Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.)

У статті розглянуто правопорушення, які вчиняли співробітники радянських органів державної безпеки у своїй діяльності та їхню відповідальність. На основі аналізу розпоряджень Вінницького обласного УНКВС про накладення стягнень на чекістів за правопорушення автор визначив та класифікував осн...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Краєзнавство
Date:	2017
Main Author:	Гула, С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2017
Subjects:	До 80-річчя «Великого терору»
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168913
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) / С. Гула // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 265-280. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860209171691995136
author	Гула, С.
author_facet	Гула, С.
citation_txt	Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) / С. Гула // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 265-280. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Краєзнавство
description	У статті розглянуто правопорушення, які вчиняли співробітники радянських органів державної безпеки у своїй діяльності та їхню відповідальність. На основі аналізу розпоряджень Вінницького обласного УНКВС про накладення стягнень на чекістів за правопорушення автор визначив та класифікував основні види протиправних дій і з'ясував міру відповідальності за їх здійснення. Дослідник навів статистичні дані вчинених правопорушень і проаналізував їхню динаміку за період з 1935 р. по 1938 р. The article deals with offenses committed by Soviet security employees in their activity. It also highlights the responsibility for their dids. On the basis of analysis of Vinnytsia regional NKVD orders on imposing penalties on security officers for offenses the author has identified and classified the major types of illegal actions and studied a measure of responsibility for their commitment. The researcher has cited statistics of offenses committed and analyzed their dynamics in the period from 1935 to 1938. It was established that the most severe responsibility was for violation of official duties and executive discipline, financial improprieties, as well as poor operational-agent work. The author draws attention to the numerous violations of «socialist code». But their perpetrators were treated mildly. The punishment was not so much for the violation of the rights of the accused, prisoners or suspects, as for the fact of non-compliance with the revolutionary law of the Chekist, which was considered the of discredit the authorities. It was concluded that the facts of the systematic commission of certain types of violations, in particular the so-called «revolutionary law» in 1935–1936, subsequently became the cause of unlawful arrests, fabrication of cases and mass death sentences during the «Great terror» period of 1937–1938. В статье рассмотрены правонарушения, которые совершали сотрудники советских органов государственной безопасности в своей деятельности и их ответственность. На основе анализа распоряжений Винницкого областного УНКВД о наложении взысканий на чекистов за правонарушения автор определил и классифицировал основные виды противоправных действий и выяснил меру ответственности за их совершение. Исследователь привел статистические данные совершенных правонарушений и проанализировал их динамику за период с 1935 по 1938 гг.
first_indexed	2025-12-07T18:13:36Z
format	Article
fulltext	УДК 342.98.086 (477.44) (091) «1935/1938» Сергій Гула (м. Вінниця) Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935–1938 рр.) У статті розглянуто правопорушення, які вчиняли співробітники радянських органів державної безпеки у своїй діяльності та їхню відповідальність. На основі аналізу розпоряджень Вінницького об- ласного УНКВС про накладення стягнень на чекістів за правопорушення автор визначив та класифі- кував основні види протиправних дій і з’ясував міру відповідальності за їх здійснення. Дослідник навів статистичні дані вчинених правопорушень і проаналізував їхню динаміку за період з 1935 р. по 1938 р. Ключові слова: правопорушення, відповідальність, стягнення, догана, арешт. Serhii Нula The responsibility employees of Vinnytsia region NKVD for offenses: dynamics and statistics (1935–1938) The article deals with offenses committed by Soviet security employees in their activity. It also highlights the responsibility for their dids. On the basis of analysis of Vinnytsia regional NKVD orders on imposing pe- nalties on security officers for offenses the author has identified and classified the major types of illegal actions and studied a measure of responsibility for their commitment. The researcher has cited statistics of offenses committed and analyzed their dynamics in the period from 1935 to 1938. It was established that the most severe responsibility was for violation of official duties and executive di- scipline, financial improprieties, as well as poor operational-agent work. The author draws attention to the numerous violations of «socialist code». But their perpetrators were treated mildly. The punishment was not so much for the violation of the rights of the accused, prisoners or suspects, as for the fact of non-compliance with the revolutionary law of the Chekist, which was considered the of discredit the authorities. It was concluded that the facts of the systematic commission of certain types of violations, in particular the so-called «revolutionary law» in 1935–1936, subsequently became the cause of unlawful arrests, fabrication of cases and mass death sentences during the «Great terror» period of 1937–1938. Key words: offense, liability, penalty, reproof, arrest. Сергей Гула Ответственность сотрудников Винницкого областного УНКВД за правонарушения: динамика и статистика (1935–1938 гг.) В статье рассмотрены правонарушения, которые совершали сотрудники советских органов го- сударственной безопасности в своей деятельности и их ответственность. На основе анализа распо- ряжений Винницкого областного УНКВД о наложении взысканий на чекистов за правонарушения автор определил и классифицировал основные виды противоправных действий и выяснил меру ответствен- ности за их совершение. Исследователь привел статистические данные совершенных правонарушений и проанализировал их динамику за период с 1935 по 1938 гг. Ключевые слова: правонарушение, ответственность, взыскание, выговор, арест. 265 В історії радянської доби вперше про відпо- відальність співробітників НКВС за правопо - рушення згадувалося у контексті так званої «хрущовської реабілітації» жертв сталінського «Великого терору» 1937–1938 рр. Тоді спеці- ально створені комісії з розслідування фактів не- законних репресій намагалися з’ясувати причини масового порушення чекістами «радянської за- конності» в 1937–1938 рр. Проте страх керівниц- тва Компартії перед встановленням його прямої причетності до масових репресій, а також пасив- ність обласних комісій з реабілітації жертв галь- мували цей процес. У результаті, в публічній сфері з’явилися своєрідні пояснення «порушень соціалістичної законності»: одні вказували на те, що значна частина оперативних і слідчих праців- ників була без юридичної освіти, тому не знала норм кримінально-процесуального законодав- ства1. Інші, зокрема виконавці терору, виправдо- вували свої дії отриманими зверху наказами, ди- рективами, постановами2. Але це були окремі причини, які спеціально оминали чи спотворю- вали суть масового терору. І сьогодні, не дивля- чись на значну кількість історичних праць, зали- шається відкритим питання: чому було знищено стільки невинних людей, чим керувалися вико- навці терору, коли, навіть, не бачачи своїх жертв, вони виносили смертельні вироки? Загальновідомо, що система НК-ДПУ-НКВС була створена та функціонувала як один з ін- струментів боротьби за збереження та легітимі- зації більшовицької влади, виконання масових політичних і господарських кампаній. Репресії у різних формах, в тому числі фізичне знищення активних чи прихованих противників радянської влади, були невід’ємною складовою діяльності чекістів. З початку свого функціонування НК фактично були поза правовою регламентацією. Але в подальшому репресивна діяльність радян- ських органів державної безпеки отримала власну «правову» основу. Окремі репресивні акції проводилися з ура- хуванням формальностей норм кримінально- процесуального права: погоджувалося здійс- нення репресивних заходів з обласним УНКВС, отримувалися санкції прокурора на арешт осіб, умовно дотримувалися строки ув’язнення, тер мі ни висунення обвинувачень, проведення допитів тощо. Хоча й ці елементарні вимоги до- сить часто порушувалися. Проте найбільше пра- вовий нігілізм характерний для періоду терору 1937–1938 рр., коли порушувалися навіть елемен- тарні формально визначені процедури репресій. Аби зрозуміти чому так сталося, необхідно про- вести компаративний аналіз правопорушень в структурі НКВС за роки, що передували «Вели- кому терору». Така необхідність і спонукала ав- тора до написання статті, у якій на основі ана- лізу наказів Вінницького обласного управління НКВС за 1935–1938 рр., характеризуються пра- вопорушення співробітників НКВС та їхня від- повідальність. Об’єктом нашої уваги виступає функціону- вання чекістських структур у контексті дотри- мання ними норм радянського законодавства. Враховуючи це, необхідно визначити важливі фактори, які впливали на діяльність спецслужб. По-перше, інтенсивність роботи органів дер- жбезпеки залежала від поставлених завдань союзного і республіканського центрів влади та управління. Тому важливим був правовий аспект винесення та зміст самих постанов та рішень для системи НКВС, які направлялися партій- ними органами чи безпосередньо Й. Сталіним. Фактично постанова політбюро була важливі- шою за радянську конституцію і могла нівелю- вати чи обходити норми основного закону. У зв’язку з цим, зокрема й забезпечувалося іс- нування позасудових органів – ревкомів, ревтри- буналів, а пізніше особливих нарад – «трійок» і «двійок». По-друге, діям працівників спецслужб була притаманна звичка застосування так званої революційної доцільності у виборі методів ро- боти та засобів впливу. На початковому етапі реалізації диктатури пролетаріату, коли законо- давство як таке було відсутнє, доля звинуваче- них одноосібно залежала від волі чекіста і його розуміння революційної доцільності у застосу- ванні тих чи інших засобів покарання. Частина співробітників початку 1920-х рр., які вважали 3/4 ’2017Сергій Гула К Р А Є З Н А В С Т В О 266 1 Бажан О.Г. Комітет держбезпеки при РМ УРСР та кампанія масової реабілітації жертв політичних ре- пресій в Україні (друга половина 1950-х – початок 1960-х років) / О. Г. Бажан // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. – 2015. – Т. 169. – С. 16. 2 Бажан О.Г., Золотарьов В.А. «Несу моральну відповідальність за викривлення в органах МВС...», або Історія покарання екзекутора «масового терору» І. А. Шапіро у часи «хрущовської відлиги» / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. – 2013. – № 3. – С. 172–173. НК «безжальною машиною», перейшли на пар- тійну роботу3. Проте в 1937 р. було чимало «ста- рих» чекістів, які безпосередньо працювали в перші революційні роки і в період «Великого те- рору» займали керівні посади в органах НКВС. Вони продовжували боротися з контрреволюціо- нерами в нових умовах, але за старими уявлен- нями. Поряд з цим, із початком функціонування чекістських структур формувалися правила кор- поративізму НК-ДПУ-НКВС, що використову- валися для виховання нових кадрів, їх правосві- домості і культивували здатність виконувати накази, які могли суперечити законодавству та моральним засадам молодих співробітників. По- третє, значний вплив мала практика формування радянською пропагандою сталих стереотипів та уявлень чекістів про себе і свою роботу, з одного боку, а з іншого – суспільства про органи дер- жбезпеки та їх співробітників. У цьому контек- сті привертає увагу дослідження Р. Подкура, який описує систему уявлень та самоідентифі- кацію чекістів, а також їх сприйняття в радян- ському суспільстві. У пресі чекістів називали «захисниками першої в історії соціалістичної держави», «борцями із ворогами народу» і тому вони користувалися повагою у населення. Про- паганда переконувала, що партія направляла лише найкращі кадри до органів ДПУ–НКВС. Пересічний співробітник мав селянське чи ро - бітниче походження і, пройшовши через систему агітаційно-пропагандистської підготовки, був позбавлений традиційних моральних регулято- рів4. Чекіст фактично отримував необмежену владу над окремою людиною, колективами, га- лузями виробництва, цілими адміністративними одиницями і він швидко навчився посилати людей на смерть на благо великої ідеї5. Варто за- значити, що загальний освітній рівень працівни- ків НКВС був низьким, не кажучи вже про наяв- ність юридичної освіти. Тож усі ці чинники впливали як на діяльність працівників спец- служб так і на функціонування системи НКВС. Аналіз розпорядчих документів про накла- дення стягнень на працівників органів держбез- пеки вимагає від дослідника розуміння того, що вони не можуть бути достовірним і повним дже- релом. Закономірно: формальна сторона відпо- відальності за скоєні правопорушення не відоб- ражала їхніх реальних проявів. По-перше, беремо до уваги людський фактор – недонесення про злочинний вчинок чи проступок, свідоме приховування таких через товариські, корисливі мотиви або через погрози. По-друге, розпоряд- ження про накладення адміністративних чи дис- циплінарних стягнень досить часто мали лише чітко виписану резолютивну частину. Натомість мотиваційне формулювання було завуальоване стандартними кліше, наприклад, «за халатне від- ношення до роботи», «за неетичну поведінку» або «за дискредитацію органів НКВС»; а опи- сова частина взагалі могла бути відсутньою. Рідше в документах про накладення стягнень повністю розписувався склад правопорушення чи проступку. Попри це в документах до 1937-1938 рр. за- фіксовано і відображено більшість скоєних пра- вопорушень. Це відбулося завдяки налагодженій багатоканальній системі інформування чекіст- ських органів, а також через страх настання від- повідальності за недонесення про відомі про- ступки колег чи співробітників. Сприятливим фактором для фіксації правопорушень була по- стійна ротація кадрів – від начальника облуправ- ління до начальника районного чи міського відділку НКВС, що заважало приховувати про- ступки, недбалість, фальсифікацію документів та процедур. Помітну роль у цьому процесі ві- дігравало уявлення керівників управління про тяжкість правопорушень, яке відображало став- лення усієї каральної системи до них. Наприк- лад, з погляду керівництва, була сувора і необ- хідна відповідальність співробітників НКВС за порушення або невиконання директив, розпо- ряджень, указівок чи інструкцій. З іншого боку, спостерігаємо нігілістичне ставлення співробіт- ників до основоположних прав і свобод людини й громадянина. Перед чекістом поставав демо- нізований «націонал-шовініст», контрреволю- ціонер, шпигун, диверсант або член міфічної фашистської організації. Тому відповідальність Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) 267 3 Подкур Р.Ю. Деякі стереотипи світогляду чекістів під час «великого терору» (1937-1938 рр.) / Р.Ю. Подкур // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету / Голов. ред. Ф.Г. Турченко. – Запоріжжя: Просвіта, 2008. – Вип. ХХІІІ: Тематична еліта в історії України. – С. 258. 4 Подкур Р.Ю. Там само. – С. 259-261. 5 Подкур Р.Ю. Діяльність УНКВД Вінницької області під час «великого терору» 1937-1938 рр. / Р.Ю. Подкур // Історія України: маловідомі імена, події, факти. – 2007. – Вип. 34. – С. 216–217. наставала за порушення не скільки «законних» прав громадян-«елементів», стільки за пору- шення формального дотримання процесуальних норм у здійсненні «правосуддя». Слугувало фік- суванню порушень співробітників таке явище як «самокритика». Цим демонстративним «само- контролем» користувалися переважно в партій- ному середовищі, коли існувала затримка або неналежне виконання поставлених господар- ських завдань центру. Оскільки більшість чекіс- тів були партійцями, а начальники регіональних органів ДПУ-НКВС були членами бюро партко- мітетів відповідного рівня, то самокритики по- ширювалася і на систему органів держбезпеки. Її наслідком було спонукання у виконанні зав- дань та вишукування винних у затримках про- цесу чи малопомітних результатах. Підставою для «самокритики» могла бути слабкість опера- тивно-агентурної роботи, затримка звітності, не- достатність у викритті різноманітних ворожих організацій та елементів. Так, через відсутність достатньої кількості потрібних агентурних роз- робок у напрямку «троцькістів» начальнику від- повідного обласного або районного відділу могли оголосити попередження або догану, а уповноваженому з тієї ж структури – сувору до- гану чи заарештувати на 3-5 діб за неналежну роботу в оперативно-агентурному напрямку. Потребує уваги і те, що в 1934 р. завершився процес централізації репресивно-карального апарату СРСР. Постановою ЦВК СРСР від 10 липня 1934 р. було утворено загальносоюзний Наркомат внутрішніх справ (НКВС), до якого увійшли колишні підрозділи ОДПУ, що було пе- ретворене в Головне управління державної без- пеки (ГУДБ) та Головне управління робітничо- селянської міліції (ГУРСМ)6. Додатково це було визначено в наказі НКВС СРСР від 21.08.1934 р. № 0044 «Про структурну організацію та під- порядкування органів НКВС»7. У цій системі ор- гани міліції були поставлені під контроль управ- ління державної безпеки. На начальників районних відділків НКВС покладалася відпові- дальність за організацію роботи районного від- ділку міліції. Через це чимало працівників, зок- рема начальників райвідділків НКВС, було притягнуто до різних видів відповідальності за діяльність чи бездіяльність підпорядкованих їм відділків міліції. Так сталося після обстеження начальником Віноблуправління НКВС Д.М.Со- колинським Бердичівського міського відділку міліції, у результаті якого виявлено ряд недоліків у функціонуванні мережі інформаторів, діяль- ності дільничних інспекторів, у роботі з паспор- тизації населення тощо. У наказі про підсумки обстеження від 15 квітня 1935 р. начальнику мі- ського відділу НКВС Ю.Е. Канєвському вказу- валося, що міліція вже давно є невід’ємною час- тиною апарату НКВС за яку начальник органу НКВС несе повну відповідальність8. Схожою була ситуація у Жмеринській райміліції, де на- казом Віноблуправління НКВС від 20 жовтня 1935 р. за порушення класової пильності та ін- струкції з паспортної роботи, начальнику рай- відділення міліції і начальнику паспортного столу оголошено догани, а начальнику райвідді- лення НКВС Голову нагадувалося про відпові- дальність начальників органів НКВС за роботу підпорядкованої міліції9. Попри зазначені особливості відомчих нака- зів про притягнення співробітників НКВС до відповідальності, вони все ж залишаються важ- ливим джерелом вивчення причин, видів, сис- темності скоєних правопорушень і проступків чекістів та їх відповідальності. На основі аналізу наказів Вінницького облас- ного управління НКВС щодо фактів правопору- шень співробітників органів держбезпеки з’ясо- вано, що до винуватців застосовувалися такі види покарань: зауваження, попередження, до- гана, сувора догана, сувора догана з попереджен- ням, арешт (на 3, 5, 7, 10, 15, 20 і 30 діб), який міг бути з виконанням службових обов’язків або без них, арешт і звільнення, арешт і переведення 3/4 ’2017Сергій Гула К Р А Є З Н А В С Т В О 268 6 Лубянка: Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. 1917-1991: справочник / сост. А. И. Кокурин, Н. В. Петров; ред. А. Н. Яковлев; Международный фонд «Демократия» (Фонд Александра Н.Яковлева). – М.: МФД: Издательство Йельского ун-та, 2003. – С. 545-546. 7 ГУЛАГ (Главное управление лагерей) 1917-1960: сборник документов / сост. А. И. Кокурин, Н. В. Петров; ред. В.Н. Шостаковский; Международный фонд «Демократия» (Фонд Александра Н.Яковлева). – М.: МФД, 2000. – С. 241-242. 8 Архів Служби безпеки України у Вінницькій області (далі – АУСБУ у Вінницькій обл.), ф.1, оп.1, спр. 81/1, арк. 6-7. 9 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/1, арк. 110. на іншу посаду або місцевість, зняття з посади, звільнення, передача порушника до суду вій- ськового трибуналу. У 1935 р. зафіксовано 182 випадки притягнення співробітників держбез- пеки до відповідальності, у 1936 р. – 271, у 1937 р. – 173, у 1938 р. – 78. За період з 1935 р. по 1938 р. найчастіше застосовувався арешт – 349 випадків, що складає майже половину усіх видів стягнень – 49,6%. Водночас серед арештів на першому місці був арешт на 5 діб – 118 випадків, що становить 33,8% усіх арештів. Після них найбільше було доган – 132 випадки, тобто 18,8% усіх стягнень. На третьому місці була су- вора догана – 103 випадки, що складало 14,6% з-поміж усіх видів покарань. Умовний рейтинг застосування зазначених видів відповідальності виглядав так: у 1935 р. догана застосовувалася у 37 випадках (20,3% усіх стягнень), сувора до- гана – 33 (18,1%), арешт на 3 доби – 35 (19,2%); у 1936 р. на першому місці був арешт на 5 діб – 54 випадки (19,9% усіх стягнень), далі догана і сувора догана по 44 випадки (по 16,2%); у 1937 р. на першому місці вже був арешт на 3 доби – 31 (17,9% усіх покарань), догана на другому – 23 (13,3%), сувора догана на третьому – 20 (11,6%); у 1938 р. найчастіше застосовувалася догана – у 28 випадках (35,9% усіх стягнень), на другому місці був арешт на 5 діб та сувора до- гана з попередженням – по 7 випадків (по 8,9%), а третє місце розділили зауваження та сувора до- гана, які застосовувалися по 6 разів (по 7,7%). Притягнення співробітників НКВС до кри- мінальної відповідальності застосовувалося рідко. Зазвичай вона наставала для неоператив- них працівників за порушення фінансово-госпо- дарської діяльності в органах. Аналіз стягнень та покарань показує, що найчастіше до кримі- нальної відповідальності притягувалися рахів- ники або секретарі-рахівники, які займалися фінансово-господарськими операціями струк- турних підрозділів карального відомства. Усього за 1935-1938 рр. до суду військового трибуналу передано 10 осіб, що складає 1,4% усіх покарань. Щодо кореляції притягнення до відповідаль- ності за посадами, то вона виглядала так: у 1935 р. найчастіше покарання несли начальники окружних, міських або районних органів міліції, відносно яких зафіксовано 41 факт їх притяг- нення до відповідальності, начальники окруж- них, міських або районних органів НКВС притягалися 28 разів, уповноважений або оперу- повноважений притягався у 22 випадках, фельд’єгері – 16 разів, начальник паспортного столу 9, помічник уповноваженого – 7 разів. У 1936 р. ситуація була наступною: начальник ок- ружного, міського або районного органу НКВС отримував стягнення у 53 випадках, помічник уповноваженого притягувався 28 разів, уповно- важений або оперуповноважений 26, начальник бюро виправних робіт 19, заступник начальника політвідділу 11, начальник периферійного ор- гану міліції і фельд’єгер по 10 разів. У 1937 р. зафіксовано 33 випадки різного виду стягнень до начальника окружного, міського або район- ного органу НКВС, 19 до помічника уповнова- женого, 18 до уповноваженого або оперуповно- важеного, 15 до фельд’єгеря, 10 до начальника бюро виправних робіт, 6 до наглядача в’язниці, 5 до начальника райоргану міліції. У 1938 р. ке- рівник органів НКВС притягувався 19 разів, уповноважений чи оперуповноважений – 6, помічник уповноваженого і фельд’єгер – по 5 разів. Характер відповідальності за вказаними по- садами був наступним: у 1935 р. найпоширені- шим видом стягнень, що застосовувався до на- чальника органів НКВС була сувора догана – 10 разів і зауваження – 7; на керівника органу мілі- ції накладалися покарання у вигляді арешту на 5 діб – 11 випадків і сувора догана – теж 11 ви- падків; уповноважений або оперуповноважений отримував арешти на 5 діб у шести випадках і сувору догану також шість разів; фельд’єгері за свої порушення отримували серйозніші пока- рання – у сімох випадках застосовувався арешт на 10 діб. У 1936 р. до начальників органів НКВС найчастіше застосовувалися сувора до- гана – 13 разів, догана і зауваження по 10 разів, арешт на 5 діб – 7 разів; до уповноваженого – сім разів арешт на 5 діб, по шість разів арешт на 3 доби та догана; помічник уповноваженого от- римав однакову кількість доган та арештів на 15 діб – по шість разів, а також по п’ять випадків застосування арешту на 10 діб та догани; началь- ник бюро виправних робіт отримав шість ареш- тів на 5 діб та п’ять арештів на 15 діб. У 1937 р. керівник периферійного органу НКВС отримав 8 доган, 7 зауважень, 5 суворих доган і 5 арештів на 5 діб; уповноважений – п’ять арештів на 10 діб і чотири на 3 доби; помічник уповноваже- ного – по чотири арешти на 10 та 5 діб і три арешти на 20 діб; фельд’єгер – чотири арешти Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) 269 на 10 діб і по три арешти на 3 і 5 діб; начальник бюро виправних робіт 6 доган. У 1938 р. началь- ник окружного, міського чи районного органу НКВС отримав 12 доган, а також двічі сувору догану та арешт на 10 діб; уповноважений – двічі арешт на 20 діб та догану. Географія покарань виглядала таким чином: у 1935 р. найбільше накладених стягнень зафік- совано у Жмеринському районі – 9, у Крижо- пільському – 5, у Ізяславському та Шаргород- ському по 4; у 1936 р. найбільше фактів покарань було у Вінницькому УНКВС – 12, далі Жмерин- ський район – 11 фактів, Шепетівський окружний відділ НКВС – 10, Кам’янець-Подільський окруж- ний відділ НКВС – 8, Бершадський район – 7, Проскурівський окружний відділ НКВС – 6; у 1937 р. найчастіше до відповідальності притя- галися знову чекісти Вінницького УНКВС – 14 випадків, у Кам’янець-Подільському окружному НКВС – 8, у Полонському, Ізяславському та Ко- зятинському райвідділеннях НКВС по 5 випад- ків; у 1938 р. лідером знову було Вінницьке УНКВС, де співробітники притягувалися до відповідальності у 23 випадках. Щодо самих правопорушень працівників спецслужб, то їх можна розділити на три типи: 1) порушення службових та посадових обов’яз- ків; 2) правопорушення, скоєні працівниками з корисливих мотивів та грубі дисциплінарні про- ступки; 3) порушення «соціалістичної» або ре- волюційної законності, тобто норм радянського законодавства. До правопорушень першого типу відносять - ся невиконання директив, доручень, інструкцій, службова недбалість та халатність. Окремо від- слідковувалися порушення в оперативно-агентур- ному напрямі та в паспортній роботі. Виявлення правопорушень цієї категорії відбувалося через неотримання відповідних даних чи відповідей на запити обласного управління, або їх неточність чи несистематичність. Іншою підставою для при- тягнення винних осіб до відповідальності були результати перевірок оперативно-агентурної чи паспортної роботи периферійних органів. Статистичний аналіз накладених стягнень засвідчує, що перше місце займали саме пору- шення функціональних і посадових обов’язків, а також інструкцій, розпоряджень та директив. У 1935 р. таких порушень зафіксовано 62 (34% від загальної кількості правопорушень), у 1936 – 64 (23,6%), 1937 – 53 (30,6 %), а у 1938 р. – 17 (21,8%). У наказі обласного управління НКВС від 7 серпня 1936 р. № 435 вкотре зазначалося про слабку виконавчу дисципліну в реалізації директив як центру – СРСР та УРСР, так і облас- ного управління. Тут же вказувалося на збіль- шення затрат на постійні телефонні дзвінки та телеграфування з нагадуванням про необхід- ність вчасного виконання поставлених завдань. У резолюції всім начальникам периферійних ор- ганів НКВС доручено налагодити систему кон- тролю за виконанням директив з попередженням про притягнення винних осіб до відповідаль- ності10. Практика стягнень за вказані порушення виглядала наступним чином: у 1935 р. найбіль - ше накладено суворих доган – 14 (42,4% від їх загальної кількості доган по усіх порушеннях), далі були догани – 13 (35%), арешт на 5 діб – 13 (37,1%), попередження – 6 (60%), арешт на 10 діб – 5 (21,7%) та арешт на 3 доби – 4 (28,6%). У 1936 р. ситуація була такою: сувора догана – 17 (38,6%), догана – 13 (29,5%), арешт на 5 діб – 11 (20,4%), арешт на 3 доби – 7 (23,3%), арешт на 10 діб – 6 (22,2%), зауваження – 6 (31,6). У 1937 р. на першому місці вже був арешт на 3 доби – 11 (35,5%), на другому сувора догана – 10 (50%), на третьому догана – 9 (39 %), далі заува- ження – 8 (66,7%), арешт на 10 діб – 6 (21,4%), арешт на 5 діб – 5 (22,7%). У 1938 р. на першому місці була догана – 7 (25%), потім були арешт на 5 діб, на 3 доби та зауваження по 2 рази. Систематично карали працівників НКВС за невиконання конкретних завдань і разових дору- чень. Так, уповноважений Кам’янець-Поділь- ського міськвідділу НКВС Бугаєнко отримав завдання від обласного управління перевірити наявність компрометуючого матеріалу щодо кан- дидата на з’їзд колгоспників Афіцького. Буга єнко надав позитивну характеристику на кандидата, однак згодом з’ясувалося, що на нього існував компрометуючий матеріал – родичі були «пет- люрівцями», частина з яких перебувала за кор- доном, а інші вислані на північ. За неналежне виконання доручення Вінницького облуправління НКВС уповноваженого арештували на 7 діб з виконанням службових обов’язків11. Аналогічно 3/4 ’2017Сергій Гула К Р А Є З Н А В С Т В О 270 10 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/2, арк. 22-24. 11 Там само, спр. 81/1, арк. 4. за подання недостовірної інформації про призов- ника був арештований на 5 діб уповноважений Ольгопільского райвідділку НКВС М.Є.Войтов, а його начальнику винесено сувору догану12. За невиконання запитів обласного центру щодо пе- ревірки кандидатів на вступ до школи військово- повітряних сил винесено догани начальникам Жмеринського, Тиврівського і Станіславчин- ського райвідділків НКВС13. Особлива увага зі сторони радянської влади приділялася паспортній роботі: паспортизація населення вперше, обмін старих паспортів на нові, вилучення документів у «ненадійних» осіб та їх виселення, відселення або переселення з режимної місцевості, спостереження за тими хто повертався після виселення тощо. Підтриму- вання паспортного режиму відбувалося двома основними методами: штрафуванням та адмін- виселенням14. Обласне керівництво пильно сте- жило за цією роботою периферійних органів. Зазвичай до відповідальності притягували за ре- зультатами перевірок паспортних столів. У 1935 р. зафіксовано 16 порушень у паспортній роботі – це становило 8,8% від усіх правопорушень. У 1936 р – 13 (4,8%), в 1937 р. – 8 (4,6%), у 1938 р. – порушення в опрацьованих матеріалах не відоб- ражені. Зменшення порушень у паспортній ро- боті пояснюється двома факторами: перший – налагодження паспортної роботи, другий – зай- нятість НКВС масовими репресивними акціями 1937-1938 рр. Найчастіше до відповідальності притягувалися начальники паспортних столів, паспортисти та начальники райвідділків міліції. Види покарань були традиційними: у 1935 р. до - ган було 6, суворих доган – 4, арештів на 5 діб – 2 та арештів на 3 доби – 2. У 1936 р. картина ви- глядала таким чином: арешт на 5 діб і по три до- гана та зауваження. У 1937 р. зауваження вико- ристовувалося тричі, арешт на 3 доби двічі. Рідше застосовувалися суворіші види відпові- дальності. Наприклад, у результаті перевірки За- тонського райвідділку РСМ виявлено ряд пору- шень паспортизації населення та паспортного режиму: не проведено «очистку» регіону від осіб, яким відмовлено у наданні паспорту, не стягнено штрафи за порушення паспортного ре- жиму, не надано паспорти особам, які мали право на проживання у режимній місцевості, відсутні перевірки осіб, які претендують на от- римання паспортів по лінії держбезпеки, судо- вих інстанцій та карного розшуку тощо. У під- сумку начальник Затонського райвідділу НКВС Тимчук отримав догану, начальник Затонського райвідділку міліції арештований на 10 діб з від- буванням арешту у Вінницькій гарнізонній га- уптвахті, а начальника паспортного столу звіль- нено з передачею матеріалів перевірки на розгляд особливої сесії щодо отримання санкції для передачі його до суду15. Третім видом правопорушень першого типу було невчасне подання оперативно-строкових зві- тів та статистики. За таке порушення начальника Орининського райвідділку міліції арештовано на 3 доби з відбуванням арешту у Вінницькій гаупт - вахті. За аналогічну затримку, нерегулярність та неповність подання оперативно-статистичної звітності начальники Літинського і Хмільниць- кого райвідділків міліції, а також їх уповнова- жені карного розшуку арештовані на 5 діб кожен з відбуванням покарання у гарнізонній гауп- твахті м. Вінниці16. Схожа тенденція спостеріга- лася і в подальшому17. У 1935 р. зафіксовано 14 випадків цих порушень, що складає 7,7% від їх загальної кількості, у 1936 р. – 9 і відповідно 3,3%, у 1937 р. – 2 (1,1%), а вже 1938 р. – 5, що становило 6,4% правопорушень. Покарання для порушників зазвичай було у вигляді догани або суворої догани. Накладали стягнення і за несвоєчасне доне- сення важливої оперативної інформації. Так було з начальниками Старокостянтинівського, Яришівського, Волковинецького і Козятинського райвідділків міліції, яким оголошені суворі до- гани за недонесення про факти вбивства і замаху на вбивство активістів та партійних осіб, підрив потягу та викрадення вибухових речовин18. Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) 271 12 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/1, арк.114-115. 13 Там само, арк. 22. 14 Там само, спр. 81/2, арк.155. 15 Там само, спр. 81/1, арк. 12-14. 16 Там само, арк. 37-38. 17 Там само, спр. 81/2, арк. 6. 18 Там само, спр. 81/1, арк. 19, 20, 24. Увага центрального апарату НКВС до сис- теми звітності та оперативних донесень поси- лювалася під час проведення масових репресив- них акцій. На адресу периферійних органів надходили директиви з нагадуванням щодо не- обхідності регулярного звітування та термінових донесень про господарський стан та реакцію різ- них груп населення на чекістські операції19. Першочерговою для органів НКВС була оперативно-агентурна робота. Її ефективність моніторило обласне управління і вимагало по- стійних результатів у боротьбі з ворогами на- роду, шпигунами та контрреволюцією різних мастей. За результатами обстеження оперативної роботи Козятинського райвідділку міліції, через її незадовільний стан начальника арештовано на 10 діб, оперуповноваженого та помічника упов- новаженого – на 5 днів кожного. Начальнику райвідділку НКВС Максягіну М.Г. за відсутність контролю за роботою райміліції оголошено до- гану20. За провал у всіх напрямках роботи Шар- городської міліції її начальника знято з займаної посади й арештовано на 15 діб з відбуванням по- карання у Вінницькій гарнізонній в’язниці. На- чальнику Шаргородського райвідділення НКВС за відсутність контролю оголошено сувору до- гану21. Не покращилася робота на Шаргород- щині і в 1936 р. Після чергової перевірки вста- новлено, що район насичений куркулями та «соціально-ворожим елементом» і жодних захо- дів щодо його виселення не вживається. Також зазначалося про відсутність належного паспор- тного режиму та малу кількість штрафів за його порушення. Начальника райміліції Безсонова знято з посади та понижено до посади началь- ника паспортного столу22. Постійна репресивна діяльність органів НКВС вимагала систематичної агентурної ро- боти. Вербування нових агентів та інформаторів і забезпечення їх завданнями з вимогами високої результативності було пріоритетною роботою оперативного співробітника. Обласне управ- ління НКВС наполегливо вимагало від окруж- них, міських і районних органів звітності про проведену агентурну роботу: плани зустрічей з агентурою та їх виконання, кількість завербова- них агентів, інформаторів і їх ефективність, кіль- кість і стан агентурних розробок за різними на- прямами тощо. Незадовільні результати були підставою для накладення різного роду стяг- нень. Наприклад, уповноваженого секретно-по- літичного відділу Дунаєвецького райвідділку НКВС за неправильний інструктаж інформа- тора, через що той спровокував отримання ха- бара, арештували на 10 діб23. За недостатню ро- боту з агентурної розробки та управління агентурною мережею начальнику Ізяславського райвідділку НКВС Максягіну М.Г. оголошено догану, а уповноваженого цього ж відділення Мацака П.А. арештовано на 3 доби24. Значення агентурної роботи підвищувалося під час проведення масових каральних акцій таких як «куркульська операція» або зачищення прикордонної смуги від «шкідливих» та «контр- революційних елементів». Серед останніх знач - ну частину складало польське населення, яке влада вважала антирадянським. Під час обсте- ження у 1936 р. оперативної роботи Шепетів- ського окружного, Ізяславського та Славутського районних відділів НКВС відзначені серйозні ус- піхи в «очищенні» прикордонної смуги від по- льського населення. Хоча були зауваження до агентурної роботи в Шепетівці та Славуті як міс- тах-форпостах, через що ряд уповноважених особливих відділів отримали суворі догани25. Статистика цих правопорушень виглядає так: у 1935 р. їх зафіксовано 7 (3,8% від загаль- ної кількості порушень), у 1936 р. – вже 19 (7%), у 1937 р. – 10 (5,7%), а в 1938 р. – 7, що складало майже 9% усіх порушень. Види відповідаль- ності були наступними: у 1935 р. – три догани, одна сувора догана і по одному арешту на 3, 5 і 10 діб відповідно. У 1936 р. засоби стягнення стали жорсткішими: шість арештів на 5 діб, чо- тири на 3 доби, а також по одному арешту на 7, 10 і 15 діб. Решта були догани та попередження. 3/4 ’2017Сергій Гула К Р А Є З Н А В С Т В О 272 19 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/3, арк. 147, 148, 20 Там само, спр. 81/1, арк. 59. 21 Там само, арк. 181. 22 Там само, спр. 81/2, арк. 12-14. 23 Там само, спр. 81/1, арк. 148. 24 Там само, арк. 178. 25 Там само, спр. 81/2, арк. 1-4. Станом на 1937 р. відповідальність була ще су- ворішою – з десяти стягнень вісім були арешти, з яких три арешти на 10 діб, два на 20, два на 5 діб і один арешт на 3 доби. Два арешти допов- нювалися переведенням на іншу роботу або міс- цевість. У 1938 р. обласне керівництво лібераль- ніше ставилося до порушників: з семи стягнень чотири були доганами, дві суворими доганами і один арешт на 20 діб з подальшим звільненням. Останньою групою правопорушень першого типу були фінансово-господарські. Вони вияв- лялися під час ревізій окружних, міських чи рай- онних органів НКВС, виправних трудових коло- ній, бюро виправних робіт і в’язниць. Типовими порушеннями були: перевитрати бюджету, від- сутність обліку матеріальних цінностей, нера- ціональне використання коштів, несплата різних внесків за робітників, нездача штрафних сум до держбюджету тощо. Особливістю цих порушень була сувора відповідальність за їх вчинення. У 1935 р. зафіксовано два випадки накладення стягнень за ці порушення – арешт на 5 і на 15 діб з подальшим звільненням. У 1936 р. фінансово- господарських порушень було вже 23, що скла- дало 8,5% від загальної кількості. Як міру пока- рання у сімох випадках застосовано догану і тричі винних осіб віддавали під суд військового трибуналу26. В 1937 р. ситуація була незмінною, що підтверджується 22 аналогічними випад- ками, а це вже 12,7% від усіх зафіксованих по- рушень. Відповідальність за них була такою: дві догани, три суворих і три суворих догани з по- передженням, п’ять арештів на 3 доби, чотири на 5 діб, а також два випадки передачі винних осіб під суд військового трибуналу. У 1938 р. було п’ять порушень фінансового характеру (6,4% усіх порушень), через які трьом особам оголосили догани, а також одного працівника віддано під суд військового трибуналу і ще од- ного звільнено з посади. Правопорушення другого типу – це ті, що скоєні співробітниками НКВС з корисливих мо- тивів, а також грубі дисциплінарні проступки, аморальна та неетична поведінка, зловживання службовим становищем, що загалом кваліфіку- валися як дискредитація органів НКВС. До цієї категорії правопорушень відносилися також пи- яцтво, хуліганство, самозабезпечення, крадіжка, незаконне вилучення і присвоєння грошей та інших матеріальних цінностей в ув’язнених тощо. Зазначені правопорушення виявлялися за фактом донесення про вчинення або під час зга- даних уже перевірок периферійних органів чи режимних об’єктів системи НКВС (в’язниці, бюро виправних робіт тощо). В умовному рейтингу цих правопорушень перше місце відведено проявам дискредитації органів НКВС їх співробітниками. Це були дис- циплінарні проступки та вчинки, що трактува- лися як неетична та античекістська поведінка працівників спецслужб. Аналіз цілого ряду роз- порядчих документів дозволяє стверджувати, що чітких критеріїв для використання терміну «неетична поведінка» як обґрунтування для при- тягнення до відповідальності не існувало. Також вибірково надавалися пояснення щодо суті про- явленої «неетичної» поведінки покараного. Тут спрацьовував суб’єктивний підхід керівництва. Логічним буде припущення, що за такими кон- струкціями маскувалися ті вчинки співробітни- ків, які не зовсім вписувалися у сформований ра- дянською пропагандою образ чекіста «з гарячим серцем і холодною головою». Так, 28 лютого 1935 р. за неетичну поведінку під час допиту свідка заступника начальника політвідділу ареш- товано на 7 діб27. 13 квітня 1937 р. помічника оперуповноваженого Станіславчинського РВ НКВС Терехова І.Є. за статеву розпусту, яку той вчиняв будучи заступником начальника політ- відділу, арештували на 20 діб та перевели на ро- боту поза управлінням державної безпеки28. «Неетичною поведінкою» були й статеві злочини, хоча кваліфікувалися як проступки. Наприклад, 19 червня 1935 р. дільничного ін- спектора та міліціонера Янушпольського райвід- ділку міліції цього ж райвідділення НКВС за не- етичну та грубу поведінку із затриманими жінками арештували на 10 діб кожного. Додат- ково попереджалося, що за такий повторний вчинок їх віддадуть під суд військового трибу- налу29. А 23 вересня 1936 р. виїзна сесія вій- ськового трибуналу прикордонної і внутрішньої Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) 273 26 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/1, арк. 126, 137. 27 Там само, арк. 132. 28 Там само, спр. 81/3, арк. 71. 29 Там само, спр. 81/1, арк. 194. охорони по Вінницькій області засудила заступ- ника начальника політвідділу Ольчедаївського цукрового радгоспу Ковальова Г.М. до позбав- лення волі на півтора роки. Підставою для пока- рання було примушування доярок до вступу з ним у статеві стосунки. Військовий трибунал кваліфікував цей вчинок як античекістський і такий, що дискредитує органи НКВС30. У мотиваційних частинах розпоряджень про накладення стягненнях використовувалися за- вуальовані формулювання: у наказі від 20 чер- вня 1935 р. експедитора Жмеринської експедиції зв’язку як аморального (рос. «морально разло- жившегося» – авт.) і такого, що не справляється з роботою доручено арештувати на 5 діб з по- дальшим звільненням з органів НКВС31. Схо- жими до неетичних були античекістські вчинки працівників спецслужб. Іноді вони використову- валися як тотожні поняття. Наприклад, 30 бе- резня 1935 р. уповноваженого секретно-політич- ного відділу Ляховецького РВ НКВС Їжака І.К. за ряд античекістських вчинків, які дискредиту- ють органи НКВС арештували на 15 діб та звіль- нили з органів НКВС32. Найчастіше правопорушення цього типу здійснювали працівники фельдслужби. Так, в лютому 1935 р. фельд’єгеря І розряду Полон- ського пункту зв’язку за неетичну поведінку та недисциплінованість було арештовано на 10 діб без виконання службових обов’язків33. А в квітні цього ж року фельд’єгер Антонінського пункту зв’язку за неетичну поведінку отримав анало- гічне покарання 10 діб арешту34. Наказом про ад- міністративні стягнення від 25 травня 1935 р. до відповідальності притягнуто ще двох фельєге- рів: одного за втрату револьвера арештували на 10 діб, а іншого за порушення правил фель- дслужби, п’янство та дискредитацію органів НКВС на такий самий строк з подальшим звіль- ненням35. А вже 31 травня за втрату револьвера фельд’єгер Ляховецького пункту зв’язку ареш- тований на 10 діб, а його колега із Барського пункту зв’язку за неетичну поведінку і дискре- дитацію органів НКВС арештований на такий же термін з подальшим звільненням з органів36. Статистика неетичних та античекістських вчинків працівників НКВС засвідчує, що у 1935 р. з таким формулюваннями до відповідальності притягнуто десять осіб (5,6% усіх правопору- шень), дев’ять з яких отримали арешти від 5 до 15 діб. У 1936 р. було 17 подібних випадків (6,3% усіх правопорушень) і десять працівників були арештовані, два з яких на 30 діб. Чотири арешти доповнювалися звільненнями, а три – переведенням на інші посади або місцевість. У 1937 р. десять випадків «неетичної» поведінки (5,8% усіх правопорушень) потягнули за собою по два арешти на 5, 10 і 15 діб, а трьох праців- ників знято з посади. У 1938 р. за античекістські вчинки чотири працівники отримали дисциплі- нарні стягнення у формі догани і суворої догани, а одного арештували на 10 діб. Серед правопорушень, вчинених з корисли- вих мотивів, варто відзначити самозабезпечення, використання службового становища для отри- мання дефіцитних товарів і окремих послуг. Так, на заступника начальника особливого відділу 96 прикордонного загону і начальника Жмерин- ського РВ НКВС Галубенка А.Г. та на уповнова- женого цього ж відділу Возного накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за передачу власних свиней на відгодівлю до рад- госпу37. Аналогічне покарання отримав оперу- повноважений секретно-політичного відділу Гайсинського райвідділку НКВС Громовський за продаж м’яса і сала зі свиней власної від - годівлі за ринковими цінами38. А тимчасово ви- конувач обов’язків начальника Затонського районного НКВС Петровський П.Є. зумів орга- нізувати власну ковбасну фабрику в підсобному господарстві НКВС. Підприємливого керівни - ка арештували на 20 діб та зняли із займаної 3/4 ’2017Сергій Гула К Р А Є З Н А В С Т В О 274 30 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/2, арк. 108. 31 Там само, спр. 81/1, арк. 173. 32 Там само, арк. 140. 33 Там само, арк. 131. 34 Там само, арк. 148. 35 Там само, арк. 151. 36 Там само, арк. 152. 37 Там само, арк. 120. 38 Там само, спр. 81/2, арк. 67. посади39. Існували серйозніші випадки. Наприк- лад, у грудні 1937 р. шифрувальник обласного УНКВС Концедайло І.М. без дозволу адміністра- тивно-господарського відділу самовільно зайняв квартиру репресованого Шойвмана. В тому ж мі- сяці без відповідного дозволу зайняв опечатану квартиру репресованого Нікітка і поселив пра- цівника обласного земельного управління Лон- дкевича. Санкція за такі вчинки була у вигляді арешту на три доби та звільнення40. Одним із показових рішень про притягнення до відповідальності є наказ від 6 лютого 1935 р. про арешт на 15 діб та звільнення з органів НКВС начальника Крижопільського райвідділку НКВС Писарівки М.Я. Серед висунутих обвинувачень були: служба у Петлюри, незаконне отримання то- варів у райспоживспілці, систематичне отримання в кредит товарів і фальшивий запуск пожежної тривоги, що призвело до дискредитації його та ор- ганів НКВС41. Вирішальним фактором, на нашу думку, стала робота на адміністративних посадах в період Гетьманату і Директорії42. У 1935 р. зафіксовано 6 випадків самоза- безпечення (3,3% загальної кількості пору- шень), в 1936 р. – 19 (7%), в 1937 р. – 15 (8,6%), в 1938 р. – 5 (6,4%). Відповідальність була такою: в 1935 р. – дві догани, одна сувора догана і сувора догана з попередженням та два арешти на 3 та 15 діб; в 1936 р. – три догани, п’ять суво- рих доган і десять арештів, три з яких на 20 діб; у 1937 р. усі проступки потягнули за собою арешти – три на 3 доби, два на 5, шість на 10 діб, два на 15 і два на 20 діб; у 1938 р. – три арешти, одне звільнення та один випадок передачі вину- ватця до військового трибуналу. Численні правопорушення відбувалися в місцях обмеження чи позбавлення волі – в’язни- цях, таборах виправних робіт тощо. Типовий приклад, коли 29 червня 1936 р. начальник Бер- шадського бюро виправних робіт за отримання від засуджених грошей та використання їх у власних цілях був арештований на 10 діб43. По- дібні порушення набули системного характеру. Через маховик репресій зросла кількість ув’яз- нених. Це сприяло зловживанням співробітників місць утримання – починаючи від наглядачів і за- кінчуючи начальниками в’язниць. Найпоширені- шим правопорушенням було незаконне отри- мання грошей, речей та їжі від засуджених, п’янство з ними, а також незаконний арешт гро- мадян. Санкції за такі прояви були різні – від до- гани до арешту на 20 діб з подальшим звільнен- ням з органів НКВС44. Показовим притягненням до відповідальності був арешт на 30 діб з подаль- шим звільненням помічника уповноваженого секретно-політичного відділу Літинського рай- відділку НКВС Пашкіна І.С. Таку санкцію він отримав за п’янство, грубе порушення службової дисципліни та дискредитацію органів НКВС45. У наказі облуправління НКВС від 26 липня 1936 р. № 418 усім начальникам окружних, мі- ських і районних органів НКВС вказувалося на необхідність термінового донесення про наяв- ність компрометуючих фактів на працівників державної безпеки та місць ув’язнення46. Боролися в органах НКВС із усталеною практикою вживання алкоголю. У наказах на- чальника облуправління НКВС про накладення адміністративних стягнень часто підставою для покарання було систематичне п’янство та злов- живання алкоголем, а також вчинення на цьому ґрунті хуліганських дій. Прискіплива увага приділялася формуванню корпоративізму та «чекістської етики». Началь- ника Тиврівського бюро виправних робіт Кри - жка В.М. за розповсюдження контрреволюційних анекдотів арештували на 20 діб та звільнили з ор- ганів НКВС. Разом з ним покарано районного ін- спектора НКВС Безпалька Ф.М. арештом на 5 діб за недонесення про антирадянську поведінку Кришка47. Кучера лінії зв’язку обласного НКВС Басанця І.А. за антирадянські висловлювання на Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) 275 39 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/2,, арк. 129. 40 Там само, спр. 81/4, арк. 40. 41 Там само, спр. 81/1, арк. 130. 42 Там само, спр. 6678, арк. 68. 43 Там само, спр. 81/2, арк. 71. 44 Там само, арк. 68, 71. 45 Там само, арк. 40. 46 Там само, арк. 78. 47 Там само, арк. 110. дискредитацію партії та уряду – арештували на 10 діб та звільнили з органів48. Незгодних з діями влади або тих, хто підда- вав сумнівам її заходи, система обов’язково ла- мала. Чекіст мав думати і діяти згідно з поста- новами бюро чи вказівками Сталіна. Якщо офіційна партійна лінія змінювала риторику, так робили і працівники спецслужб. Прикладом цього була кримінальна відповідальність співро- бітника фінвідділу обласного НКВС Беліна Е.І. За висловлювання контрреволюційної точки зору з приводу смерті Кірова військовий трибу- нал прикордонної та внутрішньої охорони засу- див його за ст. 54-10 КК УСРР на 5 років таборів у віддалених місцях і з трьома роками позбав- лення громадянських прав49. Про цей факт було спеціально видано наказ по управлінні НКВС від 10 квітня 1935 р. з указівкою ознайомлення з ним усього особового складу обласного НКВС і районних органів. Третім типом були порушення чекістами «соціалістичної» законності, тобто норм кримі- нального і кримінально-процесуального законо- давства та прав арештованих. До цієї категорії відносимо: безпідставний і незаконний арешт (без санкції прокурора та погодження з облуправ- лінням), порушення термінів тримання під вар- тою у камерах попереднього утримання та термі- нів ув’язнення, перевищення термінів висунення обвинувачень, порушення строків проваджень по карних справах, створення фіктивних справ та фальшування доказів, застосування фізичної сили тощо. Порушників виявляли під час ревізій місць утримання ув’язнених, а також по факту надход- ження справ репресованих на погодження та сан- кцію обласного УНКВС для передачі на розгляд «трійки». Окремі порушення виявлялися уже без- посередньо на розглядах у судових інстанціях, коли справи поверталися з указівкою на доопра- цювання або взагалі закривалися через безпід- ставність та необґрунтованість звинувачень. Загальна статистика правопорушень цього типу виглядає таким чином: у 1935 р. за пору- шення соціалістичної законності притягнено до відповідальності 15 співробітників системи НКВС (8,2 %), у 1936 р. – 45 (16,6%), у 1937 р. – 13 (7,5%), у 1938 р. – 15 (19,2 %). Незважаючи на тяжкість таких вчинків, від- повідальність винних осіб була незначною. Най- поширенішою формою покарання була догана або арешт від 3 до 15 діб. Наприклад, за за- тримку в оформленні карної справи для передачі її на розгляд судової трійки НКВС УРСР, началь- нику Крижопільського райвідділку міліції ого- лошено сувору догану50. Теплицьке райвідді- лення НКВС оформило справу на громадянку Кручановську у звинуваченні її у скоєні злочину передбаченого ст. 7-174-4 КК УРСР. Як вияви- лося пізніше громадянка цього злочину не вчи- няла і слідство було проведено некваліфікова- ним міліціонером. Окрім того за своїм характером розслідування мало б проводитися по лінії управління держбезпеки. За таку непри- пустиму халатність у проведенні слідства у сер- пні 1935 р. начальника Теплицького райвідділку НКВС Бутенка М.С. арештовано на 5 діб51. У лютому 1936 р. він знову притягувався до дис- циплінарної відповідальності за незаконне утри- мання під вартою арештованого без санкції рай- онного прокурора52. Проте зазначені «недоліки» у чекістській роботі не завадили його призна- ченню в квітні 1938 р. на посаду помічника на- чальника облуправління НКВС53. 31 січня 1936 р. начальнику Шаргородського райвідділку НКВС Сухоніну було оголошено су- вору догану за те, що слідча справа не розгля- далася впродовж 42 днів і оформлена технічно неграмотно із порушенням ряду процесуальних норм54. 2 лютого аналогічне покарання отримав начальник Ізяславського районного НКВС По- морцев за допущену халатність у проведенні слідства. Через це ув’язнений довгий час провів за ґратами, хоча за вказівкою райпрокурора його мали відпустити під підписку про невиїзд55. 3/4 ’2017Сергій Гула К Р А Є З Н А В С Т В О 276 48 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/3, арк. 72. 49 Там само, спр. 81/1, арк. 147. 50 Там само, арк. 27. 51 Там само, арк. 50. 52 Там само, спр. 81/2, арк. 48. 53 Там само1, спр. 81/4, арк. 34. 54 Там само, спр. 81/2, арк. 39. 55 Там само, арк. 41. Поблажливість у покараннях до чекістів можна пояснити двома причинами. Перша – це повсяк- денна і систематична практика такого роду пору- шень. Друга – це низький освітній рівень началь- ників органів районного рівня та уповноважених, не кажучи вже про слідчих звичайного райвід- ділку НКВС. Підтвердженням цього є наказ облуправління від 15 вересня 1936 р. у яком ана- лізується ряд порушень кримінально-проце- суального права. Зазначалося, що помічники оперуповноважених неграмотні та не мали до- свіду роботи у цій сфері, а слідчі справи дору- чалися некваліфікованим інспекторам. У резуль- таті справи базувалися на здогадках і вимислах свідків, а в протоколах допитів зафіксовано ряд нецензурних висловів щодо радянської влади, компартії, вождя тощо. В результаті декілька на- чальників районних органів НКВС та уповнова- жених отримали по 5 діб арешту56. Специфіка радянської законності полягала в тому, що органи НКВС її «офіційно» могли іг- норувати. Доказом цього є директива обласного управління НКВС від 26 вересня 1937 р. на ад- ресу оперуповноважених в’язниць та виправних трудових колоній. У ній зазначалося, що особи, засуджені за ознаками польського шпигунства, після відбування терміну ув’язнення не звільня- лися, а чекали на розгляд їхніх справ особливою нарадою при НКВС СРСР57. Динаміка порушень строків розгляду справ виглядала так: у 1935 р. до відповідальності при- тягнуто 6 осіб – це 3,3% усіх правопорушень, у 1936 р. – зафіксовано вже 25 аналогічних випад- ків, тобто 9,2% загальної кількості накладених стягнень, у 1937 р. – були накази узагальнюю- чого характеру без означення конкретних випад- ків, у 1938 р. – 7 випадків, тобто майже 9%. Питання щодо отримання санкцій для арешту з часом набувало формального харак- теру. Якщо у 1935-1936 рр. за арешт без санкції прокурора та обласного УНКВС співробітника могли покарати навіть арештом, то вже 1937 р. існують факти, коли за проведенні несанкціоно- вані арешти чекісти отримували догану чи попе- редження. Подальшим правопорушенням спри - яла відсутність потреби отримання санкції прокурора для арештів у ході масових опера- цій58. Наприклад, вказувалося, що «куркульська операція» завершується 8 грудня, проте 15 грудня все ще проводилися арешти без санкції обласного УНКВС та відсутніми лімітами59. 20 лютого 1935 р. Крижопільським райвід- діленням НКВС було заарештовано 7 осіб без санкції районного прокурора і утримувалися під вартою з порушенням термінів. За це уповнова- женому секретно-політичного відділу цього рай- відділення оголошено лише сувору догану60. Але 13 липня цього ж року уповноваженого еко- номічного відділу Жмеринського райвідділення НКВС за незаконний арешт свідка по справі «За- готхудоба» арештовано на 5 діб61. Незаконні арешти та необґрунтовані утримання осіб у в’яз- ниці навіть до двох з половиною місяців були і в Тростянецькій, Тиврівській, Шаргородській міліції. У цих випадках начальники райміліції отримали по 5 діб арешту62. Аналогічні порушення елементарних проце- суальних норм та прав ув’язнених відбувалися і надалі63. Інколи громадяни незаконно утримува- лися упродовж 73 днів без висунення обвинува- чень64. У січні 1937 р. полковий уповноважений особливого відділу 26 кавалерійської дивізії Ли- манюк І.І. без достатніх підстав протримав під арештом військовослужбовця упродовж двох з половиною місяців. Але покарання обмежилося лише суворою доганою65. 15 жовтня 1935 р. за неналежне оформлення карної справи – постанови підшиті після вине- сення обвинувального висновку, ордер на арешт виписаний через місяць після постанови про Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) 277 56 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/2, арк. 98-100. 57 Там само, спр. 81/3, арк. 164. 58 Там само, арк. 146. 59 Там само, арк. 181. 60 Там само, спр. 81/1, арк. 133. 61 Там само, арк. 169. 62 Там само, арк. 208. 63 Там само, спр. 81/2, арк. 44-46, 57, 66. 64 Там само, арк. 95. 65 Там само, спр. 81/3, арк. 22. обрання міри запобіжного заходу – уповноваже- ного секретно політичного відділення Бердичів- ського міського відділу НКВС Грицика арешту- вали на 3 доби66. В іншому випадку 30 березня 1935 р. уповноваженого секретно-політичного відділу Тиврівського райвідділку НКВС Сіко- ського К.К. за підробку підписів на протоколах допиту свідків арештували на 5 діб з виконанням службових обов’язків67. Із посиленням репресій проти населення частішали випадки порушення співробітниками НКВС процесуальних норм законодавства. З’яви - лися факти створення фіктивних справ. У січні 1937 р. за спробу створення такої справи був арештований на 3 доби начальник Дунаєвецького райвідділку НКВС Видайко В.Ф68. Оперуповно- важений Кам’янець-Подільського окрвідділу НКВС Карабейник А.В. пішов ще далі – офор- мив матеріали на фіктивну агентурну розробку та її ліквідацію. Вчинок чекіста кваліфікували як злочинно-халатне відношення до агентурно-опе- ративної роботи і покарали ув’язненням на 10 діб69. Помічника начальника особливого відділу УДБ 17 стрілецького корпусу та оперуповнова- женого особливого відділу УДБ 97 стрілецької дивізії «за злочинну фальсифікацію оператив- ного документа» арештовано на 20 діб кожного з відстороненням від оперативної роботи. Регулярно відбувалися підштовхування керів- ництвом співробітників до «активізації» боротьби з «ворогами». У телеграмі начальника Вінниць- кого облуправління НКВС Тимофєєва М.М. від 13 червня 1937 р. до усіх районних начальників НКВС зазначалося нерозуміння рішень берез - невого пленуму ЦК. Констатувалися слабкі результати по роботі з ПОВ, українською контр- революцією, троцькістами, правими і релігійни- ками. Наказано негайно активізувати агентурну роботу з метою отримання нових агентурних розробок та термінової ліквідації ворога70. 6 липня на оперативній нараді керівного складу працівників держбезпеки обласного НКВС за участі керівників районних НКВС обговорюва- лася телеграма Леплевського І.М. У ній україн- ський нарком критикував діяльність Вінниць- кого НКВС у боротьбі з троцькістами. У своїй промові начальник облуправління Тимофєєв вказував на правильність слів Леплевського і додав, що, незважаючи на арешт 200 осіб, орга- нізованого підпілля троцькістів досі не вияв- лено71. Тож такі підштовхування до активнішої боротьби з ворогом лише сприяли порушенням законодавства співробітниками органів держбез- пеки. Вже у серпні 1937 р. новий начальник об- луправління Морозов Г.Д. у листі до керівників периферійних органів зазначав про наявність у слідчих справах, що передані на розгляд «трійки», сфабрикованих оперативними праців- никами свідчень. Після цього начальникам опе- ративних груп доручено усі справи на репресо- ваних перевіряти особисто72. Новопризначений керівник облуправління Корабльов І.М. у листі від 31 березня 1938 р. до усіх начальників оперативних груп, міських і райвідділів вказував на слабку аргументацію справ обвинувачених, які передавалися на роз- гляд особливої «трійки». Так, у протоколах допи- тів свідків замість конкретних вказівок на факти контрреволюційної діяльності обвинувачених часто зазначалися загальні роздуми. Одні свідки посилалися на свідчення інших, котрі насправді не допитувалися. Антирадянська діяльність об- винувачених обмежувалася 1930-1932 рр., тоді як матеріали про антирадянську діяльність остан- ніх років відсутні. Додатково зазначалося, що в подальшому такі справи будуть повертатися, а винні особи притягатимуться до відповідаль- ності73. У квітні 1938 р. до відповідальності було притягнуто начальника Ольгопільського райвід- ділення НКВС Войтова і уповноваженого кар- ного розшуку райміліції Севастьянова: перший арештований на 10 діб, другий – на 5. Підставою для арешту був факт підроблення ними свідчень звинуваченого в контрреволюційні діяльності, 3/4 ’2017Сергій Гула К Р А Є З Н А В С Т В О 278 66 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/1, арк. 81-82. 67 Там само, арк.140. 68 Там само, спр. 81/3, арк. 21. 69 Там само, арк. 72. 70 Там само, арк. 129. 71 Там само, арк. 135-136. 72 Там само, арк. 149. 73 Там само, спр. 81/4, арк. 134. який свою провину не визнавав. Після такої «ко- рекції» зміст свідчень арештованого діамет- рально змінився74. Порушення співробітниками держбезпеки процесуальних норм мало систематичний харак- тер. Так, 10 листопада 1938 р. оперуповноваже- ному 3 відділу УДБ УНКВС Вінницької області Беркуті А.П. за порушення слідчих термінів по справі оголошено догану. У наказі від 1 грудня вказувалося, що попри ряд оперативних нарад, де обговорювалися факти помилок і збочень у ро- боті органів НКВС, продовжувалися порушення процесуального законодавства. Найпоширеніши - ми залишалися перевищення термінів ув’язнення, невчасне висунення обвинувачень, порушення термінів допитів тощо. Серед порушників знову фігурувало прізвище чекіста Беркута, якого за систематичне порушення процесуальних норм тепер арештували на 3 доби. Проте інші винуватці вказаних порушень отримали попередження75. Фіксувалися порушення і в місцях постій- ного утримання. Промовистим є наказ Вінниць- кого облуправління НКВС від 9 липня 1935 р., в якому після обстеження Вінницької та Бердичів- ської в’язниць виявлено численні порушення. Серед них були незаконні та безпідставно до- вготривалі арешти, механічне надавання санкцій начальникам міліції на арешти, неправильне ви- користання в’язничних лімітів тощо. У резолю- тивній частині наказу вимагалося привести справи арештованих до вимог інструкцій, що ре- гулюють тюремну роботу, здійснити перерозпо- діл лімітів таким чином, що арештованих осіб за дрібні злочини звільнити, а на їх місце ареш- тувати тих, хто скоїв правопорушення серйозні- шого характеру76. Аналогічні порушення вияв- лені під час обстеження Проскурівської в’язниці. Особливий акцент робився на перевищенні лімі- тів ув’язнених. Наприклад, ліміт на утримання за- суджених складав 50 осіб, а дійсно утримувалося 172 особи. Обмеження на утримання пересильних ув’язнених було на 40 осіб, а утримувалося 55. В результаті начальнику в’язниці висунуто лише вимогу негайної ліквідації усіх «недоліків»77. Комісія УНКВС під час перевірки в’язниць Вінницької області упродовж 8-13 серпня 1938 р. також виявила значні порушення – у камерах ув’язнених знайдено заборонені предмети побуту і гігієни: леза, бритви, ножі тощо. Було виявлено факти п’янок персоналу з ув’язненими, що спро- вокувало втечу трьох осіб. За результатами пере- вірки начальника Вінницької в’язниці звільнено, а начальника виправної трудової колонії Губник арештовано на 5 днів та звільнено з органів78. Існували критичні факти порушень норм за- конодавства. Так, 21 березня 1936 р. начальника Ярмолинецького райвідділку НКВС Назаренка О.П. за незаконне виселення на північ колгос- пника було заарештовано на 10 діб і «переки- нуто» в інший район79. Аналогічне покарання отримав тимчасово виконуючий обов’язки на- чальника Теофіпольського райвідділку НКВС Патрушев М.Я., який допустив незаконне висе- лення громадянки та використовував службове становище для безоплатного помолу зерна80. Окремо слід звернути увагу на такі правопо- рушення, як застосування фізичної сили до підоз - рюваних та ув’язнених. Закономірно, про подібні випадки не афішували, тому їх могли кваліфіку- вати як неетичну поведінку співробітника. На- приклад, 10 лютого 1937 р. помічник начальника особливого відділу 25 кавалерійської дивізії за грубе ставлення до ув’язненого в якості пока- рання отримав догану81. Теж догану за анало- гічне правопорушення отримав оперуповноваже- ного особливого відділу Старокостянтинівського районного НКВС82. За застосування до неповно- літнього ув’язненого недозволених засобів впли - ву помічника начальника Могилів-Подільської в’язниці Бекера І.А. арештовано на 3 доби83. Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) 279 74 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/4, арк. 50. 75 Там само, арк. 18-21. 76 Там само, спр. 81/1, арк. 184-186. 77 Там само, арк. 205. 78 Там само, спр. 81/4, арк. 10-12. 79 Там само, спр. 81/2, арк. 54 80 Там само, арк. 128. 81 Там само, спр. 81/3, арк. 47. 82 Там само, арк. 56. 83 Там само, арк. 55. Bazhan O.H. Komitet derzhbezpeky pry RM URSR ta kampaniia masovoi reabilitatsii zhertv politychnykh represii v Ukraini (druha polovyna 1950-kh – pochatok 1960-kh rokiv) / O. H. Bazhan // Naukovi zapysky Na- UKMA. Istorychni nauky. – 2015. - T. 169. – S. 16. Bazhan O.H., Zolotarov V.A. «Nesu moralnu vidpo- vidalnist za vykryvlennia v orhanakh MVS...”, abo Isto- riia pokarannia ekzekutora «masovoho teroru» I. A. Sha- piro u chasy «khrushchovskoi vidlyhy» / O. Bazhan, V. Zolotarov // Kraieznavstvo. – 2013. – № 3. – S. 172-173. Podkur R.Yu. Deiaki stereotypy svitohliadu chekis- tiv pid chas «velykoho teroru» (1937-1938 rr.) / R.Iu. Po- dkur // Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporiz- koho derzhavnoho universytetu / Holov. red. F.H. Turchenko. – Zaporizhzhia: Prosvita, 2008. – Vyp. ХХIII: Tematychna elita v istorii Ukrainy. – S. 258. Podkur R.Yu. Diialnist UNKVD Vinnytskoi oblasti pid chas «velykoho teroru» 1937-1938 rr. / R.Iu. Podkur // Istoriia Ukrainy: malovidomi imena, podii, fakty. – 2007. – Vyp. 34. – S. 216-217. Lubianka: Orhanы VChK-OHPU-NKVD-NKHB- MHB-MVD-KHB. 1917-1991: spravochnyk / sost. A. Y. Kokuryn, N. V. Petrov; red. A. N. Yakovlev; Mezhduna- rodnыi fond «Demokratyia» (Fond Aleksandra N.Iakov- leva). – M.: MFD: Yzdatelstvo Yelskoho un-ta, 2003. – S .545-546. HULAH (Hlavnoe upravlenye laherei) 1917 -1960: sbornyk dokumentov / sost. A. Y. Kokuryn, N. V. Petrov; red. V.N. Shostakovskyi; Mezhdunarodnыi fond «Demo- kratyia» (Fond Aleksandra N.Iakovleva). – M.: MFD, 2000. – S.241-242. Начальника Гніванського виправного трудового комплексу за застосування фізичної сили до ув’язнених та використання їх у власних цілях арештовано на 20 діб та звільнено з органів НКВС84. Таким чином, отримані статистичні дані за- свідчили наявність правопорушень співробітни- ків Вінницького обласного УНКВС напередодні «Великого терору». Компаративний аналіз на- кладених на них стягнень показав, що окремі правопорушення стали нормою у діяльності че- кістів. Проте, для інтерпретації отриманих ста- тистичних даних необхідно враховувати особли- вості досліджуваного періоду, а саме масові репресії 1937-1938 рр. Так, динаміка окремих видів правопорушень за 1935-1936 рр. демон- струє їх загальне зростання, в той час як у період 1937-1938 рр. загальна кількість тих же право- порушень різко зменшилася. Таку специфіку можна пояснити двома чинниками. По-перше, систематичне застосування адміністративного арешту як міри покарання за окремі порушення, наприклад, невиконання доручень чи вказівок, неподання або невчасне подання оперативної ін- формації та звітності, підвищило виконавчу дис- ципліну чекістів. По-друге, у період масових ка- ральних акцій на певні протиправні вчинки підлеглих керівництво не звертало увагу. Аби викрити якомога більше «ворогів народу», контрреволюційних чи фашистських організацій тощо, формальна сторона їх досягнення відсу- валася на другий план. Аналіз стягнень, які застосовувалися до по- рушників, продемонстрував, що найсуворіша від- повідальність наставала за порушення посадових обов’язків і виконавчої дисципліни, фінансові зловживання, а також слабку оперативно-аген- турну роботу. Також суворе покарання поруш- ники отримували за використання свого службо- вого становища для задоволення особистих потреб і за так звану «неетичну поведінку» або «дискредитацію органів НКВС». Чимало було по- рушень «соціалістичної законності», але до їхніх винуватців відносилися поблажливо. У такому випадку каралося не стільки порушення прав зви- нувачених, ув’язнених чи підозрюваних, скільки факт недотримання революційної законності че- кістом, і, як наслідок, його дискредитація органів. На нашу думку, проаналізовані правопору- шення співробітників радянських органів дер- жбезпеки відображали правовий рівень функціо- нування системи НКВС не лише Вінницької області. Отримані дані можна екстраполювати на загальнореспубліканську площину. Встановлені нами факти систематичного вчинення окремих видів порушень, зокрема так званої «революцій- ної законності» у 1935-1936 рр., в подальшому стали причиною незаконних арештів, фабрику- вання справ та масових смертельних вироків пе- ріоду «великого терору» 1937-1938 рр. 3/4 ’2017Сергій Гула К Р А Є З Н А В С Т В О 280 84 АУСБУ у Вінницькій обл., ф. 1, оп. 1, спр. 81/3, арк. 87. Refences
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-168913
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-5250
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:13:36Z
publishDate	2017
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Гула, С. 2020-05-25T15:15:16Z 2020-05-25T15:15:16Z 2017 Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) / С. Гула // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 265-280. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168913 342.98.086 (477.44) (091) «1935/1938» У статті розглянуто правопорушення, які вчиняли співробітники радянських органів державної безпеки у своїй діяльності та їхню відповідальність. На основі аналізу розпоряджень Вінницького обласного УНКВС про накладення стягнень на чекістів за правопорушення автор визначив та класифікував основні види протиправних дій і з'ясував міру відповідальності за їх здійснення. Дослідник навів статистичні дані вчинених правопорушень і проаналізував їхню динаміку за період з 1935 р. по 1938 р. The article deals with offenses committed by Soviet security employees in their activity. It also highlights the responsibility for their dids. On the basis of analysis of Vinnytsia regional NKVD orders on imposing penalties on security officers for offenses the author has identified and classified the major types of illegal actions and studied a measure of responsibility for their commitment. The researcher has cited statistics of offenses committed and analyzed their dynamics in the period from 1935 to 1938. It was established that the most severe responsibility was for violation of official duties and executive discipline, financial improprieties, as well as poor operational-agent work. The author draws attention to the numerous violations of «socialist code». But their perpetrators were treated mildly. The punishment was not so much for the violation of the rights of the accused, prisoners or suspects, as for the fact of non-compliance with the revolutionary law of the Chekist, which was considered the of discredit the authorities. It was concluded that the facts of the systematic commission of certain types of violations, in particular the so-called «revolutionary law» in 1935–1936, subsequently became the cause of unlawful arrests, fabrication of cases and mass death sentences during the «Great terror» period of 1937–1938. В статье рассмотрены правонарушения, которые совершали сотрудники советских органов государственной безопасности в своей деятельности и их ответственность. На основе анализа распоряжений Винницкого областного УНКВД о наложении взысканий на чекистов за правонарушения автор определил и классифицировал основные виды противоправных действий и выяснил меру ответственности за их совершение. Исследователь привел статистические данные совершенных правонарушений и проанализировал их динамику за период с 1935 по 1938 гг. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 80-річчя «Великого терору» Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) The responsibility employees of Vinnytsia region NKVD for offenses: dynamics and statistics (1935–1938) Ответственность сотрудников Винницкого областного УНКВД за правонарушения: динамика и статистика (1935–1938 гг.) Article published earlier
spellingShingle	Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.) Гула, С. До 80-річчя «Великого терору»
title	Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.)
title_alt	The responsibility employees of Vinnytsia region NKVD for offenses: dynamics and statistics (1935–1938) Ответственность сотрудников Винницкого областного УНКВД за правонарушения: динамика и статистика (1935–1938 гг.)
title_full	Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.)
title_fullStr	Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.)
title_full_unstemmed	Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.)
title_short	Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.)
title_sort	відповідальність працівників вінницького обласного унквс за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.)
topic	До 80-річчя «Великого терору»
topic_facet	До 80-річчя «Великого терору»
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/168913
work_keys_str_mv	AT gulas vídpovídalʹnístʹpracívnikívvínnicʹkogooblasnogounkvszapravoporušennâdinamíkaístatistika19351938rr AT gulas theresponsibilityemployeesofvinnytsiaregionnkvdforoffensesdynamicsandstatistics19351938 AT gulas otvetstvennostʹsotrudnikovvinnickogooblastnogounkvdzapravonarušeniâdinamikaistatistika19351938gg

Відповідальність працівників Вінницького обласного УНКВС за правопорушення: динаміка і статистика (1935-1938 рр.)

Institution

Similar Items