"Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору"
У статті вивчаються персоналії виконавців смертних вироків у системі радянських органів держбезпеки УРСР у другій половині 1930- х років.
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168831 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 251-283. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168831 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1688312025-02-09T12:26:42Z "Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" “Those Who Clicked on the Trigger” Brief biographies of the leaders of the NKVD of Ukrainian SSR and NKVD of Kyiv region at the times of“Great Terror” «Те, кто нажимали на курок». Краткие биографии руководителей комендатуры НКВД УССР и УНКВД Киевской области в период «Большого террора» Бажан, О. Золотарьов, В. Джерела та біографічні студії У статті вивчаються персоналії виконавців смертних вироків у системі радянських органів держбезпеки УРСР у другій половині 1930- х років. From the very beginning of the Soviet state security bodies the executions of political opponents, “enemies of the people” were assigned to the commandant staff. It was a special caste of the security bodies – VUChKGPU- NKVD. Even until now there has not been found a special legal instrument to regulate these functions. According to the “Regulations of the organizational structure of VChK and its departments and their relationship”, which was approved by the general meeting of VChKemployees on July 11, 1918, it was determined that the Commandant department provides protection of buildings, is responsible for the information desk and the prison. In practice, a person who served as commandant of the NKVD, among other things had to acquire executioner’s skills – he should be able to skillfully manage the firing squad during the procedure of executions. The technology of death penalty in the Soviet Union in the years 1920-1930-ies (the place of execution, burial place of executions, the staff of performers) were rarely the subject of separate scientific researches. There is a lack of biographical researches, which meticulously represent the life and activities of commandants of the NKVD of the Ukrainian SSR. (OleksnndrShashkov, Lev Leliotkin, Oleksndr Liutov, Kuzma Koz’mynykh, Ilia Shchukin) and their deputies (Ivan Nagornyi,Mykhailo Skobliev,Ivan Bolokhin, Naum Turbovskyi, Ivan Gryshyn) that were involved in the executions according to the decisions of extrajudicial bodies in times of “Great Terror”. Basing on the body of archival sources, a number of reference and information resources, the authors tend to reproduce the biographies of the executors. And on the basis of the evidences, ther try to trace how social, historical and situational factors affected the will and actions of certain NKVD officers. В статье исследуются персоналии исполнителей смертных приговоров в системе советских органов госбезопасности УССР во второй половине 1930- х годов. 2016 Article "Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 251-283. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168831 94(477.42) «1937.07/1938.11» uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії |
| spellingShingle |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Бажан, О. Золотарьов, В. "Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" Краєзнавство |
| description |
У статті вивчаються персоналії виконавців смертних вироків у системі радянських органів
держбезпеки УРСР у другій половині 1930- х років. |
| format |
Article |
| author |
Бажан, О. Золотарьов, В. |
| author_facet |
Бажан, О. Золотарьов, В. |
| author_sort |
Бажан, О. |
| title |
"Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" |
| title_short |
"Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" |
| title_full |
"Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" |
| title_fullStr |
"Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" |
| title_full_unstemmed |
"Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" |
| title_sort |
"ті хто натискали на гачок": коменданти нквс урср та унквс київської області у часи "великого терору" |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Джерела та біографічні студії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168831 |
| citation_txt |
"Ті хто натискали на гачок": коменданти НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи "Великого терору" / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 251-283. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT bažano tíhtonatiskalinagačokkomendantinkvsursrtaunkvskiívsʹkoíoblastíučasivelikogoteroru AT zolotarʹovv tíhtonatiskalinagačokkomendantinkvsursrtaunkvskiívsʹkoíoblastíučasivelikogoteroru AT bažano thosewhoclickedonthetriggerbriefbiographiesoftheleadersofthenkvdofukrainianssrandnkvdofkyivregionatthetimesofgreatterror AT zolotarʹovv thosewhoclickedonthetriggerbriefbiographiesoftheleadersofthenkvdofukrainianssrandnkvdofkyivregionatthetimesofgreatterror AT bažano tektonažimalinakurokkratkiebiografiirukovoditelejkomendaturynkvdussriunkvdkievskojoblastivperiodbolʹšogoterrora AT zolotarʹovv tektonažimalinakurokkratkiebiografiirukovoditelejkomendaturynkvdussriunkvdkievskojoblastivperiodbolʹšogoterrora |
| first_indexed |
2025-11-25T23:48:31Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:48:31Z |
| _version_ |
1849808138840047616 |
| fulltext |
251
УДК94(477.42) «1937.07/1938.11»
Олег Бажан (м. Київ), Вадим Золотарьов (м. Харків)
«Ті, хто натискали на гачок».
Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
У статті вивчаються персоналії виконавців смертних вироків у системі радянських органів
держбезпеки УРСР у другій половині 1930- х років.
Ключові слова: НКВС УРСР, радянська каральна система, комендант НКВС, «Великий терор».
Oleg Bazhan, Vadim Zolotariov
“Those Who Clicked on the Trigger”
Brief biographies of the leaders of the NKVD of Ukrainian SSR
and NKVD of Kyiv region at the times of“Great Terror”
From the very beginning of the Soviet state security bodies the executions of political opponents, “enemies
of the people” were assigned to the commandant staff. It was a special caste of the security bodies – VUChK-
GPU-NKVD. Even until now there has not been found a special legal instrument to regulate these functions.
According to the “Regulations of the organizational structure of VChK and its departments and their relation-
ship”, which was approved by the general meeting of VChKemployees on July 11, 1918, it was determined that
the Commandant department provides protection of buildings, is responsible for the information desk and the
prison. In practice, a person who served as commandant of the NKVD, among other things had to acquire ex-
ecutioner’s skills – he should be able to skillfully manage the firing squad during the procedure of executions.
The technology of death penalty in the Soviet Union in the years 1920-1930-ies (the place of execution,
burial place of executions, the staff of performers) were rarely the subject of separate scientific researches.
There is a lack of biographical researches, which meticulously represent the life and activities of com-
mandants of the NKVD of the Ukrainian SSR. (OleksnndrShashkov, Lev Leliotkin, Oleksndr Liutov, Kuzma
Koz’mynykh, Ilia Shchukin) and their deputies (Ivan Nagornyi,Mykhailo Skobliev,Ivan Bolokhin, Naum
Turbovskyi, Ivan Gryshyn) that were involved in the executions according to the decisions of extrajudicial
bodies in times of “Great Terror”. Basing on the body of archival sources, a number of reference and in-
formation resources, the authors tend to reproduce the biographies of the executors. And on the basis of
the evidences, ther try to trace how social, historical and situational factors affected the will and actions
of certain NKVD officers.
Key words: NKVD of the Ukrainian SSR, Soviet punitive system. NKVD commandant, “Great Terror”.
Олег Бажан, Вадим Золотарев
«Те, кто нажимали на курок».
Краткие биографии руководителей комендатуры НКВД УССР
и УНКВД Киевской области в период «Большого террора»
В статье исследуются персоналии исполнителей смертных приговоров в системе советских
органов госбезопасности УССР во второй половине 1930- х годов.
Ключевые слова: НКВД УССР, советская карательная система, комендант НКВД, «Большой
террор».
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
252
З самого початку існування радянських орга-
нів державної безпеки виконання смертних ви-
років над політичними противниками, «воро-
гами народу» було покладено на співробітників
комендатури – особливу касту у відомстві
ВУЧК-ДПУ-НКВС. Варто зазначити, що доте-
пер не виявлено спеціального нормативно-пра-
вового документа, який би регламентував ці
функції. Згідно «Інструкції з організаційного
устрою ВЧК та її відділів і їхніми взаємовідно-
синами», затвердженої загальними зборами
спів робітників ВЧК 11 липня 1918 р., було ви-
значено, що комендантський відділ здійснює
охорону будівель, йому підлягає довідкове бюро
та тюремна справа1. На практиці особа, яка обій-
мала посаду коменданта НКВС, крім всього ін-
шого мала набути навички катівського ремесла –
вміло керувати розстрільною командою під час
процедури виконання смертних вироків.
Технологія смертної кари в СРСР в 1920-30 ті
роки (місця виконання вироку, місця поховання
страчених, особовий склад групи виконавців)
зрідка ставали предметом окремих наукових до-
сліджень. На сьогодні маємо лише книгу відо-
мого російського дослідника М.В.Петрова про
співробітників НКВС СРСР, які розстрілювали
польських офіцерів у 1940 р2., публікації Олексія
Теплякова, в яких простежується долі окремих
співробітників комендатури ВУЧК-МДБ3, публі-
цистичні нариси про багаторічного коменданта
НКВС СРСР Василя Михайловича Блохіна (1895-
1955)4, його помічника Петра Івановича Магго
(1879-1941)5 та членів Луб’янської розстрільної
команди6; начальника адміністративного відділу
УНКВС по Ленінградській області Михайла
Родіоновича Матвєєва (1892-1974), який за 5
днів листопада 1937 р. власноручно розстріляв
1111 в’язнів Соловецької тюрми7; коменданта
УНКВС по Харківській області Тимофія Федо-
ровича Купрія (1906-1981) – головного ката
поль ських офіцерів у Харкові8; заступника на-
чальника 3-го відділу УДБ УНКВС по Іркутській
області Бориса Петровича Кульвеца (1899-?)9 під
керівництвом, якого на Ленських копальнях
навесні 1938 р. було розстріляно 948 чоловік10.
Бракує також біографічної продукції, в якій
скрупульозно відтворено життєвий шлях та ді-
яльність комендантів НКВС УРСР та їх заступ-
ників, які були причетні до виконання смертних
вироків на основі рішень позасудових органів у
часи «Великого терору». Автори статті, опираю-
чись на корпус архівних джерел, низку довідково-
інформаційних ресурсів, прагнуть відтворити
біографію «штатних катів» НКВС, а також на ос-
нові фактичних даних простежити яким чином
соціальні, історичні та ситуативні фактори впли-
вали на волю та вчинки «неябияких чекістів».
Доступні на сьогодні архівні джерела, новітні
довідники по кадрам органів ВУЧК-ДПУ–НКВС-
МДБ не дозволяють авторам даної статті у пов -
ній мірі прослідкувати ланцюг призначень на
посаду комендантів ВУЧК –ГПУ УСРР.
1 Лубянка: Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. 1917–1991. Справочник. Под. ред. акад.
А.Н. Яковлева; авторы-сост.: А.И. Кокурин, Н.В. Петров. – М.: МФД, 2003. – С. 312.
2 Петров Н.В. Награждены за расстрел. 1940. – М.: МФД, 2016. – 368 с.
3 Див. наприклад: Тепляков А. Исполнители смертных приговоров в ведомственной иерархии ВЧК-МГБ //
История сталинизма: Жизнь в терроре. Социальные аспекты репрессий: материалы международной научной
конференции. Санкт-Петербург, 18−20 октября 2012 г. / сост. А. Сорокин, А. Кобак, О. Кувалдина. – М.: РОС-
СПЭН; Фонд «Президентский центр Б.Н. Ельцина», 2013. – С. 435−443.
4 Петров Н.В. Палачи. Они выполняли заказы Сталина. – М.: Новая газета, 2011. – С. 191-203.
5 Ямской Н. Палачи лежат в почете // Огонёк (Москва). – 2005. – № 37. – 18 сентября. – С. 5.
6 Сопельняк Б. Смерть в рассрочку. – М.: Гея, 1998. – С. 265-284.
7 Лукин Е. На палачах крови нет. Типы и нравы Ленинградского НКВД. – Спб, 1996. – С. 1-7; Черкасов
А. Преуспевший в невозможном // Ежедневный журнал. – 2007. – 27 октября. Режим доступу: http://ej.ru/?a=
note&id=7507. – Назва з екрана.
8 Петров Н.В. Палач-хапуга и находки школьников. Портрет харьковского расстрельщика военнопленных
поляков коменданта Куприя в интерьере могильных ям // Новая газета (Москва). – 2015. – 21 мая.
9 Комаров А. Исполнитель. О праздниках и буднях обыкновенного палача // Труд. – 1992 – 6 августа.
10 Александров А., Томилов В. Два ленских расстрела” // Восточно-Сибирская Правда (Иркутск). – 1996. –
28 мая.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
253
З вервечки штатних ви-
конавців смертних вироків
у 1919-1933 роках воло-
діємо незначною інформа-
цією про коменданта ВУЧК
Івана Суда кова11, комендан-
тів ДПУ УСРР Павла Усть -
ян цева12 та Артема Зеле-
ного13.
Разом з тим доступний на сьогодні комплекс
документальних джерел дає змогу відтворити
хронологію призначень на посаду та звільнення
з посади коменданта/заступника коменданта
НКВС УРСР упродовж 1934-1941 років, з’ясу-
вати життєвий шлях, соціальне походження,
освіту, просування по кар’єрній драбині комен-
дантських працівників.
11 Судаков Іван Порфирійович (22.09.1892 – 05.1975). Народився у Харкові в робітничій родині. Росіянин.
Здобув початкову освіту (закінчив 3 класи парафіяльної школи у Харкові у 1904 р.). Член РСДРП(б) з лютого
1917 р. З червня 1904 р. – учень приватної токарної майстерні у м. Харкові. З липня 1907 р. – учень та маляр-
живописець у майстерні. З лютого 1914 р. – маляр-живописець Харківського паротягового заводу. З осені 1917
р. – червоногвардієць і комендант 1-го пролетарського загону Харківського паротягового заводу. З червня 1918
р. – помічник коменданта Саратовської губ. ЧК. З січня 1919 р. – комендант ВУЧК. З літа 1919 р. – комендант
Пермської губ. ЧК. З 29 січня 1920 р. до 5 серпня 1922 р. – комендант Цупнадкому-ВУЧК-ДПУ УСРР. З 5 серпня
1922 р. до 5 січня 1923 р. – начальник загального відділу ДПУ УСРР та начальник Адміністративно-госпо-
дарського відділу ДПУ УСРР. З 5 січня 1923 р. начальник Славутської прикордонної комендатури ДПУ.
З 9 травня 1923 р. начальник будинку відпочинку ДПУ УСРР в Одесі. З 15 листопада 1924 р. – начальник Хар-
ківського губернського управління місць позбавлення волі НКВС УСРР. З 16 листопада 1925 р. – комендант
ДПУ УСРР. З 12 червня 1932 р. – начальник дитячої трудової комуни імені Ф.Е.Дзержинського (селище Новий
Харків). З 15 жовтня 1933 р. до 24 травня 1935 р. – старший інспектор апарату особливоуповноваженого ДПУ-
НКВС УСРР. З травня 1935 р. – голова спеціальної колегії суду Молдавської АРСР. З 25 вересня 1938 р. – на-
чальник 2 відділку 5-го (іноземного) відділку НКВС УРСР ( м. Київ). З 14 січня 1939 р. – начальник Тюремного
управління НКВС УРСР. З 26 серпня 1940 р. – начальник адміністративно-господарського відділу УНКВС Во-
рошиловградської області. З 9 грудня 1941 р. – начальник адміністративно-господарського відділу УНКВС
Дніпропетровської області. З 8 липня 1942 р. – комендант НКВС Узбецької РСР. З 1 жовтня 1943 р. – начальник
господарського відділу УНКВС по Одеській області. З 4 травня 1944 р. – начальник відділу по боротьбі з ди-
тячою безпритульністю УНКВС Одеської області. З листопада 1944 р. на пенсії. Звання: старший лейтенант
державної безпеки (22.06.1939), майор державної безпеки. Нагороджений: орденом Леніна (1967 р.), орденом
Червоного Прапора (1945 р.), знаком почесного працівника ВЧК-ДПУ(V) № 288 (1922 р.); тричі бойовою
зброєю від ВУЦВК (1923 р.; 1927 р.; 1932 р.).
12 Устьянцев Павло Петрович (1896-?). Народився 14 (28) грудня 1896 р. в с. Мотовилиха Югівської во-
лості Пермського повіту Пермської губернії в родині робітника-котельника. Росіянин.У 1908 р. закінчив 2-х
класне училище. З червня 1908 р. – учень слюсаря Пермського гарматного заводу. З січня 1910 р. – слюсар
Пермського гарматного заводу. З листопада 1915 р. – рядовий 107 запасного піхотного полку, розміщеному у
Пермі. З липня 1916 р. – слюсар-токар Пермського гарматного заводу. У жовтні 1917 р. вступає до загону Чер-
воної гвардії у Пермі. З 12 березня 1918 р. – оперативний працівник Пермської ЧК. З грудня 1918 р. – начальник
оперативного пункту особливого відділу (ОВ) 3-ї армії, Східний фронт. З березня 1919 р. – начальник опера-
тивного пункту № 3 ОВ 3-ї армії, Східний фронт. З серпня 1919 р. – начальник інформації ОВ 10-ї кавалерійської
дивізії, Східний фронт. З листопада 1919 р. – начальник слідчої частини ОВ І-ї трудової армії, яка перебувала
в Єкатеринбурзі. З березня 1920 р. – особливоуповноважений ОВ 6-ї армії. З січня 1921 р. – комендант ОВ 6-ї
армії. З квітня 1921 р. – комендант ОВ Харківського військового округу у місті Катеринославі. З червня 1922
р. – старший співробітник для доручень ОВ Харківського військового округу у Харкові. З січня 1922 р. – стар-
ший оперативний комісар ВУЧК. З червня 1923 р. – комендант ДПУ УСРР. З березня 1925 р. – уповноважений
ОВ ДПУ УСРР. З вересня 1926 р. – курсант вищої прикордонної школи ОДПУ, Москва. З грудня 1927 р. –
оперуповноважений ОВ 6-го корпусу та 51-ї дивізії, розквартированої у Одесі. З травня 1932 р. – оперуповно-
важений Західно-Казахстанської обласного відділу ДПУ. З червня 1933 р. – начальник адміністративно-госпо-
дарського відділу Західно-Казахстанської обласного відділу ДПУ. З липня 1937 р. – начальник 5-го (особливого)
відділу УНКВС по Західно-Казахстанській області (працював на цій посаді і в листопаді 1938 р.). Звання: лей-
тенант державної безпеки (21 лютого 1938 р.). Нагороджений знаком почесного працівника ВЧК-ДПУ (V).
Член ВКП(б) з 1932 р. (член РКП(б) у 1917 – 1921 рр. – вибув механічно).
13 Зелений Артем Петрович (1891 – 01.06.1942). Народився у родині робітника-теслі. Українець. Закін-
чив вище початкове училище. 10 років працював мідником-котельником. Служив у царській армії. З 1917 у
лавах Червоної гвардії, а згодом РСЧА. У ЧК – ДПУ з 1919 по 1933. У 1929 р. – начальник дивізії особливого
Іван Суда ков
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
254
Коменданти НКВС УРСР
Серед когорти професійних виконавців смер-
тних вироків у структурі радянських органів
держбезпеки УРСР у 1930-ті роки вирізняється
Олександр Георгійович Шашков – своєрідний
рекордсмен на посаді коменданта ДПУ-НКВС
УРСР, якому упродовж 5 років довелося викону-
вати специфічну чекістську роботу у Києві та
витримати надвантаження в часи «Великого
терору». На чолі комендантського відділу цен-
трального апарату ДПУ-НКВС колишній на-
чальник відділку дорожньо-транспортного від-
ділу ДПУ Південної залізниці на станції Харків
О. Шашков14 пробув з літа 1933 р. до першої
декади березня 1938 року. 8 березня 1938 р.
капітан державної безпеки О.Г. Шашков був
призначений т.в.о. начальника адміністративно-
господарського управління НКВС УРСР15.
У середині березня 1938 р. посаду комен-
данта НКВС УРСР обійняв лейтенант державної
безпеки Лев Іванович Лельоткін (призначений з
посади коменданта УНКВС Одеської області)16.
Вже 2 червня 1938 року Л.І. Лельоткін посту-
пився посадою коменданта молодшому лейте-
нанту державної безпеки Олександру Івановичу
Лютову (колишній тимчасово виконуючий обо -
в’яз ки начальника адміністративно-господар-
ського відділу УНКВС Харківської області)17.
Натомість Л. Лельоткін мав «пересісти у крісло»
О. Лютова. Лев Лельоткін отримав чергове при-
значення – т. в. о начальника адміністративно-
господарського відділу УНКВС Харківської
області18. Таким чином відбулася своєрідна кад-
рова рокіровка в системі НКВС УРСР.
Цікаво, що Олександр Лютов довго не протри-
мався на посаді коменданта НКВС УРСР – зреш-
тою як і його попередник. 15 серпня 1938 р.
посаду коменданта посів колишній помічник на-
чальника вахтової команди 1-го відділу (охорони)
1-го Управління НКВС УРСР Іван Давидович
Гришин19. Всю свою чекістську кар’єру він зай-
мався охороною вищих посадових осіб респуб-
ліки і обіймав посаду політінспектора. У його
особовій справі відображені відомості про те, що
перед початком військового параду 7 листопада
1937 р. у Києві політінспектор 1-го відділу УДБ
НКВС І. Гришин в зоні оцеплення правоохорон-
ними органами затримав підозрілого громадяни -
на, що намагався сфотографувати танки, задіяні
в урочистому огляді військ. Затриманим виявився
зубний технік Костянтин Микитович Плугін, чех
за національністю, який у 1936 р. повернувся в
СРСР з Чехословаччини. К.М. Плугіна було зви-
нувачено у шпигунстві та контрреволюційній
фашистській діяльності і засуджено до 10 років
позбавлення волі20. Напевно саме бездоганна пар-
тійна робота І.Д. Гришина в охоронному підроз-
ділі та вміння вчасно розпізнавати ворога сприяла
його призначенню комендантом. 29 вересня
1938 р. І.Д. Гришин приступив до виконання
обов’язків начальника комендатури Особливого
відділу НКВС Київського особливого військового
округу та за сумісництвом заступником комен-
данта об’єднаної комендатури НКВС УРСР21.
призначення. На 21.02.1933 – комендант ДПУ УСРР. У 1934 р. – завідувач господарським управлінням ВУЦВК.
У 1936 р. – 10.07.1938 р. – комендант УНКВС Харківської області. У першій декаді липня 1938 р. відкликаний
до НКВС СРСР. З 17.09.1938 р. – начальник озброєної охорони будівництва № 203 та Ягринського табору
НКВС. 30.07.1940 р. співробітник УНКВС Архангельської області А. Зелений у зв’язку з хворобою наказом
НКВС СРСР № 1010 звільнений на пенсію. У роки німецько-радянської війни начальник комендантського від-
ділку Особливого відділу НКВС Волховського фронту. Загинув на фронті на початку літа 1942 року. Похований
у селі Селищі Маловишерського району Новгородської області. Звання: капітан РСЧА. Член ВКП(б) з 1920 р.
(у 1918–1920 рр. – боротьбист). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937 р.).
14 Російський державний архів соціально-політичної історії (далі – РДАСПІ). Реєстраційний бланк члена
ВКП(б) № 2320736.
15 Архів Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ( далі –
А ГУМВС ХО). Колекція документів ( далі – К.д.). Наказ НКВС УРСР № 62 від 8 березня 1938 р.
16 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 71 від 14 березня 1938 р.
17 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 335 від 2 червня 1938 р.
18 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 335 від 2 червня 1938 р.
19 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБУ), ф. 64, спр. 3565, арк. 6 зв.
20 Там само, арк. 32.
21 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 644 від 29 вересня1938 р.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
255
Наприкінці вересня 1938 р. на посаді комен-
данта об’єднаної комендатури НКВС УРСР пе-
ребував старший лейтенант державної безпеки
Кузьма Йосифович Козьминих (призначений з
посади помічника начальника УНКВС Київської
області по неоперативним відділам)22. Відомо,
що Кузьма Козьминих був креатурою наркома
внутрішніх справ УРСР Олександра Успенського.
Вони були знайомі ще по роботі у повпредстві
ОДПУ по Уралу наприкінці 1920-х років.
Пізніше Козьминих працював у секретно-полі-
тичних відділах в Кургані та Челябінську, де
прославився ліквідацією: в 1932 році «контрре-
волюційної повстанської організації «Союз спа-
сіння Росії» у складі 32 осіб; «контрреволюцій-
ної шкідницької організації «Долматовці», яка
на момент розкриття органами держбезпеки в
1933 р. налічувала у своїх лавах 82-х колишніх
куркулів; 48 членів «контрреволюційної неле-
гальної організації сектантів, євангелістів, бап-
тистів, адвентистів» під кодовою назвою «Хі-
міки» (1935 р.)23. Коли старший майор державної
безпеки О.І. Успенський у березні 1937 р. очолив
УНКВС по Оренбурзькій області, то знову по
роботі перетнувся з К. Й. Козьминих, який
щойно був призначеним т.в.о. начальника 5-го
(особливого) відділу24. Вже 8 травня 1937 р.
О. Успенський звернувся з листом до відділу
кадрів НКВС СРСР з проханням затвердити
К. Козьминих на цій посаді оскільки він «пока-
зав себе в роботі з позитивної сторони. Керуючи
вміло апаратом, він помітно активізував роботу
відділу»25. Зволікати на Лубянці не стали і через
півмісяця К. Козьминих позбувся приставки
т.в.о.26. Втім 20 липня 1937 р. начальник УНКВС
по Оренбурзькій області О. Успенський знову
звернувся до відділу кадрів НКВС СРСР, але вже
з прохання… відкликати новоспеченого началь-
ника особливого відділу до Москви, оскільки
той «не справляється з дорученою йому робо-
тою»27. Під час чергової атестації К. Козьминих
у серпні 1937 р. О.Успенський так охарактери-
зував свого підлеглого: «старий оперативний
працівник, який вивчив методи оперативної ро-
боти, має добрі адміністративні здібності, але з
поганим станом здоров’я, через що на оператив-
ній роботі йому важко. Відданий і чесний біль-
шовик, який користується у партійному колективі
авторитетом. Політично розвинений. Є керівни-
ком гуртка історії ВКП(б). Необхідно через стан
здоров’я змінити характер роботи. Як доброго
адміністратора та ініціативного товариша вису-
ваю на посаду Пом. Нач. УНКВС з неоператив-
них питань»28. Переведення на неоперативну
роботу офіційно відбулося двома місяцями по-
спіль29, хоча в наказі НКВС СРСР про нагород-
ження К. Козьминих знаком «Почесний праців-
ник ВЧК-ДПУ (V)» від 23 вересня 1937 р. він
вже фігурує як помічник начальника УНКВС30,
а ще за три місяці Кузьма Йосифович «за вико-
нання важливих завдань уряду» отримав орден
Червоної Зірки31. До Києва К. Козьминих прибув
на вимогу опікуна-патрона, наркома внутрішніх
справ УРСР О.Успенського. Цікаво, що в усіх
документах, які супроводжували цей переїзд,
окрім об’єктивних даних була лише довідка про
те, що батько – Йосиф Трохимович Козьминих
у 1910–1916 рр. мав «власну булочну із застосу-
ванням найманої сили, магазин і кам’яний буди-
нок, які у 1918 р. були націоналізовані»32. На по-
саді коменданта об’єднаної комендатури НКВС
УРСР К.Й. Козьминих пропрацював не довго –
менше місяця. 22 жовтня 1938 р. наказ про його
призначення комендантом був скасований. За
обставин, які склалися Козьминих повернувся
до виконання обов’язків помічника начальника
22 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 644 від 29 вересня1938 р.
23 ГДА СБУ, Київ, ф. 64, спр. 3179, арк. 78.
24 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 239 від 16 лютого 1937 р.
25 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3179, арк. 69.
26 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 768 від 23 травня 1937 р.
27 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3179, арк. 63.
28 Там само, арк. 61 зв.
29 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 2221 від 16 листопада 1937 р.
30 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 409 від 23 вересня 1937 р.
31 Правда. – 1937. – 20 грудня.
32 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3179, арк. 34.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
256
УНКВС Київської області33. Того ж дня виконую-
чим обов’язки коменданта об’єднаної коменда-
тури НКВС УРСР було призначено лейтенанта
державної безпеки Іллю Івановича Щукіна
(з посади начальника 1-го відділку 1-го відділу
1-го Управління НКВС УРСР)34. Варто зазна-
чити, що І.Щукін перебував на посаді комен-
данта на відміну від своїх попередників досить
тривалий термін – півтора року, проте приставки
«виконуючий обов’язки» так і не позбувся, не-
зважаючи на чудові атестації та партійні харак-
теристики. Для прикладу наведемо уривок з
документу, в якому дається оцінка ділових і мо-
ральних якостей І. Щукіна: «За час своєї роботи
зумів підняти на потрібну висоту дисципліну
серед вахтового складу, а також бойову підго-
товку та масово-політичну підготовку… керів-
ництво комендатурою цілком забезпечує»35.
4 травня 1940 р. І. Щукін був призначений в.о.
заступника начальника адміністративно-госпо-
дарського управління НКВС УРСР36. Внаслідок
чергової кадрової перестановки з 4 травня 1949
по 8 квітня 1941 р. у статусі т.в.о. , а з квітня по
вересень 1941 року – комендантом НКВС УРСР
перебував Іван Федорович Болохін.
Нижче подаються біографічні довідки осіб,
які перебували на посаді коменданта ДПУ –
НКВС у 1933-1941 роках.
Штатний кат
(Олександр Георгійович Шашков)
Олександр Георгійо-
вич Шашков народився
у вересні 1900 р. у селі
Степне Матюніно тодіш -
ньої Симбірської губер-
нії (нині село у складі
Гимовського сільського
поселення Майнського
району Ульяновської об-
ласті) в бідній селян-
ській родині. Росіянин. Батько у пошуках кра-
щої долі пішов працювати на залізницю37. Дея-
кий час Шашкови проживали в Царицині, де у
них народився ще один син – Микола (також
працював в органах радянської держбезпеки38),
а згодом перебралися до Симбірську. Перебу-
ваючи губернському центрі, упродовж 1913–
1915 років, Олександр навчався у вищому почат-
ковому міському училищі, а влітку підробляв на
сезонних роботах. Закінчивши у 1915 р. три
класи училища, влаштувався на Волзько-Бугуль-
минську залізницю у Симбірську, де пропрацю-
вав 4 роки табельником і робітником шляхової
дільниці. У часи Лютневої революції захопився
політикою. У лютому 1919 р. вступив до лав
більшовицької партії, а у серпні того ж року
до Робітничо-Селянської Червоної Армії.
Військову кар’єру розпочав рядовим червоноар-
мійцем 1-го приволзького полку 1-ї запасної
стрілецької бригади, яка дислокувалася спочатку
в Симбірську, а потім у Казані. З початком по-
льсько- радянської війни 1920 р. О. Г. Шашков у
складі більшовицьких військ прибуває в Україну
та служить ад’ю тан том командира 44-ї батареї
45-ї стрілецької дивізії та ад’ютантом 404-го та
398-го стрілецьких полків на Південно-Захід-
ному фронті. Після поразки національно-
визвольних змагань 1917-1921 рр. залишається
в Україні та служить ад’ю тан том 35-го полку
12-ї бригади.
Навесні 1922 р. О.Г. Шашкова направляють
на Туркестанський фронт. Служить командиром
взводу 56-го полку, помічником начальника штабу
Заревшанського бойового району, начальником
оперативно-розвідувальної частини 3-ї Туркес-
танської стрілецької дивізії, начальником штабу
дивізії. За бойові дії в Бухарі був нагороджений
орденом Червоної Зірки Бухарської народної со-
ціалістичної республіки 3-го ступеня. Навесні
1923 р. повертається в Україну, де продовжує
службу у 45-й стрілецькій дивізії командиром
33 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 695 від 22 жовтня 1938 р.
34 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 695 від 22 жовтня 1938 р.
35 ГДА СБУ, Київ, ф. 64, спр. 9175, арк.18.
36 Там само, арк.11.
37 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України), ф.1, оп.6,
спр.624, арк. 124.
38 Петров Н.В. Кто руководил органами госбезопасности, 1941-1954. – Москва: Международное общество
«Мемориал» – Издательство «Звенья», 2010. – С. 924.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
257
взводу 133-го полку та помічником начальника
штабу дивізії39.
У матеріалах партійної чистки ДПУ УСРР за
1934 р. стосовно О. Шашкова є цікавий запис
«член ВКП(б) з лютого 1919 р. (перерва 1922 –
1925 рр.)»40. В офіційних документах Олександр
Георгійович пояснював перерву у партстажі хво-
робою та передислокацією військових частин.
Як би там не було, а повертати партійний квиток
він вирішив ударною роботою в ДПУ. Чекіст-
ську кар’єру розпочав «снігуром» – так у 1920-
ті роки називали через фірмові картузи співро-
бітників дорожньо-транспортних відділів ДПУ,
які займалися боротьбою зі шпигунством, ди-
версіями, шкідництвом на всіх видах транспорту
та доріг, здійснювали «чекістське обслугову-
вання» та інформаційне висвітлювання стану на
транспорті. У вересні – листопаді 1923 р. Шаш-
ков – агент 2-го розряду Відділку дорожньо-
транспортного відділу (ВДТВ) ДПУ Південно-
Західної залізниці у Києві. Потім рік навчався у
транспортній школі ОДПУ у Москві, по закін-
ченні якої працював у ВДТВ ДПУ Південно-За-
хідної залізниці на станції Бобринська (нині
станція імені Тараса Шевченка у м. Сміла Чер-
каської області) старший агентом (з січня 1925
р.) і старшим уповноваженим контррозвідуваль-
ного відділку (з грудня 1925 р.). З жовтня 1927
р. він ад’ютант ВДТВ ДПУ на станції Одеса; з
квітня 1929 р. – начальник ВДТВ Південно-За-
хідної залізниці на станції Христинівка (нині
Черкаська область); з жовтня 1930 р. – началь-
ник Відділку дорожньо-транспортного відділу
ОДПУ Південної залізниці на станції Білгород.
З жовтня 1931 р. – начальник ВДТВ ДПУ Пів-
денної залізниці на станції Харків41.
Зараз важко сказати, чому саме О.Шашкова
призначили комендантом ДПУ УСРР влітку
1933 року. Є всі підстави вважати, що «лобію-
вав» його призначення тодішній начальник від-
ділу кадрів ДПУ УСРР Савелій Михайлович
Цикліс (1888–1938), який у 1923–1929 рр. очо-
лював ДТВ ДПУ Південно-Західних залізниць42
і добре знав можливості свого тодішнього під-
леглого О. Шашкова. Судячи з всього комен-
дантська робота Шашкова задовольняла наркома
внутрішніх справ УРСР Всеволода Аполоно-
вича Балицького, за часи керування якого укра-
їнською гілкою радянських спекцслужб Олек-
сандр Георгійович став старшим лейтенантом
державної безпеки43 і кавалером ордена Черво-
ної Зірки44.
Не мав претензій до коменданта НКВС і на-
рком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Мойсейович
Леплевський, який доручив Шашкову розстрі-
лювати колишніх товаришів по службі – «учас-
ників змови Балицького». Серед страчених у ве-
ресні 1937 р. були: начальник УНКВС Одеської
області Олександр Борисович Розанов; началь-
ник УНКВС Чернігівської області Петро Григо-
рович Шостак-Соколов, начальник 5-го (особли-
вого) відділу УДБ НКВС УРСР Ісак Юлійович
Купчик, начальник 6-го (транспортного) відділу
УДБ НКВС УРСР Яків Вульфович Письменний,
особливоуповноважений НКВС УРСР Наум Льво -
вич Рубінштейн, заступник начальника Управ-
ління прикордонних і внутрішніх військ УРСР
Петро Васильович Семенов, начальник політвід-
ділу Управління прикордонних і внутрішніх
військ УРСР Лев Мойсейович Сороцький,
заступник начальника адміністративно-госпо-
дарського управління НКВС УРСР Олександр
Михайлович Берман, заступник начальника сек-
ретаріату НКВС УРСР Леонід Гнатович Стри-
жевський, начальник Запорізького міськвідділу
НКВС Михайло Григорович Джавахов, началь-
ник 22-го Волочиського прикордонного загону
Юхим Григорович Шостак . З усіма ними Олек-
сандр Шашков був добре знайомий, але навряд
чи відчував докори сумління під час їхньої
страти. У нагороду «твердий більшовик» отри-
мав звання капітана державної безпеки45.
39ЦДАГО України, ф.1, оп.6, спр. 624, арк. 124.
40Державний архів Харківської області, ф. 299, оп. 3, спр. 364, арк. 238.
41Російський державний архів соціально-політичної історії (далі -РДАСПІ). Реєстраційний бланк члена
ВКП(б) № 2320736.
42Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України),
ф. 288, оп. 7, спр.1820, арк. 4.
43А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 15 від 9 січня 1936 р.
44Правда. – 1936. – 29 листопада.
45А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 2226 від 17 листопада 1937 р.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
258
8 березня 1938 р. новий нарком О.І. Успен-
ський призначив О.Г. Шашкова т.в.о. начальни ка
адміністративно-господарського управління НКВС
УРСР46, а п’ять днів опісля заступник наркома
внутрішніх справ СРСР Сергій Борисович Жуков-
ський (1896-1940) затвердив його у цій посаді та
зарахував у діючий резерв ГУДБ НКВС СРСР47.
20 квітня 1938 р. на Шашкова «повісили» за су-
місництвом ще й посаду в.о. начальника адмініс-
тративно-господарського відділу УНКВС по Київ -
ській області48. Втім перебувати на двох стільцях
Олександру Георгійовичу довелося лише тиж-
день. 28 квітня 1938 р. Шашков був призначений
т.в.о. заступника УНКВС по Донецькій області49.
Новий начальник УНКВС по Донецькій об-
ласті майор державної безпеки Павло Васильо-
вич Чистов (1905-1982), домігся призначення
7 квітня 1937 р. своїм заступником у Сталіно ка-
пітана державної безпеки Фадея Климентійо-
вича Луговцева (1904-1940) – начальника 3-го
відділу УДБ УНКВС Челябінської області50.
За 8 місяців роботи начальником УНКВС Челя-
бінської області П. Чистов засудив на смерть
5980 чоловік, а всього пропустив через обласну
«трійку» 12480 уральців51. Одним з головних
його поплічників у цих злочинах був Ф.К. Лугов-
цев52. Новий начальник УНКВС Челябінської
області капітан державної безпеки Федір Геор-
гійович Лапшин (1902-1940) не бажав відпус-
кати вправного фальсифікатора і за «цінного
співробітника» розгорнулася справжня битва.
Кінець кінцем 28 травня 1938 р. наказ про при-
значення Луговцева до Сталіно був скасований
і він був затверджений заступником начальника
УНКВС по Челябінській області53.
У якості «компенсації» Успенський виділив
П. Чистову аж двох заступників – 22 квітня
1938 р. т.в.о. заступником начальника УНКВС
по Донецькій області був призначений старший
лейтенант державної безпеки Данило Григоро-
вич Лифар (1901-1943) – колишній начальник
3-го відділку 4-го (секретно-політичного) від-
ділу УДБ НКВС УРСР54. За існуючими штатами
в українських обласних УНКВС передбачався
лише один заступник начальника і тому Луб’ян ка
20 травня 1938 р. затвердила Шашкова лише по-
мічником начальника УНКВС55, а через 8 днів
Д.Г. Лифаря – в.о. заступника УНКВС Донецької
області56. У 1938 р. помічники начальників
УНКВС областей в УРСР керували роботою так
званих «неоперативних відділів», або як ще пи-
сали в тогочасних документах «відділами, що не
входять до Управління державної безпеки» – ад-
міністративно-господарським відділом, фінан-
совим відділом, відділом місць ув’язнення, від-
ділом трудових колоній, відділом шосейних
доріг, відділом актів громадянського стану, від-
ділом пожежної охорони, відділком мір та ваги.
В Сталіно Шашкову довелося налагоджувати
процес виконання смертних вироків оскільки
комендант УНКВС сержант державної безпеки
Леонід Самойлович Аксельрод (1908-?), наго-
роджений у 1937 р. орденом Червоної Зірки57,
був заарештований як «ворог народу»58. Після
розділення у червні 1938 р. Донецької області на
Сталінську та Ворошиловградську Шашков ли-
шився у Сталіно на тій же посаді.
7 серпня 1940 р. О.Шашкова призначили
помічником начальника УНКВС Запорізької
області59, а ще через три місяці затвердили
46 А ГУМВС ХО. К.д.. Наказ НКВС УРСР № 62 від 8 березня 1938 р.
47 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 579 від 13 березня 1938 р.
48 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 169 від 20 квітня 1938 р.
49 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 208 від 28 квітня 1938 р.
50 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 811 від 7 квітня 1938 р.
51 Тумшис М. ВЧК. Война кланов. – М.: Эксмо, Яуза, 2004. – С.165.
52 Стрелецкий Е. И пуля злая… // Вечерний Челябинск. – 1997. – 18 декабря.
53 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 1298 від 28 травня 1938 р.
54 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 181 від 22 квітня 1938 р.
55 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 1200 від 20 травня 1938 р.
56 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 1301 від 20 травня 1938 р.
57 Правда. – 1938. – 20 грудня.
58 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 1881 від 9 серпня 1938 р.
59 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 1056 від 7 серпня 1940 р.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
259
помічником начальника УНКВС Чернівецької
області60. Не має сумнівів, що його переведення
до Північної Буковини було пов’язано і з нала-
годженням «спеціальної роботи».
Німецько-радянська війна застала О. Шаш-
кова в Чернівцях на посаді заступника началь-
ника УНКВС. Під час відступу радянських
військ виконував обов’язки начальника охорони
тилу 15-го стрілецького корпусу 5-ї армії. У ве-
ресні 1941 р. в районі Пирятина Полтавської об-
ласті О. Шашков з групою чекістів потрапив в
оточення проте зміг через окуповану територію
добратися до своїх. Під час перевірки в НКВС
УРСР 3 жовтня 1941 р. Шашков представив акт-
довідку, підписану ним самим та співробітни-
ками УНКВС Чернівецької та Волинської облас-
тей. В ній відзначалося, що партійний квиток
та орденську книжки без обкладинок Шашков
зашив в халяву чобіт, а орден Червоної Зірки та
медаль ХХ років РСЧА закопав в землю61.
Спецперевірку О. Шашков пройшов успішно.
Невдовзі він був підвищений до майора держав-
ної безпеки62 та призначений начальником ОВ
НКВС 2-ї ударної армії на Волховському фронті.
Генерал-майор Анатолій Михайлович Нестеров
з пієтетом згадував, що «ніколи не забуду, як за
допомогою старого, досвідченого чекіста Олек-
сандра Георгійовича Шашкова, мені, тоді ще
недосвідченому оперативному працівникові,
вдалося вперше у житті викрити трьох досвід-
чених німецьких шпигунів». Історія у викладі
А.М. Нестерова звучала наступним чином: «На
початку 1942 р. до нього привели трьох осіб, які
заявили що втекли з німецького полону. Їхні
свідчення молодому оперуповноваженому особ-
ливого відділу А.М. Нестерову здалися правди-
вими і він вже збирався відправити їх в тил на
подальшу перевірку, але тут до напівзруйнованої
хати завітав Шашков. Він пильно подивився на
втікачів і запитав на яких роботах їх використо-
вували німці. Ті хором відповіли, що працювали
на каменоломнях. Шашков наказав вивести пе-
ребіжчиків та порадив Нестерову звернути увагу
на руки втікачів, які не були схожими на руки
людей, що мали справу з камінням. Втікачам
наказали помити руки, та всі побачили, що ці
руки ніколи не знали важкої праці»63.
Наприкінці травня 1942 р. 2-га ударна армія,
якою командував генерал-лейтенант Андрій
Андрі йович Власов потрапила у вороже кільце.
Під час спроби виходу з оточення в ніч з 24 на
25 червня 1942 р. О. Шашков отримав пора-
нення в руку з переломом кістки. Застрелився,
щоб не потрапити до полону64. Похований у
селі Арефіно Чудівського району Новгородської
області65.
«Екзекутор Південної Пальміри».
(Лев Іванович Лельоткін)
14 березня 1938 р. комендантом НКВС УРСР
був призначений лейтенант державної безпеки
Лев Іванович Лельоткін (з посади коменданта
УНКВС по Одеській області)66. Вірогідно це при-
значення сталося завдяки комбригу Миколі Мико-
лайовичу Федорову (1901-1940)67 – довіреній особі
першого заступника наркома внутрішніх справ
СРСР комкора Михайла Петровича Фриновського
(1898-1940). Обійнявши посаду начальника
УНКВС по Київській області, М.М. Федоров при-
віз з собою з Одеси, де він у липні 1937 р. – лютому
1938 р. очолював обласне УНКВС, кілька співро-
бітників, серед яких був і майбутній комендант.
60 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 624, арк.124.
61 Лубянка 2. Из истории отечественной контрразведки – М.: Изд-во объединения «Мосгорархив», АО
«Московские учебники и Картолитография», 1999. – С. 51.
62А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 2385 від 28 грудня 1941 р.
63Терещенко А. С. Чистилище СМЕРШа. Сталинские «волкодавы». – М.: Яуза: Эксмо, 2011. Режим доступу //
www.e-reading.club/chapter.php/1007079/28/Tereschenko_-_Chistilische_SMERSha._Stalinskie_volkodavy.html
64Лубянка 2. Из истории отечественной контрразведки… – С. 51.
65 Абрамов В. Смерш. Советская военная контрразведка против разведки Третьего рейха. М.: Яуза: Эксмо,
2005. – С. 561.
66А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 71 від 14 березня 1938 р.
67Докладніше про М.М.Федорова див.: Золотарьов В., Бажан О. Комбриг Микола Федоров: одеський
трамплін в кар’єрі // Південий захід. Одесика. Історико-краєзнавчий науковий альманах. – Вип. 4. – Одеса,
2007. – С. 202 – 218.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
260
Л.І. Лельоткін народився 1896 року у селі
Богородицьке Голубовської волості Суразького
повіту Чернігівської губернії (нині с. Ардонь
Клинцовського району Брянської області) у
родині пильщика. Росіянин. Освіта нижча. Пра-
цював пильщиком, чорноробом на цегельному
заводі та текстильній фабриці у м. Клинці
Суразького повіту Чернігівської губернії. Під
час Першої світової війни у 1916–1917 рр. був
кулеметником у 265-му Вишньоволодьському
піхотному полку на Південно-Західному фронті.
Повернувшись з війни працював у господарстві
батька у рідному селі. З початком російсько-
більшовицької окупації України у 1919 р. при-
став до червоних. Розпочинав рядовим у загоні
по боротьбі з бандитизмом 44-ї стрілецької ди-
візії у Житомирі, у 1919–1920 рр. був червоно-
армійцем особливого відділу ВЧК Дніпровської
військової флотилії у Києві. Згодом Л.І. Лельот-
кін стає чекістом, точніше тюремщиком. У 1920–
1925 рр. працює у Харкові наглядачем тюремного
відділу у Центральному управлінні над зви чай -
них комісій та особливих відділів України
(ЦУПНАДКОМі) – Всеукраїнській надзвичай-
ній комісії – Державному політичному управ-
лінні УСРР. У 1925–1930 рр. – черговий комен-
дант, а у 1930–1933 рр. – помічник коменданта
ДПУ УСРР у Харкові68. Скоріш за все, саме в
часи колективізації та голодомору і розпочалася
кар’єра Л.І.Лельоткіна, члена ВКП(б) з 1926 р.,
як штатного ката.
Тим часом наприкінці січня 1933 р. був усу-
нутий з посади начальник Одеського облвідділу
ДПУ Юрій Мойсейович Перцов, який зганьбив
себе перед колегами значними витратами з дер-
жавної казни на коханку – акторку Зою Вансо-
вич та надмірним вживанням спиртних напоїв у
робочий час69. Невдовзі він був відданий під суд
та засуджений Колегією ОДПУ СРСР до 5 років
позбавлення волі за контрабанду та моральну
розпусту70. Новим начальником облвідділу ДПУ
політбюро ЦК КП(б)У 21 лютого 1933 р. затвер-
дило Хому Якимовича Леонюка (1892-1967),
звільнивши його від обов’язків 2-го заступника
голови ДПУ УСРР71. Разом з ним встановлювати
«соціалістичну законність» у місті виїхала група
чекістів, у складі якої був і Л.І.Лельоткін. Не-
вдовзі Лельоткіна призначили комендантом
Одеського обласного відділу ДПУ. У «Південній
Пальмирі» Лев Іванович пропрацював 5 років,
отримав звання лейтенанта державної безпеки72,
знак почесного працівника ВЧК-ДПУ (XV)73,
орден Червоної Зірки74. Відомчий знак та уря-
дову нагороду отримав у 1937 р., коли за офіцій-
ної статистикою в Одеській області було розстрі-
ляно 5395 чоловік75. Скільки з них власноручно
стратив комендант УНКВС ми вже ніколи не діз-
наємося.
Комендантом НКВС УРСР Л.І. Лельоткін про -
працював до 2 червня 1938 р. – дня свого при-
значення т.в.о. начальника УНКВС по Харківсь -
кій області76. До Харкова прибув 9 червня 1938 р.
на допомогу новому начальнику облуправління
капітану державної безпеки Григорію Михайло-
вичу Кобизєву77. «Берїївської чистки» Лельот-
кіну вдалося уникнути. Ба навіть більше того
Лев Іванович отримав підвищення по службі.
Після приєднання західноукраїнських земель
до складу СРСР, він, як і колишній комендант
НКВС УРСР О.Г. Шашков був відряджений на
Галичину, де були потрібні люди з великою
практикою розстрільної роботи. З осені 1939 р.
68ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 626, арк. 213.
69 Там само, ф. 263, оп. 1, спр. 37281-ФП, арк. 81.
70 Там само, спр. 33032- ФП, арк. 21.
71Там само, ф.1, оп.6, спр.281, арк.135.
72А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 178 від 22 березня 1936 р.
73А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 226 від 7 червня 1937 р.
74Правда. – 1937. – 20 грудня.
75ГДА СБУ, ф. 42, спр. 32, арк. 11.
76А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР по особовому складу № 335 від 2 червня 1938 р.
77Докладніше про Г.М.Кобизєва див: Золотарьов В.А. ЧК-ДПУ-НКВС на Харківщині: люди та долі
(1919–1941). – Харків: Фоліо, 2003. – С. 312-329.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
261
Л.І.Лельоткін працює т.в.о. помічника началь-
ника, а з вересня 1940 р. – помічником началь-
ника УНКВС по Тернопільській області78. На-
весні 1941 р., після розділення НКВС на НКВС
та НКДБ він призначається заступником началь-
ника УНКВС по Тернопільській області. На
цій же посаді він згадується і у червні 1945 р.
У 1956 р. проживав в Одесі.
Кавалер Ордена Леніна.
(Олександр Іванович Лютов)
Олександр Іванович
Лютов народився 30 сер -
п ня 1892 р. в м. Глухові
Чернігівської губернії
в робітничій родині.
Українець. Свою освіту
ви значав як незакінче -
на середня, хоча в дея-
ких анкетах писав, що
навчався 3 роки та за-
кінчив початкову школу
у Глухові. З 10 років жив на утриманні брата.
У 1903–1906 рр. працював учнем у майстерні
кравця Субича у Глухові. У 1906–1913 рр. слу-
жив “хлопчиком” у лавках купців та комірни-
ком, працював продавцем готового одягу у Хар-
кові. У 1913–1917 рр. – служив у царській армії
рядовим, молодшим унтер-офіцером, старшим
унтер-офіцером. Улітку 1917 р. працював у ко-
легіальних виборчих органах – Радах ро біт -
ничих та солдатських депутатів. У часи на -
ціонально-визвольних змагань українського
народу 1917–1921 рр. після жовтневого більшо-
вицького перевороту добровольцем вступив до
Робітничо-Селянської Червоної Армії. Служив
командиром 3-ї роти 1-го інтернаціонального
полку, командиром 2-го батальйону особливого
полку Харківського військового полку, коман-
диром батальйону Харківського кріпосного
полку, командиром Харківського кріпосного
полку. У травні 1919 р. – 1921 р. служив у
122-й бригаді 41-ї стрілецької дивізії 14-ї армії
помічником командира 365-го полку та поміч-
ником начальника штабу 122-ї бригади. Воював
проти військ отамана Н.Григор’єва. Відзна-
чився в боях з денікінцями під Одесою (лютий
1920 р.), за що у 1925 р. був нагороджений
орденом Червоного Прапора79. У лавах більшо-
вицької армії брав участь у радянсько-поль -
ській війні, розгромі Російської армії П. Вран-
геля. Після поразки українських визвольних
змагань 1917–1921 рр. навчався у вищій по-
вторній школі РСЧА, по закінченню якої коман-
дував 2-м подільським полком у Вінниці.
У роки НЕПу був задіяний у придушенні селян-
ського повстанського руху в Україні. У 1922–
1928 рр. – помічник начальника Кам’я нець-
Подільського прикордонного загону. У 1925 р.
вступив до лав ВКП(б). У вересні 1934 р. – лис-
топаді 1935 р. – комендант УНКВС по Харків-
ській області. Наприкінці осені 1935 року
усунутий з посади. Служив в УНКВС по Хар-
ківській області. 23 лютого 1936 р. отримав
звання молодшого лейтенанта державної без-
пеки80. 13 травня 1938 р. призначений т.в.о. на-
чальника Адміністративно-господарського від-
ділу УНКВС Харківської області (з посади
командира дивізіону оперативних курсів НКВС
УРСР). Невдовзі, 2 червня 1938 р., згідно на-
казу НКВС УРСР № 335 Лютова призначили
комендантом НКВС УРСР. На новій посаді
О.І. Лютов перебував до серпня 1938 року.
У той час отримав знак почесного працівника
ВЧК-ДПУ (XV)81. Далі сліди його губляться.
Відомо лише, що у 1945–1948 рр. працював ко-
мендантом УНКДБ /УМДБ по Харківській об-
ласті. За вислугу років в ОДПУ-НКВС-НКДБ
був нагороджений орденами Леніна (19 січня
1945 р.) та Червоного Прапора (19 січня 1945
р.), а за участь у Другій світовій війні отримав
медалі «За оборону Сталінграда» (листопад
1943 р.) та «За перемогу над Німеччиною у
Великій Вітчизняній війні» (9 травня 1945 р.).
Майор О.І. Лютов був звільнений у відставку
за станом здоров’я 29 вересня 1948 року.
78ЦДАГО України, ф.1,оп. 6, спр. 626, арк. 213.
79 Сборник лиц, награжденных орденом Красного Знамени и почетным революционным оружием. – М.:
Государственное военное издательство, 1926. – С. 146.
80 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 101 від 23 лютого 1936 р.
81 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР№ 486 від 14 серпня 1938 р.
Почесний чекіст.
(Іван Давидович Гришин)
Народився 8 травня
1896 р. в селі Коробов-
ська Коробовської во-
лості Єгор’євського по-
віту Рязанської губернії
в родині теслі. Росіянин.
Освіта нижча – закінчив
2 класи сільської школи.
Член ВКП(б) з червня
1923 р. У 1908–1909 рр.
працював робітником-
хлопчиком на круглій пилі на лісопилці пана
Лаптєва у селі Дмитриївський погост Рязанської
губернії. У 1909 – 1910 рр. – хлопчик-тесля у
підрядника Бобкова на станції Малаховка Рязан-
ської залізниці. У 1910–1912 рр. – хлопчик, учень
столяра в столярній артілі в Москві. У 1912–
1915 рр. – столяр і тесля у підрядника Рябікова у
Москві. У серпні 1915 р .– 1918 р. – рядовий запас -
ного кінно-гірського артилерійського дивізіону в
Орлі, рядовий 2-го кінно-гірського артилерій-
ського дивізіону. У 1918 р. після демобілізації
з армії проживав у батьків у селі Коробовська.
5 червня 1918 р. добровільно вступив до Черво-
ної гвардії. У червні-вересні 1918 р. служив у
5-му Московському продовольчому реквізицій-
ному полку. У вересні 1918 р. – березні 1919 р.
розвідник і помічник командира взводу 114-го
стрілецькому імені Карла Маркса полку VIII армії,
брав участь в боях проти отамана П.М. Краснова.
У березні – червні 1919 р. лікувався після пора-
нення, хворів на тиф. У червні 1919 р. – травні
1920 р. служив у 1-й Московській артилерійської
бригади. У травні – липні 1920 р. курсант на 1-х
радянських московських артилерійських курсах.
У липні – вересні 1920 р. курсант Харківських
артилерійських курсів. У вересні 1920 р. – лю-
тому 1921 р. у складі Харківської зведеної кур-
сантської бригади брав участь у боях проти
військ П.В. Врангеля та Н.І. Махна. У лютому
1921 р. – лютому 1923 р. навчався у Харківській
артилерійській школі середнього командного
складу. У лютому – жовтні 1923 р. навчався у 2-й
Одеській артилерійській та згодом був демобілі-
зований через хворобу. У листопаді 1923 р. – чер-
вні 1924 р. – комендант по супроводженню по-
тягів при політсекретаріаті Південної залізниці
у Харкові. З 16. серпні 1924 р. – фельд’єгер 3-го
розряду ДПУ УСРР. З 10 листопада 1925 р. –
фельд’єгер 2-го розряду ДПУ УСРР. З 1 грудня
1926 р. – фельд’єгер 1-го розряду ДПУ УСРР.
З 1 листопада 1929 р. – фельд’єгер для спецдору-
чень ДПУ УСРР. З 1929 р. – спецкомісар Спеці-
ального відділу УСРР. З жовтня 1932 – старший
оперативний комісар 4 відділку (охорони) опера-
тивного відділу ДПУ УСРР. З 1 лютого 1936 р. –
комендант оперативного відділу УДБ НКВС УСРР.
З 1 лютого 1937 р. – помічник оперуповноваже-
ного 1-го відділу (охорони) УДБ НКВС УРСР.
З 1 вересня 1937 р. – інспектор з політчастини
1-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 1 квітня 1938 р. –
помічник начальника вахтової команди 1-го від-
ділу УДБ НКВС УРСР. З 15 серпня 1938 р. – ко-
мендант НКВС УРСР. З 29 вересня 1938 р. – ко-
мендант особливого відділу НКВС Київського
військового округу та заступник коменданта
об’єд наної комендатури НКВС УРСР. З 22 жовтня
1938 р. – виконував посаду начальника адмініс-
тративно-господарського відділу УНКВС Київ-
ської області. З 10 листопада 1938 р. – старший ін-
спектор вахтової команди 1-го відділу УДБ НКВС
УРСР. З 1 січня 1939 р. – начальник групи 1-го від-
ділу УДБ НКВС УРСР. З 19 червня 1940 – політ -
керівник 1-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 1 травня
1941 р. – помічник начальника відділку з політич-
ної частини спецкоманди 1-го відділу НКДБ
УРСР. 5 березня 1942 р. виключений зі списків
особового складу як такий, що пропав без вісті на
фронті. Звання: молодший лейтенант державної
безпеки (28 вересня 1937 р.); лейтенант державної
безпеки (1 липня 1939 р.). Нагороджений знаком
почесного працівника ВЧК-ДПУ (XV) (14 серпня
1938 р.), медаллю «ХХ років РСЧА» у 1939 р.,
грамотою від ОДПУ СРСР у 1927 р., годинником
від Колегії ДПУ УСРР у 1931 р.; фотоапаратом
від наркома НКВС УРСР 20 груд ня 1937 р.
«Відданий справі Пролетарської
Революції».
(Кузьма Йосифович Козьминих)
Народився у лютому
1898 р. в селі Боярка Кам-
барської волості Осинсь кого
повіту Пермської губернії в
родині селянина. В 1907 р.
вступив до земського почат-
кового училищата закінчив
два класи. У 1910–1912 рр. –
укладаль ник в майстерні з
вироб ництва пряників, село
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
262
Гальяно Сарапульського повіту В’ятської губер-
нії. У 1912–1914 рр. – друкар в газеті «Прикам-
ське життя» (м. Сарапул). У 1914–1916 рр. – пра-
цівник друкарні Горшекіна (м. Іжевськ) У 1916–
1917 рр. – працює у друкарні міської управи у
Казані. У 1917 р. – робітник друкарні Хлипетіна
у Воткінську Сарапульського повіту. У 1917–
1918 рр. – червоногвардієць у Воткінську.
У 1918 р. – командир карального загону В’ятської
губ. ЧК, командир відділення загону В’ятської губ.
ЧК; оперкомісар секретного відділу В’ятської
губ. ЧК; командир відділку та кінний розвідник
1-го В’ятського залізного загону в боях з чехосло -
ваками, поранений шрапнеллю в голову (2 місяці
лікувався у Казані у військовому шпиталі); у
складі 28-ї стрілецької дивізії придушував іжев-
ське повстання, командир взводу Воткінської
комуністичної роти. У 1919 р. – співробітник
для доручень при особливому відділі 2-ї армії.
У 1919–1920 рр. – командир взводу 250 полку.
У 1920–1921 рр. – комісар територіального полку
у В’ятці. З 20 вересня 1921 р. – помічник упов-
новаженого з інформації Воткінського політ-
бюро. У 1922 р. служив у Сарапульському політ-
бюро (помічник уповноваженого з інформації,
уповноважений з інформації, помічник началь-
ника політбюро). У 1922 р. – уповноважений
району Пермського губвідділу ДПУ. З 10 жовтня
1923 р. – уповноважений інформаційного від-
ділу Сарапульського окрвідділу ДПУ. З серпня
1926 р. – начальник інформаційно-агентурного
відділку Тюменського окружного відділку ДПУ.
З серпня 1927 р. – уповноважений секретного
відділу Верхньо-Камського окрвідділу ДПУ.
З 1927 р. – начальник інформаційного відділу
Тюменського окрвідділу ДПУ. З 1927 р. – старший
уповноважений секретного відділу Комі-Пер-
мяцького окрвідділу ДПУ. З 20 вересня 1930 р. –
старший уповноважений секретного відділу
Тюменського оперсектору ДПУ. З 1931 р. – на-
чальник секретно-політичного відділку Тюмен-
ського оперсектора ДПУ. З 25 листопада 1932 р. –
начальник секретно-політичного відділку (СПВ)
Курганського оперсектора ДПУ. З 22 червня
1934 р. – начальник 3-го відділку СПВ ПП ОДПУ
Челябінської області. З 20 жовтня 1935 р. – на-
чальник 2-го відділку СПВ УДБ УНКВС Челя-
бінської області. З 1 серпня 1936 р. – заступник
начальника Особливого відділу УДБ УНКВС
Челябінської області. З 1 березня 1937 р. – т.в.о.
начальника, а з 23 травня 1937 р. – начальник
5-го (особливого) відділу УДБ УНКВС Орен-
бурзької області, з 16 листопада 1937 р. – поміч-
ник начальника УНКВС Оренбурзької області
по відділам, які не входять в УДБ. З 8 травня
1938 р. – помічник начальника УНКВС Київської
області по неоперативним відділам. З 29 вересня
1938 р. – комендант об’єднаної комендатури
НКВС УРСР. 22 жовтня 1938 р. наказ про при-
значення комендантом НКВС УРСР відмінений.
З 22 жовтня 1938 р. – помічник начальника
УНКВС по Київській області по неоперативним
відділам. Заарештований наприкінці 1938 року.
14 квітня 1939 р. засуджений на смерть. 15 квітня
1939 р. розстріляний у Москві. Звання: старший
лейтенант державної безпеки (7 квітня 1936 р.).
Нагороджений: орденом Червоної Зірки (19 груд -
ня 1937 р.), знаком почесного працівника ВЧК –
ДПУ (XV) (23 серпня 1937 р.), бойовою зброєю –
пістолетом Коровіна від Колегії ОДПУ (грудень
1932 р.), подякою від НКВС СРСР та місячним
окладом (квітень 1935 р.), срібним годинником
від В’ятської губ. ЧК (1922 р.), срібним портси-
гаром від ПП ОДПУ по Уралу з надписом «За
відданість справі Пролетарської Революції у
10-ти річчя органів ВЧК-ОДПУ» (грудень 1927 р.),
маузером від Верхньо-Уральського окрвідділу
ДПУ (1928 р.), браунінгом від Тюменського
оперсектора ДПУ, мисливською рушницею від
Тюменського оперсектора ДПУ. Член ВКП(б) з
січня 1918 р.
Почесний працівник ВЧК-ДПУ
(Ілля Іванович Щукін)
Щукін Ілля Іванович
(30 липня 1904 р. – ?)
народився в с. Калици -
но Старицького повіту
Тверської губернії (нині
Лотошинський район
Московської губернії) у
селянській родині. Ро-
сіянин. Освіта нижча:
закінчив у 1915 р. по-
чаткове училище у Пет-
рограді, навчався у ви-
щому навчальному училищі в Петрограді, та
після 3 класів полишив навчання. У 1919–1922 рр.
працював у власному господарстві у селі Кали-
цино Лотошинської волості Волоколамського
повіту Московської губернії. У 1923–1925 рр.
працював у Москві по найму у кустарів чорно-
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
263
робом та учнем слюсаря. У 1925–1926 рр. – без-
робітний та чорнороб у будівельних конторах у
м. Ленінграді. Служив у 22-му Волочиському
прикордонному загоні ДПУ – НКВС: з 10 лис-
топада 1926 р. – молодший прикордонник,
з 1 березня 1927 р. – червоноармієць-стрілець
2-ї комендатури, з 11 березня 1929 р. – начальник
команди вахтерів, з 21 травня 1930 р. – поміч-
ник уповноваженого 2-ї комендатури, з 1 жовтня
1930 р. – помічник уповноваженого інформацій-
ного відділу, з 25 червня 1932 р. – уповноваже-
ний групи Особливого відділу (ОВ). З 26 лютого
1935 р. – оперуповноважений ОВ ГУДБ НКВС
Київського військового округу. З 4 червня 1937 р.
– оперуповноважений 5-го (особливого ) відділу
УДБ НКВС УРСР. З 28 серпня 1937 р. – секре-
тар заступника наркома внутрішніх справ УРСР.
З 26 березня 1938 р. – т.в.о. начальника, а з
8 травня 1938 р. – начальник відділку 1-го від-
ділу (охорони) УДБ НКВС УРСР. 3 22 жовтня
1938 р. – в.о. коменданта НКВС УРСР. З 4 травня
1940 р. – т.в.о. заступника, а з 22 червня 1940 р. –
заступник начальника адміністративно-госпо-
дарського управління НКВС УРСР. З 20 грудня
1940 р. – виконуючий посаду начальника Управ-
ління пожежної охорони (УПО) НКВС УРСР.
З 1 квітня 1942 р. – начальник УПО НКВС УРСР.
З 1 липня 1943 р. – заступник начальника 4-го
Управління НКВС УРСР. З 26 квітня 1944 р. –
помічник наркома державної безпеки УРСР.
З 1 січня 1947 р. – помічник міністра державної
безпеки УРСР. З 1 вересня 1952 р. – у розпоряд-
женні МДБ УРСР. З 17 листопада 1952 р. – за-
ступник начальника управління постачання
МДБ Київського військового округу. З 16 квітня
1953 р. – в.о. начальника господарського управ-
ління МВС УРСР. 17 липня 1953 р. – звільнений
з посади. 5 грудня 1953 р. – звільнений у запас
Міністерства оборони через хворобу. Звання:
лейтенант державної безпеки (9 січня 1936 р.);
старший лейтенант державної безпеки (7 січня
1940 р.), полковник державної безпеки (9 липня
1945 р.). Нагороди: орден Леніна (23 травня
1952 р.) – за вислугу років), орден Червоного
Прапора (6 листопада 1946 р.) – за вислугу
років; орден Вітчизняної війни 1-го ступеню
(10 квітня 1945 р.), орден Вітчизняної війни
2-го ступеню (5 листопада 1944 р.), орден Чер-
воної Зірки (10 грудня 1942 р. ), медаль «За обо-
рону Сталінграда» (22 грудня 1942 р.), медаль
«Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеню
(6 листопада 1943 р.), медаль «За перемогу над
Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–
1945 рр.» (9 травня 1945 р.), медаль «За до-
блесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–
1945 рр.» (6 червня 1945 р.), медаль «ХХХ років
РСЧА» (22 лютого 1948 р.), Знак почесного пра-
цівника ВЧК-ДПУ (XV) (14 серпня 1938 р.).
Член ВКП(б) з 1929 р.
Мечоносець партії.
(Іван Федорович Болохін)
Болохін Іван Федоро-
вич (1897-?) народив ся у
1897 р. у селі Мале Зай-
цеве Невельського по-
віту Вітебської губернії у
бідній селянській роди ні.
Росіянин. Освіта почат-
кова (закінчив сіль сь ку
школу). Член ВКП(б) з
1920 р. У 1912–1913 рр.
працював батраком у по -
па Безродного у селі
Ємель янівка Невельського повіту Вітебської
губернії. У 1913–1916 рр. – чорнороб на поро-
ховому заводі в Петрограді. У період Першої
світової війни: 1916 р. – грудень 1917 р. – рядо-
вий, єфрейтор 179-го піхотного полку, розквар-
тированому у Новгороді. Після жовтневого
більшовицького перевороту у лавах Робітничо-
Селянської Червоної Армії: грудень 1917 р. –
листопад 1919 р. – наводчик 463-го стрілецького
полку РСЧА (Західний фронт); з грудня 1919 р.
по 1922 р. – наводчик 266-го стрілецького полку
89-ї бригади. Упродовж 1922–1925 років – коман-
дир кулеметного взводу Чонгарського стрілець-
кого полку 89-ї бригади РСЧА. У 1925 р. –
жовтні 1926 р. – командир взводу 30-ї дивізії
імені ВЦВК, розквартированої у м. Уральську.
З жовтня 1926 р. – контролер гаража «Комун-
госпу» у Дніпропетровську. З 9 вересня 1930 р. –
уповноважений Гришинського райвідділу Дні-
пропетровського окрвідділу ДПУ. З 16 лютого
1932 р. – уповноважений Новотроїцького рай -
відді лу Дніпропетровського облвідділу ДПУ.
З 21 груд ня 1932 р. – уповноважений Високопо-
лянського райвідділу Дніпропетровського облвід-
ділу ДПУ. З 19 січня 1933 р. – уповноважений
Аки мівського райвідділу Дніпропетровського
обл відділу ДПУ. З 25 жовтня 1935 р. – начальник
Калінінського райвідділу НКВС Дніпропетров-
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
264
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
265
ської області. З 23 серпня 1936 р. – оперуповно-
важений УНКВС Автономної Молдавської Со-
ціалістичної Радянської Республіки. З 1 квітня
1938 р. – оперуповноважений особливого відділу
НКВС 95-ї стрілецької дивізії, розквартированої
у місті Котовську. З 2 червня 1938 р. – заступник
коменданта НКВС УРСР. З 4 травня 1940 р. – т.в.о.
коменданта НКВС УРСР. З 8 квітня 1941 р. – ко-
мендант НКВС УРСР. 22 грудня 1941 р. був допу-
щений до виконання обов’язків «як такий, що при-
був із ворожого оточення». З 1 квітня 1942 р. –
ко мендант господарського управління НКВС
УРСР. З 1 жовтня 1943 р. – комендант (на правах
начальника відділу) господарського управління
НКВС УРСР. 22 квітня 1948 р. звільнений через
хворобу. У 1957 р. проживав у Києві. Звання: мо-
лодший лейтенант державної безпеки (23 березня
1936 р.), лейтенант державної безпеки (17 січня
1940 р.), майор (29 липня 1943 р.). Нагороджений:
орденом Червоного прапора (1920 р. – за бої на Ка -
хов ському плацдармі), медаллю «ХХ років РСЧА».
Заступники коменданта НКВС УРСР
З травня 1934 р. до 1 квітня 1937 р. заступни-
ком коменданта ДПУ УСРР/НКВС УРСР пра-
цював Іван Григорович Нагорний, якому згодом
було переведено на посаду начальника тюрми
Управління державної безпеки (УДБ) НКВС
УРСР. 3 серпня 1937 р. по 2 червня 1938 р. на
посаді заступника коменданта НКВС УРСР пе-
ребував молодший лейтенант державної безпеки
Михайло Іларіонович Скоблєв82 (з посади стар-
шого інспектора 6-го (транспортного) відділу
УДБ НКВС УРСР83. 2 червня 1938 р. відклика-
ний у розпорядження відділу кадрів НКВС
УРСР84.
2 червня 1938 р. заступником коменданта
НКВС УРСР був призначений молодший лейте-
нант державної безпеки Іван Федорович Болохін
(з посади оперуповноваженого 5-го (особли-
вого) відділу УДБ НКВС Молдавської АРСР). У
1939 р. він очолив комендатуру НКВС УРСР85.
16 липня 1938 р. т.в.о. заступника коменданта
НКВС УРСР з господарської частини був
призначений колишній начальник тюрми УДБ
УНКВС Дніпропетровської області лейтенант
державної безпеки Наум Цальович Турбов-
ський86, який обіймав цю посаду до 1944 року.
29 вересня 1938 р. колишній комендант НКВС
УРСР Іван Давидович Гришин був призначений
начальником комендатури Особливого відділу
НКВС Київського особливого військового округу
та за сумісництвом заступником коменданта
об’єднаної комендатури НКВС УРСР87. Втім вже
10 листопада 1938 р. він був призначений стар-
шим інспектором вахтової команди 1 відділу
(охорони) 1-го Управління НКВС УРСР88.
«В 1937 р. у нас були великі роботи…»
(Іван Григорович Нагорний)
Іван Григорович На-
горний народився 18 квіт -
ня 1902 р. в слободі Дер-
гачі Дергачівської волості
Харківського повіту Хар-
ківської губернії в родині
безземельного українсь -
кого селянина. Батько,
Григорій Лаврентійович
(1867-?), сільським гос-
подарством не займався,
а підробляв теслею в
82 Скобелєв (Скоблєв) Михайло Іларіонович (1893 – ?). Народився у Курській губернії. Росіянин.
У 1935–1936 роках працював в УНКВС по Київській області. До 03.08.1937 р. – старший інспектор 6-го
(транспортного) відділу НКВС УРСР ( А ГУВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 307 від 3 серпня 1937 р.).
З 03.08.1937 р. – заступник коменданта НКВС УРСР. З 02.06.1938 р. у розпорядженні відділу кадрів НКВС
УРСР. 20.06.1938 р. відряджений до НКВС СРСР. Подальша доля невідома. Звання: молодший лейтенант
державної безпеки (09.02.1936 р.), майор (1944 р.). Член ВКП(б) з 1928 р. Нагороджений: орденом Червоної
Зірки (03.11.1944 р.), орденом Вітчизняної війни 2-го ступеню (02.09.1944 р.), орденом Вітчизняної війни
1-го ступеню (13.06.1945 р.), медаллю «ХХ років РСЧА».
83 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 307 від 3 серпня 1937 р.
84 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 335 від 2 червня 1938 р.
85 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 335 від 2 червня 1938 р.
86 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 467 від 16 липня 1938 р.
87 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 644 від 29 вересня1938 р.
88 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС УРСР № 709 від 10 листопада 1938 р.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
266
панській економії та на будівництвах у Харкові.
Мати, Харитина Іванівна (1897-?) була домогос-
подаркою та виховувала трьох синів – Івана,
Петра та Федора, а також трьох дочок – Ольгу,
Анастасію та Тетяну89.
До 1909 р. Іван проживав з родиною, а потім
став відвідувати сільську школу, у якій навчався
4 роки90. Скрутне сімейне становище змусило
одинадцятирічного хлопця податися у найми
пастухом до заможного односельця Бондарев-
ського. З жовтня 1914 р. Іван Нагорний став опа-
новувати спеціальність слюсаря при середньому
сільськогосподарському училищі у Дергачах.
У якості підручного слюсаря працював: з грудня
1915 р. по липень 1916 р. на заводі Гельферіх-
Саде у Харкові, де вироблялися сільсько-госпо-
дарські машини; у липні 1916 р. – листопаді
1917 р. на заводі «ВЕК»91 («ВЕК» – електротех-
нічна компанія була евакуйована у зв’язку з на-
ближенням фронту з Риги до Харкова у 1915 р.).
У жовтні 1917 р. на заводі була сформована ро-
бітнича дружина, до якої добровільно вступив й
Іван. У листопаді з дружини був сформований
червоногвардійський загін заводу «ВЕК», з яким
Нагорний вирушив на фронт, де брав участь в
боях проти загонів генералів Л.Г. Корнілова та
О.М. Каледіна, військ Центральної Ради. У бою
з останніми під станцією Лозовою у січні 1918 р.
Іван був поранений у руку та направлений на лі-
кування до Харкова. Пролікувавшись місяць, він
вступив до лав 1-го Українського червоногвар-
дійського полку. У травні 1918 р. в бою під
м. Валуйки Нагорний отримав чергове пора-
нення – був поранений у ногу, після чого ліку-
вався у Воронежі92.
Після захоплення Харкова у січні 1919 р.
більшовицько-російськими військами Іван по-
вертається до рідного міста та вступає до 1-го
Українського полку залізничної оборони в якості
командира кінної розвідки та бере участь у про-
тистоянні зі Збройним Силами Півдня Росії та
збройними формуваннями отаманів Н.О.Гри-
гор’єва, Мітеки, Ангела, а під час так званого
«партійного тижня» вступає до лав РСДРП(б)93.
У травні 1920 р., коли полк перебував на від-
починку в Кременчуку, Нагорний добровільно
вступив на службу до 32-го Білоглинського
полку 6-ї кавалерійської дивізії Першої кінної
армії, яка вирушала на польський фронт94. Зго-
дом в автобіографії Іван Григорович вказував,
що у якості командира взводу «з цим полком
брав участь в боях проти поляків і Врангеля,
а також в придушенні банд Махна та інших,
де двічі був поранений у плече та руку. У 1922 р.
у бою з бандою князя Джентемирова на Кубані
був поранений у руку та направлений на ліку-
вання до міста Харкова»95. Більш детально про
вчинки червоного командира І. Нагорного знахо-
димо у спогадах колишнього медичного фельд -
шера 32-го Білоглинського полку М.І. Марти-
нова, який свідчив, що його однополчани оточили
у гірській ущелині загін князя Алхо Джентеми-
рова і тримали його в облозі близько 10 діб, роз-
раховуючи що повстанці здадуться через голод,
але ті мужньо трималися. Тоді вночі Нагорний
спустився зверху зі скелі по канату в розташу-
вання повстанського загону та закидав його гра-
натами. У стані джентемирівців розпочався
переполох, з чого скористалися червоні та кину-
лися в атаку. Повстанців було розбито, а голову
князя доставили до штабу дивізії96.
По дорозі з Кавказу до Харкова у місті Рос-
тові-на-Дону І.Г. Нагорний захворів на холерину.
Крім того на залізничному вокзалі червоноар-
мійця обікрали, поцупивши між іншим і партій-
ний квиток. Позбувшись хвороби, Нагорний
прибув до Харкова та у липні 1922 р. влашту-
вався старшим міліціонером кінного резерву до
Харківської окружної міліції. В органах охорони
громадського порядку пропрацював до лютого
89 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3852, т. 1, арк. 11.
90 Там само, арк. 40.
91 Там само, арк. 12.
92 Там само.
93 Там само, арк. 13.
94 Там само, арк. 40.
95 Там само, арк. 13.
96 Пузиков В. Первоконник Михаил Мартынов в НКВД. 37-й год. Режим доступу: http://www.proza.ru/
2014/06/18/437
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
267
1923 р., дослужився до командира взводу, «весь
час беручи участь у придушенні кримінальних
і політичних банд на Харківщині». У квітні
1923 р. – грудні 1924 р. Іван Григорович перебу-
вав на посаді старшини охорони Харківського
окружного фінансового відділу97. У 1924 р. охо-
рона наркомату фінансів увійшла до військ особ-
ливого призначення ДПУ. У новому відомстві
Нагорний певний час перебував на посаді стріль -
ця, згодом його призначали начальником від-
ділку, а в лютому 1926 р. перевели наглядачем
комендатури ДПУ УСРР98.
На посаді наглядача та старшого діловода він
пропрацював до зими 1929 р., характеризувався
як «дисциплінований, витриманий, енергійний,
ініціативний та рішучий працівник, який корис-
тується повагою у товаришів»99. Та одного разу
Нагорний потрапив у халепу. 10 лютого 1929 р.
у Дергачах на весіллі доньки свого знайомого
П.В. Савченка Іван Григорович застрелив дев’ят -
надцятирічного І. Пащенка. Слідством, яке
проводив уповноважений адміністративно-орга-
нізаційного управління (АОУ) ДПУ УСРР Кисе-
льов, було встановлено, що чекіст скоїв вбивство
через необережність, захищаючись від п’яних
молодиків та перевищив міру необхідної само-
оборони. Особливоуповноважений ДПУ УСРР
Еріх Йосифович Дзиркал (1897-?) та начальник
АОУ ДПУ УСРР Микола Станіславович Бачин-
ський (1894-1937) погодилися з цим висновком
та направили справу на розгляд надзвичайної
сесії Харківського окружного суду100. Остання 22
березня 1929 р. у закритому судовому засіданні
засудила Нагорного за статтею 141 криміналь-
ного кодексу УСРР до 6 місяців позбавлення волі
умовно. Прикметно, що вбивство І. Пащенка ніяк
не було відзначено по партійній лінії. В докумен-
тах партійної чистки ДПУ УСРР за 1929 р. відзна-
чалося, що член КП(б)У І.Г. Нагорний у 1919–
1922 рр. перебував у лавах більшовицької партії
та «вибув механічно через втрату партійного
квитка». Комісія з чистки поставила комуністу
Нагорному «на вид» за відірваність від партійної
організації. У 1933 р. ця догана партійною орга-
нізацією ДПУ УСРР була знята101.
У якості покарання І.Г. Нагорний у березні
1929 р. був переведений на господарчу роботу –
керуючим будинками гуртожитку співробітників
ДПУ УСРР у Харкові. На цій посаді він пропра-
цював до грудня 1930 р. У січні 1930 р., коли в
країні Рад розпочалася насильницька колекти -
візація Нагорний був мобілізований «на роботу
по розкуркулюванню» та направлений на посаду
коменданта Полтавського окружного відділу
ДПУ, де пропрацював до липня 1930 р102.
У грудні 1930 р. Івана Григоровича повернули
на оперативну роботу та призначили черговим
по спеціальному корпусу тюрми ДПУ УСРР у
Харкові, а вже у лютому 1931 р. перевели на по-
саду начальника спецкорпусу тієї ж тюрми, на
якій пропрацював до травня 1934 р103. Схвальні
відгуки на адресу І. Нагорного («Ставлення до
роботи, яку виконує, добре, роботою цікавиться.
При виконанні завдань точний та охайний. Дис-
циплінований. Роботу любить. Потребує підви-
щення загальноосвітньої, політичної та чекіст-
ської підготовки. Посаді завідувача спеціальним
корпусом комендатури ДПУ УСРР відповідає…
Сумлінний та посидючий працівник. У роботі
розбирається добре. Вміло керує своїми підлег-
лими, але недостатньо вимогливий»104) спри-
яють його службовому зростанню.
У травні 1934 р. І.Г. Нагорний стає заступни-
ком коменданта ДПУ УСРР105. Це призначення
співпало з переїздом ЦК КП(б)У та уряду УРСР
з Харкова до Києва, і на долю нового заступника
коменданта лягло чимало проблем з облашту-
вання чекістського апарату у Києві. 22 березня
1936 р. йому було присвоєно звання молодшого
лейтенанта державної безпеки106. Спецзвання
98 Там само, арк. 14.
99 Там само, т. 2, арк. 23.
100 Там само, т. 1, арк. 66-66 зв.
101 Там само, арк. 1.
102 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3852, т. 1, арк. 14.
103 Там само.
104 Там само, т. 2, арк. 23.
105 Там само, т. 1, арк. 14.
106 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР по особовому складу № 177 від 22 березня 1936 р.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
268
Іван Григорович отримав з деякою затримкою –
оскільки переважній більшості співробітників
центрального апарату НКВС УСРР спецзвання
були присвоєні 8-9 січня 1936 р. Мабуть хтось з
найвищого керівництва вагався, чи гідний за-
ступник коменданта офіцерського звання. Втім
ці вагання швидко відпали, тим більше, що у
1936 р. знову розпочалися масові страти радян-
ських громадян і для цього були потрібні «стійкі
чекісти». Оскільки фізичне знищення полоне-
ного або засудженого на смерть ворога більшо-
вики завжди вважали неабияким подвигом, тому
28 листопада 1936 р. постановою ЦВК СРСР «за
особливі заслуги у боротьбі за зміцнення соціа-
лістичного строю» орденом Червоної Зірки були
нагороджені 18 чекістів, які виконували вироки
засудженим. Серед них троє співробітників НКВС
УСРР – комендант О.Г. Шашков, заступник ко-
менданта І.Г. Нагорний та помічник начальника
внутрішньої тюрми Д.Д. Кобінек107.
Зрозуміло, що про те, яким чином ці особи
«зміцнювали соціалістичний лад» знали лише
вузьке коло співробітників НКВС. Значний ін-
терес викликає нагородний лист на «відданого,
стійкого, витриманого працівника ДПУ-НКВС»
І.Г. Нагорного, підписаний заступником наркома
внутрішніх справ УСРР З.Б. Кацнельсоном.
Цікавий він насамперед тим, що на відміну від
десятків нагородних листів чекістів, з якими
автори даної статті мали змогу ознайомитися,
що в ньому зовсім не згадуються конкретні за-
слуги заступника коменданта НКВС УСРР. Хіба
що: «Протягом всієї своєї роботи в органах
ДПУ-НКВС тов. Нагорний особисто виконує
завдання»108. Які саме завдання? Про це один з
керівників радянських органів держбезпеки
УСРР З.Б. Кацнельсон не вказує, але зазначає,
що на честь десятиріччя та п’ятнадцятиріччя ор-
ганів ВЧК-ДПУ І.Г. Нагорний двічі нагороджу-
вався Колегією ДПУ УСРР годинником109 – на-
городою на той час досить високою. Виходячи з
більш ніж скромної посади Івана Григоровича у
грудні 1927 р. – наглядач комендатури ДПУ
УСРР і невеликий чекістський стаж (рахувався
з 1925 р.) можна припустити, що він вже тоді за-
лучався до якихось таємних справ. Недаремно
ж в атестації за 1936 р. відзначалося, що «про-
тягом тривалого періоду часу використовується
для виконання спеціальних доручень по лінії
комендатури»110.
1 квітня 1937 р. І.Г. Нагорний призначається
начальником тюрми УДБ НКВС УРСР111, але
кар‘єру штатного ката не полишає: «відданий
працівник, чітко виконує особливі завдання по
комендатурі»112. Звідси і нові нагороди та від-
знаки від нового наркома НКВС УРСР І.М. Леп-
левського – позачергове звання лейтенанта дер-
жавної безпеки113, подяка та місячний грошовий
оклад від НКВС УРСР – «за чітке виконання
оперативних завдань»114.
Шанував «важку працю» начальника внут-
рішньої тюрми і нарком НКВС УРСР Олександр
Успенський. У деяких документах з особистої
справи І.Г. Нагорного вказано, що з травня 1938 р.
він обіймав посаду начальника 10-го (тюрем-
ного) відділу НКВС УРСР115. На відміну від
НКВС СРСР до 1938 р. в українському нарко-
маті тюремного відділу не існувало, а його фун-
кції виконував відділ місць ув’язнень. Більше
того, у відомих авторам оперативних докумен-
тах НКВС УРСР згадок про тюремний відділ
поки що не знайдено. Втім ігнорувати ці доку-
менти не слід, оскільки у 1938 р. відбувалися по-
стійні реорганізації організаційної структури
НКВС УРСР, які потребують подальшого ви-
вчення. У липні 1938 р. заступник наркома внут-
рішніх справ УРСР майор державної безпеки
Д.Д. Гречухін підписав нагородний лист на
107 Правда. – 1936 р. – 29 листопада.
108 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3852, т. 1, арк. 57.
109 Там само, арк. 58.
110 Там само, т. 2, арк. 23.
111 Там само, т. 1, арк. 181.
112 Там само, т. 2, арк. 23.
113 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР по особовому складу № 2226 від 17листопада 1937 р.
114 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3852, т. 1, арк.9.
115 Там само.
116 Там само, арк. 33.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
269
«т.в.о. начальника тюрми УДБ НКВС УРСР», в
якому відзначає, що «Тов. Нагорний виконує
низку особливих оперативних завдань. На цій
роботі проявив себе як хороший більшовик-
чекіст. Політично розвинений, бере участь в пар-
тійному житті всього колективу…. Гідний бути
представленим до нагородження знаком почес-
ного працівника ВЧК-ДПУ-НКВС»116. Через
місяц Іван Григорович отримав знак «Почесний
працівник ВЧК-ДПУ (XV)117.
«Беріївські чистки» НКВС осені 1938 року
мимохіть зачепили начальника внутрішньої
тюрми НКВС УРСР. Як пригадував І. Нагорний
«коли мою кандидатуру висували в партком, то
на партійних зборах особливоуповноважений
Твердохлебенко дав мені відвід. Але суть від-
воду не озвучив. Тоді я став вимагати, щоб він
все ж таки назвав причину чому він мені дає від-
від, і Твердохлебенко заявив, що я нібито знав про
те, що водії комендатури займались крадіжками
речей засуджених і, що я ніяких заходів не вживав
і нікому про це доповідав»118. Недовіра до Нагор-
ного з боку особливо уповноваженого НКВС
УРСР лейтенанта держбезпеки О.М. Твердохле-
бенка була породжена нововиявленими обстави-
нами в ході розслідування у жовтні 1938 року
кримінальної справи, порушеної проти водія
спецмашини (тюремки) НКВС УРСР Петра Іва-
новича Бабічева, звинуваченого у великих роз-
краданнях речей осіб, засуджених до вищої міри
покарання. На одному з допитів П.Бабічев за-
свідчив, що «за розпорядженням Нагорного –
начальника внутрішньої тюрми НКВС УРСР
возив речі засуджених у магазин випадкових
речей на Прорізній вулиці такі як: валізи, шинелі
та пальто»119.
Як фігурант справи Іван Нагорний був викли-
каний 15 березня 1939 року на закрите судове
засідання Військового Трибуналу прикордонних
та внутрішніх військ Київського округу по Ки-
ївській області в якості свідка. Покази в суді
І. Нагорного де в чому проливають світло на спе-
цифіку його роботи в добу «Великого терору»:
«В 1937 р. у нас були великі роботи і в той час
комендантом НКВС УРСР був Шашков. Після
цих робіт у нас багато залишалось речей і
здавати їх нікуди було, тоді я звернувся до
Шашкова з питанням, що робити з речами.
Шашков написав рапорт на ім’я колишнього
наркома Леплевського, і в цьому рапорті про-
сив дозволу про видачу частини речей співро-
бітникам комендатури, і Леплевський на ра-
порті написав резолюцію «дозволяю»… я
особисто давав співробітникам комендатури
речі /гімнастерки, чоботи/ на той час коли вони
вовтузилися з ростріляними, але після роботи
вони їх знімали та здавали назад у комору, до-
зволяв я їм одягати тимчасово чужий одяг для
того, щоб вони не псували свій одяг у кров. При
колишньому наркомі Успенському, ми всі речі
розстріляних знищували, а після Успенського,
стали їх здавати по квитанціям «Київпром-
торгу», який знаходиться на Прорізній вулиці
№ 7, а що робить «Київпромторг» з цими ре-
чами, я не знаю»120.
Івану Нагорному вдалося переконати Вій-
ськовий Трибунал у своїй непричетності до кра-
діжки речей репресованих громадян. Він лишився
на своїй посаді та отримав чергове звання – стар-
шого лейтенанта державної безпеки121. У поданні
відзначалося: «По внутрішній тюрмі НКВС
виконує спеціальну роботу»122. У травні 1940 р.
нарком внутрішніх справ УРСР комісар держав-
ної безпеки 3-го рангу Іван Сєров відзначає, що
«тов. Нагорний І.Г. до виконання службових
обов’язків відноситься сумлінно, як керівник
тюрми авторитетний, користується повагою ко-
лективу, дисциплінований, витриманий, керу-
вати апаратом вміє. Свою основну роботу вміло
поєднує з партійною та суспільною роботою,
будучи депутатом Ленінської райради м. Києва.
За кращі виробничі показники у роботі внутріш-
ньої тюрми тов. Нагорний наказом НКВС УРСР
занесений на «Дошку Пошани». Тов. Нагорний
проводить велику роботу по виконанню опера-
тивних завдань, покладених на Комендатуру
117 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 486 від 14 серпня 1938 р.
118 ГДА СБУ, спр. 31029-фп, арк. 81.
119 Там само, арк. 60.
120 Там само, арк. 79.
121 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 13 від 7 січня 1940 р.
122 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3852, т. 1, арк. 81 зв.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
270
НКВС УРСР»123. Отже знову пряма вказівка на
те, що начальник внутрішньої тюрми виконує
оперативні завдання, покладені на комендатуру.
Зрозуміло, що мова йде про розстріли.
Останній документ в особовій справі Нагор-
ного датований 14 червня 1941 р. Склав його
оперуповноважений відділу кадрів НКДБ
УРСР молодший лейтенант державної безпеки
І.А. Наконечний. В розділі «Спецперевірка» він
згадує про судимість Івана Григоровича та його
рідного брата Петра, засудженого у 1937 р. за
статтею 97 кримінального кодексу УРСР до
6 років позбавлення волі124, та підкреслює, що
«Враховуючи особливі заслуги тов. Нагорного
перед соціалістичною батьківщиною та пози-
тивні характеристики за весь час роботи його в
органах ДПУ-НКВС-НКДБ, вищезазначені факти
не можуть його компрометувати»125. 6 березня
1942 р. І.Г. Нагорний наказом НКВС УРСР
№ 118 був виключений зі списку особового
складу як такий, що зник безвісті на фронті126.
«Ним особисто приведено у виконання
понад дві тисячі сто вироків»
(Наум Цалевич Турбовський)
Наум Цалевич Турбов -
ський народився 25 жов-
тня 1896 р. у містечку
Ходорків Ходорковської
волості Сквирського по-
віту Київської губернії
(нині село у Попільнян-
ському районі Житомир-
ської області). Батько
понад 35 років працював
теслею на цукровому за-
воді та підробляв ремон-
том бочок (помер у 1918 р.) Мати займалася до-
могосподарством та загинула 1920 року в
Ходоркові під час польсько-радянської війни.
Три старших брати (за професією – теслі) та сес-
тра у пошуках кращої долі виїхали до США
(Мендель – у 1900 р., Масей – у 1905 р., Нехамія
– у 1912 р., Маня – у 1920 р.)127. Ще один брат,
Матвій, був червоним партизаном і загинув у
1918 р., сестру Босю в жовтні 1941 р. розстрі-
ляли нацисти в «Бабиному яру». Рідною мовою
вважав російську128, добре володів єврейською,
а ось про ступінь володіння українською ніде не
згадував129.
Провчившись 3 роки в хедері, Наум через
брак коштів кинув навчання та почав заробляти
на хліб. Спочатку працював на цукровому за-
воді, а впродовж 1909-1915 років машиністом за-
готівельником у майстернях Ходоркова та Бер-
дичіва. У серпні 1915 р. був мобілізований до
царської армії, воював рядовим на Західному
фронті, у 18-му Вологодському та 60-му Сибір-
ському піхотних полках. У липні 1917 р. після
поранення та контузії був відправлений на ліку-
вання до Москви, а потім до Казані. Після оду-
жання, у серпні 1917 р., відмовився повертатися
на фронт, за що у складі групи солдат був запро-
торений на пристань Чупа Кандалакської затоки
Білого моря130.
Описуючи свій «шлях у революцію» Турбов-
ський вказує, що після жовтневого більшовиць-
кого перевороту він вступив у Чупі до червоног-
вардійського загону та виїхав до Петрограду, де
перебував до грудня 1917 р. Потім їх «направили
в Україну, де прийняли активну участь в боях
проти гайдамаків та Центральної Ради. Під час
відступу з України я лишився, вступив до лав ко-
муністичної партії та працював за її завдан-
ням»131. Впадає в очі той факт, що Наум Цалевич
не вказує назви чи номери більшовицьких з’єд-
нань в яких він служив, не перераховує місця
бойових зіткнень з «ворогами пролетарської
123 Там само, арк. 80.
124 П.Г. Нагорний був звільнений з тюрми достроково і у червні 1941 р. працював у Дергачівському
райвиконкомі.
125 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3852, т. 1, арк. 46.
126 Там само, арк. 48.
127 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 4227, арк. 153 зв.
128 Там само, арк. 6.
129 Там само, арк. 7.
130 Там само, арк. 31.
131 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 4227, арк. 31.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
271
революції». Відсутні про це дані і в його особо-
вій справі Так само бракує у службових доку-
ментах і його участь у партійному житті .
За словами Турбовського у серпні 1918 р. він
вступив до партизанського загону тов. Некрута
і «приймав активну участь в розгоні гетьман-
ської влади та вигнанні німецьких окупантів і
Петлюри. В цьому загоні я був до Червоної
Армії, був направлений до Одеської червоної ро-
бітничої роти, де весь час знаходився на фронті
проти Денікіна та Махна»132 (знову у записах
Турбовського жодної конкретики – ні назв вій-
ськових частин, ні місць боїв, ні обставини за-
гибелі командира загону Некрута)133.
Наступні сторінки біографії Турбовського є
ще більш заплутаними і вже не раз ставали пред-
метом спеціального розслідування відділом кад-
рів НКВС УРСР. Для прикладу наведемо фраг-
мент спогадів Наума Цалевича за 1919 рік:
«У вересні 1919 року дня не пам’ятаю, я з одним
червоноармійцем, перебуваючи в розвідці,
був захоплений у полон білокозачим роз’їздом.
У цей час наступаючими червоними частинами
я був відбитий.
Днів за два після цього випадку, наші час-
тини, знаходячись на станції Помічна (нині міс-
течко в Добровеличківському районі Кіровог-
радської області – авт.), були захоплені в полон
бандою Махно. Пробувши 3-4 дні в Добровелич-
ківці, ми дізналися що в Первомайську знахо-
дяться Червоні частини та вночі групою в 30-40
чоловік втекли від Махна до міста Первомай-
ська. Прибувши до Первомайська пізно вночі,
ми зупинилися на околиці міста, а вранці дізна-
лися, що місто вже захопили білі. Оскільки я вже
кілька днів ходив хворим, я попрямував до лі-
карні, де і зліг, захворівши висипним тифом.
Одужавши, я влаштувався працювати в пе-
карні, що належала громадянину Швецю. Вод-
ночас налагодив контакт з підпільною організа-
цією більшовиків, в якій працювали т.т. Коган,
Садовський і Громицька»134.
Ми не даремно приділили стільки уваги
цьому епізоду, оскільки, на нашу думку, він міг
змусити Турбовського доводити свою відданість
справі революції службою в ЧК та виконанням
специфічних завдань, а саме «знищенням воро-
гів народу». Ще однією причиною брати участь
у розстрілах «контрреволюційного елементу»
могла бути помста за вбитих матері та брата,
спалену в Ходоркові хату та батьківську бондар-
ську майстерню.
Як би там не було, але у лютому 1920 р. за
мандатом партійної організації Н.Турбовський
влаштовується до Особливого відділу при рев-
комі Первомайська. Невдовзі особливий відділ
буде реформовано у Первомайську повітову ЧК.
У зазначеному підрозділі він служить до липня
1921 р. у статусі коменданта і завідувача опера-
тивним відділом, а згодом буде переведений на
посаду коменданта Балтської повітової ЧК, на
якій пробув до червня 1923 року. З червня 1923 р.
по червень 1925 р. Турбовський обирає профе-
сію контролера з перевірки іноземних суден Ми-
колаївського окружного відділу ДПУ. Невдовзі
за власним бажанням полишає чекістську служ -
бу. З жовтня 1925 р. по червень 1926 р. навча-
ється в Одесі в радпартшколі, з червня 1926 р.
по січень 1930 р. працює в молдавській промис-
ловій спілці завідувачем складами, завідувачем
оргвідділу та членом правління, а у 1930 р. був
мобілізований до органів ДПУ135.
З 30 вересня 1930 р. Турбовський стає поміч-
ником уповноваженого економічного відділку
Миколаївського міського відділу ДПУ. У того-
часних службових документах ДПУ відзнача-
лося сумлінне ставлення Турбовського до
роботи, втім підкреслювалася недостатня гра-
мотність та слабка чекістська підготовка – «по-
требує постійного керівництва в роботі»136.
У травні 1932 р. Турбовського переводять на
посаду уповноваженого оперативного відділу
Молдавського обласного відділу ДПУ. Вірогідно
це призначення сталося завдяки головному мол-
давському чекісту Давиду Мойсейовичу Соко-
линському (1902-1940), який разом з Наумом
Цалевичем працював у Балтській повітовій ЧК,
де отримав подяки «за доблесну самовіддану
132 Там само, арк. 32.
133 Там само, арк. 7.
134 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 4227, арк. 3.
135 Там само, арк. 32.
136 Там само, арк. 15.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
272
боротьбу з бандитизмом» та «за вміле прове-
дення та керівництво роботою з розколу цер-
кви»137. Однак працювати разом старим товари-
шам по службі довелося не довго. 19 листопада
1932 р. політбюро ЦК КП(б)У «прийняло про-
позицію» голови ДПУ УСРР С.Ф. Реденса та за-
твердило «т. Соколинського на нач.[альника]
Вінницького облвідділу ДПУ», а «т. Купчика на
нач.[альника] Молдавського облвідділу ДПУ»138.
Це рішення не задовольнило партійне керівниц-
тво АМСРР і воно звернулося до політбюро ЦК
КП(б)У з проханням «залишити тов. Соколин-
ського на роботі в Молдавії» – випадок майже
винятковий у тогочасній практиці взаємовідно-
син провінції та центру. Партійне керівництво
УСРР продемонструвало свою непохитність –
відхилили прохання та підтвердило постанову
про призначення чекіста на Поділля139.
Услід за своїм шефом полишив Тирасполь і
Турбовський. 19 лютого 1933 р. його призначили
заступником начальника політвідділу Онуфріїв-
ської МТС по ДПУ Онуфріївського району Хар-
ківської області. Політвідділи МТС були ство-
рені згідно з рішенням січневого (1933 р.)
Пленуму ЦК ВКП(б) як надзвичайні органи ко-
муністичної партії, наділені повноваженнями
політичних, господарчих і каральних органів. В
штаті політвідділу було шість чоловік, началь-
ник політвідділу, два заступники (з партійно-ма-
сової роботи і з ОДПУ), помічники з комсомоль-
ської роботи та з роботи серед жінок, редактор
багатотиражної роботи. В спеціальній директиві
ДПУ УСРР та політсектору МТС Наркомзему
УСРР від 17 червня 1933 р., роз’яснялося, що
заступник начальника політвідділу по ОДПУ,
«маючи основним завданням агентурне вияв-
лення та своєчасну ліквідацію контрреволюцій-
ного активу та антирадянських елементів в МТС
і колгоспах, що обслуговуються, проводить свою
роботу в тісному контакті з начальником політ-
відділу, якому він цілком підпорядковується».
У той же час підкреслювалося, що чекісти збе-
рігають повну самостійність в оперативній
роботі, про наслідки якої вони повинні були в
усній формі інформувати начальників політвід-
ділів140.
В атестації Н. Турбовського за період з 19 лю -
того до 10 грудня 1933 р. відзначалося, що за час
роботи в політвідділі він «на роботі себе не
виправдав. Непрацездатний, безініціативний,
агентурно-оперативне обслуговування об’єктів
досі не розгорнув, незважаючи на неодноразові
нагадування та вимоги. Політична інформація
поступає вкрай нерегулярно та за якістю цілком
незадовільна, все зводиться до голого фотогра-
фування фактів. Таємного апарату не має, за да-
ними орггрупи завербував за весь період кілька
осіб. Жодної зачіпки та розробки не має. Слідчі
справи відсутні. Як встановлено, під час виїзду
на місце займається господарською та партійно-
масовою роботою на шкоду чекістській. До
основної роботи відноситься вкрай недбало141.
Посаді, що займає, не відповідає. Підлягає за-
міні»142.
Дивує той факт, що замість зняття з роботи
Турбовського у грудні 1933 р. відправили на
курси заступників начальників політвідділу
МТС з ОДПУ при Дніпропетровському облас-
ному відділі ДПУ. В атестаційних документах
на Н. Турбовського першої половини 1930-х
років підкреслювалося його вміння володіти
собою та налагоджувати стосунки з оточенням,
сумлінне та зацікавлене ставлення до навчаль-
ної роботи143. До виконання своїх посадових
обов’язків Наум Цалевич повернувся у лютому
1934 р., втім здобути довіру керівництва Хар-
ківського облвідділу ДПУ не зумів. Цен-
тральна атестаційна комісія ДПУ УСРР зро-
била висновок, що він «не відповідає посаді,
яку займає»144.
137 ЦДАВО України, ф. 288, оп. 7, спр. 1570, арк. 2 зв.
138 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 237, арк. 197.
139 Там само, спр. 238, арк. 10.
140 Зеленин И.Е. Политотделы МТС – продолжение политики «чрезвычайщины» (1933-1934) // Отече-
ственная история. – 1992. – № 6. Режим доступу: http: //annales.info/rus/small/politmts.htm
141 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 4227, арк. 62.
142 Там само, арк. 62 зв.
143 Там само, арк. 63.
144 Там само, арк. 62 зв.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
273
Здавалося б, що чекістська кар’єра Турбов-
ського добігає кінця, але знову у пригоді став
старий знайомий – начальник УНКВС по Він-
ницькій області Д.М. Соколинський, за спри-
яння якого Наум Цалевич 1 лютого 1935 р. от-
римав посаду начальника лісової охорони
облуправління НКВС. Головний подільський
чекіст надав чудову характеристику Турбов-
ському – «добре поставив роботу по боротьбі з
лісовими порушниками, усунув ненормаль-
ності та дефекти в лісовому господарстві»145,
і кінець кінцем домігся його повернення на
роботу в ГУДБ.
1 червня 1936 р. Турбовського призначили на-
чальником оперативного відділу УДБ УНКВС
Вінницької області146 та невдовзі присвоїли зван -
ня лейтенанта державної безпеки147.
Оперативний відділ проводив роботу по п’яти
основним напрямам. 1-й напрям – «розвідка зов-
нішнього спостереження» (негласне зовнішнє
спостереження; супроводження з цією ж метою
об’єктів під час їхнього пересування по країні;
агентурні зйомки та арешти; негласна охорона
іноземних місій і посольств апаратом розвідки).
2-й напрям – «контроль» (виявлення настроїв
серед міського населення, армії, селянства). 3-й
напрям – «політичний нагляд» (арешти та об-
шуки за ордерами; виїзди на особливо важливі
пригоди; ліквідація конфіскованого майна; ви-
клики на побачення із заарештованими по спра-
вам політичних партій; обслуговування міської
міліції та проведення агентурних розробок по
вказаному об’єкту; обслуговування населення
по домівкам і проведення попередніх агентур-
них розробок по узгодженню із відповідними
відділами; розшук політичних злочинців; вста-
новлення об’єктів за завданням відділів; бо-
ротьба з антирадянською агітацією на вулиці;
вилучення через апарат міліції зброї, що збері-
гається незаконно у населення; виявлення кур-
кульського елемента; керівництво системою
прописки та адресними столами; облік еле-
мента, що проходить по установкам та зовніш-
ньому спостереженню (у загальній картотеці
секретаріату); повідомлення у відповідні
відділи про прийняття заходів по особливо важ-
ливим пригодам у місті; оформлення тимчасово
затриманих). 4-й напрям – «спеціальна охо-
рона» (охорона керівництва області; охорона
вищих партійних і радянських установ; постій -
на негласна охорона вищезазначених об’єктів;
обслуговування охорони свят, з’їздів, процесів).
5-й напрям – «технічний»: обслуговування
відділів телеграфним зв’язком; обслуговування
відділів по контролю телефонної мережі; об -
слуговування телефонного високочастотного
зв’язку.
16 грудня 1936 р. майор державної безпеки
Д.М. Соколинський був призначений начальни-
ком УНКВС по Дніпропетровській області148, а
через десять днів. Н.Ц. Турбовський був призна-
чений т.в.о. інспектора при начальнику цього ж
УНКВС149. З точки зору службової ієрархії пере-
ведення до Дніпропетровська було пониженням
на посаді. Зараз важко сказати, чому стався цей
переїзд – можливо Наум Цалевич в черговий раз
не справився з чекістською роботою, либонь
просто вирішив податися за своїм благодійни-
ком, очікуючи подальшого вигідного працев-
лаштування.
Невдовзі шляхи Турбовського та Соколин-
ського розійшлися назавжди. 23 січня 1937 р.
Соколинський був призначений начальником
3-го (контррозвідувального) відділу УДБ НКВС
УРСР150. На роль контррозвідника Наум Цале-
вич явно не тягнув і тому залишився у Дніпро-
петровську, де у 1937–1938 рр. працює комен-
дантом і начальником тюрми УДБ обласного
УНКВС, за що 19 грудня 1937 р. нагороджується
орденом Червоної Зірки151.
Відповідний нагородний лист нам відшукати
не вдалося, зате дострокова атестація на началь-
ника 10-го (тюремного) відділу УДБ УНКВС
Дніпропетровської області Турбовського, яку
145 Там само, арк. 15.
146 Там само, арк. 64.
147 А ГУВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 849 від 15 вересня 1936 р.
148 А ГУВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 1190 від 16 грудня 1936 р.
149 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 4227, арк. 64.
150 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 101 від 23 січня 1937 р.
151 Правда. – 1937. – 20 грудня.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
274
у січні 1938 р. підписав начальник облуправ-
ління старший майор державної безпеки Юхим
Фомич Кривець (1897–1940) говорить сама за
себе. Її другий розділ – «Оперативна оцінка
працівника» ми процитуємо повністю мовою
оригіналу: «Свою работу знает хорошо. Умело
орга низовал охрану и изоляцию заключенных
внутренней тюрьмы УГБ УНКВД, а также до-
ставку арестованных на допросы с Днепропет-
ровской тюрьмы, что во многом способствовало
успешности следствия. Тов. Турбовским непос-
редственно проведена большая работа по приве-
дению в исполнение приговоров к высшей мере
уголовного наказания, в порядке приказов На-
родного Комиссара внутренних дел Союза ССР
№ 00485, 00439 и 00593 и по решению Коллегии
Верховного Суда Военного Трибунала и Особой
тройки при УНКВД над врагами народа, учас-
никами военно-фашистского заговора, шпио-
нами и диверсантами.
Им лично приведено в исполнение свыше
двух тысяч ста приговоров. Занимаемой долж -
ности вполне соответствует. Достоин досрочного
присвоения следующего спецзвания «СТАР ШИЙ
ЛЕЙТЕНАНТ»»152.
Понад 2100 власноруч розстріляних дніпрян
не переконали нового начальника УНКВС Дніп-
ропетровської області майора державної безпеки
Петра Андрійовича Коркіна (1900–1940) у бла-
гонадійності штатного ката. 26 березня 1938 р.
П. Коркін підписав чергову довідку на Турбов-
ського, в якій було висловлено рекомендацію:
«Як уродженця УРСР, який працює на теренах
УРСР з 1917 року, необхідно перевести вглиб
СРСР»153, проте Наума Цалевича на певний час
лишили у Дніпропетровську.
3-го липня 1938 р. нарком О.І. Успенський на-
діслав телеграму П.А. Коркіну: «Наказую у до-
бовий термін відрядити Київ Турбовського»154.
У ті часи відрядження до столиці УРСР для про-
вінціальних чекістів дуже часто означало арешт
і до Києва начальник дніпропетровської тюрми
УДБ УНКВС їхав не в кращому настрої. Як вия-
вилося згодом фахівці рівня Турбовського були
найбільш затребувані радянськими спецслуж-
бами. З середини липня 1938 р. Турбовський
став опановувати посаду заступника коменданта
НКВС УРСР з господарської частини.
Через три дні після втечі О. Успенського,
18 листопада 1938 р., т.в.о. наркома внутрішніх
справ УРСР комдив В.В. Осокін підписав наказ
про відрядження Н.Ц. Турбовського «у розпо-
рядження НКВС СРСР»155, що на нашу думку
може свідчити про бажання нового керівництва
наркомату позбутися сумнівних осіб, причетних
до постаті опального наркома. Невдовзі це при-
значення було скасовано і на посаді заступника
коменданта НКВС УРСР з господарської час-
тини «здібний та ініціативний господарник»
пропрацював до 1 липня 1943 р. – дня призна-
чення начальником господарського відділку ко-
мендантського відділу Адміністративно-госпо-
дарсько-фінансового управління НКДБ УРСР.
З 1 жовтня 1944 р. до 3 квітня 1947 р. Н. Тур-
бовський очолював комендантський відділ
Адміністративно-господарсько-фінансового уп-
равління НКДБ/МДБ УРСР. 8 липня 1947 р.
Турбовський звільнений у відставку «через стан
здоров’я»156.
На пенсію, яка дивним чином співпала з бо-
ротьбою «з безродними космополітами», під-
полковник державної безпеки Н. Турбовський,
вийшов увінчаний орденами Червоного Пра-
пора та Вітчизняної війни другого ступеню,
отриманими у 1945 р. Про конкретні справи
Н. Турбовського під час Другої світової війни
відомо небагато, хіба що скупі рядки в нагород-
ному листі: «весь період Вітчизняної війни
знаходився в оперативних групах Наркомату.
Провів велику роботу з евакуації матеріально-
майнових цінностей наркомату. Після повер-
нення до Києва, в стислі терміни забезпечив
адміністративні будівлі НКДБ УРСР всім необ-
хідним. Працює чесно і сумлінно, нерахуючись
з часом»157.
Подальша доля Н.Ц. Турбовського невідома.
152ГДА СБУ, ф. 64, спр. 4227, арк. 77.
153ГДА СБУ, ф. 64, спр. 4227, т. 2, арк. 6.
154Там само, арк. 169.
155 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 712 від 18 листопада 1938 р.
156ГДА СБУ, ф. 64, спр. 4227, т. 2, арк. 10.
157Там само, арк. 20.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
275
Розстрільних справ майстер.
(Давид Дмитрович Кобінек)
Вивчаючи персоналії
виконавців смертних ви-
років у 1930-ті роки у
Києві, не можна обійти
увагою багатолітнього
учасника розстрільної
ко манди при центрально -
му апараті ДПУ-НКВС
Давида Дмировича Кобі-
нека. Майбутній профе-
сіонал у суто специфіч-
ному ремеслі народився
24 грудня 1900 р. у м. Кривий Ріг Катеринослав-
ської губернії в родині українського селянина-
середняка. У різних офіційних документах його
прізвище писалося по-різному: «Кобенек» або
«Кобінек». Слід зауважити, що у власноручно
заповнених документах Давид Дмитрович зазна-
чав своє прізвище як Кобінек. Його батько –
Дмитро Юхимович Кобінек мав 30 десятин
власної землі, 3 коней, корову, сільськогосподар-
ський інвентар. Частину землі здавав в оренду
та займався торгівлею худобою. Після смерті
Дмитра Кобінека у 1921 р. господарство пере-
йшло до його дружини, Акулини Дмитрівни158.
Окрім Давида Акулина Кобінек виховували ще
трьох синів – Григорія, Миколу, Степана та двох
доньок – Ксенію та Катерину159.
Після закінчення 4-х відділків земської школи
та 2-х класного училища у 1915 р. Давид Кобі-
нек влаштувася на Брянську копальню, де пра-
цював відмітником, а вже наступного року пере-
йшов табельником на Червону копальню. Після
закриття копалень у 1918–1919 рр. повернувся
до батьківської оселі та зосередився на вирощу-
ванні злакових культур160. У грудні 1919 р. до-
бровільно вступив до лав запасного полку 2-ї
Кінної армії РСЧА, який дислокувався в Кри-
вому Розі, а згодом служив в запасному ескад-
роні в Долганцево. У 1921 р. був переведений до
Кременчука, де формувалася Перша Українська
дивізія, служив помічником начальника відділку
1-го маршового ескадрону 2-го запасного кава-
лерійського полку161. Описуючи свій бойовий
шлях в автобіографії, Кобінек детально згадував
події 1918–1919 років: у складі червоногвардій-
ського загону під командуванням Василя Антоно-
вича Валявко (1885–1930) «бився з німцями»162,
а під час антиденікінського повстання на Криво-
ріжжі у складі загону Максима Шестака брав
участь у боях поблизу роз’їздів Мойсеївка та
Червоний та станції Довгінцеве163.
Після демобілізації з РСЧА в березні 1921 р.
Кобінек повернувся до рідного міста та працю-
вав в канцелярії трудового батальйону на Арте-
мівській копальні (березень – серпень 1921 р.),
у сільськогосподарському колективі Шлаков-
ської копальні (1921–1922 рр.), робітником з ре-
монту залізничних шляхів на станції Карнаватка
(1922 р.). Після смерті батька, як старший в
родині, займався хліборобством у власному
господарстві в Кривому Розі (1922–1925 рр.),
очолював криворізьку спілку селян-незаможни-
ків (1925–1926 рр.)164.
Службу в органах ДПУ Кобінек розпочав у
травні 1926 р. стрільцем загону особливого при-
значення у Кривому Рогу. З 1 жовтня 1926 р.
працював експедитором фельд’єгерського від-
ділку, а з 10 червня 1927 р. – фельд’єгером
фельд’єгер ського відділку Криворізького окруж-
ного відділку ДПУ. Варто зауважити, що в його
службових атестаціях другої половини 1920-х
років наголошувалося на невитриманості, гру-
бості, «розв’язній манері спілкування з керів-
ництвом», та підкреслювалося, що «через слаб-
кий політичний розвиток висуненню на більш
відповідальну роботу не підлягає»165.
Негативна оцінка ділових і моральних якос-
тей не завадила Кобінеку травні 1929 р. перевес-
тися до Харкова та обійняти посаду фельд’єгера
158Там само, ф. 64, спр. 3635, арк. 24.
159Там само, арк. 68.
160Там само, арк. 15.
161 Там само, арк. 16.
162 Там само, ф. 64, спр. 3635, арк. 14.
163 Там само, арк. 7зв.
164 Там само, арк. 116.
165 Там само, арк. 133.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
276
фельд’єгерського корпусу ДПУ УСРР. Відзна-
чимо, що того ж самого року його дружина
Олександра Дем’янівна, яка працювала касиром
в Криворізькому робітничому кооперативі, була
засуджена за статтею 108 кримінального кодексу
УСРР до 6 місяців позбавлення волі за підробку
документів166. Враховуючи позапартійність Да-
вида Дмитровича та судимість його дружини,
можна припустити, що його переведенню до
Харкова сприяв хтось із впливових працівників
ДПУ.
У фельд’єгерському корпусі ДПУ УСРР
Кобінек пропрацював до липня 1930 р., а зго-
дом був переведений черговим помічником
коменданта ДПУ УСРР167. Ймовірно він сподо-
бався своєму прямому начальнику – комен-
данту ДПУ УСРР Івану Порфирійовичу Суда-
кову, який домігся призначення 1 січня 1932 р.
Давида Дмитровича своїм помічником. Скоріш
за все саме Судаков, який власноручно розстрі-
лював «контру», починаючи з 1918 р., і залучив
Кобінека для виконання особливих доручень,
адже в нагородному листі на останнього від -
значалося, що «з 1932 року тов. Кобінек осо-
бисто виконує особливі завдання ДПУ-НКВС
УРСР»168.
«Особисто виконувати особливі завдання»
Кобінек продовжував протягом всієї своєї
че кіст ської кар’єри (з грудня 1935 р. працював
черговим комендантом НКВС УРСР, а з 1 квіт -
ня 1937 р. – помічником начальника внутріш-
ньої тюрми НКВС УРСР), за що 26 листопада
1936 р. був нагороджений орденом Червоної
Зірки, а у вересні 1937 р. отримав подяку від
наркома НКВС УРСР та місячний оклад – «за
чітке виконання важливого оперативного зав-
дання»169.
«Єжовсько-беріївські чистки» обійшли сто-
роною ката-орденоносця. У 1939 р. Кобінеку
нарешті присвоїли спеціальне звання молод-
шого лейтенанта державної безпеки та при-
йняли кандидатом у члени ВКП(б). У вересні
1939 р. Кобі нек був відряджений на Західну
Україну та призначений т.в.о. начальника тюрми
УНКВС Тернопільської області, а у грудні того
ж року, незважаючи на численні протести Давида
Дмитровича, наказом по обласному УНКВС за-
твердили в цій посаді170.
Робота та побут в Тернополі не задовольняла
Кобінека. Він бідкався керівництву на те, що:
«живе по-собачому» і без родини, «у мої роки
одинокому жити не цікаво», «кожного дня, по-
вертаючись додому замість роботи над собою
змушений протоплювати піч та прибирати в
квартирі» «за умов цієї роботи вже не вистачає
духу»171. У численних службових рапортах про-
сив його усунути з посади, оскільки «відчуваю,
що з роботою не справляюся»172. На моральний
злам Кобінека звертає увагу начальник тюрем-
ного відділу УНКВС Тернопільської області ка-
пітан Фокін, який характеризуючи свого підлег-
лого у серпні 1940 р. відзначав: «впертий та
принциповий, іноді виявляє нервозність і навіть
нехтує окремими вказівками, в побуті скромний.
В організації тюрми виявив велику ініціативу,
багато приклав зусиль для підняття дисципліни
та виховання колективу. Роботу свою знає добре
і вміє працювати, але активність останнім часом
понизилася, має настрої піти з цієї роботи. До
оперативно-чекістської роботи активності не
виявляє і оперпрацівники тюрми достатнього
керівництва не відчувають»173.
Начальник УНКВС по Тернопільській об-
ласті Олександр Анатолійович Вадіс своїми на-
казами двічі оголошував Кобінеку догану. При-
водами до дисциплінарного стягнення були:
неподання облікових матеріалів до відділу кад-
рів, погана постановка обліку грошових коштів
і повну відсутність матеріальних цінностей у
в’язниці174. У цей час скінчилася чергова спец-
166 Там само, арк. 24 зв.
167 Там само, арк. 13 зв.
168 Там само, арк. 124.
169 Там само, арк. 11.
170 Там само, арк. 123.
171 Там само, арк. 120.
172 Там само, арк. 123.
173 Там само, арк. 10.
174 Там само, арк. 24 зв.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
277
перевірка Кобінека, яка окрім його «куркуль-
ського походження» та судимості дружини,
з’ясувала, що чоловік його сестри директор од-
нієї з київських шкіл Гаврило Іванович Проко-
пенко має зв’язок з «українськими націоналіс-
тами»175. У вересні 1940 р. Тернопільський
обком КП(б)У «прийняв пропозицію облуправ-
ління НКВС» про звільнення Кобінека з органів
та вирішив просити ЦК КП(б)У затвердити цю
постанову176.
На підставі незадовільної роботи Кобінека в
Тернополі та компрометуючих матеріалів на
його родину відділ кадрів НКВС УРСР ініціював
його звільнення з органів НКВС у запас177.
Обурений таким рішенням Давид Дмитрович
написав листа заступнику наркома внутрішніх
справ НКВС УРСР майору державної безпеки
Павлу Тихоновичу Чемисову, в якому вимагав
скасувати наказ про його звільнення з органів
держбезпеки178. У жовтні 1940 р. Давида Дмит-
ровича повернули на посаду заступника началь-
ника внутрішньої в’язниці НКВС УРСР. На цій
посаді він і зустрів німецько-радянську війну.
В особовій справі Кобінека знаходиться довідка
про його виключення зі списків особового
складу як такого, що пропав безвісті на фронті
у 1942 році179.
Коменданти УНКВС по Київській
області
Наша розповідь про безпосередніх керівни-
ків розстрілами радянських громадян в Києві
була б неповною, якби ми оминули увагою
комендантів УНКВС по Київській області. За
дев’ять передвоєнних років офіційно цю по-
саду обіймали лише два чекіста: М.І. Воро-
бйов (липень 1932 р. – 28 лютого 1935 р.;
13 березня 1938 р. – 24 вересня 1941 р.) та
А.Г. Шинкар-Антонов (1 квітня 1935 р. –
13 березня 1938 р.).
«Чудово знає роботу комендатури»
(Микола Ілліч Воробйов)
Микола Ілліч Воро-
бйов народився 25 груд ня
1897 р. у селі Тополівка
Сосницького повіту Чер-
нігівської губернії. Росія-
нин. Батьки, колишні се-
ляни-бідняки, працювали
у Києві на міській ското-
бійні: батько – забійни-
ком худоби, мати – «ки-
шечницею». Після смерті
батька у 1900 р. мати
пішла з скотобійні та працювала на різних поден-
них роботах180. Рівень своєї освіти М.І. Воробйов
у службових анкетах визначав як «нижчий», але
в одному з документів написав «учбових закла-
дів не закінчував».
Свою трудову діяльність Микола розпочав
1909 року учнем слюсаря в казенних майстернях
у Києві. Працював підмайстром з слюсарної
справи на фабриці Голбана, майстернях Нечи -
пуренка, Пічугина181. У червні 1916 р. – грудні
1917 р. служив рядовим 116-го Заамурського
піхотного полку на австрійському фронті.
З 25 грудня 1917 р. по 5 лютого 1918 р. був чер-
воногвардійцем загону матросів-чорноморців
під командуванням Андрія Васильовича Полу-
панова (1888–1956), брав участь в боях за Київ
проти військ Центральної Ради. Після захоп-
лення Києва німецькими та українськими вій-
ськами Воробйов не став відступати з більшови-
ками, а втік до рідної Тополівки, де згодом «брав
участь в розгромі поміщика Міхневича». Під час
чергової більшовицької навали він повертається
до Києва та вступає до подільської комендатури
більшовиків. Після організації 5 лютого 1919 р.
216 батальйону військ ВЧК був переведений
туди червоноармійцем182.
175 Там само.
176 Там само, арк.9.
177 Там само, арк. 24 зв.
178 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3635, арк.10.
179 Там само, арк. 133.
180 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3230, арк. 22.
181 Там само.
182 Там само, арк. 23.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
278
З другої декади лютого 1919 р. Воробйов –
наглядач комендатури та старшим наглядачем
тюрподу Київської губ. ЧК. 9-10 квітня 1919 р.
приймав активну участь в ліквідації Куренів-
ського повстання в Києві . З кінця серпня 1919 р.
старший наглядач тюрподу Київської губ. ЧК.
Як пригадував Воробйов «разом із співробітни-
ками КГЧК відступав до Чернігова, на шляху до
Чернігова брав участь у відбитті атаки козаків,
які перегороджували шлях нашим відступаючим
частинам (під містечком Семиполоки Остер-
ського повіту Чернігівської губернії – авт.). Коли
прибув до Гомеля отримав розпорядження від
коменданта КГЧК відправитися до Москви та
супроводжувати туди заручників і цінності»183.
Слід відзначити, що це було принаймні друге за
рахунком вивезення чекістами цінностей з Києва
до Москви (перше, оспіване радянськими пись-
менниками, було здійснено за наказом голови
ВУЧК Мартина Івановича Лаціса комендантом
ВУЧК Іваном Порфирійовичем Судаковим)184.
Після доставки заручників і цінностей Воро-
бйова лишили працювати на Лубянці в секції по
боротьбі з дезертирством при ВЧК разом з ко-
лишнім т.в.о. голови ВУЧК В.А. Балицьким
і інспектором секретно-оперативного відділу
ВУЧК Олександром Борисовичем Розановим
(1896-1937)185. Брав участь у ліквідації загону
анархістів у Брянську186. Наприкінці 1919 р. був
прийнятий до лав РКП(б) парторганізацією ВЧК
у Москві187.
У лютому 1920 р. Воробйова відрядили до
Київської губ. ЧК, у якій він пропрацював до
травня того ж року помічником завідувача тюр-
подом та помічником коменданта188. Головою
Київської губ. ЧК був на той час В.А. Балиць-
кий. Наприкінці квітня 1920 р., коли вже було
зрозуміло, що більшовики здадуть місто поля-
кам, голова губ. ЧК разом з головою губвикон-
кому А.В. Івановим влаштував у Лук’янівській
в’язниці грандіозний мітинг за участю близько
3000 арештантів. Останні оваціями зустріли про -
позицію більшовиків: на честь знаменного «дня
свята праці» їх можуть звільнити під «чесне
слово» не порушувати суспільний порядок. І, що
характерно, цю угоду було виконано – під час
відступу червоних кримінальники порядок не
порушували»189. Відпускаючи кримінальників,
більшовики, на нашу думку, хотіли створити
проблеми польському уряду. Долю саме заареш-
тованих «контрреволюціонерів», які перебували
під безпосереднім наглядом Воробйова, поки що
з’ясувати не вдалося.
Самі ж київські чекісти «день свята праці»
зустріли в Харкові. Воробйова відрядили до так
званого Оперативного штабу Центрального
управління надзвичайних комісій і особливих
відділів, який окрім підготовки масових опера-
цій по ліквідації контрреволюційних організацій
очищення великих міст України від «буржуаз-
ного та спекулятивного елементу» та відправки
буржуазії на примусові роботи, мав вилучити
зброю та надлишки, затримувати дезертирів і
тих, хто ухилявся від мобілізації190. У Харкові
він працював оперативним комісаром, співробіт-
ником при коменданті а з 23 травня нагляда-
чем191. 30 червня того ж року згідно до розпо-
рядження заступника начальника Цупнадкому
В.А.Балицького Воробйова відрядили до Київ-
ської губ. ЧК192.
У липні 1920 р. – листопаді 1922 р. Воробйов
працює в Київській губ.ЧК – Київському губвід-
ділі ДПУ помічником чергового коменданта,
помічником завідувача тюрподом, помічником
коменданта концентраційного табору, комен-
дант окремої робочої роти в’язнів193. У 1921 р.
183 Там само, арк. 4.
184 Звоницкий Э. Сотрудник ЧК // Чекисты. Сборник. – М.: Молодая гвардия, 1970. – С. 62-65.
185 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3230, арк. 97.
186 Там само, арк. 9.
187 Там само, арк. 4.
188 Там само, арк. 97.
189 Дукельський С. ЧК на Украине. – Benson (Vermont), 1990. – С. 45.
190 ВЧК-ГПУ. Документы и материалы / Ред.-сост. Ю.Г.Фельштинский. – М., 1995. – С. 146.
191 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3230, арк. 44.
192 Там само, арк. 47.
193 Там само, арк. 97.
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
279
«безпосередньо брав участь у ліквідації» загонів
отамана Орлика ( Федіра Петровича Артеменка
(1898–1922)) під Києвом у 1921 р. та загону ге-
нерал-хорунжого Юрія Йосиповича Тютюнника
(1891–1930) під Базаром194. З листопада 1922 р.
Воробйов працював комендантом Уманського
повітового відділу ДПУ. 11 лютого 1923 р. він
був відкликаний до Київського губвідділу ДПУ
і звільнений за власним бажанням195.
У своїй автобіографії Воробйов зазначав, що
«за власним бажанням» був переведений до Ки-
ївського будинку примусових робіт (Бупр – так
в той час називалася Лук’янівська в’язниця), до
обіймав посади помічника начальника та на-
чальника Бупра до листопада 1929 р196. Упро-
довж 1923–1926 рр. секретар партійного осе-
редку Бупру, у 1924–1927 рр. – член Київської
міськради197. За роботу в Бупрі отримав грамоту
від наркома внутрішніх справ УСРР В.А. Ба-
лицького та портсигар з надписом від київського
виконкому198. Мав також догану у 1928 р. від ки-
ївської контрольної комісії у 1928 р. «за викорис-
тання службового становища»199.
З 4 листопада 1929 р. по 10 листопада 1931 р.
Воробйов обіймав посаду начальника трудової
комуни ДПУ УСРР у Прилуках. За тогочасними
канонами перевиховання малолітніх злочинців
довіряли лише досвідченим чекістам (наприк-
лад, у червні 1932 р. – жовтні 1934 р. харківську
трудову колонію імені Ф.Е.Дзержинського очо-
лював багаторічний комендант ВУЧК-ДПУ УСРР
І.П. Судаков200, який власноручно розстріляв
не одну сотню «контрреволюціонерів», проте
сучасні російські дослідники цього виправно-
трудового закладу, згадуючи постать цього
штатного ката, «забувають» повідати читачам
в чому саме полягали його «революційні за-
слуги»201). По роботі в трудкомуні Воробйов
«характеризувався позитивно»202 за що отримав
подяку від ДПУ УСРР; а з рук заступника го-
лови ДПУ Карла Мартиновича Карлсона (1888–
1938) мисливську рушницю у подарунок, а також
золотий годинник з надписом від Прилуцького
райвиконкомому203.
У листопаді 1931 р. Воробйова переводять на
партійну роботу – заступником голови Прилуць-
кої районної контрольної комісії. Вже 10 березня
1932 р. його призначають завідувачем господар-
ським відділом щойно організованого Київського
обласного відділу ДПУ204. Напевно, що все це
призначення сталося завдяки новому начальнику
київських чекістів О.Б. Розанову, який працював
разом з М.І. Воробйовим ще у 1919–1920 рр.
у Києві, Москві та Харкові205. У момент коли
розпочалися сумнозвісні хлібозаготівлі, які
призвели до масштабного Голодомору 1932–
1933 років, оголошено новий виток масових
арештів «саботажників» і «українських контр-
революціонерів» начальнику Київського облас-
ного відділу ДПУ О. Розанову став потрібний
фахівець, який би не лише «розібрався» з розмі-
щенням сотень заарештованих, а в разі потреби
забезпечив процедуру виконання смертних ви-
років. У цьому сенсі і слід розглядати призна-
чення у червні 1932 р. М.І. Воробйова комендан-
том Київського обласного відділу ДПУ206.
194 Там само, арк. 9.
195 Там само, арк. 8.
196 Там само, арк. 97.
197 Там само, арк. 8 зв.
198 Там само, арк. 97.
199 Там само, арк. 35 зв.
200 Зуб Э.И. Харьковская ЧеКа. Прощание с мифами. – Харьков: ПП «Ройдер», 2012. – С. 52–54.
201 Гладыш С.Д. Дети большой беды. – М.: Издательский дом «Звонница-МГ», 2004. –С. 194.
202 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3230, арк. 13.
203 Там само, арк. 97.
204 Там само, арк. 8.
205 Докладніше про А.Б.Розанова див.: Бажан О., Золотарьов В. Перший секретар ВУЧК (Сторінки
біографії старшого майора державної безпеки Олександра Розанова) // Краєзнавство. – 2013. – № 2. –
С. 197–205.
206 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3230, арк. 8.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
280
Вироки над засудженими виконувалися під
керівництвом Воробйова в приміщенні Київ-
ського обласного відділу ДПУ, про що свідчать
власноручно підписані ним акти. Наведемо зміст
деяких з них: 30 січня 1933 р. в 23 годині 30 хви-
лин було умертвено 7осіб (акт підписали Воро-
бйов, відповідальний черговий по облвідділу
Биков і прокурор Шахлевич); 31 січня 1933 р. о
23 годині 55 хвилин розстріляно 5 осіб (акт під-
писали Воробйов, Шахлевич і відповідальний
черговий по облвідділу Лєвін); 2 лютого 1933 р.
о другій годині 5 хвилин «вищу міру соціаль-
ного захисту» застосовано щодо 2-х осіб (акт
підписали Воробйов, відповідальний черговий
по облвідділу Шанкевич і прокурор Хомич)207.
16 листопада 1933 р. президія Київського об-
лвиконкому преміювала 10-х працівників ДПУ
Київського обласного відділу ДПУ за успішне
виконання урядового завдання з будівництва 250
кілометрів залізничних шляхів до 10 цукрових
заводів. У постанові відзначалося, що «праців-
ники ДПУ, проявляючи притаманний їм ентузі-
азм, наполегливість і оперативність, забезпечили
високі темпи та якість будівництва під’їзних
шляхів. Лише за час з 23 серпня по 15 вересня
цього року під безпосереднім керівництвом пра-
цівників ДПУ, закінчена прокладка 167,5 км.
шляхів, або 62,4% загального плану». За трудові
звершення начальник економічного відділу
Вільгельм Вільгельмович Кірст (1897–1938)
отримав рушницю; помічник начальника еконо-
мічного відділу Наум Борисович Березовський
(1902 – ?) – годинник; комендант Воробйов – ве-
лосипед208. Це вже була друга нагорода Воро-
бйова від Київського облвиконкому – на честь
п’ятнадцятиріччя органів ВЧК-ДПУ він отримав
бойову зброю.
І надалі Воробйов успішно виконував покла-
дені на нього обов’язки. В його атестації на по-
саді коменданта УНКВС по Київській області
від 10 січня 1935 р. відзначалося: «сумлінний
працівник, чудово знає роботу комендатури,
ініціативний, дисциплінований. Вміє дисциплі-
нувати та виховувати підлеглих»209. 28 лютого
1935 р. Микола Ілліч був призначений заступни-
ком начальника відділу місць ув’язнення УНКВС
Київської області, а 25 жовтня того ж року
завгоспом і заступником директора київського
стадіону «Динамо»210.
28 січня 1938 р. Воробйова призначили на-
чальником Білоцерківської сільськогосподарської
колонії замість Михайла Івановича Лінкова, пе-
реведеного на аналогічну посаду до Запоріжжя211.
За словами співробітників колонії Воробйов дуже
мало часу приділяв керівництву колонії та біль-
шість службового часу проводив у Києві, і за 1,5
місячне керівництво колонією був тут не більше
ніж 10 днів. Такий стиль керівництва призвів до
невиконання квартального плану, особливо в га-
лузі тваринництва. Втім вже 11 березня 1938 р.
наказом т.в.о. начальника УНКВС Київської об-
ласті майора державної безпеки Ісая Яковича Ба-
бича (1902–1948) Воробйов був відкликаний до
Києва212, а ще через два дні призначений комен-
дантом УНКВС по Київській області213.
14 серпня 1938 р. Воробйова нагородили зна-
ком почесного працівника ВЧК-ДПУ (XV)214, а
за дев’ять днів присвоїли звання лейтенанта дер-
жавної безпеки215. Жодних конкретних даних
про роботу Миколая Ілліча на посаді коменданта
УНКВС Київської області, яку він обіймав до
останнього дня життя, в його особовій справі
не має. 24 вересня 1941 року загинув під селом
Баришівка Київської області216.
207 За сценарієм ДПУ (Кримінальна справа «Українська революційно-демократична спілка»). Документи
і матеріали. Упорядник Т.Ф. Григор’єва. – К., 2004. – С. 357-361.
208 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 3230, арк. 48.
209 Там само, арк. 13.
210 Там само, арк. 8.
211 Там само.
212 Там само, арк. 119.
213 Там само, арк. 8.
214 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 486 від 14 серпня 1938 р.
215 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 1940 від 23 серпня 1938 р.
216 Книга памяти сотрудников органов контрразведки, погибших и пропавших без вести в годы Великой
Отечественной войны 1941−1945 гг. — М.: Граница, 1995. – С. 95
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
281
«До зброї відноситься дбайливо»
(Абрам Григорович Шинкар-Антонов)
Абрам Григорович
Шин кар народився
6 січня 1899 р. у Києві
в родині кравця. Єврей.
До 12 років навчався у
Київському міському
єврейському училищі,
яке був змушений ки-
нути через важке ма-
теріальне становище
та піти працювати на
місцеву взуттєву фаб-
рику. Наприкінці 1917 р. вступив до бойової дру-
жини Червоної Гвардії взуттєвої фабрики, брав
участь у боях проти військ Центральної Ради.
Після захоплення Києва червоними військами
під орудою Михайла Артемійовича Муравйова
(1880–1918), добровільно вступив до Червоного
Козацтва. Після відступу червоних Шинкар втік
до Житомира, де у 1918–1920 рр. працював на
взуттєвій і шкіряній фабриках. З 1919 р. був
таємним співробітником Волинської губ. ЧК.
У 1921 р. перейшов на гласну роботу, на якій і
пропрацював до травня 1924 р., невраховуючи
дев’яти місячної служби у 135-му полку 45-ї
Волинської стрілецької дивізії217. На чекістській
роботі отримав прізвисько «Антонов», яке зго-
дом перетворилося на частину його прізвища
Шинкар-Антонов. Упродовж 1921–1922 років
працював комендантом і завідувачем Оператив-
ною частиною Новоград-Волинської повітової
ЧК, пізніше (у 1922–1924 рр.) помічником упов-
новаженого та уповноваженим економічного
відділу Волинського губвідділу ДПУ218. Зберег-
лися власні судження Шинкаря–Антонова про
власні ідеологічні коливання: «в партію вступив
у 1920 р. і наприкінці 1922 р., в період НЕПу, на
мене, як на загартованого чекіста в боротьбі з
контрреволюцією та бандитизмом, НЕП подіяв
негативно. Будучи тоді політично малорозвине-
ним, я з лав партії вибув. Пробувши після цього
поза партією до 1924 р., я ґрунтовно усвідомив
помилковість моїх поглядів на НЕП і знову всту-
пив у партію у 1924 р.»219.
У 1924–1928 рр. – робітник 1-ї державної вій-
ськової фабрики у Києві, директор якої Борисе-
вич характеризував Шинкаря-Антонова як пра-
цівника нервозного, постійно конфліктуючого з
робітниками220. У 1928–1932 рр. Абрам Григоро-
вич – військовий приймальник військово-
промислового відділу українського шкіряного
тресту у Києві та таємний співробітник місце-
вого ДПУ. З 15 березня по 10 травня 1932 р. він
проходив перепідготовку який особливо обліко-
вець запасу ОДПУ при Київському обласному
відділі ДПУ. В його службовій атестації, зокрема
відзначалося, що «для роботи по інтелігенції
слабий, оскільки у загально-освітньому відно-
шенні недостатньо розвинений, через що йому
важко розмовляти з агентурою по інтелігенції.
По іншим об’єктам радянського апарату може
працювати. В цей час працює резидентом. Полі-
тично розвинений задовільно»221.
Під час Голодомору Шинкар-Антонов влаш-
товується у жовтні 1932 р. на «тепле хлібне
місце» – завідувачем сільськогосподарським
відділом Київської обласної харчової промисло-
вої спілки, а 18 січня 1933 р. – стає завідувачем
комори військового продовольчого складу
ОДПУ № 7 у Києві. Начальник складу т. Соро-
курс дав йому надзвичайно цікаву характерис-
тику: «Обов’яз ки завідувача коморою виконує
задовільно, полюбляє часто перекидатися на
інші роботи – не має постійності, за зберіган-
ням продовольчого фуражу слідкує добре, в ро-
боті орієнтується. Дисциплінований, дисциплі-
нарних стягнень не має, у суспільно-політичній
роботі приймає участь, працює слабо через хво-
роби, які він сам знаходить, полюбляє хворіти
під час напруженої роботи, що відбивається на
роботі складу через малий штат. Особисті
якості: не уживається з товаришами, ставить
себе вище за інших, особистий спосіб життя
веде нормальний, великої зарозумілості, має
тягу до органів ДПУ, роботу завідувача комо-
рою не любить, читає газети та журнали,
217 ГДА СБУ, ф.64, спр. 8561, арк. 48.
218 Там само, арк. 78.
219 Там само, арк. 48.
220 Там само, арк. 47.
221 Там само, арк. 8.
3/4 ’2016Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
282
хворобливий. До зброї відноситься дбайливо.
Посаді, що займає, відповідає. Краще може
бути використаний у військовій частині при гос-
подарській команді»222 .
Кращу роботу для Шинкаря-Антонова зна -
йшли у Дорожньо-транспортному відділі ДПУ
Південно-Західної залізниці в Києві, де з 1933 р.
він працював комендантом, а з 1934 р. – ліній-
ним уповноваженим223. 20 березня 1935 р. політ-
бюро ЦК КП(б)У «прийняло пропозицію НКВС
УСРР» та затвердило начальником УНКВС по
Київській області Миколу Давидовича Шарова
(1897–1939)224 – колишнього начальника Шин-
каря-Антонова у Волинській губ.ЧК. Микола
Давидович і призначив Абрама Григоровича
1 квітня 1935 р. комендантом столичного облуп-
равління НКВС. На цій посаді він пропрацював
до 13 березня 1938 р. – дня призначення началь-
ником тюрми УДБ УНКВС по Київській області.
Отримав звання сержанта державної безпеки225
(1936 р.) «за зразкове постановку роботи комен-
датури та тюрми УНКВС по Київській області»
наказом НКВС УСРР отримав подяку, на честь
двадцятиріччя органів ВЧК-ОДПУ-НКВС – сріб -
ний портсигар. 9 серпня 1938 р. був звільнений
з посади начальника тюрми УДБ УНКВС по Ки-
ївській області та відправлений на один рік на
пенсію як інвалід третьої групи226. Втім на ро-
боту до органів держбезпеки, незважаючи на всі
старання, так і не повернувся. З 1939 р. очолю-
вав адміністративно-господарський відділ
управління у справах мистецтв при РНК УРСР,
а з лютого 1940 р. став працювати директор
київського спецторгу № 3 «Стріла»227. На цій
посаді Шинкар-Антонов і зустрів німецько-
радянську війну. Подальша доля його невідома.
Вивчення персоналій «забійного цеху» НКВС
УРСР дозволяє уявити загальний портрет про-
фесійного ката. На посаду коменданта призна-
чалися з числа рядових співробітників ВУЧК-
ГПУ, як правило колишніх червоноармійців.
Коменданти мали початкову освіту та нерідко
темні плями в біографії. Належне виконання
специфічної чекітстської роботи давало підстави
співробітникам комендатури робити успішну
кар’єру у тюремному відомстві НКВС.
222 Там само, арк. 87.
223 Там само, арк. 78.
224 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 373, арк. 145.
225 А ГУМВС ХО. К.д. Наказ НКВС СРСР № 81 від 9 лютого 1936 р.
226 ГДА СБУ, ф. 64, спр. 8561, арк. 100 зв.
227 Там само, арк. 25.
References
Abramov V. Smersh. Sovetskaya voennaya kontrraz-
vedka protyv razvedky Tret’eho reykha. – M.: Yauza:
Еksmo, 2005. – S.561.
Aleksandrov A., Tomylov V. Dva lenskykh ras-
strela”// Vostochno-Sybyrskaya Pravda (Yrkutsk). –
1996 – 28 maya.
Bazhan O., Zolotar’ov V. Pershyy sekretar VUChK
(Storinky biohrafiyi starshoho mayora derzhavnoyi
bezpeky Oleksandra Rozanova) // Krayeznavstvo. –
2013. – № 2 – S. 197-205.
Hladyish S.D. Dety bol’shoy bedyi. – M.: Yzda-
tel’skyy dom «Zvonnytsa-MH», 2004 . – S. 194.
Dukel’s’kyy S. ChK na Ukrayne. – Benson (Ver-
mont), 1990. – S. 45.
Za stsenariyem DPU (Kryminal’na sprava «Ukra-
yins’ka revolyutsiyno-demokratychna spilka»). Doku-
menty i materialy. Uporyadnyk T.F. Hryhor”yeva. – K.,
2004. – S. 357-361.
Zvonytskyy Э. Sotrudnyk ChK // Chekystуі. Sbor-
nyk. – M.: Molodaya hvardyya, 1970. – S.62-65.
Zelenyn Y.E. Polytotdelуі MTS – prodolzhenye
polytyky «chrezvуchayshchynуі» (1933-1934) // Otech-
estvennaya ystoryya. – 1992. – №6. Rezhym dostupu
http://annales.info/rus/small/politmts.htm
Zolotar’ov V.A. ChK-DPU-NKVS na Kharkiv -
shchyni: lyudy ta doli (1919–1941). – Kharkiv: Folio,
2003. – S. 312–329.
Zolotar’ov V., Bazhan O. Kombryh Mykola Fedorov:
odes’kyy tramplin v kar”yeri // Pivdenyy zakhid. Ode -
syka. Istoryko-krayeznavchyy naukovyy al’manakh. –
Vyp. 4. – Odesa, 2007. – S. 202 – 218.
Zub Е.Y. Khar’kovskaya CheKa. Proshchanye s my-
famy. – Khar’kov: PP «Royder», 2012. – S. 52–54.
Ystoryya stalynyzma: Zhyzn’v terrore. Sotsyal’nуіe
aspektуі repressyy: materyalуі mezhdunarodnoy nauch-
noy konferentsyy. Sankt-Peterburh, 18−20 oktyabrya
«Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР
та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»
283
2012 h. / sost. A. Sorokyn, A. Kobak, O. Kuvaldyna. –
M.: ROSSPЭN; Fond «Prezydentskyy tsentr B.N. El’t-
syna», 2013. – S. 435−443.
Knyha pamyaty sotrudnykov orhanov kontrrazvedky,
pohybshykh y propavshykh bez vesty v hodы Velykoy
Otechestvennoy voynуі 1941−1945 hh. – M.: Hranytsa,
1995. – S. 95.
Komarov A. Yspolnytel’. O prazdnykakh y budnyakh
obыknovennoho palacha //Trud. – 1992 – 6 avhusta.
Lubyanka: Orhanы VChK-OHPU-NKVD-NK·HB-
MHB-MVD-KHB. 1917 – 1991. Spravochnyk. Pod. red.
akad. A.N.Yakovleva; avtorуі-sost.: A.Y.Kokuryn,
N.V.Petrov. – M.: MFD, 2003. – S. 312.
Lubyanka 2. Yz ystoryy otechestvennoy kontr-
razvedky – M.: Yzd-vo obedynenyya «Moshorarkhyv»,
AO «Moskovskye uchebnyky y Kartolytohrafyya». –
1999. – S. 51.
Lukyn E. Na palachakh krovy net. Tіpуі y nravуі
Lenynhradskoho NKVD. – Spb, 1996. – S. 1–7.
Petrov N.V. Kto rukovodyl orhanamy hosbezopas-
nosty, 1941–1954. – Moskva, Mezhdunarodnoe ob-
shchestvo «Memoryal» – Yzdatel’stvo «Zven’ya»,
2010. – S. 924
Petrov N.V. Palachy. Ony vуіpolnyaly zakazуі Sta-
lyna. – M.: Novaya hazeta, 2011. – S. 191–203.
Petrov N.V. Palach-khapuha y nakhodky shkol’ny-
kov. Portret khar’kovskoho rasstrel’shchyka voennop-
lennуіkh polyakov komendanta Kupryya v ynter’ere mo-
hyl’nуіkh yam // Novaya hazeta (Moskva). – 2015. –
21 maya.
Petrov N.V. Nahrazhdenы za rasstrel. 1940. – M.:
MFD, 2016. – 368 s.
Puzykov V. Pervokonnyk Mykhayl Martыnov v
NKVD. 37-y hod. Rezhym dostupu: http://www.proza.
ru/2014/06/18/437
Sbornyk lyts, nahrazhdennыkh ordenom Krasnoho
Znameny y pochetnыm revolyutsyonnыm oruzhyem. –
M.: Hosudarstvennoe voennoe yzdatel’stvo, 1926. –
S. 146.
Sopel’nyak B. Smert’ v rassrochku. – M.: Heya,
1998. – S. 265–284.
Streletskyy E. Y pulya zlaya… // Vechernyy
Chelyabynsk. – 1997. – 18 dekabrya.
Teplyakov A. Yspolnytely smertnуіkh pryhovorov v
vedomstvennoy yerarkhyy VChK-MHB // Ystoryya
stalynyzma: Zhyzn’ v terrore. Sotsyal’nуіe aspektуі re-
pressyy: materyalуі mezhdunarodnoy nauchnoy konfer-
entsyy. Sankt-Peterburh, 18−20 oktyabrya 2012 h. / sost.
A. 2. Sorokyn, A. Kobak, O. Kuvaldyna. – M.:
ROSSPЭN; Fond «Prezydentskyy tsentr B.N. El’tsyna»,
2013. – S. 435−443.
Tereshchenko A. S. Chystylyshche SMERSha.
Stalynskye «volkodavуі». – M.: Yauza: Еksmo, 2011.
Tumshys M. VChK. Voyna klanov. – M.: Еksmo,
Yauza, 2004. – S. 165.
Cherkasov A. Preuspevshyy v nevozmozhnom //
Ezhednevnуі zhurnal. – 2007. – 27 oktyabrya.
Yamskoy N. Palachy lezhat v pochete // Ohonёk
(Moskva). – 2005. – № 37 – 18 sentyabrya. – S. 5.
|