
поди, окремі деталі бічних вівтарів, аналої та інше церковне облаштування, ство-
рені за останні тридцять років як професійними столярами й різьбярами на за-
мовлення, так і місцевими умільцями-деревообробниками, а то й парафіянами без
спеціальних знань і художніх навичок.
так, антипедіум престолу церкви Миколая Чудотворця (с. тур’є старосам-
бірського р-ну) становить ламінована темно-вишневим штучним шпоном тир-
соплита, на якій жовтою фарбою наведено смуги ромбоподібного орнаменту.
Подібним прикладом застосування низьковартісних матеріалів у конструкціях
церковного облаштування є виготовлений у 1970-х роках тетрапод церкви Успін-
ня Богородиці (с. топільниця горішня старосамбірського р-ну). Плити боко-
вин та їхні краї доповнені накладними гіпсовими деталями яскравих кольорів
у вигляді стовбурів дерев, по яких в’ються лілії, фігурами ангелів на хмарах,
Агнцем із хоругвою. Ця конструкція спотворює сприйняття ансамблю церков-
ного інтер’єру загалом і особливо на тлі різьбленого іконостаса. У бойківських
храмах таких випадків співіснування дисонуючих і художньо-невиразних бо-
гослужбових предметів з іншим церковним облаштуванням досить багато. Ін-
коли, залежно від їхніх габаритів та місцерозташування, вони можуть нівелю-
ватися в ансамблі інтер’єру порівняно з художньо вартісними творами.
Частіше траплялося використання пластикових рослин на іконостасах, бічних
вівтарях, тетраподі та іншому облаштуванні, і це становить одне з проблематичних
питань стосовно чуття гармонії та розуміння місцевою громадою, а то й священи-
ками, естетичних засад і доцільності привнесення в церковний інтер’єр невласти-
вої традиційній культурі антимистецької продукції.
До позитивних проявів новочасних інспірацій в облаштуванні храмів, тоб-
то до зміни їхньої художньої цілісності, належить застосування в сакральних
предметах геометричного контурного різьблення на лакованій поверхні із за-
повненням орнаменту та композицій аніліновими барвниками, що було влас-
тиво вітчизняній сувенірній продукції 1970–1980-х років (шкатулки, скрині,
альбоми, рамки тощо). Опитування місцевих респондентів підтвердило при-
пущення щодо періоду їхнього датування. в окремих випадках площини те-
траподів, проскомідійників, окрім оздоблення, виконаного в згаданій техніці
різьблення, доповнені точеними накладними деталями у вигляді півбалясин,
інколи з нанесеною на них тригранно-виїмчастою різьбою. Правильність ліній,
виваженість композицій та вдале поєднання кольорових елементів різьби, що
нагадує вишивку не лише цього регіону, свідчать про виконання їх професій-
ним майстром. важливо зазначити, що предметів з геометричним різьбленням,
покритим аніліновими фарбами, в інтер’єрах досліджуваних церков закарпаття
4949
виявлено не було, окрім невеликої рами для образа, яка, очевидно, є привізною,
що вказує на локальне художнє явище 1970–1980-х років, принаймні на терито-
рії турківщини та старосамбірщини.
Упродовж останніх кільканадцяти років завдяки відродженню Української
церкви та в окремих випадках раніше, із середини 1980-х років, коли поліпши-
лося ставлення тогочасних владних структур до інших (окрім Московського
православ’я) віросповідань, в облаштуванні храмів помітні вдалі художні рішен-
ня щодо дерев’яних богослужбових предметів. Це стосується, зокрема, престолів,
проскомідійників, кивотів, тетраподів, аналоїв, іконостасів тощо, якими було за-
мінено старі чи художньо невиразні конструкції.
так, престол, виготовлений на початку 1990-х років, церкви с. топільниця Доліш-
ня оздоблено рельєфними золоченими накладками у вигляді смуг зі своєрідно ви-
довжених «намистин», рослинних завитків із листям та квітами, які розміщено на
антипедіумі навколо намальованих євангелістів, оточених різьбленими квадратної
форми рамами, кріпленими у вигляді ромба. виконавцем престолу міг бути, імовір-
но, автор кивоту та семисвічника цієї самої церкви – професійний майстер Микола
Пліш (1960 р. н.). Його творам притаманна пластика, наближена до реалістичного
трактування, що проявляється насамперед у виноградних пагонах, листі та китицях
ягід. Особливою є також архітектоніка кивоту: макет п’ятиверхої церкви, бані якої
почленовані вертикальними жолобками, доповнюють колонки. Їхні капітелі скла-
дають чотири волюти, а на грушеподібних стовбурах по спіралі прорізано канелюри,
що надають їм опуклості й нагадують пластику бань. Дверцята кивоту прикраша-
ють фрагменти стовбура дерев, листя дуба, винограду та його грона.
Престол 2005-го року роботи василя Андрійовича Римця для церкви с. тисови-
ця вирізняється серед інших нововиготовлених поєднанням форми конструкції на
зразок правильної призми із невеликими колонами-стовпцями на його кутах, що є
ремінісценцією ківорія. Оригінально трактовані обрамлення та краї ікон антипе-
діума у вигляді чотирипелюсткових медальйонів, які оточують рельєфно різьблені
накладні пагони й листя рослин. Подібні декоративні елементи, кольорова гама,
техніка виконання властиві проскомідійнику та дарохранильниці на ньому (окрім
обрамлення з іконою «Розп’яття» ХІХ ст.), переконують, що їхнім автором був та-
кож василь Римець.
серед творів сакрального мистецтва останніх десятиліть, зафіксованих під час
експедиції, вартий уваги престол хрещатої трибанної церкви Архістратига Ми-
хаїла побудований 1903-го року (проект архітектора василя Нагірного, майстер
василь Марків) в с. Ясениця замкова старосамбірського району. Найбільш не-
звичними як для художнього рішення, є боковини престолу з карбованими на
міді біблійними сценами (авторство встановити не вдалося), серед яких – інтер-
претація відомого твору Леонардо да вінчі «вечеря». Конструкцію фланкують
витончені колонки, покриті золотом. Їхні стовбури оздоблені традиційними ви-
ноградними пагонами, листям, ягодами. Храм також містить облаштування та
церковні речі, як нові, так і з ХІХ ст., що збереглися від попередньої церкви 1760–
1761 років. У той час, що й престол, було виготовлено кивот, архітектоніка якого
є переважно традиційною: храмоподібна конструкція із завершенням – п’ятьма
банями; однакові фасади (окрім іконок) фланкують колонки; фронтони із роз-
кріповкою у нижній частині, над якою тимпан прикрашають мушлі.
У церквах Бойківщини трапляються дарохранильні кивоти XVIIІ – початку
ХХІ ст. кількох типів: у вигляді каплички, базиліки, хрещатого храму, вежі, сар-
кофага, скриньки (шафки) та скриньки із розвиненим постаментом для інших лі-
тургійних предметів чи вівтарних стінок. Наприклад, кивот першої третини ХХ ст.
5050
церкви с. Ботелка Нижня у вигляді каплички виготовлено самбірським товари-
ством «Ризниця». Архітектонічні елементи цього літургійного предмета, зокрема
точені кулясті маківки, розміщені над спіралеподібними колонками, часто засто-
совували майстри з «Ризниці», що свідчить про типовість їхніх виробів. Мушлі,
що прикрашають тут аркоподібні фронтони, вказують на використання художніх
ознак стилю неорококо.
Проскомідійники, зафіксовані в досліджуваних церквах, переважно мають
три частини: жертовник, на якому під час літургії готуються святі Дари, даро-
хранильний кивот та стінку з іконою – ретабулум. Часто траплялися й старіші
стінки, що раніше слугували частинами бокових вівтарів або приблизно одного
часу виготовлення із різним оздобленням. Один із найдавніших ретабулумів, вста-
новлений біля проскомідійника, виявлено у церкві с. сухий. Його ікона «Розп’яття
з Пристоячими», оздоблена рельєфним різьбленням, у нижній частині хреста міс-
тить напис «АΨМІ» (1741). Як іконографія центрального зображення, так і по-
ліхромний розпис площин та різьблення ковчега й карнизів повністю збереглися,
що дозволяє означити його роком, нанесеним на хресті.
Кільком творам такого типу облаштування властиве художнє рішення з ознака-
ми сецесії. Їх виявлено у закарпатських селах Нова та стара стужиця, Костринська
Розтока, вишка. в останньому випадку в храмі вівтарну стінку (окремі фрагменти
втрачені) на краях оздоблено плодами винограду, груші, шестипелюстковими кві-
тами, в’язками лавра, а також спрощеної форми орнаментом рокайль. Її спіралепо-
дібні колони прикрашають стебла й квіти троянд, а над невдало перемальованою
іконою «Христос виноградна Лоза» прикріплено рельєфно вирізьблені польові кві-
ти з листям.
Прикладом літургійного облаштування, у якому вдало поєднані давні й нові еле-
менти конструкції, може бути проскомідійник церкви с. Ясениця замкова, власне
жертовник якого змайстровано у ХХ ст., а ретабулум з іконою «Поклоніння волх-
вів» виготовлено століттям раніше.
серед проскомідійників останніх десятиліть вирізняється виріб 1986 року церк-
ви в с. топільниця горішня. Композиційне рішення й ретельність виконання його
ажурного різьблення у вигляді рослинних завитків, рельєфних виноградних грон і
листя на площинах точених балясин, рами ікони «Різдво Ісуса Христа» тощо свід-
чать про їхнє виконання професійним сницарем (авторство не встановлено). тут
вдало підібрано кольорове поєднання: темно-вишневі, фіолетові площини акцен-
тують позолочені накладні елементи проскомідійника. такі самі художні ознаки
властиві боковому вівтареві «Молитва про Чашу», що переконує в авторстві того
самого майстра. так само вирішене обрамлення фігури Богородиці «Непорочне
зачаття», виготовлене в цей же час. Існування фігур Діви Марії в церквах цієї те-
риторії та західноукраїнських земель взагалі є інспірацією облаштування храмів
латинського обряду, де вони встановлені практично в кожному костьолі.
До іншого типу облаштування святилища храму належить «горне сідалище»
для архієрея, обабіч якого інколи ставлять сидіння для священиків та дияко-
нів – «сопрестолія», які розміщують у просторих вівтарних частинах позаду чи
з боків престолу. Час виготовлення зафіксованих під час експедиції сідалищ
охоплює XIX–ХХІ ст. Архітектоніка таких предметів інтер’єру дозволяє вио-
кремити серед них троновидні сідалища, крісла та ослінчики. До першого типу
належать сідалища, конструктивні елементи яких, особливо опертя, оздобле-
ні рельєфно різьбленими мотивами й точеними деталями. такі самі художні
прийоми меблярства властиві і для підлокітників та ніжок сідалищ, а власне
сидіння й центральна частина опертя, інколи підлокітники, встелені м’якими
5151
матеріалами, накритими оксамитом (в окремих випадках із рельєфним малюн-
ком). Іншим сідалищам такого типу притаманна лаконічність конструкції, ви-
ражена пластикою деталей, тобто її форму утворено точеними й ледь профільо-
ваними в окремих місцях елементами, що наближує ці предмети до уживаних
у побуті крісел. Проте різниця між широко використовуваними кріслами (як і
стільцями) серійного виробництва (що в останні десятиліття є властивим для
інтер’єрів святилищ) і сідалищами полягає в особливостях конструкції остан-
ніх. тут їхні підлокітники кріплені до рам опертя або високо над царгами, або
близько них, а сидіння формою наближене до квадрата й відносно великих роз-
мірів, що функціонально виправдано використанням їх особами у священиць-
кому облаченні.
До троновидного типу сідалищ належать виплетені з лози крісла, що є у церквах
(Різдва Івана Хрестителя) сіл велика Лінина і тур’є. Їхня архітектоніка: тур’ївське
сідалище ажурне, натомість в іншому ажурні лише тримачі підлокітників і хресто-
вина проніжок, а опертя й сидіння суцільно сплетені з лози. Обидва твори виго-
товлені, ймовірно, у першій половині ХХ ст., є певними акцентами інтер’єру, однак
не створюють у ньому дисгармонії.
Поряд із плетеним «горним місцем» у церкві Різдва Івана Хрестителя с. тур’є
розміщено інший предмет умеблювання – стілець із сидінням круглої форми,
що слугує сопрестолієм, призначеним для священиків нижчого, аніж архієрей,
сану. Оздоблення стільця зосереджено на сидінні у вигляді косо закомпонова-
ної смуги тисненого на фанері орнаменту, а також на оперті з такими самими
мотивами: фітоподібні завитки оточують ромбики, а вільне поміж ними поле
прикрашають чотирипелюсткові квіти, що нагадують хрестики. Цей предмет
виготовлений, очевидно, до 1940-х років і міг уживатися в побуті, а згодом його
було принесено до храму.
До останнього типу «горних сідалищ» належать ослінчики, які використовують у
випадку відсутності у храмі троноподібних крісел або мають призначення сопрестолія.
Один із таких сучасних ослінчиків розміщено позаду престола в церкві с. сіль, що є рід-
кісним випадком облаштування храму.
Єдиним прикладом облаштування у вигляді сталль серед досліджуваних цер-
ков стали сопрестолія (ієрейські сідалища) храму с. Ясениця замкова. виготовлені
нещодавно (автора чи майстерню встановити не вдалося), вони своєю архітектоні-
кою наближені до аналогічного облаштування латинських храмів: видовжені дво-
метрової висоти опертя увінчують півциркульної форми завершення із кріплени-
ми до них рельєфними накладними деталями. Інші мотиви оздоблюють боковини
лави-сидіння та її царгу. середина опертя й сидіння підбиті м’яким матеріалом,
покритим оксамитом вишневого кольору. Незвично лише те, що у святилищі пра-
вославного храму містяться сталлі, традиційні для костьолів.
в окремих церквах траплялися запрестольні конструкції, збудовані у вигляді
пристінних вівтарів для ікони, що також свідчить про вплив римо-католицького
обряду. Чи не найпомпезнішим серед досліджених запрестольних вівтарів є вів-
тар Яворівської церкви. Двоярусна конструкція містить ознаки неоренесансу, хоча
виготовлена, як і бокові вівтарі «Благовіщення» та «Богоявлення», в останні деся-
тиліття: чіткий поділ площин, стрункі колони коринфського ордера, аркоподібна
ніша нижнього ярусу й такої сама форми обрамлення ікони «Архістратиг Михаїл»
верхнього, оздоблення між’ярусного антаблемента притаманні цьому мистецькому
напрямові. Як і в більшості опитувань респондентів, встановити час виготовлення
й авторів твору не вдалося.
5252
Отже, в обстежених під час мистецтвознавчої експедиції церквах Бойківщини ви-
явлено дерев’яне облаштування XVIII – початку ХХІ ст., тектоніка й художні осо-
бливості якого тісно пов’язані з віяннями загальноєвропейських стилів, а також
локальними художніми явищами того чи іншого періоду, що й створило у мистець-
кому сенсі таке розмаїття. водночас у сучасних предметах облаштування простежу-
ється застосування новітніх матеріалів, які не завжди гармоніюють із внутрішнім
простором церкви. Поряд з тим із середини 1980-х років в облаштуванні храмів по-
мітні вдалі художні рішення дерев’яних богослужбових предметів, зокрема престо-
лів, проскомідійників, кивотів та інших, які не порушують існуючого ансамблю, а
навіть навпаки – збагачують його.
Ансамбль як багатокомпонентний мистецький комплекс виникає на основі
композиційних закономірностей, і суть його полягає в єдності розмаїття. він може
утворитися завдяки єдиному задуму автора або первісна архітектоніка доповню-
ється ідеями (реалізованими та злагодженими з основною) інших авторів. Осо-
блива виразність художньої цілісності інтер’єру, зокрема церковного, досягається
синтезом архітектури і пластичного мистецтва. Мистецького комплексу в інтер’єрі
можна досягти не лише завдяки оздобленню площин приміщення, а й у поєднанні
з його облаштуванням. Утилітарність, розташування, період виготовлення, нео-
днорідність матеріалу, художньо-естетичні засади впливають на гармонійну ці-
лісність площинних та об’ємних компонентів інтер’єру. Без дотримання компози-
ційних закономірностей ансамбль може бути порушений іншими формами через
необдумане їх привнесення.
Тамара Косміна
народне мистецтво в арХІтектурному ансамБлІ традицІйного
житла
в архітектурному ансамблі традиційного житла передбачено не лише раціональ-
ну впорядкованість обсягово-просторових елементів і певний набір предметів та
речей, а передовсім символічно-образний просторовий світ в усій його соціальній
та духовно-культурній значимості. У цьому штучно створеному життєвому архі-
тектурному середовищі активно взаємодіють архітектурно-пластичні форми його
монументальних складових із творами народного мистецтва.
Шляхом матеріалізації світоглядних уявлень щодо формування архітектурних
ансамблів життєвого простору людина стверджувала своє ставлення до навколиш-
нього світу, а також свої ідеали та можливості. У них віддзеркалене ставлення їх-
ніх творців до природи, історичного минулого, етнічної самобутності, новаційних
тенденцій сучасного.
Кожна епоха формувала свої принципи гармонізації архітектурно-предметного
ансамблю, свою концепцію цього простору, його впорядкованість, стильові фор-
мотворчі принципи тощо.
Етнічна єдність традиційних житлових архітектурних ансамблів зумовлена спільніс-
тю традиційних світоглядних уявлень українців, які вони матеріалізували в однотип-
них архітектурно-просторових принципах формування свого життєвого простору.
Як відомо, основу світобачення українського землеробського етносу становила
«філософія родючості». Її ідеологічним фундаментом було язичництво і христи-
янство, які водночас живилися нерелігійними, раціональними спостереженнями
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16873 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0042 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T22:12:16Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Болюк, О. 2011-02-17T15:58:19Z 2011-02-17T15:58:19Z 2008 Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності / О. Болюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 46-52. — укр. XXXX-0042 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16873 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Ансамбль як цілісна система світобачення Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності Болюк, О. Ансамбль як цілісна система світобачення |
| title | Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності |
| title_full | Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності |
| title_fullStr | Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності |
| title_full_unstemmed | Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності |
| title_short | Сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності |
| title_sort | сучасний інтер’єр бойківських церков: проблема художньої цілісності |
| topic | Ансамбль як цілісна система світобачення |
| topic_facet | Ансамбль як цілісна система світобачення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16873 |
| work_keys_str_mv | AT bolûko sučasniiínterêrboikívsʹkihcerkovproblemahudožnʹoícílísností |