Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині

У статті на основі архівних джерел висвітлюється суспільно-політична діяльність Насті Грінченко у 1905 р. на Полтавщині: створення осередків РУП, робітничих гуртків, розповсюдження нелегальної літератури. Розглядається її участь у лубенській самообороні, безпосереднім завданням якої стала організ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Краєзнавство
Datum:	2015
1. Verfasser:	Клименко, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2015
Schlagworte:	Джерелознавчі та біографічні студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168740
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині / Н. Клименко // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 247-256. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168740
record_format	dspace
spelling	Клименко, Н. 2020-05-08T15:39:18Z 2020-05-08T15:39:18Z 2015 Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині / Н. Клименко // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 247-256. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168740 37(092)(477) У статті на основі архівних джерел висвітлюється суспільно-політична діяльність Насті Грінченко у 1905 р. на Полтавщині: створення осередків РУП, робітничих гуртків, розповсюдження нелегальної літератури. Розглядається її участь у лубенській самообороні, безпосереднім завданням якої стала організація оборони міста від хаосу та єврейських погромів. В статье на основе архивных источников освещается общественно-политическая деятельность Насти Гринченко в 1905 г. на Полтавщине: создание ячеек РУП, рабочих кружков, создание и распространение нелегальной литературы. Рассматривается ее участие в лубенской самообороне непосредственной задачей, которой стала организация обороны города от хаоса и еврейских погромов. The social and political activityof NastyaGrinchenko in Poltava region, in particular the creation of centers of RUP, working groups, producing and distribution of illegal literaturewas highlightedon the basis of archival sources. The article reviewed her participation in the self-defense organization Lubny,the main task of which was the organization of city’sdefense. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Джерелознавчі та біографічні студії Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині Общественно-политическая деятельность Анастасии Гринченко на Полтавщине Anastasiya Grinchenko's Public and Political Activity on Poltava Region Territory Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині
spellingShingle	Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині Клименко, Н. Джерелознавчі та біографічні студії
title_short	Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині
title_full	Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині
title_fullStr	Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині
title_full_unstemmed	Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині
title_sort	суспільно-політична діяльність насті грінченко на полтавщині
author	Клименко, Н.
author_facet	Клименко, Н.
topic	Джерелознавчі та біографічні студії
topic_facet	Джерелознавчі та біографічні студії
publishDate	2015
language	Ukrainian
container_title	Краєзнавство
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Общественно-политическая деятельность Анастасии Гринченко на Полтавщине Anastasiya Grinchenko's Public and Political Activity on Poltava Region Territory
description	У статті на основі архівних джерел висвітлюється суспільно-політична діяльність Насті Грінченко у 1905 р. на Полтавщині: створення осередків РУП, робітничих гуртків, розповсюдження нелегальної літератури. Розглядається її участь у лубенській самообороні, безпосереднім завданням якої стала організація оборони міста від хаосу та єврейських погромів. В статье на основе архивных источников освещается общественно-политическая деятельность Насти Гринченко в 1905 г. на Полтавщине: создание ячеек РУП, рабочих кружков, создание и распространение нелегальной литературы. Рассматривается ее участие в лубенской самообороне непосредственной задачей, которой стала организация обороны города от хаоса и еврейских погромов. The social and political activityof NastyaGrinchenko in Poltava region, in particular the creation of centers of RUP, working groups, producing and distribution of illegal literaturewas highlightedon the basis of archival sources. The article reviewed her participation in the self-defense organization Lubny,the main task of which was the organization of city’sdefense.
issn	2222-5250
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168740
citation_txt	Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині / Н. Клименко // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 247-256. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT klimenkon suspílʹnopolítičnadíâlʹnístʹnastígrínčenkonapoltavŝiní AT klimenkon obŝestvennopolitičeskaâdeâtelʹnostʹanastasiigrinčenkonapoltavŝine AT klimenkon anastasiyagrinchenkospublicandpoliticalactivityonpoltavaregionterritory
first_indexed	2025-11-25T20:41:38Z
last_indexed	2025-11-25T20:41:38Z
_version_	1850526933101576192
fulltext	Джерелознавчі та біографічні студі ї УДК 37(092)(477) Нінель Клименко (м Київ) Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині У статті на основі архівних джерел висвітлюється суспільно-політична діяльність Насті Грінченко у 1905 р. на Полтавщині: створення осередків РУП, робітничих гуртків, розповсюдження нелегальної літератури. Розглядається її участь у лубенській самообороні, безпосереднім завданням якої стала організація оборони міста від хаосу та єврейських погромів. Ключові слова: Революційна українська партія (РУП), робітничі гуртки, агітація, неле- гальна література, єврейські погроми, лубенська самооборона. 247 Злам ХІХ–ХХ століть ознаменував новий етап національно-визвольного руху, коли на по- літичну арену вийшло нове покоління яке вже не задовольнялося культурологічною діяльністю старших поколінь, а прагнуло здобути для укра- їнського народу всю повноту національно-полі- тичних прав шляхом політичної боротьби з самодержавством, створення окремої україн- ської революційної організації соціалістичного спрямування. Такою стала Революційна україн- ська партія (РУП), яка була першою політичною партією на українських землях, що входили до складу Російської імперії. Власне до когорти тих самовідданих діячів визвольного руху, людини, яка своєю діяль- ністю й самовідданою працею залишила поміт- ний для української справи слід в історії, належить й Настя Грінченко – донька письмен- ника, громадського діяча Бориса Грінченка. Її постать й життєва діяльність підносила дух кожного українця, який її знав чи працював, зміцнювала віру в краще майбутнє рідного народу. Особливістю становлення РУП було те, що в ній існували різні, навіть несумісні, течії та впливи. До РУП входила українська молодь найрізноманітніших політичних напрямів – від радикально-націоналістичного до соціалістич- ного. Кожний напрям еволюціонував, змінював - ся, що призводило до більш чіткої внутрішньої політичної диференціації та відокремлення від РУП самостійних політичних партій і груп. На місцях РУП організовувала осередки, які називалися «вільними громадами» – в Хар- кові, Києві, Полтаві, Чернігові, Лубнах, Ніжині та інших містах. У своїй практичній діяльності РУП ставила завданням піднесення політичної та національної свідомості селян й робітни- ків, рівень їх освіченості взагалі. Партія вида- вала газети – «Гасло», «Селянин», «Добра новина» і «Праця». Діяльність РУП в Наддніпрянській Україні, викликали негативну реакцію царського уряду. Виникла небезпека ув’язнень. Тому посилилась політична еміграція до Галичини, де за ініціа- тивою Д. Антоновича був створений у Львові у 1902 р. Закордонний комітет (ЗК). Першими українськими емігрантами були Євген і Кате- рина Голіцинські. Влітку 1903 р. до них долучився В. Винниченко. До Галичини емігрували В.Ма- зуренко, М.Русов, О.Скоропис-Йолтуховський. Працювали там М.Виноградова, М.Гмиря, А.Жук, Б. Камінський, П.Канівець, П.Крат, С.Петлюра, П.Понятенко, М.Порш, М. Саха- ров, В.Степанківський та інші. До львівських емігрантів приєдналася і Настя Грінченко, яка на той час навчалась у Львівському універси- теті. Про атмосферу співпраці, енергію руху свідчать слова Н. Романович-Ткаченко, яка згадувала: «Ми жили гарячково, ковтали книги з історії революційного руху, знайомилися з творами теоретиків його, одвідували дискусії, лекції, писали, друкували й відсилали туди, до великої в’язниці народів, туди, до гнізда реакції й утисків, свої вогненні слова, звернені до робітників, до селян, слова, що мали тво- рити нове життя, новий суспільний лад, а в першу чергу скинути старий, самодержавний, гнобительський устрій. Цей запальний, рево- люційний настрій зустрічався з настроями читачів видань Р.У.П. і мав викликати пожежу» [1, с. 117]. Ширити цю пожежу в «російську» Укра- їну, – ось таке було головне завдання у «Рупів- ців». Видання та транспортування літератури членами ЗК РУП відбувались різними спосо- бами, використовуючи хитрість та винахідли- вість. Настя Грінченко безпосередньо брала участь в транспортуванні такої літератури. У спогадах Й. Гермайзе цитує листа Миколи Сахарова до активістки самвидаву Насті Грінченко: «…На- бери літератури як можна більше: в панта- льони, в панчохи, за пазуху, словом скрізь, куди тільки можна, і приїжджай з тамтешнім пашпортом, а потім зараз поїдеш назад. В Чер- нівцях дуже добре митне начальство, можна бути спокійним. Дуже треба – хоч плач. Розу- міється, коли ти хвора, то не треба» [2, с. 186]. Звичайно, всі хто перевозив заборонену літе- ратуру наражалися на небезпеку. Таким був фатальний випадок з В. Винниченком. У липні 1903 р. візник-контрабандист за винагороду видав В.Винниченка жандармам під Воло - чиськом. Його заарештували з фальшивим паспортом. При ньому було знайдено «заборо- нений вантаж», який складався переважно з літератури, написаної ним самим. Він був звинувачений у державному злочині – переве - зенні нелегальної літератури, участі в рево- люційній діяльності і засуджений до відбу- вання строку в дисциплінарному батальйоні на один рік і шість місяців. В.Винниченко був за характером холериком, людиною ви- бухової вдачі. Затиснутий в жорна царського законодавства, він міг не витримати психоло- гічного тиску (7 жовтня (24 вересня) його встигли зняти з петлі вже непритомним), тому Настя Грінченко щоб якось підтримати това- риша надсилає у в’язницю низку листівок з різним змістом. В одних вона повідомляла Винниченка про вихід збірника присвяченому Котляревському, де була його стаття, в іншому передавала привітання з підписами товаришів, висловлювала слова підтримки тощо. Навіть, якимось чином жартувала, щоб вирвати його з психологічного ступору. Так, надсилаючи кар- тку зі Львова 3 липня 1904 р. із зображенням ягід, Настя написала: «Напевне Вам не дають таких ягід їсти, правда? А ми їмо аж до не схочу. Зате ми напечемося на сонці, а Ви сидите в прохладній камері, – і то вигода» [3, арк.92 зв.]. Спонукаючи до спілкування, Настя наполег- ливо пише: «Жду нетерпляче того часу коли матиму дістати від Вас хоч одну карточку у від- повідь на всі мої. Вітання від усіх» [4, арк. 94 зв.]. 24 (11) вересня 1904 р. з’явився маніфест Ми- коли ІІ. З нагоди народження спадкоємця прес- толу оголошувалася амністія. Це означало припинення політичної справи проти В.Винни- ченка. Його мали звільнити після 15-ти місяців ув’язнення. Цю новину Володимир Винниченко вперше дізнався з листівки Насті: «Спешу сооб- шить Вам радостную новость. Сегодня опублі- кован в газетах приказ Государя Императора… ..Радуюсь вместе с Вами дорогой товариш! Настя» [5, арк.93 зв.]. Однак, у ході подальшої еволюції серед чле- нів РУП наростали розбіжності, внаслідок чого серед них склалися дві групи. Одна – переважно члени «Закордонного комітету» у Львові – М.Меленевський, Є.Голіцинський, П.Канівець, В.Мазуренко та ін., яка вважала, що не слід ак- центувати увагу лише на національному пи- танні. РУП повинна ввійти до складу РСДРП щоб згуртувати всі революційні соціал-демо- кратичні сили для боротьби проти царизму. Друга група – більшість членів РУП, очолюва- них М.Поршем, вважала, що національна справа не може бути байдужою робітникам. 3/4 ’2015Нінель Клименко К Р А Є З Н А В С Т В О 248 Листівка Насті Грінченко Володимиру Винниченку у в’язницю 1904 р. Партія мусить вимагати самостійності або, принаймні, національно-територіальної автоно- мії України, а сама РУП повинна мати повну організаційну самостійність як українська со- ціал-демократична партія. У грудні 1904 р. у Львові зібрався ІІ з’їзд РУП (Настя Грінченко брала активну участь в його ор- ганізації, а Микола Сахаров вів протоколи з’їзду) [6], на якому відбувся розкол партії. Група деле- гатів, переважно членів «Закордонного комі- тету», вийшла з РУП і створила «Українську соціал-демократичну спілку» («Спілка») (до якої приєдналась і Настя Грінченко), яка у 1905 р. ввійшла до складу РСДРП як автономна час- тина меншовицької фракції. Члени РУП, які за - лишилися після виходу «Спілки», в грудні 1905 р. на своєму з’їзді перейменували РУП в «Укра- їнську соціал-демократичну робітничу партію» (УСДРП). Її очолили В.Винниченко. М.Порш, С.Петлюра, М.Ткаченко, Л.Юркевич та ін. Початок революції 1905-1907 рр. викликав могутнє піднесення політичного руху в Росій- ській імперії. Масові виступи селян, робітників й інтелігенції створили як ніколи сприятливий ґрунт для діяльності опозиційних організацій. Настя Грінченко належала до таких яскра- вих представників української соціал-демокра- тії, що репрезентували найдинамічнішу силу в тогочасному українстві. Для неї була властива еклектичність мислення в поєднанні з великою емоційністю. Це робило її талановитим агітато- ром та письменником, здатної розбурхати маси і повести їх на штурм царату. Весною 1905 р. Настя припиняє навчання у Львівському університеті і повертається до Києва. Її рішучі переконання про пріоритетність суспільно-політичної праці в Росії переважили шальки терезів над отриманням вищої освіти. Вона умотивовано обґрунтовує свою позицію батькам, які з повагою сприйняли її вибір. Настя Грінченко з головою поринає у партійну роботу, використовуючи свій досвід діяльності в Гали- чині. Вже весною 20-річна дівчина була направ- лена партійним осередком до Полтави. Анастасія Грінченко становила специфічну категорію партійних працівників, яких називали «професіонали». Вони займались виключно партійними справами, перебуваючи здебільшого на нелегальному становищі. Найчастіше їхнім завданням були: організація партійних осередків з місцевих і керівництво ними, іноді – організа- ція нелегального видавництва, а також інформу- вання вищої інстанції про стан справ тощо. «Професіонали» були найбільш законспірова- ною категорією партійців. Тому відомостей про них дуже мало, й навіть у спогадах та партійних документах вони фігурують, як правило, ано- німно або під псевдонімами чи тільки іменами без прізвищ. Як «професіонал» працювала на Лівобе- режжі в 1905 р. і Настя Грінченко (псевдоніми: Наталка, Маруся, Оля, Камінська). Завдяки її зусиллями в Полтаві була створена міська робіт- нича організацію, на ній трималися пропаган- дистська робота та нелегальна друкарня. Листи Насті до батьків дають уявлення про події того часу, а саме, зародження та піднесення політичного руху на Полтавщині. «…Полтава зараз в положении усиленой охрани і через це на кожному кроці поліція, жандарми, козаки, солдати. Я ніколи нічого подібного не бачила ані в якому жодному городі…» [7, арк.1]. Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині 249 Лист до Насті від партійних товаришів, 1905 р. Дійсно, звістка про січневі події в Петер- бурзі, де поліція та війська розстріляли мирну демонстрацію, швидко докотилася і до Полтав- щини й знайшла тут широкий відгук. 2 лютого в Полтаві застрайкували робітники підприємств міста (всього близько 900 чоловік), які вимагали низки соціальних прав. Одним із керівників страйку був Полтавський комітет РСДРП. Члени РУП також активно долучались до роботи з масами, акумулюючи свій вплив. «…З Полтавою я вже досить познайомилась і з городом і з людьми. Страшенна провінція, але багато має в собі симпатичного. Забастовка на залізниці тягнеться і далі. До речі, мамочка, у Полтаві є два депо, крім того багато залізничних мастерских» [8, арк.1] – зазначає у своєму листі до батьків Настя Грінченко. Саме серед робітни- ків залізниці і зосередила вона свою роботу. 1-2 травня 1905 р. за містом були проведені маївки. У ці дні припинили роботу робітники депо Полтава-Сортувальна та залізничних майс- терень станції Полтава-Південна. Наступного дня залізничники висунули політичні та еконо- мічні вимоги до керівництва залізниці. Загалом 2 та 4 травня в місті страйкувало більше 2 тисяч залізничників. Настя, незважаючи на свій соціальний статус і вік, швидко знайшла взаєморозуміння з робіт- никами та мала серед них велику симпатію. Саме завдяки її зусиллям у Полтаві була ство- рена міська партійна організація. Товариш по партійній роботі Л.Рибалка (Л.Юркевич) в своїх спогадах про діяльність Насті згадує: «…Вона вела гуртки робітників, викладаючи їм полі- тичну економію, була одним з кращих агітаторів на «біржі» і промовляла на «масовках» (публіч- них зборах – Н.К.) [9, с.5]. Такий спосіб як агі- тація на «біржі» – Настя опанувала блискуче. Він був більш-менш безпечним, оскільки не привертав до себе уваги поліції. Агітатор «пра- цював» серед робітників, які після робочого дня збирались на багатолюдній вулиці або бульварі серед натовпу перехожих. Настя ретельно готу- валась до «такої роботи». Вона багато читала, і як згадувала Марія Грінченко, «не із брошур, а опановувала фундаментальні праці». Бо необ- хідно було з наукової точки зору пояснити про- стими словами робітничому класу всі життєві питання. Знаючи вдачу доньки батьки завжди турбу- вались про її здоров’я, цікавились харчуванням, чекали приїзду додому. На всі запитання Настя давала короткі відповіді «…здоров’я навіть дуже добре, так що турбуватися зовсім не має чого». А про зміст роботи говорять такі рядки листа: «…Питаєте чи довго зостанусь. Розумієте, як тільки можна буду довше, бо маю багато роботи, а друге, робота така, що я хотіла б мати її ще вдвічі більше. Я прямо як на світ народилась..» [10, арк.1]. Молода дівчина працювала на великому під- несенні та енергетичному запалі не шкодуючи ні здоров’я, ні часу, в надії на розв’язку багатьох соціальних проблем. У своєму листі до батьків Настя пише: «Зараз 6 год. вечора. Цієї ночі не зважаючи, що була страшенно втомлена, бо мала вдень багато роботи ніяким способом не могла заснути. Я не зрозуміла, що то за дивне почуття у мене і що зі мною твориться. Скінчилося на тому, що я засвітила лампу і почала читати і так ледве ледве дотягла до ранку. У мене була спішна робота до котрої мусіла спішно підготу- ватися…» [11, арк.1]. Великий обсяг роботи не лякав, а робив її щасливою, потрібною, причет- ною до змін на краще. «…Почуваю себе стра- шенно гарно так як тільки може почувати себе людина котра нарешті твердо стала на свою до- рогу і певна, що ніколи з неї не піде. «Среда» дає дуже багато гарного настрою і піддержки. Мені здається, що я б не хотіла нічого більшого, як тільки далі йти в тому напрямку в котрому йду тепер. Добре себе почуваю дякуючи полтав- ському повітрю» [12, арк.1]. "Полтавське повітря" було наповнене не тільки роботою, підтримкою але і любов’ю. Адже вона працювала і проживала разом з ко- ханою людиною, цивільним чоловіком Миколою Сахаровим. Вже перші листи цього періоду на- повнені романтизмом. «…Нарешті вже майже цілком улаштувалась в новій хаті. Яблуні цвітуть і просто у вікно лізуть своїми гілками. Повітря розкішне. Вікна в хаті виходять в садок, а квір- тка з садка в чисте поле. За дві верстви ліс. А яке повітря в Полтаві! Я тільки дихаю, дихаю, дихаю. Зараз побачусь з одним товаришем» [13, арк.1зв.] або «…Фізично почуваю себе гарно, як ніколи не почувалася» [14, арк.2]. Слід зазначити, що під час революційних подій 1905–1907 років на Полтавщині активно діяли партії різного спрямування, які розповсюд- жували прокламації і літературу революційного змісту, брали участь у мітингах, демонстраціях. 3/4 ’2015Нінель Клименко К Р А Є З Н А В С Т В О 250 Працювали члени єврейських партій (Бунд, Поалей-Ціон). Настя Грінченко, як член РУП (пізніше «Спілки»), підтримувала зв’язки зі своїми пар- тійними центрами постійно, інформуючи їх про стан роботи в Полтаві. Збереглися деякі її пові- домлення того часу. Як досвідчена партійна робітниця, Настя писала законспіровані листи такої форми: на першому аркуші писався будь- який безглуздий текст (легальна частина), а на іншому аркуші, який вкладався в перший (неле- гальна частина) містився справжній текст. Ціка- вим є нелегальна частина листа від 12 травня 1905 р. до Симона Петлюри, який перебував у Львові. В ньому Настя інформує партійний центр про катастрофічну нестачу літератури та просить «…немедленно выслать: Страйк и бой- кот – 30 екз., Дядько Дмитро 20 екз. тощо. Кроме того: Селянина от 23 номера, Працю от 12, не- сколько прокламаций к учителям и все остав- шиеся харьковские прокламации». Також вона повідомляє про створення першого робітничого гуртка (5 чоловік) й підготовку ще двох. Водно- час наголошує, що «Агитация идет довільно успешно, так как нам помагает «Бунд» у котрого здесь довільно широкие святи между рабочими» [15, арк. 50]. Лист від 22-го травня 1905 p. свідчить про організацію та проведення Настею першої «ма- совки» в якій взяли участь 32 чол. Події липня 1905 р. свідчать про сміливість та деякий навіть авантюризм дівчини. Вона разом з помічниками в липні –«перехоплюють» А. Макаренка. «Пере- хоплення» полягало у тому, що коли з Києва у Харків їхав для партійної роботи направлений центром агітатор Антон Макаренко (Антось), Настя Грінченко з товаришами, як вона писала пізніше, «украли його з поїзда» для роботи в По- лтаві. Центральний комітет врешті решт мусив погодитися з цим. Брак кадрів змушував Настю Грінченко звертатись в ЦК з проханням про посилення їх осередку. В листах до Павла Ластівця, який го- тувався у Львові до пропагандистської роботи в Полтаві Настя зазначає: «Павло – немедленно выезжайте, нет денег, во-вторых у нас устрои- лась ученическая биржа, которой некому заняться кроме Вас. Приезжайте сейчас же. При- везите «Працю», полный набор «Селянина», «Вперед» и все наши партийные брошури». Його Настя також інструктувала щодо пере- силки нелегальної літератури, самоосвіти тощо. «…Всі листи як з літературою та і без неї поси- лайте заказними. Коли вкладаєте літературу в конверт, то обгортайте їх яким-небудь папером і пишіть на ньому який небудь безглуздий текст. Це потрібно, бо на границі жандарми не розпе- чатуючи конверт за поміччю всіляких приспо- соблений можуть роздивитися чи в листі що друковане чи писане. Тепер, що до Вас осо- бисто, Павло, знімайтесь інтенсивно ні тратьте ні хвилини, бо скоро Ви будете дуже потрібні» [16, арк.55-56]. І в роботі, і в особистому житті поруч з нею був Микола Сахаров (Цукер, Кольчицький, Коль- чевський), з яким вони весь той час працювали разом. Він, як і Настя, працював агітатором, тур- бувався про розповсюдження літератури. Зберег- лося листування Сахарова у Львів. Так в листі до В. Панейка М. Сахаров просить вислати в По- лтаву таку літературу як: «Пролетарій», «Селя- нин», «Праця», «Іскра» і матеріали про ІІІ з’їзд РСДРП. «…Зробіть вирізки і пришліть, особ- ливо постанови і резолюції» – писав він у Львів. У іншому наголошує на необхідності приїзду Павла Ластівця на поміч Насті. Зразу ж пояснює суть його роботи: «…Йому прийдеться вести ро- боту пропагандиста як серед робітників так і серед учнів поки я буду відсутнім, бо я їду закордон» [17, арк.58]. До приїзду нових робітників в т.ч. Павла, Настя виконувала всю роботу. На питання бать- ків чи скоро приїде додому вона писала: «…хоч роботи страшенно багато – виїздить двоє това- ришів: Микола і ще один і нам тим хто оста- ється уже тепер страшенно трудно приходиться, бо ми вже приймаємо од їх роботу. Хочу швидше приїхати, але не можу вирватися. Про- сто дихати ніколи. Але задоволена тим, що в мене кожна хвилька не проходить непродук- тивно» [18, арк.1]. Про ґрунтовну роботу Насті Грінченко в По- лтаві свідчать також твердження партійного діяча В. Степанківського, який восени був на- правлений туди на партійну роботу і застав «… полтавських робітників в стані цілковитого за- чаровання тіткою Настею. Приєднані т-кою На- стею до полтавської організації робітники і робітниці лишилися на ввесь час потому нашою основою в полтавській роботі» [19, с. 349]. Зу- силлями Насті було створене міцне підґрунтя для подальшого розвитку роботи серед робітників Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині 251 і окружних селян, серед учнівської молоді. Засно - вано першу друкарню, таємний робітничий клуб. Проходили об’єднані віча разом з Бундом, РСДРП, СРП на яких було по 2, 3 тисячі [20, арк. 24]. По- ширювалися листівки, брошури у яких поясню- вався майбутній політичний устрій Росії. Одна з листівок закінчувалася таким закликом: «Годі ждати, годі вагатися. Підводьтеся від краю до краю, як хвиля в морі. Коли всі разом станемо, то ніхто нас не подолає» [21, арк.124]. Така діяльність РУП занепокоїла владу. Жан- дармерія вела невсипущий нагляд за її діяль- ністю, мала відповідні досьє на кожного із активних діячів. Знайшовся і зрадник, який увій- шов у довіру гуртківців. Так сталося, що саме через нього робітники з друкарні передавали Насті шрифт і друкарські пристрої. Із архівних документів (відповідні досьє на Анастасію Грінченко, Миколу Сахарова, Євгенію Лагерквіст та ін.) відомо, що збори місцевої ор- ганізації планувались на 29 серпня 1905 р. Зіб- рання повинно було б відбутися або на одній із квартир Миколи Сахарова, де він проживав разом з Анастасією Грінченко, або на квартирі Євгенії Лагерквіст. Маючи оперативну інформа- цію, жандармерія одночасно провела обшук на 3-х квартирах. В таємному повідомленні йшлося: «У квартирі Сахарова в буд. Оголевцева ротмістр Якубов виламав двері (Сахарова не було дома). Знайдено: в літньому пальті кастет, в зимовому пальті 6 примірників друкованих прокламацій, що починалися словами «До краю намучився бідний пригнічений робочий люд у Росії» з пе- чаткою Полтавського комітету РУП, 16 брошур «Проект програми РУП», у грубі револьверний патрон. На квартирі № 73 на вул. Новополтав- ській ні Сахарова ні Грінченківної поліція не знайшла. Хазяйка заявила, що Сахаров виїхав до Крутого Берега, а жандармський полковник мав відомості, ніби Сахаров з Грінченко пішли до Нижніх Млинів» [22, арк.45]. З цього приводу мати Насті – Марія Грін- ченко згадувала: «…Настя чи сама помітила щось непевне ще раніше, чи попередив хтось що «має бути трус» - не пам’ятаю вже. Тільки що їй та і всьому товариству пощастило втекти з По- лтави саме перед трусом, може за півгодини. Вона речей своїх навіть не могла забрати, а все на кватирі покинула. Трус у її кватирі роблено такий, що навіть у колодязі шукали друкарні, та нічого не знайшли [23, 91]. 29 серпня поліція провела обшук на квартирі полтавської міщанки Євгенії Лагерквіст, де меш- кав Григорій Іваницький, і заарештували їх обох. Під час обшуку в них вилучили значну кількість прокламацій РУП, фарбу для гектографа і шриф - ти для друкування. Було заарештовано Левка Юркевича, Антона Макаренка, Опанаса Бобруна і відправлено до полтавської в’язниці. Загроза арешту змусила А.Грінченко пере- братися до Києва, де вона кілька місяців жила нелегально і не вдома. Полтавські робітники жалкували, що вона виїхала, але розуміли, що вже в Полтаву не можна їй приїжджати. Настя Грінченко користувалась не тільки високим ав- торитетом серед робітників, а й теплими друж- німи стосунками. Марія Грінченко згадувала, що ще довгий час Настя одержувала від робітників листи: «…Дуже гарні листи були, щирі, теплі, а надто від однієї робітниці Оксани». На жаль, всі вони були знищені, із запобіжною метою, оскільки листи могли бути вилучити під час обшуків. Де б не перебувала Настя Грінченко, вона із завзяттям втілювала в практику важливі ідейні цілі – просвіта та згуртування робітників задля боротьби за свої права. Одним із пріоритетів було створення нових робітничих і студентських гуртків. А зважаючи на невелику кількість чле- нів партійної організації їй працювати доводи- лося за десятих. Розгорнула активну діяльність Настя також і в Києві серед робітників «заводського району». Саме завдяки її зусиллям в Києві вперше був організований гурток залізничників, створено два робітничі клуби. Разом зі партійцем Левком Юркевичем вона реорганізувала весь київський партійний механізм. Вперше ввели вибори ко- мітету. Оцінюючи такі інновації Л. Юркевич згадує: «…Вибори організації зворушили всю нашу організацію, змолодила єї, вона зросла і зміцніла. Здавалося, що нашій організації нале- жить гарна будучина і ми горіли бажанням пра- цювати» [24, 5]. Хоча з «пролетаріатом» працювати було важко, оскільки до інтелігентів вони ставилися з недовірою, іноді глузували з них та були мало- освічені, Настя не покладаючи рук працювала та щиро вірила що «пролетарські маси можна довести до класової боротьби». Протягом 1903-1904 років в Лубнах також була організована і працювала Вільна Громада 3/4 ’2015Нінель Клименко К Р А Є З Н А В С Т В О 252 РУП. Увійшли до неї Михайло Коринецький, Павло Крат (Розвій-Поле), Андрій і Марія Лі- вицькі, Михайло Огородній. Коли революційна праця активізувалась, постала потреба збіль- шити число членів Вільної Громади та надання реальної допомоги. Тому до неї було включено Миколу Сахарова, Настю Грінченко і фабрич- ного робітника з Києва, Авксентія Лолу. На середину 1905 р. Лубенська вільна гро- мада фактично стала на чолі революційно-ви- звольного руху в західній частині Полтавщини, а її члени – А. Лівицький і М. Сахаров – здійс- нювали керівництво Коаліційним комітетом, що складався з представників російських і єврей- ських соціалістичних партій. Було організовано три робітничі гуртки з двох парових млинів і один гурток дівчат з вин- ного виробництва. Молодь була згуртована у двох гуртках. Революційна робота тим часом поширюва- лась і Громада потребувала помочі. На її про- хання з Києва приїхали Микола Сахаров і Настя Грінченко. Настя допомогла Марії Лівіцькій ор- ганізувати низку заходів. З цього приводу Марія згадувала: «Настя помагала мені переводити т. зв. масівки, або як ми їх називали, «летюч - ки. Ці масівки виглядали так: в дільниці най- більш заселеній робітниками нашвидку збирали на вулиці невеликий гурт людей і в короткій стислій промові викладали їм за що змагається партія та вияснювали загальні політичні пи- тання» [25, с. 170]. В жовтні 1905 року вибухнув загальний страйк залізничників, що поширився на всю Російську імперію. У зв’язку з цим страйком революційний настрій серед робітничих мас піднявся. З почуття солідарності до залізнич- ників по всіх містах почали страйкувати ро- бітники. Не оминув він і Лубни. Настя Грінченко відправилась в епіцентр подій для допомоги революційному комітету. Батькам повідомила, що така поїздка триватиме декілька днів, однак залізничний страйк захопив її на довший час. «…Не турбуйтесь. Я б приїхала раніше, не ждучи кінця, але річ в тім, що я ж увесь час жила одірвано залізничним страйком од усього світу в той час коли ціла Росія кипіла, що мені хо- четься хоч у нещасних Лубнах пережити час- тину того великого» – писала Настя. У відповідь батьки висловлювали занепокоєння, цікавилися здоров’ям. В той же час повідомляли Насті при- ємну новину, що у зв’язку з проголошеними сво- бодами вона отримала амністію (полтавські події) і може легально жити вдома. В кожному листі донька заспокоює батьків, оскільки розу- міє їх тривогу, намагається розрадити. «…Ам- ністія була для мене подарунком. Не турбуйтеся – я зовсім здорова і в цілком безпечному місці. Приїду цими днями. Ось тепер почуваю, що хоч трохи живу» – пише вона [26, арк.1 зв.]. Усі робітники м. Лубен страйкували і дома- гались, щоб до страйку приєднались і установи: Окружний Суд, пошта, школи, і т. д. Громадяни міста занепокоїлись. Вони боялись непотрібних ексцесів. Тому, міська дума, головою якої був Взятков, скликала засідання, на якому було ви- рішено створити Комітет оборони міста від хаосу. В цей комітет увійшли шість представ- ників від влади і шість приватних громадян. В числі цих останніх був Андрій Лівицький. Цей комітет був затверджений полтавським губернатором. Але з розвитком революційних подій Комітет охорони міста перетворився в Революційний Коаліційний Комітет, який скла- дався з представників: колишньої РУП, Бунду, партії соціалістів революціонерів і, від партії Поалей-Ціон. Цей Комітет керував усіма подіями в Лубнах і околицях. Місто було поділене на кілька районів, які охоронялись окремими від- ділами. Начальником одного такого відділу був Микола Сахаров, на чолі другого став молодий робітник соціаліст-революціонер, Бройд. Цар Микола II під тиском несприятливих для нього обставин – програна російсько-япон- ська війна, неспокійний настрій ліберальної ін- телігенції, революційні домагання лівих верств суспільства і наприкінці вибух загального страй - ку залізничників – зважився нарешті видати маніфест 17 жовтня (30 жовтня н. ст.), в якому дарував населенню непорушні основи громадян- ських свобод, базованих на засаді особистої не- доторканості, свободу слова, сумління, зібрань і союзів. Одночасно оголосив негайне зібрання Державної Думи, яка мала скласти конституцію нового державного ладу в Російській імперії. Загальний страйк скоро припинився, але він був наче рушійним гаслом для революції. Ого- лошення царського маніфесту з обіцянками реформ не стримало революційної стихії. Поча- лося повстання в Москві. Революція поглиб- лювалась, домагання політичних і соціальних реформ поширювались. Звичайний хід життя Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині 253 по містах змінився. Марія Лівіцька в своїх спо- гадах про події в Лубнах писала: «Здавалось, що все населення покинуло свої помешкання і вийшло на вулиці, на мітинги, які тяглися ці- лими днями без перерви, а часом і ночами» [27, с. 170]. Організовані мітинги відбувалися в великому магазині парового млина, де вмі- щалося до двох тисяч людей. Збирались там більше свідомі робітники, селяни, гімназійна молодь тощо. Почалися мітинги навіть з до- зволу органів влади. Саме Настя Грінченко була в складі делегації на аудієнції з міською владою, яка виборола право на мітинг. Марія Грінченко в своїх спогадах описала цей мітинг та участь у ньому Насті: «…Мітинг був величезний. Гово- рила на йому й вона» [28, с. 91]. Цей революційний запал не вгавав впро- довж двох місяців, незважаючи на тривожні чутки про придушення повстання в Москві, про початки реакції, про те, що реакційна вер- ства суспільства почала активізувати свою чорну роботу. По містах починались жидівські погроми. В Лубнах був створений Коаліційний Комі- тет, безпосереднім завданням якого стала орга- нізація оборони міста від заворушень, що могли виникнути як наслідок злочинної агі- тації чорної сотні. Було обрано головний штаб, який мав керувати обороною міста. На чолі штабу став Андрій Лівицький. Перше засідання головного штабу відбу- лося в помешканні адвоката Павла Горленка. Начальникам оборонних відділів роздали зброю і призначили їх по районах міста. Про законність утворення загонів самооборони наголошує і в своєму листі до батьків Настя Грінченко: «…Полтавський губернатор поза- вчора дозволив народну міліцію, так що ми тепер уже легалізовані [29, арк.2]. Водночас Настя повідомляє: «…в Лубнах зараз іде по- гром, се б то: хулігани всими силами силку- ються його почати, але самооборона настільки добре організована, що досі поки що обмежи- лося все кількома розбитими вікнами та одним тяжко раненим з самооборони. Зостатися тут мушу до кінця через те, що перш за все я тут являюсь сестрою милосердя, а друге – я ніколи не була в таких бувальцях, бо коли що буває в Києві, то я як на зло виїздю. П’ять днів уже ве- деться війна, п’ять днів ми живемо як в лаге- рях» [30, арк.1]. Збереглись архівні матеріали де невідомий описав лубенські події, а саме створення і діяль- ність самооборони. У своїй невеликій записці він також звернув увагу на мужність та жертов- ність Насті Грінченко.«…В нашем городке Луб- нах создались тоже тревожные настроения и погрома ожидали со дня на день. Как и всюду организовались отряды самообороны, состоя- щей как из еврейской, так из русской молодежи и крестьян окрестных деревень. Каждый отряд состоял из известного количества душ и управ- ления т. и начальником отряда и его помощни- ком. В одном из этих отрядов, находившихся на Пирятинском направлении была помощником начальника А.Б. Г. (Анастасія Борисівна Грін- ченко – Н.К.). Этот отряд появившейся в конторе мельницы Каганова. Так как помещение не соот- ветствовало числу лиц в данном отряде, то спать приходилось на мельничном котле в пыли и грязи положив себе под голову старые грязные мешки. Приходилось питаться холодной пищей в виде колбасы, сала, так как отлучаться из отряда нельзя было ввиду того что погром мог 3/4 ’2015Нінель Клименко К Р А Є З Н А В С Т В О 254 Лист Насті Грінченко до батьків на папері зі штемпелем: «Контора Филипповинской валь- цевой паровой мельницы Я.А. Ограновича. Перемельщиков І.И.Каганова і Я.С. Аронова. начаться кардую минуту. К тому же прибегали и говорили, что погром уже начался, правда это были лишь слухи, создаваемые расстроенным воображением, но нервы были натянуты до не- возможности. А.Г. (Анастасія Грінченко – Н.К.) разделяла со всеми эти неудобства и ободряла, как помощник начальника некоторых трусив- шихся членов отряда. Своей мужественностью она восхищала всех присутствующих и все члены отряда очень жалели, что она уехала до конца самообороны. Кто была она правда в Луб- нах не знали, т.к. она там именовалась Олей, говорили, что она явилась туда из Полтавы [30, арк.1]. Дійсно, молодь разом з міліцією жили на млині Каганова. Вночі по черзі стояли на варті. Бували, правда, й непередбачувані мо- менти. Так Марія Грінченко згадувала: «…од- ного разу частина міліції пішла кудись, бо сповістили, що хулігани заворушилися. На млині зосталася частина міліції, а з «начальства» сама тільки Настя. Коли це прибігає хтось і каже, що хулігани ріжуть міліціонерів, що вже й чоловіка її зарізано. Вона зараз же зібрала всіх, що зосталися на млині і вони пішли на поміч до своїх. Звістка вийшла неправдива. І вже поба- чивши своїх живих і цілих, почула Настя, що млость обнімає і сила зникає. Було й так, що хо- тіли її чоловіка вбити, але вона його обрятувала» [31, с. 91]. Після придушення повстання у Москві, ре- акція поширилась по всій Російській імперії. Почались масові арешти, заборона зібрань, віль- ного слова, переслідування незалежної преси. Полтавський губернатор, що був затвердив на початку «свобод» Комітет оборони міста Лубен, видав розпорядження про його скасування, а також заборонив мітинги і взагалі всякі збо- рища, а для охорони міста прислав сотню дон- ських козаків. І так революція скінчилась. Обіцяні свободи були одібрані. Революційні партії знов пішли в підпілля. Скінчилась по- літична «весна столипінська», що тривала за- ледве два місяці і почалась чорна реакція. Але погрому євреїв у Лубнях не було. Приїхавши з Лубен, Настя знову почала жити легально дома, працювала в партії, яка ор- ганізовувала листопадові та грудневі повстання в Києві. Усі робітничі повстання у грудні 1905 р. зазнали поразки. У повстанців було обмаль зброї, діяли вони загалом розрізнено, дотриму- вались оборонної тактики боротьби, а найголов- ніше проти робітників воювала професійна армія. З поразкою збройних повстань робітників у грудні 1905 р. почався завершальний етап рево- люції, що тривав до 3 червня 1907 р. Цей період в деяких історичних виданнях прийнято нази- вати відступом революції. Тоді в країні люту- вали каральні експедиції, обшуки, арешти, діяли військово-польові суди, безчинствували чорні сотні. Влада посилила свій наступ на революцію та її учасників. Передусім були арештовані всі, хто був причетний до «Лубенської республіки». Тільки в Києві в ніч на 29 грудня 1905 р. було за- арештовано 32 активіста УСДРП, у тому числі М.Білякову, Н.Грінченко, М.Троцького, Л.Юрке- вича та ін. [32, арк.117]. Настю Грінченко спо- чатку запроторили в либідську дільницю, а потім у тюрму. Настя Грінченко, як член РУП, пройшовши еволюцію від бунтарства до марксизму й соціа- лізму, завдяки своїй енергії, працездатності, зай- няла чільне місце в боротьбі за кращу долю українців. Вона плідно працювала на Полтав- щині як блискучий агітатор і пропагандист, організатор і публіцист. Була активним діячем «лубенської самооборони», одними з головних функцій якої була протидія єврейським погро- мам та арештам революціонерів, організація оборони міста від заворушень, що могли ви- никнути як наслідок злочинної агітації чорної сотні. Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині 255 Джерела та література 1. Романович-Ткаченко Н. На дорозі до революції. Уривки зі споминів / Наталія Романович-Ткаченко // Україна. –1925. – Кн. 4. – С. 117. 2. Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні / Гермайзе О. – Т. 1. – К., 1926. – С. 186. 3. ЦДАВО України, ф. 1823, оп. 1, спр. 23, арк. 92 зв. 4. ЦДАВО України, ф. 1823, оп. 1, спр. 23, арк. 94 зв. 5. ЦДАВО України, ф. 1823, оп. 1, спр. 23, арк. 93 зв. 6. Лист А.Жука до М.Порша (Відень) [про невід- бутий з’їзд РУП у Львові в грудні 1904 р.] 15 травня 1926 р.). – Режим доступу – http://www.hai-nyzhnyk. in.ua/doc2/1926(05)15.Zguk-Porsh.php 7. І.Р. НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36573, арк. 1 8. І.Р. НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36594, арк. 1 9. Рибалка Л. Настя Грінченко (Спомин) // Мета. – 1908. – Ч. 17, 18. – С. 5 10. І.Р. НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36582, арк. 1 11. І.Р НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36582, арк. 1 12. І.Р. НБУ, ф. ІІІ, од. зб. 36582, арк. 2 13. І.Р. НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36573, арк. 1 14. І.Р. НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36594, арк. 1 15. ЦДАВО України, ф. 3897, оп. 1,спр. 12, арк. 50 16. ЦДАВО України, ф. 3897, оп. 1, спр. 12, арк. 55-56 17. ЦДАВО України, – ф. 3897, оп. 1, спр. 12, арк. 58 18. І.Р. НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36584, арк. 1 19. Наш голос. – 1911. – Ч. 6-8. – С. 349. 20. ЦДАВО України, ф. 3807, оп. 1, спр. 3, арк. 24 21. ЦДАВО України, ф. 3807. оп. 1. спр. 3, арк. 24 22. ІР. НБУВ, ф. Х, од. зб. 17323, арк. 45 23. Загірня М. Спогади. – Луганськ, 1999. – С. 91 24. Рибалка Л. Настя Грінченко (Спомин) // Мета. – 1908 . – Ч. 17, 18. – С. 5 25. Лівіцька М. На грані двох епох / Марія Лі- віцька. – Нью Йорк. – 1972. – С. 170 26. І.Р. НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36569, арк. 1 зв. 27. Лівіцька М. На грані двох епох / Марія Лі- віцька. – Нью Йорк. – 1972. – С. 170 28. Загірня М. Спогади / Марія Загірня. Спогади. – Луганськ, 1999. – С. 91 29. ІР. НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36569, арк. 1 30. І.Р. НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36569, арк. 2 31. І.Р. НБУВ, ф. І, од. зб. 33386, арк. 1 32. Загірня М. Спогади / Марія Загірня.– Луганськ, 1999. – С. 91 33. ЦДІА, ф.275, оп. 1, спр. 678, арк. 117 3/4 ’2015Нінель Клименко К Р А Є З Н А В С Т В О 256 Нинель Клименко Общественно-политическая деяльность Анастасии Гринченко на Полтавщине В статье на основе архивных источников освещается общественно-политическая деятельность Насти Гринченко в 1905 г. на Полтавщине: создание ячеек РУП, рабочих кружков, создание и распрос- транение нелегальной литературы. Рассматривается ее участие в лубенской самообороне непосред- ственной задачей, которой стала организация обороны города от хаоса и еврейских погромов. Ключевые слова: Революционная украинская партия (РУП), рабочие кружки, агитация, нелегальная литература, еврейские погромы, лубенская самооборона. Ninel Klimenko Anastasiya Grinchenko's Public and Political Activity on Poltava Region Territory The social and political activityof NastyaGrinchenko in Poltava region, in particular the creation of centers of RUP, working groups, producing and distribution of illegal literaturewas highlightedon the basis of archival sources. The article reviewed her participation in the self-defense organization Lubny,the main task of which was the organization of city’sdefense. Key words: Revolutionary Ukrainian Party (RUP), working groups, agitation, illegal literature, Jewish demolitions, self-defense organization Lubny.

Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині

Institution

Ähnliche Einträge