Михайло Злобинець: бандурист та просвітник
У статті на основі широкого фактологічного матеріалу висвітлено основні віхи життя та громадсько-просвітницької діяльності українського бандуриста, учителя, очільника просвітницького руху на Золотоніщині (суч. Черкаська область) Михайла Олександровича Злобинця (літературний псевдонім–Домонтович). З...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168863 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Михайло Злобинець: бандурист та просвітник / О. Силка, Л. Синявська // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 127-142. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168863 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1688632025-02-09T22:59:35Z Михайло Злобинець: бандурист та просвітник Mykhaylo Zlobynets: zolotonosskiy educator national level (1883–1937) Михаил Злобинец: золотоношский просветитель общеукраинского уровня (1883–1937 гг.) Силка, О. Синявська, Л. Джерела та біографічні студії У статті на основі широкого фактологічного матеріалу висвітлено основні віхи життя та громадсько-просвітницької діяльності українського бандуриста, учителя, очільника просвітницького руху на Золотоніщині (суч. Черкаська область) Михайла Олександровича Злобинця (літературний псевдонім–Домонтович). Закцентовано увагу на різносторонніх аспектах його діяльності: організація студентського ансамблю бандуристів у Києві на початку ХХ ст., видання україномовних книг, створення та очолення Осередку «Просвіти» у м. Золотоноша, участь в українському Червонохрестному русі тощо. The article is based on extensive factual material covers the major milestones of life and public educational activities of Ukrainian bandura, teacher, leader of the movement for educational Zolotonischyni (modern. Cherkasy region) Mikhail Alexandrovich Zlobyntsya (pen name – Domontovych). The attention is paid to diverse aspects of its activities: organization of student Bandura Ensemble of Kiev in the early twentieth century, publishing Ukrainian books, creating and leading Branch “Prosvita” in Zolotonosha, participation in Ukrainian Red Cross movement and so on. Indicated that the name Michael Zlobyntsya named one of the Zolotonosha streets (Cherkasy region). His poem “Wake up father, you should not sleep...” translated into Russian and English. Proved that the life, personal beliefs and legacy of Mikhail Alexandrovich Zlobyntsya is part of a large-scale public cultural and educational movement Naddniprianshchyna.Raising on the surface partially forgotten layer of displays of public initiatives in the area of creation associations of cultural and educational local focus is feasible contribution to the writing of a new, objective history of towns and villages in Ukraine. Research of personal participation of citizens in such processes allows derived from historical oblivion generation of those, whose personal beliefs were formed during the Russian Revolution in 1905, active work took place in the 10 – 20-ies and forced silence occurred in the 30-ies XX century. В статье на основе широкого фактологического материала освещены основные этапы жизни и общественно-просветительской деятельности украинского бандуриста, учителя, лидера общественных организаций на Золотонощине (совр. Черкасская обл.) Михаила Александровича Злобинца (литературный пвсендоним – Домонтович). Акцентировано внимание на разностронних аспектах его деятельности: организация студенческого ансамбля бандуристов в Киеве в начале ХХ в., издание украиноязычных книг, организация и возглавление местной культурно-образовательной организации «Просвита» в г. Золотоноша, участие в общественной организации Украинский Красный Крест. 2017 Article Михайло Злобинець: бандурист та просвітник / О. Силка, Л. Синявська // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 127-142. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168863 94(477)“1883/1937” uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії |
| spellingShingle |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Силка, О. Синявська, Л. Михайло Злобинець: бандурист та просвітник Краєзнавство |
| description |
У статті на основі широкого фактологічного матеріалу висвітлено основні віхи життя та громадсько-просвітницької діяльності українського бандуриста, учителя, очільника просвітницького руху на
Золотоніщині (суч. Черкаська область) Михайла Олександровича Злобинця (літературний псевдонім–Домонтович). Закцентовано увагу на різносторонніх аспектах його діяльності: організація студентського ансамблю бандуристів у Києві на початку ХХ ст., видання україномовних книг, створення та очолення Осередку «Просвіти» у м. Золотоноша, участь в українському Червонохрестному русі тощо. |
| format |
Article |
| author |
Силка, О. Синявська, Л. |
| author_facet |
Силка, О. Синявська, Л. |
| author_sort |
Силка, О. |
| title |
Михайло Злобинець: бандурист та просвітник |
| title_short |
Михайло Злобинець: бандурист та просвітник |
| title_full |
Михайло Злобинець: бандурист та просвітник |
| title_fullStr |
Михайло Злобинець: бандурист та просвітник |
| title_full_unstemmed |
Михайло Злобинець: бандурист та просвітник |
| title_sort |
михайло злобинець: бандурист та просвітник |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Джерела та біографічні студії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168863 |
| citation_txt |
Михайло Злобинець: бандурист та просвітник / О. Силка, Л. Синявська // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 127-142. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT silkao mihailozlobinecʹbanduristtaprosvítnik AT sinâvsʹkal mihailozlobinecʹbanduristtaprosvítnik AT silkao mykhaylozlobynetszolotonosskiyeducatornationallevel18831937 AT sinâvsʹkal mykhaylozlobynetszolotonosskiyeducatornationallevel18831937 AT silkao mihailzlobineczolotonošskiiprosvetitelʹobŝeukrainskogourovnâ18831937gg AT sinâvsʹkal mihailzlobineczolotonošskiiprosvetitelʹobŝeukrainskogourovnâ18831937gg |
| first_indexed |
2025-12-01T14:22:40Z |
| last_indexed |
2025-12-01T14:22:40Z |
| _version_ |
1850316121501073408 |
| fulltext |
127
1 Публікація містить результати досліджень проведених при грантовій підтримці Державного фонду
фундаментальних досліджень за конкурсним проектом №Ф67/27-2016 «Спільна історія України та Білорусі
в сучасній колективній пам’яті обох народів: компаративний аналіз».
УДК 94(477)“1883/1937”
Оксана Силка (м. Київ), Лариса Синявська (м. Черкаси)
Михайло Злобинець: золотоніський просвітник
загальноукраїнського рівня (1883–1937 рр.)1
У статті на основі широкого фактологічного матеріалу висвітлено основні віхи життя та гро-
мадсько-просвітницької діяльності українського бандуриста, учителя, очільника просвітницького руху на
Золотоніщині (суч. Черкаська область) Михайла Олександровича Злобинця (літературний псевдонім–До-
монтович). Закцентовано увагу на різносторонніх аспектах його діяльності: організація студентського ан-
самблю бандуристів у Києві на початку ХХ ст., видання україномовних книг, створення та очолення Осередку
«Просвіти» у м. Золотоноша, участь в українському Червонохрестному русі тощо.
Ключові слова: національна свідомість, зряче кобзарство, громадські товариства, Золотоніська
«Просвіта», сільський статутний громадський рух.
Oksana Silka, Larissa Syniavska
Mykhaylo Zlobynets:
zolotonosskiy educator national level (1883–1937)
The article is based on extensive factual material covers the major milestones of life and public educational ac-
tivities of Ukrainian bandura, teacher, leader of the movement for educational Zolotonischyni (modern. Cherkasy re-
gion) Mikhail Alexandrovich Zlobyntsya (pen name – Domontovych). The attention is paid to diverse aspects of its ac-
tivities: organization of student Bandura Ensemble of Kiev in the early twentieth century, publishing Ukrainian books,
creating and leading Branch “Prosvita” in Zolotonosha, participation in Ukrainian Red Cross movement and so on.
Indicated that the name Michael Zlobyntsya named one of the Zolotonosha streets (Cherkasy region). His
poem “Wake up father, you should not sleep...” translated into Russian and English.
Proved that the life, personal beliefs and legacy of Mikhail Alexandrovich Zlobyntsya is part of a large-scale
public cultural and educational movement Naddniprianshchyna.Raising on the surface partially forgotten layer
of displays of public initiatives in the area of creation associations of cultural and educational local focus is
feasible contribution to the writing of a new, objective history of towns and villages in Ukraine. Research of per-
sonal participation of citizens in such processes allows derived from historical oblivion generation of those, whose
personal beliefs were formed during the Russian Revolution in 1905, active work took place in the 10 – 20-ies and
forced silence occurred in the 30-ies XX century.
Key words: national consciousness, seeing kobzarstvo, public companies, Zolotonoshskaya “Prosvita” rural
statutory social movement.
Оксана Сылка, Лариса Синявская
Михаил Злобинец: золотоношский просветитель
общеукраинского уровня (1883–1937 гг.)
В статье на основе широкого фактологического материала освещены основные этапы жизни и об-
щественно-просветительской деятельности украинского бандуриста, учителя, лидера общественных ор-
ганизаций на Золотонощине (совр. Черкасская обл.) Михаила Александровича Злобинца (литературный
пвсендоним – Домонтович). Акцентировано внимание на разностронних аспектах его деятельности: ор-
ганизация студенческого ансамбля бандуристов в Киеве в начале ХХ в., издание украиноязычных книг, ор-
ганизация и возглавление местной культурно-образовательной организации «Просвита» в г. Золотоноша,
участие в общественной организации Украинский Красный Крест.
Ключевые слова: национальное сознание, кобзарство, общественные объединения, Золотоношская
«Просвита», сельское уставное общественное движение.
Сучасний бандурист Віктор Мішалов,
людина духовної культури та представник висо-
кого мистецтва, наступним чином охарактери-
зував життя та діяльність М. Злобинця: «Про
видатного бандуриста й українського діяча
Михайла Злобінцева ми знаємо доволі мало, і то
переважно завдяки матеріалам, які були надру-
ковані за кордоном і відомі нам лише з джерел
Української діаспори, звідки і з’явилося чимало
фактичних помилок, які і сьогодні часто повто-
рюються. М. Злобінцев був організатором пер-
шого нам відомого зрячого ансамблю бандурис-
тів, автором другого самонавчителя гри на
бандурі, а також першого збірника творів для
бандури. Таким чином, він зробив значний
внесок у розвиток бандурного мистецтва і цим
здобув собі вічну пам’ять і подяку від усіх
бандуристів».
А що ж історики? Особистість М. О. Зло-
бинця до цього часу комплексно не досліджува-
лась, хоча, на нашу думку, його життя, культурно-
громадська діяльність, літературна та педагогічна
спадщина не заслуговують на забуття.
Джерельною основою пропонованих мате-
ріалів стали різноманітні, хоча і нечисельні за
видовою та змістовною ознакою, документи:
неопубліковані архівні документи; матеріали осо-
бистого походження (спогади); звітні матеріали
Золотоніського повітового земства Полтавської
губернії; літературна спадщина М. О. Злобинця;
довідникові видання Полтавської губернії; агіта-
ційні листівки громадсько-політичної організації
«Українська Золотоніська Громада», секретарем
якої був Михайло Олександрович (такі агітки збе-
рігаються у Російській національній бібліотеці
ім. М. Салтикова-Щедріна, м. Санкт-Петербург,
Росія; примірники газети «Вільне слово»
(м. Золотоноша), ініціатором випуску якої був
М. Злобинець; матеріали Золотоніського та До-
монтівського краєзнавчих музеїв.
У літературі української діаспори ім’я
М. Злобинця побіжно згадується кілька разів.
У газеті «Свобода» (США) за 1923 р. серед книг,
заборонених радянською владою до вжитку в
дитячих установах УСРР, було зазначено і украї-
номовний підручник М. Злобинця «Арихме-
тика»2. У 1950 р. у газеті «Український робіт-
ник» (США) з’явилася стаття кобзаря Василя
Ємця «На добру славу України», де він відзначив
позитивний внесок М. Домонтовича (М. Зло-
бинця) у розвиток кобзарського мистецтва3.
У виданні Союзу Українців Католиків в Америці
«Календар “Провидіння” на 1954 рік» наголо-
шувалося на важливому значенні друкованого
«Підручника гри на бандурі»: «Написав його
один із кращих тодішніх полтавських кобзарів
Микола Злобинців, учитель гімназії в Золото-
ноші»4.
У радянській історіографії ім’я нашого зем-
ляка для дослідників залишилося осторонь на-
укових інтересів істориків. Хоча, заради спра-
ведливості, потрібно відзначити той факт, що до
роботи О. І. Дея, воно все ж таки потрапило,
хоча із помилкою – Микола Злобинців5. Саме це
ім’я у подальшому використовували у своїх ро-
ботах українські науковці.
Для сучасних дослідників культурно-освіт-
ніх процесів в Україні першої третини ХХ ст.
особистість М. Злобинця теж залишається мало-
дослідженою. Вони згадуть його ім’я побіжно,
у контексті інших подій. Маємо статті довідко-
вого характеру в енциклопедичних виданнях –
Українській літературній енциклопедії6, Енци -
клопедії сучасної України7, Українській музичній
енциклопедії8, автори яких, сподіваємось, у силу
об’єктивних обставин, зазначають невірні біо-
графічні дані. При усій повазі до визнаного до-
слідника кобзарства Б. М. Жеплинського, його
відомості про Михайла Олександровича є неточ-
ними, починаючи від імені – Микола Васильович,
1/2 ’2017Оксана Силка, Лариса Синявська К Р А Є З Н А В С Т В О
128
2 Нищеннє української книжки большевиками на Україні // Свобода. – 1923. – 1.11. – С. 3.
3 Ємець В. На добру славу України [Електронний ресурс] / В. Ємець. – Режим доступу: http://khotkevych.
org/tmp/081208161231C.html.
4 Календар Провидіння на 1954 рік. – США, 1953. – С. 136, 139.
5 Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів: XVI–ХХ ст. / О. І. Дей. – Київ, 1969. –
С. 234.
6 Пономаренко М. Ф. Злобинець (Злобинців) Михайло / М. Ф. Пономаренко // Українська літературна
енциклопедія. Т. 2. Д–К. – Київ, 1990. − С. 272–273.
7 Жеплинський Б. М. Домонтович Микола / Б. М. Жеплинський // Енциклопедія Сучасної України.
Т. 8. Дл–Дя. – Київ, 2008. – С. 256.
8 Муха А. І. Домонтович / А. І. Муха // Українська музична енциклопедія. Т. 1. – Київ, 2006. – С. 641.
дати народження – 1886/1887 рр., місця навчан -
ня – історичний факультет Київського універси-
тету, дати і місця смерті тощо9.
Заради об’єктивності відзначимо, що ім’я
М. Злобинця, як автора видань початку ХХ ст.,
віднайшлося у кількох бібліографічних покаж-
чиках: «Бібліографічний покажчик відсутніх у
фонді Державного архіву друку неперіодичних
і періодичних видань (1917–1918 рр.)»10, «Украї-
номовна колекція освітянської літератури у фон-
дах Харківської державної наукової бібілотеки
ім. В. Г. Короленка (1857–1923 рр.)»11, «Видання
“Просвіт” Наддніпрянської України»12 та у інших.
Як не дивно, але ім’я Михайла Олександро-
вича, призабуте для істориків, не є забутим для
представників українського музичного ми-
стецтва. Більш-менш суцільну канву життєвого
та творчого шляху М. Злобинця реконструював
для української науки бандурист, дослідник коб-
зарства, композитор та диригент В. Ю. Міша-
лов13, є згадки про кобзаря Домонтовича у ви-
даннях музичної спрямованості та виданнях, у
той чи інший спосіб присвячених Т. Шевченку14.
Щоправда, і у них Михайла Олександровича
уперто продовжують називати Миколою.
Ім’я Михайла Олександровича було повер-
нуте українцям, а самого його реабілітовано по-
смертно завдяки зусиллям відомого черкаського
краєзнавця М. Ф. Пономаренка. Про це дуже
стисло зазначено в одному з томів науково-доку-
ментальної серії книг «Реабілітовані історією»:
«Злобинець Михайло Олександрович, 1883 р. н.,
уродженець м. Золотоноша, українець, б/п. Про-
живав у м. Золотоноша. Викладач педтехнікуму.
ОН ОДПУ 22 жовтня 1928 р. засуджений до 3 р.
ВТТ. Реабілітований 26 квітня 1984 р.»15.
У 2013 р. у рамках розгляду перших друко-
ваних «Шкіл гри для бандурі», що знаходяться
у фондах Національної бібліотеки України
ім. В. І. Вернадського, О. А. Шевченко звернула
увагу серед інших і на «Самонавчатель гри на
кобзі або бандурі»16. Черкаська громада у 2013 р.
відзначила 130-ті роковини від дня народження
М. О. Злобинця принаймні згадкою про нього у
довідково-бібліографічному виданні «Календар
пам’ятних дат Черкащини на 2013 рік»17.
У 2012 р. вперше в сучасній історіографії ав-
торами даної наукової розвідки було зроблено
спробу комплексного представлення в рамках
вузького історико-бібліографічного дослідження
нарису про життя М. Злобинця, вибраної бібліог-
рафії та кілька його робіт18. Окремі аспекти на-
шого дослідження було оприлюднено у 2013 р. у
Луцьку під час відзначення 95-ї річниці від часу
Михайло Злобинець: золотоніський просвітник загальноукраїнського рівня (1883–1937 рр.)
129
9 Микола Злобинець // Жеплинський Б. М. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний
довідник / Б. М. Жеплинський, Д. Б. Ковальчук. – Львів, 2011. – С. 73.
10 Бібліографічний покажчик відсутніх у фонді Державного архіву друку неперіодичних і періодичних
видань (1917–1918 рр.). – Київ: Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова»,
2010. – 168 с.
11 Україномовна колекція освітянської літератури у фондах ХДНБ ім. В. Г. Короленка (1857–1923 рр.) :
путівник. – Кам’янець-Подільський : Вид. ПП Зволейко Д. Г., 2008. – 128 с.
12 Видання «Просвіт» Наддніпрянської України (1906–1922 рр.) / уклад. С. Л. Зворський. – Київ: Глобус,
1999. – 133 с.
13 Мішалов В. Бандурист М. Домонтович – Михайло Злобінцев / М. Мішалов // Вісник Прикарпатського
університету. Мистецтвознавство. Вип. 17–18. – Івано-Франківськ, 2009–2010. – С. 295–301.
14 Тарахан-Береза З. Святиня / З. Тарахан-Береза. – Київ, 1998. – С. 248, 520, 521.
15 Злобинець Михайло Олександрович // Реабілітовані історією: у 27 т. Черкаська область. Кн. 3. – Сміла,
2003. – С. 118.
16 Шевченко О. А. Перші друковані школи гри для бандури в електронному каталозі відділу формування
музичного фонду [Електронний ресурс] / О. А. Шевченко // Наукові записки Рівненського державного гума-
нітарного університету. Вип. 19, т. I. – Рівне, 2013. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/
irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&I
mage_file_name=PDF/Uk_msshr_2013_19(1)__58.pdf.
17 Календар пам’ятних дат Черкащини на 2013 рік / уклад.: Л. Т. Демченко, Л. Д. Дядик, Т.В.Долгушина. –
Черкаси, 2012. – С. 19.
18 Силка О. Злобинців Михайло Одександрович (1883 – після 20.ІХ.1937 рр.); Вибрана бібліографія;
М. Злобенців “Про землю”; М. Домонтович “Українські революційні пісні” / О. Силка // Золотоніський кни-
годрук (кінець ХІХ – початок ХХ ст). – Черкаси, 2012. – С. 157–190.
заснування Луцького повітового товариства
«Просвіта»19; на ІХ науковому семінарі «Роль
визначних особистостей – митців, діячів науки
та культури, у процесі формування національної
самосвідомості наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.»,
який відбувся у Музеї видатних діячів україн-
ської культури Л. Українки, М. Лисенка, П. Сак-
саганського, М. Старицького (м. Київ, 2013 р.)20;
на Всеукраїнській науково-практичній конфе-
ренції «Кобзар єднає Україну» (м. Черкаси,
2014 р.)21 та на Всеукраїнській науковій конфе-
ренції «Київський університет: минуле та сього-
дення» (м. Київ, 2014 р.)22.
Культурно-громадський діяч, очільник Золо-
тоніського громадського просвітницького руху,
поет та бандурист Михайло Злобинець наро-
дився 31 жовтня 1883 р. у м. Золотоноша Полтав-
ської губернії, у родині земського лікаря. Відомо,
що його батько, Олександр Іванович (1862 р. н.),
походив із православної міщанської (за іншими
даними – священицької) родини. Середню освіту
здобув у Лубенській гімназії, вищу – на медич-
ному факультеті Університету св. Володимира у
період з 1880 до 1890 рр.23. Навчання в Універ-
ситеті частково оплачувало Золотоніське зем-
ство, як одному із земських стипендіатів.
Усні перекази домонтовчан та золотонісців,
які дійшли до нашого часу, містять відомості про
те, що Михайло був позашлюбною дитиною
О. Злобинця та однієї з його домашніх служниць
(покоївки). Батько визнав сина, передав йому
своє прізвище, але більше сином не займався.
Усі турботи про виховання, навчання та освіту
Михайла узяла на себе сестра його батька – [?]
Деркач. Вона проживала у с. Домантово Золото-
ніського повіту. Дякуючи її турботам, Михайло
отримав і середню, і вищу освіту. Вона фінан-
сово підтримувала його під час навчання у
Києві. Як говорять сучасні домонтівчани – вона
вивела Михайла в люди. Переказують, що
взимку сама возила його до столиці на санях по
Дніпру. За власний кошт купувала Михайлові
необхідні музичні інструменти.
Після завершення гімназійного навчання
(ймовірно у м. Черкаси), Михайло Олександро-
вич Злобинець у 1904 р. вступив на фізико-мате-
матичний факультет Університету св. Володи-
мира. Наші пошуки особової справи студента
Михайла Злобинця не увінчалися успіхом. У звіт-
них матеріалах фізико-математичного факуль-
тету ми частково віднайшли лише перелік оці-
нок Михайла Олександровича, які він отримав
«до осені 1906 р.»: аналітична геометрія – 5, ди-
ференціальні розрахунки – 3, інтегральні розра-
хунки – зараховано, вища алгебра – зараховано,
«разностное исчисление» – зараховано, фізика –
5, хімія – 4, богослов’я – 4, французька мова –
зараховано24. Знаємо, що «за успіхи у навчанні»,
відповідно до рішення факультету на чолі з
П. Я. Армашевським від 20 жовтня 1906 р. Ми-
хайло Олександрович був звільнений від плати
за навчання у І та ІІ семестрах 1906/1907 та
1907/1908 навчальних роках25. Одразу ж по всту-
пові до Університету Михайло Олександрович
1/2 ’2017Оксана Силка, Лариса Синявська К Р А Є З Н А В С Т В О
130
19 Силка О. Золотоніська «Просвіта»: діяльність одного року / О. Силка // Українське державотворення:
проблеми і сучасність : зб. наук. праць. – Луцьк, 2013. – С. 40–47.
20 Силка О. Бандури пісня недоспівана… або внесок Михайла Злобинця (Домонтовича) у популяризацію
кобзарського мистецтва у першій третині ХХ ст. / О. Силка // Роль визначних особистостей – митців, діячів
науки та культури у процесі формування національної самосвідомості наприкінці XIX – на початку XX ст. :
ІХ науковий семінар присвячений до дня народження Михайла Петровича Старицького : матеріали. – Київ,
2013. – С. 116–131.
21 Силка О. З. Золотоніська Шевченкіана (80-ті рр. ХІХ ст. – 1919 р.) / О. З. Силка // Кобзар єднає Україну :
Програма Всеукраїнської науково-практичної конференції, Черкаси, Канів, 24–25 квітня 2014 р. – Черкаси ;
Канів, 2014. – С. 9; Силка О. З. Золотоніська Шевченкіана (80-ті рр. ХІХ ст. – 1919 р.) / О. З. Силка // Вісник
Черкаського університету. Серія: Історичні науки. – Черкаси, 2013. – Вип. 39 (292). – С. 44–49.
22 Силка О. З. «Інтелігентний кобзар» Михайло Злобинець: життя в умовах радянських реалій /
О. З. Силка, Л. І. Синявська // Київський університет: минуле і сьогодення : Програма Всеукраїнської наукової
конференції, Київ, 6 червня 2014 р. – Київ, 2014. – С. 7; Силка О. З. М. О. Злобинець: життя за радянських
реалій / О. З. Силка, Л. І. Синявська // Вісник Національного університету ім. Т. Шевченка. – Київ, 2014. –
№ 122. – С. 44–48.
23 Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 465, спр. 597, арк. 124зв.; Свод журналов XXVI очередного Золотонош-
ского уездного земского собрания 1890 г. – Золотоноша, 1891. – С. 59.
24 Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 465, спр. 1782, арк. 13 зв.
25 Там само, спр. 1778, арк. 30–32 зв., 57 зв., 87 зв., 110 зв.
поринув у активне політичне життя – став чле-
ном Української соціал-демократичної партії26.
Перший літературний дебют М. Злобинця,
принаймні до виявлення інших публікацій, від-
бувся під час навчання, у 1905 р., на сторінках
альманаху молодих українських письменників
«Перша ластівка», укладачем якого став відо-
мий український поет М. Чернявський. До цієї
збірки увійшло 3 думки авторства Михайла
Олександровича, який узяв собі літературний
псевдонім М. Домонтович27. Припускаємо, що
така публікація стала для 22-річного чоловіка
своєрідними визнанням його таланту серед
представників літературної братії. Згодом, у
1914–1915 рр., на сторінках часопису «Рідний
край» було опубліковано вірші лірично-естетич-
ної спрямованості28.
До студентських років відносяться відомо-
сті про організацію Михайлом Олександрови-
чем першого у Києві ансамблю зрячих банду-
ристів у складі 6 чоловік. Цілком ймовірно, що
один із перших публічних виступів ансамблю
відбувся у Каневі 1906 р. під час вшанування
пам’яті Т. Г. Шевченка. Влітку 1906 р. (4 червня)
Михайло Олександрович записав вірш «Проки-
дайся батьку, годі тобі спати…» та ремарку до
нього у книзі відвідувачів на Тарасовій горі
і підписався своїм сценічним ім’ям «кобзар
Домонтович»:
Прокидайся батьку, годі тобі спати
Твоя Україна уже ожива!
Розбивають в’язні кайдани і грати,
Із блакиту лине доленька нова.
Прокидайся швидше, стань поміж синами,
Грянем укупі волю добувать!
Годі нам терпіти, брязкать кайданами
Годі під кнутами голови схилять.
Кобзар М. Домонтович
Через рік, 19 липня 1907 р., М. Злобинець
знову відвідав Чернечу гору, про що свідчить ще
один залишений ним вірш «Батьку, небагато я
прошу у тебе…»:
Батьку, небагато
Я прошу у тебе
Даруй мені сили
Вмерти, коли треба
За країну неньку
В час лихий руїни
Бо мене ще часом
Ляна домовина.
Кобзар Домонтович
Після завершення навчання в Університеті,
з вересня 1909 р. М. Злобинець приступив до ро-
боти у Золотоніській чоловічій гімназії. Нами
встановлено, що у 1912 р. Михайло Олександро-
вич був дійсним членом і входив до Ради прав-
ління громадської організації – Золотоніського
сільськогосподарського товариства29. Уже зна-
ний у мистецьких колах, він продовжував займа-
тися літературною працею та бандурним співом.
Зафіксовано, що до 1917 р. він організував та ке-
рував міським хором (капелою) у складі понад
50 чоловік. Для виступів сам виготовляв
бандури та складав думи. «Бандури, які виготов-
ляли учні під його керівництвом, робили з
верби, а для дек брали висушену в піску ялину.
Кілки також були з дерева, бо М. Домонтович
вважав, що металу на інструменті не повинно
бути, то він тоді втратить свою автентичність»,
– так написав про золотоніського бандуриста су-
часний дослідник кобзарства Б. Жеплинський30.
У золотоніський період з’явився один з пер-
ших україномовних підручників з гри на кобзі
«Самонавчатель до гри на кобзі або бандурі» ав-
торства Михайла Олександровича31. У післямові
до неї М. Злобинець визнав її: «здобутком майже
Михайло Злобинець: золотоніський просвітник загальноукраїнського рівня (1883–1937 рр.)
131
26 Андрієвський В. З минулого (1917-ий рік на Полтавщині) / В. Андрієвський. – Берлін, 1921. – Т. ІІ. –
С. 77; Держархів Черкаської обл., ф. Р-5625, оп. 1, спр. 1908, арк. 14.
27 Домонтович М. Минулась давнина, година кривава…; Повіяв низовий і море сонце пригріло; Море /
М. Домонтович // Перша ластівка. – Херсон, 1905. – С. 101–102.
28 Домонтович М. Саме страшне / М. Домонтович // Рідний край. – 1914. – № 3. – С. 7; Домонтович М.
[Я хотів би, щоб звуки у мене лились…] / М. Домонтович // Рідний край. – 1914. – № 6. – С. 13;
Домонтович М. Весняна пора / М. Домонтович // Рідний край. – 1915. – № 1. – С. 3.
29 Г-н С. Общее собрание членов Золотоношского сельскохозяйственного общества / С. Г-н // Вестник
Золотоношского сельскохозяйственного общества. – 1912. – № 14. – С. 5.
30 Микола Злобинець // Жеплинський Б. М. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний
довідник / Б. М. Жеплинський, Д. Б. Ковальчук. – Львів, 2011. – С. 73.
31 Домонтович М. Самонавчатель до гри на кобзі або бандурі. Ч. 1–2 / М. Домонтович. – Одеса : Діло,
1913–1914 рр.
трирічної праці та знайомства з кобзарями»32.
Встановлено, що роботу над написанням підруч-
ника Михайло Олександрович проводив уже за
своїх студентських років, зокрема у часописі
«Рідний край» за 1908 р. повідомлялось на-
ступне: «Опріч великого підручника до гри на
кобзі, зложеного д-єм Г. Хоткевичем, лаштує до
друку свій коротенький підручник до гри на
кобзі д. Злобінцев»33.
Михайло Олександрович, як засвідчили по-
дальші події, активно переймався питанням за-
провадження української мови у навчанні дітей-
українців. Проблеми реорганізації шкільної
освіти, принаймні початкової, він намагався пі-
діймати як гласний на засіданнях Золотоніських
повітових земських зборів34. У 1913 р. його було
обрано членом земської шкільної комісії/учи-
лищної ради, яка займалася розглядом питання
про реорганізацію шкільної мережі повіту35.
Невдовзі після початку військових дій у
Першій світовій війні додому почали поверта-
тися поранені та фізично скалічені солдати. Зо-
лотоніське земство так само, як і інші українські
земства, почало розробляти програми щодо реа-
білітації цих солдат. Висловлювалися і реалізо-
вувалися різні проекти: безкоштовне навчання
з основ сільського господарства, городництва,
садівництва, практичних курсів з основ різних
видів ремесел і т. і. У звітних матеріалах Золото-
ніського земства за 1916 р. ми знайшли пропози-
цію М. Злобинця про можливість організації
музичної школи-притулку для воїнів-інвалідів36.
У ній Михайло Олександрович пропонував осо-
бисто безкоштовно навчати грі на музичних ін-
струментах колишніх солдат. Для реалізації про-
екту потрібне було приміщення і кошти на його
утримання. На жаль, розміри фінансових статків
Золотоніського земства не дозволили пристати
на це клопотання.
Джерельні матеріали свідчать, що у 1914 р.
М. О. Злобинець співпрацював із Полтавською
ученою архівною комісією. На нього було покла-
дене завдання опрацювати зміст місцевого ар-
хіву Золотоноші37. Перші історико-популярні
статті з історії Золотоноші авторства М. Зло-
бинця датуються 1910 р. Припускаємо, що спів-
праця з Комісією стимулювала і появу низки
інших публікації38. Аналіз їхнього змісту засвід-
чив патріотичне ставлення М. Злобинця до дав-
ньої історії міста.
Зміна суспільно-політичних орієнтирів у
країні у 1917 р. позначилася і на організованому
культурно-просвітницькому громадському ру-
хові. Тема виникнення та функціонування регіо-
нальних громадських осередків на Полтавщині у
період визвольних змагань 1917–1921 рр., і у Зо-
лотоніщині зокрема, на сьогодні залишається ще
малодослідженою. Між тим, без опрацювання ре-
гіонального матеріалу неможливо реконструю-
вати об’єктивну історію статутних громадських
об’єднань в Україні. Одним із наслідків лютневих
подій 1917 р. стало пожвавлення політично- та
культурно-національного руху в Золотоноші. За
інформацією місцевих дослідників, у місті з
1906 р. існувала громадсько-політична організа-
ція «Громада», очолювана М. Злобинцем.
Інституційне оформлення «громадівців» ми
фіксуємо уже станом на початок 1917 р. При-
наймні, спираючись на кілька збережених агіт-
листівок до жителів Золотоноші та повіту, які
підписані «Золотонішська Українська Громада»,
та тексту проекту «Статуту Золотоніської Укра-
1/2 ’2017Оксана Силка, Лариса Синявська К Р А Є З Н А В С Т В О
132
32 Домонтович М. Самонавчатель до гри на кобзі або бандурі. Ч. 1 / М. Домонтович. – Одеса: Діло,
1913. – С. 16.
33 Підручник до гри на кобзі // Рідний край. – 1908. – № 9. – С. 12.
34 Отчет Золотоношской уездной земской управы Золотоношскому уездному земскому собранию 52-й
очередной сессии за 1915 год. – Золотоноша, 1917. – С. 3. – Разд. паг.
35 Отчет Золотоношской уездной земской управы Золотоношскому уездному земскому собранию 52-й
очередной сессии за 1915 год. – Золотоноша, 1917. – С. 16. – Разд. паг.
36 Гласного М. А. Злобинцева – о приюте-музыкальной школе для героев-инвалидов // Журналы Золото-
ношского уездного земского собрания 52-й очередной сессии, заседания 15 и 16 ноября 1916 г. – Золотоноша,
1917. – С. 12–17.
37 Описание архивов Полтавской губернии // Отчет Полтавской ученой архивной комиссии за 1914 год /
сост. И. Ф. Павловский. – Полтава, 1915. – С. 8.
38 М. Д. Кое-что из прошлого г. Золотоноши (продолжение) / М. Д. // Вестник Золотоношского сельско-
хозяйственного общества. – Золотоноша, 1910. – № 10, 23 марта. – С. 2; М. Д. Дещо з минулого Золотоноші /
М. Д. // Вільне слово. – Золотоноша, 1917. – № 27, 23 вересня. – С. 1–2.
їнської громади» вже як майбутньої проукраїн-
сько налаштованої громадсько-політичної орга-
нізації. Мета нового об’єднання полягала у
«чисто організаційному характері: з’єднати та
зв’язати з Головною Українською Громадою
дуже численні та поки що і дуже розрізнені час-
тини як українського народу, так і свідомої ук-
раїнської інтелігенції»39. Хочемо зауважити, що
на одній із листівок, яка датована ймовірно бе-
резнем 1917 р., і закликала жителів міста запи-
суватися солдатами до українських полків у
Києві, зазначено: «Записуватись можна: г. Золо-
тоноша. Писарь Ради Золотонішськоі Украін-
ської Громади М. А. Злобінцев (Земська Управа,
або Золотонішська хлоп’яча Гимназія)»40.
Нова позапартійна просвітницька організа-
ція «Просвіта» у м. Золотоноша постала у квітні
1917 р. знову ж таки завдяки зусиллям громад-
ських діячів на чолі з М. О. Злобинцем та
А. М. Лівицьким (з 1926 р. – Президент УНР в
екзилі). Її організаційне становлення відбулося
внаслідок відходу частини членів із «Золотоні-
ської Української громади». І. Танчич вбачає при-
чинами відокремлення «просвітян» від «грома-
дівців» «бажання не допустити підпорядкування
загальнонаціональних інтересів вузькопартій-
ним, зберегти єдність національного руху»41. На-
далі «Громада» продовжувала функціонувати
вже як громадсько-політична організація. Зок-
рема, є відомості, що «у травні 1917 р. з її ініціа-
тиви було утворено Золотоніську повітову раду,
як крайовий орган Центральної Ради», до якого
увійшли представники від «Громади», «Про-
світи» та делегати від українських партій42.
Раду правління Золотоніської «Просвіти»
очолив М. Злобинець. Дієвим засобом інформу-
вання жителів міста та повіту про створення і
напрями діяльності нового громадського об’єд-
нання став україномовний часопис «Вільне
слово», який видавався спільно із Золотоніським
кооперативним товариством. З 1 липня 1917 р.
газета виходила вже двічі на тиждень. Встанов-
лено, що протягом 1917−1918 рр. вийшло понад
60 номерів, принаймні матеріал за червень
(26.06.1918 р.) частково введено до українського
історіографічного простору. На сторінках «Віль-
ного слова» з’являлися публікації, які у своїй
більшості пропагували ідеї освіти серед насе-
лення України, розвиток національної школи та
виховання, українізацію місцевої церкви на при-
нципах автокефалії, призначення на посади єпис-
копів лише українців за походженням, прове-
дення літургій українською мовою тощо. Газета
інформувала населення Золотоніського повіту
про відкриття сільських «Просвіт» та бібліотек,
реорганізацію та створення нових українських
шкіл/гімназій (с. Чорнобай, с. Велика Бурімка,
с. Мойсенці тощо), розміщувала поетичні твори.
Серед громадсько-політичних акцій, які вда-
лося провести «Просвіті» у 1917 р., відзначимо
організацію масштабного, у межах м. Золото-
ноші, 21 травня 1917 р., Дня українського націо-
нального фонду. Нагадаємо, що Національний
фонд було створено з метою накопичення добро-
вільних внесків для фінансування діяльності
Центральної Ради. Про організацію «Просвітою»
спільно з іншими патріотичними об’єднаннями
Золотоноші Дня українського національного
фонду свідчить повідомлення самого М. Зло-
бинця «Про день національно фонду 21 травня»43.
З нього, зокрема, ми дізнаємося про функціону-
вання у ній, у 1917 р., кількох українофільських
організацій: «Просвіта», жіноче товариство
«Праця», Осередок військового клубу імені Геть-
мана П. Полуботка та Товариство артистів-амато-
рів. Так, у Золотоніському міському саду (парку)
було організовано велике свято із продажем лег-
кої їжі та напоїв. На святі публіку розважав ор-
кестр духової музики Золотоніської чоловічої
гімназії, силами членів Товариства артистів-ама-
торів показано виставу. Там же було розміщено
ятку-кіоск, у якій продавали книги, брошури та
листівки «Просвіти», а також 6 кухлів для збору
грошей на підтримку Центральної Ради.
Михайло Злобинець: золотоніський просвітник загальноукраїнського рівня (1883–1937 рр.)
133
39 Брати Украiнцi вiльнi громадяне Россiйськоi Держави! – Золотоноша, 1917. – 1 л.; Статут Золотонiш-
ськоi Украiнськоi Громади. – Золотоноша, 1917. – 2 с.; Брати Украiнцi! – Золотоноша, 1918? – 1 л.
40 Народе Украiнський! – Золотоноша, 1917. – 1 л.
41 Танчин І. Переслідування «Просвіт» більшовиками в роки визвольних змагань (1917–1920) / І. Танчин //
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Київ, 2010. – Вип. 19. – С. 572.
42 Голиш Г. М. Подорож Златокраєм. Нарис історії та сьогодення Золотоніського району / Г. М. Голиш,
Л. Г. Голиш, М. Ф. Пономаренко. – Черкаси, 2008. – С. 33, 115.
43 Злобинців М. Правоздання. Про день національно фонду 21 травня / М. Злобинців // Вільне слово. –
1917. – № 4, 24 червня. – С. 3.
1/2 ’2017Оксана Силка, Лариса Синявська К Р А Є З Н А В С Т В О
134
Рукопис віршів М. Злобинця за підписом
«Кобзар Домонтович». 1906 та 1907 рр.
(з фондів Золотоніського
краєзнавчого музею)
Титульний аркуш
альманаху молодих
українських
письменників
«Перша ластівка»
(Херсон, 1905 р.)
З фондів Національної
бібліотеки
ім. В. Вернадського
Кобзар М. Домонтович
(з приватної колекції
В. Мішалова)
Титульний аркуш
підручника
М. Домонтовича
«Самонавчатель
до гри на кобзі
або на бандурі».
Том 1 (Одеса, 1913)
З фондів Національ-
ної бібліотеки
ім. В. Вернадського
Титульний аркуш
підручника
М. Злобинця
«Арихметика. Ч. ІІ»
(Золотоноша, 1918)
З фондів Харківської
державної наукової
бібліотеки
ім. В. Г. Короленка
Злобинець Михайло
Олександрович
(з фондів
Домантівського
народного
краєзнавчого музею)
Михайло Злобинець: золотоніський просвітник загальноукраїнського рівня (1883–1937 рр.)
135
Титульний аркуш
збірки «Українські
революційні пісні
1905 р. і раніше»
за упорядкування
М. Злобинця
(Золотоноша, 1917) З
фондів
Національної
бібліотеки
ім. В. Вернадського
Титульний аркуш
видання
М. Злобинця
«Про землю»
(Золотоноша, 1917)
З фондів
Національної
бібліотеки
ім. В. Вернадського
Капела бандуристів м. Золотоноша
(З фондів Золотоніського краєзнавчого музею)
Золотоніська чоловіча гімназія.
Випуск 1915/1916 рр.
Михайло Злобинець – по центру
(з приватного архіву В. Д. Кобякова )
У результаті проведення свята «Просвіта»
отримала чистого прибутку 1434 р. 31 к. Ці
гроші, хоча і збиралися для передачі їх до
Києва, відповідним рішенням Ради «Просвіти»
було залишено на місці, оскільки «Просвіті»
дуже потрібні гроші». Як у такому випадку оці-
нити рішення Товариства? Історик П. Гай-Ниж-
ник наступним чином підсумував результати
проведення Дня національного фонду в Украї -
ні: «Загалом по Україні та поза її межами від-
гукнулися тисячі національно свідомих людей,
але суми, віддані ними у фонд керівного органу
української революційної демократії, були
мізерними»44.
Варто відзначити україномовне видання
«Вісті з “Просвіти”», презентоване золотоні-
ській публіці 21 травня 1917 р., у День націо-
нального фонду, на першій сторінці якого було
сформульовано гасло організації – «Допомога
просвіті рідного темного народу».
19 червня 1917 р. Рада «Просвіти» ухвалила
рішення про початок збору інформації про діючі
у Золотоніському повіті сільські просвітницькі
об’єднання та анонсувала підготовку до прове-
дення низки публічних лекцій «про автономію
України і інші справи, цікаві для нашого на-
роду». Відповідно до зібраної інформації,
станом на початок вересня 1917 р. у містах,
містечках та селах Золотоніського повіту діяло
29 осередків «Просвіти»: у сс. Безпальче,
Білоусівка, Богодухівка, Богушкова Слобідка,
Великий Хутір, Велика Бурімка, Гельмязів,
Дмитрівка, Деньги, Домантово, Демки, Дуни-
півка, Іркліїв, Жовнине, Кропивна, Коробівка,
Золотоноша, Вереміївка, Ліпляве, Матвіївка,
Мойсенці, Малі Канівці, Митьки, Москаленки,
Троїцьке, Слюзчина Слобідка, Піщана, Прохо-
рівка та Чорнобай. Їхню діяльність намагалася
координувати рада спілок «Просвіт» (утворена
10 вересня 1917 р.), до якої входили ідейні на-
тхненники Золотоніської «Просвіти» М. Злоби-
нець, Козловський, Є. Воропай, К. Міщенко,
Ігнатовський та інші громадські діячі Золотоні-
щини45. До цієї ради входили представники
від 12 сільських і 13-ї Золотоніської міської
«Просвіти».
1/2 ’2017Оксана Силка, Лариса Синявська К Р А Є З Н А В С Т В О
136
Золотоніський педагогічний технікум. м. Золотоноша, 1926/1927 рр.
Михайло Олександрович Злобинець у другому ряді, 4 зліва
(з приватного архіву Н. Ю. Силки)
44 Гай-Нижник П. День Українського Національного фонду – перший революційний добровільний
податок Центральної Ради / П. Гай-Нижник // Пам’ять століть. – 2007. – № 1. – С. 107–115.
45 Список «Просвіт» в Золотоніському повіті // Вільне Слово. – 1917. – № 30. – С. 3.
І все ж таки основна мета Товариства поля-
гала у поширенні знань серед народу через за-
провадження системи позашкільної та шкільної
освіти, організацію публічних лекцій, друк і роз-
повсюдження популярної літератури не лише у
місті, а головним чином, у сільській місцевості.
«Зараз нам теж без краю потрібно якнайшвидше
та якнайкраще просвітити наш темний рідний
народ, зазнайомити його з тими питаннями, які
хвилюють весь мир, в яких неодмінно повинен
добре розбиратися кожен громадянин того на-
роду, який не хоче знову попасти у неволю,
знову стати чужим попихачем та приймаком у
своїх рідній хаті»46, – так писали просвітяни, за-
кликаючи до організації сільських просвітних
організацій.
З метою ознайомлення широких верств на-
селення з актуальними питаннями сьогодення
М. Злобинцем було започатковано видавничий
проект «Видання Золотоніського товариства
“Просвіта”». Нами встановлено репертуар но-
воствореної видавничої серії, принаймні перші
8 книг. Це:
1. Статут Товариства «Просвіта», заснова-
ного в пам’ять Тараса Шевченка / [уклад.
М. Злобинець]. – Золотоноша : друк. Гольден-
берга, 1917. – 7 с. – (№ 1);
2. “Вісті з «Просвіти». – (№ 2);
3. Злобенців М. Про землю / М. Злобенців. –
Золотоноша : друк. Лепського й Вурмана, 1917. –
18 с. – (№ 3);
4. Злобенців М. Автономія України / М. Зло-
бенців. – Золотоноша : друк. Лепського й Вур-
мана, 1917. – 24 с. – (№ 4);
5. Злобинців М. Найкращі здобутки Великої
Французької Революції (1792–1795 рр.) / М. Зло-
бинців. – Золотоноша : друк. Лепського й Вур-
мана, 1917. – 15 с. – (№ 5);
6. Українські революційні пісні 1905 р. і ра-
ніше / зібрав М. Домонтович. – Золотоноша:
тип. Рабіновича і Шефтеля, 1917. – 16 с. – (№ 6);
7. Домонтович М. Дрібнички: (З натури або
з людських переказів) / М. Домонтович. – Золо-
тоноша : Вид. Золотоноського т-ва «Просвіта»,
1917. – 15 с.;
8. Шелухін С. На пекучі теми / С. Шелухін. –
Золотоноша, 1918. – 15 с. – (Видання Золото-
ношського товариства «Просвіта»).
У 1917 р. з’явилися у пресі перші рецензії
на праці М. Злобинця. Зокрема, на «Автономію
України»47, «Найкращі здобутки Великої Фран-
цузької революції (1792–1795 р.)»48, «Українські
революційні пісні 1905 р. і раніше» В. Дубров-
ського49 та «Про землю» А. Яковліва50.
«Просвіта» мала свою книгарню на одній із
центральних вулиць м. Золотоноша − вул. Кре-
менчуцькій, у якій кожен охочий міг придбати
весь асортимент книжкової продукції Товари-
ства. 5 липня 1917 р. газета «Вільне слово» пи-
сала: «Спрос на книжки небувалий. Що виходе
з друкарень, те зараз же розхватається, розкупо-
вується майже на місці, до сел же ледве-ледве та
й то коли-не-коли дійде що-небудь, а селам сі
зрозумілі книжки найпотрібніші». Золотоніська
«Просвіта» стимулювала сільські «Просвіти»
організовувати продаж літератури на місцях, на-
даючи видання на комісію зі знижкою 10%:
«Сим ви допоможете поширенню книжок
поміж селянами, сим ви самі трохи заробите, а
головне дасте змогу Золотоношскій Просвіті
видати ще кілька книжок, потрібних для народа
в сей урочистий час, коли сам народ повинен
скувати свою долю, як не хоче зостатись у тем-
ряві та неволі. Подбайте ж про рідний народ,
сільські Просвіти. Се ваш святий національний
обов’язок!”51.
Михайло Злобинець: золотоніський просвітник загальноукраїнського рівня (1883–1937 рр.)
137
46 [Без назви] // Вільне слово. – 1917. – № 7. – С. 1.
47 Дубровський В. М. Злобенців. Автономія України. Золотоношська «Просвіта». Стор. 24, ц. 30 коп.,
1917 р. / В. Дубровський // Книгарь: літопис українського письменства. – 1917. – Чис. 2, жовтень. –
Стлб. 65.
48 Дубровський В. М. Злобинців. Найкращі здобутки Великої Французької революції (1792–1795 рр.).
Видання Золотошської Просвіти, 1917 р., № 5. Стор. 15, ціна 15 коп. / В. Дубровський // Книгарь: літопис
українського письменства. – 1917. – Чис. 4. – Стбл. 199.
49 Д-кий В. Українські революційні пісні 1905 р. і раніше. Зібрав М. Домонтович. Видання Золотоношської
«Просвіти», 15 стор., 15 коп. / В. Д-кий // Книгарь: літопис українського письменства. – 1917. – Чис. 2. –
Стлб. 151–152.
50 Яковлів А. М. Злобенців «Про землю». Видання Золотоношського Т-ва «Просвіта». № 3, 1917 р. Ціна
25 коп. / А. Яковлів // Книгарь: літопис українського письменства. – 1917. – Чис. 4, грудень. – Стлб. 187.
51 [Без назви] // Вільне слово. – 1917. – № 7. – С. 1–2.
Стосовно діяльності Золотоніської «Про-
світи» після 1917 р. маємо лише припущення.
Постійні зміни суспільно-політичних орієнта-
цій у місті протягом 1918 та 1919 рр. звичайно
не сприяли налагодженню продуктивної роботи
Товариства. Принаймні з другої половини
1918 р. не зафіксовано активних дій з боку
«Просвіти».
Отже, можемо констатувати, що Михайло
Олександрович Злобинець був активним учас-
ником усіх громадських та культурно-освітніх
заходів Золотоніщини, до яких мав змогу долу-
читися, був активним виразником українських
національних інтересів, людиною з прогресив-
ним світоглядом. У нашому розпорядженні є ха-
рактеристика на Михайла Олександровича, яку
було використано у ході радянського слідства в
якості свідчення його нібито контрреволюційної
діяльності: «Будучи викладачем Золотоніського
Педтехнікуму, Злобинец щоразу під будь-якими
приводами намагався навіювати учням шовініс-
тичні погляди. Щорічно ним організовувалися
екскурсії до могили Т. Г. Шевченка по Дніпру,
при цьому усі учасники екскурсій ділились ним
на курені і т. п. і вся поїздка супроводжувалася
співами шовіністичних пісень та загалом мала
вигляд старо-козацького походу. Шовіністичні
настрої Злобинця настільки були явними, що
його називали не інакше як «козак»52.
Ще один пласт життя М. Злобинця, на який
варто звернути увагу – політичний. Маємо два
сюжети: перший, як було вище зазначено, ще
у студентські роки він став членом УСДРП;
другий – у 1917 р. висувався як кандидат у де-
путати до Установчих зборів від самостійників.
Свідоме виконання обов’язків і стала грома-
дянська позиція забезпечили М. Злобинцю ши-
роке коле знайомих по усій території України.
Цей сюжет в українській історіографії презен-
тувала О. Кривицька, спираючись на спогади
М. Міхновського: «Участь у виборах до Уста-
новчих зборів брали і самостійники, котрі в дея-
ких округах приєдналися до блоку українських
соціалістів. Наприклад, у Полтаві кандидатами
до зборів значилися В. Андрієнко, М. Злобинців
(колишній член УСДРП), М. Міхновський,
О. Макаренко. Афіша з програмою самостійни-
ків була підготовлена й надрукована в Золото-
ноші М. Злобинцівим»53.
Життєву канву М. Злобинця після 1917 р.
ми можемо реконструювати у загальних рисах
лише на основі матеріалів карної справи, яка
зберігається у Державному архіві Черкаської
області54.
Отже, відповідно до рукопису Михайла
Олександровича: «з осені 1917 і по весну 1918 р.
у Золотоноші розпочався період появи різних
військових загонів, політичне забарвлення яких
для мене було невідомим». Восени 1917 р. Ми-
хайло Олександрович, як учитель Золотоніської
чоловічої гімназії, потрапив у перебіг певних
подій, внаслідок яких у 1928 р. був звинуваче-
ний у свідомому озброєнні учнів. За його сло-
вами «Золотоніська “селянська спілка”» випи-
сала з Києва зброю – гвинтівки і патрони для
захисту від кулаків, так мені говорив Гайдамак
Василь, голова «селянської спілки». У момент
привозу цієї зброї приміщення селянської спілки
та демократичного земства були зачинені, тому
вона була тимчасово складена у вестибюлі гім-
назії та у той же день вивезена «селянськими
спілками». На організованих зборах батьків з
учителями гімназії дії Михайла Олександровича
було виправдано. За цим сюжетом, щоправда
вже перенесеним у часі, Михайлу Олександро-
вичу радянською владою було пред’явлене
перше звинувачення: «Використовуючи свій ав-
торитет і непримиримо вороже ставлячись до
більшовизму, Злобинець у 1918 р., під час на-
ступу частин Червоної гвардії (перший прихід
радянської влади до Золотоноші був у січні–лю-
тому 1918 р. – Авт.) на Золотоношу з боку Ко-
нотопа–Бахмача, організував та озброїв загін з
учнів Золотоніської гімназії, з якими виступив
на м. Золотоношу з метою запобігання наступу
більшовиків. У зіткненні з більшовиками загін
було розбито»55.
З часу оголошення влади гетьмана П. Скоро-
падського, з квітня 1918 р. М. Злобинець, за його
словами, кілька місяців не проводив жодної
діяльності, ховаючись від можливого арешту.
І все ж таки перший його арешт стався влітку
1/2 ’2017Оксана Силка, Лариса Синявська К Р А Є З Н А В С Т В О
138
52 Держархів Черкаської обл., ф. 6525, оп. 1, спр. 1908, арк. 16.
53 Кривицька О. Партійний досвід української інтелігенції (1917–1918 рр.) / О. Кривицька // Центральна
Рада і український державотворчий процес. Ч. ІІ. – Київ, 1997. – С. 338–339.
54 Держархів Черкаської обл., ф. Р-5625, оп. 1, спр. 1908.
55 Там само, арк. 4 зв.
1918 р.: «був арештований і поставлений під вар -
ту. Ніхто мене не допитував й ніякого звинува-
чення не висував. Просидів я не більше 1½
місяця, а потім за ліквідації Гетьманщини, звіль-
нений повстанцями»56 (гетьманська влада у Золо-
тоноші була повалена у листопаді 1918 р. – Авт.).
Наприкінці грудня 1919 р. у Золотоноші ос-
таточно закріпилася радянська влада. Далі були
останні вісім років більш-менш зовні спокійного
життя. Михайло Олександрович сконцентрував
свої сили лише на учительстві та дозволеній гро-
мадській роботі. У другій половині 1920-х рр.
він став членом Українського Червоного Хреста,
зокрема його Центрального Комітету та Окруж-
ного Черкаського комітету. Це нове громадське
об’єднання постало у квітні 1918 р. з ініціативи
Всеукраїнського з’їзду лікарів у Києві на базі іс-
нуючих в Україні місцевих товариств Росій-
ського Червоного Хреста. Захопившись новою
для себе справою, Михайло Олександрович ре-
гулярно відвідував засідання Центрального Ко-
мітету у м. Харків (на той час столиця УСРР),
був особисто знайомий із редактором часопису
«Вісті ВУЦВК» Євгеном Івановичем Касянен-
ком та його братом Андрієм Івановичем.
10 березня 1928 р. відбувся черговий арешт
М. Злобинця за звинуваченням, на цей раз у
тому, що він «будучи антирадянським коміса-
ром, працюючи у «Червоному Хресті», …вико-
ристовував Червоний Хрест для антирадянської
влади, зв’язуючись з контрреволюційним еле-
ментом»57. 31 березня 1928 р. відповідно до по-
станови прокурора Шевченківської округи
карну справу проти Михайла Олександровича
було припинено, оскільки “в процесі слідства не
було зібрано достатньо даних для передачі Зло-
бинця М. О. під суд й зібрати такі не має мож-
ливості». Не зважаючи на це, 18 травня 1928 р.
постановою особливої наради при колегії ОДПУ
М. Злобинцю було призначене покарання у ви-
гляді позбавлення волі строком на три роки у пе-
ребуванні у концтаборі на о. Соловки відповідно
до статті 58, п. 10 Карного кодексу. На факт по-
дання касаційної скарги 22 жовтня 1928 р. особ-
лива нарада при колегії ОДПУ переглянула
справу Михайла Олександровича від 18.05.1928 р.
Висновок був, як ми сьогодні розуміємо, перед-
бачений – попереднє рішення залишити в силі.
Відбувши перший термін покарання, М. Зло -
бинця відповідно до рішення особливої наради
від 15 травня 1931 р. було виселено на 3 роки до
Пів нічного краю. Є відомості про те, що у заслан -
ні працював кіномеханіком. Через 2 роки, 22 груд -
ня 1933 р., рішенням трійки ОДПУ Північного
краю М. Злобинеця було звинувачено за стат-
тею 58, п. 10 і вдруге позбавлено волі строком до
5 років. 20 вересня 1937 р. рішенням трійки НКВС
Північного краю М. О. Злобинця засудили до ви -
щої мірі покарання – розстрілу. Йому було 53 роки.
Земляк Михайла Олександровича, знаний
краєзнавець В. Почепцов, який мав змогу спіл-
куватися із його дружиною, у наступних словах
описав день його смерті: «А Михайло Олексан-
дрович, працюючи в Соловецькому таборі в
культосвіті, одного разу не втримався, і поді-
лився спогадами про Україну. Стукач відразу
доніс. І М. О. Злобинця «пустили з гірки». Він
загинув при падінні. Тіло пошматували собаки.
Така кара називалася «спробою втечі»58.
Питання про реабілітацію Михайла Олексан-
дровича було підняте у березні 1988 р. директором
Золотоніського краєзнавчого музею М. Ф. Поно-
маренком. У відповідності до рішення прокура-
тури Черкаської області від 12 червня 1989 р.
М. О. Злобинця було реабілітовано на підставі
Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня
1989 р. «Про додаткові заходи з відновлення спра-
ведливості стосовно жертв репресій, які мали
місце у період 30–40-х та на початку 50-х років».
Дружиною Михайла Олександровича Зло-
бинця була Марія Микитівна Тищенко. Її батьків-
щиною було с. Плешкани Золотоніського повіту.
За переказами, Марія співала у Золотоніському
хорі, керівником якого був Михайло Олексан-
дрович. Родина виховувала сина – Юрія, який
народився 1918 р. у с. Домантово Золотоніського
району. Є свідчення, що в родині була народ-
жена ще і дівчинка Марія. Про Марію Злобинець
відомо наступне: «родом з Домонтова біля Золо-
тоноші, навчалась в одному з медичних вузів;
була дружиною знаного українського психіатра
і невропатолога Антіна Лук’яненка»59.
Михайло Злобинець: золотоніський просвітник загальноукраїнського рівня (1883–1937 рр.)
139
56 Держархів Черкаської обл., ф. Р-5625, оп. 1, спр. 1908, арк. 5.
57 Там само, арк. 1.
58 Почепцов В. Він жив з народом / В. Почепцов // Златокрай (Золотоноша). – 1993. – 6 жовтня. – С. 2.
59 Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ ст. та їхні наукові школи / Я. Ганіткевич. –
Львів, 2002. – С. 457.
1. Andriyevs’kyy, V. (1921) Z mynuloho (1917-yy
rik na Poltavshchyni) (Vol. II). Berlin: Ukrayins’ke
slovo. [in Ukrainian].
2. (1917). [Bez nazvy]. Vil’ne slovo – Free word,
7, 1–2. [in Ukrainian].
3. (2010). Bibliohrafichnyy pokazhchyk vidsutnikh
u fondi Derzhavnoho arkhivu druku neperiodychnykh i
periodychnykh vydan’ (1917–1918 rr.). Kyyiv: Der-
zhavna naukova ustanova “Knyzhkova palata Ukrayiny
imeni Ivana Fedorova”. [in Ukrainian].
4. (1917). Braty Ukraintsi vil’ni hromadyane Ros-
siys’koi Derzhavy! Zolotonosha. [in Ukrainian].
5. (1918?). Braty Ukraintsi! Zolotonosha, 1918? [in
Ukrainian].
Відповідно до збережених документів у
Центральному архіві міністерства оборони Ро-
сійської Федерації знаємо, що до лав Червоної
армії Юрія Михайловича Злобинця було при-
звано 3 травня 1941 р. Устьянським РВК Архан-
гельської області. Цей факт є свідченням того,
що після етапування Михайла Олександровича
на о. Соловки, його дружина та син поїхали за
ним. Доля Юрія теж виявилася трагічною. Він
пропав без вістей у січні 1942 р. У листі одного
з його товаришів було написано, що останній раз
його бачили 26 вересня 1941 р.60
Після Другої світової війни Марія Микитівна
Злобинець переїхала до м. Дніпропетровська
(тепере м. Дніпро) (за іншими даними до м. Дніп-
родзержинськ (нині- Кам’янське), у якому і завер-
шила своє земне життя. У 1978 р. приїздила до
с. Домантово, зустрічалася з В. Ф. Почепцовим,
якому і розповіла про останні дні життя Михайла
Олександровича.
На наш погляд, достатньо «справжній»
образ золотоніського просвітника зберігся у
В. Н. Андрієвського: «На мою превелику радість
напередодні мого виїзду до мене завітав мій уні-
верситетський товариш і великий приятель, Ми-
хайло Злобинець, навчитель математики в Золо-
тоноській ґімназії, повітовий і ґубернський
гласний, і комісар освіти в Золотоноськім повіті.
Я його дуже любив і шанував за його милу
вдачу. Розумний, інтеліґентний, колосальної
енергії і роботоздатності чоловік, він мав м’ягку
і ліричну, але разом з тим і уперту вдачу, і щире
українське серце. Чудово співав і грав на
бандурі, робив бандури сам і вчив грати своїх
учеників. Видав не тільки український підруч-
ник до навчання арихметики, але й школу до гри
на бандурі. Збирався одкрити майстерню укра-
їнських музичних інструментів. Його знав і ша-
нував за народню роботу цілий Золотоноський
повіт. Колишній український соціял-демократ за
студентських часів, він тоді, коли його партія
прийшла до влади, не пішов за нею і за її дема-
гогічними гаслами, а пристав натомість до укра-
їнських націоналістів, «шовіністів» і «куркулів»,
словом, узяв на плечі тяжкий тягар служби сво-
йому народові, а не спокусився на принадну
ілюзію влади над ним. Се був щирий приятель,
помічник і порадник у моїй комісарській роботі.
Він віз із собою на з’їзд61 також чимало матерія-
лів, і ми рішили в разі чого разом боротися і бо-
ронитися до останнього. … Цікава се була подо-
рож! Мій Михайло все веселий і привітний з
добрим куснем золотоноського сала і сірим вов-
няним одягом золотоноського ж виробу у само-
робній валізі…»62.
Іменем Михайла Злобинця названа одна із
вулиць м. Золотоноша (Черкаська область). Його
вірш «Прокидайся батьку, годі тобі спати…» пе-
рекладений російською та англійською мовами.
Життєвий шлях, особистісні переконання та
спадок Михайла Олександровича Злобинця є
складовою масштабного громадського культурно-
просвітницького руху Наддніпрянщини. Підняття
на поверхню призабутого пласту проявів громад-
ської ініціативи у сфері створення об’єднань
культурно-просвітницького спрямування на міс-
цях є посильним внеском у написання нової,
об’єктивної історії міст і сіл України. Дослід-
ження персональної участі громадян у таких про-
цесах дозволяє вивести з історичного забуття
покоління тих, чиї особистісні переконання фор-
мувалися у період російської революції 1905 р.,
активна діяльність відбувалася у 10–20-ті рр. і
вимушене мовчання настало у 30-ті рр. ХХ ст.
1/2 ’2017Оксана Силка, Лариса Синявська К Р А Є З Н А В С Т В О
140
60 Центральный архив Министерства обороны Российской Федерации, ф. 58, оп. 9775, д. 791, л. 339
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=64000751; Злобинець
Юрій Михайлович // Книга пам’яті України. Черкаська область. Т. 3. – Київ, 1995. – С. 530.
61 Всеукраїнський з’їзд комісарів освіти, 11 липня 1918 р.
62 Андрієвський В. З минулого (1917-ий рік на Полтавщині) / В. Андрієвський. – Берлін, 1921. – Т. ІІ. –
С. 77–78
References
Михайло Злобинець: золотоніський просвітник загальноукраїнського рівня (1883–1937 рр.)
141
6. Zvors’kyy, S. L. (Comp). (1999). Vydannya “Pro-
svit” Naddnipryans’koyi Ukrayiny (1906–1922 rr.).
Kyyiv: Hlobus. [inUkrainian].
7. (1918). Vseukrayins’kyy z»yizd komisariv
osvity, 11 lypnya. [inUkrainian].
8. Hay-Nyzhnyk, P. (2007). Den’ Ukrayins’koho
Natsional’noho fondu – pershyy revolyutsiynyy dobro-
vil’nyy podatok Tsentral’noyi Rady. Pam»yat’ stolit’ –
Memory of centuries, 1, 107–115. [in Ukrainian].
9. Hanitkevych, Ya. (2002). Ukrayins’ki likari-
vcheni pershoyi polovyny ХХ st. ta yikhni naukovi shkoly.
L’viv. [inUkrainian].
10. (1917). Glasnogo M. A. Zlobintseva – o priyute-
muzykal’noy shkole dlya geroev-invalidov. Zhurnaly
Zolotonoshskogo uezdnogo zemskogo sobraniya 52-y
ocherednoy sessii, zasedaniya 15 i 16 noyabrya 1916 g.
(pp. 12–17). Zolotonosha. [inRussian].
11. G-n, S. (1912). Obshchee sobranie chlenov
Zolotonoshskogo sel’skokhozyaystvennogo obshches-
tva. Vestnik Zolotonoshskogo sel’skokhozyaystvennogo
obshchestva, 14, 5. [inRussian].
12. Holysh, H. M., Holysh, L. H. & Ponomarenko,
M. F. (2008). Podorozh Zlatokrayem. Narys istoriyi ta
s’ohodennya Zolotonis’koho rayonu. Cherkasy: Verty-
kal’. [in Ukrainian].
13. Dey, O. I. (1969) Slovnyk ukrayins’kykh psev-
donimiv ta kryptonimiv: XVI–ХХ st. Kyyiv: Naukova
dumka. [in Ukrainian].
14. D-kyy, V. (1917). Ukrayins’ki revolyutsiyni
pisni 1905 r. i ranishe. Zibrav M. Domontovych. Vydan-
nya Zolotonoshs’koyi “Prosvity”, 15 stor., 15 kop.
Knyhar’: litopys ukrayins’koho pys’menstva – Booksel-
lers: Chronicle of Ukrainian literature, (2), 151–152. [in
Ukrainian].
15. Domontovych, M. (1914). [Ya khotiv by, shchob
zvuky u mene lylys’…]. Ridnyy kray –Homeland, 6, 13.
[in Ukrainian].
16. Domontovych, M. (1915).Vesnyana pora.Ridnyy
kray –Homeland, 1, 3. [in Ukrainian].
17. Domontovych, M. (1905).Mynulas’ davnyna,
hodyna kryvava…; Poviyav nyzovyy i more sontse pry-
hrilo; More.Persha lastivka – The first swallow.(pp. 101–
102). Kherson. [in Ukrainian].
18. Domontovych, M. (1914). Same strashne.Rid-
nyy kray –Homeland, 3, 7. [inUkrainian].
19. Domontovych, M. (1913–1914). Samonavcha-
tel’ do hry na kobzi abo banduri. (Vol. 1–2). Odesa: Dilo.
[inUkrainian].
20. Dubrovs’kyy, V. M. (1917). Zlobentsiv. Avto-
nomiya Ukrayiny. Zolotonoshs’ka “Prosvita”. Stor. 24,
ts. 30 kop., 1917 r. Knyhar’: litopys ukrayins’koho
pys’menstva – Booksellers: Chronicle of Ukrainian lite-
rature(2, zhovten’), 65. [inUkrainian].
21. Dubrovs’kyy, V. M. (1917). Zlobyntsiv. Nayk-
rashchi zdobutky Velykoyi Frantsuz’koyi revolyutsiyi
(1792–1795 rr.). Vydannya Zolotoshs’koyi Prosvity,
1917 r., № 5. Stor. 15, tsina 15 kop. Knyhar’: litopys uk-
rayins’koho pys’menstva – Booksellers: Chronicle of Uk-
rainian literature (4), 199. [inUkrainian].
22. Yemets’, V. (n. d.). Na dobru slavu Ukrayiny.
Ret rie ved from http://khotkevych.org/tmp/ 081208161231
C.html. [in Ukrainian].
23. Zheplyns’kyy, B. M. (2008). Domontovych
Mykola. Entsyklopediya Suchasnoyi Ukrayiny. (Vol. 8:
Dl–Dya, p. 256). Kyyiv. [inUkrainian].
24. (2003). Zlobynets’ Mykhaylo Oleksandrovych.
Reabilitovani istoriyeyu.Cherkas’ka oblast’. (Vol. 3,
p. 118). Smila: Tyasmyn. [in Ukrainian].
25. (1995). Zlobynets’ Yuriy Mykhaylovych. Knyha
pam»yati Ukrayiny. Cherkas’ka oblast’. (Vol. 3, p. 530).
Kyyiv: Knyha pam»yati Ukrayiny. [inUkrainian].
26. Zlobyntsiv, M. (1917). Pravozdannya. Pro den’
natsional’no fondu 21 travnya. Vil’ne slovo – Freeword,
4,24 chervnya, 3. [inUkrainian].
27. Demchenko, L. T., Dyadyk, L. D. & Dolhus-
hyna, T. V. (Comps). (2012). Kalendar pam»yatnykh
dat Cherkashchyny na 2013 rik. Cherkasy. [inUkra -
inian].
28. (1953). Kalendar Provydinnya na 1954 rik.
USA. [inUkrainian].
29. Kryvyts’ka, O. (1997). Partiynyy dosvid ukra-
yins’koyi intelihentsiyi (1917–1918 rr.). Tsentral’na
Rada i ukrayins’kyy derzhavotvorchyy protses. (Vol. 2,
pp. 338–339). Kyyiv. [inUkrainian].
30. M. D. (1917). Deshcho z mynuloho Zoloto-
noshi. Vil’ne slovo – Free word, 27, 23 veresnya, 1–2.
[inUkrainian].
31. M. D. (1910). Koe-chto iz proshlogo g. Zoloto-
noshi (prodolzhenie). Vestnik Zolotonoshskogo sel’skok-
hozyaystvennogo obshchestva, (10), 23 marta, 2. Zolo-
tonosha. [inRussian].
32. Zheplyns’kyy, B. M. & Koval’chuk, D. B.
(2011). Mykola Zlobynets’. Ukrayins’ki kobzari, bandu-
rysty, lirnyky. Entsyklopedychnyy dovidnyk. L’viv: Ha-
lyts’ka vydavnycha spilka. [inUkrainian].
33. Mishalov, V. (2009–2010) Banduryst M. Do-
montovych – Mykhaylo Zlobintsev. Visnyk Prykar-
pats’koho universytetu. Mystetstvoznavstvo, (17–18),
295–301. Ivano-Frankivs’k. [inUkrainian].
34. Mukha, A. I. (2006). Domontovych. InH.
Skrypnyk (Ed.),Ukrayins’ka muzychna entsyklopediya
(Vol. 1, p. 641). Kyyiv: Vydavnytstvo Instytutu mystet-
stvoznavstva, fol’klorystyky ta etnolohiyi NAN Ukra-
yiny. [inUkrainian].
35. (1917). Narode Ukrains’kyy! Zolotonosha.
[inUkrainian].
36. (1923). Nyshchennye ukrayins’koyi knyzhky
bol’shevykamy na Ukrayini. Svoboda – Freedom, 1.11.
[inUkrainian].
37. Pavlovskiy, I. F. (Comp.). (1915). Opisanie ar-
khivov Poltavskoy gubernii. Otchet Poltavskoy uchenoy
arkhivnoy komissii za 1914 god. Poltava. [inRussian].
38. (1917). Otchet Zolotonoshskoy uezdnoy zemskoy
upravy Zolotonoshskomu uezdnomu zemskomu sobra-
niyu 52-y ocherednoy sessii za 1915 god. Zolotonosha.
[inRussian].
39. (1908). Pidruchnyk do hry na kobzi. Ridnyy
kray –Homeland, 9, 12. [inUkrainian].
40. Ponomarenko, M. F. (1990). Zlobynets’ (Zlo-
byntsiv) Mykhaylo. In I. O. Dzeverin (Ed.), Ukrayins’ka
literaturna entsyklopediya (Vol. 2: D–K, pp. 272–273).
Kyyiv. [inUkrainian].
41. Pocheptsov, V. (1993). Vin zhyv z narodom.
Zlatokray – Zlatokraj (Zolotonosha). 6 zhovtnya, 2.
[inUkrainian].
42. (1891). Svod zhurnalov XXVI ocherednogo Zo-
lotonoshskogo uezdnogo zemskogo sobraniya 1890 g.
Zolotonosha. [inRussian].
43. Sylka, O. (2013). Bandury pisnya nedospi-
vana… abo vnesok Mykhayla Zlobyntsya (Domonto-
vycha) u populyaryzatsiyu kobzars’koho mystetstva u
pershiy tretyni ХХ st. AbstractsofPapers ‘13: Rol’ vy-
znachnykh osobystostey – myttsiv, diyachiv nauky ta
kul’tury u protsesi formuvannya natsional’noyi samosvi-
domosti naprykintsi XIX – na pochatku XX st. (pp. 116–
131). Kyyiv.[inUkrainian].
44. Sylka, O. Z. (2013). Zolotonis’ka Shevchen-
kiana (80-ti rr. ХХ st. – 1919 r.). Visnyk Cherkas’koho
universytetu. Seriya: Istorychni nauky,(39 (292), 44–49.
Cherkasy. [inUkrainian].
45. Sylka, O. Z. &Synyavs’ka, L. I. (2014).
M. O. Zlobynets’: zhyttya za radyans’kykh realiy. Visnyk
Natsional’noho universytetu im. T. Shevchenka, (122),
44–48. Kyyiv. [inUkrainian].
46. Sylka, O. (2012). Zlobyntsiv Mykhaylo Odek-
sandrovych (1883 – pislya 20.ІХ.1937 rr.); Vybrana bib-
liohrafiya; M. Zlobentsiv “Pro zemlyu”; M. Domonto-
vych “Ukrayins’ki revolyutsiyni pisni”. Zolotonis’kyy
knyhodruk (kinets’ XIX – pochatok XX st.) (pp. 157–190).
Cherkasy. [inUkrainian].
47. Sylka, O. (2013). Zolotonis’ka “Prosvita”: di-
yal’nist’ odnoho roku.Ukrayins’ke derzhavotvorennya:
problemy i suchasnist’ (pp. 40–47). Luts’k. [inUkrain-
ian].
48. (1917).Spysok “Prosvit” v Zolotonis’komu po-
viti.Vil’ne Slovo –Free word, 30, 3. [in Ukrainian].
49. (1917).Statut Zolotonishs’koi Ukrains’koi Hro-
mady. Zolotonosha. [inUkrainian].
50. Tanchyn, I. (2010). Peresliduvannya “Prosvit”
bil’shovykamy v roky vyzvol’nykh zmahan’ (1917–
1920). Ukrayina: kul’turna spadshchyna, natsional’na
svidomist’, derzhavnist’, (19), 572. Kyyiv. [in Ukrainian].
51. Tarakhan-Bereza, Z. (1998).Svyatynya. Kyyiv:
Rodovid. [in Ukrainian].
52. (2008). Ukrayinomovna kolektsiya osvity-
ans’koyi literatury u fondakh KhDNB im. V. H. Koro-
lenka (1857–1923 rr.) : putivnyk. Kam»yanets’-Po-
dil’s’kyy: Vyd. PP Zvoleyko D. H. [in Ukrainian].
53. Shevchenko, O. A. (2013). Pershi drukovani
shkoly hry dlya bandury v elektronnomu katalozi viddilu
formuvannya muzychnoho fondu. Naukovi zapysky Riv-
nens’koho derzhavnoho humanitarnoho universy-
tetu,(19, vol. I). Rivne. Retrieved from http://irbis-
nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21CO
M=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FI
LE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Uk_mss
hr_2013_19(1)__58.pdf.[inUkrainian].
54. Yakovliv, A. M. (1917). Zlobentsiv “Pro zem-
lyu”. Vydannya Zolotonoshs’koho T-va “Prosvita”, 3,
1917 r. Tsina 25 kop. Knyhar’: litopys ukrayins’koho
pys’menstva – Booksellers: Chronicle of Ukrainian lite-
rature, 4, hruden’, 187.
1/2 ’2017Оксана Силка, Лариса Синявська К Р А Є З Н А В С Т В О
142
|