Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
У статті здійснено порівняльно-історичний аналіз розвитку губернських міст Правобережної України (Київ, Житомир, Кам'янець-Подільський) в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Простежено специфіку активності впровадження міських реформ, наявність і рівень житлової та транспортно-побутової і...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168865 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / С. Добржанський // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 169-174. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168865 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Добржанський, С. 2020-05-19T16:33:36Z 2020-05-19T16:33:36Z 2017 Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / С. Добржанський // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 169-174. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168865 94(477)08: 352.075 У статті здійснено порівняльно-історичний аналіз розвитку губернських міст Правобережної України (Київ, Житомир, Кам'янець-Подільський) в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Простежено специфіку активності впровадження міських реформ, наявність і рівень житлової та транспортно-побутової інфраструктури, зміни чисельності й складу населення. Основними джерелами виступили офіційні статистичні дані, зокрема Київського одноденного перепису населення 1874 р., Всеросійського перепису населення 1897 р., відомостей Центрального Статистичного комітету Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Виконання поставлених завдань здійснено з урахуванням впливу на розвиток губернських центрів низки об'єктивних та суб'єктивних факторів: наявність і час проведення залізничних шляхів, наближеність до торгових шляхів, господарська та географічна специфіка, історичні особливості, політична кон'юнктура тощо. The article made the comparative historical analysis of the provincial cities of Right-Bank Ukraine (Kyiv, Zhytomyr,Kamianets-Podilskyi) in the second half of XIXth – the beginning of the XXth century. The activity level of implementation of urban reforms, the presence and the level of residential also transportation, and household infrastructure, the changes of abundance and composition of the population were observed. The main sources were the official statistical data, in particular Kiev one-day census in 1874, The All-Russian population census of 1897, the data of the Central Statistical Committee of the Ministry of Internal Affairs of the Russian Empire. The execution of the assigned tasks was made with the influence on the development of provincial centers by the number of objective and subjective factors: the presence and the time of railroad holding, the proximity to the trade routes, economic and geographical specificity, historical features, the political situation, etc. В статье осуществлен сравнительно-исторический анализ развития губернских городов Правобережной Украины (Киев, Житомир,Каменец-Подольский) во второй половине XIX – начале ХХ в. Прослежено специфику активности внедрения городских реформ, наличие и уровень жилой и транспортно-бытовой инфраструктуры, изменения численности и состава населения. Основными историческими источниками выступили официальные статистические данные, в частности Киевской однодневной переписи населения 1874 г., Всероссийской переписи населения 1897 г., сведения Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел Российской империи и др. Выполнение поставленных задач осуществлено с учетом влияния на развитие губернских центров ряда объективных и субъективных факторов: наличие и время проведения железнодорожных путей, близость торговых путей, хозяйственная и географическая специфика, исторические особенности, политическая конъюнктура. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. The Provincial cities of Right-bank Ukraine: comparative analysis of Development level in the second half of the XIXth – the beginning of the XXthcentury Губернские города Правобережья: сравнительный анализ развития во второй половине XIX – начале ХХ вв. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. |
| spellingShingle |
Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Добржанський, С. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title_short |
Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_full |
Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_fullStr |
Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_sort |
губернські міста правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині хіх – на початку хх ст. |
| author |
Добржанський, С. |
| author_facet |
Добржанський, С. |
| topic |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Provincial cities of Right-bank Ukraine: comparative analysis of Development level in the second half of the XIXth – the beginning of the XXthcentury Губернские города Правобережья: сравнительный анализ развития во второй половине XIX – начале ХХ вв. |
| description |
У статті здійснено порівняльно-історичний аналіз розвитку губернських міст Правобережної
України (Київ, Житомир, Кам'янець-Подільський) в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Простежено
специфіку активності впровадження міських реформ, наявність і рівень житлової та транспортно-побутової інфраструктури, зміни чисельності й складу населення.
Основними джерелами виступили офіційні статистичні дані, зокрема Київського одноденного перепису населення 1874 р., Всеросійського перепису населення 1897 р., відомостей Центрального Статистичного комітету Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Виконання поставлених завдань здійснено з урахуванням впливу на розвиток губернських центрів низки об'єктивних та суб'єктивних факторів: наявність і час проведення залізничних шляхів, наближеність до торгових шляхів, господарська та географічна специфіка, історичні особливості, політична кон'юнктура тощо.
The article made the comparative historical analysis of the provincial cities of Right-Bank Ukraine (Kyiv,
Zhytomyr,Kamianets-Podilskyi) in the second half of XIXth – the beginning of the XXth century. The activity level
of implementation of urban reforms, the presence and the level of residential also transportation, and household
infrastructure, the changes of abundance and composition of the population were observed.
The main sources were the official statistical data, in particular Kiev one-day census in 1874, The All-Russian
population census of 1897, the data of the Central Statistical Committee of the Ministry of Internal Affairs of the
Russian Empire. The execution of the assigned tasks was made with the influence on the development of provincial
centers by the number of objective and subjective factors: the presence and the time of railroad holding, the proximity
to the trade routes, economic and geographical specificity, historical features, the political situation, etc.
В статье осуществлен сравнительно-исторический анализ развития губернских городов Правобережной Украины (Киев, Житомир,Каменец-Подольский) во второй половине XIX – начале ХХ в. Прослежено специфику активности внедрения городских реформ, наличие и уровень жилой и транспортно-бытовой инфраструктуры, изменения численности и состава населения.
Основными историческими источниками выступили официальные статистические данные, в частности Киевской однодневной переписи населения 1874 г., Всероссийской переписи населения 1897 г., сведения Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел Российской империи и др. Выполнение поставленных задач осуществлено с учетом влияния на развитие губернских центров
ряда объективных и субъективных факторов: наличие и время проведения железнодорожных путей,
близость торговых путей, хозяйственная и географическая специфика, исторические особенности, политическая конъюнктура.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168865 |
| citation_txt |
Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / С. Добржанський // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 169-174. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dobržansʹkiis gubernsʹkímístapravoberežžâporívnâlʹniianalízrozvitkuvdrugíipoloviníhíhnapočatkuhhst AT dobržansʹkiis theprovincialcitiesofrightbankukrainecomparativeanalysisofdevelopmentlevelinthesecondhalfofthexixththebeginningofthexxthcentury AT dobržansʹkiis gubernskiegorodapravoberežʹâsravnitelʹnyianalizrazvitiâvovtoroipolovinexixnačalehhvv |
| first_indexed |
2025-11-25T21:04:16Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:04:16Z |
| _version_ |
1850543702523510784 |
| fulltext |
168
Історія України
у світлі регіональних
досліджень
УДК 94(477)08: 352.075
Сергій Добржанський (м. Чернівці)
Губернські міста Правобережжя: порівняльний аналіз
розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
У статті здійснено порівняльно-історичний аналіз розвитку губернських міст Правобережної
України (Київ, Житомир, Кам’янець-Подільський) в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Простежено
специфіку активності впровадження міських реформ, наявність і рівень житлової та транспортно-по-
бутової інфраструктури, зміни чисельності й складу населення.
Основними джерелами виступили офіційні статистичні дані, зокрема Київського одноденного пе-
репису населення 1874 р., Всеросійського перепису населення 1897 р., відомостей Центрального Статис-
тичного комітету Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Виконання поставлених завдань
здійснено з урахуванням впливу на розвиток губернських центрів низки об’єктивних та суб’єктивних фак-
торів: наявність і час проведення залізничних шляхів, наближеність до торгових шляхів, господарська
та географічна специфіка, історичні особливості, політична кон’юнктура тощо.
Ключові слова: місто, перепис, інфраструктура, губернський центр, соціальна структура.
Serhii Dobrzhanskyi
The Provincial cities of Right-bank Ukraine: comparative
analysis of Development level in the second half
of the XIXth – the beginning of the XXthcentury
The article made the comparative historical analysis of the provincial cities of Right-Bank Ukraine (Kyiv,
Zhytomyr,Kamianets-Podilskyi) in the second half of XIXth – the beginning of the XXth century. The activity level
of implementation of urban reforms, the presence and the level of residential also transportation, and household
infrastructure, the changes of abundance and composition of the population were observed.
The main sources were the official statistical data, in particular Kiev one-day census in 1874, The All-Russian
population census of 1897, the data of the Central Statistical Committee of the Ministry of Internal Affairs of the
Russian Empire. The execution of the assigned tasks was made with the influence on the development of provincial
centers by the number of objective and subjective factors: the presence and the time of railroad holding, the prox-
imity to the trade routes, economic and geographical specificity, historical features, the political situation, etc.
Keywords: city, census, infrastructure, provincial center, social structure.
Сергей Добржанский
Губернские города Правобережья: сравнительный анализ
развития во второй половине XIX – начале ХХ вв.
В статье осуществлен сравнительно-исторический анализ развития губернских городов Право-
бережной Украины (Киев, Житомир,Каменец-Подольский) во второй половине XIX – начале ХХ в. Про-
слежено специфику активности внедрения городских реформ, наличие и уровень жилой и транспортно-
бытовой инфраструктуры, изменения численности и состава населения.
Основными историческими источниками выступили официальные статистические данные, в част-
ности Киевской однодневной переписи населения 1874 г., Всероссийской переписи населения 1897 г., све-
дения Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел Российской империи и
др. Выполнение поставленных задач осуществлено с учетом влияния на развитие губернских центров
ряда объективных и субъективных факторов: наличие и время проведения железнодорожных путей,
близость торговых путей, хозяйственная и географическая специфика, исторические особенности, по-
литическая конъюнктура.
Ключевые слова: город, перепись, инфраструктура, губернский центр, социальная структура.
169
Роль міст у соціально-економічному, полі-
тичному та культурному житті суспільства
завжди була показником добробуту кожної дер-
жави. Зосередження у великих центрах основ-
них промислових потужностей неодмінно поєд-
нувалося із інтенсифікацією взаємозв’язку
виробничої сфери з освітнім простором, поси-
лювало вплив повсякденних реалій на форми і
методи їх репрезентації в духовному житті. На
сьогоднішній день, за даними Державної служби
статистики, відсоток міського населення Ук-
раїни сягає 70%. Більшість його зосереджена у
великих полісах – Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі,
Львові та ін., які є рушіями суспільного про-
гресу. Центри регіонів та адміністративно-тери-
торіальних одиниць у будь-який історичний пе-
ріод виконували роль консолідуючого осередку
для місцевого населення, сприяли самореаліза-
ції особистості. Однак подібну схему не можна
назвати статичною, оскільки залежно від геог-
рафічних особливостей, специфіки розвитку
транспортної інфраструктури, політичних фак-
торів та ін., спостерігалися й зміни у статусі
міст. Зважаючи на це, перед сучасною наукою
актуалізується завдання вивчення особливостей
урбанізаційних процесів в Україні у попередні
періоди, зокрема часів Російської імперії, перш
за все, «доби великих реформ» 1860–1880-х рр.
та наступних десятиліть.
Вибір тематичного вектору – губернські
центри Правобережної України (Київ, Житомир,
Кам’янець-Подільський) в другій половині
ХІХ – на початку ХХ ст. – здійснено з урахуван-
ням наявності в сучасній історіографії низки
праць, у тому числі й останніх років, присвяче-
них окремим аспектам історії міст регіону
(О. Будзея, С. Єсюніна, А. Задорожнюка і О. Ре-
єнта, В. Молчанова, О. Прищепи, А. Седляра,
Н. Шкільнюк та ін.)1. Разом із тим, доцільно за-
уважити, що є потреба у проведенні компаратив-
ного порівняльного аналізу та виокремленні ос-
новних тенденцій розвитку за ключовими
параметрами. Джерельною базою представленої
студії виступили матеріали переписів населення
(Київського одноденного 1874 р., Всеросійсь -
кого 1897 р.), щорічників, які друкував на по-
чатку ХХ ст. Центральний статистичний комітет
Міністерства внутрішніх справ Російської імпе-
рії, тогочасні історико-статистичні довідники,
матеріали періодики тощо.
Першим обраним нами параметром для по-
рівняння стали терміни та особливості імпле-
ментації міської реформи 1870 р. За цим показ-
ником виділявся Київ, у якому вже в 1870 р.
(тобто коли було затверджено відповідне «По-
ложення») відбулися вибори гласних. Право
взяти в голосуванні отримали лише 3,22 тис.
жителів (із понад 125 тис.), однак це був серйоз-
ний крок влади на шляху розвитку місцевого са-
моврядування, надання населенню можливості
самостійно формувати і розпоряджатися бюд-
жетом2.
Інакшою, з точки зору хронології реалізації
реформи, була ситуація в Житомирі та Кам’янці-
Подільському. В обох випадках відповідна під-
готовча робота тривала декілька років. Так, після
п’ятирічної роботи у Житомирі спеціальної Ко-
місії, яка розглядала пропозиції щодо запровад-
ження «Міського Положення» 1870 р., Державна
рада постановила застосовувати його «посту-
пово, з урахуванням місцевих міркувань, з
дозволу міністра внутрішніх справ»3. Лише на
1/2 ’2017Сергій Добржанський К Р А Є З Н А В С Т В О
170
1 Будзей О. Вулицями Кам’янця-Подільського. – Львів: Світ, 2005. – 272 с.; Єсюнін С.М. Міста Поділля
у другій половині XIX – на початку XX ст.: монографія. – Хмельницький: Мельник А.А., 2015. – 335 с.; Жи-
вучи в модерному місті: Київ кінця ХІХ – середини ХХ століть / Упоряд. К. Диса, О. Бетлій, О. Мартинюк.
– Київ: Дух і Літера, 2016 – 328 с.; Задорожнюк А.Б., Реєнт О.П. Промислове виробництво в містах і міс-
течках Подільської губернії кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2008.
– 270 с.; Молчанов В.Б. Життєвий рівень міського населення Правобережної України (1900–1914). – К.: Ін-т
історії України НАН України, 2005. – 318 с.; Прищепа О.П. Міста Волині у другій половині ХІХ – на початку
ХХ ст. – Рівне: ПП ДМ, 2010. – 258 с.; Седляр А. Соціально-економічна діяльність органів міського самовря-
дування на Волині та Поділлі (1892–1918 рр.): автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2009. – 20 с.;
Шкільнюк Н.М. Міста Волинської губернії у другій половині XIX – на початку XX ст.: соціальна структура,
адміністративний та економічний аспекти: дис. … канд. іст. наук. – Тернопіль, 2017. – 272 с. та ін.
2 Глизь Ю.І. Київська міська дума: структура, склад гласних, діяльність (1871–1914 рр.): дис. … канд.
іст. наук. – К., 2016. – С. 37, 39–40.
3 Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2-е. - Т. L (1875). – Ч. І. – № 54640. – СПб.,
1877. – С. 462–464.
початку 1877 р. в Житомирі, а у 1878 р. – в
Кам’янці-Подільському, відбулися перші вибори
міської думи. Варто зауважити, що місцеві жи-
телі були зацікавлені у прискоренні цього про-
цесу і зверталися з відповідними проханнями до
губернаторів та генерал-губернатора. Така пове-
дінка пояснюється їх прагненням розширити
власні повноваження і вплив на розвиток міст,
насамперед, фінансово-податкову політику.
Натомість позиція влади – зволікання і тривала
підготовка, пояснюється побоюваннями щодо
можливого зростання впливу польського та
єврейського населення в результаті проведення
реформи4.
Порівняння демографічних показників
також засвідчує домінування Києва. За даними
одноденного перепису в 1874 р. у ньому прожи-
вало 127,25 тис. осіб, у тому числі близько
10,5 тис. осіб в передмістях – Шулявці, Соло -
м’янці, Протасовому Яру, Байковій горі, Демі-
ївці та Саперній Слобідці. У місті знаходилося
майже 10,7 тис. житлових і 9,2 тис. нежитлових
будівель; найбільше – у Плоській та Либідській
частинах, найменше – Палацовій та Печерській.
У даному випадку мова йде про розподіл за
престижністю, адже для незаможного населення
властива більша густота. Двоповерхових будин-
ків у місті було 13,3% від загального числа,
трьох- та більше – 1,7% (зокрема, три п’ятипо-
верхові)5. Майже третина житлових приміщень
(28%) побудувалася після 1864 р., що свідчить
про швидкий розвиток Києва протягом наступ-
ного десятиліття.
На жаль, у Житомирі та Кам’янці-Поділь-
ському подібні окремі переписи населення не
проводилися, однак відомо, що навіть у 1897 р.
вони не змогли зрівнятися з наведеними демог-
рафічними показниками. На той час чисельність
їх населення становила лише 65,9 тис. та
35,9 тис. осіб відповідно. При цьому якщо Жи-
томир суттєво випереджав найбільші повітові
міста губернії (наприклад, у Рівному проживало
24,57 тис. осіб, Кременці – 17,7 тис. осіб і т. д.),
то із Кам’янцем-Подільським конкурувала Він-
ниця (30,56 тис. осіб.)6. Така ситуація багато в
чому обумовлювалася відсутністю залізниці, яка
б вела до губернського центру. Цей вид транс-
порту був вагомим чинником прискорення урба-
нізаційних процесів у будь-якому населеному
пункті. Залізничне сполучення до Кам’янця-По-
дільського почало будуватися лише з 1909 р., а
регулярний рух започатковано в 1913 р. До ре-
волюції 1917 р. губернський центр вже був до-
статньо інтегрований до навколишньої системи
залізниць, однак концесіонери Російської імперії
обговорювали можливі способи транспортного
з’єднання регіону із Західною Україною та Бал-
канами, що мало, передусім, політичне та загаль-
нодержавне підґрунтя. У 1910 р. тутешня газета
«Подолія» писала з приводу побудови єдиної за-
лізничної магістралі від Адріатичного моря до
столиць: «Будівництво цього шляху, який, крім
того, перетне біля Старокостянтинова запроек-
тований «Індійський шлях» (про нього так багато
нині розмов: Варшава – Дубно – Старокостянти-
нів – Умань – Джанкой – Керч –Батум– Тегеран),
для нашого краю матиме величезне значення. Всі
товари, які раніше йшли в Центральну Росію
зі Середземного моря через Чорне й Одесу, пі-
дуть напряму через Румунію і далі по Росії:
Кам’янець – Проскурів – Шепетівка – Новоград-
Волинський – Жлобин – Петербург»7. Втім, ці
плани не вдалося реалізувати у зв’язку із почат-
ком Першої світової війни, а пізніше – револю-
ційних подій, коли на першому плані перебували
проблеми зовсім іншого порядку.
У 1897 р. в Києві проживало 247,72 тис. осіб
або на 195% більше, ніж у 1874 р., тобто за
чверть століття населення збільшилося вдвічі.
Соціальна структура демонструвала кількісне
домінування міських станів (почесні громадяни,
купці, міщани, цехові) – 43,6% та вихідців із
Губернські міста Правобережжя:
порів няльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
171
4 Шкільнюк Н.М. Вказ. праця. – С. 110.
5 Киев и его предместья Шулявка, Соломенка с Протасовым Яром, Байкова Гора и Демиевка с Саперною
Слободкою по переписи 2 марта 1874 г., произведенной и разработанной Юго-Западным Отделом Импе-
раторского Русского Географического Общества. – К.: Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1875. – С. 3, 276,
280–281.
6 Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года / Изд. Центр. Стат. комитетом М-
вавн. дел; Под ред. Н.А. Тройницкого. –[Вып.] VІІІ. Волынская губерния. – СПб: Тип. кн. В.П. Мещерского,
1904. – С. 1; Там же. – [Вып.] ХХІІ. Подольская губерния. – С. 1.
7 Цит. за: Будзей О. Запізнілий Кам’янець-Подільський // Подолянин. – 21 жовтня 2014 р. – Режим до-
ступу: http://podolyanin.com.ua/history/8073.
села – 39,5%. Значно менше представництво
мали дворяни та чиновники (12,6%), духовен-
ство (1,5%). У якості рідної мови більшість на-
селення визнавало російську (54,2%), україн-
ську (22,23%), єврейські мови (12,1%), польську
(6,7%)8. Натомість для Житомира була харак-
терна вища частка міських станів (68,2%) та
менша сільських (15,8%); а також переважання
єврейського населення (49,4%)9. Проміжне місце
займав Кам’янець-Подільський із 61,4% купців
та міщан, 19,4% вихідців із села; 44,8% насе-
лення, що розмовляло єврейськими мовами,
27,4% – українською, 20,6% – російською10. У
такому розподілі значну роль відіграли історичні
передумови (перебування правобережних зе-
мель у складі Речі Посполитої) та державна по-
літика центральних органів влади (штучне сти-
мулювання зростання кількості вихідців із
російських губерній, смуга осілості для єврей-
ського населення тощо).
Аналіз рівня розвитку фабрично-заводської
промисловості демонструє її слабкість у всіх
містах Правобережної України (за винятком
Києва). Головною причиною такого стану речей,
крім вже згадуваних чинників, є сільськогоспо-
дарська спеціалізація регіону. Для прикладу,
дослідник історії Поділля В .Гульдман, перера-
ховуючи промислові потужності Кам’янця-По-
дільського станом на 1887 р., вказував, що у
місті діяло лише 18 підприємств: «пивоварний
завод 1, тютюнова фабрика 1, ватна 1, шкіряних
установ 4, установ мінеральних вод 2, типогра-
фій 2, фотографій 2. Загальна сума фабрично-за-
водської промисловості сягає до 66 552 руб.».
Зауважимо, у кількісному та якісному відношен-
нях ці показники є досить невеликими. Поряд з
цим, історик зазначав, що губернському центру
належало 1614 дес. орної землі при м. Смотрич.
Ці угіддя здавалися в оренду і місто щороку от-
римувало 12,234 тис. руб.11
Досить репрезентативні дані щодо розвитку
губернських центрів на початку ХХ ст. пред-
ставлені у статистично-довідковому виданні
«Міста Росії у 1904 р.», яке було підготовлене
Центральним статистичним комітетом Мініс-
терства внутрішніх справ Російської імперії і
вийшло друком у 1906 р. Із нього ми дізнаємося,
що за показниками зайнятості робітників на
Правобережжі лідирувала київська околиця
Деміївка (2,13 тис. осіб). Цей населений пункт
не вирізнявся наявністю потужної промисло-
вості, однак він був суто пролетарським райо-
ном, який забезпечував Київ робітничими кад-
рами. Описана на прикладі демографічної
статистики нерівномірність у розвитку губерн-
ських центрів спостерігалася й по відношенню
до фінансового становища. За рівнем витрат на
першому місці знову ж таки перебував Київ
(понад 3 млн руб.). Його показники майже
у 8 разів перевищували потреби Житомира
(0,393 млн руб.) та в 17,6 разів – Кам’янця-По-
дільського (0,17 млн руб.). При цьому останнє
місто обійшли навіть Бердичів (188 тис. руб.) і
Черкаси (176,4 тис. руб.), дещо наблизилася –
Вінниця (111 тис. руб.). Звичайно, в даному ви-
падку доцільно брати до уваги чисельність на-
селення, однак тут теж простежувалася невід-
повідність. Так, у Києві на одного жителя
витрачалося 9,5 руб., Житомирі – 4,4 руб.,
Кам’янці-Подільському – 4,3 руб. Такі, відносно
високі в масштабах регіону, витрати бюджету
поєднувалися із заборгованістю всіх перерахо-
ваних міст. Її розмір для Києва становив 2,7 млн
руб., Житомира – 0,47 млн руб., Кам’янця-По-
дільського – 0,21 млн руб.12 Варто уточнити, що
ці дані демонструють постійну тенденцію на
початку ХХ ст., оскільки наприкінці ХІХ ст. си-
туація була дещо іншою. Так, за 1885–1887 рр.
витрати Кам’янця-Подільського перевищували
прибутки лише на 7,4 тис. руб. Більше всього
коштів йшло на утримання будівель, вулиць та
освітлення (23,7%), управлінського апарату
(19,2%), військові постої та повинності (15,%),
утримання поліції (9,85%) та ін.13
1/2 ’2017Сергій Добржанський К Р А Є З Н А В С Т В О
172
8 Первая всеобщая перепись населения… – [Вып.] ХVІ. Киевская губерния… – С. 1, 82–83, 90.
9 Там само. – [Вып.] VІІІ. Волынская губерния… –С. 3, 36–39, 88.
10 Там само. – [Вып.] ХХІІ. Подольская губерния… – С. 1, 98.
11 Гульдман В.К. Подольская губерния. Опыт географическо-статистического описания; Подольский гу-
берн. стат. комитет. – Каменец-Подольский: Тип. Подольского губернского правления, 1889. – С. 307–308,
332–333.
12 Города России / Центр. стат. ком. МВД. – Т. 1: Города России в 1904 году. – СПб.:Типо-лит. Ныркина,
1906. – С. 156–157.
13 Гульдман В.К.Указ. соч. – С. 317, 321.
До 1904 р. населення губернських центрів
зросло до: 320,53 тис. осіб у Києві, 88,43 тис.
осіб у Житомирі, 40,13 тис. осіб у Кам’янці-По-
дільському. Ці дані вкотре демонструють нарос-
тання демографічного контрасту між містами.
Таблиця 1
Динаміка зростання населення
губернських центрів Правобережної України
(кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
Порівняльний аналіз житлових умов демон-
струє найвищу густоту населення в Києві та
Кам’янці-Подільському, де на одну особу припа-
дало 29,6 і 35,1 квадратних сажнів (1 сажень ≈
≈2,13 метра) території відповідно. У найбіль-
шому місті регіону – Києві, середні показники
кількості проживаючих в одній житловій будівлі
складали 23 людини. На той же час у Житомирі
було 46,1% брукованих вулиць, Кам’янці-
Подільському – 64,4%. Подібні дані по Києву
відсутні, однак відомо, що цей вид інфраструк-
тури почав з’являтися в місті ще з 1842 р., а у
1861 р. було навіть створено спеціальний Комі-
тет бруківки кам’яних мостових. Одноденний
перепис 2 березня 1874 р. зафіксував наявність
більше третини брукованих вулиць14. Про висо-
кий рівень розвитку Києва в цьому відношенні
свідчить і той факт, що у 1910 р. було надано до-
звіл на купівлю 1 тис. квадратних сажнів граніт-
них кубиків15. Подібно до цього місто лідиру-
вало за показником використання керосинового
(2.485 тис. ліхтарів), газового (1,75 тис. ліхтарів)
та електричного (414 ліхтарів) освітлення. Про
мінімальне використання останнього виду енер-
гії можна говорити лише по відношенню до Жи-
томира (74 ліхтарів). Загалом, беручи до уваги
традиційне керосинове освітлення, можна зро-
бити висновок, що на початку ХХ ст. за згада-
ними показниками губернські центри Правобе-
режної України вирізнялися належним рівнем
(всього – 3,9 тис. ліхтарів).
Неоднозначною була ситуація з медичним
обслуговуванням населення. Для прикладу в Де-
міївці навіть функціонувала установа, що обслу-
говував винятково робітників. Це пролетарське
передмістя з другої половини ХІХ ст. розвива-
лося досить швидко: у 1874 р. в ньому прожи-
вало понад 10 тис. осіб та розміщувалося більше
500 житлових будівель, а вже у 1904 р. –
16,34 тис. та 1,33 тис. відповідно16. У Києві,
Кам’янці-Подільському та Житомирі один лікар
припадав на 701, 1175 та 3275 жителів; кількість
лікарень становила 44 (з них 28 приватних), 7 та
4 відповідно. Перше місто лідирувало й за рів-
нем розвитку транспортної та комунікаційної
мережі. На початку ХХ ст. у ньому функціону-
вали трамвайний рух, телеграф та найбільше
проживало користувачів телефоном (1 абонент
на кожні 182 жителі). Аналіз цін на продукти
першої необхідності дозволяє говорити про їх
вищий рівень у Києві, менший – Кам’янці-
Подільському та Житомирі17. Щоправда, варто
констатувати, що для різних районів одного на-
селеного пункту були характерні суттєві розбіж-
ності, особливо враховуючи околиці.
Узагальнити інформацію щодо росту та
співвідношення населення губернських центрів
протягом досліджуваного періоду дозволяє до-
повнення фактологічного матеріалу статистич-
ними даними за 1914 р. Так, у цей час в Києві
проживало 520,5 тис. осіб, Житомирі – 90,7 тис.
осіб, Кам’янці-Подільському – 49,94 тис. осіб18.
Губернські міста Правобережжя:
порів няльний аналіз розвитку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
173
14 Слюдікова Т. Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ–ХХ ст. (продовження) // Архіви України. – 2009.
– № 3–4. – С. 48.
15 Центральний державний історичний архів, м. Київ, ф. 442, оп. 661, спр. 234, арк. 2–7.
16 Киев и его предместья Шулявка, Соломенка с Протасовым Яром, Байкова Гора и Демиевка с Саперною
Слободкою по переписи 2 марта 1874 г., произведенной и разработанной Юго-Западным Отделом Импера-
торского Русского Географического Общества. – К.: Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1875. – С. 3, 276.
17 Города России… – Т. 1: Города России в 1904 году… –С. 100–152.
18 Ежегодник России. 1914 г. (год одиннадцатый) / Центральный статистический комитет МВД. – Пг.:
Тип. Штаба Петроградского военного округа, 1915. – С. 135.
Рік
Київ
(тис. осіб)
Житомир
(тис. осіб)
Кам’янець-
Подільський
(тис осіб)
1897 247,7 65,9 35,9
1904 320,53 88,43 40,13
1914 520,5 90,7 49,94
1916 615 100,1 54
1. Budzei, O. (2014). Zapiznilyi Kam’ianets-Podil-
skyi. Podolianyn – Podolian. Retrieved from: http://po-
dolyanin.com.ua/history/8073. [inUkrainian].
2. Budzei, O. (2005). VulytsiamyKam’iantsia-Podil-
skoho. Lviv: Svit. [inUkrainian].
3. Dysa, К., Betlii, О., Martyniuk, О. (Comps.).
(2016). Zhyvuchy v modernomumisti: KyivkintsiaХІХ –
seredyny ХХ stolit. Kyiv: Dukh i Litera. [inUkrainian].
4. Guldman, V.K. (1889). Podolskaya guberniya.
Opyit geografichesko-statisticheskogo opisaniya. Kame-
nets-Podolskiy: Tip. Podolskogogubernskogopravleniya.
[inUkrainian].
5. Hlyz, Iu.I. (2016). Kyivska miska duma: struk-
tura, skladhlasnykh, diialnist (1871–1914 rr.) [Kyiv City
Council: structure, compositionofglasny, activity (1871–
1914)] (Candidate’sthesis). Kyiv. [inUkrainian].
6. Molchanov, V.B. (2005). Zhyttie vyirivenmiskoho
naselennia Pravoberezhnoi Ukrainy (1900–1914). Kyiv:
In-tistorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
7. Pryshchepa, O.P. (2010). Mista Volyni u druhii
polovyni ХІХ – na pochatku ХХ st.Rivne: PP DM.
[inUkrainian].
8. Sedliar, A. (2009). Sotsialno-ekonomichna diial-
nist orhanivmiskoho samovriaduvanniana Volyni ta Po-
dilli (1892–1918 rr.) [Socioeconomicactivityoftheinsti-
tutionsoflocalgoverningonthelandsofVolynandPodillya
(years 1892–1918)] (ExtendedabstractofCandidate’sthe-
sis). Kyiv. [in Ukrainian].
9. Shkilniuk, N.M. (2017). Mista Volynskoi hubernii
u druhii polovyni XIX – napochatku XX st.: sotsialna
struktura, administratyvnyi ta ekonomichnyi aspekty
[The towns of Volhynian Governorate in the second half
of the XIX and the beginning of the XX centuries: social
structure, administrative and economic aspects] (Candi-
date’sthesis).Ternopil. [in Ukrainian].
10. Sliudikova, T. (2009). Zabudovaiblahoustrii
m. Kyieva v ХІХ–ХХ st. (prodovzhennia). Arkhivy
Ukrainy – ArchivesofUkraine, 3–4, 47–65. [in Ukrai -
nian].
11. Yesiunin, S.M. (2015). Mista Podillia u druhii
polovyni XIX – na pochatku XX st.: monohrafiia. Khmel-
nytskyi: Melnyk A.A. [in Ukrainian].
12. Zadorozhniuk, A.B., Reient, O.P. (2008). Pro-
myslove vyrobnytstvo v mistakh i mistechkakh Podilskoi
hubernii kintsia ХІХ – pochatku ХХ st. K.: Instytutisto-
riiUkrainyNANUkrainy. [inUkrainian].
Динаміка за 1897–1914 рр. в процентному від-
ношенні була наступною: 110%, 138% та 139%
відповідно. Втім, у такому форматі цифри не ві-
дображають наростання розриву між Києвом, з
одного боку, та Житомиром і Кам’янцем-Поділь-
ським, з іншого. Якщо у 1897 р. населення пер-
шого було більшим у 3,75 та 6,9 рази за інші два,
то в 1914 р. ці цифри зросли до 5,7 та 10,4 разів
відповідно.
Таким чином, історико-порівняльний аналіз
основних статистичних даних, що стосуються
демографічної динаміки губернських міст Пра-
вобережної України, показників розвитку їх
транспортної та побутового-житлової інфрас-
труктури, дозволяє стверджувати, що протягом
другої половини ХІХ – початку ХХ ст. відбува-
лося досить швидке наростання різниці між цен-
тром генерал-губернаторства – Києвом, з одного
боку, та Житомиром і Кам’янцем-Подільським,
з іншого. По відношенню до останніх двох стри-
муючими факторами виступала низка чинників
– політичний статус, економічна спеціалізація,
історичні передумови, темпи розвитку залізнич-
них шляхів та ін.
1/2 ’2017Сергій Добржанський К Р А Є З Н А В С Т В О
174
References
|