Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття

На підставі опрацювання наукової літератури, нормативно-правових актів, преси та архівного матеріалу, який переважно вперше залучено до наукового обігу, здійснено наукову репрезентацію ролі участі одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ ст. Дослідже...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Краєзнавство
Datum:	2018
1. Verfasser:	Левченко, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schlagworte:	Античні старожитності Північного Причорномор'я
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169002
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття / В. Левченко // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 143-160. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859865918221320192
author	Левченко, В.
author_facet	Левченко, В.
citation_txt	Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття / В. Левченко // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 143-160. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Краєзнавство
description	На підставі опрацювання наукової літератури, нормативно-правових актів, преси та архівного матеріалу, який переважно вперше залучено до наукового обігу, здійснено наукову репрезентацію ролі участі одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ ст. Досліджено основні закономірності, етапи та напрями історико-археологічного вивчення Ольвії у контексті розвитку історичної науки на тлі суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних тенденцій першої половини ХХ ст., принципи її бібліографічної репрезентації, ступінь адекватності, повноти та точності в історіографічному і бібліографічному інформуванні. Із залученням просопографічного методу подано матеріали про історико-археологічну діяльність одеських вчених-істориків (С. С. Дложевського, В. І. Селінова, С. А. Семенова-Зусера та ін.), участь яких у дослідженні, охороні та збереженні одного з найвідоміших давньогрецького міста Північного Причорномор'я довгий час залишалася невідомою науковому загалу. Based on the processing of scientific literature, normative legal acts, the press and archival materials, some of which were introduced for the first time in scientific circulation, a scientific representation of the role of the participation of Odesa scientists in the study, conservation and preservation of the Olbia in the first half of the ХХ century. The main regularities, stages and directions of the historical and archaeological study of Olbia in the context of the development of historical science on the background of socio-political, socio-economic and cultural trends of the first half of the ХХ century, the principles of its bibliographic representation, the degree of adequacy, completeness and accuracy in historiographic and bibliographic information. Using the prosopography method materials about the historical and archaeological activities of Odesa scientists-historians (S. S. Dlozhevsky, V. I. Selinov, S. A. Semenov-Zuser and others), whose participation in the study, protection and preservation of one of the most famous ancient Greek city of the Northern Black Sea coast for a long time remained unknown to the scientific community. На основании обработки научной литературы, нормативно-правовых актов, прессы и архивных материалов, которые преимущественно впервые введены в научный оборот, осуществлено научную репрезентацию роли участия одесских ученых-историков в исследовании, охране и сохранении Ольвии в первой половине ХХ века. Исследованы основные закономерности, этапы и направления историко-археологического изучения Ольвии в контексте развития исторической науки на фоне общественно-политических, социально-экономических и культурных тенденций первой половины ХХ века, принципы ее библиографической репрезентации, степень адекватности, полноты и точности в историографическом и библиографическом информировании. С привлечением просопографического метода представлены материалы об историко-археологической деятельности одесских ученых-историков (С. С. Дложевского, В. И. Селинова, С. А. Семенова-Зусера и др.), участие которых в исследовании, охране и сохранении одного из известнейших древнегреческого города Северного Причерноморья долгое время оставалась неизвестным научной общественности.
first_indexed	2025-12-07T15:48:25Z
format	Article
fulltext	143 УДК 902.2:93(477.74) Валерій Левченко (м. Одеса) РОЛЬ ОДЕСЬКИХ ВЧЕНИХ-ІСТОРИКІВ У ДОСЛІДЖЕННІ, ОХОРОНІ ТА ЗБЕРЕЖЕННІ ОЛЬВІЇ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ На підставі опрацювання наукової літератури, нормативно-правових актів, преси та архівного мате- ріалу, який переважно вперше залучено до наукового обігу, здійснено наукову репрезентацію ролі участі оде- ських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ ст. Досліджено основні закономірності, етапи та напрями історико-археологічного вивчення Ольвії у контексті розвитку історичної науки на тлі суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних тенденцій першої по- ловини ХХ ст., принципи її бібліографічної репрезентації, ступінь адекватності, повноти та точності в історіографічному і бібліографічному інформуванні. Із залученням просопографічного методу подано мате- ріали про історико-археологічну діяльність одеських вчених-істориків (С. С. Дложевського, В. І. Селінова, С. А. Семенова-Зусера та ін.), участь яких у дослідженні, охороні та збереженні одного з найвідоміших да- вньогрецького міста Північного Причорномор’я довгий час залишалася невідомою науковому загалу. Ключові слова: Ольвія, Одеса, вчені-історики, дослідження, охорона, збереження. Valery Levchenko The role of Odessa historians in the study, protection and preservation of the Olbia in the first half of the ХХ century Based on the processing of scientific literature, normative legal acts, the press and archival materials, some of which were introduced for the first time in scientific circulation, a scientific representation of the role of the par- ticipation of Odesa scientists in the study, conservation and preservation of the Olbia in the first half of the ХХ cen- tury. The main regularities, stages and directions of the historical and archaeological study of Olbia in the context of the development of historical science on the background of socio-political, socio-economic and cultural trends of the first half of the ХХ century, the principles of its bibliographic representation, the degree of adequacy, complete- ness and accuracy in historiographic and bibliographic information. Using the prosopography method materials about the historical and archaeological activities of Odesa scientists-historians (S. S. Dlozhevsky, V. I. Selinov, S. A. Semenov-Zuser and others), whose participation in the study, protection and preservation of one of the most fa- mous ancient Greek city of the Northern Black Sea coast for a long time remained unknown to the scientific community. Key words: Olbia, Odesa, historians, research, conservation, preservation. Валерий Левченко Роль одесских ученых-историков в исследовании, охране и сохранении Ольвии в первой половине ХХ века На основании обработки научной литературы, нормативно-правовых актов, прессы и архивных мате- риалов, которые преимущественно впервые введены в научный оборот, осуществлено научную репрезен- тацию роли участия одесских ученых-историков в исследовании, охране и сохранении Ольвии в первой поло- вине ХХ века. Исследованы основные закономерности, этапы и направления историко-археологического изучения Ольвии в контексте развития исторической науки на фоне общественно-политических, социаль- но-экономических и культурных тенденций первой половины ХХ века, принципы ее библиографической ре- презентации, степень адекватности, полноты и точности в историографическом и библиографическом информировании. С привлечением просопографического метода представлены материалы об историко- археологической деятельности одесских ученых-историков (С. С. Дложевского, В. И. Селинова, С. А. Семенова- Зусера и др.), участие которых в исследовании, охране и сохранении одного из известнейших древнегреческого города Северного Причерноморья долгое время оставалась неизвестным научной общественности. Ключевые слова: Ольвия, Одесса, ученые-историки, исследования, охрана, сохранение. Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 144 Історіографія проблеми вивчення історії дослідження, охорони та збереження одного з найвідоміших давньогрецького міста Північ-ного Причорномор’я – Ольвії – має давні тра-диції, які охоплюють період від початку ХХ ст. до нашого часу1. Станом на сьогодні ця перли-на античної культури має статус Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія», який є відображенням історії античних часів на теренах України. На території заповідника роз-ташовано музей з охороною та забороною на ведення несанкціонованих розкопок. Музей містить багато пам’яток матеріальної культури античності (саркофаг, різноманітні чаші, таріл-ки тощо). Інші артефакти цього давньогрець-кого міста, які було знайдено за весь час прове-дення розкопок Ольвії зберігаються у фондах різних музеїв (Ермітажу, Миколаївського, Мос-ковського і Одеського історико-археологічних музеїв) та Інституту археології НАН України. Зусилля щодо проведення систематичних археологічних досліджень, охорони та збере-ження матеріальної спадщини Ольвії доклада-ли науковці різних фахів, міст і генерацій, се-ред яких значну роль відігравали й одеські вчені-історики М. Ф. Болтенко, Б. В. Варнеке, С. С. Дложевський, Н. П. Кондаков, С. А. Семе-нов-Зусер, В. І. Селінов, А. В. Флоровський та інші. Нажаль імена цих вчених, окрім одинич-них і поодиноких згадок, не зайняли почесне місце в історіографії у контексті висвітлення питання історії дослідження, охорони та збе-реження стародавнього міста Ольвії2. У зв’язку з цим метою даної розвідки є реконструкція історичних подій із залученням просопографічного методу щодо історико-археологічної діяльності одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збережен-ні Ольвії на тлі суспільно-політичних, соціаль-но-економічних та культурних тенденцій пер-шої половини ХХ ст. Починаючи від часу «загибелі» Ольвії у дру-гій половині IV ст. й до сьогодення вона мала низку нерозв’язаних проблем через малу увагу до потреб дослідження, охорони та збереження її історичних цінностей з боку владних структур держав, до складу яких вона входила у різні пе-ріоди історії. Серед гострих проблем однією з найважливіших впродовж багатьох століть був захист від проведення несанкціонованих роз-копок та розкрадання античних артефактів. Подібна ситуація залишалася й в період від кінця ХVІІІ до початку ХХ ст., коли незва-жаючи на підвищений інтерес до історії Ольвії та початок проведення історико-археоло-гічних досліджень її спадщини науковцями Російської імперії ця проблема залишалася не вирішеною з боку влади3. Певні кроки у на-прямку вирішення цієї проблеми на початку ХХ ст. проводила Імператорська Археологічна комісія4, але вони не мали системного підходу. «И снова Ольвия была брошена на произ-вол судьбы»5, як, писав 1921 р. один із дослід-ників цього давньогрецького міста С. А. Семе-нов-Зусер6 після подій 1914–1920 рр., на які прийшлися випробування Першої світової війни, двох революцій, національно-визволь-них змагань українського народу та грома-дянської війни. У цей період почастішали ни-щівні грабіжницькі розкопки місцевими жите- 1 Фармаковский Б. Ольвия. – М.: Товарищество скоропечатни А. А. Левенсона, 1915. – 36 с.; Семенов С., Селинов В. Оль-вия. Пособие для экскурсий. – Одесса: Издание журнала Одесского губоно «Наша школа», 1924. – 79 с.; Славiн Л. М. Ольвiя. – К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1938. – 89 с.; Парович-Пешикан М. Некрополь Ольвии эллинистического времени. – К.: Издательство «Наукова думка», 1974. – 220 с.; Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Бураков А. В., Отрешко В. М. Сельская округа Ольвии. – К.: Наукова думка, 1989. – 240 с.; Папанова В. А. Урочище Сто могил – некрополь Ольвии Понтийской: Моногра-фия. – К.: Знания Украины, 2006. – 278 с. та ін. 2 Славiн Л. М. Вказ. праця. – С. 4–7; Парович-Пешикан М. Вказ. праця. – С. 5–6; Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Бура- ков А. В., Отрешко В. М. Вказ. праця. – С. 5–6; Крыжицкий С. Д., Крапивина В. В. Четверть века раскопок Ольвии // Летопись Причерноморья. Археология, история, нумизматика... – № 1. – Херсон, 1999. – С. 5; Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 37–59 та ін. 3 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 13–43. 4 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 37, 39. 5 Семенов-Зусер С. А. Сказочная Ольвия // Посев. – Одесса, 1921. – С. 129. 6 Про нього див.: Шрамко Б. А. Памяти профессора С. А. Семенова-Зусера // Краткие сообщения Института археоло-гии АН УССР. – К.: Академия наук УССР, 1952. – Вып. 1. – С. 108–109; Левченко В. В. Семенов-Зусер Семен Анатольович. 1886–1951 // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 345–348; Ясь О. В. Семенов-Зусер Семен Анатолійович // Енциклопедія історії України. – К.: Наукова думка, 2012. – Т. 9. – С. 523; Левченко В. В. Семенов-Зусер Семен Анатольович // Дослідники історії Південної України: біобібліо-графічний довідник / упоряд. Ігор Лиман. – К., 2016. – Том 2. – С. 334–336 та ін. 145 Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття лями Ольвії та її некрополя. Жоден законода-вчий орган діючих у ці роки політичних режи-мів не доклав зусиль до здійснення кроків що-до вирішення питання охорони та збереження цього пам’ятника античної культури. У той час, коли владні структури демон-стрували бездіяльність у вирішені проблеми охорони та збереження Ольвії, за справу бра-лися громадські організації. Наприклад, Оде-ське товариство історії і старожитностей (ОТІС), на яке ще 1893 р. під час проведення ІХ археологічного з’їзду в Вільно було покладено обов’язок охорони і догляду за Ольвією, у пе-ріод буремних 1917–1920 рр. впродовж двох років поспіль робило спроби щодо звернення уваги до цієї проблеми органів влади. Так, 1918 р. керівництво товариства звернулося до Головного управління у справах мистецтв і національної культури у Києві з клопотанням вжити рішучих заходів щодо припинення роз-крадань та забезпечення охорони залишків стародавнього міста, але певні обставини не дозволили довести цю справу до кінця (див. дод. 1). Наступного року – 15 вересня 1919 р. – голова Ради ОТІС професор Б. В. Варнеке і сек-ретар цього ж товариства професор А. В. Фло-ровський подали клопотання попечителю Одеського навчального округу щодо надання «воєнної сторожи» для охорони та збережен-ня Ольвії (див. дод. 1). 12 жовтня 1919 р. Управління Головноначальствующого Ново-російської області повідомило попечителя Одеського навчального округу, який 17 жовт-ня 1919 р. у свою чергу повідомив голову ОТІС, що «...ходатайство об охране раскопок места Ольвии в данное время невыполнимо, так как все войска находятся на фронте»7. Тобто діючі в період 1918–1919 рр. органи влади не здійснили впровадження заходів що-до охорони та збереження матеріальної спад-щини Ольвії від знищення і розграбування. Трагічною доля Ольвії залишалася і в пер-ші місяці після встановлення у січні 1920 р. на Миколаївщині радянської влади. Місцеві жи-телі продовжували грабіжницькі розкопки, чому сприяли некомпетентні дії нової влади. Так, Парутинський волосний революційний комітет не зупиняв «народні розкопки», а на-впаки роздавав селянам земельні ділянки по-за межами села в районі склепів і могил8, що сприяло активізації пограбування залишків античного міста. Перші дії радянської влади щодо охорони та збереження матеріальної спадщини Ольвії було впроваджено у вересні 1921 р., коли про-тягом шести днів (13 і 18 вересня) РНК УСРР ухвалила дві постанови, в яких наголошувало-ся на впроваджені відповідних заходів. За змі-стом постанова від 18 вересня 1921 р. (див. дод. 3) майже повністю дублювала постанову від 13 вересня 1921 р. (див. дод. 2) лише за двома відмінностями. Перша відмінність по-лягала у тому, що друга постанова на відміну від першої мала назву «Про збереження...», тоді як перша формулювала постанову як «Про охорону...». Друга відмінність зводиться до того, що за другою постановою до Київсь-кого обласного історично-археологічного му-зею вимагалося передати «усі речі, добуваємі розкопуваннями в Ольвії, а також уже добуті, починаючи з 1921 р.», тоді як у першій поста-нові термін подібної дії було встановлено з 1917 р. Саме ці постанови дали позитивний результат у припиненні безчинств місцевого населення щодо матеріальної спадщини дав-ньогрецького міста, але остаточно вирішення проблеми його охорони продовжувалося про-тягом 1920-х рр. У 1921 р. керівництво в проведені дослі-джень та охорони Ольвії було передано у під-порядкування Одеського державного істори-ко-археологічного музею (ОДІАМ)9. У період від 9 грудня 1922 р. до 27 грудня 1923 р. здій-снювалося листування між Одеським губерн-ським відділом політосвіти та НКО УСРР10. На-слідком цього довготривалого листування стало переведення Ольвії з підпорядкування Одеської губполітосвіти до безпосереднього керівництва Наукового комітету Головного управління професійної освіти НКО УСРР, яке 7 Державний архів Одеської області (ДАОО), ф. 42, оп. 35, спр. 2826, арк. 235–236. 8 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 48. 9 Охотников С. Б. Археология в Одессе. – Одесса: СМИЛ, 2010. – С. 61. 10 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ), Ф. 166, оп. 2, спр. 911, 112 арк. Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 146 1924 р. було перетворено в Українське голов-не управління науковими установами НКО УСРР (Укрнаука). Переведення Ольвії у відомство Укрнауки сприяло швидкому вирішенню проблеми охо-рони та збереження її артефактів. У період від 26 листопада 1925 р. до 6 лютого 1926 р. кері-вництво Укрнауки проводило листування з центральними бібліотеками, музеями та ін-шими культурно-освітніми установами УСРР щодо вирішення питання надання коштів на охорону розкопок Ольвії11. 30 квітня 1926 р. на засіданні Президії Укрнауки було ухвалено рішення про виділення коштів з ремонтних сум НКО УСРР на ремонт «сигнальної башти» та «археологічного будинку», за рахунок кош-тів на охорону Ольвії зробити розмежування античного міста та некрополя від селянських земель, а вченим охоронцем Ольвії призначи-ли Ф. Г. Камінського12. На засіданні Президії Укрнауки від 10 липня 1926 р. було ухвалено рішення про дозвіл селянам на тимчасовий прогін худоби через територію Ольвії до водо-пою. Також було ухвалено рішення про звер-нення до Фінансово-економічного управління НКО УСРР щодо введення Ольвії до нового бю-джету як окрему бюджетну одиницю та негай-но відпустити 500 крб. на ремонт «сигнальної башти» та «археологічного будинку» для роз-міщення членів експедиції та екскурсії13. Епохальне рішення у вирішені проблеми охорони та збереження Ольвії відбулося 11 вересня 1926 р., коли на засіданні Президії Укрнауки було ухвалено проект положення про надання цьому античному місту статусу державного заповідника. Після ухвалення проекту положення його було передано на узгодження з юрисконсультом і затверджен-ня Колегії НКО УСРР14. Отже, статус Державно-го історико-культурного заповідника республі-канського значення у відомстві НКО УСРР Оль-вія набула 1926 р. Установчий документ запові- дника, який мав регулювати його правовий стан, повноваження і порядок діяльності, від-носини, пов’язані з внутрішнім управлінням, стосунки з іншими організаціями чи громадя-нами розробляли понад трьох років15 та офі-ційно було опубліковано 2 січня 1930 р. як «Статут про державний заповідник “Ольбія”»16. З наданням Ольвії статусу державного за-повідника Укрнаука в період від 29 березня 1926 р. до 27 вересня 1930 р. кожного року проводила активні дії щодо організації науко-вої експедиції та проведення археологічних розкопок в стародавньому грецькому місті, що підтверджують чисельні протоколи і ви-писи з протоколів, звіти, доповідні записки, кошторис, акти, листування тощо17. Заходи проведені Укрнаукою у другій половині 1920-х рр. сприяли налагодженню і формуванню системи охорони та збереженню матеріальної спадщини Ольвії. У 1938 р., з підпорядкуван-ням заповідника Інституту археології АН УРСР проведення до того щорічних археологічних експедицій та стабільне фінансування для по-кращення умов дослідження, охорони та збе-реження артефактів давньогрецького міста припинилося. Ці дії призвели до того, що на період 1938–1941 рр. припадає перерва в про-веденні археологічних досліджень в Ольвії. Ще більш невиправної шкоди дослідженню, охорони та збереження Ольвії та її некрополя завдали події Другої світової війни, коли німе-цько-румунські окупанти грабували та у пере-важній більшості безслідна вивозили артефа-кти античного міста18. Таким чином, за весь період першої поло-вини ХХ ст. саме дії радянської влади впро-довж 1920-х – 1930-х рр. дали позитивний ре-зультат у налагоджені питання дослідження, охорони та збереження Ольвії. У певній мірі частка заслуги у реалізації цих планів нале-жить одеським вченим-історикам. У перше стародавнє грецьке місто отримало статут 11 ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 5, спр. 731, 82 арк. 12 ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 2, арк. 89–91. 13 ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 2, арк. 128, 130. 14 ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 2, арк. 146. 15 ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 6, т. V, спр. 7652, 402 арк. 16 Бюлетень Народного комісаріату освіти УСРР. – 1930. – № 2. – С. 6–7. 17 ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 6, т. V, спр. 7652, 402 арк. 18 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 57, 59. 147 Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття заповідника, що сприяло формуванню право-вої бази та фінансовій підтримці у вирішені всіх актуальних питань Ольвії, але загострення геополітичного становища в Європі у першій половині 1940-х рр. призвело до чергової кризи у питанні здійснення досліджень, охорони та збереження давньогрецької пам’ятки культури. Одночасно з налагодженням ситуації у вирішені правових і економічних питань щодо охорони та збереження матеріальної спадщи-ни Ольвії у першій половині ХХ ст. значну роль в організації і проведені археологічних досліджень її городища і некрополя відіграли одеські вчені-історики. Традиції вивчення Ольвії одеськими прихильниками історії ан-тичності сягають початку ХІХ ст. На початку 1810-х рр. відомий одеський антикварій І. П. Блaрaмберг звернув увагу на ольвійські пам’ятники, а 1816 р. разом із І. А. Стемпков-ським, який одним із перших закликав розпо-чати планомірні розкопки курганів на некро-полі Ольвії19, вони провели розкопки антич-ного міста20. І. П. Бларамбергу належала одна з найкращих колекцій античних старожитнос-тей, знайдених в Ольвії та її некрополі на той час21. Також він був автором перших опубліко-ваних даних за результатами археологічних пошуків, присвячених нумізматики Ольвії22. У 1835, 1841 і 1844–1845 рр. розкопки в ольвій-ських курганах проводив М. Н. Мурзакевич, але ні звітів про розкопки, ні креслень за ре-зультатами пошуків він не склав23. Неоднора- зово про проведення розкопок некрополя Ольвії та про знайдені у ньому матеріали на засіданнях ОТІС та в публікаціях згадували члени цієї наукової установи24. Публікації чле-нів товариства свідчать про те, що на той час ними були відкриті основні типи поховань оль-війського некрополя та вони ставили перед собою завдання їх наукового вивчення. Тому невипадково 1893 р. під час проведення ІХ ар-хеологічного з’їзду в Вільно на ОТІС було пок-ладено обов’язок охорони і догляду за Ольвією. Долучитися до проведення археологічних досліджень в Ольвії та її некрополі намагали-ся й професори Імператорського Новоросійсь-кого університету (ІНУ). Наприклад, 28 люто-го 1870 р. міністр народної освіти Д. А. Тол-стой у відповідь на клопотання Ради ІНУ пе-ред попечителем Одеського навчального округу від 21 листопада 1869 р. дозволив про-фесорам ІНУ Ф. К. Бруну, В. І. Григоровичу, Ф. А. Струве і В. Н. Юргевичу реалізацію їх про-екту та плану археологічних досліджень на східному, західному і південному узбережжі Чорного моря, до визначених меж яких входи-ла й Ольвія. Практичні дії щодо проведення археологічних досліджень не було розпочато, скоріш за все через те, що за резолюцією міні-стра народної освіти фінансування цих розві-док мало здійснюватися за спеціальні кошти ІНУ25, яких той у достатньому розмірі не мав, бо проведення археологічних експедицій ви-магало великих фінансових витрат. 19 Стемпковский И. А. Исследования о местоположении древних греческих поселений на берегах Понта Евксинского, между Тирасом и Борисфеном, учиненные по случаю найденных в 1823 году остатков древности в Одессе // Отечествен-ные записки. – 1826. – Ч. 26, кн. 74. – С. 373. 20 Охотников С. Б. Вказ. праця. – С. 24. 21 Зеленецкий К. Жизнь и ученая деятельность И. П. Бларамберга // Записки Одесского общества истории и древнос-тей. – 1848. – Т. II. – С. 220–221. 22 Choix de médailles antiques d’Olbiopolis ou Olbia, faisant partie du Cabinet du Conseiller- d’Etat de Blaramberg à Odessa: avec XX planches, gravées d’après ses dessins sur les melles originales: accompagnées d’une notice sur Olbia, et d’un plan de l’em-placement ou se voient aujourd’hui les ruines de cette ville. – Paris: Chez Firmin Didot, père et files, libraires, rue Jacob, 1822. – 64 p.; Описание древних медалей Ольвии или Ольвиополя, находящихся в Одессе, в кабинете г-на Бларамберга, действительного члена общества истории и древностей Российских, с историческим известием о древнем городе Ольвии, с планом оного и с изображением 225-ти медалей и монет, гравированных в Париже Сент-Анжем / пер. с франц. А. П. – М.: Университетская типография, 1828. – [4], VII, [1], 13–64, [2] с. 23 Тункина И. В. Русская наука о классических древностях юга России (XVIII – середина XIX в.). – СПб.: Наука, 2002. – С. 447. 24 Мурзакевич Н. Древности, открытые в селе Парутине, на развалинах Ольвии // Записки Одесского общества исто-рии и древностей. – 1844. – Т. I. – С. 623–624; Мурзакевич Н. Ольвийские древности // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1853. – Т. ІІІ. – С. 246–247; Юргевич В. Ольвийская надпись // Записки Одесского общества истории и древ-ностей. – 1872. – Т. VIII. – С. 1–3; Ястребов В. Н. Отчет о раскопках, произведенных в с. Парутине // Отчет Императорской археологической комиссии 1894 г. – СПб., 1896. – С. 98–103; Потылицын А. Л. О составе и происхождении золота надгроб-ной пластинки из города Ольвии // Записки Императорского Одесского общества истории и древностей. – 1897. – Т. XX, отд. V. – С. 17–20 та ін. Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 148 Систематичні й планомірні наукові дослі-дження Ольвії розпочалися наприкінці ХІХ ст. та тривали до 1917 р. під постійним керівниц-твом професора Б. В. Фармаковського (ви-пускника ІНУ26), що дало можливість вивчити її краще, ніж інші античні міста Північного Причорномор’я. У період 1917–1920 рр. унас-лідок суспільно-політичних і соціально-еконо-мічних катаклізм археологічні експедиції Оль-вію не відвідували. З утвердженням 1920 р. радянської влади на Миколаївщині комітет з охорони пам’яток старовини і мистецтва при Миколаївському губернському відділі народної освіти розпо-чав роботу щодо збереження матеріальної спадщини Ольвії та організації охорони всієї території давньогрецького міста27. Відповідно постанови Миколаївської губнаросвіти за-твердженої НКО УСРР було організовано архе-ологічну комісію на чолі з молодим та малові-домим у науковому співтоваристві на постім-перському просторі, а ні професором28, три-дцяти двохрічним С. А. Семеновим-Зусером, який випадково на той час знаходився у Ми-колаєві. Комісія мала відновити проведення археологічних досліджень в Ольвії29. Для реа-лізації цієї мети члени комісії вирішили зв’я-затися з Петроградською археологічною комі-сією (у 1919–1926 рр. Російська Академія істо-рії матеріальної культури – РАІМК), наукови-ми організаціями України для зв’язку і безпо-середньої їх участі в роботі та постійним кері-вником досліджень в Ольвії на початку ХХ ст. Б. В. Фармаковським для передачі йому всієї справи ведення розкопок, але всі спроби комі-сії в цьому напрямку виявилися марними30. Згодом цю ситуацію С. А. Семенов-Зусер опи-сував такими словами: «Бездействовавшие и саботировавшие в то время украинские науч-ные учреждения, как и отдельные ученые, не только не откликнулись на призыв комиссии принять участие в раскопках, но даже не соч-ли нужным ответить, прийти на помощь сове-том, указаниями в отношении охраны столь важных археологических памятников. Приш-лось, конечно, ограничиться своими собствен-ными силами»31. На сьогодні нам невідомо до кого особис-то з українських науковців з питанням про допомогу в проведені археологічних дослі-джень Ольвії зверталася миколаївська комісія на чолі з С. А. Семеновим-Зусером. Гіпотетич-но не виключно, що члени комісії зверталися за допомогою й до науковців одеського осе-редку археологічних досліджень – ОДІАМ (директор С. С. Дложевський32), основу якого в березні 1920 р. склав націоналізований музей ОТІС33. Недивним виглядає той факт, що пред-ставники музею не відреагували на прохання про допомогу, або відповіли відмовою щодо участі в археологічній експедиції до Ольвії. Справа в тому, що станом на весну-літо 1920 р. до штату фахівців ОДІАМ входило всього дві особи – директор С. С. Дложевський (на посаді з 23 квітня 1920 р.) і завідувач нумі-зматичним кабінетом К. М. Мілісавлевич (з 30 березня 1920 р.)34, які не мали досвіду про-ведення археологічних досліджень. С. С. Дло- 25 ДАОО, ф. 42, оп. 35, спр. 77, арк. 1–4. 26 Див.: Болтенко М. Б. В. Фармаковський // Східний світ. – 1928. – № 6. – С. 3–12; Випускники Одеського (Новоросійського) університету: Енциклопедичний словник. – Вип. 1. – Одеса, 2005. – С. 213–214; Левченко В. В. Фармаков-ський Борис Володимирович. 1870–1928 // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 418–420; Левченко В. В. Фармаковський Борис Володимирович // Дослідники істо-рії Південної України: біобібліографічний довідник / упоряд. Ігор Лиман. – К., 2016. – Том 2. – С. 422–424 та ін. 27 Семенов-Зусер С. А. Отчет о раскопках в Ольвии в 1920–21 гг. // Известия Государственной академии истории мате-риальной культуры. – Т. Х, вып. 5. – 1931. – С. 1. 28 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 48–49. 29 Семенов С., Селинов В. Вказ. праця. – С. 46. 30 Семенов С., Селинов В. Вказ. праця. – С. 46–47; Семенов-Зусер С. А. Отчет о раскопках в Ольвии в 1920–21 гг. – С. 1. 31 Семенов-Зусер С. А. Отчет о раскопках в Ольвии в 1920–21 гг. – С. 1. 32 Про нього див.: Корпусова И., Полесина Т. История археологической науки на Юге Украины в первые годы совет-ской власти. Сергей Степанович Дложевский (1889–1930) // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – 2008. – № 5. – С. 14–17; Солодова В. В. Дложевський Сергій Степанович. 1889–1930 // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 119–122 та ін. 33 Дложевський С. С. Одеський державний історично-археологічний музей. – К., 1927. – С. 3. 34 Див.: Левченко В. В. Діяльність науково-дослідної кафедри Одеського історико-археологічного музею (1922–1930) // Проблемы славяноведения. – Вып. 6. – Брянск: Издательство Брянского государственного университета, 2004. – С. 105. 149 Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття жевський за фахом був філологом, теоретич-них і практичних навиків ведення археологіч-них розкопок не мав до 1927 р., коли вперше очолив археологічну експедицію до Ольвії. С. С. Дложевський був представником «кон-формістської» течії «ранньорадянської» гене-рації одеських вчених-істориків, представни-ки якої народилися у другій половині ХІХ ст., їх первинна соціалізація відбувалася в умовах лібералізації та модернізації Російської імпе-рії, освіту отримали в імперській системі осві-ти, викладали у вишах, мали наукові публіка-ції, написані відповідно теоретичних ознак парадигми розвитку історичної науки в імпер-ські часи та спочатку не сприймали педальо-вану більшовиками ідеологію побудови суспі-льства з принципами соціальної справедливо-сті, свободи і рівності та нав’язуванні ними нові концепції і парадигми у розвитку науки35. Займаючи провідні посади в різних наукових установах Одеси С. С. Дложевський уособлю-вав політику нової влади. К. М. Мілісавлевич основну частину свого життя присвятив вій-ськовій службі, по закінченню якої зайнявся самостійним вивченням питань історії, понад двадцяти років займав різні посади в археоло-гічному музеї, досвіду ведення польових роз-копок не мав36. Інші одеські вчені, фахівці у галузі археології й античної історії (Б. В. Вар-неке і М. І. Мандес) сприймалися більшовиками як представники дореволюційної генерації – «буржуазними» науковцями і реакційними особами. На підставі цього вони були відсто-ронені від наукової роботи в ОДІАМ. Першим професійним-археологом, який увійшов до складу співробітників музею став М. Ф. Бол- тенко. 15 лютого 1921 р. він посів посаду охо-ронця-демонстратора37 (за іншими даними зайняв посаду вченого охоронця38), тобто вже після звернення миколаївських колег. До пра-цевлаштування в ОДІАМ М. Ф. Болтенко пра-цював лектором в Одеському народному уні-верситеті (1917–1920) й Одеському губернсь-кому відділі політичної освіти (осінь 1920 р.) та був завідувачем Трудової школи-клубу № 11 (жовтень 1920 р. – 15 січня 1921 р.)39. Запрошення М. Ф. Болтенка до штату ОДІАМ стало наслідком труднощів і проблем, які пос-тійно виникали перед С. С. Дложевським у ви-рішені практичних справ на посаді директора музею. За різними обставинами не отримавши підтримки від українських і російських архео-логів миколаївська комісія влітку 1920 р. ор-ганізувала археологічну експедицію до Ольвії під керівництвом С. А. Семенова-Зусера. Архе-ологічні дослідження тривали від 11 червня й до 10 вересня на території городища та до 1 жовтня в його некрополі40. Члени миколаїв-ської комісії зосередили свої дослідження на схилах Заячої Балки (поблизу від розкопів XIX– ХX ст.)41. Усі артефакти, знайдені під час роз-копок, надійшли до Миколаївського історико-археологічного музею, створеного 1920 р. То-го ж року в новоствореному музеї посаду нау-кового співробітника посів С. А. Семенов-Зусер42. У 1921 р. він продовжив розкопки в Ольвії, але вони, скоріш за все, тривали не до-вго. Активні дослідження молодого вченого визвали різкий протест провідних спеціаліс-тів-археологів (у першу чергу одеських, які були обурені діями невідомого археолога та 35 Див.: Левченко В. В. Наукове співтовариство одеських істориків першої половини ХХ століття крізь призму генера-ційних процесів: теоретичний аспект // Позитивізм: рефлексії щодо класичної моделі історіописання: матеріали круглого столу (Харків, 29 листоп. 2016 р.). – Харків: Апостроф, 2016. – С. 220–230; Його ж. Генерації одеських вчених-істориків пер-шої половини ХХ століття: періодизація, термінологія, історія // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – 2016. – № 15. – С. 220–223; Його ж. Генерації вчених-істориків та «Великий терор»: від інтелектуальної покори до репресій (на прикладі одеської корпорації гуманітаріїв) // Краєзнавство: науковий журнал. – 2017. – № 1/2. – С. 201–207. 36 Див.: Левченко В. В. Мілісавлевич Костянтин Мілошевич. 1852–193? // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 238. 37 ДАОО, ф. Р-1593, оп. 1, спр. 69, арк. 1, 2 зв.–3. 38 Див.: Левченко В. В. Діяльність науково-дослідної кафедри Одеського історико-археологічного музею (1922–1930). – С. 106. 39 ДАОО, ф. Р-1593, оп. 1, спр. 69, арк. 1, 2 зв.–3. 40 Семенов-Зусер С. А. Отчет о раскопках в Ольвии в 1920–21 гг. – С. 2. 41 Парович-Пешикан М. Вказ. праця. – С. 6. 42 Мезенцева Г. Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. – Чернігів: Сіверянська думка, 1997. – С. 124. Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 150 сподівалися на отримання дозволу очолити проведення археологічних досліджень) і кері-вних археологічних інстанцій, що привело до закриття розкопок. У наслідок цих подій восе-ни 1921 р. він переїхав до Одеси, де за основ-ними місцями роботи працював старшим аси-стентом Археологічного інституту (1921–1922) й Інституту народної освіти43 (ОІНО, 1921–1923), а також зберігачем ОДІАМ. Одно-часно був ученим секретарем Одеського губе-рнського архівного управління (1921–1925) та представником Державної Академії історії матеріальної культури з охорони давньогре-цької колонії Ольвії у селі Парутіно44. За ре-зультатами проведення археологічних експе-дицій 1920–1921 рр. він не опублікував весь матеріал розкопок (його звіт про розкопки в Ольвії 1920 р зберігається в рукописному ар-хіві Інституту археології АН УРСР у Києві45), а в наступні роки більшу частину його польової документації було втрачено46. У 1923 р. С. А. Семенов-Зусер вже як пред-ставник одеського наукового співтовариства провів третю експедицію до Ольвії. 30 червня 1923 р. разом з професором М. Є. Слабченком він привіз на екскурсію до Ольвії групу студе-нтів ОІНО для ознайомлення з місцезнахо-дженням та розкопками давньогрецького міс-та. За наполегливим проханням студентів «показать им технику производства раскопок гробниц на территории некрополя» С. А. Се-менов-Зусер відкрив дві могили VI ст. до н. е., виявлені та не розкопані миколаївською комі-сією під час експедиції 1920 р.47 Цього разу проведення розкопок С. А. Семеновим-Зусером викликало незадоволення з боку миколаївсь-ких археологів. Втручання директора Микола-ївського історико-археологічного музею Ф. Т. Камінського у проведення розкопок при-звело до їх припинення, а віднайдені в похо-ваннях речі були передані до ОДІАМ48. Організація та проведення С. А. Семено-вим-Зусером археологічних експедицій до Ольвії 1920–1921 і 1923 рр. закінчилися для нього конфліктом з багатьма українськими науковцями (М. Ф. Болтенком, С. С. Дложев-ським, Ф. Т. Камінським, М. О. Макаренком та ін.), які суб’єктивно ставилися до його персо-ни та висловлювали критику на адресу його наукових досліджень у царині вивчення Оль-вії. Наприклад, київський науковець М. О. Ма-каренко піддав різкій критиці його методи розкопок ольвійського некрополя, внаслідок чого йому заборонили проводити археологіч-ні експедиції до античного міста49. Негативну оцінку роботі С. А. Семенова-Зусера давали й одеські вчені – С. С. Дло-жевський, М. Ф. Болтенко і Е. Г. Оксман. В «Объяснительной записке по поводу не под-писания акта ревизионного обследования Одесского государственного историко-архе-ологического музея от 23 июня 1925 г.» вони охарактеризували її як «испещренную грубы-ми научными ошибками, отличавшуюся край-ней небрежностью изложения, не говоря уже об устаревших мнениях, давно оставленных в науке»50. Судження одеських колег є суб’єкти-вним та має об’єктивні пояснення його похо-дження. Справа в тому, що в період 1925–1926 рр. певний час ОДІАМ було зачинено для проведення міліцією і одеською прокурату-рою слідчих дій з приводу здійснених погра-бувань експонатів музею у 1921–1923 рр. Що-річні крадіжки музейних артефактів набули резонансу серед громадськості та неодноразо-во висвітлювались у місцевій пресі51. Відпові- 43 Див.: Левченко В. В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920–1930 рр.): позитивний досвід невдалого експерименту / Відп. ред. В. М. Хмарський; наук. ред. Т. М. Попова. – Одеса: ТЕС, 2010. – 428 с. 44 Див.: Левченко В. В. Семенов-Зусер Семен Анатольович. – С. 345. 45 Парович-Пешикан М. Вказ. праця. – С. 3. 46 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 49. 47 Семенов С. А. Новые находки в Ольвии // Известия Российской академии истории материальной культуры. – 1925. – Т. IV. – С. 144. 48 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 49. 49 Макаренко М. О. Пiдземний город (Ольбiя) // Глобус. – 1926. – № 19. – С. 378. 50 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 58, 272. 51 Пробираются к нашим музеям // Известия Одесского губисполкома, губкома КПБУ и губпрофсовета. Вечерний выпуск. – 1923. – 18 мая; Панама в Археологическом музее // Известия Одесского губисполкома, губкома КПБУ и губпроф-совета. – 1925. – 9 декабря. 151 Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття дна реакція на ці події була й з боку Укрнауки, яка організувала і направила до ОДІАМ експе-ртну комісію для встановлення причин сучас-ного становища музею. До складу комісії увій-шли дійсний член Всеукраїнського археологі-чного комітету (ВУАК) В. А. Шугаєвський і ди-ректор Державного історико-культурного за-повідника «Всеукраїнський музейний горо-док» (Лаврського музею) П. П. Курінний, які прийшли до висновку, що загальними причи-нами критичного стану музею були: «Безна-дежно нездоровое наследие и традиции, с ко-торыми музей перешел в руки советской ад-министрации» та «упущения новой админист-рации». Серед багатьох детальних зауважень, висловлених членами експертної комісії та надісланих 4 березня 1926 р. уповноваженому Укрнауки в Одесі професору Д. К. Третьякову, одне трактувалось як «...личная неприязнь к администрации музея со стороны Семенова-Зусера, проф. Варнеке...»52. Отже, між С. С. Дло-жевським і С. А. Семеновим-Зусером стався конфлікт, який призвів до ведення закулісно-го протистояння замість відвертого порозу-міння і з’ясування взаємин. Наслідком цього конфлікту, як одного із проявів, стала критика науково-дослідної діяльності С. А. Семенова-Зусера. Відповідно існуючому в науковій літе-ратурі поділу конфліктів непорозуміння між двома одеськими науковцями підпадає під категорію статусного конфлікту, ознаками якого є змагання сторін за ресурси, престиж та соціальний статус53. У даному випадку «яблуком розбрату» стало отримання права на проведення археологічних досліджень дав-ньогрецької «перлини» Північного Причорно-мор’я, що в свою чергу сприяло отриманню додаткових державних ресурсів, утвердження престижу в науковому співтоваристві та під-вищенню соціального статусу. Конфлікт між С. С. Дложевським і С. А. Се-меновим-Зусером загострився до вищого сту-пеню антагонізму, що його вирішення було перенесено у площину компетенції Укрнауки. На одному із її засідань від 21 березня 1925 р. було розглянуто заяву С. А. Семенова-Зусера (доповідав заступник завідувача Укрнауки М. І. Яворський) щодо постанови Наукового комітету в липні 1924 р. про зняття його з по-сади наукового співробітника в ОДІАМ. У ре-зультаті було ухвалено «анулювати постанову Наукового комітету про заборону вести гр. Семенову-Зусеру наукову археологічну працю в Одеському археологічному музеї». Для вирі-шенні проблеми щодо використання його праці було ухвалено доручити М. І. Яворсько-му поставити це питання на черговому засі-данні, заздалегідь порозумівшись про це з уповноваженим Укрнауки в Одесі54. У резуль-таті цих перемовин ситуація змінилась не на користь С. А. Семенова-Зусера. На засіданні Президії Укрнауки від 27 лютого 1926 р. під-няли питання про розкопки С. А. Семенова-Зусера в Ольвії 1920 і 1923 рр., повернення ним розкопочного інвентарю та запитати Одеську прокуратуру про наслідки розсліду-вання щодо справжніх винних у справі антик-варних крадіжок в ОДІАМ55. Програвши в ста-тусному конфлікті з директором ОДІАМ С. С. Дложевським, С. А. Семенов-Зусер був змушений залишити Одесу. У 1926 р. він пере-їхав до Ленінграду, де читав лекції в універси-теті, педагогічному інституті та низці інших вишів, а у 1937–1951 рр. незмінно працював у Харківському державному університеті. Під час харківського періоду основну увагу приді-ляв розробленню проблем історії античних міст Північного Причорномор’я56. На відміну від українських археологів нау-кові напрацювання С. А. Семенова-Зусера під час археологічних розкопок Ольвії позитивно сприймав провідний фахівець досліджень цього античного міста – Б. В. Фармаковський. Цю тезу підтверджують декілька фактів. По-перше, залучення Б. В. Фармаковським до створення 1924 р. нового генерального плану 52 ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 43, арк. 28–28а; спр. 44, арк. 41. 53 Баранец Н. Г., Веревкин А. Б., Савинова Л. Г. О причинах научных конфликтов // Власть. – 2012. – № 4. – С. 115–117. 54 ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 1, арк. 72–73. 55 ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 2, арк. 46, 51. 56 Шрамко Б. А. Памяти проф. С. А. Семенова-Зусера // Краткие сообщения Института археологии АН УССР. – 1952. – Вып. 1. – С. 108–109. Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 152 Ольвії та її некрополя разом зі всіма наявними даними розкопувань у городищі й некрополі було вказано райони розкопок С. А. Семенова-Зусера 1920–1921 рр.57 По-друге, публікація однієї з праць молодого вченого58 відбулася в академічному виданні, редактором якого був Б. В. Фармаковський59. Негативне сприйняття у науковому сере-довищі археологічних експедицій С. А. Семе-нова-Зусера до Ольвії існувало не тільки у 1920-х рр., а й довгий час залишалося на тако-му рівні серед радянських вчених та домінує й сьогодні серед сучасних дослідників. Так, се-ред масивного корпусу наукової літератури радянських часів, присвяченої вивченню Оль-вії, тільки в одній вдалося побачити звернення до наукової спадщини С. А. Семенова-Зусера60. На сучасному етапі крім того, що його інтелек-туальний доробок не отримав об’єктивної оці-нки, так до того ж зустрічаються викривлення біографії С. А. Семенова-Зусера. Наприклад, В. А. Папанова репрезентує його як непрофесій-ного археолога61. Хоча, насправді в 1920-х рр. в одеському науковому співтоваристві він був єдиним вченим, хто мав фахову вищу освіту за спеціальністю археологія. Справа в тому, що 1914 р. С. А. Семенов-Зусер закінчив Санкт-Петербурзький археологічний інститут, отри-мавши дипломом першого ступеню та звання дійсного члена Імператорського археологіч-ного товариства. Під час навчання у виші під керівництвом видатного археолога, одного з перших дослідників північно-причорномор- ських старожитностей62, професора М. І. Весе-ловського він вивчав первісні давності, а у професора С. М. Середоніна – питання історії скіфів і сарматів63. Отже, зацікавленість С. А. Се-менова-Зусера археологічними розкопками Ольвії є закономірним явищем та не повинна отримувати викривленої оцінки у науковців, що вивчають історію дослідження цього анти-чного міста. Вагомим підтвердженням відда-ності С. А. Семенова-Зусера археологічним до-сліджень є його заняття цією справою впро-довж всього життя64. Серед чисельних його наукових праць окремий пласт складають сту-дії присвячені вивченню Ольвії65. Спроби налагодження системних археоло-гічних досліджень Ольвії та її некрополя у 1920–1921 рр. С. А. Семеновим-Зусером через об’єктивні й суб’єктивні причини не було до-ведено до логічного завершення. У зв’язку з цим 1922 р. НКО УСРР вирішував питання від-новлення проведення археологічних розкопок Ольвії. Між НКО УСРР та РАІМК було досягнуто домовленість щодо проведення спільної украї-но-російської експедиції до Ольвії на чолі з про-фесором Б. В. Фармаковським. При цьому обро-бка матеріалів та їх публікація залишалися за Б. В. Фармаковським та співробітниками РАІМК як більш компетентними спеціалістами, а «найденные при предстоящих раскопках пре-дметы, как остаток древностей, находящихся на территории Украины, должны будут ос-таться и храниться в пределах этой террито-рии, как достояние украинского народа...»66 57 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 45. 58 Семенов С. А. Новые находки в Ольвии // Известия Российской академии истории материальной культуры. – 1925. – Т. IV. – С. 140–146. 59 Известия Российской академии истории материальной культуры. – 1925. – Т. IV. – С. 2. 60 Парович-Пешикан М. Вказ. праця. – С. 3. 61 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 49. 62 Див.: История Императорского русского археологического общества за первое пятидесятилетие его существова-ния. 1846–1896 / Составил д. ч. Н. И. Веселовский. – СПб: Типография Главного управления уделов, 1900. – 516 с. 63 Див.: Левченко В. В. Семенов-Зусер Семен Анатольович. – С. 345. 64 Див.: Шрамко Б. А. Вказ. праця. – С. 108–109. 65 Див.: Семенов-Зусер С. А. Сказочная Ольвия // Посев. – Одесса, 1921. – С. 125–134; Семенов С. Ольвия (Археологические экскурсии) // Наша школа. – 1924. – № 3. – С. 40–44; Семенов С., Селинов В. Ольвия. Пособие для экскур-сий. – Одесса: Издание журнала Одесского губоно «Наша школа», 1924. – 79 с.; Семенов С. А. Новые находки в Ольвии // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. – Т. ІV. – Л., 1925. – С. 140–146; Семенов-Зусер С. А. Отчет о раскопках в Ольвии в 1920–21 гг. // Известия Государственной академии истории материальной культуры. – Т. Х, вып. 5. – 1931. – 21 с.; Його ж. Торговый путь к Ольвии (Западное побережье Черного моря) // Учені записки Харківського державного університету ім. О. М. Горького. – 1940. – № 19. – С. 79–103; Його ж. Физическая культура и зрелища в древнег-реческих колониях Северного Причерноморья / Пред. и ред. проф. Е. Г. Кагарова. – Харьков, 1940. – 44 с.; Його ж. Рыбное хозяйство и рынки на юге СССР в древности. – Харьков, 1947. – 46 с. 66 К раскопкам Ольвии // Наука на Украине. – 1922. – № 3. – С. 255. 153 Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття У 1924 р. об’єднана ольвійська експедиція під керівництвом професора Б. В. Фармаков-ського відновила свою роботу, яка продовжу-валася до 1926 р. включно. Серед членів цієї експедиції був представник одеських вчених – С. С. Дложевський, який після смерті Б. В. Фар-маковського очолював її декілька років (див. дод. 4). У 1920-х рр. С. С. Дложевський став од-нією з центральних фігур серед українських археологів, які проводили дослідження Ольвії. Викладаючи в ОІНО українську мову та її істо-рію, основною темою його досліджень у дру-гій половині 1920-х рр. стала історія Ольвії, в експедиціях до якої він брав участь впродовж п’яти років (з 20 липня 1925 р. в якості упов-новаженого від ВУАН; з 1 серпня 1926 р. – упо-вноважений від Укрнауки НКО УСРР; з 1 серп-ня 1927 р. – заступник голови експедиції; з 4 серпня 1928 р. – голова-керівник; з 9 серпня 1929 р. – керівник)67. С. С. Дложевський плідно співпрацював з ВУАК – від 1928 р. був її дійс-ним членом68. Очоливши ольвійську експеди-цію до участі у розкопках С. С. Дложевський залучив сімох аспірантів науково-дослідної кафедри ОДІАМ69 (Є. П. Белен де Баллю, В. О. Веніамінова, М. М. Віркау, Е. Г. Оксман70, В. О. Пора-Леонович71, Т. Г. Теохаріді72, Г. Д. Штейнванд73). Результатом участі С. С. Дло-жевського впродовж 1924–1929 рр. в археоло-гічних експедиціях до Ольвії стала низка опу-блікованих ним статей74. У 1928–1930 рр. заступником керівника, а з 1 вересня 1930 р. керівником ольвійської археологічної експедиції став ще один одесь-кий вчений – М. Ф. Болтенко75. У першій поло-вині 1920-х рр. домінуючою сферою його нау-кових занять було проведення розкопок біля селищ Усатово (1921–1926) і В. Куяльнику (1921–1926) та на о. Березань (1927)76. Після смерті Б. В. Фармаковського він входить до складу ольвійської експедиції та бере активну участь в її роботі, а 1932 р. особисто нею ке-рує77. У 1932 р. його було звільнено з ОДІАМ за звинуваченням в «українському націоналізмі» та він був змушений переїхати до Харкова. Ці події стали причиною призупинення його уча-сті у розкопках Ольвії та роботи усієї ольвій-ської експедиції у 1933–1934 рр. Наступним активним учасником дослі-дження Ольвії серед одеських науковців став 67 ДАОО. – Ф. Р-1593. – Оп. 1. – Спр. 126. – Арк. 5, 8, 50–54. 68 Юркова О. Дложевський Сергій Степанович // Українські історики ХХ століття. Біобібліографічний довідник. – Вип. 2, частина 1. – К.-Львів, 2003. – С. 100–101. 69 Див.: Левченко В. В. Діяльність науково-дослідної кафедри Одеського історико-археологічного музею (1922–1930). – С. 106–108. 70 Про нього див.: Левченко В. В. Тричі засуджений Еммануїл Оксман (1899–1961): до 110-річчя від дня народження // Юго-Запад. Одессика. Историко-краеведческий научный альманах. – 2009. – Вып. 7. – С. 242–257; Його ж. Оксман Еммануїл Григорович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 268–271; Його ж. Оксман Еммануїл Григорович // Дослідники історії Південної України: біобібліографічний довідник / упоряд. Ігор Лиман. – К., 2016. – Том 2. – С. 273–276. 71 Про неї див.: Левченко В. В. Пора-Леонович Варвара Олександрівна // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 316–317. 72 Про нього див.: Левченко В. В. Теохаріді (Феохаріді) Теохарій (Феохара) Георгійович // Одеські історики. Енцикло-педичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 394–395; Його ж. Феохаріді (Теохаріді) Феохарій (Теохарій) Георгійович // Дослідники історії Південної України: біобібліографічний довідник / упо-ряд. Ігор Лиман. – К., 2016. – Том 2. – С. 427–429; Його ж. Точки біфуркації у долі історика: фрагменти біографії Теохарія Юрійовича Теохаріді // Грецька громада Ніжина: історія та сучасність. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2017. – С. 104–118. 73 Про нього див.: Левченко В. В. Штейнванд Герборд (Герберт) Данилович // Одеські історики. Енциклопедичне ви-дання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 449–451; Його ж. Штейнванд Герборд Данилович // Дослідники історії Південної України: біобібліографічний довідник / упоряд. Ігор Лиман. – К., 2016. – Том 2. – С. 476–478. 74 Див.: Дложевський С. С. Територія Південної України, що до її зв’язку із стародавнім Малоазійським культурним комплексом. Ольбія та Мілет (конспект доповіди) // Східний світ. – 1928. – № 2. – С. 166–170; Його ж. Про археологічні розкопки в Ольвії в рр. 1924, 1925 і 1926 // Східний світ. – 1928. – № 3–4. – С. 289–294; Його ж. Амфорні ручки з клеймами ольбійських розкопів р. 1926 // Записки Всеукраїнського археологічного комітету. – 1930. – Т. 1. – С. 113–126; Його ж. Ще одна ціла херсонеська амфора [з Ольвії] // Хроніка археології та мистецтва. – 1930. – Т. 1. – С. 67–68 та ін. 75 ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 26. 76 Див.: Левченко В. В. Діяльність науково-дослідної кафедри Одеського історико-археологічного музею (1922–1930). – С. 106–107. 77 Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 56–57. Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 154 В. І. Селінов78. Будучи випускником історико-філологічного факультету Київського універ-ситету (1897–1901) 1919 р він перебрався до Одеси разом з київськими колегами, які відс-тупали на південь з наближенням до Києва більшовицьких військ. З лютого 1920 р. він почав працювати в педагогічному відділі Оде-ського губернського комітету професійно-технічної та спеціально-наукової освіти, де організовував курси з підготовки вчителів трудових шкіл. Від 1921 до 1930 рр. він викла-дав в ОІНО, де вів курси з методики суспільст-вознавства й історії, техніки викладання сус-пільствознавства, практичних питань викла-дання історії, економічної історії Англії, зага-льного курсу історії культури, екскурсійного та образотворчого методу викладання історії. Застосування у навчальному процесі екскур-сійного методу викладання впритул наблизи-ло В. І. Селінова до знайомства і дослідження Ольвії, результатом чого стала перша публіка-ція 1924 р.79 На зламі 1920-х – 1930-х рр. займатися виключно наукою і залишатися осторонь від кон’юнктурних політичних реалій ставало все важче. Тематика і зміст наукових досліджень (особливо теоретичні аспекти) отримували більшовицьке забарвлення, що супроводжува-лося посиленням адміністративного тиску на вчених і бажанням держави підпорядкувати їх своєму диктату. Радянське керівництво швид-ко і безжально розправлялося з тими, хто не міг позбутися роками придбаних моральних цінностей і дозволяв собі прояви вільнодумс- тва. У зв’язку з цим В. І. Селінов концентрує свою увагу суто на роботі в ОДІАМ, в якому за призначенням сектора науки НКО УРСР від 25 жовтня 1930 р. працював на посаді завіду-вача відділом феодалізму і торгового капіталі-зму в причорноморських країнах. Починаючи з цього часу, в 54-річному віці, у нього форму-ється виражений інтерес до археологічної на-уки. Приєднання вченого до нового для нього напряму досліджень було обумовлено сфор-мованою місцевою традицією археологічних досліджень одеських вчених. За період 1930-х рр. В. І. Селінов удоскона-лив свої теоретичні знання в галузі археології, провів кілька польових археологічних дослі-джень (розкопки 1936 р.80 в Ольвії81 та 1937, 1938 і 1939 рр. у Лузанівці поблизу Одеси82) та опублікував ряд наукових статей на цю те-му83. Наслідком цього стала підготовка док-торської дисертації на тему «Древние причер-номорские поселения Северо-западного При-черноморья ІІІ–ІV столетия нашей эры», яку 16 грудня 1940 р. року Вища атестаційна комі-сія при Всесоюзному комітеті у справах вищої школи допустила до захисту (без наявності наукового ступеня кандидата наук). Повнома-сштабне захоплення новою галуззю історич-ної науки дозволило В. І. Селінову на початку 1940-х рр. зайняти провідні позиції серед оде-ських археологів і послідовно займати посади заступника директора і директора ОДІАМ, в якому він керував роботою всіх відділів: ста-родавнього Єгипту, первісного суспільства, давньогрецьких колоній Північного Причор- 78 Про нього див.: Левченко В. В. Життя та науково-громадська діяльність Валентина Івановича Селінова (до 130-річчя з дня народження) // Юго-Запад. Одессика. Историко-краеведческий научный альманах. – Вып. 2. – 2006. – С. 256–266; Смирнов В. А. Родная Одесса (По материалам дел № 13964-П и № 28242-П Селинова Валентина Ивановича) // Смир-нов В. А. Реквием ХХ века. – Ч. ІV. – Одесса, 2007. – С. 89–131; Левченко В. В. Селінов Валентин Іванович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса, 2009. – С. 342–345; Його ж. Історико-краєзнавчі студії професора В. І. Селінова (1876–1946) // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – 2011. – № 10. – С. 199–202; Його ж. Валентин Іванович Селінов (1876–1946): теоретик, практик та організатор краєзнавства // Краєзнавство: науко-вий журнал. – № 3/4. – 2014. – С. 35–45 та ін. 79 Семенов С., Селинов В. Вказ. праця. 80 В історіографії існує помилкове твердження, що 1936 р. некрополь Ольвії не досліджувався. Див.: Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 57. 81 Див.: Розкопки Ольвії // Чорноморська комуна. – 1936. – 14 серпня; Давидов Л. Почались археологічні розкопки в Ольвії // Чорноморська комуна. – 1936. – 28 серпня. 82 Наукова бібліотека Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Відділ рідкісних книг і рукописів. Архів А. Г. Готалова-Готліба, картон № 6, од. зб. № 119, арк. 272 зв. 83 Селінов В. І. Нове в «Усатівській культурі» // Чорноморська комуна. – 1936. – 23 листопада; Селинов В. И. Археоло-гическая разведка в с. Сабатиновке Грушковского района Одесской обл. // Архів Одеського археологічного музею НАН України. – 1937. – інв. № 59378/4; Лагодовская В. Ф., Селинов В. И. Раскопки Одесского историко-археологического музея под Одессой в 1936 // Советская археология. – Вып. V. – 1940. – С. 239–263 та ін. 155 Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття номор’я, середньовіччя, нумізматики і бібліо-теки. В музеї він також керував і контролював роботу з реставрації давніх ваз, теракотових статуеток і великого числа керамічного мате-ріалу. Регулярно проводив практичні заняття студентів історико-філологічного факультету Одеського університету. Під його керівницт-вом проводили дослідження А. І. Занчевський – упорядкував матеріали первісного суспільст-ва, С. В. Доніч – нумізматика, Л. А. Кузнєцова і М. А. Москетті – науковий опис і складання каталогів древніх світильників і чаш. Магіст-ральною темою наукових досліджень В. І. Се-лінова залишалась історія Ольвії84. У цей час він підготував праці «Филиал Ольвии на тер-ритории Одессы» (зачитана 15 лютого 1943 р.), «Ольвийские монеты римского периода» (спів-автори Скорупко, Куцегеоргіу, Доніч)85, «Очерки по истории Транснистрии и Одессы», «История колонизации территории между Днестром и Бугом»86. Фінальною крапкою по-дібної плідної діяльності в галузі археології стало написання і захист 30 жовтня 1943 р. на історико-філологічному факультеті Одеського університету докторської дисертації на тему «Древние причерноморские поселения между Бугом и Днестром периода торгового расцве-та Ольвии (ІV–ІІІ вв. до Рождества Христова)». Текст цієї дисертації на сьогодні нам знай-ти не вдалося. Її наявність у фондах архівів, бібліотек і музеїв Одеси і Києва не значиться. На сьогодні нами знайдено тільки відгук про-фесора А. Г. Готалова-Готліба на цю роботу87. У вступі, як відзначав автор відгуку, дисер-тант знайомив читача з історією території північного узбережжя Чорного моря від докі-ммерійского періоду до появи на ній греків і скіфів, роблячи висновок, що внаслідок цього місцеве населення «прошло уже длинный ис-торический путь и достигло известной степе-ни цивилизации». Ця частина дисертаційного дослідження В. І. Селінова була написана на підставі археологічного матеріалу, а також величезного пласту спеціальної наукової літе- ратури вітчизняних і зарубіжних авторів. А. Г. Готалов-Готліб неодноразово акцентував увагу на високому професійному рівні прове-дення В. І. Селіновим археологічних розкопок: «...автор обнаруживает солидную школу в об-ласти археологической техники. Его раскопки проведены в хорошем стиле. На основании сделанных, на месте промеров делались точ-ные планы и чертежи; все мельчайшие наход-ки тщательно регистрировались» та «Я уже отметил выше прекрасную школу его архео-логической техники, свидетельствующую о том, что он следует лучшим мастером в этой области». Одним з позитивних моментів у проведе-них археологічних дослідженнях і написанні докторської роботи В. І. Селінова є факт ком-плексного підходу до досліджуваних проблем і залучення для цього фахівців з інших облас-тей знання. Наприклад, для експертизи знай-дених при розкопках предметів він задіяв компетентних фахівців в області нумізматики – О. М. Зографа, епіграфіки – А. С. Коцевалова і палеонтології – О. О. Браунера. На підставі від-гуку А. Г. Готалова-Готліба можемо констату-вати, що в докторській дисертації В. І. Селінова зроблена одна з перших спроб систематично-го викладу про поширення сфер впливу Ольвії на всі грецькі поселення, включаючи й при-дністровські. Основну увага дисертант звер-нув на виявлення тенденцій розвитку посе-лень («факторій») на території Північного Причорномор’я в цілому, та ставлення Ольвії до них. Детально розглянув витоки появи ре-месел у давньогрецьких поселеннях, а саме, розвиток ткацтва та гончарства, наявність промислів. Плідна діяльність В. І. Селінова в галузі археології, зокрема вивчення Ольвії, була пе-рервана 17 серпня 1945 р., коли його було заа-рештовано органами НКВС за звинуваченням у співпраці з німецько-румунською владою. Після майже двомісячного слідства – 15 жов-тень 1945 р. Військовий Трибунал НКВС в 84 О научной работе историков Одессы и Киева // Историк-марксист. – 1941. – № 6. – С. 144. 85 Одесская газета. – 1943. – 12 февраля; 18 мая; 5 сентября. 86 Молва. – 1943. – 24 января; 1944. – 8 февраля. 87 Див.: Левченко В. В. Историографическая находка: отзыв профессора А. Г. Готалова-Готлиба о докторской диссерта-ции профессора В. И. Селинова // Південний захід. Одесика. Історико-краєзнавчий науковий альманах. – Вип. 21. – 2016. – С. 168–190. Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 156 Одеській області в закритому судовому засі-данні засудив його до 10 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі з позбав-ленням прав на 5 років та конфіскацією осо-бисто йому належного майна. На цьому ж засі-данні було прийнято рішення про знищення речових доказів «злочину» одеського вченого-історика – про спалення опублікованих ним семи статей в період німецько-румунської окупації88. Припускаємо, що така ж доля спіт-кала текст його докторської дисертації, який згідно з оголошенням в «Одесской газете» 16 жовтня 1943 р. знаходилася у Науковій біб-ліотеці Одеського університету. Професор В. І. Селінов помер 16 лютого 1946 р. в місцях позбавлення волі в Дніпропетровській області. У підсумку зазначимо, що у першій поло-вині ХХ ст. нами встановлено 15 етапів семи періодів89 у проведені систематичних дослі-джень Ольвії (див. дод. 4). Розглянувши пері-од участі одеських вчених-істориків у дослі-дженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ ст., ми прийшли до висновку, що вони відігравали важливу роль та мали систе-мний характер. Пожвавлення в галузі дослі-дження Ольвії серед одеських науковців при-падає на 1920-ті – 1930-ті рр., що було пов’яза-не з підпорядкуванням давньогрецького міста ОДІАМ. За весь період, що розглянуто в даній розвідці, саме в 1920-х – 1920-х рр. одеські вчені-історики працювали найбільш плідно у царині вивчення матеріальної спадщини Оль-вії. Методика досліджень, якою користували-ся одеські науковці, відповідала розвитку ар-хеологічної науки того часу. Артефакти, здо-буті під час цих розкопок, передавалися до музеїв та структурних підрозділів АН УРСР. Репрезентований матеріал дає змогу дійти висновку, що діяльність одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збережен-ні Ольвії у першій половині ХХ ст. відповідала загальному рівню та розвитку, існуючих на той час у державах до складу яких вона входи-ла. 88 Смирнов В. А. Вказ. праця. – С. 105, 124–126. 89 В історіографії існує версія щодо двох періодів проведення досліджень Ольвії у першій половині ХХ ст. Див.: Кры- жицкий С. Д., Крапивина В. В. Вказ. праця. – С. 5–6; Папанова В. А. Вказ. праця. – С. 36–59. 90 Репрезентовані у додатках матеріали подані за хронологією, друкуються мовою оригіналу сучасним правописом. 91 ДАОО, ф. 42, оп. 35, спр. 2826, арк. 237–238 зв. Додатки90 Додаток 1 Клопотання голови Ради Одеського товариства історії і старожитностей професора Б. В. Варнеке та секретаря Одеського товариства історії і старожитностей професора А. В. Флоровського від 15 вересня 1919 р.91 Совет Одесского общества истории и древностей долг имеет обратиться к Вам с просьбою о принятии зависящих от Вас мер к охране остатков древности на территории древней Ольвии, находящейся на берегу р. Буга между Очаковом и Николаевом, в районе, занятом ныне Добро- вольческою армией. [Резолюция] Составить докла д Главноначальств ующему и тоже Херсонскому губер натору [Штемпель] № 817 Г[осподину] попечителю Одесского учебного округа [Бланк] ОДЕССКОЕ ОБЩЕСТВО ИСТОРИИ и ДРЕВНОСТЕЙ ——— 15 сентября 1919 г. № 43 ОДЕССА 157 Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття С конца прошлого ХІХ века и до весны 1917 года означенная местность подвергалась ши- роко организованному археологическому обследованию под руководством Императорской архео- логической комиссии и при участии Одесского общества истории и древностей. Результаты этого обследования и раскопок возбудили живейшее внимание и интерес в среде как русских, так и западных историков и археологов, давая обильный и высокоценный материал для истории Ольвии, одной из важнейших древне-греческих колоний на берегах Черного моря. Общая поли- тическая обстановка и материальные затруднения лишили Археологическую комиссию возможно- сти продолжать свою важную работу, – и с весны 1917 года место древней Ольвии осталось без постоянного археологического надзора и охраны. И ранее местные скупщики древностей и крестьяне села Парутино, на земле которых находится часть Ольвии, производили хищнические мелкие раскопки, продавая добытое коллекционерам и собирателям. Но с момента прекращения планомерного обследования места Ольвии народное расхищение стало принимать все большие и большие размеры, порою уничтожая все то, что обнаружено было после долгих усилий Археоло- гической комиссии. Одесское общество истории и древностей, на которое была еще ІХ архео- логическим съездом в 1893 г[оду] возложена обязанность охраны и надзора в Ольвии, в 1918 году обращалась в Киевское главное управление искусств и культуры с ходатайством принять решительные меры к прекращению этих хищений и к обеспечению полной неприкосновенности остатков древнего города. Главное управление намечало созыв Особого совещания по этому вопросу при участии представителей и из Одессы (акад[емика] Н. П. Кондакова и проф[ессора] Б. В. Варнеке), но обстоятельства не позволили довести это дело до конца. Весна, – время наиболее усиленных хищнических работ в виду разрыхления почвы, в настоящем году была, по- видимому, особенно губительна для Ольвии; благодаря отсутствию всякой власти, благодаря захвату крестьянами земли гр[афини] Мусиной-Пушкиной, на которой находится другая часть Ольвии, остатки последней едва ли несовершенно уничтожены, пойдя на крестьянские построй- ки, на вывоз и т. п. Такое положение дела побуждает Одесское общество истории и древностей покорнейше про- сит Вас принять зависящие от Вас меры к тому, чтобы организована была действительная ох- рана места Ольвии при участии военной стражи, которая могла бы положить предел всяким самочинным и губительным для научной работы раскопкам и охранить добытое Археологической комиссией в неприкосновенности до возобновления ее деятельности. Председатель Совета проф[ессор] Б. Варнеке [подпись] Секретарь Общества проф[ессор] Ант. Флоровский [подпись] Додаток 2 Постанова РНК УСРР «Про охорону решток старогрецького міста Ольвії» від 13 вересня 1921 р.92 П Р О О Х О Р О Н У Р Е Ш Т О К С Т А Р О Г Р Е Ц Ь К О Г О М І С Т А О Л Ь В І Ї Постанова РНК УСРР від 13 вересня 1921 р. Беручи до уваги культурну цінність міжнародного значення, що її являють собою вже відкрита частина старогрецького міста і некрополя Ольвії (поблизу станції Порутіно- Іллінського Миколаївської губ.), а також прилегла місцевість з ще не розкопаними рештками того ж міста, Рада народних комісарів постановила: 92 Культурне будівництво в Українській РСР. 1917–1959. Т. 1 (1917 – червень 1941). – К., 1959. – С. 131. Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 158 1. Встановити необхідну і дійсну охорону як відкритої частини Ольвії, так і прилеглих до неї місцевостей, на яких передбачені дальші розкопки. 2. Будинок на місці Ольвійських розкопок, що належав колишн[ій] археологічній комісії, передати Миколаївському губвіднаросвіти для цілей, виключно зв’язаних з розкопками в Оль- вії, з недопущенням заселення цього будинку сторонніми особами. 3. Покласти на Головне управління в справах музеїв і по охороні пам’яток мистецтва, старовини і природи (Головмузей) при Наркомосі загальний нагляд за охороною Ольвії, вида- чу дозволів на розкопки і науковий контроль за ними. 4. Всі предмети, що добуваються розкопками в Ольвії, а також уже добуті, починаючи з 1917 р., передати в Київський обласний історико-археологічний музей. Додаток 3 Постанова РНК УСРР «Про збереження лишків старогрецького міста Ольвії» від 18 вересня 1921 р.93 Постанова Ради народних комісарів від 18 ІХ 1921 р. « П Р О З Б Е Р Е Ж Е Н Н Я Л И Ш К І В С Т А Р О Г Р Е Ц Ь К О Г О М І С Т А О Л Ь В І Ї » Беручи на увагу культурну вартість міжнародного значення, якою є відкрита вже частина старогрецького міста й некрополя Ольвії (коло станцій Порутіно–Іллінського на Миколаївщи- ні), а також прилегла місцевість з не розкопаними лишками того ж міста, Рада народних комісарів ухвалила: 1. Установити потрібну і дійсну охорону, як відкритої частини Ольвії, так і прилеглої до неї місцевості, де передбачаються дальші розкопування. 2. Будинок, що раніше належав Археологічній комісії передати Миколаївській Губнарос- віті для цілей виключно зв’язаних із розкопуваннями в Ольвії, заборонивши заселення цього будинку сторонніми особами. 3. Покласти на Головне управління по справах музеїв і по охороні пам’яток мистецтва, старовини й природи (Головмузей) при Наркомосвіті загальне стеження за охороною Ольвії, видачею дозволів на розкопування й науковий контроль за ними. 4. Усі речі, добуваємі розкопуваннями в Ольвії, а також уже добуті, починаючи з 1921 р., передати до Київського обласного історично-археологічного музею. Голова Ради народних комісарів Раковський Керуючий справами Раднаркому Солодуб Додаток 4 Зведена таблиця керівників та провідних учасників археологічних розкопок в Ольвії на різних стадіях першої половини ХХ століття 93 Бюлетень офіційних розпоряджень і повідомлень Наркомосвіти. – 1921. – Ч. 11. – С. 2–3. № Роки проведення археологічних експедицій Керівники археологічних експедицій Учасники археологічних експедицій 1 2 3 4 ПЕРШИЙ ПЕРІОД 1 1901–1915 Б. В. Фармаковський Г. П. Крисін, Л. О. Мойсеєв, С. О. Половцева та ін. 2 1917 Г. П. Крисін 159 Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття 1. Baranets, N. G., Verevkin, A. B., Savinova, L. G. (2012). O prichinakh nauchnykh konfliktov. Vlast – Power, 4, 115–117. [in Russian]. 2. Boltenko, M. (1928). B. V. Farmakovskyi. Skhidnyi svit – The eastern world, 6, 3–12. [in Ukrain-ian]. 3. Dlozhevskyi, S. S. (1928). Pro arkheolohichni rozkopky v Olvii v rr. 1924, 1925 i 1926. Skhidnyi svit – The eastern world, 3–4, 289–294. [in Ukrainian]. 4. Dlozhevskyi, S. S. (1928). Terytoriia Pivdennoi Ukrainy, shcho do yii zviazku iz starodavnim Maloaziiskym kulturnym kompleksom. Olbiia ta Milet (konspekt dopovidy). Skhidnyi svit – The eastern world, 2, 166–170. [in Ukrainian]. 5. Korpusova, Y., Polesyna, T. (2008). Ystoryia arkheolohycheskoi nauky na Yuhe Ukraynы v pervыe hodы sovetskoi vlasty. Serhei Stepanovych Dloz-hevskyi (1889–1930). Visnyk Odeskoho istoryko- kraieznavchoho muzeiu – Bulletin of the Odessa Histori- cal and Local History Museum, 5, 14–17. [in Ukrainian]. 6. Kryzhitskiy, S. D., Buyskikh, S. B., Burakov, A. V., Otreshko, V. M. (1989). Selskaya okruga Olvii. Kyiv: Naukova dumka. [in Russian]. 7. Kryzhitskiy, S. D., Krapivina, V. V. (1999). Chet-vert veka raskopok Olvii. Letopis Prichernomoria. Ark- heologiya. istoriya. numizmatika... – Chronicle of the Black Sea. Archeology, history, numismatics..., 1, 5–22. [in Russian]. 8. Farmakovskiy, B. (1915). Olviya. Moscow: Tovarishchestvo skoropechatni A. A. Levensona. [in Russian]. 9. Lagodovskaya, V. F., Selinov, V. I. (1940). Raskopki Odesskogo istoriko-arkheologicheskogo muzeya pod Odessoy v 1936. Sovetskaya arkheologiya – Soviet Archeology, 5, 239–263. [in Russian]. 10. Levchenko, V. (2014). Valentyn Ivanovych Selinov (1876–1946): teoretyk, praktyk ta orhanizator kraieznavstva. Kraieznavstvo: naukovyi zhurnal – Regional studies: a scientific journal, 3/4, 35–45. [in Ukrainian]. 11. Levchenko, V. V. (2016) Heneratsii odeskykh vchenykh-istorykiv pershoi polovyny ХХ stolittia: pe-riodyzatsiia, terminolohiia, istoriia. Visnyk Odeskoho istoryko-kraieznavchoho muzeiu – Bulletin of the Odessa Historical and Local History Museum, 15, 220–223. [in Ukrainian]. 1 2 3 4 ДРУГИЙ ПЕРІОД 3 1917–1920 Експедиції не проводилися – ТРЕТІЙ ПЕРІОД 4 1920–1921, 1923 С. А. Семенов-Зусер М. Є. Слабченко (1923) ЧЕТВЕРТИЙ ПЕРІОД 5 1924–1926 Б. В. Фармаковський М. Б. Бакланов, Б. Л. Богаєвський, С. С. Дложевський, Ф. Т. Камінський, Г. П. Крисін, М. О. Макаренко та ін. 6 1927 Тимчасова наукова рада на чолі з С. С. Дложевським М. Б. Бакланов, Ф. Т. Камінський, І. І. Мещанінов та ін. 7 1928 С. С. Дложевський Ф. Т. Камінський, Г. П. Крисін, Л. С. Кузнецов та ін. 8 1929 С. С. Дложевський Г. П. Крисін, Л. С. Кузнецов, О. В. Михайловська та ін. 9 1930 Г. П. Крисін / І. І. Мещанінов Т. І. Фармаковська та ін. 10 1932 М. Ф. Болтенко Г. О. Цвєтаєва, А. С. Юнович та ін. П’ЯТИЙ ПЕРІОД 11 1931, 1933–1934 Експедиція не працювала – ШОСТИЙ ПЕРІОД 12 1935 Ф. А. Козубовський Л. М. Славін, Ф. М. Молчановський, Г. О. Цвєтаєва та ін. 13 1936–1937 Л. М. Славін Д. І. Нудельман, В. І. Селінов та ін. СЬОМИЙ ПЕРІОД 14 1938–1941 Експедиції не проводилися – 15 1941–1945 Експедиції не проводилися – References Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 160 12. Levchenko, V. (2017). Heneratsii vchenykh-istorykiv ta «Velykyi teror»: vid intelektualnoi pokory do represii (na prykladi odeskoi korporatsii humanitariiv) Kraieznavstvo: naukovyi zhurnal – Regional studies: a scientific journal, 1/2, 201–207. [in Ukrainian]. 13. Levchenko, V. V. (2004). Diialnist naukovo-doslidnoi kafedry Odeskoho istoryko-arkheolohichnoho muzeiu (1922–1930). Problemy slavyanovedeniya – Problems of Slavic Studies, 6, 104–109. [in Russian]. 14. Levchenko, V. V. (2016). Istoriograficheskaya nakhodka: otzyv professora A. G. Gotalova-Gotliba o dok-torskoy dissertatsii professora V. I. Selinova. Pivdennyi zakhid. Odesyka. Istoryko-kraieznavchyi naukovyi almanakh – Southwest. Odessa Historical and ethnographic scientific almanac, 21, 168–190. [in Russian]. 15. Levchenko, V. V. (2010). Istoriia Odeskoho instytutu narodnoi osvity (1920–1930 rr.): pozytyvnyi dosvid nevdaloho eksperymentu. Odesa: TES. [in Ukrainian]. 16. Levchenko, V. V. (2017). Tochky bifurkatsii u doli istoryka: frahmenty biohrafii Teokhariia Yuriiovycha Teokharidi. Hretska hromada Nizhyna: istoriia ta suchasnist – Greek Nizhyn community: history and modern times, 104–118. [in Ukrainian]. 17. Levchenko, V. V. (2009). Trychi zasudzhenyi Emmanuil Oksman (1899–1961): do 110-richchia vid dnia narodzhennia. Pivdennyi zakhid. Odesyka. Istoryko- kraieznavchyi naukovyi almanakh – Southwest. Odessa Historical and ethnographic scientific almanac, 7, 242–257. [in Ukrainian]. 18. Mezentseva, H. H. (1997). Doslidnyky arkheolohii Ukrainy: Entsyklopedychnyi slovnyk-dovidnyk. Chernihiv: Siverianska dumka. [in Ukrainian]. 19. Okhotnikov, S. B. (2010). Arkheologiya v Odesse. Odessa: SMIL. [in Russian]. 20. Papanova, V. A. (2006). Urochishche Sto mogil – nekropol Olvii Pontiyskoy. Kyiv: Znaniya Ukrainy. [in Russian]. 21. Parovich-Peshikan, M. (1974). Nekropol Olvii ellinisticheskogo vremeni. Kyiv: Izdatelstvo «Naukova dumka». [in Russian]. 22. Semenov, S. A. (1925). Novyye nakhodki v Olvii. Izvestiya Rossiyskoy akademii istorii materialnoy kultury – Izvestiya of the Russian Academy of the History of Material Culture, 4, 140–146. [in Russian]. 23. Semenov, S., Selinov, V. (1924). Olviya. Poso- biye dlya ekskursiy. Odessa: Izdaniye zhurnala Odesskogo gubono «Nasha shkola». [in Russian]. 24. Semenov-Zuser, S. A. (1921). Skazochnaya Olviya. Posev – Sowing, 125–134. [in Russian]. 25. Semenov-Zuser, S. A. (1931). Otchet o raskop-kakh v Olvii v 1920–21 gg. Izvestiya Gosudarstvennoy akademii istorii materialnoy kultury – News of the State Academy of the History of Material Culture, 10, 5, 21. [in Russian]. 26. Shramko, B. A. (1952). Pamyati professora S. A. Semenova-Zusera. Kratkiye soobshcheniya Instituta arkheologii AN Ukrainian SSR – Brief communications of the Institute of Archeology of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, 1, 108–109. [in Russian]. 27. Slavin, L. M. (1938). Olviia. Kyiv: Vydavnytstvo Akademii nauk URSR. [in Ukrainian]. 28. Smirnov, V. A. (2007). Rodnaya Odessa (Po materialam del № 13964-P i № 28242-P Selinova Valentina Ivanovicha). Rekviyem ХХ veka. (Vol. 4, pp. 89–131). Odessa. [in Russian]. 29. Solodova, V. V. (2009). Dlozhevskyi Serhii Stepanovych. 1889–1930. Odeski istoryky. Entsyklopedychne vydannia. (Vol. 1, pp. 119–122). Odesa: Drukarskyi dim. [in Ukrainian]. 30. Tunkina, I. V. (2002). Russkaya nauka o klassi- cheskikh drevnostyakh yuga Rossii (XVIII – seredina XIX v.). SPb.: Nauka. [in Russian]. 31. Yurkova, O. (2003). Dlozhevskyi Serhii Stepanovych. Ukrainski istoryky ХХ stolittia. Biobibliohrafichnyi dovidnyk. (2, 1, pp. 100–101). Kyiv-Lviv. [in Ukrainian]. 32. Yas, O. V. (2012). Semenov-Zuser Semen Anatoliiovych. Entsyklopediia istorii Ukrainy. (Vol. 9, pp. 523). – Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169002
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-5250
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:48:25Z
publishDate	2018
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Левченко, В. 2020-05-31T10:23:08Z 2020-05-31T10:23:08Z 2018 Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття / В. Левченко // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 143-160. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169002 902.2:93(477.74) На підставі опрацювання наукової літератури, нормативно-правових актів, преси та архівного матеріалу, який переважно вперше залучено до наукового обігу, здійснено наукову репрезентацію ролі участі одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ ст. Досліджено основні закономірності, етапи та напрями історико-археологічного вивчення Ольвії у контексті розвитку історичної науки на тлі суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних тенденцій першої половини ХХ ст., принципи її бібліографічної репрезентації, ступінь адекватності, повноти та точності в історіографічному і бібліографічному інформуванні. Із залученням просопографічного методу подано матеріали про історико-археологічну діяльність одеських вчених-істориків (С. С. Дложевського, В. І. Селінова, С. А. Семенова-Зусера та ін.), участь яких у дослідженні, охороні та збереженні одного з найвідоміших давньогрецького міста Північного Причорномор'я довгий час залишалася невідомою науковому загалу. Based on the processing of scientific literature, normative legal acts, the press and archival materials, some of which were introduced for the first time in scientific circulation, a scientific representation of the role of the participation of Odesa scientists in the study, conservation and preservation of the Olbia in the first half of the ХХ century. The main regularities, stages and directions of the historical and archaeological study of Olbia in the context of the development of historical science on the background of socio-political, socio-economic and cultural trends of the first half of the ХХ century, the principles of its bibliographic representation, the degree of adequacy, completeness and accuracy in historiographic and bibliographic information. Using the prosopography method materials about the historical and archaeological activities of Odesa scientists-historians (S. S. Dlozhevsky, V. I. Selinov, S. A. Semenov-Zuser and others), whose participation in the study, protection and preservation of one of the most famous ancient Greek city of the Northern Black Sea coast for a long time remained unknown to the scientific community. На основании обработки научной литературы, нормативно-правовых актов, прессы и архивных материалов, которые преимущественно впервые введены в научный оборот, осуществлено научную репрезентацию роли участия одесских ученых-историков в исследовании, охране и сохранении Ольвии в первой половине ХХ века. Исследованы основные закономерности, этапы и направления историко-археологического изучения Ольвии в контексте развития исторической науки на фоне общественно-политических, социально-экономических и культурных тенденций первой половины ХХ века, принципы ее библиографической репрезентации, степень адекватности, полноты и точности в историографическом и библиографическом информировании. С привлечением просопографического метода представлены материалы об историко-археологической деятельности одесских ученых-историков (С. С. Дложевского, В. И. Селинова, С. А. Семенова-Зусера и др.), участие которых в исследовании, охране и сохранении одного из известнейших древнегреческого города Северного Причерноморья долгое время оставалась неизвестным научной общественности. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Античні старожитності Північного Причорномор'я Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття The role of Odessa historians in the study, protection and preservation of the Olbia in the first half of the ХХ century Роль одесских ученых-историков в исследовании, охране и сохранении Ольвии в первой половине ХХ века Article published earlier
spellingShingle	Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття Левченко, В. Античні старожитності Північного Причорномор'я
title	Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття
title_alt	The role of Odessa historians in the study, protection and preservation of the Olbia in the first half of the ХХ century Роль одесских ученых-историков в исследовании, охране и сохранении Ольвии в первой половине ХХ века
title_full	Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття
title_fullStr	Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття
title_full_unstemmed	Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття
title_short	Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття
title_sort	роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні ольвії у першій половині хх століття
topic	Античні старожитності Північного Причорномор'я
topic_facet	Античні старожитності Північного Причорномор'я
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169002
work_keys_str_mv	AT levčenkov rolʹodesʹkihvčenihístorikívudoslídženníohoronítazbereženníolʹvííuperšíipoloviníhhstolíttâ AT levčenkov theroleofodessahistoriansinthestudyprotectionandpreservationoftheolbiainthefirsthalfofthehhcentury AT levčenkov rolʹodesskihučenyhistorikovvissledovaniiohraneisohraneniiolʹviivpervoipolovinehhveka

Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття

Institution

Ähnliche Einträge