Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника
У статті здійснена спроба реконструювати життя, професійні злети та падіння маловідомого не лише для широкого загалу, а й для наукової спільноти, радянського розвідника, українця Михайла Тимошенка, який у 1933 р. під псевдо Голуб працював віце-консулом у дипломатичному представництві СРСР у Львов...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168864 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника / Т. Вронська, С. Лясковська // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 143-167. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168864 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вронська, Т. Лясковська, С. 2020-05-19T16:33:27Z 2020-05-19T16:33:27Z 2017 Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника / Т. Вронська, С. Лясковська // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 143-167. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168864 94(477)»1917/1950»:929:351.746.1 У статті здійснена спроба реконструювати життя, професійні злети та падіння маловідомого не лише для широкого загалу, а й для наукової спільноти, радянського розвідника, українця Михайла Тимошенка, який у 1933 р. під псевдо Голуб працював віце-консулом у дипломатичному представництві СРСР у Львові, обіймав інші – не менш значущі посади у системі органів державної безпеки, а також викладав спецдисципліни у відомчих навчальних закладах НКВС-НКДБ (м. Київ) у воєнні та повоєнні роки. Висвітлюються обставини його репресування у роки «Великого терору», боротьба за звільнення з-за тюремних грат, подальші переслідування та дискримінація у наданні відповідного статусу вже після примусового виходу на пенсію. Звивисті стежки життя та кар'єри цієї людини дають змогу зрозуміти багато позалаштункових нюансів функціонування системи органів внутрішніх справ та державної безпеки у 20-40-ві роки, підняти завісу утаємниченості над раніше не відомими – але надзвичайно важливими аспектами історії України. Пропонована наукова розвідка є продовженням започаткованої серії публікації з історії радянських і вітчизняних спецслужб, зокрема, системи підготовки кадрів і соціально-політичних портретів викладачів спеціальних відомчих освітянських установ. There is a try to reconstruct the lifestyle shown in the article, professional rises and falls of the Soviet secret service man, who was very little known not only for the public, but also for the scientific circles - a Ukrainian man, Mykhailo Tymoshenko by name. He worked as a Vice Council under the nickname of «pigeon» in 1933 in a Diplomatic Rep Office of the USSR in the city of Lviv. He also occupied very important positions in the KGB system and taught special subjects in the KGB & NKVD facilities and Departments in Kyiv. During the war time and in the post war period there were circumstances of his personal abuse during the years of «Big Terror», fighting for the release from jails, followed by the legal prosecution & discrimination in issuance to him a corresponding status after retirement. The winding steps of life and career of this person give us a clue to understanding of the «behind the curtain» piculiarities of the functioning of the Interior System as well as the KGB departments in the 20-40 ies., that would raise the curtain of mystery of the unknown before, and very important aspects of the history of Ukraine. The proposed scientific research is a continuation of the publication series of the existing Soviet & local special task forces, and of the preparation of Staff and their socio-political portraits at the special educational facilities. В статье предпринята попытка реконструировать жизнь, профессиональные взлеты и падения малоизвестного не только для широкой общественности, но и для научной среды, советского разведчика, украинца Михаила Тимошенка, который в 1933 г. под кличкой Голубь работал вице-консулом в дипломатическом представительстве СССР во Львове, занимал другие – не менее ответсвенные должности в системе органов государственной безопасности, а также преподавал спецдисциплины в ведомственных учебных заведениях НКВД-НКГБ (г. Киев) в годы войны и послевоенный период. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Джерела та біографічні студії Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника Soviet «vice-consul» in Lviv Mykhajlo Tymoshenko: professional elevatorsin biography of secret service agent Советский «вице-консул» во Львове Михаил Тимошенко: профессиональные лифты в биографии разведчика Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника |
| spellingShingle |
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника Вронська, Т. Лясковська, С. Джерела та біографічні студії |
| title_short |
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника |
| title_full |
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника |
| title_fullStr |
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника |
| title_full_unstemmed |
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника |
| title_sort |
радянський «віце-консул» у львові михайло тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника |
| author |
Вронська, Т. Лясковська, С. |
| author_facet |
Вронська, Т. Лясковська, С. |
| topic |
Джерела та біографічні студії |
| topic_facet |
Джерела та біографічні студії |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Soviet «vice-consul» in Lviv Mykhajlo Tymoshenko: professional elevatorsin biography of secret service agent Советский «вице-консул» во Львове Михаил Тимошенко: профессиональные лифты в биографии разведчика |
| description |
У статті здійснена спроба реконструювати життя, професійні злети та падіння маловідомого
не лише для широкого загалу, а й для наукової спільноти, радянського розвідника, українця Михайла
Тимошенка, який у 1933 р. під псевдо Голуб працював віце-консулом у дипломатичному представництві
СРСР у Львові, обіймав інші – не менш значущі посади у системі органів державної безпеки, а також
викладав спецдисципліни у відомчих навчальних закладах НКВС-НКДБ (м. Київ) у воєнні та повоєнні
роки. Висвітлюються обставини його репресування у роки «Великого терору», боротьба за звільнення
з-за тюремних грат, подальші переслідування та дискримінація у наданні відповідного статусу вже
після примусового виходу на пенсію. Звивисті стежки життя та кар'єри цієї людини дають змогу
зрозуміти багато позалаштункових нюансів функціонування системи органів внутрішніх справ та державної безпеки у 20-40-ві роки, підняти завісу утаємниченості над раніше не відомими – але надзвичайно важливими аспектами історії України. Пропонована наукова розвідка є продовженням започаткованої серії публікації з історії радянських і вітчизняних спецслужб, зокрема, системи підготовки
кадрів і соціально-політичних портретів викладачів спеціальних відомчих освітянських установ.
There is a try to reconstruct the lifestyle shown in the article, professional rises and falls of the Soviet secret
service man, who was very little known not only for the public, but also for the scientific circles - a Ukrainian man,
Mykhailo Tymoshenko by name. He worked as a Vice Council under the nickname of «pigeon» in 1933 in a Diplomatic
Rep Office of the USSR in the city of Lviv. He also occupied very important positions in the KGB system and
taught special subjects in the KGB & NKVD facilities and Departments in Kyiv. During the war time and in the
post war period there were circumstances of his personal abuse during the years of «Big Terror», fighting for the
release from jails, followed by the legal prosecution & discrimination in issuance to him a corresponding status
after retirement. The winding steps of life and career of this person give us a clue to understanding of the «behind
the curtain» piculiarities of the functioning of the Interior System as well as the KGB departments in the 20-40 ies.,
that would raise the curtain of mystery of the unknown before, and very important aspects of the history of Ukraine.
The proposed scientific research is a continuation of the publication series of the existing Soviet & local special
task forces, and of the preparation of Staff and their socio-political portraits at the special educational facilities.
В статье предпринята попытка реконструировать жизнь, профессиональные взлеты и падения
малоизвестного не только для широкой общественности, но и для научной среды, советского разведчика, украинца Михаила Тимошенка, который в 1933 г. под кличкой Голубь работал вице-консулом в дипломатическом представительстве СССР во Львове, занимал другие – не менее ответсвенные должности в системе органов государственной безопасности, а также преподавал спецдисциплины в ведомственных учебных заведениях НКВД-НКГБ (г. Киев) в годы войны и послевоенный период.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168864 |
| citation_txt |
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко: професійні ліфти у біографії розвідника / Т. Вронська, С. Лясковська // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 143-167. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vronsʹkat radânsʹkiivícekonsululʹvovímihailotimošenkoprofesíinílíftiubíografíírozvídnika AT lâskovsʹkas radânsʹkiivícekonsululʹvovímihailotimošenkoprofesíinílíftiubíografíírozvídnika AT vronsʹkat sovietviceconsulinlvivmykhajlotymoshenkoprofessionalelevatorsinbiographyofsecretserviceagent AT lâskovsʹkas sovietviceconsulinlvivmykhajlotymoshenkoprofessionalelevatorsinbiographyofsecretserviceagent AT vronsʹkat sovetskiivicekonsulvolʹvovemihailtimošenkoprofessionalʹnyeliftyvbiografiirazvedčika AT lâskovsʹkas sovetskiivicekonsulvolʹvovemihailtimošenkoprofessionalʹnyeliftyvbiografiirazvedčika |
| first_indexed |
2025-11-24T16:10:05Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:10:05Z |
| _version_ |
1850851038932762624 |
| fulltext |
143
УДК 94(477)»1917/1950»:929:351.746.1
Татара Вронська, Світлана Лясковська (м. Київ)
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
У статті здійснена спроба реконструювати життя, професійні злети та падіння маловідомого
не лише для широкого загалу, а й для наукової спільноти, радянського розвідника, українця Михайла
Тимошенка, який у 1933 р. під псевдо Голуб працював віце-консулом у дипломатичному представництві
СРСР у Львові, обіймав інші – не менш значущі посади у системі органів державної безпеки, а також
викладав спецдисципліни у відомчих навчальних закладах НКВС-НКДБ (м. Київ) у воєнні та повоєнні
роки. Висвітлюються обставини його репресування у роки «Великого терору», боротьба за звільнення
з-за тюремних грат, подальші переслідування та дискримінація у наданні відповідного статусу вже
після примусового виходу на пенсію. Звивисті стежки життя та кар’єри цієї людини дають змогу
зрозуміти багато позалаштункових нюансів функціонування системи органів внутрішніх справ та дер-
жавної безпеки у 20-40-ві роки, підняти завісу утаємниченості над раніше не відомими – але надзви-
чайно важливими аспектами історії України. Пропонована наукова розвідка є продовженням започат-
кованої серії публікації з історії радянських і вітчизняних спецслужб, зокрема, системи підготовки
кадрів і соціально-політичних портретів викладачів спеціальних відомчих освітянських установ.
Ключові слова: Розвідка, контррозвідка, радянські спецслужби, віце-консул, резидент, агент,
Іноземний відділ, репресії, шпигунство, тюрма, слідство, оперативна робота, розвідувально-диверсійні
групи, спецдисципліни..
Tamara Vronska, Svitlana Liaskovska
Soviet «vice-consul» in Lviv Mykhajlo Tymoshenko:
professional elevatorsin biography of secret service agent
There is a try to reconstruct the lifestyle shown in the article, professional rises and falls of the Soviet secret
service man, who was very little known not only for the public, but also for the scientific circles - a Ukrainian man,
Mykhailo Tymoshenko by name. He worked as a Vice Council under the nickname of «pigeon» in 1933 in a Diplo-
matic Rep Office of the USSR in the city of Lviv. He also occupied very important positions in the KGB system and
taught special subjects in the KGB & NKVD facilities and Departments in Kyiv. During the war time and in the
post war period there were circumstances of his personal abuse during the years of «Big Terror», fighting for the
release from jails, followed by the legal prosecution & discrimination in issuance to him a corresponding status
after retirement. The winding steps of life and career of this person give us a clue to understanding of the «behind
the curtain» piculiarities of the functioning of the Interior System as well as the KGB departments in the 20-40 ies.,
that would raise the curtain of mystery of the unknown before, and very important aspects of the history of Ukraine.
The proposed scientific research is a continuation of the publication series of the existing Soviet & local special
task forces, and of the preparation of Staff and their socio-political portraits at the special educational facilities.
Key words: Intelligence, counter intelligence, Soviet special task forces, Vice - Council, resident, Agent, Foreign
Department, abuse, spyware, jail, Investigation, operational work, combat reconnaissance groups, special subjects.
Татара Вронская, Светлана Лясковская
Советский «вице-консул» во Львове Михаил Тимошенко:
профессиональные лифты в биографии разведчика
В статье предпринята попытка реконструировать жизнь, профессиональные взлеты и падения
малоизвестного не только для широкой общественности, но и для научной среды, советского развед-
чика, украинца Михаила Тимошенка, который в 1933 г. под кличкой Голубь работал вице-консулом в
дипломатическом представительстве СССР во Львове, занимал другие – не менее ответсвенные до-
лжности в системе органов государственной безопасности, а также преподавал спецдисциплины в
ведомственных учебных заведениях НКВД-НКГБ (г. Киев) в годы войны и послевоенный период.
Ключевые слова: Разведка, контрразведка, советские спецслужбы, вице-консул, резидент, агент,
Иностранный отдел, репрессии, шпионаж, тюрьма, следствие, оперативная работа, разведыва-
тельно-диверсионные группы, спецдисциплины.
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
144
Перед нами дві фотографії. На одній з них
– молодий чоловік у цивільному костюмі. Під
фото підпис: «Свідок – радянський віце-консул
у Львові Михайло Голуб під час процесу над
Миколою Лемиком. 1933 р.». На другій – стар-
ший лейтенант управління державної безпеки
НКВС УРСР Михайло Лукич Тимошенко.
Навіть не здійснюючи спеціальної криміналіс-
тичної портретної експертизи можна перекона-
тися, що це та сама персона, але з різними пріз-
вищами.
З’ясування того, що це людина, проти якої
оунівці у 1933 р. планували вчинити атентат на
знак протесту проти голодомору в Україні, не
було метою наукового пошуку. Хоча саме ко-
роткий рядок «віце-консул (резидент) у Львові»
з послужного списку співробітника радянських
органів державної безпеки спонукав до ретель-
ного реконструювання цього відтинку його
служби у розвідці – Іноземному відділі ОДПУ
(ІНВ). А взагалі вивчення обставин життя та
служби М.Тимошенка починалося в загаль-
ному контексті роботи над ширшою темою з
історії спеціального навчального закладу, у
якому готували оперативних працівників для
органів внутрішніх справ і державної безпеки
УРСР, де він у 1940-х роках викладав спецдис-
ципліни.
Ця наукова розвідка є продовженням започат-
кованої серії публікацій з історії радянських і віт-
чизняних спецслужб, зокрема, підготовки кадрів
і соціально-політичних портретів викладачів спе-
ціальних відомчих освітянських установ.
Ім’я Михайла Тимошенка маловідоме дослід-
никам історії України. Вірогідно, не знають про
нього й навіть ті, хто вивчав обставини згаданих
подій у Львові. Втім, звивисті стежки життя та
кар’єри цієї людини дають змогу зрозуміти ба-
гато позалаштункових нюансів функціонування
органів внутрішніх справ та державної безпеки
у 1920-1940-ві роки, підняти завісу втаємниче-
ності над раніше не відомими – але надзвичайно
важливими аспектами історії України.
У колективній праці-довіднику «Керівники
української зовнішньої розвідки» цій особі при-
свячено три сторінки1. М.Тимошенко побіжно
згадується у статті В.Золотарьова «Керівний
склад НКВС УРСР під час «великого терору»
(1936–1938 рр.): соціально–статистичний ана-
ліз»2 та в монографії М. Тумшиса та О. Папчин-
ського «Большая чистка. НКВД против ЧК»3.
У фундаментальному довідковому виданні ро-
сійського автора М.Петрова4, так само як і у роз-
кішно виданому в Москві енциклопедичному
словнику «Разведка и контрразведка в лицах»5,
де зібрані короткі біографічні довідки на керів-
У залі суду (жовтень 1933 р.)
Старший лейтенант
держбезпеки
Михайло Тимошенко
1 Керівники української зовнішньої розвідки / Автори-упорядники: В.Д.Хоменко, О.В.Скрипник, І.М.Ши-
денко та ін. – К.: Ярославів вал, 2010. – С.76 –78.
2 Золотарьов В. Керівний склад НКВС УРСР під час «великого терору» (1936–1938 рр.): соціально–ста-
тистичний аналіз // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. – 2009. – № 2. – С. 86–115.
3 Тумшис М. Большая чистка. НКВД против ЧК / М.Тумшис, А.Папчинский. – Москва: Яуза, Эксмо,
2009. Режим доступу URL: // http://www.telenir.net/istorija/1937_bolshaja_chistka_nkvd_protiv_chk/p1.php
4 Петров Н.В. Кто руководил органами госбезопасности 1941–1954. Справочник. – М.: О-во «Мемориал»,
«Звенья», 2010. – 1008 с.
5 Разведка и контрразведка в лицах. Энциклопедический словарь российских спецслужб /Автор-сост.
А. Диенко, предисл. В. Величко. – М.: Русскій міръ, 2002. – 608 с.
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
145
ників НКВС СРСР вищого та середнього рангу,
про М.Л.Тимошенка – жодної згадки, хоча він
тривалий час працювала на відповідальних
посадах у радянській розвідці.
Життєпис колишнього співробітника радян-
ських спецслужб можна реконструювати за ав-
тобіографіями, послужними списками, матеріа-
лами слідства проти нього, а також іншими
свідченнями, які зберігаються в його особовій
справі. Перший зі згаданих документів має до-
волі специфічний характер. Викладаючи фак-
тичні дані, кожен з тих, хто претендував на
службу в радянських установах, зокрема й у пра-
воохоронних органах, прагнув показати своє
«пролетарське» походження, нівелюючи при
цьому «незручні» сторінки свого життя. Існує
значний комплекс історичних розвідок щодо
процесу конструювання біографії людини6, яка
мала б постати перед більшовицькою державою
як «правильна» чи «своя». Визначаючи класовий
критерій як основний показник «правильної біо-
графії», більшовицьке керівництво створювало
певну пастку, оскільки досягнути бажаного до-
мінування цього прошарку серед відповідальних
працівників у країні, де 85% населення складали
селяни, було неможливо без певних перекру-
чень, приховувань чи перебільшень. Шейла Фіц-
патрік називає людей, змушених конструювати
біографії в чітко заданих стандартах, «самозван-
цями». Можна до певної міри погодитись із цим
визначенням, розуміючи, що біографії ставали
міною вповільненої дії й могли бути використані
як доказ «ворожості» тієї чи іншої персони, при-
ховала важливі відомості чи зв’язки, претен-
дуючи на посаду в радянських організаціях.
Отже, в процесі конструювання біографій
люди виробляли власні стратегії в спробах
обійти чи вірно подати «класовий критерій».
Одним з таких параметрів був концепт «бід-
ності» та «злиднів», якими люди живописали
своє дитинство. Реалізація такого задуму, своєю
чергою, вступала у суперечку з фактом отри-
мання пристойної освіти, якої потребувала та чи
інша робота. Тому нерідко біографії містили
дуже суперечливі відомості. З одного боку, крас-
номовні і довгі пасажі про бідність та злидні, з
іншого, факти навчання в школах, гімназіях та
університетах. Автобіографія М.Тимошенка в
цьому контексті не є виняток. Навпаки, вона по-
вністю вкладається в процеси радянського кон-
струювання та самоконструювання, які були
притаманні 1917-1920–тим рокам, тривали впро-
довж усієї історії радянського суспільства.
Тому в документі, в якому подано власно-
ручний детальний опис життя та діяльності в
хронологічній послідовності, наголошено на
«революційному минулому» батьків та нужден-
ному дитинстві, натомість не зазначалися дані
про близьких та далеких родичів, які могли
вплинути на кар’єрне сходження, позаяк не впи-
сувалися в тогочасну концепцію формування
кадрового складу органів держбезпеки.
Вказавши дату і місце свого народження –
21 вересня (4 жовтня) 1902 р., м. Катеринослав
(Дніпропетровськ, Дніпро), наголошуючи на
своєму пролетарському походженні, М. Тимо-
шенко детально викладає обставини, з якими до-
велося зіткнутися його родині через участь у ре-
волюційному русі, її прагнення дати йому
належну освіту: «У зв’язку з тим, що батько –
[Лука Трохимович, робітник-слюсар машинобу-
дівного заводу в Катеринославі] та мати [Марія
Карлівна] брали участь у революційному русі» й
зазнавали через це репресій, вже перші роки
життя позначилися злиднями й постійною змі-
ною місця проживання в пошуках засобів для
6 Fitzpatrick S. Tear off the Masks! Identity and Imposture in Twentieth-Century Russia.Princeton, NY. 2005-
Pp. xii, 332; Козлова Н.Н.Советские люди. Сцены из истории. – М. 2005. – 522 с. «Прошу разобрать это письмо
и устранить односторонние взгляды на рабочих, а иначе я буду вынужден написать в ЦК нашей партии»:
письма во власть в послевоенные годы // Вестник Российского университета дружбы народов. Серия: История
России. – 2013. – № 2. – С. 5–15; Тихомиров А. А. Заслужить, оправдать и вернуть доверие партии: советское
«я» в письмах во власть в ранней cоветской России // Новейшая история России. – 2016. – № 3 (17). – С. 138–
158, «Режим принудительного доверия» в Советской России, 1917–1941 годы // Неприкосновенный запас –
№ 92 (6/2013); Хелльбек Й. Повседневная идеология: жизнь при сталинизме // Неприкосновенный запас. –
2010. – № 4 (72). Режим доступу URL: http://magazines.russ.ru / nz / 2010 / 4 / he2-pr.html (дата обращения:
8.03.2016); Kotkin S. Magnetic Mountain: Stalinism as Civilization. – Berkeley, 1995; Hellbeck J. Revolution on
My mind: Writing a Diary under Stalin. – Cambridge, Mass, 2006; Стяжкіна О. «Правильна біографія» пересічної
людини 1920-х років: спроби конструювання минулого (на матеріалах) Донбасу // Нові сторінки історії Дон-
басу. – Донецьк, 2008. – 15/16. Режим доступу URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Nsid/2008_15_
16/08stiazhkina.htm. – 12.03.2011)
існування7. У 1914 р. сім’я оселилася в м. Біло-
пілля на Сумщині, перебравшись туди з с. Нижня
Сироватка. Незважаючи на доволі скромні статки
(голова родини працював машиністом на млині
й заробляв 40 руб. на місяць, а згодом, на по-
чатку Першої світової війни, був мобілізований
на фронт і родина отримувала за нього від дер-
жави лише 8 руб. щомісяця), батьки спромог-
лися дати Михайлові, старшому з чотирьох дітей
(у сім’ї виховувалися ще два сини й донька) при-
стойну освіту. В 1913 р. він закінчив церковно-
приходську школу й після 6 наступних років
навчався в чоловічій гімназії* м. Білопілля. Ві-
рогідно, намагаючись нівелювати останній факт,
М.Тимошенко назвав згадану освітянську уста-
нову «позаштатною», хоча саме там здобув ті
знання, які вирізняли його з-поміж більшості
чекістів, до певної міри, визначили майбутню
професійну кар’єру.
У 1919 р. сім’я Тимошенків перебирається
до м. Суми, де Михайло, наслідуючи політичні
вподобання батьків, у грудні вступає до комсо-
молу, в лавах якого робить стрімку кар’єру.
Вибір комсомольської кар’єри може свідчити і
про особисті якості Михайла Тимошенка –
вміння орієнтуватися в нових соціальних обста-
винах, схильність до розрахунку і здатність
адекватно оцінювати тактичні й стратегічні
можливості суспільних змін. Побачити в комсо-
молі саме той механізм, який додасть вагомих
аргументів до правильної біографії (чи скорис-
татися чиєюсь порадою) могла лише людина з
ясним розумом та схильністю до певних ризи-
ків. Уже за два місяці його обрали секретарем
Сумського повітового комітету.
Початок служби в органах ВУЧК - ГПУ
У червні 1920 р. юнак пішов добровольцем
до лав Червоної армії, де він був відряджений
спочатку до Політичного відділу 6-ї армії Пів-
денного фронту. Незабаром починається і його
служба в контррозвідці – Особливому відділі
ВНК цього ж військового угруповання, куди він
переведений у серпні того ж року за ініціативою
начальника Політвідділу 6-ї армії, як пояснює
сам М.Тимошенко в одному з варіантів своєї біо-
графії, «у зв’язку з тим, що він мав хворобливий
вигляд через туберкульоз»8. Отже, старт роботи
в радянських спецслужбах був спричинений як
належністю до молодіжного комуністичного
руху, так і станом здоров’я.
Протягом десяти наступних місяців (до трав -
ня 1921 р.) перебував на службі в «активній час-
тині» Особливого відділу 6-ї армії – підрозділі,
в компетенції якого була агентурна, інформа-
ційна та реєстраційна робота.
Останнього весняного місяця 1921 р. М.Ти-
мошенко залишає армійські лави і знову опиня-
ється в м. Суми вже в територіальних органах
державної безпеки, де упродовж чотирьох років
послідовно обіймає посади помічника уповно-
важеного та помічника начальника політвідді-
лення (повітова надзвичайна комісія). Там, за
його власними твердженнями, брав участь у
боротьбі з повстанським рухом.
Вже в листопаді 1924 р. 22-річний чекіст по-
чинає працювати спочатку уповноваженим ок-
ружного відділу ДПУ в Куп’янську, згодом в
Ізюмі. Службові характеристики цього періоду
доволі суперечливі. З одного боку, його оціню-
вали як «загалом політично розвинену людину,
котра задовільно знає слідчу та агентурно-опе-
ративну роботу». З іншого, зазначали, що він
«недостатньо енергійний та рішучий, працює
лише по 6 годин на добу, не досить дисципліно-
ваний, з підлеглими – виявляє грубість, з рівними
собі по посаді – зневагу, до вищих – демонстра-
тивну улесливість, є кар’єристом»9.
Незважаючи на загалом неприхильне став-
лення до себе з боку керівництва, в тому ж 1924 р.
М.Тимошенко вступає до лав РКП(б)**. Чи було
це реальним політичним переконанням, чи скла-
довою кар’єризму, про що йшлося в атестацій-
них характеристиках, встановити важко. Але
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
146
7 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 1, арк. 12.
* Білопільська чоловіча гімназія, як і жіноча, утримувалися на кошти міської управи та казни. Значну
матеріальну допомогу надавали також і місцеві купці. За навчання в гімназії утримувалася плата. З учнів 1-
4 класів – 50 рублів, а з учнів старших класів – 60 рублів за рік. На початку ХХ ст. у подібних навчальних за-
кладах учні отримували базову та повну середню освіту, як правило, упродовж 9 років: 1 – підготовчий та 8
основних. Вивчаючи серед інших дисциплін й іноземні (стародавні та нові): латина, французька або інша.
8 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 1, арк. 28.
9 Там само, т. 2 (Архівні матеріали), арк.1.
** До партійних лав вступив в один день зі своїм батьком.
абсолютно очевидно, що просування щаблями
службової ієрархії, без партквитка в кишені,
було практично неможливе. Всі подальші роки
він своєю рукою виводив доволі стандартні для
партійців тих років слова: «Відхилень від гене-
ральної лінії партії ні у мене, ні в моїх родичів –
членів партії (батько, брат) ніколи не було»10.
На початку 1926 р. молодий чекіст змінює
місце служби і перебирається спочатку до Чер-
кас, пізніше - до Тульчина, Ніжина, Артемівська,
де очолює секретно-оперативні відділення ок-
ружних відділів ДПУ. Звертає на себе увагу та
обставина, що керівництво цих окрвідділів ха-
рактеризувало його загалом позитивно, зокрема
відзначаючи «тямущість, схильність до контр-
розвідувальної роботи, вміння налагодити аген-
турну роботу», хоча й виділяли поміж іншим
відсутність належного професійного завзяття та
дисципліни11. З огляду на те, що саме ці риси
фіксувалися у характеристиках, можна зробити
небезпідставне припущення: він особливо не
гнався за показниками в своїй роботі, зокрема й
у боротьбі з «політичним бандитизмом», вияв-
ляючи схильність до комунікації й аналітики.
Незважаючи на зафіксовану в офіційних па-
перах неналежну старанність та навіть ледачість
виконавчі комітети Ніжинського та Тульчин-
ського округів, а також Колегія ДПУ УСРР у
1924, 1928, 1929 рр. заохочували його нагород-
ною зброєю (пістолетами «Маузер» та «Браунінг-
2» із золотою дощечкою*)12, відзначаючи в такий
спосіб «успішну боротьбу з контрреволюцією».
У жовтні 1930 р. М.Тимошенка перекида-
ють на посаду оперуповноваженого Особливого
відділу Управління прикордонної охорони ДПУ
УСРР, дислокованого на той час у м. Харкові.
Саме там – у першій столиці радянської Ук-
раїни – його згодом залучили в якості слідчого
до широко відомої нині чекістської справи
«Весна». Вітчизняні дослідники, які ретельно
вивчали обставини цієї операції, зокрема, про-
токоли допитів, не помітили там якоїсь його
особливої ролі. Проте в особовій справі в пози-
тивній частині однієї з характеристик читаємо,
що він отримав «зізнання» від кількох «серйоз-
них арештованих»13.
На посаді віце-консула у Львові
Улітку 1931 р. у професійному житті М.Ти-
мошенка назрів серйозний злам, про який тоді
він ще навіть не здогадувався. А.Артузов, очо-
ливши в серпні Іноземний відділ (ІНВ) в ОДПУ
замість звільненого С.Мессинга чітко задекла-
рував свою концепцію діяльності зовнішньої
розвідки, яка передбачала широке залучення до
неї співробітників з великим досвідом контрроз-
відувальної роботи всередині країни. Практика
відправлення за кордон спеціалістів такого про-
філю дійсно мала свою логіку: володіючи навич-
ками «полювання за шпигунами», вони знали
прийоми та методи роботи контррозвідувальних
структур і тому могли ефективно протидіяти
іноземним спецслужбам14.
Як завжди, гостро постала кадрова про-
блема. Не вистачало досвідчених співробітників
із високим рівнем інтелекту. Тому в ІНВ активі-
зувалася робота з добору та «селекції» відповід-
ного кадрового потенціалу. До цієї когорти нових
кадрів розвідки з середовища колишніх контр-
розвідників до ІНВ ОДПУ у 1933 р. потрапив і
М. Тимошенко, маючи досить солідний стаж ро-
боти в секретно-оперативних відділах, які «бо-
ролися» з «внутрішньою опозицією» – представ-
никами різних політичних партій та релігійних
течій, «колишніми» та ін. На відміну від багатьох
чекістів, він не лише мав пристойну освіту, а й
володів, окрім російської та української ще й іно-
земними мовами (французькою і німецькою). Не-
вдовзі вивчив і польську. Це й зумовило його
прикріплення до 4-го відділення ІНВ ОДПУ, що
займалося організацією нелегальної роботи на
території країн Прибалтики та Польщі. Згаданий
підрозділ функціонував під орудою поляка Кази-
міра Станіславовича Баранського**, який ще на
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
147
10 ГДА СБУ, ф.12, спр. 3898, т.1, арк. 30.
11 Там само, т. 2. (Архівні матеріали), арк. 2.
* У 1928 р. «Браунінгом» із золотою дощечкою нагороджували співробітників ОДПУ у зв’язку з 10 річ-
ницею органів ВЧК-ДПУ.
12 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 4, арк. 21 зв.
13 Там само, т. 2 (Архівні матеріали), арк. 26.
14 ГДА СБУ, ф. 12, т. 2. (Архівні матеріали), арк. 26.; Даллес А. Искусство разведки. – М. 1992. – С. 119.
** К.С. Баранський за обвинуваченням у шпигунстві на користь Польщі 14 серпня 1937 р. був засуджений
Військовою колегією Верховного суду СРСР до вищої міри покарання. Реабілітований в 1956 р.
початку 1920-х років очолював радянську рези-
дентуру в Польщі під псевдо Кобецький.
У серпні 1933 р. туди ж скерували й українця
М.Тимошенка, який мав працювати під прикрит-
тям на посаді віце-консула в радянській дипло-
матичній установі у Львові. Йому, як і К. Баран-
ському, також дали псевдо – Голуб, залишивши
власне ім’я. Це «пташине» прізвище, й аж ніяк
не Тимошенко, зафіксоване під фото з судового
процесу над М.Лемиком. Воно ж фігурує в на-
уково-публіцистичних публікаціях про події, що
розгорнулися в Польщі дещо пізніше. Тим часом
в особовій справі цього чоловіка, як уже наголо-
шувалося на початку – лише коротка згадка про
«роботу у генеральному консульстві у Львові».
Принагідно нагадаємо, що Львівське кон-
сульство СРСР відкрито в серпні 1927 р. До його
штату входили лише шість осіб: консул, віце-
консул, секретар, дипломатичний кур’єр і два
охоронці. З 1930 до серпня 1933 р. посаду пер-
шої особи обіймав Г.Радченко. З огляду на те, що
3 серпня 1933 р. секретар цієї установи
М.Стронський* закінчив життя самогубством,
консула терміново відкликали до Москви. Отже,
на момент приїзду М.Тимошенка до Львова це
крісло фактично залишалося вільним і новопри-
булий «дипломат» тимчасово виконував функції
консула радянської установи. Разом з ним до
Львова приїхав й інший співробітник ІНВ
ОДПУ О. Майлов (або Маїлов), який обійняв
посаду секретаря замість загиблого М.Строн-
ського. Крім них, службовцями радянської уста-
нови були І. Джугай та Г. Мандзій.
Не зупиняючись наразі на аналізі представ-
ницьких функцій і повноважень згаданої дипус-
танови, варто зазначити, що вона слугувала на-
дійним прикриттям для створення легальних
резидентур радянських спецслужб. Посади його
співробітників обіймали, як правило, праців-
ники зовнішньої розвідки. Інколи виняток ро-
бився лише для консула, оскільки ця людина
була більш публічною, ніж інші співробітники.
Перебуваючи на посаді віце-консула**,
М.Тимошенко, якому тоді виповнився лише 31
рік, власне очолив резидентуру ІНВ ОДПУ у
Львові. У межах своїх повноважень за лінією
зовнішньої розвідки він відповідав, окрім ін-
шого, й за оперативну розробку нелегальних
центрів ОУН у Східній Галичині. ФОТО№000
За два місяці після прибуття до Львова
М.Тимошенко опинився у вирі подій, що набули
широкого міжнародного розголосу й досить де-
тально виписані в науково-публіцистичних та
мемуарних працях15. Проте в жодній з них не
зустрічається його прізвище.
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
148
Радянське консульство у Львовi. 1933 р.
* Микола Стронський – колишній командир Українських січових стрільців. З 1925 р. – секретар Дрого-
бицького окружкому Комуністичної партії Західної України, а згодом Центрального Комітету (ЦК КПЗУ).
Протягом 1928–1933 рр. – кур’єр з особливих доручень, а згодом – секретар консульства СРСР у Львові.
Влітку 1933 р., отримавши вказівку виїхати до Москви у зв’язку з «переведенням на партійну роботу» до
Харкова, покінчив життя самогубством.
** Наступний консул у Львові – П.Світнєв був призначений лише 4 червня 1934 р.
15 Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. – Т. 1: 1920–1939. – Мюнхен, Лондон,
Нью-Йорк: Українське Видавництво, 1968. – 638 с.; Бутко С. Степан Бандера: «Я сам про цей атентат вирішив,
я дав наказ його виконати» (ОУН проти Голодомору 1932—1933 років в Україні // Степан Бандера. Збірник
документів і матеріалів. – Київ: Український інститут національної пам’яті, 2009 та ін. – С. 57–58; Україна і
Польща 1920–1939 рр.: З історії дипломатичних відносин УССР з Другою Річчю Посполитою: Документи і
матеріали. — Київ: Дух і Літера, 2012. – С. 433–436; 577. та ін.
Отже, 21 жовтня 1933 р. за попереднім рі-
шенням вищого керівництва Організації україн-
ських націоналістів про вчинення показового
атентату (убивства радянського консула на знак
протесту проти Голодомору в УСРР у будівлі
дипломатичного представництва у Львові), об-
раний для цієї місії 18-річний Микола Лемик
мав реалізувати цей задум, прийшовши туди під
виглядом відвідувача. Втім, усе відбулося не за
планом, оскільки замість М. Тимошенка (Го-
луба) була застрелена інша особа.
Чи то М.Тимошенко просто не побажав вийти
до нього, чи дійсно прийом громадян у той день
здійснювався за його відсутності (деякі джерела
вказують на те, що він перебував у відрядженні. –
Авт.), але молодий бойовик ОУН замість віце-кон-
сула поцілив в інших співробітників. Було вбито
секретаря консульства О. Майлова – також спів-
робітника ІНВ, та поранено в руку його колегу –
І.Джугая. Натомість П.Мірчук, який ретельно ре-
конструював обставини вчинення теракту, зазна-
чав, що віце-консул М. Голуб на той час перебував
на другому поверсі будівлі16. Як би там не було,
але М. Тимошенкові того дня дійсно пощастило.
На судовому процесі в цій справі 30 жовтня
1933 р. він виступав свідком. У звіті про подію
репортер газети «Діло» описував його так: «Літ
34, москаль… Обличчя типове для московського
комуніста, зате одяг першої західно-европей-
ської «буржуазної» елєґанції. Складає не при-
сягу, а «торжествєнноє обєщаніє». Він не знав
ні польської, ні української, якими вівся суд,
тому говорив російською, а перекладач тлума-
чив. Розповів, як відбувся замах».
На фото із зали суду ми бачимо співробіт-
ника ІНВ Михайла Тимошенка, якому тоді ви-
повнилося лише 31 рік. Журналіст помилявся,
коли називав його «москалем» і стверджував, що
той не знав мов. Вірогідно, легенда, виписана в
Москві, передбачала саме таку лінію поведінку,
оскільки «дипломат» добре володів не лише ук-
раїнською, про що він писав у анкетах. Але й це
була не основна помилка. Представники ОУН
так і не довідалися, хто ж насправді прихову-
вався за постаттю віце-консула. Один з адвокатів
М. Лемика Степан Шухевич, намагаючись під-
бадьорити свого підзахисного, цілком щиро пе-
реконував його словами: «Ви вбили іншу лю-
дину – Майлова, в сто разів гіршого, ніж Голуб.
Це був спеціальний представник Сталіна, що
контролював дипломатичні і консульські совєт-
ські представництва у Польщі. Ви зробили при-
ємну несподіванку товаришеві Сталіну»17.
Вже пізніше, після закінчення процесу,
М. Тимошенко, вірогідно, вирішивши допекти
адвокату М.Лемика, натякнувши йому на необіз-
наність щодо дійсного стану речей, не розкри-
ваючи себе, надіслав тому коротку листівку, під-
писавшись як Михайло Голуб: «Коли ти не
розумієш щось три місяці поспіль, то ти зовсім
дурень». Адресат допису вирішив, що йшлося
про те, що виступ консула на суді відбувався
російською мовою, тоді, як зауважив адвокат,
дипломат на той час вже три місяці перебував
у Львові18. Ми ж, знаючи весь «чекістський па-
сьянс» навколо справи Лемика, а також те, що
оунівці пізніше не змогли завчасно розкрити
справжні обличчя й інших чекістів – К.Полу-
ведька, П. Судоплатова, які були впроваджені до
їхнього середовища, на жаль, мусимо констату-
вати, що ОДПУ-НКВС працювало досить профе-
сійно, а контррозвідувальні заходи оунівців здійс-
нювали часто-густо на дилетантському рівні.
Після згаданих подій М.Тимошенко пропра-
цював у Польщі лише рік, позаяк «засвітився»
участю у відкритому судовому процесі, а тому
плідно продовжувати роботу резидента вже не
міг. У вересні 1934 р. його відкликали з «дипло-
матичної роботи за кордоном».
Продовження служби в розвідці
Невдовзі керівництво ГУДБ НКВС СРСР
вирішило використати колишнього «дипломата»
вже на вищій посаді, призначивши керувати Іно-
земним відділенням ГУДБ НКВС Молдавської
АРСР. Там він працював від січня 1935 р. до
квітня 1937 р.
З огляду на стратегічне значення для радян-
ської розвідки цього прикордонного регіону керу-
вати згаданим підрозділом означало, по суті,
контролювати та відповідати за переправлення
агентури через зручний «коридор» до Європи.
Крім того, сусідня Румунія, починаючи з 1934 р.,
після вступу СРСР до Ліги націй і початку «другої
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
149
16 Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. – Т. 1: 1920–1939. – Мюнхен, Лондон,
Нью-Йорк: Українське Видавництво, 1968. – С. 339.
17 Шухевич С. Моє життя. Спогади. – Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. – С. 480.
18 Там само. – С. 483.
хвилі визнання», посіла важливе місце в радян-
ській зовнішній політиці. Отже, все, що було
пов’язано з цієї державою, набувало особливого
значення для радянської розвідки19.
Тим часом М.Тимошенко у 1935 р. знову по-
трапляє до виру подій, пов’язаних з еміграцій-
ними антирадянськими колами. Не деталізуючи
їх, лише зауважимо, що на той час членами най-
більш чисельної білоемігрантської організації
«Російської загально-військової спілки», відомої
за російськомовною абревіатурою РОВС (Рус-
ский общевоинский союз)*, готувався замах на
міністрів закордонних справ Румунії Н. Титу-
леску та СРСР М. Литвинова під час відкриття
(в межах встановлення торгівельно-економічних
відносин між країнами) залізничного моста
через р. Дністер20. Завдяки своїй агентурі радян-
ська розвідка встановила особу людини, яка по-
винна була здійснити цей теракт. Ним виявився
член РОВС О.Петров, який перебував на тери-
торії Румунії. Намагаючись запобігти його діям,
керівництвом ІНВ НКВС прийняло рішення
«здати» згадану особу румунській владі. З цією
метою була спланована операція, де основним
персонажем став «подвійний» агент «Семенов»,
який перебував на особистому зв’язку в М.Ти-
мошенка. Відповідно до розробленого сценарію,
«Семенов», який також був «членом РОВС», мав
із власної ініціативи звернутися до румунської
поліції й розповісти там про підготовку спецо-
перації РОВС. Звичайно, що після такої заяви,
його особою зацікавилася б Сигуранца. Тому
агента необхідно було підготовили до цієї зус-
трічі й допиту таким чином, аби румуни не роз-
пізнали в ньому радянського агента й не виявили
відповідні закордонні джерела, завдяки яким
агент дізнався про підготовку замаху.
Опікуючись підготовкою радянського агента,
М.Тимошенко не лише детально спланував його
дії, а й дав слушні поради щодо психологічної
поведінки в спілкуванні з румунськими розвідор-
ганами: «На допитах відповідайте лише на пи-
тання, які Вам поставили, але точно, впевнено,
правдоподібно. Тримайтеся коректно і твердо.
Розповідайте все вільно, не нагромаджуючи фак-
тів». Окрім цього, використовуючи свій досвід,
набутий під час роботи в львівському консульстві,
«консультант» підкреслював: «Від Вашого врівно-
важеного стану, холоднокровності, переконли-
вого тону, твердості у відповідях багато що за-
лежить». Наставляючи агента, він акцентував і
на моральній витримці, не забуваючи робити й
політичні наголоси: «Будьте завжди мужніми, не
втрачайте ніколи віри в успіх, і знайте, що ми не-
ослабно стежимо за всім ходом цієї справи, і
наша допомога завжди буде надана в потрібну
хвилину… Пам’ятайте, що від Вас, і лише від Вас
залежить сила удару, який ми плануємо завдати
білогвардійсько-терористичній сволоті»21.
Зрештою, спланована чекістами операція
була успішно проведена: агент добре зіграв свою
роль, передавши румунській спецслужбі інфор-
мацію про підготовку теракту.
Основним завданням М.Тимошенка на цій
посаді було розширення агентурних можливос-
тей за кордоном та придбання нових закордонних
кур’єрів-вербувальників. Він особисто добирав
об’єкти для вербування та готував їх до подаль-
шої діяльності. Звітуючи про свою роботу на цій
ділянці, він згодом доповідав, що в 1936 р. –
впродовж півроку особисто завербував для закор-
донної роботи трьох кур’єрів, які вільно володіли
румунською мовою, а ті відповідно – трьох аген-
тів. У разі, коли вербуванням займалися інші
співробітники цього регіонального підрозділу
ІНВ, М.Тимошенко так само тримав все під своїм
особистим контролем. До того ж, він брав участь
й у безпосередньому технічному переправленні
кур’єрів через кордон22, у розробці операцій і під-
готовці завдань агентам23.
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
150
19 Наслідком укріплення радянських позицій в Центральній Європі стала нормалізації дипломатичних
відносин з країнами Малої Антанти – Чехословаччиною та Румунією в 1934 р. У першій половині 1935 р.
Москва зробила на адресу Румунії декілька заяв, пообіцявши відновити залізничне сполучення через Дністер,
розпочати переговори про торгівельну угоду та повернення румунам архівних документів й останків мол-
давського господаря Кантемира тощо. Проте Німеччина та Польща не були зацікавлені у зближенні СРСР з
Румунією, намагаючись якомога їм зашкодити.
* Російська загально-військова спілка створена у 1924 р. у середовищі представників білої еміграції під
орудою генерала П. Врангеля.
20 ГДА СБУ, ф.12. Матеріали Інспекції, спр. 123, арк. 15.
21 Там само, арк.13.
22 Там само, спр. 3898, т. 2 (Архівні матеріали), арк. 11, 12.
23Там само. Матеріали Інспекції, спр. 123, арк. 25.
Його діяльність на посаді начальника ІНВ
УДБ НКВС Молдавської АРСР тогочасним рес-
публіканським та союзним керівництвом роз-
відки оцінювалася як ефективна. У відповідних
характеристиках його визнавали «витриманим,
дисциплінований працівником», який добре знав
агентурну роботу; маючи великий досвід роботи
у контррозвідці й розвідці, «вмів не лише пра-
вильно підготувати, виховати і розставити
агентуру, а й адекватно відреагувати на власні
помилки та прорахунки, вчасно виправити їх»24.
Робота в контррозвідці
Утім, незважаючи на ці та інші позитивні
відгуки, у травні 1937 р. М. Тимошенка раптово
переводять із попередньої, доволі відповідальної
посади, на значно нижчу – помічником началь-
ника контррозвідувального відділу УНКВС
Дніпропетровської області.
Звичайно, він був незадоволений таким
кар’єр ним «падінням». Намагаючись якось впли-
нути на несприятливий розвиток подій, М.Тимо-
шенко у грудні 1937 р. звертається з особистим
листом до начальника відділу кадрів НКВС УРСР
М.Северина. Серед іншого нагадав адресату, що
в листопаді того року начальник управління
НКВС у Дніпропетровській області Є.Кривець
передав до відділу кадрів «подання» щодо його
на посаду заступника начальника 3-го (контрроз-
відувального) відділу УНКС. Проте призначення
затримувалося. Тому він, власне, і апелював до
очільника республіканського кадрового підроз-
ділу, аби з’ясувати ситуацію та позитивно вирі-
шити справу відносно нього. З тексту листа
можна зробити висновок, що дописувач та адре-
сат були особисто знайомі. Про це свідчить не
лише зміст допису, а й його доволі невимушений
стиль25.
Це звернення не залишилося поза увагою.
Вже 9 грудня на ньому стояла резолюція:
«Дайте довідку, як Дніпропетровськ ставить
питання по Тимошенку». Другий вердикт, без
дати – «Переведіть»26.
І дійсно на початку 1938 р. М.Тимошенка пе-
ревели на іншу – значно вищу, ніж очікувалося,
посаду, хоча й в інший регіон. Його призначили
начальником Ворошиловградського міського від-
ділу УНКВС УРСР, де він служив упродовж
шести місяців – у розпал «Великого терору» й від-
повідно брав участь в масових репресіях27. Як
саме виявив себе в них сьогодні встановити
важко, але в той час його нагородили «Знаком по-
чесного чекіста»28, а у червні 1938 р. рішенням
першої Ворошиловградської обласної партійної
конференції обрали делегатом XIV з’їзду КП(б)У*,
що було доволі престижною місією та визнанням
належності до політичної номенклатури29.
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
151
24 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 2. (Архівні матеріали), арк. 22.
25Там само, арк. 45.
26Там само.
27 ЦДАВО України, ф. 1, оп. 1, спр. 544, арк. 455.
28 Так записано в матеріалах особової справи. Ймовірно, йдеться про знак «Почетного работника ВЧК-
ГПУ». Кавалери цього знаку користувалися низкою привілеїв, зокрема, правом «безперешкодного входу» в
усі приміщення органів державної безпеки. Після звільнення з органів ОДПУ – їм призначалася підвищена
пенсія, за ними зберігалися квартири у відомчих будинках ОДПУ, обслуговування у відомчих лікувальних
закладах, отримання санаторних путівок. Вони також мали право, отримання житла поза чергою, носіння
офіцерської форми, збереження зброї тощо. Згодом, доплата до заробітної плати була відмінена. Проте
отримання цієї нагороди автоматично переводило «чекіста» з категорії простого співробітника органів до
привілейованої відомчої номенклатури.
* Список делегатів від Ворошиловградської області становив 59 осіб, серед яких 14 – перші особи країни
(Й.Сталін, В.Молотов, К.Ворошилов та ін.) та УРСР (М.Хрущов, М.Бурмістенко, В.Чубар та ін.), керівники
відомства НКВС СРСР (М.Єжов) та НКВС УРСР (О.Успенський). З’їзд проходив у Києві з 13 до 18 червня
1938 р. У його роботі брали участь ще 44 співробітника НКВС.
29 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 557, арк. 2–6.
У виступах всіх делегатів з’їзду домінували
звичні для тієї доби звіти про активну боротьбу
з «ворогами народу» й заклики до підвищення
«класової пильності»30. У промові нещодавно
призначеного на посаду наркома внутрішніх
справ УРСР О. Успенського, окрім критики
методів роботи колишнього голови ДПУ УСРР і
заступника наркома НКВС СРСР В. Балицького,
а також начальника відділу кадрів НКВС УРСР
М. Северина, виразно пролунала теза про «за-
сміченість» республіканського НКВС та вимога
подальшого «викриття контрреволюційних еле-
ментів» серед співробітників наркомату31.
Така ситуація, як і ставлення до згаданих по-
садовців звичайно, викликали занепокоєння й у
М.Тимошенка, який у недалекому минулому
користувався їхньою прихильністю. Втім, тоді
фатальні події обійшли його стороною, й навіть
стався неочікуваний черговий кар’єрний злет.
«Раптово», – як пише сам М.Тимошенко, – під
час роботи з’їзду мене викликали до НКВС
УРСР, де оголосили про призначення на посаду
начальника 5-го (Іноземного) відділу ГУДБ
НКВС УРСР». Проте цю посаду він обіймав
лише 2 місяці. У зв’язку з таким коротким тер-
міном перебування на ній, у деяких довідках,
складених Відділом кадрів НКВС СРСР, це при-
значення відсутнє, так само як і в обліковому
листі переміщення по службі.
Арешт і боротьба за виправдання
«Хмари», які почали збиратися над його го-
ловою ще з часу роботи згаданого партійного
республіканського форуму, далися взнаки на-
прикінці літа, хоча «чистки» НКВС УРСР від
кадрів І.Леплевського та В.Балицького розпоча-
лися ще взимку-навесні 1938 р.*
27 серпня 1938 р. старший лейтенант держ -
безпеки Михайло Тимошенко був заарештова-
ний у Києві як учасник «право-троцькістської
організації» та «польський шпигун» і запрото-
рений до в’язниці на вул. Володимирській, 33.
Йому інкримінували злочини, передбачені Кри-
мінальним кодексом УРСР за ст.ст. 54-1б (зрада
батьківщини), 54-10 (пропаганда або агітація,
що містить заклик до повалення існуючої влади)
та 54-11 (організаційна діяльність, спрямована
на підготовку перелічених злочинів). Разом з
ним заарештували і його дружину – Тимошенко
(Винар) Софію Борисівну, також співробітницю
НКВС УСРР. Її тримали під вартою 3,5 місяці –
до 10 грудня 1938 року.
Арешт не став для М.Тимошенка несподіва-
ним. За кілька днів до цього начальник Особли-
вої інспекції (кадровий підрозділ) наркомату
А. Назаренко, який на той час відповідав за
слідство у справах співробітників НКВС, у при-
ватній розмові попередив його про пряму вка-
зівку О. Успенського «будь яким чином» отри-
мати на Тимошенка «свідчення» від уже
заарештованого колишнього начальника Контр-
розвідувального відділу УДБ НКВС УРСР
А. Ратинського (Футер)32. Сам М. Тимошенко
пізніше неодноразово наголошуватиме, що при-
чиною його арешту стала «відмова виконувати
антидержавні завдання» наркома. У чому поля-
гали ці «доручення» ні тоді, ані пізніше, так і
лишилося невідомим.
Матеріали справи слідчої частини УДБ
НКВС УРСР дають змогу доволі повно рекон-
струювати перипетії перебування М. Тимошенка
під слідством.
У день арешту в помешканні Тимошенків по
вул. Левашевській, 13 у присутності двірника та
хатньої прибиральниці був проведений обшук.
Окрім документів, вилучили три револьвери
(два – системи «Маузер» і один – системи «Брау-
нінг» з обоймами та патронами до них, 5869 руб.,
65 золотих руб. старої чеканки, 62 – іноземної
монети (так в оригіналі документа. – Авт.),
облігацій на 3485 руб., три золотих дамських
годинники. Варто зазначити, що опис майна дає
змогу скласти відповідне уявлення про постать
колишнього розвідника. Це стосується, зокрема,
не лише зброї та коштовностей, а й обсягу різного
краму, асортименту речей «гардеробу» і його
запасів, що свідчили про далеко не аскетичний
спосіб життя самого чекіста та його дружини.
7 чоловічих костюмів, із яких 6 – «трійки», а
22 чоловічі верхні сорочки, 60 пар чоловічих і
30 пар жіночих панчіх, 26 дамських капелюшків,
100 м різних відрізів (бостон, коверкот, шовк,
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
152
30 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 545, арк. 5.
31 Там само, арк. 272, 273.
* Загалом у 1938 р. було заарештовано 994 співробітники НКВС УРСР // Шаповал Ю.І. Україна ХХ сто-
ліття. Особи та події в контексті важкої історії. – К.: Генеза, 2001. – С. 79.
32 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 1, арк. 33.
сукно, фланель, репс, крепдешин, ситець, батист,
плюш) і 121 м сувоїв тканини для білизни та ба-
гато інших речей33 – перелік доволі солідний.
Звичайно, навіть за наявності грошей, у СРСР
придбати всі ці речі було непросто. Ймовірніше
за все, М.Тимошенко, як і багато інших співро-
бітників НКВС, особливо тих із них, хто працю-
вав у прикордонних регіонах, або в розвідці міг
отримати дефіцити в таких обсягах як визиском
від контрабанди, з якою мав боротися, так і
через свою закордонну агентуру. Не виключено,
що такий «апетит» почав формуватися саме в
роки перебування у Польщі, де рівень життя був
набагато вищий, ніж в СРСР.
Якщо ніхто в НКВС не звернув увагу на
такий солідний перелік (у матеріалах справи ні-
чого не зазначалося про «буржуазне розкла-
дання»), то це апріорі означає, що його багатства
й розкоші були нормою для цієї верстви радян-
ських посадовців. Тобто ті, хто проводив об-
шуки, бачили схоже, чи приблизно те саме, що
й у інших арештантів цього прошарку. Це свід-
чило про те, вказувало на те, що за умовчанням
була соціальна згода на сприйняття подібного
способу життя.
Формальною підставою арешту став рапорт
його підлеглого – начальника відділення 5-го від-
ділу УДБ НКВС УСРР М. Шклярова, який звину-
вачував свого керівника в тому, що той свідомо
сфальсифікував зміст і наголоси доповіді агента
«Хмелевського», котрий за завдання радянської
розвідки й відповідного інструктажу Тимошенка
мав перетнути кордон з Польщею, але через
низку помилок потрапив до тамтешньої поліції.
Він звертає увагу на дрібні деталі, які, на його пе-
реконання М. Тимошенко спотворив навмисно,
аби виправдати хиби цієї невдалої операції*34.
Колишній підлеглий звинуватив М.Тимо-
шенка і в тому, що той висловлював «нездорові
настрої в підборі чекістських кадрів та недоціль-
ності працювати ночами до ранку», власне,
виступав проти традиційних методів чекістів,
укоріненої тоді практики. Загало сутність ра-
порту зводилася до звичайного наклепу. Обви-
нувачуваний не заперечував свої слова щодо
неправильного підбору кадрів, оскільки об-
стоював принцип професіоналізму, а не партій-
ної належності. Посилаючись на досвід своєї
роботи на Донбасі, наголошував, що був свід-
ком того, як до роботи в органи набирали «чле-
нів партії та комсомольців, майже без розбору,
не враховуючи їхні здібності»35. Інший «сві-
док» у справі – колишній начальник 3-го від-
ділу УНКВС по Кам’янець-Подільській області
Г. Шухман на допиті 3 вересня 1938 р. начебто
показав, що М.Тимошенко «належав до актив-
них учасників право-троцькістського заколоту».
Проте вже 3 березня 1939 р. заявив, що таких
свідчень не давав, їх вписав слідчий, а він зму-
шений був підписати протокол.
Уже згадуваний співробітник НКВС УРСР
А. Ратинський на допитах 13 вересня і 4 листо-
пада 1938 р. дав обвинувачувальні свідчення не
лише на Тимошенка, а й на багатьох співробіт-
ників НКВС. За його твердженнями колишній
«віце-консул», як і більшість закордонних рези-
дентів, був пов’язаний з «польською розвідкою
та українськими націоналістами». Зі слів колиш-
нього начальника ІНВ УДБ УРСР В.Кареліна, у
Львові М.Тимошенко займався не стільки розві-
дувальною роботою на користь радянської дер-
жави, скільки контррозвідувальною, працюючи
на польську владу: виявляв «революційних [про-
радянських] елементів Галичини», які зверта-
лися до радянського консульства, сподіваючись
отримати від його співробітників адекватну під-
тримку своєї діяльності36. Втім, у ході слідства
ці та інші закиди були спростовані. Натомість
з’ясувалося, що М.Тимошенко як віце-консул
навесні 1934 р. звертався до Москви з прохан-
ням дати дозвіл на в’їзд до Радянського Союзу
«націоналістів» Антона, Тараса та Остапа Кру-
шельницьких, які пізніше були заарештовані
НКВС УРСР37.
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
153
33 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 2. (Архівні матеріали), арк. 55, 56.
* На допиті агент підтвердив лише половину з тої інформації, що була зазначена в рапорті М. Шклярова.
Тимошенко пояснював такі розбіжності тим, що ним у процесі розмови з агентом були уточнені деталі, а М.
Шкляров, нещодавно переведений до роботи у зовнішню розвідку, ще не мав досвіду роботи із закордонними
джерелами.
34 ГДА СБУ, ф. 12. Матеріали Інспекції, спр. 123, арк.1.
35 Там само, арк. 2.
36 Там само,, ф. 6, спр. 70355, т.1, арк. 63.
37 Там само,, ф. 12. Матеріали інспекції, спр.123, арк. 139.
Згодом на допиті 22 грудня 1938 р. А. Ратин-
ський заявив, що М. Тимошенка «обмовив час-
тково». Свою поведінку й неправдиві свідчення
він пояснював бажанням заплутати слідство,
розтягнути його, аби відтермінувати мить свого
неминучого розстрілу38. Пізніше цей же «сві-
док» ще багато разів змінював свідчення щодо
причетності чи непричетності співробітників
НКВС до «контрреволюційної чи шпигунської
діяльності». Свою поведінку пояснював бажан-
ням зняти з себе відповідальність за долю цих
людей, а також застосуванням до нього «особ-
ливих методів ведення слідства» – побиття39. Під
час допитів слідчі, (їх змінилося до 15 осіб)
«підказували, які потрібно давати свідчення сто-
совно осіб, справи яких ті вели». Прямі вказівки
обмовити М. Тимошенка, зокрема і щодо його
причетності до шпигунської діяльності на ко-
ристь Польщі давав А. Ратинському колишній
начальник 3-го відділу УДБ НКВС УРСР,
О. Троїцький40.
Крім того, до справи були долучені свід-
чення колишнього співробітника НКВС Л. За-
ньковського-Задова від 12 вересня 1938 р. про
те, що начебто з вини М. Тимошенка була про-
валена закордонна агентура, зокрема агенти
«Семенов», «Моряк», «Желанний», «Большой»
та «Бойовий»*. Але шляхом перевірки особо-
вих справ цих агентів згадані свідчення Л.За-
дова не підтвердилися41. До речі, і в протоколах
допитів останнього, що знаходяться у кримі-
нальній справі, порушеній проти нього, пріз-
вище М.Тимошенка не згадується жодного
разу.
Про провал з вини М.Тимошенка закордон-
ної агентури та використання її з корисливою
метою (придбання за кордоном дефіцитного на
той час фотопаперу для власного фотоапарату)
свідчив на допиті 2 листопада та під час очної
ставки з ним 3 листопада 1938 р. і співробітник
ІНВ НКВС Молдавської АРСР Б. Боскис-Глуз-
берг*. Проте пізніше 28 лютого 1939 р. він також
відмовився від своїх свідчень щодо провалу
агентури, наполягаючи лише на її використанні
для задоволення особистих матеріальних по-
треб. Але й сам М.Тимошенко цього не запере-
чував.
Не підтвердилися й свідчення засудженого
до 10 років позбавлення волі колишнього закор-
донного агента З. Кошницького, який відбував
покарання в Ухто-Іжимському таборі ГУЛАГу
НКВС СРСР, щодо провалу з вини М.Тимо-
шенка закордонної агентури42.
Зважаючи на широке коло таких осіб, роз-
маїття їх свідчень складалося враження, що
слідством була проведена дуже ретельна робота,
аби обов’язково «знайти» компромат на М.Ти-
мошенка.
Проте найголовніші свідчення проти колиш-
нього розвідника, які згодом позначилися на
його житті та кар’єрі, надав колишній нарком
О. Успенський, котрий власноручно підписав
ордер на арешт. Він звинувачував М. Тимошенка
у шпигунстві на користь Польщі43. До речі, така
ж доля спіткала в той час більшість розвідників.
У справах арештованих співробітників ІНВ, які
працювали за кордоном, слідство проводилися
доволі однобічно, або й узагалі не проводилося.
Їх обвинувачення були стандартними. Тих, хто
працював у Німеччині, оголошували німець-
кими шпигунами, Японії – японськими тощо.
Звісно й людину, яка служила у тодішньому
польському Львові, на все життя затаврували
відповідним чином.
Колишні співробітники держбезпеки, пере-
буваючи за ґратами, активно свідчили проти
М. Тимошенка, хоча від грудня 1938 р. деякі з
них почали відмовлятися від попередніх заяв, за-
значаючи, що вчинили так під тиском, або слідчі
власноруч фабрикували протоколи допитів. Така
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
154
38 ГДА СБУ, ф. 6, спр.70355, т. 3, арк.73.
39 Там само, арк. 86.
40 Там само, арк.12–14.
* Так записано в матеріалах справи М.Тимошенка.
41 ГДА СБУ, ф. 12. Матеріали Інспекції, спр. 123, арк. 4.
** Б. С. Глузберг (Глузберг-Боскис) (1897–1938), в органах ВЧК – ОДПУ – НКВС з 1920 р. Працював
начальником 5 відділу УДБ НКВС в Одеській обл. Рішенням Військової колегії Верховного Суду СРСР від
25.09.1938 р. засуджений до вищої міри покарання.
42 ГДА СБУ, ф.12. Матеріали Інспекції, спр. 123, арк. 6.
43 Там само, арк.139.
часткова зміна стратегії, ймовірно, пояснюється
тим, що на початку грудня 1938 р. під час тимча-
сової так званої «беріївської відлиги» відбулися
корективи в політиці НКВС, зокрема й у став-
ленні до вже заарештованих власних співробіт-
ників, які не мали за собою суттєвих «гріхів».
Тим часом поведінка самого підслідного за-
лишалася послідовною. Він чітко дотримувався
обраної лінії захисту. Не погоджуючись із вису-
нутими йому звинуваченнями, як це зробили
інші, підписавши собі тим самим вирок, уперто
обстоював безглуздість закидів, що ґрунтува-
лися на свідченнях заарештованих чекістів,
шукав можливість зустрітися з керівництвом
наркомату, аби довести свою непричетність до
інкримінованих йому «злочинів». Наприкінці
1938 р. йому вдалося влаштувати зустрічі із
заступником наркома внутрішніх справ УРСР,
який запевнив, що справа буде розглянута най-
ближчим часом. У лютому 1939 р. М. Тимо-
шенко вперше написав листа до начальника
3-го відділу НКВС УРСР Є. Громовенка з про-
ханням викликати його для допиту й обгово-
рення деяких нюансів, котрі не можна викласти
у відкритому листі44.
Із документів слідчої справи випливає, що
1 квітня 1939 р. він звертається із заявою вже до
наркома внутрішніх справ УРСР, де детально ви-
кладає свою історію (коли потрапив до в’язниці,
як просувалося слідство). Окрім іншого, пові-
домляє й про розмову із заступником наркома,
яка відбулася раніше: «З того часу, – пише Ти-
мошенко, – слідство набуло партійної об’єктив-
ності». Далі зазначає, що справу найближчим
часом припинять, хоча він й дуже стурбований
тривалим перебуванням у в’язниці45. Схоже, що
його стратегія захисту полягала в тому, що він
був дуже добре обізнаний із особливостями сис-
теми. Якщо його не розстріляли одразу, то у
нього залишався шанс вижити через створення
для слідства безкінечних бюрократичних проце-
дур. Тимошенко писав листи. Адресати мали
відповідати та реагувати. Він вимагав зустрічей.
На них також треба було реагувати – і в контек-
сті виявлення його зв’язків, і в контексті тих ва-
желів, на які він розраховував. Все це працювало
на нього, бо він був живий і шанс зберегти життя
був дуже високим із кожним відтермінуванням
вироку.
Задля справедливості слід варто зазначити,
що не лише сам Тимошенко клопотав про свою
долю. Його підтримували й близькі – батько,
брат і дружина, які зверталися до владних струк-
тур, намагаючись витягти його з-за ґрат.
Лінія «батьківського» втручання тоді, як,
зрештою, і пізніше, була дуже поширеною – не
тільки стосовно різних посадовців, а й пересіч-
них громадян. Важливо, що в таких листах
батьки «важливих людей» свідомо чи не свідомо
використовували узвичаєну архаїчну – народну
чи псевдонародну лексику, натискаючи на тра-
диційні емоції щодо дітей у тих, хто буде це чи-
тати. З іншого боку, таке спрощення дозволяло
(чи створювало ілюзію дозволу), що за неспри-
ятливого розвитку подій можна буде уникнути
покарання самому авторові листа, наскільки він
клопотався не за політичного діяча, а за дуже
близьку людину. Дискурс «сліпої батьківської
любові» тут видавався корисним, навіть якщо й
був штучним.
Ще один мотив захисту – це розуміння того,
що засуджений чи розстріляний заплямує всю
родину. Тому близькі вдавалися до двох страте-
гій: а) рідна людина, дискурс родини, невинува-
тості, б) «ми нічого не знали, ми тут ні до чого,
ми й захищаємо його тільки тому, що він нам
рідний, а якими справами він опікувався – не
маємо уявлення».
Схоже, що обидві ці стратегії було втілено у
листах родичів М.Тимошенка.
Так, 25 грудня 1938 р. до наркома внутрішніх
справ УРСР звернувся батько М. Тимошенка –
Лука Трохимович. Вже у перших рядках ко-
ротко виклав перебіг подій, пов’язаний з репре-
суванням сина: «Товаришу Народний Комісар!
Прошу Вас вислухати, якого важкого нещастя
зазнав я і моя родина й допомогти нам у на-
шому горі. Ви, товаришу Народний Комісар,
очолюєте радянське правосуддя, і в змозі нам
допомогти. Горе моє полягає в тому, що стар-
ший мій син Михайло Лукич Тимошенко був
заарештований 27 серпня 1938 р. у м. Києві …
Я не знаю, в чому його звинувачують, але я гли-
боко впевнений в його невинуватості. …». Про-
довжуючи, розповідає про сина, зокрема й те
як той у 16-річному віці пішов добровольцем
до Червоної армії, як вони разом – в один день
вступили до лав РКП(б) у 1924 р., як син
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
155
44 ГДА СБУ, ф.12 (Матеріали Інспекції), спр. 123, арк. 102.
45 Там само, арк. 77.
18 років віддано служив в органах НКВС.
«Я прошу Вас… переглянути справу мого сина.
Він хворий, і довге очікування може негативно
позначитися на його здоров’ї. Я прошу Вас.
Вірте мені. Не лише як батько впевнений в чес-
ності свого сина, але й як патріот своєї Великої
Соціалістичної Батьківщини, яка дорожить
кожним своїм відданим сином»46, – такими ряд-
ками завершується лист.
Неодноразово писали подібні звернення до
наркома внутрішніх справ УРСР і союзного
НКВС молодший брат Тимошенка – Олександр
та його дружина Сара Голованевська, яка також
служила в НКВС й доводилася племінницею
Поліні Жемчужиній – дружині голови радян-
ського уряду В.Молотова. Ще у вересні 1938 р.
вона вже розмовляла з Поліною Семенівною
стосовно заарештованого родича. Та перекону-
вала племінницю, що брата її чоловіка обов’яз-
ково звільнять, оскільки той був заарештований
за часів О.Успенського. Пізніший лист С.Голо-
ваневської, адресований своїй тітці вже у січні
1939 р., потрапив до НКВС СРСР47.
Наслідуючи приклад своєї дружини у споді-
ванні, що саме за сприяння П.Жемчужиної його
листи потраплять до очільника НКВС СРСР
Л.Берії, чинив і Олександр Тимошенко. З допису
до дружини В.Молотова, що зберігається у справі
М.Тимошенка, можна довідатися про зміст усіх
інших листів, позаяк там міститься їх переказ.
Передусім, у них викладалася історія всієї ро-
дини, їх участі у революційній боротьбі, «розбу-
дові радянської держави». Звичайно, основна
увага зосереджувалася на долі старшого брата.
Дізнаємося, що його справа була перекваліфіко-
вана зі «шпигунства» на «участь у контрреволю-
ційній троцькістській організації». Окрім іншого,
викладалися й дещо дивні речі, вірогідно, для
того, аби довести власну лояльність сталінському
режиму та продемонструвати переконаність у
«справедливості» слідства: «Арешт старшого
брата всю нашу родину приголомшив, оскільки
ніхто з нас ніколи нічого негідного за ним не по-
мічав… До теперішнього часу ми навіть не
знаємо, ворог він чи заарештований ворогом за
боротьбу з ворогами. Уся наша родина намага-
ється з’ясувати, хто ж такий Михайло Лукич
Тимошенко. Якщо ворог, тоді так і скажіть, і
ми будемо знати, що один з нашої родини вия-
вився негідником, і ніхто з нас не подумає про
нього». Олександр наголошував: «Я не ствер-
джую, що заарештований Тимошенко не винен і
не прошу ніяких пільг для нього, оскільки не знаю,
які обставини передували арешту. Для мене не
зрозуміло, чому перекваліфіковано обвинувачення
і чому його справа ще й досі не з’ясована». А далі
вже прориваються емоції не більшовика, а стур-
бованого брата: «Арештований Тимошенко хворів
відкритою формою туберкульозу, який може по-
новитися, і це може призвести до того, що він
помре ще до розгляду його справи у відповідній
судовій інстанції …»48.
Згадані листи потрапили до заступника на-
ркома внутрішніх справі СРСР В. Меркулова,
який зацікавився цією справою й узяв її під свій
контроль, доручивши начальнику УНКВС по
Київській області доповісти про причини
арешту М.Тимошенка. Саме після цього – вже
наприкінці січня 1939 р. у Києві між керівни-
ками різних структур НКВС УРСР активізува-
лося листування щодо з’ясування обставин
репресування чекіста.
25 січня заступник наркома НКВС УРСР
М. Горлинський надіслав повідомлення першо -
му заступнику союзного наркома внутрішніх
справ, начальнику ГУДБ НКВС СРСР В. Мерку-
лову щодо справи М.Тимошенка. Підсумову -
ючи, написав: «Не зізнався. Викривається чо-
тирма арештованих»49.
Окрім іншого, «обтяжливими обставинами»
для М.Тимошенка, за цілком звичною тради-
цією радянської каральної практики тієї доби,
стали й опосередковані «компрометуючі» мате-
ріали, долучені до матеріалів справи. Ідеться
про походження дружини, а також окремі факти
з минулого його батька Луки Трохимовича, 1877
року народження. Останній перебував на обліку
секретного відділу Сумського окружного від-
ділу ДПУ УСРР за те, що начебто, в 1925 р.
отримував з Америки анархістську газету «Рас-
свет». Дружина належала до «класово ворожих
елементів», оскільки її батько був торговцем,
а брат і сестра в роки непу також займалися
цим – неприйнятним для пролетарської дер-
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
156
46 ГДА СБУ, ф. 12 (Матеріали Інспекції), спр. 123, арк. 106–107.
47 Там само, арк. 73–74 зв.
58 Там само, арк. 75–75 Зв
49 Там само, арк. 94, 95.
жави бізнесом, за що в 1928 р. позбавлялися
виборчих прав. Пізніше, вже під час перебу-
вання чекіста у тюрмі, – у серпні 1939 р. чоло-
віка сестри дружини Тимошенка – Мілітарева
засудили до 15 років таборів ГУЛАГ з поразкою
в правах на 5 років за ст. 54-6 КК УРСР (розго-
лошення державної таємниці). Щоправда, вже
у жовтні 1939 р. його виправдали й звільнили
з-під варти.
На початку весни 1939 р. учергове активізу-
валася дружина М.Тимошенка, пожвавивши
своє листування з НКВС УРСР. Вона почала
буквально закидати своїми зверненнями респуб-
ліканський наркомат, вимагаючи покращити
хоча б побутові потреби свого чоловіка, поси-
лаючись на те, що він має ваду серця та хворий
на туберкульоз, потребує посиленого харчу-
вання та інших більш-менш пристойних умов іс-
нування у тюрмі. У березні Софія Борисівна
двічі зверталася до начальника 3-го відділу
НКВС із проханням дозволити передати чоло-
віку деякі речі з тих, що були вилучені під час
арешту. У червні вона знову пише до помічника
прокурора військ НКВС УРСР Хачатуряна з
проханням передати до в’язниці спідні штани,
сорочки, шкарпетки; у липні – продукти харчу-
вання50.
Не обмежившись цим, жінка вирішила
обстоювати і свої права, оскільки після звіль-
нення їй не повернули квартиру, де вони
спільно мешкали з чоловіком. В одній із заяв
вона пише про це: «Сім місяців я знаходжусь
буквально на вулиці, ночую у знайомих, а іноді
сиджу на вокзалі. … Прошу допомогли отри-
мати мені житло, аби я змогла влаштуватися
на роботу…»51.
Зрештою Хачатурян віддав розпорядження
заступнику начальника слідчої частини НКВС
УРСР С.Калужському про повернення Софії Бо-
рисівні всіх відібраних речей та виділення кім-
нати. Більше того, він вимагає з’ясувати, хто
винен у «незаконному виселенні родини Тимо-
шенка на вулицю» та притягнути їх до відпові-
дальності52. Слово «незаконно» у вердикті вида-
ється справжнім глузуванням над багатьма
іншими родинами, з якими радянська влада чи-
нила так само, оскільки дружини та діти «воро-
гів народу» (відповідно до наказу № 00486 від
15 серпня 1937 р.) потрапляли під репресії й
різні дискримінації, зокрема й позбавлення
житла тощо.
Після позитивного рішення про повернення
речей та житла дружині енергійнішими стали й
звернення самого М.Тимошенка, який упродовж
весни – на початку осені 1939 р. вперто й послі-
довно наполягав не лише на пришвидшенні ви-
рішення його долі, а й апелював до керівництва
республіканського наркомату внутрішніх справ,
аби ті врахували потреби дружини й повернули
гроші, коштовності та речі, конфісковані під час
арешту.
У травні 1939 р. (точні дати не встановлені)
він кілька разів листовно звертався до керів-
ництва республіканського наркомату внутріш-
ніх справ, двічі – до начальника 3-го спецвід-
ділу НКВС УРСР Є. Громовенка із заявами.
З тексту однієї з них стає зрозумілим, що в січні
1939 р. з ним дійсно зустрічався начальник зга-
даного підрозділу, який пообіцяв, що справа
буде закрита найближчим часом. Окрім цього,
заявник наголошував, що від 10 березня, коли
відбувся черговий допит, його більше не викли-
кали й тому невідомо, як саме просувається
справа, хоча він має інформацію про призна-
чення нового слідчого. М.Тимошенко вкотре
називає колишнє керівництво НКВС, ініціато-
рів арешту «політичними перестрахувальни-
ками», які пішли на такий несправедливий крок
на підставі брехливих звинувачень, «фашист-
ського наклепу» й просить пришвидшити роз-
гляд його справи53.
В одному зі своїх листів уже до першого за-
ступника, т.в.о. наркома внутрішніх справ УРСР
А. Кобулова він знову повторював, що упро-
довж останніх двох з половиною місяців його
взагалі не викликали на допити і, не стримую-
чись, в’їдливо перепитував: «можливо це новий
метод слідства?». Загалом справедливо заки-
даючи очільнику свого ж відомства, М.Тимо-
шенко лукавить, роблячи вигляд, що раніше
затягування слідства, поряд із швидкою розпра-
вою, було винятком, а не традицією. А пово-
дився він так впевнено, ймовірно, знаючи, що
колишній нар ком НКВС УРСР О.Успенський
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
157
50 ГДА СБУ, ф.12 (Матеріали Інспекції), спр. 123, арк. 40.
51 Там само, арк. 42.
52 Там само, арк. 48.
53 Там само, арк. 62, 63 Зв.
вже заарештований і оголошений «ворогом
народу». Тому й у листі далі підкреслює, що
його «справа стала наслідком перестраховки
та провокації» з боку згаданої особи і тепер він
пов’язує свої надії зі справедливою позицію
нового наркома, завдяки якому зможе «реально
відчути, що означають більшовицькі права»54.
З огляду на зміст звернень, стає зрозумілим,
що певна активізація розслідування, спричинена
увагою до неї В.Меркулова у березні 1939 р.,
вже у наступні місяці знову перейшла у стадію
стагнації.
Вірогідно, саме під час цієї «паузи» М.Ти-
мошенка перевели з внутрішньої тюрми НКВС,
розташовано в комплексі відомчих споруд
(вул. Володимирська, 33), до Лук’янівської
в’яз ниці*. Пояснити логіку такого вчинку з
боку керівництва НКВС нині важко, оскільки в
документах відсутня мотивація, як, зрештою, й
відповідний припис щодо цього. Але небезпід-
ставним видається припущення, що це відбу-
лося саме через пом’якшення суворості обви-
нувачення. А може й втручання В.Меркулова
далося взнаки, позаяк сам бранець поводився
дедалі зухваліше.
У червні 1939 р. він чотири рази звертався з
претензією до начальника першого зі згаданих
місць позбавлення волі, аби звідти йому пере-
дали відібрані у нього речі, зокрема й золотий
годинник фірми «Лонжин». При цьому навіть
погрожував адресату «не затримувати переси-
лання», інакше «звертатиметься за поясненнями
до наркома внутрішніх справ майора держбез-
пеки Кобулова», оскільки йому вже набридло
зволікання55.
3 липня 1939 р. М.Тимошенко пише до стар-
шого слідчого НКВС УРСР Богданова, який тоді
вів його справу, з претензією: «Вже пройшов
місяць з [дня] останнього допиту. В обіцяний
термін Ви мене не викликали! Ймовірно, в слід-
чій частині вважають, що пербування 11 міся-
ців під слідством приносить мені задоволення.
Наполегливо прошу Вас викликати мене, якщо
не за справою, то для задоволення моїх особис-
тих прохань, про які я говорив»56.
Приблизно в той же час він апелює й до на-
чальника секретаріату наркомату внутрішніх
справ із проханням не лише передати наркому
чергового листа, а й з вимогою відповісти,
чому листи, надіслані раніше до очільника
республіканського НКВС, залишилися без від-
повіді.
Доволі емоційним є третє звернення М.Ти-
мошенка до наркома НКВС УРСР (без дати. –
Авт.) Дописувач наголошує, що добре усвідом-
лює намагання слідства знайти на нього компро-
метувальні матеріали й категорично спростовує
всі обвинувачення: «Я – не винен! Навіть «ме-
тоди» часів ворога Успенського не змусили мене
стати на шлях провокації! І ціна людей, які ви-
конували «замовлення» Успенського, мені ві-
дома». Він вкотре просить викликати його для
особистої розмови з наркомом і виявляє стурбо-
ваність, чому й досі ні нарком, ні його заступник
особисто з ним не спілкувалися. «Я – більшовик,
– пафосно продовжує М.Тимошенко. – Для мене
не може існувати визначення «Один порятунок
для приреченого – ніякого порятунку» (Вергі-
лій*). Я переконаний, що чесну людину нікому не
буде дозволено зробити злочинцем та негідни-
ком»57.
Втомою та роздратуванням просякнуті й на-
ступні апеляції до керівництва республікан-
ського наркомату внутрішніх справ. У зверненні
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
158
54 ГДА СБУ, ф. 12 (Матеріали Інспекції), спр. 123, арк. 59–60.
* У 1939 р. всі в’язниці, в тому числі й ті, що належали до системи органів державної безпеки, перебували
у підпорядкуванні Головного Тюремного управління (ГТУ) НКВС СРСР . З початку 1940 р. певну їх частину
передали ГУЛАГ, використовуючи як пересильні тюрми (пункти). Вже у лютому 1941 р. у контексті загальної
масштабної реорганізації органів внутрішніх справ та державної безпеки, в т.ч. й поділу НКВС СРСР на два
наркомати – внутрішніх справ і державної безпеки – у складі НКВС СРСР залишилося управління, яке опі-
кувалося тюрмами. Щоправда, тепер від його старої назви прибрали слово «Головне». Внутрішні тюрми ор-
ганів державної безпеки підпорядкували обліково-архівному відділу («А») НКДБ.
55 ГДА СБУ, ф.12 (Матеріали Інспекції), спр. 123, арк. 45.
56 Там само, арк. 46.
* В архівній справі написано російською: «Одно спасенне обреченного – никакого спасення». Більш роз-
повсюдженою версією є наступна редакція цього афоризму: «Одно спасение у побежденных — не надеяться
ни на какое спасенне» Джерело: http://www.wisdoms.ru/pavt/p41.html
57 ГДА СБУ, ф. 12 (Матеріали Інспекції), спр. 123, арк. 47.
від 3 вересня 1939 р. (одинадцятому за рахун-
ком!) він уже не просить, а вимагає завершення
розслідування: «Припиніть, будь ласка, цю
нескінченну перевірку, про це прошу!» За п’ять
днів – черговий лист адресований начальнику
слідчої частини НКВС УРСР: «Протягом
трьох місяців не викликався на допит. …Пере-
буваю у в’язниці 13 місяців! … Матеріали
обвинувачення цілком абсурдні, легковажні, а
головне – брехливі!». Досвідчений співробітник
радянських спецслужб, також причетний до
ведення «контрреволюційних» справ, добре
знайомий з традиціями чекістів, обурюється і
гостро критикує методи роботи своїх колег:
«Дешево все ж таки розцінюється гідність
більшовика, людини! … У в’язниці навіть міні-
мальне прохання залишається без відповіді – це
факт, сумна правда!» Продовжуючи свій епіс-
толярій, він вдається й до аналогій: «У дорево-
люційного письменника Решетникова є опові-
дання «Яшка» (Ленін дав досить позитивний
відгук його творчості)*, і там написано, що
той просидів під слідством півтора року, а
потім був засуджений до двох місяців ув’яз-
нення. Схоже, що я – такий самий «Яшка».
13 місяців в’язниці за те, що все своє життя
був чесним та непідкупним більшовиком і від-
даним сином батьківщини!» І нижче знову дуб-
лює своє безкінечне прохання «прискорити
слідство», а також дозволити йому «з волі» от-
римати французький словник і хрестоматію.
Останнє вказує не лише на рівень освіченості
в’язня, а й на те, що він дійсно володів кількома
мовами й продовжував удосконалювати свої
знання. Закінчується заява емоційним гаслом
політичного забарвлення: «Я вірю лише в біль-
шовицьку правду!»58
Окрім вимог розібратися з його справою, у
М. Тимошенка залишалися й інші претензії до
слідства, зокрема й щодо довготривалої забо-
рони на отримання особистих речей. Зрештою,
в липні 1939 р. слідчий Богданов підписав пози-
тивний вердикт щодо повернення частини «но-
сильних речей» із конфіскованих під час арешту
(плащ-пальто воєнного зразка, напівчоботи на
подвійній підошві, гумові калоші до них, брюки,
дві верхні сорочки, три пари трусів, 6 пар шкар-
петок, спортсменку і навіть подушку)59.
Загалом за час перебування М.Тимошенка
під арештом, змінилося шість слідчих, які вели
його справу! Звісно це впливало на хід розсліду-
вання й відповідно затягувало його, позаяк
кожен наступний мав витратити певний час на
ознайомлення з її матеріалами. Незважаючи на
таку ротацію слідчих, не припинялися їх нама-
гання щось витягнути з арештанта, аби підси-
лити обвинувачувальний складник справи. Хоча
очевидним є й те, що до нього не вдавалися до
«спеціальних методів» вибивання зізнань, коли
показання по суті вибивали із застосуванням
сили, катуванням.
Натомість використовувався відомий з дав-
ніх часів методів – «внутрішньо-камерної роз-
робки». До камери, де сидів М.Тимошенко, був
вміщений агент під виглядом підслідного, який
мав встановити з ним довірливі стосунки й діс-
тати інформацію для слідства. Згодом ця особа
звітувала, що його тимчасовий «сусід» дійсно
сподівався і плекав надію «на партійну об’єк-
тивність» з боку слідства. Проте тривале ув’яз-
нення, очні ставки та сам хід розслідування
вплинули на його психологічний стан і, на-
чебто, він став серйозно замислюватися над
вчиненням самогубства, оскільки не знаходив
більше сили «очікувати на неминучий роз-
стріл». «Він справляє враження вовка, загна-
ного у безвихідь, через що у нього з’явився
сильний головний біль (без симуляції)», – по-
відомляв агент60.
Окрім інформації «підсадної качки», серед
архівних документів збереглися свідчення й
інших осіб, які проливають додаткове світло на
морально-психологічний портрет ув’язненого
чекіста. Кілька днів з ним в одній камері сидів
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
159
* Ф.М.Решетников – російський письменник-шестидесятник, представник революційно-демократичного
напряму російської літератури, його твори друкували в «Современнике», «Искре», «Отечественных запис-
ках». Оповідання «Яшка. Очерк из Петербургской жизни. Из цикла «Забытые люди», де письменник змалю-
вав страшну картину пролетарського дитинства, вважається його кращим твором. Деякі оповідання автора
використовував В.Ленін у своїх статтях.
58 ГДА СБУ, ф. 12. Матеріали Інспекції), спр. 123, арк. 34–35.
59 Там само, арк. 54.
60 Там само, арк. 109.
відомий український історик К.Штепа*, який
згодом зауважував, що М.Тимошенко суттєво
відрізнявся від інших працівників НКВС. «Він
був розумнішим за багатьох…, не жорстоким»,
– констатував історик і підкреслював те, в чому,
власне, важко сумніватися, зважаючи на місце
служби й пануючу на той час атмосферу в дер-
жаві, – «…хоча, якби тому довелося, у межах
службової компетенції, бити заарештованих,
ймовірно, він би це робив, проте без особливого
службового завзяття»61. Ось саме про відсут-
ність цього «завзяття», вірогідно, й писали у
своїх характеристиках ті, хто за своїм службо-
вим обов’язком характеризував М.Тимошенка
ще у перші роки служби в органах державної
безпеки. Це й вирізняло його серед інших чекіс-
тів-інквізиторів.
Далі К. Штепа зауважував те, що також
не викликало сумнівів, оскільки з поведінки
чекіста, його життєвої стратегії, кар’єрних пе-
рипетій випливало, що ця людина не мала
щонайменших ілюзій щодо змісту більшовизму
та його справжнього обличчя: «М.Тимошенко
«у партійну лінію не вірив», у нього не було
«ідолопоклонства» перед очільниками сис-
теми, «а всі «ексцеси» «єжовщини» пояснював
«кар’єризмом та тупістю виконавців». На від-
міну від інших, він слідству не допомагав, «п’єс
не розігрував», винним себе не визнав і нікого не
обмовив у контрреволюційній чи шпигунській
діяльності», – підкреслював український іс-
торик62.
Дійсно, в матеріалах слідчої справи є інфор-
мація про те, що від нього намагалися отримати
компрометувальні матеріали на деяких колиш-
ніх колег, зокрема, на співробітника управління
НКВС по Сталінській області І.Розова, який
упродовж 1934–1936 рр. працював за лінією ІНВ
і спілкувався з М. Тимошенком. Зараз важко ска-
зати, чи дійсно арештант так стійко тримався, чи
на початку 1939 р.змінилася атмосфера ведення
слідства Однак цілком очевидним і неспростов-
ним залишається факт: перебуваючи під слід-
ством, він нікого не очорнював і наклепів не
писав. Що, зрештою, пізніше й було зафіксовано
ним у анкеті: «Заарештований ворогами народу
в 1938 р. поводився як більшовик: ні себе, ні кого
іншого не обмовив».
На переконання К.Штепи, більшість співро-
бітників НКВС, які опинилися у в’язниці, зок-
рема й М.Тимошенко, масові репресії поясню-
вали так званою «теорією соціально-політичної
профілактики». Її сутність зводилася до того, що
«радянська правосвідомість», на відміну від
«буржуазного» права та судової практики,
визнавала злочином не лише вчинене діяння
(«злочинний акт»), а й «потенційний злочин», а
звідси – й необхідність його попередження. Про-
довжуючи аналізувати логіку діяльності радян-
ських спецслужб, український історик зауважу-
вав: «Каральні органи повинні були своєчасно
втрутитися, аби позбавити суспільство від
«потенційних» заколотників, шпигунів, сабо-
тажників, терористів тощо. А тому немає ні-
чого дивного та протиприродного, коли через
апарат ДПУ та НКВС, поряд з дійсними злочин-
цями, активними контрреволюціонерами та во-
рогами радянської влади, проходили мільйони
«потенційних», які усувалися або ліквідовува-
лися в порядку «соціально-політичної профілак-
тики». Єдине, що у тій ситуації їх хвилювало:
навіщо було надавати «потенційним» діям ви-
димість «реальних», вишукуючи передбачувані,
але не вчинені злочини? Було б навіть простіше,
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
160
* Штепа К.Ф. (1896–1958) – український історик, професор, завідуючий кафедрою історії стародавнього
світу і середніх віків Київського університету; з 1931 р. – голова Комісії з історії Візантії Академії наук УСРР.
Заарештований у лютому 1938 р., до вересня 1939 р. перебував у Київській в’язниці НКВС. Звільнений без
пред’явлення звинувачень. Під час нацистської окупації Києва (1941–1943 рр.) працював завідуючим відділом
народної освіти, ректором університету, головним редактором газет «Нове українське слово» та «Последние
новости». У 1943 р. виїхав до Берліну, де редагував журнал для остарбайтерів «На досуге». У 1945–1947 рр.
– бібліотекар кардинала фон Галена, у 1947–1949 рр. – працює у журналах «Грани», «Посев». З 1950 р. –
співробітник та співзасновник Мюнхенського інституту з історії та культури СРСР. У 1952 р. переїжджає до
США, де продовжує наукову діяльність та працює на радіостанції «Свобода».
61 Штепа К. Ф. «Ежовщина» // ХХ век. История одной семьи / Ин-т полит. и воен. анализа, Центр по из-
учению Рус. Зарубежья – М.: РУСАКИ, 2003. – С. 15–138: ил. (Материалы к истории русской политической
эмиграции; вып. 8) // Електронний ресурс: http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=1810
62 Там само.
63 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 4, арк. 25.
з їх точки зору, «усувати взагалі всіх підозрілих
через їх «соціальну небезпечність», не вигадуючи
п’єс, легенд та фабул»64.
Не переповідаючи далі обставин перебу-
вання М.Тимошенка в тюрмі, його особливо
прискіпливе листування з керівництвом НКВС
УРСР щодо повернення його дружині не лише
вкрай необхідних речей, а й доволі великого пе-
реліку коштовностей та атрибутів комфортного
життя, варто наголосити: слідству так і не вда-
лося довести його причетність до висунутих
обвинувачень.
Він дійсно не скорився і поводився досить
послідовно. Це нарешті далося взнаки. За його
скаргою військовий прокурор військ НКВС Ки-
ївського округу Морозов у серпні 1939 р. пере-
глянув справу й виніс вердикт про звільнення
М.Тимошенка. Втім, і після цього, навіть врахо-
вуючи те, що формальних доказів його провини
не було, а звинувачення будувалося лише на під-
ставі свідчень засуджених співробітників НКВС,
які згодом – у ході слідства відмовилися від
своїх слів, заступник наркома внутрішніх справ
УРСР А.Кобулов вирішив діяти на власний роз-
суд. Він ініціював абсолютно дивний алгоритм:
передати справу М.Тимошенка на розгляд Особ-
ливої наради НКВС СРСР, про що й доповів
службовою запискою наркому внутрішніх справ
СРСР Л.Берії65. Невідомо, що саме відбувалося
в кабінетах наркомату внутрішніх справ та про-
куратури впродовж наступних двох місяців, але
10 жовтня 1939 р. згаданий вище прокурор знову
дублює свій вердикт: «припинити справу за
відсутністю складу злочину … відповідно до
ст.4 п. «д» УПК УРСР»66. Наступного дня, після
14-місячного перебування за ґратами, М.Тимо-
шенка звільнили з-під варти. Незабаром відно-
вили і в лавах ВКП(б).
Утім, керівництво республіканського нарко-
мату, зокрема й слідча частина, вважали небажа-
ним його подальшу службу та будь-яку причет-
ність до НКВС67, посилаючись не лише на певні
«компрометувальні матеріали», а й навіть те, що
він довгий час працював на відповідальній по-
саді за кордоном «при ворожому керівництві».
Тому 15 січня 1940 р. стосовно М.Тимошенка
було ухвалене абсолютно абсурдне рішення:
«відправити на пенсію по лінії Наркомату за-
кордонних справ», а в квітні 1940 р. його звіль-
нили з органів НКВС у запас у зв’язку «з не-
можливістю подальшого його використання в
органах НКВС 68.
Із такою ухвалою М.Тимошенко не пого-
дився і, вкотре виявивши непоступливість, роз-
почав чергове протистояння, тепер уже апе-
люючи до вищих партійних органів, оскільки
шукати правди у своєму «рідному» відомстві
вважав марною справою. Потрібно зауважити,
що цього разу його питання вирішилося доволі
швидко, оскільки воно перебувало на контролі
відділу кадрів (ВК) ЦК КП(б)У. Заступник керів-
ника цього підрозділу Крячун рекомендував по-
новити М.Л.Тимошенка на роботі в органах
НКВС начебто за особистою вказівкою М.Хру-
щова, що зрештою і відбулося у тому ж квітні
1940 р. Тривале перебування під слідством у
в’язниці зарахували до загального стажу роботи
в органах внутрішніх справ69.
Повернення на службу
Отримавши моральну сатисфакцію, учо-
рашній в’язень повертається на службу в органи
внутрішніх справ і на короткий час переїжджає
до Одеси, де працює заступником начальника
відділу продовольчого забезпечення УНКВС по
Одеській області. Але невдовзі, вірогідно, вирі-
шивши використати належним чином досвід
М.Тимошенка, його переводять до Київської
школи вдосконалення оперативного складу
НКВС СРСР* із шестимісячним терміном на-
вчання, створеної у червні 1940 р. (у лютому
1941 р. підпорядкованій НКДБ СРСР) й призна-
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
161
64 Штепа К. Ф. «Ежовщина» // Електронний ресурс: http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/
?t=book&num=1810
65 ГДА СБУ, ф. 12. (Матеріали Інспекції), спр. 123, арк. 25-33.
66 Там само, спр. 3898, т. 3, арк. 23
67 Там само, т. 1, арк. 19.
68 Там само.
69 Там само, арк. 20.
* Київська школа удосконалення оперативного складу НКВС СРСР розпочала свою роботу у колишньому
приміщенні школи міліції на Батиєвій горі (тоді – до 1944 р. – вул. Дяківська, 4, у 1944-1991 рр. – узвіз
Степана Разіна, нині – вул. Амосова).
чають викладачем спецдисциплін. На той час
він дійсно вирізнявся з-поміж інших кадрів
цього відомчого навчального закладу своїм ін-
телектом і глибокими знаннями особливостей
агентурної роботи, позаяк належав до нечисель-
ної когорти педагогів, які працювали на терито-
рії іншої держави і могли поділитися своїми
знаннями з слухачами спеціального вузькопро-
фільного закладу. Його пам’ятали випускники
та дякували за набуті знання, які вони викорис-
товували в оперативній роботі вже в роки на-
цистської агресії70.
Утім, минуле нагадувало про себе і під
час роботи в школі, зокрема й підвищеною
увагою до нього з боку відповідних підрозділів
наркомату внутрішніх справ, які стежили за
«чистотою» своїх кадрів. Так, у жовтні 1940 р.
заступник наркома внутрішніх справ УРСР
П. Чемісов дав вказівку начальнику 3-го (Контр -
розвідувального) відділу УДБ НКВС УРСР
П. Тимофеєву перевірити старі обвинувачення
М.Тимошенка, зокрема й стосовно щодо при-
четності до шпигунської діяльності на користь
Польщі, порадивши звернутися за поясненнями
до Слідчої частини НКВС СРСР71. Відповідний
запит до згаданого підрозділу союзного нарко-
мату дійсно був направлений навесні 1941 р.
Чекаючи відповіді з Москви, кадровики НКВС
УРСР не гаяли часу. Вони знову продублювали
всі старі закиди на адресу М.Тимошенка.
У квітні 1941 р. старший слідчий Особливої
інспекції НКВС УРСР склав довідку, де серед
старих аргументів з’явився і новий аспект.
Тепер автор документа зафіксував таке: «Чи
проводилася НКВС СРСР перевірка та дослід-
ження свідчень О. Успенського, даних немає»
й знову нагадав про те, що «слідча частина
наркомату внутрішніх справ [після його звіль-
нення з тюрми] вказала на те, що викорис-
тання М.Тимошенка в органах НКВС у подаль-
шому є небажаним»72. Отже, рекомендацію ЦК
КП(б)У та рішення НКВС УРСР щодо понов-
лення його на роботі було проігнороване. Неві-
домо, чим би обернувся для нього цей новий
оберт «уваги», якби не початок нацистської
агресії.
У період нацистської навали
та перші повоєнні роки
В умовах несприятливого розвитку бойо-
вих дій на території СРСР, браку досвідчених
кадрів М.Тимошенка відрядили на оперативну
роботу, призначивши керувати відділом Пер-
шого управління (розвідки) НКДБ УРСР. За ло-
гікою керівництва радянських спецслужб, «не-
певний», але досвідчений співробітник тепер
став у нагоді. Його залучили до роботи, яка ви-
магала знань і відповідного досвіду. Очолюючи
цей підрозділ упродовж 1941–1943 рр., він ви-
конував завдання розвідувального характеру
у фронтовій та прифронтовій смузі: протягом
червня – серпня 1941 р. займався підготовкою
та «перекиданням» за лінію фронту розвіду-
вальних груп і партизанських загонів; у грудні
1942 р. – лютому 1943 р. очолював розвіду-
вально-оперативну групу на підступах до Ста-
лінграда; з лютого 1943 р. – спочатку виконував
обов’язки, а з березня 1944 р. вже офіційно
призначений начальником оперативного від-
ділу НКВС УРСР73.
Завдання, які покладалися на нього в цей
важкий для країни час, належали до розряду
надскладних і важливих і вирішував він їх
успішно. Тому у вересні 1943 р. майору дер-
жбезпеки М.Тимошенку було присвоєне чергове
спеціальне звання «підполковник держбез-
пеки»74, а за виконання «спецзавдання» (так на-
писано в нагородному листі) він був удостоєний
ордена Червоної Зірки. У жовтні того ж року
отримав медаль «Партизану Вітчизняної війни
І ступеня», в липні
1943 р. – медаль «За
оборону Сталінгра да»,
у серпні 1944 р. «за ви-
конання завдань Чер-
воної армії» – орден
«Вітчизняної війни
другого ступеня», в
січні 1945 р. «за ви-
слугу років в органах
НКВС» – орден «Чер-
воного прапора», в
листопаді 1945 р. –
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
162
70 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 1, арк. 165.
71 ГДА СБУ, ф. 12. Матеріали інспекції, спр. 123, арк. 144.
72 Там само, арк. 140.
73 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 2. (Архівні матеріали), арк. 79 Зв.
74 Там само, арк. 79.
медаль «За перемогу над Німеччиною у Вели-
кій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». Вже по
війні – у грудні 1945 р. «за вислугу років в ор-
ганах НКВС» був удостоєний найвищої наго-
роди СРСР – ордена Леніна, а у лютому 1946 р.
наказом НКВС УРСР «за виконання спеціаль-
них завдань НКВС СРСР в роки вітчизняної
війни 1941–1945 рр.» отримав й вищу відомчу
нагороду – знак заслуженого працівника орга-
нів НКВС.
Після очищення території СРСР від окупан-
тів, у ході організаційної перебудови підрозділів
наркомату внутрішніх справ, що опікувалися
питаннями військовополонених та інтернова-
них, відбувся черговий поворот у кар’єрі М.Ти-
мошенка, якого у лютому 1943 р., як зазнача-
лося вище, перевели з 1-го Управління до
Управління НКВС УРСР у справах військово-
полонених та інтернованих (УПВІ) й призна-
чили начальником оперативного відділу, на
який покладалася організація агентурно-осві-
домчої мережі серед табірного контингенту,
підбор та вербування агентури, проведення
слідства у справах військовополонених тощо.
У цей період в роботі з військовополоненими,
окрім, власне, організаційно-структурної пере-
будови в Українській РСР, пристосованій вже до
мирного часу, неабияка увага зосереджувалася
на підготовці відкритих судових процесів, зок-
рема і в Києві: виявлення військових злочинців,
співробітників розвідувальних і контррозвіду-
вальних органів, зрадників, пособників, свідків
звірств, збирання матеріалів, чим, власне й зай-
малося Управління*, заступником якого від
січня 1946 р. став М.Тимошенко75.
Яку саме роль відіграв М.Тимошенко у
підготовці Київського процесу, що відбувався
17-28 січня 1946 р., з документів відомчих
архівах України – ГДА МВС і ГДА СБУ,
встановити не вдалося. Хай там що, але в лю-
тому 1946 р. «за успішне виконання завдання з
організації та забезпечення судових процесів
по справах про злодіяння фашистських загар-
бників на території Української РСР» наказом
НКВС УРСР він отримав подяку та матері-
альну винагороду у розмірі місячного окладу76.
Рік по тому – в лютому 1947 р. атестаційна
комісія МВС УРСР ухвалила рішення, що
М. Тимошенко заслуговує на присвоєння зван -
ня «полковник». Утім, думка республі канського
відомства була проігнорована в Москві. А за
місяць, у березні, 45-річного, ще повного сил
чоловіка звільнили у запас Мі ні стерства Зброй-
них сил СРСР** «за станом здоров’я». Проте
це був лише формальний привід. Імовірно,
внаслідок чергової кампанії з «очищення»
органів внутрішніх справ здійснювалася й
перевірка особового складу керівництва УПВІ.
В усякому разі, саме в той час раптово з’явля-
ється довідка, складена на підставі матеріалів
з особової справи М.Тимошенка, у висновку
якої містилася доленосна ремарка щодо «не-
можливості подальшого використання в орга-
нах внутрішніх справ». І знову, як і в 1938–
1939, 1940–1941 рр., зі зловісної «чекістської
шафи» виринули «свідчення» А. Ратинського та
О. Успенського майже десятирічної давнини,
коли ті під тиском обставин заявляли на допи-
тах про причетність колишнього радянського
«віце-консула» до польських розвідувальних
органів та ін.
Звичайно, що й цього разу вже звичний
до подібних несприятливий колізій, М. Тимо-
шенко не погодився з таким рішенням звер-
нувся до секретаря ЦК КП(б)У О.Єпішева
за сприянням у поновленні на службі, а також
написав листа до міністра внутрішніх справ
СРСР С.Круглова77. Останній з адресатів дійсно
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
163
* У січні 1945 р. УПВІ було реорганізовано в Головне управління НКВС СРСР у справах військовопо-
лонених та інтернованих (ГУПВІ НКВС СРСР), в структурі якого були організовані три самостійних управ-
ління, зокрема й Оперативне управління на чолі з комісаром держбезпеки 3-го рангу А. Кобуловим. У складі
республіканських НКВС на правах самостійних управлінь були створені відповідні УВПІ, які з питань служ-
бової діяльності підпорядковувалися як керівництву НКВС, так і ГУПВІ НКВС СРСР.
75 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 2, арк. 7 зв., 77, 78; т. 4, арк. 6 зв.
76 Там само, т. 2, арк. 7 зв.
** Народний комісаріат Збройних сил СРСР, який вже наступного місяця було перейменовано на Міні-
стерство Збройних сил СРСР створений 25 лютого 1946 р. в результаті об’єднання Наркомату оборони та
Наркомату ВМФ. У лютому 1950 року було проведено його розділ на Військове та Військово-морське міні-
стерства СРСР. Нарешті у березні 1953 року відбулося повторне об’єднання цих відомств під назвою «Міні-
стерство оборони СРСР».
зустрівся з дописувачем у Москві 12 червня
1947 р. у присутності заступника міністра внут-
рішніх справ із кадрових питань Б. Обручни-
кова. Прочитавши довідку та обговоривши її зі
скаржником, очільник союзного МВС (зі слів
М.Тимошенка) дійшов висновку, що «підґрунтя
для його звільнення в запас він не бачить, пра-
цівники з таким досвідом і знаннями органам
потрібні» і пообіцяв написати відповідний ви-
сновок за справою78, що зрештою і відбулося,
хоча й з певним зволіканням – лише за три
місяці.
У серпні його поновили в органах МВС, а
вже у вересні за вказівкою Б.Обручникова на-
правили на роботу до Офіцерської школи МВС
СРСР у м. Київ*, призначивши начальником
заочного відділення й викладачем т.зв. «чекіст-
ському циклу».
Вже маючи сумний досвід перманентних
переслідувань за старими закидами, у вересні
1947 р. М.Тимошенко вирішив діяти на виперед-
ження, аби поставити крапку у цій вакханалії.
Він звернувся до Управління кадрів МВС СРСР
з проханням підготувати відповідний висновок
щодо безпідставності звинувачень, висунутих
проти нього Успенським, та спростувати так
звані «компрометувальні матеріали», залучивши
остаточний виправдальний вердикт до його
особової справи. Втім, бажаного результату не
дочекався й «викривальні» пожовклі документи,
як і раніше, припадаючи пилом у справі, накла-
дали відбиток на його життя. Саме на їх підставі
в листопаді 1948 р. відділ кадрів МВС СРСР
на чергове подання (друге після 1947 р.) щодо
присвоєння М.Тимошенкові військового звання
«полковник» відповіли: «тимчасово затриму-
ється»79.
Усе це видається дуже дивним з огляду на
те, що паралельно з викладацькою роботою
М. Тимошенко виконував і завдання міністра
внутрішніх справ СРСР С. Круглова. Зокрема,
виїжджав у 1947 р. до м. Сталіно (м. Донецьк),
де, використовуючи свій попередній досвід, ке-
рував оперативно-слідчою групою МВС, сприяв
підготовці відкритого судового процесу над вій-
ськовими злочинцями німецької армії, який від-
бувся в жовтні того ж року.
Маючи, на відміну від багатьох інших колег,
якісну середню освіту, він тяжів до здобуття й
вищої. Спочатку – упродовж 1947–1948 рр. –
навчався в університеті марксизму-ленінізму,
отримавши на іспитах лише відміні оцінки.
У 1948–1949 рр. екстерном здобував відповід-
ний фах на історичному факультеті Київського
державного університету ім. Т.Г.Шевченка, склав
екзамени, передбачені навчальним планом, і
отримав диплом80.
Удосконаливши свій освітній рівень, М.Ти-
мошенко цілком обґрунтовано претендував
на присвоєння звання «полковник». У 1949 р.
(точна дата невідома. – Авт.) тогочасний на-
чальник Київської офіцерської школи МВС
І.Битневський підписав вже третє відповідне
подання. І цього разу його відхилили з старим
формулювання. У листі за підписом заступника
міністра МВС СРСР Б. Обручникова в 1949 р.
до МВС УСРР «затримання» пояснювалося
тою обставиною, що чергове присвоєння звань
старшого офіцерського складу81 тимчасово при-
пинено.
У жовтні 1949 р., залишаючись на поперед-
ній посаді заступника начальника школи – ке-
рівника заочного відділення, він разом з усім
особовим складом школи перейшов у підпоряд-
кування МДБ СРСР. І знову, замість присвоєння
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
164
77 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 2, арк. 70, 75.
78 Там само, арк. 6.
* Всеукраїнська школа НКВС СРСР у м. Київ створена у березні 1944 р. З осені 1945 р., окрім основного
оперативного напрямку, в Школі були організовані додаткові потоки (курси): радистів, перекладачів німецької
мови (для таборів військовополонених), а також дільничних оперуповноважених для західних областей УРСР.
Велика увага надавалася вивченню саме спеціальних дисциплін, засвоєнню знань з агентурно-оперативної
діяльності. Незважаючи на її формальне підпорядкування НКВС, готувала оперативно-чекістські кадри для
органів НКДБ. 10 жовтня 1946 р. реорганізована на Київську офіцерську школу МВС СРСР, від 28 жовтня
1949 р. перейшла до структури МДБ, не змінюючи з того часу підпорядкування, і стала іменуватися Офі-
церською школою МДБ СРСР. 9 жовтня 1950 р. відомчий навчальний заклад реформовано у Школу перепід-
готовки керівного та оперативного складу органів МДБ СРСР.
79 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3898, т. 4, арк. 3.
80 Там само, т. 1, арк.181.
81 Там само, т. 3, арк. 9.
звання, на нього оголосили полювання. Тепер
вже органи держбезпеки, які спиралися на ста -
рі «компрометувальні матеріали». Вже втретє
(після 1940 та 1947 рр.) вони стали фатальними
для М.Тимошенка. Але цього разу безпово-
ротно.
Особливо не мудруючи, звільняючи його
після 31 року служби в органах ВУНК –ДПУ –
НКВС – МДБ, кадровики, окрім дублювання
старого формулювання: «неможливість подаль-
шого використання в органах МДБ», додали у
відповідному наказі МДБ СРСР, датованому
10 липня 1950 р., й більш ганебне – з «позбав-
ленням пенсії».
Обурений таким нищівним для себе вердик-
том, М.Тимошенко подав на ім’я міністра дер-
жавної безпеки СРСР Б. Кобулова клопотання
про зміну формулювання. Ця його апеляція була
задоволена. У новому документі (зі збереження
попередньої дати) було зафіксовано, що він
звільнений у запас Воєнного міністерства «за
станом здоров’я»82. Чому колишнього чекіста
зарахували до збройних сил, а не відомства,
якому він служив стільки років, важко зрозуміти.
Може, це не випадково збіглося в часі з переслі-
дуваннями на колишнього міністра державної
безпеки СРСР В.Абакумова, й керівництво ві-
домства в бажанні дистанціюватися від будь-
яких «заплямованих» осіб вдавалося до таких
алогічних кроків.
У вересні 1950 р. колишній співробітник
радянських спецслужб написав скаргу на ім’я
заступника міністра МДБ СРСР з кадрових пи-
тань генерал-майора О. Єпишева, який у 1947 р.
сприяв його зустрічі з С.Кругловим і понов-
ленню на службі, з проханням призначити ауді-
єнцію, аби довести неправдивість «довідки»,
складеній на підставі матеріалів 1938–1939 рр.
«У часи напруженої міжнародної обстановки, –
зауважував він, – (безпідставно) вигнати з орга-
нів старого та досвідченого працівника, відда-
ного партії Леніна – Сталіна, можуть лише ті,
хто зневажив інтересами нашої Батьківщини».
І далі наголосив: «У державному праві сказано:
«потурати злочинам – є злочин» («Scelere ve
landum scelus»*). Я вважаю, що для радянського
розвідника найбільш ганебним є смерть у влас-
ному ліжку, а не в боротьбі з ворогами своєї
Батьківщини…»83.
Проте це клопотання залишилося проігно-
рованим. Тому 20 листопада 1951 р. ображений
колишній чекіст звертається вже до республікан-
ського МДБ, зокрема до заступника міністра з
кадрових питань М.Слоня, із заявою, в якій мо-
тивовано доводить брехливість «компрометую-
чих» матеріалів, що зберігалися в його особовій
справі ще від 1939 р. Він вкотре підкреслює, що
їх основна сутність зводиться до свідчень, які на
допитах дали розстріляні А. Ратинський та
О. Успенський. Звільнений із посади з приниз-
ливим для себе формулюванням, висловлює
подив, вживаючи відоме французьке прислів’я у
формі запитання: «чому й досі мертві хапають
живих?» (фр. «Le mortsaisit le vif»). А далі знову
і знову вимагає вилучити згадані матеріали з
його особової справи, оскільки вважає їх образ-
ливими, зауважуючи, що окрім морального при-
гнічення, вони не давали йому можливості пра-
цевлаштуватися навіть поза межами відомства.
М.Тимошенко не просто просив, а «наполегливо
клопоче» про створення відповідної комісії, яка
б, вивчивши всі обставини, вилучила з його
справи відповідні матеріали84.
Нарешті він цілком слушно й обґрунтовано
звернувся зі скаргою до МДБ УРСР із прохан-
ням звільнити його в запас не Воєнного мініс-
терства, а саме МДБ СРСР із правом носити вій-
ськову форму.
12 квітня 1952 р. Тимошенко знову дублює
попереднє проханням до М.Слоня. Наголо-
шуючи на безпідставності висунутих звинува-
чень, які були відхилені ще в 1939 р., він під-
креслює, що таке ставлення до себе розцінює як
пролонговану у часі репресію і вимагає своєї
«повної політичної реабілітації». На його думку,
«довільне ставлення до фактів і документів»,
коли навмисно ганьблять людину, «не може і не
повинно залишатися безкарним»85.
Скарга М.Л.Тимошенка була відхилена
М. Слонем у травні 1952 р.
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
165
82 ГДА СБУ, ф.12, спр. 3898, т. 1, арк. 71.
* Так написано у листі. Найбільш поширена версія цього висловлювання: «Приховувати злочин є зло-
чином» («Покрывать злодейство – есть злодейство» – рос., «Scelere velandum est scelus» – латин.).
83 ГДА СБУ, ф.12, спр. 3898, т. 1, арк. 71.
84 Там само, арк. 69.
85 Там само, арк. 66.
1. Butko S. Stepan Bandera: «Ya sam pro cej atentat
vy`rishy`v, ya dav nakaz jogo vy`konaty`» (OUN proty`
Golodomoru 1932–1933 rokiv v Ukrayini // Stepan Ban-
dera. Zbirny`k dokumentiv i materialiv. – Ky`yiv:
Ukrayins`ky`j insty`tut nacional`noyi pam’yati, 2009 –
S. 57–58;
2. Fitzpatrick S. Tear off the Masks! Identity and
Imposture in Twentieth-Century Russia.Princeton, NY.
2005, Pp. xii, 332.
3. Kerivny`ky` ukrayins`koyi zovnishn`oyi rozvidky`/
Avtory`-uporyadny`ky`: V.D.Xomenko, O.V.Skry`pny`k,
I.M.Shy`denko ta in. – K.: Yaroslaviv val, 2010. – S.76–78.
4. Kotkin S. Magnetic Mountain: Stalinism as Ci-
vilization. Berkeley, 1995; Hellbeck J. Revolution on
My mind: Writing a Diary under Stalin,Cambridge,
Mass. 2006.
5. Kozlova N.N.Sovetsky`e lyudy`. Scenы y`z
y`story`y`. – M. 2005. «Proshu razobrat` эto py`s`mo y`
ustrany`t` odnostoronny`e vzglyadы na rabochy`x, a
y`nache ya budu vыnuzhden napy`sat` v CzK nashej
party`y`»: py`s`ma vo vlast` v poslevoennыe godы //
Vestny`k Rossy`jskogo uny`versy`teta druzhbы narodov.
Sery`ya: Y`story`ya Rossy`y`. 2013. – № 2. – S. 5–15.
6. Mirchuk P. Nary`s istoriyi Organizaciyi Ukra-
yins`ky`x Nacionalistiv. – T. 1: 1920–1939. – Myunxen,
London, N`yu-Jork: Ukrayins`ke Vy`davny`cztvo,
1968. – 638 s.
7. Petrov N.V. Kto rukovody`l organamy` gosbezo-
pasnosty` 1941–1954. Spravochny`k. – M.: O-vo «Me-
mory`al», «Zven`ya», 2010. – 1008 s.
8. Razvedka y` kontrrazvedka v ly`czax. Эncy`klo-
pedy`chesky`j slovar` rossy`jsky`x speczsluzhb /Avtor-
Обвинувачення у шпигунстві на користь По-
льщі переслідувало М.Тимошенка довгі роки й
не було зняте остаточно, що позначилося на його
долі й стало фактично «кармічним». Верхівка
НКВС-НКДБ-МДБ дублювала це обвинува-
чення, хоча всі прекрасно усвідомлювали, що
воно абсурдне. Реальна причини такого впертого
гоніння й навіть дискримінації вже в пенсійному
статусі, швидше за все, крилася в тому, що його
вважали «ненадійним», оскільки він багато знав.
Аналізуючи перипетії життя та службової
кар’єри, як і боротьбу цієї людини за віднов-
лення свого доброго імені, дивує його впертість.
Невже, прослуживши понад 30 років в органах
держбезпеки, зокрема й в роки «Великого те-
рору», відсидівши під слідством довгих чотир-
надцять місяців, він щиро сподівався на те, що
несправедливість «не може і не повинна зали-
шатися безкарною»? З іншого боку, – така послі-
довність в обстоюванні своєю невинуватості за
сталінської доби, до певною міри, убезпечила
його від можливих чергових – серйозніших ви-
пробовувань.
Героїзувати або демонізувати постать М.Ти-
мошенка постфактум не варто, оскільки він був
продуктом системи. Відділити його долю та про-
фесійне сходження від цієї системи неможливо,
як і зазирнути в найпотаємніші куточки душі че-
кіста. Навіть найбільш нестримані слова його
звернення до керівництва НКВС – МВС – МДБ
і партійної верхівки не видають реального
змісту почуттів та емоцій. Він викладає лише те,
що вписувалося в контекст тогочасної політич-
ної конструкції влади.
Із короткого запису впослужному списку
вдалося уточнити перебіг подій, що розгорта-
лися восени 1933 р. у радянському консульстві
у Львові, а також з’ясувати, хто саме працював
на посаді віце-консула під прізвищем Голуб.
Михайло Тимошенко не був класичним роз-
відником. Він деякий час працював і в контрроз-
відувальних підрозділах, а також викладачем
профільного навчального закладу. Не можна од-
нозначно оцінити фахову діяльність фігуранта
цієї наукової розвідки, так само як і світоглядні
позиції, позаяк сама сутність його професії не
передбачала широкого розголосу. Він, як і багато
інших його колег, зокрема й розвідників, як пра-
вило, ніколи не деталізував обставин своєї
служби. До того ж абсолютно очевидно, що
щирої правди про свої погляди та ставлення до
влади тоді ніхто з тих, хто працював в органах
внутрішніх справ і державної безпеки, не декла-
рував.
Уже в той час, коли стаття готувалася до
друку редакцією журналу «Краєзнавство», авто-
рам пощастило з’ясувати, що М. Тимошенку все
ж вдалося досягти бажаного – відновити свої
права ветерана органів державної безпеки. Він
пішов з життя в серпні 1987 р. у м. Чернігові,
куди переїхав після смерті дружини.
Між тим, неупереджений аналіз професій-
ної діяльності цієї постаті дає змогу доповнити
уявлення про організацію роботи радянських
спецслужб, основні напрями й завдання, межі
її компетенції, дієздатність, форми й методи
діяльності.
1/2 ’2017Тамара Вронська, Світлана Лясковська К Р А Є З Н А В С Т В О
166
References
Радянський «віце-консул» у Львові Михайло Тимошенко:
професійні ліфти у біографії розвідника
167
sost. A. Dy`enko, predy`sl. V. Vely`chko. – M.: Russky`j
my`r, 2002. – 608 s.
9. «Rezhy`m pry`nudy`tel`nogo dovery`ya» v
Sovetskoj Rossy`y`, 1917-1941 godы//NEPRY`KOS-
NOVENNЫJ ZAPAS № 92 (6/2013).
10. Shapoval Yu.I. Ukrayina XX stolittya. Osoby ta
podiyi v konteksti vazhkoyi istoriyi – K.: Geneza,
2001. – 560 s.
11. Shteppa K. F. «Ezhovshhy`na» // XX vek.
Y`story`ya odnoj sem`y` / Y`n-t poly`t. y` voen. analy`za,
Centr po y`zucheny`yu Rus. Zarubezh`ya – M. : RU-
SAKY`, 2003. – S. 15–138 : y`l. (Matery`alы k y`story`y`
russkoj poly`ty`cheskoj эmy`gracy`y` ; vыp. 8) // Elek-
tronny`j resurs: http://www.sakharov-center.ru/asfcd/
auth/?t=book&num=1810.
12. Shuxevy`ch S. Moye zhy`ttya. Spogady`. – Lon-
don: Ukrayins`ka vy`davny`cha spilka, 1991. – 619s., il.
13. Styazhkina O. «Pravy`l`na biografiya» peresic-
hnoyi lyudy`ny` 1920-x rokiv: sproby` konstruyuvannya
my`nulogo (na materialax) Donbasu // Novi storinky`
istoriyi Donbasu. – Donecz`k, 2008. – 15/16. Rezhy`m
dostupu http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nsid/
2008_15_ 16/08stiazhkina.htm. – 12.03.2011).
14. Tumshy`s M. Bol`shaya chy`stka. NKVD
proty`v ChK / M.Tumshy`s, A.Papchy`nsky`j. – Moskva:
Yauza, Эksmo, 2009 // http://www.telenir.net/ isto-
rija/1937_bolshaja_chistka_nkvd_protiv_chk/p1.php
15. Ty`xomy`rov A. A. Zasluzhy`t`, opravdat` y`
vernut` dovery`e party`y`: sovetskoe «ya» v py`s`max
vo vlast` v rannej covetskoj Rossy`y` // Novejshaya
y`story`ya Rossy`y`. 2016. - № 3 (17). - S. 138–158.
16. Ukrayina i Pol`shha 1920–1939 rr.: Z istoriyi
dy`plomaty`chny`x vidnosy`n USSR z Drugoyu Ric-
hchyu Pospoly`toyu: Dokumenty` i materialy`. —
Ky`yiv: Dux i Litera, 2012. – S. 433–436; 577.
17. Xell`bek J. Povsednevnaya y`deology`ya:
zhy`zn` pry` staly`ny`zme // Nepry`kosnovennыj zapas.
2010. # 4 (72). – URL: http://magazines.russ.ru / nz /
2010 / 4 / he2-pr.html (data obrashheny`ya: 8.03.2016.
18. Zolotar`ov V. Kerivny`j sklad NKVS URSR pid
chas «vely`kogo teroru» (1936–1938 rr.): social`no–
staty`sty`chny`j analiz // Z arxiviv VUChK – GPU –
NKVD – KGB. – 2009. – № 2. – S. 86–115.
|