Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини
У статті, на прикладі козацької фортеці у Старих Санжарах Полтавського полку, розглядаються сотенні містечка Гетьманщини як пам'ятки історії та культури. Спираючись на особливість сотенних містечок у збереженості з усіх їх складових лише фортець, увага приділяється аналізу як аспектам історик...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2017 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168906 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини / Є. Калашник // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 179-191. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168906 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Калашник, Є. 2020-05-25T15:13:31Z 2020-05-25T15:13:31Z 2017 Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини / Є. Калашник // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 179-191. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168906 623.1(477.53):719 У статті, на прикладі козацької фортеці у Старих Санжарах Полтавського полку, розглядаються сотенні містечка Гетьманщини як пам'ятки історії та культури. Спираючись на особливість сотенних містечок у збереженості з усіх їх складових лише фортець, увага приділяється аналізу як аспектам історико-культурного критерію пам'ятки, так і натурно-археологічним дослідженням Старосанжарської фортеці. Показано процес переосмислення функції козацьких фортець від утилітарної до ціннісної. The article deals with the squadron towns of Hetmanate as historical and cultural monuments by the example of the town StariSanzhary of Poltava regiment. Historical and cultural criteria of protection object squadron towns were analyzed on the basis of archival documents and research materials of M. Arandarenko, M. Hrushevsky, O. Lazarevsky, V. Moklyak, M. Slabchenko and other. The process of rethinking the function of Cossack fortresses from the utilitarian to the axiological is showed on the historiographical materials of the first half of the nineteenth century. From all component parts of squadron towns only fortresses are preserved. Relying on this special attention is focused on archaeological research of fortifications. Analysis of the results of archaeological research in Novi Sanzhary conducted by V. Lyaskoronsky, M. Makarenko, M. M.Stan and other, as well as their comparison with examination of the fortress by the author suggests that the fortress is in good condition by contrast to majority of the squadron towns of the Poltava regiment. The trend towards the destruction of the Cossack fortresses household and extortionate activities underscores the value of fortifications in squadron town in StariSanzhary. The article proposes an urgent formulation of residues a fortress in StariSanzhary as a historical and cultural monument and its registration in the organs of protection. Results of the study will be used in preparation of the registration documentation. В статье, на примере местечка Старые Санжары в Полтавском полку, рассматриваются сотенные городки Гетманщины как памятники истории и культуры. Опираясь на особенность сотенных городков Гетманщины в сохранности из всех их составляющих только крепостей, внимание уделяется как историко-культурному критерию памятника, так и натурно-археологическим исследованиям крепости в Старых Санжарах. Показан процесс переосмысления функции казацких крепостей от утилитарной к ценностной. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Українське пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини Fortress in StariSanzhary of Poltava regiment as an object of cultural heritage Старосанжарская крепость Полтавского полка как объект культурного наследия Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини |
| spellingShingle |
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини Калашник, Є. Українське пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| title_short |
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини |
| title_full |
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини |
| title_fullStr |
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини |
| title_full_unstemmed |
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини |
| title_sort |
старосанжарська фортеця полтавського полку як об'єкт культурної спадщини |
| author |
Калашник, Є. |
| author_facet |
Калашник, Є. |
| topic |
Українське пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| topic_facet |
Українське пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Fortress in StariSanzhary of Poltava regiment as an object of cultural heritage Старосанжарская крепость Полтавского полка как объект культурного наследия |
| description |
У статті, на прикладі козацької фортеці у Старих Санжарах Полтавського полку, розглядаються
сотенні містечка Гетьманщини як пам'ятки історії та культури. Спираючись на особливість сотенних містечок у збереженості з усіх їх складових лише фортець, увага приділяється аналізу як аспектам
історико-культурного критерію пам'ятки, так і натурно-археологічним дослідженням Старосанжарської фортеці. Показано процес переосмислення функції козацьких фортець від утилітарної до ціннісної.
The article deals with the squadron towns of Hetmanate as historical and cultural monuments by the example
of the town StariSanzhary of Poltava regiment. Historical and cultural criteria of protection object
squadron towns were analyzed on the basis of archival documents and research materials of M. Arandarenko,
M. Hrushevsky, O. Lazarevsky, V. Moklyak, M. Slabchenko and other. The process of rethinking the function of
Cossack fortresses from the utilitarian to the axiological is showed on the historiographical materials of the
first half of the nineteenth century. From all component parts of squadron towns only fortresses are preserved.
Relying on this special attention is focused on archaeological research of fortifications. Analysis of the results
of archaeological research in Novi Sanzhary conducted by V. Lyaskoronsky, M. Makarenko, M. M.Stan and
other, as well as their comparison with examination of the fortress by the author suggests that the fortress is in
good condition by contrast to majority of the squadron towns of the Poltava regiment. The trend towards the
destruction of the Cossack fortresses household and extortionate activities underscores the value of fortifications
in squadron town in StariSanzhary. The article proposes an urgent formulation of residues a fortress in
StariSanzhary as a historical and cultural monument and its registration in the organs of protection. Results
of the study will be used in preparation of the registration documentation.
В статье, на примере местечка Старые Санжары в Полтавском полку, рассматриваются сотенные городки Гетманщины как памятники истории и культуры. Опираясь на особенность сотенных городков Гетманщины в сохранности из всех их составляющих только крепостей, внимание уделяется как историко-культурному критерию памятника, так и натурно-археологическим исследованиям крепости в Старых Санжарах. Показан процесс переосмысления функции казацких крепостей от утилитарной к ценностной.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168906 |
| citation_txt |
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об'єкт культурної спадщини / Є. Калашник // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 179-191. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kalašnikê starosanžarsʹkafortecâpoltavsʹkogopolkuâkobêktkulʹturnoíspadŝini AT kalašnikê fortressinstarisanzharyofpoltavaregimentasanobjectofculturalheritage AT kalašnikê starosanžarskaâkrepostʹpoltavskogopolkakakobʺektkulʹturnogonaslediâ |
| first_indexed |
2025-11-27T03:26:05Z |
| last_indexed |
2025-11-27T03:26:05Z |
| _version_ |
1850796892301033472 |
| fulltext |
УДК 623.1(477.53):719
Євгеній Калашник (м. Київ)
Старосанжарська фортеця Полтавського полку
як об’єкт культурної спадщини
У статті, на прикладі козацької фортеці у Старих Санжарах Полтавського полку, розглядаються
сотенні містечка Гетьманщини як пам’ятки історії та культури. Спираючись на особливість сотен-
них містечок у збереженості з усіх їх складових лише фортець, увага приділяється аналізу як аспектам
історико-культурного критерію пам’ятки, так і натурно-археологічним дослідженням Старосан-
жарської фортеці. Показано процес переосмислення функції козацьких фортець від утилітарної до
ціннісної.
Ключові слова: Полтавський полк, сотенне містечко, Старі Санжари, об’єкт культурної спад-
щини.
Yevhen Kalashnyk
Fortress in StariSanzhary of Poltava regiment
as an object of cultural heritage
The article deals with the squadron towns of Hetmanate as historical and cultural monuments by the ex-
ample of the town StariSanzhary of Poltava regiment. Historical and cultural criteria of protection object
squadron towns were analyzed on the basis of archival documents and research materials of M. Arandarenko,
M. Hrushevsky, O. Lazarevsky, V. Moklyak, M. Slabchenko and other. The process of rethinking the function of
Cossack fortresses from the utilitarian to the axiological is showed on the historiographical materials of the
first half of the nineteenth century. From all component parts of squadron towns only fortresses are preserved.
Relying on this special attention is focused on archaeological research of fortifications. Analysis of the results
of archaeological research in Novi Sanzhary conducted by V. Lyaskoronsky, M. Makarenko, M. M.Stan and
other, as well as their comparison with examination of the fortress by the author suggests that the fortress is in
good condition by contrast to majority of the squadron towns of the Poltava regiment. The trend towards the
destruction of the Cossack fortresses household and extortionate activities underscores the value of fortifications
in squadron town in StariSanzhary. The article proposes an urgent formulation of residues a fortress in
StariSanzhary as a historical and cultural monument and its registration in the organs of protection. Results
of the study will be used in preparation of the registration documentation.
Key words: Poltava regiment, squadron town, StariSanjary, object of culture heritage.
Евгений Калашник
Старосанжарская крепость Полтавского полка
как объект культурного наследия
В статье, на примере местечка Старые Санжары в Полтавском полку, рассматриваются сотен-
ные городки Гетманщины как памятники истории и культуры. Опираясь на особенность сотенных го-
родков Гетманщины в сохранности из всех их составляющих только крепостей, внимание уделяется
как историко-культурному критерию памятника, так и натурно-археологическим исследованиям кре-
пости в Старых Санжарах. Показан процесс переосмысления функции казацких крепостей от утили-
тарной к ценностной.
Ключевые слова: Полтавский полк, сотенный городок, Старые Санжары.
179
Нерухомі пам’ятки Козацької доби: Січі,
форпости, культові центри, сотенні містечка та
полкові міста в останні десятиліття посіли заслу-
жене місце у колі об’єктів наукового досліджен -
ня. Однак, увагу дослідників та широкого загалу
здебільшого зосереджено на крупних військових
та адміністративних центрах або місцях історич-
них подій. Це впливає як на ступінь вивчення, від
якого залежить інформативність пам’яток, так і
на стан та заходи по їх збереженню. Як приклад
можна навести такі відомі пам’ятки як Батурин,
Бахчисарай, Глухів, Суботів, Черкаси, Чернігів,
Чигирин, національні заповідники у Києво-Пе-
черській лаврі, на Хортиці тощо. Дрібні адмініс-
тративні центри Козацької доби – сотенні міс-
течка та села, зазвичай залишаються поза
«генеральною лінією» і історичної науки, і турис-
тичної інфраструктури, як правило являючи
собою екзотичний додаток для обох напрямків.
Не стали виключенням із вказаної тенденції
і містечка Полтавського полку. Історичні роз-
відки М.В. Пірського присвячені Кишеньці, Со-
кілці, Переволочній, селу Ханделіївка у складі
Кишенської сотні1, П. Романовського про давню
історію Біликів із передмістям Бояркою2, істо-
рико-статистичні відомості К. Прихожого про
містечко Келеберда3 опубліковані у ХІХ ст., на-
жаль, не започаткували закономірності у дослід-
женнях козацьких старожитностей. Моногра-
фічні роботи присвячені козацьким містечкам
Полтавського полку наразі представлені у дуже
вузькому колі. Короткі відомості про сотні що
входили до Полтавського полку протягом всього
його існування містить науково-популярний
нарис В.О. Мокляка «Полтавський полк»4. Ко-
зацької проблематики торкалися О.В. Коваленко
в праці «Полтава XVII – XVIII століть»5,
Ю.А. Мицик у розвідці «Царичанка козацька»6.
Крім того окремий розділ у монографії Я.М. Го-
родницької та С.В. Калашнік присвячено козаць-
кому минулому містечка Великі Будища7. Дже-
релознавча праця краєзнавця А.Т. Лати «Білики:
історичне минуле в документах, спогадах і ху-
дожніх творах» також містить деякі матеріали
присвячені козацькій добі в історії містечка8.
Утворену лакуну певною мірою доповнюють
публікації в академічній періодиці та краєзнавчі
нариси у пресі. Однак розвідки В. Заїки, Є. Ко-
пильця, О. Харлана, В. Хлистуна та ін.9, присвя-
чені сотенним містечкам, не охоплюють окрес-
лену проблему у повній мірі.
Раніше вже відмічалося, що з об’єктивних
причин предметом охорони для сотенних місте-
чок, як пам’яток історії та культури, виступають
3/4 ’2017Євгеній Калашник К Р А Є З Н А В С Т В О
180
1 Напр. див. Пирский Н. Историко-статистические сведения о местечке Переволочне Кобелякского уезда и
находящейся в нем Спасо-Преображенской церкви // ПЕВ. –Полтава, 1893. – № 15. ЧН. – С. 535-551; Його ж.
Историко-статистический очерк села Ханделеевки, Кобелякского уезда, и находящейся в нем Покровской
церкви // ПЕВ. – Полтава, 1897. – № 1. ЧН. – С. 12-22; Його ж Местечко Соколка и находящиеся в нем церкви:
Иоано-Богословская, Покровская, Николаевская, Богоявленская и Нерукотворенного Образа Господа нашого
Иисуса Христа (кладбищенская). (Историеский и церковно-статистический очерк) // ПЕВ. – Полтава, 1899. –
№ 14. ЧН. – С. 517-534; № 15. ЧН. – С. 573 – 580; № 18. ЧН. – С. 731-741 та ін.
2 Романовський П. Сведения о местечкеБелики и егопредместьи Боярка Кобелякскогоуезда // ПЕВ. –
Полтава, 1890. – № 5. ЧН. – С. 173 – 177.
3 Прихожий К. Местечко Келеберда (Кременчугского уезда) // ПЕВ. – Полтава, 1872. – № 13. ЧН. –
С. 471-485.
4 Мокляк В.О. Полтавський полк. Науково-популярний нарис історії полку з часу його виникнення до
кінця XVIII ст. – Полтава: Дивосвіт, 2008. – С. 65-94.
5 Коваленко О.В. Полтава XVII – XVIII століть. – К.: Видавець Олег Філюк, 2015. – 232 с.
6 Мицик Ю. Царичанка козацька. – К.: Генеза, 2004. – 88 с.
7 Городницька Я.М., Калашнік С.В. Великі Будища. Історичний нарис. – Полтава: Дивосвіт, 2013. –
С. 97-117.
8 Лата А.Т. Білики: історичне минуле в документах, спогадах і художніх творах. Історичне дослідження.
Третє видання (доповнене і доопрацьоване). – К. 2001. – С. 5-37.
9 Заїка В.М. Нехвороща: шаблями писаний літопис // Наша районка. – Полтава, 2013. – № 39 (202). – С. 6-7;
№ 40 (203). – С. 6-7; Його ж. Нехвороща: козацька еліта Гетьманщини // Наша районка. – Полтава, 2013. –
№ 43 (206). – С. 6-7; Копилець Є. Даймо волю «вітрам історії» // Панорама-плюс. – Кобеляки, 2005. – 9 квіт -
ня. – С. 4; 16 квітня. – С. 5; Харлан О. Історико-містобудівні дослідження містечка Царичанки // НДПКДУ. –
Київ, 2014. – № 23. – С. 34-43; Хлистун В. Білики // Колос. – Кобеляки, 1966. – № 146. – С. 4.
оборонні елементи їх фортець, що виділяються
на місцевості10. Тобто сотенні містечка репре-
зентовані археологічними пам’ятками – городи-
щами, селищами, валами укріплених ліній.
Однак, у своїй більшості, вони не внесені до
Державного реєстру пам’яток історії та куль-
тури. Це позбавляє фактично наявні пам’ятки
державного захисту від господарської діяльності
та грабіжників старовини. Отже, втрачається
можливість повноцінного вивчення об’єктів
культурної спадщини, в даному випадку Козаць-
кої доби, у майбутньому. Крім того вони не
відіграють потенційно суспільно значущу роль
як об’єкт музейного показу11. Позитивним досві-
дом у ситуації що склалася вважаємо комплексні
пам’яткознавчі дослідження науковців Чернігів-
щини та Сумщини, результатом яких стало ви-
дання каталогів містобудівних та фортифікацій-
них пам’я ток Козацької доби у цих регіонах12.
Метою нашого дослідження є аналіз фор-
теці сотенного містечка, як об’єкта культурної
спадщини відповідно виробленим пам’яткознав-
чою наукою критеріям13; визначення проблем та
перспектив збереження та музеєфікації фортеці
та її історичного ландшафту. Предметом нашого
дослідження було обрано фортецю сотенного
містечка Полтавського полку Старі Санжари.
Старі Санжари – одне з небагатьох сотен-
них містечок Полтавського полку укріплення
якого збереглися до сьогодні. Не дивлячись на
понад сторічну увагу науковців, про що йти-
меться нижче, необхідність обстеження Старо-
санжарської фортеці XVII–XVIII ст. підкреслю-
ють і сучасні дослідники14. Попри ці чинники
пам’ятка не включена до Державного реєстру,
що позбавляє її державного захисту від зни-
щення господарською та грабіжницькою діяль-
ністю. Це спонукає нас обрати об’єктом дослід-
ження саме фортецю сотенного містечка Старі
Санжари.
Історико-культурна складова об’єкту куль-
турної спадщини визначається наступними кри-
теріями:
– історичною глибиною (періодом культур-
ного освоєння) пам’ятки;
– насиченістю і повнотою історичного ми-
нулого;
– історичною і культурною цінністю;
– значенням пам’ятки у розвитку країни або
регіону15.
За повідомленням М.С. Грушевського най-
давніша письмова згадка топоніму Санжари
(Санжарів, Сан-Чарово – від татарського
«брід»), який О.М. Лазаревський ототожнював
саме зі Старими Санжарами16, датується 1545 р.
Турецько-татарський караван на своєму шляху
до Москви ухиляючись від виплати дорожнього
мита литовським замкам «пошли есьмо з местца
Перекопа не дорогою, через поля яловые, где ни-
коли купцы, предкове наши, ани мы сами не хо-
живали». При урочищі Санжарові караван було
розбито козаками, а литовська адміністрація му-
сила відшкодувати збитки купцям17.
У люстрації Черкаського староства 1636 р.
Санжарів згадується в ряді поселень осаджених
Костянтином Вишневецьким які сплачували
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об’єкт культурної спадщини
181
10 Калашник Є. Фортифікація та фортифікаційні роботи у Полтавському полку за «Екстрактом» полкової
канцелярії 1749 р. / Євген Калашник // «Археологія & фортифікація України». Збірник матеріалів VI Міжна-
родної науково-практичної конференції. – Кам’янець-Подільський, 2016. – С. 373.
11 Титова О.М. Збереження нерухомих пам’яток археології в заповідниках і музеях // Праці Центру
пам’яткознавства: Зб. наук. пр. – К., 2009. – Вип. 15. – С. 83.
12 Бондар О.М. Замки та фортеці Чернігово-Сіверщини в XV-ХVІІІ ст.: ілюстрований довідник. – К.: Ви-
давець Олег Філюк, 2015. – 178 с.; Осадчий Є.М. Пам’ятки військової історії Північно-Західної Слобожан-
щини XVII ст. – Суми: Джерело, ФОП Литовченко Є.Б., 2011. – 346 с.
13 Попельницький О.О. Проект методичних рекомендацій щодо музеєфікації пам’яток історії // Праці На-
уково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. – К., 2010. – Вип. 5. – С. 327 – 328.
14 Мокляк В.О. Городище – сотенне містечко Старі Санжари // Звід пам’яток історії та культури України:
Полтавська область, Новосанжарський район. – Полтава: Дивосвіт, 2007. – С. 145.
15 Попельницький О.О. Вказ. праця. – С. 327.
16 Лазаревский А. Полтавщина в XVII в. // Киевская старина. – К., 1891. – Т. XXXIV. – Сентябрь. – С.
358.
17 Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т. 6. – К.: Наукова думка, 1995. – С. 10-11;
Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т. 7. – К.: Наукова думка, 1995. – С. 58, 111.
Датою створення Старосанжарської сотні
Полтавського полку вважається 1654 р.21 Однак,
у присяжних книгах 1654 р. посада старосан-
жарського сотника не згадується. У містечку
Старих Санжарах до присяги московському
царю були приведені городовий отаман, осавул,
писар, війт, 165 козаків та 89 міщан22. В історич-
них документах посада старосанжарського сот-
ника з’являється в кін. 50-х рр. XVII ст. У 1658 р.
її займав дехто Мисан, у 1658–1659 рр. Григорій
Зарудний і т.д.23 З повідомлення гетьманського
посольства до Москви у квітні 1658 р. можемо
припускати, що Санжари, разом із Біликами та
Кобеляками деякий час були маєтностями маг-
ната Юрія Немирича.Однак їх підтвердження
від І.М. Брюховецького не надійшло – магнату
дозволили збирати з цих міст хліб «до указу цар-
ського величества»24.
Вірогідно в цей же час зводяться укріплення
Старих Санжар. За слушною думкою Д.І. Багалія
і містечка, і навіть села повинні були оточувати
себе валом та ровом, копати сторожові кургани
для утримання на них постійних роз’їздів25. На-
приклад містечко Манжелія, розташоване не так
податок медом та поволовщизну18. В свою чергу
М. Арандаренко засновником містечка називає
«польського шляхтича Косиковсь кого»19, а в су-
часних розвідках заснування слободи Старий
Санжарів приписується шляхтичу Казаков-
ському або Казановському20. На карті Київського
воєводства 1650 р. топонім «Szandarowstary» по-
значає переправу на р. Полузір’я (рис. 1).
3/4 ’2017Євгеній Калашник К Р А Є З Н А В С Т В О
182
Рис. 1. Старі Санжари на «Карті Київського воєводства» Г.Л. де Боплана (1650 р.)
18 Lustracye Królewszczyzn zim ruskich Wołinya, Podola i Ukrainy z piérwszéi połowi XVII wieku / Wydał
A. Jablonovski // Źródła dziejowe. – Warszava: Druk. E. Skiwskiego, 1877. – T. V. – S. 224.
19 Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 году в трех частях. – Полтава:
Тип.губ. правления, 1852. – Ч. ІІІ. – С. 82.
20 Решетники // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. – К.: УЕ, 1992. – С. 833.
21 Мокляк В.О. Полтавський полк... – С. 92.
22 Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. – Том ІІІ. – М.: Изд. АН
СССР, 1953. – С. 539.
23 Мокляк В.О. Полтавський полк… – С. 93.
24 Акты, относящиеся к истории Южной и западной России. – СПб, 1872. – Т. 7. – С. 209.
25 Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства. – М.: В Уни-
верситетской тип., 1887. – С. 137-138.
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об’єкт культурної спадщини
183
26 Мицик Ю.А. Канівське та Черкаське староства в описі малознаної люстрації 1631–1633 років // Крає -
знавство. – 2009. – № 3-4. – С. 43-53.
27 Акты Московского государства. – СПб, 1894. – Т.ІІ. – С. 346.
28 Там само – С. 365.
29 Акты, относящиеся к истории... – Т. 7... – С. 282.
30 Акты, относящиеся к истории Южной и западной России. – СПб, 1869. – Т. 6. – С. 53-54.
31 Мокляк В. Нове свідчення про татарський набіг на Полтавщину в 1737 р. // НДПКДУ. – К., 1994. –
Вип. 3. – С. 67-68; Мокляк В.О. Звіт про археологічні розвідки на території Новосанжарського р-ну Полтав-
ської області в 1992 році // НА ІА НАН України. – 1992/150. – рис. 24-26.
32 Акты, относящиеся к истории... – Т. 7... – С. 893, 896.
33 Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. –
С. 377.
34 ЦДІАУК, ф. 51, оп. 3, спр. 1152, арк. 2, 5.
35 Там само, спр. 2544, 3 арк.; спр. 3241, 2 арк.
далеко від Старих Санжар, на початку 1630-х рр.
було «оточене частоколом і окопане ровом», міс-
течко Говтва: «довкола оточене палями і оточене
ровом»26.
Легкі дерево-земляні укріплення зводилися
в першу чергу проти головного і непередбачува-
ного ворога – татар. У жовтні 1653 р. яблоновські
воєводи повідомляли московського царя, що у
зв’язку з відходом татар від армії Богдана Хмель-
ницького «гетман пишет в городы безпрестанно,
а велит остерегаться и городы велит крепить»27.
Відомості про появу татарської орди у ре-
гіоні різнопланові. В лютому 1654 р.: «иные де
мурзы своими улусы кочуют промеж реки
Ворскла реки Псла, и промеж черкасских горо-
дов Омелника и Санджарова, и Голутвы к реке
Днепру, к городу Кременчуку по степи и речкам;
и по городам де и по селам и по деревням ездят
для корму, а утиснения де от них черкасом ни-
какого нет»28. У квітні 1659 р. Старі Санжари
були зруйновані військом І. Виговського до
якого входили і татарські загони. Полтавський
полковник К. Пушкаренко у листі до царя пові-
домляє, що новосанжарський сотник Я. Дуриць-
кий та старосанжарський О. Кованько із това-
риством «разорены в городах застали, и
завоеваны, и пограблены, и хлеб пожжен от
Ивана Выговского и от его советников, и в не-
волю душ христианских множество и малых
детей татаром и бусурманом и ляхам Иван Вы-
говский поотдавал», через це сотники просять
царської милості, охоронні царські грамоти та
гармати29. У 1665 р. ногайські татари вчинили
набіг на Нові Санжари і до прибуття допомоги
зі Старих Санжарів відступили з худобою, після
чого їх переслідували за р. Оріль30.
Яскравою ілюстрацією татарської проблеми
може слугувати знахідка двох кістяків засипаних
у льосі, що були виявлені Новосанжарським роз-
відзагоном Полтавського краєзнавчого музею
навесні 1992 р. у с. Грекопавлівка Новосанжар-
ського району. Кістяки небіжчиків збереглися
частково, різностатеві, на чоловічому сліди руб-
лячих ударів. Поруч виявлені посуд та ужиткові
речі XVIII ст. Полтавський дослідник В.О. Мок-
ляк інтерпретує небіжчиків як жертви потуж-
ного татарського набігу 1737 р.31
Із регіоном пов’язана і доля кошового ота-
мана Івана Сірка. У квітні 1672 р. у Нових Сан-
жарах його, разом із полоненим білгородським
мурзою Тенмамбетом, арештував полтавський
полковник Ф. Жученко і доправив до Батурина32.
Як повідомляє В.Л. Кочубей: «чрез все городы
припроводил»33. Шлях конвою пролягав і через
Полтаву, де мурзу було залишено у в’язниці.
Таким чином, валка не могла оминути Старі
Санжари.
Подією, що торкнулася кожного містечка в
Полтавському полку стала Північні війна, битва
під Полтавою 27 липня 1709 р. та її наслідки.
Старі Санжари не були виключенням. Старосан-
жарський сотник М. Карпенко у битві прийняв
сторону І. Мазепи34. В той же час священик зі
Старих Санжар Остафій Григор’єв постачав се-
літрою проросійськи налаштовану партію по-
лковника І. Черняка, сплату за що він вимагав
повернути навіть у 1727–1729 рр.35
М. Арандаренко повідомляє, що під час бло-
кади Полтавської фортеці Старі Санжари також
були захоплені шведами. Тут утримувалися по-
лонені з московського гарнізону, що обороняв
м. Веприк. За наказом Петра І росіяни 10 червня
вибили шведів та звільнили полонених, а також
захопили дві гармати36. Петро Болесте так зма-
льовує взяття Старих Санжарів: «Когда под Сан-
жары кичливый враг перенес свое оружие, тор-
жественно шествовал он [генерал-лейтенант
кавалерії Генскін] туда, и дерзко, без честного
боя, подошел под самые валы […] от трехднев-
ного ливня и грозы Ворскла широко разлилась
[…] …при разливе Ворсклы Гескин переправ-
ляется в брод. Устроив к бою свои силы, он делит
их на три отряда. На отрез этим отрядам спешит
шведский генерал Круз, но ему дают сильный
отпор, принуждая его бесславно отступить к Пол-
таве. Нет, и уйти не дают ему: его бьют, пора-
жают, забирают в полон. От совершенной гибели
и преследования спасается лишь несколько всад-
ников, свидетелей этого поражения. Во время
этой стычки начинается натиск на Санжары;
таким образом, открывают вход [в город]. Здесь
рабы бьют врага на улицах или где он попадается.
По взятии города вся его защита предается
мечу»37. У листі Я.В. Брюса від 15 червня 1709 р.
повідомляється, що Старі Санжари було взято
14 червня. Містечко обороняли чотири шведські
полки. В ході штурму було визволено «полонных
офицеров и рядовых солдат… с полторы тысячи,
которые взяты были в Веприке и ин где»38.
Після поразки у баталії шведська армія знову
проходить через Санжари – «маленький городок в
двух милях от Полтавы»39. Тут короля наздоганя-
ють 7–8 кавалерійських полків на чолі з генералом
Левенгауптом40. Ще 23 червня шведами з під По-
лтави до Старих Санжарів були відправлені ве-
ликі гармати41. Чи була артилерія забрана при від -
ступі – невідомо. За обрахунками В.О. Мок ля ка
в цей час особовий склад Старосанжарської сот -
ні не міг бути меншим за 209 козаків, а кількість
її артилерії дорівнювала чотирьом гарматам42.
Щодо сотенної артилерії містечка не мож-
ливо оминути увагою дані наказного полковника
Сави Таранухи від 21 лютого 1725 р., які були
опубліковані М.Є. Слабченком: «В сотне старо-
санжаровской две пушки железных есть, ни на
козацкиеденги ниже мейские, куплены самим
старателством козацким стам(о)борскых горо-
дов заднепрских, а именно з Жаботина подчас
переселения тамошних обывателей на сю сто-
рону Днепра перевезены добытные, а припасов
жадних до оних не маете, а пред шведскою руи-
ною была една медная пушка, на денгикозацкие
купленная, которую по руине взято в Полтаву»43.
Крім згаданих вище обрахунків дані про чи-
сельність населення Старих Санжарів у XVIII ст.
висвітлюються у компутах та ревізіях. Компут
Полтавського полку 1718 р. фіксує в Старих
Санжарах 258 козаків та 223 посполитих, а
також повідомляє про сім цехів, що функціону-
вали у містечку: кушнірський,шевський, ткаць-
кий, колісницький, різницький, бондарський та
ковальський44. У Компуті 1721 р. відмічено 350
козацьких дворів та козаків та 270 посполитих і
їх дворів та ті ж цехи45. Компут 1726 р. називає
174 козаки і 403 посполитих. Компут 1732 р.
окрім перепису 424 посполитих (всього 500 дво-
рів) надає відомості про наявність у містечку
6 шкіл та 4 шпиталів46. У матеріалах Генерального
слідства про маєтності Полтавського полку 1729
–1730 рр. Старі Санжари (598 дворів) відно-
3/4 ’2017Євгеній Калашник К Р А Є З Н А В С Т В О
184
36 Арандаренко Н. – Вказ. праця. – С. 82.
37 Доба гетьмана Івана Мазепи… – С. 620.
38 Там само. – С. 878.
39 Там само. – С. 637.
40 Там само.
41 Там само. – С. 723.
42 Мокляк В.О. Полтавський полк в 1709 році // Українське козацтво: історія, сучасність, майбутнє.
М-лиміжнар. наук.-практ. конф. – Полтава: АСМІ, 2005. – С. 63-65.
43 Слабченко М.Е. Малорусский полк в административном отношении (историко-юридический очерк) //
Записки императорского Новороссийского университета историко-филологического факультета. – Одесса,
1909. – Выпуск І. – С. 365-366.
44 Джерела з історії Полтавського полку (середина XVII – XVIII ст.). Т. І. / Упорядн. Мокляк В.О. –
Полтава: АСМІ, 2007. – С. 165-172.
45 Джерела з історії Полтавського полку (середина XVII – XVIII ст.). Т. ІІ. / Упорядн. Мокляк В.О. –
Полтава: ТОВ «АСМІ», 2010. – С. 130-141.
46 Генеральне слідство про маєтності Полтавського полку 1729-1730. – Полтава: ВАТ «Видавництво
“Полтава», 2007. – С. 139.
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об’єкт культурної спадщини
185
47 Генеральне слідство про маєтності Полтавського полку 1729-1730. – Полтава: ВАТ «Видавництво
“Полтава», 2007. – С. 39.
48 ЦДІАУК, ф. 51, оп. 3, спр. 8840, Арк. 130 зв.
49 Заїка Г.П., Заїка А.Г. Коли відбулося повстання пікінерів на Лівобережжі // Наш рідний край (Сторінки
з історії козацтва на Полтавщині). – Полтава, 1991. – Вип. 9. – С. 45.
50 Там само. – С. 46.
51 Путешественные записки Василия Зуева от С. Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году. – СПб: При
Императорской академии наук, 1787. – С. 210.
52 Попельницький О.О. Вказана праця – С. 327.
53 Павловский И.Ф. Статистическиесведения о Полтавскойгубернии сто лет назад // Труды ПУАК. – По-
лтава, 1905. – Вып. 2. – С. 134.
54 Домонтович В. Самотній мандрівник простує по самотній дорозі. Романізовані біографії. – К.: Спад-
щина, 2012. – 376 с.
сяться до вільних міст, що не належали на жодні
уряди, а перебували у полковому віданні47.
Щодо укріплень Старосанжарської фортеці,
сотник Іван Згурков повідомляв у 1749 р. по-
лкову канцелярію А. Горленку: «старосанжаров-
ская крепость до бившей последней Турецкой
войны подчинке приводима была обще всеми
старосанжаровскими жителми, так казаками и
посполитыми не употребляя на оную не откуда
денежной суммы, ныне же оная крепость в со-
вершенстве по прежнему подчинкою…»48.
У 1764 р. більша частина Полтавського
полку, включаючи Старі Санжари, була приєд-
нана до Новоросійської губернії. Козацькі полки
було реорганізовано в пікінерські, а сотенний ус-
трій скасовано. У Старих Санжарах була сфор-
мована перша рота Дніпровського пікінерського
полку49. За ревізією 1763–1764 рр. населення
сотні становило 3515 чоловік50.
На початку 1780-х рр. вздовж Ворскли про-
ходив маршрут вченого мандрівника В. Зуєва,
який, вірогідно останнім, залишив опис Ново-
санжарської фортеці. На нашу думку, зважаючи
на деякі топографічні відмінності, у авторському
викладі опис цілком може бути екстрапольова-
ний на фортецю у Старих Санжарах: «Сенжа-
ровская крепость, или как здесь называют Ста-
ницею, величиною представляет хорошую
слободу, стоит между рек Ворсклы и Полузерья
[…] Строение в ней хотя рассеянное, однако хо-
рошее, снаружи выбеленное; в ней пять церквей
и подле устья реки Полузерья земляная кре-
постца с высоким валом с проездами и рвом […]
Сенжарами называется два местечка, одно
новые, другое старые Сенжары; оба прежде со-
ставляли токмо станицы»51.
Обсяг статті дозволяє проаналізувати лише
головні віхи історії містечка для підкреслення
його історико-культурної цінності. Нами були ок-
реслені епізоди в тій чи іншій мірі пов’язані з
функціонуванням Старосанжарської фортеці, як
об’єкту культурної спадщини. Викладений мате-
ріал підкреслює необхідність глибшої історичної
розвідки з метою реконструкції етапів розвитку
козацького містечка та пов’язаної із ним пам’ятки.
Об’єктивна складова пам’ятки включає такі
критерії:
– автентичність;
– достовірність історичного середовища;
– високий ступінь збереженості пам’ятки;
– репрезентативність та інформативність52.
Очевидно, що ці фактори у невеликих насе-
лених пунктах вищі ніж у районних чи обласних
центрах з високим ступенем антропогенного
впливу. Однак слабка інфраструктура не сприяє
вивченню віддалених пам’яток, увага на що
зверталася вище.
Історія досліджень Старосанжарської фор-
теці нараховує понад 150 років. На прикладі цьо -
го містечка можна простежити еволюцію сприй-
няття пам’яток Козацької доби у ХІХ ст. В описі
містечка Старі Санжари Полтавського повіту
1804 р. згадуються «вал и посредственная насыпь
для селитроварения», при цьому відмічено: «Раз-
валин же городов и вещей древних не имеется»53.
Тобто підкреслюється утилітарна функція давніх
земляних споруд. Через півстоліття О. Кони-
ський, у спогадах пов’язаних із перебуванням у
Старих Санжарахв 1862 р. історика, письменника
та громадського діяча П.О.Куліша занотував:
«Містечко Старі Санжари, досить старовинне,
було колись сотенним містом, мало свою «фор-
тецю» і уявляло для нас деякий історичний і ет-
нографічний інтерес. Усі ми, вкупі з Г. І. Оболен-
ським та Кулішем, довго ходили по містечку,
оглядали старі церкви й рештки “фортеці”.
М. Арандаренко у праці 1852 р. аналізує при-
чини появи укріплень у Старих Санжарах: «…бу-
дучи пограничным пунктом Сенжары были
укреплены земляным валом, остатки коего и по-
ныне существуют»55. Вали фортець у Старих та
Нових Санжарах також згадував Ф. Лагусу роз-
відці 1853 р. присвяченій шляху втечі Карла ХІІ56.
На початку ХХ ст. Л.В. Падалка дослід-
жуючи стародавні укріплення Полтавської гу-
бернії повідомляв, що «…в черте ст. Сенжар, на
краю местечка сохранились следы укреплений,
по всем видимостям, казацкого периода»57.
У 1905 р. городище було обстежене профе-
сором В.Г. Ляскоронським, який вперше склав
план укріплень фортеці (рис. 2). Зауважуючи,
що рештки валів не зовсім добре збереглися він
залишив наступні дані: «Расположено это горо-
дище на треугольной формы выступе, несколько
полого спускающемся к долине р. Ворсклы и по
мере приближения к низу, суживающемся все
более и более, переходя в почти острый шпиль
в несколько саженей ширины. Западная и север-
ная стороны городища проходят близ оврагов с
крутыми, обрывистыми стенками. В длину го-
родище имеет около 200 саж. и в ширину – до
100, в широкой, и на половину меньше – в узкой
частях. Вал и ров, некогда ограждавшие это го-
родище со всех сторон, наилучше сохранились
в западной и северной частях его, особенно же
близ церкви и над дорогой, идущей параллельно
северному валу и несколько отстоящему от него
провалью. Въезд или ворота в городище нахо-
дятся в западной части, напротив церкви. Судя
по положению этого городища, его размерам,
остаткам валов и рвов, можно полагать, что оно
относится к числу древних городищ края и в
виду существования здесь древней переправы
через реку, должно было играть видную роль”58.
Опис старосанжарських укріплень також на-
водить М.О. Макаренко: «Городок в центре м. Ста-
рых Сенжар, занимает 3 дес., кругообразный, по-
верхность частью ровная, частью холмистая,
застроена церковью и др. постройками; на высо-
ком месте; разрушен, но когда и кем неизвестно;
по преданию сооружен для защиты от неприятеля;
о раскопках и находках ничего неизвестно»59.
У середині червня 1941 р. рештки фортеці
досліджував полтавський музейник М.А.Стан,
який занотував у щоденнику: «Оглянули руїни
фортеці. Вали збереглися лише частково. У гли-
нищі ясно видно нашарування насипу»60.
Археологічних розкопок на території Старо-
санжарської фортеці не проводилося. Однак, вар -
то наголосити на наявності у с. Старих Санжарах
давньоруського городища ХІІ – пер. пол. ХІІІ ст.
Його рештки частково збереглися на південно-
східній околиці села. Археологічні розвідки та
розкопки на цій пам’ятці проводили І.І. Ляпушкін
(1946, 1960), О.В. Сухобоков (1971), В.О. Мокляк
(1989), О.В. Сєров (1992)61. Також в околицях
села відомі кілька багатошарових поселень.
На сьогодні фортеця сотенного містечка у
Старих Санжарах збереглася частково. Городище
розташоване на стрілці мису плато правого корін-
ного берега р. Ворскла. Мис обмежується з пів-
денного-сходу – сходу долиною р. Ворскла, з
півно чі – північного-заходу яром утвореним
р. Сан жарівка. У забудові села мис обмежують з
3/4 ’2017Євгеній Калашник К Р А Є З Н А В С Т В О
186
58 Ляскоронский В.Г. Городища, курганы и длинные (змиевые) валы по течению рр. Псла и Ворсклы //
Тр. XIІІ АС. – М., 1907. – Том І. – С. 188-189.
59 Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии (Сборник топографических сведений). – Пол-
тава: Тип. Т-во Печатного Дела, 1917. – С. 44.
60 Зі щоденникових записів М.А. Стана / Публікація, передмова, коментарі Степановича С. П., Супруненка
О.Б. // ПАЗ: Зб. наук. праць. – Полтава, 1994. – Ч. ІІ. – С. 29.
61 Мироненко К.М. Давньоруські поселення Нижнього Поворскля / Мироненко К.М. // АЛЛУ. – Полтава,
1998. – № 1-2. – С. 66, рис. 1.3; Серов О.В., Осадчий Р.Н. Отчет об охранных исследованиях экспедиции
Киевского облуправления культуры в 1992 г. // НА ІА НАН України. – 1992/42. – Арк. 5, Фото 9.
Рис. 2. Старосанжарська фортеця. План
В.Г. Ляскоронського (1905 р.).
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об’єкт культурної спадщини
187
напільного боку вул. Старосанжарська, з низин-
ного – пров. Зелений, від плато укріплення відме-
жовуються ґрунтовою дорогою. Найбільша висота
поверхні мису над заплавою становить близько
30 м та понижується у північно-східному на-
прямку до 13 м над рівнем заплави утворюючи те-
расоподібні уступи. Мис частково знаходиться під
приватною забудовою із городами, йогопівденно-
східний схил – під насадженнями чагарнику.
Городище локалізується на східній околиці
нагірної частини Старих Санжарів. Витягнуте
по вісі південний-захід – північний-схід (магніт-
ний азимут = 75°), має трапецієвидну форму –
розширюється у північно-східному напрямку
(рис. 3). Майданчик городища має помітний
ухил у північно-східному напрямку, понижую-
чись із поверхнею мису. Стрілка мису на нашу
думку штучно понижена з метою створення тут
додаткового оборонного рубежу.
Укріплення представлені земляним валом,
який найкраще зберігся з північно-західної та
північно-східної сторін фортеці. Довжина валу
північно-західної лінії укріплень (вздовж вул.
Старосанжарської) складає приблизно 190 м,
його висота коливається від 1,5 до 3 м (рис. 4), а
наближаючись до північного кута фортеці сягає
Рис. 3. Старосанжарська фортеця. Супутникове фото Google.
Рис. 4. Старосанжарська фортеця. Ділянка валу в північно-західному куті. Фото 2016 р.
4–6 м від підошви (рис. 5). Приблизно посере-
дині північно-західну лінію укріплень перерізає
ґрунтова дорога, що веде до садиб, на гребені
валу встановлені опори електромережі.У північ-
ному куті вал плавно повертає на південний схід.
У цьому місці фіксується природний зсув. Пів-
нічно-східна лінія укріплень сягає довжини
близько 110 м, при висоті валу від 3 до 6,5 м від
поверхні мису (рис. 6). Ширина збережених
валів коливається від 3 до 6 м. Зовнішній схил
валу крутий, має кут 45–50°, задернований, біля
підошви валу місцями росте чагарник. Гребінь
валу знаходиться на одному рівні із майданчиком
городища, що типово для козацьких фортець.
В східному куті фортеці вал знівельований
до рівня майданчику городища і далі просте-
жити його насип практично неможливо. Вздовж
краю балки, знищений ерозією її схилів, вал
майже не фіксується. Його незначні відрізки
приховані чагарником. Ця, південно-східна,
лінія укріплень мала орієнтовну довжину
близько 200 м.Так самопроблематично просте-
жити вал південно-західноїлінії укріплень фор-
теці – де на плані В.Г. Ляскоронського відмічена
3/4 ’2017Євгеній Калашник К Р А Є З Н А В С Т В О
188
Рис. 5. Старосанжарська фортеця. Ділянка північного валу. Фото 2016 р.
Рис. 6. Старосанжарська фортеця. Ділянка східного валу. Фото 2016 р.
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об’єкт культурної спадщини
189
Рис. 7. Старосанжарська фортеця. Посуд та кахлі XVII – XVIII ст. Кераміка 1-6, 8-12, скло 7.
в’їзна брама. Цей відрізок укріплень був зніве-
льований при забудові мису.
Таким чином, загальна довжина збереже-
ного на сьогодні валу Старосанжарської фортеці
становить понад 300 м. Реконструйована площа
середмістя фортеці не перебільшує 1,5 га.
Вздовж південно-східної стіни проходить
природна балка використана як оборонний рів.
Його довжина близько 100 м, ширина коливається
від 18 до 20 м, глибина – 4–7 м від поверхні мису.
На сьогодні по дну балки проходить стежина.
Західний сектор городища знаходиться під
садибною забудовою. У східному – розташовані
городи на яких проводиться щосезонна оранка.
На оранці фіксуються дрібні фрагменти кера-
мічного та скляного посуду, пічних кахлів
XVII–XVIII ст. (рис. 7), які вказують на наяв-
ність культурного шару Козацької доби. Також
місцевими мешканцями повідомляється про ре-
гулярну появу на городищі грабіжників культур-
ної спадщини зі знахідок яких відомі свинцеві
кулі різного діаметру, що були виявлені на пів-
нічно-східному краю городища.
Руйнівні чинники, що впливають на пам’ят -
ку та шкодять культурним нашаруванням: ерозія
схилів мису, щосезонна оранка, прокладення
під’їзних доріг, грабіжницькі шурфи на майдан-
чику городища та навколо валу.
Отже, городище у Старих Санжарах по суті
являє собою один із небагатьох випадків гарної
збереженості укріплень сотенного містечка По-
лтавського полку. Її цінність як об’єкту культур-
ної спадщини підкреслює тенденція до зни-
щення подібних пам’яток. Так наприклад
фортеці у Полтаві, Китай Городі, Кобеляках, та
Нових Санжарах знищені забудовою. Придніп-
ровські укріплення – Келеберда, Кишенька,
Орлик, Переволочна – затоплені у 1962 р., із вве-
денням в дію Дніпродзержинського водосхо-
вища. Старосанжарська фортеця потребує тер-
мінового взяття на державний облік, охорони
решток укріплень, в першу чергу від діяльності
грабіжників культурної спадщини, введення у
регіональні туристичні маршрути, як по суті
одну з унікальних пам’яток Козацької доби на
Дніпровському Лівобережжі. Матеріали запро-
понованого дослідження планується викорис-
тати при укладенні облікової документації Ста-
росанжарської фортеці як пам’ятки історії та
культури для охоронних органів.
3/4 ’2017Євгеній Калашник К Р А Є З Н А В С Т В О
190
Akty Moskovskogo gosudarstva, izdannue Impera-
torskoj Akademiej Nauk / red. N. – Т. ІІ. Razryadnyj pri-
kaz. Moskovskij stol. 1635–1659. – Sankt-Peterburg,
1894. – XLV, 773 p.
Akty otnosjaschiesa k istorii Yuzhnoj I Zapadnoj Ros-
sii, sobrannye i izdannye Arheograficheskoyu komissieyu.
– Т. 6. 1663–1668. –Sankt-Peterburg, 1869. – 279 p.
Akty otnosjaschiesak istorii Yuzhnoj I Zapadnoj
Rossii, sobrannyei i zdannye Arheograficheskoyu komis -
sieyu. – Т. 7. 1657–1669. – Sankt-Peterburg, 1872. –VI,
10, 398 p.
Arandarenko N. Zapiski o Poltavskoj gubernii,
sostav lennyev 1846 goduvtrehchastjah. – Poltava, 1852. –
T. ІІІ. – 434, 48 p.
Bagaley D. Ocherki izistorii kolonizatsyi stepnojo
krainy Moskovskogo gosudarstva. – Мoskva, 1887. –
XVI, XVI, 614 p.
Bondar O. Zamky ta forteci Chernihovo-Siver-
schyny v XV-ХVІІІ sт.: ilyustrovanyj dovidnyk. – Кyiv,
2015. – 178 p.
Vossoedinenie Ykrainy s Rossiei. Dokymenty Ima-
terialy v trioh tomah. – Т. ІІІ. – Мoskva, 1953. – 645 p.
Generalne slidstvo promaetnosti Poltavskogo polky
1729–1730.–Poltava, 2007. –176 p.
Gorodnycka Ya., Kalashnik S. Velyki Budyscha.
Istorychnyj narys. – Poltava, 2013. – 576 p.
Grushevskyi M. Istoriya Ukrainy-Rusy: V 11 т.,
12 кн. – Т. 6. – Кyiv, 1995. – 680 з.
Grushevskyi M. Istoriya Ukrainy-Rusy: V 11 т.,
12 кн. – Т. 7. – Кyiv, 1995. – С. 628.
Dzherelazistorii Poltavskogo polky. Seredyna XVII
–XVIII st. Т. І: Komputytarevizii Poltavskogo polku.
Комput 1649 r. Комput 1718 r. / upor. MoklyakV.О. –
Poltava, 2007. – 400 p.
Dzherela z istorii Poltavskogo polky (seredyna
XVII – XVIII st). Т. ІІ: Komputytarevizii Poltavskogo
polku. Комput 1721 r./ upor. MoklyakV.О. – Poltava,
2010. – 436 p.
Dobahetmana Mazepyvdo kumentah. – Kyiv,
2007. – 1144 p.
Domontovych V. Samotniy mandrivnyk prostue po
samotniy dorozi. Romanizovani biografii. – Кyiv,
2012. – 380 с.
ZaikaV. Nehvorosca: shablyamypysanyi litopys //
Nasharajonka. – Poltava, 2013. – № 39 (202). P. 6-7;
№ 40 (203). – P. 6-7.
ZaikaV. Nehvorosca: kozackaelita Getmanschyny //
Nasharajonka. – Poltava,, 2013. – № 43 (206). –
С. 6-7.
Zaika G., Zaika A. Koly vidbulosja povstannja
pikineriv na Livoberezzhi // Nashridnyjkraj (Storinky
z istorii kozactva na Poltavschyni). – Poltava, 1991. –
Vyp. 9. – P. 44 – 49.
Zischodennykovyhzapysiv M.A. Stana / Publika -
ciya, peredmova, komentariStepanovychS.P., Supru -
nenko О.B. // PAZ: Zb. nauk. prac. –Poltava, 1994. –
V. ІІ. –P. 26 – 33.
Kalashnyk E. Fortyfikacija ta fortyfikatsiyni roboty
u Poltavskomu polku za «Ekstraktom» polkovoyi
kantselyariyi 1749 р. // «Arheologif & fortyfikatsiya
Ukrainy”. Zbirnyk materialiv VI Mizhnarodnoi nau-
kovo-praktychnoi konferencii. – Kamyanets-Podilskyy,
2016. – P. 373 – 382.
Kovalenko O. Poltava XVII–XVIII stolit. – Кyiv,
2015. – 232 p.
Kopylets E. Daymovoljy «vitramistorii» // Pano -
rama-pljys. – Kobelyaky, 2005. – 9 kvitnya. – P. 4;
16 kvitnya. – P. 5.
References
Старосанжарська фортеця Полтавського полку як об’єкт культурної спадщини
191
Lagus F. Karl ХІІ vYuzhnoj Rossii // ZOOID. –
Odessa, 1853. – Т. III. – P. 306–337.
Lazarevskiy A. Poltavschyna v XVII v. // Kievskaya
starina. – Кyiv, 1891. – Т. XXXIV. –Sentyabr. – P. 357–
374.
LataA.Bilyky: istorychnemynylev dokumentah,
spogadah і hudozhnih tvorah. Istorychnedoslidzhennya.
Tretje vydannya (dopovnene I doopratsyovane). – Kyiv,
2001. –157 p.
LyaskoronskyV. Gorodischa, kurgany i dlinnye
(zmievye) valypotecheniiyrr. Psla i Vorskly // Тr.
XIІІAS. – Мoskva, 1907. – Т. І. – P. 158 – 198.
Makarenko N. Gorodischa i kurgany Poltavskoj gu-
bernii (Sborniktopograficheskihsvedeniy). – Poltava,
1917. – 105, XIX p.
Myronenko K. Davnjoruski poselennya Nyzhnyogo
Povorsklya // ALLU. – Poltava, 1998. – № 1–2. – P. 66–70.
Mytsyk Yu. Kanivsketa Cherkaskes tarostva v opysi
maloznanoi lyustratsii 1631–1633 rokiv // Kraeznavstvo. –
Кyiv, 2009. – № 3-4. – P. 43-53.
Mytsyk Yu. Tsarychanka kozatska. – Кyiv, 2004. –
88 p.
Moklyak V. Orodische – sotenne mistechko Stari
Sanzhary // Zvid pamyatok istorii ta kultury Ukrainy:
Poltavska oblast, Novosanzharskyj rajon. – Poltava,
2007. – P. 145.
Moklyak V. Zvit pro arheologichni rozvidky na
terytorii Novosanzharskogo r-nu Poltavskoi oblaasti v
1992 roci // NAIANAN Ukrainy. – 1992/150. – 55 ark.
Moklyak V. Noves vidchennya pro tatarskyi nabig
na poltavschinu v 1737 r. // NDPKDU. – Кyiv, 1994. –
Vyp. 3. – P. 66–68.
Moklyak V. Poltavskyi polk v 1709 rotsi //
Ukrainske kozatstvo: istoriya, suchasnist, maybutne. –
Poltava, 2005. –P. 62 – 69.
Moklyak V. Poltavskyi polk. Naukovo-populyar-
nyinarysistorii polku zchasuyogovynyknennyado kintsya
XVIII st. –Poltava, 2008. –112 p.
Osadchyi E. Pamyatky viyskovoi istorii Pivnichno-
Zahidnoi Slobozhanschyny XVII st. – Sumy, 2011. – 346 p.
PavlovskiyI. Statisticheskie svedeniya o Poltavskoy
gybernii sto let nazad // Trudy PUAK. – Poltava, 1905. –
Vyp. 2. – P. 59 – 163.
Padalka L. Odrevnih gorodkah, gorodiscah Inasyp-
nyh valah nateritorii nyneshney Poltavskoy gybernii //
Trudy PUAK. – Poltava, 1905. – Vyp. 1. – P. 155 – 214.
Pirskiy N. Istoriko-statisticheskiyes vedeniya o
mestechke Perevolochne Kobelyakskogo uezda i na-
hodyascheysya v nem Spaso-Preobrazhenskoytserkvi //
PEV. – Poltava, 1893. – № 15. Chastne ofitsyalnaya. –
P. 535–551.
Pirskiy N. Istoriko-statisticheskiy ocherk sela Khan-
deleevki, Kobelyakskogo uezda, i nahodyascheysya v
nem Pokrovskoy tserkvi // PEV. – Poltava, 1897. – № 1.
Chastne ofitsyalnaya. – P. 12 – 22;
Pirskiy N. Mestechko Sokolkainahodyaschiesyav -
nemtserkvi: Ioano-Bogoslovskaya, Pokrovskaya, Niko-
laevskaya, Bogoyavlenskayai Nerukotvornogo Obraza
Gospoda Nashego Iisusa Hrista (kladbischenskaya).
(Istoricheskiy I tserkovno-statisticheskiy ocherk) // PEV.
– Poltava, 1899. – № 14. Chastne ofitsyalnaya. – P. 517–
534; № 15. Chastne ofitsyalnaya. – P. 573 – 580; № 18.
Chastne ofitsyalnaya. – P. 731–741.
Popelnytskyi O. Proekt metodychnyh rekomendat-
siys chodo muzeefikaciy i pamyatokistorii// Pratsi
Naukovo-doslidnoho instytutu pamyatkoohoronnyh
doslidzhen. – Кyiv, 2010. – Vyp. 5. – P. 325–331.
Prihozhyi K. Mestechko Keleberda (Kremenchug -
skogo yezda) // PEV. – Poltava, 1872. – № 13. Chastneo
fitsyalnaya. – P. 471-485.
Putishestvennye zapiski Vasiliya Zuevaot S. Peter-
burgado Khersonav 1781 i 1782 godu. – Sankt-Peter-
burg, 1787. – 273 p.
Reshetnyky // Poltavschyna: Entsyklopedychnyi
dovidnyk. – Kyiv, 1992. – P. 833.
Romanovskiy P. Svedeniya o mestechke BelikiIego
predmestii Boyarka Kobelyakskogo uezda // PEV. –
Poltava, 1890. – № 5. Chastne ofitsyalnaya. – P. 173 – 177.
Serov O., Osadchiy R. Otchet ob ohrannyh issle-
dovaniyah0 trspeditsyi Kievskogo oblupravleniya kultury
v 1992 g. // NA ІА NAN Ukrainy. – 1992/42. – 5 ark.
Slabchenko M. Malorusskiy polk va dministra-
tivnomotnoshenii (istoriko-yuridicheskiyocherk) // Za-
piski imperatorskogo Novorossiyskogo universiteta
istoriko-filologicheskogo fakulteta. – Odessa, 1909. –
Vyp. І. – 436, ІІІ p.
Tytova O. Zberezhennya neruhomyh pamyatok
arheologiiv zapovidnykah I muzeyah // Pratsi Centru
pamyatkoznavstva: Zb. nauk. prac. – Кyiv, 2009. –
Vyp. 15. – P. 83 – 86.
Kharlan O. Istoryko-mistobudivni doslidzhennya
misrechka Tsarychanky // NDPKDU. – Кyiv, 2014. –
Vyp. 23. – P. 34–43.
KhlystunV. Bilyky // Kolos. – Kobelyaky, 1966. –
№ 146. – P. 4.
Lustracye Królewszczyznzimruskich Wołinya, Po-
dolai Ukrainy zpiérwszéipołowi XVII wieku / Wydał
A. Jablonovski // Źródła dziejowe. – Warszava: Druk.
E. Skiwskiego, 1877. – T. V. – S. 224.
|