До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.)

У статті висвітлено особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги (бл.1015/17–1087), запропоновано нову гіпотезу її походження, а також розглянуто обставини династичного шлюбу Марії та князя-правителя Польщі Казимира І Відновителя (1016–1058)....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Ясинецька, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2016
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Джерела та біографічні студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168797
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) / О. Ясинецька // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 175-193. — Бібліогр.: 124 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168797
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1687972025-02-09T13:48:21Z До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) К вопросу об особенностях родовода древнерусской княжны Марии-Добронеги, королевы Польши (ок. 1040–1058 рр.) Concerning the genealogy peculiarities of Ukrainian (Old-Rus’) princess Maria-Dobronega, wife of the ruler of Poland (ca 1040–1058) Ясинецька, О. Джерела та біографічні студії У статті висвітлено особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги (бл.1015/17–1087), запропоновано нову гіпотезу її походження, а також розглянуто обставини династичного шлюбу Марії та князя-правителя Польщі Казимира І Відновителя (1016–1058). В статье освещены особенности родовода древнерусской княжны Марии–Добронеги (ок. 1015/17–1087), предложена новая гипотеза её происходжения, а также рассмотрено обстоятельства династического брака Марии и короля Польши Казимира І Восстановителя (1016–1058). The Article enlightens the peculiarities of genealogy of the Old-Rus’ princess Maria–Dobroneha (ca 1015/17–1087), propounds the new hypothesis of her origin and reviews the circumstances of dynastic marriage between Maria and governing duke of Poland Kazimierz the Restorer (1016–1058). The genealogical reconstruction represented in the article shows the origin of Maria-Dobronega to be connected with Bulgarian, Byzantine, German, English and Rus’ ancestry. According to our hypothesis Maria-Dobronega was the daughter of St. Borys – the son of Volodymyr the Great and his Bulgarian wife. The article substantiates the hypothesis of the Bulgarian princess origin as the daughter of Tsar Boris II (ca 929–971) – the descendant of tsars of Bulgaria and imperators of Byzantium. On the base of the Medieval sources (Genealogia Welforum, Historia Welforum Weingartensis etc.) and modern researches (by A. Wolf and others) the article proposes the arguments that Maria-Dobronega originated from Boris Volodymyrovych in his marriage with the German Margravine – the descendant of Otto I the Great (912–973) – the imperator of Holy Roman Empire and his wife – English princess Eadytha (910–946) – the daughter of the king of England Edward the Elder (ca 874–924). In her marriage with the duke Kazimierz the Restorer Maria-Dobronega became the ancestor of all the future rulers of Polish state. The governing couple is famous as the founders of monasteries and abbeys (in Tyniec, Mogilno etc), the important objects of Polish Medieval culture. 2016 Article До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) / О. Ясинецька // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 175-193. — Бібліогр.: 124 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168797 929.5 «Генеалогія» uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії
spellingShingle	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Ясинецька, О. До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) Краєзнавство
description	У статті висвітлено особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги (бл.1015/17–1087), запропоновано нову гіпотезу її походження, а також розглянуто обставини династичного шлюбу Марії та князя-правителя Польщі Казимира І Відновителя (1016–1058).
format	Article
author	Ясинецька, О.
author_facet	Ясинецька, О.
author_sort	Ясинецька, О.
title	До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.)
title_short	До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.)
title_full	До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.)
title_fullStr	До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.)
title_full_unstemmed	До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.)
title_sort	до питання про особливості родоводу давньоруської князівни марії-добронеги, дружини правителя польщі (з 1038/1043–1058 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Джерела та біографічні студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168797
citation_txt	До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) / О. Ясинецька // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 175-193. — Бібліогр.: 124 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT âsinecʹkao dopitannâproosoblivostírodovodudavnʹorusʹkoíknâzívnimaríídobronegidružinipravitelâpolʹŝíz103810431058rr AT âsinecʹkao kvoprosuobosobennostâhrodovodadrevnerusskojknâžnymariidobronegikorolevypolʹšiok10401058rr AT âsinecʹkao concerningthegenealogypeculiaritiesofukrainianoldrusprincessmariadobronegawifeoftherulerofpolandca10401058
first_indexed	2025-11-26T11:55:46Z
last_indexed	2025-11-26T11:55:46Z
_version_	1849853896927739904
fulltext	УДК 929.5 «Генеалогія» Олена Ясинецька (м. Київ) До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) У статті висвітлено особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги (бл.1015/17–1087), запропоновано нову гіпотезу її походження, а також розглянуто обставини династичного шлюбу Марії та князя-правителя Польщі Казимира І Відновителя (1016–1058). Ключові слова: династичні шлюби, генеалогія, родовід П’ястів, родовід Володимировичів. Елена Ясинецкая К вопросу об особенностях родовода древнерусской княжны Марии-Добронеги, королевы Польши (ок. 1040–1058 рр.) В статье освещены особенности родовода древнерусской княжны Марии–Добронеги (ок. 1015/17–1087), предложена новая гипотеза её происходжения, а также рассмотрено обстоятельства династического брака Марии и короля Польши Казимира І Восстановителя (1016–1058). Ключевые слова: династические браки, генеалогия, родовод Пястов, родовод Владимировичей. Olena Yasynetska Concerning the genealogy peculiarities of Ukrainian (Old-Rus’) princess Maria-Dobronega, wife of the ruler of Poland (ca 1040–1058) The Article enlightens the peculiarities of genealogy of the Old-Rus’ princess Maria–Dobroneha (ca 1015/17–1087), propounds the new hypothesis of her origin and reviews the circumstances of dy- nastic marriage between Maria and governing duke of Poland Kazimierz the Restorer (1016–1058). The genealogical reconstruction represented in the article shows the origin of Maria-Dobronega to be connected with Bulgarian, Byzantine, German, English and Rus’ ancestry. According to our hypothesis Maria-Dobronega was the daughter of St. Borys – the son of Volodymyr the Great and his Bulgarian wife. The article substantiates the hypothesis of the Bulgarian princess origin as the daughter of Tsar Boris II (ca 929–971) – the descendant of tsars of Bulgaria and imper- ators of Byzantium. On the base of the Medieval sources (Genealogia Welforum, Historia Welforum Weingartensis etc.) and modern researches (by A. Wolf and others) the article proposes the arguments that Maria-Do- bronega originated from Boris Volodymyrovych in his marriage with the German Margravine – the de- scendant of Otto I the Great (912–973) – the imperator of Holy Roman Empire and his wife – English princess Eadytha (910–946) – the daughter of the king of England Edward the Elder (ca 874–924). In her marriage with the duke Kazimierz the Restorer Maria-Dobronega became the ancestor of all the future rulers of Polish state. The governing couple is famous as the founders of monasteries and abbeys (in Tyniec, Mogilno etc), the important objects of Polish Medieval culture. Key words: Dynastic Marriages, Piast Dynasty Genealogy, Volodymyr the Great Dynastу Genealogy. 175 Київська Русь у період ХІ–ХІІ ст. мала знач- ний міжнародний авторитет, підтримувала постійні взаємовідносини з багатьма європей- ськими державами, нерідко скріплюючи їх ди- настичними шлюбами. Вони укладалися в часи великого князя київського Володимира Святос- лавича, його сина Ярослава Мудрого, названого «тестем Європи», Володимира Мономаха, Мстислава Великого та ін. Династичні шлюби були як складовою політичних міждержавних взаємин, так і потужним чинником взаємовпли- вів української (києво-руської) та європейської культур. Чимало представників давньоруських династій увійшли в історію європейських країн як хрестителі, меценати, покровителі освіти, письменства та мистецтва, ктитори і будівничі. У нас час у країнах Європи збереглося чимало пов’язаних з ними об’єктів культурної спад- щини. Актуальність нашого дослідження зумовлена з одного боку – зростанням у суспільстві інтер- есу до національної історії та культури, прагнен- ням до європейських цінностей, з іншого – недостатністю систематичних досліджень віт- чизняної історії ХІ–ХІІ ст. у контексті європей- ської цивілізації, існуванням багатьох «білих плям» у вітчизняних та європейських родоводах, особливо, що стосується княжих та королів- ських нащадків жіночої статі. У наукових дослідженнях недостатньо висвіт- лено роль київських княгинь у культурно-істо- ричному процесі на теренах нових європейських батьківщин. Лише деякі праці присвячені окре- мим давньоруським князівнам ХІ–ХІІ ст., зок- рема, дочкам Ярослава Мудрого [1, 5, 7, 29, 83, 88, 93, 94, 95, 96], (особливо рясно – Анні Ярос- лавні [5, 7, 15, 16, 18, 19, 38, 46, 48, 51, 55, 56, 70, 71, 76, 80, 82, 85, 87, 116 та ін. ]) і Мстислава Великого [11, 121, 33, 35, 37, 43, 44, 45, 49, 58, 62, 63, 72, 120] та ін. Маловивченими залишаються особливості родоводу, обставини династичних шлюбів та культурна діяльність руських князівен на прес- толі Польщі, зокрема, першої, засвідченої дже- релами, давньоруської князівни, дружини правителя Польщі Марії-Добронеги [3, 52, 54, 60, 92]. Науковці не дійшли одностайності у пи- танні її походження, маловідома її роль у по- льській культурній та династичній історії. Таким чином, метою даної статті є дослід- ження обставин і наслідків матримоніального шлюбу давньоруської князівни Марії-Добронеги та князя-правителя Польщі Казимира І Віднови- теля, з’ясування особливостей родоводу Марії- Добронеги та обґрунтування нової гіпотези її походження. Джерельною базою праці слугували європей- ські середньовічні аннали, хроніки, саги та інші історичні документи: [22, 41, 6; 8, 12, 13, 31, 32, 40, 47, 53, 65, 68, 73, 89, 91, 97, 98, 99, 103, 105, 107, 108, 111, 113, 114, 117, 119]; вітчизняні лі- тописи і тексти давньої літератури [20, 30, 42, 63, 57, 61, 39, 79, 74, 75, 81]. У статті використано публікації українських і зарубіжних авторів з питань міждержавних, зокрема польсько-українських відносин ХІ–ХІІ ст. [41, 14, 17, 34, 36, 41, 50, 52, 59, 64, 67, 69, 78, 86, 90], генеалогій європейських правителів та династичних шлюбів [9, 10, 12, 100, 101, 105, 107, 108, 109,110, 114, 115, 122], особливо родо- воду Добронеги-Марії [3; 54; 60; 52; 9; 10; 92; 41; 25; 14; 110], вітчизняні та європейські ен- циклопедичні видання [60, 84, 115] та ін. Історія Київської Русі завжди була тісно пов’язана з історією сусідньої Польщі. Контакти між двома державами обумовлені не лише тери- торіальною близькістю, спорідненістю етнічного походження, схожістю соціально-політичних та культурних тенденцій у розвитку, але й великою кількістю матримоніальних союзів, які особливо активно укладалися впродовж ХІ–ХІІ ст. Першою київською княгинею, виданою заміж до Польщі в ХІ ст., чий повноцінний шлюб за- фіксовано у вітчизняних та західних джерелах, є Марія-Добронега (бл. 1015/1017–1087) – дру- жина польського князя-правителя Казимира І Відновителя (1016–1058). Більшість сучасних 1/2 ’2016Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 176 Марія-Добронега. Худ. Василь Василенко, дерево/олія, 2015 р., приватна колекція Казимир Відновитель. Худ. Ян Матейко, 1890/1892 р., олівець/папір, Національний музей м. Вроцлава (Польща) дослідників стверджують, що Марія-Добронега (Доброніга, Доброгнева) – донька Володимира Святославича та його візантійської дружини Анни Порфирогенети (Багрянородної) [20, 267; 60, 422; 9, 277; 115, 53; 77, 383; 25, 114–115 та ін.]. Рік її народження точно не відомий. Але, ґрунтуючись на датуванні смерті царівни Анни, науковці стверджують, що Добронега, відпо- відно, народилася до 1011 р. А точна дата смерті Добронеги записана у Рочнику Краківського ка- пітулу – 1087 р. [117, 3–115; 119, 21–105; 22, 345]. В такому разі, князівна-королева прожила тривале життя – понад 76 років – щасливе ви- ключення для того часу. Однак, ми вважаємо, що датування життя Добронеги, як і її походження, є досі достеменно не з’ясованими і вимагають додаткових ретельних досліджень. Вітчизняні літописи, зокрема Літопис Русь - кий за Іпатським списком, називає Марію сес- трою Ярослава Мудрого [42, 94]. В історіографії була також спроба ідентифікувати Марію-До- бронегу як дочку Ярослава Мудрого [50, 115, 398, 444]. Проте, така версія була відкинута після аналізу подальших шлюбів нащадків Ярослава Володимировича [50, 580]. Деякі історики, починаючи з М. Баумгартена, ґрунтуючись на «Генеалогії Вельфів» та опосе- редкованих свідченнях Тітмара Мерзебурзького, вважають матір´ю Марії останню дружину Во- лодимира Святославича – невідому на ім´я дочку графа Куно (Конрада) фон Еннінген, з якою Володимир ніби то одружився після смерті царівни Анни [22, 190; 40, 81–93; 53, 192; 42, 49; 3, 102–109; 101, 121; 100, 8; 34, 227]. На наш по- гляд, факт одруження Володимира з дочкою Конрада малоймовірний. Після смерті Анни (1011 р.) великому князеві було вже бл. 60 років, він народився, вірогідно у середині, або др. пол. 950-х рр., оскільки в 969 р. отримав своє перше княжіння, хоч і був ще неповнолітнім. Володи- мир пережив Анну лише на три-чотири роки і помер у «глибокій старості», як свідчать ті ж за- хідноєвропейські джерела [53, 141]. Малоймо- вірно, щоб у «глибокій старості» князь обзавівся ще одною дочкою. Так само, маловірогідно, що Добронега – донька візантійської царівни Анни. Датуючи народження Добронеги 1011 роком до- слідники не врахували, що Анні Багрянородній мало б бути на той час бл. 48 років. Неймовірно також, щоб Добронега народилася задовго до цієї дати, оскільки ми знаємо точне датування її смерті (1087) і рік народження її чоловіка – 1016. Народившись від Анни в її «дітородний» період – кін. 980–х рр. – 990–ті рр., Добронега мала б прожити бл. 90–100 років, вступала б у шлюб (а ми знаємо його більш-менш точне датування – між 1038 і 1043 рр.) у віці бл. 50 років (а вона після цього народила п´ятьох дітей!) і була б набагато старша за чоловіка – що неймовірно, навіть з огляду на велику бажаність і політичну доцільність цього шлюбу для Польщі. Тому є підстави припускати, що Добронега могла народитися дещо пізніше – бл. 1015–1017 рр. і бути не дочкою, а онукою Володимира Святос- лавовича. В її родоводі можуть постати не лише великі князі київські та імператори Візантії, а й царі Болгарії, королі Англії, імператори Священ- ної Римської імперії… Наша розвідка – ма- ленька спроба «пролити світло» і запропонувати свою версію родоводу Добронеги. На наше переко- нання, Добронега була доч кою Бориса Воло- димировича–сина ве ли - кого князя київського, пізніше канонізовано - го православною і ка- толицькою церквами в числі перших святих страстотерпців. Завдя - ки життєписам князя відомо, що з волі бать - ка Борис рано вступив у шлюб [61, 179–206; 66, 372; 4, 19]. Але ні давні джерела, ні су- часні дослідники не вказують, з ким був одружений Борис. У «Великій хроніці про Польщу, Русь та їх су- сідів» (ХІІІ ст.) є цікавий запис стосовно Добро- неги: «Він [Казимир] взяв собі за дружину дочку короля Русі Романа, сина Одона, на ім´я Добро- нега, інакше названа Марією» [6, 70]. З численних джерел відомо, що хресне ім´я князя Бориса – Роман, тому можна стверджувати, що у Великій хроніці йдеться саме про Бориса-Романа Воло- димировича. «Сином Одона», на наш погляд, він названий через те, що був одружений з дочкою (нащадком, представницею роду) Одона (Оттона). В ті часи, як часто і тепер, «батьком» могли називати й тестя, а отже зятя – «сином». До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) 177 Святий Борис. Худ. М. Нестеров, 1890/1894 рр. Розписи Свято- Володимирського кафедрального патріаршого собору м. Києва. У «Генеалогії Вельфів», сказано, що граф Куно із Енінгена (Конрад Швабський) у шлюбі з дочкою імператора Оттона («лат. filia Ottonis Magni imperatoris») мав чотирьох синів і чоти- рьох дочок, одна з яких вийшла заміж за «короля Русі» («Rex Ruganorum») [105, 733–734; 22, 189– 190] (Див. Схема № 1. ДОДАТОК 1). Дослідники Д. Джекман і Й. Фрід [109, 72] на основі «Вайнгартенської історії Вельфів» [40, 199–200; 107, 454–471] зробили висновок, що її звали Рихлінд (Регелінда – Regelindis, Richlind Otona). На думку деяких учених слово «filia» в даному випадку варто розуміти ширше – не «дочка», а «нащадок, член роду». Так, сучасний західноєвропейський дослідник А. Вольф довів, що у «Генеалогії Вельфів» пропущена одна ланка, а саме: Регелінда – дружина Куно-Кон- рада (†997) доводилася не дочкою, а онукою ім- ператорові Священної Римської імперії Оттонові І Великому і була дочкою його сина Людольфа, народженого у першому шлюбі імператора з англійською принцесою Едітою [123, 25–83]. Припускається також, що ім’я їхньої дочки, дружини «короля Русі», – Адель. Але давнє дже- рело, яке слугувало підставою для цього, не збе- реглося. Вірогідно, ця версія ґрунтується на тому, що друга дружина Оттона Великого но- сила ім’я – Аделаїда Бургундська (Адела, Адель; 931–999) (Див. Схема № 2. ДОДАТОК 2). «Генеалогія Вельфів» не вказує імені прави- теля Русі. З цього уривку відомий російський генеалог М. Баумгартен зробив висновок, що йдеться про Володимира Святославича. Але ще А.В. Назаренко обґрунтовано довів, що цим «королем Русі» не міг бути Володимир Святосла- вич, і зробив висновок, що згаданий у «Генеалогії Вельфів» «король Русі» – це Ярополк Святосла- вич – рідний брат Володимира [22, 311]. На нашу думку, версія авторитетного вченого також не підтверджена хронологічно. За сучас- ними дослідженнями, шлюб Куно і Регелінди (нар. бл. 950 р.) відбувся 968 р. [109, 34], по- дружжя мало щонайменше 4 синів і 4 дочки, а отже, їх дочка, яка вийшла заміж за «короля Русі» (згадана у переліку дочок третьою), могла народитися не раніше 970-х рр., або ж у 80-х рр. Х ст. За даними Літопису Руського Ярополк Свя- тославич загинув 11 червня 980 року [42, 46], за іншою версією ще раніше – 978 року, отже не міг одружитися з дочкою Куно і Регелінди. Припус- каючи, що цим «королем» міг бути Володимир Святославич (за Баумгартеном), або Ярополк Святославич (за Назаренком), під титулом «ко- роля Русі» ніколи не розглядався Борис Володи- мирович. За «Житієм» першим удільним князівством Бориса була Волинь [9, 273]. Близькість до По- льщі, з якою воювала Германська імперія, зумов- лювала потребу укріплення русько-германських стосунків, які й могли бути скріплені шлюбом Бориса та германської принцеси. Існує також думка, що цей альянс був реакцією на союз Турівського князівства (Святополк Окаянний) і Польщі (Болеслав Хоробрий), скріплений шлю- бом Святополка і дочки Болеслава. Нашу версію підтверджують висновки і припущення інших дослідників [34, 227; 59, 35, 122, 123, 326; 69, 290–29; 53, 152], які обґрунтовували гіпотезу про те, що в розпал польсько-німецької війни 1007–1013 рр. оформився русько-німецький союз, ми припускаємо, скріплений шлюбом київського князя і правнучкою Оттона І. Вірогідно, шлюб Бориса із представницею роду Оттона Великого міг відбутися між 1009 і 1013 рр. (після шлюбу Святополка і Болеславни), ймовірно, ближче до 1013 р. – після повстання Святополка, підбурю- ваного Болеславом, проти Володимира і розри- вом русько-польських стосунків, або бл. 1015 р., коли відновилося військове протистояння Польщі та Священної Римської імперії [34, 231]. Тим більше, що Великопольська хроніка називає зятя Оттона «правителем Русі», а Борис міг бути про- голошений спадкоємцем великокняжого прес- толу бл. 1015 р. Таким чином, Борис-Роман був «сином» в широкому сенсі – «зятем» Оттона Великого, по- шлюблений з представницею його роду (пра - внучкою) та батьком Добронеги-Марії, що, в такому разі, узгоджується з даними Великополь- ської хроніки. Вірогідно, саме через спорідненість з імператором Священної Римської імперії князь Борис під іменем «Роман Руський» належить до шанованих святих Римо-католицької церкви [84, 747]. Можливо, саме через заборони-застере- ження проти укладання міжконфесійних шлюбів (між православними і католиками-латинянами) з часів Середньовіччя і пізніше, шлюб Бориса Во- лодимировича, шанованого православною церк - вою, з «латинянкою» ретельно замовчувався. Ще одним опосередкованим підтвердженням нашого припущення є той факт, що чоловік Добронеги по лінії його матері й сам походив з 1/2 ’2016Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 178 роду Оттона Великого, а шлюби між далекими нащадками одного роду були поширеними (Див. Схема № 3. ДОДАТОК 3). Більшість дослідників датує загибель Бориса і Гліба 1015 р., але деякі вчені, посилаючись на дані Саги про Еймунда, припускають, що ця тра- гічна подія трапилася пізніше – у 1017 р. [65, 99; 25, 168; 14, 25], а отже і Марія-Добронега могла народитися бл. 1017 р. Досі тривають дискусії і про родовід Бориса- Романа Володимировича. Переважає думка, що Борис був єдинокровним (від однієї матері) з іншим сином Володимира Великого – Глібом. Для нашого дослідження важливим є саме родо- від Бориса Володимировича. Вітчизняні дже- рела чітко не вказують імені та походження матері Бориса, називаючи її «болгаринею» [42, 48]. Більшість дослідників [39, 75–78; 27, 49; 84, 715] погоджуються з її болгарським корінням, але її ім’я та достеменне походження досі зали- шаються не з’ясованими. На наше переконання, на розв’язання цієї проблеми може пролити світло аналіз династичних взаємин Візантії та Болгарії у Х ст. Хоча деякі дослідники ідентифі- кують походження «болгарині», дружини Воло- димира Святославича, з Волзькою Булгарією [9, 274], більш ймовірним нам видається її поход- ження з роду царя Бориса І – хрестителя Болга- рії та його сина Симеона, тобто з Болгарії Дунайської. Зазначимо, що багато дослідників, ґрунтуючись, зокрема, на унікальному джерелі – «Новый Владимирский летописец» [63, 8–11], підтверджують наше припущення, а також з цим же родом пов’язують походження великої княгині київської Ольги [63, 54; 24, 32–51; 2, 217; 86, 28; 64, 75; 26, 38–39]. Це слугує додат- ковим аргументом на користь нашої версії родо- воду князя Бориса-Романа Володимировича. У Х ст. візантійську імператорську родину поєднували з династією болгарських царів як часті військові конфлікти, так і тісні династичні взаємини. Так, одна з дочок царя Болгарії Симе - она (невідома на ім´я) була заручена з Констан- тином Багрянородним, але матір Константина – імператриця Зоя, не прийняла її – заручини було скасовано. Пізніше син царя Симеона Петар (Петро) І (бл. 900–969) був одружений з онукою імператора Романа І († 948), дочкою його сина Христофора Лакапина (бл. 890–931) – Марією- Іриною (†966) [32, 60–61]. Це не завадило обом державам активно воювати одна з одною, залу- чаючи, навіть, до цього протистояння руські війська на чолі з князем Святославом Завойов- ником [27, 56]. Про активну участь великого князя Святос- лава у військових конфліктах Візантії та Болгарії свідчать вітчизняні та західні джерела. Так, Лев Диякон, сучасник київського князя, описує посольство візантійців до русів, яких називає скіфами-таврами (!!!) з проханням за велику винагороду «іти проти місян» (так візантійці називали жителів Дунайської Болгарії – Місії): «Святослав (Сфендосфлав – так називався на- чальник таврів (…), мріючи про завоювання Міської країни і, як людина палка, відважна, сильна й діяльна, підбурив усе юнацтво таврів до цього походу…» [27, 56]. Онук Романа І, візантійський імператор Роман ІІ (бл. 958–963) доводився двоюрідним братом Марії-Ірині Лакапині – дружині болгар- ського царя Петара І. Онучки Марії та Петара жили при візантійському дворі, як стверджують болгарські джерела, в якості малолітніх нарече- них синів Романа ІІ – майбутніх імператорів Константина VІІІ та Василя ІІ [23, 569–571]. Це не завадило останньому увійти в історію під іме- нем «Болгаробійця» [23, 669–703] за особливу жорстокість у переможних війнах проти Болга- рії, а саме – проти рідного дядька та батька бол- гарських наречених – Романа і Бориса ІІ. Ці двоє були останніми царями незалежної Болгарії, після їх загибелі Болгарія до кін. ХІІ ст. цілко- вито перейшла у підпорядкування Візантійській імперії, яка призначала тепер своїх намісників. Й тут війна, мир та шлюб йшли поруч – зару- чини двох дочок Бориса ІІ, укладені ще у 968 р. з майбутніми імператорами – Константином VІІІ та Василем ІІ, було скасовано. Очевидно, пере- можений цар та його доньки стали нерівнею по- вновладним візантійським монархам. Зазвичай, в такому разі нещодавні наречені опинялися в монастирі. Проте, вважаємо, що одна з цих дочок могла бл. 971 р. (або пізніше) стати дру- жиною Володимира Святославича, тою самою таємничою «болгаринею». Важливим підтвер- дженням нашої гіпотези є свідчення Г. Кедрина про те, що серед полонених великого князя київського Святослава Завойовника були діти Бориса ІІ, народжені до 971 р. [103, 127]. Ймо- вірно також, що ці «діти» (серед яких вірогідно була дочка) були ще малолітніми, а підрісши при дворі київського князя, одна з дочок Бориса ІІ До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) 179 стала дружиною Володимира Святославича. Така практика була звичною для тих часів. Отже, болгарська царівна, дочка останнього царя Бориса ІІ і могла бути матір´ю Бориса Во- лодимировича. На користь цієї версії говорить той факт, що імена двох синів Петара І, один з яких був батьком «болгарині», присутні в імені князя Бориса-Романа. Джерела називають матір Бориса то «грекинею», то «болгаринею» – обидва імені правомірні з огляду на її візантійсько-бол- гарське походження. Маємо й інше сміливе припущення – Добро- нега, можливо, була не єдиною дочкою Бориса. Приблизно у той самий час інша київська кня- зівна – Агата (Агафія) була видана заміж за нащадка англійського престолу, який жив як ви- гнанець при дворі великого князя київського Ярослава Мудрого. Існує багато версій її поход- ження та зв’язку її родоводу з імператорами Священної Римської імперії, про це свідчили європейські середньовічні хроніки та хроністи: Англо-саксонська хроніка Флоренса Ворчестер- ського [104, 133], Елред Рівоський [97, 1–37] та ін., а також сучасні історики [120, 71–80]. Так, Матвій Паризький (ХІІІ ст.) називає Агату «сес- трою» германського імператора Генріха [47, 107–172] У випадку, якщо наші припущення вірні і вона є другою дочкою Бориса-Романа та представниці роду Оттона Великого – це пояс- нює такі зв’язки. Зазначене підтверджується і даними ономастики – в роду Романа І Лакапина не раз зустрічається ім´я «Агата» (Агафія) (Див. Схема № 4. ДОДАТОК 4). А серед онуків Агати є святий король Шотландії на ім´я Давид (поши- рене у Візантії та Болгарії, а також хресне ім’я Гліба Володимировича – рідного брата Бориса- Романа) – тоді це ім´я вперше з´явилося на зем- лях Англії та Шотландії. Агата стала матір´ю і бабусею наступних королів і королев Шотландії, її нащадки утворили міцне родове древо королів Англії, яке можна прослідкувати включно до су- часної королеви Єлизавети [94, 58–60]. Середньовічний хроніст Вільям Мальмсберій- ський (ХІІ ст.) називає Агату «сестрою королеви Угорщини». Королевою Угорщини в сер. ХІ ст. [137, 196] була Анастасія Ярославна. За нашою версією, дійсно сестра (двоюрідна) Агати і Добронеги. В історіографії існує кілька най- більш поширених гіпотез походження Агати: Германська, Угорська, Київська і Болгарська. Наша версія – об’єднує їх, оскільки обґрунтовує причетність усіх згаданих династій до родоводу Агати і Марії-Добронеги. Проте, родовід київ- ської князівни Агати (Агафії) не є темою нашої статті і лише пов'язаний з нею опосередковано – через ймовірні близькі родинні зв’язки з Марією. Про Марію-Добронегу Літопис руський зга- дує лише під 1043 р.: «У сі ж часи видав Ярослав сестру свою [Добронігу-Марію] за Казимира, [князя лядського]. І дав Казимир замість віна людей вісімсот, яких полонив був Болеслав, пе- ремігши Ярослава» (42, 94). Хроніка Гваньїні датує цей шлюб 1042 р. [13, 86], Саксонський анналіст (ХІІ ст.) подає запис про шлюб під 1039 р. [14, 43–45]. Сілезькі Компілятивні Аннали датують цей шлюб навіть 1031 р. [99, 2012]. Загалом, дослідники припускають, що шлюб, найвірогідніше, міг відбутися між 1038–1043 рр. [34, 316; 110, 134]. Казимир І Відновитель (1016–1059) був сином короля Польщі Мешка ІІ В´ялого ( 990–1034) та Рикси Лотарингської (бл. 995–1063). Польща у ті часи переживала важку кризу, після правління Мешка ІІ була роздробленою і виснаженою військовими конфліктами. Всередині країни розпочалася боротьба між шляхтою і селянами, християнська віра, нещодавно запроваджена, по- чала занепадати, населення потерпало від розбоїв та беззаконня, державна влада збереглася лише в містах. Селянське повстання 1037–1038 рр. за розмахом належало до одного з найбільших по- встань того часу. Від Польщі відокремилися По- мор’я і Мазовія, де утвердилися місцеві династії. Останнім ударом стало вторгнення (1038 р.) військ чеського князя Бржетислава І, який захо- пив Гнєзно, розграбував святині Гнєзненського собору і приєднав Сілезію до володінь чеської корони. Галл Анонім пише, що після смерті Мешка Казимир залишився маленьким хлопчиком зі своєю матір’ю-королевою; Рикса потурбувалася про гарну освіту сина, з раннього віку віддавши його в монастир, де Казимир вивчав Священне Писання, і правила королівством з гідністю, але «зрадники через заздрість» прогнали її з коро- лівства, а сина утримали «для прикриття» своїх злодіянь. Коли ж він виріс і став правити, зрад- ники, «боячись помсти», постали проти нього і змусили тікати до Угорщини. Стефан, який стояв тоді на чолі угорської держави, утримував Казимира при собі через дружні стосунки з чеським королем, з яким Польща мала часті 1/2 ’2016Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 180 військові конфлікти. Лише після смерті Стефана Казимир зміг отримати свободу [12, 49–50]. Дещо інакше цей епізод польської історії зма- льовує Великопольська хроніка. На чолі дер- жави після смерті Мешка ІІ утвердився його старший син Болеслав. Він ще до того, як став правителем, «приніс своїй матері багато со- рому» – знеславив себе розпусною поведінкою і занедбав державні справи. «Не маючи сили зносити його безпутство», Рикса Лотарінгська, забравши сина Казимира, «вирушила у рідну землю Саксонію» і «вступила до монастиря» [6, 70]. Рикса Лотарінгська також походила з роду правителів Священної Римської імперії – була онукою імператора Оттона ІІ. Хроніка оповідає, що старший син Рикси Бо- леслав «внаслідок своїх численних злодіянь, хоч і був відмічений королівською діадемою, погано скінчив своє життя і тепер навіть не числиться у списку королів і правителів Польщі» (Там само). Деякі дослідники заперечують існування сина Мешка ІІ на ім´я Болеслав, в усякому разі, у шлюбі з Ріксою [115, 50; 110, 127–128]. Після смерті Мешка ІІ у Польському королів- стві виникло багато смут і війн, переважно мі- жусобних. О. Гваньїні у «Хроніці європейської Сарматії» (ХVІ ст.) красномовно свідчить: «По- ляки без пана були як заблукані вівці і не знали, що далі робити…» [13, 85]. Королівство через безперервні війни «майже втратило всю свою могутність». Тоді впливові люди держави виру- шили до Саксонії до своєї королеви з проханням, аби її син Казимир зайняв польський престол. Від Рикси вони дізналися, що Казимира відправ- лено в Париж «для вивчення вільних наук», де він вступив до ордена св. Бенедикта і обрав собі церковну кар’єру. Коли посли прибули до Фран- ції, Казимир уже прийняв чин диякона в монас- тирі Клюні, а потім в Саксонії жив під іменем Карла в монастирі Лаомерта. Порадившись з абатом монастиря, посли вирушили до Риму і звернулися до папи Бенедикта ІХ з проханням посприяти поверненню їх правителя та виділити йому диспенсію, аби він міг одружитися і, таким чином, не позбавити Польщу спадкоємця прес- толу. Посли скаржилися на численні «нещастя», які переживала Польща – відступи від христи- янської віри, «пролиття крові в результаті на- шестя ворогів». Папа відгукнувся на прохання і дав дозвіл Казимирові полишити монастир заради інтересів польської держави і на його шлюб, виділивши для цього диспенсію, але за ко- лишнє вигнання свого законного володаря наклав на польський народ зобов’язання щорічно випла- чувати з кожної людини динарій на світильник св. Петра і на побудову церкви. Деякі дослідники вважають перебування Казимира у Франції ма- лоймовірним і вважають, що весь час свого ви- гнання він провів у Германії [115, 51]. Казимир повернувся до Польщі, «де був прийнятий з вели- кою радістю». Він став першим поль ським пра - вителем, який «знав латинське письмо» [13, 85]. З допомогою германського війська Казими- рові у 1039 р. вдалося відновити державну владу в Польщі, придушити бунт та вгамувати непо- кірних аристократів. Однак за цю допомогу ім- ператора Польща повинна була визнати над собою сюзеренітет Священної Римської імперії. «Цей Казимир, – як повідомляє Великопольська хроніка, – «проявив велику мужність, скрізь зму- сивши ворогів утікати, мирно володів Польським королівством». Названий він був «Відновите- лем» завдяки тому, що «повернув багато, втраче- ного його батьком Мешком і щасливо відновив те, що було зрівняне з землею» [6, 70]. Встано- вивши мир на польських землях, Казимир одру- жився «з дочкою князя Русі Романа, сина Одона, на ім´я Добронега, інакше названа Марією» ( Там само). Галл Анонім називає її «дівицею шляхет- ного (високого) походження з Русі» [12, 50]. Згідно з деякими джерелами, наречена короля мала ім´я Марія, але, коли прибула до Польщі, «покинула грецьку віру і знову охрестилася у Кра- кові, взяла собі ім´я Доброгнева» [13, 86]. За вка- заними джерелами відбулася ця подія у Кракові, а коронована Марія, як і її чоловік, була у Гнєзно (нині – Гнєзненський собор Успіння Пресв. Бого- родиці та Св. Адальберта). Дослідники сумніва- ються в факті коронації – Казимир носив титул «князя Польщі», а не короля, мало ймо вірно також, що «перехрещення» Марії в латин ську віру мало місце – «велика схизма» (1054 р.) ще не від- булася, Гваньїні вслід за Длугошем [108, 158] просто невдало пояснив існування двох імен кня- гині, не знаючи, що для Русі це була звична прак- тика – існування у представників княжої родини двох імен – світського і хресного (Володимир-Ва- силь, Ольга-Олена, Гліб-Давид, Борис-Роман…). На цю помилку польських хроністів вказував ще І. Лінніченко [41, 48–49] і зауважував, що, оче- видно, мирським іменем було Доброніга (Добро- нега, Доброгнева), а хресним – Марія. До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) 181 Казимир «взяв за наречену великий посаг» і заручився військово-політичною підтримкою її родича – великого князя київського Ярослава Мудрого. Ярослав здійснив кілька військових походів на підтримку Казимира (1041, 1043 рр.), а в 1047 р. допоміг йому остаточно здолати бун- тівного мазовецького князя Маслава (Мечис- лава), в результаті чого Мазовецька земля знову відійшла до польського королівства. Іакимів- ський літопис оповідає, що Ярослав на прохання польського князя Казимира, зятя свого, «ходив на мазовшани», котрих в жорстокій битві пере- міг і «князя їх Моіслава убив», «землю ж ту Казимирові здобув» [77, 79; 42, 95]. Шлюб Марії та Казимира виявився успіш- ним. Марія-Добронега у відповідності до свого імені, очевидно, мала «добрий норов», ласкавий в стосунках до підданих характер, була милос- тива і справедлива. Польські хроніки зберігають про неї значно більше відомостей, ніж руські – княгиня залишила помітний слід в історії дер- жави. Місцеві хроністи стверджували, що після одруження Казимира з Добронегою укріпилися стосунки Польщі не лише з Руссю та «запанував мир і спокій» на польських землях [6, 71]. Від синів Марії походить вся наступна династія по- льських королів. Через те, що Казимир І чернечу мантію змі- нив на шати князя-правителя, його в історії часто іменують «Монахом» або «Мнихом», а завдяки своїй активній діяльності по відбудові та об’єднанню держави він отримав ім´я «Від- новитель». Подружжя Марії та Казимира усла- вило себе як ктитори та покровителі церковного будівництва, меценати освіти і мистецтва. Кази- мир переніс столицю держави з Гнєзно до Кра- кова – єдиного великого міста, яке вціліло після воєн. Сюди перемістили й митрополичу кафедру зі зруйнованого Гнєзно. Єпископат було віднов- лено також у Вроцлаві. Місто Краків перетвори- лося тепер не лише у центр Малої Польщі, а й у символ польської державності. Тут Казимир розбудував новий собор (очевидно, на місці більш древнього), нині відомий як головний храм Кракова і всієї Польщі – Кафедральний собор на честь святих Станіслава і Вацлава (Вавельська кафедра). У Вавельському замку відбувалася коронація польських монархів. Тут зберігалися знаки державної влади: корона, меч, скіпетр і держава. Цікаво, що меч «Щербинець» – атрибут коронації польських королів, дістав свою назву також у зв’язку з подіями польсько- української історії: поширена версія, що Болес- лав І під час нападу на Київ ударив цим мечем в Золоті ворота і меч надщербився [12, 36]. Очевидно, активну участь у справах храмо- вого будівництва брала і дружина Казимира – київська князівна, вихована у християнській вірі та побожності. З ініціативи подружжя були засновані та збудовані: Крипта Св. Леонарда, бл. 1038/1039–1118 (Краків); Тинське бенедек- тинське абатство, бл. 1044 р. (Тин, Тинець); Собор св. Іоанна Хрестителя, 50–60-ті рр. ХІ ст. (Вроцлав); Костел на честь св. Егідія, 1067 (Тар- жек, Tarczek); Бенедиктинське абатство (бл. 1050) в м. Могильно та м. Любуші, Сілезія [13, 87; 102, 20–21; 112, 31; 115, 53] та ін. Монарше подружжя «мудро і енергійно пра- вило своїми підданими» і впродовж тривалого часу зберігався мир у державі. Казимир-реформа- тор запровадив ключовий елемент феодалізму – надання земельних уділів та маєтків своїм воїнам, що перетворило їх у середньовічних лицарів. Князь Казимир І помер у 1058 р. і, як свідчить Ян Длугош, був похований у Познані, за іншою версією – у Кракові [115, 54]. Марія пережила 1/2 ’2016Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 182 Бенедиктинське абатство (м Тин, Польща) Бенедиктинське абатство (м. Могильно, Польща) його майже на тридцять років і, коли їх старший син Болеслав зійшов на престол у віці п’ятнад- цяти років, він, як свідчать джерела, дослухався порад матері – Добронега тривалий час мала на нього вагомий вплив. Дата смерті Марії-Добро- неги записана у Рочнику Краківського капітулу – 1087 р. [117, 3–115; 119, 21–105; 22, 345]. Місце її захоронення невідоме [115, 54]. У шлюбі Марії-Добронеги та Казимира І на- родилося п’ятеро дітей, щоправда двоє синів – Мешко (1045–1065) і Оттон (бл. 1046–1048) по- мерли, не залишивши нащадків (останній ще ди- тиною). Двоє інших стали правителями Польщі, відомими під іменами: король Болеслав ІІ «Щед- рий» («Сміливий»; бл. 1043–1081/2) і князь-пра- витель Владислав І Герман («Благочестивий»; бл. 1044–1102). Дочка Сватава (Святохна, Свя- тослава) стала королевою Чехії, дружиною Вра- тислава ІІ [13, 87]. Отже, середньовічна історія України (Київ- ської Русі) розвивалася у контексті та тісній взаємодії з культурою та політичним розвитком Європи, окремих європейських держав, зокрема Польщі, вагомим компонентом цього зв’язку були династичні шлюби, що рясно укладалися впродовж ХІ–ХІІ ст. Шлюб давньоруської князівни Марії-Добро- неги і князя-правителя Польщі Казимира І Від- новителя став першим, засвідченим джерелами, матримоніальним союзом у довгій низці по- льсько-руських шлюбів ХІ–ХІІ ст. і важливим етапом міждержавних стосунків Польщі та Ук- раїни (Київської Русі) ХІ ст., скріпивши політич- ний альянс між державами. Генеалогічні древа П’ястів і нащадків Володимира Великого міцно сплелися і дали численних нащадків, що усла- вилися у європейській середньовічній культурі. Результатом активної культурно-історичної діяльності королівського подружжя Марії-До- бронеги та Казимира І стало спорудження цер- ков та монастирів, багато з яких збереглися донині й належать до важливих об’єктів куль- турної спадщини Польщі. У реконструкції родоводу Марії-Добронеги було запропоновано новий підхід і обґрунто- вано його зв'язок з монаршими династіями Ан- глії, Болгарії, Візантії та Священної Римської імперії. До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) 183 Джерела та література 1. Анастасия Ярославна, королева Венгрии // Воп- росы истории. 1984. № 10. С. 180—184. 2. Архимандрит Леонид. Откуда родом была св. великая княжна русская Ольга?// Русская старина, 1888. – Т. 59 – сентябрь – №7. – С.217. 3. Баумгартен H.A. Добронега Владимировна, ко- ролева польская, дочь св. Владимира // Благовест. – Париж – 1930. – № 2–3. – С. 102–109. 4. Борис и Глеб. Жизнь, подвиги, чудеса первых русских святых. – Д.: АРТ-ПРЕСС, 2005. – С.19. 5. Борщак Iлько. Анна Ярославна, королева Франції // Стара Україна. — Львів. – 1925. – Т. 6. – С. 99–104. 6. Великая хроника о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІІ вв. – М.: Изд-во Московского университета, 1987. – 263 с. 7. Висоцький С.О. Княгиня Ольга і Анна Ярос- лавна – славні жінки Київської Русі. – К.: Наук. думка, 1991 – 100 с. 8. Вільям Мальмсберійський (ХІІ ст.)//Памятники средневековой латинской литературы Х-ХІІ вв/отв. Ред. М.Е.Грабарь-Пассек, М.Л.Гаспарова. – М.: Наука, 1972. – 559 с. 9. Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти. – Біла Церква.: В-ць О. Пшонківський, 2006. – 781 с. – С. 277. 10. Войтович Л.В. Князівські династії Східної Європи (кін. IX – поч. XVI ст.). – Львів: Інститут українознавства, 2000. – 649 с. –С. 277. 11. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000 – 508 с. 12. Галл Аноним. "Хроника и деяния князей или правителей польских" / Предисловие, перевод и при- мечания Л. М. Поповой. Ответственный редактор В. Д. Королюк. М.: Издательство АН СССР, 1961. – 172 с. 13. Гваньїні Олександр: Хроніка європейської Сарматії /Упор. та пер. о. Юрія Мицика. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. – 1006 с. 14. Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в поли- тических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. / А.Б. Головко; Ин-т истории АН УССР. – Киев: Наукова думка, 1988. – 136 с. 15. Голубовский П.В. Новые исследования о жизни французской королевы Анны Ярославны // Киевская старина. К., 1886. – Т. 54. – С.12–16. 16. Горбенко С. Королівський некрополь в церкві аббатства Сен-Дені та королева Франції Анна Ярос- лавна //Історія релігій в Україні: науковий щорічник. Кн. 1 / Ін-т релігієзнавства, Львів. від-ня ін-ту укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, Від-ня релігієзнавства ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАН України. – Львів: Логос, 2004. – С.202–212. 17. Грабський А. Грабский А. Ф. По поводу по- льско-византийских отношений в нач. ХІ в./В кн.: Византийский временник, – М., 1958, – Т. ХІV. – с. 178–182. 18. Граф де Ке де Сент-Емур. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валуа / Пер. з франц. І. Франка. – Львів: Репринтне відтворення видання Друкарні Наукового Товариства ім. Шевченка, 1909. – 1991. – С.14–15. 19. Гусев Виктор, Калинцев Юрий. Анна Ярос- лавна, загадки судьбы // День. – 1999. – № 161. – Пят- ница. – 3 сентября. 20. Густинський літопис – ПСРЛ. Т. 2. СПб., 1843. – С. 267. 21. Джаксон Т.Н. Исландские королевские саги о русско-скандинавских матримониальных связях // Скандинавский сборник. Таллинн, 1982. Вып. XXVII. C. 107–115. 22. Древняя Русь в свете зарубежных источников: Хрестоматия/ Под ред. Т.Н. Джаксон, И.Г. Коновало- вой и А.В. Подосинова. – Т. IV: Западноевропейские источники. Сост., пер. и коммент. А.В. Назаренко. – М.: Русский Фонд Содейсвия Образованию и Науке. 2010. – 512 с. 23. Златарски Васил. История на българската държава през Средните векове. – Том 1. Част 2. – София, «Наука и изкуство», –1971 – 778 с. 24. Иловайский Д. И. Вероятное происхождение Ольги // Иловайский Д.И. Исторические сочинения. – М., 1886. – Т. 2. – СС. 32–51. 25. Ильин Н. Н. Летописная статья 6523 года и ее источник (Опыт анализа). М.: Издательство АН СССР, 1957. – 210 с. 26. Іванченко Р.П. Історія без міфів: Бесіди з істо- рії української державності. – К.: МАУП, 2007. – СС. 38–39. 27. Історія України в документах і матеріалах. Т. І. – К.: В-во Академії наук УРСР, 1939. – С. 56. 28. Історія України в особах: ІХ–ХVІІІ ст. / В. За- млинський (керівник авторського колективу), І. Вой- цехівська, Галаган та ін. – К.: Україна, 1993 – 396 с. 29. Карпов А.Ю. Ярослав Мудрый. – М.: Молодая гвардия, 2010 – 592 с. 30. Княжеское житие. Сказание о Борисе и Глебе. / Древняя русская литература. Хрестоматия. Сост. Н.И.Прокофьев. – М., 1980. 31. Козьма Пражский. Чешская хроника/Вступ. Статья, перевод и комментарии Г. Э. Санчука. – М., 1962 – 268 с. 32. Константин Багрянородный. Об управлении империей. – М.: Наука, 1991 – 496 с. 33. Косих Г. Едігна – донька Анни Ярославни. Ка- толики визнали її святою//Урядовий кур’єр. – 2010, 18 березня. – № 50 (420). 34. Королюк В. Д. Западные славяне и Киевская Русь.– М.: Изд-во «Наука», 1964 – 381 с. 35. Корсак І. Імена твої, Україно. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007 – 300 с. 36. Котляр М. Ф. Історія дипломатії Пд.-Зах. Русі. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2002. – 247 с. 37. Крутенко, Н. Г. Єлизавета Ярославна –коро- лева двох держав / Наталія Крутенко. К.: Либідь, 2015 – 168 с. 38. Кулинич Д.Д. Анна Ярославна, королева Фран- ции // Вопросы истории. – 1967. – № 2. – С. 217–221. 39. Лаврентьевская летопись. – ПСРЛ. – Т.1. – Л.: Из-во Академии наук СССР, 1926–1928, СС.108–109. 40. Латиноязычные источники по истории Древ- ней Руси. Германия. Вып. I. Середина IX – первая половина XII в. - М. Институт истории АН СССР, 1989 – 205 с. 41. Линниченко И. А. Взаимные отношения Руси и Польши до половины ХIV ст. – Ч. І. Русь и Польша до конца ХІІ в. – Киев, 1884. – С. 48. 42. Літопис руський/Переклад і комент. Л. Мах- новець. – К.: В-во «Дніпро», 1989. – С. 49, 94, 105, 152. 43. Лопарев Х. Брак Мстиславны (1122) // Визан- тийский временник. Т. 9. СПб., 1902. С. 418–445. 44. Лопарев Х. Русская княжна Евпраксия Мстис- лавна (XII в.) как вероятный автор медицинского со- чинения //Сборники в честь А. И. Соболевского. СПб., 1905. С. 1–14. 45. Луговий О. Визначне жіноцтво України. Істо- ричні життєписи. – К.: Дніпро, 1994. – 336 с. 46. Луняк Є. Анна Руська – королева Франції в світлі історичних джерел. – Київ–Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2010 – 96 с. 47. Матузова В.И. Английские средневековые источники IX–XIII вв.: Тексты, пер., коммент. – Мос- ква: Наука, 1979. – 268 с. – СС. 107–172. 48. Мельников Е.И. О языке и графике подписи Анны Ярославны // Славянское языкознание: Сб. ст. – М., 1959. – С.113–119. 49. Морозова Л.Е. Русские княгини. – М.: Аст- Пресс Книга, 2004 – 256 с. 50. Назаренко А. В. Древняя Русь на международ- ных путях: Междисциплинарные очерки культур- ных, торговых, политических связей ІХ-ХІІ вв. – М.: Языки русской культуры, 2001. – 784 с. – С. 580. 1/2 ’2016Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 184 До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) 185 51. Назаренко А.В. Генрих І и Анна Ярославна // Древняя Русь в свете зарубежных источников: Учеб- ное пособие для студентов вузов / М.В. Бибиков, Г.В. Глазырина, Т.Н. Джаксон и др. Под ред. Е.А.Мель - никовой. – М.: Издательство корпорация «Логос», 1999. – С. 353–358. 52. Назаренко А.В. Житие Антония печерського и датировка русско-польского союза при Казимире І и Ярославе Мудром//Славяне и их соседи. Междуна- родные отношения в эпоху феодализма (сборник тезисов). М.: Наука: Главная редакция восточной литературы, 1989. – 74 с. – СС. 19–21. 53. Назаренко А.В. Немецкие латиноязычные ис- точники IX–XI веков: Тексты, пер., коммент. – М.: Наука, 1993. – 238 с. 54. Назарко Іриней. Доброніга – дочка святого Володимира Великого // Analecta ordinis S.Basilii Magni. – Vol.2 (8). – Fasc.3-4. – Romae. – 1956. – C. 319–324. 55. Небелюк Мирослав. Анна Ярославна. Україн- ська княжна на королівському престолі Франції в ХІ ст. – Paris–Lyon: S.C.I.P., 1952 – 57 с. 56. Нікітенко Н. М., Корнієнко В.В. Анна Ярос- лавна та її автографи на стіні Софії Київської // Сівер- щина в контексті історії України. Збірник наукових праць. – Київ-Глухів. – 2010. – Вип. 3. – СС. 93–98. 57. Павлова Р. Нов Владимирски летописец//Език и литература. – София, 1980. – № 5. – С. 8–11. 58. Пападимитриу С. Д. Брак русской княжны Мстиславы Добродеи с греческим царевичем Алек- сеем Комниным // Византийский временник. 1904. Т. 11. С. 73–98. 59. Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. – М.: Наука, 1968 – 474 с. 60. Плахонін А.Г., Добронєга Володимирівна // Енциклопедія історії України. – К.: В-во «Наукова думка», 2003.– Т. ІІ. – С. 422. 61. Прп. Нестор Літописець. Місяця липня 24. Читання про житіє і погублення блаженних страсто- терпців Бориса і Гліба. Вид. за рукоп. Моск. Синод. Друкарні «1 (53), пергамент. Сильвестрівський збір- ник XIV ст.//Адапт. За вид.: Богуславський С. Пам’ятки XI–XVІІІ ст. про князів Бориса і Гліба (Роз- відка та тексти), – М. С. 179–206. 62. Пушкарева Н.Л. Женщины Древней Руси. М.: Мысль, 1989 – 286 с. 63. Ричка В. Княгиня Ольга. – К., Видавничий дім «Альтернатива», 2004. – 335 с. – С.54–55. 64. Сабев Тодор. Болгарский вклад в церковно- культурный расцвет Киевской Руси//Тясячелетие крещения Руси: Материалы международной цер- ковно-исторической конференции (Киев, 21–28 июля 1988. – С. 75. 65. Сага об Эймунде//Рыдзевская Е.А. Древняя Русь и Скандинавия. – М., 1978. – С. 99. 66. Самбор Б. Святі землі української. – К.: В–во «Архангельський глас», 2009 – С. 372. 67. Свердлов М.В. Известия неметких источников о русско-польских отношениях конца Х – начала ХІ в. // Исследования по истории славянских и бал- канських народов. Киевская Русь и её сосуди. – М., 1972. – С. 154–155. 68. Свердлов М. Б. Известия о Руси в Хронике Титмара Мерзебургского//Древнейшие государства на территории СССР. Мат. И исслед. – 1975. – М., 1976. – С.90-101. 69. Свердлов М.Б. Политические отношения Руси и Германии Х – первуй половины ХІ в.//Проблемы истории международных отношений/Сб. стат. Памяти акад. Е.В. Тарле. – Ленинград, 1972 – С. 290–291. 70. Семенкова Т.Г. Судьба русской царевны Анны Ярославны. // Наука и жизнь. –2004. – № 5. – С. 84–89. 71. Сент-Емур Ке де. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа. – Львів: Друкарня НТШ, 1909. – 31 с.; репринтне перевидання: Сент-Емур Ке де. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа. – К.: Обереги, 1991. – 36 с. 72. Серяков М.Л. Любовь и власть в русской ис- тории. – СПб.: Издательский Дом «Нева»; М.: «Олма-Пресс Образование», 2002 – 320 с. 73. Сілезькі Компілятивні Аннали (Annales Sile- siaci compilati. MGH, SS. Bd. XIX. Hannover. 1866 – перевод с лат., комментарии – Досаев А. С. 2012. 74. Сказання про Бориса і Гліба // Бібліотека літератури Давньої Русі / За ред. Д. С. Лихачова, Л. А. Дмитрієва, А. А. Алексєєва, Н. В. Понирко. – Т. 1: XI–XII ст. – СПб., 1997. 75. Сказання про святих Бориса і Гліба: Сільвес- тровского список XIV століття / видав І. І. Срезнев- ський – СПб.: Друкарня ІАН, 1860. 76. Сыромятников С. Русская княжна на француз- ском престоле // Новое время. – 1893. 77. Татищев В.Н. История Российская. – М., 1963. – Т 2. – С. 383. 78. Таубе М. Рим и Русь в до-монгольский пе- риод. – Католический временник (Кн. ІІ), общество св. Иоанна Златоуста, Париж, . 79. Тверская летопись. – ПСРЛ. – Т.15. –СПб.: Ар- хеографическая комиссия, 1863. 80. Тимирязев В.А. Французская королева Анна Ярославна // Исторический вестник, 1894. – Т. 55. № 1. – С. 198–209. 81. Феодосій Печерський. Слово про віру латин- ську чи варязьку / Християнство на теренах України I–XI ст. – К., 2000. 82. Холодилин А.Н. Автографы Анны Ярославны – королевы Франции // Русская речь. – 1985. – № 2. – С. 111. 83. Хорунжий Ю., Якимів Ю. Сага про Ярославо- вих доньок. – К.: Видавництво „Бібліотека українця”, 2004 – 40 с. 84. Христианство: Энциклопедический словарь. – Т. 3. – М., 1995. – С. 747. 85. Черных П. Я. К вопросу о подписи француз- ской королевы Анны Ярославны // Доклады и сооб- щения филолог. ф-та МГУ. Вып. 3. – М., 1947. – C. 27-31. 86. Чилингиров Стилиян. Какво е дал българинът на другие народы. – Колинс. – 5. [Без м. і д.: Реприн- тне відтворення 1938 р.] – С. 28. 87. Широкорад Александр. Франция. История вражды, соперничества и любви. – М.: Вече, 2008 – 382 с. 88. Штернберг Я. Т. Анастасия Ярославна, коро- лева Венгрии // Вопросы истории. 1984. № 10. С. 180–184. 89. Щавелева Н. И. Древняя Русь в «Польской ис- тории» Яна Длугоша (Кн. 1–6): Текст, перевод, ком- ментарий/Под ред. и с дополн. А. В. Назаренко / РАН. Ин-т российской истории; Ин-т всеобщей истории. М.: Памятники исторической мысли, 2004. – 495 с. 90. Щавелева Н.И. Польки – жены русских князей (ХІ-сер. ХІІІ в.)//Древнейшие государства на терри- тории СССР. – М.:Наука, 1989. – 319 с. – С. 50–58. 91. Щавелева Н.И. Польские латиноязычные ис- точники. – М.: Наука, 1990 – 210 с. 92. Щавелева Н.И. Русские княгини в Польше // Внешняя политика Древней Руси. – М., 1988. – М. 117–118. 93. Ясинецкая Е. Августейшие сёстры // Dessange Mag, № 46, 2012, С. 56–58. 94. Ясинецкая Е. Европейское прошлое Киевской державы тысячелетней давности. От дочерей Ярос- лава Мудрого до королевы Великобритании Елиза- веты ІІ // Dessange Mag, № 46, 2013, С. 58–60). 95. Ясинецька О. Її українська величність // Ук- раїна молода, № 028 від 13.02.2010. 96. Ясинецька О. Київські князівни на престолах Європи // Календар. – К., 2010 р. 97. Ailred of Rievaulx. Lament for David, King of the Scots // Ailred of Rievaulx .The historical works. – Kalamazoo, 2005. 98. Annalista Saxo. MGH, SS. VI. Hannover. 1844. Перевод – Дьяконов И. В. 2005. 99. Annales Silesiaci compilati. MGH, SS. Bd. XIX. Hannover. 1866 – перевод с лат., комментарии – До- саев А. С. – 2012. 100. Baumgarten N. Le dernier meriage de Saint Vla- dimir. OChr, v. XXVII. Roma, 1930. cтр. 8. 101. Baumgarten N. Saint Vladimir et la conversion de la Russie. OChr, v. XXVII. Roma, 1932. cтр. 121. 102. Biber T., Leszczynski M. Poczet Wladcow Pol- ski.: Publicat, 2015 – 128 s. – SS. 20–21. 103. Cedrenus Geogius. Ioannis Scylitzae OPE ab Immanuele Bekkero. Suppletus et Emendatus. Tomus alter, Bonnae impensis ed. Weberi, MDCCCXXXIX, 1839. – P. 396. 104. Darlington, Reginald R. and P. McGurk (eds.), P. McGurk and Jennifer Bray (trs.). The Chronicle of John of Worcester: The Annals. – London, 1854. – p. 133. 105. Genealogia Welforum / ed. G. Waitz // MGH SS. T. XIII. Hannover, 1881, p. 733–734. 106. Historia Sztuki Polskiej. Tom 1:Sztuka Srednio- wieczna/ – MCMLXV.:Wydawnictwo Literackie. – Kra- kow, 1965. – 568 с. 107. Historia Welforum Weiengartensis / ed. L. Wei- land // MGH SS. T. XXI. Hannover, 1868, p. 454–471. 108. Ioannis Dlugossi. Annales seu Chronicae incliti regni poloniae. – Lib. 4. – Varsavia, 1965. – P. 158. 109. Jackman, Donald C, Criticism and Critique: Sidelights on the Konradiner. : Unit for Prosopographical Research, 1997/ Donald C. Jackman. The Konradiner. A Study in Genealogical Methodology. — Frankfurt am Main, 1990. 110. Jasiński K. Rodowód pierwszych Piastów. – Po- znań, 2004. – 306 s. 111. Kronika Wielkopolska/Preetl. K. Abgarowic, wstep I komet. Opr. B. Krbisowna. – Warsawa, 1965. 112. Labuda G. Polish diplomacy during the rule of the Piast dynasty//The history of Polish diplomacy X–XX c. – Warsaw: Sejm Publishing Office, 2005. – P. 31. 113. Mathew of Paris. English History. London, 1853 (reprint: New York, 1968). 114. Monumenta Poloniae Historica. Pomniki Dzi- ejowe Polski, T. 1, Lwow, 1864. 115. Piastowie. Leksykon Biograficzny. Wydawnic- two Literackie, Krakow 1999, S.53). 116. Poppe Andrzej i Danuta. Anna Regina. Przyczy- nek paleograficzny // Studia i Materialy z Historii Kul- tury Materialnej. – T. LXXI. – Warszawa, 2006. – P. 239–246. 117. Poppe Andrzej i Danuta. Anna Regina. Przyczy- nek paleograficzny // Studia i Materialy z Historii Kul- tury Materialnej. – T.LXXI. – Warszawa, 2006. – P. 239–246. 1/2 ’2016Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 186 118. Previte-Orton C.W. Cambridge Medieval His- tory, Shorter: Volume 1, The Later Roman Empire… – London: Press, 1979. – P.256. 119. Rocznik Krakowskiej Kapituly/Ed. L. Letow- ski//Katalog biskupow, pralatow I kanonikow Krakow- skich. – Krakow, 1853. T. IV. – S. 3–115. 120. Rocznik Kapituly Krakowskiej/ Ed. Z.Kozlow- ska-Budkowa//MPH. #S, 1978. T. V. P. 21–105. 121. Sturdza M.–D. Dictionnaire historique et généalogique des grandes familles de Grèce, d'Albanie et de Constantinople – Paris: Chez l'auteur, 1999. – 657 p. – p. 276. 122. Szabolcs de Vajay. Agatha, Mother St. Margaret, Queen of Scotland. In: Duquesne Review. Band 7, Nr. 2 (1962), S. 71–80. 123. William of Malmesbury’s Chronicle of the Kings of England: From the Earliest Period to the Reign of the King Stephen. By J.A. Giles, D.C.L. – London.: and Daldy, 1866. – P.196. 124. Wolf А.: Wer war Kuno „von Öhningen“? Über- legungen zum Herzogtum Konrad von Schwaben († 997) und zur Königswahl im Jahr 1002. In: Deutsches Archiv 36 (1980), S. 25–83; Armin Wolf: Ahnen deutscher Könige und Königinnen. (поміняла місцями 136-137 – переглянути в тексті посилання на Вольфа). До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) 187 References: 1. Anastasiya Yaroslavna, koroleva Vengrii//Voprosy istorii, 1984. – № 10. – 180–184 s. 2. Arhimandrit Leonid. Otkuda rodom byla sv. Ve- likaya knyazhna russkaya Olga?//Russkaya starina, 1888. – Т. 59 – sentyabr. – 217 s. 3. Baumgarten N.A. Dobronieha Vladimirovna, koroleva polskaya, doch sv. Vladimira//Blahovest. – Parizh – 1930. – № 2–3. – 102–109 s. 4. Boris i Hleb. Zhyzn, podvigi, chudesa pervykh russkikh svyatykh. – D.: ART-PRESS, 2005. – 19 s. 5. Borshchak Ilko. Anna Yaroslavna, koroleva Frantsii//Stara Ukraina. Lviv. – 1925. T. 6. – 99–104 s. 6. Velikaya khronika o Polshe, Rusi i ikh sosedyakh XI–XIII vv. – M.: Izd–vo Moskovskoho universiteta, 1987. – 263 s. 7. Vysotskii S.O. Knyahynia Olga i Anna Yaroslavna – slavni zhinky Kuivskoi Rusi. – K.: Nauk. Dumka, 1991 – 100 s. 8. Viliam Malmsberiiski (XII st.)//Pamyatniki sred- nievekovoi latinskoi literatury X–XII vv/otv. Red. M.E. Hrabar-Passek, M.L. Hasparova. – M.: Nauka, 1972. – 559 s. 9. Voitovych L.V. Knyazha doba na Rusi: portrety elity. – Bila Tserkva: V-ts Pshonkivski, 2006. – 781 s. 10. Voitovych L.V. Knyazivski dynastii Skhidnoi Yevropy (kin.IX– poch. XVI st.). – Lviv: Instytut ukrain- ozhnavstva, 2000. – 649 s. 11. Haidai L. Istoriya Ukrainy v osobakh, terminakh, nazvakh i ponyattyakh. – Lutsk: Vezha, 2000 – 508 s. 12. Hall Anonim. “Khronika i deyaniya knyazei ili pravitelei polskikh”/Predisloviye, perevod i prime - chaniya L.M.Popovoi. Otvetstvennyi redactor V.D. Ko- rolyuk. M.: Izdatelstvo AN SSSR, 1961. – 172 s. 13. Hvanini Oleksandr: Khronika yevropeiskoi Sar- matii/Upor. ta per. o. Yuriya Mytsyka. – K.: Vyd. Dim “Kyievo-Mohylianska academia”, 2007. – 1006 s. 14. Holovko A.B. Drevnyaya Rus i Polsha v politich- eskikh vzaimootnosheniyakh X – pervoi tryeti XIII vv. / A.B. Holovko; In-t istorii AN USSR. – Kiev: Naukova dumka, 1988. – 136 s. 15. Holubovskii P.V. Novyie isslyedovaniya o zhyzni frantsuzskoi korolievy Anny Yaroslavny//Kiyevskaya starina. K., 1886. – T. 54. – 12–16 s. 16. Horbenko S. Korolivskyi nekropol v tserkvi abbatstva Sen-Deni ta koroleva Frantsii Anna Yaro - slavna // Istoriya relihii v Ukrayini: naukovyi shchorich- nyk. Kn. 1/In-t relihiyeznavstva, Lviv: vid-nya In-tu ukr. arkheografii ta dzhereloznavstva im. M. Hrushevskoho NAN Ukrainy, Vid-nya relihiyeznavstva In-tu filosofii im. H. Skovorody NAN Ukraiyny. – Lviv: Lohos, 2004. – 202–212 s. 17. Hrabskyi A, Hrabskyi A.F. Po povodu polsko- vizantiiskikh otnoshenii v nach. XI v./V kn.: Vizantiiskii vremennik, – M., 1958. – T. XIV. – 178–182 s. 18. Hraf de Ke de Sent-Amur. Anna Rusynka, korol- eva Frantsii i hrafynia Valua/Per. z frants. I. Franka. – Lviv: Repryntne vidtvorennia vydannia Drukarni Naukovoho Tovarystva im. Shevchenka, 1909. – 1991. – 14–15 s. 19. Husiev Viktor, Kalyntsev Yurii. Anna Yaroslavna, zahadki sudby//Den. – 1999. – №161. – Pyatnitsa. – 3 sentiabria. 20. Hustynskyi litopys – PSRL. – T. 2. SPb., 1843. – 267 s. 21. Dzhakson T.N. Islandskiye korolevskiye sagi o russko-skandinavskikh matrimonialnykh sviaziakh // Skandinavskii sbornik. – Tallin, 1982. – Vyp. XXVII. XXVII. – 107–115 s. 22. Drevniaya Rus v svietie zarubezhnykh istoch - nikov: Khrestomatia / Pod. Red. T.N. Dzhakson, I.H.Konovalovoi i A.V.Podosinova. – T. IV: Zapad- noyevropeiskiye istochniki. Sost., per. i comment. A.V.Nazarenko. – M.: Russkii Fond Sodeistviya Obra- zovaniyu i Nauke, 2010. – 512 s. 23. Zlatarskii, Vasil. Istoria na blgarskiya drzhava prez Srednite Vekove. – T. 1. Chast 2. – Sofiya, “Nauka i izkustvo”, – 1971 – 778 s. 24. Ilovaiskii D.I. Veroyatnoie proiskhozhdenie Olgi//Ilovaiskii D.I. Istoricheskie sochineniya. – M., 1886. – T. 2. – 32–51 s. 25. Ilyin N.N. Letopisnaya statia i ieio istochnik (Opyt analiza). – M.: Izdatelstvo AN SSSR, 1957. – 210 s. 26. Ivanchenko R.P. Istoria bez mifiv: Besidy z istoriyi ukrayinskoyi derzhavnosti. – K.: MAUP, 2007. – 38–39 s. 27. Istoriya Ukrainy v dokumentakh i materialakh. – T. I. – K.: V-vo Akademiyi nauk URSR, 1939. – 56 s. 28. Istoriya Ukrayiny v osobakh: IX–XVIII st. / V. Zamlynskyi (kerivnyk avtorskoho kolektyvu), I. Voitsekhivska, Galagan ta in. – K.: Ukraiyna, 1993 – 396 s. 29. Karpov A.Y. Yaroslav Mudryi. – M.: Molodaya Hvardiya, 2010 – 592 s. 30. Knyazheskoye zhytiye. Skazaniye o Borise i Hlebe/Drevniaya russkaya literatura. Khrestomatiya. Sost. N.I.Prokofiyev. – M., 1980. 31. Kozma Prazhskii. Cheshskaya khronika/Vstup. statiya, perevod i kommentariyi H.E. Sanchuka. – M., 1962 – 268 s. 32. Konstantin Bahrianorodnyi. upravlienii im- periyei. – M., Nauka, 1991. – 496 s. 33. Kosyh H. Edigna – donka Anny Yaroslavny. Ka- tolyky vyznaly yiyi sviatoyu//Uriadovyi kurier. – 2010, 18 bereznya. – №50 (420). 34. Korolyuk V.D. Zapadnyie slaviane i Kiyevskaya Rus. – M.: Izd-vo “Nauka”, 1964 – 381 s. 35. Korsak I. Imena tvoi Ukrayino. – : PVD “Tver- dynia”, 2007 – 300 s. 36. Kotlyar M.F. Istoriya dyplomatiyi Pd.-Zakh. Rusi. – K.: In-t istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny, 2002. – 247 s. 37. Yelyzaveta Yaroslavna – koroleva dvokh derzhav/Natalia Krutenko. – K.: Lybid, 2015 – 168 s. 38. Kulynych D.D. Anna Yaroslavna, koroleva Frantsiyi//Voprosy istorii. – 1967. – № 2. – 217–221 s. 39. Lavrentievskaya letopis. – PSRL. – T. 1. – Izd-vo Akademii nauk SSSR, 1926–1928, 108–109 s. 40. Latinoiazychnyie istochniki po istorii Drevniei Rusi. Gemania. Vyp. Seredina IX–pervaia polovina XII v. – M.: Institut istorii AN SSSR, 1989 – 205 s. 41. Linnichenko I.A. Vzaimnyie otnosheniya Rusii Polshy do poloviny XIV st. – I. Rus i Polsha do kontsa XII v. – Kiev, 1884. – 48 s. 42. Litopys Ruskyi/Pereklad i koment. L. Makhnovets. – K.: V-vo “Dnipro”, 1989. – 591 s. 43. Loparev Kh. Brak Mstislavny (1122)//Vizan- tiyskiy vremennik. T. 9. – SPb., 1902. – 418–445 s. 44. Loparev Kh. Russkaya knyazhna Eupraxia Mstislavna (XII v.) kak veroiatnyi avtor meditsinskoho sochinenia//Sbornik v chest A.I.Sobolevskoho. – SPb., 1905. – 1–14 s. 45. Luhovyi O. Vyznachne zhinotstvo Ukrainy. Isto- rychni zhyttiepysy. – K.: Dnipro, 1994 – 336 s. 46. Luniak Ye. Anna Rusynka – koroleva Frantsii v svitli istorychnykh dzherel. – Kyiv–Nizhyn: Vydavets PP Lysenko M.M., 2010 – 96 s. 47. Matuzova V.I. Anhliiskie srednievekovyie is- tochniki IX–XIII vv.:Teksty, per., comment. – Moskva: Nauka, 1979. – 268 s. 48. Melnikov Ye. I. O iazyke i grafike podpisi Anny Yaroslavny//Slavianskoie iazykoznanie: Sb. – M., 1959. – 113–119 s. 49. Morozova L.Ye. Russkie kniahini. – M.: Ast- Press Kniha, 2004 – 256 s. 50. Nazarenko A.V. Drevniaya Rus na mezhdunaro- dnykh putiakh: Mezhdistsiplinarnyie ocherki kulturnykh, torhovykh, politicheskikh sviazei IX–XII vv. – M.: Yazyki russkoi kultury, 2001. – 784 s. 51. Nazarenko A.V. Henrykh i Anna Yaroslavna // Drevniaia Rus v svete zarubezhnykh istochnikov: Uchebnoie posobie dlya studentov vuzov/M.V.Bibikov, H.V.Glyzina, T.N.Dzhakson i dr. Pod red. Ye. A. Mel- nikovoi. – M.: Izdatelstvo korporatsii “Lohos”, 1999. – 353–358 s. 52. Nazarenko A.V. Zhytie Antonia Pecherskoho i datirovka russko-polskogo soiuza pri Kazimire i Yaroslave Mudrom//Slaviane i ikh sosedi. Mezhdunarod- nyie otnoshenia v epokhu feodalizma (sbornik tezisov). – M.: Nauka: Hlavnaia redastsia vostochnoi literatury, 1989. – 74 s. 53. Nazarenko A.V. Nemetskie latinoiazychnyie istochniki IX–XI vekov: Teksty, per., comment. – M.: Nauka, 1993. – 238 s. 54. Nazarko Irynei. Dobroniha – dochka sviatoho Volodymyra Velykoho//Analecta ordinis S. Basilii Magni. – Vol.2 (8). – Fasc.3-4. – Romae. – 1956. – 319– 324 s. 55. Nebeliuk Myroslav. Anna Yaroslavna. Ukrainska kniazhna na korolivskomu prestoli Frantsii v XI st. – Paris–Lyon: S.C.I.P., 1952 – 57 s. 56. Nikitenko N.M., Korniyenko V.V. Anna Yaro - slavna ta ii avtohrafy na stini Sofii Kyivskoi//Siver- shchyna v konteksti istorii Ukrainy. Zbirnyk naukovykh prats. – Kyiv-Hluhiv. – 2010. – Vyp. 3. – 93–98 s. 1/2 ’2016Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 188 До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) 189 57. Pavlova R. Nov Vladimirski letopisets//Yezyk i literature. – Sofia, 1980. – № 5. – 8–11 s. 58. Papadimitriu S.D. Brak russkoi kniazhny Mstislavy Dobrodei s grecheskim tsarevichem Ales - keiem Komninym//Vizantiiskii vremennik, 1904. – T. 11. – 73–98 s. 59. Pashuto V.T. Vneshniaia politika Drevniei Rusi. – M.: Nauka, 1968 – 474 s. 60. Plakhonin A.H. Dobronieha Volodymy rivna // Entsyklopedia istorii Ukrainy. – K.: V-vo “Naukova dumka”, 2003. – T. II. – 422 s. 61. Prp. Nestor Litopysets. Misiatsia lypnia 24. Chy- tannia pro zhytie i pohublennia blazhennykh strastoterpt- siv Borysa i Hliba. – Vyd. za rukop. Mosk. Synod. Drukarni. – 1 (53), perhament. Sylvestrivskyi zbirnyk XIV st.//Adapt. za vyd.: Bohuslavskyi S. Pamiatky XI–XVIII st. pro kniaziv Borysa i Hliba (Rozvidka ta teksty), – M., 179–206 s. 62. Pushkareva N.L. Zhenschiny Drevniei Rusi – M.: Mysl, 1989 – 286 s. 63. Rychka V., Kniahynia Olha. – K., Vydavnychyi dim “Alternatyva”, 2004. – 335 s. 64. Sabev Todor. Bolharskii vklad v tserkovno-kul- turnyi rastsvet Kievskoi Rusi//Tysiacheletie kreschenia Rusi: Materialy mezhdunarodnoi tserkovno-istoricheskoi konferentsii (Kiev, 21–28 iyulia 1988). – 75 s. 65. Saga ob Eimunde//Rydzevskaia Ye.A. Drevniaya Rus i Skandinavia. – M., 1978. – 99 s. 66. Sambor B. Sviati zemli ukrainskoi. – K.: V-vo “Arkhanhelskyi glas”, 2009. – 372 s. 67. Sverdlov M.V. Izvestia nemetskih istochnikov o russko-polskih otnosheniyah kontsa X – nachala XI v. // Issledovania po istorii slavianskih I balkanskih narodov. Kievskaia Rus i ieio sosedi. – M., 1972. – 154–155 s. 68. Sverdlov M.V. Izvestia o Rusi v Khronike Tit- mara Merzeburgskoho//Drevneishyie gosudarstva na ter- ritorii SSSR. – Mat. i issled. – 1975. – M., 1976. – 90–101 s. 69. Sverdlov M.V. Politicheskie otnoshenia Rusi i Germanii X – pervoi poloviny XI v.//Problemy istorii mezhdunarodnykh otnoshenii/Sb. Stat. Pamiati akad. Ye.V.Tarle. – Leningrad, 1972 – 290–291 s. 70. Semenkova T.H. Sudba russkoi tsarevny Anny Yaroslavny. // Nauka i zhyzn. – 2004. – № 5. – 84–89 s. 71. Sent-Emur Ke de. Anna Rusynka, koroleva Frantsii i grafynia Valua.– Lviv: Drukarnia NTSH, 1909. – reprint. – K.: Oberehy, 1991. – 36 s. 72. Seriakov M.L. Lubov i vlast v russkoi istorii. – SPb.: Izdatelskii Dom “Neva”. – M.: “Olma-Press Obra- zovanie”, 2002. – 320 s. 73. Silezki Kompiliatyvni Annaly (Annales Silesiaci compilati. MGH, SS. Bd. XIX. Hannover. 1866 – Perevod s lat., kommentarii – Dosaev A.S., 2012. 74. Skazannia pro Borysa i Hliba//Biblioteka liter- atury Davnioi Rusi/Za red. D.S. Likhachova, Dmytrieva, A.A. Alekseieva, N.V. Ponyrko. – T. 1: XI–XII st. – SPb., 1997. 75. Skazannia pro sviatyh Borysa i Hliba: Silvest - rivskyi spysok XIV stolittia / Vydav I.I.Sreznevskyi. – SPb.: Drukarnia IAN, 1860. 76. Syromiatnikov S. Russkaia kniazhna na fran - tsuzskom prestole//Novoie vremia. – 1893. 77. Tatischev V. N. Istoria Rossiyskaia. – M., 1963. – T. 2. – 383 s. 78. Taube M. Rim i Rus v domonholskii period. – Ka- tolicheskii vremennik (Kn. II), obshchestvo sv. Ioanna Zlatousta. – Parizh, 1928. 79. Tverskaia letopis. – PSRL. – T. 15. – SPb.: Arkhe- ologicheskaia kommissia, 1863. 80. Timiriazev V.A. Frantsuzskaia koroleva Anna Yaroslavna//Istoricheskii vestnik, 1894. – T. 55, № 1. – 198–209 s. 81. Feodosii Pecherskyi. Slovo pro viru latynsku chy variazku/Khrystyianstvo na terenah Ukrainy I – XI st. – K., 2000. 82. Kholodylin A.N. Avtohrafy Anny Yaroslavny – korolevy Frantsii//Russkaia rech. – 1985. – № 2. – 111 s. 83. Khorunzhyi Yu., Iakymiv Yu. Saga pro Yarosla - vovykh doniok. – K.: Vydavnytstvo “Biblioteka ukra - intsia”, 2004. – 40 s. 84. Khristianstvo: Entsyklopedicheskii slovar. – T. 3. – M., 1995 – 747 s. 85. Chernykh P. Ya. K voprosu o podpisi frantsuzskoi korolevy Anny Yaroslavny//Doklady i soobshchenia filolog. f-ta MGU. – Vyp. 3. – M., 1947. – 27–31 s. 86. Chilingirov Stilian. Kakvo ie dal blgarinite na druhie narody. – Kolins. – 5. reprint, 1938. – 28 s. 87. Shyrokorad A. Frantsia. Istoria vrazhdy, soper- nichestva i liubvi. – M.: Veche, 2008. – 382 s. 88. Shternberh Ya.T. Anastasia Yaroslavna, koroleva Vengrii//Voprosy istorii. – 1984, № 10. – 180–184 s. 89. Shchaveleva N.I. Drevniaia Rus v “Polskoi is- torii” Yana Dlugosha (Kn. 1–6): Tekst, perevod, kom- mentarii/Pod red. i s dopoln. A.V.Nazarenko/RAN. In-t rossiiskoi istorii; In-t vseobshchei istorii. – M.: Pamiat- niki istoricheskoi mysli, 2004. – 495 s. 90. Shchaveleva N.I. Polki – zhony russkikh kniazei (XI – ser. XIII v.)// Drevneishyie gosudarstva na territorii SSSR. – M.: Nauka, 1989. – 319 s. 91. Shchaveleva N.I. Polskie latinoiazychnyie is- tochniki. – M.: Nauka, 1990. – 210 s. 92. Shchaveleva N.I. Russkie kniahini v Polshe// Vnieshniaia politika Drevniei Rusi. – M., 1988. – 117– 118 s. 93. Yasinetskaya Ye., Avgusteishyie siostry// Des- sange Mag, №46, 2012, 56–58 s. 94. Yasinetskaya Ye., Yevropeiskoie proshloie Kievskoi derzhavy tysiacheletniei davnosti. Ot docherei Yaroslava Mudroho do korolevy Velikobritanii Yeliza- vety II// Dessange Mag, №48, 2013, 58–60 s. 95. Yasynetska O., Yiyi ukrainska velychnist // Ukraina moloda, № 028, 13.02.2010. 96. Yasynetska O., Kyivski kniazivny na prestolakh Yevropy//Kalendar. – K., 2010. 97. Ailred of Rievaulx. Lament for David, King of the Scots // Ailred of Rievaulx .The historical works. – Kalamazoo, 2005. 98. Annalista Saxo. MGH, SS. VI. Hannover. 1844. Перевод – Дьяконов И. В. 2005. 99. Annales Silesiaci compilati. MGH, SS. Bd. XIX. Hannover. 1866 – перевод с лат., комментарии – До- саев А. С. – 2012. 100. Baumgarten N. Le dernier meriage de Saint Vla- dimir. OChr, v. XXVII. Roma, 1930. cтр. 8. 101. Baumgarten N. Saint Vladimir et la conversion de la Russie. OChr, v. XXVII. Roma, 1932. cтр. 121. 102. Biber T., Leszczynski M. Poczet Wladcow Pol- ski. : Publicat, 2015 – 128 s. – SS. 20–21. 103. Cedrenus Geogius. Ioannis Scylitzae OPE ab Immanuele Bekkero. Suppletus et Emendatus. Tomus alter, Bonnae impensis ed. Weberi, MDCCCXXXIX, 1839. – P. 396. 104. Darlington, Reginald R. and P. McGurk (eds.), P. McGurk and Jennifer Bray (trs.). The Chronicle of John of Worcester: The Annals. – London, 1854. – p. 133. 105. Genealogia Welforum / ed. G. Waitz // MGH SS. T. XIII. Hannover, 1881, p. 733–734. 106. Historia Sztuki Polskiej. Tom 1:Sztuka Srednio- wieczna/ – MCMLXV.:Wydawnictwo Literackie. – Kra- kow, 1965 – 568 с. 107. Historia Welforum Weiengartensis / ed. L. Wei- land // MGH SS. T. XXI. Hannover, 1868, p. 454–471. 108. Ioannis Dlugossi. Annales seu Chronicae incliti regni poloniae. – Lib. 4. – Varsavia, 1965. – P. 158. 109. Jackman, Donald C, Criticism and Critique: Sidelights on the Konradiner. : Unit for Prosopographical Research, 1997/ Donald C. Jackman. The Konradiner. A Study in Genealogical Methodology. — Frankfurt am Main, 1990. 110. Jasiński K. Rodowód pierwszych Piastów. — Poznań, 2004. – 306 s. 111. Kronika Wielkopolska/Preetl. K. Abgarowic, wstep I komet. Opr. B. Krbisowna. – Warsawa, 1965. 112. Labuda G. Polish diplomacy during the rule of the Piast dynasty//The history of Polish diplomacy X–XX c. – Warsaw: Sejm Publishing Office, 2005. – P. 31. 113. Mathew of Paris. English History. London, 1853 (reprint: New York, 1968). 114. Monumenta Poloniae Historica. Pomniki Dzi- ejowe Polski, T. 1, Lwow, 1864. 115. Piastowie. Leksykon Biograficzny. Wydawnic- two Literackie, Krakow 1999, S.53). 116. Poppe Andrzej i Danuta. Anna Regina. Przyczy- nek paleograficzny // Studia i Materialy z Historii Kultury Materialnej. – T.LXXI. – Warszawa, 2006. – P. 239–246. 117. Poppe Andrzej i Danuta. Anna Regina. Przyczy- nek paleograficzny // Studia i Materialy z Historii Kultury Materialnej. – T.LXXI. – Warszawa, 2006. – P. 239–246. 118. Previte-Orton C.W. Cambridge Medieval His- tory, Shorter: Volume 1, The Later Roman Empire… – London: Press, 1979. – P. 256. 119. Rocznik Krakowskiej Kapituly/Ed. L. Letow- ski//Katalog biskupow, pralatow I kanonikow Krakow- skich. – Krakow, 1853. T. IV. – S. 3–115. 120. Rocznik Kapituly Krakowskiej/ Ed. Z.Kozlow- ska-Budkowa//MPH. #S, 1978. T. V. P. 21–105. 121. Sturdza M.–D. Dictionnaire historique et généalogique des grandes familles de Grèce, d'Albanie et de Constantinople – Paris: Chez l'auteur, 1999. – 657 p. – p. 276. 122. Szabolcs de Vajay. Agatha, Mother St. Margaret, Queen of Scotland. In: Duquesne Review. Band 7, Nr. 2 (1962), S. 71–80. 123. William of Malmesbury’s Chronicle of the Kings of England: From the Earliest Period to the Reign of the King Stephen. By J.A. Giles, D.C.L. – London.: and Daldy, 1866. – P.196. 124. Wolf А.: Wer war Kuno „von Öhningen“? Über- legungen zum Herzogtum Konrad von Schwaben († 997) und zur Königswahl im Jahr 1002. In: Deutsches Archiv 36 (1980), S. 25–83; Armin Wolf: Ahnen deutscher Könige und Königinnen. 1/2 ’2016Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 190 До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) 191 д о д а т к и Додаток 1, схема № 1 Походження дружини «короля Русі» за «Генеалогією Вельфів»: Додаток 2, схема № 2 Походження дружини «короля Русі» за «Вейнмарською генеалогією Вельфів» та уточненнями А. Вольфа: Оттон І Великий 912–973 імператор Священної Римської імперії Едіта 910–946 принцеса англійська, імператриця Св. Рим. імп. Куно (Корад ) Енінген бл. 920?–997 герцог Швабії NN дочка бл. 950–1007 принцеса германська, герцогиня Швабії N дочка (Адель ?) ?970–980-ті рр. – ? герцогиня Швабська, королева Русі Аделаїда † п. 1007 принцеса Бургундська, імператриця Св. Рим. імп. «король Русі» ∞ ∞ ∞ ∞ (968 р.) ∞ (968 р.) Оттон І Великий 912–973 імператор Священної Римської імперії Едіта 910–946 принцеса англійська, імператриця Св. Рим. імп. Людольф 930–957 герцог Швабії Рихлінт (Регелінда) бл. 950?–1007 герцогиня Швабська Куно (Корад ) Енінген бл. 920?–997 герцог Швабії N дочка (Адель ?) ?970–980-ті рр. – ? герцогиня Швабська, королева Русі «король Русі» Аделаїда † п. 1007 принцеса Бургундська, імператриця Св. Рим. імп. ∞ ∞ ∞ 1/2 ’2016Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 192 Д о д а т о к 3 , сх ем а № 3 С п іл ь н іс т ь р о д о в о д ів М а р ії -Д о б р о н ег и і К а зи м и р а І В ід н о в и т ел я : О тт о н І В е л и ки й 91 2– 97 3 ім пе р ат ор С вя щ ен но ї Р и м сь ко ї ім пе р ії Р о м а н ІІ б л. 9 38 – 96 3 ім пе р ат ор В із ан т. ім пе р ії С в я то с л а в З а в о й о в н и к 92 5/ 93 0– 97 2 ве л. к н. К и їв сь ки й Л ю д о л ьф 93 0– 95 7 ге р ц ог Ш ва б ії Р и хл ін т (Р е ге л ін д а ) б л. 9 50 ?– 10 07 ге р ц ог и ня Ш ва б сь ка О тт о н ІІ 95 5– 98 3 ім пе р ат ор С вя щ ен но ї іР и м сь ко ї і м пе р ії К а з и м и р І 10 16 – 10 58 кн яз ь- пр ав и те ль П ол ьщ і М а р ія -Д о б р о н е га б л. 1 01 5/ 17 – 10 87 д ав нь ор ус ьк а кн яз ів на , кн яг и ня П ол ьщ і Р и кс а б л. 9 95 – 10 63 ге р ц ог и ня Л от ар и нг сь ка , ко р ол ев а П ол ьщ і М а ти л ьд а 97 9– 10 25 пр и нц ес а ге р м ан сь ка , ге р ц ог и ня Л от ар и нг сь ка , N д о ч ка ( А д е л ь ? ) ?9 70 – 98 0- ті р р . – ? ге р ц ог и ня Ш ва б сь ка , ко р ол ев а Р ус і С в . Б о р и с -Р о м а н 70 – 80 -т і р р . Х с т. – 10 15 /1 7 кн яз ь во ли нс ьк и й ( ?) , р ос то вс ьк и й Є п іф а н ія ( Те о ф а н о ) б л. 9 55 – 99 1 ц ар ів на в із ан ті й сь ка , ім пе р ат р и ц я С в. Р и м . і м п. А н н а Б а гр ян о р о д н а 96 3– 10 11 ц ар ів на в із ан ті й сь ка , ве л. к н. К и їв сь ка В о л о д и м и р В е л и ки й 95 0- ті – 10 15 ве ли ки й к ня зь К и їв сь ки й N N « б о лг ар и н я» ∞ ∞ ∞ ∞ До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.) 193 Д о д а т о к 4 , сх ем а № 4 В ір о гі д н е п о х о д ж ен н я д р у ж и н и В о л о д и м и р а С в я т о сл а в и ч а , м а т ер і Б о р и са В о л о д и м и р о в и ч а і б а б у сі М а р ії -Д о б р о н ег и ( за в ер сі єю а в т о р а ): N N « б о л га р и н я» (Є л е н а ? А гн ія ? А га та ? ) В о л о д и м и р В е л и ки й 95 0- ті – 10 15 ве л. к н. К и їв сь ки й А н н а Б а гр ян о р о д н а 96 3– 10 11 ц ар ів на в із ан ті й сь ка , ве л. к н. К и їв сь ка В а с и л ь ІІ 95 8- 1 02 5 ім п. В із ан ті ї К о с тя н ти н V II I 96 0- 10 28 ім п. В із ан ті ї Є п іф а н ія ( Те о ф а н о ) б л. 9 55 -9 91 ∞ О тт о н ІІ Р и хл ін т (Р е ге л ін д а ) б л. 9 50 ?– 10 07 ге р ц ог и ня Ш ва б сь ка Р и хл ін т (Р е ге л ін д а ) б л. 9 50 ?– 10 07 ге р ц ог и ня Ш ва б сь ка Р и хл ін т (Р е ге л ін д а ) б л. 9 50 ?– 10 07 ге р ц ог и ня Ш ва б сь ка М а р ія -І р и н а Л а ка п и н а † 96 6 П е та р І 91 2- 96 9 ц ар Б ол га р ії ∞ ∞ Князі та королі Польщі М а р ія -Д о б р о н е га б л. 1 01 5/ 17 – 10 87 д ав нь ор ус ьк а кн яз ів на , кн яг и ня П ол ьщ і Королі Англиї та Шотландії А га та ( А га ф ія ) б л. 1 01 5/ 17 -1 09 3 д ав нь ор ус ьк а кн яз ів на , д р . н ащ . п р ес то лу А нл ії ∞ ∞ ∞ ∞ Б о р и с ІІ б л. 92 9- 97 1 ц ар Б ол га р ії А га та ( А га ф ія ) А га та ( А га ф ія ) Р о м а н ІІ б л. 9 38 – 96 3 ім пе р ат ор В із ан ті ї Є п іф а н ія ( Те о ф а н о ) 94 1- пі сл я 97 6 ∞ Н и ки ф ор Ф ок а ∞ Іо ан н Ц и м и сх ій ? Р о м а н І Л а ка п и н б л. 8 70 -9 48 ім п. В із ан т. ім пе р ії Х р и ст о ф о р Л ак ап и н † 94 8 ім п. В із ан т. ім пе р ії Х р и ст о ф о р Л ак ап и н † 94 8 ім п. В із ан т. ім пе р ії Х р и ст о ф о р Л ак ап и н † 94 8 ім п. В із ан т. ім пе р ії Р и хл ін т (Р е ге л ін д а ) б л. 9 50 ?– 10 07 ге р ц ог и ня Ш ва б сь ка С в. Б о р и с- Р о м а н 70 – 80 -т і р р . Х с т. – 10 15 /1 7 кн яз ь во ли нс ьк и й ( ?) , р ос то вс ьк и й

До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (з 1038/1043–1058 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge