«Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів
У статті розглядається історія українсько-білоруського роду Гошкевичів та сприйняття представниками цього роду жовтневого перевороту та подальшої радянізації суспільства. Оскільки серед Гошкевичів були й чиновники, і офіцери, і науковці, і священнослужителі – їхня реакція на події цікава не лише в...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168854 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів / А. Костенко, А. Шевченко // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 62-72. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168854 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1688542025-02-23T18:27:51Z «Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів «One family, but not one class»: reception of October Revolution in Goshkevich family «Одного рода, но не одного с тобой класса»: восприятие октябрьского переворота родом Гошкевичей Костенко, А. Шевченко, А. До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років У статті розглядається історія українсько-білоруського роду Гошкевичів та сприйняття представниками цього роду жовтневого перевороту та подальшої радянізації суспільства. Оскільки серед Гошкевичів були й чиновники, і офіцери, і науковці, і священнослужителі – їхня реакція на події цікава не лише в контексті родинної історії, але й як приклад рецепції жовтневого перевороту суспільством. Civil conflicts in the society always provokes family splits or the differences among friends. The analysis of the perception of the October Revolution and “the triumphal march of Soviet” by the famous Ukrainian families are interesting and insufficiently studied subject of Ukrainian history. One such family was the Ukrainian-Belarusian Goshkevich (Gashkevich) family, in Ukraine they have lived in Kherson Province, and at the territory of Belorussia – primarily in Mogilev Province (in pre-revolutionary borders). Another reason to investigate this perception is the fact that, to some extent, Goshkevich family has been some social cut of society of that time. Many of prominent people were representatives Goshkevich family. There were high-ranking officials, acknowledged intellectuals, the military, and priests – and they did not have a common vision of the future in the conditions of the radical change in the political system. So, they have built their own model of behavior according to their political preferences and moral imperatives. Therefore, for the better comprehension of the topic, authors have divided representatives of Goshkevich family into four categories accordingly their social status: – official: Kateryna Viktorivna Goshkevich-Sukhomlinova, Mykhailo Ivanovych Goshkevich and his son Mykola Mykhailovych Goshkevich; – officers: Fedir Vasylovych Fabricius and Mykola Leonidovych Goshkevich; – intellectuals: Viktor Ivanovych Goshkevich and his step daughter Iryna Vasylivna Fabricius; – orthodox priests: Leonid Ivanovych Goshkevich, Mykhailo Ivanovych Gashkevich, Ivan Ivanovych Gashkevych-junior. According to this partition, the article is divided into analogous items in which the political position of representatives of family is revealed. В статье рассматривается история украинско-беларусского рода Гошкевичей и восприятие представителями этого рода октябрьского переворота и дальнейшей советизации общества. Учитывая, что среди Гошкевичей были и чиновники, и офицеры, и ученые, и священнослужители – их реакция представляет интерес не только в контексте семейной истории, но и как пример реакции общества на события октябрьского переворота. 2017 Article «Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів / А. Костенко, А. Шевченко // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 62-72. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168854 939.8 (Укр) (052.24) uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років |
| spellingShingle |
До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років Костенко, А. Шевченко, А. «Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів Краєзнавство |
| description |
У статті розглядається історія українсько-білоруського роду Гошкевичів та сприйняття представниками цього роду жовтневого перевороту та подальшої радянізації суспільства. Оскільки серед
Гошкевичів були й чиновники, і офіцери, і науковці, і священнослужителі – їхня реакція на події цікава
не лише в контексті родинної історії, але й як приклад рецепції жовтневого перевороту суспільством. |
| format |
Article |
| author |
Костенко, А. Шевченко, А. |
| author_facet |
Костенко, А. Шевченко, А. |
| author_sort |
Костенко, А. |
| title |
«Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів |
| title_short |
«Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів |
| title_full |
«Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів |
| title_fullStr |
«Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів |
| title_full_unstemmed |
«Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів |
| title_sort |
«одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом гошкевичів |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168854 |
| citation_txt |
«Одного роду, але не одного з тобою класу»: сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів / А. Костенко, А. Шевченко // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 62-72. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT kostenkoa odnogorodualeneodnogoztoboûklasusprijnâttâžovtnevogoperevoroturodomgoškevičív AT ševčenkoa odnogorodualeneodnogoztoboûklasusprijnâttâžovtnevogoperevoroturodomgoškevičív AT kostenkoa onefamilybutnotoneclassreceptionofoctoberrevolutioningoshkevichfamily AT ševčenkoa onefamilybutnotoneclassreceptionofoctoberrevolutioningoshkevichfamily AT kostenkoa odnogorodanoneodnogostobojklassavospriâtieoktâbrʹskogoperevorotarodomgoškevičej AT ševčenkoa odnogorodanoneodnogostobojklassavospriâtieoktâbrʹskogoperevorotarodomgoškevičej |
| first_indexed |
2025-11-24T10:33:19Z |
| last_indexed |
2025-11-24T10:33:19Z |
| _version_ |
1849667510919495680 |
| fulltext |
УДК 939.8 (Укр) (052.24)
Антон Костенко, Анастасія Шевченко (м. Херсон)
«Одного роду, але не одного з тобою класу»:
сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів
У статті розглядається історія українсько-білоруського роду Гошкевичів та сприйняття пред-
ставниками цього роду жовтневого перевороту та подальшої радянізації суспільства. Оскільки серед
Гошкевичів були й чиновники, і офіцери, і науковці, і священнослужителі – їхня реакція на події цікава
не лише в контексті родинної історії, але й як приклад рецепції жовтневого перевороту суспільством.
Ключові слова: родинна історія, Гошкевичі, жовтневий переворот, історія науки, історія РПЦ.
Anthony Kostenko, Anastasia Shevchenko
«One family, but not one class»:
reception of October Revolution in Goshkevich family
Civil conflicts in the society always provokes family splits or the differences among friends. The
analysis of the perception of the October Revolution and “the triumphal march of Soviet” by the famous
Ukrainian families are interesting and insufficiently studied subject of Ukrainian history.
One such family was the Ukrainian-Belarusian Goshkevich (Gashkevich) family, in Ukraine they have
lived in Kherson Province, and at the territory of Belorussia – primarily in Mogilev Province (in pre-revolu-
tionary borders). Another reason to investigate this perception is the fact that, to some extent, Goshkevich family
has been some social cut of society of that time. Many of prominent people were representatives Goshkevich
family. There were high-ranking officials, acknowledged intellectuals, the military, and priests – and they did
not have a common vision of the future in the conditions of the radical change in the political system. So, they
have built their own model of behavior according to their political preferences and moral imperatives.
Therefore, for the better comprehension of the topic, authors have divided representatives of Goshke-
vich family into four categories accordingly their social status:
– official: Kateryna Viktorivna Goshkevich-Sukhomlinova, Mykhailo Ivanovych Goshkevich and his
son Mykola Mykhailovych Goshkevich;
– officers: Fedir Vasylovych Fabricius and Mykola Leonidovych Goshkevich;
– intellectuals: Viktor Ivanovych Goshkevich and his step daughter Iryna Vasylivna Fabricius;
– orthodox priests: Leonid Ivanovych Goshkevich, Mykhailo Ivanovych Gashkevich, Ivan Ivanovych
Gashkevych-junior.
According to this partition, the article is divided into analogous items in which the political position
of representatives of family is revealed.
Key words: family history, Goshkevich’s, October Revolution, history of archaeology, history of
Russian Orthodox Church.
Антон Костенко, Анастасия Шевченко
«Одного рода, но не одного с тобой класса»: восприятие
октябрьского переворота родом Гошкевичей
В статье рассматривается история украинско-беларусского рода Гошкевичей и восприятие
представителями этого рода октябрьского переворота и дальнейшей советизации общества. Учи-
тывая, что среди Гошкевичей были и чиновники, и офицеры, и ученые, и священнослужители – их
реакция представляет интерес не только в контексте семейной истории, но и как пример реакции
общества на события октябрьского переворота.
Ключевые слова: семейная история, Гошкевичи, октябрьский переворот, история науки,
история РПЦ.
62
«Одного роду, але не одного з тобою класу»:
сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів
63
Громадянське протистояння в суспільстві
завше провокує також і розколи в межах родин-
ного чи товариського кола. В українській літера-
турі цей трагічний розлам з величезною худож-
ньою силою задокументував Юрій Яновський у
своєму романі «Вершники». За сюжетом першої
новели цього твору чотири брати – командири
відповідно «білого», «УНРівського», «махнов-
ського» та «червоного» загонів – на маленькому
клаптикові української землі протягом одного
дня почергово поборюють та страчують один од-
ного, аж доки не лишається переможець – чер-
воноармієць Іван, єдиною розрадою якого лиша-
ються слова його комісара: «одного роду, але не
одного з тобою класу» були брати, а відтак не
варті ні спогаду, ні скорботи1. Природно, що цей
художній твір говорить про «межову» ситуацію,
яка хіба що як виняток могла трапитися в реаль-
ному житті. І все ж художня література завжди
має джерелом свого натхнення довколишній
світ, а повсюдна присутність в межах одного
роду представників діаметрально протилежних
політичних сил є об’єктивним фактом. Цікавою
(і недостатньо дослідженою) сторінкою україн-
ської історії є сприйняття жовтневого перево-
роту представниками знаних українських родів.
Одним з них був українсько-білоруський рід
Гошкевичів (Гашкевичів), який на теренах Ук-
раїни був пов’язаний передусім з Херсоном, а на
теренах Білорусі – передусім з Могильовською
губернією в її дореволюційних межах. Серед
Гошкевичів були й чиновники досить високого
рангу, й визнані інтелектуали, і військові, і слу-
жителі Церкви. Кожен з них вибудовував власну
модель поведінки відповідно до своїх політич-
них вподобань та моральних імперативів. Але
щоб зрозуміти за яких умов та серед якого ото-
чення закладалися ці імперативи, необхідно ок-
реслити походження роду Гошкевичів.
І. Рід Гошкевичів та його позиції
в дореволюційному суспільстві
Першим «історичним» Гошкевичем можна
вважати Григорія Гошкевича, який жив на те-
ренах Гетьманщини на поч. ХVIII ст. Відомо,
що його син – вихованець Києво-Могилянської
Академії – з 1738 р. був викладачем Переяслав-
ського колегіуму, а онук Іван Гошкевич – канце-
ляристом Переяславської духовної консисторії в
1774–1777 рр. З невідомих причин Іван переїз-
дить з України до Білорусі, де стає пресвітером
в Могильовській єпархії.
До четвертого покоління Гошкевичів нале-
жали троє синів Івана. Старшим серед них був
Онуфрій Іванович Гошкевич – пресвітер в міс-
течку Стрешин Рогачівського повіту Могильов-
ської губернії. Пресвітером у Стрешині був і
другий син – Іван Іванович Гошкевич. Згодом
обрали духівником Рогачівського благочиння
(деканату). Вірогідно, у шлюб він вступив пізно.
Разом з дружиною Марією Йосипівною він мав
синів Миколу, Лева та Івана і доньку Ганну. Тре-
тій син – Антон Іванович Гошкевич (1785–
1836 рр.) – також обрав шлях пресвітера.
В 1804 р., закінчивши Могильовську духовну
семінарію, А.І. Гошкевич спершу став канцеляр-
ським службовцем. Але в 1806 р. він переїхав до
Мінської губернії, а в 1809 р. був рукопокладе-
ний там у пресвітери. Місцем його служіння
стало село Стрелічев Речицького повіту Мін-
ської губернії. Тут А.І. Гошкевич одружився з
представницею знаного священицького роду
Гликерією Яківною Голішевич. В цьому шлюбі
подружжя мало трьох синів2.
Відтак до п’ятого покоління роду Гошкевичів
можемо віднести дітей І. І. Гошкевича (в офіцій-
них документах його нащадків записали Гашке-
вичами, відповідно до норм білоруської вимови)
та А.І. Гошкевича.
Старший син І.І. Гошкевича – Микола Іва-
нович Гашкевич – закінчив Могильовську ду-
ховну семінарію та, прийнявши сан, служив у
містечку Вєтка Гомельського повіту Могильов-
ської губернії. В тій же семінарії навчався і Лев
Іванович Гашкевич, детальнішої інформації про
якого бракує. Врешті, з нею пов’язані й роки на-
вчання молодшого сина – Івана Івановича Гаш-
кевича (1837–1917 рр.), який закінчив її в
1859 р., а надалі служив пресвітером в селах
Шерстин та Огородня (поблизу Корми) Гомель-
ського повіту. Тут він одружився з донькою
пресвітера Марією Пилипівною Трусевич та мав
1 Яновський Ю. І. Вершники: романи, оповідання / Юрій Яновський. – Харків: Фоліо, 2006. – С. 178.
2 Костенко А. В. Херсонский Археологический музей и его «семейная история»: семья как сеть научных
коммуникаций в музейном деле / Антон Костенко // Гісторыя Магілёва: мінулае і сучаснасць. Зборнік навуковых
прац удзельнікаў ІХ Міжнар. навук. канф., 25–26 чэрвеня 2015 г., г. Магілёў. – Магілёў: МДУХ, 2015. – С. 60.
з нею сім дітей. В наш час І.І. Гашкевича кано-
нізували як святого праведного Іоанна Кормян-
ського (він відомий також як І.І. Гашкевич-стар-
ший3).
Теологічну освіту отримали й сини А.І. Гош -
кевича, найвідомішим з-посеред яких став
старший – Йосип Антонович Гошкевич (1814–
1875 рр.), сходознавець та дипломат. Відзначимо
тут лише один момент, який, хоча й не має без-
посереднього стосунку до нашого дослідження,
але є показовим. Іван Гончаров у своїй книзі
«Фрегат Паллада» (1858 р.) побіжно відзначає,
що Й.А. Гошкевич «був з малоросіян»4, попри
те, що і він сам, і його батько народилися й зрос-
тали в Білорусі. Отже, в родині плекали певні
елементи української ідентичності, які впадали
в око стороннім.
Тим часом його брат – Андрій Антонович
Гошкевич (1819–? рр.) – у 1841 р. закінчив Мін-
ську духовну семінарію та став пресвітером в
селі Якимова слобода Речицького повіту.
Наймолодший з братів – Іван Антонович
Гошкевич (1824–1871 рр.) – також обрав для на-
вчання Мінську духовну семінарію, а опісля
продовжив навчання у Київській духовній ака-
демії. Отримавши в ній диплом магістра богос-
лов’я, він згодом став професором академії та
пресвітером в церкві святих Костянтина і Олени
на Подолі. З відомого київського священицького
роду походила і його дружина Ганна Іванівна
Веледницька (1836–1912 рр.). У шлюбі з нею
І.А. Гошкевич мав чотирьох синів5.
Шосте покоління Гошкевичів можна розді-
лити на кілька великих «гілок». До першої з них
(«білоруської») належали нащадки І.І. Гашке-
вича-старшого (св. прав. Іоанна Кормянського).
Старший з-посеред них – Михайло Іванович
Гашкевич (1864-1936 рр.) закінчив Могильов-
ську духовну семінарію після чого працював ви-
кладачем співу в семінарії, а згодом перейшов
на викладацьку посаду до Мстиславського ду-
ховного училища. Є згадки, що в 1890–1893 рр.
він мешкав та працював у Кишиневі. В 1896 р.
він згадується вже як пресвітер в селі Онуфрієве
Чернігівського повіту, але незабаром поверта-
ється до Могильовщини. В 1907 р. М. І. Гашке-
вич кандидував від Могильовської губернії до
ІІ Державної Думи і переміг. В Думі він увійшов
до другої за чисельністю фракції – кадетів (Пар-
тії народної свободи; вона мала 98 мандатів з
518) – та записався до думської комісії у справах
православної церкви6.
Ігнатій Іванович Гашкевич (1867–? рр.)
згадується в документах як пристав у містечку
Петровичі Климовічського повіту Могильов-
ської губернії. Тетяна Іванівна Гашкевич (1872–
? рр.) стала вчителькою Огородненської цер-
ковно-парафіяльної школи. Симеон Іванович
Гашкевич (1876–? рр.) закінчив Могильовську
духовну семінарію і став пресвітером. Ганна
Іванівна Гашкевич (1879–? рр.) закінчила Моги-
льовську єпархіальну жіночу гімназію та одру-
жилася з начальником Огородненської поштово-
телеграфної контори. Могильовську духовну
семінарію закінчив і Платон Іванович Гашкевич
(1881–? рр.), що став пресвітером у селі Пере-
рост.
Наймолодщий з дітей І.І. Гашкевича – Іван
Іванович Гашкевич-молодший (1885–1937 рр.) –
також закінчив Могильовську духовну семіна-
рію в 1909 р. за I розрядом і заступив до пресві-
терського служіння в батьківському селі Ого-
родня. Тут він одружився з донькою пресвітера
Фоки Сивакова Євдокією (1879–? рр.).
Представниками інших гілок роду були
Йосип Йосипович Гошкевич (1872–1911 рр.) –
єдиний син Йосипа Антоновича Гошкевича,
відомий статистик і почесний мировий суддя
Віленського округу. Бракує відомостей про двох
синів Андрія Антоновича Гошкевича які меш-
кали в Мінській губернії.
Детальніше варто спинитися на нащадках
Івана Антоновича Гошкевича. Михайло Івано-
вич Гошкевич (1853–? рр.) в 1871–1876 рр.
1/2 ’2017Антон Костенко, Анастасія Шевченко К Р А Є З Н А В С Т В О
64
3 Костенко А. В. «Гашкевичі», а не «Гошкевичі»: білоруська гілка відомого українського роду / Антон
Костенко // «Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників суспільних наук»: матеріали між-
народної науково-практичної конференції (м. Київ, Україна, 5–6 лютого 2016 року). – Київ: ГО «Київська на-
укова суспільнознавча організація», 2016. – С. 13.
4 Гончаров И. А. Фрегат Паллада / Иван Гончаров. – М.: Государственное издательство географической
литературы, 1949. – С. 203.
5 Костенко А. В. Херсонский Археологический музей и его «семейная история»... – С. 61.
6 Костенко А. В. «Гашкевичі», а не «Гошкевичі»... – С. 14.
навчався на медичному факультеті київського
Університету святого Володимира, після успіш-
ного завершення якого був мобілізований до
діючої армії (на час російсько-турецької війни
1877–1878 рр.). Після війни М. І. Гошкевич пра-
цював земським дільничним лікарем в Переяс-
лавському повіті Полтавської губернії, а в
1881 р. отримав призначення на посаду міського
санітарного лікаря в Херсон, де невдовзі став ві-
домим губернським діячем7.
Віктор Іванович Гош-
кевич (1860–1928 рр.)
своє навчання розпочав у
Київській духовній семі-
нарії, а завершивши її у
1881 р. вступив до фізико-
математичного факуль-
тету Університету свя-
того Володимира. Того ж
року він одружився з
Клавдією Олександрів-
ною Бакановською, яка
наступного року народила
йому доньку Катерину.
Тим часом, В. І. Гошкевич з другого курсу універ-
ситету перейшов на історично-філологічний фа-
культет, де й продовжив навчання. Одночасно він
багато працював: у 1880–1883 рр. – обчислювачем
університетської астрономічної обсерваторії, а з
1882 р. – позаштатним кореспондентом кількох
київських газет, де публікував матеріали пере-
важно з історичної тематики. Серед київських
вчених В.І. Гошкевич з особливою повагою ста-
вився до історика й археолога В.Б. Антоновича, в
гуртку якого почав вивчення історії України пара-
лельно до офіційного університетського курсу. Ці
студії дорого йому коштували – з третього курсу
університету В.І. Гошкевича відрахували. Розлад-
налося і його родинне життя. За кілька років він
розлучається з К.О. Бакановською (донька лиша-
ється з нею) та зближується з Варварою Амосів-
ною Фабриціус, яка від першого шлюбу з київ-
ським вченим-астрономом Василем Івановичем
Фабриціусом (1845–1895 рр.) вже мала трьох
дітей: Федора, Ірину та Леоніда.
Маючи обов’язок турбуватися про нову ро-
дину, В.І. Гошкевич у 1890 р. одразу ж відгук-
нувся на пропозицію свого старшого брата
М.І. Гошкевича переїхати до Херсона і зайняти
посаду секретаря губернського Статистичного
комітету. Вже у перший рік свого перебування в
місті В.І. Гошкевич організовує в структурі
комітету Археологічний музей. В 1898 р. музей
переходить до відомства Херсонської губерн-
ської вченої архівної комісії, співзасновником
якої також був В.І. Гошкевич.
З часом в Херсоні
оселилися й молодші бра -
ти – Леонід Іванович Гош-
кевич (1868–1963 рр.), що
став пресвітером, та Ми-
кола Іванович Гошкевич
(1871–? рр.), який пере-
їхав сюди після служби
начальником Ломжинсь -
кої навчальної дирекції
Варшавського округу.
Серед представників
сьомого покоління Гош-
кевичів не бракувало та-
лановитих та амбітних
постатей. Микола Ми-
хайлович Гошкевич (1878–? рр.), як і його
батько, навчався в Університеті святого Володи-
мира, а потім – в Київському політехнічному ін-
ституті, де отримав диплом інженера-технолога
(1907 р.).
Катерина Вікторівна
Гошкевич (1882–1919 ? рр.)
вихована мамою-одинач-
кою випускниця елітної
київської Фундукліївської
гімназії, була свідома
того, що її єдиний шанс
долучитися до елітних
верств суспільства – це
вдалий шлюб. К.В. Гошке-
вич одружується з Воло-
димиром Миколаєвичем
Бутовичем, представни-
ком знаного українського
старшинського роду. Не-
вдовзі у подружжя народжується син Юрій.
В 1905 р. амбітна молода жінка знайомиться з
командуючим військами Київського округу гене-
рал-лейтенантом Володимиром Олександровичем
«Одного роду, але не одного з тобою класу»:
сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів
65
7 Макієнко Н. О. Михайло та Микола Гошкевичі за документами фонду Херсонського повітового відділу
народної освіти / Наталя Макієнко // Константи. – 2006. – Вип. 12. – С. 125.
Віктор Іванович
Гошкевич
Катерина
Вікторівна
Гошкевич-
Сухомлинова
Леонід Іванович
Гошкевич
Сухомлиновим (1848–1926 рр.). Після скандаль-
ного розлучення з чоловіком (процес тривав
кілька років і набув чималого розголосу в Росій-
ській імперії), К.В. Гошкевич-Бутович одружу-
ється з В.О. Сухомлиновим 13 листопада 1909 р.
Почесними гостями на весіллі були й Микола
Михайлович Гошкевич та його дружина Ганна
Грек-Гошкевич, які активно допомагали своїй
кузині у справі розлучення8.
Того ж року В.О. Сухомлинов отримав при-
значення на посаду військового міністра Росій-
ської імперії. На новій посаді він спирається на
своїх київських друзів, серед яких опинився й
М.М. Гошкевич. За протекцією В.О. Сухомли-
нова він обійняв посаду столоначальника в Мі-
ністерстві торгівлі та промисловості Російської
імперії, а згодом завідував навчальними закла-
дами в системі цього міністерства. Слідом за
донькою переїхала до Петербургу й К.О. Бака-
новська-Гошкевич.
Зі своїм батьком
В. І. Гош ке вичем
К. В. Гош кевич зус-
трілася лише одного
разу – в липні 1910 р.,
коли відвідала Хер-
сон, однак родинних
відносин між ними
не склалося. Близь-
кими ж до В.І. Гош-
кевича були його
прийомні діти. Федір
Васильович Фабри-
ціус обрав кар’єру
військового і до
1912 р. мав звання
поручика. Ірина Ва-
силівна Фабриціус в
1900 р. з золотою ме-
даллю ІІ Херсонську
жіночу гімназію, а в
1905 р. – Вищі Бестужевські Жіночі курси в
Санкт-Петербурзі9. Протягом 1909–1912 рр.
Ф.В. Фабриціус виконав десятки планів антич-
них городищ і зробив для заснованого В. І. Гош-
кевичем Музею старожитностей безліч фото ар-
хеологічних предметів. Під керівництвом
В.І. Гошкевича він брав участь у багатьох роз-
копках на теренах Херсонської губернії та був
його найближчим помічником. І. В. Фабриціус з
1913 р. виконувала обов’язки помічника збері-
гача Музею старожитностей10.
Сина та доньку мав і
Л.І. Гошкевич. Це були
Микола Леонідович Гош-
кевич (1895–1919 рр.),
який у 1913 р. вступив до
Університету святого Во-
лодимира, та Лідія Леоні-
дівна Гошкевич (1898–
1988 рр.).
Таким чином, у
1917 р., коли на теренах
Російської імперії роз-
горнулися революційні
процеси, рід Гошкевичів
можна поділити на кілька
регіональних гілок та на
чотири категорії за соці-
альним статусом. В ре-
гіональному аспекті Гошкевичі мешкали на
таких теренах:
1. Херсон (брати М.І. Гошкевич, В.І. Гошке-
вич, Л.І. Гошкевич, М.І. Гошкевич та біль-
шість їхніх дітей) – неформальним лідером
цієї гілки можна впевнено назвати науковця
В.І. Гошкевича.
2. Могильовщина в її дореволюційних
межах (І.І. Гашкевич, його діти й онуки) – без-
умовним «патріархом» цієї гілки був І.І. Гашке-
вич.
3. Петербург (неформальна група, об’єднана
навколо К.В. Гошкевич-Сухомлинової) – тут зо-
середжувалися найамбітніші представники роду
які, не гребуючи морально сумнівними діями,
прагнули ствердитися у середовищі російської
імперської еліти.
1/2 ’2017Антон Костенко, Анастасія Шевченко К Р А Є З Н А В С Т В О
66
8 Лурье Л. Я. Хищницы / Лев Лурье. – СПб: БХВ-Петербург, 2012. – С. 295.
9 Науковий архів Археологічних фондів Херсонського обласного краєзнавчого музею. – Жизнеописание
Фабрициус Ирины Васильевны / Ирина Фабрициус, Екатерина Гошкевич. – 1983. – С. 3.
10 Костенко А. В. Херсонский Археологический музей и его «семейная история»... – С. 64.
Федір Васильович
Фабриціус
Ірина
Василівна
Фабриціус
Микола
Леонідович
Гошкевич
ІІ. Можновладці з роду Гошкевичів
і «диктатура пролетаріату»
В квітні 1916 р., у розпал Великої війни, вій-
ськового міністра Російської імперії В.О. Сухо -
млинова заарештували. Йому висунули звину-
вачення в злочинній недбалості, корупції та
державній зраді. Його дружині доводиться вда-
тися до усіх можливих заходів для порятунку
свого чоловіка. Так, поліцейське спостереження
за квартирою Г. Ю. Распутіна зафіксувало понад
30 відвідувань його помешкання К.В. Гошкевич-
Сухомлиновою. Серед відвідувачів одіозного
«старця» у 1916 р. значиться й «Гошкевич Клав-
дія Олександрівна, 52 роки, дружина колезького
асесора, мати дружини військового міністра Су-
хомлинової К. В.»11 – це остання її згадка у ві-
домих документах.
Ці клопотання виявилися ефективними:
В.О. Сухомлинова відпустили з в’язниці під до-
машній арешт. Але після Лютневої революції
його знову заарештували – ледь не першим серед
царських посадовців. В серпні 1917 р. над по-
дружжям Сухомлинових відбувся суд. Звинува-
чення в державній зраді, хоча й оголошене дове-
деним, багатьом видавалось непереконливим,
але факти масштабної корупції повністю під-
твердилися. В.О. Сухомлинова засудили до до-
вічної каторги, але його дружину повністю ви-
правдали. Втім, у в’язниці В.О. Сухомлинов
перебував недовго: в березні 1918 р. нова біль-
шовицька влада несподівано оголосила амністію.
Після цього колишній військовий міністр емігру-
вав до Німеччини, де прожив ще кілька років.
Тим часом К. В. Гошкевич-Сухомлинова на-
магалася вижити в революційному Петрограді.
Відомо про її участь у спекуляціях цукром.
Є дані (документально не підтверджені, але
вірогідні) про її арешт і страту в 1919 р. більшо-
вицькою «чрезвичайкою».
М.М. Гошкевича ще у 1916 р. було засуджено
як спільника В.О. Сухомлинова та заслано до Си-
біру. Там він певний час працював викладачем
математики, фізики та французьку мову в серед-
ніх навчальних закладах містечка Балаганськ Ір-
кутської губернії, а згодом інженером в самому
Іркутську (1919 р.). Зі встановленням радянської
влади М.М. Гошкевич влаштувався на службу до
Іркутського губернського раднаргоспу як спеціа-
ліст з ремонту та організації заводів легкої про-
мисловості. Він мав усі підстави вітати перемогу
більшовиків, адже невдовзі зміг повернутися з
Сибіру до свого батька в Херсон. Втім про від-
новлення колишнього соціального статусу вже не
йшлося, лише про виживання за нових умов.
Востаннє М.М. Гошкевич та його батько
М.І. Гошкевич згадуються у відомих документах
в 1924 р. як співзасновники (разом зі своїм дядь-
ком і братом В.І. Гошкевичем) Товариства дослід-
ження Херсонського краю. Пошук матеріалів про
їхню подальшу долю триває, але не маємо сум-
ніву, що зі згортанням ліберального радянського
експерименту (НЕП та «українізація») ними мали
зацікавитися радянські репресивні органи.
Отже, після встановлення більшовицької
«диктатури пролетаріату» ті з роду Гошкевичів,
хто зміг раніше «пробитися на гору» втратили в
підсумку набагато більше, ніж після попередніх
скандальних судових процесів – не лише майно
і свободу, але й саме життя.
ІІІ. Офіцери з роду Гошкевичів
у боротьбі проти «червоних»
Позицію професійного офіцерства росій-
ської армії та мобілізованих до неї юнаків, що
пережили горнило Великої війни, можемо про-
стежити на прикладі Федора Васильовича Фаб-
риціуса та Миколи Леонідовича Гошкевича.
У 1915 р. або на початку 1916 р. Ф. В. Фабри-
ціус, який, нагадуємо, ще до початку Великої
війни обрав для себе шлях офіцера, потрапив у
німецький полон. Поразка Німеччини звільнила
його, але він не став осторонь від подій на Бать-
ківщині. В роки Громадянської війни його ім’я
зустрічаємо в списках командирів – на цей час
він уже мав звання підполковника – «Доброволь-
чої Армії» (під проводом А.І. Денікіна) та «Ро-
сійської Армії» (під проводом П.М. Врангеля).
Після поразки «врангелівців» у Криму в 1921 р.
про його подальшу долю нічого не відомо – з од-
наковою вірогідністю він міг емігрувати, заги-
нути в бою чи стати жертвою червоного терору.
К.В. Гошкевич вважала, що її дядько загинув
у 1919 р.12, але підтверджень цього родинного
переказу немає.
«Одного роду, але не одного з тобою класу»:
сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів
67
11 Платонов О. А. Жизнь за царя (правда о Григории Распутине) / Олег Платонов. – СПб., 1995. – С. 145.
12 Пиворович В. Б. Сохранить для будущих поколений (по воспоминаниям Е. В. Гошкевич о Херсонском го-
родском музее древностей) / Виктор Пиворович // Наукові записки ХОКМ. – Херсон: Айлант, 2006. – С. 167.
Трагічно склалася й доля Миколи Леонідо-
вича Гошкевича. В 1916 р. його мобілізували до
діючої армії, а в роки Громадянської війни він
також приєднався до «Добровольчої Армії» і в
березні 1919 р. загинув у її лавах.
Але зроблений ними вибір не був самооче-
видний. До його кола спілкування належали
й люди, що воліли боротися за утверджен -
ня Української Народної Республіки. Доля
М.Л. Гошкевича особливо цікава тому, що до-
зволяє відстежити парадокси усної історії.
Наприкінці 1980-х рр. його сестра Лідія Лео-
нідівна Гошкевич-Бахматова стверджувала
журналістам, що її брат загинув у лавах Армії
УНР під Крутами. В той же час реальні доку-
менти неспростовно свідчать про інше –
М.Л. Гошкевич дійсно загинув у бою, але в бою
загону «Добровольчої Армії» з червоноармій-
цями на Перекопі. При тому що теоретичну
можливість стати бійцем Армії УНР М. Л. Гош-
кевич мав – він навчався на юридичному фа-
культеті Університету святого Володимира
разом з юнаками, що дійсно згодом полягли за
УНР під Крутами.
Тобто йдеться про (свідоме чи ні) створення
родинного міфу. Прикметно, що місцем загибелі
М.Л. Гошкевича названо саме Крути – попри те,
що насправді він загинув більш ніж через рік.
Логічно було б (якщо припустити, що цей міф
творився свідомо) назвати місцем його загибелі
Поділля (де Армія УНР в той час реально вела
тяжкі бої з червоними) чи взагалі уникати дета-
лей, але названо знакову для національної історії
подію.
Таким чином, представники роду Гошкеви-
чів, які ще до падіння царату стали військовими,
вирішили боротися за справу «єдиної неподіль-
ної Росії». Причиною тому можна назвати вплив
«офіцерської корпорації» та вірність присязі у
випадку Ф.В. Фабриціуса (у родині В. І. Гошке-
вича великоросійські настрої йому не могли
прищепити) і вплив виховання у випадку
М.Л. Гошкевича.
IV. Науковці з роду Гошкевичів
в умовах радянізації суспільства
Найбільш яскравими представниками науки
з роду Гошкевичів були В.І. Гошкевич та його
прийомна донька І.В. Фабриціус.
Переїхавши до Херсона у 1890 р., В.І. Гош-
кевич паралельно з науковою діяльністю розпо-
чинає видання щоденної газети «Юг»13 перший
номер якої вийшов у 1898 р. Аналіз статей
газети дає яскравий опис громадянської позиції
головного редактора. З наростанням суспільно-
політичної кризи в Російської імперії матеріали
представлені в газеті стали більш радикальними
щодо тогочасної влади. Багато уваги надається
проблемам селянства, розвитку культури та
історії. Особливо цікава позиція головного
редактора щодо української мови та культури.
На шпальтах газети можна знайти багато ста-
тей, присвячених цій темі, зокрема неоднора-
зово друкувалися статті присвячені творчості
Т. Г. Шевченка. Дослідницька діяльність вченого
теж підтверджує його симпатію до української
справи, а саме той факт, що найбільшим відді-
лом Музею старожитностей був відділ Запорізь-
кої старовини. Є навіть спогади, що він най-
більше його любив та розповідав про експонати
так, що «яскраво поставала в уяві та доба, та
слава козача, що не можна було перевести ди-
хання. Він тоді ніби палав якимось дивним внут-
рішнім вогнем»14. Критика самодержавства і бо-
ротьба за лібералізм обходилась видавцеві
газети досить дорого. Він був під постійним не-
гласним наглядом поліції.
З початку 1905 р. В.І. Гошкевич ще більше
занурився в політичне життя. В цей же час в га-
зеті все частіше зустрічається інформація про ді-
яльність Конституційно-демократичної партії
(кадетів). 27 жовтня 1905 р. на сторінках газети
вийшла стаття «Програма конституційно-демо-
кратичної партії». Програма містила кілька
пунктів: основні права громадян, державний
устрій, місцеве самоуправління та автономія,
суд, фінансова й законодавча політика, трудове
законодавство та просвітницька діяльність15.
1/2 ’2017Антон Костенко, Анастасія Шевченко К Р А Є З Н А В С Т В О
68
13 Юг. Ежедневная беспартийная, литературно-общественная газета. – Херсон, 1912. – 3 квітня.
14 Кармазіна Н. М. Дослідник старожитностей Півдня України: Віктор Іванович Гошкевич (1860–1928)
/ Наталя Кармазіна // Краєзнавство. – 2013. – №3. – С. 62.
15 Юг. Научно-литературная, политическая, сельско-хозяйственная и коммерческая газета. – Херсон,
1905. – 27 жовтня.
Подібно до інших партій кадети прагнули пере-
будувати суспільство. Висловлюючись за вве-
дення в Російській імперії загального виборчого
права, свободи слова, друку, зборів, союзів тощо,
вони наполягали на суворому дотриманні гро-
мадських та політичних прав людини16.
Доказом дійсного членства В І. Гошкевича
в партії кадетів була стаття від 16 листопада
1905 р. – в газеті було представлено результати
зборів регіонального представництва конститу-
ційно-демократичної партії, які відбулися 13 лис-
топада. За пропозицією Є.І. Яковенка, промовою
якого розпочалося засідання, головою зборів
було обрано В.І. Гошкевича17. Наприкінці засі-
дання В.І. Гошкевича було обрано членом пові-
тового комітету партії. На підтвердження того,
що редакційна група газети на чолі з В.І. Гошке-
вичем не лише поширювала ідеї партії, а й була
каталізатором до створення представництва в ре-
гіоні, є звіт представника тимчасового комітету,
присвячений аналізу чисельності складу партії:
«Партія в Херсонському повіті до моменту ста-
новлення звітності нараховувала більше 100 чо-
ловік, із тих хто живе в Херсоні – 38 чоловік, го-
ловним чином земські службовці, землевласники
та представники зі складу редакції газети Юг»18.
Отже, з 1905 р. В І. Гошкевич підтримував ідею
створення на Півдні України регіонального від-
ділення Конституційно-демократичної партії, як
політичної сили, що з усіх загальноросійських
партій найлояльніше ставилася до національних
рухів.
Після початку розгортання на теренах Ук-
раїни революційних подій В. І. Гошкевич припи-
нив активну політичну діяльність, зосередившись
на збереженні музею. З перемогою радянської
влади вчений зайняв позицію аполітичності, як
він сам зазначив у своїй анкеті19 в 1922 р. В його
особовій справі, також зазначається, що він «зай-
має аполітичну позицію»20. Але навіть в умовах
тиску більшовицьких ідей В.І. Гошкевич не за-
декларував публічно підтримки більшовицької
політики.
Вчений досить критично сприймав полі-
тику більшовиків у галузі культури в цілому і
ленінський план монументальної пропаганди
зокрема. Так його підпис стоїть першим серед
тринадцяти представників херсонської і петер-
бурзької інтелігенції, які підписали протест
проти знесення пам’ятника Г.О. Потьомкіну.
Втім, пам’ятник все одно знесли і замість нього
поставили гіпсовий бюст Карла Маркса21.
В.І. Гошкевич був типовим представником
тієї категорії дореволюційної наукової інтелі-
генції, яка і за радянської влади прагнула слу-
жити науці, вбачаючи в цій справі свій обов’я -
зок перед народом22. Зважаючи на зв’язки і
повагу до В.І. Гошкевича не лише в південному
регіоні, а й поза його межами, його внесок у
розвиток археології та краєзнавства, радянська
влада нагородила його у 1922 р. званням Героя
Праці. Протягом наступних сімдесяти років із
вченого намагалися зробити саме цього «Героя
Праці» радянської влади, яку він ніколи не під-
тримував.
В.І. Гошкевич пішов з життя 2 березня
1928 р. Вже через три роки в «Наддніпрянській
правді» було опубліковано статтю «Класові
вороги в археологічному музеї», де відзнача-
лося: «Херсонський державний історико-архео-
логічний музей, через засміченість його штату,
за 13 років пролетарської диктатури не тільки не
«Одного роду, але не одного з тобою класу»:
сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів
69
16 Кульчицька О. В. Громадські та політичні організації Півдня України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
в сучасній українській історіографії / О. Кульчицька // Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні
науки. – 2007. – Вип. 26. – С. 85.
17 Юг. Научно-литературная, политическая, сельско-хозяйственная и коммерческая газета. – Херсон,
1905. – 16 листопада.
18 Юг... – 16 листопада.
19 Державний архів Херсонської області, ф. р 413 (Херсонский уездный отдел народного образования
уездного исполкома. 1922 р.) оп. 1, спр. 408 (Личное дело заведуйщего музеем древности Гошкевича Виктора
Ивановича арк. 2.
20 Там само
21 Водотика С. Г. Невтомний краєзнавець: Віктор Іванович Гошкевич / Сергій Водотика // Південний
архів. – 1998. – № 6 – С. 77.
22 Там само. – С. 78.
прилучився до завдань соціалістичного будів-
ництва, а навпаки – замкнувся в собі від проле-
тарської суспільності, а в деяких галузях навіть
свідомо шкодив. У період громадянської війни
музей був центром сховища майна поміщиків та
білогвардійців, що повтікали за кордон…»,
«тому президія РСІ (Робітничо-Селянська Інспек-
ція) визнала за потрібне оздоровити стан музею
та негайно застосувати організаційні заходи
до адміністрації музею»23. «Оздоровити стан
музею» вирішили, звільнивши з посади дирек-
тора музею «родичку колишнього царського мі-
ністра В.О. Сухомлинова» та «дружину колиш-
нього царського полковника І.І. Кономопуло» –
І.В. Фабриціус – прийомну доньку В.І. Гошке-
вича. Ця стаття яскраво описує реальне ставлення
більшовицької влади до спадку вченого.
Повертаючись до постаті І.В. Фабриціус,
варто зауважити, що вона зайняла схожу з бать-
ком позицію аполітичності. Але й це не вряту-
вало її від репресій;вона лишалася антирадян-
ським елементом для тогочасного режиму. Тому
щоб уберегти свою доньку в майбутньому від
переслідувань з боку радянської влади за її шля-
хетне походження І.В. Фабриціус просить
В.І. Гошкевича удочерити 11-річну Катерину
Іванівну Кономопуло, яка з цього часу офіційно
носитиме ім’я Катерини Вікторівни Гошкевич.
В квітні 1931 р. І.В. Фабриціус звільнили з
посади директора під час «чистки» за першою
категорією – звільнені за першою категорією по-
збавлялися всіх прав на роботу та пенсію, мали
бути виселені з квартир. До того ж реальною
була загроза арешту органами НКВС. Таким
чином, репресії влади припинили діяльність
Херсонського історично-археологічного музею
як наукового центру і змусили І.В. Фабриціус за-
лишити Херсон та радикально змінити своє
життя і напрямок наукової праці.
Отже, можна зробити висновок, що інтелек-
туали роду Гошкевичів після жовтневого пере-
вороту зайняли позицію аполітичності. Але,
зважаючи на походження і громадянську пози-
цію, очевидно, що вони не підтримали прихід
більшовиків до влади, й залишалися класово чу-
жими елементами.
V. Священики з роду Гошкевичів
перед обличчям богоборчої влади
Остаточна перемога радянської влади, що
звела войовниче безвірництво до рангу однієї з
засад державної політики, змусила людей релігій-
них, а особливо професійних священнослужите-
лів, обирати одну з кількох можливих моделей
своєї поведінки і своїх відносин з новим режимом.
Це був шлях безкомпромісного заперечення спів-
праці з радянською владою і готовність до муче-
ництва за віру, шлях визнання нової реальності і
пристосування до неї та, врешті, шлях авантюрної
спроби скористатися з політичної ситуації заради
оновлення релігійної організації. Залишалася й
можливість еміграції закордон(але скористатися
нею міг не кожен) і «внутрішньої еміграції».
У Православній Російській Церкві найточ-
ніше висловив концепцію «першого шляху»
митрополит Петрограду Веніамін Казанський,
страчений у 1922 р. «Дивними є міркування де-
котрих, можливо й віруючих пастирів (маю на
думці Платонова) – треба зберегти живі сили,
тобто заради них поступитися всім. Тоді навіщо
Христос? Не Платонови, Веніаміни чи інші ряту-
ють Церкву, а Христос. Та точка зору, на яку вони
стають, загибель для Церкви, треба не шкодувати
себе для Церкви, а не Церквою жертвувати за-
ради себе. Зараз час суду. Люди й заради політич-
них переконань жертвують усім. Погляньте, як
тримаються есери та інші. Чи ж нам, християнам,
та ще й священикам, не виявити подібної муж-
ності навіть до смерті, якщо маємо хоч скількись
віри в Христа, в життя майбутнього часу?!»24.
Але для реалізації такого підходу у власному
житті потрібна була непохитна віра і певність у
правильності обраного шляху, а вони, як вияви-
лося, були не в усіх священнослужителів.
На засуджений митрополитом Веніаміном
шлях «збереження живих сил» та покори «кано-
нічній» (формально легітимній) церковній владі
став і священик херсонського собору Святого
Духа Л.І. Гошкевич. Цікавою є його проповідь
від 21 березня 1918 р. на євангельський текст про
«розслабленого», зціленого Спасителем. Ця про-
повідь – яскравий приклад його уміння говорити
між рядками: «Зараз усі ми знаходимося в безпо-
1/2 ’2017Антон Костенко, Анастасія Шевченко К Р А Є З Н А В С Т В О
70
23 Рудий Г. Я. Проблеми збереження музейної спадщини України: за результатами аналізу матеріалів
республіканської періодики 1930-х рр. // Український історичний журнал. – 2010. – № 6. – С. 129.
24 Священномученик Иосиф, митрополит Петроградский: жизнеописание и труды / сост. М. С. Сахаров
и Л. Е. Сикорская. – М.: Братонеж, СПб.: Кифа, 2011. – С. 8.
радному стані розслаблення – розслаблення фі-
зичного, духовного морального і громадян-
ського. Розслаблений не міг стояти – не можемо
стояти і ми… Нехай нас спокушають безбож-
ники, які заперечують віру, зневажають церкву, і
не живуть за християнськими канонами – всі
вони релігійно розслаблені… Євангельський
розслаблений не міг рухатись і був прикований
до ліжка. Хіба не те ж з нами, розслабленими
громадянами, в розслабленій Росії?! І Росія, і всі
ми, сердешні діти її, будемо повержені в прах,
приковані до землі й не можемо зрушити з місця.
Хіба не повержені ми зараз в прах перед нашими
ворогами, які зроблять з нами що захочуть?»25.
У цих словах відчувається його емоційне не-
прийняття жовтневого перевороту, яке вже
можна було вільно висловити в умовах перемоги
УНР та Німеччини над більшовиками в Україні.
«Хіба не впали ми і не приковані до землі в
очах перед Богом!? Хіба ненависна маса нашого
руського православного народу не створила собі
із землі якогось кумира, якому ми тільки і слу-
жимо, перед яким тільки і плазуємо ми… Хто з
нас може сказати про себе, що він готовий в будь-
яку хвилину вступитися за правду Божу, за віру
православну, за перемогу євангельських запові-
дей. Чи є хтось, хто зможе піти в табір ворога і
вступити в боротьбу, й протистояти до смертель-
ної небезпеки?»26. Ця проповідь фактично була
закликом до непокори новій владі і несла в собі
ідеї боротьби проти радянського «кумира».
Однак, з перемогою більшовиків, офіційна
російська ієрархія починає проводити гнучкішу
позицію. Після смерті патріарха Тихона і арешту
проводу «тихонівської» Церкви, митрополит Сер-
гій Старгородський оприлюднює свою відому
декларацію про вірність російського православ’я
радянській владі. На позицію підтримки деклара-
ції (яку, наголосимо, більшість тогочасних свяще-
ників і вірних Православної Російської Церкви
засудили як «сергіанську єресь») став і Л. І. Гош-
кевич. З його вибору можна зробити певні рет-
роспективні висновки. На позиції «сергіанства»
охочіше ставали священики, які бачили в правос-
лав’ї не лише християнське віровизнання, але й
«російську віру», нерозривно пов’язану з полі-
тичним проектом «Великої Росії». Якщо припус-
тити таке потрактування релігійності Л. І. Гош-
кевича, то можна пояснити і вчинок його сина,
що став до лав російських «добровольців», і його
власну лояльність до радянської влади, неодно-
разово задекларовану публічно. Типовою є його
пізня проповідь, присвячена тридцятиріччю
«Жовтневої революції» (1947 р.): «Свята наша
Православна Церква святкує не лише свята Цер-
кви, а й державні, які так і називаються державні
свята або святами громадянськими (днями та-
бельними). Ось до таких громадянських свят і
відносять свято 30-ти річчя Великої Жовтневої
соціалістичної революції… Церква наша правос-
лавна зібрала нас сьогодні, вислухати молитву
про дарування сил духовних і фізичних нашій
владі на благо нашої країни, Батьківщини, на
благо тих хто живе в ній, щоб і ми всі жили тихо
і спокійно у всякій благочесті і чистоті»27.
Натомість до тих, хто був готовий ризик-
нути заради оновлення Церкви приєднався Іван
Іванович Гашкевич-молодший, що успадкував
батькову парафію в селі Огородня Гомельського
повіту та став одним з провідників «обновлен-
ського» руху Гомельщини. В 1923 р. на території
Гомельщини формується дві паралельні церковні
структури – Гомельська єпархія («обновленців»)
та Гомельське вікаріатство («тихонівців»), в
1924 р. також реорганізоване в окрему єпархію
(її основою стали консервативні парафії, що не
прийняли обрядових новацій; цікаво, що Шер-
стин – місце служіння І. І. Гашкевича-старшого
протягом 1862–1876 рр. – називається найреак-
ційнішою парафією Гомельщини28). Втім, за
«Одного роду, але не одного з тобою класу»:
сприйняття жовтневого перевороту родом Гошкевичів
71
25 Проповідь отця Леоніда з приводу другого тижня Великого посту (21 березня 1918 р.) // Сімейний
архів родини Леоніда Гошкевича. – Відділ рідкісних і цінних видань Херсонської обласної універсальної на-
укової бібліотеки ім. Олеся Гончара.
26 Там само
27 Проповідь отця Леоніда присвячена тридцятиріччю Жовтневої революції 1947 року // Сімейний архів
родини Леоніда Гошкевича. – Відділ рідкісних і цінних видань Херсонської обласної універсальної наукової
бібліотеки ім. Олеся Гончара.
28 Капба Е. А. Православная Церковь на Гомельщине в 1920-е гг. / Евгений Капба // Материалы VI Меж-
дународной молодежной научно-практической конференции, г. Пинск, 6 апреля 2012 г. Часть 1. – Пинск: По-
лесГУ, 2012. – С. 141.
1. Vodotyka, S. H. (1998). Nevtomnyi kraieznavets:
Viktor Ivanovych Goshkevich. Pivdennyi arkhiv, 6, 65–85.
[In Ukrainian].
2. Honcharov, I. A. (1949). Frehat Pallada. Mos-
cow: Hosudarstvennoe izdatelstvo heohrafycheskoi ly-
teratury. [In Russian].
3. Kapba, E. A. (2012). Pravoslavnaia Tserkov na Ho-
melshchyne v 1920-e hh. Abstract of Papers ‘12: Mate-
ryaly VI Mezhdunarodnoi molodezhnoi nauchno-praktyc-
heskoi konferentsyy. (pp. 140–142). Pinsk. [In Russian].
4. Karmazina, N. M. (2013). Doslidnyk starozhyt-
nostei Pivdnia Ukrainy: Viktor Ivanovych Goshkevich
(1860–1928). Krajeznavstvo: naukovyj zurnal, 2013, 3,
61–64. [In Ukrainian]
5. Kostenko, A. V. (2015). Khersonskyi Arkheolo-
hycheskyi muzei y eho «semeinaia ystoryia»: semia kak
set nauchnykh kommunykatsyi v muzeinom dele. Ab-
stract of Papers ‘15: Historyia Mahilёva: minulae i suc-
hasnasts. (pp. 59–65). Mogilev. [In Russian].
6 Kostenko, A. V. (2016). «Gashkevichi», a ne
«Goshkevichi»: biloruska hilka vidomoho ukrainskoho
rodu. Abstract of Papers ‘16: Nove ta tradytsiine u do-
slidzhenniakh suchasnykh predstavnykiv suspilnykh
nauk. Kyiv. (pp. 12–15). [In Ukrainian].
7. Kulchytska, O. V. (2007). Hromadski ta polityc-
hni orhanizatsii Pivdnia Ukrainy v kintsi XIX – na
pochatku XX st. v suchasnii ukrainskii istoriohrafii, Piv-
dennyi arkhiv. Zbirnyk naukovykh prats. Istorychni
nauky, (26), 84–90. [In Ukrainian].
8. Lourie, L. (2012). Khyshchnytsy. Saint Peters-
burg: BHV-Petersburg. [In Russian].
9. Makiienko, N. O. (2006). Mykhailo ta Mykola
Goshkevichi za dokumentamy fondu Khersonskoho po-
vitovoho viddilu narodnoi osvity, Konstanty, (12), 125–
127. [In Ukrainian].
10. Pyvorovych, V. B. (2006). Sokhranyt dlia bu-
dushchykh pokolenyi (po vospomynanyiam E. V. Gos-
hkevich o Khersonskom horodskom muzee drevnostei)
/ Viktor Pyvorovych, Naukovi zapysky KOKM, 162–168.
[In Russian].
11. Platonov, O. A. (1995). Zhyzn za tsaria (pravda
o Hryhoryy Rasputine). Saint Petersburg. [In Russian].
12. Rudyj, G. Y. (2010). Problemy zberezhennia
muzejnoi spadshyny Ukrainy: za rezultatamy analizu
materialiv respublikansjkoi periodyky 1930-h rr. Ukra-
ins’kyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian Historical Jour-
nal,6, 127–135. [In Ukrainian].
13. Sakharov, M. S. & Sykorskaia, L. E. (Ed.).
(2011). Sviashchennomuchenyk Yosyf, mytropolyt Pet-
rohradskyi: zhyzneopysanye y trudy (2011). Moscow:
Bratonezh, Saint Petersburg: Kifa. [In Russian].
кілька років більшовицький режим, який волів
спершу проводити щодо релігії політику зіштов-
хування протиборчих організацій, відчув себе до-
статньо сильним для остаточного викорінення
«релігійного забобону». І.І. Гашкевич-мол. став
однією з багатьох жертв оголошеної ВКП(б) «без-
божної п’ятирічки» 1933–1937 рр.
Судячи з усього, шлях «внутрішньої емігра-
ції» обрав Михайло Іванович Гашкевич. Відомий
священнослужитель і депутат ІІ Державної Думи,
він після більшовицького перевороту не брав
участі ні в громадській діяльності, ні в релігійній,
провадячи в селі Огородня життя приватної особи.
Священнослужителі з роду Гошкевичів об-
рали принципово різні моделі поведінки. Це збе-
реження «внутрішньої свободи» (М.І. Гашкевич),
боротьба за оновлення Церкви (І.І. Гашкевич-мо-
лодший), боротьба за збереження формального
церковного обряду ціною покори богоборчій
владі (Л.І. Гошкевич).
Таким чином, рід Гошкевичів/Гашкевичів не
виступив в роки революційних трансформацій як
єдине ціле – як і інші, знані й невідомі, роди Ук-
раїни, Білорусі та Росії. «Рід розпадається, а клас
стоїть», – виправдовує своє братовбивство черво-
ноармієць Іван з роману «Вершники». На початку
1920-х рр. видавалося, що усі, хто став на бік ра-
дянської влади зробили вірний вибір і стали на
бік переможця. Однак невдовзі виявилося, що
більшовицькі вожді міркують не категоріями по-
літичної лояльності чи політичних союзів, а до-
ктриною класового походження. Відтак, навіть ті
представники роду Гошкевичів, що не лише не
виступили проти радянської влади, а й діяли в її
інтересах, зазнали репресій чи утисків.
1/2 ’2017Антон Костенко, Анастасія Шевченко К Р А Є З Н А В С Т В О
72
References
|