Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова)

У статті крізь долю Г.І.Коркунова розглядаються особливості функціонування радянських органів держбезпеки в одному з ключових регіонів України.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Бажан, О., Золотарьов, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Джерелознавчі та біографічні студії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168741
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 257-267. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168741
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1687412025-02-09T14:28:24Z Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) Луганский прокуратор (штрихи биографии капитана государственной безопасности НКВД Григория Коркунова) Luganskiy Procurator ( Biography Pages of State Security NKVD Captain Grigoriy Korkunov) Бажан, О. Золотарьов, В. Джерелознавчі та біографічні студії У статті крізь долю Г.І.Коркунова розглядаються особливості функціонування радянських органів держбезпеки в одному з ключових регіонів України. В статье сквозь судьбу Г.И.Коркунова рассматриваются особенности функционирования советских органов госбезопасности в одном из ключевых регионов Украины. The article represents the overview of Soviet State Security Bodies operation through the life and activity of Grigoriy Ivanovich Korkunov, a NKVD captain, in one of the key regions of Ukraine. 2015 Article Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 257-267. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168741 [351.746.1(477.61)](092) Г.Коркунов uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерелознавчі та біографічні студії Джерелознавчі та біографічні студії
spellingShingle	Джерелознавчі та біографічні студії Джерелознавчі та біографічні студії Бажан, О. Золотарьов, В. Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) Краєзнавство
description	У статті крізь долю Г.І.Коркунова розглядаються особливості функціонування радянських органів держбезпеки в одному з ключових регіонів України.
format	Article
author	Бажан, О. Золотарьов, В.
author_facet	Бажан, О. Золотарьов, В.
author_sort	Бажан, О.
title	Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова)
title_short	Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова)
title_full	Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова)
title_fullStr	Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова)
title_full_unstemmed	Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова)
title_sort	луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки нквс григорія коркунова)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Джерелознавчі та біографічні студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168741
citation_txt	Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 257-267. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT bažano lugansʹkijprokuratorštrihibíografííkapítanaderžavnoíbezpekinkvsgrigoríâkorkunova AT zolotarʹovv lugansʹkijprokuratorštrihibíografííkapítanaderžavnoíbezpekinkvsgrigoríâkorkunova AT bažano luganskijprokuratorštrihibiografiikapitanagosudarstvennojbezopasnostinkvdgrigoriâkorkunova AT zolotarʹovv luganskijprokuratorštrihibiografiikapitanagosudarstvennojbezopasnostinkvdgrigoriâkorkunova AT bažano luganskiyprocuratorbiographypagesofstatesecuritynkvdcaptaingrigoriykorkunov AT zolotarʹovv luganskiyprocuratorbiographypagesofstatesecuritynkvdcaptaingrigoriykorkunov
first_indexed	2025-11-26T20:31:55Z
last_indexed	2025-11-26T20:31:55Z
_version_	1849886370239086592
fulltext	257 УДК [351.746.1(477.61)](092) Г.Коркунов Олег Бажан (м. Київ), Вадим Золотарьов (м. Харків) Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) У статті крізь долю Г.І.Коркунова розглядаються особливості функціонування радянських органів держбезпеки в одному з ключових регіонів України. Ключові слова: Григорій Іванович Коркунов, НКВС, Луганська область, «Великий терор». Відновити життєвий шлях одного з впливо- вих співробітників НКВС УРСР, капітана дер- жавної безпеки Григорія Івановича Коркунова досить складно, оскільки його особова та ар- хівно-кримінальна справа знаходяться в Росій- ській Федерації і є недосяжними на сьогодні для українських дослідників. Навіть опубліковані про нього біографічні довідки складно назвати де- тальними і ґрунтовними [1]. Один з авторів цих рядків вже намагався відтворити основні етапи його життя [2]. Нині на основі нових архівних ма- теріалів автори цього нарису ставлять за мету встановити та уточнити важливі факти біографії Г.І. Коркунова, його роль та місце в радянській репресивній системі в 1930-х роках. Григорій Іванович Коркунов народився у 1904 р. в селі Горєва Верхотурського повіту Пермської губернії (нині у складі Свердловської області Російської Федерації). Пізніше майно- вий стан його батька викликав багато запитань у колег по службі в лавах НКВС, які звинувачу- вали Григорія Івановича в куркульському поход- женні, а його братів – у службі в армії адмірала О.В. Колчака. Тому надамо слово самому Кор- кунову. Ось що він розповів про своє поход- ження та юність у своєму виступі на відкритих загальних партійних зборах УНКВС по Вороши- ловградській області 17 січня 1939 р.: «госпо- дарство батька до революції та після революції середняцьке. В родині було 13 чоловік. Старший брат комуніст, у 1918 р. розстріляний білими. Коли білі прийшли, господарство було розгром- лено. Батько та інший брат ховалися, а потім були заарештовані білими. Невдовзі батька звільнили, а брата мобілізували білі та послали на фронт. Через деякий час брат повернувся від білих і працював у волосному виконкомі. До 1919 р. жив у селі при родині. Я намагався вчи- тися. З 1920 р. навчався, а в 1921 р. навчання полишив і працював у Свердловську в політичний просвіті, а потім по найму до 1923 р. У 1923 р. по- ступив до Свердловського інституту, але про- вчившись 2 роки захворів і більше не навчався… У 1927 р. пішов до армії, там був прийнятий в партію, з армії перейшов працювати в органи ДПУ. Третій мій брат був кандидатом ВКП(б), працював головою сільської ради, але через якісь службові справи був знятий. Він приїхав до мене по місцю моєї роботи в Житомир. Дізнавшись, що він не знявся з партійного обліку, я його на- правив назад з листом до секретаря районного партійного комітету та начальника районного від- ділку НКВС. Втім, як мені стало пізніше відомо, він додому не поїхав, а через рік я дізнався, що він заарештований та засуджений на 3 роки, а потім був звільнений достроково» [3]. З протоколу допиту Г. І. Коркунова від 28 чер- вня 1939 р. довідуємося, що у 1928–1930 рр. він працював у Кам’янець-Подільському спочатку таємним інформатором, а потім резидентом ДПУ. Після демобілізації з армії Григорій Іванович був зарахований інспектором інформаційного відділ - ку 23-го Кам’янець-Подільського прикордонного загону ДПУ, згодом отримав посаду начальника Новоушицького райвідділку ДПУ, але влітку 1931 р. постановою Центральної контрольної ко- місії КП(б)У за необґрунтований арешт кількох комуністів із рудоуправління отримав сувору до- гану та був знятий з керівної роботи. У серпні 1931 р. – лютому 1932 р. Г.І.Коркунов працював уповноваженим секрет но-політичного відділку 7-го (Житомирського) оперативного сектору ДПУ, а після розформування оперативних секто- рів був переведений на таку саму посаду до Ки- ївського обласного відділу ДПУ [4]. У структурному підрозділі ДПУ (згодом НКВС) на Київщині Г.І.Коркунов майже 7 років пропрацював у секретно-політичному відділі (СПВ), який проводив роботу по чотирьом основним напрямам: 1-й напрям «антирадян- ські партії»: викриття, пророблення та облік антирадянського елемента на виробництві, ви- світлювання політичних настроїв серед робітни- чого класу; насадження агентури та викриття і ліквідація терористичних груп серед робітничої молоді на промислових підприємствах; аген- турно-оперативне обслуговування всіх учбових закладів і установ, які обслуговують промисло- вість; розробка антирадянських політичних пар- тій та антипартійних організацій і угруповань (троцькісти, анархісти, меншовики, бундівці, сіоністи, децисти, грузинські меншовики, даш- наки); 2-й напрям – «українська контрреволю- ція»: розробка антирадянських українських партій (УПСР, УСДРП, УПСФ, УКП, соціалісти, самостійники, хлібороби, колишні члени галиць - ких політичних партій); розробка української контрреволюційної громадськості та емігрантів із Галичини; розробка наукових інститутів та наукових об’єднань; розробка закладів освіти та театральних об’єднань; розробка літературних об’єднань, видавництв, преси; розробка артис- тичних і музичних кіл, кінооб’єднань, музеїв і бібліотек; розробка загально-громадських вузів, української професури, українського міського вчительства, українського Червоного Хреста; 3-й напрям – «сільська контрреволюція»: викриття та ліквідація куркульсько-повстанських контр- революційних організацій та угруповань, нагляд за куркульськими родинами, родинами страче- них і засланих куркулів; викриття та розробка контрреволюційних організацій та груп, що у своїй роботі орієнтуються на правоопортуніс- тичний елемент на селі; розробка «третьої сили на селі» – колишніх червоних партизанів; ви- криття контрреволюційних організацій серед сільської інтелігенції та молоді (вчителі, медичні працівники, агрономічний персонал); викриття терористичних організацій серед куркульської молоді; облік та оперативне реагування на всі антирадянські прояви на селі (масові виступи, теракти, підпали, листівки); висвітлювання політичних настроїв серед всіх прошарків се- лянства; висвітлювання та оперативне обслуго- вування всіх політичних і господарчих кампаній на селі; загальне висвітлювання та оперативне обслуговування сільськогосподарських коопе- рацій, сільських кредитових систем та інших ра- дянських установ, які можуть бути використані куркульськими ідеологами та організаціями – периферійних органів союзних та українських сільськогосподарських центрів і кооперацій, кол- госпів, радгоспів, моторно-тракторних станцій, низового радянського апарату; загальне висвітлю- вання та оперативне обслуговування сільськогос- подарських вузів, технікумів, курсів (професура, агрономічна інтелігенція та студен тство), сіль- ськогосподарських науково-дослідних інститу- тів; розробка антирадянських політичних партій та угруповань, що у своїй основній масі спира- ються на село; 4-й напрям роботи «церковний»: розробка легально існуючих церковних об’єд- нань (оновленці, старо-слов’янці, українські ав- токефалісти, грузинська церква, вірменська церква, грецька церква); розробка та викриття підпільних церковно-монархічних контрреволю- ційних організацій та груп (ультра-православні підгорківці, різні братства, мандрівні монахи); викриття антирадянського елемента у церковних радах; агентурно-оперативна робота серед віруючих та викриття контрреволюційних еле- ментів, що групуються навколо церкви; інфор- маційне висвітлювання та агентурна розробка всіх видів сектантства (євангелісти, баптисти, хлисти, скопці); розробка єврейських релігійних об’єднань [5]. Згідно з функціональними напрямками ро- боти співробітники СПО ДПУ УСРР наприкінці 1932 року долучилися до нейтралізації «великої, широко розгалуженої контрреволюційної націо- налістичної «Української військової організа- ції» («УВО»), яка мала за мету повалення Радянської влади шляхом збройного повстання та встановлення в Україні фашистської дикта- тури». З метою виявлення «осердя «УВО» та його розгалужень було сформовано так звану «ударно-слідчу групу» на чолі з начальником секретно-політичного відділу ДПУ УСРР Ми- хайлом Костянтиновичем Александровським. Відповідні слідчо-оперативні групи були утво- рені і на місцях. У Київському облвідділі ДПУ до її складу увійшли: начальник СПВ Мойсей Григорович Чердак і його помічник Соломон Ісакович Гольдман; оперуповноважені СПВ Борис Ізраїльович Борисов-Коган та Погребин- ський; уповноважені СПВ Г.І. Коркунов, Ми- кола Павлович Погребний, А.З. Янпольський, Марк Зіновійович Янпольський; начальник 2-го відділку особливого відділу Михайло Афа- насійович Бутаров; уповноважені особливого 3/4 ’2015Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 258 відділу Єршов, Пономарьов, Григорій Лазорович Ракита, Володимир Михайлович Яковенко [6]. У своєму наказі № 452 від 23 вересня 1933 р. голова ДПУ УСРР Всеволод Аполлонович Ба- лицький відзначав, що незважаючи на «винят- кову оперативну складність цієї справи, значну розгалуженість організації, а також наявність ці- лого кубла різних контрреволюційних течій і орієнтацій у її складі, слідство було проведено в мінімально короткий термін. Завдано нищівного удару по контрреволюційному підпіллю. Успіхи по розгрому «УВО» були досягнуті виключно завдяки революційній відданості, чекістській оперативній чіткості та самовідданості у роботі всіх працівників ..., які працювали по справі «УВО». Цим же наказом всім учасникам ударно- слідчих груп було висловлено подяку від імені Колегії ДПУ УСРР [7]. Відомо, що восени 1933 р. уповноважений секретно-політичного відділу Київського облас- ного відділу ДПУ Г.І. Коркунов брав участь у слідчих діях, спрямованих на викриття нібито існуючої на теренах України таємної військової революційно-політичної формації «Польської організації військової» (особисто допитував лек- тора Польського педагогічного інституту Люд- вику Йосифівну Рудницьку [8]). Його робота задовольняла керівництво – не- вдовзі він був підвищений до посади оперупов- новаженого, а згодом і до начальника відділку. У СПВ (з січня 1937 р. – 4-му) відділі УДБ УНКВС по Київській області Григорій Коркунов послідовно очолював промисловий та вузів- ський відділки. Молодший лейтенант державної безпеки Олександр Сократович Томін [9], який прийняв у нього обидва відділки, пізніше харак- теризував свого попередника як «марафетчика» та «липогона», для якого кожна, ініційована Управлінням держбезпеки НКВС УСРР, репре- сивна кампанія була галасливою: «Я прийняв від Коркунова один та другий відділок і знайшов низку волаючих неподобств з його боку. На опе- ративній нараді в УНКВС я навів низку фактів про Коркунова. На цій нараді на мене накину- лися та намагалися перевести все це на зведення особистих рахунків» [10]. Начальник СПВ УДБ УНКВС по Київській області капітан державної безпеки Ісай Якович Бабич взагалі розцінив виступи Олександра Томіна як «гоніння на ста- хановця» Григорія Коркунова [11], який забез- печував гарні результати ввіреному йому відділу. Таблиця 1 Загальні цифрові дані про оперативно-слідчу роботу секретно-політичний відділ УДБ УНКВС по Київській області [12] Стосунки між Григорієм Івановичем і Олек- сандром Сократовичем справді були ненормаль- ними. Під час обміну партійних документів останній не тільки назвав Коркунова сином кур- куля, але і звинуватив у службі в штабі у білих! [13] Скоріш за все саме через перевірку біогра- фічних даних своє перше спеціальне звання, лейтенант державної безпеки, Григорій Іванович отримав лише 2 грудня 1936 р., в той час, коли переважній більшості співробітників столич- ного УНКВС звання були надані ще 9 лютого 1936 року. Сам же «чекіст-стахановець» Г.Коркунов піз- ніше бідкався, що начальник УНКВС по Київ- ській області старший майор державної безпеки Микола Давидович Шаров та співробітники республіканського наркомату не дозволили йо - му заарештувати секретаря Київського обкому КП(б)У Іллю Львовича Ільїна, який «співчував троцькістам і всіляко висував їх на керівну ро- боту», директора заводу «Більшовик» Вертмана, який на підприємстві зберігав ящик троцькіст- ської літератури [14]. Якби там не було, але 8 серпня 1937 р. Г.Кор- кунов був призначений начальником 6-го від- ділку 4-го відділу УДБ НКВС УРСР [15]. Нині не є можливим вказати, хто саме ініціював це призначення, адже з новим начальником 4-го відділу УДБ НКВС УРСР старшим лейтенантом державної безпеки Матвієм Михайловичем Гер- зоном Г.І. Коркунов був мало знайомий та харак- теризував свого нового керівника як «великого комбінатора та бридку людину» [16]. У колишньому будинку Інституту шляхетних дівчат по вулиці Інститутській, де у 1937–1938 рр. знаходився 4-й відділ УДБ НКВС УРСР, Г. Кор- кунов пропрацював майже 7 місяців і за такий незначний період часу встиг долучитися до Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) 259 Роки Заведено справи Притягнено осіб Заарештовано осіб 1935 1110 1734 1333 1936 – 1147 – Перший квартал 1937 р. – 357 – фальсифікації багатьох кримінальних справ. Під керівництвом помічника начальника відділу мо- лодшого лейтенанта державної безпеки Давида Ароновича Перцова, Г. Коркунов проводив слід- ство у справі наркома лісового господарства Василя Денисовича Кузьменка, заарештованого 23 серпня 1937 року. Останній вже на допиті 3 вересня 1937 р. заявив, що зрадив «батьків- щині і українському народові» і «визнав себе винним повністю» у причетності до «Буржуазно- націоналістичної антирадянської організації колишніх боротьбистів». «Щиросердне каяття» не врятувало Кузьменка, якого було засуджено до страти [17]. Григорій Коркунов «підвів під розстріл» також видатного українського компози- тора, етнографа, співака, хормейстера і хоре огра - фа Василя Миколайовича Верховинця (Костіва), визнавши його членом «антирадянської вій- ськово-націоналістичної організації» [18]. Збе- реглися свідчення і про участь Г.Коркунова у катуваннях заарештованих [19]. «Виробничі успіхи» Г.Коркунова були на- лежним чином оцінені в центральному апараті НКВС. 17 листопада 1937 р. Г.Коркунову було присвоєно звання старшого лейтенанта держав- ної безпеки, а в грудні 1937 р. на його мундирі засяяв орден Червоної Зірки [20]. Як сам пояс- нював Г.Коркунов отримана військова нагорода була визнанням його ініціативності та старан- ності у «викритті шляхом агентурної розробки та слідства контрреволюційної націоналістичної організації» [21]. Однак справжній кар’єрний злет Г.Корку- нова відбувся вже при новому наркомі внутріш- ніх справ УРСР, комісарі державної безпеки 3-го рангу Олександрі Успенському (призначений 25 січня 1938 р.). За сприяння очільника респуб- ліканського силового відомства Григорія Корку- нова на початку березня 1938 р. було призначено т.в.о. начальника 4-го відділу УДБ УНКВС по Київській області [22]. Сам же Григорій Івано- вич своє кар’єрне просування пояснював на- ступним чином: «Потрапив я в начальники так. Приїхав до Києва тов. Єжов, поговорив з дея- кими рядовими працівниками, у тому числі і зі мною, та, ткнувши пальцем, сказав: «Ви май- бутні начальники управлінь!». Мені це й не сни- лося тоді. Зрозумів я це призначення згодом як наказ партії та віддавав всі сили на те, щоб зро- бити краще. Робив так, як підказувала мені пар- тійна совість» [23]. У новому статусі керівника відділу, Г.Корку- нов полюбляв лякати підлеглих розправами, якщо вони будуть гальмувати арешти підозрю- ваних осіб [24]. Часто за приклад ставив роботу молодшого лейтенанта державної безпеки Вік- тора Когана [25], на рахунку якого був нечуваний «рекорд» – упродовж двох тижнів одноосібно завершив 120 слідчих справ [26]. Сержант дер- жавної безпеки Мойсей Григорович Меєрзон красномовно описав ділову атмосферу, яка ца- рювала у 4-му відділі УДБ УНКВС по Київській області у часи Григорія Коркунова: «Після об- ласної партконференції, коли в обкомі заареш- тували Костенка (2-й секретар Київського обкому КП(б)У – авт.) та інших, нас кожного прикріпили до арештованих. І ось виходить так, що я працюю, всі працюємо, вранці ні у кого немає розколу, у Когана – два розколи. Носко дає свідчення і Костенко дає свідчення. Виходить, що є лише один Коган фахівець-слідчий. І ось, коли ми вже набралися сміливості, прийшли і по-партійному заявили Коркунову, що Коганли- погон. Що сказав нам тоді Коркунов? Це що за невіра в справи? Поставлю питання на парткон- ференції» [27]. Привернути увагу колег до сумнівних мето- дів слідства Когана прагнув Залеський. На діло- вій летючці Залеський на відріз відмовився перебрати естафету від Когана, який під час до- судового розслідування кримінальної справи на заарештованого Чапчая викрив молодіжну орга- нізацію чисельністю в 500 осіб: «Я в цю справу не вірю і цю справу вести не буду. Нехай веде той, хто його розпочав». Натомість Г.Коркунов доручив парторгу відділу сержанту державної безпеки Кузьмі Григоровичу Лупенку негайно поставити питання про Залеського у партійному порядку [28]. Дісталося на горіхи й лейтенанту державної безпеки Марку Захаровичу Янпольському, який на одній з оперативних нарад виступив з крити- кою стилю керівництва Г.І. Коркунова та його улюбленця – начальника відділку молодшого лейтенанта державної безпеки Василя Козаченка [29]. Вже наступного дня М.З. Янпольського спровадили з Києва і направили на роботу до РРФСР [30]. 3 червня 1938 р. Донецька область була поді- лена на дві: Сталінську та Ворошиловградську. І хоча офіційно УНКВС Ворошиловградської області було утворено лише 11 червня 1938 р. [31], 3/4 ’2015Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 260 вже 4 червня О.І. Успенський затвердив його ке- рівний склад: заступник начальника УНКВС – старший лейтенант державної безпеки Олексій Дмитрович Баличев [32] – колишній начальник Макіївського міського відділу НКВС; начальник секретно-політичного відділу – лейтенант дер- жавної безпеки Микола Григорович Соколов [33] – колишній начальник відділку секретно- політичного відділу НКВС УРСР; начальник контррозвідувального відділу – лейтенант дер- жавної безпеки Василь Васильович Калганов [34] – колишній начальник відділку контрроз- відувального відділу НКВС УРСР. Кандидатуру на посаду начальника УНКВС по Ворошиловградській області шукати дове- лося відносно довго. Лише 25 червня 1938 р. генеральний комісар держбезпеки М.І.Єжов затвердив на цю посаду капітана державної безпеки Г.І. Коркунова (чергове звання отримав 15 червня 1938 р.), але по НКВС УРСР цей наказ був оголошений тільки 14 липня 1938 р. – у день, коли нарком О.Успенський перебував у Сталіно. Днем раніше О.Успенський завітав до обласного центру Ворошиловградської області для офі- ційного представлення керманича УНКВС. Представляючи особовому складу обласного управління НКВС керівне ядро О.Успенський заявив: «Я прислав вам своїх висуванців яких особисто перевірив, ці люди надійні і з ними можна працювати» [35]. Своїми ставлениками нарком назвав Григорія Коркунова, Миколу Со- колова та Василя Калганова [36]. Потім відбувся обід для вузького кола чекістів, на який з фондів УНКВС було витрачено 3000 карбованців [37]. Як випливає з архівних документів, О. Успен- ський прибув до Ворошиловграда не тільки для вирішення кадрових питань, а й розпочати чер- говий етап політичних репресій у новоствореній області. Комплекс заходів по нейтралізації знач- ного числа «ворогів народу» у Ворошиловграді було підготовлено спеціальною бригадою на чолі із заступником начальника 4 відділу УДБ НКВС УРСР капітаном державної безпеки Соло- моном Ісааковичем Гольдманом та начальником 4 відділу УНКВС Київської області старшим лейтенантом державної безпеки Леонідом Ми- хайловичем Павличевим. Київська спецбригада підготувала у Ворошиловграді гучний відкритий процес над «антирадянськими елементами» та дала «зелене світло» на викриття у місті пра- вотроцькістської організації. За матеріалами, наданими київським гостям начальником сек- ретно-політичного відділу УДБ УНКВС Воро- шиловградської області Миколою Соколовим антирадянське угруповання складалося із 20–30 осіб. Після власноручних коректив О.І.Успен- ського ворошиловградська правотроцькістська організація сягнула 300 осіб [38]. Після банкету на честь нових очільників Управління НКВС по Ворошиловградській об- ласті у ніч з 13 на 14 липня 1938 року Олександр Успенський особисто керував арештами учасни- ків ворошиловградської правотроцькістської організації: помічника директора оборонного за- воду № 60 Ходоса, комерційного директора заводу Наркоммістпрому Колесникова, дирек- тора заводу Наркомміськпрому по ремонту трак- торів Богданова, директора Музею Революції І.Д.Литвинова та ін. У «Записці по проводу», надісланій 13 липня 1938 року з Ворошиловграда, О. Успенський інформував наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова про наступне: «Как сей час установ- лено следствием, в гор. Ворошиловграде дейст - вовала в течении длительного времени, почти совершенно не тронутая, правотроцкисткая орга - низация, учасники которой пробрались на руко- водящие посты в горком партии, горсовет, во многие городские хозяйственные организации, на оборонный завод № 60, на паровозо-строи- тельный завод имени Октябрьской революции, а также и на целый ряд других менее важных промышленных предприятий. Участники правотроцкистской организации захватили в свои руки музей Революции в Во- рошиловграде, держали в своих руках обще- ство старых большевиков, партизанскую комиссию, в которых вели антисоветскую работу <…>. Подрывная деятельность участни- ков организации на заводе № 60 (нині – вироб- ниче об’єднання Луганський верстатобудівний завод – авт.) выражалась в систематическом срыве выполнения программы по изготовле- нию патронов, разрушении оборудования за- вода, расхищении мобзапасов и подготовке крупной диверсии, рассчитаннойна вывод за- вода из строя в начале войны <…>. Произведенной специальной проверкой лич- ного состава завода выявлено 1400 человек антисоветского и социально-чуждого элемента. В том числе кадровые троцкисты, меньшевики, эсеры, дашнаки, кулаки, перебежчики, бывшие Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) 261 белые, дети репрессированных, исключенные из рядов ВКП(б) и прочие» [39]. Не дивно, що першим завданням, яке поста- вив О.Успенський перед начальником УНКВС по Ворошиловградській області Г. Коркуновим було проведення в найкоротший термін «оперативної розчистки» заводу № 60 від антирадянського елемента. Повномасштабному розгортанню реп- ресивних акцій у регіоні Г.Коркунову не зава- дила навіть неукомплектованість обласного апарату НКВС (за штатним розписом кількість штатних одиниць мала становити 100 осіб, а на- справді у чекістському відомстві на першу де- каду 1938 року перебувало 40 співробітників). Здавалося, що очільник УНКВС по Вороши- ловградській області приділяв велике значення дотриманню правопорядку і принципу закон- ності. Перші кроки на новій посаді Г.Коркунов розпочав з усунення порушень соціалістичної законності у роботі секретного відомства. Він з’ясував, що кілька міліціонерів, які під час ма- сових операцій 1937 р. працювали у районних відділах НКВС, фальсифікували кримінальні справи і надсилали їх на розгляд судової трійки УНКВС Донецької області. За наказом Г.Корку- нова міліціонери-фальсифікатори були заареш- товані та віддані під суд. Згодом були усунуті з посад начальник Кагановицького районного від- ділу УНКВС Сталінської області сержант дер- жавної безпеки Роман Іванович Ботнарьов – «за необґрунтовані арешти» та начальник відділку секретно-політичного відділу сержант держав- ної безпеки Іван Тихонович Воронов – «за по- биття заарештованої жінки, необґрунтований арешт одного громадянина та підробку на нього документів». Насправді ніяким борцем за верховенство закону й права Г.І.Коркунов не був. Серією показових каральних акцій начальник УНКВС намагався нагнати страху на підлеглих з метою примушування їх вдаватися до більш витонче- них методів фальсифікації кримінальних справ. Виконуючи директиви наркома внутрішніх справ УРСР О.Успенського, Г.Коркунов розв’я зав справжній терор у регіоні. «В оперативно-след- ственной работе была штурмовщина, налеты на районы, массовые, необоснованные аресты. Коркунов давал задания каждому следователю заканчивать по 7 следственных дел в один день. Были указания Успенского 1000 чел. арестовать и мы это делали. Мы выполняли даваемые нам лимиты. По указанию Коркунова мы арестовы- вали пачками без всякого основания» [40], – так описував «ділову атмосферу» серед ворошилов- градських чекістів у часи великої соціальної чистки сержант державної безпеки, начальник 1 відділку 3 відділу УДБ УНКВС по Ворошилов- градській області Єфим Матвійович Суд. У пер- ший місяць перебування на посаді начальника УНКВС по Ворошиловградській області Г.Кор- кунов наказав розгорнути агентурно-слідчу роботу по розгрому фашистської агентури. З особистої санкції Г. Коркунова у м. Красний Луч були заарештовані фігуранти агентурної справи по німецькій лінії «Зміна» [41] німець Яків Купфер [42] та чех Володимир Мікш [43]. Слід відзначити, що на партійних зборах УНКВС 17 січня 1939 р. Є.М.Суд обвинуватив Г.І. Коркунова, М.Г. Соколова та начальника від- ділку СПВ Л.Р.Воскобойникова [44] у вбивстві за- арештованого Максименка, а начальника відділку СПВ Павла Сидоровича Удовенка у вбивстві за- арештованого Епштейна. Втім ці обвинувачення не підтвердилися і за «брехню» Є.М.Суд був ви- ключений з партії [45]. Пізніше заступник начальника 3-го відділу УДБ УНКВС по Ворошиловградській області сержант державної безпеки Микола Георгійович Гнутов в своєму рапорті заступнику наркома внутрішніх справ УРСР капітану державної без- пеки Миколі Дмитровичу Горлинському відзна- чав, що під час проведення масових чекістських операцій Коркунов допускав правове свавілля: «Так например, вне зависимости от наличия оперативных учетов в районах, были спущены так называемые «лимиты» по которым каждый район области должен был арестовывать 150, 200, 300 и т.д. человек. Нормы устанавливались не только по району, но даже по отдельным шах- там опять таки без учета наличия засоренности. <…>. Сам Коркунов разъезжал по районам, чтобы личным участием ускорить выполнение «лимитов». В частности, он приехал в Вороши- ловский район где просматривая учеты писал резолюции о немедленных арестах по одним реагированиям или социальному прошлому. Для реализации «лимитов» Коркунов предложил мобилизовать для документации работников милиции» [46]. Фіксування антирадянської діяльності у часи «Великого терору» відбувалося наступним чином. До справи долучалася довідка сільської ради, в 3/4 ’2015Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 262 якій вказувалося, що обвинувачений є куркулем або сином куркуля, а також свідчення двох оче- видців про погану роботу або антирадянські розмови підозрюваного. Райвідділам НКВС в категоричній формі наказувалося складати що- денно 30-40 довідок на арешт. Хто не виконував «планових» завдань той підлягав суворому по- каранню. Вказана провина була підставою для зняття з роботи та подальшого арешту началь- ника Краснодонського райвідділу НКВС молод- шого лейтенанта державної безпеки Федора Олександровича Косьмина. Перегони у складанні документації породили підлоги та фальсифікації, в чому особливо від- значилися міліціонери Серговського, Кагано- вицького та Ворошилівського райвідділів НКВС. На підставі підроблених документів проводи- лися масові арешти [47]. Достеменно відомо, що Коркунов отримував сигнали про фальсифі- кацію справ, але ніяк на них не реагував. Від співробітників органів держбезпеки, які працю- вали в слідчих групах у Старобельському та Серговському районах, а також у самому Воро- шиловграді вимагали витискувати з арештантів “зізнання”, не менше ніж 3-4 «потрібних свід- чень» щоденно [48]. Після утворення Ворошиловградської об- ласті у вересні в 1938 р. в обласному центрі приступила до роботи власна «трійка». За пе- ріод з вересня по листопад 1938 р. за вироками судової трійки УНКВС Ворошиловградської області під керівництвом Г.І.Коркунова було розстріляно 1556 осіб, 67 осіб були засуджені до різних термінів ув’язнення, а 87 осіб звіль- нено [49]. Після переходу у листопаді 1938 р. на неле- гальне становище опального наркома внутрішніх справ УРСР О. Успенського позиції Г.Коркунова помітно похитнулися. 8 січня 1939 р. політбюро ЦК ВКП(б) розглянуло питання «Про працівни- ків НКВС по УРСР (телеграма т. Хрущова)» та затвердило рішення ЦК КП(б)У про звільнення з посад начальників УНКВС: по Ворошиловград- ській області – Г.І.Коркунова, по Вінницькій області – майора державної безпеки Івана Михай- ловича Корабльова та по Полтавській області – майора державної безпеки Олександра Олек- сандровича Волкова, та про призначення на їхнє місце партійних функціонерів М.І.Черева- тенка, Б.К.Шаблінського та М.Д.Бахтіярова. Цією ж постановою знятих начальників відкли- кали до НКВС СРСР [50] (слід відзначити, що в документах політбюро ЦК КП(б)У матеріалів про зняття Г.Коркунова нам віднайти не вда- лося – авт.) Після арешту у квітні 1939 р. збіглого Успен- ського коло навколо Коркунова замкнулося. На одному з перших допитів колишній нарком роз- повів, що згідно до директиви М.І.Єжова він висунув на посаду начальника 4-го секретно- політичного відділу УНКВС Київської області Г.І. Коркунова, який під час своєї роботи началь- ником відділку 4-го відділу НКВС УРСР разом із начальником цього підрозділу майором дер- жавної безпеки Ароном Меєровичем Хатаневе- ром брав участь у фальсифікації багатьох справ, зокрема про підготовку терористичних акцій проти С.В.Косіора. У розмові зі слідчими О.І. Успенський детально зупинився на діяль- ності Г.І. Коркунова в якості начальника УНКВС Ворошиловградської області: «Коркунов під час приїзду другого секретаря ЦК КП(б)У Бурмис- тенка не показав йому всіх справ на арештова- них членів партії, ігнорував обком і настільки зарвався, що викликав невдоволення Хрущова, який мені прямо сказав, що Коркунова слід перевірити по його справам» [51]. Накопичивши компрометуючі дані на ко- лишнього начальника УНКВС по Ворошилов- градській області, органи держбезпеки 5 червня 1939 р. заарештували Г.І. Коркунова у Москві. На очній ставці 11 червня з О.І. Успенським він «учасником змови себе не визнав», а ще через п’ять днів заявив що Успенський звів на нього наклеп, змовником він не був і з начальником УНКВС по Сталінській області майором дер- жавної безпеки Павлом Васильовичем Чистовим ніякого зв’язку не встановлював [52]. Під час слідства Коркунов рішуче відкидав обвинувачення у «змовницькій діяльності» та заперечував, що «свідомо, з шкідницькою метою проводив масові необґрунтовані арешти». Втім він не заперечував, що в оперативній роботі траплялися помилки – деяких громадян заареш- товували на підставі недостатніх матеріалів, через що кілька десятків чоловік довелося звіль- нити [53]. Не визнав себе винним Григорій Іванович і на засіданні військової колегії Верховного Суду СРСР 24 квітня 1940 р., заявивши, що ніяким змовником він не був і шкідництвом не займав - ся. Були, правда, помилки та викривлення в Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) 263 1. Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золота- рьов В.А. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, докумен ти. – К.: Абрис, 1997. – С. 493; Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД 1934–1941: Справочник. – М.: Звенья,1999. – С. 244; Золота- рев В.А., Степкин В.П. ЧК–ГПУ–НКВД в Донбассе: люди и документы. 1919–1941. – Донецк: Алекс, 2010. – С. 210–211. 2. Золотарьов В.А. Олександр Успенський: особа, час, оточення. – Харків: Фоліо, 2004. – С. 152–155; 237–238. 3. ГДА СБУ(м. Київ), спр. 67462, арк. 13. 4. ГДА СБУ(м. Київ), ф.6, спр.43626-фп, арк. 429. 5. Золотарьов В.А. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: справи та люди. – Харків: Фоліо, 2007. – С. 39-41. 6. Шаповал Ю., Золотарьов В. Всеволод Балиць- кий: особа, час, оточення. – Київ: Стилос, 2002 – С. 205-206. 7. Золотарьов В. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: справи та люди. – Харків: Фоліо, 2007 – С. 203. 8. Горбуров К. Юрій Бодняк-Грабський (1895– 1938): життєпис директора Польського педагогічного інституту у Києві // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД– КГБ. – 2013. – № ½ – С. 297. 9. Томін Олександр Сократович (1901 – ?). Наро- дився в Києві у селянській родині. Українець. Освіта середня: закінчив 8 класів трудової школи та ШПШ 2-3 ступеню у 1929 р. У 04.1920–06.1924 – червоно- армієць, начальник гармати 15-ї важкого артилерій- ського дивізіону. У 1924–1925 рр. – робітник- колодник 10-го лісового заводу (м. Київ). У 1926– 1929 рр. – завгосп лікарні ШКВ (м. Київ). У 1930– 1931 р. – завідувач організаційно-інструкторським відділом РК КП(б)У, (м. Вовковинці – нині Дереж- нянський район Хмельницької області) У 1931– 03.1932 р. – помічник уповноваженого економіч- ного відділку Київського оперсектора ДПУ. У 03.1932– 1932 р. – помічник уповноваженого економічного від ділку Київського облвідділу ДПУ. У 1932–1933 рр. – уповноважений Чернігівського облвідділу ДПУ. У 1933–1934 рр. – заступник начальника політвідділу МТС по ДПУ (с. Веселиково Одеської області). У 1934–1935 рр. – заступник начальника політвідділу МТС по УДБ НКВС (м. Бровари Київської обла- сті). У 1935–1937 рр. – начальник 7-го (вузівського) відділку секретно-політичного відділу УДБ УНКВС по Київській області. У 1937–28.05.1938 р. – началь- ник промислового відділку 4-го (секретно-політич- ного) відділу УДБ Київської області. Начальник слідчої частини Уманської міжрайонної оперативної групи (26.05.1937–25.07.1937, 26.07.1937 – 24.09.1937, 28.09.1937–04.12.1937, 12.12.1937–04.01.1938). У 03.02.1938 – 30.04.1938 р. – начальник Уманської міжрайонної слідчої групи УНКВС Київської обла- сті. У 28.05.1938–29.06.1939 р. – начальник 3-го (контррозвідувального) відділуУДБ НКВС Молдав - ської АРСР. У 1938–29.06.1939 р. – т.в.о. заступника наркома внутрішніх справ Молдавської АРСР. Заареш - тований 04.09.1939 р. 31.01.1941–06.02.1941 Вій- ськовим трибуналом НКВС КВО засуджений до 6 років позбавлення волі. 13.08.1942 р. достроково звільнений з табору. У 1945 р. – заступник керуючого окремою будівельно-монтажної частини 354-ї з робочого постачання у Києві. Звання: молодший лейтенант державної безпеки (09.02.1936), лейте - нант державної безпеки (15.06.1938). Нагородже - ний: знаком Почесного працівника ВЧК–ДПУ(XV) (14.08.1938). № 3107. Член ВКП(б) з 1924 (виключе- ний 14.11.1939 «за порушення законності»). Парт- квиток № 1806789. Член ВКП(б) з 1948 р. оперативній роботі через вказівки Успенського та центрального апарату НКВС СРСР, але жод- них злочинів свідомо не здійснив [54]. У вироку суду відзначалося, що «попереднім і судовим слідством встановлено, що Коркунов, будучи на посаді начальника УНКВС по Воро- шиловградській області з липня 1938 р. по січень 1939 р. проводив масові необґрунтовані арешти невинних громадян і шляхом фальсифікації слід- чих матеріалів створював на них слідчі справи зі зведенням обвинувачення в тяжких державних злочинах. Коркунов культивував серед підлеглих проведення слідства із застосуванням викривле- них методів, через що було кілька випадків із смертельним кінцем. Завдяки застосуванню в широкому розумінні фальсифікації слідчих справ, окремі справи розслідувалися неповно і справжні вороги народу лишилися невикрити ми. Злочинна діяльність Коркунова призвела до тяж- ких наслідків, оскільки частина невинних гро- мадян була репресована» [55]. 24 липня 1940 р. Г.І. Коркунов за статтями 58-7 карного кодексу РРФСР був засуджений на смерть за необґрун- товані масові арешти невинних громадян, фаль- сифікацію кримінальних справ і застосування викривлених методів ведення слідства [56]. 3 вересня 1940 р. представники радянської Феміди остаточно відмовили Г. Коркунову у помилуванні і через день «відданого мечоносця партії» було розстріляно [57]. 3/4 ’2015Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 264 Джерела та література Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) 265 10. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 5, спр. 38195, т. 6, арк. 346. 11.Там само, т. 4, арк. 114 зв. 12. Там само, ф. 13, спр. 408, т. 1, арк. 64, 77, 92. 13.Там само, ф. 5, спр. 38195, т. 6, арк. 346. 14. Там само, ф. 6, спр. 43626-фп, арк. 430. 15. Архів Головного Управління внутрішніх справ України в Харківській області (далі – А ГУВС ХО). Колекція документів. Наказ НКВС УРСР по особо- вому складу № 308 від 8 серпня 1937 р. 16. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 6, спр. 43626-фп, арк. 429. 17. Рекрут В. П. З хроніки «Великого терору»: доля подолянина В. Д. Кузьменка Режим доступу: file:///D:/Downloads/Nzvdpu_ist_2009_16_29.pdf. 18. Васильченко Т.М. Музика була його стихією і покликанням // Реабілітовані історією. – Київ-По- лтава: Рідний край, 1992 – С.161. 19. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 16, оп. 31, спр. 37, арк. 26. 20. Правда. – 1937. – 20 грудня. 21. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 6, спр. 43626-фп, арк. 429. 22. А ГУВСУ ХО. Колекція документів. Наказ НКВС УРСР по о/с № 53 від 4 березня 1938 р. 23. ГДА СБУ (м. Київ), спр. 67462, арк. 125. 24. Там само, ф. 16, оп. 31, спр. 95, арк. 61. 25. Коган Віктор Аркадійович (27.11.1899 – ?). Народився у с. Поволочі Сквирського повіту Київ- ської губернії. Єврей. З робітників. У ДПУ з 1928 року. У 1928–1930 рр. – уповноважений особливого відділу, (м. Васильків). У 1930–1934 рр. – уповнова- жений Пулінського райвідділу НКВС. З 1934 р. – уповноважений секретно-політичного відділку Білоцерківського райвідділу НКВС. У 1938 – опер - уповноважений і т.в.о. начальника відділку 4-го (секретно-оперативного) відділу УНКВС Київської області. Репресований. Молодший лейтенант державної безпеки (09.02.1936). Кандидат ВКП(б) з 1930 р. 26. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 16, оп. 31, спр. 95, арк. 63. 27.Там само, арк. 87–88. 28.Там само, арк. 50. 29. Козаченко Василь Корнійович (1905 – ?). На- родився в 1905 р. (за документами – 1906) у с. Тома- ківка Катеринославської губернії. Українець. З селян- батраків. Освіта нижча. До 1920 р. – батрак. У 1920– 1924 рр. – член комуни. У 1927 – 1929 рр. служив у 80-й Донбаській дивізії. У НКВС з 15.09.1935 р. У 03.07.1937–09.1938 – слідчий групи Особливо - уповноваженого НКВС УРСР у Києві, офіційно зна- ходився у відрядженні. З 31.08.1937 р. – помічник начальника 3-го відділку 4-го відділу УДБ УНКВС УРСР. У 23.04.1938 р. (03.1938-?)– 23.05.1938 р. – т.в.о. начальника відділку 4-го відділу УДБ УНКВС Київської області. У 25.05.1938 р. – 25.07.1938 р. – начальник Уманської міжрайонної оперативно- слідчої групи. У 1938–08.1938 р. – районний уповно- важений Ленінського райвідділу НКВС м. Києва. 01.09.1938 р. – відряджений до НКВС СРСР. У 1938– 09.02.1939 р. – начальник відділу місць ув’язнення УНКВС Читинської області. 9 лютого 1939 р. – звіль- нений з роботи в УНКВС. З 8 квітня 1939 р. – у роз- порядженні УНКВС Читинської області. У 1939– 26.07.1939 р. – начальник Відділу по боротьбі з роз- краданням соціалістичної власності. З 1939 р. – керуючий конторою (м. Чита). 9 вересня 1939 р. за- арештований за порушення законності під час роботи в НКВС УРСР (побиття заарештованих, фальсифіка- ція документів). 27–28.02.1940 р. військовим трибу- налом військ НКВС Київського округу засуджений до 3 років позбавлення волі умовно. Звільнений з-під варти 29 лютого1940 р. На листопад 1941 р. – праців- ник тресту «Читинський ліс». Подальша доля неві- дома. Звання: кандидат на спецзвання, молодший лейтенант державної безпеки (28.11.1937), черво- ноармієць. Нагороджений наркомом внутрішніх справ УРСР срібним годинником (05.05.1938). Член ВКП(б) у 1931–17.10.1940. (виключений за «античе- кістські методи слідства та систематичне пияцтво». 21 травня 1939 р. отримав догану «за пияцтво у робочий час». Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (03.10.1945). 30. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 16, оп. 31, спр. 95, арк. 378. 31. А ГУВСУ ХО. Колекція документів. Наказ НКВС СРСР № 00367 від 11 червня 1938 р. 32. Баличев Олексій Дмитрович (1900 – ?). Наро- дився у Воронежі у родині службовця. Росіянин. У 1918 р. – підручний слюсаря в депо на залізничній станції Аргада. У 1918–1920 рр. служив у лавах Чер- воної Армії. У 1920–1921 рр. – агент 1-го розряду окре - мого дорожньо-транспортного відділу ЧК (м. Воро- неж). У 1921 р. – помічник уповноваженого по бо- ротьбі з бандитизмом Воронезької губчека. У 1922 – 1923 рр. – співробітник Чернігівського губвідділу ДПУ. Служив у Конотопському окружному від- ділку/відділі ДПУ: у 1923–1924 рр. – помічник упов- новаженого контррозвідувального відділку, у 1924 – 1926 рр. – уповноважений інформаційного відділку. У 1926 – 1928 рр. – уповноважений секретного від- ділу Ніжинського окружного відділу ДПУ. У 1928 – 1931 рр. – старший уповноважений інформаційного та секретного відділків Сумського окружного від- ділу/оперативного сектора ДПУ. У 1931–1932 рр. – старший уповноважений та заступник начальника Макіївського міського відділу ДПУ. З 1932 – началь- ник 3-го (сільськогосподарського) відділку секретно- політичного відділу Донецького обласного відділу ДПУ. З 26 лютого1934 р. – начальник райвідділу ДПУ (м. Рубіжне, Донецька область). З 1935 р. – співробітник УНКВС Донецької області. До березня 1937 – начальник Костянтинівського міського відділу НКВС (Донецька область). З березня 1937 р. – начальник Макіївського міського відділу НКВС (Донецька область). З 4 червня 1938 р. – заступник начальника УНКВС Ворошиловградської області. З 09.09.1938 по 1939 р. – начальник особливого відділу НКВС Житомирської армійської групи Київ- ського особливого військового округу. Заарештова- ний 13 лютого 1941 року. 15 серпня 1941 р. – засуджений до 10 років позбавлення волі. Відправле- ний на фронт. Старший лейтенант державної безпеки (22.03.1936). Капітан державної безпеки (11.01.1940). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937). Член ВКП(б) з 1930 р. 33. Соколов Микола Герасимович (1905–1942). Народився в Іваново в робітничій родині. Росіянин. Освіта нижча. У 1920 р. – переписувач на губерн- ському військово-речовому складі в Іваново. У 1921– 1924 рр. – учень фабрично-заводського училища в Іваново. У 1924–1927 рр. – слюсар текстильної фаб- рики, Нова Іваново-Вознесенська мануфактура (м. Іваново). У 1927 р. – секретар комітету ВЛКСМ, Нова Іваново-Вознесенська мануфактура (м. Іваново). У 1927–1930 рр. – червоноармієць і організатор за- гону, 16-й прикордонний загін ОДПУ, (с. Кайданово, Білоруська СРР). У 1930 р. – практикант ПП ОДПУ Білоруської СРР(м. Мінськ). У 1930–1933 рр. – по- мічник оперуповноваженого та оперуповноважений Могилівського оперсектора ДПУ (Білоруська СРР). У 1933 р. – курсант центральної школи ОДПУ, Мос- ква. Служив у секретно-політичному відділі ОДПУ / ГУДБ НКВС СРСР (з 1933 – уповноважений, до 8 серпня 1937 р. – оперуповноважений). Служив в 4-му (секретно-політичному) відділі НКВС УРСР (з 8 серпня 1937 р. – помічник начальника відділку, до 4 червня 1938 р. – начальник відділку). З 4 червня 1938 р. – начальник секретно-політичного відділу УНКВС Ворошиловградської області. 22 жовтня 1940 р. звільнений з НКВС. Заарештований 13 лю- того 1941 р. 15 серпня 1941 р. засуджений до 8 років позбавлення волі. Згодом табори були замінені фрон- том. У 1942 р. був закинутий за лінію фронту та загинув під час облави в одному з сіл під Києвом. Звання: лейтенант державної безпеки (8 грудня 1935 р.), старший лейтенант державної безпеки (23 серпня 1938 р.). Нагороджений знаком почесного працівника ВЧК–ДПУ (XV) (25 грудня 1936 р.). Член ВКП(б) у 1925–1941 рр. 34. Калганов Василь Васильович (? – ?). До 20 квітня 1938 р. – начальник відділку 3-го (контр- розвідувального) відділу УДБ УНКВС Вінницької області. З 20 квітня 1938 р. – т.в.о. начальника 10-го відділку 3-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 4 червня 1938 р. – т.в.о. начальника 3-го відділу УДБ УНКВС Ворошиловградської області. З жовтня 1938 – у роз- порядженні відділу кадрів НКВС УРСР. 31 грудня 1938 призначений в.о. заступника начальника 8-го (промислового) відділу 1-го Управління НКВС УРСР 7 вересня 1938 р. 17 листопада 1939 р. звільнений в запас з посади заступника начальника Економіч- ного відділу НКВС УРСР (наказ відмінений 21 січня 1940). У 1945 р. працював в НКДБ УРСР. Звання: лейтенант державної безпеки (23 березня 1936 р.), старший лейтенант державної безпеки (23 серпня 1938 р.), підполковник державної без- пеки (на 1945 р.). 35. ГДА СБУ (м. Київ), спр. 67462, арк. 81. 36. Великий терор в Україні. «Куркульська опе- рація» 1937–1938 рр. у 2-х частинах / Упоряд. С.Кокін, М.Юнге. – К.: Вид. дім «Києво-Могилян- ська академія», 2010. – Ч.ІІ. – С. 374. 37. ГДА СБУ (м. Київ), спр. 67462, арк. 94. 38. Золотарьов В.А. Олександр Успенський: особа, час, оточення. – Харків: Фоліо, 2004. – С. 153– 155. 39. ГДА СБУ(м. Київ), спр. 67462, арк. 112. 40. Там само, арк. 4-5. 41. Там само, арк. 73. 42. Купфер Якiв Якович (1910–1938). Народився у м. Луганську. Освіта початкова. Проживав у м. Красний Луч. Працював електриком мiськелектро- мережi. "Трiйкою" УНКВС по Ворошиловградській обл. 29 вересня 1938 року засуджений до розстрiлу. Вирок виконано 13 жовтня 1938 року. Реабiлiтований у 1962 роцi. // Реабiлiтованi iсторiєю: У двадцяти семи томах. Луганська область: У 3 кн. / Головна ред- колегiя (голова П.Т. Тронько, заступники голови О.П. Реєнт, Ю.З. Данилюк та iн.); редколегiя тому (голова З.Т. Гузар, заступники голови Е.О. Дідо- ренко, В.В. Михайличенко та iн.). – Кн. 2. – Луганськ, 2005. – С. 413. 43. Мікш (Мікша) Володимир Казимирович (1911–1938). Народився у м. Стаханові. Освiта почат- кова. Проживав у м. Красний Луч. Працював радiо- майстером мiськмiсцевпрому. "Трiйкою" УНКВС по Ворошиловградській обл. 29 вересня 1938 року за- суджений до розстрiлу. Вирок виконано 13 жовтня 1938 року. Реабiлiтований у 1962 роцi. // Реабiлiтованi iсторiєю: У двадцяти семи томах. Луганська область: У 3 кн. / Головна редколегiя (голова П.Т. Тронько, заступники голови О.П. Реєнт, Ю.З. Данилюк та iн.); редколегiя тому (голова З.Т. Гузар, заступники голови Е.О. Дідоренко, В.В. Михайличенко та iн.). – Кн. 2. – Луганськ, 2005. – С. 593. 3/4 ’2015Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 266 Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова) 267 44. Воскобойников Лев Рувимович (1910–1942). Народився в 1910 в Умані в родині робітника-тес- ляра. Єврей. Самоучка. У 1924–1927 рр. – учень дру- каря у видавництві газети «Робітничо-селянська правда». У 1928–1932 рр. – чорнороб і друкар, Хар- ків. У 1932–1934 рр. – рядовий 23-го артилерійського полку. У 1935 р. – навчався в комуністичному універ- ситеті в Харкові, закінчив 1 курс. У 1936 р. – курсант київської міжкрайової школи ГУДБ НКВС. У 1937– 1938 рр. – помічник оперуповноваженого 3-го (контр - розвідувального) відділу НКВС УРСР. 29.06.1938 відряджений до УНКВС Ворошиловградської об- ласті. Служив в УНКВС Ворошиловградської області (оперуповноважений, помічник начальника від- ділку, в.о. начальника відділку секретно-політич- ного відділу; помічник начальника слідчої частини; начальник слідчої частини; заступник начальника Ворошиловградського міськвідділу). 22 жовтня 1940 р. звільнений з НКВС. Заарештований 13 лю- того 1941 р. 15 серпня 1941 р. військовим трибуна- лом військ НКВС Київського військового округу засуджений до 8 років позбавлення волі. Замість таборів відправлений на фронт. Восени 1942 з групою чекістів був направлений до Києва. Був виказаний зрадником та заарештований. Загинув у гестапо. Звання: сержант державної безпеки (13 травня 1937 р.), молодший лейтенант державної безпеки (22 червня 1939 р.), лейтенант державної безпеки. Член ВКП(б) з 1930 р. 45. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 6, спр. 43626-фп, арк. 431. 46. Там само, спр. 67462, арк. 83. 47. Там само. 48.Там само, арк. 85. 49. Там само, ф. 6, спр. 43626-фп, арк. 432. 50. Лубянка. Сталин и НКВД–НКГБ–ГУКР «Смерш». 1939 – март 1946 / Архив Сталина. Доку- менты высших органов партийной и государствен- ной власти. Под общ. ред. акад. А.Н. Яковлева. Сост. В.Н. Хаустов, В.П. Наумов, Н.С. Плотникова. – М.: МФД: Материк, 2006. – C. 13. 51. ЦДА ФСБ РФ, спр. 956621, т. 1, арк. 93. 52. ГДА СБУ, (м. Київ), ф. 6, спр. 43626-фп, арк. 429. 53. Там само, арк. 430. 54. Там само, арк. 431. 55. Там само, арк. 432. 56. Васильченко Т.М. Вказ. праця. – С. 161. 57. ГДА СБУ (м. Київ), ф. 6, спр. 43626-фп, арк. 432. Олег Бажан Вадим Золотарев Луганский прокуратор (штрихи биографии капитана государственной безопасности НКВД Григория Коркунова) В статье сквозь судьбу Г.И.Коркунова рассматриваются особенности функционирования советских органов госбезопасности в одном из ключевых регионов Украины. Ключевые слова: Григорий Иванович Коркунов, НКВД, Луганская область, «Большой терор». Oleg Bazhan, Vadym Zolotariov Luganskiy Procurator ( Biography Pages of State Security NKVD Captain Grigoriy Korkunov) The article represents the overview of Soviet State Security Bodies operation through the life and activity of Gri- goriy Ivanovich Korkunov, a NKVD captain, in one of the key regions of Ukraine. Key words: Grigoriy Ivanovich Korkunov, NKVD, Lugansk region, "Big Terror".

Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної безпеки НКВС Григорія Коркунова)

Репозитарії

Схожі ресурси