Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва
Досліджено історію Маріїнсько-Благовіщенської церкви як сакрального та соціально-культурного осередку мешканців вулиці, яка свого часу дала назву самій вулиці. Розкрито роль церкви як об'єкта побутово-повсякденних і ритуальних практик, діяльність Благовіщенського
 парафіяльного братства...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168792 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва / Н. Клименко // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 135-141. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860244645344182272 |
|---|---|
| author | Клименко, Н. |
| author_facet | Клименко, Н. |
| citation_txt | Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва / Н. Клименко // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 135-141. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Досліджено історію Маріїнсько-Благовіщенської церкви як сакрального та соціально-культурного осередку мешканців вулиці, яка свого часу дала назву самій вулиці. Розкрито роль церкви як об'єкта побутово-повсякденних і ритуальних практик, діяльність Благовіщенського
парафіяльного братства.
Исследовано историю Мариинско-Благовищенской церкви как сакральной и социально-куль-
турной ячейки обитателей улицы, которая в свое время дала название самой улице. Раскрыта
роль церкви как объекта бытово-повседневных и ритуальных практик, деятельность Благо-
вищенского парафиального братства.
The history of Mariinska Annunciation Church as a social, sacred and cultural center of the residents
of the street, thatthe street was named after itself,has been examined.
The role of the church as the object of domestic, daily and ritual practices, activities of brotherhood
Annunciation parish, that was established at the church on March 1914 has been enlightened. Activitiesof
suchbene factors as Syharevych, Tsytovych, Oriekhov thanks to which the church was built and
acted based on archival materials and periodical articles were brought to the light. Both material and
organizational efforts of Kyiv Mayor Ivan Tolli and his family in regard to the construction of the
church and its space planning have been also examined.
The diligent work of the priest Mykchailo Vyshnevetskyy, who had been performingimportantandsacredpastorduty,
hiseducational work inthespirit of Christian moral standards was demonstrated by an author.
The personal example of the pastor and a church sermonwere used to be means of education.
Furthermore the activities of the priest in regard to the collection of donations from congregants aimed
at satisfying material needs as residents of the street and the whole Kyiv city residents has been enlightened.
The broad course of actions of the Annunciation Parish Fraternity both in internal church life and
in satisfying the necessary financial needs of the destitute, orphans and homeless elderly people has been
analyzed. Theactivity of the Annunciation Parish Fraternity considering both the parochial schools for
boysand establishing parochialparishs chool of arts to teach girls from poor families has been examined.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:34:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
134
Церковно-історичне
краєзнавство:
витоки та сучасний
дискурс
135
УДК 94:2-7(477) «18»
Нінель Клименко (м. Київ)
Благовіщенська церква як громадський
та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва
Досліджено історію Маріїнсько-Благовіщенської церкви як сакрального та соціально-куль-
турного осередку мешканців вулиці, яка свого часу дала назву самій вулиці. Розкрито роль цер-
кви як об’єкта побутово-повсякденних і ритуальних практик, діяльність Благовіщенського
парафіяльного братства
Ключові слова: Маріїнська громада сестер милосердя, благодійники, І.Толлі, Г. Ейсман, Ма-
ріїнсько-Благовіщенська церква, Благовіщенське парафіяльне братство, київська вулиця ім.
Саксаганського.
Нинель Клименко
Благовещенская церковь как общественный
и духовно-культурный очаг жителей г. Киева
Исследовано историю Мариинско-Благовищенской церкви как сакральной и социально-куль-
турной ячейки обитателей улицы, которая в свое время дала название самой улице. Раскрыта
роль церкви как объекта бытово-повседневных и ритуальных практик, деятельность Благо-
вищенского парафиального братства
Ключевые слова: Мариинское общество сестер милосердия, И. Толли, Г .Эйсман, Мариинско-
Благовещенская церковь, Благовищенское парафиальное братство, киевская улица Саксаганского.
Ninel Klimenko
Annunciation church as a social, spiritual
and cultural center of the residents in Kyiv city
The history of Mariinska Annunciation Church as a social, sacred and cultural center of the resi-
dents of the street, thatthe street was named after itself,has been examined.
The role of the church as the object of domestic, daily and ritual practices, activities of brotherhood
Annunciation parish, that was established at the church on March 1914 has been enlightened. Activ-
itiesof suchbene factors as Syharevych, Tsytovych, Oriekhov thanks to which the church was built and
acted based on archival materials and periodical articles were brought to the light. Both material and
organizational efforts of Kyiv Mayor Ivan Tolli and his family in regard to the construction of the
church and its space planning have been also examined.
The diligent work of the priest Mykchailo Vyshnevetskyy, who had been performingimportantandsac-
redpastorduty, hiseducational work inthespirit of Christian moral standards was demonstrated by an au-
thor. The personal example of the pastor and a church sermonwere used to be means of education.
Furthermore the activities of the priest in regard to the collection of donations from congregants aimed
at satisfying material needs as residents of the street and the whole Kyiv city residents has been enlight-
ened. The broad course of actions of the Annunciation Parish Fraternity both in internal church life and
in satisfying the necessary financial needs of the destitute, orphans and homeless elderly people has been
analyzed. Theactivity of the Annunciation Parish Fraternity considering both the parochial schools for
boysand establishing parochialparishs chool of arts to teach girls from poor families has been examined.
Key words: MariinskySisters of Charity community, I.Tolli, G. Eisman, Mariinsky Annunciation
Church, Parish Fraternity of Annunciation, Saksaganskogostreet.
Досить часто про події минулого нагадують
нам не лише меморіальні дошки та пам’ятники,
але й самі назви вулиць, які теж з часом змінюють
назви. Не винятком є і вулиця Саксаганського,
яка з 1888 по 1919 рік мала назву Маріїнсько-
Благовіщенська. Таку назву вона отримала від
розташованих на ній Маріїнської громади сестер-
милосердя і церкви Благовіщення. Знесли церкву
у 1935 році. Ніхто з руйнівників не згадав, що
Благовіщенський храм, який було зведено на-
впроти Маріїнської громади сестер милосердя,
свого часу дав назву самій вулиці. Храм разом із
спорудою громади був культурним і духовним
центром усієї вулиці. Його відвідували як відомі
прихожани (родина Косачів, Чикаленків, Грінчен-
ків тощо), так і інші відомі українські діячі (роди -
на Кониських, Грушевських, Драгоманових).
У храмі охрестили Володимира Грінченка (онука
Бориса Грінченка) [9, арк. 10], вінчалась Ісидора
Косач. Храм став останнім земним пристанищем
багатьом мешканцям названої вулиці. Під золо-
тавим куполом відспівувалися Настя Грінченко,
Петро Косач, Людмила Драгоманова та інші.
Храм був основним осередком, де ініціювались і
діяли різноманітні соціальні проекти для малоза-
безпечених та знедолених мешканців м. Києва.
Тепер місце церкви займають ліцей та житловий
будинок (вул. Саксаганського, 64). Культова спо-
руда, яка могла б розповісти про духовне життя
Києва, втрачена назавжди.
На думку автора, вивчення досвіду церковного
життя, яке нерозривно пов’язано з громадським
та культурним життям, є важливим як в усвідом-
ленні вітчизняної історії, так і в розумінні особ-
ливостей становлення Києва як модерної столиці.
Автор статті ставить за мету узагальнити матеріал
з обраної проблеми та дослідити історію згаданої
культової споруди. Історіографія цього питання
представлена нечисленними краєзнавчими дослі -
дженнями М. Кальницького, Д. Малакова, В. Га -
лай би, І. Гічан, які з’явилися вже у наш час.
Київ, яким ми його знаємо сьогодні, сформу-
вався у другій половині ХІХ сторіччя завдяки
стрімкому розвитку його колишніх околиць. Саме
тоді і було прокладено більшість київських вулиць.
Разом з появою залізничного вокзалу та го-
ловного корпусу Університету Св. Володимира
починається активна розбудова околиць Києва
вздовж річки Либідь.
У 40-х р. XIX ст. на землях паньківської дачі
(у XVIII ст. належала Києво-Печерській лаврі)
прокладено одну із нових вулиць – Жандарм-
ську (спочатку Велика та Мала Жандармська, які
були розділені приватними садибами).
Нові райони потребували появи православних
парафій. Вимоги часу ставили питання про зве-
дення нових церков. Адже протягом тривалого
часу мешканці згаданих околиць могли відвіду-
вати лише два найближчих храми. Перший з них,
в ім’я св. Іоанна Златоуста, містився на сучасній
площі Перемоги. Інший храм, в ім’я св. Трiйцi,
знаходився на розі Жилянської та Великої Василь-
ківської. Така відстань мiж цими двома невели-
кими церквами (протяжність якої була близько) не
1/2 ’2016Нінель Клименко К Р А Є З Н А В С Т В О
136
Маріїнсько-Благовіщенська вулиця
Благовіщенська церква як громадський
та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва
137
могли задовольнити релігійних потреб мешкан-
ців «нової забудови». Проте у місцевої влади бра-
кувало коштів для будівництва нового храму. За
таких обставин мешканці вулиці самотужки по-
чали збирати гроші для побудови духовного цен-
тру. Слід зазначити, що ідея побудови церкви у
цьому районі виникла у місцевих жителів ще у
1876 році. За десять років вони змогли зібрали
лише 18 тис. рублів, однак їх було замало.
Тогочасний міський голова Г. Ейсман (1824-
1884 рр.) заради цієї справи не шкодував ні сил,
ні енергії та коштів. Особисто він пожертвував
під забудову свою садибу на колишній Жан-
дармській вулиці. Розташування подарованої
земельної ділянки було зручним, адже вона зна-
ходилась якраз посередині між Златоустiвською
та Троїцькою церквами. У лютому 1883 року Ки-
ївська духовна консисторія дозволила будувати
в межах цієї садибі церкву Благовiщенн я Прес-
вятої Богородиці. Перші значні кошти на зве-
дення майбутнього храму залишив у своєму
заповiтi благодійник Смєлов.
Вирішальна роль у зведенні Маріїнсько-Бла-
говіщенскої церкви належить наступнику Г. Ейс-
мана на посаді київського міського голови –
заможному купцю грецького походження I. Толлi.
Іван Андрійович був добре обізнаний на потре-
бах киян. У справах благодійництва ним керу-
вало не марнославство, а щире бажання зробити
корисне. Толлі своє жалування – 6 тис. руб. на
рік, а жертвував його на потреби міста. На задо-
волення релігійних потреб мешканців «нової за-
будови», він пожертвував одразу 75 тис. рублів та
закликав митрополита Платона як найшвидше
дати дозвіл щодо початку будівництва церкви.
У зверненні до Платона, митрополита Київ-
ського та Галицького від 4 червня 1885 року
І. Толлi зазначав: «Прихожане Златоустовской
церкви, по малой вместимости своей приходской
церкви, и жители предместья г. Киева Шулявки,
по отдаленности от своей приходской церкви,
испро сили разрешения Вашего Высокопреосвя-
щенства построить новые каменные храмы: Зла-
тоустовские прихожане по Жандармской улице
Лыбедского участка в честь Благовещения Пре-
святой Богородицы, а жители Шулявки в своей
местности. Сердечно сочувствуя благому намере-
нию добрых горожан и имея в виду крайний не-
достаток денежных средств для построения обеих
церквей, могущий задержать окончание их на
долгое время, я желаю прийти на помощь право-
славному населению названных двух приходов и
поддержать в них христианское усердие в церков-
ном благолепии. В сих видах я решился предста-
вить Вашему Архипастырскому мудрому внима-
нию следующие мои желания и предположения:
1) На построение Благовещенской церкви с
двумя приделами в честь Св. Иоанна Предтечи
Крестителя Господня и Святителя Николая
Чудотворца, а также на устройство при этом
храме церковно-приходского училища, должен-
ствующего состоять в ведении духовенства, я
жертвую из собственных моих средств 75000 руб.,
именно: на построение церкви, числом от 500 до
600 душ, – что совершенно достаточно для нужд
той местности, – 50000 руб., на утварь церков-
ную и ограду 10000 руб., на возведение дома для
училища 15000 руб.
2) Сумму, завещанную покойным г. Смеловым
в количестве 18000 р., предназначенную Вашим
Высокопреосвященством, по просьбе прихожан,
на построение Благовещенской цер кви, перечис-
лить для построения церкви на Шулявке во имя
Св. Равноапостольной Марии Магдалины – ангела
Государыни Императрицы, с устрой ством придела
во имя Св. Иоакима и Анны. Означенной выше
суммы, при имеющихся уже в натуре готовых ма-
териалах, будет достаточно для осуществления
проекта постройки, если таковая возведена будет
сообразно действительной потребности, именно
числом от 250 до 350 душ. На самое же перечис-
ление этой суммы для постройки Шулявской
церкви, если Ваше Высокопреосвященство на то
соблаговолите, попечительство Благовещенской
церкви изъявляет свое согласие» [1, арк.1-1зв.].
Маріїнсько-Благовіщенська церква
На зверненні мiського голови митрополит зали-
шив резолюцію наступного змісту: «Совершенно
согласен и предлагаю Консистории немедленно
сделать по предмету настоящего прошения над-
лежащее распоряжение». У документі містилася
довідка: «Постройка Благовещенской церкви в г.
Киеве на участке земли пожертвованной г. Эйсма-
ном разрешена 23 февраля 1883 года» [1, арк.2].
Протягом наступних двох років – обидві па-
рафії отримали новозбудовані храми. Навесні
1887 року було освячено церкву св. Марії Маг-
далини, восени того ж року – церкву Благовi-
щення. На жаль, меценат Iван Толлi не дожив
декілька місяців, щоб побачити своє дітище.
Урочисте закладення Благовіщенської церкви
відбулося 11 травня 1885 року. У її підмурок у
різні місця було закладено по кілька бронзових
золотих і срібних монет, а в основу одну із стін –
мідну плиту з написаними на ній основними
відомостями. На будівництво церкви було витра-
чено 850 тис. цегли закупленої у власників заво-
дів Марра і Сніжка [2, 3]. 11 вересня 1887 р.
відбулося урочисте освячення три престольної з
цегляним іконостасом всередині, ще зовсім не
невпорядкованого храму, а також двоповерхову
споруду для церковного притчу і 2 класного, на
50 хлопчиків, церковнопарафіяльного училища.
У жовтневому випуску часопису «Киевлянин»
повідомлялось: «11 октября преосвященнымъ
Іеронимомъ, епископомъ чигиринскимъ, совер-
шено было освященіе новоотстроенной на
Б.-Жандармской улицѣ Благовѣщенской церкви.
Первую литургію въ новой церкви совершалъ
также преосвященный Іеронимъ. На литургіи въ
церкви присутствовали: супруга г. начальника
края, командиръ 12-го армейскаго корпуса, г. Кіев-
скій губернаторъ, г. вице-губернаторъ, военныя
и гражданскія власти и прихожане новой цер кви,
впускавшіеся въ церковную ограду по биле тамъ.
Церковь внутри совершенно еще не отдѣлана
[3, 2]. Храм мав два бічні вівтарі: св. Іоанна Пред-
течі та св. Миколи Чудотворця. Новозбудований
храм відзначалися чудовою архітектурою. Фасади
Благовіщенської церкви отримали риси вiзантiй-
ського стилю. Могутній центральний купол був
оточений чотирма невеликими баштами, iз заходу
над притвором вискочила струнка дзвіничка.
Будував цей храм видатний київський зодчий,
архітектор Київської єпархії Володимир Ніколаєв.
Слід зазначити, що внутрішні роботи не були
завершені у зв’язку раптовою смертю основного
спонсора І. Толлі на початку липня 1887 р. Однак
церква все ж почала проводити службу. Його на-
стоятелем було призначено отця Михайла Ви-
шневецького, який щойно закінчив Київську
духовну академію. Церква була не тільки без на-
лежного устаткування, а й навіть без приміщення
для священика. Тому, за згодою попечителя Бла-
говіщенської церкви Володимира Івановича Толлі,
сина І. Толі, було дозволено тимчасово прожи-
вати священику на другому поверсі будинку для
причту та церковнопарафіяльного училища. Ниж -
ній поверх використовувався для школи. Спочат -
ку приміщення було достатньо, адже там навча-
лося 5-6 хлопчиків, а пізніше піклувальники по-
чали клопотати перед консисторією про дозвіл на
добудову, яка б покращила умови проживання
священика. «…Я нижеподписавшаяся Анна Вик-
торовна Толли, вдова строителя Благовещенской
церкви и двухэтажного каменного дома находя-
щегося в церковной ограде изъяв ляю мое согла-
сие на предполагаемую причтом и церковным
старостой пристройку к означенному дому для
улучшения квартиры священника» [4, арк.4-5].
Церква також потребувала в службі диякона,
тому прочани Благовіщенської церкви зверну-
лися вже 6 грудня 1888 р. з проханням до прото-
ієрея Петра Лебединцева про призначення на
службу диякона Єлизара Бігановського, який
мав чудовий голос та досвід церковної служби.
Однак прохання, яке було подане уже в січні не
було задоволене. Як з’ясувалося Єлизар Біганов-
ський, який був нештатним дияконом Ольгін-
ської церкви Києво-Печерської лаври, не виконав
розпорядження Київського єпархіального на-
чальства 1883 р.: «…впредь не держать у себя в
услужении мещанку Гощинскую, что дает подоз-
рение в его не законом сожительстве с нею»
[5, арк.1-2]. Бігановський був відсторонений і
відправлений під суворий нагляд до Київського
Миколаївського монастиря. Незважаючи на сум-
лінну поведінку в стінах обителі, Бігуновському
не вдалося позбутися опали. На клопотанні цер-
ковного старости П. Лебединцев написав: «Про-
шение не может быть удовлетворено. Другой
диакон может быть назначен в том случае, если
они назначат ему обеспечение, содержание и
квартиру» [5, арк. 3]. З часом було призначено ін-
шого диякона Корнила Новоборского [6].
Молодий пастор спрямував свої зусилля на
облаштування храму у відповідний вигляд і його
багаторічна невтомна праця дала свої плоди. За
1/2 ’2016Нінель Клименко К Р А Є З Н А В С Т В О
138
незначний час було завершено внутрішні роботи,
залучено нових спонсорів серед яких: мешка-
нець вулиці Маріїнсько-Благовіщенській – ко-
лезький радник Микола Сигаревич [7, арк. 35],
який купив будинок під номером 133 та почесний
громадянин Орєхов, який проживав у будинку під
номером 76. Така прихильність до новозбудова-
ному храму свідчила, що церковна служба задо-
вольняла внутрішній спів парафіянина. Тому не
дивно, що один із прихожан зазначав, що Благо-
віщенська церква «может гордиться благоговей-
ным служением и стройным пением» [7, арк.35].
Виконуючи волю І. Толлі, М. Вешнивецький
організував урочисте перенесення його праху з
байкового кладовища до влаштованої для нього
при церкві усипальниці.
Про авторитет священика та його парафії
свідчить клопотання Н. Сигаревича від 1892 р.
до Київської Духовної Консисторії про зачис-
лення його та його родини до приходу Київської
Благовіщенської церкви. В своєму поясненні Си-
гаревич зазначав, що «…желаю по моим воз-
можностям быть полезным как этой церкви та и
принадлежащей при ней училищу. Имею честь
покорнейше просить к Духовной Консистории
не отказать причислить мой дом к приходу Бла-
говещенской церкви и тем самым закрепить за
моей семьей и всеми живущими в доме те чув-
ства, которыми преисполняют сердца наши к
Благовещенской церкви» [7, арк. 35]. М. Вишне-
вецький вказував у рапорті: «…На запрос
Духовной Консистории к какой церкви Благове-
щенской или Златоустовкой ближе дом колеж-
ского советника Николая Сигаревича, имею
честь отметить, что дом Сигаревича находится
почти на одинаковом расстоянии к той и другой
церкви и разница только в нескольких шагах,
именно, дом Сигаревича от Златоустовской
церкви отстоит приблизительно на 740 шагов, а
от Благовещенской 720 шагов» [7, арк. 4].
Благочестива служба, чудовий спів, удалий
добір гідних помічників в особі церковних старост
і притча привели до того, що храм при кожному
богослужінні був переповнений, оскільки обряди
проводилися тут надзвичайно велично й пишно.
З ініціативи благодійників Орєхова і Цито-
вича, які жили поблизу церкви, 1912 р. було ор-
ганізовано збір пожертвувань для придбання
нового дзвону замість старого вагою 43 пуди,
звуки якого не були чутні навіть на прилеглих
до церкви вулицях. Виготовлений за 5 тис. крб.
на відомому московському заводі Г. Фінлянд-
ського, новий дзвін був доставлений до Києва
11 березня того року піднятий над церквою.
Вагою в 250 пудів, дзвін був чудово оздоблений
з викарбуваним на його корпусі 4 барельєфами і
відповідними написами із згадкою про 25-річне
служіння настоятеля храму отця протоієрея
М. Вишневецького. Завдяки великим внескам
Орєхова був збудований дім для настоятеля цер-
кви. Сама церква оздобилась мармуровим прес-
толом і жертовником. Було зроблено електричне
освітлення, придбані цінні ікони і багата різниця,
тощо[2, 4]. За своєю красою храм був в одному
ряду з стародавніми і найбагатшими храмами.
У березні 1914 року при церкві було створено
перше у Києві Благовіщенське парафіяльне
братство з дуже широкою програмою дій в сфері
внутрішнього церковного життя, духовного і
морального виховання своїх парафіян, а також
надання найбільш знедоленим з-поміж них,
особливо удовицям, сиротам і безпритульним
особам похилого віку необхідної матеріальної
допомоги. Уже в травні того року при активному
сприянні його членів, у будинку Орєхова по
вулиці Маріїнсько-Благовіщенській, 76 було від-
крито парафіяльну школу-майстерню для на-
вчання дівчаток з бідних родин рукоділлю, щоб
своєю працею добувати собі хліб у домашніх
умовах, щоб відгородити їх від шкідливих впли-
вів, яких вони могли зазнавати, працюючи у різ-
них майстернях. При цьому братство взяло на
себе зобов’язання забезпечувати безплатним
харчуванням протягом усього строку навчання.
Маріїнсько-Благовіщенська церква не входили
до числа найбільш знаних храмів колиски вітчиз-
няного православ’я – стародавнього Києва. Сюди
не прагнули дістатися прочани з далеких країв,
тут не було широковідомих святинь. Але чимало
Благовіщенська церква як громадський
та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва
139
Будинок Орєхова, Саксаганського
киян, які мешкали на Маріїнсько-Благовіщенській
вулиці, раділи з того, що їхня парафія прикрашена
красивою церквою, яка стала порадницею у всіх
життєвих потребах. Ця споруди здалека виділя-
лися та милувала око у місцевій забудові.
Слід зазначити, що у церкві бував і М. Грушев -
ський. Про це свідчать його записи у щоден-
нику: «…24 [грудня 1908 р. Київ]. Кутя […]. По
вечері пішли з Мариною і мамою до Пріходської
[Маріїнсько-Благовіщенської] церкви. Але ра-
зила страшенно російська вимова. 25 [грудня
1908 р. Київ]. Зайшов ще раз до церкви, зрана
[…]. Потім пішли до Садовських […]» [8].
Іван Шишманов – відомий болгарський вче-
ний-історик, славіст, україніст та громадський
діяч, який був одружений на доньці М.Драгома-
нова згадував сумні події: «…17 травня 1918 р.,
п’ятниця. Пополудні труну з тілом мами пере-
несли до Маріїнсько-Благовіщенської церкви.
У церкві зустрівся з Богданом Кістяківським та
Науменком. 18 травня 1918 р., субота. Похорони
мами. О 10 годині в Міріїнсько-Благовіщенській
церкві. Присутні: міністр закордонних справ Ва-
силенко, Богдан Кістяківський зі своєю матір’ю,
Дебагорій Мокрієвич, К.Єфремов, Науменко,
Трегубов, Гелеган, Квітко (чоловік Маши), пані
Гринченко та інші. В 11.30 г. прибула депутація
від Гетьмана, висловила співчуття сім’ї і поклала
вінок на труну – «Вдові М.П. Драгоманова від
Гетьмана всієї України. Я поклав вінок з надпи-
сом: “Ідеальній подрузі незабутнього професора
Софійського університету М.П. Драгоманова –
від посла Болгарії» [10].
З утвердженням радянської влади карди-
нально змінилося суспільно-політичне та релі-
гійне життя. Комуністичний режим відразу повів
відкриту антицерковну атеїстичну політику. Ре-
лігія та церква оголошувалися ворогами нової
влади. Вона всіляко намагалась обмежити вплив
церкви на суспільне життя. Після захоплення
Києва більшовиками у травні 1919 року, розпо-
чалися масові чистки інтелігенції, службовців,
купців, духівництва. Основною причиною було
належність до правих націоналістичних чи чор-
носотенних організацій. Не обходилося без від-
критого грабежу і реквізиції.
1/2 ’2016Нінель Клименко К Р А Є З Н А В С Т В О
140
Руїни Маріїнсько-
Благовіщенської
церкви
Ліцей №21
Будинок парафіяльного
училища, який зберігся
(вул.Саксаганського, 64)
Тільки з травня по червень1919 року, було
розстріляно 68 членів Київського Клуба Росій-
ських Націоналістів. Серед останніх, 16 травня
1919 року, був арештований як заручник и на-
стоятель Київскої Маріїнсько-Благовіщенскої
церкви Михайло Іванович Вишневецкий. попри
те, судження слідчого Сидоренко про те, що:
«Михаил Иванович Вишневецкий произвел на
меня впечатление контрреволюционера… отец
Михаил постановлением особой Комиссии
Киевского Губотдела ВЧК от 26 мая 1919 г. был
освобожден без права поступления на совет-
скую службу» [11, арк. 30]. У наступні роки
поетапно (1923-1927, 1929-1931, 1933-1936,
1937-1938, 1939-1941) відбувались перманентні
репресії духівництва.
У 1935 році Маріїнсько-Благовіщенський
храм був підірваний і розібраний, згідно з по-
становою Київської міськради. На протоколі
рукою голови Р. Петрушанского було написано:
«не підлягає оголошенню»[12]. У 1935 році на
фундаменті церкви за 85 днів побудували школу
№ 21.Першого вересня того ж року у школі розпо -
чався навчальний процес. Вiд Благовіщен ського
храму, що стояв на мiсцi спортмайданчика се-
редньої школи № 21 по вул. Саксаганського, 64,
лишилася тільки невелика споруда колишньої
парафіяльної школи, де нині розміщено кон-
тору.
Разом зі знищенням церкви, припинило ді-
яльність Благовіщенське парафіяльне братство,
яке надавало як моральну, так і матеріальну до-
помогу найбільш знедоленим. Невідома доля
парафіяльної школи-майстерні для навчання
дівчаток рукоділлю з бідних родин, церковно-
парафіяльного училища для хлопчиків. Зни-
щення Маріїнсько-Благовіщенської церкви – це
не лише втрата архітектурної споруди, яка мали
історичну, естетичну та культурну цінність, це
руйнування духовного світу жителів Києва.
Благовіщенська церква як громадський
та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва
141
Джерела та література
1. Центральний державний історичний архів Ук-
раїни, м. Київ, ф. 127, оп. 857, спр. 229, арк. 1-1зв.
2. Галайба В. Києво-Благовіщенська церква // Ве-
чірній Київ. – 1992. – 18 травня. – С. 3
3. «Кіевлянинъ». – № 220.– 1887.– 13 октября. –С. 2.
4. Центральний державний історичний архів Ук-
раїни, м. Київ, ф. 127, оп. 864, спр. 435, арк. 4-5.
5. Центральний державний історичний архів Ук-
раїни, м. Київ, ф. 127, оп. 773, спр. 615, арк. 1-2.
6. Духовенство Киева на 1914 год (всехисповеданий).
Ведомство православного исповедания. – Режим до -
ступу: http://www.petergen.com/bovkalo/sp/kiev 1914. html
7. Центральний державний історичний архів Ук-
раїни, м. Київ, ф. 127, оп. 864, спр. 50, арк. 35.
8. Різдвяно-новорічні свята в родині Грушевських.
Режим доступу: http://vuam.org.ua/uk/802
9. Інститут рукопису Національної бібліотеки Ук-
раїни імені В. І. Вернадського, ф. І, од. зб. 33394. –
Виписка з метричної книги, які народилися у 1908 р.
10. Іван Шишманов в Україні. – «Щоденник»
1879-1927. Режим доступу: http://www.ukrpressbg.com/
his-ukrDnevnik-Shishmanov1918.html
11. Центральний державний архів громадських
об’єднань України , ф. 263, оп. 1, спр. 6858, арк. 30.
12. Проскура М. Православний Київ, рік 1911-й:
храми, яких більше немає. Режим доступу: http://
religions.unian.ua/religinossociety/630103-pravoslav-
niy-kijiv-rik-1911-y-hrami-yakih-bilshe-nemae.html
References:
1. Central State Historical Archive of Ukraine in
Kyiv, fund 127, description 857, file 229, sheets 1.
2. Halayba V. Kyiv Annunciation Church // Vechirniy
Kyiv. – 1992. – May, 18. – P. 3
3. Kievlianyn. – No. 220. – 1887. – October, 13. – P. 2.
4. Central State Historical Archive of Ukraine in
Kyiv, fund127, description 864, file 435, sheets 4-5.
5. Central State Historical Archive of Ukraine in
Kyiv, fund 127, description 773, file 615, sheets 1-2.
6. Priesthood of Kyiv in 1914 (all confessions). The De-
partment of the Orthodox Confession. – Download under
URL: http://www.petergen.com/bovkalo/sp/kiev 1914.html
7. Central State Historical Archive of Ukraine in
Kyiv, fund 127,description 864, file 50, sheet 35.
8. Christmas and New Year Holidays in Hrushevsky
family. Download under URL: http://vuam.org.ua/uk/802
9. Institute of Manuscripts of the Vernadsky National
Library of Ukraine, fund І, items 33394. – Abstract from
the church book, children that were born in 1908.
10. ІvanShyshmanov in Ukraine. – Diary (Schoeden-
nyk) 1879-1927. Download under URL: http://www.ukr-
pressbg.com/his-ukrDnevnik-Shishmanov1918.html
11. Central State Archive of public organizations in
Ukraine, fund 263 description 1, file 6858, sheet 30.
12. ProskuraМ. Orthodox Kyiv, 1911: cathedrals that
are not left. Download under URL: http://religions.
unian.ua/religinossociety/630103-pravoslavniy-kijiv-rik-
1911-y-hrami-yakih-bilshe-nemae.html
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168792 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:34:54Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Клименко, Н. 2020-05-12T17:54:09Z 2020-05-12T17:54:09Z 2016 Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва / Н. Клименко // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 135-141. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168792 94:2-7(477) «18» Досліджено історію Маріїнсько-Благовіщенської церкви як сакрального та соціально-культурного осередку мешканців вулиці, яка свого часу дала назву самій вулиці. Розкрито роль церкви як об'єкта побутово-повсякденних і ритуальних практик, діяльність Благовіщенського
 парафіяльного братства. Исследовано историю Мариинско-Благовищенской церкви как сакральной и социально-куль-
 турной ячейки обитателей улицы, которая в свое время дала название самой улице. Раскрыта
 роль церкви как объекта бытово-повседневных и ритуальных практик, деятельность Благо-
 вищенского парафиального братства. The history of Mariinska Annunciation Church as a social, sacred and cultural center of the residents
 of the street, thatthe street was named after itself,has been examined.
 The role of the church as the object of domestic, daily and ritual practices, activities of brotherhood
 Annunciation parish, that was established at the church on March 1914 has been enlightened. Activitiesof
 suchbene factors as Syharevych, Tsytovych, Oriekhov thanks to which the church was built and
 acted based on archival materials and periodical articles were brought to the light. Both material and
 organizational efforts of Kyiv Mayor Ivan Tolli and his family in regard to the construction of the
 church and its space planning have been also examined.
 The diligent work of the priest Mykchailo Vyshnevetskyy, who had been performingimportantandsacredpastorduty,
 hiseducational work inthespirit of Christian moral standards was demonstrated by an author.
 The personal example of the pastor and a church sermonwere used to be means of education.
 Furthermore the activities of the priest in regard to the collection of donations from congregants aimed
 at satisfying material needs as residents of the street and the whole Kyiv city residents has been enlightened.
 The broad course of actions of the Annunciation Parish Fraternity both in internal church life and
 in satisfying the necessary financial needs of the destitute, orphans and homeless elderly people has been
 analyzed. Theactivity of the Annunciation Parish Fraternity considering both the parochial schools for
 boysand establishing parochialparishs chool of arts to teach girls from poor families has been examined. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва Благовещенская церковь как общественный и духовно-культурный очаг жителей г. Киева Annunciation church as a social, spiritual and cultural center of the residents in Kyiv city Article published earlier |
| spellingShingle | Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва Клименко, Н. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| title | Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва |
| title_alt | Благовещенская церковь как общественный и духовно-культурный очаг жителей г. Киева Annunciation church as a social, spiritual and cultural center of the residents in Kyiv city |
| title_full | Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва |
| title_fullStr | Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва |
| title_full_unstemmed | Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва |
| title_short | Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва |
| title_sort | благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. києва |
| topic | Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| topic_facet | Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168792 |
| work_keys_str_mv | AT klimenkon blagovíŝensʹkacerkvaâkgromadsʹkiitaduhovnokulʹturniioseredokmeškancívmkiêva AT klimenkon blagoveŝenskaâcerkovʹkakobŝestvennyiiduhovnokulʹturnyiočagžiteleigkieva AT klimenkon annunciationchurchasasocialspiritualandculturalcenteroftheresidentsinkyivcity |