Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16879 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва / Л. Жоголь // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 87-91. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16879 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168792025-02-09T20:48:47Z Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва Жоголь, Л. Ансамбль як цілісна система світобачення 2008 Article Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва / Л. Жоголь // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 87-91. — укр. XXXX-0042 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16879 uk application/pdf Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ансамбль як цілісна система світобачення Ансамбль як цілісна система світобачення |
| spellingShingle |
Ансамбль як цілісна система світобачення Ансамбль як цілісна система світобачення Жоголь, Л. Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва |
| format |
Article |
| author |
Жоголь, Л. |
| author_facet |
Жоголь, Л. |
| author_sort |
Жоголь, Л. |
| title |
Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва |
| title_short |
Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва |
| title_full |
Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва |
| title_fullStr |
Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва |
| title_full_unstemmed |
Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва |
| title_sort |
формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Ансамбль як цілісна система світобачення |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16879 |
| citation_txt |
Формування сучасного інтер’єру засобами мистецтва / Л. Жоголь // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 87-91. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT žogolʹl formuvannâsučasnogoínterêruzasobamimistectva |
| first_indexed |
2025-11-30T16:13:03Z |
| last_indexed |
2025-11-30T16:13:03Z |
| _version_ |
1850232470505521152 |
| fulltext |
8787
1 Щербаківський В. Українське мистецтво. – К., 1995. – с. 111, 112.
2 Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. – М., 1945. – с. 18.
3 там само. – с. 12, 13.
4 Станкевич М. Українські витинанки. – К., 1986. – с. 28.
5 там само. – с. 29.
6 там само. – с. 30.
7 Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. – К., 1966. – с. 70.
8 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 31.
9 Глухенька Н. Петриківські декоративні розписи. – К., 1965.
10 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 34, 72, 76.
11 там само. – с. 43.
12 Станкевич М. витинанка як вид народної художньої творчості // Образотворче мистецтво. –
1980. – № 5. – с. 26–28.
13 там само. – с. 73 – 78.
14 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 69, 77.
15 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 66.
16 Барченко Е. Про настінні розписи українських хат на Катеринославщині. Наук. зб. – вип. 1. –
Ч. VII. – Х., 1927. – с. 82.
17 Гургула І. витинанки // Нова хата. – 1929. – № 10. – с. 8.
18 там само.
19 Щербаківський В. Українське мистецтво. – К., 1995. – с. 160, 161.
20 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 14.
21 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 85.
22 Станкевич М. витинанка як вид народної художньої творчості // Образотворче мистецтво. –
1980. – № 5. – с. 26–28. Див. також: Станкевич М. Українські витинанки. – с. 18, 66, 83, 84.
23 Долінська М. Майстри народного мистецтва Української РсР. – К., 1966. – с. 128.
24 Нариси з історії українського мистецтва. – Л., 1969. – с. 96.
25 Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. – М., 1945. – с. 20.
26 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 14.
27 Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. – с. 17.
28 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 31.
29 Гургула І. витинанки // Нова хата. – 1929. – № 10. – с. 8.
30 Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. – с. 13.
31 Танадайчук С. витинанки: витинанкові іграшки. – К., 2000. – с. 12.
32 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 43.
33 Польові дослідження Р. Кобальчинської.
34 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 43.
35 Селівачов М. витинанки // Історія українського мистецтва: У 5-ти т. – К., 2006. – т. 4. – с. 683.
36 Станкевич М. Українські витинанки. – с. 74.
37 Селівачов М. Друге дихання витинанки [про виставку з. Косицької та г. Хміль] // Культура і
життя. – 1991. – № 7. – 16 лютого.
Людмила Жоголь
формування суЧасного Інтер’Єру засоБами мистецтва
в усі часи мистецтво брало участь у формуванні інтер’єру. Немає сенсу наводити
безліч прикладів, починаючи від стародавнього Єгипту, середньовіччя, епохи від-
родження і до сьогодення, які засвідчують значимість декоративного мистецтва в
інтер’єрі. Проте декоративне мистецтво мало не тільки функціональне й оздоблю-
вальне значення, а часто було досить ідеологізованим, відтворюючи економічний
і політичний стан держави.
8888
в Україні ідеологізація декоративного мистецтва буйно розквітала в 60–80-х ро-
ках ХХ ст., що підтверджують його зразки, які займали певне місце в інтер’єрах
громадських споруд. Найбільше таких ідеологізованих творів «штампував» Худож-
ній фонд України. Ідеться про численні панно, виконані в техніці мозаїки, фрески,
карбування по металу й гобелени (погортайте книжку Н. велигоцької і М. Коло-
мійця «Монументальне мистецтво в інтер’єрі», (1980) та І. Каракис «Інтер’єри гро-
мадських споруд» (1975). Прикро, що ці дорогі за виконанням твори (сировина та
інші витрати) – гобелени, мозаїки, керамічні панно – по суті, ставали дешевими
агітаційними гаслами, виконуючи негативну роль у формуванні інтер’єру. Осо-
бливо показовими є інтер’єри державних установ.
Ми часто бачимо інтер’єри нашого Президента, верховної Ради. вони мають
щось спільне з нинішньою Україною? Ні! Наприклад, кабінет голови верховної
Ради більше нагадує купецький інтер’єр в найгіршому розумінні: всюди – золото,
золото, золото... Чудові килими сучасних видатних митців Надії Бабенко та Леоні-
да товстухи, створені на базі національного полтавського килимарства, які пред-
ставляють Україну в ООН, чомусь не використані ані в інтер’єрах верховної Ради
України, ані в президентських. До речі, за першого Президента України Леоніда
Кравчука в інтер’єрах були чудові гобелени Л. товстухи, Н. Бабенко, О. Машкевича
та інших, які тонко відтворюють національний колорит України. так і має бути.
Якою мірою декоративне мистецтво присутнє в державних представницьких
інтер’єрах Китаю, Японії, Ірану, франції? Китай у головному інтер’єрі представ-
ницького залу використав чудовий розпис по шовку – характерне буяння квітів.
Японія теж застосувала розпис – символічні журавлики. франція постійно пред-
ставляє історичний гобелен, що зображує коронацію Наполеона, і кожний новий
президент країни – де голль, Міттеран, Ширак, саркозі – не змінює цієї декора-
ції, – це вже візитна картка франції, її високої культури.
А тепер звернімо увагу на представницькі інтер’єри нашого Президента. У го-
ловному залі, де за круглим столом збираються урядовці, а часто – гості інших дер-
жав, домінують не твори декоративного мистецтва – гобелени, – а немасштабна
груба золота рама, елементи якої настільки збільшені, що дисонують з гобеленом,
а головне, – з присутніми мужами. Дивує те, що інтер’єри й гобелени творили архі-
тектори с. Адаменко й М. Ралко, які, без сумніву, знають закони масштабу. А дру-
гий гобелен – «Квіти у вазочці» – не витримує жодної критики, це свідчення від-
сутності елементарної культури. Мабуть, такі усе-таки представницькі інтер’єри
повинні на конкурсній основі виконувати відповідальні митці.
До речі, гобелен художників О. гнєдаш і О. Мединського чудово сформував
один із представницьких інтер’єрів Президента України: історичну тему козац тва
тут втілено блискуче.
зумисно не зупиняємося на інтер’єрах наших банків – вони механічно одна-
кові: одні й ті самі меблі, матеріали, обладнання. Однак деяким банкам пощасти-
ло мати своє індивідуальне обличчя. Передусім це Національний банк України
в м. Києві – унікальна архітектурна споруда. завдяки використанню високоху-
дожніх творів мистецтва та індивідуального обладнання його інтер’єри засяяли
справжньою красою.
Наведу ще один позитивний приклад – вже із сучасної архітектури – Укрсоц-
банк у місті Хмельницькому, сама споруда якого виконана на високому рівні.
Мистецькі твори, живописні полотна, гобелени, керамічна пластика також ство-
рили вишуканий інтер’єр. Цей об’єкт дістав високу оцінку мистецької громад-
ськості, а його автори-архітектори і директор були удостоєні Національної премії
ім. т. г. Шевченка. тільки художників, твори яких формували ці інтер’єри, забули!
8989
таких прикладів безліч. У цьому виявляється культура наших можновладців і дер-
жави в цілому.
Наш український художник Ілля Рєпін писав ще в 1887 році: «Культура – это
базис, основа блага, и без нее человечество было бы ничтожным, бессильным, как
материально, так и нравственно». Хіба ми щодня не спостерігаємо відсутність куль-
тури в чиновників – керівників наших установ, які диктують свої смаки, утверджу-
ючи так звану культуру, своє розуміння? Коли й з’являється справді творча робота,
яка б демонструвала високе мистецтво, формувала інтер’єр, її одразу ж ліквідують,
знімають, знищують. Чудовий приклад – творчість художника Б. Плаксія, який
у 2007 році одержав найвищу державну нагороду – Національну премію України
ім. т. г. Шевченка. Його праця була належно оцінена. А тепер пригадаймо 1970-ті
роки. На розі вулиць Хрещатик і Прорізна з’явилося затишне кафе «Хрещатий яр».
Художник Б. Плаксій створив там чудові фрески, де були зображені видатні діячі іс-
торії та культури України, якими ми маємо пишатися. Але в цій тематиці угледіли
крамолу, і фрески були знищені! Пізніше знищили й кафе, яке дістало неформальну
назву «мистецького», бо там часто збиралися письменники, художники. Це був сво-
єрідний мистецький осередок, в якому народжувалися нові думки, нові твори.
У наш час чи не щодня відкривають нові кафе, нові ресторани. Безумовно, кож-
ний намагається створити щось оригінальне. Хоча більшість з них використовує
декоративне мистецтво, але в цілому інтер’єри виходять невиразними. Адже це
кітчеві твори, позначені низькою культурою, а звідси й відповідні інтер’єри. А ще
гірше, що і в ресторанах, і в кафе використано забагато «золота». золото, золото... –
щоб усе блищало. та в цьому золоті «не блищить» людина – її розум, інтелігент-
ність, духовність. І саме такі заклади, де «золото» формує інтер’єр, більше відвід-
ують сірі, малокультурні люди.
тепер слово «краса» не в моді. У сучасній людині дрімає демон – тяжіння до видо-
вищ. Але високе мистецтво й видовища – це різні матерії (Поль валері: «Ніщо не ми-
нає так швидко, як нове»). та згадайте ще одне підтвердження цієї думки: «Моді – час,
мистецтву – вічність». Духовність – не слово. Це бар’єр війні, жорстокості, злу.
На жаль, відсутня духовність і в наших мужів, які знищують унікальні твори
мистецтва в інтер’єрах. А найстрашніше те, що так звані «нові українці» не сором-
ляться переоцінювати мистецькі твори відповідно до своїх смаків, чим уже заподі-
яли нашій культурі чимало шкоди. У світі таке вже траплялося – навіть у франції,
Італії, греції. Але не в таких масштабах... До того ж найкращі твори залишалися, і
найбільше – в інтер’єрах.
І ще: багато втрачають громадські інтер’єри у зв’язку з ремонтами – пошесть на
євроремонти призводить до стандартів, уніфікації, нищить національну самобут-
ність громадських інтер’єрів. Нові господарі не розуміють важливості підкреслен-
ня їхньої національної належності, того, що саме високоякісні художні речі фор-
мують неповторний національний колорит.
У квітні 2007 року, перебуваючи в Парижі, ми з мистецтвознавцем з. Чегусовою
побачили там багато цікавого, що нам показала Олена Місталь – директор Укра-
їнської школи мистецтв при посольстві України у франції. Найбільше нас врази-
ло, як зберігається справжнє мистецтво. Шокувала й реставрація старовинного
туалету-музею, де поновили металеві решітки з вітражами у стилі модерн. Рестав-
рація туалету! Уявити таке в нашій державі зовсім неможливо.
Досі не можу примиритися з варварством, яке сталося в Києві 2003 року, коли знищи-
ли розписи Марфи тимченко в магазині «Казка». господарі нашого міста, які опікують-
ся лише тим, щоб у Києві було якомога більше торговельних точок, байдуже продали це
приміщення «грошовому мішку». він усе ліквідував, бо його культура була, як кажуть,
9090
«на нулі». А цей магазин був маленьким музеєм українського народного розпису. сюди
приходили не тільки за покупками, а як у музей, що навчав дітей добра й культури. се-
ред його тисячних відвідувачів були французький художник, автор чудових гобеленів
сен-санс (онук великого композитора), американська художниця Жаклін Катані, поль-
ський скульптор земло, співробітник музею скоп’є (Македонія) А. Качевеі та багато ін-
ших. А скільки в цій «Казці» перебувало письменників, науковців та державних діячів з
різних країн! творчість Марфи тимченко цінують і знають у багатьох країнах. вона за-
чарувала всіх неповторною яскравістю свого обдарування, її твори не тільки формували
інтер’єр, а головне – несли у світ силу українського таланту.
Я цілком згодна з думкою Ліни Костенко, що «пропагандистом культурного
процесу виступає галасливий мас-культ, бандитські серіали і жлоб-шоу, і все це на
фонограмі суржика й агресивних негоцій, – то, може, пора вже замислитись: куди
йдемо?» (газета «День» від 25 квітня 2003 p.).
На нас наступає американізм не тільки в економіці й політиці, а найбільше в куль-
турі. стихія євроремонтів, американізація нищать унікальну індивідуальність міста,
його громадських інтер’єрів. зараз в Україні (і найбільше в Києві) будують багато готе-
лів. вони різні – і маленькі, і великі. Майже всі приватні, тому інтер’єри їхні власники
роблять на свій смак. Це ті об’єкти, які одними з перших створюють уявлення про кра-
їну. Якщо ми в 1970-х роках виглядали однаково в одязі, інтер’єрах житла, громадських
спорудах через бідність, то тепер ми знов однакові через своє невігластво.
Чим відрізняються оновлені інтер’єри готелів «Дніпро», «Київ», «Національ-
ний», «Русь», «Україна» (до 2002 р. – «Москва»)? Майже нічим. Одні й ті самі ма-
теріали, однаковісіньке декоративне оздоблення (фабричні, невідомо звідки при-
везені килими й килимові покриття, оксамитові покривала). І хоч у готелі «Київ»
створили «кришталевий» зал, а в готелі «Русь» – «венеціанський», однак різниці
між ними немає ніякої. Як спотворені інтер’єри готелю «Чорне море» в Одесі! вони
безликі й агресивні. тим часом готель має з першої хвилини прибуття гостя дати
зрозуміти йому, до якої країни, в яке місто він прибув.
До речі, світові фірми, такі як «Хілтон», у кожній країні використовують націо-
нальні художні твори в оформленні інтер’єрів. Це чудово демонструють готелі греції,
Македонії, Марокко, Болгарії, Швеції, Латвії, Естонії. так було і в готелях «Київ»,
«Київська Русь», «Либідь», «Чорне море», «градецький», де працювали художники
А. гайдамака, г. севрук, в. григоров, Л. Мєшкова. Їхні гобелени, мозаїки, скло, ке-
раміка розкривають найкращі риси національного декоративного мистецтва, нада-
ють сучасним вишуканим інтер’єрам національної характеристики.
Дивно, що й у Львові в сучасних інтер’єрах зникає національне мистецтво. Буду-
ють нові готелі, реставрують старі і навіть повертають колишні назви (наприклад,
готель «Жорж», який у 1980-х роках мав назву «Інтурист»). У цих спорудах інтер’єри
«стерильно чисті», вони не мають національної «родзинки». так, новий готель «Євро»
маленький, чистий, усе в ньому сяє, а «львівського духу» немає. А в місті Львові стіль-
ки талановитих художників і навіть є Академія мистецтв! На мій погляд, львівські
художники декоративного мистецтва нині тримають першість в Україні. так чому ж
керівництво міста, архітектори не використовують ці таланти?
Іноді одна невеличка деталь інтер’єру формує зовсім новий образ. Показовим щодо
цього є палац Потоцького у Львові. Усі його приміщення чудово відреставровані. Май-
же все історично витримано. І ось заходимо до великої зали, де колись відбувалися
бали. там нині стоять ряди сучасних стільців, бо залу пристосували для нинішніх зі-
брань, якихось засідань. сталося певне змішання стилів. та найбільш грубе вирішен-
ня інтер’єру бачимо в останній залі. світлі, ніжно-бірюзові стіни декоровані тонкою
білою ліпниною з легкою позолотою. Усе виконано тонко, легко. У центрі зали стоїть
9191
великий старовинний стіл, виготовлений спеціально для цього приміщення. Це за-
свідчує науковець, який проводить екскурсію. І раптом – о жах! – велика площина
столу вкрита яскравою синьою суконною скатертиною. На підлозі такого ж грубого
синього кольору доріжка. Ці два елементи повністю знищили вишуканість інтер’єру,
знівелювали саму ідею реставрації пам’ятки архітектури.
Нещодавно архітектори й мистецтвознавці наголошували на значимості мисте-
цтва в інтер’єрах громадських споруд. При цьому найчастіше відзначалася певна
заідеологізованість мистецтва – такі були часи. Однак ті твори були достатньо про-
фесійними. сьогодні ж усе більше превалює рекламність, яка агресивно наступає
на нас. У зв’язку з цим звернімося до станцій метро. Як відомо, російське й україн-
ське метро відрізняються високим мистецьким рівнем оздоблення. Кращі архітек-
тори, скульптори, художники проектували та втілювали в життя і прикрашали ці
прекрасні споруди. Проходили конкурси, де відбиралися найкращі ідеї.
Нині з’явилися жахливі реклами в інтер’єрах таких станцій Київського метрополі-
тену, як «Майдан Незалежності», «театральна», «Площа Льва толстого». Добре, що хоч
на станціях, які є пам’ятками архітектури – «Хрещатик», «Університет», «вокзальна»,
«Арсенальна», «Дніпро» – не заклеюють аракаловими плівками мармур. Малюнок
кожної плитки – це витвір природи, треба тільки придивитися до цих шедеврів.
Наші державні мужі не користуються метро – це зрозуміло. Інакше вони б не допус-
тили, щоб так превалював червоний (революційний) колір на станції метро «Майдан
Незалежності». Не тільки стіни, а й колони обклеєні нині червоними «ювілейними» ре-
кламами. І з якого б, ви думали, приводу? – а 70 років «NESCAFE»! то дійсно революцій-
на «подія» для України! А в переходах зі стіни на нас «наступають» кілометрові сосиски з
неіснуючими цінами. А ще на станції «театральна» усі площини й колони вкриті крема-
ми «NIVEA» з гігантами «сексуальних» жінок; на станції «Республіканський стадіон» –
великомасштабна техніка «SONY»; на станції «Площа Льва толстого» – якісь харчі. І так
майже всюди. Інтер’єри втратили свою творчу, я підкреслюю, – творчу індивідуальність.
те саме діється і в інтер’єрах Харківського метро. станції «студентська», «Пушкінська»,
«Університет» заклеєні рекламами. А їх же створювали талановиті художники: І. Черно-
ва, П. ганжа, подружжя Хмельницьких, І. Моргунов, О. Єрофеєва. Агресивна реклама
знищує інтер’єри станцій метро «Київська», «студентська».
Кілька слів про формування інтер’єру житла. сьогодні ми маємо все – чудові
дорогі матеріали, меблі, освітлювальні прилади. І техніка виконання євроремонтів
висока, але в усьому присутня якась стерильність, що виявляє бездуховність мис-
тецтва. Якщо використовують твори мистецтва, то це кітч з Андріївського узвозу;
якщо декоративні тканини, то це обов’язково турецька парча. Навіть тонкі знавці
мистецтва – мешканці Карпат – дедалі більше привносять у формування житла
туреччину – парчові портьєри, простирадла, плюшеві скатертини, якими заміню-
ють найцінніші твори ткацтва, килимарства України. А шкода!
Василь Андріяшко
формування Інтер’Єру громадськиХ споруд киЄва засоБами
Художнього текстилю
(1970–1990-ті роки)
Період 1970–1990-х років характеризується великою кількістю державних замов-
лень на виконання творів декоративно-прикладного мистецтва для оформлення
|