Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької)
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16882 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) / О. Федина // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 111-114. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859472685262700544 |
|---|---|
| author | Федина, О. |
| author_facet | Федина, О. |
| citation_txt | Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) / О. Федина // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 111-114. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-24T10:33:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
111111
6 Цитата взята нами из вступительного текста, предваряющего книгу Натальи Шкаровской
(«Народное самодеятельное искусство», Издательство «Аврора». Ленинград. 1975. с.6).
7 Известно мнение, что изобразительное искусство исчерпало себя и исчезнет с карты культуры. Не
думаю. Область воспитания человеческих чувств остается одной из главных нагрузок, возложенных
на культуру и на искусство, как часть культуры. От этой нагрузки можно отмахнуться только на
какой-то срок, уйти от нее невозможно.
Оксана Федина
український костюм кІнця ХІХ – поЧатку ХХ столІття:
теоретико-естетиЧний аналІз
(до 130-річчя від дня народження олени кульчицької)
теоретико-естетичний аналіз є важливою складовою методики вивчення тра-
диційного народного (чи історичного) костюма як твору декоративно-ужиткового
мистецтва. він передбачає вивчення образного змісту костюма, характеру його сти-
льового вирішення та системи композиційних засобів (художньо-образний та фор-
мальний рівень). Особливий інтерес викликає теоретико-естетичний аналіз ансамб-
лів українського народного вбрання кінця ХІХ – початку ХХ ст. у контексті розвитку
вітчизняної художньої освіти, теорії та практики сучасного дизайн-проектування.
Із цього погляду на особливу увагу мистецтвознавців, дизайнерів, художни-
ків заслуговує серія акварелей – малюнків народного одягу західних областей
України відомої української художниці Олени Кульчицької 1, 130-річчя від дня
народження якої відзначили 2008 року. силою свого художнього бачення вона
змалювала передусім розмаїття образів народного вбрання українців (на відмі-
ну від фіксації його етнографічних особливостей). Образ костюма в її графічних
роботах сприймається як цілісна система світобачення народу, виражена у сво-
єрідному синтезі багатовікових культурних традицій, який і визначає характер
ансамблевого вирішення українського народного костюма цього періоду, його
стилістичні та композиційні особливості. важливим моментом тут є відобра-
ження органічного зв’язку людини і костюма, притаманного художній системі
ансамблю, якою є український народний святковий костюм кінця ХІХ – початку
ХХ ст. замальовки О. Кульчицької є багатим матеріалом для дослідження тради-
ційного народного одягу українців кінця ХІХ – початку ХХ ст. західних областей
України з погляду його теоретико-естетичного аналізу, проблеми зображення й
вираження в художній практиці. У цьому полягає неабияка мистецька й наукова
цінність творчого доробку О. Кульчицької.
У її малюнках краса образу молодої жінки, наприклад, із с. тишківці городен-
ківського району Івано-франківської області, виражена передусім у гармонійній
єдності її внутрішнього світу та характеру святкового вбрання. Прикметною озна-
кою цього костюма є ансамблевий характер його композиції – ієрархічна єдність
компонентів, контраст і рівновага темного та світлого, гладкого та фактурного, бі-
лого та вишневого. Активність сприйняття локальних кольорів, різноманітність
фактури матеріалів та прийомів декорування (ткання, різні техніки вишивки
тощо), динаміка форм і ліній поясного одягу (обгортки й запаски) і головного убо-
ру (намітки) увиразнюють композицію святкового вбрання й творять відповідну
естетику образу. Характерним тут є лаконізм виражальних засобів: простота силу-
112112
етної форми одягу, двоколірність гами, незначна кількість оздоблення. У цьому –
етика святкового вбрання молодої заміжньої жінки.
На локальному рівні художньо-стильові особливості святкового одягу жінки зі
згаданого с. тишківці виявляються передусім у характері оздоблення рукавів со-
рочки («червонятки»). Рівновага площин гладкого білого та вишиваного поля, мо-
заїчний характер вишивки (метричне чергування білих і темно-червоних квадра-
тиків на них) підкреслюють стримано-святковий характер цього вбрання.
святковий одяг жінки із с. Нирків товстенького району сусідньої тернопіль-
ської області є дуже подібним до покутського, як за образною характеристикою,
так і за композиційними засобами виразності. Контрастне поєднання площин бі-
лого й червоного кольорів, ритм вертикальних складок запаски та сорочки, діа-
гональних ліній обгортки та щільно вишиваних рукавів сорочки творять основу
композиції даного костюма.
Характерним є головний убір молодої жінки з обов’язковою складовою – на-
міткою, вив’язаною в особливий спосіб. він ніби складається з трьох частин – об-
ручеподібної гофрованої смужки над чолом, верхньої частини на зразок очіпка та
нижньої – у вигляді складок полотна, ритм яких повторює ритм разків намиста на
грудях. У цілому головний убір надає костюму стилістичної виразності, самому ж
образу молодої жінки – особливої величі та гідності.
Ще одним прикладом такого образно-стилістичного вирішення костюма є свят-
ковий одяг жінки із с. Дорогиничі Локачинського району волинської області. Його
характерні риси – лаконізм виражальних засобів. Камізелька темного кольору та
яскрава червона спідниця композиційно врівноважують основні складові частини
костюма. виразності образу, ансамблевої завершеності, особливо святкового ви-
гляду, як і в попередніх зразках, надає намітка. У характері цього головного убору
виразно звучать культурні традиції давньоукраїнського періоду, зокрема естетика
образів князівського вбрання.
Дещо інші стильові риси притаманні образу святкового одягу жінки із с. сухо-
верхів Кіцманського району Чернівецької області. Урочистий вигляд має головний
убір – намітка. Комплекс шийно-нагрудних прикрас (із коралів і металу) надає об-
разу костюма святковості. Білий кожушаний тричвертевий кептар (бунда) створює
враження монументальності та ошатності. Барвистість колірної гами (поєднання
доповнювальних червоного та зеленого кольорів), складний ритм горизонтальних,
вертикальних та діагональних ліній у комплексі жіночого поясного одягу (шов-
кової хустки з тороками) підсилюють відчуття святковості. в ансамблевій єднос-
ті складових цього вбрання звучить естетика князівсько-боярського, купецького
вбрання, із притаманною останньому показовістю, демонструванням рівня за-
можності (дороге хутро, шовкові тканини, багатство прикрас тощо).
Іншим є образно-стильове вирішення святкового вбрання жінки, коли основним
компонентом головного убору, на відміну від намітки, слугує хустка. виразність костюма
тут досягається іншими композиційними засобами. Особлива святковість і вишуканість
звучать в образі жіночого костюма із с. Команьче біля сянока (Лемківщина). Насамперед,
краса локального синього кольору в поєднанні з червоним та білим творить святковий,
урочистий настрій цього вбрання. Накинутий на плечі жінки убрус, яскрава шийна «си-
лянка» у вигляді широкого півкруга (імітація коштовної прикраси) та головний убір – ве-
лика біла хустка поверх очіпка, зав’язана на потилиці, є основними емоційно-насиченими
складовими костюма, в єдності яких виразно звучать культурні традиції періоду Київ-
ської Русі. Ритм декоративних ліній та смуг «рясованих» полотняної спідниці та запаски
(із фабричної тканини) збагачують композицію костюма й підсилюють монументаль-
ність сприйняття образу. Оздоблення лейбика підпорядковане звучанню нагрудної при-
113113
краси. У цілому в образі цього костюма бачимо синтез естетики шляхетського вбрання
давньоукраїнського князівського періоду та панського, міського вже нового часу.
Унікальним за своїм образним вирішенням є жіночий одяг із с. Яблунне Бе-
резнівського району Рівненської області. Естетика білого кольору, пропорцій-
не співвідношення білого (свита з білого сукна) і родового червоного (вовняна
спідниця й полотняна запаска), біла лляна хустка, вишивана на «рогах» і від-
повідно зав’язана, лаконізм декору (символіка червоного й синього кольорів)
слугують основними засобами творення образу, у якому проявляються арха-
їчні культурні традиції українського народу. вони пов’язані передусім з обра-
зом жінки-берегині, ідеєю життя, продовження роду тощо. визначальною тут є
символіка системи декорування, її обереговий характер – колірне вирішення,
лаконізм оздоблення, місце розташування декоративних елементів тощо. Єд-
ність етичного та естетичного відіграє головну роль у творенні ідеального об-
разу молодої жінки.
Ще одним зразком народного костюма, цікавим з погляду теоретико-естетичного
аналізу, є святковий одяг жінки із с. старичі Яворівського району Львівської області.
У його художньо-образній системі поєднані архаїчні риси давньоукраїнської куль-
тури з естетикою селянського та міського вбрання початку ХХ ст. Перші з них вира-
жені в системі декору (домінування білого кольору, виразність червоного як оберегу,
антропоморфний характер орнаменту, домоткані матеріали тощо). Короткий до талії
каптан у поєднанні зі спідницею складають основу європейського міського вбрання,
а білі запаска та хустка є елементами естетики селянського одягу. Особливої ошат-
ності головному уборові й усьому образу надає бавниця, поверх якої пов’язана хустка.
Бавниця – вишивана смужка полотна у вигляді обідка (імітація коштовної начільної
прикраси подібно до корони) та спідниця-шорц, ткана у повздовжні кольорові сму-
ги, визначають специфіку даного жіночого вбрання на локальному рівні.
три ансамблі народного одягу, обрані для художнього аналізу, наповнені зовсім
іншим ідейно-образним змістом, ніж попередні. відповідно до регіональної спе-
цифіки їхнє стильове вирішення та засоби композиційної виразності мають свої
особливості. Це – весільний одяг дружки із с. старий Косів Косівського району
Івано-франківської області, весільний одяг молодої із с. висова біля горлиць, ве-
сільний одяг молодої з м. городка городоцького району Львівської області.
На відміну від жіночого святкового одягу, у дівочому головним образно-
насиченим і емоційно-виразним компонентом виступає вінок. У його художньо-
образній системі втілені ідеї краси, молодості, неповторності, унікальності, які
знайшли своє відображення в образі розквітлої квітки, дерева, саду. У цьому – дав-
ня культурна традиція українського народу.
Якщо в основі композиції весільного одягу дружки із с. старий Косів визна-
чальними є активність червоного кольору, багатство й динаміка декоративного
оздоблення, то образ молодої із с. висова твориться за допомогою лаконічних
композиційних засобів. Передусім контраст площин білої спідниці й запаски та
мальовничого лейбика створюють враження святковості. Ансамблевої виразнос-
ті надає вінок, пишно оздоблений різноманітними квітами та стрічками. У цьому
образі вагому роль відіграє своєрідний синтез сільської та міської культур, вира-
жений в єдності окремих компонентів убрання.
У художньо-образній системі весільного одягу молодої з м. городка домінуючою є ес-
тетика міського вбрання. Кожух, укритий кольоровою фабричною тканиною, та «ясова-
на» спідниця з такої самої тканини складають основу костюма та створюють враження
монументальності. На особливу увагу заслуговує великий віялоподібний весільний ві-
нок із дрібних квітів. У його формі, величині та декоративних елементах утілено образ
114114
квітучого райського дерева – як символу високого духовного ідеалу згідно зі світоглядом
українського народу. Розуміння цього є важливим для вітчизняного дизайну та моди,
пошуку нових творчих концепцій проектування сучасного костюма.
На основі проведеного теоретико-естетичного аналізу традиційного жіночого
святкового вбрання українців західних етнорегіонів – Покуття, західного По-
ділля, волині, Буковини, Лемківщини, гуцульщини, Опілля (за малюнками
О. Кульчицької) можна дійти висновку про своєрідний синтез народного (селян-
ського) та панського (князівського, князівсько-боярського, купецького) вбрання
в українському народному костюмі кінця ХІХ – початку ХХ ст. він проявляється
в поєднанні компонентів, які репрезентують культурні традиції архаїчного пе-
ріоду української культури, Княжої доби та нового часу (на засадах паритетнос-
ті, домінування, протиставлення). Кожному з ансамблів одягу притаманні свої
стильові особливості, пов’язані з ієрархією традиційних чи модерних елементів
та ступенем їхньої виразності. визначальним, найбільш емоційно забарвленим і
стилістично виразним компонентом є головний убір, основу якого складають на-
мітка, хустка чи вінок. зокрема намітка виступає найбільш характерним проявом
естетики князівського вбрання давньоукраїнського періоду; хустка, поєднана з
очіпком або бавницею, імітує дорогий князівський (князівсько-боярський) убір,
підкреслюючи шляхетність ансамблю святкового жіночого одягу. вінок, навпа-
ки, підкреслює унікальність, неповторність, екстраординарність костюма.
У системі декору народного одягу українців західних регіонів, зокрема в символі-
ці кольорів (поєднання традиційного білого та відтінків червоного або білого кольо-
рів, червоного й чорного, червоного й синього), у характері орнаментальних мотивів,
їхньому місці розташування приховано архаїчні риси світогляду. також відображено
особливості національного та регіонального українського народного вбрання.
1 Кульчицька О. Народний одяг західних областей УРсР. – К., 1959.
Тамара Романова
вІдлуння модерну в українському народному та
декоративному мистецтвІ
(за матеріалами виставки в НаціоНальНому музеї україНського НародНого
декоративНого мистецтва)
Дослідження мистецьких стилів та їхній вплив на українське мистецтво на сьо-
годні є актуальним. тому невипадково виникла ідея створення проекту «відлуння
модерну в українському народному та декоративному мистецтві». Ця тема недо-
статньо вивчена і викликає особливе зацікавлення у фахівців та шанувальників
національної культури, що й стало приводом розгорнути в залах Музею україн-
ського народного декоративного мистецтва виставку, присвячену цьому явищу.
спочатку був намір запросити до участі в проекті інші музеї. Із цією метою здій-
снено відрядження до Полтави для ознайомлення з колекціями крає знавчого та
художнього музеїв, які мають чимало пам’яток народного мистецтва зі стильови-
ми ознаками модерну. Особливо цікавими є меблі з декорованим різьбленням і ке-
раміка, виготовлені на Полтавщині.
з літературних джерел відомо, що вироби декоративно-ужиткового мистецтва
з характерними ознаками «сецесії» зберігають у державних і приватних збірках
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16882 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0042 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T10:33:14Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Федина, О. 2011-02-17T16:20:41Z 2011-02-17T16:20:41Z 2008 Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) / О. Федина // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 111-114. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. XXXX-0042 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16882 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) Article published earlier |
| spellingShingle | Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) Федина, О. Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі |
| title | Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) |
| title_full | Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) |
| title_fullStr | Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) |
| title_full_unstemmed | Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) |
| title_short | Український костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької) |
| title_sort | український костюм кінця хіх – початку хх століття: теоретико-естетичний аналіз (до 130-річчя від дня народження олени кульчицької) |
| topic | Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі |
| topic_facet | Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16882 |
| work_keys_str_mv | AT fedinao ukraínsʹkiikostûmkíncâhíhpočatkuhhstolíttâteoretikoestetičniianalízdo130ríččâvíddnânarodžennâolenikulʹčicʹkoí |